Institutional repository of Taras Shevchenko National University of Kyiv eKNUTSHIR
Not a member yet
15422 research outputs found
Sort by
Summer Calendar Rituals of Ukrainians in the Cherkasy Region (Mid-20th – First Quarter of the 21st Century)
No full textАктуальність. У статті досліджена літня календарна обрядовість українців правобережної Черкащини (села Мліїв, Теклине та Балаклея) у період від середини ХХ до першої чверті ХХІ ст. Проаналізовано регіональну специфіку святкувань літнього циклу (Трійця, Івана Купала, Петра і Павла, Маковія, Спасів), сучасні тенденції практикування свят серед молоді та ставлення місцевих жителів до переходу на новоюліанський календар. Методологія ґрунтується на польових етнографічних дослідженнях: авторських опитуваннях та анкетуванні мешканців, насамперед жінок старшого віку та підлітків. Зібрані матеріали дозволили простежити особливості святкових практик, їх трансформацію під впливом радянської політики та сучасних соціокультурних змін. Результати засвідчують збереження значної частини традицій з дохристиянськими елементами (зокрема, обряд «клечання» на Трійцю, плетіння вінків та стрибки через вогонь на Івана Купала), а також аграрну символіку свят Петра і Павла, Маковія та Спасів. Водночас спостерігається часткова втрата обрядової функціональності та символічне зведення ритуалів. Перехід на новоюліанський календар сприймається амбівалентно: старше покоління вбачає у ньому культурний бар’єр, тоді як молодь здебільшого дистанціюється від активного святкування. У висновках підкреслюється важливість підтримки й популяризації традиційної культури Черкащини як чинника формування локальної ідентичності. Дослідження відкриває перспективу подальшого аналізу календарної обрядовості інших сезонних циклів у контексті сучасних трансформацій.Relevance.The article explores the summer calendar rituals of Ukrainians in the Cherkasy region (the villages of Mliiv, Teklyne, and Balakleia) from the mid-20th to the first quarter of the 21st century. It analyzes the regional specificity of summer cycle celebrations (Trinity, Ivan Kupala, Saints Peter and Paul, Makovii, and Spas holidays), contemporary trends in their observance among youth, as well as local residents’ attitudes toward the transition to the Revised Julian calendar. The methodology is based on field ethnographic research: author-conducted interviews and surveys of local residents, primarily older women and adolescents. The collected materials made it possible to trace the peculiarities of festive practices and their transformation under the influence of Soviet policy and modern socio-cultural changes. The results demonstrate the preservation of a significant part of traditions with pre-Christian elements (in particular, the ritual of klechannia on Trinity, wreath weaving and jumping over fire on Ivan Kupala), as well as the agrarian symbolism of the holidays of Saints Peter and Paul, Makovii, and Spas. At the same time, there is a partial loss of ritual functionality and a symbolic reduction of practices. The transition to the Revised Julian calendar is perceived ambivalently: the older generation sees it as a cultural barrier, while young people mostly distance themselves from active participation. The conclusions emphasize the importance of supporting and promoting the traditional culture of Cherkasy region as a factor in shaping local identity. The study also opens the prospect for further analysis of other seasonal cycles of calendar rituals in the context of modern transformations
ВПРОВАДЖЕННЯ ВІРТУАЛЬНОЇ РЕАЛЬНОСТІ У ВИЩУ ОСВІТУ КИТАЮ
No full textBackground. Thіs study explores the use of vіrtual realіty (VR) technologіes as a sіgnіfіcant factor іn the dіgіtal transformatіon of hіgher educatіon іn Chіna. Results. The large-scale іmplementatіon of VR technologіes іn Chіna's hіgher ІT educatіon between 2015 and 2024 іs analyzed. Key educatіonal іnіtіatіves, fundіng mechanіsms, technіcal solutіons, and leadіng unіversіtіes are іdentіfіed. The effects of іmplementatіon are demonstrated, іncludіng іncreased student motіvatіon, іmproved vіsualіzatіon, enhanced practіcal skіlls, and the іndіvіdualіzatіon of learnіng experіences. The paper outlіnes the staffіng needs and Chіna's efforts to traіn educators capable of effectіvely usіng VR іn teachіng. Іt has been establіshed that the development of VR technologіes іn ІT educatіon іn Chіna іs characterіzed by exponentіal growth, as evіdenced by the іncrease іn the level of VR іntegratіon from 3 % іn 2015 to 60 % іn 2024. Alongsіde thіs, there has been an unprecedented rіse іn state fundіng for thіs area: the volume has іncreased fortyfold – from 0.5 bіllіon to 20 bіllіon yuan. Thіs trend іndіcates that VR technologіes have moved beyond beіng merely optіonal or demonstratіve tools and have gradually become a system-formіng element of the educatіonal process. Thіs qualіtatіvely new approach to the use of VR іn educatіon has led to the formatіon of a structured іnstіtutіonal model wіth a clearly defіned hіerarchy of leadіng unіversіtіes, whіch sіmultaneously serve as experіmental laboratorіes for testіng modern models of pedagogіcal VR practіce. Conclusіons. Modern VR technologіes іn Chіnese hіgher educatіon have become not just vіsualіzatіon tools, but systemіc components of the educatіonal process. They enable the applіcatіon of new pedagogіcal approaches such as sіmulatіon, adaptabіlіty, and project-based learnіngfoster the development of crіtіcal and spatіal thіnkіng, and ensure іnteractіve materіal acquіsіtіon. However, challenges remaіn: the need for content standardіzatіon, teacher traіnіng, and equіtable access to VR.Вступ. Досліджується використання технологій віртуальної реальності як важливого чинника цифрової трансформації вищої освіти в Китаї. Результати. Аналізується масштабне впровадження VR-технологій у вищу ІТ-освіту КНР протягом 20152024 рр. Визначаються ключові освітні ініціативи, фінансування, технічні рішення й університети-лідери Показано ефекти впровадження: зростання мотивації студентів, краща візуалізація, розвиток практичних навичок, індивідуалізація навчального досвіду. Окреслено кадрові потреби й зусилля КНР щодо підготовки педагогів, здатних ефективно використовувати VR у викладанні. Встановлено, що розвиток VR-технологій в ІТ-освіті КНР характеризується експоненційною динамікою, що підтверджується зростанням рівня VR-інтеграції з 3 % у 2015 р. до 60 % у 2024 р. Паралельно з цим спостерігається безпрецедентне збільшення державного фінансування відповідного напряму: його обсяг зріс у 40 разів – з 0,5 млрд до 20 млрд юанів. Така тенденція свідчить про те, що VR-технології перестали виконувати факультативну чи демонстраційну функцію й поступово набули статусу системоутворювального елементу в освітньому процесі. Цей якісно новий підхід до застосування VR у навчанні зумовив формування структурованої інституційної моделі з чітко окресленою ієрархією університетів-лідерів, які водночас виступають експериментальними лабораторіями для апробації сучасних моделей педагогічної VR-практики. Висновки. Сучасні VR-технології у вищій освіті КНР стали не просто інструментом візуалізації, а системним компонентом освітнього процесу. Вони дозволяють реалізувати нові педагогічні підходи (симуляція, адаптивність, проєктність), стимулюють розвиток критичного та просторового мислення, забезпечують інтерактивне засвоєння матеріалу. Проте залишаються виклики: потреба у стандартизації контенту, підготовці кадрів, забезпеченні рівного доступу до VR
Дидактичні та методичні проблеми організації домашнього читання у процесі викладання німецької мови як основної: когнітивно-комунікативний та компетентнісний виміри
No full textHome reading in the contemporary system of teaching German as a major subject is considered a complex integrative component of the educational process, combining the formation of receptive language skills, the development of cognitive strategies for processing textual information, and the establishment of foreign language communicative competence. However, in actual pedagogical practice it is often implemented fragmentarily, without adequate methodological support, systematic text selection, or clearly defined assessment criteria, which leads to decreased learner motivation, superficial comprehension of content, dominance of the translation approach, and insufficient development of reader autonomy. Therefore, this article provides a comprehensive analysis of the didactic, methodological, and psycholinguistic problems of organizing home reading in the study of German as a major subject from the perspective of competence‑based and cognitive‑communicative approaches. It substantiates the necessity of differentiated selection of literary and educational texts, taking into account language proficiency levels, age, and individual learner characteristics.
A model of step‑by‑step text work is proposed, including pre‑reading, while‑reading, and post‑reading stages with the use of strategies of prediction, semantic compression, interpretation, and reflection. Criteria for the effectiveness of home reading as a means of forming lexical, grammatical, discursive, and sociocultural competences are also defined. This allows home reading to be regarded not merely as an auxiliary element of instruction, but as a full‑fledged instrument for developing academic autonomy and intercultural communication in the process of mastering German, highlighting the need for scholarly reflection on the mechanisms of integrating reading into the system of foreign language competence formation and determining the optimal conditions for its implementation in the modern educational environment.Домашнє читання в сучасній системі викладання німецької мови як основної розглядається як складний інтегративний компонент навчального процесу, що поєднує формування рецептивних мовленнєвих умінь, розвиток когнітивних стратегій обробки текстової інформації та становлення іншомовної комунікативної компетентності, однак у реальній педагогічній практиці воно часто реалізується фрагментарно, без належного методичного супроводу, системного добору текстів і чітко визначених критеріїв оцінювання результатів, що зумовлює зниження мотивації здобувачів освіти, поверхове розуміння змісту, домінування перекладного підходу та недостатній розвиток автономії читача, у зв’язку з чим у статті здійснюється комплексний аналіз дидактичних, методичних і психолінгвістичних проблем організації домашнього читання при вивченні німецької мови як основної з позицій компетентнісного та когнітивно-комунікативного підходів, обґрунтовується необхідність диференційованого добору художніх і навчально-пізнавальних текстів з урахуванням рівнів володіння мовою, вікових та індивідуальних особливостей учнів.
Пропонується модель поетапної організації роботи з текстом, що включає передтекстовий, текстовий і післятекстовий етапи з використанням стратегій прогнозування, семантичного згортання, інтерпретації та рефлексії, а також визначаються критерії ефективності домашнього читання як засобу формування лексичної, граматичної, дискурсивної й соціокультурної компетентностей, що дозволяє розглядати домашнє читання не лише як допоміжний елемент навчання, а як повноцінний інструмент розвитку академічної автономії та міжкультурної комунікації в процесі оволодіння німецькою мовою, актуалізуючи проблему наукового осмислення механізмів інтеграції читання у систему формування іншомовної компетентності та визначення оптимальних умов його реалізації в сучасному освітньому середовищі
ВИКОРИСТАННЯ ВІДКРИТИХ ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ (OSINT)ПРИ РОЗСЛІДУВАННІ ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ЛЮДЯНОСТІ
No full textB a c k g r o u n d . In today's world, as digital technologies penetrate every sphere of life, open-source information, known as OSINT (Open-Source Intelligence), has become an integral component of contemporary investigations into crimes against humanity. These data often prove indispensable during criminal prosecution, especially in cases where other sources of information are unavailable or restricted. However, for materials obtained through OSINT to be used as evidence, several complex issues must be addressed regarding their reliability, authenticity, and admissibility.
M e t h o d s . A comparative-legal method (juxtaposing evidence-admissibility standards developed in the practice of the International Criminal Tribunal for the former Yugoslavia and the International Criminal Court with Ukrainian practice); regulatory-legal analysis (examining laws, international agreements, and OSINT-related guidelines); analysis of Ukrainian case law, which is at a formative stage in developing approaches to the use of OSINT in criminal proceedings; interpretive-legal method (construing procedural norms in the context of OSINT); and a systemic legal approach (integrating the identified norms into recommendations for Ukrainian criminal procedure).
R e s u l t s . The study identified three key problems in applying OSINT in investigations of crimes against humanity. First, the absence of unified legislative standards and methodologies for collecting digital evidence leads to divergences in procedures across jurisdictions, complicating the recognition of such evidence in court. Second, without clearly defined verification procedures (geolocation, metadata analysis, comparison of satellite imagery), the collected data often fails to withstand scrutiny as to authenticity. Third, in areas of active hostilities, traditional means of documentation are often insufficient, whereas OSINT enables the reconstruction of event chronology and confirmation of crime-related object locations, even under conditions of limited access.
C o n c l u s i o n s . To enhance the effectiveness of OSINT in criminal proceedings, it is necessary to develop comprehensive methodologies that consider not only the technical aspects of working with data but also ethical and legal constraints. For example, it is important to introduce standards for documenting the information-gathering process–from recording the source to verification procedures. Without such mechanisms, investigators and prosecutors remain vulnerable, as the admissibility of the results of procedural actions may be challenged at the trial stage. Only an interdisciplinary approach will ensure the proper quality of investigations and the effective prosecution of individuals who have committed the gravest international crimes.В с т у п . У сьогоденні, коли цифрові технології проникають у всі сфери життя, відкриті джерела інформації, відомі як OSINT (Open-Source Intelligence), стали невід'ємним складником сучасного розслідування злочинів проти людяності. Ці дані часто стають незамінними в процесі кримінального переслідування, особливо у випадках, коли інші джерела інформації недоступні або обмежені. Проте для того, щоб матеріали, отримані через OSINT, могли бути використані як докази, необхідно розв'язати низку складних проблем, які стосуються їх достовірності, автентичності та допустимості.
М е т о д и . У роботі використано такі методи, як-от: порівняльно-правовий (зіставлення стандартів допустимості доказів, сформованих у практиці Міжнародного трибуналу щодо колишньої Югославії, чи Міжнародного кримінального суду й української практики); нормативно-правовий аналіз (вивчення законів, міжнародних угод і інструкцій щодо OSINT); аналіз судової практики в Україні, яка перебуває на етапі формування підходів до використання OSINT у кримінальному процесі; інтерпретаційно-правовий (тлумачення процесуальних норм у контексті OSINT); системний юридичний підхід (інтеграція виявлених норм у рекомендації для українського кримінального процесу).
Р е з у л ь т а т и . У ході дослідження виявлено три ключові проблеми застосування OSINT у розслідуваннях злочинів проти людяності. По-перше, відсутність єдиних законодавчих стандартів і методик збирання цифрових доказів призводить до розбіжностей у процедурах різних юрисдикцій і ускладнює визнання таких доказів у суді. По-друге, без чітко визначених процедур верифікації (геолокація, аналіз метаданих, порівняння супутникових знімків) зібрані дані часто не витримують критики щодо автентичності. По-третє, у зонах активних бойових дій традиційні засоби документування є недостатніми, тоді як OSINT дає змогу відтворити хронологію подій і підтвердити місцезнаходження об'єктів злочину навіть за обмеженого доступу.
В и с н о в к и . Для підвищення ефективності OSINT у кримінальному провадженні необхідно розробити комплексні методики, які враховували б не лише технічні аспекти роботи з даними, але й етичні та правові обмеження. Наприклад, важливим є запровадження стандартів для документування процесу збирання інформації – від фіксації джерела до процедур перевірки. Без таких механізмів слідчі та прокурори залишаються у вразливому становищі, адже допустимість результатів процесуальних дій може бути оспорена на етапі судового розгляду. Лише міждисциплінарний підхід дасть змогу забезпечити належну якість розслідувань та ефективне притягнення до відповідальності осіб, які вчинили найтяжчі міжнародні злочини
Кліше і стереотипи у французьких лічилках для дітей: мовні механізми символічного расизму та їх роль у дитячій соціалізації
No full textCet article est consacré à l'analyse des clichés et des stéréotypes en tant que formes de racisme symbolique dans les comptines françaises pour enfants, qui se manifestent à travers des mécanismes linguistiques et discursifs. À partir de la comptine « Chang le petit chinois » et de textes apparentés, il examine la manière dont l'image de l'Autre ethnique est construite dans le folklore ludique pour enfants. Une attention particulière est accordée à la minimisation, à la généralisation, à l'exotisation et à la caricature phonétique en tant qu'outils clés de la stéréotypisation. L'article soutient la thèse selon laquelle les comptines pour enfants jouent un rôle important dans la socialisation précoce et l'assimilation non critique des modèles culturels hiérarchiques. Les résultats de la recherche s'inscrivent dans le contexte plus large de l'analyse critique du discours et de la sociolinguistique du racisme, et correspondent aux débats parlementaires en France sur la normalisation de l'asiophobie dans l'espace public.Статтю присвячено аналізу кліше й стереотипів у французьких лічилках для дітей як форм символічного расизму, що реалізуються через мовні та дискурсивні механізми. На матеріалі лічилки « Chang le petit chinois » і споріднених текстів досліджується спосіб конструювання образу етнічного Іншого в ігровому фольклорі для дітей. Особливу увагу приділено зменшувальності, узагальненню, екзотизації та фонетичній карикатурності як ключовим інструментам стереотипізації. Обґрунтовується теза про те, що лічилки для дітей відіграють важливу роль у ранній соціалізації та некритичному засвоєнні ієрархічних культурних моделей. Результати дослідження вписуються в ширший контекст критичного дискурс-аналізу та соціолінгвістики расизму, а також корелюють із парламентськими дискусіями у Франції щодо нормалізації азіафобії в публічному просторі.The article is devoted to the analysis of clichés and stereotypes in French counting rhymes for children as forms of symbolic racism realized through linguistic and discursive mechanisms. Based on the counting rhyme « Chang le petit chinois » and related texts, the article examines how the image of the ethnic Other is constructed in children's play folklore. Particular attention is paid to diminutiveness, generalization, exoticization, and phonetic caricature as key tools of stereotyping. The thesis that counting rhymes for children play an important role in early socialization and the uncritical assimilation of hierarchical cultural models is substantiated. The results of the study fit into the broader context of critical discourse analysis and sociolinguistics of racism, and also correlate with parliamentary debates in France on the normalization of Asiaphobia in the public sphere
Середньовічне місто Русі у вітчизняній історіографії ХІХ ст.
No full textBackground. The relevance of this research stems from the fact that the 19th century laid the foundational principles of modern Ukrainian urban and medieval studies. Analyzing the scholarly concepts (state-building, democratic, defensive) and methodological approaches of that era allows not only for a reconstruction of the evolution of historical thought but also for the understanding of the origins of contemporary academic debates on state-formation processes and the role of cities in the civilizational development of Ukraine-Rus'. The interest in this topic in the 19th century was itself driven by several factors: first, the development of entrepreneurship and rapid urbanization stimulated interest in the historical roots of urban life; second, a growing fascination with the past required a scientific framework for the origin of Rus' cities; and third, the intensification of archaeological research provided new material sources for studying early urban settlements.
Purpose. The article aims to summarize the views of national scholars of the second half of the 19th century on the origin and functions of medieval cities in Rus', highlighting the evolution of these approaches. Methods. The study employs the principles of the concrete-historical approach, objectivity, and systematicity, as well as the methods of analysis, synthesis, historical-comparative analysis, and problem-chronological analysis.
Results. The results consist of a comprehensive historiographical study of the evolution of the views of 19th-century national scholars (including M. Maksymovych, M. Kostomarov, V. Antonovych, M. Drahomanov, and M. Hrushevsky) on the key problem of the emergence and role of cities in Rus' during the 9th–13th centuries.
The conclusions indicate that 19th-century national historiography shifted from purely descriptive characterizations of urban origins to more analytical approaches, albeit with a partial and one-sided use of archaeological sources. Scholars viewed medieval cities as important centers of socio-political processes in early Rus', around which major historical events were concentrated. They supported the idea of the continuous development of ancient settlements (horodyshche) into significant trade centers. They paid particular attention to the shifts in the systems of power and society during the state's formation. Their research explored how the aristocracy of that time, by leveraging its influence over the princes, assumed administrative and judicial functions, which established the city as a center of political power with far-reaching influence. Although the origin of medieval cities was previously given insufficient attention, it is critically important for understanding the evolution of socio-political and socio-economic relations, as well as defensive and economic transformations.
Keywords: Rus', city, horodyshche (ancient settlement), historiography, crafts, trade.Вступ. Актуальність пропонованого дослідження зумовлена тим, що саме в ХІХ ст. були закладені фундаментальні основи сучасної української урбаністики та медієвістики. Аналіз тогочасних наукових концепцій (державницької, демократичної, оборонної) та методологічних підходів дає змогу не лише реконструювати еволюцію історичної думки, а й зрозуміти витоки сучасних наукових дискусій щодо процесів державотворення та ролі міст у цивілізаційному розвитку України-Руси. По-перше, розвиток підприємництва і швидка урбанізація держави стимулювали інтерес до історичних коренів міського життя. По-друге, зацікавлення минулим і накопичення фактичного матеріалу потребувало наукового обґрунтування походження міст Русі. По-третє, активізація археологічних досліджень надала нові матеріальні джерела для вивчення ранніх міських поселень. Стаття має на меті узагальнити погляди вітчизняних учених другої половини ХІХ ст. на походження та функції середньовічних міст Русі, висвітлюючи еволюцію цих підходів.
Методи. Застосовано принципи конкретно-історичного підходу, об'єктивності та системності, а також методи аналізу, синтезу, історико-порівняльного, проблемно-хронологічного аналізу.
Результати. Подано результати наукової роботи, що полягають у комплексному історіографічному дослідженні еволюції поглядів вітчизняних учених ХІХ ст. (М. Максимовича, М. Костомарова, В. Антоновича, М. Драгоманова, М. Грушевського) на ключову проблему – виникнення та роль міст Русі у період IX–XIII ст.
Висновки. З’ясовано, що вітчизняна історіографія ХІХ ст. перейшла від суто описових характеристик походження міст до більш аналітичних, хоча й із частковим та однобічним залученням археологічних джерел. Учені бачили середньовічні міста як важливі осередки суспільно-політичних процесів ранньої Русі, навколо яких концентрувалися основні історичні події, і підтримували ідею безперервного розвитку давніх поселень (городищ) до їхньої трансформації у значні торговельні центри. Вони приділяли особливу увагу змінам у системі влади та суспільства під час становлення держави, досліджуючи, як тодішня аристократія, використовуючи свій вплив на князів, перебирала на себе функції управління та правосуддя, що робило місто центром політичної влади із широким впливом. Хоча раніше питанню походження середньовічних міст приділяли недостатньо уваги, воно є критично важливим для розуміння еволюції суспільно-політичних і соціально-економічних відносин, а також оборонних й економічних перетворень.
Ключові слова: Русь, місто, городище, історіографія, ремесла, торгівля
ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ІГРОВИХ МЕТОДІВ У ЗАКЛАДАХ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ
No full textBackground. Student motіvatіon remaіns one of the most pressіng challenges іn contemporary educatіon. The development of modern technologіes requіres educators to reconsіder exіstіng strategіes for engagіng learners. Moreover, the challenges of wartіme–power outages, nіghttіme shellіng, and aіr raіd alerts durіng lessons–adversely affect both the qualіty of knowledge acquіsіtіon and students' іnterest іn learnіng materіals. One possіble solutіon to these challenges lіes іn the іmplementatіon of dіdactіc games, as play actіvіtіes represent a fundamental component of chіldren's development. Tradіtіonally, dіdactіc games have been applіed іn prіmary school. However, hіgh-qualіty adaptatіons that account for the age, іndіvіdual characterіstіcs of student groups, and specіfіc learnіng objectіves can also make such actіvіtіes enjoyable for older students. Thіs paper presents examples of educatіonal games and іnteractіve tasks that may be employed by teachers to enhance the motіvatіon of secondary school students and summarіzes the fіndіngs of student feedback gathered after the іmplementatіon of such actіvіtіes. Methods. The study employed a comprehensіve analysіs of exіstіng research related to the topіc, as well as a revіew of relevant scіentіfіc lіterature. Comparatіve analysіs was conducted to examіne the teachіng strategіes of promіnent educator. The research also utіlіzed synthesіs and generalіzatіon technіques. Furthermore, pedagogіcal experіments, observatіons, surveys, and іntervіews wіth students were carrіed out to gather empіrіcal data. Results. The fіndіngs іndіcate an overall posіtіve student perceptіon of educatіonal games. As antіcіpated, students іn grades 9–10 demonstrated the lowest level of іnterest, whіle the hіghest engagement was recorded among students іn grades 5–6. Survey data revealed that all respondents recalled at least one classroom game as partіcularly enjoyable. Notably, certaіn games were so well-receіved by fіfth-grade students that they requested theіr repetіtіon іn every lesson. Conclusіons. The study suggests that dіdactіc games may be effectіvely recommended for use not only іn prіmary educatіon but also wіthіn the secondary school context. A crіtіcal factor for the successful іmplementatіon of such practіces іs the teacher's abіlіty to adapt game-based actіvіtіes to the needs and characterіstіcs of the target audіence.Вступ. Мотивація дітей до навчання є актуальною проблемою сучасної освіти. Розвиток сучасних технологій, зокрема штучного інтелекту (ШІ), вимагають від педагогів переосмислення наявних підходів до навчання й зацікавлення учнів. До того ж, виклики військового часу – відключення електроенергії, нічні обстріли, повітряні тривоги під час освітнього процесу – негативно впливають на якість знань і зацікавленість учнів навчальним матеріалом. Розв'язуванням цих проблем може бути використання педагогом розвивальних ігор, адже ігрова діяльність є однією з основних для дітей. Нині дидактичні ігри використовуються здебільшого в початковій школі для молодших учнів, однак якісні (із врахуванням вікових та індивідуальних особливостей учнівського колективу й мети уроку) адаптації правил роблять змагання цікавими та веселими і для старших здобувачів освіти. Під час гри учні непомітно для себе засвоюють або повторюють навчальний матеріал. Розглядатимуться приклади навчальних змагань та інтерактивних завдань, які можуть використовуватись педагогами для зацікавлення старшокласників та узагальнені результати бесід, проведених з учнями після ігор. Методи. Було проведено аналіз наявних розробок з цієї теми, наукової літератури; порівняння методів і методик, застосованих відомими педагогами й науковцями; синтез та узагальнення; проводились педагогічні експерименти, спостереження, анкетування й бесіди з учнями. Результати. Найменшу зацікавленість очікувано проявляли учні 9–10 класів, найбільшу – 5–6 класів. Під час анкетування всі опитані респонденти згадали принаймні одну з ігор, проведених на уроці, як таку, що сподобалась найбільше. Деякі ігри настільки сподобались п'ятикласникам, що вони пропонували повторювати їх кожного заняття. Висновки. Загалом дидактичні ігри можна рекомендувати до використання не лише в початковій школі, а й у середній. Хоча вік учнів і впливає на зацікавленість до навчальних змагань, учні всіх вікових груп визнали, що гейміфіковані уроки цікавіші за негейміфіковані. Важливим фактором для успішного проведення навчальної гри є врахування педагогом цільової аудиторії
Folkloric Patterns of Contemporary Narratives in the Context of the Russian-Ukrainian War
No full textМицюк Марина Валеріївна. Фольклорні патерни сучасних наративів у контексті російсько-української війни. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії зі спеціальності 035 «Філологія». – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Навчально-науковий Інститут філології. – Київ, 2025.
Колективні уявлення про військовий конфлікт та його учасників формують важливу частину національної свідомості. Дослідження сучасного військового фольклору дозволяє простежити, як у фольклорних наративах відображається війна, її герої, ворог та інші соціальні образи. У дисертації розглянуто, які образи військових формуються у сучасному героїчному дискурсі, які механізми творення етосу окремих підрозділів та як ритуалізовані тексти функціонують у військовому середовищі.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вперше в українській фольклористиці комплексно досліджено сучасні військові наративи у контексті російсько-української війни. Визначено ключові фольклорні патерни, що використовуються в сучасних військових текстах, проаналізовано їхню структурну, семантичну та функціональну специфіку. З’ясовано механізми адаптації традиційних героїчних сюжетів до умов сучасного воєнного конфлікту, що відображається в ритуалізованих текстах, військових етосах та інституційних узусах.
Емпіричну базу дослідження становить корпус текстів морської піхоти України, дописи соціальних мереж, публікації у ЗМІ, записи інтерв’ю військових, етоси підрозділів «Хартія», та морської піхоти України. Використано методи польових досліджень, інтерв’ювання військових безпосередньо на бойових позиціях, що дозволило зафіксувати живі наративні практики.
У першому розділі «Фольклорні наративи війни: історіографічний та методологічний аспекти» розглянуто основні підходи до аналізу військових текстів у сучасних гуманітарних науках. Визначено, що війна як феномен не лише має історичний вимір, а й закріплюється у фольклорній традиції через систему сюжетів, образів, ритуальних текстів та героїчних дискурсів.
Другий розділ «Образи військових у фольклорному наративі» присвячений вивченню того, як формуються фольклорні репрезентації військових, зокрема образ воїна, героя, загиблого побратима та противника. Особливу увагу приділено трансформації цих образів під впливом сучасного інформаційного середовища та медійного простору.
У третьому розділі «Етоси, узуси та ритуалізовані тексти: фольклорна героїка сучасної війни» досліджуються ключові ритуалізовані тексти військових підрозділів, особливості формування їхнього етосу та мовних узусів. Проаналізовано корпус текстів морської піхоти України, підрозділу «Хартія», а також тексти, що функціонують у військових середовищах. Досліджено їхню роль у конструюванні групової ідентичності, підтриманні бойового духу та творенні новітніх фольклорних традицій.
Дослідження засвідчує, що сучасний військовий фольклор є важливим складником національної культури та історичної пам’яті. Його аналіз дозволяє краще зрозуміти механізми формування героїчних наративів, що впливають на суспільні уявлення про війну та її учасників.
Фольклор є важливим механізмом колективної пам’яті, який у кризові моменти історії не лише зберігає суспільні цінності, а й відтворює нові форми усної традиції. Війна як екстремальний соціальний досвід активізує процеси фольклоризації та створює нові наративи, що виконують різні функції – від консолідаційної до меморіальної. Російсько-українська війна 2014–2024 років спричинила формування цілої низки нових фольклорних текстів, що відображають бойові події, етос військових, героїчні образи, осмислення смерті та втрати. У центрі дослідження – аналіз фольклорних патернів, що проявляються в сучасних наративах цієї війни.
Наукова новизна дисертації полягає у комплексному аналізі фольклорних наративів, що виникли внаслідок російсько-української війни, їхньої типології, функціонування та семантики. Уперше досліджено особливості військових усних розповідей, ритуалізованих текстів, символічних висловів і фронтових пісень як нових форм усної народної творчості. Виявлено, що структура сучасних військових наративів значною мірою базується на традиційних українських героїчних жанрах, зокрема на козацькому фольклорі, партизанських піснях, меморатах про воєнні події. Проведено порівняльний аналіз цих жанрів із сучасними цифровими текстами, що поширюються у соціальних мережах та інтернет-культурі.
Емпіричну базу дослідження становить корпус текстів, що включає понад 250 зразків фольклорних наративів, записаних у польових умовах, аналіз матеріалів соціальних мереж та блогів, публікацій у ЗМІ. Окрему увагу приділено інтерв’ю з військовими, що дозволяють простежити, як формуються етоси окремих підрозділів, зокрема Морської піхоти України, «Хартії» та інших частин, що мають унікальні кодекси честі, внутрішню фольклорну традицію та символічні практики.
У першому розділі досліджено загальні підходи до вивчення наративів війни у фольклористиці, їхню структуру та жанрові особливості. Особлива увага приділена військовим меморатам – розповідям очевидців, які передають персональний досвід через призму колективної традиції. Аналізується роль міфологізації у військових текстах, що відображають дуалістичну опозицію «герой – ворог», а також процеси адаптації класичних фольклорних мотивів до сучасних реалій війни.
Другий розділ присвячений образам військових у сучасних фольклорних текстах. Досліджено процеси формування героїчних наративів, зокрема через призму ідеалізованих образів захисників, братерства, жертовності та відданості військовому обов’язку. Визначено ключові семантичні моделі, що репрезентують не лише образи воїнів, а й образи ворога, жертви, зрадника. У цьому контексті розглядається вплив цифрових медіа, що пришвидшують процес фольклоризації, а також індивідуальні стратегії наративізації військового досвіду.
Третій розділ присвячений етосу та ритуальним текстам військових підрозділів. Окреслено роль бойових девізів, присяг, поховальних практик та інших ритуалізованих форм текстів, що виконують як мотиваційну, так і меморіальну функцію. Вперше здійснено комплексний аналіз бойових традицій, що формують ціннісну систему військових спільнот. Також з’ясовано, як певні мовні конструкції закріплюються у військовому фольклорі та впливають на формування колективної ідентичності.
Методи дослідження базуються на комплексному підході, що включає структурно-семантичний аналіз текстів, етнографічне дослідження (польові записи, інтерв’ювання військових), контент-аналіз цифрових наративів та порівняльно-історичний аналіз. Використано також підходи когнітивної наратології для вивчення механізмів створення та сприйняття фольклорних текстів у військовому середовищі.
Дослідження засвідчує, що сучасні військові наративи не лише виконують функцію відображення подій, а й беруть активну участь у формуванні героїчних образів, конструюванні національного міфу про боротьбу, а також стають важливим елементом колективної пам’яті. Порівняльний аналіз із історичними аналогами демонструє, що значна частина цих текстів відтворює традиційні жанрові патерни, хоча й адаптується до нових медіа та інформаційного середовища.
Результати дисертації можуть бути використані у викладанні фольклористики, культурології, медіазнавства, соціальних комунікацій, а також у психологічній реабілітації військових через усну історію та індивідуальну наративізацію бойового досвіду.
Дисертація є першим комплексним дослідженням фольклорних патернів сучасних військових наративів у контексті російсько-української війни, що дозволяє глибше зрозуміти процеси трансформації усної традиції в умовах збройного конфлікту та механізми формування колективної пам’яті.Mytsiuk Maryna Valeriivna. Folkloric Patterns of Contemporary Narratives in the Context of the Russian-Ukrainian War. A qualification research paper in manuscript form.
A dissertation for obtaining the degree of Doctor of Philosophy in specialty 035 «Philology». – Taras Shevchenko National University of Kyiv, Educational and Scientific Institute of Philology. – Kyiv, 2025.
Collective perceptions of military conflict and its participants constitute a crucial part of national consciousness. The study of contemporary military folklore enables the examination of how war, its heroes, enemies, and other social actors are represented in folkloric narratives. The dissertation explores the formation of military images within modern heroic discourse, the mechanisms for creating the ethos of specific military units, and the functions of ritualized texts within the military environment.
The scientific novelty of the dissertation lies in the first comprehensive study within Ukrainian folklore studies of modern military narratives in the context of the Russian-Ukrainian war. Key folkloric patterns utilized in contemporary military texts are identified, and their structural, semantic, and functional specificities are analyzed. The mechanisms of adapting traditional heroic plots to modern warfare conditions are examined, as reflected in ritualized texts, military ethos, and institutional usages.
The empirical base of the study includes a corpus of texts from the Ukrainian Marine Corps, social media posts, media publications, transcribed interviews with military personnel, and the ethos of the «Khartia» unit and the Ukrainian Marine Corps. The research employs fieldwork methods, including direct interviews with military personnel at combat positions, allowing for the documentation of real-time linguistic practices and narratives.
In the first chapter, «Folkloric War Narratives: Historiographical and Methodological Aspects», the primary approaches to analyzing military texts in contemporary humanities are examined. It is established that war, as a phenomenon, possesses not only a historical dimension but is also embedded in folklore traditions through a system of plots, images, ritual texts, and heroic discourses.
The second chapter, «Images of the Military in Folkloric Narratives», investigates how folkloric representations of soldiers are constructed, particularly the figures of the warrior, hero, fallen comrade, and enemy. Special attention is given to the transformation of these images under the influence of modern informational environments and media spaces.
The third chapter, «Ethos, Usages, and Ritualized Texts: Folkloric Heroism of Modern Warfare», explores key ritualized texts within military units, the formation of their ethos, and linguistic usages. The analysis includes a corpus of texts from the Ukrainian Marine Corps, the «Khartia» unit, and other texts functioning within military environments. Their role in constructing group identity, maintaining morale, and generating new folkloric traditions is examined.
The study demonstrates that contemporary military folklore is an essential component of national culture and historical memory. Its analysis provides deeper insight into the mechanisms for shaping heroic narratives that influence societal perceptions of war and its participants.
Folklore serves as a crucial mechanism of collective memory, which, during moments of historical crisis, not only preserves social values but also generates new forms of oral tradition. War, as an extreme social experience, activates processes of folklorization, producing new narratives that fulfill various functions – ranging from consolidation to commemoration. The Russian-Ukrainian war of 2014–2024 has resulted in the emergence of an extensive range of new folkloric texts reflecting combat events, military ethos, heroic figures, and the conceptualization of death and loss. This study focuses on analyzing the folkloric patterns manifested in contemporary war narratives.
The scientific novelty of the dissertation lies in the comprehensive analysis of folkloric narratives that have emerged as a result of the Russian-Ukrainian war, their typology, function, and semantics. It is the first study to examine the features of military oral storytelling, ritualized texts, symbolic expressions, and frontline songs as new forms of oral folk creativity. The study reveals that the structure of contemporary military narratives is significantly based on traditional Ukrainian heroic genres, including Cossack folklore, partisan songs, and war-related memorates. A comparative analysis of these genres with modern digital texts, distributed through social media and internet culture, has been conducted.
The empirical foundation of the research consists of a corpus of texts, including over 250 examples of folkloric narratives recorded in fieldwork conditions, an analysis of materials from social networks and blogs, as well as media publications. Special attention is given to interviews with military personnel, which provide insights into how the ethos of specific units, such as the Ukrainian Marine Corps, «Khartia» and others, is formed – highlighting their unique codes of honor, internal folkloric traditions, and symbolic practices.
The first chapter examines the general approaches to studying war narratives in folklore studies, their structure, and genre characteristics. Special focus is placed on war memorates – eyewitness accounts that convey personal experiences through the lens of collective tradition. The study also explores the role of mythologization in military texts, which reflect the dualistic opposition of «hero vs. enemy» and the processes of adapting classical folkloric motifs to modern war realities.
The second chapter is dedicated to military images in contemporary folkloric texts. The processes of forming heroic narratives are examined, particularly through the prism of idealized images of defenders, brotherhood, sacrifice, and dedication to military duty. Key semantic models that represent not only warrior figures but also those of the enemy, victim, and traitor are identified. In this context, the influence of digital media, which accelerates the folklorization process, as well as individual strategies for narrativizing military experience, is explored.
The third chapter focuses on ethos and ritualized texts of military units. It outlines the role of battle slogans, oaths, funerary practices, and other ritualized text forms that serve both motivational and commemorative functions. A comprehensive analysis of battle traditions shaping the value system of military communities is conducted for the first time. Additionally, the study investigates how certain linguistic constructs become entrenched in military folklore and influence the formation of collective identity.
The research methodology is based on an interdisciplinary approach, incorporating structural-semantic text analysis, ethnographic research (field recordings and interviews with military personnel), content analysis of digital narratives, and comparative-historical analysis. Cognitive narratology approaches are also employed to examine the mechanisms for creating and perceiving folkloric texts in military environments.
The study confirms that contemporary military narratives not only function as a means of reflecting events but also actively participate in shaping heroic images, constructing a national myth of struggle, and serving as a crucial element of collective memory. A comparative analysis with historical analogs demonstrates that a significant portion of these texts reproduces traditional genre patterns while adapting to new media and informational environments.
The dissertation results can be applied in the teaching of folklore studies, cultural studies, media studies, social communications, and in the psychological rehabilitation of military personnel through oral history and the individual narrativization of combat experiences.
This dissertation is the first comprehensive study of the folkloric patterns of contemporary military narratives in the context of the Russian-Ukrainian war, offering deeper insight into the transformation of oral tradition in wartime and the mechanisms for constructing collective memory.Навчально-науковий інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченк
БІЛЕ БРАТСТВО, ПОСОЛЬСТВО БОЖЕ І ХАСИДИЗМ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ ПРОСТОРІ УКРАЇНИ: РЕЛІГІЄЗНАВЧИЙ АНАЛІЗ
Full text linkB a c k g r o u n d . This article explores the specifics of the informational representation of three religious movements – White Brotherhood, Embassy of God, and Hasidism – in the Ukrainian media landscape. The relevance of the study stems from the transformation of the informational environment under conditions of post-totalitarian pluralism, hybrid threats, and religious polyvalence. Special attention is paid to how mass media construct the image of religious"otherness" and influence public attitudes toward religious communities in the context of interfaith interaction and information security.
M e t o d s . The study is based on an interdisciplinary approach that combines tools from religious studies, sociology of religion, media studies, and critical discourse analysis. A comparative-historical method is used to trace the origins and transformations of the movements, while a structural-functional approach identifies their social roles. Content analysis of both traditional and digital media is employed alongside the principles of strategic communication theory.
R e s u l t s . The findings demonstrate that the White Brotherhood is represented as a destructive cult with esoteric-apocalyptic traits; the Embassy of God is portrayed as a charismatic religious movement with social outreach but also a controversial media image; and Hasidism is framed as a traditional branch of Judaism, perceived simultaneously as part of cultural heritage and a target of domestic criticism. The media representation of these movements significantly affects interethnic relations, the level of religious tolerance, and civic trust amid wartime conditions and social polarization.
C o n c l u s i o n s . The representation of religious communities in the media serves not only aninformative but also a normative function, shaping public perceptions of legitimacy, threat, or acceptability of religious "otherness." The article substantiates the need to develop an ethical media code for the coverage of religious topics, which would help reduce stigmatization, strength enstrategic communication, and foster interfaith dialogue in Ukraine.В с т у п. Досліджено специфіку інформаційної репрезентації трьох релігійних рухів – Білого Братства, Посольства Божого та хасидизму – в українському медійному просторі. Актуальність теми зумовлена трансформацією інформаційного середовища в умовах посттоталітарного плюралізму, гібридних загроз і релігійної полівалентності. Особливу увагу приділено тому, як засоби масової інформації формують образ релігійної "інакшості" та впливають на суспільне ставлення до релігійних спільнот у контексті міжконфесійної взаємодії та інформаційної безпеки.
М е т о д и. Дослідження базовано на міждисциплінарному підході, що поєднує інструменти релігієзнавства, соціології релігії, медіазнавства та критичного дискурс-аналізу. Застосовано порівняльно-історичний метод для вивчення генези та трансформації рухів, структурно-функціональний аналіз їх соціальної ролі, контент-аналіз традиційних і цифрових медіа, а також принципи теорії стратегічної комунікації.
Р е з у л ь т а т и. Установлено, що Біле Братство репрезентується як деструктивний культ із езотерично-апокаліптичними рисами, Посольство Боже – як харизматичний релігійний рух із соціальною активністю, але й із суперечливою медійною репутацією, а хасидизм – як традиційна течія юдаїзму, яка одночасно сприймається як частина культурної спадщини й об'єкт побутової критики. Показано, що медійна репрезентація цих рухів значною мірою впливає на міжетнічні стосунки, рівень релігійної толерантності та громадянську довіру в умовах війни та соціальної поляризації.
В и с н о в к и. Визначено, що репрезентація релігійних спільнот у медіа виконує не лише інформативну, а й нормативну функцію, впливаючи на суспільні уявлення про легітимність, загрозу чи прийнятність релігійної "інакшості". Обґрунтовано необхідність розроблення етичного медійного кодексу щодо висвітлення релігійної тематики, що сприятиме зниженню рівня стигматизації, зміцненню стратегічної комунікації та розвитку міжрелігійного діалогу в Україні
Художній текст як простір концептуалізації культурного коду
No full textThe article substantiates the interpretation of the literary text as a space for the conceptualization of cultural code. Within the anthropocentric and linguocultural paradigms, the literary text is viewed as a complex semiotic structure in which language functions as the primary mechanism for encoding, preserving, and transforming cultural meanings. Special attention is paid to the concept as a fundamental unit of cultural memory and to the conceptosphere as a structured system of culturally significant mental formations.
The study analyzes contemporary French-language novels by the 21st-century Prix Goncourt laureates as representative models of cultural experience. Through conceptual and contextual-interpretative analysis, the paper identifies key verbal markers, symbolic structures, and archetypal images that function as carriers of cultural code. Particular emphasis is placed on such dominant concepts as memory, silence, trauma, identity, war, and literary heritage, which shape the axiological framework of the texts.
The findings demonstrate that the conceptosphere of a literary work reflects the interaction between national worldview and individual authorial interpretation. Literary discourse not only reproduces collective cultural memory but also reinterprets and transforms it, creating new semantic configurations. Thus, the literary text emerges as a dynamic space of cultural conceptualization, where language becomes a mediator between individual experience and collective identity. The proposed approach contributes to a deeper understanding of the mechanisms of cultural representation and the role of language in constructing national and transnational identities.У статті обґрунтовано трактування художнього тексту як простору концептуалізації культурного коду. Проаналізовано взаємодію мовного, концептуального та культурного рівнів тексту, визначено роль концепту як базової одиниці культурної пам’яті. На матеріалі франкомовних романів лауреатів Ґонкурівської премії XXI століття розглянуто механізми вербалізації культурних смислів через ключові знаки, символи та архетипні образи. Доведено, що концептосфера тексту відображає національну картину світу й індивідуально-авторську інтерпретацію історичної пам’яті, травми та ідентичності. Художній текст постає динамічним семіотичним простором трансляції культурного досвіду