Volodymyr Vynnychenko Central Ukrainian State University Scientific Journals
Not a member yet
885 research outputs found
Sort by
ПЕРЕКЛАДАЦЬКІ ПРИЙОМИ ЗБЕРЕЖЕННЯ АВТОРСЬКОГО ІДІОСТИЛЮ ПРИ ПЕРЕКЛАДІ МЕМУАРІВ (НА МАТЕРІАЛІ ТЕКСТУ БРІ ЛІ «EGGSHELL SKULL»)
Get PDFThe article explores the author’s idiostyle concept in the context of literary translation relying upon Bri Lee’s memoir Eggshell Skull text. The idiostyle is understood as the unique linguistic and stylistic «handwriting» of the author. It plays a crucial role in shaping the linguo-stylistic identity of literary texts. Preserving such idiostyle during translation turns out to be a complex task for the translator, requiring linguistic accuracy, cultural and stylistic sensitivity, etc. The research focuses on linguistic means for idiostyle realization used by Bri Lee, namely professional legal terminology, colloquial lexicon, vulgarisms, idioms, and proper names of various types. The article presents the analysis of the system of translation techniques applied to convey these elements in the Ukrainian version of the text. On examining the translation, the study detects nine actively used translation techniques relying on the classification developed by L. Molina and A. Hurtado Albir. Among the most frequent techniques, there are calque (most frequently used one), adaptation, established equivalent, borrowing, and amplification. The list of less frequently used techniques (given in descending order) includes description, transposition, discursive creation, and modulation. The findings of the research demonstrate that the translator gave priority for preserving the authenticity and expressive function of the source text, which is of special importance for memoirs characterized by a high degree of subjectivity and emotivity. It is detected that among the genre-specific features of memoir writing influencing the translator’s strategy, there is first-person narration and presence of autobiographical elements. The research sets the perspective of studying translation techniques aimed at preserving the author’s idiostyle in prose translation.У статті досліджується явище ідіостилю автора в контексті літературного перекладу на прикладі мемуарного твору Брi Лі «Eggshell Skull». Ідіостиль у цьому випадку розуміється як унікальний мовно-стилістичний почерк автора. Зокрема він відіграє важливу роль у формуванні унікального та неповторного «звучання» літературного тексту. Збереження цього ідіостилю в перекладі належить до основних та складних завдань, оскільки вимагає не лише мовної точності, але і стилістичної та культурної чутливості перекладача. У центрі дослідження поставлено виявлення мовних засобів, за допомогою яких відбувається реалізація власного ідіостилю Брi Лі. Зокрема це професійна юридична термінологія, розмовна лексика, вульгаризми, ідіоми та власні назви різних типів. Розглянуто систему перекладацьких прийомів, застосованих у перекладі для адекватного відтворення цих елементів. Базуючись на класифікації перекладацьких прийомів Л. Моліни та А. Уртадо Албіра, автори виокремлюють дев’ять технік, які використовувалися в перекладі досліджуваного тексту. Найчастотнішими серед них виявилися калька (найбільший відсоток вживань), адаптація, усталений еквівалент, запозичення та посилення. Менш уживаними були (перелік у порядку спадання) опис, транспозиція, дискурсивне утворення та модуляція. Результати дослідження свідчать про прагнення перекладача зберегти автентичність та експресивність оригінального тексту, що має особливу важливість для мемуарів, які характеризуються суб’єктивністю та емоційною насиченістю. Крім того, зазначено, що жанрова специфіка мемуарів, зокрема оповідь від першої особи та автобіографічність, суттєво впливає на вибір перекладацької стратегії та низки перекладацьких рішень. Дослідження визначає перспективне вивчення перекладацьких прийомів, застосованих при перекладі прозових текстів
ПРАКТИЧНА РЕАЛІЗАЦІЯ КОНТРАСТИВНОГО ПІДХОДУ ПОРІВНЯЛЬНОЇ ГРАМАТИКИ ПРИ ПЕРЕКЛАДІ З АНГЛІЙСЬКОЇ НА УКРАЇНСЬКУ МОВУ
Get PDFThe article is devoted to the practical application of the contrastive approach of comparative grammar, as well as the views within it when translating English grammatical structures into Ukrainian. The influence of basic and secondary grammatical categories on the translation decision is considered, and typical isomorphisms and allomorphisms are established, which determine the need to adapt syntactic constructions. The focus of the analysis is two main views on the practical application of the contrastive approach of comparative grammar to the translation of grammatical structures: template and creative. The author outlines the scope of each of them depending on the functional style of the text, the purpose of communication and the expectations of the recipient. Particular attention is paid to contrastivity as the basis for describing interlingual grammatical equivalents, as well as the stylistic factor as the main regulator of translation transformation. Through the analysis of practical examples from official business, journalistic and artistic discourse, it is shown how the structure of the statement changes depending on the pragmatic function of the message. The advantages and limitations of each view are considered, and the importance of functional analysis is emphasized, in which the translator focuses on semantic and communicative adequacy, rather than formal literalness. The conclusion attempts to assess the correlation of lexical and grammatical components of translation, proving that it is the grammatical structure that in many cases determines the logic and content of the statement. The idea of exaggerating the role of transformations in translation theory is also critically analyzed, taking into account the automatism and intuitiveness in the actions of an experienced translator. The material is based on domestic and foreign theoretical works, as well as educational sources and scientific articles, which allows forming a holistic idea of the problem under study.Стаття присвячена практичному застосуванню контрастивного підходу порівняльної граматики, а також поглядів в середині нього при перекладі англійських граматичних структур українською мовою. Розглянуто вплив базових і другорядних граматичних категорій на перекладацьке рішення, а також встановлено типові ізоморфізми та аломорфізми, що зумовлюють необхідність адаптації синтаксичних конструкцій. У фокусі аналізу – два основні погляди на практичне застосуванню контрастивного підходу порівняльної граматики до перекладу граматичних структур: шаблонний і творчий. Автор окреслюють сферу доцільності кожного з них залежно від функціонального стилю тексту, мети комунікації та очікувань реципієнта. Особливу увагу приділено контрастивності як основі опису міжмовних граматичних відповідників, а також стилістичному чиннику як головному регулятору перекладацької трансформації. Через аналіз практичних прикладів з офіційно-ділового, публіцистичного та художнього дискурсу показано, як структура висловлювання змінюється залежно від прагматичної функції повідомлення. Розглянуто переваги й обмеження кожного погляду, а також наголошено на важливості функціонального аналізу, при якому перекладач орієнтується на смислову й комунікативну адекватність, а не формальну буквальність.У висновку зроблено спробу оцінити співвідношення лексичних і граматичних складників перекладу, доводиться, що саме граматична структура в багатьох випадках визначає логіку та зміст висловлювання.Також критично осмислюється думка про перебільшення ролі трансформацій у теорії перекладу, з урахуванням автоматизму й інтуїтивності в діях досвідченого перекладача. Матеріал базується на вітчизняних і зарубіжних теоретичних працях, а також навчальних джерелах і наукових статтях, що дозволяє сформувати цілісне уявлення про досліджувану проблему
ГЕНДЕРНІ АСПЕКТИ МОВНОЇ РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ ЖІНКИ У ВІЙСЬКОВОМУ КОНТЕКСТІ: ЛІДЕРСТВО, ДОСВІД, ПІДТРИМКА
Get PDFThe objective of the present study is to examine linguistic units pertaining to the role of women in military discourse, with the aim of identifying overarching thematic areas that embody the essence of female leadership, experience, encountered challenges, and the transformative influence of women in the context of the present war in Ukraine. The empirical base of this research consists of a corpus of texts collected from publications posted on the Facebook page of the community “Women’s Veteran Movement”. The study employed a linguistic approach to examine the portrayal of female subjectivity in contemporary military discourse within Ukraine.Empirical evidence has demonstrated that in conditions of full-scale war, not only does the social status of women in the Armed Forces undergo transformation, but also the nature of their linguistic presence. It is evident that women are progressively establishing their own narratives, operating not as objects of description but as full- fledged communicative subjects who exert a significant influence on the content and structure of military discourse.A comprehensive analysis of the textual productions of female military personnel reveals the presence of five overarching thematic dimensions. These include combat experience, professional identity, female solidarity, challenges and barriers, and the aspiration for personal realization. It has been determined that these prevalent interpretations constitute a multifaceted discursive domain indicative of shifts in gender roles and an augmentation in the linguistic representation of women within the domain of national security.A close examination of the discourse reveals a deliberate circumvention of conventional feminine forms, thereby illustrating the intricate relationship between official language norms, the expectations of the military hierarchy, and the individual attitudes of the speakers. This phenomenon can be interpreted as both an attempt at integration into a conventionally masculinized professional environment and, conversely, as a manifestation of depersonalization or symbolic denial of female presence.The necessity to reevaluate language policy in the domain of military communication, with the objective of ensuring equitable and legitimate representation of women has been substantiated. Such an approach will contribute to the formation of an inclusive discourse that reflects real changes in the social structure of the Armed Forces.Мета дослідження – дослідити мовні одиниці, що стосуються жіночої присутності у військовому дискурсі, з метою виявлення ключових тематичних напрямів, які репрезентують жіноче лідерство, досвід, виклики та трансформаційний вплив жінок у контексті сучасної війни в Україні. Емпіричну базу становив корпус текстів, зібраних із публікацій, розміщених у соціальній мережі Facebook на сторінці спільноти «Жіночий ветеранський рух». У межах проведеного дослідження здійснено лінгвістичний аналіз сучасного військового дискурсу в Україні крізь призму репрезентації жіночої суб’єктності.Доведено, що за умов повномасштабної війни трансформації зазнає не лише соціальний статус жінок у Збройних силах, але й характер їхньої мовної присутності. Жінки дедалі активніше конструюють власні наративи, виступаючи не як об’єкти опису, а як повноцінні комунікативні суб’єкти.Узагальнено п’ять основних тематичних вимірів, притаманних текстам, створеним самими військовослужбовицями: бойовий досвід, професійна ідентичність, жіноча солідарність, виклики та бар’єри, а також прагнення до самореалізації. З’ясовано, що ці смислові домінанти формують комплексний дискурсивний простір, у якому відображено як трансформацію гендерних ролей, так і розширення мовної репрезентації жінок у сфері національної безпеки.Особливої уваги надано стратегії уникнення фемінітивів, що демонструє складну динаміку взаємодії між офіційними мовними нормами, очікуваннями військової ієрархії та особистими настановами мовців. Така практика, з одного боку, може слугувати засобом інтеграції у традиційно маскулінізований професійний простір, а з іншого – призводити до знеособлення або символічного невизнання жіночої присутності.Обґрунтовано необхідність перегляду мовної політики у сфері військової комунікації з метою забезпечення рівноправного та легітимного представлення жінок. Такий підхід сприятиме формуванню інклюзивного дискурсу, що відображає реальні зміни в соціальній структурі Збройних сил України
ІНТЕЛЕКТУАЛЬНІ ІГРИ ЯК МЕТОД РОЗВИТКУ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ В ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ ГЕОГРАФІЇ
Get PDFThe article highlights the methodical aspects of using intellectual games in the process of teaching geography with the aim of developing students’ critical thinking. Emphasis is placed on the fact that critical thinking is one of the most important competencies that is formed in the New Ukrainian School. Intellectual games are considered as one of the most effective methods of developing critical thinking, which allows not only to increase the motivation of students’ educational and cognitive activities, but also to teach them to think outside the box.The state of coverage in scientific and methodological publications and pedagogical literature of the problem of using intellectual games in the educational process of basic and high school in general and in the process of teaching geography, in particular, is analyzed. The didactic significance is revealed, the main forms of intellectual games and methodical features of their application in the process of teaching geography are characterized. Special attention is paid to the method of organizing and conducting such forms of intellectual games as “What? Where?When?”, “Brain-ring”, quizzes. It is noted that intellectual games in geography lessons can act as a separate teaching method or as a form of conducting a non-standard lesson. The experience of the authors in conducting such games in the process of teaching geography is highlighted. Specific examples of various types of tasks for intellectual geography games are given and the logic of finding answers to them is outlined. It was concluded that the use of intellectual games in geography lessons helps students to free themselves from the influence of template methods of solving problems and is a necessary condition for the development of analytical skills and critical thinking in students.У статті висвітлено методичні аспекти використання інтелектуальних ігор у процесі навчання географії з метою розвитку критичного мислення учнів. Акцентовано на тому, що критичне мислення є однією з найважливіших компетентностей, яка формується в НУШ. Інтелектуальні ігри розглядають як один із найефективніших методів розвитку критичного мислення, який дає змогу не тільки підвищити мотивацію навчально-пізнавальної діяльності учнів, а й навчити їх мислити нестандартно. Проаналізовано стан висвітлення в науково-методичних виданнях та педагогічній літературі проблеми використання інтелектуальних ігор в освітньому процесі основної та старшої школи загалом та в процесі навчання географії зокрема. Розкрито дидактичне значення, схарактеризовано основні форми інтелектуальних ігор та методичні особливості їх застосування в процесі навчання географії. Особливу увагу приділено методиці організації та проведення таких форм інтелектуальних ігор, як «Що? Де? Коли?», «Брейн-ринг», вікторини. Зазначено, що інтелектуальні ігри на уроках географії можуть бути окремим методом навчання або формою проведення нестандартного уроку. Висвітлено досвід авторів щодо проведення таких ігор у процесі навчання географії. Наведено конкретні приклади різноманітних типів завдань для інтелектуальних ігор з географії та окреслено логіку пошуку відповідей на них. Зроблено висновок, що використання інтелектуальних ігор на уроках географії допомагає учням звільнитися від впливу шаблонних методів розв’язання задач і є необхідною умовою розвитку в учнів аналітичних здібностей і критичного мислення
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ МОТИВАЦІЇ СТЕЙКХОЛДЕРІВ В ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ: КОГНІТИВНИЙ, ЕМОЦІЙНИЙ ТА ПОВЕДІНКОВИЙ ВИМІРИ В КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛЬНИХ ТЕНДЕНЦІЙ
Get PDFThe article is devoted to the theoretical justification of motivational mechanisms for involving stakeholders in the processes of development and reform of higher education in the context of global transformations. The study analyzes contemporary scientific approaches to interpreting motivation in cognitive, emotional, and behavioral dimensions, which made it possible to integrate them into a single conceptual framework. Particular attention is paid to the specifics of the interaction of key stakeholder groups (administrative staff, scientific and pedagogical workers, students, representatives of business and public organizations) in the context of educational reforms and international trends. The empirical stage of the study is aimed at identifying typical motivational models and barriers characteristic of different categories of stakeholders, taking into account sociocultural, institutional, and professional factors. The results obtained indicate that the effectiveness of involvement in transformation processes is determined by a complex of internal and external determinants – from the presence of clear communication strategies and a high level of institutional trust to opportunities for personal and professional growth and a sense of agency in decision-making. The results of the research are of theoretical and practical importance for the development of institutional strategies aimed at improving the effectiveness of educational reforms by harmonizing the interests and needs of all actors in the educational environment. Further research should focus on studying the intercultural and institutional characteristics of stakeholders’ motivational models, as well as analyzing the impact of global educational transformations on the cognitive, emotional, and behavioral components of their motivation.Статтю присвячено теоретичному обґрунтуванню мотиваційних механізмів залучення стейкхолдерів у процеси розвитку та реформування вищої освіти в умовах глобальних трансформацій. У межах дослідження проаналізовано сучасні наукові підходи до інтерпретації мотивації в когнітивному, емоційному та поведінковому вимірах, що дало змогу інтегрувати їх у єдину концептуальну рамку. Особливу увагу приділено специфіці взаємодії ключових груп стейкхолдерів (адміністративний корпус, науково-педагогічні працівники, здобувачі освіти, представники бізнесу та громадських організацій) у контексті освітніх реформ та міжнародних тенденцій. Емпіричний етап дослідження спрямовано на виявлення типових мотиваційних моделей і бар’єрів, характерних для різних категорій стейкхолдерів, з урахуванням соціокультурних, інституційних і професійних чинників. Отримані результати свідчать, що ефективність залучення до трансформаційних процесів зумовлюється комплексом внутрішніх та зовнішніх детермінант – від наявності чітких комунікаційних стратегій і високого рівня інституційної довіри до можливостей особистісно-професійного зростання та відчуття суб’єктності в ухваленні рішень. Результати дослідження мають теоретичну та прикладну значущість для розроблення інституційних стратегій, спрямованих на підвищення ефективності освітніх реформ шляхом гармонізації інтересів і потреб усіх суб’єктів освітнього середовища. Запропоновано створити комплексну систему підтримки, яка містить цільові комунікаційні стратегії, розвиток мотиваційного лідерства та залучення стейкхолдерів до спільного ухвалення рішень. Подальші дослідження доцільно зосередити на вивченні міжкультурних та інституційних особливостей мотиваційних моделей стейкхолдерів, а також на аналізі впливу глобальних освітніх трансформацій на когнітивний, емоційний і поведінковий компоненти їх мотивації
МЕТОДОЛОГІЯ STEM-ОРІЄНТОВАНОГО ТЕХНОЛОГІЧНОГО ПРАКТИКУМУ ЗІ ШВЕЙНОЇ СПРАВИ У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ТЕХНОЛОГІЙ
Get PDFThe article presents a theoretical and methodological justification of the concept of a STEM-oriented technological workshop on sewing in the context of professional training of future technology teachers. The relevance of the study is due to the need to modernize vocational education in accordance with the requirements of the New Ukrainian School, international educational standards, as well as the challenges of digital transformation, sustainable development and innovative pedagogy. Attention is drawn to the fact that despite the high potential of sewing as a field of material and technological activity for the implementation of interdisciplinary and creative components, the structure and content of the technological workshop remain mostly reproductive and poorly integrated into the STEM context. The methodological prerequisites for the formation of the corresponding educational practice are highlighted, including: axiological and engineering orientation of education, development of design and technological thinking, strengthening of the gender-inclusive component, use of digital tools and open educational resources, orientation on project, research and design thinking activities. The structure of the publication reveals the content and potential of STEM integration into the sewing profile, provides examples of structural and didactic updating of the educational process, emphasizes the advantages of shifting the emphasis from reproduction to creative search and research design. Particular attention is paid to the practice of implementing the STEM approach in the conditions of a professional training course, in which students in the first semester master the technique of performing seams and making simple products (cosmetic bags, shoppers, etc.), and in the second – design and sew shoulder or waist clothing for themselves, completing the educational cycle with a photo shoot. Such experience contributes to the formation of a stable professional identity, increases motivation for the profession, develops skills of self-organization, aesthetic vision, digital modeling (for example, using the Valentina software), as well as critical assessment of one’s own results.У статті представлено теоретико-методологічне обґрунтування концепції STEM-орієнтованого технологічного практикуму зі швейної справи в контексті фахової підготовки майбутніх учителів технологій. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю осучаснення професійної освіти відповідно до запитів Нової української школи, міжнародних освітніх стандартів, а також викликів цифрової трансформації, сталого розвитку й інноваційної педагогіки. Звертається увага на той факт, що попри високий потенціал швейної справи як сфери матеріально-технологічної діяльності для реалізації міждисциплінарних і творчих компонентів, структура й зміст технологічного практикуму залишаються здебільшого репродуктивними та малоінтегрованими в STEM-контекст. Виокремлено методологічні передумови формування відповідної освітньої практики, серед яких: аксіологічна й інженерна спрямованість освіти, розвиток конструкторсько технологічного мислення, посилення гендерно інклюзивного компонента, застосування цифрових інструментів і відкритих освітніх ресурсів, орієнтація на проєктну, дослідницьку та дизайн-мисленнєву діяльність. У структурі публікації розкрито зміст і потенціал STEM-інтеграції у швейний профіль, наведено приклади структурного та дидактичного оновлення навчального процесу, вказано на переваги зміщення акценту з репродукції на творчий пошук і дослідницьке конструювання. Особливу увагу приділено практиці реалізації STEM-підходу в умовах фахового навчального курсу, у якому здобувачі освіти в першому семестрі опановують техніку виконання швів і виготовлення простих виробів (косметички, шопери тощо), а в другому – конструюють і шиють плечовий або поясний одяг на себе, завершуючи навчальний цикл фотосесією. Такий досвід сприяє формуванню стійкої професійної ідентичності, підвищує мотивацію до фаху, розвиває навички самоорганізації, естетичного бачення, цифрового моделювання (наприклад, за допомогою програмного забезпечення Valentina), а також критичної оцінки власних результатів
МЕТОДИКА ВІДПОВІДАЛЬНОГО ВИКОРИСТАННЯ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ В ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ
Get PDFThe article considers the important issue of creating approaches to the responsible use of artificial intelligence during education. The scientific and methodological principles are highlighted, which include personally oriented, activity-based, competency-based, resource-based approaches. The main ones are: the formation of skills to apply AI to solve educational and scientific tasks, system analysis, interdisciplinarity as the integration of knowledge from pedagogy, psychology, computer science, digital technologies, management, special disciplines, academic integrity involves the use of AI as a tool for effective learning. The aspects of the psychological and pedagogical readiness of the subjects of education to use AI technologies, the identification of patterns, interconnections and mutual influence of AI and potential resources of future specialists in digital technologies are clarified. The didactic principles of the responsible use of artificial intelligence in solving educational and scientific tasks are considered. One of the components and important elements of such a methodology is the material and technical base of AI, which is designed to increase the efficiency of enriching knowledge and competence of education seekers, processing large data sets, and implementing tools for scientific and educational research. An important component of the didactic principles (material and technical support for AI training is considered in detail), which includes 6 main components that provide the theoretical and practical part of the educational and scientific process. These include computing infrastructure, laboratory and office equipment, software, network equipment and security, premises and infrastructure, additional resources.У статті розглядається важливе питання створення підходів до відповідального використання штучного інтелекту під час навчання. Виокремлено науково-методологічні засади, до яких віднесено особистісно зорієнтований, діяльнісний, компетентнісний, ресурсний підходи. При цьому головним є: формування умінь застосовувати АІ для вирішення навчально-наукових завдань, системний аналіз, міждисциплінарність як інтеграція знань із педагогіки, психології, інформатики, цифрових технологій, менеджменту, спеціальних дисциплін, академічна доброчесність передбачає використання АІ як інструменту ефективного навчання. З’ясовано аспекти психолого-педагогічної готовності здобувачів освіти до використання технологій АІ, виявлення закономірності взаємозв’язку та взаємовпливу АІ і потенціальних ресурсів майбутніх фахівців цифрових технологій. Розглянуто дидактичні принципи відповідального використання штучного інтелекту при виконанні навчально-наукових завдань. Одним зі складникв і важливих елементів такої методики є матеріально-технічна база АІ, яка покликана підвищити ефективність збагачення знаннями та компетентністю здобувачів освіти, обробку великих масивів даних, упровадження інструментарію науково-навчальних досліджень. Детально розглянуто важливий складник дидактичних принципів (матеріально-технічне забезпечення навчання АІ), до якого віднесено 6 основних компонентів, що забезпечують теоретичну й практичну частини навчально-наукового процесу. До них віднесено обчислювальну інфраструктуру, лабораторне та офісне обладнання, програмне забезпечення, мережеве обладнання та безпеки, приміщення та інфраструктури, додаткові ресурси
КАДРОВІ ПРИЗНАЧЕННЯ В ЄПИСКОПАТІ ТЕРНОПІЛЬСЬКО- ЗБОРІВСЬКОЇ МИТРОПОЛІЇ УГКЦ ЯК ПРОЦЕСИ ОМОЛОДЖЕННЯ СТРУКТУРИ (2019–2024 рр.)
Get PDFThe article examines personnel appointments within the Ternopil–Zboriv Metropolitanate of the UGCC during 2019–2024 in the context of rejuvenating the episcopate in the region. It was found that a number of these processes were similar to those taking place in other eparchies of the UGCC. Special attention is given to changes in the leadership of the Metropolitanate—specifically, the resignation of Bishop Vasyl Semeniuk and the appointment of his successor to the see. Purpose of the article is to analyze the key episcopal appointments in the Ternopil–Zboriv Metropolitanate of the UGCC within the framework of the policy of rejuvenating the leadership of this ecclesiastical unit during 2019–2024. For the first time in historiography, a review of episcopal appointments in the Ternopil–Zboriv Metropolitanate of the UGCC in 2019–2024 has been conducted. It has been demonstrated that this was a gradual process encompassing both changes at the level of the Metropolitanate’s eparchies and the anticipated change of leadership due to Bishop Vasyl Semeniuk reaching the age of 75. Analysis of historiography and media materials made it possible to systematize information about episcopal appointments in the Ternopil–Zboriv Metropolitanate during 2019–2024. The use of the historical-biographical method contributed to reconstructing the key events related to the issue under study. The analysis shows that episcopal appointments in the Ternopil–Zboriv Metropolitanate of the UGCC during 2019–2024 constituted a logical step in renewing the leadership of this ecclesiastical unit. All of the analyzed processes reflect both the resolution of personnel issues within the Metropolitanate and broader trends toward rejuvenating its senior leadership.У статті досліджуються кадрові призначення в Тернопільсько-Зборівській митрополії УГКЦ у 2019– 2024 рр. в контексті омолодження єпископату УГКЦ в регіоні. Було з’ясовано, що частина процесів були дотичними до тих, які відбувалися схожим чином в інших єпархіях УГКЦ. Окрему увагу звернуто на зміну в керівництві митрополії – відставку з уряду владики Василія Семенюка і прихід на цю кафедру його наступника. Мета статті – провести аналіз ключових кадрових призначень у єпископаті Тернопільсько-Зборівської митрополії УГКЦ у контексті політики омолодження кадрів в управлінні цією церковною одиницею протягом 2019–2024 рр. Уперше в історіографії здійснено огляд кадрових призначень у єпископаті Тернопільсько-Зборівської митрополії УГКЦ у 2019–2024 рр. Доведено, що це був поступовий процес, який передбачав як зміну на рівні єпархій митрополії, так і очікувану зміну керівництва митрополією у зв’язку з досягненням владикою Василієм Семенюком віку 75 років. Аналіз історіографії і матеріалів ЗМІ дав змогу систематизувати інформацію про кадрові призначення у єпископаті Тернопільсько-Зборівської митрополії у 2019–2024 рр. Використання історико-біографічного методу сприяло реконструкції головних подій щодо порушеної нами проблематики. Отже, бачимо, що кадрові призначення в єпископаті Тернопільсько-Зборівській митрополії УГКЦ протягом 2019–2024 рр. стали закономірними кроками в оновленні керівництва цієї церковної одиниці. Усі проаналізовані процеси відображають як вирішення кадрових проблем у митрополії, так і низку процесів щодо омолодження її вищого керівництва
ПОЛОЖЕННЯ ПРО ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ У СПРАВАХ ЛІТЕРАТУРИ ТА ВИДАВНИЦТВ (ГОЛОВЛІТ) ЯК ДЖЕРЕЛО З ІСТОРІЇ ФОРМУВАННЯ РАДЯНСЬКОЇ ЦЕНЗУРНОЇ ПОЛІТИКИ
Get PDFThis article analyzes the “Regulations on the Main Directorate for Literature and Publishing (Golovlit)” as a key regulatory document that laid the foundations of the Soviet system of political censorship in the 1920s and 1930s. Adopted in the early years of the Soviet state, the document not only set the organizational framework for Golovlit’s activities but also outlined the ideological principles underpinning the system’s operation. The article examines the structure and main provisions of the Regulations, with particular attention to the mechanisms that enabled the state to control both the content of printed materials and the entire publishing process – from book production to the distribution of literature, periodicals, and other printed works. The study demonstrates that the Regulations served as an instrument for reshaping social relations by turning literature and publishing into components of the ideological apparatus, designed to strengthen Bolshevik power. This ensured the dominance of a single ideology and the suppression of alternative viewpoints, underscoring the broader significance of the Regulations in shaping Soviet political culture. The document played a decisive role in institutionalizing practices of total social control. A comparative analysis of selected provisions of the Regulations with earlier instructions and decrees makes it possible to trace the evolution of Soviet censorship policy – from localized press control to a comprehensive system of ideological influence. The analysis highlights how censorship became an integral part of the establishment of a totalitarian regime, which pursued two main tasks: first, to present the political and economic situation of the Soviet Union in a manner favorable to the authorities; and second, to discredit opponents of the regime. The article is particularly relevant today, in light of the ongoing Russian-Ukrainian war, as it raises broader issues of freedom of speech and information security.Стаття присвячена аналізу «Положення про Головне управління у справах літератури та видавництв (Головліт)» як ключового нормативного документа, що став основою для формування радянської системи політичної цензури у 1920–1930‑ті роки. Документ, ухвалений на ранньому етапі існування радянської держави, закріплював не лише організаційні принципи діяльності Головліту, а й визначав ідеологічні рамки функціонування радянської системи. У статті досліджується структура та основні положення документа. Особливу увагу зосереджено на механізмах, які дозволяли державі контролювати як зміст друкованих видань, так і сам процес книговидання, поширення літератури, періодики та іншої друкованої продукції. Показано, що «Положення» було інструментом створення нової системи суспільних відносин, у якій література та видавнича діяльність розглядалися як частина ідеологічного апарату й мали працювати на укріплення влади більшовиків. Це забезпечувало панування моноідеологічних принципів та витіснення будь-яких альтернативних думок, що засвідчує значення «Положення» у ширшому контексті, у контексті формування радянської політичної культури. Зазначено, що документ відіграв вирішальну роль у поступовому формуванні практик тотального контролю над суспільством. У статті здійснено порівняльний аналіз окремих положень документа з інструкціями та постановами, оприлюдненими раніше, що дозволяє простежити еволюцію радянської цензурної політики від локального контролю за друком до всеосяжної системи ідеологічного впливу. Таким чином, аналіз «Положення про Головліт» дозволяє зрозуміти природу радянської цензури як складника процесу утвердження тоталітарної системи, яка ставила перед своїми пропагандистами завдання висвітлювати поточну ситуацію в економіці та політичному житті власної країни у найбільш вигідний для влади спосіб та дискредитувати будь-яких противників режиму. Стаття набуває особливої актуальності у світлі проблеми свободи слова та інформаційної безпеки в умовах сучасної російсько-української війни
ВІЙСЬКОВІ ТА ІНФОРМАЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОПЕРАЦІЇ МОДЖАХЕДІВ НА РАДЯНСЬКІЙ ТЕРИТОРІЇ ПІД ЧАС АФГАНСЬКОЇ ВІЙНИ СРСР (1979–1989)
Get PDFFor the first time in Ukrainian historiography, the military and information-psychological operations of the Afghan mujahideen on the territory of the Soviet republics of Central Asia has been examined, as well as their results, their military-political and propaganda influence on the unfolding of the Soviet-Afghan war, internal political processes in the USSR, and international relations in the region and the world at the final stage of the Cold War. Historical sources of various origins indicate that combat operations during the Soviet-Afghan war from 1979 to 1989 periodically took place on its territory. This was part of the mujahideen's tactics and, at the same time, the strategy of the United States and Pakistan, which sought to force Moscow to “pay dearly for Afghanistan”. While such actions were spontaneous until the mid-1980s, in 1986–1987 they became carefully planned, larger in scale, and therefore more effective. This was facilitated by increased financial and military assistance to the Afghan opposition from the US and its allies, closer cooperation between the CIA and the ISI, and coordination of the mujahideen's combat activities with Pakistani Inter-Services Intelligence. The military operations of Afghan insurgents on the territory of the Soviet Union can be divided into two types. The first was shelling of the Soviet Central Asian border from the territory of Afghanistan, which was carried out more frequently. The other type consisted of sabotage “raids” on Soviet territory itself. In addition to the military component, these raids also had an informational and psychological component: during such actions, the mujahideen distributed Islamic, anti-Soviet, and other propaganda leaflets, literature, etc. to the territory of the Soviet republics of Central Asia. Such pinpoint operations on Soviet territory, like all other mujahideen combat operations in Afghanistan, could not have a decisive impact on the course of the Afghan war, let alone cause significant damage to the Soviet military machine. It was rather part of the “death by a thousand cuts” tactic, which had repeatedly proven itself during the guerrilla war. Along with the military consequences, the actions of Afghan rebels in the Central Asian borderlands undermined the USSR's authority as an almighty superpower in the eyes of both its ideological opponents in the Cold War and its satellites in the “socialist camp”. In addition, this threatened to increase anti-government sentiment and even centrifugal tendencies in the republics of Central Asia. Although the military and political consequences of the mujahideen's combat and information-psychological operations on the territory of the USSR during the Afghan War of 1979–1989 were minimal, they were one of the factors in the military and political defeat of the Soviet Union in Afghanistan and in the Cold War in general.Уперше в українській історіографії висвітлено військові та інформаційно-психологічні операції афганських моджахедів на території радянських республік Середньої Азії, їхні результати, військово-політичний і пропагандистський вплив на розгортання радянсько-афганської війни, внутрішньополітичні процеси в СРСР і на міжнародні відносини в регіоні та світі на завершальному етапі холодної війни. Джерела різного походження свідчать, що бойові дії під час афганської війни СРСР 1979–1989 рр. періодично точились і на його території. Це була частина тактики моджахедів і водночас стратегії США та Пакистану, які прагнули змусити Москву максимально дорого «заплатити за Афганістан». Якщо до середини 1980-х років такі акції були стихійними, то в 1986–1987 рр. вони стали ретельно спланованими, більш масштабними, а отже, результативними. Цьому сприяли збільшення фінансової та військової допомоги афганській опозиції з боку США та їхніх союзників, більш тісна співпраця між ЦРУ й ISI, а також координація бойової діяльності моджахедів із пакистанською міжвідомчою розвідкою. Військові операції афганських повстанців на території Радянського Союзу умовно можна поділити на два типи. Першим були обстріли радянського середньоазійського прикордоння з території Афганістану, які здійснювалися частіше. Іншими були диверсійні «рейди» на власне радянську територію. Окрім військової складової, вони містили й інформаційно-психологічну: під час таких акцій на територію союзних республік Середньої Азії моджахеди доправляли ісламські, антирадянські та інші пропагандистські листівки, літературу тощо. Такі точкові операції на радянській території, як і всі інші бойові акції моджахедів в Афганістані, не могли справити вирішального впливу на хід афганської війни і тим більше завдати суттєвої шкоди радянській військовій машині. Це радше була складова тактики «тисячі ножових порізів», яка неодноразово виправдала себе під час партизанської війни. Поряд із мілітаристськими наслідками, дії афганських повстанців у середньоазійському прикордонні підривали авторитет СРСР як всесильної наддержави в очах як ідеологічних опонентів у холодній війні, так і сателітів із «соціалістичного табору». Крім того, це загрожувало наростанням антиурядових настроїв і навіть відцентрових тенденцій у республіках Середньої Азії. Попри те що військові та політичні наслідки бойових та інформаційно-психологічних операцій моджахедів на території СРСР під час афганської війни 1979–1989 рр. були мінімальними, вони стали одним із чинників військово-політичної поразки Радянського Союзу в Афганістані й загалом у холодній війні