Volodymyr Vynnychenko Central Ukrainian State University Scientific Journals
Not a member yet
885 research outputs found
Sort by
АНАТОМІЯ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ В КОНТЕКСТІ ПСИХОЛОГІЧНОГО ПІЗНАННЯ: СУЧАСНІ ПІДХОДИ
Get PDFThe article discusses modern approaches to the study of the anatomy of the nervous system in the context of psychological cognition. Emphasis is placed on the interdisciplinary nature of the analysis of the structure and functions of the central and peripheral nervous systems as the basis for the formation of mental processes. The focus is on the structural and functional characteristics of the central nervous system that support cognitive processes: perception, attention, memory, speech, thinking, consciousness, and emotional-volitional regulation. The main provisions of modern cognitive neuroscience regarding the brain determination of cognitive activity are summarized, and the feasibility of integrating neuroanatomical knowledge into psychological science is substantiated. The contribution of Western and Ukrainian research to the understanding of the functional specialization of brain structures, in particular the frontal cortex, hippocampus, thalamus, amygdala, as well as the mechanisms of interhemispheric interaction, is outlined. It looks at modern neuroimaging methods (fMRI, EEG, PET) that let us study cognitive activity in real time. It pays special attention to psychological cognition as a function of complex neural networks. The applied significance of anatomical knowledge in psychological practice, both clinical and non- clinical, is substantiated. It is shown that knowledge of the anatomy of the nervous system is critically important in clinical and rehabilitation psychology, neuropsychology, as well as in applied fields, in particular neuromarketing. The practical value of the neuropsychological approach for diagnosis, psychocorrection, and support of neuroplastic changes after brain damage is substantiated. It is emphasized that the integration of the anatomical approach into psychological research contributes to a better understanding of the nature of consciousness, personal dynamics, and adaptation mechanisms. The proposed review contributes to the deepening of knowledge integration between biological and psychological sciences in the study of the nature of human thinking. The material of the article may be useful for specialists in the fields of psychology, neuroscience, pedagogy, and medicine. The results obtained can be used in the training of specialists in the fields of medical psychology, neuropsychology, psychophysiology, etc.У статті розглядаються сучасні підходи до вивчення анатомії нервової системи в контексті психологічного пізнання. Акцент зроблено на міждисциплінарному характері аналізу структури та функцій центральної і периферичної нервової системи як основи для формування психічних процесів. У фокусі розгляду – структурні й функціональні характеристики центральної нервової системи, що забезпечують когнітивні процеси: сприйняття, увагу, пам’ять, мовлення, мислення, свідомість і емоційно-вольову регуляцію. Узагальнено основні положення сучасної когнітивної нейронауки щодо мозкової детермінації пізнавальної активності та обґрунтовано доцільність інтеграції нейроанатомічного знання в психологічну науку. Окреслено внесок західних і українських досліджень у розуміння функціональної спеціалізації мозкових структур, зокрема лобової кори, гіпокампу, таламусу, мигдалини, а також механізмів міжпівкульової взаємодії. Розглянуто сучасні методи нейровізуалізації (фМРТ, ЕЕГ, PET), що дозволяють досліджувати когнітивну діяльність у реальному часі. Окрема увага приділена психологічному пізнанню як функції складноорганізованих нейрональних мереж. Обґрунтовано прикладне значення анатомічних знань у психологічній практиці – як у клінічній, так і в неклінічній сфері. Показано, що знання анатомії нервової системи є критично важливим у клінічній та реабілітаційній психології, нейропсихології, а також у прикладних напрямах, зокрема нейромаркетингу. Обґрунтовано практичну цінність нейропсихологічного підходу для діагностики, психокорекції та підтримки нейропластичних змін після ураження мозку.Підкреслено, що інтеграція анатомічного підходу в психологічні дослідження сприяє кращому розумінню природи свідомості, особистісної динаміки та механізмів адаптації. Запропонований огляд сприяє поглибленню інтеграції знань між біологічними й психологічними науками у вивченні природи людського мислення. Матеріал статті може бути корисним для фахівців у галузі психології, нейронаук, педагогіки, медицини. Отримані результати можуть бути використані у підготовці фахівців у галузі медичної психології, нейропсихології, психофізіології та ін
ДОСЛІДЖЕННЯ СПЕЦИФІКИ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ ЛОЯЛЬНОСТІ ФАХІВЦІВ СФЕРИ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
Get PDFThis article analyzes the issue of organizational loyalty as a personal and professional resource among IT specialists in Ukraine. The concept of “organizational loyalty” is defined as emotional attachment, identification with the organization’s norms and values, acceptance of its goals, and going above and beyond in the company’s interest. Organizational loyalty is studied using the J. Meyer and N. Allen Organizational Commitment Questionnaire, which assesses affective, normative, and continuance commitment. Empirical findings reveal distinctive features of organizational loyalty among IT professionals, highlighting the significant role of professional development as a factor that may motivate job changes in pursuit of new opportunities. The three components of loyalty were found to be at a moderate level overall, with the affective subscale showing the highest average score (4.98) and the continuance subscale the lowest (3.93). Distribution of respondents by loyalty levels indicated the highest proportion of high-level loyalty (46.3%) and the lowest proportion of low-level loyalty (5.6%) on the affective subscale. The analysis of the relative impact of the three components demonstrated that continuance loyalty has the least influence on IT professionals. This may be attributed to the specifics of the labor market, where IT specialists receive numerous job offers and do not perceive resignation as having negative consequences. It is concluded that the structure of organizational loyalty among IT employees has unique characteristics that require further in-depth study.У статті проаналізовано проблему організаційної лояльності як особистісно-професійного ресурсу фахівців ІТ-сфери в Україні. Визначено поняття «організаційна лояльність» як емоційну прив’язаність, ідентифікацію з нормами та цінностями організації, прийняття цілей, надмірну роботу в інтересах компанії. Досліджено організаційну лояльність за Анкетою-опитувальником Дж. Мейера і Н. Аллен «Шкала організаційної лояльності» (показники: афективна лояльність, нормативна лояльність, подовжена лояльність). Емпірично виявлено особливості організаційної лояльності працівників сфери інформаційних технологій: велике значення має професійний розвиток, який може мотивувати змінювати місце роботи заради нових можливостей. Визначено, що прояв трьох складників лояльності відповідає середньому рівню, проте найбільш виражений середній показник у вибірці ІТ-спеціалістів за субшкалою афективної (4,98), та найменш виражений – за субшкалою подовженої лояльності (3,93).Розподіл досліджуваних за рівнями афективної, нормативної та подовженої лояльності показав, що за субшкалою «афективна лояльність» виявлено найбільшу представленість високого рівня (46,3%), та найменшу – низького рівня (5,6%) лояльності. Аналіз співвідношення трьох складників лояльності показав, що подовжена лояльність має найменший вплив на досліджуваних працівників ІТ-сектору. Це пов’язано зі специфікою ринку праці, оскільки спеціалісти мають багато пропозицій та не відчувають негативних наслідків через звільнення. Зроблено висновки, що структура лояльності до компанії у працівників сфери інформаційних технологій має свої особливості та потребує більш детального подальшого дослідження
ДОСЛІДЖЕННЯ ЕМОЦІЙНОГО СТАНУ ОСОБИСТОСТІ ЛІДЕРА В СУЧАСНИХ ОРГАНІЗАЦІЯХ
Get PDFThe article presents the results of a theoretical study of the concept of leadership. After all, the successful development of modern society and organizations in the context of globalization, technological change, and a dynamic environment is determined not only by the availability of resources, but also by the effectiveness of management activities, a key element of which is leadership. The phenomenon of leadership encompasses the ability of an individual to influence the behavior of others, organize their joint activities, form a vision of the goal, and motivate them to achieve it. The results of an empirical study on emotional intelligence and the level of subjective control among managers of different departments of “SVANTOVIT” LLC. To assess the emotional state of a leader’s personality, N. Hall’s Emotional Intelligence test and J. Rotter’s Locus of Control Scale (adapted by E. Bazhin, S. Golynkina, and A. Etkind) were applied. The analysis revealed that the most developed component of emotional intelligence is empathy (33% of participants showed high results), while emotion management turned out to be the least developed (only 21% with high results). The overall level of subjective control indicates the predominance of an internal locus (58%), which is favorable for managerial activity. However, in the sphere of failures, external locus predominates (54%), suggesting a tendency to attribute mistakes to external factors. The findings highlight the importance of developing emotional self-regulation skills and fostering responsibility for failures as essential elements of effective leadership. Leadership characteristics are not a secondary component, but rather a systemic factor in effective management, which should be a key focus of development in the management environment. Current trends in leadership development in the organizational sphere are revealed. The data obtained can be used for further development of leadership potential programs.У статті представлені результати теоретичного дослідження поняття лідерства. Адже успішний розвиток сучасного суспільства й організацій в умовах глобалізації, технологічних змін і динамічного середовища визначається не лише наявністю ресурсів, а й ефективністю управлінської діяльності, ключовим елементом якої є лідерство. Феномен лідерства охоплює здатність особистості впливати на поведінку інших людей, організовувати їхню спільну діяльність, формувати бачення мети та мотивувати до її досягнення. Проаналізовано результати емпіричного дослідження щодо емоційного інтелекту та рівня суб’єктивного контролю серед керівників підрозділів Товариства з обмеженою відповідальністю «СВАНТОВІТ». Для оцінювання емоційного стану особистості лідера застосовано Методику визначення рівня емоційного інтелекту Н. Холла та Методику дослідження рівня суб’єктивного контролю Дж. Роттера (в адаптації Є. Бажина, С. Голинкіної та А. Еткінда). Аналіз показав, що найбільш розвиненим компонентом емоційного інтелекту є емпатія (33% високих результатів), тоді як управління емоціями виявилося найменш сформованим (лише 21% високих результатів). Загальний рівень суб’єктивного контролю свідчить про переважання внутрішнього локусу (58%), що є сприятливим для управлінської діяльності, однак у сфері невдач виявлено домінування зовнішнього локусу (54%). Отримані результати дозволяють зробити висновок про необхідність розвитку навичок емоційної саморегуляції та відповідального ставлення до поразок як важливих складників ефективного лідерства. Лідерські характеристики не є допоміжним компонентом, а виступають системоутворювальним чинником ефективного управління, який має бути ключовим об’єктом розвитку в управлінському середовищі. Розкрито сучасні тенденції розвитку лідерства в організаційній сфері. Отримані дані можуть бути використані для подальшого розроблення програм розвитку лідерського потенціалу
ПСИХОЛОГІЧНА ПРОГРАМА РОЗВИТКУ СПРАВЕДЛИВОСТІ ЯК ПРОФЕСІЙНОЇ ЦІННОСТІ (ЯКОСТІ) У СТУДЕНТІВ-ЮРИСТІВ
Get PDFThe article substantiates a psychological program for the development of justice as a professional value (quality) in law students, created on the basis of a comprehensive empirical study of the cognitive, emotionalvalue, and conative components of this integral personal formation. It analyzes classical and modern approaches to understanding the phenomenon of justice by foreign scholars, as well as domestic research on morality and the professional training of future lawyers. The article presents the results of an empirical study of justice among students pursuing legal education. It is noted that most respondents demonstrate a sufficiently developed cognitive component of justice, which is manifested in their established understanding of moral norms. At the same time, the emotional-value and behavioral components appear contradictory: about half of future lawyers show a high level of acceptance of others, while simultaneously displaying tendencies toward social pessimism; approximately two-thirds of respondents are willing to violate rules in the absence of external control. This highlights the need for integrative psychological work. Based on the obtained data, a program is proposed that includes three interrelated modules aimed at developing the cognitive, emotional-value, and conative components of justice in future lawyers. The program incorporates training sessions, group discussions, role-playing, case analysis, sociodrama, supervision, and individual reflection. Expected outcomes include improved moral judgment, the development of empathy, tolerance, and positive self-attitude, a reduction in moral disengagement, and the formation of readiness to assume personal responsibility in situations involving moral choice. The article outlines prospects for further research, including the experimental verification of the effectiveness of the proposed program.У статті обґрунтовується психологічна програма розвитку справедливості як професійної цінності (якості) у студентів-юристів, яка створена на основі результатів комплексного емпіричного дослідження когнітивного, емоційно-ціннісного та конативного компонентів цього інтегрального особистісного утворення. Проаналізовано класичні й сучасні підходи до розуміння феномену справедливості зарубіжних учених, а також вітчизняні дослідження проблеми моральності та професійної підготовки майбутніх юристів. Наводяться результати емпіричного дослідження справедливості у студентів, які здобувають юридичну освіту. Констатується, що більшість респондентів мають досить розвинений когнітивний компонент справедливості, що виявляється у сформованих уявленнях про моральні норми. Водночас виявлено, що емоційно-ціннісний та поведінковий компоненти характеризуються суперечливістю: приблизно половина майбутніх юристів мають високий рівень прийняття інших і водночас вони виявляють схильність до соціального песимізму, а приблизно дві третини респондентів готові порушувати правила за відсутності зовнішнього контролю. Це вказує на необхідність інтегративної психологічної роботи. На основі отриманих даних запропоновано програму, яка включає три взаємопов’язані модулі, зміст яких передбачає розвиток когнітивного, емоційно-ціннісного та конативного компонентів справедливості в майбутніх юристів. Програма передбачає тренінгові заняття, групові дискусії, рольові ігри, кейс-аналіз, соціодраму, супервізію та індивідуальну рефлексію. Очікуваними результатами є підвищення здатності студентів до морального судження, розвиток емпатії, толерантності та позитивного самоставлення, зниження рівня моральної дезангажованості та формування готовності брати на себе персональну відповідальність у ситуаціях морального вибору. Окреслено перспективи подальших досліджень, що передбачає експериментальну перевірку ефективності обґрунтованої програми
ПСИХОЕМОЦІЙНИЙ ЛАНДШАФТ ВІЙНИ: ОСОБЛИВОСТІ РЕАГУВАННЯ УКРАЇНЦІВ ТА ШЛЯХИ ЗЦІЛЕННЯ
Get PDFThe article explores the psycho-emotional landscape of Ukrainian society under the conditions of the fullscale war. The author analyzes specific reactions of Ukrainians to traumatic events through the lens of classical models of grief and crisis (E. Kübler-Ross, W. Hoppe) as well as the concept of post-traumatic growth (R. Tedeschi, L. Calhoun). Three main types of responses are distinguished: the “Sensitive” (emotionally vulnerable individuals in need of support and verbalization), the “Rebels” (frustrated, angry, with strong feelings of injustice), and the “Awakened” (those who have gone through transformation and achieved post-traumatic growth). It is emphasized that these types are not fixed identities but dynamic phases of adaptation. The study highlights Ukrainian cultural features such as solidarity, horizontal social structures, compassion, and historically rooted resilience as key resources enabling both survival and transformation of collective trauma into a source of unity and growth. Practical strategies for healing are proposed: acknowledgment of trauma, creation of safe spaces for storytelling and sharing, strengthening of grassroots mutual support practices, and democratization of post-traumatic growth processes. The article underlines the humanistic potential of the Ukrainian experience: the ability to preserve humanity in times of crisis, to form a renewed national identity, and to create a vision of the future based on solidarity and empathy. The research opens perspectives for further empirical studies aimed at quantitative identification of the described response types and their dynamics over time.Стаття присвячена вивченню психоемоційного ландшафту українського суспільства в умовах повномасштабної війни. Аналізуються особливості реагування громадян на кризові події через призму психологічних моделей переживання втрати (Е. Кюблер-Росс, В. Хоппе) та концепції посттравматичного зростання (Р. Тедескі, Л. Калгун). Виділено три основні типи реагування українців: «Чутливі» (емоційно вразливі, що потребують підтримки та виговорення), «Бунтарі» (фрустровані, агресивні, із загостреним відчуттям несправедливості) та «Пробуджені» (ті, що пройшли трансформацію і досягли посттравматичного зростання). Наголошено, що ці типи не є сталими ідентичностями, а радше етапами адаптації до травматичного досвіду. Визначено роль культуральних особливостей українців – традиції єднання, горизонтальності соціальних відносин, здатності до співпереживання та історично вкоріненої витривалості. Підкреслено, що саме ці чинники забезпечують можливість не лише переживати колективну травму, а й трансформувати її у джерело сили та єдності. Запропоновано практичні шляхи суспільного зцілення: визнання травми, створення просторів для мовлення і виговорення, розвиток горизонтальних практик взаємопідтримки, демократизація процесів посттравматичного зростання. У статті підкреслюється гуманістичний потенціал українського досвіду: здатність зберігати людяність, формувати нову якість національної ідентичності та вибудовувати перспективу майбутнього, що ґрунтується на солідарності та співчутті. Робота відкриває перспективу подальших емпіричних досліджень для кількісного вивчення типів реагування та динаміки їхніх змін у часі
ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ СПІВЗАЛЕЖНОСТІ ТА ОСОБИСТІСНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ
Get PDFThe article presents the results of an empirical study on the features of codependency and subjective well-being in adult women and examines the correlations between codependency and the well-being of adults. Codependency has been defined as a psychological state characterized by excessive dependence on another person, reduced independence and self-esteem, an obsessive need to satisfy the desires or needs of others at the expense of one’s own interests, and a strong tendency to orient oneself according to the thoughts, actions, or relationships of that person. The empirical study has shown that the women examined have demonstrated an average level of interpersonal dependence, which has been formed based on the interplay of components such as emotional reliance on others, the desire for autonomy, and self-doubt. Participants have shown a high level of emotional reliance on others, an average level of self-confidence, and a moderate desire for autonomy. It has been found that the subjects have been capable of some independence but have remained largely dependent on others, with moderate ability to establish social contacts and a tendency to avoid deep emotional connections. The assessment of subjective wellbeing has indicated that participants have generally felt a certain level of satisfaction with their lives and current circumstances, yet have simultaneously perceived a need for change or improvement in certain aspects of life. The study has revealed that participants have held a critical attitude toward their own achievements, have tended to compare themselves with others, have had a certain degree of satisfaction with their social contacts, but have not experienced complete harmony in their relationships. It has been concluded that the overall level of subjective well-being in the women studied has been characterized by an average level of manifestation. Correlation analysis has shown that autonomy aspirations and healthy dependence have been positively associated with overall life satisfaction and satisfaction with interpersonal relationships, whereas destructive forms of dependency, self-doubt, and dysfunctional detachment have contributed to increased dissatisfaction with oneself and life in general. The study has confirmed the proposed hypothesis.У статті висвітлено результати емпіричного дослідження особливостей прояву співзалежності та суб’єктивного благополуччя в жінок дорослого віку; встановлено кореляційні зав’язки між співзалежністю та благополуччям особистості дорослого віку. Співзалежність визначено як психологічний стан, що проявляється надмірною залежністю від іншої особи, зниженим рівнем самостійності та самоповаги, нав’язливою потребою задовольняти бажання або потреби іншого на шкоду власним інтересам, а також сильним прагненням орієнтуватися на думки, вчинки чи стосунки цієї особи. Емпіричне дослідження показало, що досліджувані жінки демонструють середній рівень міжособової залежності, який формується на основі взаємозв’язку таких компонентів, як емоційна опора на інших, прагнення автономії та невпевненість у собі. У респонденток зафіксовано високий рівень емоційної опори на інших, середній рівень впевненості в собі та прагнення автономії. Виявлено, що досліджувані здатні до певної самостійності, проте значною мірою залежать від інших, з помірною здатністю встановлювати соціальні контакти та тенденцією уникати глибоких емоційних зв’язків. У результаті дослідження суб’єктивного благополуччя було встановлено, що респондентки загалом відчувають деяку задоволеність своїм життям і станом справ, але водночас можуть відчувати потребу у змінах або вдосконаленні окремих аспектів життя. Виявлено, що досліджувані мають критичне ставлення до власних досягнень, схильні порівнювати себе з іншими, мають певний рівень задоволеності своїми соціальними контактами, однак не відчувають повної гармонії у взаєминах. Зроблено висновок про те, що загалом суб’єктивне благополуччя в досліджуваних жінок характеризується середнім рівнем прояву. Кореляційний аналіз показав, що прагнення автономії та здорова залежність позитивно пов’язані із загальним задоволенням життям та задоволеністю міжособистісними стосунками, тоді як деструктивні форми залежності, невпевненість у собі та дисфункціональне відокремлення сприяють підвищенню невдоволеності собою і життям загалом. У процесі дослідження висунуте припущення було підтверджено
ЛІНГВОКУЛЬТУРОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ АНГЛОМОВНОГО СПІЛКУВАННЯ
Get PDFGlobalization processes in society and the development of intercultural contacts have contributed to the study of linguistic and cultural peculiarities of communication. Each culture has its own language picture of the world, which is reflected in the language. There are many national peculiarities of language etiquette. Thus, determining the main aspects of communication in intercultural interaction is an urgent and priority task. The communication between people from different cultures requires familiarization with cultural norms and rules of verbal behavior. The study analyzes the English-language phrases that can be misinterpreted by the Ukrainians because they contain the aspects of mentality and elements of cultural behavior. Firstly, we analyzed the cultural specifics of the greeting, as the English version can contain not only the words that are not always clear to the Ukrainians, but also the questions that do not require the answer. Secondly, we dealt with the phrases that have the national and cultural specificity. They cannot be translated literally and their understanding is impossible without the awareness of the language accuracy. Thirdly, the phrases in the form of invitations that generally do not require any action but are an element of etiquette have been explained. This group is the most difficult, as it does not imply what it names. intercultural communication may not take place in this situation due to the lack of the information about the national specifics. The analysis of the research material has shown that intercultural communication is impossible without studying the national aspects and communication etiquette. The elements of communication can often be semantically empty and uninformative, they are nevertheless very revealing in determining the relationship between communicators. In this regard, the knowledge of the basic principles of language and cultural studies will help understand the native English speakers.Глобалізаційні процеси у суспільстві та розвиток міжкультурної комунікації сприяли вивченню лінгвокультурологічних особливостей спілкування. У кожної культури існує своє бачення, мовна картина світу, що позначається на мові. Існує багато національних особливостей мовного етикету. Таким чином визначення основних аспектів комунікації в умовах міжкультурної взаємодії є актуальним та пріоритетним завданням. Спілкування людей, які є представниками різних культур, потребує ознайомлення з культурними нормами та правилами вербальної поведінки. У дослідженні було проаналізовано англомовні фрази, які можуть бути неправильно витлумачені українцями, оскільки містять особливості менталітету та елементи культурної поведінки. По-перше, ми проаналізували культурні особливості привітання, оскільки англійський варіант може містити не завжди зрозумілі українцям слова, але й питання, які не потребують дослівної відповіді. По-друге, ми виявили фрази, які мають національно-культурну специфіку. Вони не перекладаються дослівно, тому їх розуміння неможливе без усвідомлення мовної специфіки. По-третє, ми охарактеризували фрази, що існують у формі запрошення, вони не потребують ніяких дій, але є елементом етикету. Ця група є найбільш складною, оскільки не передбачає того, що називає. Міжкультурна комунікація тут може не відбутися через брак інформації щодо національної специфіки. Аналіз досліджуваного матеріалу показав, що міжкультурна комунікація неможлива без вивчення національних аспектів та етикету спілкування. Елементи комунікації можуть бути семантично неінформативні, проте дуже показові у визначенні відносин комунікантів. Зважаючи на це, знання основних положень лінгвокультурології допоможе правильно зрозуміти носіїв англійської мови
УКРАЇНСЬКА ТЕРМІНОЛОГІЯ СФЕРИ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ: ВИТОКИ, СТАНОВЛЕННЯ, ОСОБЛИВОСТІ
Get PDFThe article examines the origins, specifics of the formation in the national terminology of physical culture and sports, as well as its lexical, semantic and grammatical features at the present stage. It is proved that theoretical study of sectoral terminology systems is an urgent problem of modern science, since scientific terminology records human achievements and new scientific concepts. The terminology of any field is created and standardized along with side the development of this science. The purpose of the study is to consider the formation of sports terminology in the context of the historical development `for the sports and cultural movement in Ukraine, as well as to clarify and deepen knowledge about the relevant terminology at the present stage. The author shows that the Ukrainian sports terminology system began to form in the late nineteenth century and during this period the national basis was laid down for its system using the heritage of other languages for further development. It is proved that the emergence of sports and gymnastic societies and Ukrainian-language sports periodicals contributed to the emergence of the first sports terms. The article substantiates that the formation of the sports terminology system took place in close connection with the peculiarities of the historical development in the physical culture and sports movement in Ukraine, as well as in the context of the Ukrainian lands to become part of other state entities. In the sphere of physical culture and sports the modern terminology is analyzed and classified according to the defining criteria. The modern terminology in the field of physical culture and sports has been analyzed and classified according to lexicalsemantic paradigms. The tendencies in part-of-speech are established, the syntagmatic characteristics of the studied terminology have been traced, the main ways of creating terms and term combinations have been recorded, as well as non-standard terminological units have been selected to appropriate equivalents. The necessity of directing in the focus of scientific attention to the historical experience of terminology creation in the course of further study in sports terminology and its active use in the processes of standardization and unification is substantiated at the present stage.У науковій статті розглянуто витоки, специфіку становлення національної термінології сфери фізичної культури і спорту, а також її лексико-семантичні та граматичні особливості на сучасному етапі. Доведено, що теоретичне дослідження галузевих терміносистем є актуальною проблемою сучасної науки, адже наукова термінологія фіксує досягнення людей, нові наукові поняття, термінологія будь-якої галузі твориться та уніфікується разом із розвитком цієї науки. Завдання розвідки – розглянути формування спортивної термінолексики у контексті історичного розвитку фізкультурно-спортивного руху в Україні, уточнити і поглибити знання про відповідну термінолексику на сучасному етапі. Авторка показала, що українська спортивна терміносистема почала формуватися з к. ХІХ ст., із використанням надбання інших мов у цей період було закладено національну основу для її подальшого розвитку. Доведено, що поява спортивно-гімнастичних товариств та українськомовної спортивної періодики сприяли появі перших спортивних термінів. У розвідці вмотивовано, що формування спортивної терміносистеми відбувалося у тісному зв’язку з особливостями історичного розвитку фізкультурно-спортивного руху в Україні, а також в умовах входження земель України до складу інших державних утворень. Сучасну термінолексику сфери фізичної культури і спорту проаналізовано і класифіковано за лексико-семантичними парадигмами, встановлено тенденції частиномовної належности, простежено синтагматичні характеристики досліджуваної термінолексики, зафіксовано основні способи творення термінів і терміносполук, а також ненормативні терміноодиниці, до яких дібрано адекватний відповідник. Обґрунтовано необхідність спрямування фокусу наукової уваги на історичний досвід термінотворення під час подальшого вивчення спортивної термінології та її активного застосування у процесах унормування та уніфікації на сучасному етапі
ВТОРИННА ПРЕДИКАЦІЯ ЯК ЗАСІБ ЕКОНОМІЇ МОВНИХ РЕСУРСІВ В АНАЛІТИКО-ІНФОРМАЦІЙНОМУ ЖАНРІ АНГЛОМОВНИХ БІЗНЕСОВИХ МЕДІАВИДАНЬ
Get PDFThe article examines the issue of language resources economy in the analytical and informational genre of modern English-language business texts published in open media. The topic's relevance is determined by the priority of using laconic forms to convey meanings in a globalised and information-overloaded mass media communication environment. The study is based on the concept of language economy, which covers various linguistic levels, including the syntactic level, where the economy is achieved by reducing structures and replacing complex subordinate clauses with more compact forms. Language economy is described through the analysis of secondary predicative constructions designed to reduce the complexity of a linguistic utterance while maintaining semantic accuracy and communication efficiency. The article analyses the frequency of use of secondary predication structures in the texts of modern English-language business publications, such as TechCrunch, Harvard Business Review, Business Insider, Wired, and Springwise. For the study, the author created a corpus of 100 thousand words, ensuring the results' reliability. The article proposes a classification of secondary predication structures within infinitive, participial and gerund structures. It has been found that infinitive constructions are the most effective in preserving semantic richness without unnecessary syntactic complications. Although less common, participatory structures also provide linguistic economy by reducing numerous explanations, making statements more compact and functional. On the other hand, gerund structures are less commonly used. They can be explained by their specific semantics, which usually relate to describing processes or lengthy actions. They are less focused on quickly communicating specific facts or future results important in a business context. The study results showed that secondary predication structures are pretty common in the analytical and informational genre of mass media business publications, contributing to the conciseness and effectiveness of communication in the modern information-overloaded communication space. In general, the article highlights the importance of saving linguistic resources in the context of modern linguistics and the pragmatic needs of the language, offering new approaches to analysing syntactic structures and their application in actual speech.У статті досліджено питання економії мовних ресурсів в аналітико-інформаційному жанрі сучасних англомовних бізнесових текстів, розміщених у відкритих медіавиданнях. Актуальність теми визначена пріоритетністю використання лаконічних форм для передачі смислів в умовах глобалізаційного ті інформаційно перенавантаженого масмедійного комунікативного середовища. В основу дослідження покладено концепцію лінгвістичної економії, яка охоплює різні мовні рівні, у тому числі й синтаксичний, на якому економія досягається через скорочення структур та заміну складних підрядних речень більш компактними формами. Мовну економію описано через аналіз вторинних предикативних конструкцій, покликаних зменшити складність мовного висловлювання, зберігаючи при цьому семантичну точність та ефективність комунікації. У статті проаналізовано частоту використання структур вторинної предикації в текстах сучасних англомовних бізнесових видань, зокрема таких, як TechCrunch, Harvard Business Review, Business Insider, Wired та Springwise. Для дослідження був сформований власний корпус текстів обсягом 100 тис. слів, що забезпечило достовірність отриманих результатів. У статті запропоновано класифікацію структур вторинної предикації в межах інфінітивних, дієприкметникових та герундіальрних конструкцій. З’ясовано, що інфінітивні конструкції виявилися найбільш ефективними у збереженні змістовної насиченості без зайвих синтаксичних ускладнень. Дієприкметникові структури, хоча і менш поширені, також забезпечують мовну економію за допомогою скорочення численних пояснень, дозволяючи зробити висловлювання більш компактними та функціональними. З іншого боку, герундіальні структури рідше використовуються, що можна пояснити їхньою специфічною семантикою, яка зазвичай стосується опису процесів чи тривалих дій, менш орієнтованих на швидке повідомлення конкретних фактів чи майбутніх результатів, важливих для бізнесового контексту. Результати дослідження засвідчили, що структури вторинної предикації є доволі поширеним явищем в аналітико-інформаційному жанрі масмедійних бізнесових видань, яке сприяє лаконічності й результативності комунікації в сучасному інформаційно перенавантаженому комунікаційному просторі. Загалом, стаття висвітлює важливість економії мовних ресурсів у контексті сучасної лінгвістики та прагматичних потреб мови, пропонуючи нові підходи до аналізу синтаксичних структур та їх застосування в реальному мовленні
СПОСОБИ ТЕРМІНОТВОРЕННЯ В УКРАЇНСЬКІЙ ТЕРМІНОСИСТЕМІ ГАЛУЗІ ЕНЕРГЕТИКИ
Get PDFThe constant development of science and technology puts forward the need to nominate new concepts of various fields. The study of the regularities of the formation of terminological vocabulary is considered one of the urgent tasks of modern linguistics. The article examines the processes of term formation in Ukrainian terminology of the energy industry in order to identify dominant trends in it. The material of the study is Ukrainian terminological units of professional language, selected from modern sources. Attention is focused on the morphological and syntactic methods of creating terminological units, which are considered the main sources of replenishment of the vocabulary of the modern Ukrainian language. The analysis of the features of affixation, compounding, abbreviation is carried out. The study of the syntactic method of term formation is carried out by analyzing terminological compounds, within which productive word-forming models are identified. The percentage ratio of single- and multi-component terms is determined. Two structural types of terms have been identified: single-component and multi-component, with the latter predominating. For single-component terms, morphological word formation is the most productive. Derivative terms are most often formed by means of suffixal and prefixal-suffixal methods. One of the most productive ways of forming Ukrainian energy terms is compounding, which occurs more often in single-component terms than in multicomponent ones. Quantitatively, the largest share among multi-component constructions is made up of two- and three-component word compounds. Abbreviation is used to form single-component and multi-component terms, but it is not very common. In the analyzed terminology, no examples of the morphological-syntactic method of word formation have been found. There is a tendency towards the growth of the syntactic way of word formation, which is explained by the need for constant specification of many concepts.Постійний розвиток науки і техніки висуває потребу номінувати нові поняття різних галузей. Вивчення закономірностей утворення термінологічної лексики вважається одним із актуальних завдань сучасного мовознавства. У статті розглянуто процеси термінотворення в українській термінології галузі енергетики з метою виявлення у ньому домінуючих тенденцій. Мaтeрiaлoм дoслiджeння слугували українські термінологічні одиниці фахової мови, відібрані із сучасних джерел. Зосереджено увагу на морфологічному та синтаксичному способах творення терміноодиниць, які вважаються основними джерелами поповнення словникового складу сучасної української мови. Здійснено аналіз особливостей афіксації, осново- та словоскладання, абревіації. Вивчення синтаксичного способу термінотворення здійснюється шляхом аналізу терміносполук, в межах якого визначено продуктивні словотвірні моделі. Визначено відсоткове співвідношення одно- та багатокомпонентних термінів. Виявлено два структурні типи термінів: однокомпонентні і багатокомпонентні, із переважанням останніх. Для однокомпонентних термінів найбільш продуктивним є морфологічний словотвір. Терміни-деривати найчастіше утворюються суфіксальним та префіксально-суфіксальним способами. Одним із найпродуктивніших способів творення українських енергетичних термінів є основоскладання, яке частіше трапляється в однокомпонентних термінах, ніж у багатокомпонентних. Кількісно найбільшу частку серед багатокомпонентних конструкцій становлять дво- та трикомпонентні словосполуки. Абревіація застосовується для творення однокомпонентних і багатокомпонентних термінів, проте незначно поширена. В аналізованій термінології прикладів морфолого-синтаксичного способу словотвору не виявлено. Спостерігається тенденція до зростання синтаксичного способу словотвору, що пояснюється потребою постійної конкретизації багатьох понять