Volodymyr Vynnychenko Central Ukrainian State University Scientific Journals
Not a member yet
885 research outputs found
Sort by
ОНІМНИЙ ПРОСТІР КІРОВОГРАДЩИНИ У ПРАЦЯХ В. В. ЛУЧИКА
Get PDFRegional studies of onomastic vocabulary play a significant role in the stable development of national onomastics.In this regard, the scientific research carried out on the material of Kirovohrad region personal names, where in the last century a research environment of onomasts was formed, the leader of which was V. V. Luchyk for a long time, is indicative. The scientist elaborated his own methodology for collecting factual material, conducted field research, got acquainted with the history of the region, created the Central Ukrainian Toponymic Laboratory, encouraging both experienced and young specialists to work there, and organised periodicals. However, one of V. Luchyk's greatest achievements was his own scientific descriptions of the Kirovohrad region's personal names, which were primarily dominated by hydronymic and limnonymic vocabulary. The scientist analysed and etymologised hundreds of names of rivers, ponds, streams, springs, and marshes. The researcher's interests also included such categories of onyms as oikonyms, toponyms, microtoponyms, oronyms, urbanonyms, etc. This factual material formed the basis of two monographs, two dictionaries and a number of other publications. The scientist understood the entire national onomastic space through the prism of etymologising the proper names of Kirovohrad region, the presentation of which, having been tested in a number of articles submitted to professional domestic and foreign publications, in reports at international and all-Ukrainian onomastic conferences, was reflected to the greatest extent in the author's ‘Etymological Dictionary of Place Names of Ukraine’.Awareness of the onomastic space of Kirovohrad region also influenced the general scientific views of the scholar, which he shared in his subsequent publications, some of which were included in encyclopaedic editions of onomastic, historical and interdisciplinary character. A special place was occupied by the study of the onomastic material of Kirovohrad region in the creation by V. Luchyk of the theory of the Middle Dnipro ancestral homeland of the Slavs.Для стабільного розвитку вітчизняної ономастики відіграють значну роль регіональні дослідження онімної лексики. Показовими стосовно цього є наукові пошуки, здійснені на матеріалі онімів Кіровоградщини, де у минулому столітті сформувалося дослідницьке середовище ономастів, лідером яких тривалий час був В. В. Лучик. Учений розробив свою методику збирання фактичного матеріалу, здійснив польові дослідження, ознайомився з історією краю, створив Центральноукраїнську топонімічну лабораторію, заохотивши до її роботи як досвідчених, так і молодих фахівців, організував періодичне видання наукових праць. Проте одними із найбільших досягнень В. В. Лучика були його власні наукові описи онімів Кіровоградщини, де передовсім переважала гідронімна і лімнонімна лексика. Науковцем були проаналізовані й етимологізовані сотні назв річок, ставків, струмків, джерел, боліт. До кола інтересів дослідника входили і такі розряди онімів, як ойконіми, топоніми, мікротопоніми, ороніми, урбаноніми та ін.Цей фактичний матеріал ліг в основу двох монографій, двох словників і низки інших публікацій. Крізь призму етимологізування власних назв Кіровоградщини учений усвідомлював увесь вітчизняний онімний простір, представлення якого, пройшовши випробування у низці статей, поданих до фахових вітчизняних і закордонних видань, у доповідях на міжнародних і всеукраїнських ономастичних конференцій, найбільшою мірою відбився в авторському «Етимологічному словнику топонімів України». Усвідомлення онімного простору Кіровоградщини вплинуло і на загальнотеоретичні погляди вченого, якими він ділився у своїх наступних публікаціях, частина з яких входила до енциклопедичних видань ономастичного спрямування, а також історичного і міждисциплінарного характеру. Особливе місце відіграло опрацювання онімного матеріалу Кіровоградщини у створенні В. В. Лучиком теорії середньонаддніпрянської прабатьківщини слов’ян
МОВНЕ ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ І СОЦІОЛОГІЧНІ ОПИТУВАННЯ ПРО ДИНАМІКУ ВЗАЄМОДІЇ ТОПОНІМ-ВІЙНА
Get PDFThe article is devoted to the disclosure of one of the fragments of the influence of the extralinguistic factor ‘war’ on the language. There is no systematic characterisation of the functioning and changes of place names during the three stages of the war: the methodology and terminological base of the analysis, as well as the content indicators of the problem, have not been formed yet. The purpose of the article is to study the relations between the government and society in the course of replacing signs of public space during the Anti-Terrorist Operation (ATO), the first stage of Russia's war against Ukraine (12.04.2014–30.04.2018). The purpose of the article is to analyse from a sociolinguistic perspective the provisions of decommunisation legislation and the views of society on issues related to renaming by analysing regulatory and legislative acts and sociological surveys before and during the ATO. The theoretical basis of the analysis is the provisions on the legal framework for renaming, its history and study, and the sources of the research are publications of the period in question, including the laws of Ukraine and related documents, as well as the works of the Ukrainian Institute of National Memory, the National Institute for Strategic Studies, and materials from sociological surveys for the period 2013–2018.Using comparative, discourse, and quantitative analysis, new results were obtained about the events in the country, the state of society, and the legislative actions of the authorities as a prerequisite for renaming the public space of Ukraine and at the same time the reason for the slow replacement of Russian-Soviet names; about the state policy of memory, which has become a function of central and local authorities; about the role of legislation in society's understanding and assessment of its Soviet past; about the renewal of public space and the emergence of all-Ukrainian narratives in it, which ‘worked’ to accelerate the process of renaming.The incomplete renaming of public space showed that the state in the first period of the war recognised the replacement of Russian-Soviet names with ideological semantics as a cultural resource for strengthening national security.Стаття присвячена розкриттю одного із фрагментів впливу екстралінгвального чинника ‘війна’ на мову. Системна характеристика функціонування і змін топонімів у період трьох етапів війни ще відсутня: не сформована методологія та термінологічна база аналізу, змістові показники проблеми. Мета статті полягає в дослідженні зв’язків між владою та соціумом у ході заміни знаків публічного простору в період Антитерористичної операції (АТО), першого етапу війни Росії проти України (12.04.2014–30.04.2018). Завдання статті – з соціолінгвістичної перспективи проаналізувати приписи декомунізаційного законодавства та погляди соціуму на питання, пов’язані з перейменуванням, шляхом аналізу нормативно-законодавчих актів та соціологічних опитувань до початку і в час АТО. За теоретичну базу аналізу послужили положення про правові рамки перейменування, його історію та вивчення, джерела дослідження – публікації окресленого періоду, зокрема закони України і супутні документи, які мають стосунок до них, а також праці Українського інституту національної пам’яті, Національного інституту стратегічних досліджень і матеріали соціологічних опитувань за період 2013–2018 рр.За допомогою зіставного, елементів дискурс- та кількісного аналізу отримано нові результати про події в країні, стан суспільства і законодавчі дії влади як передумову перейменування публічного простору України і водночас причину повільної заміни російсько-радянських назв; про державну політику пам’яті, яка стала функцією центральної та місцевої влад; про роль законодавства для розуміння й оцінки соціумом свого радянського минулого; про оновлення публічного простору і появу в ньому загальноукраїнських наративів, які «запрацювали» на пришвидшення національного самоусвідомлення та української ідентичності; про обов’язкову заміну публічного простору від ідеологічних знаків та більшу активність представників центральної влади в цьому процесі, ніж частини місцевих громад.Незакінчене перейменування публічного простору засвідчило, що держава в перший період війни визнала заміну російсько-радянських назв з ідеологічною семантикою як культурний ресурс зміцнення національної безпеки
ПРІЗВИЩА РІВНЕНЩИНИ ІЗ СУФІКСАМИ -АК, -ЯК
Get PDFThe article is devoted to the study of the features of the formation and development of surnames of the historical Rivne region with the suffix -ak, -yak. The genesis, functions, word-forming features and prevalence of anthroponymic formants -ak, -yak are specified, and the evolution of regional surnames with these suffixes is considered.It is noted that the suffixes -ak < *-akъ, -yak < *-jakъ, characteristic of the Ukrainian-West Slavic linguistic unity, have ancient Indo-European and Proto-Slavic origins. It can be argued with a high degree of probability that in the historical era they replaced the short and insignificant archaism -k-. The primary function of the formants was diminutive, which later, according to a neutral-asemantic sign, was formalized into anthroponymic.The practice of using regional surnames with suffixes -ak-, -yak- is characteristic of the historical Rivne region of the 16th century, as well as of the whole of Ukraine, later slowing down a bit and acquiring modern trends with the legal codification of proper personal names. In the modern anthroponymic of the region, surnames with -ak (-yak), -chak are unproductive and make up about two and a half percent of the total number of such names.The selected regional names are differentiated into two thematic groups according to lexical-semantic and morphological methods of creation. The first, relatively small group of names includes surnames that arose as a result of direct onymization of common names or anthroponyms, formed using the suffixes -ak- (-yak-), -chak-. In order to ensure holistic unity, su rnames (of course, not morphological formations) in which -ak- (-yak-), -chak- are part of the root of the word were also deliberately considered. The second group includes nominal and appellative suffix names. The latter were divided according to general word-forming meanings: a person is the bearer of a subject attribute, a person is the bearer of a certain attributive attribute, a person is the performer of a certain action, a person is correlated with a certain number.Статтю присвячено дослідженню особливостей формування і розвитку прізвищ історичної Рівненщини із суфіксами -ак, -як. Уточнено генезу, функції, словотворчі особливості і поширеність антропонімних формантів -ак, -як, розглянуто еволюцію регіональних прізвищ із цими суфіксами.Зазначається, що характерні для українсько-західнослов’янської мовної єдності суфікси -ак < *-akъ, -як < *-jakъ мають давні індоєвропейські та праслов’янські витоки. З великою долею ймовірності можна стверджувати, що в історичну епоху вони замінили собою короткий і малозначущий архаїзм -k-. Первинною функцією формантів була демінутивна, яка згодом за нейтрально-асемантичною ознакою формалізувалася в антропонімічну.Практика використання регіональних прізвищ із суфіксами -ак-, -як- характерна для історичної Рівненщини ХVІ століття, як і всієї України, згодом трохи уповільнюється і набуває сучасних тенденцій з юридичною кодифікацією власних особових назв. У сучасному антропоніміконі краю прізвища з -ак (-як), -чак малопродуктивні і становлять близько двох із половиною відсотків від загальної кількості подібних назв.Відібрані регіональні назви диференційовано у дві тематичні групи за лексико-семантичним і морфологічним способами творення. До першої, відносно невеликої групи назв, віднесено прізвища, які постали в результаті безпосередньої онімізації загальних назв чи антропонімів, що утворені за допомогою наростків -ак- (-як-), -чак-. З метою забезпечення цілісної єдності свідомо розглянуто також прізвища (звичайно ж не морфологічні утворення) у яких -ак- (-як-), -чак- є частиною кореня слова. До другої групи віднесено відіменні і відапелятивні суфіксальні назви. Розподіл останніх здійснено за загальними словотвірними значеннями: особа – носій предметної ознаки, особа – носій певної атрибутивної ознаки, особа – виконавець певної дії, особа співвідносна з певним числом
АДАПТАЦІЯ ТЕКСТУ ЯК ЗАСІБ ПЕРЕКЛАДУ (НА ПРИКЛАДІ ГУМОРУ КОМЕДІЙНОГО СЕРІАЛУ «THE OFFICE»)
Get PDFThe article examines the adaptation of humor as one of the leading strategies in the process of audiovisual translation. It explores the specifics of conveying the comic effect in a foreign language environment, with a particular focus on verbal, situational, and cultural humor. Special attention is given to the analysis of translation decisions related to the rendering of puns and idiomatic expressions, as these elements of humor require a nuanced approach to preserve their semantic and comic impact in a different cultural context.The material for the study was the popular TV series The Office. Through numerous dialogues from the series, the main techniques used to convey English-language humor into Ukrainian were analyzed. In particular, four key idiom translation strategies were identified: the use of partial phraseological equivalents, descriptive translation, calquing, and substitution with idiomatic analogs. Each of these strategies is illustrated with examples from specific episodes, allowing not only an evaluation of the effectiveness of the chosen decisions but also an examination of the degree to which the comic effect embedded in the original text is preserved. In general, the article emphasizes the importance of a deep understanding of linguistic and cultural specifics, as humor often relies on social norms, linguistic peculiarities, and background knowledge intrinsic to a particular culture. A high-quality translation requires not only linguistic competence but also creativity, intercultural sensitivity, and an understanding of genre-specific features. It is concluded that in this context, the translator acts not only as a linguistic mediator but also as an active participant in the process of creating a new cultural product adapted to the target audience. This approach allows for achieving an equivalent emotional impact and preserving the authenticity of the comedic text, which is crucial for ensuring a deep emotional response from viewers.У статті розглядається адаптація гумору як одна з провідних стратегій у процесі аудіовізуального перекладу. Досліджено специфіку передачі комічного ефекту в іншомовному середовищі, зокрема акцентовано увагу на вербальному, ситуаційному та культурному гуморі. Особлива увага приділена аналізу перекладацьких рішень, що стосуються передачі каламбурів та ідіоматичних виразів, оскільки ці елементи гумору потребують тонкого підходу для збереження їхнього смислового і комічного навантаження в іншій культурній реальності. Матеріалом для дослідження став популярний серіал «The Office». На прикладі численних діалогів серіалу було проаналізовано основні прийоми, які використовуються для передачі англомовного гумору українською мовою. Зокрема, виявлено чотири ключові стратегії перекладу ідіом: використання часткових фразеологічних еквівалентів, описовий переклад, калькування та заміна ідіоматичними аналогами. Кожен з цих підходів ілюстровано прикладами з конкретних серій, що дозволяє не тільки оцінити ефективність вибраних рішень, а й виявити ступінь збереження комічного ефекту, закладеного в оригінальному тексті. Загалом, стаття підкреслює важливість глибокого знання лінгвокультурної специфіки, оскільки гумор часто базується на соціальних нормах, мовних особливостях та фонових знаннях, притаманних певній культурі. Якісний переклад вимагає не лише мовної компетентності, але й креативності, міжкультурної чутливості та розуміння жанрових особливостей. Встановлено, що перекладач у такому контексті виступає не лише як мовний посередник, а й як активний учасник процесу створення нового культурного продукту, адаптованого до цільової аудиторії. Такий підхід дозволяє досягти еквівалентного емоційного впливу та зберегти автентичність комедійного тексту, що є важливим для забезпечення глибокого емоційного відгуку у глядачів
СТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ РОМАНУ БЕРНГАРДА ШЛІНКА «ЧИТЕЦЬ»
Get PDFThe article examines the process of translating Bernhard Schlink’s literary work «The Reader», in particular the difficulties associated with conveying the author’s style, the philosophical aspects of the novel, and the psychological nuances it reveals. The author analyzes how a translator should take into account not only linguistic constructions, but also socio-cultural contexts, moral dilemmas, and historical realities that form the background of the work. Since the novel has a deep emotional charge, it is important not only to accurately convey the content, but also to preserve the atmospheric tension that Schlink creates through specific language.The article pays attention to the peculiarities of lexical and syntactic units used to express the inner world of characters experiencing deep moral and psychological conflicts. It is determined that the translator, in conveying these nuances, must find a balance between accuracy and emotional intensity, while maintaining the stylistic unity of the text. The author also draws attention to the choice of appropriate equivalents for the cultural specifics contained in the original text and the importance of understanding the context for the correct interpretation and reproduction of the author’s idea.One of the central points of the study is the role of the translator as a creator who does not simply transfer words from one language to another, but is also actively involved in the process of interpreting and adapting the text to a new linguistic and cultural reality. It is highlighted that the translation of a work of art is not only a technical process, but also a deep creative act that involves significant responsibility to the original and the potential reader.The article examines various approaches to the translation of works of art that are applied to «The Reader», emphasizing the importance of preserving the internal logic and intentions of the author. It is revealed that the features of Schlink’s literary text require a special approach that is capable of preserving not only external accuracy, but also the internal essence of the original.У статті досліджено процес перекладу художнього твору Бернгарда Шлінка «Читець», зокрема складнощі, пов’язані з передачею авторського стилю, філософських аспектів роману та психологічних нюансів, які він розкриває. Автор аналізує, як перекладач має враховувати не лише мовні конструкції, а й соціокультурні контексти, моральні дилеми та історичні реалії, що формують тло твору. Оскільки роман має глибоке емоційне навантаження, важливим є не тільки точне передавання змісту, а й збереження атмосферної напруги, яку Б. Шлінк створює через специфічну мову.У статті приділено увагу особливостям лексичних і синтаксичних одиниць, які використовуються для вираження внутрішнього світу персонажів, що переживають глибокі моральні й психологічні конфлікти. Визначено, що перекладач, передаючи ці відтінки, повинен знайти баланс між точністю й емоційною інтенсивністю, зберігаючи стильову єдність тексту. Автор також звертає увагу до вибору відповідних еквівалентів для культурних специфік, які містить оригінальний текст, і важливості розуміння контексту для правильної інтерпретації і відтворення авторської ідеї.Одним із центральних моментів дослідження є роль перекладача як творця, який не просто переносить слова з однієї мови на іншу, а й активно залучається до процесу інтерпретації та адаптації тексту до нової мовної та культурної реальності. Висвітлено, що переклад художнього твору – це не тільки технічний процес, а й глибокий творчий акт, який передбачає значну відповідальність перед оригіналом та потенційним читачем.У статті розглянуто різні підходи до перекладу художніх творів, які застосовуються до «Читця», підкрес- люючи важливість збереження внутрішньої логіки та інтенцій автора. Виявлено, що особливості худож- нього тексту Б. Шлінка вимагають особливого підходу, здатного зберігати не лише зовнішню точність, але й внутрішню суть оригіналу
МОРФОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПІДЛЯСЬКИХ ГОВІРОК У ТЕКСТАХ ЧАСОПИСУ «НАД БУГОМ І НАРВОЮ»
Get PDFPodlasian cultural and public figures actively support the tendency of creation literature in the dialect language, for example texts written entirely in Podlasian dialects have been consistently represented from 1991 till the present day on the «Nad Buhom i Narvoiu» magazine. This is arouses the interest of dialectologists and opens up new prospects for linguistic research. The article is devoted to the analysis of the morphological features of Podlasian dialects represented in the texts from the «Nad Buhom i Narvoiu» magazine.The specificity of this study includes the thorough investigation of the material source base, namely the issues of the «Nad Buhom i Narvoiu» magazine from 1991 to 2023 (191 issues), in order to identify linguistic elements that the most clearly illustrate the morphological features of Podlasian dialects. The systematization and further characterization of the selected facts were carried out with using the methods of linguistic description and comparative analysis.The results of the study show that the distinct dialect specificity of Podlasian nouns is represented by the genitive plural forms, where the phonetic origin endings –ув, -уов dominates: батькув, гектаруов. The instrumental case of feminine nouns (less often – masculine and neuter nouns of the soft group is distinguished by the endings –ою and –ом appropriately): працьою, сонцьом. Podlasian adjectives are characterized by the consistent functioning of short masculine singular forms – роджани, стомляни – and unstressed neuter, feminine forms and plural forms – золотая, святий. Verbs are characterized by the phonetic origin infinitive suffix -ті and the ending -лі of the past tense in the third person plural forms: накопати, уратовали. Podlasian pronouns are represented by archaic forms and phonetic features: мні, юой. Specific Podlasian adverb and numeral forms have been traced in this study – одсюол, тридцет. The described morphological features of Podlasian dialects indicate their kinship with Volyn-Polesian dialects, as well as a moderate influence of the Polish language.Культурні та громадські діячі Підляшшя активно підтримують тенденцію до створення літератури говірковою мовою, зокрема в часописі «Над Бугом і Нарвою» від 1991 року до сьогодні послідовно репрезентовано тексти, всуціль написані підляськими говірками, що викликає зацікавлення діалектологів та відкриває нові перспективи для лінгвістичних досліджень. Стаття присвячена аналізу морфологічних особливостей підляських говірок, якими написано тексти з часопису «Над Бугом і Нарвою». Специфіка дослідження полягає в наскрізному вивченні джерельної бази матеріалів, а саме випусків журналу «Над Бугом і Нарвою» від 1991 року до 2023 (191 номер), з метою виявлення мовних одиниць, які найбільш виразно ілюструють особливості морфологічного рівня підляських говірок. За допомогою методів лінгвістичн ого опису та зіставного аналізу було здійснено систематизацію та подальшу характерис тику дібраного фактажу. Результати дослідження засвідчують, що виразну діалектну специфіку підляської іменникової словозміни в матеріалах часопису представлено формами родового відмінка множини, де домінує закінчення фонетичного походження –ув, -уов: батькув, гектаруов; орудний відмінок іменників жіночого, рідше – чоловічого та середнього родів м’якої групи, вирізняється закінченням –ою та –ом відповідно: працьою, сонцьом. Для підляських прикметників характерне послідовне функціонування усічених форм однини чоловічого роду – роджани, стомляни – та нестягнених форм середнього, жіночого родів та множини – золотая, святиї. Дієсловам властивий інфінітивний суфікс -ті та закінчення –лі фонетичного походження у формах минулого часу третьої особи множини: накопаті, уратовалі. Підляські займенники репрезентовані архаїчними формами та фонетичними явищами: мні, юой. Простежено специфічні підляські форми прислівників та числівників – одсюоль, тридцеть.Описані морфологічні особливості підляських говірок свідчать про спорідненість їх з волинсько-поліськими говірками, а також про помірний вплив польської мови
СИСТЕМНА РОЛЬ ПАЛАТАЛІЗАЦІЙ У СТАНОВЛЕННІ ФОНЕТИКО-ФОНОЛОГІЧНОЇ БУДОВИ УКРАЇНСЬКОЇ І ПОЛЬСЬКОЇ МОВ
Get PDFThe article is dedicated to the study of systemic role of palatalization processes in the formation of the phonetic- phonological structure of Ukrainian and Polish languages. Palatalizations, originating in the Middle Proto-Slavic period, covered all dialects of the Proto-Slavic language and had a decisive influence on the formation of the consonantism of both languages. The article traces the evolution of soft consonants from their positional variants to phonemes with an independent semantic-distinguishing status. The analysis presents a comparative picture of consonant alternations that arose as a result of the interaction of consonants with front vowels, as well as “consonant+j” reflexes, and also covers the processes of phonologization of palatals in the conditions of the fragmentation of the Proto-Slavic language. Special attention is paid to the specificity of palatalizations on the Proto-Polish and Proto-Ukrainian background, which, despite the common base, demonstrate significant differences in the duration, depth and type of modifications. The emergence of microsystems of palatal phonemes, the transformation of their articulatory and functional role and the expansion of the phonemic opposition on the basis of hardness-softness are substantiated. The article emphasizes that the tendency towards syllabic synharmonism, which originated in the common Proto-Slavic period and defined palatality as one of the most important phonetic features that distinguish Slavic languages from non-Slavic ones, having reached its maximum during the period of the emergence of individual Slavic languages, ceased to operate, and with it the law of palatalization declined. It is emphasized that the results of palatalization became the basis for further changes, in particular depalatalization, which influenced the final formation of vocalism.The most important phonological results of palatalization include the emergence of consonant phonemes of a new quality, which had a softened character and caused the emergence of the palatal-nonpalatal opposition – a category that distinguishes Ukrainian and Polish from other European languages.Стаття присвячена дослідженню системної ролі палаталізаційних процесів у формуванні фонетико-фонологічної будови української і польської мов. Палаталізації, зародившись у середньому праслов’янському періоді, охопили всі діалекти праслов’янської мови та справили вирішальний вплив на становлення їхнього консонантизму. Простежено еволюцію м’яких приголосних від їх позиційних варіантів до фонем із самостійним смислорозрізнювальним статусом. Аналіз подає порівняльну картину чергувань приголосних, що виникли внаслідок взаємодії приголосних з голосними переднього ряду, а також рефлексів «приголосний+j», а також охоплює процеси фонологізації палатальних в умовах розпаду праслов’янської мови. Окрему увагу приділено специфіці палаталізацій на протопольському й протоукраїнському ґрунті, які попри спільну базу демонструють суттєві розбіжності в тривалості, глибині й типі модифікацій. Обґрунтовано виникнення мікросистем палатальних фонем, трансформацію їх артикуляційної й функціональної ролі та розширення фонемної опозиції за ознакою твердість–м’якість. Акцентовано на тому, що тенденція до складового сингармонізму, яка зародилася ще в спільний праслов’янський період і визначила палатальність як одну з найголовніших фонетичних рис, що нею слов’янські мови відрізняються від неслов’янських, досягши свого максимуму в період постання окремих слов’янських мов, перестала діяти, а з нею разом занепав закон палаталізації. Підкреслено, що результати палаталізацій стали підґрунтям для подальших змін, зокрема депалаталізації, що вплинула на остаточне оформлення вокалізму.До найважливіших фонологічних результатів палаталізацій віднесено постання приголосних фонем нової якості, які були м’якими (пом’якшеними) за своєю природою і спричинили появу кореляції палатальність–непалатальність – категорії, що виділяє українську та польську мови на тлі інших європейських
ЛІНГВОКУЛЬТУРНА АДАПТАЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЕМОТИВНО-ОЦІННОЇ ВІЙСЬКОВОЇ ЛЕКСИКИ В АНГЛІЙСЬКОМУ ТА ФРАНЦУЗЬКОМУ МЕДІА ДИСКУРСІ
Get PDFThe article presents a semantic analysis of connotatively charged military vocabulary used in the Ukrainian media space, particularly in the context of information wars and global conflicts. It identifies key issues related to the linguacultural adaptation of such lexical units when translated into English and French. Special attention is given to the emotive-evaluative colouring of military vocabulary, which has a significant impact on public opinion and political sentiments. It is established that emotive-evaluative lexical units (words and phrases) are not only capable of conveying facts but also of shaping stereotypical images (of the aggressor, hero, or victim), and are thus actively employed in media discourse to manipulate public consciousness.The adequacy of rendering emotive-evaluative military vocabulary in English and French requires the use of various translation transformations, such as modulation, concretization, generalization, and descriptive translation.These contribute to the linguacultural adaptation of media texts to the linguistic and cultural characteristics of each language, which is critically important in the context of intercultural communication. The analysis demonstrates that the linguacultural adaptation of military vocabulary in different linguistic spaces is driven by cultural differences and the need to preserve the emotional-evaluative and informational content of the original.The article also emphasizes the role of media in shaping ideas that reflect socio-political contexts in times of war and highlights the influence of geopolitical factors on the choice of military terminology, which, in turn, affects how war is perceived by different social groups. It addresses the challenges of linguacultural adaptation of military vocabulary within international relations, which requires particular sensitivity to context and the emotive-evaluative nuances of military language.У статті здійснюється семантичний аналіз конотативно навантаженої військової лексики, яка використовується в українському медійному просторі, зокрема в контексті інформаційних воєн і глобальних конфліктів, та визначаються ключові проблеми лінгвокультурної адаптації таких лексичних одиниць при перекладі англійською та французькою мовами. Особлива увага приділяється емотивно-оцінному забарвленню військової лексики, що має значний вплив на громадську думку та політичні настрої. Встановлено, що емотивно-оцінні лексичні одиниці (слова і словосполучення) здатні не лише передавати факти, але й формувати стереотипні образи (агресора, героя, жертви) і томуактивно використовуються в медійному дискурсі для маніпуляції свідомістю.Адекватність відтворення емотивно-оцінної військової лексики англійською та французькою мовами зумовлює застосування різних перекладацьких трансформацій, як-отмодуляція, конкретизація, генералізація та описовий переклад, які сприяють лінгвокультурній адаптації медійного тексту до мовних і культурних особливостей кожної з мов, що є критично важливим у контексті міжкультурної комунікації. Аналіз показує, що лінгвокультурна адаптація військової лексики у різних мовних просторах зумовлена культурними відмінностями та важливістю збереження емоційно-оцінного й інформаційного змісту оригіналу. У статті також підкреслюється роль медіа у формуванні ідей, що відображають соціально-політичні контексти в умовах війни, а також акцентується на впливі геополітичних чинників на вибір військової термінології, що, своєю чергою, впливає на сприйняття війни різними соціальними групами. Висвітлюються проблеми лінгвокультурної адаптації військової лексики в умовах міжнародних відносин, що вимагають особливої чутливості до контексту й емотивно-оцінювального забарвлення військової лексики
ПОЕТИКА ДИТИНСТВА У РОМАНІ РЕЯ БРЕДБЕРІ «КУЛЬБАБОВЕ ВИНО»
Get PDFThe article investigates the poetics of childhood in Ray Bradbury’s «Dandelion Wine» as a means through which childhood memories are created and catered to via literary technique. The article illuminates the importance of memory as well as nostalgia and psychological space-time in the literary representations of childhood by examining the way Bradbury imagines childhood in his novel. Bradbury’s novel, which is often read as an autobiographical mirror of his own boyhood, is a powerful consideration of the childhood as we know. It is not only shaped but resealed through the prism of memory and narrative. Ultimately the article assess the aesthetic and nostalgic potential of «Dandelion Wine», showing how, through this novel, Bradbury is able to create an idealized literary space in which the transitory musings of childhood can flourish. A close reading of «Dandelion Wine» provides plenty of evidence of how it works to establish its dreamlike tone, demonstrating the ways in which Bradbury molds the experience of childhood. The story’s make-up, bits and pieces, corresponds with how child’s view of time is never a straight line – huge moments, einzeln – and therefore the easier to make it a more memory-based tale.. Bradbury’s pictures tie together nature, the senses and memory to create a stunning tapestry of a world that feels real yet eternal, drawing readers into what it feels like to be young. Finally, this article demonstrates how literature preserves childhood and shapes our view of its beauty, fragility and importance in our lives with a sense of permanence, since literature is everlasting. In the poetic reflections and the strange narrative structure of Bradbury’s novel, readers are reminded how literature can preserve even the most ephemeral but formative moments of human experience, providing a lens through which they can see their own memories of childhood.Роман Рея Бредбері «Кульбабове вино» є важливим твором, який досліджує поетику дитинства через спогади, ностальгію та гнучке сприйняття часу, відображаючи як радість, так і швидкоплинність юності. Стаття аналізує, як Бредбері створює спогади про дитинство у «Кульбабовому вині» за допомогою літературних прийомів. Результати дають чітке розуміння творчого підходу Бредбері, показуючи, як він будує особливий літературний простір, де моменти дитинства залишаються живими. Аналіз «Кульбабового вина» розкриває деталі того, як роман створює свій мрійливий настрій і зображує дитинство. Структура твору, складена з окремих епізодів, відображає дитяче сприйняття часу як низки яскравих моментів, а не безперервної лінії, роблячи його розповіддю про пам’ять. Сімейний будинок є теплим, спільним простором, де кухня й ґанок змінюються разом із почуттями хлопчика – від літньої жвавості до осінньої тиші, відображаючи його дорослішання. Час у романі гнучкий: він розтягується в радісні моменти, як-от із новими туфлями, або стискається в біді, передаючи, як діти відчувають час по-своєму, на відміну від довших чи повчальних підходів в інших творах. Дослідження поетики «Кульбабового вина» показує, як образи, структура й гнучкий час створюють спогади, що торкаються всіх, поєднуючи радість із розумінням змін. Бредбері перетворює прості речі на роздуми про плинність життя, роблячи «Кульбабове вино» історією, що триває й кличе читачів повертатися. Ця праця досягає своїх цілей і відкриває нові шляхи для думок про те, як історії формують наше минуле й нас самих через дитинство. Зрештою, «Кульбабове вино» поєднує частини оповіді – структуру, місце, образи, сімейні миті й рух часу – у щось особливе, займаючи своє місце в американській літературі, спираючись на попередників і тримаючи красу й крихкість дитинства вічно живими. Висновки підтверджують цінність Бредбері, даючи міцну основу для цінування його роботи й вивчення ролі юності в літературі
ГРОМАДСЬКИЙ ПЕРЕКЛАД В ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИЦІ
Get PDFCommunity interpreting is currently in great demand due to the global migration processes. The number of skilled interpreters trained in this specialized type of interpreting is insufficient. Our article focuses on studying the main translation competencies necessary for working as a community interpreter. The paper examines linguistic, domain- specific, intercultural, and interpersonal competencies, as well as the interpreter’s further professional development. The research investigates the issues of consecutive dialogue interpreting and potential problems arising from it; skills necessary for consecutive interpreting, note-taking, sight translation, and chuchotage. The article dwells upon memory and concentration exercises.The article outlines the main domains, the terminology of which needs special attention due to their specific terminology, which can pose problems for volunteer interpreters in the absence of professional interpreters.The article emphasizes the need to study the traditions and customs of the soutce and target language countries, understand the mindset of people and moral values of the country whose language is being studied, which will further facilitate the work of the interpreter. «Soft» skills are receiving increasing attention, as they make it possible to establish effective communication with all participants, help to establish trusting relationships, understand basic emotions, and to be able to actively listen, as well as to adhere to the code of ethics, etc.The article examines the possibilities of further development of professional skills, and it pays attention to the need to take care of the physical and psychological state of the interpreter to avoid burnout.The paper analyzes the results of a survey of people who are forced to move abroad: women with children of different ages, women with elderly parents, people of various genders who have been abroad for more than four years, and people with sick relatives in their care.Переклад для потреб громад є все більш затребуваним у зв’язку з міграційними процесами, що відбуваються у світі. Кількість перекладачів, що мають необхідні навички для такого перекладу, є недостатньою.Наша стаття зосереджує увагу на вивченні основних перекладацьких компетенцій, які необхідні для роботи перекладачем для потреб громад. Робота досліджує мовні, галузеві, міжкультурні, міжособистісні компетенції та питання подальшого кар’єрного розвитку перекладача. В роботі досліджуються питання послідовного перекладу діалогічного мовлення та потенційних проблем, пов’язаних з цим; навички, необхідні для здійснення послідовного перекладу, запису скорописом, перекладу з аркушу, перекладу-нашіптування. Увагу приділено вправам на розвиток пам’яті та концентрації уваги.В статті окреслені основні галузі, вивченню термінології яких необхідно приділити особливу увагу, оскільки вони є досить вузькоспеціальними та можуть становити проблеми для осіб, які допомагають здійснювати переклад на добровільних засадах за відсутності професійних перекладачів.Стаття наголошує на необхідності вивчення традицій та звичаїв країн мови джерела та цільової мови, розуміння світогляду та моральних цінностей країни, мову якої вивчають, що в подальшому полегшить роботу перекладачеві. «М’які» навички отримують все більше уваги, оскільки дають можливість налагодити ефективну комунікацію з усіма учасниками процесу, встановити довірчі відносини, розуміти базові емоції та вміти активно слухати, дотримуватися правил етики тощо.В статті розглядаються можливості подальшого розвитку професійних навичок перекладача, приділяється увага необхідності піклування про фізичний та психологічний стан перекладача з метою уникнення вигорання.В роботі аналізуються результати опитування осіб, що вимушено перебувають за кордоном: жінки з дітьми різного віку, жінки з батьками похилого віку, особи різної статі, що перебувають за кордоном більше чотирьох років та особи, які мають хворих родичів на піклуванні