Volodymyr Vynnychenko Central Ukrainian State University Scientific Journals
Not a member yet
885 research outputs found
Sort by
ЛЕКСИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РЕКЛАМНИХ ТЕКСТІВ
Get PDFThe article examines the functions of lexical means in advertising texts. Using the material of advertisements published on the social networks Instagram and Facebook, the role of slang, neologisms and dialectisms in achieving a pragmatic goal is clarified. The task of the advertising text – to attract the attention of the audience, to cause a sequence of emotions, a desire to become a consumer of a certain product or service, to purchase a product – determines the active use of extra-literary lexical units. Slang in advertising texts, especially those placed on Instagram, is a means of manipulative technology, imitation of oral conversational speech, approaching the consumer, his intellectual and cultural level. As emotionally and expressively connoted units, slang allow brands to communicate in the «language of the audience», in particular young people, creating a feeling of speed and dynamism. In order to implement the communicative-pragmatic orientation of advertising messages, to emphasize the originality and modernity of the advertised product, neologisms are often used on Instagram and Facebook. The use of neologisms is a reaction to modern trends and technological progress. New words created or reinterpreted for advertising a particular product or service give them relevance. The use of neologisms creates the effect of novelty, modernity and allows you to more quickly motivate the addressee to take the appropriate action – to purchase the offered product. An important role in achieving the pragmatic goal in advertising is played by dialectisms, which are introduced into the text to reproduce the local flavor, localize the depicted, and emphasize the authenticity of the advertised product or service. Dialectal language units also perform an expressive function, serve as a means of forming a unique style, determine the brand identity through authentic lexical content, and create an emotional connection with traditions.У статті досліджено функції лексичних засобів у рекламних текстах. На матеріалі реклами, опублікованої в соціальних мережах «Інстаграм» і «Фейсбук», з’ясовано роль сленгізмів, неологізмів і діалектизмів у досягненні прагматичної мети. Завдання рекламного тексту – привернути увагу аудиторії, викликати в неї послідовність емоцій, бажання стати споживачем певної продукції чи послуги, придбати товар – зумовлює активне використання позалітературних лексичних одиниць. Сленг у рекламних текстах, особливо тих, які розміщені в інстаграмі, є засобом маніпулятивної технології, імітації усної розмовної мови, наближення до споживача, його інтелектуального й культурного рівня. Як емоційно-експресивно конотовані одиниці, сленгізми дозволяють брендам спілкуватися «мовою аудиторії», зокрема молоді, створюючи відчуття швидкості й динамічності. З метою реалізації комунікативно-прагматичної настанови рекламних повідомлень, підкреслення оригінальності і сучасності рекламованого продукту в інстаграмі й фейсбуці часто вживаються неологізми. Використання неологізмів є реакцією на сучасні тенденції та технологічний прогрес. Створені або переосмислені для реклами того чи іншого товару, послуги, нові слова надають їм актуальності. Вживання неологізмів створює ефект новизни, модерності і дає змогу швидше мотивувати адресата до відповідної дії – купівлі пропонованого товару. Важливу роль у досягненні прагматичної мети в рекламі відіграють діалектизми, які вводяться в текст для відтворення місцевого колориту, локалізації зображуваного, підкреслення автентичності рекламованого товару чи послуги. Діалектні мовні одиниці виконують також експресивну функцію, виступають засобом формування унікального стилю, визначають ідентичність бренду через автентичне лексичне наповнення, створюють емоційний зв’язок з традиціями
МОДАЛЬНІСТЬ НІМЕЦЬКИХ ТА УКРАЇНСЬКИХ ДІЄСЛІВ. ЗІСТАВНИЙ АНАЛІЗ
Get PDFModality as a linguistic category is multifaceted. However, any study of modality begins with the logical and philosophical nature of this category. The article demonstrates the relationship between logical and linguistic modality. The latter has two main subtypes: objective and subjective, while logical modality, given the modal verbs as its markers, can be deontic and epistemic. The article analyses different variants of approaches to the description of linguistic modality proposed by German linguists. The article studies modal verbs in German used to express modality, analyses their semantic and grammatical features. It is found that the grammar of the Ukrainian language does not have a separate class of modal verbs, which distinguishes Ukrainian from German. Verbs that can express both subtypes of modality in their semantics form the class of auxiliary verbs in Ukrainian, which includes auxiliary verbs and modal-auxiliary verbs. A comparative analysis of the semantics of such verbs in both languages reveals similarities and differences: they all have modal force, but the difference between them lies in the degree of the latter, namely, some verbs have the degree of necessity / Notwendigkeit, and others have the degree of possibility / Möglichkeit. German modal verbs have undergone significant grammaticalization as a result of their specific feature of modal expression in this language. The Ukrainian language has a less extensive network of grammatical forms of modal verbs, and the subjunctive mood is not fundamentally characteristic of verbs expressing modality, but Ukrainian has a much greater semantic variety of verbs and verb forms expressing modality. All the differences identified are important to learn, as this guarantees the correct use of modal verbs and their grammatical word forms, especially the Indicative and Conditional Moods (Indikative – Konjunktiv).Модальність як лінгвістична категорія є багатогранною. Проте будь-яке дослідження модальності починається з логіко-філософської природи цієї категорії. У пропонованій роботі продемонстровано взаємозв’язок між логічної та лінгвістичною модальністю. Остання має два основні підвиди: об’єктивну та суб’єктивну, тоді як логічна модальність з огляду на модальні дієслова як її маркери може бути деонтичною та епістемічною. У статті проаналізовано різні варіанти підходів до опису лінгвістичної модальності, що запропоновані німецькими мовознавцями, досліджено модальні дієслова німецької мови, що вживаються для вираження модальності, проаналізовано їхні семантичні та граматичні особливості. З’ясовано, що у граматиці української мови немає окремого класу модальних дієслів, що відрізняє українську мову від німецької. Дієслова, які за своєю семантикою можуть виражати обидва підвиди модальності, утворюють в українській мові клас допоміжних дієслів, куди відносяться власне допоміжні дієслова та модально-допоміжні дієслова. При порівняльному аналізі семантики таких дієслів в обох мовах визначено подібності та відмінності: усі вони мають модальну силу, але різниця між ними полягає у ступені наявності останньої, а саме, одні дієслова мають ступінь необхідності / Notwendigkeit, а інші – ступінь можливості / Möglichkeit. Німецькі модальні дієслова зазнали істотної граматикалізації і це стало результатом їхньої специфічної ознаки засобів вираження модальності у цій мові. Українська мова має не таку розгалужену сітку граматичних форм модальних дієслів, для неї не принципово властивий умовний спосіб при вираженні дієсловами модальності, натомість українська мова має набагато більше семантичного розмаїття дієслів та дієслівних форм – виразників модальності. Усі виявлені відмінності важливі для вивчення, адже це ґарантує правильне використання модальних дієслів та їхніх граматичних словоформ, особливо дійсного та умовного способів (Indikativ – Konjunktiv)
ОНІМНИЙ КАЛАМБУР У МЕМЕТИЧНОМУ ДИСКУРСІ ЯК ПРОДОВЖЕННЯ ЛІТЕРАТУРНОЇ ТРАДИЦІЇ
Get PDFThe article focuses on investigating onymic puns in the memetic discourse – stylistic devices based on onymic play that form an integral part of memes. The pun is viewed as a specific linguistic construction that allows two lexical meanings to be activated simultaneously within one context. The clash of two different meanings in the pun leads to a misunderstanding, resulting in the addressee’s defeated expectations, the wider the gap between these meanings – the brighter the image is created, the stronger the humorous effect is achieved.The pun can be interpreted not only as a stylistic phenomenon but also as a pattern interrupt. The pun functions as a cognitive dissonance mechanism: the recipient anticipates a specific semantic continuation, a pattern, but the sudden appearance of an alternative meaning subverts this expectation. This unexpected shift interrupts the habitual pattern of perception, triggering surprise and often laughter.The linguistic triggers involved in the pun may include portmanteau occasionalisms, polysemous words, homophones, homographs, paronyms, and visual elements alone, which create a visual pun. Whether caused by polysemy, homophony, or graphical similarity, puns ignite our fantasy, distorting our cognition, confusing it, creating the unexpected.Memetic discourse is polymodal, relying on the interplay between verbal and visual components. Their interaction generates a specific – and often unexpected – punning effect, depending on the role of the visual component. Visual involvement in pun creation may take three degrees of visualisation: 1) moderate, when an image merely illustrates the idea without contributing to the wordplay; 2) equipollent, when the image participates equally in the pun; and3) dominant, when purely visual puns – not wordplay but image play – arise through semantic clashes between overlapping visuals.According to their onymic features, puns can be categorized as anthroponymic, ideonymic, toponymic, chrematonymic, or ethnonymic.Стаття зосереджена на дослідженні онімного каламбуру в меметичному дискурсі, тобто стилістичних прийомів, заснованих на онімній грі, що є невід’ємною частиною мемів. Каламбур розглядається як специфічна мовна конструкція, яка дозволяє одночасно актуалізувати два лексичних значення в одному контексті.Зіткнення двох різних значень у каламбурі призводить до непорозуміння, що викликає порушення очікувань адресата; чим більший розрив між цими значеннями – тим яскравішим є створений образ і сильнішим гумористичний ефект.Каламбур може тлумачитися не лише як стилістичне явище, але і як порушення шаблону. Він функціонує як механізм когнітивного дисонансу: реципієнт очікує певного семантичного продовження, шаблону, але раптове виникнення альтернативного значення підриває ці очікування. Такий несподіваний зсув перериває звичний спосіб сприйняття, викликаючи здивування, часто сміх. Під час створення каламбуру мовними тригерами можуть слугувати оказіональні слова-«портмоне», багатозначні слова, омофони, омографи, пароніми та навіть візуальні елементи, які створюють візуальний каламбур. Незалежно від того, чи викликаний каламбур: багатозначністю, омофонією чи графічною подібністю, він розпалює нашу уяву, певним чином спотворюючи й плутаючи наше сприйняття, створюючи ефект порушених очікувань. Меметичний дискурс є полімодальним, оскільки ґрунтується на поєднанні вербального та візуального компонентів. Їхня взаємодія породжує специфічний, часто несподіваний ефект у створенні каламбурів, що значною мірою залежить від ролі візуального компонента. Участь візуального компонента у створенні каламбуру може мати три ступені візуалізації: 1) помірний: коли зображення є лише ілюстрацією без реального внеску у гру слів; 2) рівнозначний: коли зображення є рівноправним учасником гри слів; 3) домінантний: «безслівні» або суто візуальні каламбури, не гра слів, а гра зображень, де картинки вступають у взаємодію, семантично перекриваючись. Відповідно до своїх онімних характеристик, каламбури можна поділити на антропонімні, ідеонімні, топонімні, хрематонімні та етнонімні типи
ХАРАКТЕРИСТИЧНО-ОЦІННІ ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНІ АНТРОПОНІМИ В РОМАНІ «ЖІНЦІ МОЖНА ДОВІРЯТИ» МАРІЇ МАТІОС
Get PDFRecently, the names of characters have become the object of many scientific studies, because they are important elements of a literary work. The article is devoted to the study of proper names of the literary heroes in the novel by Maria Matios "A Woman Can Be Trusted", attention is paid to their information content. The relevance of the research is due to the insufficient study of the potential possibilities of the proper names of the literary heroes, which determine the features of the author's skill, her method and style.The purpose of the study is to analyze the proper names of the literary heroes in Maria Matios's novel "A Woman Can Be Trusted"; our task is to describe the characteristic-evaluative proper names of the literary heroes, to reveal the pre-onym semantics and stylistic role of names.It is proven that proper names of the literary heroes are powerful means of characterizing heroes, they are closely intertwined with the image, they form it. The author endowed her characters with names and surnames that are characteristic of Bukovina, therefore the real anthroponymicon is the basis for naming. Significant use of canonical church and colloquial forms of Christian names has been recorded. The formation, historical development and peculiarities of functioning of proper names are closely related to religion, culture, and customs of the people. It was found that the names of the main characters are characteristically evaluative, because they contain a significant charge of information. Their role in the plot development and creation of the characters' temperament is demonstrated. M. Matios actively uses the internal form of names and surnames, the semantics of their creative basis. The names of literary characters help in creating images and characters, perform various functions, evoke emotions in the reader and indicate the author's attitude. The conducted research provides rich material for recreating real life through the prism of the writer's worldview.Останнім часом найменування персонажів стають об’єктом багатьох наукових студій, адже саме вони є важливими елементами художнього твору. Статтю присвячено дослідженню літературно-художніх антропонімів у романі Марії Матіос «Жінці можна довіряти», звернено увагу на їхнє інформаційне наповнення.Актуальність розвідки зумовлена недостатнім вивченням потенційних можливостей літературно-художніх антропонімів, які визначають особливості майстерності авторки, її метод та стиль. Мета дослідження – проаналізувати літературно-художні антропоніми роману Марії Матіос «Жінці можна довіряти»; наше завдання – описати характеристично-оцінні літературно-художні антропоніми, розкрити доонімну семантику та стилістичну роль найменувань.Доведено, що літературно-художні антропоніми – потужні засоби характеристики героїв, вони тісно переплітається з образом, формують його. Авторка наділила своїх персонажів іменами та прізвищами, які є характерними для Буковини, тому реальний антропонімікон є базою для називань. Зафіксовано значне використання канонічних церковних і розмовно-побутових форм християнських імен. Формування, історичний розвиток і особливості функціонування власних імен тісно пов’язані з релігією, культурою, звичаєвими традиціями народу. З’ясовано, що найменування головних героїв є характеристично-оцінними, бо містять значний заряд інформації. Продемонстровано їхню роль у сюжетному розгортанні та створенні характерів персонажів. М.Матіос активно використовує внутрішню форму імен та прізвищ, семантику їхньої твірної основи. Назви літературних героїв допомагають у створенні образів та характерів, виконують різні функції, викликають емоції в читача та вказують на авторське ставлення. Проведене дослідження дає багатий матеріал для відтворення реального буття через призму письменницького світогляду
ВІДОНІМНІ ІННОВАЦІЇ: СЛОВОТВІРНІ І КОНОТАЦІЙНІ АСПЕКТИ
Get PDFThe paper discusses word-formational and connotative traits of onym-derived lexemes listed in the “Dictionary of Word-Formation Innovations (2022–2024)” by Anatoly Nelyuba. There are four thematic groups: names of tools; names of organizations, establishments, units etc; names of countries or settlements; personal names (the widest group). It is pointed out that, in terms of parts of speech, most of the derivates are nouns; verbs and adjectives are less numerous. The structural traits of onyms as word-formational base and their compatibility with affixes are also considered. Single words, word combinations and acronyms are also shown to be word-formational bases: the first are semantically diverse and the affixes used with them are highly productive. The illustrative word-building models and productive means of onym-derived innovations are defined. In particular attention is paid at the productivity of “skipped-step” word formation, blending of some parts of the base to create nouns from anthroponyms. It has been noted that the connotation of innovative anthroponymic formations is predominantly determined by the axiological layering of the corresponding onyms as precedent names. The role of context in shaping the connotation of neolexemes has been identified, and the mechanisms of creating figurative and evaluative meanings of these units have been revealed. The following types of connotation processes are characterized in onym-based derivatives: preservation of connotative meaning of the basic onym; enforcing or redirecting the connotation of the basic onym according to the traits of formants; the connotation is induced by the formant which adds evaluative and/or other semes to the basic meaning; layering of several connotations in the process of neolexeme creation.Статтю присвячено відонімним дериватам, зафіксованим у словнику Анатолія Нелюби «Лексико-словотвірні інновації. 2022–2024», з погляду їхніх словотвірних особливостей та конотації. Виділено чотири тематичні групи твірних основ цих похідних: назви інструментів; назви організацій, закладів, установ, об’єднань; назви країн, населених пунктів; назви осіб (найчисленніша група). Відзначено, що за частиномовною належністю дериватів більшість становлять іменники, наявна незначна кількість дієслів і прикметників. Розглянуто особливості структури твірних основ-онімів та їхні можливості сполучатися з афіксами. Зафіксовано наявність однослівних, словосполученнєвих та абревіатурних твірних основ, перші з яких вирізняються різноманіттям семантики й ступеня продуктивності приєднуваних словотворчих засобів. Визначено показові словотвірні моделі й продуктивні засоби творення відонімних інновацій. Указано, зокрема, на продуктивність черезкрокового словотворення дієслів, контамінування частин твірної основи у творенні іменників від антропонімних словосполученнєвих основ. Зауважено, що конотація інноваційних відантропонімних утворень переважно зумовлена аксіологічним нашаруванням відповідних онімів як прецедентних імен. Визначено роль контексту у формуванні конотації неолексем й розкрито механізми творення образно-оцінних значень цих одиниць. Схарактеризовано різні типи конотаційних процесів у відонімних утвореннях, а саме: збереження конотативного значення, закріпленого за твірним онімом; підсилення або переорієнтування закладеної у твірний онім конотації залежно від специфіки форманта; поява конотації завдяки форманту через нарощення на словотвірне значення оцінно-параметричних та інших сем; накладення кількох конотацій у процесі творення неолексеми
ІНТЕРСЕКЦІЙНІСТЬ СЕКСУАЛЬНОСТІ ТА РЕЛІГІЙНИХ ТРАДИЦІЙ У КВІР-РОМАНІ РАКЕША САТЬЯЛА “BLUE BOY”
Get PDFThis article explores the intersectionality of sexuality and religion in Rakesh Satyal’s queer novel “Blue Boy” (2009). The study aims to examine the literary representation of queer themes within the religious and cultural context of 1990s America. It outlines the historical background and cultural tendencies that contributed to the emergence of early interpretations of queer and Asian American identities in U.S. literature. Key theoretical concepts such as “queer” and intersectionality are defined and contextualized through the lens of Indian and Indian American cultural, artistic, and religious experiences.The article examines the notion of intersectionality and its function within academic discourse. Particular attention is paid to the analysis of the novel’s narrator, Kiran Sharma – a young American of Indian descent living in Ohio – who seeks self-identification by exploring both his queer identity and Hindu faith. In the novel, Kiran achieves a symbolic reconciliation of spirituality and sexuality through his transformation into the Hindu god Krishna. The study addresses central motifs such as corporeality, gender expression (makeup, dresses, etc.), discriminatory practices (bullying, shaming), and religious traditions. It also examines the cultural codes and artistic dimensions of Kiran’s self-identification, including representations of family relationships, the preservation of cultural heritage, and the literary interpretation of self-discovery. The findings reveal how queer and religious identities intersect through the framework of intersectionality.The article outlines the theoretical boundaries and potential of the concept, while rethinking religion as a means of embracing, rather than denying or excluding, queer identity. Prominent literary tropes – folkloric, Hindu, and pop cultural – are identified, illustrating the narrative’s diversity. The representations of embodiment and gender expression are analyzed as core elements of the queer narrative and as part of the protagonist’s inner journey.Ultimately, the study demonstrates that the literary representation of sexuality and diverse identities in Asian American queer fiction constitutes a unique site of intersectional relations that warrants deeper scholarly engagement.Cтаттю присвячено дослідженню інтерсекційності аспектів сексуальності та релігії у квір-романі Ракеша Сатьяла “Blue Boy” (2009). У розвідці запропоновано спробу літературної інтерпретації квір-мотивів у релігійно-культурному контексті США 1990-х років. Розглянуто історичні передумови й культурні тенденції, що сприяли появі перших репрезентацій квір- та азійсько-американських ідентичностей у літературі США.Окреслено такі ключові теоретичні поняття, як квір і концепція інтерсекційності, а також проаналізовано особливості культурного, мистецького й релігійного контекстів індійського та індійсько-американського досвіду.У статті досліджено поняття інтерсекційності та окреслено цілі такого підходу у академічному дискурсі. Центральну увагу приділено аналізу образу оповідача квір-роману – Кіран Шарма, юного американця індійського походження, який проживає в Огайо і намагається самоідентифікуватися, вивчаючи свою квір-ідентичність та індуїстську віру. У творі Кірану вдається об’єднати свою духовність і сексуальність за допомогою символічної трансформації у індуїстського бога Крішну. Розглянуто лейтмотиви тілесності, ґендерної експресії (макіяж, сукні, тощо), дискримінаційних практик (булінг, шеймінг) і релігійних традицій. Також особливу увагу приділено культурним кода і художнім вимірам самоідентифікації головного героя, зокрема репрезентації сімейних стосунків, збереження культурних елементів та літературної інтерпретації самопізнання головного персонажу. У результаті дослідження з’ясовано, як перетинаються квір- та релігійна ідентичності крізь призму інтерсекційності; окреслено теоретичні межі і потенціал концепції інтерсекційності; переосмислено релігію як спосіб прийняття квір-ідентичності, а не заперечення чи взаємовиключення. Виокремлено провідні художні тропи: фольклорні, індуїстські та попкультурні мотиви, що демонструє різноманіття наративів тексту. Проаналізовано репрезентації тілесності й ґендерного самовираження як ознак квір-сюжету і динаміку внутрішнього самопізнання протагоніста. Здобуті результати демонструють, що художня репрезентація сексуальності та різновидів ідентичностей у азійсько-американській квір-прозі є унікальним прикладом взаємозв’язків, які потребують більш глибокого вивчення крізь призму інтерсекційного аналізу
ДОСЛІДЖЕННЯ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ ІЗ КОМПОНЕНТОМ НАЙМЕНУВАННЯ КОЛЬОРУ. КОЛОРОНІМИ «ЧЕРВОНИЙ» ТА «ЧОРНИЙ» У СКЛАДІ УКРАЇНСЬКИХ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ (ЧЕРВОНИЙ – ТО ЛЮБОВ, А ЧОРНИЙ – ТО ЖУРБА!)
Get PDFThe article presents a comprehensive linguistic analysis of Ukrainian phraseological units that include the coloronyms “red” and “black.” The focus is placed on the semantic analysis, typology, structural features, and symbolism of these colors in phraseological contexts. It has been established that these coloronyms demonstrate a high degree of phraseological productivity: “red” appears in 149 expressions, while “black” occurs in 117. All of these units serve as significant tools of ethnocultural encoding, conveying the unique features of the Ukrainian national mentality, historical experience, and the emotional and psychological worldview of the people. The research employs a range of methods, including descriptive, semantic-stylistic, contextual analysis, trope-based classification (comparison, metaphor, metonymy), and quantitative analysis of the phraseological corpus. The author also integrates an interdisciplinary perspective, drawing on cognitive linguistics, ethnolinguistics, and cultural semiotics. This study offers practical value for teaching Ukrainian as a foreign language, for lexicographic work, and for the development of educational resources and textbooks. Within the broader framework of modern humanities, the work deepens the understanding of how color elements function in language as instruments of conceptualizing reality. Special attention is given to future directions in the study of color-based phraseology, with a proposed analysis of expressions involving other colors of the optical spectrum, which will contribute to expanding the concept of color as a culturally conditioned semantic category. The results of the research promote a deeper understanding of language as a carrier of collective memory, a cultural code, and a means of preserving national identity.У статті здійснено комплексне лінгвістичне дослідження фразеологічних одиниць української мови, що містять колороніми «червоний» та «чорний». Основна увага приділена семантичному аналізу, типологізації, структурним особливостям і символіці зазначених кольорів у фразеологічному контексті. Виявлено, що ці колороніми мають високий ступінь фразеологічної продуктивності: «червоний» трапляється у 149, а «чорний» – у 117 фразеологізмах. Усі ці вирази функціонують як важливий засіб етнокультурного кодування інформації, передаючи унікальні особливості українського національного менталітету, історичного досвіду, емоційно-психологічного стану народу. Застосовано низку методів дослідження: описовий, семантико-стилістичний, контекстуальний аналіз, класифікація за типами тропів (порівняння, метафора, метонімія), кількісний аналіз корпусу фразеологізмів. Авторка також проводить міждисциплінарний огляд, залучаючи матеріали з когнітивної лінгвістики, етнолінгвістики та семіотики культури. Дослідження має практичну цінність для викладання української мови як іноземної, лексикографічної роботи, створення навчально- методичних посібників і підручників. У контексті сучасних гуманітарних студій робота поглиблює уявлення про функціонування колористичних елементів у мові як інструментів концептуалізації світу. Окрему увагу приділено перспективам подальших студій у галузі фразеологічної колористики: зокрема, планується аналіз фразеологізмів з іншими кольорами оптичного спектра, що дозволить розширити уявлення про колір як культурно зумовлену семантичну категорію. Результати дослідження сприяють глибшому розумінню мови як носія колективної пам’яті, культурного коду та засобу збереження національної ідентичності
ВІЗУАЛІЗАЦІЯ ДИНАМІКИ ПСИХІЧНОГО В ПОРТРЕТУВАННІ ГРИГОРА ТЮТЮННИКА
Get PDFThe article examines the psychological portrait as a means of visualizing the dynamics of mental characters in the short fiction of Hryhor Tyutyunnyk. This category includes states, processes, and properties that undergo transformations under the influence of exo- and endopsychic factors and find artistic reflection in the writer's content-dense text. Attention is focused on the role of portrait details, in particular procedural ones, such as facial expressions, posture, gaze, gestures, and speech, as elements that represent not only the character's appearance but also changes in his or her psycho-emotional state.We try to comprehend the relationship between bodily expression and inner experiences, which are often not verbalized but conveyed through facial and body movements. Taking into account the psychoanalytic tradition, the portrait is seen as a kind of projection of the unconscious, where artistic details signal displaced or affective states.The analysis is based on the material of the stories «Giving Katrya» and «The Ovary», which trace how external manifestations become a reflection of the characters' psychological transformation. If we focus on the images of Katrya and Mykola, it becomes clear that both of them are undergoing profound shifts, and the author reflects in detail their transitional state: from a girl-child to a woman mother, from a boy to a young man. Due to the state of extreme tension and confusion provoked by fear or love, the verbal channel is blocked, and body language, details of clothing or appearance become crucial for visualizing elements of the psychic. The study is based on some aspects of the psychoanalytic approach, which allows for a deeper interpretation of the relationship between external manifestations and the internal mental structure of the character.It is concluded that the portrait system of Hryhir Tyutyunnyk is not only a means of individualization or typification of characters, but also an instrument of exceptional psychologization that forms the subtextual plane and provides emotional content of the literary text.У статті досліджено психологічний портрет як засіб візуалізації динаміки психічного персонажів у малій прозі Григора Тютюнника. До цієї категорії належать стани, процеси та властивості, які зазнають трансформацій під впливом екзо- та ендопсихічних чинників і знаходять художнє відображення в змістово щільному тексті письменника. Увагу зосереджено на ролі портретних деталей, зокрема процесуальних – міміки, постави, погляду, жестикуляції, мовлення – як елементів, що репрезентують не лише зовнішність персонажа, а й зміни в його психоемоційному стані. Прагнемо осмислити співвідношення між тілесним вираженням і внутрішніми переживаннями, які часто не вербалізуються, але передаються через рухи обличчя й тіла. З урахуванням психоаналітичної традиції портрет розглядаємо як своєрідну проєкцію несвідомого, де художні деталі сигналізують про психоемоційні стани.Аналіз побудований на матеріалі оповідань «Оддавали Катрю» та «Зав’язь», у яких простежено, як зовнішні прояви стають відображенням психологічної трансформації героїв. Якщо зосередити увагу на образах Катрі та Миколки, стає зрозуміло, що обоє зазнають глибинних зрушень, і автор детально відображає їхній перехідний стан: із дівчини-дитини в жінку-матір, із хлопчика в юнака. Через стан виняткового напруження та сум’яття, спровокованого страхом чи закоханістю, вербальний канал блокується, і мова тіла, деталі одягу чи зовнішності стають визначальними для візуалізації елементів психічного. Дослідження спирається на деякі аспекти психоаналітичного підходу, що дозволяє глибше інтерпретувати взаємозв’язок зовнішніх проявів із внутрішньою психічною структурою персонажа.Зроблено висновок, що портретна система Григора Тютюнника є не лише засобом індивідуалізації чи типізації персонажів, а й інструментом виняткової психологізації, що формує підтекстову площину й забезпечує емоційну наповненість художнього тексту
ОСОБЛИВОСТІ БУТТЄВОГО ДИСКУРСУ НА ПРИКЛАДАХ ХУДОЖНІХ ТА ФІЛОСОФСЬКИХ ТЕКСТІВ
Get PDFThe article, supplemented by relevant illustrative material, explores issues related to clarifying the concept of existential discourse. Existential discourse belongs to the category of person-oriented discursive practices; however, it possesses distinct characteristics not only in comparison with institutional (status-oriented) types of discourse, but also with another type of person-oriented communication – namely, domestic (everyday) discourse. This distinctiveness is manifested, among other things, in the thematic diversity of existential discourse, its inherent creative nature, the participants’ focus on essential aspects of human life, the depth and comprehensiveness with which these topics are addressed, as well as in the variety of forms (oral, written (or their combinations), monologic, dialogic, polylogic) and the wide range of genre and stylistic means of expression employed. In particular, depending on the specific needs of its participants, existential discourse unfolds through genres such as literary (poetic) and philosophical works, chronicles, theatrical performances, essays, parables, songs, descriptions, classifications, statements, comparisons, paradoxes, illogical constructions, allusions, aphorisms, proverbs, and sayings, among others. The value of existential discourse lies in its ability to provide the conditions necessary for the fullest realization of the potential of verbal forms of social contact. To some extent, existential discourse is present in nearly every area of social interaction, representing a particular level (perspective) of engagement with relevant issues. Likewise, it is not possible to define existential discourse solely based on the identities of its participants, as any individual possessing the necessary intellectual and creative capabilities may, if desired, participate in it. All of the above, along with the fact that the phenomenon of existential discourse still requires further scholarly exploration, highlights the relevance and significance of this domain within the field of discourse studies.У статті з використанням відповідного ілюстративного матеріалу розглядаються питання, пов’язані з уточненням змісту поняття «буттєвий дискурс». Буттєвий дискурс належить до групи персональних (особистісно-орієнтованих) дискурсивних практик, але при цьому володіє значною специфікою не тільки порівняно із інституційними (статусно-орієнтованими) їх типами, але й відносно іншого різновиду персонально-орієнтованої комунікації – побутового (повсякденного) дискурсу. Відмічена особливість, серед іншого, виявляється у тематичному розмаїтті буттєвого дискурсу, у притаманних останньому творчій природі, концентрації уваги його учасників на суттєвих обставинах людського життя, глибині та всебічності опрацювання відповідних питань, багатстві форм (усна, письмова (або їх певне сполучення), монологічна, діалогічна, полілогічна) та жанрово-стилістичного арсеналу мовлення, який в ньому застосовується. Зокрема, буттєвий дискурс залежно від конкретних потреб його суб’єктів, розгортається у жанрах художніх (поетичних) та філософських творів, літописів, театральних вистав, есе, притч, пісень, описань, класифікацій, констатацій, порівнянь, парадоксів, алогізмів, алюзій, афоризмів, прислів’їв та приказок тощо. Цінність буттєвого дискурсу полягає в тому, що саме в його царині наявні умови для найбільш повної реалізації потенціалу мовленнєвих форм соціальних контактів. Буттєвий дискурс тією чи іншою мірою представлений майже в кожній із сфер соціальної взаємодії, репрезентуючи при цьому певний рівень (ракурс) опанування відповідною проблематикою. Так само, не можливе й предметне виокремлення буттєвого дискурсу серед інших напрямів людської активності лише з огляду на його суб’єктний склад, оскільки фактично будь-яка особа, що володіє необхідними для цього інтелектуальними і творчими здібностями здатна за її бажанням долучатися до нього. Все вищезазначене, а також те, що феномен буттєвого дискурсу ще й досі потребує подальшого вивчення, зумовлює високу актуальність і важливість цього напрямку дискурсології
ОБЛІКОВО-ФІНАНСОВІ ТЕРМІНИ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ЕКОНОМІЧНІЙ ТЕРМІНОСИСТЕМІ
Get PDFThe article presents a comprehensive linguistic analysis of modern Ukrainian accounting and financial terms integrated into the economic terminological system, taking into account their structural, semantic, and functional characteristics. The influence of extralinguistic factors on the formation and development of this subsystem isrevealed, with the leading ones being market globalization, business process digitalization, harmonization of legislation with international standards, as well as socio-economic transformations caused by the full-scale Russian invasion and Ukraine’s European integration course. The accounting and financial terms are systematized into six thematic groups: financial indicators, properties, and phenomena; accounting operations; reporting and document flow; institutions, organizations, and associations; professionals in the field; securities, funds, and electronic money.The study identifies terms formed through borrowing, calquing, compound and analytical word formation, and reveals the growing trend of multi-component terminological units. The linguistic features of adapting internationalisms and English borrowings denoting modern financial instruments, documents, and professions are analyzed, along with the process of gender adaptation of professional titles. It is demonstrated that accounting and financial terminology functions as an open and dynamic subsystem of the economic terminological sphere, within which processes of specification, concretization, and standardization of meanings take place. The scientific novelty of the research lies in its comprehensive approach to analyzing terms through thematic grouping and cross-linguistic interaction, which makes it possible to outline the vectors for the development of the Ukrainian economic terminological system in the context of European integration. The practical significance lies in the possibility of using the results for compiling bilingual and explanatory dictionaries, developing electronic terminographic resources, and improving the language training of economists.У статті здійснено комплексний лінгвістичний аналіз сучасних українських обліково-фінансових термінів, інтегрованих в економічну терміносистему, із урахуванням їхніх структурно-семантичних і функціональних характеристик. Розкрито вплив позамовних чинників на формування та розвиток цієї підсистеми, з-поміж яких провідними є глобалізація ринків, цифровізація бізнес-процесів, гармонізація законодавства з міжнародними стандартами, а також соціально-економічні трансформації, зумовлені повномасштабним вторгненням РФ і євроінтеграційним курсом України. Здійснено систематизацію обліково-фінансових термінів за шістьма тематичними групами: фінансові показники, властивості і явища; облікові операції; звітність і документообіг; установи, організації та об’єднання; фахівці галузі; цінні папери, кошти та електронні гроші.Виокремлено терміни, утворені шляхом запозичення, калькування, композитного та аналітичного словотво- рення, а також виявлено тенденцію до зростання кількості багатокомпонентних терміносполук. Досліджено мовні особливості адаптації інтернаціоналізмів і англомовних запозичень, що позначають сучасні фінансові інструменти, документи та професії, а також простежено процес гендерної адаптації назв фахівців. Показано, що обліково-фінансова термінологія функціонує як відкрита динамічна підсистема економічної терміносфери, у межах якої відбуваються процеси уточнення, конкретизації та стандартизації значень. Наукова новизна дослідження полягає у комплексному підході до аналізу термінів із погляду їхнього тематичного групування та міжмовної взаємодії, що дозволяє окреслити вектори розвитку української економічної терміносистеми в умовах євроінтеграції. Практична значущість полягає в можливості використання результатів для укладання перекладних і тлумачних словників, розроблення електронних термінографічних ресурсів та вдосконалення мовної підготовки економістів