Volodymyr Vynnychenko Central Ukrainian State University Scientific Journals
Not a member yet
885 research outputs found
Sort by
ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВІВ СИМПТОМІВ МОРАЛЬНОЇ ТРАВМИ В ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ПЕДАГОГА: ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ
Get PDFThe article analyzes the phenomenon of moral injury among educators in the context of the full-scale war in Ukraine. The study examines the specific manifestations of moral distress symptoms in primary school teachers and preschool educators. Particular attention is given to the professional vulnerability of pedagogical staff, who are daily responsible for providing emotional support, education, and safety to children under challenging social conditions.The theoretical framework of the study is based on the concept of moral injury, understood as a profound psychological condition that arises from a conflict between a teacher’s internal moral beliefs, values, and professional ethics, and external circumstances that force them to act against these beliefs or prevent them from realizing them. This conflict leads to feelings of guilt, shame, helplessness, and a loss of meaning in professional activity. The study identifies that moral injury in the teaching profession may result from one’s own actions or the inaction of colleagues, as well as from witnessing the suffering of children and the negative consequences of systemic injustice in the workplace.The empirical part of the research employed the specialized “Moral Injury Questionnaire – Teacher Version”, which helps identify both morally injurious circumstances and the associated emotional responses. Respondents from the Rivne and Volyn regions of Ukraine participated in the study. The findings indicate that most responses reflect a low level of moral distress symptoms without pronounced manifestations. Only one statement – related to feelings of guilt for being unable to protect a student – showed a statistically significant difference, with preschool educators reporting higher emotional involvement than primary school teachers. The article explores potential reasons for the moderate level of moral trauma, including residence in relatively safer regions, gradual adaptation to wartime realities, developed self-regulation skills, and increased awareness of self-care and child support strategies.The results highlight the need for continued research on moral injury among educators and the implementation of support programs aimed at promoting professional and psychological well-being in educational settings.У статті проаналізовано феномен моральної травми серед педагогічних працівників в умовах повномасштабної війни в Україні. Досліджено особливості прояву симптомів морального дистресу у вчителів початкових класів та вихователів закладів дошкільної освіти. Акцентовано увагу на професійній вразливості педагогів, які щодня забезпечують емоційну підтримку, навчання й безпеку дітей у складних соціальних умовах. Теоретичну основу дослідження становить поняття моральної травми, що розглядається як глибокий психологічний стан, який виникає в результаті конфлікту між внутрішніми моральними переконаннями, цінностями та професійною етикою педагога й зовнішніми обставинами, які змушують діяти всупереч цим переконанням або стають перешкодою для їх реалізації; ця суперечність призводить до переживань провини, сорому, безсилля, втрати сенсу у професійній діяльності. Визначено, що моральна травма у педагогічних професіях може виникати як через власні вчинки або бездіяльність колег, так і через спостереження за стражданнями дітей та негативними наслідками, а також через відчуття несправедливості в роботі. Емпіричну частину проведено із застосуванням спеціалізованого опитувальника «Анкета моральної травми – версія для вчителів», який дозволяє виявити як морально травматичні обставини, так і пов’язані з ними емоційні переживання. У дослідженні брали участь респонденти із Рівненської та Волинської областей. Виявлено, що більшість показників свідчать про низький рівень симптомів морального дистресу без виражених проявів. Лише одне твердження – про почуття провини за незахищеність учня – показало статистично значущу різницю: вихователі виявили вищий рівень емоційної залученості порівняно з учителями. Проаналізовано можливі причини помірного рівня моральної травматизації: проживання в умовно спокійних регіонах, адаптація до воєнної реальності, сформовані навички саморегуляції, підвищена інформованість про методи підтримки себе й дітей. Отримані дані засвідчують необхідність подальшого дослідження моральної травми серед педагогів та впровадження програм підтримки професійного і психологічного благополуччя в освітньому середовищі
КЛІНІЧНИЙ ПІДХІД ДО ДІАГНОСТИКИ ТА КОРЕКЦІЇ АДИКТИВНИХ ФОРМ ПОВЕДІНКИ
Get PDFThe article examines the phenomenon of addictive behavior as a complex psychological formation that develops as a result of impaired emotional regulation, reduced stress tolerance, deformation of the personality structure, and social maladaptation in the context of increasing psychosocial tension. Theoretical foundations for understanding addiction are analyzed as a multi-level clinical and psychological phenomenon that combines the effects of neuropsychological, cognitive-behavioral, and psychodynamic mechanisms. The paper outlines conceptual approaches that interpret dependent behavior as a way of avoiding internal conflicts and compensating for disrupted processes of affective regulation and personality integration. The main stages of clinical diagnostics of addictive behavior are identified, which involve a comprehensive assessment of the type of addiction, the personality structure, the level of functioning of the social environment, the presence of comorbid symptoms, and the client’s motivational sphere. Special attention is given to the individualization of psychocorrectional interventions through the combination of cognitive-behavioral, emotional-imagery, art therapy, and social training methods. The expediency of multidisciplinary cooperation among specialists during diagnostic assessment and the development of a comprehensive therapeutic program is emphasized. It is demonstrated that the integration of psychotherapeutic interventions contributes to the restoration of affective regulation, increased self-control, and the development of constructive social skills in individuals with persistent addiction. The necessity of shifting from narrow symptomatic treatment to structural work with elements of inner experience underlying addictive behavior is substantiated. The role of a comprehensive clinical approach is highlighted as an effective model for the diagnosis and correction of dependent behavioral patterns under modern conditions of psychosocial instability.У статті розглянуто феномен адиктивної поведінки як складного психологічного утворення, що формується внаслідок порушень емоційної регуляції, зниження стресостійкості, деформації особистісної структури та соціальної дезадаптації в умовах зростання психосоціальної напруги. Проаналізовано теоретичні засади розуміння адикції як багаторівневого клініко-психологічного феномену, що поєднує у собі впливи нейропсихологічних, когнітивно-поведінкових і психодинамічних механізмів. Окреслено концепції, які пояснюють залежну поведінку як спосіб уникнення внутрішніх конфліктів і компенсацію порушених процесів афективної регуляції та особистісної інтегрованості. Виокремлено основні етапи клінічної діагностики залежної поведінки, що передбачають комплексне дослідження типу адикції, структури особистості, рівня функціонування соціального середовища, наявності коморбідної симптоматики та мотиваційної сфери клієнта. Особливу увагу приділено індивідуалізації психокорекційного втручання шляхом поєднання когнітивно-поведінкових, емоційно-образних, арттерапевтичних і соціально-тренінгових методів впливу.Наголошено на доцільності мультидисциплінарної взаємодії фахівців під час діагностичної оцінки та розробки комплексної терапевтичної програми. Показано, що інтеграція психотерапевтичних впливів сприяє відновленню афективної регуляції, підвищенню самоконтролю та розвитку конструктивних соціальних навичок у осіб зі стійкою залежністю. Аргументовано необхідність переходу від вузького симптоматичного лікування до структурної роботи з елементами внутрішнього досвіду, що лежать в основі адиктивної поведінки. Підкреслено роль комплексного клінічного підходу як ефективної моделі діагностики й корекції залежних форм поведінки у сучасних умовах психосоціальної нестабільності
ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ МІЖОСОБИСТІСНОЇ ВЗАЄМОДІЇ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ
Get PDFThe article reveals the psychological features of interpersonal interaction of military personnel, which is particularly important in the context of martial law in Ukraine. The study emphasizes that successful communication, cohesion and mutual understanding in the team are critical for adaptation, combat missions, reducing conflict and preserving the mental health of the military. The article’s purpose is to psychologically analyse the personal components of interpersonal interaction and identify the peculiarities of their manifestation depending on the duration of military service. An empirical study conducted among 60 military personnel demonstrated statistically significant differences between the groups in terms of different lengths of service. Experienced military personnel demonstrate higher scores in all components of interpersonal interaction. In particular, their motivational component indicates a strong desire to expand contacts and value orientation to interaction, in contrast to the situational and external motivation of recruits. The emotional component of experienced military personnel is characterized by satisfactory emotional maturity, although it may be subdued due to stress. The volitional component increases significantly with experience, manifesting in high self-control, confidence in decision-making, and the ability to defend one’s opinion. The cognitive component of experienced military personnel reaches a high level, indicating a clear understanding of the motives and feelings, the ability to resolve conflicts with the help of psychological knowledge and adapt communication to the situation. The strongest correlation is observed in the overall indicator of integrated interpersonal competence, which indicates a holistic and integrated development of these skills with service experience. It is concluded that military experience contributes to the integrated development of interpersonal competence, which plays a key role in maintaining the psychological stability of personnel.У статті розкрито психологічні особливості міжособистісної взаємодії військовослужбовців, що набуває особливого значення в умовах воєнного стану в Україні. Дослідження підкреслює, що успішна комунікація, згуртованість та взаєморозуміння в колективі є критично важливими для адаптації, виконання бойових завдань, зниження конфліктності та збереження психічного здоров’я військових.Метою статті є психологічний аналіз особистісних компонентів міжособистісної взаємодії та виявлення особливостей їх прояву залежно від тривалості військової служби. Емпіричне дослідження, проведене серед 60 військовослужбовців, продемонструвало статистично значущі відмінності між групами в розрізі різної тривалості служби. Досвідчені військовослужбовці демонструють вищі показники за всіма компонентами міжособистісної взаємодії. Зокрема, їх мотиваційний компонент свідчить про стійке прагнення розширювати контакти та ціннісні орієнтації на взаємодію, на відміну від ситуативної та зовнішньої мотивації у новобранців. Емоційний компонент у досвідчених військових характеризується задовільною емоційною зрілістю, хоча можлива притлумлена емоційність внаслідок стресу. Вольовий компонент суттєво зростає з досвідом, проявляючись у високому самоконтролі, впевненості у прийнятті рішень та здатності відстоювати свою думку. Когнітивний компонент у досвідчених військовослужбовців досягає високого рівня, що вказує на чітке усвідомлення мотивів та почуттів, здатність вирішувати конфлікти за допомогою психологічних знань та адаптувати спілкування до ситуації. Найсильніша кореляція спостерігається у загальному показнику інтегрованої міжособистісної компетентності, що свідчить про цілісний та інтегрований розвиток цих навичок з досвідом служби. Зроблено висновок, що військовий досвід сприяє інтегрованому розвитку компетентності міжособистісної взаємодії, яка відіграє ключову роль у збереженні психологічної стійкості особового складу
ВПЛИВ ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ НА АКАДЕМІЧНУ УСПІШНІСТЬ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ: ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ТА ОСВІТНІ ПРАКТИКИ
Get PDFThe article analyzes the influence of emotional intelligence on the academic success of higher education students. Modern approaches to the conceptualization of emotional intelligence are examined, defining it as an integrative ability that combines emotional and cognitive processes. The authors present an analysis of scientific studies emphasizing the importance of emotional regulation, empathy, and stress resilience for achieving academic success. In the article, emotional intelligence is interpreted as a capacity that integrates emotional and cognitiveprocesses to promote effective social interaction and adaptation to life challenges. The structure of emotional intelligence includes five key components: emotional awareness, emotion regulation, empathy, adaptability, andintrinsic motivation.The study involved 120 students from the Faculty of Vocational and Pedagogical Education at Donbas State Pedagogical University. The first stage involved an analysis of the students’ academic success, classified into three levels: “excellent”, “good”, and “satisfactory”. In the second stage, the authors used an adapted Bar-On Emotional Intelligence Questionnaire (EQ-i) to assess five components: interpersonal skills, stress resilience, adaptability,general mood, and intrinsic motivation.The results showed that students with higher emotional intelligence scores demonstrated better academic performance. It was found that interpersonal skills and the ability to regulate emotions contribute to creating a supportive social environment, improving motivation and productivity in learning. Meanwhile, students with lower emotional intelligence levels were more likely to experience stress, emotional burnout, and decreased motivation.The study highlights the necessity of integrating educational and psychological programs aimed at developing emotional intelligence as a crucial resource for enhancing academic success and emotional well-being. Theauthors conclude that the development of emotional intelligence supports effective adaptation, stress resilience,and improved social interactions within the educational environment.У статті проаналізовано вплив емоційного інтелекту на академічну успішність здобувачів вищої освіти.Розглянуто сучасні підходи до концептуалізації емоційного інтелекту як інтегративної здатності особистості, яка поєднує емоційні та когнітивні процеси. Автори представили аналіз наукових досліджень, що підкреслюють важливість емоційної регуляції, емпатії і стресостійкості для досягнення навчальних результатів.У статті емоційний інтелект потрактовано як інтегративну здатність особистості, що поєднує емоційні й когнітивні процеси для ефективної соціальної взаємодії та адаптації до життєвих викликів. У структурі емоційного інтелекту визначено п’ять основних компонентів: емоційна обізнаність, регуляція емоцій, емпатія, адаптивність, внутрішня мотивація.У дослідженні взяли участь 120 студентів факультету професійно-педагогічної освіти ДВНЗ «Донбаський державний педагогічний університет». На першому етапі здійснено аналіз академічної успішності студентів, яка класифікувалася на три рівні: «відмінно», «добре» та «задовільно». На другому етапі автори використали адаптований опитувальник емоційного інтелекту Бар-Она (EQ-i), що оцінював п’ять компонентів: міжособистісні навички, стресостійкість, адаптивність, загальний настрій та внутрішню мотивацію.Результати показали, що студенти з високими показниками емоційного інтелекту демонструють вищий рівень академічної успішності. Виявлено, що міжособистісні навички та здатність до емоційної регуляції сприяють створенню сприятливого соціального середовища, підвищенню мотивації і продуктивності в навчанні. Водночас студенти з низьким рівнем емоційного інтелекту частіше стикаються зі стресом, емоційним вигоранням та зниженням мотивації.Дослідження підкреслило необхідність інтеграції освітніх та психологічних програм, спрямованих на розвиток емоційного інтелекту як важливого ресурсу для підвищення академічної успішності та емоційного благополуччя студентів. Автори дійшли висновку, що розвиток емоційного інтелекту сприяє ефективній адаптації, стресостійкості та соціальній взаємодії в навчальному середовищі
ФЕНОМЕН ПАРТИЦИПАЦІЇ ЯК МОВА НЕСВІДОМОГО
Get PDFFor the first time in Ukrainian psychology, the article focuses on the phenomenon of “participation”, which, according to our research, is the language of the archaic heritage of mankind. The archaic period of human development was ignored by Freud’s psychoanalytic system of cognition of the psyche. This is understandable,because the system, which placed the “verbum” in the centre of cognition, cannot touch the integrity of the psychic,which embodies the archaic heritage of mankind. The material of the article is based on the results of the methodof Active Social Psychological Cognition (ASPC), which has been developing in Ukraine for more than half acentury. We have tested this method through research aimed at the integrity of mental cognition in the format of the psychodynamic paradigm, which formed the basis of 44 dissertations.The material of the article clearly outlines the productivity of psychodynamic methodology, which determinesthe positive effectiveness of the group method of ASPC. The article “The Phenomenon of Participation as the Language of the Unconscious” reveals the importance of the phenomenon of the involvement of things as its informative component for the unconscious sphere. To put it differently: the language of the unconscious is able tomanifest itself through the participation of things.In view of the above, in ASPC groups, the objectification of the psyche is practiced (without fail), which actualises the “processes of involvement” of the contents of psycho-drawings in their thematic quantity, which are subject to consistent analysis. The latter proves the effectiveness of the ordering of psycho-drawings, which is successfully implemented by the participants of the ASPC due to the presence of a “blind hand skill” for ordering things.The article includes an analysis of Lina Kostenko’s poetic work, which shows the peculiarities and effectiveness of pratological thinking in the process of objectification of the essences of earthly life. The article is published for the first time in Ukrainian psychology, which actualises the problem of substantiating the significance of the mechanism of participation as a representative of the effectiveness of the archaic heritage of mankind in the psyche of a modern person.Тема статті вперше в українській психології ставить у центр уваги феномен «партиципації», котрий за власною сутністю, як доводять наші дослідження, є мовою архаїчного спадку людства. Архаїчний період розвитку людства залишався поза увагою психоаналітичної системи пізнання психіки З. Фрейдом. Це є зрозумілим, адже система, котра в центрі пізнання ставила «вербум», не може торкнутися цілісності психічного, що втілює архаїчний спадок людства. Матеріал статті спирається на результати методу «активного соціально-психологічного пізнання» (АСПП), який розвивається в Україні понад пів сторіччя.Указаний метод апробований нами завдяки дослідженням, спрямованим на цілісність пізнання психічного у форматі психодинамічної парадигми, що лягла в основу 44 дисертаційних праць.Матеріал статті чітко окреслює продуктивність психодинамічної методології, що обумовлює позитивну результативність групового методу АСПП. Стаття «Феномен партиципації як мова несвідомого» розкриває значущість, для несвідомої сфери феномену співпричетності речей як інформативної її складової. Інакше кажучи, мова несвідомого спроможна проявлятися через співпричетність речей.З огляду на вищесказане у групах АСПП практикується (в обов’язковому порядку) опредметнення психіки, що актуалізує «процеси співпричетності» змістів психомалюнків у їхній тематичній кількісності, котрі піддаються послідовному аналізу. Останнє засвідчує результативність упорядкування психомалюнків, що успішно реалізується учасниками АСПП завдяки наявності «сліпої навички руки» на упорядкування речей. Стаття вміщує аналіз поетичної творчості Ліни Костенко, що засвідчує особливості, як і результативність пралогічного мислення, у процесі опредметнення сутностей земного життя. Стаття друкується вперше в українській психології, чим актуалізує проблему обґрунтування значущості механізму партиципації як презентанта дієвості архаїчного спадку людства у психіці сучасної людини
КРИЗИ ПРОФЕСІЙНОГО СТАНОВЛЕННЯ ПСИХОЛОГІВ: ЕТАПИ ПРОХОДЖЕННЯ ТА УМОВИ ПОДОЛАННЯ
Get PDFThe article raises the problem of the conditions for constructive overcoming of the crisis of professional development of psychologists. The crisis of professional development of a specialist is considered as one of the normative crises of the professionalization of the individual. The dynamics and psychological features of crises of professional development of a specialist are shown. The factors and signs of a professional crisis are presented. A sign of any crisis is internal negative experiences. The experience of failure, dissatisfaction due to the impossibility of realizing needs generates strong frustration, anxiety, low self-esteem. It is shown that a crisis can have a dual effect on a specialist. On the one hand, a professional crisis causes the emergence of negative experiences, can lead to personal and professional maladaptation, and on the other hand, it provides an opportunity for the growth of the human personality, encourages transformation and the search for ways to resolve the crisis situation. The problem of the conditions for constructive ways of overcoming the crisis is raised. It is argued that one of such conditions is reflection and reflective thinking of a specialist, in particular, a practical psychologist. The reflective thinking of a psychologist has certain professionally important characteristics, such as: reflection of the psycho-emotional state of another person; indirectness of knowledge of the internal laws of the psyche; reflection of the compliance of one’s own actions with the requirements of the professional situation, etc. The importance of reflection on personal issues, which has deep psychological origins, is emphasized. A personal problem is the result of a disruption of the balance between the tendencies of the psyche (“towards life - to psychological death”), as a result of which the tendency “towards psychological death” begins to prevail in the life activity of the subject. Another condition for preventing and overcoming crises of professional development is the personal psychocorrection of the psychologist, which involves deep psychological knowledge of the origins of the internal contradictions of the psyche and the actualization of reflection.У статті поставлено проблему умов конструктивного подолання кризи професійного становлення психологів. Криза професійного становлення фахівця розглядається як одна із нормативних криз професіоналізації особистості. Показано динаміку та психологічні особливості криз професійного становлення фахівця. Представлено чинники та ознаки професійної кризи. Ознакою будь-якої кризи є внутрішні негативні переживання. Переживання невдачі, невдоволення внаслідок неможливості реалізації потреб породжує сильну фрустрацію, тривогу, низьку самооцінку. Показано, що криза може виявляти двоїстий вплив на фахівця. З одного боку, професійна криза зумовлює виникнення негативних переживань, може призвести до особистої та професійної дезадаптації, а з іншого – надає можливість росту людської особистості, спонукає до трансформації та пошуку способів розв’язання кризової ситуації. Поставлено проблему умов конструктивних способів подолання кризи. Стверджується, що однією із таких умов є рефлексія та рефлексивне мислення фахівця, зокрема, практичного психолога. Рефлексивне мислення психолога має певні професійно-важливі характеристики, як-от: рефлексія психоемоційного стану іншої людини; опосередкованість пізнання внутрішніх закономірностей психіки; рефлексія відповідності власних дій вимогам професійної ситуації та ін. Наголошується на важливості рефлексії особистісної проблематики, що має глибинно-психологічні витоки. Особистісна проблема є результатом порушення балансу між тенденціями психіки («до життя – до психологічної смерті»), внаслідок чого в життєвій активності суб’єкта починає переважати тенденція «до психологічної смерті». Ще однією умовою попередження та подолання криз професійного становлення є особистісна психокорекція психолога, що передбачає глибинно- психологічне пізнання витоків внутрішньої суперечливості психіки та актуалізацію рефлексії
РОЗВИТОК СТРЕСОСТІЙКОСТІ У ФАХІВЦІВ ІНКЛЮЗИВНО-РЕСУРСНОГО ЦЕНТРУ
Get PDFThe article analyzes the development of stress resilience as a key component of the professional competence of specialists working in Inclusive Resource Centers (IRCs). Theoretical foundations of the concept of «stress resilience» in the context of professional activity are revealed; its structure, functions, and significance for ensuring effective interaction with children with special educational needs are outlined. Special attention is paid to the psychological characteristics of IRC specialists’ professional activity, which determine increased psycho-emotional workload and the need for effective self-regulation mechanisms. The publication presents an analysis of psychological and organizational factors that influence the level of stress resilience among IRC professionals. The importance of emotional intelligence, resistance to professional burnout, social support, quality of communicative interaction within the team, leadership style, and features of organizational culture are emphasized. The results of diagnostics of stress resilience levels in IRC staff using modern psychodiagnostic tools are proposed, allowing for the identification of individual areas for development and the need for psychological support. The article also provides methodological recommendations for enhancing stress resilience in the professional activities of IRC specialists.In particular, it highlights the necessity of implementing psychological support programs, emotional self-regulation training, the development of critical thinking and reflection skills, and the creation of a positive professional environment. The importance of a comprehensive approach to supporting the mental health of staff in the inclusive education system is emphasized, contributing to improved service delivery for children with special needs and ensuring the professional stability of personnel. The research findings may be applied in the practical work of IRC administrators, psychologists, and educators for developing effective strategies to prevent professional burnout and maintain the mental well-being of staff.У статті аналізується розвиток стресостійкості як ключової складової професійної компетентності фахівців інклюзивно-ресурсного центру (ІРЦ). Розкрито теоретичні засади поняття «стресостійкість» у контексті професійної діяльності, окреслено його структуру, функції та значення для забезпечення ефективності фахової взаємодії з дітьми з особливими освітніми потребами. Особливу увагу приділено психологічним особливостям діяльності фахівців ІРЦ, які зумовлюють підвищене психоемоційне навантаження та потребу в ефективних механізмах саморегуляції. У публікації здійснено аналіз психологічних та організаційних чинників, що впливають на рівень стресостійкості працівників інклюзивно- ресурсних центрів. Висвітлено значення емоційного інтелекту, стійкості до професійного вигорання, соціальної підтримки, якості комунікативної взаємодії у колективі, стилю керівництва та особливостей корпоративної культури. Запропоновано результати діагностики рівня стресостійкості у фахівців ІРЦ із використанням сучасних психодіагностичних інструментів, що дозволяють визначити індивідуальні зони розвитку та потреби в психологічному супроводі. Окремо представлено методичні рекомендації щодо підвищення стресостійкості у професійній діяльності фахівців ІРЦ. Зокрема, акцентовано увагу на необхідності впровадження програм психологічної підтримки, тренінгів емоційної саморегуляції, розвитку навичок критичного мислення та рефлексії, формування позитивного професійного середовища.Підкреслюється важливість комплексного підходу до підтримки ментального здоров’я працівників у системі інклюзивної освіти, що сприяє підвищенню якості надання допомоги дітям з особливими потребами та забезпеченню професійної стабільності персоналу. Результати дослідження можуть бути використані у практичній діяльності керівників ІРЦ, психологів та педагогів для розробки ефективних стратегій профілактики професійного вигорання та збереження психічного здоров’я фахівців
ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ ПЕРФЕКЦІОНІЗМУ В ОСІБ СТУДЕНТСЬКОГО ВІКУ
Get PDFModern society is characterized by the intensive development of social interaction, which is evident in the active involvement of young people in social networks and communication apps. This trend is accompanied by a growing desire to reach new heights, to be perfect and successful, to follow personal ideals, and to achieve set goals in a short time. This aspiration is generally positive, as it motivates young individuals to learn and improve themselves. However, it can also lead to excessively high self-demands, dissatisfaction with one’s life, undervaluing personal achievements, knowledge, and skills, and developing hostility toward anything that does not meet one’s own or society’s defined standards. This article is devoted to exploring the peculiarities of perfectionism among individuals of student age, which is a pressing issue in the context of rapidly evolving social interaction and the drive for success in modern society. Through theoretical analysis, the concept of “perfectionism” has been operationalized; its structure, types, and consequences have been identified; and both its constructive and destructive manifestations in student life have been defined. Constructive perfectionism – such as persistence, the ability to set challenging tasks, and maintain a high level of motivation – contributes to students’ academic success. In contrast, destructive perfectionism, which arises under the pressure of fear of mistakes and unattainable goals, leads to stress, emotional burnout, and a decline in self-confidence. The conducted empirical study aimed to identify the dominant characteristics of perfectionism among students with different sibling positions. It has been proven that there are differences between student groups with the sibling positions of “only child”, “youngest child”, “middle child”, and “oldest child” in terms of overall perfectionism levels, self-oriented perfectionism, striving for order, and organizational tendencies.Сучасне суспільство характеризується інтенсивним розвитком соціальної взаємодії, що й простежуємо в залученості молоді в соціальні мережі та додатки для спілкування. Дана тенденція, як наслідок, супроводжується посиленим бажанням досягати нових вершин, бути досконалим і успішним, наслідувати свої ідеали і за короткий проміжок часу реалізовувати намічені цілі. Це прагнення позитивне, адже стимулює молоду людину до учіння, самовдосконалення, проте може зумовити занадто високі вимоги до себе, незадоволеність своїм життям, нівелювання власних досягнень, знань та вмінь, ворожість до того, що не відповідає окресленому людиною чи суспільством рівню. Стаття присвячена розкриттю особливостей прояву перфекціонізму в осіб студентського віку, що є актуальною проблемою в рамках інтенсивного розвитку соціальної взаємодії та прагнення досягати успіху в сучасному суспільстві. У процесі теоретичного аналізу операціоналізовано поняття «перфекціонізм», виокремлено структуру, типи, наслідки перфекціонізму, а також визначено його конструктивні та деструктивні прояви у студентському віці. Конструктивний перфекціонізм, а саме наполегливість, здатність ставити складні завдання та підтримувати високий рівень мотивації, сприяє академічній успішності студентів. Тоді як деструктивний перфекціонізм, що виникає в умовах страху помилок і недосяжних цілей, зумовлює стрес і емоційне вигорання, зниження самовпевненості. Проведене емпіричне дослідження було спрямоване на виявлення панівних характеристик перфекціонізму серед осіб студентського віку з різною сиблінговою позицією. Доведено, що існують відмінності між групами студентів із сиблінговими позиціями «єдина дитина», «наймолодша дитина», «середуща дитина», «найстарша дитина» за показниками загального рівня перфекціонізму, перфекціонізму, орієнтованого на себе, прагнення до порядку, організованості
ЧИННИКИ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ПОЛІЦЕЙСЬКИХ ДО ДІЙ У КРИЗОВИХ ТА ВОЄННИХ СИТУАЦІЯХ
Get PDFIn the context of increasing social tension and the involvement of National Police units in eliminating the consequences of war and crisis events, there is a growing need for an in-depth study of psychological factors that ensure the effectiveness of officers’ actions in extreme situations. One of these factors is psychological readiness for professional activity. Psychological readiness comprises motivational, cognitive, emotional-volitional, and communicative components that interact in the process of service adaptation. Given the complexity of modern service tasks, it is important not only to assess the overall level of readiness but also to identify the factors that determine its variations. These include age, length of service, unit affiliation, police rank, the quality of professional communication among colleagues, and the effectiveness of educational and training programs. The aim of the study is to determine the levels and structure of police officers’ psychological readiness for action in extreme conditions, as well as to identify age-related, service-related, and communication factors influencing this indicator. The sample consisted of 267 police officers aged 21 to 58, with service experience ranging from several months to more than thirty years, representing different units and ranks. The diagnostic tool used was the methodology “Psychological Readiness of a Specialist for Extreme Professional Activity”. The results indicated that, overall, police officers demonstrated an average level of readiness, although with considerable heterogeneity: alongside “average” indicators, there were groups with very low and very high levels. Age analysis revealed a slight advantage among younger officers, while work experience did not appear to be a decisive factor. Comparisons by units and ranks showed that the highest levels of readiness were characteristic of investigators and leadership, whereas lower levels were typical of logistics and monitoring services. The subscale “Mutual Assistance and Trust” emerged as one of the strongest predictors of overall readiness, emphasizing the crucial role of professional communication culture.В умовах зростання соціальної напруженості й участі підрозділів Національної поліції в ліквідації наслідків воєнних і кризових подій постає потреба у глибокому вивченні психологічних чинників, що забезпечують ефективність дій працівників в екстремальних ситуаціях. Одним із таких чинників є психологічна готовність до професійної діяльності. Психологічна готовність включає мотиваційні, когнітивні, емоційно‑вольові та комунікативні компоненти, які взаємодіють у процесі службової адаптації. Зважаючи на складність сучасних службових завдань, важливо не лише оцінити загальний рівень готовності, а й визначити чинники, що зумовлюють її варіації. Серед них – вік, стаж, належність до підрозділу, спеціальне звання, якість професійної комунікації між колегами й ефективність освітньо-тренінгових програм. Мета дослідження полягає у визначенні рівнів і структури психологічної готовності поліцейських до дій в екстремальних умовах, а також у з’ясуванні вікових, службових і комунікаційних чинників, що впливають на цей показник. У вибірці взяли участь 267 працівників поліції віком 21–58 років зі стажем від кількох місяців до понад тридцяти років, що представляли різні підрозділи та звання. Для діагностики застосовано методику «Психологічна готовність особистості фахівця екстремального виду діяльності». Результати засвідчили, що загалом працівники поліції перебувають на середньому рівні готовності, однак спостерігається значна різнорідність: поряд із «середніми» є групи з дуже низькими й дуже високими показниками. Віковий аналіз виявив легку перевагу молодших працівників, тоді як досвід роботи не виявився вирішальним чинником. Порівняння за підрозділами та званнями показало, що найвищі рівні готовності характерні для слідчих відділів і керівництва, а нижчі – для логістичних і моніторингових служб. Субшкала «Взаємодопомога і довіра» виявилася одним із найсильніших предикторів загальної готовності, що підкреслює вирішальну роль культури професійної комунікації
ФОНЕМАТИЧНИЙ СТАТУС НАПІВГОЛОСНИХ ТА У КЛАСИЧНІЙ СЕРЕДНЬОВЕРХНЬОНІМЕЦЬКІЙ МОВІ (НА ПРИКЛАДІ ВІРШІВ ВАЛЬТЕРА ФОН ДЕР ФОГЕЛЬВАЙДЕ)
Get PDFThe aim of the study is to identify and reconstruct the phonemic characteristics of the semivowels <w> and <j> in Classical Middle High German, using normalized scientific editions of Walter von der Vogelweide's poetry. The study is conducted both on the diachronic level – the emergence of these semivowels and their evolution in modern High German – and on the synchronic level, i.e. their written and articulatory development in the Middle High German period. The philological evidence includes both historical changes in the articulation of the studied semivowels and dialectal evidence (Alemannic dialect). The analysis begins with a study of the features of these diphthongs in Old High German manuscripts. Then conclusions are drawn regarding the phonetic difference between Old High German and Middle High German semivowels. On the basis of the collected synchronic and diachronic evidence, the authors conclude that the semivowel <w> was bilabial in Old High German but labial in Middle High German. While in Middle High German the semivowel <j> had the properties of a vowel sound, in Modern High German it is a palatal fricative consonant. In addition to their conclusions, the authors also compile rich visual material that illustrates the written reproduction as well as the place of articulation of Middle High German semivowels. The phonemic status of Middle High German semivowels is also considered in accordance with prosodic features in the metric. Both classical sources and modern linguistic research are analyzed. Our next phonetic-phonological study will focus on the Middle High German consonant <s> in initial position and will treat it as a hissing sound that has evolved into the sibilant <sch> in modern High German.Метою дослідження є визначення та реконструкція фонематичних характеристик напівголосних <w> та <j> у класичній середньоверхньонімецькій мові на матеріалі нормалізованих наукових видань поетичних творів Вальтера фон дер Фогельвайде. Дослідження проводиться як на діахронічному рівні – поява цих напівголосних та їх передача в сучасній верхньонімецькій мові, – так і на синхронічному рівні, тобто їх письмове та артикуляційне відтворення в середньоверхньонімецький період. Філологічні факти включають як історичні зміни в артикуляції досліджуваних напівголосних, так і діалектні свідчення (алеманський діалект). Аналіз починається з вивчення особливостей цих дифтонгів у давньоверхньонімецьких рукописах. Потім зроблено висновки щодо фонетичної відмінності між давньоверхньонімецькими та середньо-верхньонімецькими напівголосними. На основі зібраних фактів синхронії та діахронії автори приходять до висновку, що напівголосний <w> був білабіальним у давньоверхньонімецькій мові, але лабіовелярним у середньоверхньонімецькій мові. У той час як у середньоверхньонімецькій мові напівголосний <j> мав властивості голосного звуку, у сучасній верхньонімецькій мові він є палатальним фрикативним приголосним. На додаток до своїх висновків, автори також складають багатий візуальний матеріал, який ілюструє письмове відтворення, а також місце артикуляції середньоверхньонімецьких напівголосних. Фонематичний статус середньоверхньонімецьких напівголосних також розглядається відповідно до просодичних особливостей у метриці. Проаналізовано як класичні джерела, так і сучасні лінгвістичні дослідження. У нашому наступному фонетико-фонологічному дослідженні увага буде приділена середньоверхньонімецькому приголосному <s> у початковій позиції. Він розглядатиметься як шиплячий звук, який у сучасній верхньонімецькій мові перетворився на сибілянт <sch>