Volodymyr Vynnychenko Central Ukrainian State University Scientific Journals
Not a member yet
885 research outputs found
Sort by
ОСОБЛИВОСТІ ВЖИВАННЯ СУБСТАНТИВНИХ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ З КОЛОРАТИВНИМ КОМПОНЕНТОМ SCHWARZ У СУЧАСНОМУ НІМЕЦЬКОМОВНОМУ ПУБЛІЦИСТИЧНОМУ ТЕКСТІ
Get PDFFrom a physics perspective, black is classified as a color that reflects little or no light compared to its surroundings.In German-language dictionaries, words and phrases with the coloronym schwarz denote dark objects and are associated with darkness, with the dark skin color of people, with dirt. The coloronym schwarz is actively used figuratively, not only in a negative sense, denoting: mourning, illness, death, malicious intent, illegality, but also in a positive sense to denote atypical musical forms, attributes of martial arts and combat sports, prototypes of some professional groups and environments, and symbols of political unions in Germany.In the modern German-language press, the frequency of use of the coloronym schwarz directly depends on the worldview of the authors of the articles and their attitude to the environment, the social and political system of the country, man, his behavior and activities. The connotative features of the coloronym schwarz are increasingly found in phraseological units that are formed taking into account not only the symbolism of the color, but also its shade.Thus, they influence the characterization of phraseological units from the point of view of negativity or positivity. An analysis of German online magazines such as Deutschland and Welt confirms our opinion regarding the peculiarities of the use of the coloronym schwarz and its lexical and phraseological derivatives in modern German.It has been noted that the coloronym schwarz is used more often in substantive phraseological units than in verbal and adjective ones.Typically, substantive phraseological units have one common component - a noun, which is used in combination with semantically transformed adjectives, conjunctions, prepositions. In our study, these phraseological units have a simple structure – only the adjective schwarz and a noun. Any coloronym in a journalistic text is used for the purpose of evaluation, and what is interesting, it is not always negative. In this study, the coloronym schwarz as part of phraseological units gives a characteristic of a person, his condition and environment.З точки зору фізики чорний класифікується як колір, який відбиває мало, або взагалі не випромінює світло порівняно з навколишнім середовищем. У німецькомовних словниках слова і словосполучення з колоронімом schwarz позначають темні об'єкти і асоціюються з темрявою, з темним кольором шкіри людей, з брудом.Колоронім schwarz активно використовується у переносному значенні, не лише в негативному сенсі, позначаючи: траур, хворобу, смерть, шкідливий намір, нелегальність, а і в позитивному для позначення нетипових музичних форм, атрибутів бойових мистецтв та єдиноборств, прототипів деяких професійних груп та середовищ, символіки політичних союзів у Німеччині.У сучасній німецькомовній пресі частотність вживання колороніма schwarz напряму залежить від світосприйняття авторів статей та їхнього відношення до навколишнього середовища, суспільного та політичного устрою країни, людини, її поведінки та діяльності. Конотативні особливості колороніма schwarz все частіше виявляються у складі фразеологізмів, які утворюються враховуючи не лише символіку кольору, а і його відтінок. І, таким чином, впливають на характеристику фразеологізмів з точки зору негативності чи позитивності.Аналіз таких німецьких онлайн-журналів, як Deutschland і Welt підтверджує нашу думку стосовно особливості вживання колороніма schwarz та його лексико-фразеологічних дериватів у сучасній німецькій мові. Помічено, що колоронім schwarz у складі субстантивних фразеологічних одиниць вживається частіше ніж дієслівні та ад’єктивні. Зазвичай субстантивні фразеологічні одиниці мають один загальний компонент – іменник, який вживається у поєднанні з семантично трансформованими прикметниками, сполучниками, прийменниками.В нашому дослідженні ці фразеологізми мають просту структуру – лише прикметник schwarz та іменник. Будь-який колоронім в публіцистичному тексті використовується з метою оцінювання, і що цікаво, не завжди негативне. В даному дослідженні колоронім schwarz в складі фразеологічних одиниць дає характеристику людини, його стану та оточення
ОБРАЗ ВОЇНА-ГЕРОЯ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ В СУЧАСНОМУ ХУДОЖНЬОМУ ДИСКУРСІ
Get PDFThe article presents the representation of the image of a warrior-hero in works of art about the contemporary Russian-Ukrainian war; outlines the moral, ethical and psychological dimensions of literary portraits of the heroes of our war. Based on a general analysis of artistic texts created «under the bullets», a new type of patriot − Man- Humanity, which is pervasive in modern artistic discourse, has been identified. Based on semi-structured (in-depth) interviews with specialists from a cohort of contemporary Ukrainian writers, critics, literary scholars, publishers, journalists, and librarians (Vasyl Vanchura, Dara Korniy, Vitaliy Zapeka, Olena Mokrenchuk, Tetyana Pylypets, Nadiia Senovska, Hanna Skorina), who actively promote the work of warrior artists and monitor the development of contemporary war literature, artistic models of war representation and the image of a warrior-hero are summarized.The artist's (military or civilian) values are also revealed: what war is for him – an event, a trauma, an existential test, a mission. A generalized analysis of the motivation of the author's writing was carried out: why write about war today and how the language of literature changes under the pressure of disaster. The specifics of genre and stylistic decisions in modern Ukrainian war literature are characterized (poetry, diaries, notes, autofiction, nonfiction, documentary, reports, stories, essays, therapeutic tales and other genres of short prose predominate, fewer examples of long prose with artistic and analytical interpretation of what was experienced are recorded). Individual receptive strategies have been recorded, that is, the vision of how war literature should be perceived by readers, what its educational and nurturing function is. An authorial classification of modern military literature has been developed (classical – by genres and genres; logical – by themes; specific – by authorship; value-oriented – by direction).У статті подано репрезентацію образу воїна-героя в художніх творах про cучасну російсько-українську війну; окреслено морально-етичний та психологічний виміри літературних портретів героїв нашої війни.На основі узагальнювального аналізу художніх текстів, які творяться «під кулями», виокремлено новий тип людини-патріота – Людини-Людства, який є наскрізним у сучасному художньому дискурсі. На основі напівструктурованого (глибинного) інтерв’ю з фахівцями з когорти сучасних українських письменників, критиків, літературознавців, видавців, журналістів, бібліотекарів (Василь Ванчура, Дара Корній, Віталій Запека, Олена Мокренчук, Тетяна Пилипець, Надія Сеньовська, Ганна Скоріна), які активно популяризують творчість митців-воїнів, стежать за розвитком сучасної літератури війни, узагальнено художні моделі репрезентації війни та образу воїна-героя. Також виявлено ціннісні орієнтири митця (військового чи цивільного): чим для нього є війна – подією, травмою, екзистенційним випробуванням, місією. Здійснено узагальнений аналіз мотивації авторського письма: навіщо сьогодні писати про війну і як змінюється мова літератури під тиском катастрофи. Схарактеризовано специфіку жанрових та стилістичних рішень у сучасній українській літературі війни (переважають поезії, щоденники, нотатки, автофікшн, нонфікшн, документалістика, репортажі, оповідання, нариси, терапевтичні казки та інші жанри малої прози, менше зафіксовано зразків великої прози із художньо-аналітичним осмисленням прожитого). Зафіксовано індивідуальні рецептивні стратегії, тобто бачення того, як література війни має сприйматися читачами, якою є її освітня й виховна функція. Розроблено авторську класифікацію сучасної воєнної літератури (класично – за родами та жанрами; логічно – за темами; конкретизовано – за авторством; ціннісно зорієнтовано – за спрямуванням)
СЕМАНТИЧНА ДЕРИВАЦІЯ В ТЕРМІНОЛЕКСИЦІ ЮРИДИЧНИХ НАУК ФРАНЦУЗЬКОЇ МОВИ
Get PDFSemantic derivation is one of the most prominent mechanisms for generating new terminological units in the French legal language. This process involves the secondary reinterpretation of existing lexemes within a professional legal context through metaphorical, metonymic, euphemistic, generalizing, and other cognitive mechanisms. The article examines typical strategies of semantic derivation used in the legal discourse of France, including the metaphorization of general vocabulary, semantic narrowing or broadening, lexical transformation, referential shift, and the creation of compound terms.The aim of the research is to identify semantic patterns involved in the formation of new legal terms and the transformation of existing ones in response to social, legal, and cultural changes. The study is based on authentic French legal sources, such as codes, statutes, regulations, court decisions, and specialized legal dictionaries. The methodological framework combines cognitive linguistics, terminology studies, functional stylistics, and legal lexicography. Special emphasis is placed on analyzing terms that have undergone conceptual shifts as a result of legislative reforms.The findings indicate that semantic derivation in the French legal language not only facilitates the creation of new terms but also enables the legal language to flexibly adapt to contemporary challenges. This enhances the precision of legal discourse, improves communication between legal professionals and the public, and contributes to the unification of terminology at the international level. The results may be applied in teaching legal French, legal translation, terminography, and further linguistic research.Семантична деривація є одним із провідних способів формування нових термінологічних одиниць у французькій юридичній мові. Цей процес передбачає вторинне осмислення вже наявних лексем у фаховому контексті із залученням метафоричних, метонімічних, евфемістичних, узагальнювальних та інших когнітивних механізмів. У статті проаналізовано типові стратегії деривації, що використовуються в юридичному дискурсі Франції, зокрема метафоризацію загальновживаної лексики, звуження або розширення значення, семантичну трансформацію термінів, зміну референтної бази та формування терміносполук.Метою дослідження є виявлення семантичних закономірностей творення нових правових термінів і трансформацій тих, що вже існують, у відповідь на соціальні, правові та культурні зміни. Матеріал дослідження охоплює автентичні французькі правові джерела: кодекси, закони, нормативно-правові акти, рішення судових органів та юридичні словники. Методологічною основою стали підходи когнітивної лінгвістики, термінознавства, функціональної стилістики та юридичної лексикографії. Особливу увагу приділено аналізу термінів, що зазнали концептуальних змін унаслідок реформ законодавства.У результаті встановлено, що семантична деривація у французькій юридичній мові не лише сприяє формуванню нових термінів, але й дозволяє гнучко адаптувати мову права до актуальних викликів суспільства.Це підвищує точність правового мовлення, забезпечує більш ефективну комунікацію між правниками та громадськістю, а також сприяє уніфікації термінології на міжнародному рівні. Отримані результати можуть бути застосовані у викладанні французької юридичної мови, юридичному перекладі, термінографії та подальших лінгвістичних дослідженнях
ДІЯЛЬНІСТЬ АНАРХІСТСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ НА ТЕРИТОРІЇ ЦЕНТРАЛЬНОЇ УКРАЇНИ В 1918–1921 рр.
Get PDFThe article devoted to the genesis of the anarchist movement on the territory of Central Ukraine. By Central Ukraine, we mean the historical region located between the Sinyukh and Dnieper rivers, the Southern Bug and Ros’. The analysis of the historiographic work revealed the absence of studies devoted to the emergence and development of the anarchist movement in the territory of Central Ukraine. The author used the critical method, biographical methods, the gender approach, the methods of comparative studies, and the territorial method the research. Interdisciplinary methodical optics are also applied. The anarchist movement on the territory of Central Ukraine arose before the beginning of the liberation struggle. It reached its greatest development during the revolutionary period of 1917–1921. Its centers were Yelysavetgrad, Chygyrin, and Subotiv. It was established that several types of anarchist organizations were active in Central Ukraine. 1917–1918 – units of anarchist M. Nykyforova. 1918 – 1920 – anarchist organizations of the “Nabat” Confederation. In April 1919, a congress of anarchist confederations “Nabat” was held in Yelysavetgrad, at which the issue of spreading the experience of anarchist organizations from cities to villages was first raised, following the example of the Makhnovist movement, which was popular among the peasantry of Southern Ukraine. However, this idea failed to be realized. It was established that the peasantry of Central Ukraine mainly supported the idea of Ukrainian statehood, as evidenced by the significant scale of the Uener movement uprising in this region during the period of the liberation struggle of 1917–1922. Between Subotiv and Chygyryn, there was the Chygyrin republic of anarchist direction led by chieftain S. Kotsur by1919–1920. N. Makhno arrived in Central Ukraine in the second half of 1919. This territory was the residence of the leader of the Ukrainian anarchists, its restoration, replenishment and reorganization of the Makhno army were carried out during July – September 1919. The conflict between the anarchists and the bolsheviks, their organizations were destroyed in 1920–1921. Information about the anarchist period of the region’s history, associated with M. Nykyforova, N. Makhno, S. Kotsur, is still preserved as part of the oral history of Central Ukraine, at the level of legends and folklore.У фокусі статті генезис анархістського руху на теренах Центральної України. Під Центральною Україною ми маємо на увазі історико-географічний регіон, розташований між річками: Синюхом та Дніпром – на заході та сході, Південним Бугом та Россю – півдні та півночі. Аналіз історіографічного доробку виявив відсутність досліджень, присвячених появі та розвитку анархістського руху на території Центральної України. Анархістські організації на цих теренах виникли ще до початку Української революції 1917–1921 рр. Однак найбільшого розвитку анархістський рух досяг в умовах революційного періоду 1918– 1921 рр. Головними центрами були Єлисаветград, Чигирин, Суботів. На теренах Центральної України діяло декілька типів анархістських організацій. 1918 р. – загони анархістки М. Никифорової. 1918–1920 рр. – анархістські організації Конфедерації «Набат». У квітні 1919 р. в Єлисаветграді відбувся з’їзд анархістських конфедерацій «Набат», на якому вперше порушено питання про поширення досвіду діяльності анархістських організацій із міст у села за прикладом махновського руху, що був популярним серед селянства Південної України. Однак реалізувати цей задум не вдалося. Селянство Центральної України переважно підтримувало ідеї української державності, про що свідчив значний розмах повстанства уенерівської течії в цьому регіоні впродовж періоду визвольної боротьби 1917–1922 рр. Під час григор’євського антибільшовицького повстання анархісти, незважаючи на опозицію до більшовиків, боролися з підрозділами отамана й зазнали значних втрат, що послабило їхні позиції в регіоні. Упродовж 1919–1920 рр. між Суботовим та Чигирином існувала анархістська «Чигиринська республіка» отамана С. Коцура. Упродовж липня – вересня 1919 р. Центральна Україна була місцем перебування лідера українських анархістів Н. Махна із частиною його війська. Тут відбулася реорганізація махновської армії. У 1920–1921 рр. в умовах конфлікту анархістів із більшовиками їхні організації ліквідовуються. Інформація про анархістський період історії краю, пов’язаний із М. Никифоровою, Н. Махном, С. Коцуром, і досі зберігається як частина усної історії Центральної України на рівні легенд та фольклору
МІСЬКЕ НАСЕЛЕННЯ ЄЛИСАВЕТГРАДСЬКОГО ТА ОЛЕКСАНДРІЙСЬКОГО ПОВІТІВ ХЕРСОНСЬКОЇ ГУБЕРНІЇ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ ст.
Get PDFThe study provides a comprehensive analysis of the urban population of the Yelisavetgrad and Oleksandriya districts of the Kherson province in the second half of the 19th century. The main focus is on the social structure, ethnic composition, religious affiliation, literacy level, and demographic dynamics of city dwellers. Key trends in the socio-economic development of settlements are identified, reflecting the processes of urbanization, industrialization, and the formation of new social strata of the urban population – entrepreneurs, artisans, clerks, workers, intellectuals, and representatives of the petty bourgeoisie. Based on the analysis of statistical compilations, population censuses, materials from local statistical bodies, and local historical sources, a comparative analysis was carried out of the structure of the urban population, the ratio of national groups, the specifics of their social status, as well as cultural and religious traditions and their influence on social and economic processes in urban communities. Particular attention is paid to the influence of the religious composition of the population on the formation of social interaction, the participation of various groups in craft, trade, and educational activities, as well as in the cultural life of cities. The study allows us to trace the processes of urban environment formation, changes in the structure of employment, social mobility of the population, increasing literacy and the spread of education among different social strata, as well as the role of education, science, and culture in the development of urban communities. The work highlights the importance of urbanization for the socio-economic development of the region, the formation of urban institutions, interethnic relations, and the interaction of different religious and national groups. The results of the study are of scientific and practical value for further study of the history of urbanization, social evolution of cities, demographic processes, socio-cultural development, and infrastructure changes in the territory of the modern Kirovohrad region. The study contributes to a deeper understanding of the historical preconditions for the formation of the social structure of the urban population of southern Ukraine and the role of education, culture, and interethnic interaction in the life of cities.У дослідженні комплексно аналізується стан міського населення Єлисаветградського та Олександрійського повітів Херсонської губернії у другій половині ХІХ. Основну увагу приділено соціальній структурі, національному складу, релігійному сповіданню, рівню грамотності та демографічній динаміці мешканців міст. Визначено ключові тенденції соціально-економічного розвитку населених пунктів, що відображали процеси урбанізації, індустріалізації та формування нових соціальних прошарків міського населення – підприємців, ремісників, службовців, робітників, інтелігенції та представників дрібної буржуазії. На основі аналізу статистичних збірників, переписів населення, матеріалів земських статистичних органів та місцевих історичних джерел здійснено порівняльний аналіз структури міського населення, співвідношення національних груп, специфіки їхнього соціального становища, а також культурно-релігійних традицій та їхнього впливу на соціальні та економічні процеси в міських громадах. Особлива увага приділена впливу конфесійного складу населення на формування соціальної взаємодії, участь різних груп у ремесельній, торговельній та освітній діяльності, а також у культурному житті міст. Дослідження дозволяє простежити процеси формування міського середовища, зміни у структурі зайнятості, соціальну мобільність населення, підвищення рівня грамотності та поширення освіти серед різних верств, а також роль освіти, науки і культури у розвитку міських спільнот. Робота висвітлює значення урбанізації для соціально-економічного розвитку регіону, формування міських інституцій, міжетнічних взаємозв’язків та взаємодії різних релігійних і національних груп. Результати дослідження мають наукову та практичну цінність для подальшого вивчення історії урбанізації, соціальної еволюції міст, демографічних процесів, соціально-культурного розвитку та інфраструктурних змін на території сучасної Кіровоградської області. Дослідження сприяє глибшому розумінню історичних передумов формування соціальної структури міського населення Південної України та ролі освіти, культури та міжетнічної взаємодії у житті міст
ВИТОКИ ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ: ВІД АНТИЧНОСТІ ДО ВІДРОДЖЕННЯ
Get PDFThis article examines the historical development of the concept of emotional intelligence from antiquity to the Renaissance making attempts to analyse its philosophical and cultural roots.In ancient philosophy Plato saw emotions as a threat to rational reason, and Aristotle saw them as an important component of human life, underlining the need to regulate them in order to achieve virtue. These ideas emphasise the importance of self-control and moderation in emotional life, forming the basis of modern emotional regulation. The Stoics argued for the importance of controlling destructive emotions which directly relates to modern approaches to emotional regulation. A historical analysis of these ideas helps to understand why the ability to control emotions was considered important not only for moral and personal growth but also for psychological well-being which in turn formed the basis of modern concepts of emotional intelligence.In the Middle Ages emotions were often viewed through the prism of religious teachings. For example, Thomas Aquinas argued that emotions can be either virtuous or vicious and their control or development depends on the person’s will and morality. This is consistent with modern views of self-awareness and self-regulation as key aspects of emotional intelligence. Changes in the perception of emotions during the Renaissance, when a reassessment of the importance of feelings began, also contributed to the development of the understanding that emotions have a positive and constructive meaning in human life which is an important aspect in the modern understanding of emotional intelligence.Understanding how different eras interpreted emotions shows that emotional intelligence is not just skills like self-management or empathy but reflects the historical evolution of ideas about emotions and reason, morality, andpersonal development.У статті розглядається історичний розвиток концепції емоційного інтелекту від античності до епохи Відродження та робиться спроба проаналізувати її філософські й культурні корені.В античній філософії Платон розглядав емоції як загрозу раціональному розуму, а Арістотель – як важливий складник людського життя, наголошуючи на необхідності їх регулювання для досягнення доброчесності. Ці ідеї підкреслюють важливість самоконтролю та поміркованості, що лежить в основі сучасного розуміння емоційної регуляції. Стоїки стверджували важливість контролю над деструктивними емоціями, що безпосередньо стосується сучасних підходів до емоційної регуляції. Історичний аналіз цих ідей допомагає зрозуміти, чому вміння контролювати емоції вважалося важливим не тільки для морального та особистісного зростання, а й для психологічного благополуччя, що, своєю чергою, лягло в основу сучасних концепцій емоційного інтелекту.У Середньовіччі емоції часто розглядалися через призму релігійних учень. Наприклад, Фома Аквінський стверджував, що емоції можуть бути як доброчесними, так і порочними, а їх контроль чи розвиток залежить від волі та моралі людини. Це узгоджується із сучасними поглядами на самосвідомість і саморегуляцію як ключові аспекти емоційного інтелекту. самосвідомість та саморегуляцію як ключові аспекти емоційного інтелекту. Зміни в сприйнятті емоцій в епоху Відродження, коли почалася переоцінка важливості почуттів, також сприяли розвитку розуміння того, що емоції мають позитивне й конструктивне значення в житті людини, що є важливим аспектом у сучасному розумінні емоційного інтелекту. Розуміння того, як різні епохи інтерпретували емоції, показує, що емоційний інтелект – це не лише навички, а результат історичної еволюції уявлень про взаємодію емоцій з розумом, мораллю та розвитком особистості
РЕФЛЕКСИВНО-РОЛЬОВИЙ АНАЛІЗ САМОРОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ
Get PDFThe article is devoted to highlighting the integrity of the personality, which is considered in the unity of internal (dispositional) characteristics and their external manifestations in role positions and is implemented by the repertoire of role behavior. Research methods: categorical-conceptual analysis; structural-functional analysis, systematization, generalization; methods: “Who Am I?” by M. Kuhn and T. McPartland (verbal form “Twenty statements self test”), method “Level of expression and direction of reflection” by M. Grant; Methodology “Professional Self-Efficacy Scale” B. Schins and G. von Collani (Occupational self-efficacy scale), nursery of metacognitive involvement inactivityThe idea of using reflexive-role analysis of the integrity of the personality as an important component of self-awareness of indicators of self-development of professional competence by a student is theoretically substantiated.The essence of this approach is based on the idea of the unity of reflection, as an internal mechanism for structuring component dispositions, with an external way of its manifestation in a role position. The authors propose to define two types of reflection according to the organization of thinking: 1) constructive reflection – an existential construction,which is manifested by the ability to act in relation to oneself as well as in relation to others, a manifestation ofcreative thinking in a problem situation; 2) destructive reflection is characterized by little-conscious introspectionof one’s own self, the predominance of emotional experience, which provokes primitive protective mechanisms of the infantile self.It has been found that types of reflection are structured on interconnected ideas about one’s own self, whichdetermine role behaviour in communication. The feasibility of further work on the development of positivereflection as a prerequisite for rethinking the substantive and semantic meaning of the identity of role behaviour is substantiated. That is, reflective-role analysis allows the student to develop the ability to analyses the role and the correspondence of the type of reflective analysis.Статтю присвячено висвітленню цілісності особистості, яка розглядається в єдності внутрішніх (диспозиційних) ознак та їх зовнішніх проявах у рольових позиціях і реалізується репертуаром рольової поведінки. Методи дослідження: категоріально-понятійний аналіз, структурно-функціональний аналіз, систематизація, узагальнення; методики: «Хто Я?» М. Куна і Т. Макпартленда (вербальна форма «Twenty statements self test»), методика «Рівень вираженості та направленості рефлексії» М. Гранта, Методика «Шкала професійної самоефективності» Б. Шинс та Г. фон Коллані, опитувальник метакогнітивної залученості в діяльність.Теоретично обґрунтовано ідею використання рефлексивно-рольового аналізу інтегральної цілісності особистості як важливого складника самоусвідомлення студентом показників саморозвитку професійної компетентності. Сутність цього підходу ґрунтується на ідеї про єдність рефлексії як внутрішнього механізму структурування складників диспозицій із зовнішнім способом її прояву в рольовій позиції Автори пропонують визначати два різновиди рефлексії за організацією миследіяльності: 1) конструктивна рефлексія – екзистенційна конструкція, яка виявляється здатністю діяти щодо себе так, як і стосовно інших, проявом творчого мислення в проблемній ситуації; 2) деструктивна рефлексія характеризується мало усвідомленим самоаналізом власного Я, перевагою емоційного переживання, яке провокує до примітивних захисних механізмах інфантильного Я.Виявлено, що різновиди рефлексії структуруються на взаємопов’язаних уявленнях про власне Я, які детермінують рольову поведінку в комунікації. Обґрунтовано доцільність подальшої роботи з розвитку позитивної рефлексії як передумови переосмислення змістовно-смислового значення ідентичності рольової поведінки. Тобто рефлексивно-рольовий аналіз дає змогу студенту розвивати здібність аналізувати роль та відповідність виду рефлексивного аналізу
КОМПЛЕКСНИЙ ІНДИВІДУАЛЬНО-ПСИХОДІАГНОСТИЧНИЙ СУПРОВІД ВИКЛАДАННЯ «УПРАВЛІННЯ КАР’ЄРОЮ» ДЛЯ СТУДЕНТІВ СТОМАТОЛОГІВ (ПРИВАТНОГО ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ «КИЇВСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»)
Get PDFThe relevance of the article can be considered from both theoretical and methodological and applied aspects for specialists in psychological and pedagogical science and practice. The author presents the methodology fortesting the training course “Career Management” for second-year medical students of International Faculty of Kyiv Medical University with parallel application of complex psychodiagnostics techniques. Over the past three years, relevant topics have been tested, and the questionnaire texts have been translated and verified for reliability both Ukrainian and English. Some psychodiagnostics techniques were used to teach the discipline “Evidence-Based Medicine” to third-year foreign medical students. In accordance with the academic load, these disciplines will be taught in the amount of 20 hours, 10 planned pairs for each academic group in a mixed classroom/distancelearning format, taking into account security issues in the context of Russia's large-scale war against Ukraine.After the declared air raid alarms, all participants in the training process were to be in safe places (equipped bomb shelters). We applied the following psychodiagnostics methods: motives for choosing the profession of a doctor,typological, individual-psychological manifestations of temperament integrity, depressive states, empathic abilitiesof future doctors. The research was conducted in a mixed classroom/distance learning format. The novelty of thisarticle is the inclusion of an interactive component on the example of discussing the results of psychodiagnostics studies of students on the Google Class platforms of each academic group. We admit the feasibility of implementing comprehensive individual psychodiagnostics support when teaching other normative disciplines for the training of modern medical specialists.Актуальність представленого змісту статті можливо розглядати як з теоретико-методологічних, так і з прикладних аспектів фахівцям психолого-педагогічної науки та практики. Автор представляє методологію апробації навчального курсу «Управління кар’єрою» для студентів другого курсу медиків, міжнародного факультету Київського медичного університету з паралельним застосуванням комплексних психодіагностичних методик. Упродовж останніх трьох років проводилася апробація відповідних тем, переклад та перевірка надійності текстів опитувальників як українською, так й англійською мовою.Деякі психодіагностичні методики застосовували для викладання студентам-іноземцям – медикам третього курсу дисципліни «Доказова медицина». Відповідно до навчального навантаження, ці дисципліни бути вичитані в обсязі 20 годин, 10 планових пар для кожної академічної групи в змішаному форматі аудиторне / дистанційне викладання з урахуванням дотримання питань безпеки за умов широкомасштабної війни Росії проти України. Після оголошених повітряних тривог усі учасники навчального процесу мали перебувати в безпечних місцях (облаштованих бомбосховищах). Ми застосували такі психодіагностичні методики: мотиви вибору професії лікаря, типологічні, індивідуально-психологічні прояви інтегральності темпераменту, депресивні стани, емпатичні здібності майбутніх лікарів. Дослідження проводили в змішаному форматі аудиторно / дистанційно. Новизною статті є включення інтерактивного компонента на прикладі обговорення отриманих результатів психодіагностичних досліджень студентів на платформах Google Class кожної академічної групи. Допускаємо доцільність упровадження комплексного індивідуально-психодіагностичного супроводу при викладанні інших нормативних дисциплін для підготовки сучасних фахівців-медиків
СТРУКТУРА МОРАЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ МАЙБУТНЬОГО ПСИХОЛОГА У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОГО СТАНОВЛЕННЯ
Get PDFThe reform of the Ukrainian economy, namely its transition from a Abstract. The article analyses the issue of developing the moral consciousness of future psychologists in the context of contemporary socio-cultural challenges, in particular war and crisis phenomena that significantly transform the system of moral orientations and values in society. It is emphasised that the professional activity of a psychologist involves direct contact with profound human experiences, work under conditions of increased moral pressure, exposure to clients’ moral dilemmas and the necessity to make decisions in situations of uncertainty and ethical contradictions that often have no clear solutions. It is argued that knowledge of ethical codes alone does not ensure the stability of a moral position, as decisive significance lies in the formation of moral consciousness as a multi-level psychological construct capable of integrating knowledge, values and reflexive comprehension. The paper highlights the role of the period of professional education, during which basic value orientations are established, moral attitudes are formed, and the ability for self-identification and moral reflection develops, which subsequently determines the quality of professional conduct and readiness to endure moral challenges.The article presents a model of moral consciousness in future psychologists as a systemic structure comprising four interrelated components: the axiological component forms a stable system of moral values and beliefs; the cognitive-reflexive component ensures the comprehension of moral principles, critical evaluation of one’s actions, and the ability to engage in moral analysis; the communicative-behavioral component reflects the implementation of ethical norms in professional interaction; the self-identification component integrates moral orientations into the structure of personal and professional identity. It is emphasized that the development of these components becomes particularly significant in the context of war and post-war realities, where the moral consciousness of a specialist is tested through practice.У статті проаналізовано проблему розвитку моральної свідомості майбутніх психологів у контексті сучасних соціокультурних викликів, зокрема війни та кризових явищ, що суттєво трансформують систему моральних орієнтирів і цінностей у суспільстві. Звертається увага на те, що професійна діяльність психолога передбачає безпосередній контакт із глибокими людськими переживаннями, роботу в умовах підвищеного морального навантаження, моральних дилем та необхідність приймати рішення у ситуаціях невизначеності й етичних суперечностей, які не мають простих відповідей. Аргументовано, що знання етичних приписів саме по собі не забезпечує стійкості моральної позиції, оскільки вирішальне значення має сформованість моральної свідомості як багаторівневого психічного утворення, здатного інтегрувати знання, цінності та рефлексивне осмислення. Акцентовано роль періоду здобуття професійної освіти, коли закладаються базові ціннісні орієнтири, формуються моральні установки та розвивається здатність до самоідентифікації й моральної рефлексії, що у подальшому визначає якість професійної поведінки і готовність витримувати моральні виклики. У статті представлено модель моральної свідомості майбутнього психолога як системну структуру, що включає чотири взаємопов’язані компоненти: аксіологічний формує стійку систему моральних цінностей і переконань; когнітивно- рефлексивний забезпечує осмислення моральних принципів, критичну оцінку власних дій і здатність до морального аналізу; комунікативно-поведінковий відображає реалізацію етичних норм у професійній взаємодії; самоідентифікаційний відповідає за інтеграцію моральних орієнтирів у структуру особистісної та професійної ідентичності. Зазначено, що розвиток цих компонентів набуває особливої значущості в умовах війни та післявоєнної дійсності, коли моральна свідомість фахівця проходить випробування на практиці
ГЕНДЕРНІ ТА ДИСЛОКАЦІЙНІ МОДАЛЬНОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ ЖИТТЄСТІЙКОСТІ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ
Get PDFIn the context of the full-scale war in Ukraine, the need to study psychological resources that ensure the effective functioning of military personnel under combat conditions is growing. One of the key resources is professional resilience – a multidimensional construct reflecting an individual’s ability to maintain professional effectiveness and personal integrity under stress, crisis, and extreme pressure. Professional resilience encompasses cognitive, motivational, emotional, and social components that interact during service-related adaptation. Considering the complex psychological dynamics of modern warfare, it is important to examine not only the overall level of resilience but also the factors influencing its variability, such as gender differences and the location of military deployment (urban vs. peripheral settings). The aim of the study is to examine the characteristics of professional resilience among military personnel performing tasks in combat zones, taking into account gender and location factors. The study involved 47 military personnel (39 men and 8 women), with 22 stationed in urban areas and 25 in regional areas. The Professional Resilience Questionnaire developed by O. Kokun was used to assess overall resilience and its seven components.The findings indicate that female service members demonstrate higher overall resilience and a stronger professional component, possibly due to a stronger orientation toward responsibility, stability, and adaptive coping strategies.In contrast, male participants showed greater motivation and readiness to face professional challenges. As for deployment location, those stationed in regional (non-urban) areas reported higher emotional resilience, social cohesion, and general professional resilience compared to those based in urban areas. This may be linked to reduced information overload, closer interpersonal ties, and stronger perceived support in less urbanized environments.В умовах повномасштабної війни в Україні зростає потреба у вивченні психологічних ресурсів, які забезпечують ефективне функціонування військовослужбовців у бойових умовах. Одним із таких ресурсів є професійна життєстійкість – інтегральна характеристика, що відображає здатність людини зберігати професійну ефективність і цілісність особистості під тиском стресових, кризових та екстремальних впливів. Професійна життєстійкість охоплює когнітивні, мотиваційні, емоційні та соціальні компоненти, які взаємодіють у процесі службової адаптації. Зважаючи на складну психологічну динаміку сучасної війни, важливо досліджувати не лише загальний рівень життєстійкості, а й чинники, що впливають на її варіативність, зокрема гендерні особливості та місце дислокації (урбаністичне або периферійне середовище).Метою дослідження є вивчення особливостей професійної життєстійкості військовослужбовців, які виконують завдання у бойових зонах, з урахуванням статевої належності та дислокаційного чинника. У дослідженні брали участь 47 військовослужбовців, з них 39 чоловіків та 8 жінок. За місцем дислокації: 22 – у місті, 25 – в області. Застосовано опитувальник професійної життєстійкості О. Кокуна, що оцінює загальний рівень та сім його компонентів. Результати свідчать, що жінки-військовослужбовиці мають вищу загальну життєстійкість та сильніший професійний компонент, що може бути пов’язано з орієнтацією на стабільність, відповідальність та адаптивну стратегію подолання труднощів. Натомість чоловіки демонструють вищу мотивацію та готовність до прийняття професійних викликів. Щодо місця дислокації: військові, дислоковані в області, виявляють вищу емоційну стійкість, соціальну згуртованість і загальний рівень професійної життєстійкості порівняно з тими, хто базується в міських умовах. Це може бути зумовлено меншим інтенсивним інформаційним фоном, більшим рівнем міжособистісної взаємодії та відчуттям підтримки у менш урбанізованому середовищі