Наукові журнали Одеського національного морського університету
Not a member yet
544 research outputs found
Sort by
PROSPECTS FOR CREATING DIGITAL TWINS OF FREIGHT CARS
Full text linkВступ. Світова промисловість і транспорт стрімко переходять в еру цифровізації, що кардинально змінює підходи до виробництва, експлуатації та обслуговування залізничного транспорту. Україна, як частина глобального ринку, також активно впроваджує інноваційні рішення. Залізничний транспорт є кровоносною системою української економіки та логістики, поєднуючи стратегічні, економічні та соціальні функції. Актуальність. Цифровий двійник являє собою віртуальну копію фізичного об’єкта, процесу або послуги, яка постійно оновлюється даними з реального світу. Щодо вантажного вагона його цифровий двійник може включати детальну інформацію про його технічний стан, історію експлуатації, поточне місцезнаходження, навантаження та інші важливі параметри. Мета. Метою цього наукового дослідження є глибоке вивчення перспектив створення та впровадження цифрових двійників вантажних вагонів у галузі залізничного транспорту України. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю підвищення ефективності експлуатації рухомого складу, оптимізації процесів технічного обслуговування та прогнозування можливих несправностей. Результати. Впроваджено підход до проєктування на основі цифрового двійника, який забезпечить наскрізний робочий процес проєктування в єдиному інформаційному просторі незалежно від програмних систем, які використовуються для розрахунків вузлів та систем вантажних вагонів, також побудована блок-схема роботи цифрового двійника вантажного вагона. Висновки. Моделювання різних сценаріїв експлуатації на віртуальних копіях дозволяє оптимізувати режими обслуговування та ремонту. Науково обґрунтовані алгоритми, інтегровані в цифрові двійники, сприяють ранньому виявленню потенційних несправностей. Прикладні висновки свідчать про можливість значного скорочення витрат на технічне обслуговування та ремонт. Впровадження цифрових двійників дозволяє оптимізувати планування ремонтних робіт та зменшити час простою вагонів..Introduction The global industry and transport are rapidly moving into the era of digitalisation, which is radically changing approaches to the production, operation and maintenance of railway transport. Ukraine, as part of the global market, is also actively implementing innovative solutions. Rail transport is the circulatory system of the Ukrainian economy and logistics, combining strategic, economic and social functions. Relevance. A digital twin is a virtual copy of a physical object, process or service that is constantly updated with data from the real world. In the case of a freight car, its digital twin may include detailed information about its technical condition, operating history, current location, load, and other important parameters. The purpose of the study. The purpose of this research is to study in depth the prospects for the creation and implementation of digital twins of freight cars in the railway transport industry of Ukraine. The relevance of the study is due to the need to increase the efficiency of rolling stock operation, optimise maintenance processes and predict possible malfunctions. Results. An approach to design based on a digital twin has been introduced, which will provide an end-to-end design workflow in a single information space regardless of the software systems used to calculate the components and systems of freight cars, and a block diagram of the operation of a digital twin of a freight car has been constructed. Conclusions. Modelling various operating scenarios on virtual copies allows optimising maintenance and repair modes. Scientifically based algorithms integrated into digital twins contribute to the early detection of potential malfunctions. Applied conclusions indicate the possibility of a significant reduction in maintenance and repair costs. The introduction of digital twins allows for optimised planning of repair work and reduced downtime for wagons
SEMANTIC MOTIVATION OF BRITISH MALE NAMES (BASED ON THE MOST POPULAR BRITISH NAMES OF THE 20S OF THE XXI CENTURY)
Full text linkУ статті розглянуто проблему семантичної вмотивованості британських чоловічих імен, які були найпопулярнішими у Великій Британії впродовж 20-х років XXI століття. Здійснено етимологічний аналіз антропонімів з урахуванням їх внутрішньої форми, концептуального навантаження й соціокультурного контексту. Обґрунтовано, що попри значне розмаїття походження імен – від староанглійських і латинських до івритських і кельтських джерел – у багатьох із них зберігається первинна семантична мотивація, яка відображає ключові риси, цінності й архетипи британського суспільства. Дослідження базується на офіційній статистиці популярних імен і враховує міждисциплінарний підхід до аналізу із залученням лінгвістичних методів, серед яких – методи ономастики, культурології та когнітивної семантики. У результаті дослідження встановлено, що частина імен репрезентує релігійно-міфологічні уявлення (Noah, Jacob/James, Oscar), частина має професійну (George, Connor) або географічну (Luke) мотивацію, однак найбільша група відображає індивідуальні характеристики або уявлення про бажані якості чоловіка (Harry, Neil, William, Ethan, Charles тощо). Особлива увага приділена виявленню когнітивних першообразів, що стали основою для формування семантичного змісту антропоніма. Підтверджено гіпотезу, що імена є не випадковими номінаціями, а функціонують як лінгвокультурні маркери, що фіксують у мовній свідомості значущі соціальні й історичні сенси. Теоретичну цінність дослідження становить уточнення класифікаційних ознак офіційних імен, а також виявлення закономірностей семантичного зсуву – від первинної номінації до сучасного сприйняття імені в суспільстві. Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості їх використання в курсах лексикології, культурної лінгвістики, антрополінгвістики й під час укладання електронних ономастичних баз. У перспективі дослідження може бути розширене за рахунок аналізу жіночих імен, а також порівняльного вивчення антропонімів у типологічно споріднених мовах, що дасть змогу виявити спільні й унікальні риси культурної мотивації іменування в європейських традиціях.The article addresses the issue of the semantic motivation behind British male names that were the most popular in the United Kingdom during the 2020s. An etymological analysis of anthroponyms is conducted, taking into account their internal form, conceptual load, and sociocultural context. It is argued that despite the wide variety of name origins – from Old English and Latin to Hebrew and Celtic sources – many of these names retain their original semantic motivation, reflecting key traits, values, and archetypes of British society. The study is based on official statistics of name popularity and employs an interdisciplinary approach, incorporating linguistic methods such as onomastics, cultural studies, and cognitive semantics. The findings show that some names reflect religious and mythological notions (e.g., Noah, Jacob/James, Oscar), others convey professional (George, Connor) or geographical (Luke) motivation, while the largest group denotes individual traits or culturally desirable male characteristics (e.g., Harry, Neil, William, Ethan, Charles). Special attention is paid to identifying cognitive prototypes that underlie the semantic content of these anthroponyms. The hypothesis that names are not random labels but function as linguocultural markers encoding socially and historically significant meanings in the collective linguistic consciousness is confirmed. The theoretical value of the study lies in clarifying classification features of official names and revealing patterns of semantic shift, from the original nomination to the modern social perception of a name. The practical significance of the findings includes their applicability in courses on lexicology, cultural linguistics, and anthropolinguistics, as well as in the development of electronic onomastic databases. Future research may expand to include female names and comparative analysis of anthroponyms in typologically related European languages, which would help uncover common and unique traits in namegiving motivations across European traditions
AUSTRALIAN ADVENTURES LONG AS LIFE (DMYTRO NYTCHENKO)
Full text linkСтаттю присвячено відображенню явища міжкультурної комунікації, зокрема його мовному аспекту. Об’єктом дослідження стала збірка оповідань «Це трапилося в Австралії» українсько-австралійського письменника, критика й видатного громадського діяча Дмитра Нитченка (Чуба), типового представника третьої хвилі української еміграції. Коротко розглянуто біографію автора в розрізі її типовості щодо неприйняття й отримання ярлика через соціальне походження та використання української в спілкуванні. Типовою є й причина міграції письменника, спосіб прибуття й рід занять в Австралії. Нетиповою є вже громадська та літературна діяльність Д. Чуба, яка дала йому змогу стати, за загальним визнанням, «патріархом української літератури». Розглянута збірка видана ще в 1953 році в Сіднеї, складається всього з п’яти оповідань, одне з яких присвячено життю тубільців мікронезійських островів, а чотири – проживанню українських мігрантів в Австралії. Проте навіть у короткій за обсягом збірці передано й прибуття українських мігрантів в Австралію та перебування в переходовому таборі «Бонеґілля», й особливості роботи та проживання українців, і навіть їхні мрії про Україну й повернення до неї. Розглянуто різноманітні мовні явища, характерні для стилю автора, крізь призму відображення в них міжкультурної комунікації. Приділено увагу екзотизмам, варваризмам, порівнянню, вставним і вставленим конструкціям, парцельованим реченням. Активним засобом прояву міжкультурної комунікації є використання екзотизмів – назв житла та навколишніх реалій, і варваризмів – англійських назв, переданих українською мовою. Порівняння є активним засобом, і його введено до тексту за допомогою сполучників, виділено найбільш продуктивні з них (власне-порівняльна й модально-порівняльна функції). Найбільш активні вставні слова виражають упевненість або сумнів. Вставлені конструкції вжито у формі словосполучень, які підкреслюють експресію. Парцеляція в розглянутих творах слугує для створення ефекту невимушеного спілкування.The article is devoted to the reflection of the phenomenon of intercultural communication, in particular its linguistic aspect. The object of the study is the collection of short stories “It Happened in Australia” by Ukrainian-Australian writer, critic, and prominent public person Dmytro Nytchenko (Chub). He is a typical representative of the third wave of Ukrainian emigration. The author's biography is briefly reviewed in the context of its typicality in terms of rejection and labeling due to social origin and the use of the Ukrainian language in communication. The writer's reason for migration, his route of arrival, and work in Australia are typical. Dmytro Chub's social and literary activities, which allowed him to become, in general opinion, the “patriarch of Ukrainian literature”, are atypical. This collection of short stories was published in 1953 in Sydney and consists of only five stories. One story is about the life of the natives of the Micronesian islands, and four are about the life of Ukrainian migrants in Australia. Many events are described in a short collection of short stories. This includes the arrival of Ukrainian migrants in Australia and their stay in the Bonegilla transitional camp, the peculiarities of Ukrainians' work and living, and even their dreams of returning to Ukraine. Various linguistic phenomena characteristic of the author's style are considered through the reflection of intercultural communication in them. Attention is paid to exoticisms, barbarisms, comparisons, insertions and inserted constructions, and parcellation sentences. The use of exoticisms, names of housing and surrounding realities, and barbarisms, English words written in Ukrainian, is an active manifestation of intercultural communication. Comparisons are actively used, introduced into the text with the help of conjunctions. The most productive comparisons with comparative and modal-comparative functions are highlighted. Most often, inserted words express confidence or doubt. The inserted constructions are used in the form of phrases that emphasize strongly expressed feelings. Parcellation is used to create the effect of live communication
LEXICO-STYLISTIC ASPECTS OF TRANSLATING NON-EQUIVALENT VOCABULARY IN PEYO YAVOROV’S CYCLE “HAIDUSHKI PESNI” INTO UKRAINIAN
Full text linkМетою дослідження є вивчення основних стратегій та прийомів відтворення безеквівалентної лексики у поетичному перекладі, а також аналіз ефективності вибраних перекладацьких рішень з позиції забезпечення їхньої стилістичної та функціональної адекватності. Предметом є стратегії та способи відтворення безеквівалентної лексики у перекладі циклу «Хайдушки песни» болгарського поета Пейо Яворова українською мовою. Матеріалом дослідження слугує український переклад циклу «Хайдушки песни» (1903), здійснений Дмитром Білоусом. Результати дослідження показали, що Дмитро Білоус у своєму перекладі застосовує гнучкий, комбінований підхід, поєднуючи дві ключові перекладацькі стратегії. Домінуючою є стратегія доместикації (одомашнення), мета якої полягає у максимальному наближенні іншомовного тексту до культурного та мовного середовища цільової аудиторії, забезпечуючи його глибоке та органічне сприйняття. У межах цієї стратегії активно використовуються наближений, адаптивний та трансформаційний способи перекладу, що дозволяє створювати текст, який органічно вписується в українську фольклорну та поетичну традицію, збагачуючи його звичними образами та емоційним забарвленням. Водночас перекладач також звертається до стратегії форенізації (відчуження), мета якої – збереження автентичності та інакшості оригіналу, а також розширення культурного кругозору читача. Це реалізується через транскрипцію та транслітерацію ономастичної лексики (антропонімів, топонімів) та окремих реалій. Таким чином, вдале поєднання доместикації та форенізації дозволило Дмитру Білоусу не лише адекватно передати денотативний та конотативний зміст безеквівалентної лексики, а й зберегти багаторівневу художню виразність та національно-культурний колорит оригіналу, успішно інтегрувавши його у простір українського словесного мистецтва. Це підтверджує, що для успішного відтворення безеквівалентних одиниць, особливо в поезії, необхідний гнучкий підхід, що враховує як лінгвістичні, так і культурні нюанси обох мов.This research aims to investigate the main strategies and techniques for rendering non-equivalent vocabulary in poetic translation. It also analyzes the effectiveness of selected translation solutions in terms of their stylistic and functional adequacy. The study focuses on the strategies and methods of rendering nonequivalent vocabulary in the translation of the cycle “Haidushki Pesni” by the Bulgarian poet Peyo Yavorov into Ukrainian. The material for this study is the Ukrainian translation of “Haidushki Pesni” (1903), carried out by Dmytro Bilous. The research results indicate that Dmytro Bilous employs a flexible, combined approach in his translation, integrating two key translation strategies. The predominant strategy is domestication, which aims to maximally adapt the foreign text to the cultural and linguistic environment of the target audience, thereby ensuring its profound and organic reception. Within this strategy, approximate, adaptive, and transformational translation methods are actively utilized, allowing for the creation of a text that organically fits into the Ukrainian folklore and poetic tradition, enriching it with familiar imagery and emotional nuances. Simultaneously, the translator also resorts to the strategy of foreignization, which aims to preserve the authenticity and alterity of the original, as well as to broaden the reader’s cultural horizons. This is achieved through the transcription and transliteration of onomastic vocabulary (anthroponyms, toponyms) and certain realia. Thus, the successful combination of domestication and foreignization allowed Dmytro Bilous not only to adequately convey the denotative and connotative meanings of non-equivalent vocabulary but also to preserve the multi-layered artistic expressiveness and national-cultural flavor of the original, successfully integrating it into the realm of Ukrainian verbal art. This confirms that a flexible approach, considering both linguistic and cultural nuances of both languages, is essential for the successful rendering of non-equivalent units, especially in poetry
ECOLINGUISTIC DETERMINANTS OF THE IMAGE OF THE UKRAINIAN LANGUAGE
Full text linkУ статті проаналізовано чинники, які формують уявлення про українську мову в масовій свідомості, зокрема з урахуванням еколінгвістичного підходу. Досліджено мову як складник комунікативного середовища, що зазнало тривалого колоніального тиску, політичних трансформацій і сучасних інформаційних викликів. Обґрунтовано, що нерівномірне функціонування мови в різних сферах і середовищах – приватному, професійному, територіальному – зумовлює неоднозначне ставлення до неї, ускладнює її сприйняття як універсального засобу міжособистісної ідентифікації. Методологічну основу дослідження становить анкетування, у якому взяли участь 1536 респондентів віком від 15 до 80 років. Вибірка охоплює українськомовних, російськомовних, двомовних та осіб із досвідом мовного переходу. У ході аналізу виявлено бар’єри, що ускладнюють або гальмують зміну мовної поведінки, а також типові мотиви збереження або відмови від української мови в побутовому та публічному вжитку. Особливу увагу приділено співвідношенню афективних, когнітивних і поведінкових складників мовного ставлення. Наукова розвідка в межах еколінгвістичного підходу унаочнює, що зміна мовної ситуації потребує не лише політичних рішень, а й екологізації мовного середовища – створення таких умов, за яких українська мова буде підтримана інституційно, психологічно й культурно. Окреслено напрями подальших досліджень, що пов’язані з поглибленим аналізом динаміки мовної ідентичності, дискурсивної взаємодії та міжгенераційного впливу на мовну поведінку.This article analyzes the factors shaping the public perception of the Ukrainian language, with a focus on the ecolinguistic approach. The language is examined as a component of a communicative environment that has been affected by prolonged colonial pressure, political transformations, and contemporary informational challenges. It is argued that the uneven functioning of the Ukrainian language across various domains – private, professional, and territorial – leads to ambiguous attitudes toward it and hinders its perception as a universal medium of interpersonal identification. The study is based on a survey involving 1.536 respondents aged 15 to 80. The sample includes Ukrainian-speaking, Russian-speaking, bilingual individuals, and those who have undergone a language shift. The analysis reveals barriers that complicate or slow down changes in language behavior, as well as typical motivations for retaining or abandoning Ukrainian in everyday and public use. Special attention is given to the interplay of affective, cognitive, and behavioral components of language attitude. Within the ecolinguistic framework, the study demonstrates that changes in the language situation require not only political decisions but also the ecological renewal of the communicative environment – creating conditions in which Ukrainian is supported institutionally, psychologically, and culturally. The article outlines future research directions, including in-depth analysis of language identity dynamics, discursive interaction, and intergenerational influence on language behavior
TROLLING ON THE INTERNET AS A FORM OF CONFLICT COMMUNICATION IN THE UKRAINIAN-LANGUAGE WEB DISCOURSE
Full text linkУ статті досліджується тролінг як окрема форма конфліктного спілкування в межах українськомовного вебдискурсу. З огляду на активізацію цифрової комунікації в українськомовному сегменті Інтернету зростає актуальність вивчення деструктивних форм взаємодії, зокрема тролінгу, що становить навмисну провокацію користувачів з метою виклику емоційної реакції, порушення ходу дискусії або нав’язування деструктивного комунікативного сценарію. У статті проаналізовано лінгвальні та прагматичні особливості тролінгових повідомлень, визначено їхні жанрово-стилістичні характеристики, структурні та функціональні ознаки. Звертається увага на типові мовні маркери тролінгу: використання іронії, сарказму, оцінної лексики, риторичних питань, граматичних трансформацій, а також маніпулятивних стратегій. Окремо розглянуто особливості тролінгу в коментарях до контенту, де така форма конфліктного спілкування часто виконує не лише провокаційну, а й ідеологічну чи сатиричну функцію. Виокремлюються типи тролів за намірами та комунікативними ролями: деструктивний, жартівливий, ідеологічний тощо. Дослідження засвідчує, що тролінг в українському вебдискурсі є складним комунікативним явищем, який поєднує мовну гру, емоційний вплив і конфліктну взаємодію, потребуючи чіткого розмежування між вільним висловленням думок і мовною агресією.The article examines trolling as a separate form of conflict communication within the Ukrainianlanguage web discourse. Given the intensification of digital communication in the Ukrainian-language segment of the Internet, it is becoming increasingly important to study destructive forms of interaction, in particular trolling, which is a deliberate provocation of users in order to evoke an emotional reaction, disrupt the course of a discussion or impose a destructive communication scenario. The article analyses the linguistic and pragmatic features of trolling messages, identifies their genre and stylistic characteristics, structural and functional features. Attention is drawn to the typical linguistic markers of trolling: the use of irony, sarcasm, evaluative vocabulary, rhetorical questions, grammatical transformations, and manipulative strategies. The article also examines the peculiarities of trolling in comments to content, where this form of conflict communication often performs not only a provocative but also an ideological or satirical function. The authors distinguish types of trolls by intentions and communicative roles: destructive, humorous, ideological, etc. The study shows that trolling in Ukrainian web discourse is a complex communicative phenomenon that combines language play, emotional influence and conflict interaction, requiring a clear distinction between free expression and linguistic aggression
DIFFICULTIES IN TRANSLATING A POLYCODE TEXT MESSAGE AND RISKS OF MISINTERPRETATION
Full text linkАвтори пропонують до розгляду проблематику реалізації адекватного перекладу іншомовного тексту в контексті формування полікодового текстового повідомлення. У процесі аналізу визначень термінів окреслюються особливості інтерпретації понять: «полікодовий текст», «прагматичний текст», «адаптивність перекладу», «адекватність перекладу», «еквівалентність перекладу». Розглянуто провідні маркери, що вирізняють полікодовий текст поміж інших тестів і окреслюють критерії актуального конструкта, що може сприйматися реципієнтом безпосередньо через створення текстового коду як носія інформації. Окрема увага приділяється розгляду питання складнощів перекладу полікодового тексту відповідно до специфіки сприйняття іншомовної, а надто іншокультурної аудиторії. Зокрема, обґрунтовано важливість урахування культурних особливостей, що визначають наявність: сленґу, визначеної мовної стилістики, що є «візитівкою» національної культури. Акцентовано увагу на тому, що визначені аспекти зумовлюють належність до «неписаних правил» мови, що деяким чином зумовлюють успішність міжкультурної комунікації та уникнення спотворення контексту під час сприйняття повідомлення. Охарактеризовано особливості виокремлення та збереження функціональної домінанти оригінального тексту з метою збереження нового (перекладеного) тексту, наділеного аналогічною адекватністю, що й вихідний текст. Розглянуто приклади адекватного та хибного перекладу полікодового тексту, в умовах глобалізації та цифровізації світової спільноти, з урахуванням використання специфічних мовленнєвих зворотів та ідіом. Результати проведеного дослідження специфіки реалізації якісного перекладу з метою запобігання хибній інтерпретації розширюють уявлення щодо особливостей застосування знань і навичок перекладачів, у векторі збереження не краси слова та художнього образу, а суто інформації, що б створювала єдність у світогляді автора та читача.The authors suggest for consideration the problem of implementing an adequate translation of a foreign language text in the context of the formation of a polycode text message. In the process of analyzing the definitions of terms, the peculiarities of the interpretation of such concepts as “polycode text massage”, “pragmatic text”, “translation adaptability”, “translation adequacy”, “translation equivalence” are outlined. The main markers distinguishing the polycode text massage from other tests are studied, and the criteria of a relevant construct that can be perceived by the recipient, directly through the creation of a certain text code as an information carrier are outlined. Special attention is paid to the consideration of the complexities of translating a polycode text massage in accordance with the specifics of the perception of a foreign-speaking, and especially foreign-cultural, audience. In particular, the importance of taking into account cultural features that determine the presence of: slang, a certain linguistic style, which is the “business card” of national culture, is substantiated. Emphasis is placed on the fact that certain aspects determine adherence to the “unwritten rules” of the language, which in a certain way determine the success of intercultural communication and the avoidance of distortion of the context when perceiving a message. The peculiarities of isolating and preserving the functional dominance of the original text are characterized, with the aim of preserving the new (translated) text endowed with the same adequacy as the original text. Examples of ecological and incorrect translation of polycode text massage, in the conditions of globalization and digitalization of the world community, taking into account the use of specific speech phrases and idioms, are considered. The results of the conducted study of the specifics of the implementation of a high-quality translation in order to prevent misinterpretation, expands the idea of the specifics of the application of knowledge and skills of translators, in the vector of preserving not the beauty of words and artistic image, but purely information that would create unity in the worldview of the “author – reader”
ФРЕЙМОВА СТРУКТУРА МІЛІТАРНОЇ МЕТАФОРИ В НАУКОВО-ПОПУЛЯРНОМУ ДИСКУРСІ
Full text linkThe article provides a detailed and comprehensive analysis of frame structure of the military metaphor in a popular scientific discourse, specifying its impact on the perception and formation of socio-political relations in contemporary society. The relevance of the topic is underscored by the rapid penetration of concepts of war and conflict into all spheres of communication, which, in turn, leads to manipulation of citizens’ emotions and consciousness. The author highlights the use of military metaphors in various contexts, emphasizing their role in shaping aggressive images of the “enemy”, “threat”, and “danger”. These images not only perform a descriptive function but also actively form perceptions of social challenges and issues that arise either as a result of conflicts or as their reflections. The analysis is based on the headlines of socio-political news from leading English-language publications. The study identifies key conceptual frames related to military metaphor, such as “military operations”, “weapons”, “stages of war”, and “participants of war”. Each of these frames reveals the dominant images and meanings typically associated with discussions of socio-political issues. The author also points to the negative consequences accompanying the use of military metaphors, particularly the formation of simplified views of social problems, where “winners” and “losers” are distinctly defined. In the conclusions of the article, the complexity and multidimensional nature of military metaphors are emphasized, alongside their powerful influence on the realism of perceptions of social issues, which necessitates careful consideration in their usage. The prospects for further research are aimed at integrating interdisciplinary approaches to achieve a deeper understanding of military metaphors in the context of contemporary socio-political relations, which require scientific attention and thorough analysis.У статті здійснюється детальний і всебічний аналіз фреймової структури мілітарної метафори в науково-популярному дискурсі, конкретизовано її вплив на сприйняття та формування соціально-політичних відносин у сучасному суспільстві. Актуальність теми підкреслюється стрімким проникненням концепцій війни та конфлікту в усі сфери комунікації, що, у свою чергу, веде до маніпуляції емоціями та свідомістю громадян. Автор висвітлює вживання мілітарних метафор у різних контекстах, акцентує на їхній ролі у формуванні агресивних образів ворога, загрози, небезпеки. Ці образи не лише виконують дескриптивну функцію, а й активно формують уявлення про соціальні виклики та проблеми, які стають або результатом конфліктів, або ж їх відображенням. Проведений аналіз базується на матеріалі заголовків суспільно-політичних новин із провідних англомовних видань. У процесі дослідження виділено ключові концептуальні фрейми, пов’язані з мілітарною метафорою, як-от «воєнні дії», «зброя», «етапи війни» й «учасники війни». Кожен із цих фреймів розкриває панівні образи та смисли, що зазвичай супроводжують обговорення соціально-політичних тем. Автор також вказує на негативні наслідки, які супроводжують використання мілітарних метафор, зокрема формування спрощених уявлень про соціальні проблеми, де чітко розмежовуються «переможці» і «переможені». У висновках статті підкреслюються складність і багатовимірність мілітарних метафор, їхній потужний вплив на реалістичність сприйняття соціальних проблем, що з необхідністю вимагає уважного ставлення до їх уживання. Перспективи подальших досліджень спрямовані на інтеграцію міждисциплінарних підходів для досягнення глибшого розуміння мілітарних метафор у контексті сучасних соціально-політичних відносин, що потребує наукової уваги та глибокого аналізу
МІЖКУЛЬТУРНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ У РЕАЛІЯХ ГЛОБАЛІЗОВАНОГО СВІТУ
Full text linkThe article explores the phenomenon of intercultural competence as an essential factor in productive intercultural interaction in a globalized world. The increase in international contacts promotes integration in all spheres of life, particularly through active cultural exchange, but at the same time, it can lead to misunderstandings due to differences in values, traditions, and communication styles. This highlights the contemporary need to develop intercultural competence as a key component of successful intercultural communication. Various approaches to defining intercultural competence, proposed by leading domestic and foreign researchers, are examined and analyzed. The main structural components of this phenomenon are also identified: cognitive (knowledge of culture, social norms, linguistic features, perception of psychological, social, and cultural differences, and adherence to etiquette norms of one’s own and other cultures); affective (empathy, tolerance, openness to diversity, psychological readiness for cooperation with representatives of other cultures); behavioral (ability to adapt communication styles, distinguish between collective and individual qualities in the communicative behavior of representatives of other cultures, and overcome cultural barriers and stereotypes). Particular attention is given to the role of language education in developing intercultural competence, as knowledge of foreign languages and familiarity with the culture of the language being studied significantly expand opportunities for cultural interaction. As an effective factor in personal development in a multicultural environment and a phenomenon of humanity’s spiritual life, a foreign language plays a crucial role in facilitating communication, socialization, professionalization, and social adaptation. Modern pedagogical methods that contribute to the development of intercultural skills and ensure the formation of intercultural competence are considered. These include the use of various authentic materials in the educational process, the active implementation of information and communication technologies and interactive methods, situational learning, and creative tasks. The article emphasizes that a high level of intercultural competence contributes to the harmonization of intercultural communication, reduces conflict levels, and helps individuals successfully adapt to new sociocultural conditions.У статті досліджується феномен міжкультурної компетентності як важливого чинника продуктивної міжкультурної взаємодії в умовах глобалізованого світу. Зростання міжнародних контактів сприяє інтеграції в усіх сферах життя, зокрема активному культурному обміну, але водночас може призводити до непорозумінь через відмінності в цінностях, традиціях і способах комунікації. Це актуалізує на сучасному етапі розвитку людства проблему формування міжкультурної компетентності як ключової складової частини успішної міжкультурної комунікації. Розглянуто та проаналізовано різні підходи до трактування поняття «міжкультурної компетентності», запропонованого провідними вітчизняними та зарубіжними науковцями. Також виділено основні структурні компоненти цього явища: когнітивність (знання про культуру, соціальні норми, мовні особливості, сприйняття психологічних, соціальних i культурних відмінностей, обов’язкове дотримання етикетних норм своєї та іншої культури); афективність (емпатія, толерантність, відкритість до різноманіття, толерантність, психологічне налаштування на кооперацію із представниками інших культур); поведінковість (уміння адаптувати стиль спілкування, розрізняти колективні й індивідуальні якості в комунікативній поведінці представників інших культур, долати культурні бар’єри та стереотипи). Особливу увагу приділено ролі мовної освіти у формуванні міжкультурної компетентності, оскільки знання іноземних мов і ознайомлення з культурою носіїв мови, яка вивчається, значно розширюють можливості культурної взаємодії. Як дієвий чинник розвитку особистості в полікультурному просторі та явище духовного життя людства іноземна мова виконує головну роль – сприяння процесу комунікації, соціалізації, професіоналізації та соціальної адаптації. Розглянуто сучасні педагогічні методики, які сприяють розвитку міжкультурних навичок і є запорукою формування міжкультурної компетентності. Це, зокрема, використання в навчальному процесі різноманітних автентичних матеріалів, активне запровадження інформаційно-комунікаційних технологій та інтерактивних методик, ситуаційне навчання та креативні завдання. У статті наголошено на тому, що високий рівень міжкультурної компетентності сприяє гармонізації міжкультурної комунікації, знижує рівень конфліктності та допомагає успішно адаптуватися до нових соціокультурних умов
LINGUISTIC AND STYLISTIC INTERPRETATION OF GERMAN VERSE TEXTS (BASED ON THE MATERIAL OF THE POETIC WORKS OF “NEW OBJECTIVITY”)
Full text linkСтаттю присвячено виявленню лінгвостилістичних характеристик німецькомовного літературного напряму «Нової діловитості» (Neue Sachlichkeit), одного із провідних напрямів культурного життя Веймарської республіки (1918–1933 роки). Німецька культура Веймарського часу виникла в умовах глибокої суспільної кризи. Відчуття історичної кризи в її соціальному, економічному та культурному вимірах поєднується із кризовою свідомістю європейської культури модерну. Віршовані тексти «Нової діловитості» характеризуються об’єктивністю зображуваного, нейтральністю, точністю, лаконічністю та повсякденністю. Поетика факту “Tatsachenpoetik” є важливим маркером цього періоду, оскільки вона поєднується із суспільством і культурою. Проблема пізнання світу через відображення фактів про нього, проблема ролі літератури як засобу пізнання в умовах ускладнення картини світу сучасної людини є центральними мотивами «Нової діловитості». Одними з видатних представників «Нової діловитості» у німецькій поезії є Еріх Кестнер (1899–1974 роки), Курт Тухольський (1890–1935 роки) і Еріх Вайнерт (1890–1953 роки), поетичне мовлення яких характеризується наявністю чималої кількості як нейтральних, так і стилістично забарвлених лексичних одиниць. Поєднання авторських емоцій і намірів із можливостями мови й поетики формують образність віршованого тексту й ідіостиль кожного поета. Лінгвостилістичні засоби віршованих текстів «Нової діловитості» – фоностилістичні (алітерація, асонанс, елізія), лексико-стилістичні (епітет, метафора та її вид – персоніфікація, гіпербола, порівняння, оксиморон), синтаксично-стилістичні засоби (повтор, анафора, епіфора, синтаксичний паралелізм, перелічення, риторичні звернення, риторичні оклики) відображають естетичні характеристики напряму, виступають індикаторами естетичної інтенції автора та здійснюють естетичний вплив на читача, незважаючи на його віддаленість у часі та просторі. До того ж вони набувають стилістичного забарвлення та створюють нові смислові елементи, які підпорядковані авторській інтенції та естетичній природі віршованого тексту.This article is devoted to identifying the linguistic and stylistic characteristics of the German literary movement “New Objectivity” (Neue Sachlichkeit), one of the leading cultural trends of the Weimar Republic (1918–1933). The German culture of the Weimar era emerged under the conditions of a deep social crisis. The sense of historical crisis in its social, economic, and cultural dimensions is intertwined with the crisis consciousness of European modernist culture. The poetic texts of “New Objectivity” are characterized by objectivity in depiction, neutrality, precision, conciseness, and everydayness. The poetics of fact (Tatsachenpoetik) serves as a significant marker of this period, linking literature with society and culture. The challenges of understanding the world through the reflection of facts about it and the role of literature as a means of cognition in the context of the increasing complexity of the modern worldview are central themes of “New Objectivity”. Notable representatives of “New Objectivity” in German poetry include Erich Kästner (1899–1974), Kurt Tucholsky (1890–1935), and Erich Weinert (1890–1953). Their poetic language combines both neutral and stylistically marked lexical units. The interplay of authors’ emotions and intentions with the possibilities of language and poetics shapes the imagery of poetic texts and defines the idiolect of each poet. The linguistic and stylistic devices of the poetic texts of “New Objectivity” – phonostylistic (alliteration, assonance, elision), lexical-stylistic (epithet, metaphor and its personification, hyperbole, simile, oxymoron), and syntactic-stylistic devices (repetition, anaphora, epiphora, syntactic parallelism, enumeration, rhetorical addresses, rhetorical exclamations) – reflect the aesthetic features of the movement. They act as indicators of the author’s aesthetic intent and exert an aesthetic impact on the reader, transcending temporal and spatial boundaries. Additionally, they acquire stylistic coloring and create new semantic elements, subordinated to the author’s intent and the aesthetic nature of the poetic text