Volodymyr Vynnychenko Central Ukrainian State University Scientific Journals
Not a member yet
885 research outputs found
Sort by
ДЕМОГРАФІЧНА СИТУАЦІЯ В СЕЛИЩІ РОМАНКОВОМУ НА ТЕРЕНАХ ВОЛЬНОСТЕЙ ВІЙСЬКА ЗАПОРОЗЬКОГО В 1764 РОЦІ
Get PDFThe article is dedicated to analyzing of Demographic situation in Romankove village during the times of New Zaporizhzhian Sich. Several special and total demographic coefficients are analyzing. As the main source it was used Confessional list by the 1764 year. As the main method, it was used gender and age-stratified methods. Total population is reconstructed on the base of model data. It was determined that Romakkove total population were above 1185 persons in 1764 year. 667 of them (56% of inhabitants) were belonged to the Parish of the Assumption of the Blessed Virgin Mary. The average total fertility rate was 39.5%. People of marriageable and working age were predominated. The number of women was almost equal to the number of men (sex ratio 99.7). The marital structure indicates general marriageability, first widowhood at the age of 45–49, and final widowhood from the age of 60. General marriage among the Cossacks started later. They marriage only once in a lifetime. The average age of marriage in Romankove was 24,4 years for men and 20,4 years for women. Marriages with a small (1–5 years) age difference prevailed. The total fertility rate was 6. The reconstructed fertility dynamics demonstrate a series of crises experienced by the population: before 1739, in 1750–1751 and 1758–1759. It is interconnected with knowledge out of sources (war and plague). Author makes the conclusion that the social composition of the population of the village Romankove in 1764 was typical of the settlements on the territory of Freedoms of Zaporizhzhian Army during the times of New Zaporizhzhian Sich. The sex-age structure of the population belonged to a progressive type, characterized by high birth and death rates. Despite some differences with the expected result, developed model of changing total population is working if we agree that register for 1754 listed not only the common families, but all the families in the settlement.Стаття присвячена аналізу демографічної ситуації в селищі Романковому за часів Нової Запорізької Січі. Аналізується низка спеціальних і загальних демографічних показників. Як основне джерело використовується сповідний розпис за 1764 рік. Основний метод дослідження – зсув за статтю та віком. Загальна кількість населення реконструюється на основі модельних даних. Було визначено, що в 1764 році в Романковому мало жити 1185 осіб, з яких 667 осіб (56% населення) належало до парафії Успіння Пресвятої Богородиці. Середній загальний коефіцієнт народжуваності дорівнював 39,5%. Переважали люди у шлюбоздатному та працездатному віці. Кількість жінок майже дорівнювала кількості чоловіків (коефіцієнт співвідношення статей 99,7). Шлюбна структура вказує на загальну шлюбність, перше вдівство у віці 45–49 років та остаточне вдівство із 60 років. Загальна шлюбність серед козаків наставала пізніше, а шлюби укладалися один раз за життя. Середній вік укладання шлюбів у Романковому становив 24,4 року для чоловіків та 20,4 року для жінок. Переважали шлюби з невеликою (1–5 років) різницею у віці. Сумарний коефіцієнт народжуваності дорівнював 6. Реконструйована динаміка народжуваності демонструє низку пережитих населенням криз: до 1739 року, у 1750–1751 та 1758–1759 роках, що узгоджується з позаджерельним знанням (війна та чума). Автор доходить висновку, що соціальний склад населення селища Романкове в 1764 році був типовим для поселень Вольностей Війська Запорозького Низового в період Нової Січі. Статевовікова структура населення належала до прогресивного типу, якому властиві висока народжуваність і смертність. Попри певні розходження з очікуваним результатом, розроблена модель зміни загальної кількості населення є працюючою за умови, що в реєстрі за 1754 рік було зазначено не тільки посполиті родини, а загалом усі родини населеного пункту
ПРОФСПІЛКИ ТА ТОВАРИСЬКІ СУДИ В КОНТЕКСТІ ПОВОЄННИХ ПОЛІТИЧНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ (1951–1964 рр.)
Get PDFThe problem of political activities of comradiant courts managed by trade unions in the period of the early 50s–early 60s of the past century is investigated. The purpose of the article is to express and analyze the political aspects of the activities of the comradiant courts that operated within the Ukrainian SSR in the chronological range of the early 1950s– early 1960s, as well as to outline the political tasks of the trade unions under which leadership they were. The choice of chronological boundaries is dictated by the need to compare Stalin’s approaches to the functioning of these public entities with the actions of the “thaw” figures. The author sees the reasons for their revival, firstly, in the dominance of liberal tendencies in the post-war world, which the leaders of the USSR at that time could not avoid. Another low motive for the resumption of the work of public courts was, on the one hand, the urgent need to abandon rigid methods of regulating industrial relations, and on the other, the need to maintain an appropriate level of labor discipline. The low level of the latter is explained by the alienation of workers and collective farmers from the means of production and, as a consequence, their lack of motivation to work. The researcher considers the comradiant courts not to be a judicial, but rather an educational construction of the Soviet structure. The author also sees the political side of the issue in the fact that the comradiant courts, by diverting the majority of cases of violations of labor discipline, thereby prevented their consideration at the level of district courts, thereby keeping the Soviet judicial statistics within the acceptable political limits. A detailed study of their fundamental documents allows stating their significant evolution: from an ordinary tool for influencing the state of labor discipline to their transformation into an important mechanism for forming first the moral and then the ideological guidelines of society. The indispensable role of trade unions in the massive development of comradiant courts is noted. Without their participation, it would hardly be possible to form a single and integral system of action of these bodies influencing on society. At the same time, being under the direct leadership of the ruling party, they brought into their activities the tasks and principles that it required.Досліджується проблема політичної діяльності товариських судів, організаційно підпорядкованих професійним спілкам. Метою статті є увиразнення й аналіз політичних аспектів діяльності цих громадських утворень, що функціонували в межах Української РСР у хронологічному діапазоні початку 1950-х – початку 1960-х рр., а також в окресленні політичних завдань професійних спілок у процесі їх функціонування. Вибір хронологічних меж дослідження зумовлений необхідністю порівняти сталінські підходи з діяльністю в період «відлиги». Причини їх відновлення автор убачає, по-перше, у переважанні в повоєнному світі ліберальних тенденцій, яких тогочасні керманичі СРСР аж ніяк не могли оминути. По-друге, не менш важливим мотивом поновлення роботи судів громадськості, з одного боку, була нагальна необхідність відмови від жорстких методів регулювання виробничих відносин, а з іншого – потреба в утриманні належного рівня дисципліни праці. Низький рівень останньої пояснюється відчуженням робітників і колгоспників від засобів виробництва і, як наслідок, їхньою невмотивованістю до праці. Товариські суди уналежнено дослідником не до судової, а до виховної конструкції радянської держави. Політичний бік питання автор убачає також у тому, що товариські суди, перебираючи на себе переважну частину справ із порушень дисципліни праці, запобігали їх розгляду на рівні районних судів, утримуючи радянську судову статистику в прийнятних для неї політичних межах. Останню можна було без щонайменших політичних втрат демонструвати світу. Детальне вивчення засадничих документів цих організацій дає змогу констатувати їхню суттєву еволюцію – від звичайного інструмента впливу на стан дисципліни праці до перетворення на важливий механізм формування спочатку моральних, а потім й ідеологічних орієнтирів суспільства. Наголошується на неперехідній ролі профспілок у масовій розбудові товариських судів. Без їхньої участі навряд чи взагалі стало б можливим утворення єдиної та цілісної системи впливу цих органів на суспільство. Водночас перебуваючи під безпосереднім впливом партії влади, вони привносили у свою діяльність ті завдання та принципи, яких вона вимагала
ІНФОРМАЦІЙНО-ПРОПАГАНДИСТСЬКІ ВПЛИВИ РФ У КРИМУ (1991–2014)
No full textThe article examines the experience of the Russian Federation’s information and propaganda influence in Crimea from the moment of Ukraine’s declaration of independence until the end of the special operation of Russian troops (forces) to seize Crimea, commonly called the “Crimean Spring”. The reasons for the first unsuccessful attempt to seize Crimea by the Russian Federation, the period of the so-called “Crimean crisis” (1992–1994) are considered. Possible reasons for the failure (suspension) of actions to capture the Crimean Peninsula at that time and further events and crises in and around Crimea, which were inspired by the Russian Federation in order to rock the situation on the peninsula until its annexation in 2014. Based on the results of the analysis of these events, the author identified the main reasons for the success of the Russian special services’ information and propaganda activities directly during the so-called “Crimean Spring” (2014). The study pays special attention to the analysis of the preparation and conduct of special interagency operations of Russian troops (forces) and special services to seize Crimea, one of the elements of which was the integrated use of a number of information and propaganda measures aimed at various segments of the population and levels of management of law enforcement agencies and local governments. The author clarifies the role and place of paramilitary formations during the events of the so-called “Crimean Spring”. The study examines the main measures taken by the Ukrainian authorities to counteract the Russian Federation’s attempts to seize the Crimean Peninsula during the Crimean crisis (1992–1994) and the Crimean Spring (2014). As a result, the author draws conclusions that reveal more deeply the reasons for the effectiveness of the actions of the special services of the Russian Federation in the information and psychological sphere.У статті досліджується досвід інформаційно-пропагандистського впливу Російської Федерації в Криму з моменту проголошення незалежності України до завершення спецоперації російських військ (сил) із захоплення Криму, що отримала загальну назву «Кримська весна». Розглянуто причини першої невдалої спроби захоплення Криму Російською Федерацією, період так званої «Кримської кризи» (1992–1994 рр.). Проаналізовано можливі причини невдачі (призупинення) дій із захоплення Кримського півострова в той час та подальші події і кризи в Криму та навколо нього, які інспірувалися Російською Федерацією з метою розхитування ситуації на півострові аж до його анексії у 2014 році. За результатами аналізу цих подій було визначено основні причини успіху інформаційно-пропагандистської діяльності російських спецслужб безпосередньо під час так званої «Кримської весни» (2014 р.). Окрему увагу в дослідженні приділено аналізу підготовки та проведення спеціальної міжвідомчої операції російських військ (сил) і спецслужб із захоплення Криму, одним з елементів якої стало комплексне застосування низки інформаційно-пропагандистських заходів, спрямованих на різні верстви населення та рівні керівництва правоохоронних органів і органів місцевого самоврядування. У дослідженні проаналізовано основні заходи, вжиті українською владою для протидії спробам Російської Федерації захопити Кримський півострів під час «Кримської кризи» (1992–1994 рр.) та «Кримської весни» (2014 р.). У результаті зроблено висновки, які глибше розкривають причини ефективності дій спецслужб Російської Федерації в інформаційно-психологічній сфері
ІСТОРИЧНА ДИНАМІКА ТВОРЕННЯ ФЕМІНІТИВІВ У МЕЖАХ СЛОВОТВІРНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ: ВІД НАРОДНОЇ ТРАДИЦІЇ ДО МОВНОЇ ПОЛІТИКИ
Get PDFThe article is devoted to the study of the historical dynamics of feminitive formation within the word-formation system of the Ukrainian language – from folk speech to modern language policy. The authors analyze feminitives as both linguistic and sociocultural units shaped by social, cultural, and ideological factors.The paper explores the emergence of feminitives in vernacular Ukrainian, where they arose spontaneously as a reflection of women’s social roles, and their subsequent consolidation in written sources. Special attention is given to the role of feminitives in Ukrainian literature of the 19th and early 20th centuries as a means of aestheticizing and conceptualizing female subjectivity.The study examines the impact of Soviet ideology on the use of feminitives, which led to their stagnation in official and public communication due to a gender-neutral ideological stance. In contrast, the post-independence period in Ukraine has witnessed a revival of feminitives as part of the broader processes of derussification and democratization of the linguistic space, bolstered by contemporary feminist discourse and international gender equality standards.Significant attention is paid to the linguistic aspects of feminitive formation, particularly the most common suffixes (-k(a), -yts(ia), -yn(ia), -esa), as well as alternative strategies such as compounds with pani and analytical constructions. The article also addresses the phenomenon of androcentrism in the Ukrainian language and the role of gender linguistics in studying linguistic units with regard to gender identity.The importance of the new edition of the Ukrainian Orthography (2019), which officially affirmed the appropriateness and possibility of forming feminitives, is especially emphasized. This has contributed to their institutionalization and recognition as part of the language norm. The article concludes that feminitives are not only the product of grammatical processes but also markers of the democratization of linguistic space. Prospects for further research are outlined, including stylistic variation, reception of linguistic innovation, and the codification of feminine forms in normative practice.Стаття присвячена дослідженню історичної динаміки творення фемінітивів у межах словотвірної системи української мови – від народного мовлення до сучасної мовної політики. Автори аналізують фемінітив як лінгвістичну й соціокультурну одиницю, що формувалася під впливом суспільних, культурних та ідеологічних чинників. Розглянуто становлення фемінітивів у народній мові, де вони виникали спонтанно як відображення соціальних ролей жінки, та їхнє подальше закріплення у писемних джерелах. Окремо висвітлено роль фемінітивів у творах української літератури ХІХ – початку ХХ століття як засобу естетизації та концептуалізації жіночої суб’єктності. Проведено аналіз впливу радянської ідеології на використання фемінітивів, що призвело до їхньої стагнації в офіційній та публічній комунікації через ідеологічну установку на нейтралізацію статі. Натомість після здобуття Україною незалежності, спостерігається відновлення фемінітивів як частини процесу дерусифікації та демократизації мовного простору, посилене актуальним феміністичним дискурсом та міжнародними стандартами гендерної рівності.Значна увага приділяється лінгвістичним аспектам творення фемінітивів, зокрема найпоширенішим суфіксам (к-, -иц(я), -ин(я), -еса), а також альтернативним способам утворення (словосполучення з "пані", аналітичні конструкції). Розглядається також феномен андроцентризму в українській мові та роль гендерної лінгвістики у вивченні мовних одиниць з урахуванням статевої належності.Особливо підкреслюється значення нової редакції Українського правопису 2019 року, яка офіційно закріпила доцільність та можливість творення фемінітивів, що сприяло їхній інституціалізації та визнанню як мовної норми. Зроблено висновок, щодо того, що фемінітиви є не лише результатом граматичних процесів, а й маркером демократизації мовного простору. Окреслено перспективи подальших досліджень, пов’язаних зі стилістичною варіативністю, рецепцією мовної інновації та закріпленням фемінних форм у нормативній практиці
ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ ЕТИКИ ТА ЕКОЛОГІЧНОГО ІДЕАЛУ В ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ
Get PDFThe article is devoted to the study of the theoretical foundations of the formation of environmental ethics and environmental ideal among applicants for higher education during the educational process; methods, means and methods of achieving the ethical and ecological ideal, finding out the reasons and outlining possible ways to solve this problem. Considerable attention is paid to the theoretical and practical approach to the formation of modern youth environmental ethics and environmental ideal. The modern world is characterized by a constant aggravation of the ecological crisis, but the main reason is not the increase in the population on the planet, not in the innovative and technological development of all spheres of human activity, but in human relations and values that motivate human decisions.In the context of this problem, the issue of formation of environmental ethics among applicants for higher education is actualized, taking into account the environmental situation both in Ukraine and in the world. The main provisions and guidelines of ecological ethics and their influence on human consciousness and behavior in ecological and economic systems are theoretically analyzed. The theoretical principles and basic approaches to the formation of environmental ethics among applicants for higher education during their studies are considered in order to be used in further professional activities to ensure sustainable (balanced) development of society. The period of formation of research on ethics and ecology in scientific practice and their influence on the formation of environmental consciousness of the population is analyzed. The formation of environmental knowledge as an important factor in solving environmental problems that acquire a new scientific status, especially those regulated by philosophical, ideological and managerial principles, is considered. Theoretical and methodical principles of formation of fundamental views among applicants for education, which determine the current state of nature, are considered. A brief history of environmental ethics and the value potential of environmental motives are presented. The importance of higher education applicants awareness of the objectivity of the laws of environmental functioning and the need to preserve the diversity of nature, personal involvement in solving environmental problems, the belief in the need for conscious regulation of needs and consumption, the formation of practical skills on environmentally safe and competent interaction with nature. The expediency of introducing educational components in the field of ecology, environmental protection and balanced nature management in educational and professional programs for training specialists in higher education institutions in order to form environmental competence and ecological and ethical values based on the historical and philosophical experience of the relationship between man and nature, conscious environmental motivations, formation of skills and models of behavior that are safe for the environment and the health of society.Статтю присвячено дослідженню теоретичних засад формування екологічної етики та екологічного ідеалу в здобувачів вищої освіти під час освітнього процесу; методам, засобам і прийомам досягнення етико-екологічного ідеалу, з’ясуванням причин та окресленню можливих шляхів вирішення цієї проблематики. Значну увагу приділено теоретико-практичному підходу до формування в сучасної молоді екологічної етики та екологічного ідеалу. Сучасний світ характеризується постійним загостренням екологічної кризи, проте головна причина не в збільшенні чисельності населення на планеті, не в інноваційно-технологічному розвитку всіх сфер діяльності людини, а в людських відносинах і цінностях, які мотивують людські рішення. У контексті цієї проблеми актуалізовано питання формування екологічної етики в здобувачів вищої освіти з огляду на екологічну ситуацію як в Україні, так й у світі. Теоретично проаналізовано основні положення та орієнтири екологічної етики та їх вплив на свідомість і поведінку людини в еколого-економічних системах. Розглянуто теоретичні засади та основні підходи до формування екологічної етики в здобувачів вищої освіти під час навчання з метою використання в подальшій професійній діяльності для забезпечення сталого (збалансованого) розвитку суспільства. Проаналізовано період становлення досліджень з етики й екології в науковій практиці та їх вплив на формування екологічної свідомості населення. Розглянуто формування екологічних знань як важливого чинника вирішення екологічних проблем, що набувають нового наукового статусу, особливо тих, що регулюються філософськими, світоглядними та управлінськими принципами. Розглядаються теоретико-методичні засади формування в здобувачів освіти фундаментальних поглядів, що визначають сучасний стан природи. Представлено коротку історію екологічної етики та ціннісний потенціал екологічних мотивів. Підкреслюється важливість усвідомлення здобувачами вищої освіти об’єктивності законів функціонування довкілля та необхідності збереження різноманіття природи, особистої причетності до розв’язання екологічних проблем, переконання в необхідності свідомого регулювання потреб і споживання, формування практичних навичок з питань екологічно безпечної та компетентної взаємодії з природою.Обґрунтовано доцільність запровадження освітніх компонентів у сфері екології, охорони довкілля та збалансованого природокористування в освітньо-професійних програмах підготовки фахівців у закладах вищої освіти з метою формування екологічної компетентності та еколого-етичних цінностей на основі історичного й філософського досвіду взаємовідносин людини і природи, свідомих екологічних мотивацій, формування навичок та моделей поведінки, безпечних для довкілля й здоров’я суспільства
МЕТОДИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИВЧЕННЯ ТА ЗАСТОСУВАННЯ ЕЛЕКТРОПРИВОДУ В РОБОТОТЕХНІЧНИХ СИСТЕМАХ НА БАЗІ ARDUINO
Get PDFThe article is dedicated to the development of methodical support for the study and application of electric drives in robotic systems on the Arduino platform within the context of technological education. The relevance of the research is determined by the growing role of technological education in forming highly qualified specialists capable of designing, developing, and implementing innovative solutions in the field of robotics. The methodological basis of the research includes an in-depth analysis of existing approaches to teaching robotics, as well as the application of a set of complementary general scientific methods, among which logical generalization of theoretical propositions, a systematic approach to the consideration of complex technical objects, and methods of induction and deduction for forming conclusions based on empirical data and theoretical developments occupy a special place.The conducted research unequivocally established that the purposeful and systematic implementation of specially developed methodical recommendations for the study of electric drives, adapted to the specifics of robotic systems based on the accessible and functional Arduino platform, is not only important but also a strategically necessary element of quality modern technological education that fully meets current industry requirements and educational standards. The article details and describes a practical methodology that includes all the necessary stages of calculating the basic technical parameters of various types of electric drives used in robotics. Special attention is paid to the development of effective control algorithms for both servo and stepper motors using the hardware and software capabilities of the Arduino platform, which greatly facilitates the understanding of complex technical concepts.Based on the analysis and results obtained, the authors substantiate the strategic importance of further implementation of electric drive study developments in the educational process. Particular attention should be paid to the creation of methodical recommendations and educational materials for small but practically significant projects implemented using the Arduino platform. This approach will allow future engineers and technological education teachers to gain the necessary practical experience, deeply understand the principles of modern robotic systems, and acquire the skills necessary for successful professional activity in a rapidly developing technological environment.Статтю присвячено особливостям методичного забезпечення вивчення та застосування електроприводів у робототехнічних системах на платформі Arduino в контексті технологічної освіти. Актуальність дослідження зумовлена дедалі більшою роллю технологічної освіти у формуванні висококваліфікованих фахівців, здатних проєктувати, розробляти та впроваджувати інноваційні рішення в галузі робототехніки. Методологічна основа дослідження містить глибокий аналіз наявних підходів до викладання робототехніки, а також застосування комплексу взаємодоповнювальних загальнонаукових методів, серед яких особливе місце посідають логічне узагальнення теоретичних положень, системний підхід до розгляду складних технічних об’єктів, а також методи індукції і дедукції для формування висновків на основі емпіричних даних та теоретичних розробок.У результаті проведеного дослідження встановлено, що цілеспрямоване та систематичне впровадження спеціальних методичних рекомендацій вивчення електроприводів, адаптованих до специфіки робототехнічних систем на основі доступної та функціональної платформи Arduino, є не лише важливим, а й стратегічно необхідним елементом якісної сучасної технологічної освіти, що повністю відповідає поточним вимогам індустрії та освітніх стандартів. У статті докладно розглядається та описується практична методика, що містить усі необхідні етапи розрахунку основних технічних параметрів різноманітних типів електроприводів, які використовують у робототехніці. Особливу увагу приділено питанням розробки ефективних алгоритмів керування як серво-, так і кроковими двигунами із застосуванням апаратних та програмних можливостей платформи Arduino, що значно полегшує розуміння складних технічних концепцій.На основі проведеного аналізу та отриманих результатів автори статті обґрунтовують стратегічну важливість подальшого впровадження розробок вивчення електроприводів у навчальний процес. Особлива увага повинна бути приділена створенню методичних рекомендацій та навчальних матеріалів для малих, але практично значущих проєктів, що виконуються із застосуванням платформи Arduino. Такий підхід допоможе майбутнім педагогам технологічної освіти набути необхідного практичного досвіду, глибоко зрозуміти принципи роботи сучасних робототехнічних систем та розвинути навички, необхідні для успішної професійної діяльності в умовах стрімкого розвитку технологій
ТЕОРІЯ КОНГРУЕНТНОСТІ ОСОБИСТОСТІ В КОНТЕКСТІ КОРЕКЦІЇ СТРАХУ КРИТИКИ СЕБЕ ТА СВОЇХ ДІЙ
Get PDFThe article presents the results of the theoretical-methodological analysis of the theory of personality congruence as a harmonious correspondence of the main substructures in the overall personality structure. As one of the manifestations of personality incongruence, the problem of fear of criticism of oneself and one’s actions is considered.The purpose of the article is to highlight the results of the theoretical and methodological analysis of the problemof personality incongruence in the context of criticism of oneself and one’s actions, as well as to determine effective psychological technologies for overcoming fear. Congruence is defined as an individual’s ability to be in touch withhis feelings and the ability to express them; it is the process of a person’s invaluable awareness of his personal real and actual feelings, experiences and problems, with their subsequent accurate reproduction in communicationand expression in behavior, in ways that do not traumatize other people. Fear of criticism of oneself and one’s actions develops as a result of low self-esteem, past negative experiences or unjustified social expectations; it can manifest itself in anxiety, increased self-criticism, lack of confidence in one’s abilities, despair in one’s own value.Experiencing constant fear leads to the development of negative mental states, depression, loss of pleasure in life.Results: taking into account the theory of congruence in the context of a holistic approach, psychological practiceshould consider a person as a person who is aware and accepts himself in all possible completeness, has access tohis talents and inner strength, shows maturity in judgments and decision-making; in the course of the study, the mainstages of psychological correction of the fear of criticism of oneself and one’s actions were determined, constructiveapproaches to changing the client’s ideas about himself and freeing him from the unnecessary negative influence of external thoughts and beliefs were characterized; effective technologies and methods in the correctional work of apsychologist to return the personality to a higher level of congruence are given.У статті подано результати теоретико-методологічного аналізу теорії конгруентності як гармонійної взаємовідповідності основних підструктур у загальній структурі особистості. Розглянуто проблему страху критики себе та своїх дій як один із проявів неконгруентності особистості. Метою статті є висвітлення результатів теоретико-методологічного аналізу проблеми неконгруентності особистості в контексті критики себе та своїх дій, а також визначення ефективних психологічних технологій подолання страху. Конгруентність визначається як здатність особистості перебувати в контакті зі своїми почуттями й здатність їх виражати; це процес безоцінного усвідомлення людиною своїх особистих реальних й актуальних почуттів, переживань і проблем з їх подальшим точним відтворенням у спілкуванні й вираженням у поведінці, способами, які не травмують інших людей. Страх критики себе та своїх дій розвивається внаслідок низької самооцінки, минулого негативного досвіду або невиправданих соціальних очікувань; він може проявлятися в тривожності, підвищеній самокритичності, невпевненості у своїх силах, зневірі у власній цінності. Переживання постійного страху призводить до розвитку негативних психічних станів, депресії, втрати задоволення від життя. Результати: з урахуванням теорії конгруентності в контексті цілісного підходу психологічна практика має розглядати особистість як людину, що усвідомлює і приймає себе в усій можливій повноті, має доступ до своїх талантів і внутрішньої сили, проявляє зрілість у судженнях та ухваленні рішень; у процесі дослідження визначено основні етапи психологічної корекції страху критики себе та своїх дій; схарактеризовано конструктивні підходи щодо зміни уявлень клієнта про себе й звільнення його від зайвого негативного впливу сторонніх думок та переконань; наведено ефективні технології та методи в корекційній роботі психолога щодо повернення особистості до більш високого рівня конгруентності
АНАЛІТИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ СТАВЛЕННЯ ТА УЯВЛЕНЬ ПРЕДСТАВНИКІВ АВСТРІЙСЬКОЇ ТА УКРАЇНСЬКОЇ СПІЛЬНОТ ЩОДО МЕНТАЛЬНО ПЕРЕЖИТИХ ВІЙН
Get PDFThe article analyzes the vision of transgenerational trauma, which involves the transfer of the consequences of trauma from the generation of people who received them to the next generations through the transformation of worldview, phenomena of attitude to life and ideas about life prospects. It is noted that the most common psychological consequences of transgenerational trauma are changes in worldview, values, attitudes, attitudes towards oneself and others. It is noted that in the context of military aggression, the destruction of the usual way of life, human losses and suffering, the issue of attitudes towards the psychological consequences of war of the past and present and the perception of these events among different peoples of the world, who are either active observers or participants in the events, is extremely relevant. The theoretical and methodological basis of the study is based on domestic and foreign scientific works on the study of the psychological consequences of wars (G. Katolyk, A. Shatalova, V. Stancyshyn, C. Myers, V. Rivers, A. Cardiner, R. Grinker, J. Spiegel, U. Manninger, U. Bion, J. Crystal and others). An empirical study of the analysis of attitudes and perceptions of the psychological consequences of the war of the past and present is proposed (analysis of psychological perceptions based on the mental experience of wars by representatives of the Austrian and Ukrainian communities). The analysis of the responses in the groups of Austrian and Ukrainian respondents shows that they associate war with disgust, atrocities, and deep hatred.Their reflections indicate helplessness, loss of hope, and disappointment in world politics. The study resulted in a hypothetical model “Structural Mechanisms of Attitudes and Perceptions in the Context of Human Relations with War”, which demonstrates that the impact of war on a person begins with the mobilization of internal resources, continues with an emotional response to events, and ends with the formation of new values and beliefs.У статті проаналізовано бачення трансгенераційної травми, яка передбачає передачу наслідків травмування від покоління людей, що їх отримали, до наступних поколінь через трансформацію світосприйняття, феноменів ставлення до життя та уявлення про життєві перспективи. Зазначено, що найпоширенішими психологічними наслідками трансгенераційної травми є зміни у світогляді, цінностях, установках, ставленні до себе та інших. Зазначено, що в умовах військової агресії, руйнування звичного способу життя, людських втрат та страждань питання ставлення до психологічних наслідків війни минулого і теперішнього та уявлення про ці події у різних народів світу, які є або активними спостерігачами або учасниками подій є надзвичайно актуальним. Теоретико-методологічною базою дослідження слугують вітчизняні та зарубіжні наукові доробки вивчення психологічних наслідків війн (Г. Католик, А. Шаталова, В. Станчишин, Ч. Маєрс, В. Ріверс, А. Кардінер, Р. Грінкер, Дж. Шпігель, У. Меннінгер, У. Біон, Дж. Кристал та інші). Пропоновано емпіричне дослідження аналізу ставлення та уявлення до психологічних наслідків війни минулого і теперішнього (аналітика психологічних уявлень на основі ментально пережитих війн представниками австрійської та української спільнот). Аналіз відповідей у групах австрійських та українських респондентів свідчить, що вони асоціюють війну з огидою, звірствами та глибокою ненавистю.Їхні рефлексії свідчать про безпорадність, втрату надії та розчарування у світовій політиці. У результаті дослідження було створену гіпотетичну модель «Структурні механізми ставлення та уявлення у контексті стосунку людини з війною», яка демонструє, що вплив війни на особистість починається з мобілізації внутрішніх ресурсів, продовжується емоційним відгуком на події та завершується формуванням нових цінностей та переконань
СЕНСОВНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК ЧИННИК ПОСТТРАВМАТИЧНОГО ЗРОСТАННЯ ДОРОСЛИХ В УМОВАХ ВІЙНИ
Get PDFThe article explores the role of meaningful activity in posttraumatic growth (PTG) among adults in the context of war. The relevance of the topic is driven by the ongoing war and the lack of research on PTG in such circumstances.Meaningful activity is defined, from the perspective of existential analysis, as action through which a person realizes the most valuable opportunity available in a given situation. A cross-sectional study was conducted with 128 adults, predominantly civilian women, residing in Ukraine during the full-scale war unleashed by russia. Data were collected using a questionnaire, the War Experience Screening Scale, the short form of the PTSD Checklist, the Posttraumatic Growth Inventory, and the Existence Scale (subscales “Freedom” and “Responsibility”). The analysis employed correlational, regression, and mediation methods. The findings indicate that the predictors of PTG include the number of traumatic events experienced during the war, the frequency of meaningful activity, volunteering as a form of such activity, and existential freedom. Existential freedom was found to partially mediate the relationship between the frequency of meaningful activity and PTG. Satisfaction with relationships showed a positive correlation with PTG (especially with the “New Possibilities” subscale) and a negative correlation with PTSD symptoms. The study revealed that not the number of types of meaningful activities, but rather their personal value, plays a decisive role.Volunteering and educational activities for children were especially significant ways in which individuals found meaning. At the same time, no statistically significant relationship was found between PTG and PTSD symptoms.The study confirms the key role of meaningful activity and existential freedom in fostering posttraumatic growth in adults during wartime. The results have both theoretical and practical value, deepening the understanding of PTG mechanisms and offering guidance for developing psychosocial support, rehabilitation, and psychoeducational programs in the context of war.Стаття присвячена ролі сенсовної діяльності у посттравматичному зростанні (ПТЗ) дорослих в умовах війни. Актуальність теми обумовлена війною, що триває, та браком досліджень ПТЗ у такому контексті.Сенсовна діяльність визначається як така, через яку людина втілює найціннішу можливість у даній ситуації, з точки зору екзистенційного аналізу. У кроссекційному дослідженні взяли участь 128 дорослих, переважно цивільні жінки, які перебувають в Україні під час повномасштабної війни, розв’язаної росією. Дані збиралися за допомогою анкети, Скринінгу пережитого досвіду під час війни, короткої форми «Переліку симптомів ПТСР», Опитувальника посттравматичного зростання, а також Шкали екзистенції (субшкали «Свобода» та «Відповідальність»). Аналіз проводився методами кореляційного, регресійного та медіаційного аналізів.Отримані результати показали, що предикторами ПТЗ є кількість пережитих під час війни травматичних подій, частота сенсовної діяльності, волонтерство як її вид та екзистенційна свобода. Було виявлено, що екзистенційна свобода частково медіює зв’язок між частотою сенсовної діяльності і ПТЗ. Задоволеність стосунками позитивно корелює з ПТЗ (особливо зі шкалою «Нові можливості») і негативно – із симптомами ПТСР. Встановлено, що не стільки кількість видів сенсовної діяльності є вирішальною, скільки її цінність для особистості. Волонтерство та освітня діяльність для дітей виявилися особливо значущими напрямками, через які люди знаходять сенс. Водночас статистично значущого зв’язку ПТЗ із симптомами ПТСР не виявлено. Дослідження підтвердило ключову роль сенсовної діяльності та екзистенційної свободи у розвитку посттравматичного зростання дорослих в умовах війни. Результати мають теоретичну та практичну цінність, поглиблюючи розуміння механізмів ПТЗ і можуть бути враховані при розробці програм психосоціальної підтримки, реабілітації та психоедукації в умовах війни
КРЕАТИВНІСТЬ ЯК РЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ОСОБИСТОСТІ В ДОРОСЛОМУ ВІЦІ
Get PDFThe article explores creativity as an essential resource potential of personality in adulthood, gaining particular relevance in the context of self-realization, adaptation to change, and the maintenance of psychological well-being.Creativity is conceptualized not merely as the ability to produce novel outcomes but as an integrative personal quality encompassing cognitive, emotional-volitional, motivational, and value-meaning components. The purpose of the article is to provide a theoretical analysis of creativity as a factor in the development of adult self-sufficiency, to identify its structural components, internal dynamics, and functional role. The study presents an interdisciplinary overview of approaches to understanding creativity as a psychological resource, particularly within the frameworks of humanistic psychology, subject-activity theory, life-span development, and existential psychology. Special attention is given to the works of A. Maslow, C. Rogers, M. Csikszentmihalyi, T. Amabile, R. Sternberg, as well as Ukrainian scholars such as N.M. Huzik, S.D. Maksymenko, T.S. Yatsenko, N.V. Chepeleva, I.A. Zyazyun, and O.L. Kupreichenko. The phenomenon of “flow” is emphasized as a manifestation of deep intrinsic motivation that supports meaning-making, subjectivity, and psychological resilience. It is shown that in adulthood, creativity is transformed into a capacity for reinterpreting experience, reflection, responsible decision-making, and constructing new life strategies.The article’s findings may be applied in educational, therapeutic, and training contexts and serve as a foundation for future empirical research into the development of adult personal potential.У статті розглянуто креативність як важливий ресурсний потенціал особистості в дорослому віці, що забезпечує не лише створення нового, а й адаптацію до життєвих змін, самореалізацію, психологічну рівновагу та формування самодостатності. Обґрунтовано, що креативність виступає інтегративною якістю, яка поєднує когнітивні, емоційно-вольові, мотиваційні та ціннісно-смислові компоненти особистості.У межах міждисциплінарного підходу проаналізовано концепції креативності як ресурсу в контексті гуманістичної психології, теорії суб’єктності, феноменології життєвого шляху, з урахуванням праць А. Маслоу, К. Роджерса, М. Чіксентміхаї, Т. Амбіл, Р. Стернберга, а також провідних українських учених – Н.М. Гузик, С.Д. Максименка, І.А. Зязюна, Т.С. Яценко, Н.В. Чепелєвої, О.Л. Купрейченко. Показано, що дорослий вік є періодом, у якому креативність може проявлятися через рефлексивність, ціннісну автономію, здатність до смислотворення та внутрішню трансформацію. Виокремлено роль переживання стану «потоку» як маркера креативної активності, що підтримує суб’єктну позицію, саморегуляцію та емоційне благополуччя.Метою статті є теоретичне осмислення креативності як чинника самодостатності особистості, визначення її функцій, динаміки прояву та умов розвитку в дорослому віці. Зазначено, що розвиток креативності сприяє активізації внутрішнього потенціалу, оновленню життєвих стратегій, гнучкості мислення та збереженню ідентичності в умовах змін. Представлені висновки можуть бути покладені в основу подальших емпіричних досліджень і практичних програм психологічної допомоги, спрямованих на підтримку самореалізації, емоційного ресурсу та суб’єктності зрілої особистості