Volodymyr Vynnychenko Central Ukrainian State University Scientific Journals
Not a member yet
885 research outputs found
Sort by
ВІДТВОРЕННЯ РЕАЛІЙ В УКРАЇНСЬКИХ ПЕРЕКЛАДАХ АНГЛОМОВНОЇ АНІМАЦІЇ
Get PDFThe article is devoted to the animated film – a special type of creolized text, formed by a combination of verbal and non-verbal semiotic signs. The role of modern animation as a means of understanding reality, its essence and functions are determined. Special attention is paid to audiovisual translation, the main goal of which is to achieve adequacy. Equivalence of translation of an audiovisual product is the correspondence between verbal and nonverbal structures in the original and translated texts. The main task of a media translator to achieve adequacy is not only the skillful use of the four main channels of information, but also taking into account the genre specificity of animation, the method of its creation and the target age category. From a linguistic point of view, an animated film is a type of media discourse. The language of an animated film is diverse and heterogeneous. The dialogical speech of the characters is rich in emotionally expressive vocabulary, figurative elements, phraseological units, proverbs, jokes, puns, allusions and realia. In animated film, realia are words and phrases that reflect objects and phenomena related to everyday life, culture, art, geography, history, government, social life, etc. The object of this investigation is the peculiarities of the realia functioning in the English-language animated films. The subject is the methods of English-language realia translation into Ukrainian. The material of the study is represented by a series of American animated films of the “Madagascar” franchise, as well as their translations into Ukrainian. During the analysis of the film texts of American animated films of the “Madagascar” franchise, thematic groups of realia were identified. Among them are ethnographic, geographical, socio-political realia, character names realia, purely linguistic realia. The main methods of realia translation based on the material of the animated films are studied: transcoding, loan translation, approximate translation, descriptive and contextual translation. Adequate translation of realia includes many aspects: stylistic and genre affiliation of the text, linguistic features of realia, their significance and function in the text. Studying the features of realia functioning and methods of their translation is a promising direction of linguistic research aimed at enriching Ukrainian translation studies and popularizing English-speaking culture.Стаття присвячена анімаційному фільму – особливому типу креолізованого тексту, що утворюється комбінацією вербальних та невербальних семіотичних знаків. Визначено роль сучасної анімації як засобу пізнання дійсності, її сутність та функції. Особлива увага приділена аудіовізуальному перекладу, основна мета якого – досягнення адекватності. Еквівалентність перекладу аудіовізуального продукту – це відповідність між вербальними і невербальними структурами у творах оригіналу та перекладу. Основним завданням медіаперекладача для досягнення адекватності є не лише вміле використання чотирьох основних каналів надходження інформації, а й врахування жанрової специфіки анімації, методу її створення та цільової вікової категорії. З лінгвістичної точки зору анімаційний фільм є різновидом медіадискурсу. Мова мультиплікаційного фільму – різноманітна й різнорідна. Діалогічне мовлення персонажів насичене емоційно-експресивною лексикою, багатозначними образними елементами, фразеологізмами, прислів’ями, жартами, каламбурами, алюзіями та реаліями. В анімаційному фільмі реаліями називають слова та словосполучення, які відображають об’єкти та явища, пов’язані з побутом, культурою, мистецтвом, географією, історією, державним ладом, суспільним життям тощо. Об’єктом даної розвідки постають особливості функціонування реалій англомовних анімаційних фільмів. Предметом є способи перекладу англомовних реалій українською мовою. Матеріал дослідження представлений серією американських анімаційних фільмів франшизи «Мадагаскар», а також їхніми перекладами українською мовою. У ході аналізу кінотекстів американських анімаційних фільмів франшизи «Мадагаскар» було виокремлено тематичні групи реалій. Серед них – етнографічні, географічні, суспільно-політичні реалії, реалії-імена персонажів, суто мовні реалії. Досліджено основні способи перекладу реалій на матеріалі анімаційних фільмів: транскодування, калькування, наближений переклад, описовий та контекстуальний переклад. Адекватний переклад реалій включає у себе багато аспектів: стилістичну та жанрову приналежність тексту, лінгвістичні особливості реалій, їх значущість та функцію у тексті. Вивчення особливостей функціонування реалій та способів їх перекладу є перспективним напрямом лінгвістичних досліджень, спрямованих на збагачення українського перекладознавства та популяризацію англомовної культури
ЖАНРОВІ ОСОБЛИВОСТІ РЕТРОДЕТЕКТИВУ «ВІЛЛА ДЕККЕРА» ЮРІЯ ВИННИЧУКА
Get PDFThis article is devoted to the study of the genre features of the retro detective "Dekker's villa" by Yuriy Vynnychuk – the titular representative of modern Ukrainian postmodernist literature. The article identifies the dominant features of the retro detective as a genre, in the context of which the formal features of the novel "Dekker's villa" as an invariant of the retro detective are studied. It is proved that the retro detective is a synthetic genre that is distinguished by the specificity of plot construction: the main emphasis in such a genre modification is made on historical parallels of understanding the present in the context of events of other eras, and the inclusion of a wide layer of historical contexts in the work allows the modern reader not only to follow the detective intrigue, but also to unravel numerous references, allusions, hints, quotes, etc. The genre of the retro detective Yu. Vynnychuk combines elements of a classical and historical detective, a psychological novel, elements of adventure and political-espionage genres that dynamize the plot, a love and urban novel. The development of the plot of the novel resembles a labyrinth with unexpected moves, traps, searches for a way out, etc., and therefore it is impossible for the reader to predict the unfolding of the action, as well as the course of the investigation itself, the solution of mysterious terrible events, until the very end. Several plot lines develop in parallel in the novel – criminal, political, love, which are constantly intertwined, creating a tense and dynamic atmosphere. The specificity of the retro-detective genre of Y. Vynnychuk lies in the ability to combine differently structured semiotic systems, realizing the property of the historical multi-layeredness of the genre, when each component carries certain information about the past. The retro detective "Dekker's villa" qualitatively stands out among similar genre forms with its accurate reconstruction of the atmosphere and realities of the corresponding era and the panoramic depiction of a specific historical time, its emphasis on recognizable urban locations, its synthesis of mystical elements and ironic play, and its tense and dynamic plot, traditional for this genre.Стаття присвячена дослідженню жанрових ознак ретродетективу «Вілла Деккера» Юрія Винничука – титульного представника сучасної української постмодерністської літератури. У статті визначено домінантні ознаки ретродетективу як жанру, в контексті яких досліджено формальні ознаки роману «Вілла Деккера» як інваріанту жанру ретродетективу. Доведено, що ретродетектив – синтетичний жанр, який відрізняється специфікою сюжетобудування: основний акцент в такій жанровій модифікації зроблено на історичних паралелях осмислення сучасності в контексті подій інших епох, а включення у твір широкого пласта історичних контекстів дає можливість сучасному читачеві не лише стежити за детективною інтригою, але і розгадувати численні покликання, алюзії, натяки, цитати тощо. Жанр ретродетективу Ю. Винничука поєднує елементи класичного та історичного детективу, психологічного роману, елементів пригодницького та політично-шпигунського жанрів, які динамізують сюжет, любовного та урбаністичного роману. Розвиток сюжету роману нагадує лабіринт із несподіваними ходами, пастками, пошуками виходу тощо, а відтак передбачити розгортання дії, як і хід самого розслідування, розгадку таємничих жахливих подій, читачеві неможливо до самого фіналу. У романі паралельно розвивається декілька сюжетних ліній – кримінальна, політична, любовна, які постійно переплітаються, створюючи напружену та динамічну атмосферу. Специфіка жанру ретродетективу Ю. Винничука полягає у здатності поєднувати різноструктурні семіотичні системи, реалізуючи властивість історичної багатошаровості жанру, коли кожен компонент несе в собі певну інформацію про минуле. Ретродетектив «Вілла Деккера» якісно вирізняється з-поміж подібних жанрових форм точною рекострукцією атмосфери і реалій відповідної доби та панорамністю зображення конкретного історичного часу, акцентом на впізнаваних урбаністичних локаціях, синтезом містичних елементів та іронічної гри, традиційними для цього жанру напруженим та динамічним сюжетом
МІЖРІВНЕВИЙ ХАРАКТЕР КАТЕГОРІЇ ОСОБИ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ
Get PDFThe article attempts to determine the interlevel nature of grammatical person category in Ukrainian language on the basis of functional-categorical grammar. Grammatical person constitutes the center of semantics of personhood, it is reflected in morphological structure of the verb with the help of special morphological and syntactic indicators; it is inherent not only to the verb, but also to the noun; plays a significant role in the structural-semantic and communicative organization of the sentence. The article analyses the meanings of grammatical person reflected in the morphological structure of the verb with the help of its own grammatical indicators in their connection with the semantics of pronominal nouns, and projects them into the sphere of communicative syntax. The analysis of the formal-grammatical and semantic aspects of grammatical person attests to their connection with other linguistic levels. In formal terms, the scope of grammatical person of the verb in modern Ukrainian language is limited only to personal forms that have in their composition markers of person: personal inflectional suffixes. At the same time, inflected verbs are in close connection with pronominal nouns. The center of the morphological embodiment of personhood as an interlevel categorical formation is the grammatical person category that has been adopted by the verb, and semantically grammatical person of the noun is central. The category of person also finds its expression at the syntactic level. The tagmemes of the speaker and the addressee are directly subordinate to the subcategory of person, while the tagmemes of the non-participant distinguish people, other beings, or objects that do not participate in communicative acts. Grammatical person can be qualified as interlevel, as it is manifested at the levels of morphology, semanticsyntactic structure of the sentence and communicative syntax. At the formal level, the core of the interlevel category of grammatical person corresponds to morphological person, and at the level of semantics, the person of the noun is central.У статті зроблено спробу на засадах функційно-категорійної граматики визначити міжрівневий характер категорії особи в українській мові. Доведено, що категорія особи становить центр семантики особовості, відображена в морфологічній структурі дієслова за допомогою спеціальних морфологічних і синтаксичних показників; притаманна не лише дієслову, а й іменнику; відіграє вагому роль у структурно-семантичній та комунікативній організації речення. Проаналізовано значення особи, відображені в морфологічній структурі дієслова за допомоги власних граматичних показників у їхньому зв’язку з семантикою займенникових іменників, та здійснено їхню проєкцію у сферу комунікативного синтаксису. Аналіз формально-граматичних та семантичних аспектів категорії особи засвідчує їхні зв’язки з іншими мовними рівнями. У формальному плані обсяг категорії особи дієслова в сучасній українській мові обмежується лише особовими формами, які мають у своєму складі маркери особи – особові закінчення, водночас дієвідмінювані дієслова перебувають у тісному зв’язку із займенниковими іменниками. Центр морфологічного втілення особовості як міжрівневого категорійного утворення становить невласне-дієслівна категорія особи дієслова, а семантично центральною є особа іменника. Категорія особи знаходить свій вияв і на синтаксичному рівні. Грамеми мовця та адресата безпосередньо підпорядковані підкатегорії особи, а грамеми неучасника виділяють людей, інших істот або предмети, які не беруть участі в комунікативних актах. Категорію особи можна кваліфікувати як міжрівневу, що знаходить вияв на рівні морфології, семантико-синтаксичної структури речення та комунікативного синтаксису. На формальному рівні ядро міжрівневої категорії особи становить відповідна невласне-дієслівна морфологічна особа, а на рівні семантики центральною є особа іменника
СУЧАСНИЙ УРБАНОНІМНИЙ ПРОСТІР МІСТА КРОПИВНИЦЬКОГО
Get PDFThe urban space of a city is the expression of its cultural and historical frame. Due to the change in historic and political events, there is an active retitling of the names of streets, squares, avenues, and boulevards. The research aims to analyze the modern urban system of the city of Kropyvnytskyi, to identify trends in renaming, motives for nominations, and to establish the motivational, lexical-semantic, functional-pragmatic specificity of the modern urban space of Kropyvnytskyi.The issue of describing the modern urban space of Kropyvnytskyi, identifying renaming trends, motives for nominations, analysing the motivational, lexical and semantic, functional and pragmatic specificity of the modern urban space of Kropyvnytskyi is relevant. The urbanonyms reflect the stateʼs policy, ethnic and cultural specificity of the city. The vast majority are commemorative names that convey information about the history and culture of the city. The cityʼs onymous and appealing names reflect the modern Ukrainian realities and meet historical, ethnographic, aesthetic and cultural criteria.The urban names of Kropyvnytskyi comply with the principles of the Ukrainian toponymy, reflect the current ideological policy of the state, and represent the ethnic and cultural specifics of the city. The memorial names (carrying information about the history of the region and the state) are dominated in urbanonomicon of Kropyvnytskyi.According to the semantics of the constituent bases, the godonyms of Kropyvnytskyi are divided into the names which are derived from onyms and appellatives. The hodonyms of Kropyvnytskyi are democratic, pro-Ukrainian in nature, and correspond to the ideas and trends of the Ukrainian place name system. The most dynamic subgroup includes the names in honor of heroes and died heroes of the Russian-Ukrainian war, as well as in honor of local prominent figures, scientists, artists, historical names, and names that characterize the area. The study of the new godonyms of Kropyvnytskyi creates the modern language picture of the cityʼs urban space. The newly formed hodonyms of Kropyvnytskyi are formed by lexical and semantic (varieties of this method – transonymization, ononymization), morphological and morphological-syntactic methods.Урбанонімний простір міста – вираження культурно-історичного фрейму міста. Через зміну історичних та політичних подій помітне активне перейменування назв вулиць, площ, проспектів, бульварів. Наукова розвідка має на меті проаналізувати сучасну урбанонімну систему міста Кропивницького, виявити тенденції перейменування, мотиви номінацій та установити мотиваційну, лексико-семантичну, функціонально-прагматичну специфіку сучасного урбанонімного простору міста Кропивницького. Актуальним залишається питання опису сучасного урбанонімного простору міста Кропивницького, вияву тенденцій перейменування, мотивів номінацій, проаналізувати мотиваційну, лексико-семантичну, функціонально-прагматичну специфіку сучасного урбанонімного простору м. Кропивницького. Характерно, що урбаноніми відображають політику держави, етнічну, культурну специфіку міста. Переважна більшість – це комеморативні назви, що передають інформацію про історію, культуру міста. Онімні та апелятивні назви міста відображають сучасні українські реалії, відповідають історичним, етнографічним, естетичним, культурним критеріям. Урбаноніми міста Кропивницького відповідають принципам української топоніміки, відображають сучасну ідеологічну політику держави, представляють етнічну, культурну специфіку міста. Годоніми Кропивницького мають демократичний, проукраїнський характер, відповідають ідеям, тенденціям української топонімної системи. В урбаноніміконі Кропивницького переважають меморіальні назви (несуть інформацію про історію краю та держави). За семантикою твірних основ годоніми міста Кропивницького поділяються на відонімні та відапелятивні. Найдинамічніша підгрупа годонімів міста на честь героїв та полеглих героїв російсько-української війни, а також на честь місцевих видатних діячів, науковців, митців, історичні назви, назви, що характеризують місцевість. Вивчення нових годонімів міста Кропивницького для створення сучасної лінгвальної картини урбанімного простору міста. Годоніми міста Кропивницького утворено лексико-семантичним (різновиди цього способу – трансонімізація, онімізація), морфологічним та морфолого-синтаксичним способами
ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧІ ДОСЛІДЖЕННЯ ТАНАТОЛОГІЧНИХ МОТИВІВ УКРАЇНСЬКОЇ ПРОЗИ ХІХ – ХХ СТОЛІТЬ
Get PDFOne of the current directions of development of modern literary science is the study of thanatological themes reflected in various genres of modern fiction and previous stages of its historical development. In Ukrainian literary studies, the corresponding studies are still in their initial phase, although since the end of the 20th – beginning of the 20th century. their number, as well as the thematic range of vectors of thanatological interests, begins to grow rapidly. However, in general, thanatological issues reflected in the prose works of Ukrainian writers still remain insufficiently studied and require further research searches.This is where we see the relevance of our study, the purpose of which is to analyze and systematize the issues of theoretical understanding and terminological definition of thanatological issues in the works of Ukrainian literary scholars.The tasks of our investigation are the characteristics of literary studies of thanatological motifs in Ukrainian prose of the 19th - 20th centuries. As a result of the conducted research, it was established that: 1) in Ukrainian literary thought, thanatological issues begin to be actively studied starting from the end of the 20th - beginning of the 21st century; 2) a significant part of literary thanatological studies concerns works of Ukrainian prose of the turn of the 19th - beginning of the 20th century. (works by I. Franko, V. Stefanyk, Mark Cheremshyna, Yu. Fedkovych, etc.); 3) among the studies devoted to the thanatological issues of Ukrainian prose of the first half of the 20th century. an important place is occupied by both articles of a generalized-analytical nature that consider the ideology of death reflected in them in general, and investigations that concern individual literary personalities (V. Vynnychenko, M. Khvylovy, Yu. Yanovsky, V. Pidmohylny, B. Antonenko-Davydovych, etc.); 4) in similar studies of Ukrainian prose of the second half of the 20th - beginning of the 21st century. the thanatological semantics of the works of Gr. Tyutyunnyk, V. Kysil, M. Matios, S. Zhadan, E. Pashkovsky, etc. have been investigated; 5) the most productive areas of thanatological research in Ukrainian prose of the late 19th – early 20th centuries are the issues of the relationship between eros and thanatos, suicidal motifs, genre and literary-regional features, such as the Hutsul text or emigration prose.Одним із актуальних напрямків розвитку сучасної літературознавчої науки є дослідження танатологічної тематики, відображеної у різних жанрах сучасної художньої літератури та попередніх етапів її історичного розвитку. В українському літературознавстві відповідні дослідження усе ще перебувають на початковій фазі, хоча з кінця ХХ – початку ХХ ст. їх кількість, як і тематичний діапазон векторів танатологічних зацікавлень, починає стрімко зростати. Втім, загалом танатологічна проблематика, відображена у прозових творах українських письменників усе залишається недостатньо опрацьованою й потребує подальших дослідницьких пошуків. У цьому і вбачаємо актуальність нашого дослідження, мета якого полягає в аналізі та систематизації питань теоретичного осмислення та термінологічного означення танатологічної проблематики у працях українських літературознавців. Завданнями нашої розвідки є характеристика літературознавчих досліджень танатологічних мотивів української прози ХІХ – ХХ століть. Унаслідок проведеного дослідження було встановлено, що: 1) в українській літературознавчій думці танатологічна проблематика починає активно досліджуватися починаючи з кінця ХХ – початку ХХІ ст.;2) значна частина літературознавчих танатологічних досліджень стосується творам української прози межі ХІХ – початку ХХ ст. (твори І. Франка, В. Стефаника, Марка Черемшини, Ю. Федьковича та ін.); 3) серед досліджень, присвячених танатологічній проблематиці української прози першої половини ХХ ст. важливе місце посідають як статті узагальнено-аналітичного характеру, що розглядають відображену у них ідеологему смерті загалом, так і розвідки, які стосуються окремих письменницьких персоналій (В. Винниченка, М. Хвильового, Ю. Яновського, В. Підмогильного, Б. Антоненка-Давидовича та ін.); 4) у аналогічних дослідженнях української прози другої половини ХХ – початку ХХІ ст. досліджено танатологічну семантику творчості Гр. Тютюнника, В. Кисіля, М. Матіос, С. Жадана, Є. Пашковського та ін.; 5) найбільш продуктивними напрямками танатологічних досліджень української прози кінця ХІХ – початку ХХ ст. є питання співвідношення еросу і танатосу, суїцидальні мотиви, жанрові й літературно-регіональні особливості, як от гуцульський текст або еміграційна проза
ЛОКАЛІЗАЦІЯ ВЕБКОНТЕНТУ ЯК ФОРМА МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМУНІКАЦІЇ
Get PDFThe article highlights the web content localization as a specific type of translation activity that touches upon not only linguistic adaptation, but it also consides the cultural, social, technical, and other features of the target audience. The evolution of term «localization» is outlined within the context of translation studies and digital communication. The study emphasizes the distinction between translation and localization, identifying the latter as a more complex process that includes the adaptation of not only text, but also graphical interfaces, measurement units, and code elements. Functional, cultural, and linguistic aspects of localization were analyzed, along with examples of adapting vocabulary, date formats, currencies, addresses, and interface elements.The article sets out to make analyses of modern technological tools such as machine translation, computer- assisted translation tools (CAT) and generative artificial intelligence (GenAI), such as ChatGPT. The issue of language inequality in AI systems and its impact on the quality of translation for underrepresented languages were determined. The localization is presented as closely related to the concepts of globalization, internationalization, and translation, which together form the GILT model. The importance of internationalization as a preparatory stage for proper content adaptation is highlighted. Special attention is paid to the technical competencies of translators, including knowledge of web design principles, HTML markup, SEO optimization, and digital UX design. The study concludes that high-quality web resource localization is impossible without the combination of linguistic accuracy and cultural relevance. The necessity of an interdisciplinary approach to localization is highlighted, and the prospects for further research into the translation of specialized web resources are outlined.Статтю присвячено дослідженню локалізації вебконтенту як специфічного виду перекладацької діяльності, яка враховує не лише лінгвістичну адаптацію, але й культурні, соціальні, технічні та інші особливості цільової аудиторії. Окреслено еволюцію поняття «локалізація» в контексті перекладознавства та цифрових комунікацій. Зроблено акцент на відмінностях між перекладом і локалізацією, визначаючи останню як більш комплексний процес, що включає адаптацію не лише тексту, але й графічного інтерфейсу, одиниць виміру, а також елементів коду. Розглянуто функціональні, культурні та мовні аспекти локалізації, наведено приклади адаптації лексики, форматів дат, валют, адрес, елементів інтерфейсу.У статті проаналізовано сучасні технологічні інструменти – машинний переклад, автоматизовані засоби (CAT-tools) та генеративний штучний інтелект (GenAI), зокрема ChatGPT. Порушено питання щодо проблеми мовної нерівності в ШІ-системах та її впливу на якість перекладу малопредставлених мов. Зазначається, що локалізація тісно пов’язана з поняттями глобалізації, інтернаціоналізації та перекладу, які разом формують концепцію GILT (Globalization, Internationalization, Localization, Translation). Підкреслюється важливість інтернаціоналізації як підготовчого етапу для забезпечення коректної адаптації вмісту. Окрему увагу приділено технічним компетентностям перекладача, знанням принципів вебдизайну, HTML-розмітки, SEO-оптимізації, цифрового UX-дизайну, які стають необхідною умовою ефективної локалізації в цифровому середовищі. У дослідженні зазначається, що якісна локалізація вебресурсів неможлива без поєднання лінгвістичної точності та культурної релевантності. Робиться висновок про необхідність міждисциплінарного підходу до локалізації та визначаються перспективи подальших досліджень у галузі перекладу вебресурсів вузькогалузевого спрямування
ГЕРМЕНЕВТИЧНИЙ ПІДХІД ДО ІСТОРІЇ, ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИКИ ПЕРЕКЛАДУ
Get PDFThis article explores translation as a fundamentally hermeneutic act, rather than a purely technical or linguistic operation. Drawing on philosophical and literary traditions from antiquity to the twentieth century, the study argues that translation is best understood as a form of situated interpretation – one that involves dialogical engagement, historical consciousness, and ethical responsibility. Beginning with the foundational reflections of Cicero, Horace, and Saint Jerome, the article traces the evolution of translation theory through the German Romantics, especially in the writings of Friedrich Schleiermacher and Johann Wolfgang von Goethe, who conceptualised translation as a creative, culturally embedded, and historically variable act. Building on this lineage, the study turns to modern hermeneutic philosophers – particularly Martin Heidegger, Hans-Georg Gadamer, Walter Benjamin, and George Steiner – whose contributions reframe translation as a recursive process of meaning-making, shaped by the translator’s own preconceptions, historical location, and interpretive horizon. The article closely examines the implications of such concepts as the hermeneutic circle, the fusion of horizons, and the fourfold hermeneutic motion, arguing that these models offer a more comprehensive and humanistic approach to translation than dominant linguistic or functionalist paradigms. Special attention is paid to Walter Benjamin’s vision of translation as the revelation of pure language, Schleiermacher’s preference for foreignization over domestication, and Steiner’s model of translation as an ethical encounter. The article critiques the reduction of translation to equivalence-based systems and instead proposes an understanding of the translator as a reflective, culturally literate subject who negotiates meaning across temporal and linguistic divides. By highlighting the interpretive agency of the translator and the epistemological openness of the translation act, the study advances a model that is at once historically grounded, philosophically informed, and pedagogically relevant. Ultimately, this hermeneutic approach encourages a rethinking of translator education, emphasizing critical thinking, cultural sensitivity, and the integration of philosophical reflection into translator training. It offers a compelling alternative to technocratic and instrumental conceptions of translation by restoring its complexity as a creative, ethical, and dialogical act of understanding. As globalisation and crosscultural communication continue to accelerate, the relevance of such an approach grows ever more significant, calling for translation theorists and practitioners alike to engage more deeply with the philosophical foundations of their discipline.У статті розглянуто переклад як насамперед герменевтичний акт, а не виключно технічну чи лінгвістичну операцію. Спираючись на філософську та літературну традиції – від античності до ХХ століття, автор доводить, що переклад слід розуміти як форму ситуативного тлумачення, що передбачає діалогічну взаємодію, історичну обізнаність і етичну відповідальність. Вихідною точкою аналізу є класичні міркування Цицерона, Горація та Св. Єроніма, після чого простежується розвиток перекладацької думки в межах німецького романтизму, зокрема в роботах Фрідріха Шляєрмахера та Йоганна Вольфганга фон Ґете, які розглядали переклад як творчий, культурно обумовлений і історично змінний процес. Спираючись на цю інтелектуальну традицію, стаття звертається до ідей сучасних герменевтичних філософів – насамперед Мартіна Гайдеґґера, Ганса-Ґеорга Ґадамера, Вальтера Беньяміна та Джорджа Стайнера. Їхній внесок переосмислює переклад як рекурсивний процес створення значення, який формується завдяки перекладацьким налаштуванням, історичному контексту й інтерпретаційним горизонтам перекладача. У роботі детально розглядаються такі поняття, як герменевтичне коло, злиття горизонтів та чотирифазна герменевтична модель Стайнера. Стаття доводить, що ці підходи пропонують глибший і гуманістичніший погляд на переклад, ніж домінантні функціоналістські чи мовні теорії. Особлива увага приділяється баченню перекладу у Вальтера Беньяміна як одкровення «чистої мови», позиції Ф. Шляєрмахера щодо переваги іноземнення над окультуренням, а також моделі Дж. Стайнера як етичної взаємодії. У статті піддано критиці редукцію перекладу до систем еквівалентності та натомість запропоновано розуміння перекладача як свідомого, культурно компетентного суб’єкта, що веде міжчасову й міжмовну інтерпретацію. Підкреслюється активна роль перекладача у створенні значення та відкритість перекладацького акту до множинності інтерпретацій. У підсумку, герменевтичний підхід відкриває нові перспективи для перекладацької освіти, акцентуючи увагу на критичному мисленні, культурній чутливості та філософській рефлексії. Він пропонує альтернативу технократичним та інструментальним моделям перекладу, повертаючи йому статус творчого, етичного та діалогічного акту розуміння. В умовах глобалізації та інтенсивного міжкультурного обміну така перспектива набуває особливої актуальності, закликаючи як теоретиків, так і практиків звернутися до глибоких філософських основ перекладацької діяльності
МАСКУЛІНІЗАЦІЯ ФЕМІННОГО (ЖІНОЧОГО) ДИСКУРСУ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ДРАМАТУРГІЇ
Get PDFThe article is devoted to understanding the phenomenon of masculinisation of the female image in contemporary Ukrainian drama during the period of Russia's full-scale invasion of Ukraine in 2022 based on the material of “2: Anthology of the IX Play Competition ‘Drama.UA’ ”.The article identifies the key artistic strategies that transform feminine discourse in the direction of strength, mobilisation, determination, and readiness to act and defend. Particular attention is paid to how the war provokes a revision of gender roles and leads to new types of female subjectivity in the dramatic text. The theoretical basis of the study is the concepts of J. Butler (performativity of gender), R. Braidotti (post-gender subjectivity), and C. Caruth (traumatic repetition). Within these approaches, the masculinisation of the female image is not interpreted as an artistic deviation, but as a new type of representation – a subject capable of speaking, acting, making decisions, and protecting in the face of disaster. The study focuses on female characters in a new heroic paradigm that combines emotional sensitivity and effective responsibility. Masculinisation is seen not as an attempt to imitate ‘masculine’ behaviour, but as an adaptive strategy of survival in the face of traumatic experience. The article analyses several aspects of the representation of female action: bodily-spatial activity, linguistic organisation of action, emotional and ethical rhetoric. The author highlights how the female body turns into ‘armour’, an instrument of direct action, not as an exception, but as a new norm in wartime. Of particular importance is the theme of motherhood as a source of strength, endurance, and strategic self-forgetfulness, which forms an internal ‘front’ – a battlefield not only for the physical but also for the psychological survival of the child. It is shown that contemporary Ukrainian drama records the formation of post-gender heroics based on a combination of strength and empathy, action and care, strategy and vulnerability. Thus, the texts under study do not reduce the female image to masculine forms, but expand its boundaries by incorporating feminine experience into the logic of the heroic. A heroine who speaks briefly, moves quickly, and makes decisions in critical conditions does not go beyond the feminine, but creates its renewed, hybrid form. Masculinisation in Ukrainian drama appears as a form of literary resistance, an artistic tool for an ethical response to the war, and an attempt to capture a new female presence in the theatre of memory and testimony.Стаття присвячена осмисленню явища маскулінізації жіночого образу в сучасній українській драматургії періоду повномасштабного вторгнення росії в Україну у 2022 році на матеріалі «2: Антології ІХ конкурсу п’єс “Драма.UA”». Визначено ключові художні стратегії, завдяки яким відбувається трансформація фемінного дискурсу в напрямі сили, мобілізації, рішучості, готовності діяти й захищати. Особливу увагу приділено тому, як війна провокує перегляд гендерних ролей і призводить до формування нових типів жіночої суб’єктності в драматургічному тексті. Теоретичну основу дослідження становлять концепції Дж. Батлер (перформативність гендеру), Р. Брайдотті (постгендерна суб’єктність), К. Карут (травматичне повторення).У межах цих підходів маскулінізація жіночого образу трактована не як художня девіація, а як новий тип репрезентації суб’єкта, здатного говорити, діяти, приймати рішення й захищати в умовах катастрофи. У центрі дослідження – жіночі персонажі у новій героїчній парадигмі, що поєднує емоційну чутливість і дієву відповідальність. Маскулінізація розглядається не як спроба імітації «чоловічої» поведінки, а як адаптивна стратегія виживання в умовах травматичного досвіду. У статті проаналізовано низку аспектів репрезентації жіночої дії: тілесно-просторова активність, мовна організація дії, емоційно-етична риторика. Висвітлено, як жіноче тіло перетворюється на «броню», на інструмент прямої дії – не як виняток, а як нова норма в умовах війни. Особливої ваги набуває тема материнства як джерела сили, витривалості й стратегічного самозабуття, що формує внутрішній «фронт» – поле боротьби не лише за фізичне, а й за психологічне виживання дитини.Показано, що сучасна українська драма фіксує становлення постгендерної героїки, в основі якої лежить поєднання сили й емпатії, дії й турботи, стратегії й вразливості. Таким чином, у досліджуваних текстах відбувається не редукція жіночого образу до маскулінних форм, а розширення його меж через вписування фемінного досвіду в логіку героїчного. Героїня, яка говорить коротко, рухається швидко, ухвалює рішення в критичних умовах – не виходить за межі жіночого, а творить його оновлену, гібридну форму. Маскулінізація в українській драматургії постає як форма літературного спротиву, художній інструмент етичної реакції на війну та спроба зафіксувати нову жіночу присутність у театрі пам’яті й свідчення
ФРАЗЕОЛОГІЧНА РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ СЕМАНТИКИ ФЛОРОНІМІВ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ
Get PDFThe study is an attempt to analyse the semantics of floronyms embodied in Ukrainian phraseological units. It has been revealed that the floronym barvinok (periwinkle) has the following semes: “beauty”, “youth”, “love”, “decoration”, associations with a young man, a beloved, a Cossack, a wedding, death, and can symbolise happiness, love, marriage, vitality, and eternity. It has been analysed that the seme “smell/fragrance” is dominant in the semantics of most floronyms, myata(mint) and vasylky (basil) in particular. In addition, the former is associated with beauty and happiness, while the latter is associated with death and weddings and serves as a symbol of life, youth, tenderness, beauty, modesty, and kindness.It has been determined that the floronym ruta (rue) has the seme “decoration”, and its semantic components serve as the basis for the proverbial embodiment of the binary oppositions “girl – woman”, “youth – old age”; it is associated with youth, a beautiful girl, and serves as a symbol of beauty, strict moral values, and marriage.The floronym under study may have a pejorative connotation, since in literature it is a symbol of longing for the homeland, oblivion, unhappy love and married life, and a meliorative association with Ukraine, its language, and striving for freedom. The floronym-binomial ruta-myata (rue-mint) creates an image of maiden chastity, while ruta y maruna (rue and feverfew) has the seme “remedy” and can be associated with illness and death. It has been researched that the floronym ryast (corydalis) is a symbol of life, it has the seme “health”, and its semantic components may provide the basis for the objectification of the binary oppositions “health – illness”, “life – death”.One of Ukraine's national symbols is the kalyna (guelder rose), whose blossoms are associated with motherhood and innocence. The beauty of Ukrainian women is expressed through figurative comparisons with the guelder rose. The symbolic meaning of the floronym lyubystok (lovage) has been established. It embodies love and is associated with happiness, beauty and romance. The associations of the floronym pivoniya (peony) with a beautiful girl have been identified, as well as its semes “blush”, “shyness”. The floronym cheremkha (bird cherry/Mayday tree) posesses the semes “aroma, fragrance, white colour” and is associated with inexperience. Buzok (lilac) can imply the colour blue, at the same time the white one symbolises modesty and family life. The floronym paslin (nightshade) is associated with suddenness, inappropriateness, and refuge, while the floronym shafran (saffron) contextually verbalises the assertiveness of women. As a result of metaphorisation, certain floronyms acquire an association with revolution.Ця розвідка становить спробу проаналізувати семантику флоронімів, об’єктивованих у фразеологізмах української мови. Виявлено, що флоронім барвінок має семи: «врода», «молодість», «закоханість», «прикраса», асоціації з парубком, коханим, козаком, весіллям, смертю й може символізувати щастя, кохання, шлюб, життєстійкість, вічність. Проаналізовано, що сема «запах / пахощі» є домінуючою у семантиці більшості флоронімів, м’яти й васильків (базиліку) зокрема. Крім цього, перший асоціюється з красою й щастям, а другий – зі смертю й весіллям і слугує символом життя, молодості, ніжності, краси, скромності, добр оти.Встановлено, що флоронім рута має сему «прикраса», а елементи його семантики слугують основою для паремійної реалізації бінарних опозицій «дівчина – баба», «молодість – старість»; він асоціюється з молодістю, вродою, гарною дівчиною, є символом краси, суворих моральних цінностей, шлюбу. Досліджуваний флоронім може мати пейоративне забарвлення, оскільки в літературі він є символом туги за Батьківщиною, забуття, нещасливого кохання і подружнього життя та меліоративну асоціацію з Україною, її мовою, прагненням до волі. Флоронім-біном рута-м’ята створює образ дівочої цноти, а рута й маруна (розмарин) має сему «ліки» та може асоціюватись із хворобою й смертю. З’ясовано, що флоронім ряст є символом життя, має сему «здоров’я», а його семантичні складники можуть слугувати основою для об’єктивації бінарних опозицій «здоров’я – недуга», «життя – смерть».Одним із національних українських символів є калина, і її цвіт асоціюється з матір’ю й невинністю.Краса українського жіноцтва вербалізується через образне порівняння з калиною. Встановлено символічне значення флороніма любисток, який утілює любов, асоціюється зі щастям, вродою й коханням. Виявлено асоціації флороніма півонія зі вродливою дівчиною, виокремлено семи «рум’янец», «сором», а флороназва черемха має семи «аромат, білий колір» і асоціюється з недосвідченістю. Бузок може імплікувати синій колір, а білий – символізує скромність та родинне життя. Флоронім паслін асоціюється з раптовістю, недоречністю, прихистком, а флороназва шафран контекстуально вербалізує асертивність жіноцтва. Виявлено, що внаслідок метафоризації, певні флороніми набувають асоціацію з революцією
ПСИХОСЕМАНТИКА І РИТМОМЕЛОДИКА ПОЕТИЧНОЇ ТВОРЧОСТІ МИКОЛИ ВІНГРАНОВСЬКОГО
Get PDFThe article presents a literary analysis of the poetic work of Mykola Vingranovskyi, one of the most prominent representatives of Ukrainian poetry of the second half of the 20th century. The authors emphasize the profound inner world of the lyrical subject, the richness of the figurative system, the use of symbolism, archetypal motifs, and intuitive understanding of the human psyche in the poet's work. The study highlights the deep semantic and artistic layers of his texts, rooted in national tradition and universal cultural codes. Particular attention is paid to the psychosemantic features and rhythm-melodic structure of Vingranovskyi's poetry, where subconscious motives, internal conflicts, repressed traumas, and hidden desires of the lyrical subject come to the fore. The key elements of such an analysis include the emotional-imagery structure, color and sound symbolism, existential themes, and internal monologue, all of which significantly affect the perception and interpretation of the poetic text by readers.Special focus is given to the methodology of expressive reading of the programmatic poem "In the Blue Sky I Sowed a Forest", which exemplifies the poet's symbolic and emotionally rich lyricism. The article explores the emotional-semantic accents, rhythm, melody, and intonational design of the text, which are essential for conveying the artistic depth and authorial intentions during declamation. The research demonstrates how intonational modeling, tempo-rhythm, logical stress, and pausing enhance the aesthetic and emotional impact of the poem on contemporary audiences.The material may be useful in the teaching of Ukrainian literature, preparation for recitation contests, literary studios, and in the training of future philologists, teachers, and actors who work with poetic texts.У статті здійснено літературознавчий аналіз поетичної творчості Миколи Вінграновського як одного з найяскравіших представників української поезії другої половини ХХ ст. Авторки акцентують увагу на глибокому внутрішньому світі ліричного героя, багатстві образної системи, символізмі, архетипних мотивах та інтуїтивному осмисленні людської психіки у поезіях митця. Розкривається глибинний рівень його художнього мислення, вкоріненого в національну традицію та світовий культурний контекст. Указано на психосемантику та ритмомелодику поетичної творчості М. Вінграновського, акцентовано на підсвідомих мотивах, внутрішніх конфліктах та прихованих бажаннях героя, його витіснених емоціях і травматичному досвіді, що стали специфічними рисами поетів-шістдесятників. Відповідно основними аспектами психосемантичного аналізу такої поезії є емоційно-образна структура, колір і звукова символіка, екзистенційні мотиви, внутрішній монолог, що значною мірою впливає на рецепцію поетичної творчості митця та забезпечує глибше залучення читача до інтерпретації тексту.Окрему увагу приділено програмовій поезії «У синьому небі я висіяв ліс», яка репрезентує кращі риси поетичного стилю автора. У статті розглянуто емоційно-смислові акценти, ритмомелодику, інтонаційне оформлення тексту, що сприяє точнішій передачі авторських інтенцій. Звернено увагу на те, як засоби інтонаційного моделювання, темпоритм, логічні наголоси та паузування можуть не лише відтворити естетичну глибину твору, а й зробити його актуальним для сучасного слухача.Матеріал статті може бути використаний у процесі викладання історії української літератури, підготовки до конкурсів читців, літературних студій, а також у системі професійної підготовки вчителів-словесників та акторів, що працюють з поетичним словом