Sumy State Pedagogical University Scientific Journals
Not a member yet
856 research outputs found
Sort by
ПСИХОЛОГІЧНИЙ ТУРИЗМ ЯК ЗАСІБ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ ЛЮДИНИ
Get PDFThe article highlights the generalized results of research into the possibilities of psychological tourism in ensuring the psychological well-being of a person, which is a subjective experience of positively colored feelings or cognitive evaluations, varying from lower in activity affects, such as peace or satisfaction, to a more active manifestation of emotions, such as excitement or delight, and is an indicator of her mental health. It has been established that the condition of psychological well-being is the consistency of a person's motives, goals, values with the requirements of the natural environment and the internal capabilities of the individual. Psychological tourism is considered as a type of tourism, the goal of which is to achieve internal harmony and integrity of the individual, which involves accepting oneself, understanding one's physical and personal resources, as well as improving interaction with the environment. It is noted that psychological tourism programs often include such specific psychological directions as eudemotherapy, landscape therapy, phototherapy, animal therapy, art therapy and many others. It is emphasized that the defining feature of psychological tourism is the combination of the use of healing properties of nature with modern psychotherapeutic methods, which enables a comprehensive approach to ensuring psychological well-being, helping people preserve internal resources to overcome life's difficulties and achieve harmony with the environment. The following possibilities of psychological tourism in ensuring the psychological well-being of a person have been determined: reducing the level of stress and anxiety; creating an opportunity to look at your life from a different angle; strengthening of social ties; improvement of physical health and well-being; development of self-awareness and provision of spiritual growth; stimulation of creativity and mental activity, etc. It is noted that during the martial law, the importance of psychological tourism as a means of ensuring the psychological well-being of a person increases.У статті висвітлено узагальнені результати дослідження можливостей психологічного туризму в забезпечені психологічного благополуччя людини, яке являє собою суб’єктивний досвід позитивно забарвлених почуттів або когнітивних оцінок, що варіюються від більш низьких за активністю афектів, таких як спокій або задоволеність, до більш активного прояву емоцій, таких як збудження або захват, і є показником прояву її психічного здоров’я. Встановлено, що умовою психологічного благополуччя є узгодженість мотивів, цілей, цінностей людини із вимогами навколишнього природного середовища й внутрішніми можливостями особистості. Психологічний туризм розглянуто як вид туризму, метою якого є досягнення внутрішньої гармонії та цілісності особистості, що передбачає прийняття себе, розуміння своїх фізичних і особистісних ресурсів, а також покращення взаємодії з навколишнім середовищем. Зазначено, що до програм психологічного туризму часто включаються такі специфічні психологічні напрями, як от евдемотерапія, ланшафтна терапія, фототерапія, анімалотерапія, арт-терапія та багато інших. Підкреслено, що визначальною особливістю психологічного туризму є поєднання використання цілющих властивостей природи із сучасними психотерапевтичними методами, що дає можливість комплексного підходу до забезпечення психологічного благополуччя, допомоги людям у збереженні внутрішніх ресурсів для подолання життєвих труднощів та досягнення гармонії з навколишнім середовищем. Визначено такі можливості психологічного туризму в забезпеченні психологічного благополуччя людини: зниження рівня стресу та тривожності; створення можливості поглянути на своє життя під іншим кутом зору; зміцнення соціальних зв’язків; покращення фізичного здоров’я та самопочуття; розвиток самосвідомості та забезпечення духовного зростання; стимулювання креативності та розумової діяльності та ін. Зазначено, що під час воєнного стану зростає значення психологічного туризму як засобу забезпечення психологічного благополуччя людини
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРОБЛЕМИ ЗБЕРЕЖЕННЯ МЕНТАЛЬНОГО ЗДОРОВ’Я ПЕДАГОГА У СУЧАСНИХ УМОВАХ
Get PDFThe article presents a theoretical analysis of the problem of preserving the mental health of a teacher during martial law. The author analyses such phenomena as mental health, mental health and their components. Mental health is an integral part of a full life. This concept is very broad and combines various aspects of theoretical and practical research in the field of psychological, mental, social and personal health. In studying the problems and identifying ways to prevent mental health of teachers, the importance of studying and improving the adaptive potential and resources of the individual, taking into account the peculiarities of his/her professional pedagogical activity and the specifics of life conditions, is emphasised. Such forms of resilience as resilience, resilience, and coping are identified and characterised. Since the purpose of the article is to determine the theoretical and practical aspects of the problem of preserving the mental health of teachers in wartime, an empirical study of the level of positive mental health was conducted with the participation of 54 second-year students of Sumy State Pedagogical University, Faculty of Natural Sciences and Geography. The methodology makes it possible to determine the positive orientation of mental health, which is very important because it positively ‘colours’ a person's life activity, which, unlike the so-called ‘negative mental health’, allows to maintain stress resistance and establish social contacts with people. There are 3 levels of mental health: low, medium and high. The obtained results provide grounds to assert that the problem of mental health is very relevant among future teachers. We proceed from the position that at the present stage it is necessary to: expand the knowledge of teachers (and future teachers) about the problem of mental health; promote awareness of the need to take care of their mental health among modern teachers; offer a methodological set of practical advice, exercises and techniques to improve the mental health of the teacher.У статті за допомогою комплексного методу здійснено теоретичний аналіз проблеми збереження ментального здоров’я педагога у період військового стану. Представлено аналіз таких понять, як: ментальне здоров’я, психічне здоров’я та їх складові. Ментальне здоров’я розглядається як невід’ємний компонент повноцінного життя сучасного педагога. Це поняття за сутністю досить об’ємне і поєднує у своїй структурі різноманітні аспекти теоретико-практичних досліджень у царині психологічного, психічного, соціально-особистісного здоров'я людини. Під час дослідження проблем та визначення шляхів збереження та підвищення ментального здоров'я педагогів, підкреслено актуальність визначення рівня сформованості та шляхи підвищення адаптаційного потенціалу і ресурсів особистості педагога з урахуванням специфіки професійної педагогічної діяльності та реальних життєвих умов. Виокремлено та схарактеризовано наступні форми адаптаційного потенціалу особистості педагога, які є актуальними у сьогоденні: життєстійкість, резільєнтність, копінг. Виходячи з зазначеної мети статті, що полягає у визначенні теоретичних та практичних аспектів проблеми збереження ментального здоров’я педагогів в умовах військового часу, було проведено емпіричне дослідження рівня позитивного ментального здоров’я за участі 54 студентів ІІ курсу Сумського державного педагогічного університету природничо-географічного факультету. Застосована методика надає можливість виміряти рівень позитивної спрямованості ментального здоров’я майбутнього педагога, що є дуже актуальним у ситуації військового стану, оскільки позитивно насичує життєву та професійну активність особистості. Це надає можливості, на відміну від так званого «негативного психічного здоров’я», не втрачати стресостійкість та реалізовувати соціальні взаємозв’язки з оточуючими. Виокремлено 3 рівні ментального здоров’я: низький, середній та високий. Отримані результати надають підстави стверджувати, що проблема збереження та підвищення ментального здоров’я є надто важливою та гострою серед майбутніх педагогів. Виходячи з результатів проведеного теоретичного аналізу та емпіричного дослідження, ми вбачаємо за доцільне на сучасному етапі військового стану здійснювати наступні напрями роботи: поширювати знання серед педагогів (також серед майбутніх педагогів) щодо різноманітних аспектів проблеми збереження ментального здоров'я; впливати на більш ґрунтовне усвідомлення необхідності постійної турботи щодо власного ментальнного здоров'я у сучасних педагогів; запропонувати методичний комплекс.ю що складається з практичних порад, вправ та технік, які спрямовані на підвищення ментального здоров’я педагога
ФУНКЦІЙНО-ЗМІСТОВА ЕКВІВАЛЕНТНІСТЬ РІЗНОСТРУКТУРНИХ СИНТАКСИЧНИХ ОДИНИЦЬ У ПЕРЕКЛАДНИХ ХУДОЖНІХ ТЕКСТАХ
Get PDFThe article justifies the relevance of studying the formal-semantic relationships of different structural syntactic units in the original language and its translation. The subject of scientific observation is chosen to be metatactic (intermodel, interschematic) correlations of simple complex sentences and complex-compound sentences that have a common referential meaning. It is noted that correlational sentence structures participate in transformational processes such as folding, condensation, and reduction. It is demonstrated that asymmetric simple sentences (monopredicative in structure but polypropositional in meaning) arise in language due to processes of syntactic derivation. They necessarily include secondary formations, which in transformation may occupy the predicate position in an independent simple elementary sentence. Predicate position is ensured by onomasiological parameters of the infinitive, synthetic and analytic forms of the participial adjective, adverbial participle, deverbative, numerals with quantitative-object meaning, as well as some adjectival and prepositional-inflectional forms of the noun. They do not enter the structural scheme of the sentence but expand or complicate it. Based on translations of the same text by different translators, it is concluded that improvement in the grammatical structure of the Ukrainian language is achieved synchronously, enriching its lexical, functional, and intonation-communicative resources, indicating signs of development in literary style. It is established that the specific predicate units through which the translator accurately reproduces the author’s original text reflect the communicative priority of information and knowledge in their worldviews. The choice of simple complex or complex-compound sentences demonstrates to readers which type of relationships is relevant in a particular represented fragment of the original text. It is proven that metatactic relationships of different structural units of syntax demonstrate the dynamism of the language system. They are capable of conveying similar or close semantics through various syntactic forms, ensuring informational density of the translated text, its stylistic richness, expressiveness, and tendency towards linguistic economy.У статті обґрунтовано актуальність дослідження формально-семантичних співвідношень різноструктурних синтаксичних одиниць у мові оригіналу та його перекладу. Предметом наукових спостережень вибрано метатаксичні (міжмодельні, міжсхемні) кореляції простих ускладнених речень і складнопідрядних, що мають спільне референтне значення. Констатовано, що співвідносні реченнєві структури беруть участь у трансформаційних процесах згортання, конденсації, редукції. Доведено, що асиметричні прості речення (монопредикативні за будовою, але поліпропозитивні за семантикою) з’являються в мові внаслідок процесів синтаксичної деривації. Їх обов’язковим складником є вторинні утворення, що в разі трансформації можуть посідати позицію предиката в самостійному простому елементарному реченні. Зокрема, предикатну позицію забезпечують ономасіологічні параметри інфінітива, синтетичної та аналітичної форм дієприкметника, дієприслівника, девербатива, числівника з кількісно-предметним значенням, а також деяких прикметникових і прийменниково-відмінкових форм іменника. При цьому вони не входять до структурної схеми речення, а поширюють і/або ускладнюють її. На матеріалі перекладів того самого тексту різними перекладачами зроблено висновок про вдосконалення на синхронному зрізі граматичної будови української мови, збагачення її лексичних, службових та інтонаційно-комунікативних ресурсів, про ознаки розвиненості художнього стилю. Установлено, якими саме предикативними одиницями перекладач оптимально точно відтворює думку автора оригінального тексту, засвідчує комунікативну пріоритетність інформації та знання про дійсність у їхніх картинах світу. Досліджено, що вибір синтаксичної структури – простого ускладненого чи складного речень – демонструє читачам, який саме тип відношень актуальний у тому чи тому репрезентованому фрагменті вихідного тексту. Доведено, що метатаксичні співвідношення різноструктурних одиниць синтаксису засвідчують динамізм мовної системи, тобто здатність передавати однакову чи близьку семантику різними синтаксичними формами, забезпечуючи інформативну щільність перекладного тексту, його стилістичне багатство, експресивність, тенденцію до економії мовних засобів
СЕМАНТИЧНІ АСПЕКТИ МОРСЬКОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ
Get PDFThe ways of development of the English language are closely connected with the history, traditions, and way of life of the people of the country of this language. The formation of the English language was significantly influenced by important historical events that took place in the British Isles. The peculiarities of the geographical location, the country's economy, and the political situation required an increase in the military and commercial power of England on the seas, which led to the need for the development of England as a maritime state. In the 17th century, shipbuilding and navigation began to develop rapidly. Since that time, maritime terminology began to play one of the most important roles in the life of the country. This work is devoted to the study of the structural and semantic features of English marine terms. The concept of “term” as a way of expressing special knowledge is considered. The semantic features of marine terms in English are analyzed. An analysis of the lexical- semantic field in English-language maritime terminology was carried out. The concepts of semantics were examined and the main features of the semantics of the term were analyzed. During the analysis, the following features were identified: the connection between the semantics of the term and the concept, the connection between the terminological and commonly used meanings of the word, as well as the dual systemic nature of the term. The purpose of the presented research is to study the structural and semantic characteristics of the English maritime terminology system. The following tasks follow from the set goals: 1) to distinguish between the concepts of “terminology” and «terminosystem»; 2) to consider existing classifications and determine the composition of the main thematic groups of the English maritime terminology system; 3) to outline the word-formation features of English maritime terminology and systematize words related to maritime topics concerning the most productive methods of word formation. The object of study is English maritime terminological units, expressions, figures of speech related to shipbuilding and navigation. The subject of the study is the structural and semantic aspects of English maritime terminology.Шляхи розвитку англійської мови тісно пов'язані з історією, традиціями та побутом. Формування англійської мови відбувалися під впливом історичних подій на Британських островах. Особливості географічного положення, економіки країни та політичної ситуації призвели до збільшення військової та торгової могутності Англії на морях, що, своєю чергою, призвело до необхідності розвитку Англії як морської держави. У XVII ст. почали швидко розвиватися суднобудування та мореплавство. Відтоді морська термінологія стала відігравати одну з найважливіших ролей у житті країни. Цю роботу присвячено вивченню структурних та семантичних особливостей англійських морських термінів. Розглянуто поняття «термін» як спосіб вираження спеціальних знань. Проаналізовано семантичні особливості морських термінів англійською мовою. Проведено аналіз лексико-семантичного поля в англомовній морській термінології. Розглянуто поняття семантики та проаналізовано основні особливості семантики терміна. У ході аналізу було виявлено такі особливості: зв'язок семантики терміна та поняття, зв'язок термінологічного та загальновживаного значень слова, а також подвійна системність терміна. Метою дослідження є вивчення структурно-семантичних характеристик англійської морської терміносистеми. Із поставлених цілей випливають такі завдання: 1) розмежувати поняття «термінологія» і «терміносистема»; 2) розглянути існуючі класифікації та визначити склад основних тематичних груп англійської морської терміносистеми; 3) окреслити словотворчі особливості англійської морської термінології та систематизувати слова морської тематики з урахуванням найбільш продуктивних способів словотвору. Об’єктом дослідження є англійські морські термінологічні одиниці, вирази, образи мови, пов’язані із суднобудуванням та навігацією. Предметом дослідження є структурно-семантичні аспекти англійської морської термінології
ПОГЛЯДИ БЕРНАРДА ШОУ І ЯКОВА МАМОНТОВА НА ДРАМАТУРГІЮ І ТЕАТР
Get PDFIn the article, in a comparative aspect, the views of B. Shaw and Ya. Mamontov on the tasks of criticism, ways of development of drama and theatrical art of the end of the 19th and beginning of the 20th centuries are clarified. Conclusions and generalizations are made on the basis of articles by B. Shaw and Ya. Mamontov. A range of thematically and problematically close issues that dominate the authors' works and are a valid basis for a comparative analysis of the works of critics have been identified and analyzed. The principles and methods of scientific research (comparative-typological, hermeneutic, cultural-historical, receptive aesthetics) applied in the article contributed to a comprehensive approach to identifying and characterizing common issues in the works of artists. B. Shaw and Ya. Mamontov defended objective and tolerant criticism, which was supposed to professionally characterize theatrical productions and contribute to the formation of the audience's aesthetic tastes. Both authors were impressed by H. Ibsen's original dramaturgy, which, with its themes, system of individualized images, psychological doctrine, depth of current problems (moral and ethical, marital relations, etc.) and conceptually new approaches to staging conflicts, stood out from among the works of the late 19th and early 20th centuries Art. The analyzed works testify to the familiarity of B. Shaw and Ya. Mamontov with the problems of the theater (repertoire, directing, acting), the specifics of the creative laboratory of the leading actors of the world's theaters. It was revealed that the works of foreign playwrights H. Ibsen, S. Przybyshevskyi, and H. Hauptman actively entered the cultural and artistic space of Ukraine at the beginning of the 20th century. Ya. Mamontov was well acquainted with the achievements of foreign writers, he was aware of the importance and perspective of the progressive ideas of European creative forces for the development of Ukrainian literature and theater. B. Shaw and Ya. Mamontov analyze the works of the world's leading playwrights, comment on the innovative approaches of authors who form the foundations of the "new drama", and Europeanize Ukrainian literature and theater.У статті в порівняльному аспекті з’ясовано погляди Б. Шоу і Я. Мамонтова на завдання критики, шляхи розвитку драматургії і театрального мистецтва кінця ХІХ – початку ХХ ст. Висновки й узагальнення здійснено на основі статей Б. Шоу і Я. Мамонтова. Виявлено й проаналізовано коло тематично і проблемно близьких питань, які домінують у працях авторів і є вагомою підставою для здійснення порівняльного аналізу доробку критиків. Застосовані у статті принципи і методи наукового дослідження (порівняльно-типологічний, герменевтичний, культурно-історичний, рецептивної естетики) сприяли комплексному підходу до виявлення та характеристики спільної проблематики у працях митців. Б. Шоу і Я. Мамонтов виступали на захист об’єктивної і толерантної критики, яка мала фахово характеризувати театральні постановки, сприяти формуванню естетичних смаків глядачів. Обом авторам імпонувала самобутня драматургія Г. Ібсена, що тематикою, системою індивідуалізованих образів, психологічною доктриною, глибиною актуальних проблем (морально-етичних, шлюбних взаємин тощо) та концептуально новими підходами до постановки конфліктів, посутньо вирізнялася з-поміж творів кінця ХІХ – початку ХХ ст. Проаналізовані праці засвідчують обізнаність Б. Шоу і Я. Мамонтова з проблемами театру (репертуар, режисура, гра акторів), специфікою творчої лабораторії провідних акторів світових театрів. Виявлено, що твори зарубіжних драматургів Г. Ібсена, С. Пшибишевського, Г. Гауптмана активно увійшли в культурно-мистецький простір України початку ХХ ст. Я. Мамонтов був добре ознайомлений зі здобутками зарубіжних письменників, усвідомлював значення і перспективність прогресивних ідей європейських творчих сил для розвитку української літератури і театральної справи. Б. Шоу і Я. Мамонтов аналізують твори провідних світових драматургів, зауважують про новаторські підходи авторів, які формують засади «нової драми», європеїзують українську літературу і театр
ІНТЕРМЕДІАЛЬНІСТЬ ПОЕЗІЇ БОГДАНА ЛЕПКОГО
Get PDFThe article analyzes the literary and musical correlations of Bohdan Lepky's poems, outlines the interaction of music and words in the poetic cycle «Desperato». The research uses general scientific methods of analysis, synthesis, hermeneutic, intertextual and intermedia approaches. It is indicated that intermediality is defined as the connection of a literary work with other types of arts – music, painting, cinema, theater. Literary and musical interferences of poetic works explain the polyphonic sound, artistic multi-vectority, emphasize the «inner sound» of the word. The intermedial aspects of the artist's poetry are inspired by folklore style in poems, songs, and the stylization of the melody kolomiyok. Special attention is paid to the melodic ornamentation of Bohdan Lepky's poetry: the colloquial structure of the poems, the metrorhythm, the lyricization of the monostrophes. The research focuses on the musical structure of the poems of the «Desperato» cycle, the rhythm and melody of each poem, the minor-major mood, where each tempo fits into the other and forms a whole. Markers of intermediality in the poetic cycle are musical tonality, tempo rhythm of poems, polyphony, recoding of poetic text by means of music. It is noted that the context of «Desperato» can be read through Frederic Chopin's music, the artistic flavor of Polish folk dance – mazurkas, which enhance the passion and depth of the lyrical hero's feelings, tension and drama. The affinity of the artistic thinking of the Ukrainian poet and the Polish composer can be seen in the consonance of the tempo and rhythm of the poems and the semantic mood of the music. The interaction of words and sound, experiments with artistic language, involvement in the literature of folk and instrumental music indicate the artist's search for creative self-expression.У статті здійснено аналіз літературно-музичних кореляцій віршів Богдана Лепкого, окреслено взаємодію музики і слова в поетичному циклі «Desperato». У дослідженні застосовано загальнонаукові методи аналізу, синтезу, герменевтичний, інтертекстуальний та інтермедіальний підходи. Вказано, що інтермедіальність визначається як зв’язок літературного твору з іншими видами мистецтв – музикою, живописом, кіно, театром. Літературно-музичні інтерференції поетичних творів експлікують поліфонічність звучання, мистецьку багатовекторність, акцентують на «внутрішньому звуці» слова. Інтермедіальні аспекти поезії митця інспіровані фольклорною стилістикою у віршах, пісенністю, стилізацією коломийкової мелодії. Особливу увагу приділено мелодійній орнаментальності поезії Богдана Лепкого: коломийковій структурі віршів, метроритміці, ліризації моностроф. У дослідженні акцентовано на музичній структурі поезій циклу «Desperato», ритмомелодиці кожного вірша, мінорно-мажорному настрою, де кожний темп вписується в інший і складає цілісність. Маркерами інтермедіальності в поетичному циклі виступають музична тональність, темпоритм віршів, багатоголосся, перекодування поетичного тексту засобами музики. Відзначено, що контекст «Desperato» прочитується через музику Фредерика Шопена, мистецький колорит польського народного танцю – мазурки, що підсилюють пристрасть і глибину почуттів ліричного героя, напруженість та драматизм. Спорідненість художньо-образного мислення українського поета та польського композитора вбачаємо в суголосності темпоритму віршів та смислової настроєвості музики. Взаємодія слова та звуку, експерименти з художньою мовою, залучення до літератури народної та інструментальної музики вказують на пошуки творчого самовираження митця
МУЗИКОЗНАВЧІ РЕФЛЕКСІЇ В ЛОГОСІ ІСТОРІЇ МУЗИКИ
Get PDFThe purpose of the article is to study individual topics in the discipline “Logos of the History of Music” for applicants for higher education in specialty 025 “Musical Art” of the third educational and scientific level. The scientific novelty lies in the fact that an analysis of scientific literature on the problems of modern musicology was carried out, while sources translated from the Czech language were introduced into scientific circulation. The conclusions, based on the internal interaction of scientific ideas, definitions and experience, highlight issues in the discipline “Logos of the History of Music”. This concerns theory, history of music, practice in the musicological reflections of modern researchers to improve the categorical apparatus of scientific research of applicants; expanding the range of search information for your own research; conducting a dialogue between history and modernity with the solution of complex problems in the development of Ukrainian musical art from the standpoint of studying the works of researchers. The definition of “logos” with the meaning “word, speech” and the verbs “to collect, speak, count” is analyzed. Parallels are drawn between the content of the definitions “logic and logos” and it is determined that “logos” in logic leads to conclusions and the invention of cause-and-effect relationships. The introduction of the discipline definition “logos” into the name of the discipline is justified to emphasize the specifics of studying the history of music in the discourse of modern musicology. The specifics of the topic “Musicological reflections on the works of artists” are revealed. Using the example of scientific sources (I. Vezhnevets, A. Kravchenko, V. Stepurko), attention is paid to different accents in the study of personalities: creativity, teaching, regional studies, genre and stylistic features of creativity. The terminological apparatus of applicants has been expanded: “introversion of composer’s thinking, semiological analysis and musical portrait”. A model of working with individuals in relation to ethnohistorical levels (ethnicity, history, relationships, influence) is proposed using the example of the composer, performer, cultural and artistic figure of the Czech Republic, Holland, Sweden, Ukraine (Bukovyna) V. Grzhimali (junior) based on the works of I. Glebovitsky, A. Gostomskaya, I. Shtolby. His organizational role in the concert life of Chernivtsi, the leadership of the “Society for the Promotion of Musical Art in Bukovyna”, the “Male Singing Society” and the string quartet, his writing activity with the book “Dreissig Jahre Musik in der Bukowina” (1874–1904) are noted. His composing activity is represented by the opera “The Enchanted Prince,” staged on European stages and in Ukraine. Work with archival sources from various funds from personal family documents, manuscripts of musical criticism and musical works by M. Tutkovsky, M. Shipovich, S. Drimtsov is presented in the monograph by A. Gedz.Мета статті – вивчення окремих тем із дисципліни «Логос історії музики» для здобувачів вищої освіти спеціальності 025 «Музичне мистецтво» третього освітньо-наукового рівня. Наукова новизна полягає в тому, що здійснено аналіз наукової літератури з проблем сучасного музикознавства, при цьому до наукового обігу введено джерела в перекладах із чеської мови. На основі внутрішньої взаємодії наукових ідей, дефініцій і досвіду виокремлено питання з дисципліни «Логос історії музики» в музикознавчих рефлексіях сучасних дослідників задля вдосконалення категоріального апарату наукового дослідження здобувачів; розширення спектру пошукової інформації для власних досліджень; проведення діалогу між історією і сучасністю з розв’язанням комплексних проблем у сфері розвитку українського музичного мистецтва з позицій вивчення праць дослідників. Проаналізовано дефініцію «логос» зі значенням «слово, мова» й дієсловами «збирати, говорити, рахувати». Проведено паралелі змісту дефініцій «логіка й логос» і визначено, що «логос» у логіці спрямовує до умовиводів і винаходу причино-наслідкові зв’язків. Обґрунтовано введення в назву дисципліни дефініції «логос» для підкреслення специфіки вивчення історії музики в дискурсі сучасного музикознавства. Розкрито специфіку теми «Музикознавчі рефлексії з творчості митців». На прикладі наукових джерел (І. Вежневець, А. Кравченко, В. Степурко) приділено увагу таким різним акцентам вивчення особистостей, як творчість, викладацька діяльність, регіоналістика, жанрово-стилістичні особливості творчості тощо. Розширено термінологічний апарат здобувачів «інтроверсія композиторського мислення, семіологічний аналіз, музичний портрет. Запропоновано модель роботи з особистостями у співвідношенні етноісторичних рівнів (етнос, історія, взаємозв’язки, вплив) на прикладі композитора, виконавця, культурно-мистецького діяча Чехії, Голландії, Швеції, України (Буковини) В. Гржімалі (молодшого) за роботами І. Глібовицького, А. Гостомської, Й. Штолби. Відзначено його організаторську роль у концертному житті Чернівців, керівництво Товариством сприяння музичному мистецтву на Буковині, Чоловічим співацьким товариством» і струнним квартетом, письменницьку діяльність (книга «Тридцять років музики на Буковині (1874–1904)» німецькою мовою). Його композиторську діяльність презентовано оперою «Зачарований принц», яка поставлена на сценах Європи й Україні. Роботу з архівними джерелами з різних фондів з особистих родинних документів, рукописів музично-критичних і музичних творів М. Тутковського, М. Шиповича, С. Дрімцова представлено в монографії О. Ґедзь
НАРОДНІ ТАНЦІ ЯК УТІЛЕННЯ АРХЕТИПОВИХ ОБРАЗІВ В ІНСТРУМЕНТАЛЬНІЙ МУЗИЦІ УКРАЇНСЬКИХ КОМПОЗИТОРІВ
Get PDFThe article offers an approach to folk dances from the perspective of archetype theory. The theoretical base is based on the classic work of K. G. Jung “Archetypes and the Collective Unconscious”, the provisions of which are supplemented by the ideas of the modern researcher M. Severynova (archetype as co-existence). The purpose of the article is to problematize the archetypal meaning of folk dance in the system of professional creativity of Ukrainian composers of the 19th century. The novelty consists in expanding the interpretation of the semantic space of Ukrainian folklorism of the 19th century by establishing a semantic correlation between the folk dance and the archetype as the content of the collective unconscious. Analytical-typological, historical-cultural, systematic research methods are used in the article to achieve the formulated goal. The conclusions emphasize that the archetypes of a certain culture are embodied in fairy tales, myths, folklore, and find their expression in professional art. They have various forms of manifestation as a result of transformation into archetypal images. Most simply, they are revealed through words and visual images, but folk dances, as an accumulation of collective experience, can also appear as archetypal images (having physical and sensory features in the form of typological genre features). The reproduction (or citation) of folk dance in the works of Ukrainian composers of the 19th century was of great importance in the context of national revival, performing the functions of existence and “eternal return” on the axis of time to the root — the genetic matrix of culture, which ensures the existence of the people and the endurance of the cultural tradition in changing historical and social context. Such a view of the appeal to folklore significantly expands the horizons of folklorism as a sign of professional musical creativity of the 19th century.У статті пропонується підхід до народних танців з позиції теорії архетипів. За основу теоретичної бази взято класичну працю К. Ґ. Юнґа «Архетипи і колективне несвідоме», положення якої доповнюються ідеями сучасної дослідниці М. Северинової (архетип як співбуття). Метою статті є проблематизація архетипічного значення народного танцю в системі професійної творчості українських композиторів ХІХ століття. Новизна полягає в розширенні трактування смислового поля українського фольклоризму ХІХ століття завдяки встановленню смислової кореляції між народним танцем і архетипом як змістом колективного несвідомого. Для досягнення сформульованої мети у статті застосовано аналітично-типологічний, історико-культурологічний, системний методи дослідження. У висновках підкреслюється, що архетипи окремої культури втілюються в казках, міфах, фольклорі, знаходять своє вираження у професійному мистецтві. Вони мають різні форми виявлення в результаті перетворення на архетиповані образи. Простіше за все вони виявляються через слово та візуальні образи, однак народні танці як акумуляція колективного досвіду також можуть поставати як архетиповані образи (що мають наявно-чуттєві ознаки у вигляді типологічних жанрових ознак). Відтворення (або цитування) народного танцю у творах українських композиторів ХІХ століття мало величезне значення в контексті національного відродження, виконувало екзистенційну функцію та функцію «вічного повернення» на осі часу до кореневих глибин – генетичної матриці культури, що забезпечує існування народу та тяглість культурної традиції у змінюваному історичному тасоціальному контексті. Такий погляд на звернення до фольклору значно розширює обрії фольклоризму як ознаки професійної музичної творчості ХІХ століття
ФРИДЕРИК ШОПЕН ТА ФЕРЕНЦ ЛІСТ: КОМУНІКАЦІЯ У ФОРТЕПІАННОМУ АНСАМБЛІ
Get PDFThe article is devoted to the creative communication of famous pianists of the 19th century – Franz Liszt and Frederic Chopin in a piano ensemble. It is emphasized that the processes of improving the piano as an instrument by the firms of S. Erard and C. Pleyel contributed to the appearance of a large number of pianists in the Paris concert salons in the 1830s, who competed with each other and same time united for joint performances in piano ensemble. Frederic Chopin’s compositional and performing activities are studied, which demonstrates his interest in the piano ensemble genre. The features of Chopin’s style as a performer are characterized on the basis of critical reviews of his contemporaries, which emphasize the chamberness, lyricism and elegance of his playing. The main innovative approaches of Franz Liszt to the interpretation of the possibilities of the piano from the point of view of orchestrality, virtuosity, the extreme degree of romantic expressiveness and theatricality are outlined. It was determined that for some time Chopin and Liszt, despite the difference in their individual artistic and performing manner of communicating with the listener, played together in piano ensembles. As a result of the analysis, it was found Frederic Chopin highly valued Liszt’s interpretation of his etudes, and Franz Liszt paid considerable attention to Chopin’s work (in the book dedicated to him), noting its romantic sublimity, poetics and harmonic potential. It was researched that among the piano-ensemble works they performed Johann Sebastian Bach’s concerto for the three pianos, Ignaz Moscheles’ Grande sonata and George Onslow’s sonata for piano duet, Ferdinand Hiller’s Grand Duet for piano duo. It is proved that the exchange of artistic thinking in the communication of two talented figures, such as Frederic Chopin and Franz Liszt formed a new spiritual reality, which was aimed at a highly artistic interpretation of music.Стаття присвячена творчій комунікації відомих піаністів XIX століття – Ференца Ліста та Фридерика Шопена у фортепіанному ансамблі. Підкреслено, що саме процеси вдосконалення фортепіано як інструмента фірмами С. Ерара та К. Плейєля сприяли появі численної кількості піаністів у паризьких концертних салонах в 1830-і роки, які конкурували один з одним і водночас об’єднувались для спільних виступів у фортепіанних ансамблях. Досліджена композиторська та виконавська діяльність Фридерика Шопена, яка демонструє його інтерес до жанру фортепіанного ансамблю. Охарактеризовано риси стилю Ф. Шопена-виконавця на основі критичних відгуків його сучасників, які підкреслюють камерність, ліричність, елегантність його гри. Окреслені основні новаторські підходи Ференца Ліста до трактовки можливостей фортепіано з погляду оркестральності, віртуозності, крайнього ступеня романтичної виразовості та театральності. Визначено, що протягом деякого часу Ф. Шопен і Ф. Ліст, незважаючи на різницю в їхній індивідуальній артистично-виконавській манері спілкування зі слухачем, грали разом у фортепіанних ансамблях. У результаті проведеного аналізу з’ясовано, що Фридерик Шопен високо оцінював інтерпретацію Ф. Лістом своїх етюдів, а Ференц Ліст приділив значну увагу творчості Ф. Шопена (у присвяченій йому книзі), зазначив її романтичну піднесеність, поетичність, мелодичний і гармонічний потенціал. Досліджено, що серед фортепіанно-ансамблевих творів ними виконувались концерт Йоганна Себастьяна Баха для трьох клавірів, Grand соната Ігнаца Мошелеса та соната Джорджа Онслоу для клавірного дуету, Grand Duet Фердінанда Гіллера для двоклавірного дуету. Доведено, що обмін художнім мисленням у спілкуванні двох талановитих постатей, якими були Фридерик Шопен і Ференц Ліст, утворював нову духовну реальність, яка була спрямована на високохудожню інтерпретацію музики
ФОРМУВАННЯ ТА УДОСКОНАЛЕННЯ АПЛІКАТУРНОГО МИСЛЕННЯ ГІТАРИСТІВ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ІНСТРУМЕНТАЛІСТІВ-ВИКОНАВЦІВ
Get PDFThe article is dedicated to the analysis of methodologies that will help guitarists develop fingering thinking during the professional training of performing instrumentalists. It has been clarified that the variability of guitar fingering is an effective tool for realizing the artistic tasks of a musical piece, taking into account the individual capabilities of the performer and achieving comfort when playing a musical instrument. It has been determined that to form the fingering thinking of guitarists, it is essential to master the basic fingering principles. For this, it is important to assess the role of both the right and left hands, as well as each finger, during the performance on the musical instrument. It has been revealed that five-fingered fingering, as a regular stage in the development of playing technique, should not negate but rather complement and develop the techniques established in four-fingered fingering, thereby enriching the guitarist's performing technique with new possibilities. It has been proven that a significant problem in the application of the right-hand fingering for beginner performers can be considered the accidental duplication of any of the fingers. It has been traced that the formation and improvement of fingering thinking in guitarists should be viewed in the context of the comprehensive process of professional training for performing instrumentalists. In particular, it is important to think not just with the fingers but also to hear the future performance with the inner ear. It has been established that one of the main conditions for masterful performance on a musical instrument is the application of rational fingering; therefore, fingering discipline is one of the most important principles that should be taught from the very beginning of instrumental training.Стаття присвячена аналізу методології, яка допоможе гітаристам сформувати аплікатурне мислення у процесі професійної підготовки інструменталістів-виконавців. З’ясовано, що варіативність гітарної аплікатури є дієвим інструментом для реалізації художніх завдань музичного твору, врахування індивідуальних можливостей виконавця та досягнення зручності під час гри на музичному інструменті. Визначено, що формуючи аплікатурне мислення гітаристів варто оволодіти базовими аплікатурними принципами. Для цього важливо оцінити роль під час гри на музичному інструменті правої та лівої руки та кожного пальця зокрема. Виявлено, що п’ятипальцева аплікатура як закономірний етап розвитку техніки гри повинна не перекреслювати, а доповнювати прийоми гри, які раніше затвердилися в чотирипальцевій аплікатурі, і тим самим збагатили виконавську техніку гітариста новими можливостями. Доведено, що суттєвою проблемою у застосуванні аплікатури правої руки виконавців-початківців можна вважати випадковий дубляж одного із пальців. Прослідковано, що формування та удосконалення аплікатурного мислення гітаристів слід розглядати у контексті комплексного процесу професійної підготовки інструменталістів-виконавців. Зокрема, важливо мислити не просто пальцями, а чути внутрішнім слухом майбутнє виконання. Встановлено, що одною з головних умов майстерного виконання на музичному інструменті є застосування раціональної аплікатури, тому аплікатурна дисципліна – один із найважливіших принципів, якому потрібно навчити ще на початковому етапі гри на інструменті. Таким чином, на сучасному етапі розвитку виконавської майстерності формувати аплікатурне мислення гітаристів потрібно якомога раніше