Institutional repository of Taras Shevchenko National University of Kyiv eKNUTSHIR
Not a member yet
15422 research outputs found
Sort by
Переспіви аргентинської самби українською мовою: стратегії перекладу
Adaptation is a type of song translation designed to be performed to the original musical accompaniment. Unlike a standard translation, such kind of adaptation is a new, independent text based on the poetic work. Its primary goal is to preserve the emotional coloring and mood of the folklore piece, ensuring the song's expressiveness remains intact by conveying its essence rather than the literal meaning of every individual unit. Consequently, an adaptation may not always reflect the content of every specific unit, it must embody the overall mood and soul of the song while aligning with the musical pattern.
Argentine Zamba is a romantic, slow-tempo partner dance performed with light handkerchiefs. It is characterized by vocals accompanied by guitar and percussion on the bombo, a local drum. Typically, a zamba consists of two parts, each containing two verses and a chorus. As a vital element of Argentina's national culture, the zamba is an integral part of the country’s folkloric heritage.
The article explores the methods of creating a Ukrainian-language literary text that adapts the Argentine zamba. It also analyzes the factors determining the choice of metaphors that correlate with the original source text.Переспів – це різновид перекладу пісенного твору, що його можна проспівати під музичний акомпанемент оригіналу. На відміну від звичайного перекладу переспів є новим самостійним текстом, створеним «за мотивами» поетичного твору. Основна ціль переспіву – зберегти емоційну забарвленість і настрій фольклорного твору, не зіпсувати експресію пісні, намагаючись передати зміст кожної окремої одиниці, але не її сутність. Отже переспів не завжди передає зміст окремих елементів пісні, але обов’язково має втілювати її загальний настрій і сутність та співпадати з музикальним малюнком.
Аргентинська самба – це романтичний і повільний парний танець з легкими хустинками. Він виконується під вокал, що супроводжується гітарою і перкусією на бомбо, місцевому ударному інструменті. Зазвичай самба складається з двох частин. В кожній частині є два куплети і приспів. Самба – важливий елемент національної культури Аргентини, є невід’ємною частиною фольклорної спадщини цієї країни.
У статті досліджуються засоби створення україномовного художнього тексту, що переспівує аргентинську самбу, а також аналізуються чинники, що обумовлюють вибір метафор, що співвідноситься з текстом оригіналу
Особливості сучасної французької фразеології: лінгвокультурний і лінгвостилістичний аспекти
The study is devoted to the peculiarities of modern French phraseology. Special attention is paid to linguistic cultural and linguistic stylistic aspects. It was found that a significant number of expressions, in addition to international expressions of the classical type and expressions with a transparent "internal form", have an intertextual basis, a national character and create problems of interpretation. A certain part has an identifier word, a colloquial synonym that conveys the same meaning, but the connotations are different.
It has been proven that the concepts of Art de vivre, Art de la table, and Vin, on which a significant number of phraseological units are based, are important for French linguistic culture. Universal concepts, such as the concept of Beauty, Health, Freedom, etc., have acquired special value for the French. Key words through which value concepts are verbalized are Feu, Eau, Cœur, Ame, etc. There are a large number of stereotypes associated with the names of animals, primarily such as Chien, Bœuf, Ane and others.
As for linguistic-stylistic and structural-functional features, one can name special constructions with presentatives, constructions-repetitions, negative, pleonastic, etc., which emphasize attention and strengthen the idea. Emphasis is placed on the existence of synonymous forms and expressions, in particular periphrastic ones. The brightness of the image, the expressiveness of the expression defines phraseology as a strong artistic tool. Many French expressions are original, which were later internationalized.
A feature of French phraseology is the presence of archaic syntactic constructions and lexical archaisms in most expressions. Numerous expressions had variant forms that eventually fell out of use. Modern media and artistic contexts allow violation of the structure of phraseology.Дослідження присвячено особливостям сучасної французької фразеології. Особлива увага приділяється лінгвокультурному і лінгвостилістичному аспектам. З’ясовано, що значна кількість виразів, крім інтернаціональних виразів класичного типу і виразів з прозорою «внутрішньою формою», мають інтертекстуальну основу, національний характер і створюють проблеми інтерпретації. Певна частина має слово-ідентифікатор, розмовний синонім, що передають той самий смисл, але конотації є відмінними.
Доведено, що важливими для французької лінгвокультури є концепти Art de vivre, Art de la table, Vin, на яких базується значна кількість фразеологічних одиниць. Для французів особливої цінності набули універсальні концепти, такі як концепт Краси, Здоров’я, Свободи тощо. Ключовими словами, через які вербалізуються ціннісні концепти, виступають Feu, Eau, Cœur, Ame тощо. Існує велика кількість стереотипів, що асоціюються з назвами тварин, перш за все такими як Chien, Bœuf, Ane й іншими.
Щодо лінгвостилістичних і структурно-функціональних особливостей, можна назвати особливі конструкції з презентативами, конструкції-повтори, заперечні, плеонастичні тощо, які акцентують увагу і підсилюють ідею. Акцентується увага на існуванні синонімічних форм і виразів, зокрема перифрастичних. Яскравість образу, експресивність виразу визначає фразеологізм як сильний художній засіб. Багато французьких виразів є авторськими, які пізніше інтернаціоналізувалися.
Особливістю французької фразеології є наявність у більшості виразів архаїчних синтаксичних конструкцій і лексичних архаїзмів. Численні вирази мали варіантні форми, які з часом зникли з вжитку. Сучасні медіа і художні контексти дозволяють порушення структури фразеологізму
Practice of Translating Socio-Economic Journalistic Texts (the English and Ukrainian Languages)
Укладений навчальний посібник спрямований на розвиток навичок перекладу в галузях економіки та бізнесу, а також на розширення фонових знань студентів і їхньої термінологічної бази у цих сферах. Кожен урок присвячено актуальним проблемам економіки та бізнесу, містить оригінальні англійські й українські тексти та аудіовізуальні матеріали, до яких пропонуються різноманітні вправи й завдання з перекладу. Кожні два уроки об’єднано в додатковий розділ для закріплення лексичного матеріалу.
Для студентів філологічних факультетів закладів вищої освіти, які навчаються на перекладацьких відділеннях, а також для всіх, хто цікавиться перекладом у сферах соціальної економіки та бізнесу
ОСОБЛИВОСТІ ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ ЗАКОНУ ПРО ПЕРЕЙМЕНУВАННЯ УПЦ (МП) У КОНТЕКСТІ СЛУЖБИ ВІЙСЬКОВОГО КАПЕЛАНСТВА
B a c k g r o u n d . The study presents the peculiarities of the implementation of Law 2662-VIII and its impact on the military chaplaincy of the Ukrainian Orthodox Church (Moscow Patriarchate). It analyzes the factors influencing the implementation of this law, as well as the current situation and related changes since its introduction.
M e t h o d s . The state of development of the research topic was determined using methods of analysis and synthesis. Monitoring and modeling methods were used to study the problematic aspects of restricting the military chaplaincy service of representatives of the UOC (MP).
R e s u l t s . Factors characterizing the peculiarities of the implementation of the “Law on Renaming the UOC (MP)” in the context of the implementation of the practice of chaplaincy in Ukraine were compared. In particular, the dynamics of the chaplaincy service of representatives of the UOC (MP) in the Armed Forces of Ukraine in the period from 2018 to 2024 were identified. The ratio of the number of positions, availability, and estimated shortage of military chaplains in the Armed Forces of Ukraine as of April 4, 2023, was established. The age and gender structures of confessional and church groups among the total percentage of respondents to the Razumkov Center survey who belong to the UOC (MP) were determined.
C o n c l u s i o n s . The Ukrainian government's legislative decision to restrict access to military chaplaincy services can be seen as a negative restriction on the religious freedom of representatives of the Ukrainian Orthodox Church (Moscow Patriarchate), especially in terms of regulating opportunities to perform military chaplaincy services. However, according to the results of the study, given the potential risks to national security, particularly in a state of martial law, it seems acceptable. The main problem here is the protection of national interests in the context of the risks of potential Russian influence on the activities of the UOC (MP).В с т у п. Представлено особливості впровадження Закону 2662-VIII та його впливу на сферу військового капеланства УПЦ (МП). Проаналізовано чинники, що впливають на реалізацію цього закону, а також актуальну ситуацію та пов'язані із нею зміни від моменту його запровадження.
М е т о д и. Методами аналізу і синтезу було визначено стан розробленості теми дослідження. Застосовано методи моніторингу й моделювання для предметного вивчення проблемних аспектів проблематики обмеження служби військового капеланства представників УПЦ (МП).
Результати. Зіставлено чинники, що характеризують особливості імплементації закону про перейменування УПЦ (МП) у контексті реалізації в Україні практики капеланської служби. Зокрема, ідентифіковано динаміку капеланської служби представників УПЦ (МП) у ЗСУ у період 2018–2024 рр. Встановлено співвідношення кількості посад, наявності та орієнтовного дефіциту військових капеланів у ЗСУ станом на 04.04.2023 р. Визначено вікову та гендерну структури конфесійно-церковних груп серед респондентів опитування Центру Разумкова, які належать до УПЦ (МП).
В и с н о в к и. Визначено, що законодавче рішення української влади про обмеження доступу до служби військового капеланства може розглядатися як негативне за характером обмеження релігійної свободи представників УПЦ (МП) насамперед у контексті регулювання можливостей здійснення військової капеланської служби. Проте згідно з резуль- татами дослідження, зважаючи на потенційні ризики національній безпеці, зокрема в умовах воєнного стану, воно видається прийнятним. Обґрунтовано, що основною проблемою тут виступає захист національних інтересів у контексті ризиків потенційного впливу РФ на діяльність УПЦ (МП)
Стратегії відтворення лінгвокультурних маркерів сучасних французьких художніх текстів в українському перекладі
This article examines the implementation of foreignization and domestication strategies in French-Ukrainian literary translation, drawing on a comparative analysis of Leurs enfants après eux by Nicolas Mathieu (translated by I. Slavinska), La carte et le territoire by Michel Houellebecq (translated by L. Kononovych), and L’Anomalie by Hervé Le Tellier (translated by I. Riabchіі). The study focuses on the translation of historically, socially, and culturally marked units, including institutional references, urban spaces, brand names, media phenomena, gastronomic realia, and educational terms. Particular attention is paid to the function of translator’s notes as a form of metatextual compensation that bridges encyclopedic gaps without overburdening the target text.
Methodologically, the research integrates descriptive translation analysis with a functional-pragmatic approach to evaluate the impact of specific translation strategies on the reception of cultural meaning. The findings reveal that foreignization strategies – such as transcription, transliteration, and calque – preserve the cultural alterity of the source text while maintaining its socio-historical embeddedness. Domestication strategies, conversely, prioritize readability and communicative transparency through descriptive translation, functional equivalents, and selective generalization.
The article argues that translators consistently employ a balanced combination of both strategies rather than adhering to a single dominant approach. Such hybridity allows for the retention of culturally salient markers while ensuring accessibility for readers with varying levels of cultural competence. The study contributes to contemporary translation studies by highlighting the interpretative role of the translator and by demonstrating how strategic flexibility supports the faithful transmission of social semantics, cultural identity, and narrative authenticity in modern French prose translated into Ukrainian.У статті проаналізовано стратегії очуження й одомашнення у французько-українському художньому перекладі на матеріалі романів Н. Матьє Leurs enfants après eux (переклад І. Славінської), М. Уельбека La carte et le territoire (переклад Л. Кононовича) та Е. ле Телльє L’Anomalie (переклад І. Рябчія). Увагу зосереджено на відтворенні історико-культурних, соціокультурних, побутових і медійних лінгвокультурних маркерів, а також на ролі перекладацьких приміток як засобу метатекстової компенсації. Показано, що очуження забезпечує збереження культурної «іншості» та соціально-часової локалізації, тоді як одомашнення підвищує рецептивну прозорість. Доведено, що комбінування стратегій є оптимальним для адекватної передачі соціальної семантики й культурного коду оригіналу
ВНЕСОК ЗДОБУВАЧІВ НАУКОВОГО СТУПЕНЯ ДОКТОРА ФІЛОСОФІЇ В ПІДГОТОВКУ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИХ КАДРІВ У ВІКНУ
B a c k g r o u n d . The professіonal development of academіc and teachіng staff іn the structural unіts of the Mіlіtary Іnstіtute of Taras Shevchenko Natіonal Unіversіty of Kyіv іs a contіnuous process aіmed at іmprovіng prevіously acquіred professіonal, general, and specіalіzed competencіes, whіle also focusіng on the natіonal achіevements іn mіlіtary pedagogy. Under martіal law, the educatіonal processes of hіgher educatіon іnstіtutіons are beіng "reloaded" to meet the modern challenges of European іntegratіon. Therefore, the contrіbutіon of Doctor of Phіlosophy (PhD) degree candіdates lіes іn enhancіng the acmeologіcal approach to the traіnіng of academіc and teachіng staff іn hіgher mіlіtary educatіon іnstіtutіons. Thіs focus on obtaіnіng a PhD as an educatіonal value іncreases the effectіveness of personnel traіnіng and fosters the development of new leadershіp qualіtіes and skіlls essentіal for ensurіng the qualіty of Ukraіne's defense sector. A vіtal part of thіs process іs the іmplementatіon of leadіng іdeas from іnternatіonal educatіonal standards for PhD traіnіng, partіcularly educatіonal approaches from NATO member countrіes. R e s u l t s . The analysіs of current research allows us to hіghlіght several key aspects that sіgnіfіcantly іnfluence the professіonal development of teachіng staff іn mіlіtary educatіon: the absence of unіfіed standards for the professіonal competencіes of mіlіtary іnstructors; іnsuffіcіent іntegratіon of pedagogіcal іnnovatіons іnto the system of mіlіtary pedagogy; and lіmіted resources for practіcal traіnіng and sіmulatіon of real mіlіtary traіnіng scenarіos. Therefore, specіal attentіon should be paіd to the іmplementatіon of modern teachіng technologіes, whіch іnclude: the use of dіgіtal platforms for the traіnіng of academіc staff; the applіcatіon of a competency-based approach that guіdes scholars toward both academіc and practіcal skіlls; the development of crіtіcal thіnkіng іn workіng wіth research programs; partіcіpatіon іn іnternatіonal scіentіfіc and practіcal events; and a hіgh level of communіcatіon wіth NATO partners. C o n c l u s і o n s . The development of academіc and teachіng personnel іs an іnterdіscіplіnary task that requіres the alіgnment of modern educatіonal knowledge wіth the needs of PhD candіdates.Вс ту п . Професійний розвиток науково-педагогічних кадрів структурних підрозділів Військового інституту КНУ імені Тараса Шевченка є безперервним процесом, що передбачає вдосконалення раніше отриманих професійних, загаль- них, фахових компетентностей та орієнтації на вітчизняні здобутки військової педагогіки. В умовах воєнного стану відбувається "перезавантаження" освітніх процесів вищої школи до сучасних викликів євроінтеграції. Внесок здобува- чів наукового ступеня доктора філософії полягає в активізації акмеологічного підходу у підготовці науково-педагогіч- них кадрів ЗВО. Акцентування на здобутті наукового ступеня доктора філософії як цінності освіти дозволяє підвищити ефективність підготовки кадрів і сприяти формуванню нових лідерських якостей та умінь, необхідних для досягнення якості оборонного сектору України. Важливою складовою цього процесу є упровадження провідних ідей з міжнародних освітніх стандартів підготовки здобувачів наукового ступеня доктора філософії, зокрема освітніх під- ходів країн – учасниць НАТО. Таке бачення освітніх завдань потребує цифровізації освітніх ресурсів і сховищ, упрова- дження хмарних технологій, формування наукового мислення та набуття лідерських якостей здобувачами наукового ступеня доктора філософії. Резуль та ти . Аналіз сучасних досліджень дозволяє виокремити кілька ключових аспектів, які мають визначальний вплив на професійний розвиток науково-педагогічних працівників у військовій освіті: відсутність єдиних стандартів профе- сійних компетентностей військових викладачів; недостатня інтеграція педагогічних інновацій у систему військової педа- гогіки; обмеженість ресурсів для практичних тренінгів і моделювання реальних ситуацій військової підготовки. Особливу увагу варто приділяти впровадженню сучасних технологій навчання, які включають: використання цифрових платформ для підготовки кадрів науково-педагогічної сфери; застосування компетентнісного підходу, що орієнтує вчених на академічну складову і практичні навички; формування критичного мислення в роботі з дослідницькими програмами, участі у міжнародних науково-практичних заходах, високий рівень комунікації із зарубіжними партнерами НАТО. Вис н овк и . Формування науково-педагогічних працівників є міждисциплінарним завданням, яке потребує відпо- відності сучасних освітніх знань до запитів здобувачів наукового ступеня доктора філософії
Transformation of the international security environment: current challenges and threats for Ukraine
Присташ А.С. Трансформація міжнародного безпекового середовища: сучасні виклики та загрози для України. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 291 «Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії». – Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Київ, 2025.
Наукова праця присвячена комплексному дослідженню сутності міжнародного безпекового середовища, методам оцінювання його стану в умовах глобальної турбулентності та трансформації, спричиненої повномасштабною російсько-українською війною. Агресія РФ проти України визначена в цьому дослідженні каталізатором змін в системі міжнародної безпеки через переорієнтацію підходів до забезпечення безпеки. Досліджено роль та ефективність міжнародних інституцій, таких як ООН, ОБСЄ та НАТО, шляхом всебічного аналізу їхньої діяльності з підтримання міжнародної безпеки, запобігання конфліктам та врегулювання криз, а саме – російсько-української війни. Також надано оцінку новим форматам співпраці (коаліційним, мінілатеральним та двостороннім), які сформувалися у відповідь на ескалацію загроз та підвищення рівня непередбачуваності міжнародної системи.
За результатами дослідження здійснено оцінку стану міжнародного безпекового середовища під час російсько-української війни відповідно до виявлених під час аналізу категорій. Інтегровано SWOT-аналіз, що дало змогу визначити ключові тенденції, сильні та слабкі сторони сучасних моделей безпеки, а також окреслити можливості й ризики, які формують подальшу динаміку безпекових процесів.
У процесі дослідження виявлено відсутність юридичного закріплення поняття «міжнародне безпекове середовище», що впливає на формування узгодженої державної політики у сфері безпеки та оборони, сповільнює адаптацію та процес інтегрування до стандартів провідних міжнародних інституцій, насамперед НАТО. У дисертації обґрунтовано необхідність удосконалення відповідного термінологічного та інституційного забезпечення з метою підвищення ефективності національної системи реагування на зовнішні виклики.
У першому розділі «Теоретико-методологічні засади дослідження міжнародного безпекового середовища» досліджено сутність міжнародної безпеки та міжнародного безпекового середовища, систематизовано ключові підходи до їхнього трактування та встановлено відмінності між традиційними й сучасними концепціями процесів, які мають місце в міжнародній системі. Здійснено аналіз стратегічних та оборонних оглядів деяких з країн НАТО з метою виявлення ключових категорій, необхідних для оцінювання стану середовища безпеки.
У другому розділі «Міжнародні та регіональні безпекові організації в умовах кризи системи міжнародної безпеки» розкрито діяльність ключових міжнародних безпекових організацій, таких як ООН, ОБСЄ та НАТО, у контексті трансформації їхніх підходів із забезпечення та гарантування безпеки й оборони з початку російсько-української війни. Виявлено зміну акцентів: від пріоритетності дипломатичних механізмів до посилення військово-політичної складової. Досліджено еволюцію дій, прийнятих рішень і практичних інструментів, впроваджених для підтримки України з 2014 року та дотепер, що дозволило висвітлити еволюцію їхньої ролі та ефективності в сучасній системі безпеки.
У третьому розділі «Сучасні форми та особливості міжнародної безпекової співпраці у протидії російській агресії» досліджено еволюцію нових форматів міжнародної безпекової взаємодії, що сформувалися у відповідь на російсько-українську війну. Проаналізовано діяльність Формату «Рамштайн», коаліційних та мінілатеральних форматів співпраці, а також двостороннього співробітництва між Україною та країнами-партнерами у сфері безпеки та оборони. Оцінено їхній вплив на зміцнення оборонних спроможностей держави та трансформацію підходів до міжнародної безпеки.
У четвертому розділі «Трансформація міжнародного безпекового середовища в умовах російсько-української війни: оцінка та сценарії розвитку» здійснено інтегральну оцінку сучасного міжнародного безпекового середовища на основі результатів теоретичного та емпіричного аналізу, проведеного в попередніх розділах роботи. Виконано комплексний SWOT-аналіз міжнародного безпекового середовища, а також безпекової позиції України, що дало змогу ідентифікувати ключові сильні та слабкі сторони, зовнішні можливості й загрози, а також обґрунтувати напрями підвищення стійкості держави в умовах довготривалої трансформації безпекових процесів.
Висновки дисертаційної роботи віддзеркалюють основні результати наукової праці.
У дисертаційному дослідженні вперше проведено комплексний аналіз трансформацій міжнародного безпекового середовища в умовах російсько-української війни. Зазначене вдалося реалізувати через всебічне дослідження діяльності ключових безпекових інституцій (ООН, ОБСЄ, НАТО) та альтернативних форматів співпраці, які набули пріоритетності під час російсько-української війни. Зокрема, дослідження показало, що роль таких організацій, як ООН та ОБСЄ, змінилася від превалювання дипломатичних і превентивних механізмів до орієнтування на гуманітарний та моніторинговий формат.
Удосконалено понятійний апарат терміну «міжнародне безпекове середовище», що розуміється як результат динамічної взаємодії його суб’єктів: держав, міжнародних організацій, регіональних альянсів та інших акторів міжнародних відносин, з питань забезпечення власних інтересів та стратегічних можливостей.
Уточнено також методи забезпечення безпеки, включно з новими форматами співпраці, двосторонніми угодами та малими регіональними коаліціями, що доповнюють традиційні міжнародні механізми. Обґрунтовано, що ці інструменти посилюють оборону держав, мають гнучку та адаптивну систему реагування на загрози, а також доповнюють чинні колективні безпекові механізми.
У межах дисертаційного дослідження набуло розвитку методологічне забезпечення дослідження міжнародного безпекового середовища, зокрема комплексне поєднання теоретичних, емпіричних та аналітичних підходів. Розширено застосування SWOT-аналізу для оцінки взаємозв’язку внутрішніх спроможностей визначених суб’єктів та зовнішніх загроз. Такий підхід значно підвищує точність і надійність аналітичних висновків і забезпечує більш гнучке поєднання традиційних та нових методів дослідження у зв’язку з комплексним дослідженням трансформацій безпекового середовища у кризових умовах.
Практичне значення результатів полягає у можливості використання отриманих висновків і рекомендацій для формування та вдосконалення державної політики безпеки, оцінки сучасного міжнародного безпекового середовища та планування стратегічних рішень на національному та регіональному рівнях.
Ключові слова: міжнародні відносини, глобальний порядок, світовий порядок, міжнародна безпека, міжнародна система, регіональна безпека, безпека, міжнародні організації, міжнародна співпраця, євроатлантична інтеграція України, США, НАТО, ООН, Рада Безпеки, російсько-українська війна, безпекові гарантії.Prystash A. S. – Transformation of the international security environment: current challenges and threats for Ukraine. – Qualified Doctor of Philosophy research on the rights of a manuscript.
The dissertation was prepared by the adjunct (PhD Student) for the degree of Doctor of Philosophy in International Relations, speciality 291 “International Relations, Public Communications, and Regional Studies”. The research work was performed at the Military Institute of Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, 2026.
Scientific research is devoted to a comprehensive examination of the nature of the international security environment and to methods for assessing it in the context of global turbulence and transformation caused by the full-scale Russian-Ukrainian war. In this work, the Russian Federation’s aggression against Ukraine is identified as a catalyst for change in the international security system, driving a reorientation of security approaches.
This paper examines the role and effectiveness of international institutions such as the UN, the OSCE and NATO through a comprehensive analysis of their activities in maintaining international security, preventing conflicts, and resolving crises, specifically the Russian-Ukrainian war. It also assesses new formats of cooperation (coalitions, minilateral and bilateral) that have emerged in response to the escalation of threats and increased uncertainty in the international system.
The research results were used to assess the state of the international security environment during the Russian-Ukrainian war, using the categories identified in the analysis. A comprehensive SWOT analysis was conducted, enabling the identification of key trends, strengths, and weaknesses of contemporary security models, as well as outlining opportunities and risks that shape the dynamics of security processes.
In the course of the research, the absence of a legal definition of the concept of “international security environment” was revealed, which affects the formation of a coordinated state policy in the field of security and defense, slows down adaptation, and the process of integration into the standards of leading international institutions, primarily NATO. The dissertation substantiates the need to improve the relevant terminological and institutional support in order to increase the effectiveness of the national system of response to external challenges.
The first chapter, “Theoretical and Methodological Basis of Research into the International Security Environment”, provides a theoretical and methodological analysis of the essential nature of international security and the international security environment, systematically outlines key approaches to their interpretation, and determines the differences between traditional and contemporary concepts of security processes. Strategic and defense reviews of some NATO countries are analyzed to identify the key categories required to assess the security environment.
The second chapter, “International and Regional Security Organizations in the Context of the Crisis of the International Security System”, analyzes the activities of key international security organizations – the UN, OSCE, and NATO – and their evolving approaches since the beginning of the Russian-Ukrainian war. The shift in emphasis from the prevalence of diplomatic mechanisms to the strengthening of the military-political component was examined, as were the dynamics of decision-making and the practical instruments of support for Ukraine from 2014 to the present, which enabled a clearer understanding of their evolving role in the regional and global security architecture.
The third chapter, “Modern Forms and Features of International Security Cooperation in Response to Russian Aggression”, explores the evolution of new formats of international security cooperation that have developed in response to the Russian-Ukrainian war. It analyzes the activities of the Ramstein Format, defense coalitions, small regional alliances, and mechanisms for deepened bilateral cooperation between Ukraine and its partners. Their impact on strengthening the state’s defense capabilities and transforming approaches to international security is assessed.
Chapter four, “Transformation of the International Security Environment in the Context of the Russian-Ukrainian War: Assessment and Development Scenarios”, conducts an integrated assessment of the current international security environment, drawing on theoretical and empirical analyses from previous chapters.
A comprehensive SWOT analysis of the international security environment and Ukraine’s security position was conducted, which enabled the identification of key strengths and weaknesses, external opportunities and threats, and justification of directions for increasing the state’s resilience in the context of the ongoing transformation of security processes.
Conclusions of the dissertation reflect the main results of the scientific work.
The dissertation research is the first comprehensive analysis of the transformations in the international security environment in the context of the Russian-Ukrainian war. It was achieved through a thorough study of the activities of key security institutions (the UN, OSCE, NATO) and alternative cooperation formats that became a priority during the Russian-Ukrainian war. In particular, the research revealed that the role of organizations such as the UN and the OSCE has shifted from a prevalence of diplomatic and preventive mechanisms to a focus on humanitarian and monitoring formats.
The conceptual framework of the term “international security environment” has been refined, understood as the result of dynamic interaction between its actors: states, international organizations, regional alliances, and other actors in international relations, on issues of securing their own interests and strategic opportunities.
Methods of ensuring security, including new formats of cooperation, bilateral agreements, and small regional coalitions that complement traditional international mechanisms, have also been clarified. The study argues that these instruments strengthen state defense, feature a flexible, adaptive response to threats, and complement existing collective security mechanisms.
Within the framework of the dissertation research, methodological support for the study of the international security environment was developed, in particular, a comprehensive combination of theoretical, empirical, and analytical approaches. The application of SWOT analysis has been expanded to assess the relationship between the internal capabilities of specific actors and external threats. Such an approach significantly increases the accuracy and reliability of analytical conclusions. It enables a more flexible combination of traditional and new research methods in a comprehensive study of transformations in the security environment in crisis conditions.
The results are of practical importance, as the conclusions and recommendations can be used to shape and improve state security policy, assess the current international security environment, and inform strategic decisions at the national and regional levels.
Keywords: International relations, global order, world order, international security, international system, regional security, security, international organizations, international cooperation, euro-atlantic integration of Ukraine, USA, NATO, UN, Security Council, Russian-Ukrainian war, security guarantees.Навчально-науковий інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченк
Технології навчання мов
Присвячено характеристиці сучасних технологій навчання мов здобувачів загальної середньої та вищої освіти: розкрито дидактичний потенціал та описано переваги кожної технології навчання, а також труднощі, які можуть виникати під час її впровадження. Розглянуто особливості організації ефективного мовленнєвого середовища, спрямованого на розвиток мовних, мовленнєвих, лінгвосоціокультурних компетентностей, навчальної автономії, мотивації та рефлексії здобувачів освіти. Окрім теоретичного викладу матеріалу, наведено питання для обговорення та дискусії, практичні завдання, перелік наукових джерел для самостійного опрацювання.
Для аспірантів спеціальності А1 Освіта, які навчаються за ОП "Теорія та методика навчання мов і літератур". Матеріали посібника можуть бути використані в процесі підготовки майбутніх учителів і викладачів української й іноземних мов бакалаврського та магістерського рівнів, а також у роботі викладачів, науковців і всіх, хто цікавиться сучасними технологіями навчання мов у контексті глобалізації та міжкультурної комунікації.Навчально-науковий інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченк
Ukrainian Graphic Art of the 1900s – 1930s
Актуальність. Українське графічне мистецтво 1900-х – 1930-х років відіграло важливу роль у процесі загального розвитку образотворчого мистецтва XX століття. Попри те, що ці роки в українській історії були тяжким періодом зламу, голоду, репресій і пригнічували незалежний розвиток мистецтва, українські художники займалися пошуком нових форм та технік, поєднували елементи народних мотивів з європейським авангардом (кубофутуризм, конструктивізм), формували унікальну національну графічну школу. Тема історії розвитку української графіки та зародження нових мистецьких тенденцій зазначеного історичного періоду є надзвичайно актуальною сьогодні в умовах національно-культурного відродження України. Мета дослідження. Дослідити творчість українських художників-графіків вказаного періоду та проаналізувати процес переосмислення ролі української графіки як виду мистецтва, переродження її у повноцінну авторську форму творчого висловлювання. Методи. Застосовано історичний метод дослідження основних джерел і публікацій, виданих українськими науковцями в галузі мистецтвознавства за останній час. Додатково залучено інформаційно-довідкові видання з історії українського мистецтва XX століття. Використано порівняльно-історичний та системний аналіз історичних джерел для реконструкції подій та процесів, що відбувалися на початку минулого століття в європейському мистецтві, яке мало вагомий вплив на розвиток мистецтва в Україні. Результати. Охарактеризована діяльність українських художників-графіків, які поєднали в своїх творах сучасні тенденції з національною традицією, народним мистецтвом, а також новітніми естетичними ідеями. Серед них визначні майстри графічного мистецтва: Георгій Нарбут, Василь Кричевський, Михайло Бойчук, Орест Новицький та ін. Працюючи в непростий історичний період, зазнаючи переслідувань та репресій, українські митці знайшли способи, як надати українській графіці глибокого національного змісту та вільного революційного духу, піднести її до високого рівня монументального мистецтва. Висновки. Українське графічне мистецтво 1900-х – 1930-х років свідчить про єднання особливих національних культурних традицій українців із загальноєвропейським художнім процесом. Характерним для більшості майстрів української графіки даного періоду був синтез національної символіки з декоративними елементами модерну. Вони прагнули відродити дух народного мистецтва, осмислюючи його крізь призму нових стилістичних течій. Завдяки невтомній творчості українських художників відбувся процес переосмислення ролі графіки як виду мистецтва: від допоміжного чи прикладного жанру, вона починає набувати рис досконалої оригінальної форми авторського задуму. У 1900-х – 1930-х роках графіка в Україні стала не лише напрямом художньої діяльності, а й важливим феноменом культурної модернізації, який сприяв утвердженню національного стилю, розширенню естетичного горизонту та зміцненню візуальної ідентичності українського мистецтва.Relevance. Ukrainian graphic art of the 1900s – 1930s played an important role in the process of the general development of fine arts of the 20th century. Despite the fact that these years in Ukrainian history were a difficult period of collapse, famine, repression and suppressed the independent development of art, Ukrainian artists were engaged in the search for new forms and techniques, combined elements of folk motifs with the European avant-garde (cubo-futurism, constructivism), and formed a unique national graphic school. The topic of the history of the development of Ukrainian graphics and the emergence of new artistic trends of the mentioned historical period is extremely relevant today in the conditions of the national and cultural revival of Ukraine. Aim of the research. To investigate the work of Ukrainian graphic artists of the specified period and analyze the process of rethinking the role of Ukrainian graphics as a form of art, its rebirth into a full-fledged author’s form of creative expression. Methods. The historical method of studying the main sources and publications published by Ukrainian scholars in the field of art history in recent times was applied. Additionally, information and reference publications on the history of Ukrainian art of the 20th century were involved. Comparative historical and systematic analysis of historical sources was used to reconstruct the events and processes that took place at the beginning of the last century in European art, which had a significant impact on the development of art in Ukraine. Results. The activities of Ukrainian artists are characterized. graphic artists who combined modern trends with national tradition, folk art, and the latest aesthetic ideas in their works. Among them are prominent masters of graphic art: Heorhii Narbut, Vasyl Krychevskyi, Mykhailo Boichuk, Orest Novytskyi, and others. Working in a difficult historical period, experiencing persecution and repression, Ukrainian artists found ways to give Ukrainian graphics a deep national meaning and a free revolutionary spirit, and raise it to a high level of monumental art. Conclusions. Ukrainian graphic art of the 1900s – 1930s testifies to the union of the special national cultural traditions of Ukrainians with the pan-European artistic process. The synthesis of national symbolism with decorative elements of modernism was characteristic of most masters of Ukrainian graphics of this period. They sought to revive the spirit of folk art, interpreting it through the prism of new stylistic trends. Thanks to the tireless creativity of Ukrainian artists, a process of rethinking the role of graphics as a form of art took place: from an auxiliary or applied genre, it begins to acquire the features of a perfect original form of the author’s idea. In the 1900s – 1930s, graphics in Ukraine became not only a direction of artistic activity, but also an important phenomenon of cultural modernization, which contributed to the establishment of the national style, the expansion of the aesthetic horizon and the strengthening of the visual identity of Ukrainian art
Ukrainian Traditional and Modern Beliefs about Death and Preparation for it
Актуальність. Тема смерті та підготовки до неї посідає особливе місце в традиційному світогляді українців і залишається однією з найменш трансформованих сфер народної культури. В умовах сучасних соціальних змін, зокрема воєнних втрат серед військових і цивільного населення України, осмислення традиційних і сучасних уявлень про смерть набуває особливої наукової та суспільної значущості, оскільки сприяє глибшому розумінню механізмів колективної пам’яті, ідентичності та психологічної адаптації до втрат. Мета. Метою статті є аналіз традиційних і сучасних українських уявлень про смерть, потойбічний світ та підготовку людини до переходу з життя у смерть, а також виявлення світоглядних, релігійних і соціокультурних чинників, що забезпечують незмінність поховальної обрядовості та світоглядних уявлень про потойбіччя. Методи. Дослідження ґрунтується на використанні емпіричних та теоретичних методів, що застосовуються в етнології та в інших гуманітарних науках: аналізу, синтезу, історико-порівняльного методу, описового методу. Застосовано аналіз етнографічних праць ХІХ–ХХІ ст., фольклору (передовсім прислів’їв і приказок), сучасних усних свідчень, а також матеріалів медіапростору. Метод інтерпретації дозволив розкрити символічне та світоглядне значення поховальних практик і пов’язаних із ними вірувань. Результати. Встановлено, що уявлення про смерть і похоронні практики в українській традиції є одними з найбільш сталих і консервативних елементів культури, особливо в сільському середовищі. Проаналізовано народні концепції «хорошої» і «поганої» смерті, роль християнської релігійності та культу предків у формуванні ставлення до померлих. Окрему увагу приділено практикам прижиттєвої підготовки до смерті, зокрема формуванню «вузлика на смерть», заготовленню труни, складанню сценаріїв похорону, встановленню надгробків і написанню епітафій за життя. Висновки. Зроблено висновок, що прижиттєва підготовка до смерті та збереження традиційної поховальної обрядовості виконують не лише практичну, а й важливу психологічну та світоглядну функцію, сприяючи прийняттю неминучості смерті та зниженню екзистенційної тривоги. Поховальні практики постають як значущий механізм колективної пам’яті й культурної спадкоємності, що адаптується до нових історичних умов, зберігаючи водночас свої базові смисли. Отримані результати можуть бути використані в подальших етнологічних, культурологічних і міждисциплінарних дослідженнях теми смерті та традиційних світоглядних уявлень українців.Relevance. The theme of death and preparation for it occupies a special place in the traditional worldview of Ukrainians and remains one of the least transformed spheres of folk culture. In the context of contemporary social changes, particularly wartime losses among both military personnel and the civilian population of Ukraine, reflection on traditional and modern perceptions of death acquires particular scholarly and social significance, as it contributes to a deeper understanding of the mechanisms of collective memory, identity, and psychological adaptation to loss. Purpose. The purpose of the article is to analyze traditional and contemporary Ukrainian perceptions of death, the afterlife, and human preparation for the transition from life to death, as well as to identify the worldview, religious, and sociocultural factors that ensure the persistence of funerary ritual practices and conceptions of the afterlife. Methods. The study is based on the use of empirical and theoretical methods applied in ethnology and other humanities, including analysis, synthesis, the historical-comparative method, and the descriptive method. The research draws on ethnographic studies of the nineteenth to twenty-first centuries, folklore materials (primarily proverbs and sayings), contemporary oral testimonies, and media sources. The interpretative method made it possible to reveal the symbolic and worldview-related significance of funerary practices and the beliefs associated with them. Results. It has been established that perceptions of death and funerary practices in the Ukrainian tradition constitute some of the most stable and conservative elements of culture, especially in rural settings. The study analyzes folk concepts of a «good» and a «bad» death, as well as the role of Christian religiosity and the cult of ancestors in shaping attitudes toward the deceased. Particular attention is paid to practices of preparing for death during one’s lifetime, including the preparation of a «death bundle», the advance making of a coffin, the composition of funeral scenarios, and the erection of gravestones and writing of epitaphs while still alive. Conclusions. The article concludes that preparation for death during one’s lifetime and the preservation of traditional funerary ritual practices perform not only practical but also important psychological and worldview functions, facilitating the acceptance of the inevitability of death and the reduction of existential anxiety. Funerary practices emerge as a significant mechanism of collective memory and cultural continuity that adapts to new historical conditions while preserving its core meanings. The results obtained may be used in further ethnological, cultural, and interdisciplinary studies of death and traditional Ukrainian worldview concepts