Volodymyr Vynnychenko Central Ukrainian State University Scientific Journals
Not a member yet
885 research outputs found
Sort by
ЗМІСТ ІНТЕГРОВАНИХ КУРСІВ З ПРИРОДНИЧИХ НАУК У ФРАНЦІЇ, ІСПАНІЇ ТА ПОРТУГАЛІЇ
Get PDFThe introduction of integrated natural science and educational courses for the fifth and sixth grades of the New Ukrainian School has caused many misunderstandings. In particular, there are few teachers in Ukraine who are competent to teach these courses. The integrated course content, which combines biological, chemical, astronomical, physical and geographical components, is new for the teachers. Therefore, the need arose in studying the international experience of teaching similar courses, in particular in European countries. The purpose of the article is to analyze the content of integrated courses of natural sciences in the countries of the European Union: France, Spain and Portugal. Since the integrated courses “Natural Sciences”, “Environment” and “Learning about Nature” are mandatory in Ukraine for the grades 5 and 6, the main emphasis in the article is made on the stage that corresponds to our basic secondary education (grades 5–9). It has been established that in French educational institutions, such integrated courses as “Sciences et technologie” (“Sciences and Technology”) on the third cycle of education, “Physique-Chimie” (“Physics-Chemistry”), “Sciences de la vie et de la Terre (SVT)” (“Life and Earth Sciences”) and “Histoire et géographie” (“History and Geography”) on the fourth cycle of education, are studied in colleges. In Spain, compulsory secondary education provides for the teaching of similar integrated courses: “Biología y geología” (“Biology and Geology”), “Física y Química” (“Physics and Chemistry”), “Geografía e Historia” (“Geography and History”). In Portugal, the integrated course “Ciências Naturais” (“Natural Sciences”) is studied in grades 5–9, which combines educational material on biology, geology, ecology and a separate integrated course “Físico-Química”, “Physics-Chemistry” in grades 7–9. “Geografia” (“Geography”) is studied as a separate subject in grades 7–9. It is worth highlighting the integrated course of “História e Geografia de Portugal” (“History and Geography of Portugal”) in grades 5–6 in Portuguese educational institutions. The teaching of integrated courses in European countries is based on the research approach usage, conducting experiments and observations, making models, measuring, implementing projects, etc.Впровадження в 5–6 класах Нової української школи інтегрованих курсів природничої освітньої галузі викликало багато непорозумінь. Зокрема, в Україні мало вчителів, які були б компетентними до викладання цих курсів. Новим для педагогів є інтегрований зміст курсу, який поєднує біологічний, хімічний, астрономічний, фізичний та географічний складники. Тому виникла потреба у вивченні міжнародного досвіду викладання аналогічних курсів, зокрема в європейських країнах. Мета статті – проаналізувати зміст інтегрованих курсів з природничих наук у країнах Європейського Союзу: Франції, Іспанії та Португалії. Оскільки в Україні обов’язковими є інтегровані курси «Природничі науки», «Довкілля» та «Пізнаємо природу» в 5–6 класах, то основний акцент у статті зроблено на етапі, що відповідає нашій базовій середній освіті (5–9 класи). Установлено, що в закладах освіти Франції в колежах вивчають такі інтегровані курси: Sciences et technologie («Природничі науки та технології») – 3-й цикл освіти, Physique-Chimie («Фізика-Хімія»), Sciences de la vie et de la Terre (SVT) («Науки про життя та Землю») та Histoire et géographie («Історія та географія») – 4-й цикл освіти. В Іспанії Educación Secundaria Obligatoria (обов’язкова середня освіта) передбачає викладання подібних інтегрованих курсів: Biología y geología («Біологія і геологія»), Física y Química («Фізика і хімія»), Geografía e Historia («Географія та історія»). У Португалії вивчають інтегрований курс Ciências Naturais («Природничі науки») у 5–9 класах, у якому поєднано навчальний матеріал з біології, геології, екології та окремо інтегрований курс Físico-Química («Фізика-Хімія») у 7–9 класах. Geografia («Географія») вивчається як окремий предмет у 7–9 класах. Варто виокремити інтегрований курс História e Geografia de Portugal («Історія і географія Португалії») у 5–6 класах португальських закладах освіти. Викладання інтегрованих курсів у європейських країнах ґрунтується на використанні дослідницького підходу, проведенні експериментів та спостережень, виготовленні моделей, вимірюванні, виконанні проєктів та ін
РОЛЬ ІСТОРИЧНИХ ЗНАНЬ ПРО ТЕХНІКУ І ТЕХНОЛОГІЇ У ФОРМУВАННІ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ УЧНЯ
Get PDFThe article defines the role of historical knowledge about technics and technology for the creative development of students in general education institutions in the process of labor training. In technology lessons, the historical experience of human existence helps students understand the evolution of technical knowledge, methods of production and features of the use of materials in different periods of time. It is specified that by analyzing the development of crafts, mechanisms, engineering solutions and production processes, students are more aware of exactly how progress in science and technology affects everyday life. This not only enriches knowledge, but also contributes to the formation of critical thinking and the ability to adapt to technological changes: students analyze the causes and consequences of scientific discoveries, evaluate their impact on society and the environment, compare past technologies with modern ones. It is emphasized that this approach forms in them a holistic vision of scientific and technical progress and an understanding of its prospects. Practical experience has confirmed that presenting the material through a historical context makes it more visual and accessible and allows students to understand not only technical aspects, but also socio-economic changes caused by the introduction of new technologies. It was determined that the educational process, which includes the study of the history of the development of technology, helps students to understand the gradual nature of scientific and technical progress and the role of humanity in its formation. The latter, in turn, affects the understanding that each discovery or invention is the result of many previous attempts, studies and experiments. In addition, it was stated that familiarization with the historical development of technology and technology instills in students a sense of responsibility for the future of science and technology. They are beginning to understand that today’s decisions in the field of production, ecology and technological innovation affect future generations. The application, thus, of knowledge of history and technology definitely makes it possible to make learning interactive, aimed at research activities and the formation of technical literacy of students.У статті визначено роль історичних знань про техніку і технологію для творчого розвитку учнів у ЗЗСО в процесі трудової підготовки. На уроках технологій історичний досвід існування людства допомагає учням зрозуміти еволюцію технічних знань, способи виробництва та особливості застосування матеріалів у різні періоди часу. Конкретизовано, що, аналізуючи розвиток ремесел, механізмів, інженерних рішень та виробничих процесів, учні краще усвідомлюють, як саме прогрес у науці та техніці впливає на повсякденне життя. Це не лише збагачує знання, а й сприяє формуванню критичного мислення та здатності адаптуватися до технологічних змін: учні аналізуючи причини й наслідки наукових відкриттів, оцінюють їх вплив на суспільство та довкілля, порівнюють минулі технології із сучасними. Наголошено, що такий підхід формує в них цілісне бачення науково-технічного прогресу та розуміння його перспектив. Практичним досвідом підтверджено, що подання матеріалу через історичний контекст робить його більш наочним і доступним та дає змогу учням усвідомити не лише технічні аспекти, а й соціально-економічні зміни, які спричинило впровадження нових технологій. Визначено, що освітній процес, що містить вивчення історії розвитку техніки, допомагає учням усвідомити поступовий характер науково-технічного прогресу та роль людства в його формуванні. Останнє, своєю чергою, впливає на розуміння того, що кожне відкриття або винахід є результатом багатьох попередніх спроб, досліджень та експериментів. Крім того, констатовано, що ознайомлення з історичним розвитком техніки і технологій виховує в учнів почуття відповідальності за майбутнє науки і техніки. Вони починають розуміти, що сьогоднішні рішення у сфері виробництва, екології та технологічних інновацій впливають на наступні покоління. Застосування так знань з історії та технологій, безумовно, дають змогу зробити навчання інтерактивним, спрямованим на дослідницьку діяльність та формування технічної грамотності учнів
ПРЯДІННЯ У СКІФІВ ПІВДНЯ ДНІПРОВСЬКОГО ЛІСОСТЕПУ (ЗА МАТЕРІАЛАМИ СВІТЛОВОДСЬКОГО МОГИЛЬНИКА)
No full textThe article is devoted to the study of spinning tools discovered at the Scythian cemetery near the town of Svitlovodsk, Kirovohrad region. This necropolis is one of the largest and best-studied of its time in the Northern Black Sea region. Expeditions led by N. M. Bokiy and I. A. Kozyr in 1975–1990 investigated 161 burials of that time. Most of them were barrowless. Important materials for the analysis of funerary rites and material culture were obtained. Finds from the necropolis reveal, among other things, the production and crafts of the ancient population. One of them was spinning: the process of making thread from yarn. Later, it was used to weave a cloth that could be used to make clothes. Traditional raw materials of both plant and animal origin could be used to form yarn in this region: hemp stalks, flax, and animal wool. From the Early Iron Age, we have insignificant material remains of this process. Most often, these are spindles, bone parts of spindles, and very rarely their wooden parts. These finds are almost always discovered in the burials of women who were engaged in this craft during their lifetime. In Svitlovodsk, spindles have not been preserved. Only once was a wooden trace of one noted, and otherwise bone disc-shaped objects with a hole in the centre survived. More common are finds of ceramic spindles with through holes that were put on the spindle. They had various variations of conical or biconical shapes. Two lead spindles were also found, which are linked to ancient centres. The material remains of the spinning craft from Svitlovodsk date back to the fourth century BC and illustrate the final stage of Scythian history, on the eve of the Sarmatian conquest, when the area of their culture narrowed to the Crimea and the Lower Dnipro.Статтю присвячено висвітленню знарядь прядильного ремесла, виявлених на могильнику скіфського часу біля м. Світловодськ Кіровоградської області. Цей некрополь є одним із найбільших та добре вивчених для свого часу в Північному Причорномор’ї. Експедиціями під керівництвом Н. М. Бокій та І. А. Козир у 1975–1990 рр. тут досліджено 161 поховання того часу. Переважно вони були безкурганними. Отримано важливі матеріали для аналізу поховальної обрядовості та матеріальної культури. Знахідки з некрополя розкривають, зокрема, питання виробництв та ремесел, якими займалося давнє населення. Одним із них було прядіння: процес виготовлення нитки з пряжі. У подальшому з неї ткалося полотно, з якого можна було шити одяг. Для формування пряжі у вказаному регіоні могли використовувати традиційну сировину як рослинного, так і тваринного походження: стебла коноплі, льону, вовна тварин. З доби раннього заліза до нас доходять незначні матеріальні рештки від цього процесу. Найчастіше це прясла, кістяні деталі веретен, дуже рідко – їх дерев’яні частини. Ці знахідки майже завжди виявляють у похованнях жінок, які за життя й займалися цим ремеслом. У Світловодську веретена не збереглися. Тільки раз відзначений дерев’яний слід від нього, а в іншому випадку вціліли кістяні дископодібні предмети з отвором у центрі. Значно частіші знахідки керамічних прясел з наскрізними отворами, які надівалися на веретено. Вони мали різні варіації конічної або біконічної форм. Виявлено також два свинцеві прясла, пов’язані своєю генезою з античними центрами. Матеріальні рештки прядильного ремесла зі Світловодська належать до IV ст. до н. е. й ілюструють завершальний етап скіфської історії, напередодні сарматського завоювання, коли ареал їхньої культури звужується до Криму та Нижнього Подніпров’я
НАУКОВА СПАДЩИНА ВОЛОДИМИРА ЯСТРЕБОВА: НАУКОМЕТРИЧНИЙ АНАЛІЗ
Get PDFThis article presents the first a scientometric analysis of the entire known scholarly heritage of historian, archaeologist, ethnographer of the second half of the 19th century, Volodymyr Mykolayovych Yastrebov. The study aims to conduct a scientometric analysis of his scholarly works. The research employs methods of generalization, systematization, and scientometric analysis. The source base comprises both published and unpublished materials by Yastrebov, including publications in specialized academic and popular science journals, research articles, monographs, reviews, methodological materials on pedagogy, memoirs about colleagues, and speeches. The study determines the total volume of Yastrebov’s scholarly works, classifies them by content (research articles, monographs, popular science publications, reviews, dissertations, and methodological works), and identifies the main thematic directions (archaeology, archival studies, biography, bibliography, ethnography, and history), as well as the specific research topics within each field. Based on the problem-chronological approach, Yastrebov’s academic career is divided into two periods: the first (1876–1883) and the second (1884–1898), with the latter being the most productive. The analysis and systematization of his scientific heritage reveal that his research activity was not consistent and was influenced by various factors, including work, family, and health conditions. Periods of professional or personal difficulties, as well as times of worsening illness, coincided with stagnation or sharp declines in scholarly productivity. It was determined that the primary cause of Yastrebov’s inconsistent academic activity was the recurrence of his hereditary illness, which affected all aspects of his life, including his research endeavors.У пропонованій статті вперше виконано наукометричний аналіз усієї відомої на сьогодні наукової спадщини історика, археолога, етнографа другої половини ХІХ століття Володимира Миколайовича Ястребова. Метою дослідження є проведення наукометричного аналізу наукового доробку вченого. Для проведення дослідження було використано методи узагальнення, систематизації та наукометричного аналізу. Джерельною базою дослідження стали опубліковані та неопубліковані матеріали В. Ястребова: публікації у тогочасних спеціальних наукових, баготопрофільних і науково-популярних виданнях, наукові статті, дослідження монографічного характеру, рецензії, методичні матеріали педагогічного змісту, спогади про колег, промови. У процесі дослідження було визначено загальний обсяг наукових робіт дослідника, здійснено класифікацію їх за формою представлення (наукові статті, монографії, науково- популярні публікації, рецензії, дисертації, науково-методичні роботи), виокремлено головні тематичні напрямки (археологія, археографія, біографістика, бібліографія, етнографія та історія) та проблематику досліджень у межах кожного з виділених напрямів. На основі проблемно-хронологічного принципу наукову діяльність В. Ястребова розділено на два періоди: перший період – 1876–1883 роки та другий період – 1884–1898 роки. Виявлено, що найпродуктивнішим був другий період. Опрацювання та систематизація наукового доробку В. Ястребова дали змогу встановити, що наукова активність вченого не була сталою і залежала від різноманітних факторів – роботи, сім’ї, стану здоров’я. Проблемні періоди на роботі, у сім’ї чи часи загострення хвороби збігалися з періодами стагнації або ж різкого спаду в науковій роботі. Визначено, що основною причиною неоднорідної наукової активності дослідника були періоди загострення його спадкової хвороби, що впливало на всі сфери життя Володимира Миколайовича, у тому числі на наукову роботу
ІСТОРИЧНА ПАМ’ЯТЬ ПРО В. І. ГРИГОРОВИЧА В ГАЗЕТНІЙ ПРЕСІ ТА МОНУМЕНТАЛЬНОМУ ПРОСТОРІ КРОПИВНИЦЬКОГО
Get PDFThe year 2025 marks the 210th anniversary of the birth of the outstanding Slavic scholar, teacher, ethnographer, archaeologist, professor Viktor Ivanovych Hryhorovych. The article analyses the publications dedicated to V. Hryhorovych, which were published in the press of Kirovohrad region during 1991–2014. The authors have studied the publications of the newspapers “Narodne Slovo”, “Channel 21”, “Vechirna Gazeta”, “Kirovohradska Pravda”, “Vedomosti Plus”. Most of them, as well as the proposed article, are related to memorable dates. The publications in the press were prepared by local historians and cover biographical data, scientific achievements, pedagogical activities, and the state of preservation of the historical memory of the scientist. Two main groups of publications in the local press have been identified. The first group includes articles focusing on the biography and research activities of Viktor Hryhorovych. The second group is represented by materials covering the issues of erecting and preserving monuments to V. I. Hryhorovych. It can be seen that the articles place a special emphasis on preserving the memory of Viktor Ivanovych Hryhorovych, in particular through the preservation of places of remembrance in Kropyvnytskyi. It is worth noting that almost every publication mentions Hryhorovych’s move to our city and his intention to conduct a thorough ethnographic and historical research in southern Ukraine. The study shows that the local press plays an important role in shaping historical memory, emphasising the importance of honouring the legacy of the prominent scientist. The preservation of monuments and increased attention to the scientific achievements of V. I. Hryhorovych are important components of the cultural space of Kropyvnytskyi and the region.У 2025 році виповнюється 210 років з дня народження видатного славіста, педагога, етнографа, археолога, професора Віктора Івановича Григоровича. У пропонованій статті проаналізовано публікації, присвячені В. І. Григоровичу, які були надруковані в пресі Кіровоградщини протягом 1991–2014 років. Авторами опрацьовано газети «Народне слово», «21-й канал», «Вечірня газета», «Кіровоградська правда» та «Вєдомості плюс». Більшість з матеріалів у пресі щодо В. І. Григоровича пов’язана з пам’ятними датами. Публікації в пресі підготовлені місцевими краєзнавцями. Вони висвітлюють біографічні дані, науковий доробок, педагогічну діяльність та спрямовані на збереження історичної пам’яті про вченого. Визначено дві основні групи публікацій у місцевій пресі. До першої належать статті, що зосереджуються на біографії та дослідницькій діяльності Віктора Григоровича. Другу групу представляють матеріали, що розкривають питання встановлення та збереження монументальних пам’ятників В. І. Григоровичу. Можна простежити, що в статтях окремо акцентовано на збереженні пам’яті про Віктора Івановича Григоровича як видатну постать у контексті регіональної історії. Варто відзначити, що майже в кожній з публікацій згадується переїзд В. Григоровича до нашого міста та його намір провести ґрунтовне етнографічне й історичне дослідження на Півдні України. Дослідження показує, що місцева преса відіграє важливу роль у формуванні історичної пам’яті, наголошуючи на значущості вшанування спадщини видатного науковця. Збереження пам’ятників та посилення уваги до наукового доробку В. І. Григоровича є важливими складниками культурного простору міста Кропивницького
ПОЛІТИКА США В СИРІЇ ПІД ЧАС ГРОМАДЯНСЬКОЇ ВІЙНИ (2011–2024 рр.)
Get PDFThe article analyzes the main directions of US policy towards Syria from the beginning of the antigovernment protest movements in Damascus in 2011 to the overthrow of the B. Assad regime at the end of 2024. As is well known, the civil war in Syria has gone beyond a regional problem and has acquired the status of an international one. The country's advantageous geopolitical location has attracted the attention of leading players in international relations. The clash of their interests led to the rapid escalation of the Syrian crisis and created a threat to regional security. It has been proven that Syria played a secondary role in the US Middle East strategy. However, the intensification of the activities of terrorist organizations on its territory forced Washington to react accordingly and make efforts to solve this problem. It is noted that the US leadership tried to destroy the centers of terrorist organizations on Syrian territory and prevent the establishment of spheres of influence of the Russian Federation and Iran there. It has been determined that the White House ruled out the possibility of active participation of American troops in resolving the Syrian crisis. At its initial stage, the Obama administration's main emphasis was on diplomatic efforts to peacefully resolve the conflict between the Assad regime and opposition groups. It has been established that US efforts to resolve the Syrian crisis have been insufficiently decisive, and in some cases inconsistent and even contradictory. As a result, the Americans not only failed to achieve a peaceful transfer of power in Damascus, but also to create a strong anti-Assad coalition that would successfully counter the spread of terrorism in the country and establish stable control over the entire territory of Syria. It has been found that the overthrow of the regime of B. Assad did not solve the main task of the United States in Syria – the destruction of terrorism. It is predicted that the administration of President D. Trump will try to influence the new government in Damascus through the mediation of Turkey, with whose active support the regime of B. Assad was overthrown.У статті проаналізовано основні напрями політики США щодо Сирії в період від початку протестних антиурядових рухів у Дамаску в 2011 р. і до повалення режиму Б. Асада наприкінці 2024 р. Як відомо, громадянська війна в Сирії вийшла за межі регіональної проблеми й набула міжнародного статусу. Вигідне геополітичне розташування країни привернуло увагу провідних гравців міжнародних відносин. Зіткнення їх інтересів призвело до швидкого загострення сирійської кризи і створило загрозу регіональній безпеці. Доведено, що Сирія відігравала другорядну роль у Близькосхідній стратегії США. Однак активізація діяльності терористичних організацій на її території змусила Вашингтон відреагувати відповідним чином і докласти зусиль для вирішення цієї проблеми. Зазначено, що керівництво США намагалося знищити осередки терористичних організацій на сирійській території та не допустити утвердження там сфер впливу РФ та Ірану. Визначено, що Білий Дім виключав можливість активної участі американських військ у вирішенні сирійської кризи. На початковому її етапі основний наголос адміністрацією Б. Обами було зроблено на дипломатичних зусиллях щодо мирного врегулювання протистояння між режимом Б. Асада й опозиційними групами. Установлено, що зусилля США щодо вирішення сирійської кризи були недостатньо рішучими, а подекуди непослідовними й навіть суперечливими. Унаслідок цього американцям не тільки не вдалося добитися мирної передачі влади в Дамаску, але й створити міцну антиасадівську коаліцію, яка б успішно протистояла поширенню тероризму в країні та встановила стабільний контроль над усією сирійською територією. З’ясовано, що повалення режиму Б. Асада не вирішило основного завдання США в Сирії – знищення тероризму. Прогнозується, що адміністрація президента Д. Трампа спробує впливати на нову владу в Дамаску через посередництво Туреччини, за активної підтримки якої вдалося повалити режим Б. Асада
ЗЛОЧИНИ НАД ДІТЬМИ-СИРОТАМИ ТА ДІТЬМИ З ІНВАЛІДНІСТЮ У ПЕРІОД НАЦИСТСЬКОЇ ОКУПАЦІЇ УКРАЇНИ 1941–1944 рр.
Get PDFThe Nazi occupation became one of the most tragic chapters in Ukrainian history. The crimes of the German occupation regime affected all aspects of the life of the Ukrainian people, but its actions reached particular brutality in relation to the most vulnerable group of the population – children. At the centre of the study is the fate of orphans and children with disabilities, who found themselves in conditions that surpassed any conceivable horrors of war. The article analyzes the policy of the German occupation authorities towards orphanages in Ukraine, including the implementation of the “T4 Aktion”, racist selection practices, and coercive measures of Germanisation. It examines conditions of nutrition, medical care, access to education, and the spread of infectious diseases among children. Special attention is given to acts of violence, deportation, genocide, and the psychological traumas endured by the child population of Ukraine. It highlights the fate of orphans, who became victims of starvation, diseases, social indifference, and the devaluation of human life under the Nazi policy of “Lebensraum in the East”. It is emphasised that children with disabilities and Jewish children were among the first groups targeted for extermination. The study attempts to present a systematic analysis of the living conditions of orphans in Ukraine during the occupation, as well as to examine the social, psychological, and cultural consequences for children under the Nazi regime. Research into this issue not only helps reconstruct the scale of crimes committed against children in occupied Ukraine but also reveals their impact on post-war social and demographic development. Attention is drawn to the responsibility of the Soviet authorities for abandoning children in orphanages to their fate during the German advance, which led to mass casualties. Based on archival documents, eyewitness testimonies, and materials of the Extraordinary State Commission, it has been established that orphans were among the most defenceless social groups, deprived of basic means of survival and support. The peculiarities of orphan evacuation are also analyzed, including the selective approach of the authorities, who saved children considered important for political or ideological reasons (such as Spanish children), while leaving others behind. The study further explores the Soviet practice of post-war interpretation of these events, where victims were generalised without social or national identification, and children with disabilities remained outside the official discourse. This research is an attempt at a comprehensive analysis of the tragedy of childhood in wartime, forming of an objective picture of the situation in orphanages during the occupation of Ukraine. It also represents an important moral act of preserving the memory of the victims of child genocide, which holds significant meaning for contemporary Ukrainian society.Нацистська окупація стала однією з найтрагічніших сторінок української історії. Злочини німецького окупаційного режиму торкнулися всіх аспектів життя українського народу, але особливої жорстокості набули дії щодо найбільш вразливої групи населення – дітей. У центрі дослідження – доля дітей-сиріт та дітей з інвалідністю, які опинилися в умовах, що перевершували за своєю жорстокістю будь-які уявлення про війну. У статті проаналізовано політику німецької окупаційної влади стосовно дитячих будинків в Україні, зокрема реалізацію «Акції Т4», расистську селекційну практику та насильницькі заходи германізації. Проаналізовано умови харчування, медичне забезпечення, доступ до освіти та поширення інфекційних хвороб серед дітей. Особлива увага приділяється фактам насильства, депортації, геноциду та психологічним травмам, яких зазнало дитяче населення України. Висвітлено долю дітей-сиріт, які стали жертвами голоду, хвороб, байдужості суспільства та знецінення людського життя в умовах нацистської політики «життєвого простору на Схід». Підкреслено, що діти з інвалідністю та єврейські діти опинилися в першочерговій групі знищення. У дослідженні робиться спроба подати системний аналіз умов існування дітей-сиріт в Україні під час окупації, а також вивчення соціальних, психологічних і культурних наслідків для дітей у період нацистської окупації території України. Вивчення цієї проблематики дозволяє не лише відтворити масштаби злочинів проти дітей в окупованій Україні, але й усвідомити їхній вплив на післявоєнний соціальний та демографічний розвиток. Акцентовано увагу на відповідальності радянської влади за залишення вихованців дитячих будинків напризволяще під час наступу німецьких військ, що призвело до масових жертв. На основі архівних документів, свідчень очевидців та матеріалів Надзвичайної державної комісії встановлено, що сироти були однією з найбільш беззахисних соціальних груп, позбавлених елементарних засобів виживання і підтримки. Також проаналізовано особливості евакуації сиріт та вибірковий підхід влади, яка рятувала дітей, важливих із політичних чи ідеологічних міркувань (зокрема, іспанських дітей), залишаючи напризволяще інших. Дослідження також висвітлює радянську практику післявоєнної інтерпретації цих подій, коли жертви узагальнювалися без соціальної чи національної ідентифікації, а діти з інвалідністю залишалися поза офіційним дискурсом. Дослідження є спробою комплексного аналізу трагедії дитинства в умовах війни, формування об’єктивної картини становища дитячих будинків в окупаційний період в Україні, є важливим моральним актом збереження пам’яті про жертв дитячого геноциду, що має вагоме значення для сучасного українського суспільства
ДЕЗІНФОРМАЦІЯ ЯК НАПРЯМ ПІДГОТОВКИ ТА ПРОВЕДЕННЯ ОПЕРАЦІЙ «ЩИТ ПУСТЕЛІ» ТА «БУРЯ В П УСТЕЛІ»: ДОСВІД ТА РЕЗУЛЬТАТИ
Get PDFThe article examines the experience of organizing and conducting disinformation campaigns during the operations Desert Shield and Desert Storm (1990–1991) in the Persian Gulf. Based on analytical and documentary sources, the study reveals the role of disinformation as an integral part of the information policy of the United States and its allies, aimed at misleading the Iraqi military and political leadership, lowering the morale of Iraqi troops, and shaping a positive international image of the coalition forces. It is emphasized that the campaign was carried out in accordance with a special plan approved at the highest state level and relied on close coordination between military, intelligence, scientific, and media institutions. Particular attention is paid to the role of mass media, which became the main instrument of the disinformation strategy. Through controlled leaks, manipulation of facts, and military censorship, the global community was persuaded to view Iraq as a global threat – a state allegedly possessing weapons of mass destruction and supporting terrorism. It is noted that control over the media space ensured the coalition an almost complete informational advantage: up to 70% of all news about the war worldwide originated from American sources. The article analyzes the main directions of disinformation against the enemy, including concealing the true plans of operations, simulating preparations for an amphibious assault, transmitting false orders, and applying psychological influences through rumors, religious, and cultural manipulation. These measures successfully misled Iraq’s leadership regarding the timing and direction of the coalition’s main offensive, which contributed to a rapid and low-casualty victory. The author argues that disinformation served not only a military but also a political function — legitimizing the war in the eyes of the international community. It is noted that the effective organization of such operations, using a wide range of information and psychological technologies, is a key factor in successful warfare. The article concludes that the experience of the Persian Gulf disinformation campaign should be taken into account in the context of the ongoing Russian-Ukrainian war, where the information domain has become a battlefield of global confrontation, and control over perception and public consciousness has emerged as one of the crucial elements of national security.У статті досліджено досвід організації та проведення дезінформаційних кампаній під час операцій «Щит пустелі» та «Буря в пустелі» (1990–1991 рр.) у Перській затоці. На основі аналітичних і документальних джерел розкрито роль дезінформації як складової частини інформаційної політики США та їхніх союзників, спрямованої на введення в оману військово-політичного керівництва Іраку, зниження морального стану іракських військовослужбовців та формування позитивного міжнародного іміджу коаліційних сил. Підкреслено, що кампанія здійснювалася відповідно до спеціального плану, затвердженого на найвищому державному рівні, і базувалася на тісній координації дій військових, розвідувальних, наукових і медійних структур. Особливу увагу приділено ролі засобів масової інформації, які стали головним інструментом реалізації дезінформаційної стратегії. Через контрольовані витоки, маніпуляції фактами та військову цензуру у свідомості світової спільноти формувався образ Іраку як глобальної загрози, держави, що володіє зброєю масового ураження та підтримує тероризм. Акцентовано, що контроль над медіапростором забезпечив коаліції майже повну інформаційну перевагу – до 70 % новин про війну у світі надходили з американських джерел. Детально розглянуто основні напрями дезінформування противника: приховування справжніх планів операцій, імітацію підготовки до морського десанту, передачу фальшивих команд, а також психологічні впливи через поширення чуток, релігійні та культурні маніпуляції. Завдяки цим заходам керівництво Іраку було введене в оману щодо часу та напрямів головного удару, що сприяло швидкій і маловтратній перемозі коаліційних сил. Автор доводить, що дезінформація виконувала не лише військову, а й політичну функцію – легітимізувала війну в очах міжнародної громадськості. Відзначено, що успішне проведення таких операцій із використанням різноманітних інформаційно-психологічних технологій є запорукою ефективного ведення бойових дій. Зроблено висновок про необхідність урахування цього досвіду в умовах сучасної російсько-української війни, де інформаційний простір стає ареною глобального протистояння, а контроль над свідомістю та сприйняттям реальності – однією з ключових умов національної безпеки
ТЕХНІКИ МАЙНДФУЛНЕС У РОБОТІ ЗІ СТРЕСОМ ТА ТРИВОГОЮ В ДОРОСЛИХ ЦИВІЛЬНИХ УКРАЇНЦІВ В УМОВАХ ВІЙНИ
Get PDFThis article explores the concepts of stress and anxiety, analyzes diagnostic methods for measuring these states,and assesses the levels of stress and anxiety among adult civilian Ukrainians. It examines the impact of stress andanxiety on mental health and reviews scientific literature and research on mindfulness (full awareness), investigating the effects of mindfulness techniques on stress and anxiety. The study analyzes the relationship between practicingmindfulness techniques and the ability to regulate stress and anxiety levels. The findings highlight the impact of regular mindfulness practice on stress management and anxiety regulationwithin the selected group. The study demonstrates that consistent engagement with mindfulness techniquessignificantly reduces overall stress and, to a lesser extent, anxiety in adult civilians living in Ukraine duringwartime. Furthermore, mindfulness techniques are described as a valuable tool for coping with and preventing various psychological states while enhancing overall resilience.The results also suggest that these findings could serve as a foundation for future research, exploring the effects of mindfulness techniques on different population groups or under alternative conditions.Self-reports from participants indicate improvements in concentration, sleep quality, mood, physical relaxation, and overall stress resilience. Some individuals also reported that mindfulness practices helped them managenegative thoughts and catastrophizing, which can amplify stress and anxiety. The empirical research findings partially confirm the main hypothesis: regular mindfulness practice significantly reduces general stress levels and has a moderate effect on lowering anxiety among adult civilians in Ukraine during the war.У статті розглянуто сутність понять «стрес» та «тривога», проаналізовано діагностичні методики вимірювання стресу й тривоги, а також визначено рівень стресу та тривоги в дорослих цивільних українців. Описано особливості впливу стресу та тривоги на психічне здоров’я людини. Проведено аналіз наукової літератури та досліджень про майндфулнес (повна усвідомленість) та досліджено вплив технік майндфулнес на стрес і тривогу. Проаналізовано зв’язок між виконанням технік майндфулнес та здатністю регулювати рівень стресу й тривоги. Висвітлено вплив регулярного використання технік майндфулнес на здатність долати стрес та регулювати рівень тривоги в обраної групи людей. Доведено, що регулярне практикування технік майндфулнес зменшує загальний рівень стресу та рівень тривоги в дорослих українців, які живуть цивільним життям і перебувають у країні в період війни. Описано, що технік майндфулнес є інструментом для подолання та профілактики різних психічних станів, а також збільшення загальної резильєнтності. Указано, що отримані результати можуть стати підґрунтям для майбутніх досліджень впливу технік майндфулнес на групи людей з іншими критеріями включення або за умови використання технік в інший спосіб.Проведений аналіз самозвітів досліджуваних щодо технік майндфулнес показав кращу концентрацію, більш якісний сон, покращення настрою, фізичне розслаблення, загальне підвищення стресостійкості.Також дехто відмітив, що практики майндфулнес допомагали справлятися з негативними думками, катастрофізацією, що може підсилювати стрес, спричиняти та збільшувати тривогу, а отримані результати емпіричного дослідження демонструють часткове підтвердження основної гіпотези: регулярне практикування технік майндфулнес значно зменшує загальний рівень стресу та меншою мірою – рівень тривоги в дорослих українців, які живуть цивільним життям і перебувають у країні в період війни
ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ МІЖОСОБИСТІСНОЇ ВЗАЄМОДІЇ ПРАЦІВНИКІВ У ВИРОБНИЧОМУ КОЛЕКТИВІ
Get PDFThe article deals with the results of the empirical study of the psychological features of interpersonal interactionamong employees in a work team. Theoretically, it is analyzed that interaction as a socio-psychological phenomenon is a mutually conditioned influence of subjects on each other in the process of their joint activity or communicationand the manifestations of interpersonal interaction are mediated by interpersonal relationships, communicationand compatible activities. According to the results of the sociometric study, the majority of employees have the intragroup status of “predominant”; the team cohesion coefficient corresponds to a high level. It is found out thatemployees’ satisfaction with various aspects of their own professional activity is represented mostly by averagevalues and only the scale “relations with employees” is represented at a high level. The prevalence of internal locus of control among employees has been determined. According to the empirical study, a high level of internality prevails in the area of failures, interpersonal and work relations. A low level of internality has been diagnosed in the area of family relations and health. The studied employees are oriented towards work, results and adequate material remuneration in professional activities, strive to have freedom, feel control over other people, and are capable of altruism. The least developed are such socio-psychological attitudes as process orientation and egoism.The average and high levels of communication and organizational skills development dominates among employees.According to the results of the correlation analysis, individual-psychological factors of the interpersonal interactiondevelopment of the work team employees are established: internality in work and interpersonal relations, socio-psychological attitudes towards results and freedom, communicative and organizational abilities.У статті представлено результати емпіричного дослідження психологічних особливостей міжособистісної взаємодії працівників у виробничому колективі. Теоретично проаналізовано, що взаємодія як соціально-психологічне явище становить взаємно зумовлений вплив суб’єктів одне на одного в процесі їхньої спільної діяльності або спілкування, а прояви міжособистісної взаємодії опосередковані міжособистісними стосунками, спілкуванням і сумісною діяльністю. За результатами соціометричного дослідження переважна кількість працівників мають внутрішньогруповий статус «переважних»; коефіцієнт згуртованості колективу відповідає високому рівню. Виявлено, що задоволеність працівників різними аспектами власної професійної діяльності представлена здебільшого середніми значеннями, і лише шкала «стосунки зі співробітниками» представлена на високому рівні. З’ясовано переважання серед працівників інтернального локусу контролю. За даними емпіричного дослідження, високий рівень інтернальності переважає у сфері невдач, міжособистісних і виробничих стосунків. Діагностовано низький рівень інтернальності у сфері сімейних стосунків і сфері здоров’я. Досліджувані працівники орієнтовані на роботу, результат й адекватну матеріальну винагороду в професійній діяльності, прагнуть мати свободу, відчувати контроль над іншими людьми, здатні до альтруїзму. Найменш розвинутими виявилися такі соціально-психологічні установки, як орієнтація на процес і егоїзм. У працівників домінує середній та високий рівні розвитку комунікативних й організаторських здібностей. За результатами кореляційного аналізу встановлено індивідуально-психологічні чинники розвитку міжособистісної взаємодії працівників виробничого колективу: інтернальність у виробничих і міжособистісних стосунках, соціально-психологічні установки на результат та на свободу, комунікативні й організаторські здібності