Volodymyr Vynnychenko Central Ukrainian State University Scientific Journals
Not a member yet
885 research outputs found
Sort by
ТВОРЕННЯ ТА ПЕРЕКЛАД МЕТОНІМІЧНИХ ВІЙСЬКОВИХ ТЕРМІНІВ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ
Get PDFThe article is devoted to the study of English military terms formed by means of metonymy. A definition of the notion «a metonymic term» is given in the article, models and submodels of formation of English metonymic military terms are defined, methods and transformations of their translation into the Ukrainian language are also analyzed in it.A metonymic term is a means of official designation of a professional notion, formed by the transposition of the meaning of a linguistic unit based on the contiguity of the denoted notions, or on the basis of a functional relationship between them. Metonymic terms are quite common in the English language of the military sphere.It indicates the productivity of metonymy as a semantic mechanism of term formation in it. The models of their forming are the following: «process − result» (pure metonymy), «proper name − common name» (antonomasia), «part − whole» (synecdoche).Terms based on the «process–result» metonymic model are not numerous in the analyzed terminology. They are used to designate military objects and subjects by their actions. Terms of the antonomasia model, formed by means of the substitution of a proper name by a common, are used to designate military events, institutions, and inventions in the English language. Submodels of their formation are the following: «name of a settlement − military event»,«name of a settlement − military institution», «name of an inventor − military invention». The most widespread metonymic terms of the analyzed terminology are formed on the basis of synecdoche and its «part − whole» model. Submodels of their forming are «item of gear (uniform) − military personnel (equipment)», «individual − community», «significative component (quality, color, functional features) of a military object/subject – military object/subject».English metonymic military terms are rendered into Ukrainian by means of equivalents, calquing, descriptively, and with the help of various translation transformations. In addition to such simple translation transformations, as transposition, adding of words, and lexical substitutions, complex transformations, combining several simple transformations, are also used in the translation of the analysed terminology. Transformation translation is used mainly for the terminological combinations of the sphere.Статтю присвячено вивченню англомовних військових термінів, утворених метонімічним шляхом.У статті надається визначення поняттю «метонімічний термін», з’ясовуються моделі та субмоделі творення англомовних метонімічних термінів військової сфери, аналізуються способи та трансформації їх перекладу українською мовою.Метонімічний термін є засобом офіційної номінації фахового поняття, що утворюється шляхом транспозиції значення мовної одиниці за суміжністю понять, які вона позначає, або на основі функціонального зв’язку між ними. Метонімічні терміни є достатньо поширеними в англійській мові військової сфери, що свідчить про продуктивність метонімії як семантичного механізму термінотворення в ній. Моделями творення метонімічних термінів військової сфери є «процес – результат (власне метонімія)»; «власна назва – загальна назва (антономазія)»; «частина – ціле (синекдоха)».Терміни метонімічної моделі «процес − результат» не є численними в аналізованій термінології. Вони вживаються для номінації об’єктів і суб’єктів сфери за їх діями. Терміни антономазійної моделі, що полягає в заміщенні власного імені загальним, є засобами йменування військових подій, установ, винаходів в англійській мові. Субмоделями їх творення є «назва населеного пункта – військова подія», «назва населеного пункта – військова установа», «ім’я винахідника − військовий винахід». Найбільш поширеними в аналізованій термінології є терміни, утвореними на основі синекдохи. Подібні терміни утворені на основі моделі «частина – ціле». Субмоделями творення визначених термінів є «предмет екіпірування (уніформа) – військовослужбовець (техніка)», «людина − спільнота», «сигніфікативна складова (якість, колір, функціональні особливості) об’єкта, суб’єкта сфери – об’єкт, суб’єкт сфери». Англомовні метонімічні військові терміни відтворюються українськими еквівалентами, калькуванням, описово, за допомогою перекладацьких трансформацій. Окрім простих перекладацьких трансформацій перестановки, додавання слів, лексичної заміни, для перекладу метонімічних військових термінів вживаються також комплексні трансформації, що складаються з кількох простих трансформацій. Трансформаційний переклад використовується переважно для терміносполук
ТИПИ АНГЛІЙСЬКИХ ІДІОМ ТА ЇХ ВИКОРИСТАННЯ
Get PDFIn the provision of a scientific article the author gives the classification of idioms according to their types and also describes the usage of idioms in contemporary English language. In this article we differentiate the following types of idioms: similes; binominals, proverbs, cliches. We shall treat an idiom here as a fixed combination of words, the meaning of which is different from the meanings of its components, considered separately. We consider similes as expressions which compare two things that are connected with linking words as or like, e.g., as clear as crystal; fits like a glove. We consider binominals as types of idioms in which two words are joined by a linking word like and, or, to; e.g., neat and tidy; give or take; bumper to bumper. We consider proverbs as short finished sentences which refer to some collective experience and wisdom of human society, e.g., every cloud has a silver lining. We treat clichés as a comment that is often used in everyday situations. Cliches are frequently played with in advertising slogans and newspapers headlines, e.g., under the weather. We shall examine here the three domains of the English idiom’s usage: sailing, transport and science and technology. Britain is an island nation, with the sea playing a major role in the country’s history and its economy, it’s not surprising that the language has developed many idioms from sailing and maritime business. Transport is an everyday experience for many people, it is also unsurprisingly a rich source of idioms. Science and technology dominate peoples’ lives these days, so no wonder we have many idioms connected with this domain of contemporary English language.В матеріалі даної наукової статті автор наводить класифікацію ідіом згідно їх типам а також описує використання ідіом в сучасній англійській мові. У цій статті ми розрізняємо наступні типи ідіом: порівняння, двоскладні вирази, прислів’я та кліше. Ідіома трактується тут як фіксована комбінація слів, значення яких відмінне від значення їх компонентів, якщо розглядати їх окремо. Ми розглядаємо порівняння яв вислови, що порівнюють дві назви, що об’єднуються сполучниками as or like, e.g., as clear as crystal (прозоро як скло); fits like a glove (щільно облягати). Ми розглядаємо двоскладні вирази як ідіоми, де два слова об’єднуються сполучниками and, or, to; e.g., neat and tidy (охайний і акуратний); give or take (давай чи бери); bumper to bumper (дихати в спину, переслідувати). Ми розглядаємо прислів’я як короткі, завершені вислови, що посилають до колективного досвіду чи мудрості людства, e.g., every cloud has a silver lining (лихо не без добра). Ми трактуємо кліше як стійке словосполучення, що часто використовується в повсякденних ситуаціях. Кліше часто використовуються в рекламних слоганах та в газетних заголовках. e.g., under the weather (погано себе почувати). Також у цій статті ми досліджуємо три сфери реалізації ідіом в англійській мові: судноплавство, транспорт та наука та технологія. Британія є острівна країна, де море грало виключну роль у формуванні історії та економії цієї країни, тому не дивно, що в сучасній англійській мові багато ідіом, що походять з судноплавства та морського підприємства. Транспорт то є щоденний досвід для багатьох людей, тому не дивно, що цей лексикологічний шар є щедрим джерелом ідіом. Наука та технологія домінує життя людей сьогодні, тому не дивно, що ми маємо багато ідіом з цього шару в сучасній англійській мові
ВИКОРИСТАННЯ СТИЛІСТИЧНИХ ЗАСОБІВ У ЗОБРАЖЕННІ ГОЛОВНОГО ГЕРОЯ МІСТЕРА ДОМБІ В РОМАНІ «ДОМБІ І СИН» ЧАРЛЬЗА ДІККЕНСА
Get PDFThis article presents a comprehensive stylistic analysis of the main character in “Dombey and Son”, a novel by Charles Dickens. The research is based on selected excerpts from the text, which most vividly reveal the author's use of stylistic devices in shaping the images and psychological portraits of a key character. The study focuses on how Dickens’s language, narrative techniques, and choice of stylistic means contribute to character development and the conveyance of social critique. Stylistics, as a branch of linguistics, examines the expressive resources of language and the ways in which they are used in literary texts to achieve various artistic effects. This includes the analysis of phonetic, lexical, syntactic, and semantic devices that help enhance meaning, evoke emotions, and create a distinct authorial style. In literary stylistics, particular attention is paid to how language forms are used not only to tell a story but to build atmosphere, emphasize character traits, and communicate deeper ideological messages. In “Dombey and Son”, Dickens employs a rich array of stylistic tools such as metaphor, irony, contrast, repetition, epithets, and personification to construct vivid and memorable characters. The selected extracts analyzed in this article demonstrate how these devices work in concert to underline the cold pride of Mr. Dombey. Through detailed stylistic analysis, the article uncovers how Dickens’s linguistic choices serve not only to entertain but also to critique Victorian social norms and values, particularly in relation to family, commerce, and emotional repression. The article aims to highlight the close connection between style and meaning, showing how Dickens’s mastery of language shapes the reader’s perception of his characters and themes. The analysis underscores the importance of stylistic elements as a powerful tool in the author’s literary arsenal, making “Dombey and Son” a compelling and multi-dimensional narrative.У цій статті представлено комплексний стилістичний аналіз головного героя роману Чарльза Діккенса «Домбі і син». Дослідження базується на вибраних уривках з тексту, які найяскравіше розкривають використання автором стилістичних прийомів у формуванні образів та психологічних портретів ключового персонажу. Дослідження зосереджено на тому, як мова Діккенса, наративні прийоми та вибір стилістичних засобів сприяють розвитку персонажів та передачі соціальної критики. Стилістика, як розділ лінгвістики, досліджує виразні ресурси мови та способи їх використання в літературних текстах для досягнення різних художніх ефектів. Це включає аналіз фонетичних, лексичних, синтаксичних та семантичних прийомів, які допомагають посилити значення, викликати емоції та створити особливий авторський стиль. У літературній стилістиці особлива увага приділяється тому, як мовні форми використовуються не лише для розповіді історії, але й для створення атмосфери, підкреслення рис характеру та передачі глибших ідеологічних послань. У «Домбі і син» Діккенс використовує багатий спектр стилістичних засобів, таких як метафора, іронія, контраст, повторення, епітети та персоніфікація, для створення яскравих та запам'ятовуваних персонажів. Вибрані уривки, проаналізовані в цій статті, демонструють, як ці прийоми працюють разом, підкреслюючи холодну гордість містера Домбі. За допомогою детального стилістичного аналізу стаття розкриває, як мовні рішення Діккенса служать не лише для розваги, а й для критики вікторіанських соціальних норм і цінностей, особливо стосовно сім'ї, комерції та емоційного придушення. Стаття має на меті підкреслити тісний зв'язок між стилем і значенням, показуючи, як майстерне володіння мовою Діккенсом формує сприйняття читачем його персонажів і тем. Аналіз підкреслює важливість стилістичних елементів як потужного інструменту в літературному арсеналі автора, що робить «Домбі і син» захопливою та багатовимірною оповіддю
ПОЛІТИЧНА РИТОРИКА БОРИСА ДЖОНСОНА: СТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТА ПЕРЕКЛАДАЦЬКІ СТРАТЕГІЇ
Get PDFThis paper explores the stylistic and rhetorical features of political addresses delivered by English-speaking leaders during the ongoing war in Ukraine, with a focus on the period between 2022 and 2024. It provides a comprehensive overview of scholarly perspectives on stylistics and rhetoric, offering an in-depth examination of the distinctive traits found in political speech, including the linguistic tools used to persuade audiences and the classification of speech genres and types. Special attention is paid to rhetorical strategies designed to evoke emotion, such as the use of metaphors, repetition, rhetorical questions, and appeals to sentiment and how their effectiveness varies depending on contextual, cultural, and audience-specific factors. Furthermore, the paper highlights differences between American and British political rhetoric, shedding light on how each nation's leaders craft discourse to mobilize global support for Ukraine. The analysis suggests that American politicians tend to employ more emotionally charged language, relying heavily on expressive and rhetorical techniques to convey their viewpoints and shape public opinion. A case study of Boris Johnson’s oratorical style is included, showcasing his frequent use of figurative language, persuasive logic, and rhetorical constructions. Additionally, the article addresses translation-related challenges that arise from cultural and contextual disparities, which can hinder the faithful transmission of intended meanings. The study underscores the importance of precise and effective communication in global political discourse, especially during large-scale international crises like the war in Ukraine, where the implications of language choices are profound.У цій статті досліджуються стилістичні та риторичні особливості політичних промов англомовних лідерів у період війни в Україні, з акцентом на 2022–2024 роки. Розглядаються наукові підходи до стилістики та риторики, а також аналізуються характерні риси політичного мовлення, зокрема мовні засоби впливу на аудиторію та типологія й жанри політичних виступів. Особливу увагу приділено риторичним стратегіям, спрямованим на емоційний вплив, таким як метафори, повтори, риторичні запитання та емоційні заклики, а також тому, як їх ефективність залежить від контексту, культури та характеристик цільової аудиторії. У роботі також порівнюються риторичні особливості американських і британських політичних лідерів, аналізуються їхні підходи до формування політичного дискурсу та впливу на міжнародну підтримку України. Встановлено, що американські представники частіше вдаються до емоційно забарвленої мови, активно використовуючи виразні мовні засоби та риторичні прийоми для донесення своїх позицій і впливу на громадську думку. Як приклад, детально розглядається мовний стиль Бориса Джонсона, зокрема його вживання метафор, аналогій, логічних і риторичних аргументів, а також технік переконання. Окрему увагу приділено проблемам перекладу таких виступів, особливо труднощам, пов’язаним із культурними та контекстуальними відмінностями, які можуть впливати на точність і ефективність передачі змісту. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю чіткого й точного формулювання міжнародних політичних меседжів у часи глобальних криз, таких як війна в Україні, коли кожне слово має значення та може мати серйозні наслідки
ПРИВАТНІ ПРИСВЯТИ В УКРАЇНСЬКОМУ ПИСЬМЕНСТВІ 1920Х–1930Х РОКІВ: ВІД ДАРУ ДО СИМВОЛІЧНОГО КАПІТАЛУ
Get PDFIn this article analyzes the changes in the structure and functions of private dedications and dedicatory titles in the literary field of the 1930s compared to the 1920s. The relevance of this research is due to the need to update methodological approaches to the study of dedications in Ukrainian literature, and besides, to deepen understanding of this paratextual element functioning in the works of Ukrainian writers of the 1920s–1930s. The object of study are the dedications and dedicatory titles found in the works of Ukrainian writers of the “Executed Renaissance” era.Comparing the development trends in Ukrainian literature in the 1920s–1930s, the direct influence of social and political processes on dedicatory formulas, motives and forms of dedication can be marked. The cultivation of collectivism, the priority of public over personal led to a decrease in the number of private dedications (from 104 in the LF of the 1920s to 68 in the LF of the 1930s). In the works of Ukrainian writers of the 1920s, private dedications were an emotional expression of friendliness, gratitude, love for parents, brothers, sisters, a wife, a beloved one, children, friends. Young amateur writers: Komsomol members and party members, former workers and peasants, being conscious repeaters of party instructions, joined the literature on the wave of the “draft of strikers” at the end of 1920s – early 1930s. This had a noticeable effect on the nature of dedications. In the works of young, ideologically engaged authors, family members become the dedication addressees only if they are active participants in “socialist building”. Private dedications of the 1930s are more emotionally restrained, laconic, sometimes contain an indication of the addressee’s status (e.g., “To brother Andrii, the Komsomolets”, “To brother Yurko, the Red Guard – I dedicate”).In the conditions of political “turbulence” and systematic persecution of dissidents, a dedication became a dangerous act, because no one was immune from accusations of disloyalty, anti-Soviet agitation, or espionage.A personal dedication could become proof of acquaintance with the “enemy of the nation” or a reason for false accusations, so the writers more often used unspecific and collective dedications, for example: “To a Friend”, “To a Comrade”, “To a woman – a citizen of the Socialist Motherland, to a woman-friend, to a woman-mother I dedicate this work with love”, “To Parents”, etc. In the literary field of the 1920s, private dedications can be interpreted as an example of gift, but in the 1930s in the works of the apologists of socialist realism they are transformed into “symbolic capital”, which can be converted into prizes, positions, titles, and material values.У статті проаналізовані зміни структури й функцій приватних присвят і дедикаційних заголовків у літературному полі 1930-х років порівняно з 1920-ми. Актуальність студії зумовлена потребою оновлення методологічних підходів до вивчення присвят в українському літературознавстві, а також поглиблення уявлень про особливості функціонування цього паратекстового елемента у творах українських письменників 1920–1930 років. Об’єктом вивчення були присвяти й дедикаційні заголовки, виявлені у творах українських письменників доби «розстріляного відродження».Порівнюючи тенденції розвитку українського письменства 1920-х і 1930-х років, можна відзначити прямий вплив суспільно-політичних процесів на дедикаційні формули, мотиви й форми присвячування. Культивування колективізму, пріоритету громадського над особистим зумовило зменшення кількості приватних присвят (зі 100 у літературному полі 1920-х, до 68 у літературному полі 1930-х). У творах українських письменників 1920-х років вони були емоційним виявом приязні, вдячності, любові до батьків, брата, сестри, дружини, коханої, дітей, друзів. Наприкінці 1920х – на початку 1930х років на хвилі «призову ударників» у літературу вливаються молоді письменники-аматори – комсомольці й партійці, колишні робітники й селяни, які у своїй масі стали свідомими ретрансляторами партійних настанов. Це помітно вплинуло на характер присвят. Члени родини у творах молодих, ідеологічно заангажованих авторів стають адресатом присвяти лише в тому випадку, якщо вони є активними учасниками «соціалістичного будівництва». Приватні присвяти 1930-х рр. емоційно стриманіші, лаконічніші, інколи містять вказівку на статус адресата (напр., «Братові Андрію, – комсомольцеві», «Червоногвардійцеві – брату Юркові присвячую»).В умовах політичної «турбулентності» й системного переслідування інакодумців присвячування стало небезпечним актом, адже від звинувачень у неблагонадійності, антирадянський агітації чи шпигунській діяльності не був застрахований ніхто. Іменна присвята могла стати доказом знайомства з «ворогом народу», підставою для надуманих звинувачень, тож письменники частіше застосовували неконкретизовані й колективні присвяти, напр.: «Другові», «Товаришеві», «Жінці – громадянину Соціалістичної Вітчизни, жінці-другові, жінці-матері з любов’ю присвячую цей труд», «Батькам» тощо. У літературному полі 1920-х років приватні присвяти можна трактувати як приклад дару, натомість у 1930-ті роки у творчості апологетів соціалістичного реалізму вони перетворюються на «символічний капітал», який можна конвертувати в премії, посади, звання, матеріальні цінності
КОГНІТИВНО-КУЛЬТУРНА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ МЕТАФОРИЧНИХ ОБРАЗІВ ТВАРИН У ТУРЕЦЬКОМУ ТА УКРАЇНСЬКОМУ МОВНОМУ ПРОСТОРАХ
Get PDFThe article presents a comparative cognitive-cultural study of zoomorphic metaphors in Turkish and Ukrainian, which function as a means of verbalizing the ethnic worldview of the respective communities. The analysis focuses on metaphorical names of domestic animals that, in figurative usage, denote human qualities. A corpus of 38 lexical units – 18 from each language – has been identified and categorized into universal, unique, equivalent, equivalently synonymous, antonymous, and non-equivalent zoomorphisms. The study is grounded in dictionary definitions, contextual examples from literary sources, and current linguistic theories of semantic and cultural analysis.Special attention is paid to the national encoding of animal imagery and the stereotyping of zoosemantics within the linguistic consciousness of Turkish and Ukrainian speakers. Zoomorphic metaphor is shown to be a significant element of idiomaticity, evaluative expression, and person conceptualization through animal traits. Metaphorical modeling based on such traits reflects collective cultural memory, activates symbolic archetypes, social stereotypes, and the axiological framework of the ethnos.The findings reveal the deep integration of zoomorphic metaphors into the linguistic worldview, highlighting their functional diversity, emotional connotation, and capacity to convey national values through linguistic means.Future research is expected to expand the material by including metaphorical representations of wild animals in both Turkish and Ukrainian, enabling deeper cross-cultural analysis of zoosemic connotations.У статті здійснено порівняльне когнітивно-культурне дослідження зооморфних метафор у турецькій та українській мовах, що функціонують як засіб вербалізації етнічної картини світу турецького та українського етносу. Об'єктом аналізу виступають метафоричні найменування свійських тварин, які в переносному значенні позначають людину. Виокремлено 38 лексичних одиниць – по 18 з кожної мови, що репрезентують універсальні, унікальні, еквівалентні, еквівалентно-синонімічні, антонімічні та безеквівалентні зооморфізми. Основу дослідження становлять словникові дефініції, контекстуальні приклади з художніх творів, а також актуальні лінгвістичні концепції семантичного та культурного аналізу. Описано національно специфічне кодування образів тварин та стереотипізацію їх зоосемантики в межах мовної свідомості носіїв окремо турецької та української культур. Показано, що зооморфна метафора є важливим елементом мовної ідіоматичності, емоційно-оцінного забарвлення та концептуалізації людини через тваринний світ. З’ясовано, що метафоричне моделювання на основі тваринних ознак слугує відображенням колективної культурної пам’яті, актуалізує символічні архетипи, соціальні стереотипи та аксіологічні орієнтири етносу. Отримані результати демонструють глибоку інтеграцію зооморфних метафор у мовну картину світу, їх функціональну варіативність, емоційну маркованість і здатність до трансляції національних цінностей через мовні засоби. Перспективу дослідження становить розширення матеріалу шляхом включення назв інших тварин (не лише свійських) у турецькій та українській мовах для поглибленого зіставного аналізу когнітивно-культурних конотацій зоосемізмів
ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНІ АНТРОПОНІМИ В РОМАНІ «МЕЖА НЕВАДИ» ВЛАДИСЛАВА ІВЧЕНКА ЯК ОРГАНІЧНІ КОМПОНЕНТИ ТВОРУ
Get PDFScientific research is devoted to the study of character names, because one of the tasks of literary onomastics is the search and reasoned interpretations of the role of proper names of the literary heroes in the works of modern authors.Our goal is to research proper names of the literary heroes that function in the novel "Nevada Border" by V. Ivchenko. The task is to describe proper names of the literary heroes, to reveal their meaning, and to prove that they are organic components of the novel.It is proved that the proper names of V. Ivchenko's novel are the most important words, organic components of the work. The basis of the literary anthroponymicon of the novel are the names and surnames of Ukrainians, which the author borrows from a real noun. The largest number of proper names of the literary heroes are informational and evaluative. Ivchenko's names are not limited by any clichés or prohibitions, they are very capacious, saturated with information, symbols, and evoke appropriate associations, so it is interesting to study them. It was found that the information is present in pre-anthroponymic semantics, it is revealed through the author's characteristic and is expressed by basic connotations. The brightest among all proper names are the nicknames of both local people and the call signs of Ukrainian fighters. The motives for the creation of nicknames and call signs are impressive. The author gives excellent examples of how a nickname was passed down from generation to generation, sometimes acquiring diminutive suffixes, or underwent other changes under the influence of the Russian anthroposystem.Among the representatives of the enemy camp, there are also many telling surnames and nicknames. The names of real people in the novel are associated with a certain historical era, so they "mostly serve as the temporal framework of a literary work." In the historical storyline, names and nicknames of the most diverse origins are intertwined.Ivchenko gave some characters the names of famous people from different time zones, thus the author's postmodern style was manifested in the names. Our study will expand the general idea of proper names of the literary heroes as the basic components of the onymic system that create an image.Наукова розвідка присвячена дослідженню назв персонажів, адже одним із завдань літературної ономастики є пошук та аргументовані інтерпретації ролі літературно-художніх антропонімів у творах сучасних авторів.Наша мета – дослідити літературно-художні антропоніми, що функціонують у романі «Межа Невади» В. Івченка. Завдання – описати літературно-художні антропоніми, розкрити їхнє значення, довести, що вони є органічними компонентами роману.Доведено, що власні назви роману В. Івченка є найважливішими словами, органічними компонентами твору. Основою літературно-художнього антропонімікону роману є імена та прізвища українців, які автор запозичає з реального іменника. Найбільшу кількість літературно-художніх антропонімів становлять інформаційно-оцінні. Івченкові назви не обмежені якимись штампами чи заборонами, вони дуже місткі, насичені інформацією, символами, викликають відповідні асоціації, тому досліджувати їх цікаво. З’ясовано, що інформація знаходиться в доантропонімній семантиці, розкривається завдяки авторській характеристиці та увиразнюється базовими конотаціями. Найяскравішими серед усіх літературних антропонімів є прізвиська як місцевого люду, так і позивні українських бійців. Мотиви творення прізвиськ та позивних вражають.Автор подає прекрасні приклади як прізвисько передавалося від покоління до покоління, іноді обростаючи суфіксами здрібнілості, або зазнавало інших змін під впливом російської антропосистеми. Серед представників ворожого табору також багато промовистих прізвищ та прізвиськ. Імена реальних людей у романі пов’язані з певною історичною добою, тому вони «здебільшого і служать часовою канвою літературного твору». В історичній сюжетній лінії переплітаються імена та прізвиська найрізноманітнішого походження.Деяким персонажам Івченко дав імена відомих людей із різних часових поясів, таким чином і в найменуваннях проявився постмодерний почерк автора. Наше дослідження розширить загальне уявлення про літературно-художні антропоніми як базові складники онімної системи, які творять образ
НАРАТИВНІ СТРАТЕГІЇ ВІЗУАЛІЗАЦІЇ АБСТРАКТНИХ НАУКОВИХ КОНЦЕПЦІЙ У НАУКОВО-ПОПУЛЯРНОМУ ТЕКСТІ (У КОНТЕКСТІ РИТОРИКИ АКАДЕМІЧНОГО ПИСЬМА)
Get PDFThe article explores the narrative strategies for visualizing abstract scientific concepts in popular science texts, based on the work A Briefer History of Time by Stephen Hawking and Leonard Mlodinow. Various theoretical interpretations of the concept of «narrative strategy» in linguistics are examined. It is determined that a narrative strategy encompasses the choice of narrative perspective, the use of structural elements of the text, stylistic devices, and narrative techniques aimed at actively engaging the reader.The primary focus is on the methods of popularizing scientific knowledge through analogies, metaphors, humor, and references to mass culture. In particular, the study examines the use of analogies to explain abstract physical concepts, such as the expansion of the universe (illustrated by inflating a balloon) or quantum mechanics (explained through a bank account). It is found that such techniques facilitate the comprehension of complex material by creating cognitive bridges between scientific ideas and readers' everyday experiences. The role of spatial metaphors in visualizing scientific concepts is analyzed, such as explaining wormholes through tunnels in a mountain range. The study also examines the use of cultural references, particularly mentions of the film Back to the Future, to illustrate the hypothesis of alternative history. The article further explores the role of humor and personalization in storytelling, which help reduce cognitive load and make the text more engaging for the reader.The conclusion is drawn that the use of narrative strategies in popular science texts contributes to the effective communication of scientific knowledge. The application of analogies, metaphors, and cultural references makes abstract concepts more accessible, simplifying their perception and increasing readers’ interest.У статті досліджено наративні стратегії візуалізації абстрактних наукових концепцій у науково-популярному тексті (на матеріалі видання Стівена Гокінґа та Леонарда Млодінова «Найкоротша історія часу»). Розглянуто різноаспектні теоретичні інтерпретації поняття «наративна стратегія» у мовознавстві. Визначено, що наративна стратегія охоплює вибір оповідної перспективи, використання структурних елементів тексту, стилістичних засобів і оповідних технік, спрямованих на активний вплив на читача. Основний акцент зроблено на способах популяризації наукового знання за допомогою аналогії, метафори, гумору та посилання на масову культуру. Зокрема, розглянуто використання аналогій для пояснення абстрактних фізичних концепцій, як-от: розширення Всесвіту (через надування повітряної кулі) або квантової механіки (через банківський рахунок). Виявлено, що такі прийоми полегшують сприйняття складного матеріалу, створюючи когнітивні містки між науковими ідеями та повсякденним досвідом читачів.Досліджено роль просторових метафор, які сприяють візуалізації наукових концепцій, наприклад, пояснення кротовин через тунелі в гірському хребті. Проаналізовано також використання культурних референцій, зокрема посилань на кінофільм «Назад у майбутнє», для ілюстрації гіпотези альтернативної історії. У статті також розглянуто роль гумору та персоналізації оповіді, що знижує когнітивне навантаження і робить текст більш привабливим для читача. Зроблено висновок про те, що застосування наративних стратегій у науково-популярному тексті сприяє ефективному донесенню наукових знань. Використання аналогій, метафор і популярних культурних референцій робить абстрактні концепції доступнішими, спрощуючи їх сприйняття та сприяючи зацікавленню читачів
ОБРАЗ УКРАЇНЦЯ В АНГЛІЙСЬКОМОВНИХ МЕДІАКОНТЕНТАХ
Get PDFThis article deals with the actual problem of cognitive linguistics, which is related to the mental perception of the image of a Ukrainian by English-speaking users of world media. It is revealed that in the achievements of Ukrainian scientists in the field of cognitive linguistics, the image of Ukraine was distinguished from different points of view and aspects: in artistic and journalistic discourses, in frame modeling, comparative analysis of encyclopedic, folklore and artistic discourses, in the perspective of its conceptual and figurative-value content in the political English-language official discourse of the EU, in the song discourse of the period of the Russian-Ukrainian war, while the image of the Ukrainian was not researched in media content. In the context of our research, we reconstruct the image of a Ukrainian through its metaphorical implementation in English-language media content. It is proved that media sources influence on consumers' opinions and form a new virtual media reality. Media products such as: memes, demotivators, posts, caricatures, which help to understand the image of a Ukrainian through visual images, were singled out.This article highlights the events of aggressor’s attacks on Ukraine, participation of Ukrainians in peaceful competitions, on Olympic games 2025, opinions of English-language users about Ukrainians, their actions in a fight for the independence and freedom, permanent peace in the world. The analysis of language material and context of video content from English- language media allow to percept the characters of Ukrainian by the users of networks in positive connotation. Due to an interpretative-textual and semantic analysis conceptual metaphors that characterize Ukrainian from the point of view of world media users were singled out: UKRAINIAN is FORCE, UKRAINIAN is FREEDOM-LOVING, UKRAINIAN is RESISTANCE, UKRAINIAN is WINNER, UKRAINIANis a SUPERHERO, UKRAINIAN is PEACEMAKER, UKRAINIAN is CONFIDENCE in FORCES, UKRAINIAN is HONOUR.Стаття висвітлює актуальну проблему когнітивної лінгвістики, що пов’язана з ментальним сприйняттям образу українця англійськомовними споживачами світових медіа. Виявлено, що в здобутках вітчизняних науковців у царині когнітивної лінгвістики розглядався образ України з різних поглядів і аспектів: у художньому і публіцистичному дискурсі, у фреймовому моделюванні, компаративному аналізі енциклопедичного, фольклорного та художнього дискурсів, у ракурсі його понятійного та образно-ціннісного змісту в політичному англомовному офіційному дискурсі ЄС, у пісенному дискурсі періоду російсько-української війни, натомість образ українця в медіаконтентах не висвітлювався. У площині нашої розвідки образ українця реконструюємо через його метафоричну реалізацію в англійськомовних медіаконтентах. Доведено, що медіаджерела впливають на думки споживачів і формують нову віртуальну медіареальність. Виокремлено продукти медіа, зокрема меми, демотиватори, пости, карикатури, які сприяють розумінню образу українця через візуальні образи. Дана розвідка висвітлює події повномасштабного вторгнення агресора на Україну та участь українців в мирних змаганнях, на Олімпіаді-2024, думки англійськомовних споживачів про українців, їх дії у боротьбі за свою незалежність та свободу, сталий мир у світі. Аналіз мовного матеріалу та контексту повідомлень з англійськомовних медіаконтентів довів сприйняття образу українця споживачами соціальних мереж в позитивній конотації. Завдяки інтерпретаційно-текстовому та семантичному аналізу стало можливим виокремити концептуальні метафори, які характеризують українця з погляду користувачів світових медіа: УКРАЇНЕЦЬ – ЦЕ СИЛА, ВОЛЕЛЮБНІСТЬ, УКРАЇНЕЦЬ – ЦЕ СПРОТИВ, УКРАЇНЕЦЬ – ЦЕ ПЕРЕМОЖЕЦЬ, УКРАЇНЕЦЬ – ЦЕ ВПЕВНЕНІСТЬ В СВОЇХ СИЛАХ, ЦЕ СУПЕРГЕРОЙ, УКРАЇНЕЦЬ – ЦЕ МИРОТВОРЕЦЬ, УКРАЇНЕЦЬ – ЦЕ ПОШАНА
ФОРМУЛЮВАННЯ ОСНОВНИХ ПРИНЦИПІВ ПЕДАГОГІЧНОГО ПРОЄКТУВАННЯ ЗМІСТУ ХУДОЖНЬО-ГРАФІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ
Get PDFThe article highlights the theoretical foundations and proposes the main principles of pedagogical design of the content of artistic and graphic training. The relevance of the study is due to the modern challenges of artistic education - the rapid development of digital technologies, changing socio-cultural conditions and the need to form a high level of creative competencies in students. Changes in approaches to learning, the introduction of innovative methods and the need for interdisciplinary integration require a clear structuring of the principles of pedagogical design. The state of the problem under study in the scientific literature is analyzed: the historical evolution of the content of artistic and graphic education and modern approaches to the design of curricula are considered.Key factors influencing the development of artistic and graphic training are identified, including technical and technological progress, digitalization of the educational space, and adaptation of artistic education to the needs of the labor market. As a result of the analysis, a system of principles that should be guided by when developing the content of artistic and graphic training for future specialists has been identified and theoretically substantiated.The main ones include: the principle of scientificity and compliance with modern requirements, the principle of integration of artistic and technological components, the principle of continuity and systematicity, the principle of creative development and creativity, the principle of cultural correspondence and national orientation, the principle of personal orientation and free educational trajectory, the principle of practical significance and professional orientation, as well as the principle of flexibility and openness of content to innovations. Each of the above principles has practical significance for improving the training of future teachers of art disciplines, the formation of their professional competence, the development of independent creative thinking, the ability to experiment and innovative activity. The article also considers the relationship between the identified principles and their implementation in the practical training of students. It was found that the combination of theoretical principles and applied aspects of artistic and graphic training contributes to the formation of complex skills necessary for effective work in the field of art and design. Methodological recommendations are proposed for the implementation of these principles in the educational process, including the development of curricula, the integration of digital technologies and the adaptation of the educational process to modern challenges.У статті висвітлено теоретичні засади та запропоновано основні принципи педагогічного проєктування змісту художньо-графічної підготовки. Актуальність дослідження зумовлена сучасними викликами мистецької освіти: стрімким розвитком цифрових технологій, зміною соціокультурних умов та необхідністю формування в здобувачів освіти високого рівня творчих компетентностей. Зміни в підходах до навчання, упровадження інноваційних методик і необхідність міждисциплінарної інтеграції вимагають чіткої структуризації принципів педагогічного проєктування. Проаналізовано стан досліджуваної проблеми в науковій літературі: розглянуто історичну еволюцію змісту художньо-графічної освіти та сучасні підходи до проєктування навчальних програм. Виокремлено ключові чинники, що впливають на розвиток художньо-графічної підготовки, серед яких техніко-технологічний прогрес, цифровізація освітнього простору, адаптація мистецької освіти до потреб ринку праці. У результаті проведеного аналізу визначено й теоретично обґрунтовано систему принципів, якими варто керуватися при розробленні змісту художньо-графічної підготовки майбутніх фахівців. До основних із них належать: науковості та відповідності сучасним вимогам, інтеграції мистецьких і технологічних компонентів, наступності та системності, творчого розвитку та креативності, культуровідповідності та національної спрямованості, особистісної орієнтації та вільної освітньої траєкторії, практичної значущості та професійної спрямованості, а також гнучкості й відкритості змісту до інновацій. Кожен із зазначених принципів має практичну значущість для вдосконалення підготовки майбутніх учителів мистецьких дисциплін, формування їхньої професійної компетентності, розвитку самостійного творчого мислення, здатності до експериментування та інноваційної діяльності. У статті також розглянуто взаємозв’язок між визначеними принципами та їх реалізацією в практичній підготовці студентів. Виявлено, що поєднання теоретичних засад та прикладних аспектів художньо-графічної підготовки сприяє формуванню комплексних навичок, які необхідні для ефективної роботи у сфері мистецтва та дизайну. Запропоновано методичні рекомендації щодо впровадження цих принципів у навчальний процес, включно з розробкою навчальних програм, інтеграцією цифрових технологій та адаптацією освітнього процесу до сучасних викликів