Scientific journals of Volodymyr Dahl East Ukrainian National University
Not a member yet
1102 research outputs found
Sort by
ДУХОВНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ВІЙСЬКОВОГО ЛІДЕРСТВА
Get PDFThe article is devoted to the study of modern scientific views and approaches to the realization of the spiritual potential of military leadership as a leading factor in the personal and professional development of servicemen, further professionalization of the Ukrainian army, and personnel strengthening of the management system of the Armed Forces of Ukraine. The theoretical foundations of the raised problem are analyzed, the problematic issues of the development of military leadership as a driving human-centric innovation, the practical embodiment of the spiritual potential of a military leader in the conditions of the Russian-Ukrainian war are actualized.
The author of the article defined the essence of the spiritual potential of military leadership, which is an integral unity of opportunities that the leader is able to realize thanks to his integrally formed leadership qualities: worldview, moral-ethical, emotional-volitional, intellectual, cultural-aesthetic, communicative-etiquette, mentoring. The isolated components were briefly analyzed and it was found that the spiritual potential is formed in the process of purposeful training, development and upbringing based on the actualization of leadership abilities, deepens thanks to continuous self-education, self-development and self-education of a military leader. Using the example of a leading military university of Ukraine, the system of developing the spiritual potential of leader officers is characterized, which integrates formal (educational classes) and informal education (leadership courses), educational work (group and mass educational events) with cadets and students of the National Defense University of Ukraine. It is emphasized separately that the spiritual maturity of a military leader is revealed in his willingness, together with his like-minded people, to create an open space for trustful communication, exchange of creative ideas and advanced experience, inspired service (work), which strengthens the team spirit and at the same time encourages each serviceman to reveal his own leadership potential. The main conditions for achieving spiritual maturity by military leaders are formulated.Статтю присвячено вивченню сучасних наукових поглядів і підходів до реалізації духовного потенціалу військового лідерства як провідного чинника особистісного і професійного розвитку військовослужбовців, подальшої професіоналізації української армії, кадрового зміцнення системи управління Збройних Сил України. Проаналізовано теоретичні основи порушеної проблеми, актуалізовано проблемні питання розвитку військового лідерства як рушійної людиноцентричної інновації, практичного втілення духовного потенціалу військового лідера в умовах російсько-української війни. У статті визначено сутність духовного потенціалу військового лідерства, що становить собою інтегральну єдність можливостей, які здатен реалізувати лідер завдяки цілісно сформованим у нього лідерським якостям: світоглядним, морально-етичним, емоційно-вольовим, інтелектуальним, культурно-естетичним, комунікативно-етикетним, наставницьким. Стисло проаналізовано виокремлені компоненти та з’ясовано, що духовний потенціал формується у процесі цілеспрямованого навчання, розвитку і виховання на основі актуалізації лідерських здібностей, поглиблюється завдяки неперервній самоосвіті, саморозвитку і самовихованню військового лідера. На прикладі провідного військового вишу України схарактеризовано систему розвитку духовного потенціалу офіцерів-лідерів, що інтегрує формальну (навчальні заняття) і неформальну освіту (лідерські курси), виховну роботу (групові і масові виховні заходи) з курсантами і слухачами Національного університету оборони України. Окремо наголошено на тому, що духовна зрілість військового лідера розкривається в його готовності спільно зі своїми однодумцями створювати відкритий простір для довірливого спілкування, обміну креативними ідеями і передовим досвідом, натхненної служби (праці), що зміцнює командний дух і водночас спонукає кожного військовослужбовця до розкриття власного лідерського потенціалу. Сформульовано основні умови досягнення військовими лідерами духовної зрілості
ДУХОВНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ПЕДАГОГІКИ СПІВПРАЦІ АКАДЕМІКА В.М. СИНЬОВА
Get PDFThe article examines the scientific legacy of V.M. Synyov and its significance for contemporary pedagogy. The aim of the article is to analyze V.M. Synyov’s contribution to the development of the methodological foundations of cooperative pedagogy, considering the modern realities of social life. The main focus of the study is the spiritual determinants of cooperative pedagogy.
The article highlights the key psychological attitudes necessary for the successful implementation of cooperative pedagogy in correctional institutions, as well as approaches to preparing staff for working with inmates. Special attention is given to the humanistic ideas underlying cooperative pedagogy, particularly respect and demand towards individuals who have broken the law. Several key psychological attitudes, fundamental for the successful implementation of cooperative pedagogy in prisons, are presented. V.M. Synyov identifies attitudes such as empathy, openness in communication, social responsibility, an optimistic outlook on changes, emotional stability, attention to the personality of the inmate, and assistance in achieving success.
The article emphasizes the figure of the officer, who must be attentive, restrained, friendly, and demanding. Additionally, the officer’s appearance, fitness, and neatness are also important.
The article also highlights V.M. Synyov's scientific and practical achievements in implementing A.S. Makarenko’s pedagogical heritage in the work of correctional colonies for juvenile offenders. This includes creating positive relationships, activating the self-awareness of inmates, providing psychological assistance, and strengthening social ties.
Based on V.M. Synyov's scientific concepts, it is noted that the pedagogical culture of an individual, as a humanitarian value including ethical and aesthetic components, contributes not only to the quality performance of professional and social roles but also ensures authority and respect in society.
The results of the research can serve as a basis for further scientific investigations in the field of cooperative pedagogy and the development of innovative methods for the socialization of inmates.У статті розглядається наукова спадщина В. М. Синьова та її значення для сучасної педагогіки. Мета статті полягає в аналізі внеску В. М. Синьова у розробку методологічних основ педагогіки співпраці з урахуванням сучасних реалій суспільного життя. Основним аспектом вивчення стали духовні детермінанти педагогіки співпраці. У статті висвітлено ключові психологічні установки, необхідні для успішної реалізації педагогіки співпраці у виправних закладах, а також підходи до підготовки персоналу для роботи із засудженими. Особливу увагу приділено гуманістичним ідеям, що лежать в основі педагогіки співпраці, зокрема, повазі та вимогливості до осіб, які порушили закон. Подано кілька ключових психологічних установок, які є основою для успішної реалізації педагогіки співпраці у в’язницях. Так, В. М. Синьов виділяє такі установки, як емпатія, відкритість у спілкуванні, соціальна відповідальність, оптимістичний прогноз змін, емоційна стабільність, увага до особистості засудженого та допомога у досягненні успіху. Приділено увагу постаті самого офіцера, який має бути уважним, стриманим, доброзичливим, вимогливим. Водночас важливий і його зовнішній вигляд, підтягнутість і охайність. Також висвітлено науково-практичні досягнення В. М. Синьова у впровадженні педагогічної спадщини А. С. Макаренка в роботу виховних колоній для засуджених підлітків, що включає створення позитивних взаємин, активізацію самосвідомості засуджених, надання психологічної допомоги та зміцнення соціальних зв’язків.
Виходячи з наукових концептів В. М. Синьова, констатовано, що педагогічна культура особистості як гуманітарна цінність, включаючи етичні та естетичні компоненти, сприяє не лише якісному виконанню професійних і соціальних ролей, але й забезпечує авторитет та повагу в суспільстві. Результати дослідження можуть стати основою для подальших наукових розвідок у сфері педагогіки співпраці та розробки інноваційних методів соціалізації засуджених
РОЛЬ «МОЛИТВИ ЗА УКРАЇНУ» («БОЖЕ ВЕЛИКИЙ, ЄДИНИЙ») М. ЛИСЕНКА У ФОРМУВАННІ МОРАЛЬНО-ДУХОВНИХ ЦІННОСТЕЙ ДІТЕЙ І МОЛОДІ
Get PDFThe article reveals the relevance of M. Lysenko's “Prayer for Ukraine” and its educational significance. It is shown that spirituality is the value basis of the national worldview of Ukrainians, and the entire educational process of a modern educational institution should be subordinated to its formation. The need for spiritual and moral education of children and youth based on the cultural heritage of the Ukrainian people is substantiated. The role of M. Lysenko's “Prayer” (“God is great, one”) in national-patriotic education and in the formation of a moral personality is shown. The history of the creation of the spiritual hymn of Ukraine and the necessity of its popularization in the modern school are disclosed.
The opinion about the reflection in the work “Prayer for Ukraine” of the national characteristics of Ukrainian music, the reproduction in it of the prayerful spirit of pious songs of the Ukrainian people, which is distinguished by a bright, cheerful color, warm, optimistic intonations and sincere religiosity, is substantiated.
In times of grief and misfortune, Lysenko raised the Ukrainian people to awareness of their human dignity and national value. And today, during the war for the very existence of the Ukrainian people and their freedom, this work is more relevant than ever.
Performing the “Prayer” strengthens the will of young Ukrainians for the victory of good over evil, light over darkness; nurtures faith in the beautiful future of the Ukrainian land protected by God, love for its people and its spiritual culture, strength of spirit and desire to learn and work for the benefit of its free, independent state.У статті розкрито актуальність «Молитви за Україну» М. Лисенка та її виховне значення. Показано, що духовність є ціннісною основою національного світогляду українців, і її формуванню має бути підпорядкований весь освітній процес сучасного навчального закладу. Обґрунтовано необхідність духовно-морального виховання дітей і молоді на культурних надбаннях українського народу. Показано роль «Молитви» («Боже великий, єдиний») М. Лисенка у національно-патріотичному вихованні, у формуванні моральної особистості. Розкрито історію створення духовного гімну України і необхідність його популяризації в сучасній школі. Обґрунтовано думку про відображення у творі «Молитва за Україну» національних особливостей української музики, відтворення в ньому молитовного духу побожних пісень українського народу, що відрізняється світлим, життєрадісним колоритом, теплими, оптимістичними інтонаціями та щирою релігійністю. У часи горя й недолі М. Лисенко підніс український народ до усвідомлення своєї людської гідності і національної вартості. І сьогодні, в час війни за саме існування українського народу і його свободу, цей твір, як ніколи, актуальний. Виконання «Молитви» укріплює у юних українців волю до перемоги добра над злом, світла над темрявою; плекає віру у прекрасне майбутнє береженої Богом української землі, любов до свого народу і його духовної культури, міць духу і бажання вчитися і працювати на благо своєї вільної, незалежної держави
ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ ДІАЛОГІЧНОЇ ВЗАЄМОДІЇ У СТУДЕНТІВ ПЕДАГОГІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ ЯК УМОВА ЇХНЬОГО ПРОФЕСІОНАЛІЗМУ
Get PDFThe article defines the essence of the concept of dialogue, and substantiates the relevance of developing a culture of dialogic interaction among future teachers, who are currently students of pedagogical specialties. Research indicates that the modernized education system requires future teachers not only to have a solid theoretical knowledge base but also to effectively communicate, build stable interpersonal relationships, and maintain efficient professional interaction. The conducted studies have confirmed the need for forming a culture of interaction, the interest of students and teachers in dialogue, and the need for improving dialogic interaction within the educational process at university and beyond.
To improve the present-day level of a culture of dialogic interaction, and to ensure efficient communication in the process of professional development and improvement, it is proposed to use interactive teaching methods and increase the role of facilitation techniques in the educational process. This will help to enhance students' interest in learning and develop the practical skills and competencies of an organizer, communicator, and facilitator necessary for future professional activity as teachers.У статті визначені поняття діалогу, культури діалогічної взаємодії суб’єктів навчального процесу, обґрунтована актуальність проблеми розвитку культури діалогічної взаємодії у майбутніх викладачів, які нині є студентами педагогічних спеціальностей. Дослідження показують, що сучасна модернізована система освіти вимагає від них не лише міцної теоретичної бази знань, а й вміння ефективно взаємодіяти, формувати стійкі міжособистісні відносини та продуктивну професійну взаємодію. Проведене анкетування підтвердило необхідність формування культури взаємодії, інтерес студентів та викладачів до діалогу, потребу в удосконаленні діалогічної взаємодії в освітньому процесі вишу та в позааудиторній діяльності. Для покращення реального стану рівня культури діалогічної взаємодії та з метою продуктивної, ефективної взаємодії в процесі професійного становлення і зростання педагогам пропонується використовувати інтерактивні методи навчання та збільшити роль методик фасилітації в освітньому процесі, що допоможе підвищити інтерес і мотивацію студентів до навчання та розвинути практичні навички і компетентності організатора, комунікатора, фасилітатора тощо, необхідні для подальшої професійної діяльності в якості педагога
Формування ґендерної компетентності майбутніх фахівців соціальної сфери
Get PDFThe article deals with the problem of forming a new generation of highly qualified social workers capable of solving complex situational tasks at a high professional level. The importance of rethinking the purpose and content of professional training of social workers through the prism of introducing a gender approach to education is highlighted. It has been found that a key component of gender training of social workers is the formation of gender competence, which can occur both through the introduction of cross-cutting gender-sensitive approaches and through the teaching of thematic courses. The author defines the conceptual apparatus, including gender, gender approach, and gender competence. The important components of gender competence (motivational and value, cognitive, behavioral) are highlighted and the levels of their formation in future social workers are studied.The authors outline the tasks of forming the gender competence of future social workers and characterize the model of forming the gender competence of future social workers in the process of professional training in a higher education institution, which contains target, content, technological and effective components. The principles that determine the effectiveness of gender competence formation are specified. The important pedagogical conditions necessary to achieve a high level of professional competence in social workers are detailed.The basic forms of activity are highlighted: strengthening the gender aspect in the teaching of compulsory and elective disciplines, introducing elements of gender research into the content of practical training tasks, gender issues in students' research work.The main directions and stages of monitoring the gender competence of students of a higher education institution in the process of their professional training are determined: initial diagnostics, express diagnostics, control diagnostics.У статті розглянута проблематика формування нової генерації висококваліфікованих фахівців соціальної сфери, здатних вирішувати складні ситуативні завдання на високому професійному рівні.Висвітлено важливість переосмислення мети і змісту професійної підготовки соціальних працівників через призму впровадження ґендерного підходу до навчання. З’ясовано, що ключовою складовоюґендерної підготовки соціальних працівників є формування ґендерної компетентності, що може відбуватися як шляхом впровадження наскрізних ґендерно чутливих підходів, так і через викладання тематичних курсів. Визначено понятійний апарат, що включає в себе ґендер, ґендерний підхід, ґендерну компетентність. Виділено важливі складові ґендерноїкомпетентності (мотиваційно-ціннісна, когнітивна, поведінкова) та досліджено рівні їх сформованості у майбутніх фахівців соціальної сфери.Авторами окреслено завдання формування ґендерної компетентності майбутніх фахівців соціальної сфери та схарактеризовано модель формування ґендерної компетентності майбутніх фахівців соціальної сфери в процесі професійної підготовки в закладі вищої освіти, яка містить цільову, змістову, технологічну і результативну складові. Конкретизовано принципи, що визначають ефективність формування ґендерної компетентності. Деталізовано важливі педагогічні умови, які потрібні для досягнення високого рівня сформованості професійної компетентності у соціальних працівників.Виділено базові форми діяльності: посилення ґендерного аспекту у викладанні обов’язкових і вибіркових дисциплін, введення елементів ґендерного дослідження до змісту завдань практичної підготовки, ґендерної тематики до науково-дослідної роботи студентів.Визначено основні напрями та етапи моніторингу ґендерної компетентності студентів закладу вищої освіти у процесі їхньої професійної підготовки: стартова діагностика, експрес-діагностика, контрольна діагностика
Виражально-змістовий етап формування музично-виконавської комунікативності студентів факультетів мистецтва на засадах АКМЕ-герметичного підходу: методичний інструментарій
Get PDFThe problem of elucidating the content of the integrated methodical toolkit at the expressive-content stage of the method of forming the empathic-heuristic structural component of music-performance communication in students of arts faculties on the basis of the acme-hermeneutic approach is considered.The basis of the methodological toolkit consists of methods, means and techniques of art education, aimed at forming in students of the faculties of arts the ability to reveal the ideological and figurative content of a musical work. In particular, heuristic methods integrated with theoretical methods of analysis, specification, classification, as well as with verbal, binary and figurative and demonstrative methods of art education are described.On the basis of the comparative analysis of the statistical data obtained during the control and formative experiments regarding the formation of the empathic-heuristic structural component at the expressive and content stage of the developed methodology, there is a confident rise in the upward dynamics of the statistical results regarding the formation of the empathic-heuristic component in the experimental groups at the professional (high) and sufficient (average) levels in comparison with the corresponding statistical results at these levels in the control groups.Розглядається проблема висвітлення змісту інтегрованого методичного інструментарію на виражально-змістовому етапі методики формування в студентів факультетів мистецтв емпатійно-евристичного структурного компоненту музично-виконавської комунікативності на засадах акме-герменевтичногопідходу. Основу методичного інструментарію складають методи, засоби і прийоми мистецького навчання, спрямовані на формування в студентів факультетів мистецтв здатності до розкриття ідейно-образного змісту музичного твору, зокрема, евристичні методи, інтегровані із теоретичними методами аналізу, конкретизації, класифікації, а також із словесними, бінарними й образно-демонстраційними методами мистецького навчання.На підставі проведеного компаративного аналізу отриманих статистичних даних під час контрольного та формувального експериментів щодо сформованості емпатійно-евристичного структурного компоненту на виражально-змістовому етапі розробленої методики спостерігається впевнений підйом висхідної динаміки статистичних результатів щодо сформованості емпатійно-евристичного компоненту в експериментальних групах на професійному (високому) та достатньому (середньому) рівнях співставно із відповідними статистичними результатами на цих рівнях в контрольних групах
Інклюзивна культура здобувачів педагогічної освіти як показник їхньої професійної культури
Get PDFThe problem of forming an inclusive culture in future teachers as an indicator of their professional culture is revealed in the article. The relevance of forming an inclusive culture in every participants of the educational process and society as a whole is emphasized. It determines a new vector of its further development - the equal inclusion of people with disabilities in society.It is stated that inclusive culture is expressed in a humane, tolerant, and caring attitude of people towards each other. It is built on the ideas of each individual`s value, cooperation on the basis of partnership. The inclusive culture is understood as creating conditions for the development of all participants in the educational process; is based on inclusive values, which, in turn, become the basis for inclusive education.The authors reveal the tasks of forming an inclusive culture of pedagogical education applicants. They are regarded as the formation of motives for inclusive activity which aimed at understanding the characteristics of working with children with special needs and their parents, mastering a set of special knowledge, skills, abilities and competencies necessary for successful work with children and their parents in inclusive education and encouraging self-control and self-assessment in the process of inclusive activities.It is stated that the formation of an inclusive culture in the educational environment of pedagogical institutions of higher education should be a specially organized continuous process. It is built on the observance of certain inclusive values such as the recognition of the value of human diversity, openness of the educational organization for all participants in the educational process, the priority of the principle of equality, the value of cooperation and pedagogical support in the educational process.In the conclusion it is emphasized that the purposeful formation of an inclusive culture in the educational environment of educational institutions that train educators and teachers is an important condition for both the successful inclusion of students with special educational needs and health disabilities in the educational process, and the formation of an inclusive culture in future educators.У статті розкривається проблема формування інклюзивної культури у майбутніх педагогів як показника їхньої професійної культури; наголошується на актуальності формування інклюзивної культури у всіх учасників освітнього процесу і суспільства загалом, що визначає новий вектор його подальшого розвитку – рівноправне включення людей з обмеженими можливостями здоров'я в соціум.Зазначено, що інклюзивна культура виражається в гуманному, толерантному, бережливому ставленні людей один до одного; будується на ідеях цінності кожної особистості, співпраці на основах партнерства; розуміється на створенні умов для розвитку усіх учасників освітнього процесу; спирається на інклюзивні цінності, які, в свою чергу, стають основою для інклюзивної освіти.Автором розкриваються завдання формування інклюзивної культури здобувачів педагогічної освіти: формування мотивів інклюзивної діяльності, спрямованих на осмислення особливостей роботи з дітьми з особливими потребами та їх батьками; оволодіння сукупністю спеціальних знань, умінь, навичок та компетенцій, необхідних для успішної роботи з дітьми та їх батьками в умовах інклюзивної освіти; готовність до самоконтролю та самооцінки в процесі інклюзивної діяльності. Констатується, що формування інклюзивної культури в освітньому середовищі педагогічних закладів вищої освіти має бути спеціально організованим безперервним процесом, який побудовано на дотриманні певних інклюзивних цінностей: визнанні цінності різноманітності людей; відкритості освітньої організації для всіх учасників освітнього процесу; пріоритетності принципу рівноправності; цінності співробітництва та педагогічної підтримки в освітньому процесі.У висновку підкреслюється, що цілеспрямоване формування інклюзивної культури в освітньому середовищі освітніх закладів, які готують педагогів, учителів, є важливою умовою як успішності включення здобувачів освіти з особливими освітніми потребами та обмеженими можливостями здоров'я в освітній процес, так і умовою для формування інклюзивної культури у майбутніх педагогів
Аксіологічний контекст професійної підготовки майбутніх учителів історії в університетах Республіки Польща
Get PDFIn the article the axiological component as a competence-oriented factor in the professional training of future history teachers at universities of the Republic of Poland is substantiated. The works of Ukrainian and Polish scientists are analysed, which present the results of research on the axiological component of personality-oriented training of pedagogical personnel, ethical and moral context of formation and development of pedagogical thought, in particular in the vector of professional training of future history teachers. The experience of the Republic of Poland in the axiological context of professional training of future history teachers is considered and the importance of the value-motivational aspect in the educational process of forming professional competence in historical teachers is accentuated. The importance of acquiring axiological competences by future history teachers is highlighted, which is a relevant factor for their pedagogical activity in general secondary education institutions. The role of classical universities in preserving the value traditions and priorities of future history teachers is emphasized. Prospects for extrapolating the positive experience of the Republic of Poland into the Ukrainian education system, in particular, into the professional training of future history teachers, while preserving national axiological narratives, moral and ethical aspects, and motivational and personal privileges, are determined.У статті обґрунтовано аксіологічний складник як компетентнісно-орієнтований чинник професійної підготовки майбутніх учителів історії в університетах Республіки Польща. Проаналізовано праці українських і польських учених, у яких представлено результати досліджень аксіологічного складника особистісно-орієнтованої підготовки педагогічних кадрів, етично-морального контексту формування і становлення педагогічної думки, зокрема у векторі професійної підготовки майбутніх учителів історії. Розглянуто досвід Республіки Польща в аксіологічному контексті професійної підготовки майбутніх учителів історії та підкреслено вагомість ціннісно-мотиваційного аспекту в освітньому процесі з формування професійної компетентності у педагогічних кадрів історичного спрямування. Підкреслено значущість набуття аксіологічних компетенцій майбутніми учителями історії, що є актуальним чинником для здійснення ними педагогічної діяльності у закладах загальної середньої освіти. Наголошено на ролі класичних університетів у збереженні ціннісних традицій та пріоритетів становлення майбутніх педагогів-істориків. Визначено перспективи щодо екстраполяції позитивного досвіду Республіки Польща в українську систему освіти, зокрема у професійну підготовку майбутніх учителів історії, зберігаючи вітчизняні аксіологічні наративи, морально-етичні аспекти й мотиваційно-особистісні привілеї
ПРЕЦЕДЕНТНА ПРАКТИКА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ ЯК ЧИННИК ЄВРОАДАПТАЦІЇ ЦИВІЛЬНОГО СУДОЧИНСТВА В УКРАЇНІ
Get PDFThe publication examines the use of precedentpractice of the European Court in the civilproceedings of Ukraine. The role and significantinfluence on the process of European adaptation oflegal practice in Ukraine is emphasized, theinterpretation of the norms of the EuropeanConvention on Human Rights in the decisions of theEuropean Court is analyzed.It was noted that most of the provisions of theConvention are interpreted in the decisions of theECtHR. The application of decisions in the practice ofthe Ukrainian judiciary simultaneously reflects theapplication of the norms and principles of theConvention. Therefore, this is a very importantprocess that brings the European adaptation of thejudiciary, in particular the civil one, closer to thestandards of the European community.The main principles governing the use ofprecedents of the European Court in Ukrainian civilproceedings are highlighted, such as the principle ofpriority of international legal norms, the principle ofunity of interpretation, the principle of taking intoaccount the context, the principle of conformity, theprinciple of avoiding contradictions, etc. The opinionis expressed that the deviation from the norms of theConvention, which Ukraine submits in the form ofreservations to the Council of Europe, can have animpact on domestic judicial practice and lead tocontradictions and collisions between the decisions ofthe European Court and its own decisions, as well asviolate the consistency in the resolution of cases.It is emphasized that the application of thedecisions of the ECtHR from the point of view of thepropriety of judicial proceedings today already takesplace at various stages of the judicial process,including the opening of the case, consideration of thecase, evaluation of evidence, executive proceedings,etc. This is a confirmation that the precedent practiceof the ECtHR really became a factor in the Europeanadaptation of the judicial process.Problems of applying precedents - courtdecisions of the European Court of Human Rights inthe process of decision-making by Ukrainian judgesare pointed out: the discrepancy between nationallegislation and international standards, insufficientpreparation of judges for the application of theconvention and precedents of the European Court, insufficient awareness of human rights among judges. It has been proven that the use of precedents of the European Court helps Ukrainian courts and law enforcers to solve complex cases related to human rights, based on already existing practice and precedents. This contributes to the consolidation of the legal system of Ukraine and increasing its authority.
Key words: precedent, practice of the European Court of Human Rights, civil procedure, European adaptation. principles of using precedents of the European Court of Human Rights.У публікації розглядаються питання використання прецедентної практики Європейського суду вцивільному судочинстві України. Наголошено на ролі та значному впливі на процес євроадаптаціїправової практики в Україні, проаналізовано тлумачення в рішеннях Європейського суду нормЄвропейської Конвенції з прав людини.Відмічено, що саме у рішеннях ЄСПЛ відбувається тлумачення більшості положень Конвенції.Застосування рішень в практиці українського судочинства одночасно й відображає застосування нормта принципів Конвенції. Тому це дуже важливий процес, який наближає євроадаптацію судочинства,зокрема цивільного, до стандартів європейської спільноти.Виокремлено основні принципи, що керують використанням прецедентів Європейського суду вукраїнському цивільному судочинстві, такі як принцип пріоритету міжнародних норм права, принципєдності тлумачення, принцип врахування контексту, принцип відповідності, принцип уникнення протирічтощо. Висловлено думку, що відступлення від норм Конвенції, які Україна подає у вигляді застережень доРади Європи, може мати вплив на судову вітчизняну практику і приводити до протиріч та колізій міжрішеннями Європейського суду та власними рішеннями, а також порушувати консистентність увирішенні справ.Акцентовано, що застосування рішень ЄСПЛ з позиції належності судового розгляду сьогодні вжевідбувається на різних стадіях судового процесу, включаючи відкриття справи, розгляд справи, оцінкадоказів, виконавче провадження тощо. Це є підтвердженням того, що прецедентна практика ЄСПЛдійсно стала чинником євроадаптації процесу судочинства.Вказано на проблеми застосування прецедентів - судових рішень Європейського Суду з прав людинив процесі прийняття рішень українськими суддями: розбіжність між національним законодавством таміжнародними стандартами, недостатня підготовка суддів до застосування конвенції та прецедентів Європейського Суду, недостатня свідомість про права людини серед суддів .Доведено, що використання прецедентів Європейського Суду допомагає українським судам та правозастосувальникам вирішувати складні справи, які стосуються прав людини, на основі уже існуючої практики та прецедентів. Це сприяє консолідації правової системи України та підвищенню її авторитету.
Ключові слова: прецедент, практика Європейського суду з прав людини, цивільне судочинство, євроадаптація. принципи використання прецедентів Європейського суду з прав людини
СОЦІАЛЬНА ФУНКЦІЯ В ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ
Get PDFAs a result of the decentralization reform and thedevelopment of the institution of local self-governmentas the right of a territorial community toindependently resolve local issues, the system of socialsupport for the population has changed. Social policyis becoming one of the most important areas of activityof local governments, which, within the framework ofthe social function, are called upon to address theurgent issues of socially vulnerable groups of thepopulation on the basis of program-targeted and systemic approaches. The activities of local selfgovernment bodies in the area of social protection of the population should be ensured by revising the organizational and legal status of social protection institutions, financing social protection measures, introducing modern digital technologies; standardization of social services; effective personnel policy, etc.
Keywords: local self-government, social function, decentralization, social protection, social services, control over local self-government.У результаті реформи децентралізації та розбудови інституту місцевого самоврядування як праватериторіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значенняві дбулися зміни системисоціальної підтримки населення. Соціальна політика стає одним з найважливіших напрямів діяльностіорганів місцевого самоврядування, які, в межах реалізації соціальної функції, покликані вирішувати актуальні питання соціально-уразливих верств населення на основі програмно-цільового та системного підходів. Діяльність органів місцевого самоврядування із соціального захисту населення має забезпечуватися за допомогою перегляду організаційно-правового статусу установ соціального захисту, фінансування заходів соціального захисту, впровадження сучасних цифрових технологій; стандартизації соціальних послуг; ефективної кадрової політики тощо.
Ключові слова: місцеве самоврядування, соціальна функція, децентралізація, соціальний захист, соціальні послуги, контроль за місцевим самоврядуванням