Volodymyr Vynnychenko Central Ukrainian State University Scientific Journals
Not a member yet
885 research outputs found
Sort by
ФРЕЙМ «СТРАХ» У ХУДОЖНЬОМУ ДИСКУРСІ (НА МАТЕРІАЛІ НОВЕЛИ АВСТРІЙСЬКОГО ПИСЬМЕННИКА С. ЦВЕЙГА «ANGST»)
Get PDFThe article explores the frame “Fear” in literary discourse on the basis of Stefan Zweig’s short story “Angst”.The aim is to identify linguistic, cognitive and paralinguistic means of representing the emotion of fear. The focus is on linguistic means that represent the frame structure for designating fear, describe its causes, situational contexts, physiological and emotional manifestations and consequences. Special attention is paid to the ways of figurative reproduction of fear, in particular the use of metaphors, epithets, comparisons, as well as syntactic constructions that reflect the emotional tension and dynamics of the heroine’s psychological state. It is shown how fear in the novel transforms from an internal experience into a dominant force that determines the character’s behavior, internal decisions and self-identification. The influence of social factors, moral condemnation and internal conflicts that increase the intensity of fear is outlined. It is concluded that the frame "Fear" is implemented within the literary discourse as a mechanism of meaning-making, describing the feeling of fear not only as an individual reaction, but also as a multidimensional phenomenon. The analysis of this frame showed the importance of studying frames for denoting emotions in order to understand the construction of psychological discourse and its impact on the reader.This can be an impetus for studying frames of the emotional sphere in the works of other authors, as well as for involving a multidisciplinary approach, including elements of psychology and neurolinguistics, which will allow us to investigate the mechanisms of perception of emotions in literary discourse from the standpoint of different scientific paradigms and expand the interpretative capabilities of a researcher.У статті досліджується фрейм «Страх» у художньому дискурсі на матеріалі новели Стефана Цвейга «Angst». Метою є виявлення мовних, когнітивних і паралінгвістичних засобів репрезентації емоції страху як ключового елементу внутрішнього світу персонажа та загальної атмосфери твору. Страх аналізується як складна когнітивно-емоційна категорія, що втілюється через певні лінгвістичні маркери та художні прийоми.У центрі уваги – мовні засоби, що представляють фреймову структуру на позначення страху, описують його причини, ситуаційні контексти, фізіологічні й емоційні прояви та наслідки. Особлива увага приділяється способам образного відтворення страху, зокрема використанню метафор, епітетів, повторів, порівнянь, а також синтаксичних конструкцій, які відображають емоційну напругу та динаміку психологічного стану героїні. Показано, як страх у творі перетворюється з внутрішнього переживання на домінантну силу, що визначає поведінку, внутрішні рішення та самоідентифікацію персонажа. Окреслено вплив соціальних чинників, морального осуду та внутрішніх конфліктів, які посилюють інтенсивність страху. Зроблено висновок, що фрейм «Страх» реалізується в межах художнього дискурсу як механізм смислотворення, що описує відчуття страху не лише як індивідуальну реакцію, а й як багатоаспектний феномен. Аналіз цього фрейму показав важливість дослідження фреймів на позначення емоцій задля розуміння побудови психологічного дискурсу та його впливу на читача. Це може стати поштовхом для вивчення фреймів емоційної сфери у творах інших авторів, а також для залучення мультидисциплінарного підходу, зокрема елементів психології та нейролінгвістики, що дозволить досліджувати механізми сприйняття емоцій у художньому дискурсі з позицій різних наукових парадигм та розширить інтерпретаційні можливості дослідника
ЗНАЧЕННЯ ДИСЦИПЛІН НАУКОВО-ПРЕДМЕТНОГО ЦИКЛУ У ФОРМУВАННІ ФАХОВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ФІЗИКИ ТА АСТРОНОМІЇ
Get PDFThe article addresses the issues of finding ways and methods to improve the quality of forming professional competencies of future physics and astronomy teachers to overcome the crisis situation in teaching these essential subjects of the natural science education sector in secondary and higher educational institutions. It emphasizes the need to increase the state’s responsibility for the quality of physics and astronomy education. It is noted that, in most cases, the quality of professional activity of young teachers is influenced not by the lack of fundamental knowledge in physics or astronomy, but by the weak formation of components in the structure of pedagogical activity, including technological, methodological, psychological-pedagogical diagnostic, and scientific-research skills. It is proven that the formation of professional competencies of future physics and astronomy teachers should begin from the first stages of education in higher education institutions, gradually immersing students in the professional environment.It is specified that the best conditions for this are provided by disciplines included in the scientific-subject training cycle, particularly physics and astronomy, the study of which starts in the early years of study. It is confirmed that the use of the proposed approaches ultimately ensures the formation of harmoniously integrated general and professional competencies within the methodological system, which guarantees the achievement of goals not only in the teaching of physics and astronomy but also in the professional training of future teachers. It is stated that the implementation of educational and developmental tasks in physical and astronomical education, as well as the achievement of their strategic goals, can only be successfully realized if physics and astronomy teachers possess the normative qualities declared by the educational-professional programs, which are defined by the content of general and professional competencies.У статті порушуються проблеми пошуку шляхів і способів підвищення якості формування фахових компетентностей майбутніх учителів фізики та астрономії з метою подолання кризової ситуації в навчанні цих найважливіших предметів природничої освітньої галузі в закладах середньої та вищої освіти. Наголошено на необхідності посилення відповідальності держави за якість навчання фізики та астрономії.Зазначено, що здебільшого на якість професійної діяльності молодих учителів впливає не відсутність фундаментальних знань з фізики або астрономії, а слабка сформованість компонентів структури педагогічної діяльності, комплексів технологічних, методичних, психолого-педагогічних діагностичних та науково- дослідницьких умінь. Доведено, що формування фахових компетентностей майбутніх учителів фізики та астрономії необхідно починати з перших етапів навчання в закладі вищої освіти, поступово вводячи студентів у середовище професійної діяльності. Конкретизовано, що найкращі умови для цього забезпечують дисципліни, передбачені в циклі науково-предметної підготовки, зокрема фізика та астрономія, вивчення яких починається на молодших курсах. Підтверджено, що використання запропонованих підходів у підсумку забезпечує сформованість гармонічно поєднаних між собою загальних та фахових компетентностей у складі методичної системи, що гарантує досягнення цілей не лише навчання фізики та астрономії, а й професійної підготовки майбутніх учителів. Констатовано, що виконання освітніх і виховних завдань фізичної та астрономічної освіти, досягнення їх стратегічних цілей можуть бути успішно реалізовані лише за наявності в учителів фізики та астрономії тих нормативних якостей, які декларують освітньо-професійні програми й визначаються змістом загальних та фахових компетентностей
ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ІНФОРМАТИКИ ДО РЕАЛІЗАЦІЇ КОНЦЕПЦІЇ ТРАВМА-ІНФОРМОВАНОГО НАВЧАННЯ У СУЧАСНІЙ ШКОЛІ
Get PDFThe article examines the concept of trauma-informed teaching and its integration into future Informatics teachers’ training. It is determined that modern Ukrainian education faces challenges that have serious consequences for students with traumatic experiences. It affects students’ emotional state and psycho-emotional well -being, which, in its turn, sets new tasks to support students in such conditions. The basic principles of trauma-informed learning are described: safety, trust, choice, cooperation, expansion of opportunities. These principles allow you to create a comfortable and supportive atmosphere that allows students to recover and overcome traumatic experiences. It is noted that the implementation of these principles in the educational process contributes to the formation of an empathy environment, which supports students in difficult emotional situations and allows them to feel safe.Particular attention is paid to future Informatics teachers’ training, who should not only have theoretical knowledge, but also practical skills of emotional stability, nonviolent communication and inclusive teaching. For this purpose it is important to include in educational programs activities that contribute to the development of self -regulation skills, reducing stress, creative self -expression and social interaction. In particular, students who study under educational programs of secondary education are offered exercises aimed at improving emotional climate and adaptation to learning conditions in the post -traumatic environment.The introduction of trauma-informed learning principles helps to create a more adaptive and sensitive learning environment that reduces the stressful situation for students, giving them the opportunity to adapt better to new conditions. It is emphasized that the formation of readiness for the introduction of trauma-informed learning is a key task of modern pedagogical education aimed at creating a safe, supportive and inclusive environment for students, which in its turn helps them to adapt effectively to the challenges of the present.У статті досліджено концепцію травма-інформованого навчання та її інтеграцію в підготовку майбутніх учителів інформатики. Визначено, що сучасна українська освіта стикається з викликами, pумовленими війною, яка має серйозні наслідки для учнів із травматичним досвідом. Це впливає на емоційний стан та психоемоційне благополуччя учнів, що, своєю чергою, ставить перед педагогами нові завдання щодо підтримки учнів у таких умовах. Описано основні принципи травма-інформованого навчання: безпека, довіра, вибір, співпраця, розширення можливостей. Ці принципи дають змогу створити комфортну та підтримувальну атмосферу, яка дає змогу учням відновлюватися та долати травматичні переживання. Зазначено, що реалізація цих принципів у навчальному процесі сприяє формуванню емпатійного середовища, яке підтримує учнів у складних емоційних ситуаціях і допомагає їм відчувати себе в безпеці.Особливу увагу приділено підготовці майбутніх учителів інформатики, які повинні володіти не лише теоретичними знаннями, а й практичними навичками емоційної стійкості, ненасильницької комунікації та інклюзивного викладання. Для цього важливо включати до освітніх програм активності, що сприяють розвитку навичок саморегуляції, зниження стресу, творчого самовираження та соціальної взаємодії. Зокрема, для студентів, які навчаються за освітніми програмами середньої освіти, пропонуються вправи, спрямовані на покращення емоційного клімату та адаптацію до умов навчання в посттравматичному середовищі. Впровадження принципів травма-інформованого навчання допомагає створити більш адаптивне та чутливе навчальне середовище, яке дає змогу зменшити стресову ситуацію для учнів, даючи їм можливість краще адаптуватися до нових умов. Підкреслено, що формування готовності до впровадження травма-інформованого навчання є ключовим завданням сучасної педагогічної освіти, спрямованої на створення безпечного, підтримувального й інклюзивного середовища для учнів, що, своєю чергою, допомагає їм ефективно адаптуватися до викликів сучасності
ТРАНСФОРМАЦІЯ БАНДУРНИЦТВА В УКРАЇНІ
Get PDFThe article traces the development of bandura art from its origins to the present. The role of scientists and researchers of traditional cultural heritage in the revival of bandura, repertoire and co-play of blind itinerant singers is considered. Particular attention is paid to the prominent artist, researcher and popularizer of Ukrainian culture H. M. Khotkevich. His role in the preparation and holding of the 12th archaeological congress, which aimed to draw the attention of a wide range of intellectuals and researchers to the unique phenomenon of Ukrainian ethnic heritage – kobzarism, is noted. The role of the master of musical instruments G. I. Paliivets in the manufacture and improvement of chromatic banduras – is mentioned separately. The article also discusses the issue of creating bands of bandura art – bands. These collectives had a prominent place in the preservation and popularization of the Ukrainian musical and song heritage, but in no way replaced the traditional singing – kobzarstvo. The article highlights the repressive actions of the Soviet imperial authorities in relation to the bearers of traditional culture and Bandurist artists. In particular, the article provides information about the repression of M. O. Domontovych (Zlobynets). He was the author of the first “Self-timer” playing the bandura, a talented musician, a master of making banduras, and the author of poetic and musical works. Much attention is paid to the figure of D. E. Balatskyi, who was an extremely talented musician and led the State Bandurists’ Band from 1937 to September 1, 1938. And then, based on an agent’s denunciation, charges were brought against him – for “actively conducting anti-Soviet agitation, spreading provocative rumors, participation in a counter-revolutionary organization” and sentenced to five years in prison in Central Asian concentration camps. Then there were other tolls and charges. He lived to the age in Poltava and was engaged in artistic activities – he led a choir.У статті прослідковується розвиток бандурного мистецтва від витоків до сьогодення. Розглянуто роль науковців і дослідників традиційної культурної спадщини у відродженні бандури, репертуару та співогри незрячих мандрівних співаків. Окрему увагу приділено визначному митцю, досліднику та популяризатору української культури Г. М. Хоткевичу. Зазначено його роль у підготовці та проведенні ХІІ археологічного з’їзду, який мав за мету привернути увагу широкого кола інтелігенції та дослідників до унікального явища української етнічної спадщини – кобзарства. Окремо зазначено роль майстра музичних інструментів Г. І. Паліївця у виготовленні та вдосконаленні хроматичних бандур. Також у статті розглянуто питання створення колективів бандурного мистецтва – капел. Ці колективи мали визначне місце в збереженні та популяризації української музично-пісенної спадщини, але ніяким чином не заміняли традиційного співоцтва – кобзарства. У статті висвітлено репресивні дії радянської імперської влади стосовно носіїв традиційної культури та митців-бандуристів. Зокрема, у статті подано інформацію про репресії щодо М. О. Домонтовича (Злобинця). Саме він був автором першого «Самовчителя» гри на бандурі, талановитим музикантом, майстром з виготовлення бандур та автором поетичних і музичних творів. Велика увага приділена постаті Д. Є. Балацького, який був надзвичайно талановитим музикантом і керував Державною капелою бандуристів від 1937 р. по 1 вересня 1938 р. А потім йому за доносом агента висунули звинувачення – за «активне проведення антирадянської агітації, розповсюдження провокаційних чуток, участь у контрреволюційній організації» і засудили до п’яти років ув’язнення у виправних таборах Середньої Азії. Потім були інші митарства та звинувачення. Доживав він віку в Полтаві та займався мистецькою діяльністю – керував хором
ВІДОБРАЖЕННЯ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРСЬКОЇ ТА РАДЯНСЬКОЇ ЕПОХ ЧЕРЕЗ ЖИТТЄВИЙ ШЛЯХ ЄЛИСАВЕТГРАДСЬКОЇ КУПЕЦЬКОЇ РОДИНИ ВОЙНОВИХ
Get PDFThe article, based on archival materials and memories of Nadiia Petrivna Saltanova, shows the complex life path of the merchant family of the 2nd guild of the Voinovs, who lived in Yelysavethrad from the second half of the 18th century, and represented a typical example of a relatively rich family of a provincial city, a kind of «middle class». We use the prosopographic method, which comes in handy when creating a collective biography of the Voinov merchant family, a micro-historical approach that allows us to explore the everyday life of a provincial family through the life path of the Voinov family during the Russian Empire of the late 18th – early 20th centuries, in the Soviet period, and at the present stage. Information is provided about fellow registrar Mykhailo Voinov – the first merchant mentioned in the documents who lived in Yelysavethrad, his son Mykola, who inherited his father's entrepreneurial activity, traded in food products, and ran three grocers in the city. Mykola's wife – Nadiia Oleksiivna, who helped her husband in business affairs and after his death in 1888 took over the business. The life path of their children is highlighted: Mykhailo, Serhii, Havrylo, and Vasyl, who helped their mother in every possible way in running a trade in the city, engaged in public and charitable activities. Only Havrylo Voinov had his own family (his mother was a strict woman and forbade her sons to marry in order to conduct trade, in the future the sons never started a family), went against his mother, married a bourgeois Ye. Ya. Stoliarova, separated from family, and after his mother's death, with the funds bequeathed to him, he set up his own shop in 1914. The study shows the attitude of the Soviet authorities towards the “class enemy” – the merchants. Vasyl and Mykhailo were sent to Siberia. Later, Vasyl was able to return home to the city, but in the 1930s he died under unknown circumstances. Mykhailo died on the way to Siberia. Havrylo renounced the title of a merchant, enrolled in the burghers and tried to live inconspicuously. Serhii’s fate was tragic. On the eve of the entry of the Germans into Kirovohrad, his case was sent to a military tribunal for consideration by a guilty verdict dated July 22, 1941 for alleged hostile attitude towards the Soviet authorities, for the fact that in the past he was a merchant of the 2nd guild, a trade deputy, and probably he was shot, in 1995 he was rehabilitated. The Soviet period of the Voinov family is explored through the family of Havrylo's daughter Zinaida, who graduated from the girls’ gymnasium, studied music at the H. Neuhaus school, and lived until 1983. Her granddaughter – N.P. Saltanova, a well-known pediatric urologist in Kropyvnytskyi, left memories of her family. The article highlights her life path in the 1960–1980’s and in modern Ukraine.У статті на основі архівних матеріалів та спогадів Надії Петрівни Салтанової показаний складний життєвий шлях купецької родини другої гільдії Войнових, яка мешкала в Єлисаветграді з другої половини XVIII ст. і була типовим взірцем порівняно багатої сім’ї провінційного міста, свого роду «середній клас». Нами використовується просопографічний метод, який стає в нагоді при створенні колективного життєпису купецького роду Войнових, мікроісторичний підхід, що дає змогу через життєвий шлях сім’ї Войнових дослідити повсякдення провінційної родини в часи Російської імперії кінця XVIII – початку ХХ ст., у радянський період та на сучасному етапі. Подається інформація про колезького реєстратора Михайла Войнова – першого згаданого в документах купця, який мешкав у Єлисаветграді, його сина Миколу, який успадкував підприємницьку діяльність батька, торгував харчовими продуктами й утримував три бакалійні крамниці в місті. Про дружину Миколи – Надію Олексіївну, яка допомагала чоловікові вести торговельні справи й після його смерті в 1888 році взяла торгівлю на себе. Висвітлюється життєвий шлях їхніх дітей: Михайла, Сергія, Гаврила та Василя, які всіляко допомагали матері вести торгівлю в місті, займалися громадською, благодійницькою діяльністю. Власну сім’ю мав лише Гаврило Войнов (мати була суворою жінкою і забороняла синам одружуватися, щоб вести торгівлю, надалі сини так і не завели сімей), який пішов наперекір матері, одружився з міщанкою Є. Я. Столяровою, відокремився від родини й після смерті матері на заповідані йому кошти в 1914 р. облаштував власну крамницю. У дослідженні показане ставлення радянської влади до «класового ворога» – купців. Василя й Михайла було заслано до Сибіру. Пізніше Василь зміг повернутися додому в місто, але в 1930-х роках згинув за невиявлених обставин. Михайло помер на шляху до Сибіру. Гаврило відмовився від купецького звання, записався в міщани й намагався жити непомітно. Трагічною була доля Сергія. Напередодні вступу німців до Кіровограда, обвинувальним вироком від 22 липня 1941 року за нібито вороже ставлення до радянської влади, за те, що в минулому він був купцем другої гільдії, торговим депутатом, його справу було направлено на розгляд до військового трибуналу і, ймовірно, він був розстріляний, у 1995 році – реабілітований. Радянський період сім’ї Войнових досліджується через родину дочки Гаврила – Зінаїди, яка закінчила жіночу гімназію, музичну школу Г. Нейгауза і прожила до 1983 р. Її онука – Н. П. Салтанова, знана в Кропивницькому дитяча лікарка-урологиня, залишила спогади про свою родину. У статті висвітлюється її життєвий шлях у 1960–1980-х роках та в сучасній Україні
СТОЛІТТЯ МАРТАКІ: РОДОВІД І СПАДЩИНА КУПЕЦЬКОЇ ДИНАСТІЇ НА НОВОМИРГОРОДЩИНІ (1823–1923 рр.)
Get PDFThe article is the first systematic study of the history of the Martaki family of Greek origin from Nizhyn, whose members held leading positions in the economic, cultural and public life of the Yelysavethrad region from the second half of the 19th to the early 20th centuries. Based on a wide range of documents from Ukrainian archives (parish and confessional registers, as well as revision lists), the article traces the appearance of the oldest known representative of the family, Ivan Yuriiovych Martaki, in the territory of modern Kropyvnytskyi region in the 1820s. The family composition has been established, and key events in the family history over several generations have been highlighted. Through the analysis of tax lists, notarial acts and other documents, the process of the family’s acquisition of real estate in Novomyrhorod and the gradual strengthening of its material position has been reconstructed in chronological order. The property status and sphere of Mykhailo Martaki’s economic activities are outlined, and biographical information about his daughter, the well‑known patroness Hanna Dmytrian, is clarified. The exact place and date of her birth have been established, and reliable information about her marriage to Afanasii Dmytrian has been found. The procedure for the distribution of Mykhailo Martaki’s inheritance between his widow Kseniia, his eldest son Feodosii, and his younger children is examined in detail. Due to the analysis of information about godparents and witnesses at weddings, an attempt has been made to outline the circle of Martaki’s family and social ties, which allows the social context of their lives to be recreated. The results obtained can be useful for the further development of historical and regional studies of Kropyvnytskyi region, the study of local socio‑economic history and genealogy. A promising direction for future studies is to expand the chronological and geographical boundaries of the research by involving new archival materials, as well as the source potential of headstones, which will make it possible to trace the fate of Martaki’s descendants both within the territory of the studied region and beyond its borders.У статті вперше в історіографії здійснено системне дослідження історії родини ніжинських греків Мартакі, члени якої займали провідні позиції в економічному, культурному та громадському житті Єлисаветградщини другої половини XIX – початку XX ст. На основі широкого комплексу документів українських архівів – метричних книг, сповідних розписів і ревізьких реєстрів, простежено появу найстарішого відомого представника роду, Івана Юрійовича Мартакі, на території сучасної Кропивниччини в 1820‑х рр., встановлено склад родини та висвітлено ключові події сімейної історії впродовж кількох поколінь. Шляхом аналізу податкових списків, нотаріальних актів та інших документів у хронологічній послідовності реконструйовано процес набуття родиною у власність нерухомості в Новомиргороді й поступове зміцнення її матеріального становища. Окреслено майновий стан і сферу економічної діяльності Михайла Мартакі, а також уточнено біографічні відомості про його дочку, відому меценатку Ганну Дмитрян. Встановлено точне місце й дату її народження та виявлено достовірні відомості про шлюб з Афанасієм Дмитряном. Детально розглянуто порядок розподілу спадщини Михайла Мартакі між його вдовою Ксенією, старшим сином Феодосієм і молодшими дітьми. Завдяки аналізу відомостей про хрещених батьків і поручителів на весіллях здійснено спробу окреслити коло родинних і соціальних зв’язків Мартакі, що дає змогу відтворити суспільний контекст їхнього життя. Отримані результати можуть бути корисними для подальшого розвитку історико-краєзнавчих досліджень Кропивниччини, вивчення локальної соціально-економічної історії та генеалогії. Перспективним напрямом для майбутніх студій є розширення хронологічних і географічних меж дослідження із залученням нових архівних матеріалів, а також джерельного потенціалу некрополів, що дасть змогу простежити долі нащадків Мартакі як на території досліджуваного регіону, так і за його межами
ДО ПИТАННЯ ПРО МІСІЮ ТІМОКРАТА
Get PDFThe article examines the mission of Timocrates of Rhodes, sent by Satrap Pharnabazus during the period usually dated by researchers to between 397 and 395 BC, to the cities of Hellas. The mission is often interpreted as one of the decisive factors in the outbreak of the Corinthian War of 395–387 BC. The main focus is on the nature and significance of the 50 talents of silver brought by Timocrates: the funds are often assessed as ‘subsidies for waging war against the Lacedaemonians’, but a more accurate interpretation, given the context of events, is to view them as diplomatic ‘gifts’ within the Eastern political tradition. Based on an analysis of ancient sources – primarily Xenophon, the ‘Oxyrhynchus Historian’ and Plutarch – and a wide range of historiography – from the classical German school of the 19th century to contemporary studies by E. Runga, R. Sieger and S. Gonblaver – significant variability in the interpretation of this issue has been demonstrated. Assessments of the impact of Timocrates’ mission were determined not only by the source base, but also by the worldview and methodological approaches of researchers. A quantitative analysis of the financial capabilities of ancient city-states shows that the sum of 50 talents was clearly too small to have any significant impact on the course of military operations in the conditions of warfare at that time, but could play a role as personal gifts capable of stimulating the political activity of individual politicians, although even this incentive is debatable due to the aggressive attitude of the Hellenes towards accepting Achaemenid gifts. The chronology of the mission, the hypothetical chronological connection with the restoration of the Long Walls of Athens, and the general attitude of the Hellenes towards accepting Achaemenid funds are also considered. In conclusion, Timocrates’ mission was more of a coordination effort and a demonstration of goodwill on the part of the Achaemenids than outright bribery, and its significance in the unfolding of the Corinthian War should be assessed as additional, clearly lacking in decisive importance. The study deepens our understanding of the mechanisms of Hellenic-Achaemenid diplomacy and the mutual influence of political and financial factors in international relations in antiquity.У статті розглянуто місію родосця Тімократа, надісланого сатрапом Фарнабазом у період, який зазвичай датований дослідниками в межах проміжку 397–395 рр. до Хр., до полісів Еллади. Місію часто трактують як один із вирішальних чинників початку Коринфської війни 395–387 рр. до Хр. Основна увага приділена питанню про характер і значення привезених Тімократом 50 талантів срібла: кошти часто оцінюють як «субсидії на ведення війни проти лакедемонян», однак як коректніше трактування, враховуючи контекст подій, запропоновано трактування як «дипломатичні подарунки» в межах східної політичної традиції. На основі аналізу античних джерел, насамперед Ксенофонта, «Оксиринхського історика» та Плутарха, та широкого кола історіографії – від класичної німецької школи XIX ст. до сучасних досліджень Е. Рунга, Р. Сігера та С. Горнблавера – продемонстровано значну варіативність у трактуванні зазначеної проблеми. Оцінки впливу місії Тімократа визначалися не лише джерельною базою, а ще і світоглядними та методологічними підходами дослідників. Кількісний аналіз фінансових можливостей античних полісів засвідчує: сума в 50 талантів була відверто замалою для якогось більш-менш відчутного впливу на перебіг військових дій в умовах тогочасного ведення військових дій, проте могла відігравати роль персональних дарів, здатних стимулювати політичну активність окремих політиків, при тому навіть озвучений стимул є дискусійним через агресивне відношення еллінів до прийняття Ахемендіських дарів. Розглянуто також питання хронології місії, гіпотетичний хронологічний зв’язок із відновленням Довгих мурів Афін, а також загальне ставлення еллінів до прийняття Ахеменідських коштів. У підсумку: місія Тімократа мала радше характер координаційної акції та демонстрації доброї волі з боку Ахеменідів, ніж прямого підкупу, а її значення у розгортанні Коринфської війни варто оцінювати як додаткове, явно позбавлене визначального значення. Дослідження поглиблює розуміння механізмів елліно-Ахеменідської дипломатії та взаємовпливу політичних і фінансових чинників у міжнародних відносинах античної доби
УТВЕРДЖЕННЯ ХІМІЇ ЯК НАУКИ В ХАРКІВСЬКОМУ УНІВЕРСИТЕТІ ТА СЕРЕДНІЙ НАДДНІПРЯНЩИНІ ДРУГОЇ ТРЕТИНИ ХІХ СТОЛІТТЯ
Get PDFThe article is devoted to the study of the process of establishing chemistry as an independent science at Kharkiv University and in the territories of the Central Dnieper region during the second third of the nineteenth century. The author substantiates the relevance of the topic through the prism of modernization processes that encompassed the educational and scientific spheres of the Ukrainian lands in the nineteenth century, emphasizing the importance of the formation of local scientific schools for the further development of national science. The current state of research on the problem and the source base is analyzed, including both general and educational works on the history of chemistry, as well as specialized studies devoted to the institutional history of universities and thematic aspects of the development of specific scientific directions. At the same time, significant gaps have been identified: the absence of synthetic works, insufficient attention to the archival collections of university professors, and the limited study of the interaction between science and the economic and sociocultural environment of the region. The main body of the article focuses on the activities of Kharkiv scholars who laid the foundations of academic chemistry: V. Lapshin, P. Einbrodt, O. Khodnev, I. Kosov, and M. Beketov. Their contribution to the establishment of laboratory infrastructure, the development of electrochemical research, the introduction of courses in physiological and technical chemistry, and the founding of the school of physical chemistry is highlighted. It is shown that during 1835–1863, chemistry gradually acquired institutional status as a university discipline and separated from pharmaceutical and physical studies. Special attention is paid to the role of Kharkiv University as a center for training scientific personnel and transferring knowledge to regional scientific societies and educational institutions of Katerynoslav, Poltava, Yelysavethrad, and Zaporizhzhia. The forms of cooperation between Kharkiv chemists and local communities are defined: delivering public lectures, conducting experimental studies of water and soil, providing consultations for industry, and creating educational courses in real schools. It is emphasized that this practical orientation of science contributed to the integration of university research into the economic and cultural development of the region. In conclusion, it is emphasized that the second third of the nineteenth century became a turning point in the process of establishing chemistry in the Central Dnieper region. During this period, the discipline gained academic autonomy, systematic teaching of new courses began, teachers and researchers were trained, and connections between the university and regional institutions were established. Thus, chemistry in the region emerges not only as an academic discipline but also as an important factor in the social modernization of the Ukrainian lands within the Russian Empire.Статтю присвячено дослідженню процесу утвердження хімії як самостійної науки в Харківському університеті та на теренах Середньої Наддніпрянщини у другій третині ХІХ століття. Автор обґрунтовує актуальність теми крізь призму модернізаційних процесів, які охопили освітню та наукову сферу українських земель у XIX ст., підкреслюючи значення формування локальних наукових шкіл для подальшого розвитку вітчизняної науки. Проаналізовано сучасний стан вивчення проблеми та джерельну базу, яка охоплює як оглядові й навчальні праці з історії хімії, так і спеціальні дослідження, присвячені інституційній історії університетів і тематичним аспектам розвитку окремих напрямів. Водночас виявлено істотні прогалини: відсутність синтетичних праць, недостатня увага до архівних фондів викладачів, а також до взаємодії науки з економічним і соціокультурним середовищем регіону. Основний масив статті зосереджено на діяльності харківських учених, що заклали підвалини академічної хімії: В. Лапшина, П. Ейнбродта, О. Ходнєва, І. Косова та М. Бекетова. Висвітлено їхній внесок у становлення лабораторної інфраструктури, розвиток електрохімічних досліджень, впровадження курсів фізіологічної та технічної хімії, заснування школи фізичної хімії. Показано, що саме в 1835–1863 рр. відбулося поступове інституційне оформлення хімії як університетської дисципліни, а також її виокремлення з-поміж фармацевтичних і фізичних студій. Окрему увагу приділено ролі Харківського університету як осередку формування наукових кадрів і трансферу знань у регіональні наукові товариства й освітні заклади Катеринославщини, Полтавщини, Єлисаветградщини та Запоріжжя. Визначено форми співпраці харківських хіміків із місцевими громадами: проведення публічних лекцій, експериментальних досліджень води та ґрунтів, консультацій для промисловості, створення навчальних курсів у реальних училищах. Наголошено, що саме ця практична орієнтація науки сприяла інтеграції університетської науки в економічний і культурний розвиток регіону. У висновках підкреслюється, що друга третина ХІХ ст. стала переломним етапом у процесі становлення хімії на Середній Наддніпрянщині. У цей час дисципліна здобула академічну автономію, було започатковано систематичне викладання нових курсів, підготовку вчителів і дослідників, а також налагоджено зв’язки між університетом і регіональними інституціями. Таким чином, хімія в регіоні постає не лише академічною дисципліною, але й важливим чинником суспільної модернізації українських земель у складі Російської імперії
ТЕМНА ТРІАДА: ПРОБЛЕМИ КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЇ ТА ЕМПІРИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ
Get PDFThe article is devoted to the analysis of the psychological content of the Dark Triad construct and the means of its diagnosis. In Ukrainian psychology, the study of personality traits combined into the Dark triad is just beginning, therefore, it requires both clarification of its theoretical essence and the development of relevant diagnostic methods.Based on a review of modern scientific sources, various theoretical approaches and definitions of the components of the Dark triad are revealed: narcissism, psychopathy, Machiavellianism. Are highlighted specific characteristics and behavioral manifestations of narcissism (self-importance, treating oneself as a special, unique person who needs constant approval); psychopathy (cruelty, ruthlessness in dealing with others, heartlessness, selfishness, intemperance, antisocial behavior); Machiavellianism (a desire for cynical manipulation and contempt for others, lack of empathy, focus on one's own interests, deceitfulness).Are presented the content and structure of psychodiagnostic tools for identifying behavioral patterns of non-clinical narcissism (Narcissistic Personality Inventory – NPI та NPI-16), non-clinical psychopathy (Psychopathy Checklist-Revised – PCL та Self Report Psychopathy – SRP), and Machiavellianism (Machiavellianism Scale – MACH IV), which are united by a method of obtaining diagnostic data based on recording the subjective positionsof the respondents. It is noted that a rather promising direction for identifying the level of intensity of manifestationsof the Dark triad traits is comprehensive questionnaires that contain relevant scales, meet psychometric validity requirements and allow obtaining a holistic picture of the personality profile (Dirty Dozen – DD and Short Dark Triad SD3).These diagnostic tools do not meet the needs of the practice of identifying individuals with signs of the Darktriad, which requires further theoretical and empirical research taking into account the conditions of the socio-cultural environment of Ukraine.Статтю присвячено аналізу психологічного змісту конструкту Темної тріади та засобів її діагностики.В українській психології дослідження рис особистості, об’єднаних у Темну тріаду, лише починається, тому потребує як уточнення її теоретичної сутності, так і розроблення релевантних діагностичних методик.На основі огляду сучасних наукових джерел розкрито різні теоретичні підходи та визначення складників Темної тріади: нарцисизму, психопатії, макіавеллізму. Виокремлено специфічні характеристики та поведінкові прояви нарцисизму (самозакоханість, ставлення до себе як до особливої, унікальної людини, яка потребує постійного схвалення), психопатії (жорстокість, безжалісність у ставленні до інших, безсердечність, егоїзм, нестриманість, асоціальна поведінка), макіавеллізму (прагнення до цинічної маніпуляції і зневага до інших, відсутність емпатії, концентрація на власних інтересах, брехливість).Представлено зміст і структуру психодіагностичних засобів для виявлення поведінкових патернів неклінічного нарцисизму (Narcissistic Personality Inventory – NPI та NPI-16), неклінічної психопатії (Psychopathy Checklist-Revised – PCL та Self Report Psychopathy – SRP) та макіавеллізму (Machiavellianism Scale – MACH IV), яких об’єднує спосіб отримання діагностичних даних на основі фіксації суб’єктивних позицій обстежуваних. Зазначено, що доволі перспективним напрямом виявлення рівня інтенсивності проявів рис Темної тріади є комплексні опитувальники, що містять релевантні шкали, відповідають психометричним вимогам валідності й дають змогу отримати цілісну картину профілю особистості (Dirty Dozen – DD та Short Dark Triad SD3).Зазначені діагностичні засоби не задовольняють потреб практики виявлення осіб з ознаками рис Темної тріади, що вимагає подальших теоретико-емпіричних розвідок з урахуванням умов соціокультурного середовища України
ЕКЗИСТЕНЦІЙНА СИТУАЦІЯ ОСІБ ПЕРЕДПОХИЛОГО ВІКУ Й АКТУАЛЬНІ ЗАВДАННЯ ГЕРОНТОПСИХОЛОГІЧНОЇ ОСВІТИ
Get PDFThis article focuses on the specifics of the existential situation of family caregivers in the pre-elderly age group of 55–64 years old (the “sandwich generation”) within the context of current challenges in gerontopsychological education. It reveals the phenomenology of their experiences, caused by the dual pressure of objective circumstances: on the one hand, the need to help the younger generation of descendants – children and grandchildren – and on the other hand, to care for their aging parents, whose health and independence are steadily declining. Based on the application of theoretical-hermeneutic procedures for processing domestic and foreign publications, international, national, and personal experience in preparing for an adequate perception of their caregiving role, and methods for preventing “caregiver stress syndrome,” emotional burnout, depression, chronic fatigue syndrome, insomnia, and feelings of hyper-responsibility and guilt, a number of tasks have been identified to improve gerontopsychological education for specialists in psychological-pedagogical and medical fields. These include: introducing an interactive and practice-oriented gerontopsychology course in relevant higher education institutions, expanding the range of psychological services for family caregivers (psychogeriatric counseling, psychotherapy, life optimization training, support groups, learning in third-age universities, etc.), preparing popular science publications with specific methodological recommendations for self-help to alleviate critical existential situations and preserve the mental health of caregivers. In the future, it is advisable to develop a system of measures for the legislative protection of the family status of elderly caregivers within the framework of long-term social policy and to allocate financial resources for this purpose.Статтю присвячено висвітленню специфіки екзистенційної ситуації сімейних доглядальників з вікової категорії людей передпохилого віку в діапазоні 55–64 років («покоління сендвічів») у контексті актуальних завдань геронтопсихологічної освіти. Розкрито феноменологію їх переживань, зумовлену подвійним тиском об’єктивних обставин: з одного боку, необхідністю допомагати молодшому поколінню нащадків – дітям та онукам, а з другого – турбуватися про своїх старіючих батьків, здоров’я і самостійність яких неухильно погіршується. На основі застосування теоретико-герменевтичних процедур опрацювання вітчизняних і зарубіжних публікацій, міжнародного, вітчизняного та особистого досвіду підготовки до адекватного сприйняття своєї опікунської ролі та методів профілактики «синдрому стресу опікуна», емоційного вигорання, депресії, синдрому хронічної втоми, безсоння, почуття гіпервідповідальності та провини було виокремлено низку завдань щодо поліпшення геронтопсихологічної освіти фахівців психолого-педагогічного і медичного профілів: запровадження інтерактивного і практико-орієнтованого курсу геронтопсихології у відповідні заклади вищої освіти, розширення спектру психологічних послуг сімейним доглядальникам (психогеріатричне консультування, психотерапія, тренінги оптимізації життя, групи підтримки, навчання в університетах третього віку тощо), підготовка науково-популярних видань з конкретними методичними рекомендаціями самодопомоги щодо полегшення критичної екзистенційної ситуації та збереження психічного здоров’я опікунів. У перспективі доцільно розробити систему заходів законодавчого захисту сімейного становища доглядальників літніх людей у рамках довгострокової соціальної політики та виділення для цього фінансових ресурсів