Socio-Economic Research Bulletin
Not a member yet
131 research outputs found
Sort by
ЕФЕКТИВНІСТЬ АКТИВНОГО ТА ПАСИВНОГО ПІДХОДІВ ДО УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИМ ПОРТФЕЛЕМ
Full text linkThe article investigates the issues of applying active and passive approaches to investment portfolio management. It is determined that the essence of investment portfolio management depends on the object of management, which influences of the concept interpretation. Differences between active and passive approaches to investment portfolio management are outlined. Recent research on the effectiveness of applying an active approach and statistics of US active management funds are analyzed, leading to the conclusion that active funds in the US stock market are unable to consistently outperform the benchmark in terms of returns, especially in the long term, providing a basis to argue that the passive approach is capable of generating higher long-term returns. It is identified that the inability to exploit market inefficiencies may be one of the reasons why active funds fail to achieve higher returns. Adding to the ongoing debates in the scientific community regarding the relative efficiency of both approaches, the performance of the all-weather portfolio, reflecting a passive approach to management, is analyzed, revealing that without proper management, a passively managed all-weather portfolio failed to demonstrate better investment efficiency than the conventional stock index, aligning with arguments in favor of the active approach. This result highlights the importance of proper management and adaptation, even in passive strategies, for achieving the best possible results. Based on the results of the study, the advantages and disadvantages of both approaches are highlighted and it was concluded that for effective investment portfolio management, it is necessary to incorporate components of both approaches, such as asset allocation (a component of the passive approach) and security selection (a component of the active approach). Suggestions for further research directions are formulated, which is focusing on the development of an asset allocation system that can offer optimal results in different market conditions.У статті досліджено проблеми застосування активного та пасивного підходів до управління інвестиційним портфелем. Визначено, що сутність процесу управління інвестиційним портфелем залежить від об’єкту управління, що впливає на трактування поняття. Окреслено відмінності між активним та пасивним підходами до управління інвестиційним портфелем. Проаналізовано останні дослідження щодо ефективності застосування активного підходу та статистику фондів активного управління ринку США. Це дозволило дійти висновку, що на ринку акцій США активні фонди не здатні систематично перевершити бенчмарк за дохідністю, особливо у довгостроковій перспективі. Даний висновок підкреслює ефективність пасивного підходу у розрізі здатності забезпечити більшу дохідність у довгостроковій перспективі. Виявлено, що неспроможність експлуатації неефективностей ринку може бути однією з причин, чому активні фонди не досягають вищої прибутковості. Створюючи додатковий внесок у поточні дебати наукової спільноти щодо відносної ефективності обох підходів, у статті проаналізовано дохідність всепогодного портфелю, що відображає пасивний підхід до управління. Виявлено, що без належного управління, пасивно керований всепогодний портфель не зміг продемонструвати вищу ефективність інвестицій, аніж звичайний індекс акцій, що узгоджується з тезами на користь активного підходу. Такий результат підкреслює важливість правильного управління та адаптації, навіть у пасивних стратегіях, для досягнення найкращих можливих результатів. За результатами дослідження виокремлено переваги та недоліки обох підходів та зроблено висновок, що для ефективного управління інвестиційним портфелем необхідно інкорпорувати компоненти обох підходів, такі як алокація активів (компонент пасивного підходу) та селекція цінних паперів (компонент активного підходу). Сформульовано пропозиції щодо напрямків подальшого дослідження, які полягають в розробці системи оптимальної алокації активів з метою досягнення оптимальних результатів в різних ринкових умовах
ЕВОЛЮЦІЯ НАУКОВИХ ПОГЛЯДІВ НА СОЦІАЛЬНУ РОЛЬ ДЕРЖАВИ
Full text linkThe article provides a comprehensive retrospective review of scholarly debates on the social role of the state, focusing on the ways in which different countries have attempted to solve social problems through the state action. Unresolved issues related to social security, including funding, coverage, adequacy, flexibility and integration, are highlighted and recommendations on future measures that can strengthen the role of the state in promoting social protection and resolving new social risks, are made. The analysis is based on recent studies and publications of domestic and foreign scientists. New trends in social security policy, such as transition to market-oriented solutions and growing the role of technologies in the services provision, are investigated. The structural-functional model, according to which the social role of the state can be considered as covering a wide range of functions necessary for support of the society activity, is generalized. By providing basic public goods and services, regulating social behavior, redistributing resources and participating in diplomacy and international relations, the state can promote social well-being, support law and order, create preconditions for economic growth and development and form a national security system. The key purpose of the article is to deepen understanding of the relationship between the state and social security. Recommendations, according to which the state can strengthen its role in promoting social protection of the population and overcoming new social risks, such as expanding social protection programs, strengthening public health systems, implementing progressive taxation policies, creating employment opportunities and promoting gender equality, are given.Стаття містить комплексний ретроспективний огляд наукових дискусій щодо соціальної ролі держави, зосереджуючись на способах, якими різні країни намагалися вирішити соціальні проблеми за допомогою державних дій. Висвітлюються невирішені питання, пов’язані з соціальним забезпеченням, включаючи фінансування, охоплення, адекватність, гнучкість та інтеграцію, і надаються рекомендації щодо майбутніх заходів, які можуть посилити роль держави у сприянні соціальному захисту та вирішенні нових соціальних ризиків. Аналіз базується на останніх дослідженнях і публікаціях вітчизняних і зарубіжних науковців. Також досліджуються нові тенденції в політиці соціального забезпечення, такі як перехід до ринково-орієнтованих рішень і зростання ролі технологій у наданні послуг. Узагальнено структурно-функціональну модель, відповідно до якої соціальну роль держави можна розглядати як охоплення широкого спектру функцій, необхідних для підтримки діяльності суспільства. Надаючи основні суспільні блага та послуги, регулюючи соціальну поведінку, перерозподіляючи ресурси та беручи участь у дипломатії та міжнародних відносинах, держава може сприяти соціальному добробуту, підтримувати закон і порядок, створювати передумови економічного зростання та розвитку і формувати систему національної безпеки. Ключова мета статті полягає у поглибленні розуміння взаємозв’язку між державою та соціальним забезпеченням. Наведено рекомендації, відповідно до яких держава може посилити свою роль у сприянні соціальному захисту населення та подоланні нових соціальних ризиків, таких як розширення програм соціального захисту, зміцнення систем громадського здоров’я, впровадження політики прогресивного оподаткування, створення можливостей для працевлаштування та сприяння гендерній рівності
ОБМЕЖЕННЯ У ЗДІЙСНЕННІ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ: ДОЦІЛЬНІСТЬ В УМОВАХ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ
Full text linkThe article investigates all types of restrictions on doing business in Ukraine. The content of restrictions that exist in Ukraine is clarified. The main restrictions on entrepreneurship, which are reinforced by the relevant legislative acts of Ukraine, are summarized and arranged. Grouped restrictions are conditionally divided into several categories. The first category of restrictions is characterized, which is related to the state’s monopoly on a certain activity, which is the state’s exclusive right to such economic activity. The characteristic of the second category of restrictions is provided, which is related to the licensing of certain types of entrepreneurship activity. The third category of restrictions is summarized and explained, which is related to subjective restrictions (restrictions apply to state authorities, local self-government authorities; certain categories of citizens; restrictions on the joint work of close persons; restrictions for persons who have been forbidden by the court from engaging in certain activity). The fourth category of restrictions in performing entrepreneurial activity, related to special requirements, is investigated and substantiated: organizational and legal form; the size of the statutory fund. It was summarized: restrictions for business entities that operate on a simplified taxation system (regarding the type of activity, amount of annual income, number of employees); restrictions on the implementation of certain types of activity for individual entrepreneurs on the general taxation system. It was considered: restrictions on the volume of production and sale of goods by establishing quotas; restrictions on the sale, transportation, production and use of pyrotechnic products. The content of requirements regarding the introduced legal regime of martial law in Ukraine is defined. It was concluded that restrictions on the implementation of entrepreneurship activity are determined by state authorities and established exclusively by laws. According to the research results, it is proposed the grouping of restrictions on the implementation of entrepreneurial activity according to certain categories, which are reflected in the relevant legislative acts of Ukraine.У статті досліджено всі типи обмежень у здійсненні підприємницької діяльності в Україні. Уточнено зміст обмежень, які існують в Україні. Узагальнено та упорядковано основні обмеження щодо підприємництва, які підкріплені відповідними законодавчими актами України. Згруповані обмеження умовно поділені на кілька категорій. Охарактеризована перша категорія обмежень, яка пов’язана з монополією держави на певну діяльність, що є виключним правом держави на таку економічну діяльність. Надана характеристика другої категорії обмежень, яка пов’язана з ліцензуванням певних видів підприємницької діяльності. Узагальнена та роз’яснена третя категорія обмежень, яка пов’язана з суб’єктивними обмеженнями (обмеження стосуються органів державної влади, органів місцевого самоврядування; певних категорій громадян; обмеження спільної роботи близьких осіб; обмеження для осіб, яким суд заборонив займатися певною діяльністю). Досліджено та обґрунтовано четверту категорію обмежень щодо здійснення підприємницької діяльності, пов’язану зі спеціальними вимогами обмеження щодо: організаційно-правової форми; розміру статутного фонду. Узагальнено: обмеження для суб’єктів підприємницької діяльності, які функціонують на спрощеній системі оподаткування (щодо виду діяльності, обсягу річного доходу, кількості працівників); обмеження щодо здійснення видів діяльності для фізичних осіб-підприємців на загальній системі оподаткування. Розглянуто: обмеження щодо обсягів виробництва та реалізації товару шляхом встановлення квот; обмеження щодо продажу, перевезення, вироблення та використання піротехнічних виробів. Визначено зміст вимог щодо введеного правового режиму воєнного стану в Україні. Підсумовано, що обмеження у здійсненні підприємництва визначаються органами державної влади та встановлюються виключно законами. За результатами дослідження запропоновано групування обмежень щодо здійснення підприємницької діяльності за певними категоріями, які відображені у відповідних законодавчих актах України
ВПЛИВ ТРАНСФОРМАЦІЙНОГО ЛІДЕРСТВА НА ОРГАНІЗАЦІЙНУ КРЕАТИВНІСТЬ ІЗ ЗАДОВОЛЕНІСТЬЮ ПРАЦЕЮ ЯК ПОСЕРЕДНИЦЬКОЮ ЗМІННОЮ: ПРИКЛАД FGV HOLDINGS BERHAD
Full text linkThe aim of the study is to determine the impact of transformational leadership on organizational creativity with such a mediating variable as job satisfaction. The significance of the differences in the responses of FGV Hodings Berhad employees has been proven to the degree of practicing transformational leadership, practicing organizational creativity and job satisfaction that demonstrated by a sample consisting of one hundred permanent employees selected randomly by electronic response. This study uses a quantitative approach using a questionnaire, data testing method, Partial Least Squares (PLS) method which is part of Structural Equation Modeling (SEM) and Sobel test for testing the mediation effect. Using a quantitative approach allows you to test a theory through research variables, using calculations and statistical analysis as indicators to determine whether there is an effect or qualitative relationship between variables when testing hypotheses. The independent variable in this study is transformational leadership (X) and the dependent variable is organizational creativity (Y), while the mediating variable is job satisfaction (Z). Based on the results of analysis and testing the hypotheses that were made in this study, we concluded that there is an acceptable level of practicing transformational leadership behavior in the studied organization, and this allows it to meet the modern requirements of external environment and gain competitive advantages through to its human resources, because it encourages all officials to take initiatives that contribute to the change process within the organization by acquiring transformational leadership behavior. It is proved that in the studied organization there is an acceptable level of measurement of organizational creativity, which allows achieving excellence in productivity for leadership ensuring. The results of the study at FGV Hodings Berhad showed a high level of transformational leadership behavior.Метою дослідження є визначення впливу трансформаційного лідерства на організаційну креативність із такою посередницькою змінною як задоволеність роботою. Доведено значущість відмінностей у відповідях співробітників FGV Hodings Berhad щодо ступеня практики трансформаційного лідерства, практики організаційної креативності та задоволеності роботою, що демонструє вибірка, яка складалася із ста постійних співробітників, відібраних випадковим чином за допомогою електронної відповіді. У цьому дослідженні застосовано кількісний підхід із використанням опитувальника, метод тестування даних, метод часткових найменших квадратів (PLS), який є частиною моделювання зі структурними рівняннями (SEM) і тест Собела для перевірки ефекту посередництва. Використання кількісного підходу дозволяє перевірити теорію за допомогою дослідницьких змінних, використовуючи розрахунки та статистичний аналіз як індикатори, щоб визначити, чи існує ефект або якісний зв’язок між змінними при перевірці гіпотез. Незалежною змінною в цьому дослідженні є трансформаційне лідерство (X), а залежною змінною є організаційна креативність (Y), тоді як посередницькою змінною є задоволеність роботою (Z). На основі результатів аналізу та перевірки гіпотез, які були висунуті в цьому дослідженні, ми дійшли висновку, що існує прийнятний рівень практики трансформаційної лідерської поведінки в досліджуваній організації, і це дозволяє їй відповідати вимогам зовнішнього середовища та отримати конкурентні переваги завдяки своїм людським ресурсам, оскільки це заохочує всіх посадових осіб проявляти ініціативи, які сприяють процесу змін всередині організації шляхом набуття трансформаційної лідерської поведінки. Доведено, що в досліджуваній організації існує прийнятний рівень вимірювання організаційної креативності, який дозволяє досягти досконалості в продуктивності для забезпечення лідерства. Результати дослідження в FGV Hodings Berhad продемонстрували високий рівень трансформаційної лідерської поведінки
ФІНАНСОВІ СТИМУЛИ ПОВОЄННОГО ВІДНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ
Full text linkThe article investigates the financial aspects of the enterprises functioning in the economic realities resulting from the large-scale overt Russian aggression against Ukraine. The subject of the study is the stimulation of business investment activity in micro-regions and territorial communities that have suffered the most as a result of hostilities or temporary occupation that is in the territories of recovery within the meaning of Article 11-2 of the Law of Ukraine on the Basics of State Regional Policy. The article’s purpose is to develop a system of financial incentives for the companies’ development in the territories of recovery in the post-war period. The study was conducted based on risk analysis methodology. The risks of applying financial incentives provided for by the legislation of Ukraine or successfully used in practice in the countries of the European Union are identified, methods of preventing their occurrence are proposed, and possible results are identified. The comparison of the risk analysis results made it possible to conclude that it is expedient to systematically apply partial compensation for the cost of attracting investment loans, accelerated depreciation, lowering the income tax rate, as well as exemption from VAT taxation and payment of duties on imports of machinery, equipment, and components for the export production. The practical implementation of the proposed financial incentives system for the developing enterprises of priority types of economic activity in the recovery areas will help increase their equity and borrowed capital and invest it in the modernization of production and renewal of non-current assets. The effect of the incentive system application depends on the business environment's defects, such as the judicial system imperfection, administrative pressure on business, a significant level of corruption, and monopolization of markets. The prospect for further research is the developing methods for balancing the state budget under temporary stimulation of enterprises in the recovery areas.У статті досліджено фінансові аспекти функціонування підприємств в економічних реаліях, що складаються внаслідок широкомасштабної збройної агресії РФ проти України. Предметом дослідження є стимулювання інвестиційної діяльності суб’єктів господарювання у мікрорегіонах та територіальних громадах, найбільш постраждалих внаслідок бойових дій або тимчасової окупації, тобто на територіях відновлення у розумінні статті 11-2 Закону України «Про засади державної регіональної політики». Метою статті є розробка системи фінансових стимулів розвитку підприємств на територіях відновлення у повоєнний період. Дослідження проведено на основі методології ризик-аналізу. Ідентифіковано ризики застосування фінансових стимулів, які передбачені законодавством Україні або успішно використовуються на практиці в країнах Європейського Союзу, запропоновано методи та визначено ймовірні результати запобігання їх виникненню. Порівняльний аналіз результатів ризик-аналізу дозволив дійти висновку щодо доцільності системного застосування часткової компенсації вартості залучення інвестиційних кредитів, прискореної амортизації, зниження ставки податку на прибуток, а також звільнення від оподаткування ПДВ і сплати ввізного мита операцій з імпорту устаткування, обладнання та комплектуючих виробів для виробництва продукції на експорт. Практична реалізація запропонованої системи фінансових стимулів розвитку підприємств пріоритетних видів економічної діяльності на територіях відновлення сприятиме збільшенню їх власного і позикового капіталу та спрямуванню акумульованого фінансового ресурсу на інвестиції в модернізацію виробництва і оновлення необоротних активів. Ефект стимулювання залежатиме від усунення таких вад зовнішнього середовища функціонування підприємств як недосконалість судової системи, адміністративний тиск на бізнес, значний рівень корупції та монополізація ринків. Перспективою подальших досліджень є розробка механізму забезпечення збалансованості державного бюджету за умов тимчасового запровадження особливого режиму господарювання підприємств на територіях відновлення
ГЕНЕЗИС ТЕОРЕТИЧНИХ ПІДХОДІВ ДО УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ ПІДПРИЄМСТВА
Full text linkThe article considers the term of «assets» in the context of an enterprise and identifies possible ways of recommendations optimization and development for increasing the efficiency of its asset management. Various approaches to defining the essence of the «assets» term of an enterprise are outlined. The purpose of the article is to investigate the current problems of theoretical approaches genesis to asset management in domestic enterprises. During the study of problematic issues, the following generally accepted research principles and methods were used in the article: logical (to clarify the term «assets»), the method of comparative assessment (during the study of approaches to determining the essence of the term «assets»), the method of comparative assessment (during the study problematic aspects regarding the choice of approaches for estimating the value of enterprise assets), the method of formalization and synthesis, the method of system analysis, and others. The supervisory mechanism of enterprise asset management is analyzed, and measures to increase the efficiency of enterprise asset management are considered. This research integrates insights from diverse disciplines such as engineering, economics, information technology, and sustainability studies. By synthesizing knowledge from these disparate fields, it offers a comprehensive understanding of the multifaceted nature of EAM, transcending traditional disciplinary boundaries. By identifying gaps and areas for future research, the study lays the groundwork for ongoing scholarly inquiry into the theoretical foundations of EAM. It stimulates further exploration into emerging paradigms and the integration of cutting-edge technologies in asset management theory and practice. Based on the conducted research, an optimal structure and composition of enterprise assets are proposed, which will ensure high efficiency of their utilization and support the liquidity of the enterprise at a sufficient level, as well as adapt to changes in the business environment.У статті розглянуто термін «активи» у контексті підприємства та виявлення можливих шляхів оптимізації та розробки рекомендацій для підвищення ефективності управління його активами. Викладено різноманітні підходи до визначення сутності терміну «активи» підприємства. Мета статті полягає у дослідженні актуальних проблем генезису теоретичних підходів до управління активами вітчизняних підприємств. Під час вивчення проблемних питань у статті використовувалися наступні загальнонаукові принципи та методи досліджень: логічний (для уточнення терміну «активи»), метод порівняльної оцінки (при дослідженні підходів до визначення сутності терміну «активи»), метод порівняльної оцінки (при дослідженні проблемних аспектів щодо вибору підходів оцінки вартості активів підприємства), метод формалізації та синтезу, метод системного аналізу та ін. Проаналізовано наочний механізм управління активами підприємства. Розглянуто заходи для підвищення ефективності управління активами підприємства. На основі проведеного дослідження запропоновано вибір оптимальної структури та складу активів підприємства, що дозволить забезпечити високу ефективність їх використання та підтримку ліквідності підприємства на достатньому рівні та адаптуватися до змін у бізнес-середовищі
ЕНЕРГОЕФЕКТИВНІСТЬ ПІД ЧАС ВІЙНИ ТА ПІСЛЯВОЄННА ВІДБУДОВА ЕНЕРГЕТИЧНОГО СЕКТОРУ УКРАЇНИ
Full text linkThe article is devoted to the study of energy efficiency during the war in Ukraine and the post-war reconstruction of the energy sector. Focusing on the specific context of military conflict in Ukraine, the impact of the war on energy infrastructure, energy supply of the population and energy efficiency problems arising from the destruction, damage and shutdown of energy facilities are analyzed. Considerable attention is paid to the post-war reconstruction of the energy sector in Ukraine. The strategies and measures taken to restore energy infrastructure, in particular the reconstruction and modernization of energy facilities, restore energy supplies and ensure energy security, are investigated. The importance of increasing energy efficiency in the process of post-war reconstruction is emphasized. The possibilities of introducing energy-saving technologies and developing effective systems for managing energy processes are studied. Positive aspects of energy efficiency, such as reducing energy costs, reducing the negative impact on the environment and ensuring sustainable development, are determined. The establishment of effective mechanisms for the management and control of energy resources, the introduction of innovative technologies, support for the renewable energy development and using of energy-saving methods will be key components of the post-war reconstruction strategy. The obtained research results are relevant and important for scientific research institutions, political authorities and energy specialists, as they highlight the issues of energy efficiency during the war and post-war reconstruction in Ukraine, and also may be useful for developing the recovery strategies of the energy sector in Ukraine after the war, improving energy efficiency in this process and will contribute to the sustainable development of the country as a whole.Стаття присвячена дослідженню енергоефективності під час війни в Україні та післявоєнній відбудові енергетичного сектору. Зосереджуючись на специфічному контексті військового конфлікту в Україні, аналізується вплив війни на енергетичну інфраструктуру, енергозабезпечення населення та проблеми енергоефективності, які виникають у зв’язку зі знищенням, пошкодженням та припиненням роботи енергетичних об’єктів. Значна увага приділена післявоєнній відбудові енергетичного сектору в Україні. Досліджено стратегії та заходи, що вживаються для відновлення енергетичної інфраструктури, зокрема, реконструкцію та модернізацію енергетичних об’єктів, відновлення постачання енергії та забезпечення енергетичної безпеки. Наголошено на важливості збільшення енергоефективності в процесі післявоєнної відбудови. Вивчено можливості впровадження енергозберігаючих технологій та розробки ефективних систем управління енергетичними процесами. Визначено позитивні аспекти енергоефективності, такі як зниження витрат на енергію, зменшення негативного впливу на навколишнє середовище та забезпечення сталого розвитку. Встановлення ефективних механізмів управління та контролю енергетичними ресурсами, впровадження інноваційних технологій, підтримка розвитку відновлюваної енергетики та використання енергозберігаючих методів стануть ключовими компонентами стратегії післявоєнної відбудови. Отримані результати дослідження є актуальними та важливими для науково-дослідних установ, політичних органів та енергетичних спеціалістів, оскільки вони висвітлюють проблематику енергоефективності під час війни та післявоєнної відбудови в Україні, а також можуть бути корисними для розробки стратегій відновлення енергетичного сектору Україні після війни, покращення енергоефективності в цьому процесі та сприятимуть сталому розвитку країни в цілому
ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЗАСТАВНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
Full text linkThe article investigates the current state and prospects for developing collateral management worldwide. It is studies the evolving role of collateral management across traditional banking, fintech, and cryptocurrency sectors and its impact during the COVID-19 pandemic. The research explores the utilization of collateral in derivatives trading, peer-to-peer lending platforms, and the DeFi industry and how COVID-19 has influenced collateral management practices. We employ comprehensive analysis of secondary data and current trends, focusing on the shift towards automation, fintech use, and the unique challenges of collateral management in the cryptocurrency sector. The findings reveal that collateral management is crucial in reducing counterparty risk and enhancing financial stability. The COVID-19 pandemic intensified the demand for high-quality liquid assets as collateral, leading to liquidity problems and increased market interventions by central banks. Additionally, the pandemic emphasized the need for robust risk management and diversified collateral pools and triggered regulatory changes in margin requirements. This paper provides original insights into the benefits and challenges of automation collateral management system implementation, highlighting the improved risk management, operational efficiency, and regulatory compliance it can offer. It also examines the role of fintech, specifically distributed ledger technology, artificial intelligence, machine learning, and data analytics, in enhancing collateral management practices. It also underscores the need for regulatory considerations and data security. The study concludes by discussing collateral management in the emerging crypto-economy. The use of digital assets as collateral, the role of DeFi platforms, and implications for risk management and regulatory compliance are explored. Finally, it emphasizes the need for secure storage solutions for digital assets and the development of suitable risk management frameworks and regulatory guidelines. The authors propose that as financial systems continue to evolve, the successful implementation and regulation of collateral management practices, especially with fintech integration and within the crypto-economy, will be pivotal for financial market stability and resilience.У статті досліджено сучасний стан та перспективи розвитку заставного менеджменту. Вивчено вплив пандемії COVID-19 на процес управління заставою в контексті глобальних фінансових ринків деривативів. Проаналізовано зміну попиту на високоякісні ліквідні активи та вплив інтервенцій центральних банків задля стабілізації фінансового ринку. Розглянуто проблеми управління заставою, пов’язані з підвищеними маржинальними варіаційними та початковими вимогами до кредитної маржі щодо деривативних контрактів. Окремо підкреслено роль новітніх технологій, зокрема, розподілених реєстрів (DLT), штучного інтелекту (AI) та машинного навчання (ML) в контексті оптимізації управління заставою. Розкрито особливості заставного управління у сфері криптовалют, зокрема, використання цифрових активів як застави та її роль на платформах децентралізованих фінансів (DeFi). У дослідженні показано, як автоматизоване управління заставою вирішує фінансові задачі заставного менеджменту та надає можливості для управління ризиками і дотримання регулятивних вимог. Проведено комплексний аналіз із заставного менеджменту в контексті глобальної пандемії, впровадження фінтех-інновацій та розвитку криптоіндустрії. Розглянуто заставний менеджмент як ризик-менеджмент для підтримки стабільності та стресостійкості світових фінансових ринків. Наголошено на необхідності інтеграції фінансових технологій в практичну сферу управління заставою через активне використання інноваційних методів для забезпечення ефективної роботи на ринку деривативів у періоди глобальних кризових подій. Розглянуто роль міжнародного співробітництва в стандартизації правил управління заставою і впровадження міжнародних нормативних вимог. Запропоновано напрями подальшого наукового дослідження у сфері оптимізації процесів управління заставою за допомогою технологій розподіленого реєстру, штучного інтелекту та машинного навчання, а також вивчення можливостей цифрових активів як інструментів управління заставою. Підкреслено значущість ефективного управління заставою для забезпечення стабільності та ліквідності фінансових ринків у періоди економічної нестабільності та надзвичайних подій
СПІВПРАЦЯ УНІВЕРСИТЕТІВ ТА БІЗНЕСУ ЯК ДЕТЕРМІНАНТА РОЗБУДОВИ ЕКОНОМІКИ ЗНАНЬ
Full text linkThe article considers the state of publishing activity devoted to the knowledge economy in Ukrainian and international scientific periodicals. The author focuses on the role and value of university-business cooperation in the field of R&D as a determinant of the development of the Knowledge Economy and a source of unique business-oriented knowledge. The purpose of this article is evaluation of the current state of cooperation between universities and business in the field of R&D, the argumentation of the priority of developing such cooperation to prepare countries for activities in the Knowledge Economy conditions. Based on the results of an international survey, the analysis of the activity of cooperation between universities and businesses in the field of R&D showed that there is a generally low activity level (3.788 on a 7-point scale) and significant national differences. A comparative analysis of the activity of cooperation between universities and business in the field of R&D was carried out using the author’s methodological tools positioning of countries in the matrix «University-Business Cooperation (UIC)» – «Knowledge Economy Index (GKI)» – allowed to identify the belonging of individual countries to such groups as: «Leaders», «Generators», «Transmitters», «Waiting». The role of scientific cooperation between universities and business in these countries is characterized and strategic tasks for each group of countries are defined. The author underlined that Ukraine is in the group of «Waiting» (GKI = 3.491 and UIC = 47.6), but there is a chance to move in the short term to the quadrant of «Generators», and strategically to enter the cohort of «Leaders» of the Knowledge Economy. To do this, all stakeholders should realize the role of university-business cooperation as a determinant of the development of the knowledge economy. The conducted correlation and regression analysis between the parameters characterizing the development of cooperation (UIC), components and the overall rating assessment of the development of the knowledge economy (GKI) allowed verifying the hypothesis about the leading role of scientific cooperation between universities and business for the formation of the Knowledge Economy and international recognition of the acquired achievements. There is a strong positive linear correlation between the UIC and GKI arrays: with the RDI sub-index (research, development and innovation) – 0.7695; with the overall GKI rating – 0.7600; with the ICT sub-index (information and communication technologies) – 0.7221; with the E sub-index (economic development) – 0.74439. Some recommendations for the practical use of the research results are given: the calculated equation of linear regression dependence can be the basis for forecasting the position of individual countries within the Knowledge Economy Index, used to model the effects of projects and initiatives aimed at intensifying cooperation between universities and businesses in the field of R&D.У статті розглянуто стан публікаційної активності, присвяченої економіці знань в українській та міжнародній наукової періодиці. Акцентовано увагу на розкриття ролі та значущості співпраці університетів та бізнесу в сфері R&D як детермінанти розбудови економіки знань, джерела формування унікальних бізнес-орієнтованих знань. Метою статті є оцінка поточного стану співпраці університетів та бізнесу в сфері R&D, аргументація пріоритетності розвитку такого співробітництва для підготовки країн до діяльності в умовах економіки знань. Проведений на основі результатів міжнародного опитування аналіз активності співпраці університетів та бізнесу в сфері R&D показав, що має місце в цілому невисокий рівень активності (3,788 за 7-бальною оцінкою) та значні національні відмінності. Проведено порівняльний аналіз активності співробітництва університетів та бізнесу в сфері R&D з використанням авторського методичного інструментарію – здійснено позиціонування країн в матриці «Співпраця університетів та бізнесу (UIC)»-«Індекс економіки знань (GKI)», що дозволило ідентифікувати належність окремих країн до таких груп як: «Лідери», «Генератори», «Транслятори», «Очікуючі». Охарактеризована роль наукової співпраці університетів та бізнесу в цих країнах та визначено стратегічні завдання для кожної групи країн. Наголошено, що Україна потрапила до групи «Очікувачі» (GKI=3,491 та UIC=47,6), але є шанс у короткостроковій перспективі перейти до квадранту «Генератори», а стратегічно увійти до когорти «Лідери» економіки знань. Для цього усім стейкхолдерам слід усвідомити роль співробітництва університетів та бізнесу як детермінанти розбудови економіки знань. Проведений кореляційно-регресивний аналіз між параметрами, які характеризують розвиток співпраці (UIC), складовими та загальною рейтинговою оцінкою розбудови економіки знань (GKI), дозволив верифікувати гіпотезу щодо провідної ролі наукової співпраці університетів та бізнесу для формування економіки знань та міжнародного визнання набутих досягнень. Виявлено сильну позитивну лінійну кореляцію між масивами UIC та GKI: з субіндексом RDI (дослідження, розробки та інновації) – 0,7695; із загальним рейтингом GKI – 0,7600; з субіндексом ICT (інформаційно-комунікаційні технології) – 0,7221; субіндексом E (розвиток економіки) – 0,74439. Надано рекомендації щодо практичного використання результатів дослідження: обраховане рівняння лінійної регресивної залежності може бути покладено в основу прогнозних оцінок положення окремих країн в межах індексу економіки знань, використовуватися для моделювання наслідків проєктів та ініціатив, спрямованих на активізацію співробітництва між університетами та бізнесом у сфері R&D
МІЖНАРОДНИЙ ДІЛОВИЙ ТУРИЗМ ЯК ЧИННИК ПОВОЄННОГО ВІДНОВЛЕННЯ ТУРИСТИЧНОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ
Full text linkThe article considerss the peculiarities of international business tourism as a specific type of tourism that does not depend on the season, it is predictable and massive, oriented towards the consumption of high-quality services, as well as a wide range of additional services. Despite the sufficient resource potential in the field of international business tourism, problems arise in Ukraine with insufficient international positioning and the absence of an effective strategy for its promotion as a destination attractive for this type of tourism. Accordingly, the analysis of the place and role of business tourism in terms of reviving the tourism sector of Ukraine in the post-war period is considered relevant and requires significant attention. The purpose of this article is to study the role of international business tourism as a factor in the post-war recovery of the Ukrainian tourism industry. The trends of international business tourism development in the world over the last decades and its costs are analyzed, its role and place in the modern business community are determined. The experience of pandemic restrictions, which have become a global challenge for the tourism industry, and measures for a successful exit from the crisis, which can serve as a basis of systemic provisions formation for the transformation of Ukraine into a tourist attractive country due to the involvement of foreign consumers, are summarized. The problem points of the tourism industry in general and international business tourism in particular are determined. It has been proven that the modern industry of business tourism stimulates the activity of many related sectors of the economy and ensures the growth of profitability of the country’s economy. Measures of international business tourism development as a tool for the revival of the country after the end of the military invasion are proposed.У статті розглянуто особливості міжнародного ділового туризму як специфічного виду туризму, який не залежить від сезону, є прогнозованим і масовим, орієнтується на споживання послуг високої якості, а також широкого спектру додаткових послуг. В Україні, незважаючи на достатній ресурсний потенціал у галузі міжнародного ділового туризму, постають проблеми з недостатнім міжнародним позиціюванням країни та відсутністю ефективної стратегії її просування як дестинації, привабливої саме для даного виду туризму. Відповідно, аналіз місця і ролі ділового туризму в розрізі відродження туристичного сектору України в післявоєнний час вважаються актуальними і потребують значної уваги. Метою статті є дослідження ролі міжнародного ділового туризму як чинника повоєнного відновлення туристичної галузі України. Проаналізовано тенденції розвитку міжнародного ділового туризму у світі за останні десятиліття і витрати на нього, визначено його роль і місце у сучасному діловому співтоваристві. Узагальнено досвід пандемічних обмежень, що стали всесвітнім викликом для туристичної галузі, та заходи щодо успішного виходу з кризи, які можуть слугувати основою для формування системних положень щодо перетворення України у туристично привабливу країну завдяки залученню іноземного споживача. Визначено проблемні точки туристичної галузі в цілому і міжнародного ділового туризму зокрема. Доведено, що сучасна індустрія ділового туризму стимулює активність багатьох суміжних галузей економіки і забезпечує зростання прибутковості економіки країни. Запропоновано заходи щодо розвитку міжнародного ділового туризму як інструменту відродження країни після завершення воєнного вторгнення
Data sources:
Access Repository Dashboard
Do you manage Socio-Economic Research Bulletin? Access insider analytics, issue reports and manage access to outputs from your repository in the CORE Repository Dashboard!