Studia Ukrainica Posnaniensia
Not a member yet
456 research outputs found
Sort by
Університет, джаз та іронія: Володимир Короткевич у колі українських шістдесятників
Get PDF The article is dedicated to the interaction of Uladzimir Karatkievich with young Ukrainian poets from the mid-twentieth century who studied in Kyiv. Such a process is interpreted in terms of literary mores and through an overview, comparative-typological reading of their works. The analysis indicates that the Belarusian author was integrated into an environment in which he was formed as the man of letters interested in historical topics and as an extraordinary reader. Like Vasyl Symonenko and Mykola Som, he recorded the recognizable image of the student community of those years, in particu- lar, strengthening the creative atmosphere. Using irony, as well as playing around with everyday details, the writers of this generation sought to demarcate themselves from the socialist realistic worldview and stereotyped interpretations of facts in general. In turn, thanks to the intensive polylogue among the early Sixtiers, the university myth is reflected in the structure of Kyiv text.Artykuł poświęcony jest interakcji Uładzimira Karatkiewicza z młodymi ukraiński- mi poetami połowy XX wieku, studiującymi w Kijowie. Kwestię tę zbadano w kontekście ówczesnego życia literackiego, a także przez pryzmat przeglądowego i porównawczo-typologicznego odczytania ich dzieł. Jak wynika z przeprowadzonej analizy, autor białoruski zintegrował się ze środowiskiem, w którym ukształtował się jako pisarz zainteresowany tematyką historyczną i nietuzinkowy czytelnik. Podobnie jak Wasyl Symonenko i Mykoła Som przyczynił się do utrwalenia obrazu społeczności studenckiej owych lat, w szczególności do wzmocnienia atmosfery twórczej. Z pomocą ironii, a także gry z codziennymi szczegółami literaci tego pokolenia starali się odciąć od socrealistycznego obrazu świata i stereotypowych interpretacji ogólnej rzeczywistości. Z kolei dzięki intensywnemu polilogowi początku lat sześćdziesiątych mit uniwersytecki znalazł swoje odzwierciedlenie w strukturze tekstu kijowskiego
Концепція шістдесятників у культурному дискурсі
Get PDFAutor artykułu śledzi kształtowanie się koncepcji pokolenia lat 60. – od przełomu lat 50. i 60. XX wieku po lata ostatnie – w dyskursie społeczno-kulturowym Ukrainy. Ten projekt pokoleniowy doznawał zarówno wzlotów, jak i upadków. Po wspaniałym debiucie pokolenia lat 60. i zadeklarowaniu przez nich idei sprawiedliwości oraz sprzeciwu wobec systemu totalitarnego nastąpił długi okres stagnacji oraz marginalizacji samej formacji. Zasłużoną satysfakcję po czasie trwałego milczenia przyniosła doba niepodległości Ukrainy, jednak „sześćdziesiątnicy” potrafili skorzystać z niej w różnej mierze, przeważnie w wymiarze politycznym. Jednakże w literaturze okresu Niepodległości ich obecność jest zaznaczona słabo, prawie symbolicznie. Zatem samorealizację artystyczną tego pokolenia wypada uznać za częściową, mimo że właśnie misja związana z promocją kultury była sednem koncepcji generacyjnej.Автор простежує становлення концепції покоління шістдесятників – від кінця 1950-х до 2020-х років – у суспільно-культурному дискурсі України. Цей поколіннєвий проєкт мав свої перемоги і поразки. Після блискучого дебюту шістдесятників та декларації ідеї правди і спротиву щодо тоталітарної системи настав тривалий період застою та маргіналізації цієї формації. Сатисфакція за тривале мовчання стала можливою вже за доби незалежної України, але шістдесятники скористалися нею головно в політичній сфері. Однак у літературі періоду Незалежності їхня присутність доволі скромна, радше символічна. Таким чином, мистецька самореалізація цього покоління є лише частковою, незважаючи на факт, що саме культурниць- ка місія стала основою концепції генерації шістдесятих
Історіографічний канон в українському та польському літературознавстві ХVIII– XX століття
Get PDFThe article investigates the theoretical and practical principles of creating a canon in Polish and Ukrainian historical and literary syntheses in the context of European historiographical traditions. The core criteria of selection of historical and literary material are singled out, and taxonomic tendencies in the histories of literature from the 18th–20th centuries are considered. The main aspects of the canonization of texts in Ukrainian and Polish historiographical corpora are clarified, which are primarily reflected in the formal characteristics, criteria for selecting literary texts, the author’s interpretations, conceptual approaches and the methodological basis. The article articulates the main achievements of literary historians of the 18th–20th centuries, as well as comprehensively defining the methodology for creating a holistic and scientifically sound corpus of the history of Ukrainian and Polish literature.The article investigates the theoretical and practical principles of creating a canon in Polish and Ukrainian historical and literary syntheses in the context of European historiographical traditions. The core criteria of selection of historical and literary material are singled out, and taxonomic tendencies in the histories of literature from the 18th–20th centuries are considered. The main aspects of the canonization of texts in Ukrainian and Polish historiographical corpora are clarified, which are primarily reflected in the formal characteristics, criteria for selecting literary texts, the author’s interpretations, conceptual approaches and the methodological basis. The article articulates the main achievements of literary historians of the 18th–20th centuries, as well as comprehensively defining the methodology for creating a holistic and scientifically sound corpus of the history of Ukrainian and Polish literature.У статті досліджено теоретичні та практичні засади створення канону в польських та українських історико-літературних синтезах у контексті загальноєвропейських історіографічних традицій. Виокремлено стрижневі критерії селекції історико-літературного матеріалу, а також розглянуто таксономічні тенденції в історіях літератури XVIII–ХХ століття. З’ясовано основні аспекти канонізації текстів в українських та польських історіографічних корпусах, які насамперед відображені у формальних характеристиках, критеріях відбору художніх текстів, авторських інтерпретаціях, концептуальних підходах та методологічній базі. У статті проартикульовано основні здобутки істориків літератури XVIII–ХХ століття, а також комплексно визначено методологію створення цілісного та науково обґрунтованого корпусу історії українського та польського письменства
Мовностилістичні особливості публіцистики Святомира Фостуна в журналі „Сурмач”
Get PDFThe article deals with the journalistic texts of Svyatomyr Fostun, published in the London military journal “Surmach” (Trumpeter). It analyzes the specifics of the grammatical and stylistic design of these texts. It was found that the author’s journalism reflects the phonetic, orthographic, lexical, and morphological features codified in the Ukrainian spelling of 1929. The journalist’s creative self-expression in the analyzed journalistic texts includes tropes and stylistic figures, which expand the semantic framework of the text, and reveal its essential features. The conclusion is that the author uses stylistic devices in journalistic language for emotional and expressive reinforcement, axiological characteristics (positive and negative evaluation), communicative and pragmatic guidelines. Intertextual elements contribute to the structural and semantic integrity of the publicist’s texts, and coordinate the addressee’s perception and interpretation of the message in the right direction.W artykule przedstawiono analizę tekstów publicystycznych Swiatomyra Fostuna, publikowanych w londyńskim czasopiśmie wojskowym „Surmacz”. W szczególności zbadano specyfikę ich konstrukcji gramatycznej i stylistycznej. Stwierdzono, że publicystyka autora odzwierciedla cechy fonetyczne, ortograficzne, leksykalne i morfologiczne, skodyfikowane w pisowni ukraińskiej w 1929 roku. Przedstawicielami twórczej autoekspresji dziennikarza w analizowanych tekstach publicystycznych są tropy i figury stylistyczne, które stanowią poszerzenie ram znaczeniowych wiadomości, ujawniają jej głębokie, istotne cechy. Stwierdzono, że autor posługuje się środkami stylistycznymi w języku publicystycznym dla wzmocnienia emocjonalnego i ekspresyjnego, cech aksjologicznych (oceny pozytywnej i negatywnej), wskazówek komunikacyjnych i pragmatycznych. Elementy intertekstualne przyczyniają się do strukturalnej i semantycznej całości tekstów publicysty, koordynują percepcję i interpretację wiadomości przez adresata we właściwym kierunku.The article deals with the journalistic texts of Svyatomyr Fostun, published in the London military journal “Surmach” (Trumpeter). It analyzes the specifics of the grammatical and stylistic design of these texts. It was found that the author’s journalism reflects the phonetic, orthographic, lexical, and morphological features codified in the Ukrainian spelling of 1929. The journalist’s creative self-expression in the analyzed journalistic texts includes tropes and stylistic figures, which expand the semantic framework of the text, and reveal its essential features. The conclusion is that the author uses stylistic devices in journalistic language for emotional and expressive reinforcement, axiological characteristics (positive and negative evaluation), communicative and pragmatic guidelines. Intertextual elements contribute to the structural and semantic integrity of the publicist’s texts, and coordinate the addressee’s perception and interpretation of the message in the right direction
Шевченко проти Путіна: актуальні виміри української ідентичности
Get PDFThe article is based on refuting the thesis of Russian propaganda about Ukraine as an “artificial formation”, an “experimental” “creature of the Soviet era” (according to Vladimir Putin); it is on these theses that the Putin regime bases its encroachments on Ukrainian sovereignty. An unexpected assistant of Eastern propaganda is the methodology of Western constructivists, who present modern national identities as a “cultural construct”, “imagined communities” (Benedict Anderson), claiming that nationalism “makes up nations where they do not yet exist” (according to Ernest Gellner), and artificially “invents tradition” (Eric Hobsbawm and Tirence Ranger) and so on. Such views stem from an understanding of modern secularization and modernity in general as alternatives to medieval theocentrism, when in fact it was a search for the living presence of God in man and society; “Palingenesian” legitimation of nation-building; evangelization of democracy; sacralization of “freedom, equality, brotherhood” at the turn of the Middle Ages and modern history. The author of this article defends this thesis, resorting to the poetry of Taras Shevchenko and the program document of the Cyril and Methodius Brotherhood “Law of God (Genesis of the Ukrainian People)” – the first manifestation of modern Ukrainianness, which is aware of its own identity.Artykuł obala tezę rosyjskiej propagandy o Ukrainie jako „sztucznej formacji”, „eksperymentalnym” „dziecku sowieckiej epoki” (według Władimira Putina). Nieoczekiwanym wsparciem dla propagandy wschodniej są metodologie zachodnich konstruktywistów, którzy przedstawiają współczesne tożsamości narodowe jako „konstrukt kulturowy”, „wspólnoty wyobrażone” (według Benedicta Andersona), twierdzą, że nacjonalizm „wymyśla narody tam, gdzie ich jeszcze nie ma” (według Ernesta Gellnera), sztucznie „wymyśla” tradycję” (Eric Hobsbawm i Tirence Ranger) itd. Takie poglądy wynikają z rozumienia nowoczesnej sekularyzacji i ogólnie nowoczesności jako alternatywy dla średniowiecznego teocentryzmu – podczas gdy w rzeczywistości było to poszukiwanie żywej obecności Boga w człowieku i społeczeństwie; „palingeńska” legitymizacja budowania narodu; ewangelizacja demokracji; sakralizacja „wolności, równości, braterstwa” na przełomie średniowiecza i historii nowożytnej. Autor niniejszego artykułu broni tej tezy, odwołując się do poezji Tarasa Szewczenki i dokumentu programowego Bractwa Cyryla i Metodego „Prawo Boże (Księgi Rodzaju narodu ukraińskiego)” – pierwszego przejawu współczesnej ukraińskości, świadomej własnej tożsamości.The article is based on refuting the thesis of Russian propaganda about Ukraine as an “artificial formation”, an “experimental” “creature of the Soviet era” (according to Vladimir Putin); it is on these theses that the Putin regime bases its encroachments on Ukrainian sovereignty. An unexpected assistant of Eastern propaganda is the methodology of Western constructivists, who present modern national identities as a “cultural construct”, “imagined communities” (Benedict Anderson), claiming that nationalism “makes up nations where they do not yet exist” (according to Ernest Gellner), and artificially “invents tradition” (Eric Hobsbawm and Tirence Ranger) and so on. Such views stem from an understanding of modern secularization and modernity in general as alternatives to medieval theocentrism, when in fact it was a search for the living presence of God in man and society; “Palingenesian” legitimation of nation-building; evangelization of democracy; sacralization of “freedom, equality, brotherhood” at the turn of the Middle Ages and modern history. The author of this article defends this thesis, resorting to the poetry of Taras Shevchenko and the program document of the Cyril and Methodius Brotherhood “Law of God (Genesis of the Ukrainian People)” – the first manifestation of modern Ukrainianness, which is aware of its own identity
Міграційний дискурс сучасної української літератури: теоретична модель і тема- тичні горизонти
No full textThe article considers the basic principles of the development of a literary fairy tale in the epoch of Ukrainian romanticism. With the help of genetic, comparative, typological methods, and methods of analysis and synthesis, it is proved that Eugene Hrebinka’s fairy-tale prose is an original and innovative phenomenon in 19th-century Ukrainian literature, the artistic specificity of which consists in the synthesis of signs of magic story and lyricism, moral-didactic principles and folklore. The specificities of the problems and poetics of such stories by this author as The Terrible Beast, The Moon and the Sun, Stepmother and Young Lady are analyzed. It is determined that the fairy-tale works of Eugene Hrebinka are a holistic artistic unity, built on a common plot model, and on realizing the same type of artistic conflict, which is manifested in the clash of positive and negative characters.W artykule omówiono podstawowe zasady rozwoju baśni literackiej w dobie romantyzmu ukraińskiego. Za pomocą metod genetycznych, porównawczych, typologicznych oraz analizy i syntezy udowodniono, że baśniowa proza Jewhena Hrebinki jest oryginalnym i nowatorskim zjawiskiem w literaturze ukraińskiej XIX wieku, którego specyfika artystyczna polega na syntezie cech opowieści magicznej i liryzmu, zasad moralno-dydaktycznych i folkloru. W opracowaniu przeanalizowano cechy problematyki i poetyki takich opowiadań autora, jak Straszna bestia, Księżyc i słońce, Macocha i panna. Ustalono, że baśniowe dzieła Jewhena Hrebinki stanowią całość artystyczną, zbudowaną na wspólnym modelu fabularnym i realizacji takiego rodzaju konfliktu artystycznego, który przejawia się w zderzeniu postaci pozytywnych i negatywnych.The article considers the basic principles of the development of a literary fairy tale in the epoch of Ukrainian romanticism. With the help of genetic, comparative, typological methods, and methods of analysis and synthesis, it is proved that Eugene Hrebinka’s fairy-tale prose is an original and innovative phenomenon in 19th-century Ukrainian literature, the artistic specificity of which consists in the synthesis of signs of magic story and lyricism, moral-didactic principles and folklore. The specificities of the problems and poetics of such stories by this author as The Terrible Beast, The Moon and the Sun, Stepmother and Young Lady are analyzed. It is determined that the fairy-tale works of Eugene Hrebinka are a holistic artistic unity, built on a common plot model, and on realizing the same type of artistic conflict, which is manifested in the clash of positive and negative characters
МОВНЕ ТАБУ І ЕВФЕМІЗАЦІЯ ТА ВАРІАНТНІСТЬ ТЕКСТІВ УКРАЇНСЬКИХ СОРОМІЦЬКИХ ПІСЕНЬ
Get PDFThis article investigates some methodological issues in research on euphemisms (resulting from taboo language) in textual variants of Ukrainian obscene folk songs. In the Polish scholarly literature, it has been suggested that euphemisms can be identified by comparing texts recorded in different territories and time. It is argued in this paper, on the basis of a comparative analysis of texts published in two collections of obscene songs, that using this method does not allow to determine the direction of changes in the texts. One cannot tell for sure whether the phrases became vulgarized or euphemized. The conclusions contain a suggestion to investigate euphemisms in obscene songs by applying the method in question to original manuscripts or parallel variants of songs known to a single performer or community, e.g. the inhabitants of one village. In order to achieve the latter aim it would be necessary to carry out fieldwork.У статті розглянуто проблему методології дослідження евфемізмів (як відповіді на вплив мовного табу) в текстах українських народних сороміцьких пісень. У польській науковій літературі рекомендується досліджувати евфемізми у народних піснях шляхом порівняння варіантів пісень, які записані в різних місцях і в різний час. На основі аналізу текстів, опублікованих у двох збірниках сороміцьких пісень, виявилось, що цей спосіб дослідження евфемізмів не дозволяє ствердити, який був напрямок змін; чи відбулася евфемізація, чи вульгаризація тексту. У висновках запропоновано використання згаданого методу для аналізу оригінальних текстів у рукописах або варіантів, які відомі одному виконавцеві чи групі, напр., мешканцям одного села. Щоб реалізувати друге з названих завдань, необхідно було б провести польові дослідження.У статті розглянуто проблему методології дослідження евфемізмів (як відповіді на вплив мовного табу) в текстах українських народних сороміцьких пісень. У польській науковій літературі рекомендується досліджувати евфемізми у народних піснях шляхом порівняння варіантів пісень, які записані в різних місцях і в різний час. На основі аналізу текстів, опублікованих у двох збірниках сороміцьких пісень, виявилось, що цей спосіб дослідження евфемізмів не дозволяє ствердити, який був напрямок змін; чи відбулася евфемізація, чи вульгаризація тексту. У висновках запропоновано використання згаданого методу для аналізу оригінальних текстів у рукописах або варіантів, які відомі одному виконавцеві чи групі, напр., мешканцям одного села. Щоб реалізувати друге з названих завдань, необхідно було б провести польові дослідження