Volodymyr Vynnychenko Central Ukrainian State University Scientific Journals
Not a member yet
885 research outputs found
Sort by
ОСОБЛИВОСТІ МОТИВАЦІЇ ТВОРЧОЇ АКТИВНОСТІ СТУДЕНТІВ У СИСТЕМІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ЗВО
Get PDFThe article presents a theoretical substantiation and empirical study of the peculiarities of motivation for students’ creative activity within the system of vocational training under the conditions of higher education reform. A socio-philosophical and psychological-pedagogical analysis of the problem of the development of an individual’s creative activity is carried out. Results regarding the motivational profile and the structure of the leading motives for creativity were obtained. Within the hierarchy of creative activity motives among students, intrinsic motivation prevails over extrinsic motivation. The most significant motives for fostering creative activity are the striving for selfaffirmation and cognitive need. The aspiration for self-affirmation (especially in the form of striving for excellence) increases with the growing professionalism of a creative personality. The research results showed that the leading motivation for creativity is personal motivation of an independent nature (development motivation). Externally directed instrumental motivation, which contributes to satisfying such needs as fame, success, and material benefits – allowing creative individuals to simultaneously express themselves and receive recognition from others, impress others, and self-present – proved less significant for effective creative activity. The article examines the peculiarities of the development of motivation for students’ creative activity as an important integral characteristic of future specialists’ professionalism in the context of vocational education. It is concluded that, to support intrinsic motivation, which promotes creative activity, it is extremely important to provide opportunities for choice and autonomy, reduce control, and provide the information necessary for decision-making and task completion. A key condition for the manifestation of intrinsic motivation is supporting autonomy, that is, the subject’s desire to feel as the initiator of his or her activity.У статті подано теоретичне обґрунтування та емпіричне дослідження особливостей мотивації творчої активності студентів у системі професійної підготовки в умовах реформування вищої освіти. Проведено соціально-філософський і психолого-педагогічний аналіз проблеми розвитку творчої активності особистості. Отримано результати щодо мотиваційного профілю та структури провідних мотивів творчості. В ієрархії мотивів творчої активності студентів переважає внутрішня мотивація над зовнішньою. Найбільше значення у спонуканні до творчої активності мають прагнення до самоствердження і пізнавальна потреба. Прагнення до самоствердження (особливо у формі прагнення до досконалості) підвищується разом із ростом професійності креативної особистості. Результати дослідження показали, що провідною мотивацією творчості є особиста мотивація незалежного характеру (мотивація розвитку). Менш значущою для ефективної творчої активності виявилась зовнішньо спрямована інструментальна мотивація, яка сприяє задоволенню таких потреб, як слава, успіх і матеріальні блага, які дозволяють творчим шляхом водночас самовиразитися і отримати визнання з боку інших, імпонувати іншим, самопрезентуватися. Розглянуто особливості розвитку мотивації творчої активності студентства як важливої інтегральної характеристики професіоналізму майбутніх фахівців в умовах професійного навчання. Зроблено висновки, що для підтримки внутрішньої мотивації, яка сприяє творчій активності, надзвичайно важливим є надання можливості вибору та самостійності, зменшення контролю, надання інформації, необхідної для ухвалення рішення та виконання завдання. Важливою умовою прояву внутрішньої мотивації є підтримка автономії, тобто прагнення суб’єкта діяльності почувати себе її ініціатором
РОЗВИТОК РЕФЛЕКСИВНОГО МИСЛЕННЯ ЯК УМОВА ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ ДО СУПЕРВІЗІЇ
Get PDFThe article raises the problem of reflective thinking as a condition for preparing future psychologists for supervision. The features of supervision as cooperation between two professionals are revealed. It is shown that during supervision, the emphasis is on professional assistance to another psychologist by the supervisor in gaining experience in solving professional tasks. Supervision is an important component both at the stage of a psychologist’s professional development and in the process of his further professionalization. There are certain difficulties in organizing supervision at the stage of professional training of practical psychologists in Ukraine. It is argued that supervision presupposes the formation of the psychologist’s relevant competencies for its passage. One of which is professional reflection. The importance of reflection and reflective thinking as a condition for preparing future psychologists for supervisory activities is substantiated. The features of a psychologist’s reflective thinking are revealed. The psychologist’s reflective thinking is aimed at professional knowledge of the deep layers of the psyche by establishing a relationship between externally observed behavioural manifestations and deep psychological determinants in order to learn the patterns of functioning of the phenomenon of the psyche and determine effective ways of providing psychological assistance to the subject in solving his personal problem, which is accompanied by self-reflection by the specialist of the correspondence of his own methods of action to the tasks of professional activity. It is shown that the development of reflective thinking occurs in the process of deep psychocorrection using the method of active social and psychological cognition (ASPC). The methodological principles of deep psychocorrection, its methods and mechanisms of changes in participants are revealed. It is shown that the deep correction process is subject to the laws of positive disintegration of the psyche and its secondary integration at a higher level of development. One of the main methods of deep psychocorrection is dialogue, which is implemented in accordance with the basic provisions of the psychodynamic paradigm.У статті порушено проблему рефлексивного мислення як умови підготовки майбутніх психологів до супервізії. Розкрито особливості супервізії як співпраці двох професіоналів. Показано, що за супервізії акцент ставиться на професійній допомозі іншому психологу з боку супервізора з набуття досвіду у вирішенні фахових завдань. Супервізія є важливим складником як на етапі професійного становлення психолога, так і у процесі його подальшої професіоналізації. Існують утруднення організації супервізії на етапі фахової підготовки практичних психологів в Україні. Стверджується, що супервізія передбачає сформованість у психолога відповідних компетентностей для її проходження. Однією з яких є професійна рефлексія. Обґрунтовано значення рефлексії та рефлексивного мислення як умови підготовки майбутніх психологів до супервізійної діяльності. Розкрито особливості рефлексивного мислення психолога. Рефлексивне мислення психолога скеровано на професійне пізнання глибинних прошарків психіки шляхом установлення взаємозв’язку зовні спостережуваних поведінкових проявів із глибинно-психологічними детермінантами з метою виявлення закономірностей функціонування феномену психічного та визначення ефективних шляхів надання психологічної допомоги суб’єкту в розв’язанні його особистісної проблеми, що супроводжується саморефлексією фахівця відповідності власних способів дій із завданнями професійної діяльності. Показано, що розвиток рефлексивного мислення відбувається у процесі глибинної психокорекції за методом активного соціально-психологічного пізнання (АСПП). Розкрито методологічні засади глибинної психокорекції, її методи та механізми змін учасників. Показано, що глибинно-корекційний процес підпорядковується законам позитивної дезінтеграції психіки та її вторинної інтеграції на більш високому рівні розвитку. Одним з основних методів глибинної психокорекції є діалог, який реалізується відповідно до основних положень психодинамічної парадигми
ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ПСИХОЛОГІЧНОГО КОНСУЛЬТУВАННЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ІЗ ЧИСЛА БІЙЦІВ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ОБОРОНИ
Get PDFThe peculiarities of the organization of psychological counseling of servicemen from among territorial defense fighters are considered. An analysis of disciplines was carried out, such as: “Basics of psychological counseling”, “Production (consultative) practice in organizations of the metropolis”, “Pre-diploma practice”, which are necessary for psychologists to understand in practical work with military personnel who are active military personnel, combatants, war veterans. Attention is drawn to the interdisciplinary connection and the peculiarity of the organization of psychological counseling of fighters performing combat orders and official tasks, and veterans who adapt to civilian life. This allows you to study and understand psychological principles in working with the client, apply integrative approaches to the individual needs of territorial defense fighters and choose a specific method with the client’s problem. Considered the interdisciplinary relationship of production (consultative) practice in organizations of the metropolis, which provides experience and forms skills of quick decision-making and adaptation to different circumstances, allows planning and organizing consultations taking into account time constraints and geographical dispersion of the military. Use online – platforms for consulting, establish effective interaction with unit commanders, and, if necessary, attract additional sponsorship support. Achieving success in the organization of psychological counseling is the deepening and integration of previously acquired theoretical knowledge and practical skills in pre-diploma practice. The ability to conduct research to identify the psychological needs of soldiers, determine the psychological problem and factors that affect the psychological state of a serviceman. Develop and conduct group psychological support programs and individual consultations, provide practical recommendations to improve the mental health of fighters. The study and application of practical and theoretical knowledge of these disciplines makes it possible to create a support system that meets today’s challenges in ensuring the psychological health of defenders.Розглянуто особливості організації психологічного консультування військовослужбовців із числа бійців територіальної оборони. Здійснений аналіз таких дисциплін, як: «Основи психологічного консультування», «Виробнича (консультативна) практика в організаціях мегаполісу», «Переддипломна практика», які потрібні для розуміння фахівцям-психологам у практичній роботі з військовослужбовцями, які є діючими військовими, учасниками бойових дій, ветеранами війни. Звернено увагу на міждисциплінарний зв’язок і особливість організації психологічного консультування бійців, що виконують бойові розпорядження і службові завдання, та ветеранів, які реінтегруються в цивільному житті. Це дозволяє вивчити та зрозуміти психологічні принципи в роботі із клієнтом, застосовувати інтегративні підходи до індивідуальних потреб бійців територіальної оборони й вибору конкретного методу із проблемою клієнта. Розглянуто міждисциплінарний зв’язок виробничої (консультативної) практики в організаціях мегаполісу, який надає досвід і формує навички швидкого ухвалення рішення та адаптації до різних обставин, дозволяє планувати й організовувати консультації з урахуванням часових обмежень та географічної розосередженості військових. Використовувати онлайн-платформи для консультування, налагоджувати ефективну взаємодію з командуванням частин, долучати спонсорську додаткову підтримку, за потреби. Досягнення успіху в організації психологічного консультування є поглиблення та інтеграція раніше отриманих теоретичних знань і практичних навичок у переддипломній практиці. Уміння проводити дослідження для виявлення психологічних потреб бійців, визначення психологічної проблеми та факторів, які впливають на психологічний стан військовослужбовця. Розробляти та проводити програми групової психологічної підтримки й індивідуальні консультації, надавати практичні рекомендації для покращення психічного здоров’я та якості життя бійців. Вивчення та застосування практичних і теоретичних знань цих дисциплін надають змогу створити систему підтримки, що відповідає викликам сьогодення в забезпеченні психологічного здоров’я захисників і захисниць
ОСОБЛИВОСТІ ПІЗНАННЯ ПСИХІКИ У ЇЇ ГЛИБИННІЙ СУТНОСТІ
Get PDFThe article presents the method of Active Socio-Psychological Cognition (ASPC) in its capacity to objectify the impact of humanity’s archaic heritage on the psyche of modern individuals. The study relies on the functional optimality of the group method “Active Socio-Psychological Cognition of the Psyche,” initiated by T. S. Yatsenko in the 1980s and successfully developed in Ukraine for over half a century. The content highlights the key principles of Yatsenko’s psychodynamic paradigm, grounded in numerous research works, including 49 defended dissertations of her students. The psychoanalytic approach to understanding the psyche, continuously studied and refined, confirms the effectiveness of group forms of deep cognition, including the dimension of the archaic legacy.ASPC is distinguished by its ability to catalyze manifestations of this legacy into the field of observation. Under such conditions, thematic drawings gain greater significance, supported by an empirical platform of thematic visualization. This objectification of the psyche promotes its adequate comprehension and introduces a novel, visualized mode of conveying its content beyond the limits of verbal expression. The study proves the effectiveness of thematic psychodrawings in ASPC group practice for the exploration of the subject’s psyche. It is argued that psychodrawings reveal the preverbal stage of human psychic development. Furthermore, ASPC demonstrates the potential to substantially enhance psychologists’ professional qualifications through direct involvement in group psychocorrectional practice.Стаття презентує метод АСПП в його можливостях об’єктивування впливу архаїчного спадку людства на психіку сучасної людини. Дослідження, відповідно до теми статті, спирається на функціональну оптимальність групового методу «Активне соціально-психологічне пізнання психіки», започаткованого Т. С. Яценко ще у вісімдесятих роках і який успішно розвивається в Україні вже півстоліття. Зміст статті розкриває провідні положення психодинамічної парадигми Т. С. Яценко, ґрунтується на науково- дослідних працях, зокрема захищених дисертаціях сорока дев’яти її учнів. Психоаналітичний підхід до розуміння феномену психіки, якого ми дотримуємось, як і незмінно вивчаємо та вдосконалюємо, засвідчує результативність саме групової форми глибинного пізнання психіки, включно з архаїчним спадком.Метод АСПП відзначається спроможністю каталізації проявів архаїчного спадку людства у сферу спостереження. За вказаних умов, посилюється значущість тематичних малюнків завдяки створеній нами емпіричній платформі завдяки тематичній візуалізації. Наголошується, що опредметнення психіки таким чином сприяє її адекватному пізнанню. Вказане пробуджує увагу до нової, візуалізованої форми інформування змісту психіки за умови уникнення обмеженості словом. Доведено ефективність застосування тематичних психомалюнків у груповій практиці активного-соціально-психологічного пізнання (АСПП) для пізнання психіки суб’єкта. Аргументовано, що через психомалюнки проявляється довербальний період становлення психіки людства. Обґрунтовано спроможність методу АСПП сутнісно підвищувати кваліфікацію психологів, через власне проходження психокорекційної практики у групах АСПП
ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВІВ ПОЛІСИСТЕМНОЇ ЦІЛІСНОСТІ ОСОБИСТОСТІ
Get PDFThe article states that integrity is one of the fundamental properties of complex entities (systems); the properties and requirements of the whole are considered important determinants of development, and the development of personal integrity is its criterion. It is determined that the integrity of the personality manifests itself as internal consistency and participation, mutual support of all parts-systems of the subject. An integral personality is a personality that is oriented towards significant self-modification; accepts and values its own experience as a valuable resource for such self-modification; is inclined and willing to use other positive experiences for self-modification. The following types of polysystemic integrity of personality have been identified: “active, practical, conscientious” – “tolerant”; “indecisive, conscientious, introactive” – “adaptive”; “impulsive, dependent” – “sensitive”; “unstable, emotional” – “self-destructive”; “unempathetic, self-confident” – “prone to accumulation”; “self-sufficient, emotionally stable, radical” – “dominant”; “sensitive, conservative, dependent” – “timid”; “unambiguous, conformist, rigid, prone to dominance” – “negative”; “restrained, tense, conscientious” – “dependent”. Based on numerous scientific findings, it has been proven that when a person who has been exposed to a stressful factor has a negative image of their own “I”, this provokes the adoption of defensive behavior patterns. The latter have a detrimental effect on the level of social activity and the desire for self-expression. As a result, a maladaptive personality type is formed, which lacks the ability to effectively adapt to changing circumstances. The formation of a corrected personality structure is influenced by the individual’s self-perception, the influence of stress factors, and their value-based attitude towards others and the world in general. Thus, the “I-concept” serves as a benchmark for the psychological norm of development for a person who has experienced stress. It is thanks to an integrated rehabilitation program, which includes psychodynamic and art therapy techniques, that the personal sphere of individuals who have experienced stress is corrected and a harmonious personality is successfully formed.У статті вказується, що цілісність є однією з фундаментальних властивостей складних утворень (систем); властивості та вимоги цілого розглядаються як важливі детермінанти розвитку, а розвиток цілісності особистості є його критерієм. Визначається, що цілісність особистості проявляється як внутрішня узгодженість і співучасть, взаємопідтримка всіх частин-систем суб’єкта. Цілісна особистість – це особистість, яка орієнтована на значні самомодифікації; приймає і цінує власний досвід як цінний ресурс для таких самомодифікацій; схильна й налаштована використовувати інший позитивний досвід для самомодифікацій. Виділено типи полісистемної цілісності особистості: «активний, практичний, сумлінний» – «толерантний»; «нерішучий, сумлінний, інтроактивний» – «адаптивний»; «імпульсивний, залежний» – «чутливий»; «нестабільний, емоційний» – «саморуйнівний»; «неемпатичний, упевнений у собі» – «схильний до накопичення»; «самодостатній, емоційно стабільний, радикальний» – «домінантний»; «чутливий, консервативний, залежний» – «боязкий»; «однозначний, конформний, жорсткий, схильний до домінування» – «негативіст»; «стриманий, напружений, сумлінний» – «залежний». Ґрунтуючись на чисельних висновках наукових розвідок, доведено: коли особистість, яка зазнала впливу стресогенного чинника, має сформований негативний образ власного «Я», це провокує засвоєння захисних моделей поведінки. Останні згубно позначаються на рівні її соціальної активності та прагненні до самовираження. Унаслідок цього формується дезадаптивний тип особистості, якій бракує здатності ефективно пристосовуватися до мінливих обставин. На формування скоригованої особистісної структури впливають самосприйняття індивіда, вплив стрес-фактору, а також його ціннісне ставлення до оточення та світу загалом. Отже, «Я-концепція» слугує еталоном психологічної норми розвитку для людини, що пережила дію стресу. Саме завдяки інтегрованій реабілітаційній програмі, що включає методики психодинаміки й арттерапії, досягається корекція особистісної сфери індивідів, які зазнали стресового впливу, та успішне формування гармонійної особистості
ЗІСТАВНИЙ АНАЛІЗ МОВЛЕННЄВОГО ЖАНРУ АНЕКДОТ У ЛЕКСИКОГРАФІЧНОМУ ПРЕДСТАВЛЕННІ: ЛІНГВОКОГНІТИВНИЙ АСПЕКТ
Get PDFThe article is devoted to the contrastive research of the semantics of the key lexical units of modern English and Ukrainian languages, which denote the speech genre of anecdote. The genre as a cognitive-discursive phenomenon is a thematically, compositionally and stylistically separate, invariant, cognitive model of the text construction that sets the parameters of the communicative interaction within a particular linguistic and cultural space. The anecdote is a small speech genre that is built around the concept of ANECDOTE, highlighted on the background of the macroconcept GENRE and implemented in some meso-concepts of GENRE VARIETIES (CONVERSATION, TALK, etc.). It contains information about a comic story in which a specific life conflict is projected on some value stereotypes shared or not shared by partners. In discursive terms, an anecdote is understood as a short, coherent, emotional and evaluative narrative text (in dynamics and statics), which at one of the appropriate moments of the deployment of another genre is deliberately uttered by the addressee to make the addressee laugh, contributing to the optimisation of their common activity. The concept of ANECDOTE in the British and Ukrainian linguistic environment acquires the nominations of anecdote (‘a short funny story about a real person or event’) and анекдот (‘a short humorous (primarily fictional) story about a funny event’). The isomorphic features are based on the common semes ‘story’ and ‘оповідання’, ‘short’ and ‘короткий’, ‘funny’ and ‘жартівливий’, ‘event’ and ‘подія’. Allomorphism is actualised by an additional component ‘person’, whereas the Ukrainian definition contains the element ‘вигаданий’. Both meanings are formed around the common cognitive model structured by the action and possession frame. The common feature is that the main subjects are represented implicitly by the slots SOMEBODY 1 (the narrator) and SOMEBODY 2 (the listener) as well as by the slot SOMEBODY 3 (the subject of the story), which is activated on the verbal level only in the English definition. The allomorphic component of the Ukrainian frame structure (not) ACTS, realised by the seme ‘вигаданий’ and clarified by the component ‘здебільшого’. Isomorphic is the frame proposition that reflects that the narrator creates a text with the qualities necessary for the planned impact (SUCH 1- quality). As a result, the beneficiary laughs, the fact fixed by the implicitly represented possessive part of the frame.Стаття присвячена зіставному дослідженню семантики ключових одиниць сучасної англійської та української мов на позначення мовленнєвого жанру анекдот. Жанр як когнітивно-дискурсивний феномен є тематично, композиційно та стилістично відокремленою інваріантною когнітивною моделлю побудови тексту, яка задає параметри перебігу комунікативної взаємодії в межах певного лінгвокультурного простору. Анекдот є малим мовленнєвим жанром, що вибудовується навколо концепту АНЕКДОТ, який висвітлюється в площині макроконцепту ЖАНР та реалізується в низці мезоконцептів ЖАНРОВІ РІЗНОВИДИ (РОЗМОВА, БЕСІДА тощо). Він містить інформацію про комічну історію, в якій, на фоні ціннісних стереотипів, що разом поділяють / не поділяють партнери, висвітлюється деякий життєвий конфлікт. В дискурсивному плані анекдот розуміємо як короткий зв’язний емоційно-оцінний наративний текст (у динаміці та статиці), який в один із доречних моментів розгортання іншого жанру навмисно вимовляється адресантом з метою розсмішити адресата, сприяючи оптимізації сумісної діяльності. Концепт АНЕКДОТ в британському та українському етнічних колективах отримує номінації anecdote (“a short funny story about a real person or event”) та анекдот (“коротке жартівливе (здебільшого вигадане) оповідання про яку-небудь смішну подію”). Ізоморфність семантики базується на спільних семах ‘story’ та ‘оповідання’, ‘short’ та ‘короткий’, ‘funny’ та ‘жартівливий’, ‘event’ та ‘подія’. Аломорфність актуалізується додатковим компонентом ‘person’, у той час як в українській дефініції наявним є елемент ‘вигаданий’. Обидва значення виформовуються навколо спільної когнітивної моделі, структурованої акціонально-посесивним фреймом. Cпільність полягає й в тому, що головні суб’єкти представлені імпліцитно слотами ДЕХТО 1 (оповідач) та ДЕХТО 2 (слухач), а також слотом ДЕХТО 3 (суб’єкт оповідання), який активується на вербальному рівні лише в англійській дефініції. Аломорфним є компонент української фреймової структури (не) діє ТАК, що реалізується семою ‘вигаданий’, уточнений семою ‘здебільшого’. Ізоморфною є пропозиція фрейму, яка відображує те, що оповідач створює текст з необхідними для впливу якостями (ТАКИЙ 1: якість). В результаті чого бенефіціант сміється, що зафіксовано імпліцитно представленою посесивною частиною фрейму
АБРЕВІАЦІЯ ЯК ПРОДУКТИВНИЙ СПОСІБ ТВОРЕННЯ ЛЕКСИЧНИХ ОДИНИЦЬ В ГЕРМАНСЬКИХ МОВАХ (НА МАТЕРІАЛІ АНГЛІЙСЬКОЇ ТА НІМЕЦЬКОЇ МОВ)
Get PDFThe article is devoted to the study of the phenomenon of reduction of lexical units in Germanic languages. Abbreviation is such a common way of word formation in Germanic languages that scientists are developing special dictionaries that collect abbreviations and provide their interpretations. The paper analyzes how abbreviations appear, function, and evolve in English and German. The study examines linguistic mechanisms and sociocultural factors that influence the processes of reduction of lexical units in English and German. It is established that abbreviations are used in all spheres of human activity. The following types of reduction of lexical units have been identified in the paper: abbreviations (abbreviated words created from the first letters (or from other parts) of a complex word combination), truncation (abbreviation of a long word while preserving its main meaning), and contamination (combination of parts of two words to form a new term). Abbreviations are divided into those that are formed from the first letters of a word or phrase and are pronounced as one word; and those that are pronounced as separate letters. The impact of digital communication and globalization on the development of abbreviations in both languages have also been examined. It has been found that the development of Internet communication contributes to the more frequent use of abbreviations, because their creation is based on the principle of linguistic economy. It has been found out that English and German often borrow abbreviations from each other. The main groups of abbreviations in the German language have been identified and illustrated in the article, namely: common general abbreviations; abbreviations related to German linguistics; geographical abbreviations; abbreviations from the fields of religion and history; abbreviations from various branches of science; abbreviations inherent in other languages. The following advantages of using abbreviations have been highlighted in the article, namely: saving time and space in oral and written communication; promoting standardization of terminology by avoiding long terms and phrases; ensuring clear and precise communication; facilitating the repetition of frequently used terms.Статтю присвячено дослідженню явища скорочення лексичних одиниць в германських мовах. Абревіація є настільки поширеним способом словотворення у германських мовах, що ученими розробляються спеціальні словники, в яких зібрано абревіатури та подано їх тлумачення. У роботі проаналізовано як виникають, функціонують і еволюціонують абревіатури в англійській та німецькій мовах. У дослідженні розглядаються лінгвістичні механізми та соціокультурні чинники, які керують процесами скорочення в англійській та німецькій мовах. Встановлено, що абревіатури використовуються у всіх сферах людської діяльності. У роботі виокремлено такі види лексичних скорочень: абревіатури (скорочені слова з перших літер (або з інших частин) складного словосполучення), усічення (скорочення довгого слова, зберігаючи його основне значення), та контамінації (поєднання частин двох слів, щоб утворити новий термін). Абревіатури поділяються на акроніми, які утворюються з перших літер слова чи словосполучення і вимовляються як одне слово; та абревіації, які вимовляються як окремі літери. У дослідженні також розглянуто вплив цифрової комунікації та глобалізації на розвиток скорочень в обох мовах. Встановлено, що розвиток Інтернет-комунікації сприяє частішому використанню абревіатур, адже їх творення засноване на принципі лінгвістичної економії. Виявлено, що англійська і німецька мови нерідко запозичують абревіатури одна в одної. У статті виокремлено та проілюстровано прикладами основні групи скорочень у німецькій мові, а саме: поширені загальні скорочення; скорочення, що стосуються німецького мовознавства; географічні скорочення; скорочення зі сфер релігії та історії; скорочення з різних галузей науки; скорочення, притаманні й іншим мовам. Серед головних переваг вживання абревіатур у статті виокремлено наступні: економія часу та місця в усній і письмовій комунікації відповідно; сприяння стандартизації термінології завдяки уникненню довгих термінів і фраз; забезпечення чіткого і точного спілкування; полегшення повторення часто використовуваних термінів
ЛЕКСИКО-ФРАЗЕОЛОГІЧНЕ ПОЛЕ «ВІЙНА» В УКРАЇНСЬКІЙ ТА НІМЕЦЬКІЙ МОВАХ
Get PDFThe article provides a comprehensive analysis of the lexico-phraseological field “war” in Ukrainian and German, with a focus on examining its structure, semantic content, and metaphorical usage in the context of national and cultural differences. The structure of the lexico-phraseological field, composed of core and peripheral zones, is thoroughly explored. The core zone includes lexemes and phraseological units that ensure fundamental semantic stability and reflect the most universal aspects of war. The peripheral zones – near and distant – are characterized by significant thematic variability, as each linguistic unit carries specific emotional connotations and varying degrees of thematic relevance. Particular attention is given to the metaphorical and figurative use of the field’s components, especially phraseological units in the context of war. The fixed language units that emerge from such metaphorical transformations serve as cultural markers embodying the historical, social, and emotional perception of this phenomenon by both nations. The analysis of the components of the lexico-phraseological field “war” also includes their thematic classification, which allows for the identification of various aspects of war as reflected in linguistic constructions. This encompasses descriptions of direct military actions as well as more abstract and emotionally charged expressions related to cultural-historical experiences, national stereotypes, or even metaphorical images that arise in linguistic practices under wartime conditions. Through a comprehensive comparative analysis of the lexico-phraseological field “war” in Ukrainian and German, the article offers an in-depth understanding of how cultural, emotional, and historical aspects of war are reflected in the studied languages, emphasizing the significance of such language units as indicators not only of military realia but also of the social and psychological consequences of this phenomenon.У статті здійснюється всебічний аналіз лексико-фразеологічного поля «війна» в українській та німецькій мовах з акцентом на дослідження його структури, змістового наповнення та метафоричного використання у контексті національно-культурних відмінностей. У статті ретельно розглядається структура лексико-фразеологічного поля, сформованого ядерною та периферійною зонами. Ядерна зона поля включає лексеми і фразеологізми, що забезпечують основну семантичну стабільність і відображають найбільш універсальні аспекти війни. Периферійні зони – ближня і дальня –характеризуються значною тематичною варіативністю, оскільки кожна мовна одиниця має специфічне емоційне забарвлення та різну ступінь тематичної релевантності. Окрему увагу у статті приділено метафоричному й образному використанню складників поля, зокрема фразеологізмів у контексті війни. Усталені мовні одиниці, які виникають у результаті таких метафоричних трансформацій, постають культурними маркерами, що втілюють історичне, соціальне й емоційне сприйняття цього явища в обох народах. Аналіз складників лексико-фразеологічного поля «війна» охоплює також їх тематичний поділ, який дозволяє виокремити різноманітні аспекти війни, що позначаються в мовних конструкціях. Це включає як опис безпосередніх військових дій, так і більш абстрактні й емоційно забарвлені вирази, що стосуються культурно-історичних переживань, національних стереотипів чи навіть метафоричних образів, які виникають у мовних практиках в умовах війни. Завдяки всебічному порівняльному аналізу лексико-фразеологічного поля «війна» в українській і німецькій мовах, стаття пропонує комплексне розуміння того, як у досліджуваних мовах відображаються культурні, емоційні й історичні аспекти війни, підкреслюючи значення таких мовних одиниць як індикаторів не лише військових, а й соціальних і психологічних наслідків цього феномену
ПРОНОМІНАТИВНИЙ АД’ЄКТИВ У СИСТЕМІ СЕМАНТИЧНОГО СИНТАКСИСУ
Get PDFThe article examines the functions of the pronominative adjective such as a component of anaphoric relations.Anaphora as a semantic category is realized, among others, at the syntactic level. The nature of anaphora implies its structure: the presence of an antecedent (semantic source) and anaphora as components of the construction.The relevance of the study of anaphoric relations in the syntactic constructions of the text is due to the special status of this semantic-syntactic category, its influence on the semantics of the statement, and the understanding of textual integrity.Anaphora plays an important role in the semantic organization of complex syntactic constructions.The purpose of the study is to determine the types of anaphoric relations in syntactic constructions with the pronominative adjective such.The goal involves the need to solve the following tasks: 1) consider anaphoric relations in syntactic constructions with the pronominative adjective such; 2) analyze semantic relations in the identified anaphoric constructions.From a semantic point of view, the following types of anaphoric relations are distinguished: object-subject, subject-subject, predicate-actant (argumentative), predicative anaphoric relations. It is considered how a pronominative adjective with a substantive forms an anaphoric pair, where one anaphoric component has a positive or negative expression. The participation of the adjective in expressing anaphoric relations of equivalence, synonymous anaphoric relations, metaphorical anaphoric relations is highlighted. The pronoun such in substantive use is analyzed.У статті розглянуто функції прономінативного ад’єктива такий як компонента анафоричних відношень. Анафора як семантична категорія реалізується, крім інших й на синтаксичному рівні. Природа анафори передбачає її структуру: наявність антецедента (смислового джерела) і анафора як складників конструкції.Актуальність дослідження анафоричних відношень у синтаксичних конструкціях тексту особливим статусом цієї семантико-синтаксичної категорії, її впливом на семантику висловлювання, розуміння текстової цілісності. Анафора відіграє важливу роль в семантичній організації складних синтаксичних конструкцій.Мета дослідження - визначити типи анафоричних відношень у синтаксичних конструкціях з прономінативним ад’єктивом такий.Мета передбачає необхідність розв’язання таких завдань: 1) розглянути анафоричні відношення у синтаксичних конструкціях з прономінативним ад’єктивом такий; 2) проаналізувати семантичні відношення у виявлених анафоричних конструкціях.З семантичного погляду виокремлено такі типи анафоричних відношень: об’єктно-суб’єктні, суб’єктно-суб’єктні, предикатно-актантні (аргументні), предикативні анафоричні відношення. Розглянуто як прономінативний ад’єктив такий з субстантивом утворюють анафоричну пару, де один анафоричний компонент з позитивною або негативною експресією. Висвітлено участь ад’єктиву у вираженні анафоричних відношень рівнозначності, синонімічних анафоричних відношень, метафоричних анафоричних відношень. Проаналізовано займенник такий у субстантивному вживанні
ЗВУКОВІ ЕКСПРЕСИВНІ ОБРАЗИ У ТВОРЧОСТІ ВАСИЛЯ СТУСА
Get PDFThe article analyzes the work of Vasyl Stus from a scientific perspective, focusing on the creation of original metaphors and a distinctive artistic style through the use of expressive sound imagery. The study finds that high emotional tension helps to form a poetic space in which dense language, vivid metaphors, and unconventional vocabulary effectively convey the poet's subtle inner states. The combination of visual and auditory images produces a synergistic effect, allowing readers to perceive the dynamic energy and inner life of the poet.Special attention is given to the phenomenon of “sound” as a key element of Stus’s poetic voice. The analysis of a “sonic cry”–ranging from a low hum to high-pitched screams–demonstrates how Stus constructs a dynamic representation of his inner existence and the process of transcendence through sound. The paper also compares these findings with expressionist art, specifically referencing Edvard Munch’s The Scream, which has symbolized emotional intensity for over a hundred years. This comparison situates Stus’s work within a broader international context.The study emphasizes that sound imagery in Stus’s poetry is not merely descriptive; it is a crucial component in shaping the emotional and spiritual experience of the reader. The poetic process, reflecting inner growth and the search for self-identification, is materialized through rich imagery and paradoxical details. These factors combine to transform the poem into a powerful message that reaffirms the authenticity of existence.In summary, the article provides an in-depth analysis of Vasyl Stus's work as a process of exploring the world through sound imagery. It emphasizes how sound repetition and imitation turn language into a tool for expressing the internal dynamics and vital pulsation of the poetic space.У статті аналізується творчість Василя Стуса з позиції створення оригінальних метафор і особливого художнього стилю через використання експресивних звукових образів. Дослідження показує, як висока емоційна напруга сприяє утворенню поетичного простору, у якому щільність мови, метафор і нестандартна лексика дозволяють передати тонкі стани душі поета. Завдяки поєднанню зорових і слухових образів, поетична мова Стуса набуває синергетичного ефекту, що дозволяє читачу відчути живу динаміку внутрішнього світу поета, її енергію та особливу експресію. Особлива увага приділяється феномену «звуку» як ключовій частині поетичного голосу Стуса. Аналіз метафори звукового крику, що переходить від низового «гуду» до верхніх октав «зойків», ілюструє, як за допомогою звукових образів поет створює динамічну картину свого внутрішнього існування і процесу трансценденції. Порівняння з поетикою експресіонізму, зокрема з роботою Едварда Мунка «Крик», що протягом понад ста років є символом емоційної напруженості, дозволяє розглядати творчість Стуса у світовому контексті.Дослідження підкреслює, що звукова образність в поезії Стуса не обмежується описом звуків, а стає важливою складовою формування емоційного і духовного досвіду. Поетичний процес, який відображає внутрішнє зростання і пошук самоідентифікації, набуває матеріального звучання завдяки насиченим образам і парадоксальним деталям, що роблять поезію сакральним посланням, здатним відновити відчуття істинності буття.Таким чином, стаття пропонує глибокий аналіз творчості Василя Стуса як процесу дослідження світу через звукові образи та широкий діапазон їх застосування. Основна увага приділяється тому, як слово, використовуючи засоби звукоповторів чи звуконаслідування, перетворюється на інструмент для вираження внутрішньої динаміки і життєвої пульсації поетичного простору