Ternopil Volodymyr Hnatiuk National Pedagogical University Scientific Publications
Not a member yet
2863 research outputs found
Sort by
ОСОБЛИВОСТІ ПОЛЬСЬКО-ҐДАНСЬКИХ МИТНИХ УГОД МІЖВОЄННОГО ПЕРІОДУ
No full textThe aim of the article is to analyze the content, circumstances of conclusion, and impact of Polish-Gdańsk customs agreements in the interwar period on trade relations and political interaction between the Second Polish Republic and the Free City of Gdańsk. The research methodology is based on the prin-ciples of historicism and an interdisciplinary approach. The study employs methods of historical and sourceanalysis to examine official documents and treaties; a comparative method – to contrast customs agreements concluded in different years between Poland and the Free City of Gdańsk; as well as contextual analysis – to determine the influence of the international political situation on the content and nature of the agreements.The scientific novelty of the study lies in the comprehensive analysis of Polish-Gdańsk customs agreements inthe context of international relations during the interwar period, with particular attention to the political and economic factors that influenced their conclusion and implementation. For the first time, based on a compar- ative analysis of the agreements, the evolution of the customs policy of the Second Polish Republic toward theFree City of Gdańsk is identified, and the legal peculiarities of the arrangements are examined in the context of the Treaty of Versailles and the activities of the League of Nations. Conclusions. The study revealed that customs agreements between the Second Polish Republic and the Free City of Gdańsk in the interwar period were a significant tool for regulating trade, economic, and political relations between the two parties. Theirconclusion occurred under complex international conditions and was often accompanied by diplomatic pres- sure from Poland. The agreements had not only economic but also distinctly political characteristics, drivenby Poland's aspiration to strengthen its control over the port of Gdańsk and secure favorable conditions for the transit of goods. The content of the agreements reflected the gradual evolution of Poland’s customs policy amid growing geopolitical tension. Overall, the Polish-Gdańsk customs agreements were not only a component oftrade policy but also an element of the struggle for strategic control in the Baltic Sea region. The study of this topic allows for a deeper understanding of the mechanisms of the Second Polish Republic’s foreign economic policy and its impact on international relations during the interwar period.Мета статті – проаналізувати зміст, обставини укладення та вплив польсько-ґданських митних угод міжвоєнного періоду на торговельні відносини й політичну взаємодію між Другою Річчю Посполитою і Вільним містом Ґданськом. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму та міждисциплінарного підходу. У роботі застосовано методи історико-джерелознавчого аналізу для вивчення офіційних документів, договорів; компаративний метод – для порівняння митних угод у різні роки між Польщею та Вільним містом Ґданськом, а також контекстуальний аналіз для з’ясування впливу міжнародної політичної ситуації на зміст і характер угод. Наукова новизна дослідження полягає в комплексному аналізі польсько-ґданських митних угод у контексті міжнародних відносин міжвоєнного періоду, зокрема з урахуванням політико-економічних чинників, що впливали на їх укладення та реалізацію. На основі порівняльного аналізу митних угод виявлено еволюцію митної політики Другої Речі Посполитої щодо Вільного міста Ґданська, проаналізовано правові особливості домовленостей у контексті Версальського мирного договору й діяльності Ліги Націй. Висновки.У результаті проведеного дослідження з’ясовано, що митні угоди між Другою Річчю Посполитою та Вільним містом Ґданськом у міжвоєнний період були важливим інструментом регулювання торговельно-економічних і політичних відносин між сторонами. Їх укладення відбувалося в умовах складної міжнародної ситуації та часто супроводжувалося дипломатичним тиском з боку Польщі. Угоди мали не лише економічний, а й виразно політичний характер, що зумовлювалося прагненням Польщі посилити свій контроль над портом у Ґданську й забезпечити вигідні умови для транзиту товарів. Зміст угод відображав поступову еволюцію польської митної політики в умовах зростання геополітичної напруги. Польсько-ґданські митні угоди були не лише складником торговельної політики, а й елементом боротьби за стратегічний контроль у регіоні Балтійського моря. Дослідження цієї теми дало змогу осмислити механізми реалізації зовнішньоекономічної політики Другої Речі Посполитої в митній сфері та її вплив на міжнародні відносини міжвоєнного часу
КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ МОЛОДІ УРСР ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ 1950–1980-Х РР. У ВІЗІЇ ЗАРУБІЖНИХ ДОСЛІДНИКІВ
No full textThe purpose of the article is to clarify and evaluate the scientific achievements of modern for-eign historians on the problem of the cultural life of the youth of the Ukrainian SSR in the second half of the1950–1980s.The main attention is focused on the key aspects of the socio-cultural life of youth, which became the objects of study for researchers, and the interpretations of their influence on the national identity of youngresidents of the Ukrainian SSR. The special interest of foreign historians in the study of the life of youth inthe Ukrainian SSR in the paradigm of local history is emphasized. The scientific novelty lies in deepening and generalizing knowledge about the scientific achievements of modern foreign historians, dedicated to theproblem of the cultural life of young men and women of the Ukrainian SSR during the period of the systemic crisis of the communist regime. The article clarifies the degree of informativeness of research on the cultural life of the youth of the Ukrainian SSR, and identifies common features of the achievements of foreign historians in the study of this problem. Conclusions. Ukraine’s acquisition of state independence in 1991, its return to the world intellectual and geopolitical space caused an increase in the interest of foreign researchers in its past, in particular the history of the 20th century. In general, in modern foreign (primarily English-speaking)historiography, the cultural life of the youth of the USSR has become a full-fledged object of scientific study.At the same time, the state of research on the cultural life of the young generations of the Ukrainian SSR inthe second half of the 1950–1980s remains fragmentary: foreign historians address this problem mainly in thecontext of regional studies, and also episodically when studying youth movements in the former communist empire as such. The greatest attention of foreign historians is focused on such topics as the intellectual (par-ty-ideological) life of students, the influence of Western music (in particular rock music), on the everyday lifeof young men and women, as well as numerous youth subcultures. The absence in historiography, primarily English-language, of comprehensive works devoted to the full diversity of the cultural life of the youth of the Ukrainian SSR leaves a wide scope for further research.Мета статті – з’ясувати й оцінити науковий доробок сучасних зарубіжних істориків щодо проблеми культурного життя молоді УРСР другої половини 1950–1980-х рр. Основна увага зосереджена на ключових аспектах соціокультурного життя молоді, що стали об’єктами вивчення для дослідників, та інтерпретаціях їх впливу на національну ідентичність молодих мешканців Української РСР. Підкреслено особливий інтерес закордонних істориків до дослідження життя молоді в УРСР у парадигмі локальної історії. Наукова новизна полягає в поглибленні та узагальненні знань про науковий доробок сучасних зарубіжних істориків, присвячений культурному життю юнаків і дівчат Української РСР періоду системної кризи комуністичного режиму. У статті з’ясовано ступінь інформативності досліджень щодо культурного життя молоді, визначено спільні риси напрацювань зарубіжних істориків у вивченні зазначеної проблеми. Висновки. Відновлення Україною державної незалежності в 1991 р., її повернення до світового інтелектуального та геополітичного простору спричинило зростання інтересу зарубіжних дослідників до її минулого, зокрема й історії XX ст. Загалом у сучасній зарубіжній (пріоритетно англомовній) історіографії культурне життя молоді СРСР стало повноцінним об’єктом наукового вивчення. При цьому стан дослідження культурного життя власне молодих поколінь УРСР другої половини 1950–1980-х рр. залишається фрагментарним: іноземні історики звертаються до цієї проблеми переважно в контексті регіональних студій, а також епізодично, при дослідженні молодіжних рухів у колишній комуністичній імперії як такій. Найбільше увага зарубіжних істориків сфокусована на таких темах, як інтелектуальне (партійно-ідеологічне) життя студентства, вплив західної музики (зокрема рок-музики) на повсякдення юнаків і дівчат, а також численні молодіжні субкультури. Відсутність в історіографії, насамперед англомовній, комплексних праць, присвячених усьому розмаїттю культурного життя молоді УРСР, залишає широкий простір для подальших досліджень
СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО РУХУ У ВОЛИНСЬКІЙ ГУБЕРНІЇ НАВЕСНІ 1917 Р.
No full textThe purpose of the article is to analyze the formation of the Ukrainian national movement in the Volyn province in the spring of 1917 after the overthrow of the tsarist regime and to clarify its role and significance in the all-Ukrainian context. The research methodology is based on both general scientific(analysis, synthesis, induction, deduction) and special historical (historical-typological, historical-systemic) methods. The scientific novelty of the work lies in the comprehensive study of the process of the formation ofthe Ukrainian national movement after February 1917 and the formation of political and public organizationsin the Volyn region. Conclusions. The Ukrainian national movement in Volyn played an important role in the all-Ukrainian context, ensuring an increase in the level of national consciousness of Ukrainians and creating the prerequisites for the further development of the state-building process.Метою статті є аналіз формування українського національного руху у Волинській губернії навесні 1917 р. після повалення царського режиму та з’ясування його ролі й значення в загальноукраїнському контексті. Методологія дослідження ґрунтується як на загальнонаукових (аналізі, синтезі, індукції, дедукції), так і на спеціальних історичних (історико-типологічного, історико-системного) методах. Наукова новизна роботи полягає в комплексному дослідженні процесу становлення українського національного руху після лютого 1917 р. та формування політичних, громадських організацій на теренах Волинського регіону. Висновки. Український національний рух на Волині відіграв важливу роль у загальноукраїнському контексті, забезпечивши підвищення рівня національної свідомості українців та створивши передумови для подальшого розвитку державотворчого процесу
ІНКОРПОРАЦІЯ ПРАВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ ДО РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА РОЗВИТОК ЦЕРКОВНОГО ЗЕМЛЕВОЛОДІННЯ
No full textIn the article the question of the accession of Ukraine to the Right Bank of the Russian Empire and its impact on social and economic development of the region and Roswitha zemlevolodeniya church in the late XVIII – early XIX century.У статті розглянуто приєднання Правобережної України до Російської імперії та його вплив на соціальний і економічний розвиток краю та розвиток церковного землеволодіння у кінці XVIII – початку ХІХ ст
КОМП’ЮТЕРНИЙ ІНТЕЛЕКТ І … ТВОРЧІСТЬ
Get PDFThe study of the problem of developing individual creative abilities has remained relevant from the time of Socrates to the present day. Folk oral creativity fostered the development of these qualities long before theoretical generalizations emerged. Meanwhile, the advent of new technical capabilities has necessitated further scientific exploration. The widespread adoption of artificial intelligence (such as Gemini, GPT, etc.) has raised concerns among experts about the threat of mass manipulation. However, the advantages of computer systems, if they are being used correctly, are also evident. The informatization of educational institutions has become a daily reality, naturally drawing the attention of academic institutions to these issues. A testament to the relevance of this research topic is the fact that in September 2024, the tenth scientific forum of researchers from Ukraine and Poland was held, with the telling title, “Education for the Digital Transformation of Society”.The rapid pace of change is remarkable. While the first theoretical works on artificial intelligence were published in the mid-20th century, recent years have witnessed an avalanche-like growth in information flows. It is no coincidence that Polish authors, in their outstanding work “The Pedagogical Encyclopedia of the 21st Century”, address the issues of information stress and even “informational flood”.At the ministerial level, opportunities for using artificial intelligence have been analyzed. Books with eloquent titles such as “The Didactics of Creativity” are becoming popular among colleagues. Studying the potential of artificial intelligence in the context of literary criticism and professional linguodidactics appears promising. Information becomes effective when, after familiarization and discussion, specific programs are developed based on it, with continuous monitoring of their implementation. Among the promising socially significant issues are undoubtedly diverse topics of personal self-improvement, comparative research, the search for effective ways to modernize higher education institutions, and the development of creative abilities among participants in the educational process.Дослідження проблеми розвитку творчих здібностей особистості не втрачає актуальності з часів Сократа до наших днів. Усна народна творчість сприяла розвиткові цих якостей задовго до появи теоретичних узагальнень. Водночас поява нових технічних можливостей зумовила необхідність подальшого наукового пошуку. Масове поширення штучного інтелекту (Gemini, GPT тощо) викликало занепокоєння фахівців загрозою масової маніпуляції. Очевидними також є переваги комп’ютерних систем у разі коректного використання. Інформатизація закладів освіти стала щоденною реальністю. Закономірною є увага до цих питань з боку академічних установ. Підтвердженням актуальності теми дослідження є той факт, що у вересні 2024 р. був проведений десятий науковий форум дослідників України і Польщі з красномовною назвою «Освіта для цифрової трансформації суспільства». Зауважимо неймовірну швидкість змін. Якщо у середині минулого століття були опубліковані перші теоретичні праці, присвячені питанням штучного інтелекту, то останніми роками стаємо свідками лавиноподібного зростання інформаційних потоків. Не випадково польські автори у видатній праці «Педагогічна енциклопедія ХХІ століття» розглядають питання інформаційного стресу і навіть «інформаційного потопу». На рівні міністерств аналізуються можливості використання штучного інтелекту. Популярними у колег стають книги з красномовною назвою «Дидактика творчості». Перспективним є вивчення можливостей штучного інтелекту в контексті літературної критики, професійної лінгводидактики. Інформація стає ефективною, коли після ознайомлення та обговорення на її основі приймаються конкретні програми, за виконанням яких здійснюється постійний моніторинг. Серед перспективних проблем, які мають суспільну значущість, поза сумнівом, є різнопланові питання особистісного самовдосконалення, дослідження компаративістичного спрямування, пошук ефективних шляхів модернізації закладів вищої освіти, розвиток творчих здібностей учасників навчального процесу
ГУМОРИСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ НІМЕЦЬКИХ АФОРИЗМІВ
Get PDFThe article is devoted to the study of the peculiarities of German aphorisms and the identification of humorous features in their content and forms of expression. The structural and semantic elements of German aphorisms, which are characterized by brevity and accuracy of content, are analyzed. Aphorisms are considered to be short texts. The humorous effect of aphorisms is manifested in the feeling of unjustified expectations and is actualized by the manifestation of the emotional, cognitive, mental and physical state of the communicator. The creator of aphorisms is a person in his interaction with the world around him in politics, religion, art and many other areas. German aphorisms reflect life’s wisdom through the concepts of good and evil, practical and theoretical, etc. The manifestation of humour in German aphorisms comes to life through the incongruous expression of wisdom, which is typical for the linguistic and cultural peculiarities of the German space. The functional features of aphorisms are reproduced through absurd formulations of thoughts or judgments in communication. The humorous effect is an expression of a kind of feedback between the realities of life of that period, which is recorded in the paradigm Aphorismen durch Aphorismen. German aphorisms are constructed in the present tense in the form of narrative, exclamatory and interrogative sentences. Its structure assumes the most important value orientations of the target language culture through lexical and stylistic design, compositional structure and identified authorship of representatives of German culture. The use of German aphorisms in communication reveals the essence of the national German worldview, emphasizes its originality and paradoxicality. German aphorisms are markers of the laughter culture of the German-speaking linguistic and cultural space.Стаття присвячена вивченню особливостей німецьких афоризмів та виявленню гумористичних рис у їх змісті та формах вираження. Проаналізовано структурно-семантичні елементи німецьких афоризмів, які характеризуються стислістю та влучністю змісту. Афоризми вважаються короткими текстами. Гумористичний ефект афоризмів виявляється у відчутті невиправданих очікувань і актуалізується проявом емоційного, когнітивного, психічного та фізичного станів комуніканта. Творцем афоризмів є людина в її взаємодії з навколишнім світом у політиці, релігії, мистецтві та багатьох інших сферах. Німецькі афоризми відображають життєву мудрість через поняття добра і зла, практичного та теоретичного тощо. Прояв гумору в німецьких афоризмах оживає через інконгруентне вираження мудрості, що властиво для мовних і культурних особливостей німецького простору. Функціональні особливості афоризмів відтворюються через абсурдні формулювання думок чи суджень у комунікації. Гумористичний ефект є вираженням своєрідного зворотного зв’язку між реаліями життя того періоду, що фіксується в парадигмі Aphorismen durch Aphorismen. Німецькі афоризми побудовані в теперішньому часі у формі розповідних, окличних і питальних речень. Їхня структура передбачає найважливіші ціннісні орієнтації мовної цільової культури через лексико-стилістичне оформлення, композиційну структуру та ідентифіковане авторство представників німецької культури. Використання німецьких афоризмів у комунікації розкриває сутність національного німецького світогляду, підкреслює його самобутність і парадоксальність. Німецькі афоризми є маркерами сміхової культури німецькомовного лінгвокультурного простору
ФОРМУВАННЯ МЕДІАГРАМОТНОСТІ У СТАРШОКЛАСНИКІВ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ З ВИКОРИСТАННЯМ МАТЕРІАЛІВ ПІДРУЧНИКІВ
Get PDFThe issue of developing high school students’ ability to navigate the information space, implementing media education, and fostering media literacy as part of information security is addressed. This contributes to the achievement of the educational goals of Ukrainian language lessons and the application of media technologies in the learning process.An analysis of governmental documents is conducted, highlighting the media education potential and emphasizing the importance of integrating media literacy into secondary education institutions for the development of key educational competencies related to the sociocultural and informational environment. Ukrainian language textbooks for grades 10 and 11 are analyzed to identify the theoretical and practical inclusion of media materials. It is found that such materials are absent, while a wealth of preparatory practical content suitable for media product creation is present.The fundamentals of media studies that should be mastered by high school students in the process of learning media literacy are described. The possibilities for developing skills in media text production through exercises and tasks aimed at ensuring successful public communication are outlined.The methodology for fostering media literacy among high school students is focused on. It is based on theoretical media knowledge, creative exercises from school textbooks, and teacher-designed thematic tasks using information and communication technologies. It is proven that the methodology of media education relies on the systematic completion of exercises and tasks for media text production, considering the number of participants involved in text creation (monologue, dialogue, polylogue), the format of the media product, the distribution channel, and the genre of the media text.A set of exercises and tasks for the development of media literacy in high school students is proposed. These are based on previously acquired knowledge of text composition, public communication requirements, and the formed skills of producing and delivering (or presenting in written form) public information through appropriate distribution channels.Розглянуто актуальну проблему вироблення навичок орієнтування в інформаційному просторі, здійснення медіаосвіти, формування медіаграмотності старшокласників закладів ЗЗСО як частини інформаційної безпеки, що сприяє реалізації виховної мети уроку української мови та застосування медіатехнологій. Здійснено аналіз державних документів, які висвітлюють медіаосвітній потенціал, вказують на важливість впровадження медіаосвіти й медіаграмотності в лоно ЗЗСО для формування ключових освітніх компетентностей, що стосуються соціокультурного й інформаційного середовища. Проведено аналіз підручників з української мови для 10-го й 11-го класів із метою виявлення теоретично-практичного наповнення медійними матеріалами, що вказує на їх відсутність і одночасну наявність багатого пропедевтичного практичного матеріалу для створення медіапродукції. Описано основи медіології, якими мають оволодіти старшокласники в про-цесі навчання медіаграмотності, можливості вироблення умінь і навичок продукування медіатекстів за допомогою виконання вправ і завдань, спрямованих на успішне здійснення публічної комунікації. Зосереджено увагу на методиці формування медіаграмотності старшокласників на ґрунті медійних теоретичних відомостей, креативних вправ шкільних підручників тематично укладених учителями-філологами, з використанням інформаційно-комунікаційних технологій. Доведено, що методика здійснення медіаосвіти опирається на систематичне виконання вправ і завдань продукування медіатекстів як основних засобів формування медіаграмотності учнів, що враховують: кількість учасників у створенні тексту (монолог, діалог, полілог), форму створення медіапродукції, канал розповсюдження, жанр медіатексту. Запропоновано низку вправ і завдань для формування медіаграмотності старшокласників, побудовану на основі засвоєних пропедевтичних знань із текстотворення, вимог публічності, сформованих умінь і навичок продукування та виголошення (чи оформлення на письмі) публічної інформації у відповідних каналах розповсюдження
НЕКАНОНІЧНИЙ КАНОН: «КРИМІНАЛЬНІ СОНЕТИ» ЮРІЯ АНДРУХОВИЧА
Get PDFThis article explores the genre-specific features of Yuriy Andrukhovych’s «Criminal Sonnets» cycle, focusing on how the sonnet canon has been transformed under the influence of socio-ideological and other contextual factors. Particular attention is paid to the contested nature of canon formation, which often occurs within the interests of specific groups, societies, or ideologies. Despite this, any canon must satisfy aesthetic criteria and remain open to the excluded – the non-canonical. Following the collapse of the Soviet Union, a new generation of poets associated with the «Bu-Ba-Bu» group rejected the legacy of official ideology, along with the established artistic canons, stereotypes, norms, and values that no longer reflected the realities of national life. Drawing on traditions of satirical parody and folk carnivalesque culture, these poets developed a form of artistic expression more aligned with their own sensibilities. This approach involved a reinterpretation of previous literary traditions and a revision of outdated assumptions regarding what is considered canonical. For Andrukhovych, such a re-evaluation, particularly of the genre canon, was a vital aspect of his poetic vision. It infused his verse with new dynamism and generated unconventional strategies for representing reality. The distinctive generic features of «Criminal Sonnets» clearly reflect this reimagining in the form of an alternative canon – one that plays with established hierarchies (reversing poetic conventions from «high» to «low»), poeticizes the grotesque, caricatural, and base, parodies outdated norms, infuses the sonnet with irony and sarcasm, and incorporates criminal slang. The article further explores how «Criminal Sonnets» challenge conventional ideas of optimal usage and reception associated with the canonical genre model. The cycle articulates parodic intent and a provocative stance toward the themes of Ivan Franko’s «Prison Sonnets» and Ivan Svitlychny’s «Grated Sonnets» – texts that clearly served as sources of verbal and thematic allusion for Andrukhovych. These poems exemplify how nonclassical content in poetic form can enter the realm of cultural heritage through its aesthetic innovation.У статті досліджено жанрові особливості циклу «Кримінальні сонети» Ю. Андруховича з огляду на зміни канону сонета під впливом соціально-ідеологічних та інших чинників. Наголошено на дискусійності питання про соціальну природу впливів на формування канону, що не завжди відбувається поза межами інтересів певної групи, суспільства чи ідеології та має відповідати естетичним критеріям, бути відкритим для виключеного, неканонічного. Із крахом Радянського Союзу нова генерація поетів «Бу-Ба-Бу» відмовилася від спадку офіційної ідеології, мистецьких канонів і стереотипів, норм і цінностей, які вже не відповідали потребам національного життя та, скориставшись досвідом сатирично-пародійної, народно-карнавальної культури минулого, створили для себе найбільш прийнятний спосіб мистецького вислову. Він передбачав переосмислення попередньої літературної традиції, перегляд неактуальних поглядів на загальновизнане. Така переоцінка традиційного літературного канону, зокрема жанрового, була для Ю. Андруховича важливим елементом концепції вірша, надавала йому нової динаміки, що конвертувалася в незвичні способи художнього осмислення дійсності. Жанрова своєрідність поетичного циклу «Кримінальні сонети» переконливо засвідчує таке переосмислення у вигляді своєрідного альтернативного канону. Він передбачав вільне поводження з усталеною ієрархією (перевертання поетичних закономірностей із високих у низькі), поетизацію карикатурного, низького, потворного, пародіювання застарілих норм, надання сонетам іронічної, саркастичної тональності, використання злодійського жаргону. Висвітлено розходження «Кримінальних сонетів» із традиційними уявленнями про оптимальний узус і рецепцію зразкової жанрової моделі – канону. Вони ілюструють пародійні інтенції, епатажний підхід до проблематики «Тюремних сонетів» І. Франка та «Ґратованих сонетів» І. Світличного, тексти яких були для Ю. Андруховича, вочевидь, джерелом вербальних, тематичних алюзій. Проаналізовані тексти «Кримінальних сонетів» слугують прикладом того, як некласичний зміст поетичних творів може стати частиною культурного надбання завдяки своїй інноваційності
СОЦІОКУЛЬТУРНІ АСПЕКТИ СПРИЙНЯТТЯ СУРЖИКУ
Get PDFThe article is devoted to the analysis of Surzhyk as a linguistic phenomenon and the peculiarities of its perception by speakers. It has been established that Surzhyk is most often associated with colloquial speech, foreign borrowings, dialects, jargon, macaronic language, and mixed language forms. The study presents various definitions of this phenomenon proposed by authoritative Ukrainian linguists. The definition of Surzhyk as a mixed form of Ukrainian-Russian (or Russian-Ukrainian) speech is taken as a basis. The historical preconditions for the emergence of Surzhyk have been analyzed. Since a traditionally established negative attitude toward Surzhyk prevails in linguistics, the article provides quotes from prominent linguists that support this position. Special attention is given to the manipulative aspect of Surzhyk’s use and the arguments explaining its perception as an indicator of language incompetence. The empirical basis of the study consists of the language biographies of students who changed their place of residence due to Russia’s full-scale war against Ukraine. Most respondents relocated from regions where Surzhyk predominated. Based on students’ responses, their attitudes toward Surzhyk were characterized. The study revealed that most respondents view Surzhyk positively or neutrally, sometimes even equating it with a dialect. Some students perceive Surzhyk not as a form of the national language but as a separate language, which some even consider their mother tongue. Notably, there are also respondents who believe that, at present, Surzhyk is a significantly better alternative than using the Russian language. Based on the analysis of language biographies, it has been established that most respondents do not perceive Surzhyk as a threat to the state language due to its widespread use. The study suggests that, firstly, Surzhyk serves as a transitional stage from Russian-speaking to Ukrainian-speaking identity, meaning that as speakers improve their proficiency in Ukrainian, they will eventually adopt it fully. Secondly, the necessity of enhancing language education among young people is emphasized as a crucial tool for preserving and developing the Ukrainian language.Статтю присвячено аналізу суржику як лінгвістичного феномену та особливостям його сприйняття мовцями. З’ясовано, що суржик найчастіше асоціюють із просторіччям, іншомовними запозиченнями, діалектами, жаргонізмами, макаронічним мовленням та змішаною мовою. Наведено різні визначення цього явища, запропоновані авторитетними українськими лінгвістами. Узято за основу визначення суржику як змішаної форми українсько-російського (російсько-українського) мовлення. Проаналізовано історичні передумови виникнення суржику. Обґрунтовано традиційне негативне ставлення до суржику в мовознавстві, на підтвердження чого наведено цитати відомих лінгвістів. Окрему увагу приділено маніпуляційному аспекту використання суржику та аргументам, що пояснюють неграмотність суржикового мовлення. Емпіричною основою дослідження стали мовні біографії студентів, які змінили місце проживання внаслідок повномасштабної війни Росії проти України. Часто респонденти переїхали з регіонів, у яких домінував суржик. На підставі відповідей студентів охарактеризовано їхнє ставлення до цього явища. Засвідчено, що більшість респондентів ставиться до суржику позитивно або нейтрально, іноді ототожнює його з діалектом. Деякі студенти під суржиком розуміють не форму загальнонаціональної мови, а ще одну мову, яку дехто навіть уважає рідною. Підкреслимо, що є також такі респонденти, які зазначають, що на сучасному етапі суржик є значно кращим варіантом спілкування, ніж уживання російської мови. На основі матеріалів мовних біографій з’ясовано, що більшість опитаних не бачить загрози для державної мови внаслідок активного побутування суржику. Передбачаємо, що суржик, по-перше, є перехідним етапом від російськомовності до українськомовності, а тому мовці, удосконаливши свої знання української мови, у перспективі використовуватимуть її, оминаючи фазу суржику. По-друге, наголошуємо на необхідності підвищення мовної освіченості молоді як важливого інструмента збереження й розвитку української мови
ПІДВИЩЕННЯ МОВНОЇ ДОСТУПНОСТІ В МУЛЬТИМОДАЛЬНИХ ІСТОРИЧНИХ МУЗЕЯХ: СТРАТЕГІЇ ПЕРЕКЛАДУ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТАБЛИЧОК
Get PDFMuseums are open and inclusive places for knowledge dissemination and cultural communication. As both contact zone and translation zone, museum representation intersects with translation via texts, exhibits, illustrations, space, light and audio-visual resources. These various factors influencing meaning-making in the museum can be summarized as multidisciplinary, multimodal, multilingual and multifunctional. Given the self-contained, static, and isolated nature of written texts in museums, texts in the museums must prioritize clarity and conciseness, in the process of which critical considerations include selective elaboration, necessary adaptation and better accessibility. Turning to the specific Chinese-English description plates in a famed history museum, the first large-scale modern national museum, in Shaanxi province, this paper is principally concerned with how multimodal elements and translated texts are combined to increase language accessibility for foreign visitors. Through two rounds of field visits and the careful analysis into the original texts and translated versions, the study mainly investigates the translation and transformation process of information in these labels and uncovers how texts on the artifact plates achieve better accessibility via different methods. It is found that the most frequently used strategies in the selected museum is omission, which primarily involves omitting culture-specific elements, omitting supplementary, explanatory, or descriptive information and omitting text that forms intertextual relationships with other symbols in the artifact’s environment. Other methods include supplementation, namely supplementing information regarding the historical context involved, and hypernym-based translation for easy understanding.Музеї виступають відкритими та інклюзивними просторами для поширення знань і міжкультурної комунікації. Як простір контакту та зона перекладу музейна репрезентація взаємодіє з перекладом через тексти, експонати, ілюстрації, просторове оформлення, освітлення й аудіовізуальні ресурси. Ці чинники, що впливають на процес створення смислів у музеї, мають міждисциплінарний, мультимодальний, багатомовний і мультифункціональний характер. Ураховуючи самодостатній, статичний та ізольований характер письмових текстів у музеях, тексти в музеях повинні бути чіткими та мати стислу форму, при цьому важливими аспектами є вибіркове розширення, необхідна адаптація та покращена доступність. Звертаючись до конкретних китайсько-англійських описових табличок у відомому історичному музеї, першому великому сучасному національному музеї у провінції Шеньсі, у цій статті, насамперед, розкрито, як мультимодальні елементи та перекладені тексти поєднуються для підвищення мовної доступності для іноземних відвідувачів. За допомогою відвідин двічі та ретельного аналізу оригінальних текстів і перекладених версій наше дослідження переважно розглядає процес перекладу та трансформації інформації на музейних табличках і виявляє, як тексти на табличках із написами до артефактів досягають кращої доступності за допомогою різних методів. Результати дослідження свідчать, що серед найбільш поширених стратегій забезпечення доступності англомовних перекладів китайських написів до музейних артефактів у вибраному для дослідження музеї є: пропуски, зокрема опускання культурно-специфічних елементів, додаткової або описової інформації, а також інтертекстуальних посилань на інші елементи музейного простору. Інші методи включають доповнення, а саме додавання контекстуальних історичних відомостей та переклад із використанням гіперонімів із метою полегшення розуміння