Volodymyr Vynnychenko Central Ukrainian State University Scientific Journals
Not a member yet
885 research outputs found
Sort by
ВІДОБРАЖЕННЯ КОНЦЕПТУ ВОДА ТА ЙОГО РЕПРЕЗЕНТАНТІВ У МОВНІЙ КАРТИНІ СВІТУ (НА МАТЕРІАЛІ ФОЛЬКЛОРНИХ ТЕКСТІВ)
Get PDFThe article deals with the verbalization of the concept WATER and its representatives in the linguistic picture of the world on the basis of the texts of Ukrainian folk songs, spells and dumas. The author defines the linguistic worldview as the comprehension of the world around us reflected in language, since each person perceives and reproduces the surrounding reality in his or her own way, and the language conceptualizes the worldview. It is noted that the language reflects the cultural and psychological characteristics of an ethnic group, and each nation interprets the achievements of previous generations, changes and supplements them, reflecting the originality of national culture. It is noted that the concept WATER in the studied texts of Ukrainian folklore is represented by specifiers- appeals: sea, river, estuary, wave, and rain. The concept WATER and its representatives have the semantics of water space; water surface perceived as a separate physical mass; an indicator of terrain; danger-related sensations; foreign space; help, healing; verbal means of communication; a means of enchantment; and a drink. The main semantic load of the analyzed lexemes is the meaning of a large space. The meteorological name doshchyk, hydronyms Danube, Desna, Vistula are mostly inherent in the texts of Ukrainian folk songs. The Black Sea, the Dnipro-Slavuta, and the Samarka River are inherent attributes of dumas. The concept WATER in Ukrainian dumas symbolizes help, healing, and functions in the construction of appeals. The epithetics of the WATER concept are rich: holy, clean, muddy, cold; the sea is red, the river is bloody. The studied lexemes are indicators of ideas about one's own and other people's worlds in the linguistic picture of the world and have spatial and temporal content. In Ukrainian folklore texts, the concept WATER and its representatives acquire symbolic semantics and ambivalent meanings.У статті розглянуто вербалізацію концепту ВОДА та його репрезентантів у мовній картині світу на матеріалі текстів українських народних пісень, замовлянь і дум. Визначено мовну картину світу як осмислення навколишнього світу, віддзеркаленого в мові, адже кожна людина сприймає і відтворює навколишню дійсність по своєму, а мова концептуалізує картину світу. Зазначено, що у мові відображені культурні, психологічні особливості етносу, а кожен народ інтерпретує надбання попередніх поколінь, змінює та доповнює їх, відображаючи своєрідність національної культури. Зауважено, що концепт ВОДА в досліджуваних текстах українського фольклору репрезентований конкретизаторами-апелятивами: море, річка, ріка, лиман, хвиля, дощик. Концепт ВОДА та його репрезентанти мають семантику водного простору; водної поверхні, що сприймається як окрема фізична маса; показника місцевості; пов’язаних із небезпекою відчуттів; чужого простору; допомоги, зцілення; вербального засобу комунікації; засобу причарування; напою. Основним семантичним навантаженням аналізованих лексем є значення великого простору. Метеоназва дощик, гідроніми Дунай, Десна, Вісла здебільшого притаманні текстам українських народних пісень. Чорне море, Дніпро-Славута, річка Самарка є невід’ємними атрибутами дум. Концепт ВОДА в українських замовляннях символізує допомогу, зцілення та функціонує у конструкціях звертань. Багата епітетика концепту ВОДА: свята, чиста, каламутна, холодна; море – червоне, річка – кривава. Досліджувані лексеми є показниками уявлень про свої та чужі світи в мовній картині світу та мають просторово-часове наповнення. В українських фольклорних текстах концепт ВОДА та його репрезентанти набувають символічної семантики та амбівалентних значень
ІСТОРИЧНІ ТА ЛІНГВІСТИЧНІ АСПЕКТИ ФРАНЦУЗЬКИХ ЗАПОЗИЧЕНЬ У ЮРИДИЧНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ
Get PDFThis article is devoted to the study of French borrowings in legal English, specifically their formation, spread, and usage in legal terminology. The article analyzes the specific features of this terminology, such as its French origin, strict use of terms, formality, and standardization. The historical aspect of the development of legal vocabulary in the English language is separately examined, particularly the influence of Norman-French after the Norman Conquest of England in 1066, when English began to experience significant French influence. This led to the formation of «Law French» − a language used in legal correspondence and court proceedings. Some terms and structures introduced at that time have persisted in modern legal English.The purpose of this article is to analyze the French borrowings in legal English terminology, their formation, spread, and usage, as well as to examine the lexical composition of English legal terms.To achieve the objective of the study, descriptive, analytical, and etymological methods were applied. Elements of the comparative method were also partially employed to contrast English and French legal constructions. The research made use of such reference sources as the Anglo-Ukrainian Dictionary of Legal Terms and Black’s Law Dictionary, which contributed to a detailed examination of legal terminology and its etymology.The scientific novelty of the work lies in the comprehensive approach to analyzing French borrowings in legal English and their impact on the development of legal vocabulary. The article also highlights the connection between Old French and modern English legal terminology, as well as the interaction of terms through the process of “Franglais,” which is an important aspect for understanding the transformation of linguistic units in the international legal context.From the history of the development of legal language, it can be concluded that it has gone through a significant evolution, and despite its specificity, terms in English law often have equivalents in other languages and legal systems. Knowledge of these equivalents is essential for lawyers and legal professionals, as it allows them to better adapt to different legal systems and interact effectively on the international level. Legal language vocabulary is rich and diverse, contributing to its successful application in international legal processes. Studying legal terminology in English is a necessary tool for effective communication, analysis, and interpretation of legal acts, as well as participation in global legal initiatives.Стаття присвячена дослідженню французьких запозичень в юридичній англійській мові, зокрема їхньому становленню, поширенню та використанню в юридичній термінології. Аналізуються специфічні особливості цієї термінології, такі як її французьке походження, суворе використання термінів, їх формальність та стандартизованість. Окремо розглядається історичний аспект розвитку юридичної лексики в англійській мові, зокрема вплив нормандсько-французької мови після Нормандського завоювання Англії в 1066 році, коли англійська мова стала відчувати значний французький вплив. Це сприяло формуванню «Law French» − мови, яка використовувалась у судовому листуванні та на засіданнях суду. Деякі терміни та структури, введені тоді, збереглись і в сучасній англійській юридичній мові. Метою даної статті є аналіз французьких запозичень в англійську юридичну термінологію, їх становлення, поширення та використання, а також дослідження особливостей лексичного складу англійських юридичних термінів. Для досягнення мети дослідження використовувалися описовий, аналітичний та етимологічний методи.Також частково використано елементи порівняльного методу для зіставлення англійських та французьких юридичних конструкцій. В роботі застосовані такі словники, як «Англо-український словник юридичних термінів» і «Black’s Law Dictionary», що сприяло детальному вивченню юридичних термінів та їх етимології. Наукова новизна роботи полягає в комплексному підході до аналізу французьких запозичень в юридичній англійській мові та їх впливу на розвиток юридичної лексики. Стаття також висвітлює зв’язок між старофранцузькою та сучасною англійською юридичною термінологією, а також взаємопроникнення термінів через процес «Franglais», що є важливим аспектом для розуміння трансформацій мовних одиниць у міжнародному юридичному контексті.З історії розвитку юридичної мови можна зробити висновок, що вона пройшла значний шлях еволюції, і незважаючи на свою специфічність, терміни в англійському праві мають численні аналоги в інших мовах та правових системах. Знання цих аналогів є важливим для юристів та фахівців у галузі права, оскільки це дозволяє краще адаптуватися до різних правових систем і ефективно взаємодіяти на міжнародному рівні. Лексика юридичної мови є багатою та різноманітною, що сприяє її успішному застосуванню у міжнародних правових процесах. Вивчення юридичної термінології англійською мовою є необхідним інструментом для ефективної комунікації, аналізу та інтерпретації юридичних актів, а також участі в глобальних правових ініціативах
ТРАГІЧНА КОМЕДІЙНІСТЬ У ТВОРЧОСТІ ІВАНА ТОБІЛЕВИЧА (І. КАРПЕНКА-КАРОГО)
Get PDFThe article contains a brief overview of some theoretical ideas regarding the interaction of comedic and tragic principles in literary works (E. Malanyuk, E. Bentley). This is followed by a detailed, episode-by- episode analysis of I. Tobilevich's play ‘Chumaky’. The playwright designated the genre of the work as ‘comedy.’ The author of the article argues that it is a ‘tragicomedy,’ noting moments of psychological artistic exploration and tracing the accumulation of characteristics of this particular genre. She discusses the dual nature of the artistic conflict in the work: external – moral and social, and internal – moral and existential, as a problem of a certain threat to the ancestral characteristics of the nation's existence as a result of the moral degradation of some of its representatives, who are capable of undermining the harmony between the male and female principles, which traditionally supported the inviolability of ‘the family as the axis of culture,’ according to Y. Lypa's theory. Scientific information (from the works of P. Odarchenko and Y. Lypa) is presented about the original Ukrainian way of economic activity – chumakstvo. Here is the researcher's own original version of the uniqueness of the Ukrainian name for the cosmic phenomenon – the Milky Way constellation.The philosophy of the work is seen within the framework of a system of national ethics based on Christian values.The development of the conflict in the play, constructed by the playwright, is traced in accordance with his understanding that the morality of the entire community, and further, of the whole society, depends on the morality of each individual. The grounds for discussing the dual nature of the artistic conflict in the play ‘Chumaky’ have been established: moral and social, so to speak, on the surface (according to external signs) and, according to internal dimensions, moral and existential. Since we are talking about the ancestral characteristics of a nation's existence, the conflict unfolds mainly within one family: brothers Khoma and Vitaliy are representatives of one clan, while their wives Nastya and Solomiya are from other clans, thus starting new clans.Nastya initiates the conflicts, thereby threatening the harmony between the male and female principles as a traditional guarantee of the inviolability of ‘the family as the axis of culture’ (Yuri Lypa's theory). Solomiya appears as a symbol of the Woman-Mother, thanks to whom Life continues.Стаття містить стислий огляд деяких теоретичних ідей щодо взаємодії комедійних і трагедійних засад літературних творів (Є. Маланюка, Е. Бентлі). Далі – детальний, поепізодний аналіз п’єси І. Тобілевича «Чумаки». Драматург позначив жанр твору: «комедія». Авторка статті переконує: «трагікомедія», відзначивши моменти психологічного художнього дослідження, простеживши нагромадження ознак саме цього жанру. Мовиться про подвійність природи художнього конфлікту у творі: зовнішній – морально-соціальний і внутрішній – морально-екзистенційний як проблему певної загрози родовим ознакам буття нації внаслідок моральної деградації окремих її уособлень, що здатні підривати згармонізованість чоловічого й жіночого первнів, яка традиційно підтримувала непорушність «родини як осі культури», за теорією Ю. Липи.Подано наукову (з праць П. Одарченка, Ю. Липи) інформацію про оригінальний український спосіб економічної діяльности – чумацтво. Тут і власна оригінальна версія дослідниці про унікальність української назви космічного явища – сузір’я Чумацький Шлях.Філософію твору побачено у рамках системи національної етики, основою якої є християнські цінності.Простежено розвиток конфлікту у творі, вибудуваний драматургом, відповідно до його розуміння того, що від моралі кожної особистости залежить мораль цілої громади, а далі й цілого суспільства. Стверджено підстави вести мову про подвійність природи художнього конфлікту у п’єсі «Чумаки»: морально-соціальний, сказати б, на поверхні (за зовнішніми ознаками) і за внутрішніми вимірами – морально-екзистенційний. Оскільки йдеться про родові ознаки буття нації: конфлікт розгортається переважно в межах однієї сім’ї – брати Хома й Віталій є представниками одного роду, їхні дружини Настя й Соломія з інших родів, тобто започатковують нові роди.Ініціює ж конфлікти Настя, тим самим створюючи загрозу згармонізованості чоловічого й жіночого первнів як традиційній гарантії непорушності «родини як осі культури» (теорія Ю. Липи). Соломія постає як символ Жінки-Матері, завдяки якій триває Життя
ТАРАС І ЛИКЕРА: ВІДОМА ІСТОРІЯ У ВЕРСІЯХ РОМАННОЇ ШЕВЧЕНКІАНИ
Get PDFThe article is part of a systematic research project on intimate and love discourses in Ukrainian literary Shevchenkiana, in particular in novel prose. It is noted that the creative interpretation of Taras Shevchenko’s relationship with Lykera Polusmak requires broader and more systematic studies despite the numerous documentary and memoir sources and artistic and documentary works about that relationship. It is noted that it is in the “great” prose, short stories and novels that the studied topic is most widely and diversely embodied, and certain evolutionary trends are traced in works written in different time periods. The article consistently analyzes the artistic embodiment of history in the novels of the 1960s (the novel by O. Ivanenko, B. Vadetsky), Vas. Shevchuk’s dilogy “Son of Freedom” (1980s) and a number of novels of the 1990s–2010s (the works of H. Tarasiuk, A. Tsvid, V. Chemerys, etc.). It is noted that the features of the artistic embodiment of the history of the relationship between Shevchenko and Polusmakivna were influenced, firstly, by the “addressability” of the work (O. Ivanenko’s novels are “for middle and high school age”), and secondly, and most importantly, by the creative freedom of writers (novels of Ukraine’s independence period). Special attention is paid to the interpretation of the studied history in Vas.Shevchuk’s dilogy “Son of Freedom”, where it is written out in an artistic way, with a deep psychologization of images and collisions. In the novels of the 2010s, writers resorted to fiction and conjecture much more widely in the embodiment of the theme, to the depiction of intimate and love pictures and scenes, but each of the authors in a special way. It is also pointed out a certain decrease in artistry in the latest novels, compared, for example, with the dilogy of Vas. Shevchuk, a certain excess of authorial subjectivism in fictional operations. At the same time, it is concluded that the analyzed novels have become a noticeable contribution to the entire Shevchenkiana and to the artistic comprehension of a specific story in the life of Taras Shevchenko.Стаття є частиною системного дослідницького проєкту про інтимно-любовні дискурси в українській літературній шевченкіані, зокрема в романній прозі. Відзначено, що творча інтерпретація взаємин Тараса Шевченка з Ликерою Полусмак, попри наявність численних документально-спогадових джерел і художньо-документальних творів про ті взаємини, потребує ширших, системніших студіювань. Зауважено, що саме у «великій» прозі, повістях і романах, досліджувана тема найширше та різногранно втілена, причому у творах, писаних у різні часові періоди, простежені певні еволюційні тенденції. Послідовно в статті проаналізоване художнє втілення історії в романістиці 1960-х років (роман О. Іваненко, Б. Вадецького), дилогії Вас. Шевчука «Син волі» (1980-ті) й низці романів 1990–2010-х (твори Г. Тарасюк, А. Цвід, В. Чемериса та ін.). Зазначено, що на особливості художнього втілення історії взаємин Шевченка і Полусмаківни вплинули, по-перше, «адресованість» твору (романи О. Іваненко ‒ «для середнього і старшого шкільного віку»), по-друге, що особливо важливо, творча свобода письменників (романи років незалежності України). Особливу увагу звернуто на інтерпретацію досліджуваної історії в дилогії Вас. Шевчука «Син волі», де вона виписана художню вартісно, із глибокою психологізації образів і колізій. У романах 2010-х років письменники значно ширше вдалися до вимислів і домислів у втіленні теми, до змалювання інтимно-любовних картин і сцен, але кожен із авторів по-особливому. Указано також на певне зниження художності в новітніх романах, порівняно, скажімо, з дилогією Вас. Шевчука, на певний надмір авторського суб'єктивізму в домислових операціях. Водночас виснувано, що аналізовані романи стали помітним внеском в усю шевченкіану та в художнє осмислення конкретної історії в житті Тараса Шевченка
СТРУКТУРНІ ТА СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ТА КЛАСИФІКАЦІЇ АНГЛІЙСЬКОЇ ЮРИДИЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ
Get PDFThe article is devoted to the relevant issue of studying various types of classifications and the formation characteristics of English legal terminology based on its structural and semantic features. The paper examines the main approaches to the classification of legal terms: vertical, horizontal, by the degree of specificity, and by historical criteria. The vertical classification is based on the hierarchy of legal sources, while the horizontal classification relates to the branch affiliation of terms, including civil, criminal, administrative law, and others, each forming its own terminological layer. Depending on the field of use, legal terms are categorized into: legal doctrine terms, terms of legal practice, the terms of legal acts, the terms of law enforcement acts, and terms of interpretative acts. The article emphasizes the dynamic nature of English legal terminology, which is influenced, on the one hand, by the process of determinologization due to the active use of terms in general language contexts, and on the other hand, by the constant renewal of the terminological system under the influence of scientific and technological progress and the emergence of new legal realities across both English-speaking countries and the EU. The study found that the main models for the formation of legal terms include compounding, affixation, the creation of multi-component terms, conversion as a means of linguistic economy, and the active use of abbreviations, which acquire standard status in legal discourse. It was also revealed that the meaning of English legal terms depends on legal context, jurisdictional features, and the genre of legal texts. All these peculiarities require extralinguistic knowledge for accurate interpretation. Additionally, the semantics of legal terms is shaped by metaphorical constructions and legal fictions, which define their specific interpretation and usage.Стаття присвячена актуальному питанню вивчення різних видів класифікацій та особливостей формування англійської юридичної термінології на основі її структурних та семантичних характеристик. У роботі розглянуто основні підходи до класифікації юридичних термінів: вертикальний, горизонтальний, за ступенем конкретизації, а також за історичним критерієм. Вертикальна класифікація базується на ієрархії правових джерел, а горизонтальна на галузевій належності термінів. Наприклад, належність до цивільного, кримінального, або адміністративного право та інших видів, кожна з яких формує власний термінологічний пласт. Залежно від сфери вживання, юридичні терміни було розподіллено на: терміни правової доктрини, терміни юридичної практики, терміни нормативно-правових актів, терміни правозастосовних актів та терміни тлумачних актів. У статті наголошується на динамічному характері англійської юридичної термінології, зумовленому, з одного боку, процесом детермінологізації внаслідок активного вживання термінів у загальномовному контексті, а з іншого постійним оновленням термінологічної системи під впливом науково-технічного прогресу та появи нових правових реалій не тільки в англомовних країнах, але й на території Європейського Союзу. У ході дослідження також виявлено, що до основних моделей утворення юридичних термінів належать словоскладання, афіксація, багатокомпонентні терміни, конверсія як засіб економної виразності, а також активне використання абревіатур, що набувають стандартного статусу в юридичному дискурсі. Дослідження виявило, що значення англійських юридичних термінів залежать від правового контексту, юрисдикційних особливостей і жанру правового тексту, що вимагає позалінгвальних знань для коректного тлумачення. Також встановлено, що семантика юридичних термінів формується під впливом метафоричних конструкцій і правових фікцій, що визначають специфіку їх інтерпретації та вживання
НЕОРОМАНТИЧНА ОБРАЗНІСТЬ ПОЕМ ПРО ГОЛОДОМОР
Get PDFThe article examines the neoromantic mode of being of the heroes of lyrical-epic poems about the Holodomor through formal and content-based stylistic markers. The research relies on the principle of recurrence in artistic processes, where romanticism, the core of neoromanticism, functions as a timeless component of a meta-imagistic construct. It stands in contrast to the realist's analytical outlook and generally aligns with the value paradigm of the Ukrainian mentality. Thus, the focus falls on cordocentric, voluntaristic, and individualistic, yet altruistically oriented, impulses of characters, lyrical subjects, and narrators. Their actions arise from intense emotional upheavals stirred by the 1932–1933 catastrophe across multiple dimensions. Primarily, the analysis highlights rebellious, sacrificial, heroic, and stoic acts performed by the protagonists. Despite the pressure of famine and political repression, when the psyche collapses under primal fears and basic instincts, they transcend the mundane through service to higher ideals: God, nation, freedom, family, homeland, and inner purity. As a result, their daily existence acquires the features of a sacred feat, reaching beyond the boundaries of rational life and aspiring toward metaphysical heights.To intensify this, the texts employ a traditional neoromantic device: contrast. Hence, the antagonists appear as demonic officials who clamp the people in the system’s grip and destroy the sprouts of freedom in the Ukrainian soul. Opposing them stand martyr-like heroes – less often in physical confrontation, but more often on the spiritual level, where the conflict of meanings rages especially fiercely. This clash reveals the central neoromantic conflict, around which revolves another layer of experiencing the Holodomor: the inner intentions of the lyrical heroes. They observe the crime of genocide with pain in their hearts, bow before the resilience of their compatriots, carefully preserve the moments of their martyred lives, and seek to rally others against national amnesia. At the intersection of these dimensions emerges a distinctive atmosphere of locations imbued with spiritual essence. Thus, the neoromantic facet of the poetic world of Holodomor-themed works takes shape.Стаття присвячена аналізу неоромантичного буття героїв ліро-епосу про Великий голод на основі змістових і формальних маркерів стилю у творах. Засадничим принципом розвідки слугує концепція рекурентності явищ мистецького процесу, де романтичність – основа неоромантизму – розглядається як позачасовий складник метаобразного конструкту, опизитивний аналітичному погляду реаліста на світ і в загальних рисах споріднений із ціннісною парадигмою української ментальності. Тож у дослідженні на перший план виходять кордоцентричні, волюнтаристичні, індивідуалістичні, але альтруїстично спрямовані пориви персонажів, ліричних суб’єктів і нараторів, породжені потужними емоційними спалахами від переживання катастрофи 1932–1933 рр. у різних площинах. Передусім ідеться про бунтівні, жертовні, героїчні та стоїчні вчинки протагоністів, які в умовах голоду й політичних репресій, коли психіка пригнічена базовими інстинктами й первинними страхами, досягли трансценденції над приземленим існуванням через служіння вищим ідеалам: Богу, нації, свободі, родині, своїй землі, чистоті душі тощо. У зв’язку із цим, повсякдення персонажів прирівнюється до святого подвигу, котрий виходить за межі раціонального існування, сягаючи своїм поривом метафізичних висот. Для увиразнення описаного використовується традиційний для неоромантизму прийом контрасту. Тому табір антагоністів представлений демонічними чиновниками, які ув’язнили народ в «лещатах» системи й нищать «паростки» волі в українській душі. Герої-мученики їм протистоять, іноді – фізично, а частіше – у духовному вимірі, де боротьба смислів ведеться особливо запекло. Тут же виявляється й основний неоромантичний конфлікт, довкола якого центрується інша площина переживання Великого голоду – інтенції ліричних героїв. Вони з болем в душі спостерігають за злочином геноциду, вклоняються перед міцністю співвітчизників, трепетно бережуть миттєвості з їхнього мученицього життя, прагнуть згуртувати людей проти національної амнезії. А на помежів’ї двох площин постає характерний колорит локацій, наділених одухотвореною суттю. Так вимальовується неоромантична іпостась мистецького світу поем про Голодомор
РІЗНОВИДИ ОБРЯДОВОГО ХЛІБА В ЛІНГВОКУЛЬТУРНОМУ ВИСВІТЛЕННІ (НА МАТЕРІАЛІ УКРАЇНСЬКИХ ПАРЕМІЙ)
Get PDFThe article examines the paremias of the Ukrainian people with the component «bread» and the names of varieties of ceremonial bread from the standpoint of their ethnocultural semantics. These proverbs and sayings can be considered the golden fund of our national language. The circle of linguists, researchers who study conceptual linguistics, the culture of Ukrainians is outlined. The scientific investigations of linguists interested in the issue of the paremic fund of the Ukrainian language have been analyzed. The work presents the most commonly used paremias in speech with the names of varieties of ceremonial bread: kalach, knysh, korovai, palyanitsa, paska, which in their content reveal the character traits, behavior, moral qualities, traditions and customs of our native people through the culture of healthy eating, present a linguistic picture of the world, etc. After all, in today's conditions, interest in studying the language and native culture has grown rapidly, which argues for the relevance of the choice of the topic of the proposed scientific research. We can argue that significant cultural and national potential is endowed with paremias with the component-glutoneme «bread» and its varieties, which are found in the rituals of Ukrainians, because the national Ukrainian cuisine is not only biological, but also a cultural value, which is associated with ethnolinguistics, ethnology, culturology, linguocultural studies, folklore and other sciences.The paper examines the verbal expression of the component «bread» through the study of dictionaries of various types: dictionary of signs of Ukrainian ethnoculture, dictionaries of proverbs and sayings, explanatory dictionaries of the Ukrainian language, dictionary of epithets of the Ukrainian language, dictionary of synonyms of the Ukrainian language, a linguistic and regional dictionary-reference book; the meanings of the lexemes are revealed: kalach, korovai, knysh, palanytsia, paska. Examples of synonyms, epithets for the lexeme «bread» in different meanings, winged sayings of famous Ukrainian writers about the cultural term «bread» are given.У статті розглянуто паремії українського народу з компонентом «хліб» та назвами різновидів обрядового хліба з позиції їх етнокультурної семантики. Ці прислів’я та приказки можна вважати золотим фондом нашої національної мови. Окреслено коло мовознавців, дослідників, які вивчають концептуальну лінгвістику, культуру українців. Проаналізовано наукові розвідки лінгвістів, зацікавлених питанням паремійного фонду української мови. У роботі представлено найбільш вживані у мовленні паремії з назвами різновидів обрядового хліба: калач, книш, коровай, паляниця, паска, які у своєму змісті розкривають риси характеру, поведінку, моральні якості, традиції та звичаї нашого рідного народу через культуру здорового харчування, представляють мовну картину світу тощо. Адже в умовах сьогодення цікавість до вивчення мови, рідної культури стрімко зросла, тому і аргументує актуальність вибору теми пропонованої наукової розвідки.Можемо стверджувати, що значущим культурно-національним потенціалом наділено паремії з компонетом-глютонемою «хліб» та його різновидами, які зустрічаються в обрядах українців, бо національна українська кухня є не тільки біологічною, а й культурною цінністю, яка пов’язана з етнолінгвістикою, етнологією, культурологією, лінгвокультурологією, фольклористикою та іншими науками.У роботі розглянуто вербальне вираження компонента «хліб» через опрацювання словників різних типів: словник знаків української етнокультури, словники прислів’їв та приказок, тлумачні словники української мови, словник епітетів української мови, словник синонімів української мови, мовокраїнознавчий словник-довідник; розкрито значення лексем: калач, коровай, книш, паляниця, паска. Наведено приклади синонімів, епітетів до лексеми «хліб» у різних значеннях, крилаті вислови відомих українських письменників про культурему «хліб»
ЕМОЦІЙНІСТЬ – ЕМОТИВНІСТЬ – ЕКСПРЕСИВНІСТЬ: ТЕРМІНОЛОГІЧНА ПОЛІВАРІАНТНІСТЬ ЕКСПЛІКАЦІЇ ЕМОЦІЙ У ХУДОЖНЬОМУ ДИСКУРСІ
Get PDFThe article studies the distinction and correspondence between such notions as emotionality, emotivity and expressiveness, which are deemed some of the most complex, contradicting and ambiguous linguistic categories used to name and characterize the emotional state and behavior of characters in fiction. As well-known, emotions accompany almost all facets of individual’s activity in their everyday life. They form the category which represents ingenuous feelings, emotional experience, and sensibility as immanent psychological states of a person. Currently the attention of linguists is paid to the investigation of personal emotional states in terms of language as a combination of linguistic, literary and psychological categories to trace the use and explication of emotive vocabulary in fictional discourse. Fiction encompassing author’s individual style appears to be an inherent, limitless, constant source of providing characters’ emotions. Within the research, it is stated that emotionality conveys psychological state of a character, emotivity is manifested by linguistic means and expressiveness becomes apparent through semantic means respectively. The study of emotional potential of a wide range of means for expressing emotions on various language levels of fictional discourse, namely, phonographic, lexical and syntactic, is effective and productive. The complex of punctuation marks (exclamatory mark, interrogative mark, dash, suspension point, period), means of font variations (font size, color and weight modifications, capitalization, hyphenation, underlining), accent and intonation means, voice tempo and timbre on phonographic level adds special emotional coloring to fictional discourse. Lexical level is characterized by lexical units (nominatives, affectives, expressives, occasionalisms, neutral and phrasal emotives, as well as synonyms, antonyms and poetic tropes) which reproduce character’s emotional state and behavior and have various emotional meanings only in a certain context. Syntactic level is presented by special syntactic constructions of the sentences (repetitions, exclamatory and interrogative sentences, inversion, ellipsis, parcelling and emphatic use of certain lexemes) that convey both the thoughts and emotional attitude to them.У статті освітлюється актуальна квестія сучасного мовознавства, що охоплює різні точки зору й підходи до найменування та характеристики термінів на позначення емотивного стану і поведінки персонажів у художніх творах. Вітчизняні та зарубіжні лінгвісти здебільшого оперують такими поняттями, як емоційність, емотивність та експресивність, які вважаються одними із найскладніших й найбільш суперечливих і неоднозначних лінгвістичних категорій для дослідження. Емоції, які, як відомо, супроводжують фактично усі прояви активності суб’єкта, утворюють категорію, що характеризується рефлексією іманентних явищ повсякденного життя людини у формі їх безпосереднього відчуття, переживання і вираження як психологічних станів особистості. У рамках нашої розвідки потверджуємо, що емоційність відображає психологічну сторону особистості, а емотивність й експресивність відтворюють мовний і семантичний аспекти відповідно. Особливої уваги заслуговує дослідження емотивного потенціалу широкої палітри засобів відтворення емоцій на різних мовних рівнях, а саме – фонографічному, лексичному і синтаксичному в художньому дискурсі. Художній текст, як вияв індивідуального авторського світогляду, виступає інгерентним, нелімітованим, константним джерелом маніфестації емоцій персонажів. Яскравого емоційного забарвлення літературному дискурсу надає використання комплексу пунктуаційних знаків (знак оклику, знак питання, тире, трикрапка, крапка), засобів шрифтової варіації (видозміни розміру, кольору, насиченості шрифту, капіталізація, дефісація, підкреслення), акцентних та інтонаційних засобів, темпу, тембру голосу тощо у рамках фонографічного рівня. Лексичний рівень мови характеризується лексичними одиницями (номінативи, афективи, експресиви, оказіоналізми, нейтральні та фразеологічні емотиви, а також синоніми, антоніми і художні тропи), які лише у певному контексті можуть нести емоційне навантаження та мають різноманітні емоційні значення. Синтаксичний рівень охоплює широкий спектр особливих синтаксичних конструкцій на рівні речення (повтори, окличні й питальні речення, інверсія, еліпсис, парцеляція та емфатичне використання певних лексем), які передають як основні думки, так і емоційно забарвлене ставлення до них
СТИЛІСТИКА І ПЕРЕКЛАД ВІЙСЬКОВО-ПОЛІТИЧНОГО ДИСКУРСУ НА ПРИКЛАДІ МЕМУАРІВ ФЕЛЬДМАРШАЛА МОНТГОМЕРІ
Get PDFThe article is devoted to the study of stylistic and translational features of military-political discourse based on the memoirs of Field Marshal Bernard Law Montgomery, particularly the chapter “My Doctrine of Command”. The main focus is on the peculiarities of translating lexical, syntactic, and pragmatic devices that shape the specific authorial style, combining the analytical nature of military reports with elements of a subjective memoir narrative. The rhetorical structure of the English text is examined, emphasising persuasion, logical argumentation, and emotional appeal to the reader. Typical translation challenges are identified, relating to the conveyance of military terminology, idiosyncratic stylistic traits, and culturally conditioned realities.Key translation strategies are highlighted, ensuring both semantic accuracy and stylistic adequacy: syntactic transformations, adaptation of rhetorical figures, the use of conventional Ukrainian military vocabulary, and preservation of intonational and emotional tone. The article outlines examples of translation choices that illustrate comparisons between the original English text and its Ukrainian equivalent. It places special emphasis on cultural adaptation and on preserving the author’s voice, both of which are crucial for a holistic perception of military-political discourse in translation. The study emphasises the importance of understanding discursive and cultural factors when translating texts that combine military precision with individual authorial experience. The material may be useful for researchers in military linguistics and translation stylistics, as well as practitioners, particularly within the framework of practical courses in military and socio-political translation. The text reflects current trends in translation studies, emphasising the need for an interdisciplinary approach to fully disclose the content of military-political texts.Стаття присвячена дослідженню стилістичних і перекладацьких особливостей військово-політичного дискурсу на матеріалі мемуарів фельдмаршала Бернарда Лоу Монтгомері, зокрема на прикладі розділу «My Doctrine of Command». Основну увагу зосереджено на особливостях перекладацького відтворення лексичних, синтаксичних і прагматичних засобів, які формують специфічний авторський стиль, поєднуючи аналітичність військової доповіді з елементами мемуарного суб’єктивного наративу. Простежено, як в англійському тексті реалізується риторична структура з акцентом на переконливість, логічну аргументацію та емоційне звернення до читача. Виявлено типові труднощі перекладу, пов’язані з передачею військової термінології, специфічної ідіостилістики та культурно зумовлених реалій. Виокремлено основні стратегії перекладацького рішення, які забезпечують як змістову точність, так і стилістичну відповідність: трансформацію синтаксичних структур, адаптацію риторичних фігур, використання узвичаєної української військової лексики, збереження інтонаційного та емоційного тону. Окреслено приклади перекладних рішень, які ілюструють зіставлення між оригінальним англомовним викладом і його українським відповідником. Особлива увага приділена питанням культурної адаптації та збереження авторського «я», що має значення для цілісного сприйняття військово-політичного дискурсу в перекладі. Підкреслено важливість розуміння дискурсивних і культурних чинників у процесі перекладу текстів, що містять поєднання військової точності й індивідуального авторського досвіду. Матеріал може бути корисним дослідникам військової лінгвістики, стилістики перекладу, а також практикам-перекладачам, зокрема у межах практичних курсів військового та громадсько-політичного перекладу. Текст відображає сучасні тенденції в перекладознавстві, акцентуючи увагу на необхідності міждисциплінарного підходу для повного розкриття змісту військово-політичних текстів
АТРИБУТИВНІ ПОШИРЮВАЧІ РЕЧЕННЯ: ГРАМАТИЧНА ПРИРОДА ТА СЕМАНТИЧНА БАГАТОВИМІРНІСТЬ
Get PDFThe article presents a functional-grammatical analysis of the attributive component as one of the principal means of the modificational syntactic strategy within the structure of a sentence with expanders. The attributive is characterized as a sentence-expanding element that performs a specific structural and semantic transformation of the substantival base, while simultaneously activating its cognitive, interpretative, and pragmatic parameters. Within the framework of contemporary linguistic paradigms, particularly functional grammar, it is demonstrated that attributives operate within the syntactic periphery of the sentence, yet constitute a significant part of its semantic core by participating in the thematic-rhematic structuring of the utterance. The study outlines the typological diversity of attributive constructions observed in contemporary Ukrainian syntax, taking into account their morphological representation, structural complexity, and semantic multidimensionality. A general classification of the primary forms of attributive expansion is proposed, covering both elementary and syntactically complex models that display a high degree of adaptability to contextual and communicative conditions. Special attention is paid to the positional mobility of attributive expanders: the functional roles of pre-position, post-position, and medial placement are analyzed, each modeling distinct communicative-pragmatic vectors of the message. It is revealed that the positional variability of attributives serves as an indicator of the speaker’s stylistic intention and reflects the dynamics of the syntactic periphery as a zone of secondary but semantically relevant elements. This research confirms the multifunctionality of the attributive expander: in addition to its nominative-modificational function, it also performs evaluative, qualificational, relational, interpretative-cognitive, and stylistically marked roles. Based on the material of contemporary Ukrainian literary discourse, the study demonstrates how attributive constructions function as text-forming elements contributing to the construction of the author’s conceptual world. The findings support the conclusion that the attributive in modern syntax acts as a full-fledged carrier of conceptual information, representing the linguistic worldview through the lens of syntactic periphery.У статті здійснено функційно-семантичний аналіз атрибутивного компонента як одного з провідних засобів модифікаційної синтаксичної стратегії в структурі речення із поширювачами. Атрибутив схарактеризовано як поширювач речення, що здійснює специфічну структурно-семантичну трансформацію субстантивної основи, водночас активуючи її когнітивні, інтерпретаційні й прагматичні параметри. На основі сучасної лінгвістичної парадигми, зокрема в межах функційної граматики, доведено, що атрибутиви функціонують у синтаксичній периферії речення, але при цьому формують істотну частину його змістового ядра, беручи участь у тематично-рематичному структуруванні висловлення. У статті окреслено типологічне розмаїття атрибутивних конструкцій, що реалізуються в межах сучасного українського синтаксису, з урахуванням морфологічної репрезентації, структурної складності та семантичної багатовимірності. Здійснено загальну класифікацію основних форм атрибутивного поширення, в якій відображено як елементарні, так і синтаксично ускладнені моделі, що виявляють високий ступінь адаптивності до контекстуальних і комунікативних умов функціонування. Особливу увагу приділено позиційній мобільності атрибутивних поширювачів: проаналізовано функціональне навантаження препозиції, постпозиції та медіального розташування, кожне з яких моделює різні комунікативно-прагматичні вектори повідомлення. Виявлено, що варіативність локалізації атрибутивів слугує індикатором стилістичної інтенції мовця, а також відображає динаміку синтаксичної периферії як зони реалізації вторинних, але семантично значущих компонентів. Наша наукова розвідка підтверджує мультифункційність атрибутивного поширювача: крім номінативно-модифікаційної функції, він виконує також оцінну, кваліфікаційну, реляційну, інтерпретаційно-когнітивну та стилістично марковану роль. На матеріалі сучасного українського художнього дискурсу продемонстровано, як атрибутивна конструкція перетворюється на текстоформувальний елемент, залучений до побудови авторської картини світу.Отримані результати дослідження підтверджують, що атрибутив у сучасному синтаксисі постає як повноцінний носій концептуальної інформації, який репрезентує мовну картину світу через призму синтаксичної периферії