Volodymyr Vynnychenko Central Ukrainian State University Scientific Journals
Not a member yet
885 research outputs found
Sort by
ГОРАЦІЙ АНДРІЯ СОДОМОРИ: ТОПОС, ТРОПОС І АНТРОПОС (НА МАТЕРІАЛІ ПОВІСТІ «НАЧЕ ТЕ ЛИСТЯ ДЕРЕВ»)
Get PDFThe article analyzes the issues and artistic features of Andrii Sodomora's story Like the Leaves of Trees through the lens of intertextuality. The aim of this study is to identify the primary characteristics of the author's interpretive model, specifically regarding the biography of the Roman writer and the context of their era, as an intertext. The research methods used include intertextual, historical, literary, biographical, comparative, and typological approaches. It has been found that a key factor in Andrii Sodomora's interpretive model is the hybrid form of the novel.This form synthesizes elements from essays, fictional biographical prose, and literary studies to create an intimate «living»» portrayal of Horace and his time. The central intertext of the novel is the «text of Horace», which is revealed in several ways: through the facts of the artist's biography that form the storyline of the novel and in the hero's retrospectives; in Horace's works, as seen in the epigraphs at the start of each chapter, quotations woven into the narrative, allusions to the Roman poet's satires, and non-plot elements derived from his works; and in the main character's reflections on life, good and evil, and creativity, which echo the ideological content of Horace's writings.The incorporation of broad historical references – such as civil wars, the formation of the imperial regime, and events from the history of Ancient Greece and Rome – as well as cultural elements – like facts and quotations from Ancient Greek and Roman literature, references to philosophers and their ideas, and the history behind ancient artworks – enables the conclusion that Andrii Sodomora's work evolves from being merely a narrative about a writer into a story about a historical and cultural era. This transformation includes reflections on the artist and art, time, memory, and the role of culture in shaping different types of identity.Consequently, the author's image of Horace is structured through both «concrete» and «symbolic» portraits. The concrete portraits outline various aspects of Roman antiquity as the context for the writer's life, while the symbolic portrayals use scenes and imagery, atmosphere, and mood to depict Horace as a significant figure – a destined artist who creates in a world of «changing milestones», navigating between the «temporary» and the «eternal», while embodying «Horatian wisdom» and tradition.Thus, in the novel Like the Leaves of Trees, the author’s interpretation of the biographical prose genre is elaborated through three dimensions: topos (the place – Rome and, more broadly, the Roman Empire, encompassing facts, nature, and mythology), tropos (the ideas of the era), and anthropos (the individuals of the era and their emotional portraits). This is reflected in the titles of the chapters, as well as in philosophical explorations of humanity’s relationship with fate, time, and art. Intertextual references to the lives of famous personalities come together to shape the human «face» of the era, creating a vivid representation of «living antiquity».У статті проаналізовані проблематика і художні особливості повісті Андрія Содомори «Наче те листя дерев» крізь призму її інтертекстуальності. Мета дослідження – визначити основні риси авторської інтерпретаційної моделі біографії античного письменника і його доби як інтертексту. Методами дослідження є інтертекстуальний, історико-літературний, біографічний, порівняльно-типологічний. З'ясовано, що одним із чинників інтерпретаційної моделі Андрія Содомори є специфіка гібридної форми повісті, де в синтезі елементів есею, художньої біографічної прози і літературознавчої студії витворюється інтимізований, «живий», образ Горація і його епохи. Центральним інтертекстом повісті є «текст Горація», який оприявлюється у фактах біографії митця як сюжетній лінії твору і в ретроспекціях героя; у творах Горація (епіграфи до кожного з розділів; цитати в тканині повісті; алюзії на сатири римського поета; фабули його творів як позасюжетний елемент тощо); у міркуваннях головного персонажа про життя, добро і зло, творчість, що перегукуються з ідейним змістом його творів. Введення широкого історичного (згадки про громадянські війни, становлення імперського режиму, факти з історії Давньої Греції і Риму тощо) та культурологічного (факти і цитати з давньогрецької і римської літератури, згадки про філософів і їхні ідеї, витвори античних митців та історії створення окремих з них) інтертекстів уможливлюють висновок про твір Андрія Содомори, який із повісті про письменника переростає в повість про історико-культурну епоху з розмислами про митця і мистецтво, час, пам'ять і роль культури у формуванні різних типів ідентичності. Відтак авторський образ Горація структурують його «конкретний» і «символічний» портрети, де в першому пунктирно окреслюються особливості різних сторін римської античності як контекст життя письменника. А в другому, завдяки символічним сценам і образам, через атмосферу і настрій, постать Горація в інтерпретації Андрія Содомори виступає знаковою фігурою митця, якому судилося творити в умовах «зміни віх», обираючи між «тимчасовим» і «вічним», і втіленням «гораціанської мудрості» та традиції. Таким чином, у повісті «Наче те листя дерев» була запропонована авторська інтерпретація жанру біографічної прози з метою окреслити топос (місце – Рим і ширше – Римська імперія у фактах, обрисах природи і міфології), тропос (ідеї доби) і антропос (людина епохи і її емоційний портрет). Останнє відображено в назвах розділів, у філософських роздумах про людину і фатум, людину і час, людину і мистецтво, в інтертекстуальних покликаннях на життя відомих особистостей, щоб в такий спосіб формувалось людське «обличчя» епохи – «жива античність»
КОНТРАДИКЦІЇ МАТЕМАТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПРИРОДНИЧИХ НАУК
Get PDFThe article is devoted to the urgent problem of modern higher education - the mathematical training of future teachers of natural sciences. The contradictions between the theoretical and practical components of this training, arising in the context of the modernization of the educational process, are considered. This study identifies four key contradictions within the mathematical training of future natural science teachers. These contradictions encompass: Varying understandings of the role of mathematics in education; Disparities between the goals of mathematical training and its actual content and implementation; A disconnect between the theory and practice of mathematics instruction; and Challenges in assessing mathematical proficiency within the framework of competency-based education.We identify four key contradictions within the mathematical training of future natural science teachers.This study examines the characteristics of each group and puts forward resolution strategies. Bridging the gap between theoretical and practical training requires several strategies. These include: Engaging students in diverse educational activities, such as practice-oriented tasks and research projects; Actively implementing innovative educational technologies, including digital platforms, applied mathematics packages, and specialized software; Integrating mathematical and natural science disciplines through interdisciplinary connections; and Preparing future teachers for continuous professional development, emphasizing ongoing improvement and growth in mathematical competence. It is crucial to modernize the system of assessing the mathematical training of future teachers of natural sciences using modern assessment methods, such as testing using digital technologies, portfolio, project activities, interactive assessment methods, and assessment using specialized software.Статтю присвячено проблемі математичної підготовки майбутніх учителів природничих наук. Розглянуто контрадикції між теоретичним та практичним складниками цієї підготовки, що виникають в умовах модернізації освітнього процесу. Установлено чотири групи контрадикцій: щодо розуміння ролі математики в освіті; між цілями та змістово-процесуальними складниками математичної підготовки; пов’язані з розривом між теорією та практикою в математичній підготовці; стосовно оцінювання математичної підготовки майбутніх учителів природничих наук з погляду компетентнісної моделі освіти. Проаналізовано причини виникнення та фактори, що зумовлюють ці контрадикції, а також запропоновано шляхи їх вирішення. Досліджено особливості кожної групи й запропоновано шляхи їх вирішення. Зокрема, для подолання розриву між теоретичною та практичною підготовкою запропоновано: залучати студентів до різноманітних видів освітньо-пізнавальної діяльності (практико орієнтовані завдання, навчально-дослідницькі завдання тощо); активніше впроваджувати інноваційні освітні технології (цифрові платформи для навчання математики, прикладні математичні пакети, спеціалізоване програмне забезпечення); враховувати об’єктивні інтеграційні чинники, забезпечуючи міждисциплінарні зв’язки між математичними та природничими дисциплінами; здійснювати підготовку майбутніх учителів до подальшого професійного розвитку, який передбачає безперервне вдосконалення та розвиток математичної компетентності. Указано на необхідність модернізації системи оцінювання математичної підготовки майбутніх учителів природничих наук з використанням сучасних методів оцінювання, як-от тестування засобами цифрових технологій, портфоліо, проєктна діяльність, інтерактивні методи оцінювання, оцінювання за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення
ІНТЕГРАЦІЯ МАТЕМАТИКИ ТА ЕКОНОМІКИ: ДЕКСКРИПТИВНА СТАТИСТИКА В ЗАДАЧАХ
Get PDFThe article is dedicated to the main aspects of the use of descriptive statistics for solving the economic problems.It is noted that the methods of descriptive statistics are an important tool for analyzing economic processes, as they allow to systematize data, identify the main patterns and draw reasonable conclusions. The key statistical indicators, in particular, average values, measures of dispersion, skewness and kurtosis, as well as their role in economic decision-making are considered. The article also focuses on the use of graphs and histograms to visualize the results of solving problems.Special attention is paid to a practical task aimed at training of the future teachers of mathematics and economics.The article considers the task of economic content regarding the volume of sales by a supermarket of goods of the selected group during one month of sales. The sales analysis was conducted using the Descriptive Statistics tool included in the Analysis Package add-in. The suggested approach demonstrates how the use of descriptive statistics contributes to a better understanding of real economic processes and the development of analytical thinking in students. The effectiveness of the statistical methods in the study of changes in economic indicators, their forecasting and risk assessment is shown on the basis of a specific example.The article contains the conclusions about the peculiarities of implementing an integrated approach in the training of the future teachers of mathematics and economics, about the regularity of choosing the scope of components of the integrative approach, as well as the need to develop the ability of the future teachers of mathematics and economics to interpret and calculate the main statistical parameters to understand the relationship of data and their critical evaluation.The suggested materials can be useful for the teachers of economics and mathematics, researchers, as well as anyone interested in the application of statistical methods in practice.Статтю присвячено розгляду основних аспектів застосування дескриптивної статистики для розв’язання економічних задач. Зазначено, що методи описової статистики є важливим інструментом аналізу економічних процесів, оскільки дають змогу систематизувати дані, визначати основні закономірності та робити обґрунтовані висновки. Розглянуто ключові статистичні показники, зокрема середні величини, міри розсіювання, асиметрії та ексцесу, а також їх роль в ухваленні рішень в економічній сфері. У статті також приділено увагу застосуванню графіків та гістограм для візуалізації результатів розв’язання задач.Окрему увагу приділено практичній задачі, яка спрямована на підготовку майбутніх учителів математики та економіки. У статті розглянуто задачу економічного змісту щодо обсягів реалізації супермаркетом товарів обраної групи протягом місяця продажів. Аналіз продажів проведено з використанням інструмента «Описова статистика», що входить до надбудови «Пакет аналізу». Запропонований підхід демонструє, як використання дескриптивної статистики сприяє кращому розумінню реальних економічних процесів та розвитку аналітичного мислення в студентів. На основі конкретного прикладу показано ефективність статистичних методів у дослідженні змін економічних показників, їх прогнозуванні та оцінюванні ризиків.У статті сформульовано висновки щодо особливостей реалізації інтегрованого підходу в підготовці майбутніх учителів математики та економіки, щодо закономірності вибору обсягу компонентів реалізації інтегративного підходу, а також щодо необхідності формування в майбутніх учителів математики та економіки здатностей інтерпретувати й обчислювати основні статистичні параметри для розуміння взаємозв’язку даних та їхї критичної оцінки.Запропоновані матеріали можуть бути корисними для викладачів економіки та математики, дослідників, а також усіх, хто цікавиться застосуванням статистичних методів у практичній діяльності
МЕТОДИКА НАВЧАННЯ ТЕХНОЛОГІЙ КОМП’ЮТЕРНОГО ЗОРУ В STEM-ПРОЄКТАХ ІЗ ВИКОРИСТАННЯМ АПАРАТНО-ОБЧИСЛЮВАЛЬНИХ ПЛАТФОРМ
Get PDFIn modern digital society, the development of digital competence plays a crucial role in preparing learners.One of the promising areas of its development is the use of computer vision technologies. This article explores the practical aspects of using computer vision through the development and programming of a self-guiding fan based on the ESP32CAM microcontroller, demonstrating an example of integrating intelligent systems into the educational process.The article analyzes the theoretical and practical aspects of creating automated control systems that utilize object and facial recognition methods via computer vision. The hardware components are examined, including the ESP32CAM microcontroller, servo motors, mounting systems, and power supply elements. Additionally, the software aspects are described, particularly image processing algorithms, the use of machine learning libraries, and optimization methods for improving recognition processes.Special attention is given to the integration of such technologies into the education system. The article suggests ways to incorporate computer vision-based educational projects into school, vocational, and higher education curricula. Examples are provided of how this project can be utilized within STEM education, programming and robotics courses, embedded systems studies, and the Internet of Things (IoT). Emphasis is placed on an interdisciplinary approach.Moreover, the article discusses the potential applications of such projects in scientific research, hackathons, and practical laboratory sessions in technical universities. The paper explores ways to improve computer vision algorithms to enhance object recognition accuracy, the use of deep neural networks, and the expansion of device functionality through cloud service integration for real-time data processing.У сучасних умовах розвитку цифрового суспільства ключову роль у підготовці здобувачів освіти відіграє формування цифрової компетентності. Одним із перспективних напрямів її розвитку є використання технологій комп’ютерного зору. У цій статті розглядається практичний аспект застосування комп’ютерного зору на прикладі розробки та програмування вентилятора із самонаведенням на основі мікроконтролера ESP32CAM, що є одним із прикладів інтеграції інтелектуальних систем в освітній процес. Стаття аналізує теоретичні та практичні аспекти створення автоматизованих систем управління, які використовують методи розпізнавання об’єктів й облич за допомогою комп’ютерного зору. Розглядається апаратне забезпечення, включно з мікроконтролером ESP32CAM, серводвигунами, системою кріплення та елементами живлення. Описуються особливості програмного забезпечення, зокрема алгоритми обробки зображень, використання бібліотек машинного навчання та методи оптимізації процесу розпізнавання.Особливу увагу приділено питанням інтеграції таких технологій у систему освіти. У статті пропонуються шляхи впровадження навчальних проєктів на основі комп’ютерного зору в шкільну, професійну та вищу освіту. Наведено приклади застосування проєкту в межах STEM-освіти, курсів з програмування та робототехніки, вивчення вбудованих систем та інтернету речей (IoT). Акцентується увага на міждисциплінарному підході.Крім того, у статті розглядається можливість використання таких проєктів у наукових дослідженнях, проведенні хакатонів і практичних занять у лабораторіях технічних університетів. Обговорюються перспективи вдосконалення алгоритмів комп’ютерного зору для підвищення точності розпізнавання об’єктів, використання глибоких нейронних мереж та розширення функціональності пристрою шляхом під’єднання до хмарних сервісів для обробки даних у реальному часі
МЕТОДИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОБОТОТЕХНІЧНОГО ПРОЄКТУВАННЯ В НАВЧАННІ ПРОГРАМУВАННЯ В БАЗОВОМУ ШКІЛЬНОМУ КУРСІ ІНФОРМАТИКИ
Get PDFThe article presents the results of a study of the methodical features of the use of robotics design in teaching programming in the basic school course of informatics. The authors propose the use of robotics elements in teaching programming in order to create conditions for activity-based, practice-oriented learning, to activate students' educational and research activities, which is relevant in the light of the main directions of national education reform. Scientific publications on the feasibility of using robotics in teaching informatics, in particular in teaching programming and the features of students' design and construction activities as an effective didactic tool for combining theory with practice are analyzed. The generalization of information about existing hardware and software platforms and practical experience with their use in education allowed us to select the Arduino open platform as the basic one, which is compatible with various sensors and components from other manufacturers, which significantly expands the possibilities of diversifying project-based educational tasks. The use of such platforms necessitates the development of methodical and informational support for the teaching practice of informatics teachers in implementing the proposed approach. Therefore, an analysis of the most appropriate methods, organizational forms, software and information learning tools has been performed, which made it possible to improve the existing methodical system for teaching programming, taking into account the integration into teaching of students' design-and- construction activities for creating programs for automatic control of robotic actuators. An example of using the methodic for integrating robotic design into teaching a specific topic, taking into account certain features, is given. The proposed approach helps activate the educational and research activities of students, creating conditions for activity-based, practice-oriented learning.У статті наведено результати дослідження методичних особливостей використання робототехнічного проєктування в навчанні програмування в базовому шкільному курсі інформатики. Авторами запропоновано використання елементів робототехніки в навчанні програмування з метою створення умов для діяльнісного та практикоорієнтованого навчання, активізації навчально-дослідницької діяльності учнів, що є актуальним у світлі основних напрямів реформування національної освіти. Проаналізовано наукові публікації з питань доцільності використання робототехніки в навчанні інформатики, зокрема в навчанні програмування, та особливості проєктно-конструкторської діяльності учнів як ефективного дидактичного засобу поєднання теорії з практикою. Узагальнення відомостей про наявні апаратно-програмні платформи та практичного досвіду їх використання в освіті дало змогу ґрунтовно обрати як базову відкриту платформу Arduino, яка є сумісною з різними датчиками та компонентами інших виробників, що значно розширює можливості врізноманітнення проєктних навчальних завдань. Використання таких платформ зумовлює необхідність розробки методичної та інформаційної підтримки педагогічної роботи вчителів інформатики з реалізації запропонованого підходу. Тому виконано аналіз найбільш доцільних методів, організаційних форм, програмних та інформаційних засобів навчання, що допомогло вдосконалити методичну систему навчання програмування з урахуванням інтеграції в навчання проєктно-конструкторської діяльності учнів зі створення програм автоматичного керування робототехнічними виконавчими пристроями. Наведено приклад використання методики інтегрування робототехнічного проєктування в навчанні конкретної теми з урахуванням визначених особливостей. Запропонований підхід дає змогу активізувати навчально-дослідницьку діяльність учнів, створити умови для діяльнісного, практикоорієнтованого навчання
НАСИЛЬСТВО НАД ДІТЬМИ В ЗАКЛАДАХ СОЦІАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ УСРР У РОКИ ГОЛОДОМОРУ 1932–1933 рр.
Get PDFThe article analyses the precedents of violence against children committed by education workers during the Holodomor of 1932–1933. The famine was the total violence organized by the Stalinist regime. At the same time, physical violence, abuse, bullying, and harassment were used in soviet educational institutions along with the famine. The purpose of the article is to identify and characterize the types of violence that, along with the famine, were practiced by employees of state social education institutions of the USSR against children during the Holodomor-genocide. Conclusions. During the Holodomor-genocide, violence against children became an undeniable fact. Most of the children who managed to survive the Holodomor experienced physical and moral violence and pressure. In soviet social education institutions, a clear gradation of children was recorded according to ideological criteria: pioneers abused children of non-collective farmers, harassing and insulting them; party teachers resorted to violations of ethics and morality, humiliating and even whipping students. Sometimes cases of using physical force on children became so regular that they attracted the attention of district and regional leaders of educational affairs. However, we note an eloquent fact: provided that representatives of the educational and pedagogical staff of social education institutions belonged to the party-komsomol structure of the communist party, they managed to avoid serious punishments for abusing children; usually, the higher management limited itself to a reprimand or transfer to work in another institution. Characterizing the types of violence that occurred in soviet institutions of social education, we have cited only individual precedents of bullying, abuse, physical, gender and sexual violence. However, the facts of bullying of children, cases of physical and psychological violence, pressure became everyday models of behavior of the pedagogical and educational staff of institutions. Moreover, they transformed into a stable practice that took root in the Soviet education system. Over time, this led to the formation of a complex of problems in children raised in communist orphanages, which combined post-genocide syndrome, intergenerational trauma, destructive-conformist model of individual behavior in society. All this ultimately made it impossible for children to develop harmoniously, and, accordingly, affected the mental health of the nation.У статті аналізуються прецеденти насильства над дітьми, які застосовувалися представниками виховного, педагогічного складу закладів соціального виховання в роки Голодомору 1932–1933 рр. Тотальним насильством, організованим сталінським режимом, виступав голод. Одночасно в радянських закладах виховання й навчання, нарівні з голодом застосовувалися фізичне насилля, аб’юз, булінг, герасмент. Метою статті є визначення та характеристика типів насильства, які нарівні із голодом практикувалися працівниками державних закладів соціального виховання УСРР щодо дітей у роки Голодомору-геноциду. У роки Голодомору-геноциду насильство над дітьми стало неспростовним фактом. Більшість дітей, яким вдалося вижити під час Голодомору, пройшли крізь горнило фізичного й морального насильства та пресингу. У радянських закладах соціального виховання фіксувалася чітка градація дітей за ідеологічними критеріями: піонери знущалися над дітьми неколгоспників, цькуючи й ображаючи їх; педагоги-партійці вдавалися до порушень етики та моралі, принижуючи та навіть шмагаючи учнів. Іноді випадки застосування фізичної сили до дітей ставали настільки регулярними, що привертали увагу районних та обласних керівників освітянською справою. Проте відмітимо красномовний факт: за умови належності представників виховного та педагогічного складу закладів соціального виховання до партійно-комсомольського складу КП(б)У, їм вдавалося уникати серйозних покарань за знущання над дітьми; зазвичай вище керівництво обмежувалося доганою або переведення на роботу до іншого закладу. Характеризуючи типи насильства, що відбувалися в радянських закладах соціального виховання, ми навели лише окремі прецеденти булінгу, аб’юзу, фізичного, гендерного та сексуального насилля. Проте факти знущання над дітьми, випадки фізичного і психологічного насилля, пресингу ставали буденними моделями поведінки педагогічного-виховного складу закладів. Ба більше, вони трансформувалися у сталу практику, яка укорінилася в радянській системі виховання. Згодом це призвело до формування у дітей, які виховувалися в комуністичних сиротинцях, комплексу проблем, що поєднував постгеноцидний синдром, міжпоколінну травму, деструктивно-конформістську модель поведінки особистості в соціумі. Усе це в підсумку унеможливило гармонійний розвиток дітей, а отже, вплинуло на ментальне здоров’я нації
РАДЯНСЬКА ІСТОРІОГРАФІЯ ПІСЛЯВОЄННОЇ ВІДБУДОВИ ЛУГАНЩИНИ
Get PDFThe article presents a comprehensive historiographical analysis of Soviet studies on the post-war reconstruction of Luhansk region in the 1940s–1950s. It is emphasized that the region was viewed by the Soviet authorities as part of the industrial area of Donbas – one of the USSR’s main industrial “showcases” – which determined its special place in propaganda constructs and official historiography. It is demonstrated that the restoration of industry, the agricultural sector, and social infrastructure was interpreted by Soviet historians through the prism of the “leading role of the CPSU,” the “labor heroism of the people,” and the “successful implementation of Stalin’s industrial policy”. At the same time, problematic aspects of economic development, such as the famine of 1946–1947, shortages of resources, and the use of prisoner-of-war labor, were either silenced or mentioned only in veiled terms. The author stresses that Soviet historiography was dominated by generalizing works based on party documents, statistical data, and publications in the central press, which limited the potential for objective scholarly analysis. Luhansk region was thus mostly treated not as an independent territorial unit, but as part of Donbas, which led to the neglect of its local economic specificities during the studied period. The contribution of Soviet economic historians of the 1950s–1970s, the authors of collective generalizing publications (The History of Cities and Villages of the Ukrainian SSR, Voroshilovgrad Region), as well as local researchers, is highlighted. It is concluded that Soviet historiography of the post-war reconstruction of Luhansk region performed not only a scholarly but also a distinctly propagandistic function, creating enduring myths about the “victories of socialism”, which are still actively exploited by hostile Russian propaganda in its information war against Ukraine. The study of this issue is therefore an important task for contemporary Ukrainian scholarship, as it fosters a critical reassessment of the Soviet legacy and helps to counteract information manipulation in the context of the Russian-Ukrainian war.У статті здійснено комплексний історіографічний аналіз радянської історіографії післявоєнної відбудови Луганщини у 40–50-х рр. ХХ ст. Наголошено, що регіон розглядався радянською владою як частина індустріального регіону – Донбасу – однієї з головних промислових «вітрин» СРСР, що зумовлювало його особливе місце у пропагандистських конструктах і офіційній історіографії. Показано, що відновлення промисловості, аграрного сектору та соціальної інфраструктури подавалося радянськими істориками крізь призму «керівної ролі КПРС», «трудового героїзму народу» та «успішної реалізації сталінської індустріальної політики». Водночас проблемні аспекти господарчого розвитку, зокрема голод 1946–1947 рр., дефіцит ресурсів, використання праці військовополонених, замовчувалися або згадувалися у завуальованій формі. Автор акцентує, що у радянській історіографії переважали узагальнюючі праці, створені на основі партійних документів, статистичних матеріалів і публікацій у центральній пресі, що обмежувало можливості об’єктивного наукового аналізу. Луганщина при цьому здебільшого розглядалася не як окремий регіон, а як складова частина Донбасу, що призвело до нівелювання локальної специфіки її економічного розвитку у досліджуваний період. Відзначено внесок радянських істориків-економістів 50–70-х рр., авторів колективних узагальнюючих видань («Історія міст і сіл Української РСР», «Ворошиловградська область») та місцевих краєзнавців. Зроблено висновок, що радянська історіографія післявоєнної відбудови Луганщини виконувала не лише наукову, але й виразну пропагандистську функцію, формуючи стійкі міфи про «перемоги соціалізму», які й нині активно експлуатуються ворожою російською пропагандою у інформаційній війні проти України. Дослідження цього питання є важливим завданням сучасної української науки, оскільки сприяє критичному переосмисленню радянської спадщини та протидії інформаційним маніпуляціям у контексті російсько-української війни
ПРО ПЕРІОДИЧНІ ВИДАННЯ КОНФЕДЕРАЦІЇ АНАРХІСТСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ «НАБАТ» У ЄЛИСАВЕТГРАДСЬКОМУ ПОВІТІ ДОБИ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ 1917–1921 РОКІВ
Get PDFThe activities of the Confederation of Anarchist Organizations of Ukraine “Nabat” are of considerable interest to researchers of the socio-political movement, in particular, anarchism at the beginning of the 20th century. The purpose of the work is to study the periodicals that were published by the Confederation of Anarchist Organizations of Ukraine “Nabat” in the territory of the Yelysavetgrad district during the Ukrainian Revolution of 1917–1921. The research methodology is based on the principles of historicism, systematics, and the historical-comparative method. The scientific novelty is due to the need to study periodicals of anarchist orientation, which were published in the Yelysavetgrad region, with the subsequent highlighting of the features of rhetoric, the arrangement of the main accents in agitation and propaganda. The problems of following the key theses already developed by the theorists of anarchism for popularizing ideas among the population, covering political events and providing assessments of competing political forces are considered. It is noted that political parties of the early twentieth century actively used periodicals in their agitation and propaganda. Anarchists, despite their weak self-discipline, also drew attention to the prospects of periodicals as a platform for disseminating ideas and a certain dialogue with like-minded people in other organizations. Periodicals of the anarchist movement remain little studied and promising within the framework of the all-Ukrainian and regional dimensions of scientific research. The problem of reconstructing the history of anarchist groups and organizations is important not only in understanding Ukrainian society at the beginning of the 20th century (since they occupied their niche in the socio-political movement of that time, bringing their own special accents), but also in world history, as one of the few examples of practical experience of attempts to implement libertarian left-wing political projects. Only their successors during the Spanish Civil War can be comparable in scope, where some of the participants used the experience of anarchism during the Ukrainian Revolution of 1917–1921.Діяльність Конфедерації анархістських організацій України «Набат» становить значний інтерес для дослідників громадсько-політичного руху, зокрема анархізму, на початку XX століття. Метою роботи є дослідження періодичних видань, які випускалися Конфедерацією анархістських організацій України «Набат» на теренах Єлисаветградського повіту в період Української революції 1917–1921 років. Методологія дослідження базується на принципах історизму, системності, історико-порівняльного методу. Наукова новизна обумовлена потребою у вивченні періодичних видань анархістської спрямованості, які видавались у Єлисаветградському повіті, з подальшим виділенням особливостей риторики, розстановкою головних акцентів в агітації та пропаганді. Розглядаються проблеми наслідування вже вироблених теоретиками анархізму ключових тез популяризації ідей серед населення, висвітлення політичних подій і надання оцінок конкуруючим політичним силам. Зазначається, що політичні партії початку ХХ століття активно використовували у своїй агітації та пропаганді періодичні видання. Анархісти, попри свою слабку самодисципліну, також звернули увагу на перспективність періодики як платформи для поширення ідей і певного діалогу з однодумцями в інших організаціях. Періодичні видання анархістського руху залишаються маловивченими та перспективними в рамках загальноукраїнського та регіонального вимірів наукових досліджень. Проблема реконструкції історії анархістських угрупувань та організацій є важливою не лише в пізнанні українського суспільства початку ХХ століття (оскільки вони займали свою нішу в тогочасному громадсько-політичному русі, привносячи свої особливі акценти), а й у світовій історії як один із небагатьох прикладів практичного досвіду спроб реалізації лібертарних лівих політичних проєктів. Дотичними за розмахом можуть бути лише їхні наступники в період Громадянської війни в Іспанії, де частина з учасників використала досвід анархізму доби Української революції 1917–1921 років
НАЗВИ УКРАЇНСЬКИХ ВИШИВАНОК: ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНИЙ АСПЕКТ ТА СТРУКТУРНИЙ АСПЕКТИ
Get PDFThe article is devoted to the linguistic analysis of the names of material objects of Ukrainian reality – pragmonyms.The material for the study was the names of Ukrainian embroidery, collected by the method of continuous sampling.The aim of the work was to identify the specifics of the linguistic presentation of the studied names, in particular their lexical-semantic and structural analysis. The issue of the terminology of proper names for the designation of objects of the material sphere of human activity is raised. The study of the semantics of the creative bases made it possible to find out that the basis of the names are proper names (29%) and appellatives. Among them are anthroponyms (personal names and surnames), toponyms (oikonyms, names of ethnic regions, administrative- territorial organization of Ukraine, oronyms and hydronyms), ethnonyms, theonyms, mythonyms, astronyms, names of dances and ideonyms. Proper personal names and toponyms are most fully represented. The first are represented by male and female names mainly in the official form and their structural (truncated, truncated-suffixal and suffixal) variants. A significant part of the nominal pragmonyms is made up of Slavic (composite and derivative variants thereof) and Ukrainian names themselves. Pragmonyms of appellative origin include the naming of 15 semantic groups: names of plants, animals, objects, cosmic phenomena, processes, social groups, abstract concepts, natural phenomena, holidays, signs, time periods, characteristics of persons, spatial names, scientific terms. The first group is most fully represented. The studied pragmonyms trace a carefully selected vocabulary: words of patriotic themes, with a distinctive national flavor, terminological and dialect vocabulary.In terms of structure, the studied modern Ukrainian pragmonyms are most often single-syllable names (≈66%), two-syllable and multi-syllable compounds. We see prospects for further research in the study of the motivational and linguocultural aspects of pragmonyms-names of Ukrainian embroidered clothes.Статтю присвячено лінгвістичному аналізу назв матеріальних об’єктів української реальності – прагмонімам. Матеріалом вивчення послужили назви українських вишиванок, зібрані методом суцільної вибірки.Метою роботи було виявлення специфіки мовної презентації досліджуваних назв, зокрема їх лексико-семантичний та структурний аналіз. Порушено питання термінології власних назв на позначення об'єктів матеріальної сфери діяльності людини. Дослідження семантики твірних основ дало змогу з’ясувати, що в основі найменувань є власні назви (29%) та апелятиви. Серед них антропоніми (особові імена та прізвища), топоніми (ойконіми, назви етнічних регіонів, адмiнiстративно-територiального устрою України, ороніми та гідроніми), етноніми, теоніми, міфоніми, астроніми, назви танців та ідеоніми. Найповніше представлені власні особові імена та топоніми. Перші репрезентовані чоловічими та жіночими назвами переважно в офіційній формі та їх структурними (усіченими, усічено-суфіксальними та суфіксальними) варіантами. Значну частину в відіменних прагмонімах становлять слов’янські (композитні і похідні їх варіанти) та власне українські імена. Прагмоніми відапелятивного походження включають іменування 15 семантичних груп: назви рослин, тварин, предметів, космічних явищ, процесів, соціальних груп, абстрактних понять, явищ природи, свят, ознак, часових проміжків, характеристики осіб, просторові назви, наукові терміни. Найповніше представлена перша група. У досліджуваних прагмонімах простежується ретельно дібрана лексика: слова патріотичної тематики, із самобутнім національним колоритом, термінологічна та діалектна лексика.За структурою досліджувані сучасні українські прагмоніми найчастіше є одночленними найменуваннями (≈66%), двочленними та багаточленними сполуками. Перспективи подальших досліджень вбачаємо у вивченні мотиваційного та лінгвокультурологічного аспектів прагмонімів-назв українських вишиванок
ЧОЛОВІЧІ ТА ЖІНОЧІ ІМЕНА УМАНЦІВ ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ
Get PDFThis article is devoted to the study of the semantic and etymological characteristics of male and female names of Uman residents. It analyzes the ethnic composition of the town’s population in the years 1920–1925 and provides a brief overview of prior research on the anthroponymicon (collection of anthroponyms) of the Podillia region and the Jewish diaspora in Europe.The study is based on digitized civil status records from 1920–1925, available through the online resource FamilySearch. The research follows the principles of academic etymology. A total of 84 male and 73 female names (excluding derivative forms) were recorded, amounting to 192 male and 157 female name instances. The male and female names were classified by origin into nine etymological groups, with the characteristics of each group described in detail.The study compares the anthroponymicons of Ukrainians and Jews. It explores the integration of certain Jewish names into the European anthroponymicon and traces how their phonetics were altered under the influence of Greek and Latin. Additionally, it examines the effects of russification policies on the name repertoire of Uman’s population.The findings reveal that the Jewish community of Uman almost exclusively used ancient Hebrew names. Among the Ukrainian population, ancient Greek names overwhelmingly prevailed, reflecting the predominantly Orthodox Christian faith of local Ukrainians.The research concludes that anthroponymic systems formed within different cultures can remain relatively insulated or be subject to external influences. It was established that Uman’s early 20th-century anthroponymicon was heterogeneous due to the dominance of the Jewish ethnic group in the town. The insularity of the Jewish community helped preserve its name repertoire from outside linguistic influences. Meanwhile, the Ukrainian anthroponymicon, composed of Slavic and borrowed names (with the latter quantitatively prevailing), proved more vulnerable to the effects of russification policies.Статтю присвячено дослідженню семантико-етимологічних особливостей чоловічих та жіночих імен мешканців Умані. Проаналізовано етнічний склад населення міста у 1920–1925 роках. Коротко описано праці, присвячені дослідженню подільського антропонімікону та антропонімікону єврейської діаспори у Європі. Опрацьовано оцифровані акти цивільного стану за 1920–1925 роки, які знаходяться в базі інтернет-ресурсу FamilySearch. У дослідженні використано принцип наукової етимології. Зафіксовано 83 чоловічі і 73 жіночі імені (без врахування похідних форм), загалом 192 чоловічі ім’явжитки і 157 – жіночих, здійснено класифікацію жіночих та чоловічих імен за походженням, виокремлено 9 груп імен. Описано особливості кожного етимологічного пласту.Здійснено порівняння антропонімікону українців та євреїв. Описано процес входження деяких єврейських імен у європейський антропонімікон та зміну їх звучання під впливом грецької та латинської мов, а також результати впливу політики русифікації на іменний репертуар уманців.Спостерігається майже виняткове використання давньоєврейських імен у єврейській спільноті Умані. В українській спільноті міста абсолютно переважали давньогрецькі імена, що було зумовлено привославним віросповіданням більшості українців – мешканців міста. Узагальнено, що антропонімічні системи, які сформувалися в культурах різних народів, можуть залишатися порівняно герметичними або зазнавати стороннього впливу. З’ясовано, що антропонімікон уманців початку ХХ століття був неоднорідним через домінування в місті єврейської етнічної групи. Замкненість єврейського етносу дозволила захистити іменний репертуар від впливу інших мов. Антропонімікон українців складався зі слов’янських і запозичених онімів із кількісним переважанням останніх і більше постраждав унаслідок політики русифікації