Наукові журнали Одеського національного морського університету
Not a member yet
544 research outputs found
Sort by
CONCEPT OF LOVE AND ITS VERBALIZATION IN MODERN LINGUISTICS
Get PDFСтаттю присвячено вивченню концепту «любов» як складного багатовимірного явища, що має глибоке філософське, культурне й мовне підґрунтя. Виявлено, що сучасна лінгвістика інтерпретує концепт «любов» крізь призму його багатозначності та контекстуальної варіативності: від романтичного й духовного почуття до трансформативної сили й джерела емоційних переживань. Окрему увагу зосереджено на вербалізації цього концепту на лінгвістичному рівні (лексичному, морфологічному, синтаксичному, стилістичному) та його художньому відтворенню у різних літературних творах, де любов постає як родинна прив’язаність, дружність, турбота, доброзичливість і романтичне почуття. Стаття показує, що концепт «любов» є універсальним і водночас культурно детермінованим явищем, яке у мовленні набуває різноманітних форм вираження, поєднуючи когнітивні, емоційні й соціальні аспекти людського буття. У статті узагальнено результати попередніх досліджень, які демонструють багатошарову структуру концепту «любов» та його неоднорідність у відтворенні. Зокрема, виокремлено основні семантичні компоненти цього концепту, поєднання яких формує широку палітру значень і емоційних відтінків. Аналіз художніх текстів показав, що любов може бути вербалізована не лише як інтимне почуття, а й як родинна близькість, братерська підтримка, щирість і турбота у міжособистісних стосунках. При цьому важливу роль відіграють мовні засоби: звертання, пестливі слова, граматичні структури та стилістичні засоби, що підкреслюють ніжність і щирість почуттів. Показано, що в різних контекстах концепт «любов» отримує нові смислові акценти – від символу духовної єдності до маркера культурних традицій. Таким чином, дослідження доводить, що вербалізація любові у сучасних творах є не лише відображенням індивідуального досвіду, а й універсальною стратегією конструювання ціннісної картини світу. Концепт «любов» у сучасній лінгвістиці постає як багатовимірне явище, що інтегрує емоційні, когнітивні та культурні смисли. Перспективним напрямом подальших досліджень є вивчення механізмів його вербалізації у різних дискурсивних практиках, що дозволить глибше розкрити універсальність і специфіку цього феномену.The article is devoted to the study of the concept of “love” as a complex multidimensional phenomenon with deep philosophical, cultural, and linguistic foundations. It has been found that modern linguistics interprets the concept of “love” through the prism of its polysemy and contextual variability: from romantic and spiritual feelings to transformative power and a source of emotional experiences. Particular attention is focused on the linguistic level of verbalization of this concept (lexical, morphological, syntactic, stylistic) and its artistic realization in various works of art, where love appears as family attachment, friendship, care, kindness, and romantic feelings. The article aims to show that the concept of “love” is a universal and at the same time culturally determined phenomenon, which takes various forms of expression in speech, combining cognitive, emotional, and social aspects of human existence. The article summarizes the results of previous studies that demonstrate the multilayered structure of the concept of “love” and its heterogeneity in linguistic realization. In particular, the main semantic components of this concept are highlighted, the combination of which forms a wide range of meanings and emotional nuances. An analysis of literary texts has shown that love can be verbalized not only as an intimate feeling, but also as family closeness, brotherly support, sincerity, and care in interpersonal relationships. At the same time, linguistic embodiment plays an important role: forms of address, terms of endearment, grammatical structures, and stylistic devices that emphasize tenderness and sincerity of feelings. It has been shown that in different contexts, the concept of “love” takes on new semantic accents – from a symbol of spiritual unity to a marker of cultural traditions. Thus, the study proves that the verbalization of love is not only a reflection of individual experience, but also a universal strategy for constructing a value-based picture of the world. Thus, the concept of “love” in modern linguistics appears as a multidimensional phenomenon that integrates emotional, cognitive, and cultural meanings. A promising direction for further research is to study the mechanisms of its verbalization in various discursive practices, which will allow for a deeper understanding of the universality and specificity of this phenomenon
СТРАТЕГІЇ ПЕРЕКЛАДУ ПРЕЦЕДЕНТНИХ ФЕНОМЕНІВ ЯК ВИДУ МОВНОЇ ГРИ
Get PDFThe present paper examines the precedent phenomenon of as a type of language game within popular scientific discourse. Precedent phenomena, in particular precedent names, expressions, and allusions, can perform a ludic function provided that they are simultaneously manifestations of semantic or contextual incompatibility and serve as means of discourse clarification. In this case, their use not only enlivens the text, but also performs a password function – it helps identify the author as belonging to a particular social or cultural group and appeals to the target audience’s similar experience. The article proposes a classification of six strategies for translating precedential phenomena: direct translation, partial lexical equivalent, functional equivalent, inclusion of a comment in the text, use of a footnote, and removal of the precedent element. Particular attention is paid to cases of transformation or loss of symbolic meaning as a result of adaptation to the target culture. The author also emphasizes the importance of maintaining a balance between equivalence and adequacy of translation within the framework of intertextual transfer, especially when it comes to character names, allusions to cultural texts, popular songs, or literary works. Thus, the article not only offers a typology of translation strategies, but also formulates important conclusions about their effectiveness from the perspective of translation studies, pragmatics, and cognitive linguistics. The six translation strategies include the following ones: 1. using direct (dictionary) translation; 2. choosing partial lexical equivalents; 3. choosing indirect (functional) equivalents; 4. implementing contextual addition (translator’s comment directly into the context); 5. implementing external addition (translator’s comment in the form of a footnote at the end of the book or chapter); 6. deletion. The practical value of the study lies in the fact that it can be used to improve teaching methods for literary and popular science translation, as well as serve as a basis for further research in the field of intercultural communication.У статті розглядається феномен прецедентних явищ як різновиду мовної гри в межах науково-популярного дискурсу. Прецедентні феномени, зокрема прецедентні імена, вислови та алюзії, можуть виконувати лудичну функцію за умови, що вони водночас є проявами семантичної або контекстуальної несумісності та служать засобами увиразнення дискурсу. У такому випадку їх використання не лише пожвавлює текст, а й виконує парольну функцію – допомагає ідентифікувати автора як належного до певної соціальної або культурної групи та звертається до аналогічного досвіду цільової аудиторії. У статті запропоновано класифікацію шести стратегій перекладу прецедентних феноменів: прямий переклад, частковий словниковий відповідник, функційний відповідник, включення коментаря до тексту, використання виноски та вилучення прецедентного елементу. Окрему увагу приділено випадкам трансформації або втрати символічного навантаження внаслідок адаптації до цільової культури. Автор також наголошує на важливості дотримання балансу між еквівалентністю та адекватністю перекладу в межах інтертекстуального перенесення, особливо коли йдеться про імена персонажів, алюзії на культурні тексти, популярні пісні чи літературні твори. Таким чином, стаття не лише пропонує типологію перекладацьких стратегій, а й формулює важливі висновки щодо їх ефективності з позицій перекладознавства, прагматики та когнітивної лінгвістики. Шість стратегій перекладу включають такі: 1. використання прямого (словникового) перекладу; 2. вибір часткових лексичних відповідників; 3. вибір непрямих (функціональних) відповідників; 4. введення контекстуального доповнення (коментар перекладача безпосередньо в тексті); 5. введення зовнішнього доповнення (коментар перекладача у вигляді примітки в кінці книги або розділу); 6. вилучення. Практична цінність дослідження полягає в тому, що воно може бути використане для удосконалення методик викладання художнього та науково-популярного перекладу, а також слугувати основою для подальших досліджень у сфері міжкультурної комунікації
ПРИКМЕТНИКИ БЕЗВІДНОСНОЇ МІРИ ЯКОСТІ У СТЕПОВИХ ГОВОРАХ ПІВДЕННО-СХІДНОГО НАРІЧЧЯ
Get PDFThe article presents a semantic-derivational taxonomy of the manifestations of the category of non-relative degree of quality in the dialects of the south-eastern dialectal group. The study analyzes the specificity of dialectal adjectives of non-relative degree of quality: it details the semantic structure of adjectives denoting insufficient and excessive degrees of quality manifestation, the models of their formation and the means of expression, and determines the productivity of dialectal word-formation methods. The source base consists of regional dialect dictionaries compiled by V. Chabanenko, A. Moskalenko, and O. Bondar; about one hundred forms of adjectives of non-relative degree of quality were analyzed, along with other dialectal adjective forms, whose identification employed word-formation modeling, descriptive, and component analysis methods. It has been established that in the examined dialectal material only synthetic forms of insufficient degree of quality occur, which are derived from the basic adjective form by means of the suffix -уват(-юват) and are identified according to two semantic-derivational types: similarity and graduality of the feature. This is explained by the modificational and mutational meaning of the given suffix. The largest number of adjectives belong to the graduality semantic-derivational type, which testifies to the priority of using this word-formation device to express insufficient manifestation of a quality in the colloquial-dialectal speech of the steppe zone. Although in the dialects of the south-eastern group both the mutational and modificational meanings of the suffix -уват(-юват)–a marker for expressing non-relative degree of quality in adjectives–are represented equally, the material suggests that this suffix is in fact identificational in steppe dialects for denoting a weak degree of quality manifestation. In contrast to the standard language, where a larger set of devices forms the derivational category of excessive degree of quality manifestation, in the analyzed dialects, as recorded in the surveyed dictionaries, there are comparatively few attestations of excessive intensity of quality. The typical means of forming adjectives with excessive semantics are the suffixes -юч-, -ющ- and the prefixes з-, за-. Thus, in the analyzed dialects, the dictionaries register a somewhat limited lexico-derivational paradigm for the expression of excessive intensity.У статті наведено семантико-словотвірну таксономію виявів категорії безвідносної міри якості у говорах південно-східного наріччя. Проаналізовано специфіку діалектних прикметників безвідносної міри якості: деталізовано семантичну структуру прикметників недостатнього й надмірного ступенів вияву ознаки, моделі їх творення й засоби вираження, визначена продуктивність способів діалектного словотворення. Джерельною базою слугували регіональні діалектні словники В. Чабаненка, А. Москаленка, О. Бондаря, до аналізу залучено близько ста форм прикметників безвідносної міри якості, як і інші форми діалектних прикметників, для ідентифікації яких використано методи словотвірного моделювання, описовий, компонентного аналізу. З’ясовано, що в обстеженому діалектному матеріалі трапляється винятково синтетична форма недостатнього ступеня якості, яка утворюється від вихідної прикметникової форми за допомогою суфікса -уват(-юват) та ідентифікується за двома семантико-словотвірними типами: подібності й градуальності ознаки, що пояснюється модифікаційним і мутаційним значенням вказаного суфікса. Прикметників градуального щодо ознаки семантико-словотвірного типу зафіксовано найбільше, що свідчить про пріоритетність використання цього словотворчого засобу для фіксації недостатнього ступеня вияву ознаки в розмовно-діалектному мовленні степової зони. Попри те, що в говорах південно-східного наріччя паритетно представлено як мутаційне, так і модифікаційне значення суфікса -уват(-юват), маркерного для вираження безвідносної міри якості прикметників, матеріал схиляє до висновків про те, що цей суфікс все ж ідентифікувальний у степових говорах на позначення слабкого ступеня вияву ознаки. На відміну від літературної форми мови, де більша сукупність засобів формує словотвірну категорію надмірного ступеня вияву ознаки, в аналізованих говорах, як фіксують обстежені словники, навпаки, є небагато фіксацій надмірної інтенсивності ознаки, а типовими при утворенні прикметників із семантикою надмірності є суфікси-юч-, -ющ- та префікси з-, за-.Отже, в аналізованих говорах словниками зафіксовано дещо обмежену лексико-словотвірну парадигму для вияву надмірної інтенсивності
MORAL AND AESTHETIC PRINCIPLES OF I. NECHUY-LEVYTSKY’S CREATIVITY (ACCORDING TO THE KYIV TEXT OF THE WRITER)
Get PDFУ статті аналізуються морально-естетичні засади творчості українського класика-реаліста І. Нечуя-Левицького, київський період якого відіграв ключову роль у становленні національної літературної традиції. Метою дослідження є розкриття художніх принципів, що формують творчий метод митця та визначають його погляд на роль мистецтва і реалістичне зображення життя українців. Розглянуто соціальні, моральні та національні мотиви у творчості письменника, зокрема особливості відображення суспільних проблем через призму реалізму. Окрему увагу приділено ролі мови та стилю: використання народної лексики, діалектів і фольклорних елементів як засобів вираження національного колориту, що створюють автентичну картину життя українського міста та села. Підкреслюється значення образу міського інтелігента як носія ідей просвітництва, культурного відродження і формування національної самосвідомості. Проаналізовано, як через систему образів і художні засоби Нечуй-Левицький розкриває духовні цінності та ідеали українського народу. Наголошено на внеску письменника у розвиток українського реалізму, формування естетичних орієнтирів та ідейної спадкоємності в національній літературі. У висновках доведено актуальність морально- естетичних принципів його творчості для сучасного літературного й культурного процесу, що дає підстави розглядати доробок митця як важливий складник української культурної спадщини, котра формує ідентичність і надихає наступні покоління.The article analyzes the moral and aesthetic foundations of the work of the Ukrainian realist classic Ivan Nechui-Levytskyi, whose Kyiv period played a crucial role in shaping the national literary tradition. The study aims to reveal the artistic principles that define the writer’s creative method and his distinctive view of art’s role and the realistic portrayal of Ukrainian life. Social, moral, and national motifs are examined, with special attention to the reflection of societal issues through realism. The role of language and style is highlighted, particularly the use of vernacular speech, dialects, and folklore elements as aesthetic tools that convey national color and authenticity in depicting urban and rural environments. The figure of the urban intellectual is emphasized as a bearer of enlightenment ideas, cultural revival, and national consciousness. Through a system of images and artistic devices, Nechui-Levytskyi reveals the spiritual values and ideals of the Ukrainian people. The article underlines his significant contribution to the development of Ukrainian realism, the formation of aesthetic orientations, and ideological continuity in national literature. The conclusions substantiate the relevance of the moral and aesthetic principles of his works in the context of modern literary and cultural processes, viewing his artistic legacy as an essential component of Ukrainian cultural heritage that shapes identity and inspires future generations
ОСНОВНІ ЕМОЦІЙНО-ОЦІННІ МОВНІ ЗАСОБИ В УРЕГУЛЮВАННІ КОНФЛІКТІВ: НА МАТЕРІАЛІ СОЦІОЛІНГВІСТИЧНОГО ОПИТУВАННЯ ЗДОБУВАЧІВ ДОНЕЦЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТУСА ТА ВАРШАВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ
Get PDFThis article presents a comprehensive analysis of emotional and evaluative linguistic means used by university students to resolve conflict situations in everyday communication. Based on a sociolinguistic survey conducted among students of Vasyl’ Stus Donetsk National University and the University of Warsaw, the study identifies the gender and age characteristics of the sample, the frequency of conflict occurrences, and the primary spheres in which conflicts arise. The findings demonstrate that family communication is the most typical domain of conflict for both respondent groups, while political discourse additionally emerges as a significant source of tension for Ukrainian students. The survey also reveals that the overwhelming majority of participants acknowledge the crucial role of word choice in reducing tension and influencing the outcome of a conflict. Using respondents’ open-ended answers, the study offers a classification of conflict-reducing linguistic expressions into three types: rational, emotional, and rational-emotional. Quantitative and qualitative analysis shows that both groups predominantly rely on rational linguistic strategies aimed at logical argumentation, explanation of one’s viewpoint, searching for compromise, and facilitating constructive dialogue. Emotional and rational-emotional expressions, though less frequent, serve important functions such as maintaining emotional balance, expressing empathy, and creating a favorable tone for communication. A comparative analysis of Ukrainian and Polish responses indicates significant similarity in communicative strategies despite cultural and linguistic differences. The results confirm that the conscious selection of emotional and evaluative linguistic means is a key component of constructive conflict resolution and reflects the communicative competence of young people in interpersonal interaction. The research also points to further prospects for studying culturally conditioned models of conflict discourse and the effectiveness of various speech strategies in conflict management.Статтю присвячено комплексному аналізу емоційно-оцінних мовних засобів, що застосовуються здобувачами вищої освіти для врегулювання конфліктних ситуацій у повсякденній комунікації. На матеріалі соціолінгвістичного опитування студентів Донецького національного університету імені Василя Стуса та Варшавського університету з’ясовано гендерно-вікові параметри вибірки, частотність виникнення конфліктів і провідні сфери їх прояву. Установлено, що для обох груп респондентів типовими зонами конфліктогенності є сімейне спілкування, а для українських студентів – також політичний дискурс. Проаналізовано ставлення опитаних до впливу мовних засобів на перебіг і результат конфліктної взаємодії: абсолютна більшість учасників анкетування визнає ключову роль добору слів у деескалації напруги. На основі відкритих відповідей респондентів здійснено класифікацію конфліктогасних висловлювань за трьома типами: раціональні, емоційні та раціонально-емоційні. Кількісний та якісний аналіз показав, що домінантною стратегією для обох вибірок є використання раціональних мовних конструкцій, зорієнтованих на логічне аргументування, пояснення позиції, пошук компромісу та конструктивне обговорення проблеми. Емоційні та раціонально-емоційні висловлювання виконують переважно функції підтримання емоційної рівноваги, вираження емпатії та створення сприятливого тону для подальшої взаємодії. Порівняльний аналіз українських і польських прикладів засвідчив близькість комунікативних стратегій, попри відмінності культурних та мовних контекстів. Отримані результати підтверджують, що свідомий добір емоційно-оцінних мовних засобів є невід’ємним компонентом конструктивного врегулювання конфліктів і відображає сформованість комунікативної компетентності молоді у міжособистісній сфері. Дослідження відкриває перспективи подальшого вивчення культурно зумовлених моделей конфліктного дискурсу та ефективності різних стратегій мовленнєвої поведінки
FORMATION AND TRANSFORMATION OF GENDER PERCEPTIONS IN CONTEMPORARY ENGLISH LITERATURE
Get PDFСтаття досліджує гендерні концепти в сучасній англійській літературі, яка формує і трансформує гендерні уявлення в суспільстві. Проаналізовано твори Саллі Руні, Ієна Мак’юена й Кейт Аткінсон, які використовують мовні засоби й літературні образи для вираження складних гендерних ідентичностей і взаємин. Саллі Руні в романі «Normal People» зображує Маріанну як багатогранний персонаж, що намагається подолати соціальні очікування щодо жіночої ролі, використовуючи гендерно-нейтральну мову. Ієн Мак’юен у романі «Atonement» досліджує взаємини між гендером і владою, демонструючи, як мова впливає на формування гендерних стереотипів. Кейт Аткінсон у романі «Life After Life» розглядає різні аспекти жіночої ідентичності через образ Урсули Тодд. Дослідження Дебори Камерон, Пола Бейкера й Гайатрі Співак підтверджують важливість таких підходів у літературі. Д. Камерон підкреслює, що мова є інструментом влади, який формує гендерні реалії. П. Бейкер аналізує, як корпусний аналіз текстів дає змогу виявити закономірності у використанні мовних засобів. Г. Співак вивчає вплив глобалізації на трансформацію гендерних ролей. Мовні засоби й літературні образи у творах С. Руні, І. Мак’юена й К. Аткінсон сприяють формуванню більш гнучкого сприйняття гендерних ролей, допомагаючи авторам досліджувати взаємини між гендером, ідентичністю й рівноправністю, сприяючи розвитку більш рівноправного суспільства. Отже, сучасна англійська література активно впливає на формування і трансформацію гендерних уявлень, створюючи багатогранні жіночі персонажі, які кидають виклик традиційним стереотипам. Подальші дослідження в цій галузі можуть зробити вагомий внесок у розуміння еволюції гендерних ролей і впливу літератури на формування сучасних уявлень про гендер. Таким чином, результати дослідження підкреслюють важливість сучасної англійської літератури у формуванні і трансформації гендерних уявлень, сприяючи розвитку більш рівноправного суспільства.This article examines gender concepts in contemporary English literature, focusing on their role in shaping and transforming societal gender perceptions. It analyzes the works of Sally Rooney, Ian McEwan, and Kate Atkinson, who utilize linguistic tools and literary imagery to express complex gender identities and relationships. In her novel “Normal People”, Sally Rooney depicts Marianne as a multifaceted character striving to overcome societal expectations of female roles by using gender-neutral language. Ian McEwan’s “Atonement” explores the dynamics between gender and power, demonstrating how language influences the formation of gender stereotypes. Kate Atkinson’s “Life After Life” investigates various aspects of female identity through the character of Ursula Todd. Research by Deborah Cameron, Paul Baker, and Gayatri Spivak supports the importance of these literary approaches. Cameron emphasizes that language is a powerful tool of authority capable of shaping gender realities. Baker analyzes how corpus analysis of texts can reveal patterns in the use of linguistic tools to express gender concepts. Spivak explores globalization’s impact on transforming gender roles through cultural interactions. Linguistic tools and literary imagery in the works of Rooney, McEwan, and Atkinson highlight the complexity of gender identities, promoting more flexible perceptions of gender roles. These authors explore the relationships between gender, identity, and equality, fostering the development of a more equitable society. Thus, contemporary English literature actively influences the formation and transformation of gender perceptions by creating multifaceted female characters that challenge traditional stereotypes. Further research in this field can contribute significantly to understanding the evolution of gender roles and literature’s impact on shaping modern gender perceptions. The findings underscore the importance of contemporary English literature in shaping and transforming gender perceptions, promoting a more equitable society
КОМУНІКАТИВНІ СТРАТЕГІЇ ФОРМУВАННЯ ГРАМАТИЧНИХ НАВИЧОК У СТУДЕНТІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ
Get PDFThe article examines communicative strategies for developing students’ grammatical skills while learning English. Emphasis is placed on integrating grammatical structures into a real linguistic environment and effectively applying modern teaching methodologies. The purpose of the article on communicative grammar teaching is to promote the use of Communicative Language Teaching (CLT) as an effective method for teaching grammar in language learning classrooms. The article aims to provide evidence and examples of how CLT can facilitate meaningful communication and enhance students’ motivation and engagement in language learning. The study analyzes the use of interactive methods such as role-playing games, debates, scenario-based learning, and project-based tasks, as well as the incorporation of authentic materials, including texts, videos, and social media. Special attention is given to technological tools that help automate the process of mastering grammar, such as mobile applications, online tests, and gamified platforms. The article highlights that traditional methods based on rote memorization of rules often fail to yield the desired results, whereas the communicative approach promotes active grammar use in a natural language environment. In this process, the teacher plays the role of a facilitator, guiding students to independently discover grammatical patterns, create communicative situations, and analyze their own errors. On a practical level, specific examples of integrating grammatical structures into the learning process are examined. For instance, role-playing games help students naturally acquire verb tenses, while discussions allow them to practice conditional sentences. The use of authentic texts and videos enhances the understanding of grammar in real speech contexts, whereas digital platforms enable students to reinforce their knowledge interactively. Thus, the application of communicative strategies in language learning contributes to a deeper understanding of grammatical structures and their effective use in linguistic practice. The article concludes by emphasizing the need to integrate traditional and innovative methods to achieve optimal results in developing students’ grammatical skills.У статті розглянуто комунікативні стратегії формування граматичних навичок у студентів у процесі вивчення англійської мови. Акцент зроблено на інтеграції граматичних конструкцій у реальне мовне середовище та на ефективному застосуванні сучасних методик навчання. Метою статті про комунікативне навчання граматики є пропаганда використання комунікативного навчання мови (Communicative Language Teaching – CLT) як ефективного методу навчання граматики в мовних класах. Стаття має на меті надати докази та приклади того, як Communicative Language Teaching може сприяти значущому спілкуванню, підвищувати мотивацію та залучення студентів до вивчення мови. Аналізується використання інтерактивних методів, як-от рольові ігри, дебати, сценарне навчання, проєктні роботи, а також залучення автентичних матеріалів, зокрема й текстів, відео та соціальних мереж. Особливу увагу приділено технологічним інструментам, які допомагають автоматизувати процес засвоєння граматики, як-от мобільні застосунки, онлайн-тести й ігрові платформи. У статті наголошується, що традиційні методи, засновані на механічному запам’ятовуванні правил, часто не дають бажаних результатів, тоді як комунікативний підхід сприяє активному використанню граматики у природному мовному середовищі. Викладач у цьому процесі відіграє роль фасилітатора, допомагає студентам самостійно відкривати граматичні закономірності, створювати комунікативні ситуації і аналізувати власні помилки. На практичному рівні розглянуто конкретні приклади інтеграції граматичних структур у навчальний процес. Новизна статті про комунікативне навчання граматики полягає в її підході до навчання граматики, який зосереджується на використанні мови в контексті та комунікативних діях для навчання граматики. У статті стверджується, що цей підхід дозволяє студентам набувати граматичних знань через спілкування в реальному житті, автентичне спілкування та функції мови. Також припускаємо, що цей підхід сприяє залученню, мотивації та самостійності студентів, а також розвитку в них різних мовних навичок, як-от читання, письмо, говоріння і аудіювання
ІСТОРІОГЕНЕЗ БРИТАНСЬКОЇ ПРЕСИ
Get PDFThe history of British journalism dates back to the 17th century with the emergence of newspapers and columns of various kinds. Throughout the century, print media that dealt with more important topics of general interest coexisted with lighter publications for entertainment purposes, such as pamphlets, manifestos and ballads. In the 17th century, newspapers were published only once a week and were subject to thorough censorship, which was particularly severe. Unlike pamphlets, manifestos and ballads, newspapers dealt with more serious topics. The first English-language newspaper was called “The Weekly News” and was published in Rome in 1622. With the abolition of the Star Chamber in 1641, the shadow of censorship became less noticeable, and with the outbreak of the Civil War, the production of printed paper intensified even more. By 1700, there were 12 newspapers in London and 24 in the provinces. From the 19th century onwards, the number of newspapers increased significantly, and the circulation of English newspapers grew substantially from 39 million to 122 million copies in 1854. Historical information about British journalism in the 17th century is incomplete without mentioning the pamphlets used by parties to mobilize their supporters through wide distribution. Each party tried to mobilize its supporters by distributing pamphlets, such as in coffee shops, where one copy was passed from hand to hand and read aloud. Over time, each newspaper began to have its political orientation, which led to the emergence of two types of newspapers: purely political and those covering domestic and international news. Newspapers began to give preference to topics of interest to the general audience. Today, British newspapers can be divided into tabloids and broadsheets, each with its audience and style of news writing.Історія британської журналістики починається в XVII столітті з появою видань, що висвітлювали новини, та колонок різного роду. Протягом століття друковані засоби масової інформації, які цікавилися більш важливими темами, що становлять загальний інтерес, співіснували з більш легкими виданнями для розважальних цілей, як-от памфлети, маніфести та балади. У XVII столітті газети виходили лише раз на тиждень і піддавалися ретельній цензурі, яка була особливо жорстокою. На відміну від памфлетів, маніфестів і балад, газети висвітлювали більш серйозні теми. Перша англомовна газета називалася “The Weekly Newes” («Тижневі новини») і була надрукована в Римі в 1622 році. Зі скасуванням Зоряної палати в 1641 році тінь цензури стала менш відчутною, а з початком Громадянської війни виробництво друкованого паперу ще більше активізувалося. До 1700 року в Лондоні виходило 12 газет, а у провінціях – 24. Починаючи з XIX століття, кількість газет помітно збільшилася, а тираж англійських газет суттєво зріс – із 39 мільйонів до 122 мільйонів примірників у 1854 році. Історична інформація про британську журналістику в XVII столітті не є повною без згадки про памфлети, якими користувалися партії для мобілізації своїх прихильників через широке розповсюдження. Кожна партія намагалася мобілізувати своїх прихильників за допомогою широкого розповсюдження памфлетів, як-от у кав’ярнях, де один екземпляр переходив із рук у руки і читався вголос. Згодом кожна газета стала мати свою політичну орієнтацію, що привело до появи двох типів газет: суто політичних і тих, що висвітлювали внутрішні та міжнародні новини. Газети стали віддавати перевагу тим темам, якими цікавиться загальна аудиторія. Нині британські газети можна умовно розділити на два типи: таблоїди (tabloids) та газети для широкого загалу (broadsheets), кожний із яких має свою авдиторію і свій стиль написання новин
ФРЕЙМУВАННЯ СТРАТЕГІЙ ПРИМИРЕННЯ В ЗАХІДНОМУ ПОЛІТИЧНОМУ ДИСКУРСІ
Get PDFThis paper analyses the use of the reconciliation strategy in Western political leaders’ rhetoric in the modern era, and how they are linguistically realised and accomplished rhetorically. The study attempts to establish what communicative tools political leaders use to manage social tension, restore public trust, and forge unity, particularly amid socio-political unrest. Unlike earlier studies theorising reconciliation as a broad ideological goal, this research presents a practical and methodical study of its strategic application in discourse. The methodology used involves qualitative analysis of the transcripts of the political speeches delivered by eminent Western leaders such as Rishi Sunak, Joe Biden, Olaf Scholz, and others. The sample was selected according to the political status of the speakers and timeliness of their public addresses to the current affairs of the world, particularly the war waged by rf on Ukraine. The study divides the reconciliation communicative strategy into four tactics: rationalisation, acknowledging fault, appeal to shared identity, and call to cooperative action. They were examined through political discourse analysis, media framing theory, and linguistic stylistics, closely considering metaphors, epithets, and other stylistic elements. The study reveals how the leaders intentionally use these tactics to influence public opinion, make their messages more distinct, and frame complex or controversial issues in comprehensible terms. The study is significant both socially and academically: it further contributes to understanding political rhetoric as a conflict management and negotiation tool. It clarifies the persuasion mechanisms that build public consciousness. Moreover, it contributes to the ongoing debate on political discourse in linguistics and provides a foundation for future research into mediated communication and the evolving dimensions of political trust.Ця стаття досліджує застосування стратегій примирення у політичному дискурсі на основі публічних промов сучасних західних лідерів. Особливу увагу зосереджено на тому, як стратегії лінгвіс- тично оформлені та реалізуються за допомогою риторичних тактик. Метою дослідження є визначення комунікативних інструментів, які використовуються політичними діячами для коригування суспільної напруженості, відновлення громадської довіри та сприяння єдності, особливо в часи соціально-політичних потрясінь. На відміну від попередніх досліджень, які розглядали примирення як широку ідеологічну мету, ця робота пропонує практичний та систематичний аналіз його тактичної реалізації у мовленні. Методологічна основа включає якісний аналіз стенограм політичних промов, виголошених ключовими західними лідерами, такими як Ріші Сунаком, Джо Байденом, Олаф Шольцом та іншими. Вибірка була створена на основі політичної значущості ораторів та актуальності їхніх публічних звернень до глобальних подій, зокрема нападу рф на Україну. У статті прокласифіковано стратегії примирення на чотири комунікативні тактики: раціоналізація, визнання провини, звернення до спільної ідентичності та заклик до співпраці. Ці тактики були розглянуті крізь призму аналізу політичного дискурсу та теорії медіафреймінгу з особливою увагою до використання стилістичних прийомів. Дослідження показує, як лідери стратегічно використовують ці тактики для впливу на громадську думку, підвищення чіткості своїх меседжів та формулювання складних або суперечливих питань у доступній формі. Результати є важливими як з академічної, так і з соціальної точки зору: вони поглиблюють розуміння політичної риторики як інструменту для переговорів та врегулювання конфліктів, а також проливають світло на механізми переконання, що формують суспільну свідомість. Дослідження робить внесок у дискурс політичної лінгвістики та складає основу для подальших досліджень медіа-комунікації та динаміки конструювання політичної довіри через мовні маніпуляції
SEMANTIC SUBJECT IN THE SEMANTIC-SYNTACTIC STRUCTURE OF A ONE-SYLLABLE SENTENCE (BASED ON THE POETRY OF LINA KOSTENKO)
Get PDFСтаття аналізує одне з головних завдань сучасної синтаксичної науки – дослідження системи відношення синтаксису і семантики, виявлення джерел змісту й умов існування семантико-синтаксичних категорій, тобто розглядання синтаксису як багатоаспектного й комплексного явища. Розглянуто наявні наукові думки щодо унікального явища поетичного синтаксису, які визначають цікаву специфіку будови речень текстів поезій. Досліджено місце односкладних речень у системі синтаксичних одиниць поетичних творів. Такий вибір дослідження в статті пояснюється тим, що сама структура односкладних речень указує на неоднорідність формально-граматичної та семантико-синтаксичної площин. На підставі цього здійснено аналіз семантичного суб’єкта як виразника семантико-комунікативної настанови автора поетичного тексту, доведено його важливу семантичну функцію в реченнях односкладної будови, проаналізовано широкі можливості таких речень для реалізації авторської творчої думки. У статті звернено увагу на семантико-синтаксичну будову речень поетичних текстів, яка в певній композиційній віршовій формі спирається на різноманіття семантичних варіантів суб’єктності. Доведено, що обрані для наукового аналізу односкладні речення поетичного мовлення із суб’єктним відношенням у семантичній структурі передають індивідуальну авторську картину світу, що є більшою мірою суб’єктивною, і мають специфічні риси мовної особистості її творця. Дослідження в статті доводить комунікативно-змістове призначення синтаксису й сприяє осмисленню типології речення за раціональним розподілом елементів мовної дійсності. До осягнення цього й прагне семантичний синтаксис, спираючись на сучасні дослідження семантичного суб’єкта, визначення його способів і форм вираження.The article analyzes one of the main tasks of modern syntactic science – the study of the relationship between syntax and semantics, identifying sources of content and conditions of semantic-syntactic categories, i.e consideration of syntax as a multifaceted and complex phenomenon. The existing scientific opinions on the unique phenomenon of poetic syntax, which determine the interesting specifics of the sentence structure of poetry texts, are considered. The place of one-member sentences in the system of syntactic units of poetic works is investigated. This choice of research in the article is explained by the fact that the very structure of one-member sentences indicates the inequality of formal-grammatical and semantic-syntactic planes. Based on this, the analysis of the semantic subject as an expression of semantic-communicative guidelines of the author of the poetic text, proved its important semantic function in the sentences of a simple structure and analyzed the wide range of such sentences for the author’s creative thought. The article draws attention to the semantic-syntactic structure of sentences of poetic texts, which in a certain compositional verse form is based on a variety of semantic variants of subjectivity. It is proved that the one-member sentences of poetic speech with a subjective relation in the semantic structure chosen for scientific analysis convey an individual author’s picture of the world, which is more subjective and has specific features of the linguistic personality of its creator. The research in the article proves the communicativesemantic purpose of syntax and contributes to the understanding of the typology of the sentence by the rational distribution of elements of linguistic reality. The semantic syntax in the line of modern directions of research of the semantic subject, definition of its ways and forms of expression aspires to comprehend it