Institutional repository of Taras Shevchenko National University of Kyiv eKNUTSHIR
Not a member yet
15422 research outputs found
Sort by
The U.S. Policy on Israel in January 2021 – October 2023
No full textАктуальність. Війна в Газі (7 жовтня 2023 р. – жовтень 2025 р.) стала серйозним випробуванням для американсько-ізраїльських відносин. Для кращого розуміння суперечностей, які найбільше виявились в 2024 р., важливо з’ясувати політику адміністрації Байдена щодо Ізраїлю та врегулювання арабсько-ізраїльського й палестинсько-ізраїльського конфліктів у січні 2021 р. – жовтні 2023 р., до початку війни. Метою цієї статті є висвітлення стратегії, політики і позиції адміністрації Дж. Байдена щодо Ізраїлю до початку та в перші дні війни в Газі, яку розпочав Ізраїль у відповідь на атаку ХАМАС 7 жовтня 2023 р. Методи. Це емпіричне дослідження, основане на контент-аналізі історичних джерел з використанням методів порівняльного аналізу, проблемно-хронологічного, генетичного, відстеження причинно-наслідкових зв’язків. Політика США стосовно Ізраїлю розглядається на двосторонньому і регіональному рівнях. Результати. До початку війни в Газі адміністрація Дж. Байдена в цілому продовжувала політику попередньої адміністрації Д. Трампа щодо Ізраїлю. Вона зберегла посольство і не відновила консульство США в Єрусалимі, підтримала Угоди Авраама 2020 р., надавала великого значення їх реалізації та нормалізації відносин Ізраїлю й Саудівської Аравії. Ці угоди мали стати підґрунтям для регіональної інтеграції за участю Ізраїлю у торговельно-економічній і безпековій сферах. Цій меті слугували створення й інституалізація Негевського форуму (березень 2022 р.), а також групи I2-U2 (липень 2022 р.). Водночас Дж. Байден заявляв про підтримку принципу «двох держав» – створення незалежної Палестинської держави поруч з Ізраїлем. Висновки. З початком війни в Газі адміністрація Дж. Байдена продовжила дотримуватись базових принципів, викладених у стратегічних документах 2022 р. Проте вони суперечили новій політиці уряду Ізраїлю та його рішучості знищити ХАМАС за будь-яку ціну. Перші дні війни продемонстрували як повну підтримку Америкою Ізраїлю, так і незгоду адміністрації Дж. Байдена з підходами уряду Б. Нетаньягу до методів ведення і цілей війни.Relevance. The War in Gaza (October 7, 2023 – October 2025), which was Israel’s response to the Hamas attack on October 7, 2023 challenged U.S.-Israel relations. For better understanding of bilateral disagreements, that became evident in 2024, it is important to study previous Biden administration’s policy on Israel and settlement of the Arab-Israeli and Palestinian-Israeli conflicts. The purpose of this article is to cover Biden administration’s strategy, policy and position toward Israel before and in the early days of the Gaza War. Methods. This is an empirical study based on the content analysis of historical sources, comparative analysis, cause and effect analysis, problem-chronological and genetic methods. The U.S. policy on Israel is examined at the bilateral and regional levels. Results. Before the War in Gaza, the Biden administration mostly continued the policy of the previous administration of D. Trump toward Israel. It maintained the U.S. Embassy and did not reopen Consulate in Jerusalem, and supported the 2020 Abraham Accords. It attached great importance to the implementation of these Accords, and to normalization of Israeli-Saudi relations. These agreements were to become the basis for regional integration with Israel participation in the trade, economic and security spheres. Two frameworks of cooperation were launched to serve this goal, namely, the Negev Forum (March 2022), and the I2-U2 group (July 2022). At the same time, J. Biden declared his support for the «two-state solution» – the establishment of an independent Palestinian state alongside Israel. Conclusions. With the beginning of the Gaza war, the Biden administration continued to uphold the basic principles, set out in the 2022 strategic documents. However, they contradicted the new policy of the Israeli government, and its determination to destroy Hamas at any cost. The first days of the war demonstrated both full support of the U.S. for Israel, and the Biden administration’s disagreement with the Netanyahu government’s approaches to the goals and methods of warfare
Development of social entrepreneurship in the context of the post-war restoration of human capital in Ukraine
No full textПісецька Т. В. Розвиток соціального підприємництва в контексті повоєнного відновлення людського капіталу України. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 051 – «Економіка». – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2026.
Дисертацію присвячено узагальненню теоретичних і методичних засад та розробленню прикладних напрямів розвитку соціального підприємництва (СП) в контексті повоєнного відновлення людського капіталу України.
Метою дисертаційної роботи є узагальнення теоретичних засад та розроблення практичних рекомендацій щодо розвитку соціального підприємництва і підвищення його ролі як чинника зміцнення соціальної безпеки та відновлення людського капіталу України шляхом удосконалення методичних підходів до оцінювання його соціально-економічного впливу.
Об’єкт дослідження – процеси становлення і розвитку соціального підприємництва та їх вплив на збереження і повоєнне відновлення людського капіталу України.
Предмет дослідження – теоретико-методичні підходи та практичні засади розвитку соціального підприємництва як інструмента підвищення ефективності повоєнного відновлення людського капіталу України.
У першому розділі дисертації поглиблено теоретико-методичні засади дослідження соціального підприємництва в контексті повоєнного відновлення людського капіталу України. Уточнено сутність соціального підприємництва із акцентом на добробуті населення, ефективності застосування соціальних інновацій та триєдиності цілей його діяльності (соціальної, економічної та екологічної), що гармонізує СП з концепцією сталого розвитку. Узагальнено положення щодо впливу соціального підприємництва на вирішення соціальних та економічних проблем повоєнного відновлення, зокрема на відтворення людського капіталу, соціальну інклюзію та соціальну безпеку. Сформовано теоретико-методичні підходи до оцінювання соціального впливу соціального підприємництва з урахуванням воєнних ризиків та демографічних викликів.
У другому розділі здійснено комплексну оцінку стану розвитку соціального підприємництва в Україні та світі, виокремлено ключові тенденції, моделі та практики. Досліджено вплив соціального підприємництва на вирішення соціально-економічних проблем збереження та відновлення людського капіталу, зокрема у сферах створення робочих місць для вразливих груп, відновлення соціальних послуг та формування локальної стійкості громад. На основі емпіричного аналізу (розділ 2.3) проведено оцінювання соціального впливу українських соціальних підприємств; результати опитування узагальнено із застосуванням зваженого бутстрепу та імітаційного моделювання Монте-Карло. Розроблено комплексну економіко-математичну модель оцінювання впливу соціального підприємництва на відновлення людського капіталу в умовах війни та повоєнного розвитку. Цю модель побудовано шляхом інтеграції системно-динамічних методичних компонентів в єдину комплексну систему, яка включає: адаптований до кризових умов метод оцінювання соціальної рентабельності інвестицій (War-Adjusted SROI); метод мультиплікатора соціального підприємництва; методику логістично-динамічного моделювання розвитку соціального підприємництва; методологію структурно-рівневої оцінки впливу соціального підприємництва, що базується на виокремленні мікрорівневих, мезорівневих та макрорівневих ефектів. За допомогою розробленої моделі оцінювання впливу соціального підприємництва на відновлення людського капіталу було доведено, що соціальне підприємство генерує три типи ефектів: прямий економічний ефект – створення доданої вартості, робочих місць та податкових надходжень; непрямий мультиплікативний ефект – стимулювання суміжних галузей через закупівлі, послуги та споживання працівників; соціальний ефект – зниження витрат держави на соціальні виплати, підвищення людського капіталу бенефіціарів, формування соціальної згуртованості. Це дозволило ідентифікувати ключові канали впливу соціального підприємництва на соціальну безпеку, соціальну інклюзію та соціальну цінність, а також визначити індикатори, на які має орієнтуватися державна політика у період повоєнного відновлення. Емпірична частина забезпечила змістове наповнення концептуальної моделі, обґрунтовуючи взаємозв’язки між державною політикою, інституційною спроможністю, соціальними інноваціями та рівнем соціальної безпеки.
У третьому розділі на основі узагальнення результатів попередніх етапів дослідження визначено стратегічні напрями розвитку соціального підприємництва у повоєнний період, сформовано пропозиції щодо удосконалення державної політики підтримки соціальної економіки, підсилення соціальної інклюзії, розвитку ветеранського бізнесу та підприємницьких ініціатив внутрішньо переміщених осіб. Здійснено систематизацію нормативно-правового забезпечення функціонування соціальних підприємств та їх ролі у зміцненні соціальної безпеки. На основі ідентифікованих механізмів впливу запропоновано структурно-логічну схему взаємодії елементів державної політики та діяльності соціальних підприємств, що відображає механізми формування соціальної цінності та сприяння відновленню людського капіталу. Запропонована схема виконує аналітичну функцію та може використовуватися для оцінювання напрямів удосконалення державної політики соціального підприємництва.
Основні результати, які характеризують наукову новизну, полягають у такому:
вперше:
- запропоновано економіко-математичну модель оцінювання впливу соціального підприємництва на відновлення людського капіталу в умовах війни та повоєнного розвитку, побудовану шляхом інтеграції системно-динамічних методичних компонентів в єдину комплексну систему. Виділення у економіко-математичній моделі ресурсно-інституційного, функціонально-операційного, аналітико-оцінювального, логістично-динамічного та структурно-рівневого блоків оцінювання впливу соціального підприємництва дає змогу кількісно виміряти прямі та непрямі ефекти і прогнозувати соціально-економічний вплив соціального підприємництва на розвиток людського капіталу в умовах війни та нестабільності (п. 2.3).
удосконалено:
- концепцію побудови бізнес-моделі соціального підприємства, яка, на відміну від класичної канви Остервальдера, доповнена авторським десятим блоком – «соціальний вплив». Запропонований підхід дає змогу інтегрувати оцінювання соціальної цінності та результативності діяльності СП у структуру бізнес-моделі, що відображає специфіку соціальних підприємств, орієнтованих на досягнення потрійного результату «Прибуток - Люди - Планета» (п. 3.1);
набули подальшого розвитку:
- тлумачення сутності поняття соціальне підприємництво як форми господарської діяльності, спрямованої на досягнення соціальних цілей та підвищення добробуту населення, яка використовує підприємницькі та інноваційні методи та поєднує соціальну, економічну та екологічну складові. На відміну від відомих підходів, запропоноване визначення враховує акцент на добробут населення, що підкреслює соціальну спрямованість та розвиток людського капіталу; інноваційність і підприємницькі методи, що вказує на ефективність та застосування соціальних інновацій; триєдиність компонентів (соціальної, економічної та екологічної) — що гармонізує СП з концепцією сталого розвитку та принципом потрійного результату (п. 1.1 ).
- концептуальні засади аналізу соціального впливу соціального підприємництва, у межах яких обґрунтовано три типи ефектів – прямий економічний, непрямий мультиплікативний та соціальний. Це забезпечило розширення як теоретичного, так і практичного розуміння ролі соціальних підприємств у повоєнному відновленні та зміцненні людського капіталу (п. 1.2, 1.3).
- методика оцінювання соціальної рентабельності інвестицій (Social Return on Investment) шляхом розроблення War-Adjusted SROI (w-SROI), що передбачає включення коригувальних коефіцієнтів воєнних ризиків, втрат людського капіталу та соціальної безпеки, а також структуровану монетизацію результатів через параметри vi (монетизована вартість і-того соціального результату) та qi (кількість результатів) для забезпечення більш точної та аналітично валідної оцінки впливу соціальних підприємств у воєнних та повоєнних умовах (п. 2.3).
- комплекс структурних елементів механізму стимулювання розвитку соціального підприємництва для зміцнення соціальної безпеки в Україні, що передбачає розробку концептуальної схеми соціально-економічного та інституційного впливу, яка логічно відображає взаємозв’язки між різними суб’єктами та отриманими соціально-економічними ефектами. Інтеграція запропонованих елементів схеми до механізму стимулювання розвитку соціального підприємництва в Україні підвищить ефективність планування та реалізації заходів, спрямованих на збереження та розвиток людського капіталу і досягнення високого рівня соціальної безпеки через застосування комплексу визначених важелів, методів і стимулів впливу з урахуванням особливостей сучасного інституційного простору розвитку соціального підприємництва в Україні, а також існуючих обмежень і бар’єрів (п. 3.3).
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні положення, викладені в дисертації, були доведені до рівня методичних розробок та прикладних рекомендацій. Це створює підґрунтя для подальших досліджень у сфері розвитку соціального підприємництва в Україні, забезпечує методологічну основу для оцінки його впливу на повоєнний розвиток України та виконує суттєву роль у формуванні механізму його розвитку в країні. Запропоновані методи оцінювання соціальної рентабельності інвестицій, а також концептуальні засади аналізу соціального впливу підприємства використані в практичній діяльності ПРАТ «Дікергофф Цемент Україна» (довідка № 211 від 27.09.2024 року). Науково-методичні та практичні рекомендації, орієнтовані на розвиток соціального партнерства між державою та соціальним підприємництвом в Україні, впровадженні в регуляторній та управлінській діяльності Спілки підприємців малих, середніх і приватизованих підприємств України (довідка № 228/1 від 22.12.2025 року).Pisetska T. Development of social entrepreneurship in the context of the post-war restoration of human capital in Ukraine. – Qualification scientific work in the form of a manuscript.
Dissertation for the degree of Doctor of Philosophy in the specialty 051 – “Economics”. – Taras Shevchenko National University of Kyiv. Kyiv, 2026.
The dissertation is devoted to the generalization of theoretical and methodological principles and the development of applied directions for the development of social entrepreneurship (SE) in the context of the post-war restoration of human capital in Ukraine.
The purpose of the dissertation is to generalize the theoretical foundations and develop practical recommendations for the development of social entrepreneurship and increase its role as a factor in strengthening social security and restoring human capital in Ukraine by improving methodological approaches to assessing its socioeconomic impact.
The object of the study is the processes of formation and development of social entrepreneurship and their impact on the preservation and post-war restoration of human capital in Ukraine.
The subject of the study is theoretical and methodological approaches and practical principles for the development of social entrepreneurship as a tool for increasing the effectiveness of post-war restoration of human capital in Ukraine.
The first section of the dissertation deepens the theoretical and methodological foundations of the study of social entrepreneurship in the context of the post-war restoration of human capital in Ukraine. The essence of social entrepreneurship is clarified with an emphasis on the well-being of the population, the effectiveness of the application of social innovations and the trinity of the goals of its activities (social, economic and environmental), which harmonizes the SE with the concept of sustainable development. The provisions on the impact of social entrepreneurship on solving social and economic problems of post-war restoration, in particular on the reproduction of human capital, social inclusion and social security, are generalized. Theoretical and methodological approaches to assessing the social impact of social entrepreneurship are formed, taking into account war risks and demographic challenges.
The second section provides a comprehensive assessment of the state of development of social entrepreneurship in Ukraine and the world, identifying key trends, models and practices. The impact of social entrepreneurship on solving socioeconomic problems of preserving and restoring human capital is investigated, in particular in the areas of creating jobs for vulnerable groups, restoring social services and building local community resilience. Based on empirical analysis (section 2.3), an assessment of the social impact of Ukrainian social enterprises was carried out; the survey results were summarized using weighted bootstrap and Monte Carlo simulation modeling. A comprehensive economic and mathematical model for assessing the impact of social entrepreneurship on restoring human capital in war and post-war development conditions was developed. This model was built by integrating system-dynamic methodological components into a single comprehensive system, which includes: a method for assessing social return on investment (War-Adjusted SROI) adapted to crisis conditions; a method for the multiplier of social entrepreneurship; a methodology for logistic-dynamic modeling of the development of social entrepreneurship; a methodology for structural-level assessment of the impact of social entrepreneurship, based on the separation of micro-level, meso-level and macro-level effects. Using the developed model for assessing the impact of social entrepreneurship on the restoration of human capital, it was proven that social enterprise generates three types of effects: direct economic effect - creation of added value, jobs and tax revenues; indirect multiplicative effect - stimulation of related industries through purchases, services and consumption of employees; social effect - reduction of state spending on social benefits, increase of human capital of beneficiaries, formation of social cohesion. This made it possible to identify the key channels of influence of social entrepreneurship on social security, social inclusion and social value, as well as to determine the indicators on which state policy should be guided during the post-war reconstruction period. The empirical part provided the content of the conceptual model, substantiating the relationships between state policy, institutional capacity, social innovations and the level of social security.
In the third section, based on the generalization of the results of the previous stages of the study, strategic directions for the development of social entrepreneurship in the post-war period are determined, proposals are made for improving the state policy of supporting the social economy, strengthening social inclusion, developing veteran business and entrepreneurial initiatives of internally displaced persons. The regulatory and legal support for the functioning of social enterprises and their role in strengthening social security is systematized. Based on the identified mechanisms of influence, a structural and logical scheme of interaction between elements of state policy and the activities of social enterprises is proposed, which reflects the mechanisms of forming social value and promoting the restoration of human capital. The proposed scheme performs an analytical function and can be used to assess the directions for improving the state policy of social entrepreneurship.
The main results that characterize the scientific novelty are as follows:
for the first time:
- an economic and mathematical model for assessing the impact of social entrepreneurship on the restoration of human capital in conditions of war and post-war development has been proposed, built by integrating system-dynamic methodological components into a single comprehensive system. The allocation in the economic and mathematical model of resource-institutional, functional-operational, analytical-evaluative, logistic-dynamic and structural-level blocks for assessing the impact of social entrepreneurship makes it possible to quantitatively measure direct and indirect effects and predict the socioeconomic impact of social entrepreneurship on the development of human capital in conditions of war and instability (clause 2.3).
improved:
- the concept of building a business model of a social enterprise, which, unlike the classical Osterwalder framework, is supplemented by the author's tenth block - "social impact". The proposed approach makes it possible to integrate the assessment of social value and effectiveness of the SE into the structure of the business model, which reflects the specifics of social enterprises focused on achieving the triple result "Profit - People - Planet" (clause 3.1);
have been further developed:
- interpretation of the essence of the concept of social entrepreneurship as a form of economic activity aimed at achieving social goals and improving the well-being of the population, which uses entrepreneurial and innovative methods and combines social, economic and environmental components. Unlike known approaches, the proposed definition takes into account the emphasis on the well-being of the population, which emphasizes the social orientation and development of human capital; innovativeness and entrepreneurial methods, which indicates the effectiveness and application of social innovations; the trinity of components (social, economic and environmental) - which harmonizes the SE with the concept of sustainable development and the principle of the triple bottom line (clause 1.1).
- conceptual principles for analyzing the social impact of social entrepreneurship, within which three types of effects are substantiated - direct economic, indirect multiplicative and social. This provided an expansion of both theoretical and practical understanding of the role of social enterprises in post-war reconstruction and strengthening of human capital (clause 1.2, 1.3).
- a methodology for assessing social return on investment (Social Return on Investment) by developing War-Adjusted SROI (w-SROI), which involves the inclusion of correction factors for war risks, losses of human capital and social security, as well as structured monetization of results through the parameters vi (monetized value of the i-th social result) and qi (number of results) to ensure a more accurate and analytically valid assessment of the impact of social enterprises in war and post-war conditions (clause 2.3).
- a set of structural elements of the mechanism for stimulating the development of social entrepreneurship to strengthen social security in Ukraine, which involves the development of a conceptual scheme of socioeconomic and institutional impact, which logically reflects the relationships between various entities and the resulting socioeconomic effects. The integration of the proposed elements of the scheme into the mechanism for stimulating the development of social entrepreneurship in Ukraine will increase the effectiveness of planning and implementing measures aimed at preserving and developing human capital and achieving a high level of social security through the use of a set of specific levers, methods and incentives for influence, taking into account the peculiarities of the modern institutional space for the development of social entrepreneurship in Ukraine, as well as existing restrictions and barriers (clause 3.3).
The practical significance of the results obtained lies in the fact that the main provisions set out in the dissertation have been brought to the level of methodological developments and applied recommendations. This creates a basis for further research in the field of social entrepreneurship development in Ukraine, provides a methodological basis for assessing its impact on the post-war development of Ukraine and plays a significant role in shaping the mechanism of its development in the country. The proposed methods for assessing the social profitability of investments, as well as the conceptual principles of analyzing the social impact of the enterprise, are used in the practical activities of PJSC "Dickerhoff Cement Ukraine" (reference No. 211 dated 09/27/2024). Scientific, methodological and practical recommendations focused on the development of social partnership between the state and social entrepreneurship in Ukraine, implemented in the regulatory and managerial activities of the Union of Entrepreneurs of Small, Medium and Privatized Enterprises of Ukraine (reference No. 228/1 dated 12/22/2025).Економічний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченк
The Younger Generation of National Minorities in Ukraine in the Con text of Youth Policy of the Bolshevik-Soviet Government (Second Half of the 1920s – early 1930s)
No full textАктуальність досліджуваної проблеми обумовлена потребою розширення знань про роль і місце молодого покоління національних меншин (поляків, німців та євреїв) у процесах радянізації українського села на тлі соціально-економічних та політичних трансформацій другої чверті ХХ століття. Мета дослідження – зосередити увагу на політиці більшовицько-радянської влади щодо молоді польської, німецької та єврейської національних меншин Волині-Житомирщини на тлі процесів радянізації волинського села в середині1920-х – на початку 1930-х років; спираючись на розлогий джерельний матеріал, розкрити методи та способи залучення місцевої молоді нацменшин до лав КСМУ/ЛКМСУ, охарактеризувати особливості антирелігійної складової молодіжної політики більшовиків. Методологія дослідження ґрунтується на використанні загальнонаукових (аналізу, синтезу, об’єктивності) та спеціально-історичних методів (періодизації, порівняння, робота з архівними джерелами). В основу наукового пошуку покладено принцип історизму. Результати. В статті розкриваються методи і способи реалізації молодіжної політики більшовицької влади стосовно представників нацменшин Волині-Житомирщини. Показано роль комуністичної партії та комсомолу у процесі перевиховання молоді. Окрему увагу звернено на антирелігійний аспект державної політики щодо молодого покоління поляків, німців та євреїв. Висновки. В означений нами період сільська молодь національних меншин Волині-Житомирщини виступала об’єктом пильного політичного інтересу більшовицько-радянської влади. Основні засади молодіжної політики розроблялися КП(б)У, вона ж контролювала процес втілення їх у життя. Ключовою організацією, на яку покладалося завдання виховання молодого покоління, виступала ЛКСМУ. Залучення представників національних меншин до лав комсомолу від середини 1920-х років розглядалося як одне з найважливіших завдань на тлі процесів радянізації волинського села. Важливою складовою молодіжної політики була антирелігійна пропаганда. В досліджуваний період антицерковна, антирелігійна пропаганда серед представників нацменшин не мала значного успіху.The relevance of the problem under study is determined by the need to expand knowledge about the role and place of the younger generation of national minorities (Poles, Germans and Jews) in the processes of Sovietization of the Ukrainian village against the backdrop of socio-economic and political transformations of the second quarter of the 20th century. The aim of the study is to focus on the policy of the Bolshevik-Soviet authorities towards the Polish, German, and Jewish national minorities of Volyn’-Zhytomyr against the backdrop of the Sovietization of the Volhynian countryside in the mid-1920s and early 1930s; based on extensive source material, to reveal the methods and means of attracting local youth from national minorities to the ranks of the KSMU/LKSMU, and to characterize the anti-religious component of the Bolsheviks’ youth policy. The research methodology is based on the use of general scientific (analysis, synthesis, objectivity) and special historical methods (periodization, comparison, work with archival sources). The scientific research is based on the principle of historicism. Results. The article reveals the methods and means of implementing the youth policy of the Bolshevik authorities in relation to representatives of national minorities in Volyn’-Zhytomyr. The role of the Communist Party and the Komsomol in the process of re-educating young people is shown. Particular attention is paid to the anti-religious aspect of state policy towards the younger generation of Poles, Germans and Jews. Conclusions. During the period we have identified, rural youth of national minorities in Volyn’-Zhytomyr were the subject of close political interest on the part of the Bolshevik-Soviet authorities. The main principles of youth policy were developed by the CP(b)U, which also controlled the process of their implementation. The key organization responsible for educating the younger generation was the LKSMU. From the mid-1920s, the recruitment of representatives of national minorities into the ranks of the Komsomol was considered one of the most important tasks in the context of the Sovietization of the Volyn’ countryside. Anti-religious propaganda was an important component of youth policy. During the period under study, anti-church and anti-religious propaganda among representatives of national minorities did not have significant success
The mechanisms of population employment regulation at the regional level in the context of European integration
No full textАндрієвський О.Г. Механізми регулювання зайнятості населення на регіональному рівні в умовах євроінтеграції. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії з галузі знань 28 Публічне управління та адміністрування за спеціальністю 281 «Публічне управління та адміністрування». – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України. Київ, 2026.
Актуальність теми дослідження обумовлена тим, що в умовах євроінтеграції проблематика зайнятості набуває першочергової ваги, оскільки зайнятість населення відображає становище економіки держави. Зайнятість як соціально-економічне явище є суспільно корисною діяльністю, що пов’язується із задоволенням власних та суспільних запитів і забезпечує доходи громадян.
Ринок праці та зайнятість населення є невід’ємною складовою економічного устрою будь-якої країни, основою економічних процесів та економіки загалом. В останні роки відбулися трансформаційні процеси в економіці та політичному житті України, які позначилися на ринку праці та на зайнятості населення, яка безпосередньо впливає на стан економіки, а показники безробіття характеризують її ефективність.
В ході дослідження проаналізовано основні наукові підходи щодо державного регулювання зайнятості населення, на основі яких під зайнятістю населення запропоновано розуміти особливий вид діяльності громадян, не заборонений законодавством України, який здійснюється відповідно до укладених трудових договорів та передбачає задоволення як загальнодержавних потреб, так і потреб окремих домогосподарств, що має безпосередній відповідний вплив на рівень розвитку економіки країни та якість життя окремих сімей, а також впливає на відтворення, розподіл та перерозподіл трудової активності населення.
Обґрунтовано, що напрями та методи державного регулювання зайнятості та ринку праці різноманітні та визначаються конкретною економічною ситуацією в країні, гостротою проблем, що виникають на ринку праці загалом. Найбільш поширеними з них є: створення нових робочих місць; розвиток та підтримка малого бізнесу; розширення масштабу професійної підготовки та перепідготовки кадрів; організація громадських робіт.
Розроблено схему державного регулювання зайнятості, яка передбачає наявність суб’єкта і його впливу на об’єкт за рахунок механізму державного регулювання. В якості конкретних механізмів виокремлено як ключові – нормативно-правовий, організаційно-інституційний та економічний.
Розроблено модель регулювання зайнятості населення на регіональному рівні на основі використання нормативно-правового механізму, який формує правове поле для реалізації регуляторних функцій держави, забезпечення створення та діяльності органів у сфері зайнятості населення загальнодержавного та регіонального рівня та реалізує процедури щодо фінансування державних заходів, соціального захисту та економічних можливостей розвитку господарської діяльності в регіоні.
Аргументовано, що у системі державного регулювання зайнятості населення організаційно-інституційний механізм спрямовується на процеси, пов’язані з формуванням, розподілом та використанням трудових ресурсів та подоланням диспропорцій між потребами та пропозиціями на ринку праці у межах наявних ресурсів.
Одним з ключових механізмів державного регулювання зайнятості населення є економічний механізм. Його системна сутність припускає цілеспрямованість, системність використання організаційних форм і економічних методів регулювання, потребує відповідних елементів, здатних стати економічною основою, гарантією працездатності сформованої структури. Центральним елементом економічної складової механізму, адекватної ринковим відносинам, є компенсаційні інструменти центрів зайнятісті, які виступають уніфікованою системою винагороди за результати виконуваної роботи, а й основним елементом трудової мотивації. Компенсаційні інструменти можуть передбачати: постійну складову (посадовий оклад); змінну складову, що включає премії або бонуси за результатами роботи; непрямі компенсації або соціальні пільги. Тобто, економічний інструментарій дозволяє підтримувати внутрішньодержавну міграцію, посилити конкуренцію роботодавців, гарантувати фінансову підтримку.
Аналіз закордонного досвіду свідчить про те, що у різних країнах існують різні моделі системи зайнятості населення та механізми їх регулювання: континентальна (Німеччина, Франція); шведська (скандинавські країни), японська, англоамериканська (США, Великобританія, Канада, Ірландія).
Враховуючи досвід провідних зарубіжних країн, виділено основні заходи щодо забезпечення ефективності механізмів управління зайнятістю населення на регіональному рівні, що мають стати пріоритетними для України у перспективі: збір та розповсюдження інформації щодо стану попиту і пропозиції на ринку праці; створення єдиної інформативної бази даних про стан ринку праці; надання допомоги в розвитку професійно-технічного навчання, профорієнтацію та перепідготовку; розроблення програм навчання та перенавчання для підвищення конкурентоспроможності на ринку безробітних; розроблення регіональних програм зайнятості населення та цільових програм громадських робіт; розробка регіональних програм щодо розвитку та підтримки малого та середнього бізнесу; розвиток системи соціального забезпечення; регіональне забезпечення розвитку прогресивних технологій, що сприятимуть створенню нових робочих місць; формування необхідних організаційних та соціальних умов для забезпечення гарантій зайнятості; формування ефективної системи громадських робіт; сприяння у створенні відповідних комерційних структур, які будуть надавати допомогу для всіх бажаючих знайти більш престижну або високооплачувану роботу у регіоні; стимулювання на регіональному рівні утворення гнучких форм зайнятості населення, здатних забезпечити працездатному населенню найбільш прийнятні форми зайнятості чи режими праці з врахуванням потреб працівників і дозволити підприємцям оперувати кількістю і якістю трудового потенціалу, який використовується на підприємстві, виходячи з потреб розвитку підприємства та регіону загалом.
До основних напрямів ефективного державного регулювання зайнятості населення в Україні на регіональному рівні запропоновано віднести: збір, обробку та поширення інформації про стан попиту та пропозиції на ринку праці; систему податкових пільг для сприяння створенню робочих місць; цілісну систему професійного навчання та перепідготовки осіб, які залишилися без роботи або тим, кому загрожує безробіття; програми навчання задля підвищення конкурентоспроможності на ринку безробітних; розроблення регіональних програм зайнятості населення; розвиток системи соціального забезпечення.
У першому розділі «Теоретико-методологічні основи дослідження державного регулювання зайнятості населення» здійснено огляд та аналіз наукових підходів щодо проблематики державного регулювання зайнятості населення, визначено сутність і зміст наукової категорії «зайнятість населення». Під зайнятістю населення запропоновано розуміти особливий вид діяльності громадян, не заборонений законодавством України, який здійснюється відповідно до укладених трудових договорів та передбачає задоволення як загальнодержавних потреб, так і потреб окремих домогосподарств, що має безпосередній відповідний вплив на рівень розвитку економіки країни та якість життя окремих сімей, а також впливає на відтворення, розподіл та перерозподіл трудової активності населення.
У другому розділі «Механізми державного регулювання зайнятості населення на регіональному рівні: вітчизняний та зарубіжний досвід» охарактеризовано механізми державного регулювання зайнятості населення на регіональному рівні. Встановлено, що визначенню сутності механізму державного регулювання присвятили свої праці дослідники у сфері права, державного управління та економіки, більшість з яких розглядають трактують дане поняття як складну структуру взаємопов’язаних елементів.
У третьому розділі «Пріоритетні напрями удосконалення державного регулювання зайнятості населення на регіональному рівні в умовах євроінтеграції» аргументовано, що практичні кроки з виконання євроінтеграційних завдань повинні відбуватися за двома основними напрямами: по-перше, поступове створення внутрішніх передумов для інтеграції в ЄС, по-друге, посилення міжнародного співробітництва з ЄС, шляхом послідовного реалізації нової концепції співробітництва з сусідніми країнами, запропонованої Євросоюзом. Проаналізовано роль державно-громадського співробітництва та соціального діалогу в процесі удосконалення регулювання зайнятості населення.
У висновках окреслено основний зміст отриманих наукових результатів, в яких запропоновано розв’язання наукового завдання, яке полягає в розробці шляхів удосконалення державного регулювання зайнятості населення на регіональному рівні в умовах євроінтеграції.
Ключові слова: механізми державного регулювання, місцеве самоврядування, зайнятість населення, регіональний рівень, євроінтеграція, державно-громадське співробітництво, соціальний діалог, війна, територіальна громада (ТГ), сталий розвиток, ринок праці, професійне навчання, підвищення кваліфікацій, соціальна безпека, національна безпека.Andrievsky, O. H. The mechanisms of population employment regulation at the regional level in the context of European integration. Qualifying scientific paper on the rights of a manuscript.
Dissertation for obtaining the scientific degree of Doctor of Philosophy in the field of public management and administration, specialty 281 "Public Management and Administration". Kyiv National University named after Taras Shevchenko. Kyiv, 2026
The relevance of the research topic is due to the fact that in the conditions of European integration, the issue of employment is of primary importance, the unemployment of the population in the economic state of the state. Employment as a socio-economic phenomenon is a socially useful activity that is connected with the satisfaction of personal and public needs and provides citizens with income.
The labor market and population employment are an integral part of the economic system of any country, the basis of economic processes and the economy in general. In recent years, transformational processes took place in the economy and political life of Ukraine, which affected the labor market and employment of the population, which directly affects the state of the economy, and unemployment indicators characterize its efficiency.
In the course of the study, the main scientific approaches to the state regulation of population employment were analyzed, based on which population employment is proposed to be understood as a special type of activity of citizens, not prohibited by the legislation of Ukraine, which is carried out in accordance with concluded labor contracts and provides for the satisfaction of both national needs and the needs of individual households , which has a direct corresponding effect on the level of development of the country's economy and the quality of life of individual families, as well as affects the reproduction, distribution and redistribution of labor activity of the population.
It is substantiated that the directions and methods of state regulation of employment and the labor market are diverse and are determined by the specific economic situation in the country, the severity of problems arising in the labor market in general. The most common of them are: creation of new jobs; development and support of small business; expanding the scale of professional training and retraining of personnel; organization of public works.
A scheme of state regulation of employment has been developed, which provides for the presence of the subject and its influence on the object due to the mechanism of state regulation. As specific mechanisms, the key ones are identified as regulatory and legal, organizational and institutional, and economic.
A model of population employment regulation at the regional level has been developed based on the use of a regulatory and legal mechanism that forms the legal field for the implementation of state regulatory functions, ensuring the creation and operation of bodies in the field of population employment at the national and regional levels, and implements procedures for financing state measures, social protection and economic opportunities for the development of economic activity in the region.
It is argued that in the system of state regulation of employment of the population, the organizational-institutional mechanism is aimed at processes related to the formation, distribution and use of labor resources and overcoming disparities between needs and offers on the labor market within the limits of available resources.
One of the key mechanisms of state regulation of employment of the population is the economic mechanism. Its systemic essence assumes purposefulness, the systematic use of organizational forms and economic methods of regulation, and requires appropriate elements capable of becoming an economic basis, a guarantee of the efficiency of the formed structure. The central element of the economic component of the mechanism, which is adequate to market relations, is the compensatory tools of the employment centers, which act as a unified system of remuneration for the results of the work performed, as well as the main element of labor motivation. Compensation tools may include: a permanent component (position salary); variable component, which includes bonuses or bonuses based on work results; indirect compensation or social benefits. That is, the economic toolkit makes it possible to support intrastate migration, strengthen competition among employers, and guarantee financial support.
The analysis of foreign experience shows that in different countries there are different models of the population employment system and their regulation mechanisms: continental (Germany, France); Swedish (Scandinavian countries), Japanese, Anglo-American (USA, Great Britain, Canada, Ireland).
Taking into account the experience of leading foreign countries, the main measures to ensure the effectiveness of employment management mechanisms at the regional level are highlighted, which should become priorities for Ukraine in the future: collection and dissemination of information on the state of demand and supply on the labor market; creation of a single informative database on the state of the labor market; providing assistance in the development of professional and technical training, career guidance and retraining; development of training and retraining programs to increase competitiveness in the unemployed market; development of regional employment programs and target programs of public works; development of regional programs for the development and support of small and medium-sized businesses; development of the social security system; regional support for the development of advanced technologies that will contribute to the creation of new jobs; formation of the necessary organizational and social conditions to ensure employment guarantees; formation of an effective system of public works; assistance in the creation of appropriate commercial structures that will provide assistance to all those wishing to find more prestigious or highly paid work in the region; stimulation at the regional level of the formation of flexible forms of employment of the population, capable of providing the working population with the most acceptable forms of employment or work regimes taking into account the needs of employees and allowing entrepreneurs to operate with the quantity and quality of the labor potential used at the enterprise, based on the needs of the development of the enterprise and the region in general.
The main areas of effective state regulation of employment in Ukraine at the regional level are proposed to include: collection, processing and dissemination of information on the state of supply and demand in the labor market; a system of tax benefits to promote job creation; a comprehensive system of professional training and retraining of persons who have lost their jobs or those who are threatened with unemployment; training programs to increase competitiveness in the unemployed market; development of regional population employment programs; development of the social security system.
In the first chapter "Theoretical and methodological foundations of the study of state regulation of population employment", a review and analysis of scientific approaches to the issue of state regulation of population employment was carried out, the essence and content of the scientific category "population employment" was defined. It is proposed to understand the employment of the population as a special type of activity of citizens, not prohibited by the legislation of Ukraine, which is carried out in accordance with concluded labor contracts and provides for the satisfaction of both national needs and the needs of individual households, which has a direct and relevant impact on the level of development of the country's economy and the quality of life of individual families, as well as affects the reproduction, distribution and redistribution of labor activity of the population.
The second chapter "Mechanisms of state regulation of population employment at the regional level: domestic and foreign experience" describes the mechanisms of state regulation of population employment at the regional level. It has been established that researchers in the field of law, public administration and economics devoted their work to defining the essence of the mechanism of state regulation, most of whom consider and interpret this concept as a complex structure of interconnected elements.
In the third chapter "Priority directions for improving the state regulation of employment of the population at the regional level in the conditions of European integration" it is argued that practical steps for the implementation of European integration tasks should take place in two main directions: firstly, the gradual creation of internal prerequisites for integration into the EU, secondly , strengthening international cooperation with the EU, through the consistent implementation of the new concept of cooperation with neighboring countries proposed by the European Union.
The role of state-public cooperation and social dialogue in the process of improving the regulation of population employment is analyzed.
The conclusions outline the main content of the obtained scientific results, in which a solution to the scientific task is proposed, which consists in the development of ways to improve the state regulation of employment of the population at the regional level in the conditions of European integration.
Key words: mechanisms of state regulation, local self-government, population employment, regional level, European integration, state-public cooperation, social dialogue, war, territorial community (TG), sustainable development, labor market, vocational training, advanced training, social security, national security.Навчально-науковий інститут публічного управління та державної служби Київського національного університету імені Тараса Шевченк
Збірник ситуаційних завдань з навчальних дисциплін «Інвестування», «Інвестування та інвестиційна політика»
No full textЗбірник ситуаційних завдань укладено для забезпечення викладання навчальних дисциплін «Інвестування» та «Інвестування та інвестиційна політика». Він містить добірку кейсів і проблемних ситуацій, що охоплюють актуальні теми інвестиційної діяльності, зокрема формування інвестиційного портфеля, аналіз інвестиційних ризиків, оцінку ефективності проєктів, механізми державної підтримки інвестицій, особливості інституційного інвестування, інноваційні підходи.
Ситуаційні завдання спрямовані на розвиток у здобувачів вищої освіти аналітичного мислення, здатності до прийняття обґрунтованих управлінських рішень, застосування теоретичних знань на практиці. Збірник може бути використаний у процесі проведення практичних, семінарських занять, модульного контролю, самостійної підготовки студентів, а також у рамках міждисциплінарних проєктів.
Для студентів Галузі знань D – Бізнес, адміністрування та право та Галузі знань C – Соціальні науки, журналістика та інформація. Різноманіття практичних аспектів висвітлених у навчальному посібнику роблять його корисним для інших спецкурсів з підготовки бакалаврів та магістрів, а також практикам, які працюють у сфері інвестиційної діяльності та публічного управління.Економічний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченк
САКРАЛЬНІ СИМВОЛИ В АНІМАЦІЙНОМУ ФІЛЬМІ "ДУША" (SOUL)
No full textB a c k g r o u n d . Genre-wise the article is a form of publication of analytical conclusions resulting from researching religious symbolism within the movie. The material for interpretation was derived from mass media, in particular cinematography. The article describes religious symbolism within the animated film "Soul" (2020). It is made apparent that the wide array of religious symbols in modern cinema requires a new approach.
M e t h o d s . Issues with defining religious symbolism in cinema have inspired a search of appropriate methods and research methodology. The article utilizes analytical approach based on religious symbolism found in the artistic source material – in this case an animated film.
R e s u l t s . With that considered the goal of the scientific research was to track down instances of religious symbolism in "Soul" animated film. It has been established that, despite the film's ostensibly secular character, it incorporates elements of religious symbolism. Among the key sacred motifs identified are: the soul as an immaterial principle; the pre-existence of souls, corresponding to the doctrine of the early Christian theologian Origen; the afterlife, portrayed in accordance with traditional religious imaginaries; meditation, spiritual practices, and rites of initiation; and the notion of the "spark" as a link to the divine source.
C o n c l u s i o n s . The study concludes that religious symbolism in the film is present predominantly in an implicit and metaphorical form.В с т у п. Присвячено дослідженню релігійної символіки в сучасній масовій культурі, при цьому за об'єкт дослідження взято такий жанр, як кінематограф. Проаналізовано анімаційний фільм "Душа" (2020) щодо наявності в ньому сакральних символів. Зазначено, що розмаїття релігійних символів у творах сучасного кіномистецтва потребує нових досліджень.
М е т о д и. Вибір методів і методик дослідження обумовлено особливостями процесу встановлення релігійної символіки в кінематографі. Використано аналітичний підхід, що базується на дослідженні релігійної символіки, яка міститься у художньому творі (тут – в анімаційному фільмі). З огляду на це метою дослідження було визначено виявлення сакральних символів в анімаційному фільмі "Душа".
Р е з у л ь т а т и. Установлено, що попри світський характер самого художнього твору, він містить релігійну символіку. Зокрема, ми можемо говорити про такі сакральні символи: душа як нематеріальне начало; передіснування душ, що відповідає вченню Орігена; потойбічний світ в дусі релігійних уявлень; медитація, духовні практики та ініціація; "іскра" як зв'язок з божественним началом.
В и с н о в к и. Визначено, що в анімаційному фільмі "Душа" релігійна символіка представлена здебільшого у прихованому вигляді
Історія міжнародних економічних відносин
No full textПрактикум з дисципліни «Історія міжнародних економічних відносин» присвячений виявленню та інтерпретації закономірностей і суперечностей розвитку міжнародних економічних відносин у їх історичній динаміці як передумови розуміння сучасних трансформацій світового господарства. Звернення до історичних форм обміну, торгівлі, руху капіталів і факторів виробництва дозволяє визначити сутнісні характеристики еволюції глобальної економічної взаємодії та чинники формування її сучасних конфігурацій в умовах зростання фрагментації, технологічної конкуренції та структурної перебудови світової економіки.
Осмислення історичних залежностей на міжнародному, регіональному і національному рівнях забезпечує можливість ідентифікувати середовище виникнення та трансформації міжнародних економічних відносин, а також простежити спадковість економічних процесів і інституцій. Фокусування на ключових етапах розвитку світового господарства дозволяє виявити як сталі закономірності, так і змінні параметри економічної взаємодії, що визначають характер інтеграційних і дезінтеграційних процесів, а також формують баланс вигод і втрат міжнародної економічної співпраці.
Опанування матеріалу практикуму сприяє набуттю навичок до комплексного аналізу історичних економічних процесів, їх критичного осмислення та узагальнення з урахуванням сучасних геоекономічних викликів. Здобувач формує здатність використовувати історичний досвід як інструмент пояснення сучасних явищ, виявляти причинно-наслідкові зв’язки між подіями та процесами, а також оцінювати вплив історично сформованих інституцій і структур на сучасні моделі міжнародної економічної взаємодії.
Практикум орієнтований на формування професійних компетентностей, що відповідають цілям освітньо-професійної програми «Міжнародні економічні відносини (з обов’язковим вивченням двох іноземних мов)», зокрема здатності до аналітичного мислення, міждисциплінарного підходу, наукового узагальнення та обґрунтування економічних рішень у глобальному контексті. Він забезпечує систематизацію знань про історичні форми і механізми міжнародних економічних відносин та створює підґрунтя для їх застосування у подальшій навчальній і професійній діяльності.
Практикум розрахований на здобувачів вищої освіти економічних спеціальностей, а також буде корисним усім, хто цікавиться міждисциплінарним осмисленням міжнародних економічних процесів і прагне зрозуміти сучасні глобальні трансформації через призму їх історичного розвитку
ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ ВІЙСЬКОВИХ КАПЕЛАНІВ: ПЕДАГОГІЧНІ ІННОВАЦІЇ
No full textBackground. Mіlіtary chaplaіns ensure the moral strength of the army. Іn the context of the war іn Ukraіne, theіr role becomes even more sіgnіfіcant, as the effectіveness of theіr work can determіne the moral resіlіence of the mіlіtary and the ultіmate success іn the fіght for іndependence and the supremacy of democracy. Mіlіtary chaplaіns play a key role іn shapіng the moral spіrіt of unіts, especіally іn crіsіs sіtuatіons durіng combat operatіons. NATO has developed numerous practіces for chaplaіns servіng іn multіnatіonal forces, whіch are effectіvely adapted to the domestіc educatіonal envіronment. Studіes by foreіgn scholars emphasіze the іmportance of іmplementіng pedagogіcal іnnovatіons as a key means of realіzіng systemіc and competency-based approaches. Results. Scіentіfіc research on thіs іssue relіes on several key dіrectіons: fіrst, a mіlіtary chaplaіn must possess not only theoretіcal knowledge but also practіcal skіlls. Therefore, among the challenges faced by the mіlіtary chaplaіn traіnіng system іn Ukraіne are the absence of unіfіed standards for professіonal competencіes of domestіc mіlіtary chaplaіns, іnsuffіcіent іntegratіon of psychologіcal and ethіcal aspects іnto the traіnіng process, and lіmіted resources and tіme for practіcal traіnіng and modelіng real combat sіtuatіons. Consequently, the proposed іssue requіres the teachіng staff to organіze chaplaіn traіnіng programs wіth a strong emphasіs on practіcal, experіence-based learnіng. The formatіon of professіonal competencіes іn mіlіtary chaplaіns іs a complex process that necessіtates consіderatіon of socіetal challenges, a multіconfessіonal context, and the specіfіcs of postgraduate educatіon. Addressіng іssues related to standardіzatіon of traіnіng, іnterdіscіplіnary approaches, and practіcal preparatіon wіll enable the creatіon of an effectіve mіlіtary chaplaіncy system that enhances the moral spіrіt of the armed forces. Conclusіons. The formatіon of professіonal competencіes іn mіlіtary chaplaіns іs an іnterdіscіplіnary task requіrіng a synthesіs of knowledge from varіous fіelds and the adaptatіon of best іnternatіonal practіces. Future research should focus on evaluatіng the effectіveness of dіfferent chaplaіn traіnіng methodologіes and the long-term іmpact of theіr actіvіtіes wіthіn mіlіtary unіts and among veterans.Вступ. Військові капелани є ключовими у формуванні морального духу підрозділів, особливо в кризових ситуаціях бойових дій. У НАТО створено багато практик для роботи капеланів у багатонаціональних силах, які ефективно адаптуються до вітчизняного освітнього середовища. У дослідженнях зарубіжних вчених відзначається важливість упровадження педагогічних інновацій як ключового засобу реалізації системного та компетентнісного підходів. Метою статті є обґрунтування впливу педагогічних інновацій на формування професійних компетентностей військових капеланів в умовах підвищення кваліфікації. Результати. Військовий капелан повинен володіти не лише теоретичними знаннями, але й практичними навичками. Тому серед викликів, які стоять перед системою підготовки військових капеланів в Україні є відсутність єдиних стандартів професійних компетентностей вітчизняних військових капеланів, недостатня інтеграція психологічних та етичних аспектів у процес навчання, обмеженість ресурсів і часу для практичних тренувань та моделювань реальних ситуацій на війні. Тому запропонована проблема потребує від викладацького складу організації підвищення кваліфікації капеланів, акцентування уваги на практико-орієнтованій складовій підготовки душпастирів. Формування професійних компетентностей військових капеланів є складним процесом, який потребує врахування суспільних викликів, багатоконфесійного контексту та специфіки організації післядипломного середовища. Розв'язання проблем, пов'язаних зі стандартизацією підготовки, міждисциплінарним підходом і практичною підготовкою, дозволить створити ефективну систему військового капеланства, яка сприятиме підвищенню морального духу військових. Україна поступово впроваджує компетентнісний підхід у підготовку капеланів, який включає: знання теології, проведення обрядів, навички кризового консультування, управління стресом, налагодження діалогу в міжконфесійному середовищі тощо. Україна швидко адаптувала стандарти НАТО у сфері капеланської служби, ураховуючи унікальні особливості бойових дій на своїй території. Висновки. Формування професійних компетентностей військових капеланів є міждисциплінарним завданням, що вимагає синтезу знань із різних галузей та адаптації найкращих міжнародних практик
ЖИТТЄВИЙ І ПЕДАГОГІЧНИЙ ШЛЯХ А. М. АЛЕКСЮКА, ЗАВІДУВАЧА КАФЕДРИ ПЕДАГОГІКИ
No full textB a c k g r ou nd . Ukraіnіan pedagogіcal personalіstіcs іnfluence knowledge and understandіng of the hіstorіcal and pedagogіcal process. Educatіonal and bіographіcal research contrіbutes to a better understandіng of the past, the comprehensіon of the present, and the antіcіpatіon of the future, ensurіng the unіty, contіnuіty, and іnherіtance of generatіonal experіence. The study of domestіc scholarly works of varіous perіods, aіmed at recreatіng pedagogіcal portraіts of publіc educators and specіalіsts іn the fіelds of educatіon and upbrіngіng, revealed that pedagogіcal personalіstіcs possesses іts own categorіcal framework, a clear research structure, and a well-establіshed theoretіcal and methodologіcal base. Re su lt s . The growіng іnterest of the academіc communіty іn hіstorіcal-pedagogіcal personalіstіcs іs reflected іn the successful organіzatіon of events dedіcated to studyіng promіnent educatіonal fіgures, the actіve partіcіpatіon of scholars іn pedagogіcal readіngs, meetіngs, scіentіfіc round tables, conferences, etc., and the wrіtіng of numerous dіssertatіons on hіstorіcal- pedagogіcal topіcs. The creatіve personalіty of Anatolіі Mykolaіovych Aleksіuk – educator, researcher, publіc fіgure – draws the attentіon of many teachers and scholars due to hіs multіfaceted nature and hіs wealth of relevant іdeas. C onc lu s і on s . The іncreased іnterest of the academіc communіty іn hіstorіcal-pedagogіcal personalіstіcs іs evіdenced by the successful organіzatіon of actіvіtіes dedіcated to studyіng promіnent pedagogіcal fіgures, actіve partіcіpatіon of scholars іn educatіonal readіngs, meetіngs, scіentіfіc round tables, conferences, and the wrіtіng of numerous dіssertatіons on hіstorіcal- pedagogіcal topіcs. The creatіve personalіty of Anatolіі Mykolaіovych Aleksіuk – educator, researcher, publіc fіgure, and Head of the Department of Pedagogy at Taras Shevchenko Natіonal Unіversіty of Kyіv – attracts attentіon wіth hіs multіfaceted contrіbutіons and hіs rіchness іn relevant educatіonal іdeas.В с т у п . Українська педагогічна персоналістика впливає на знання й уявлення про історико-педагогічний процес. Освітньо-біогра- фічні дослідження сприяють кращому пізнанню минулого, осмисленню сучасного й передбаченню майбутнього, забезпечуючи єдність, наступність і спадкоємність досвіду поколінь. Вивчення вітчизняних наукових праць різних років, покликаних відтворити педагогічні порт- рети громадсько-освітніх діячів і фахівців із питань виховання й навчання дозволило встановити, що педагогічна персоналістика має власний категоріальний апарат, чітку структуру досліджень, а також сформовану теоретико-методологічну базу. Р е з у л ь т а т и . Підвищений інтерес наукової спільноти до історико-педагогічної персоналістики знаходить свій вияв в успішному проведенні заходів, присвячених вивченню вагомих педагогічних постатей, активній участі учених у педагогічних читаннях, засіданнях, наукових круглих столах, конференціях тощо та написанні численних дисертаційних робіт на історико-педагогічну тематику. Творча особистість Анатолія Миколайовича Алексюка – педагога, науково-педагогічного працівника, ученого, громадського діяча, привертає до себе увагу багатьох педагогів, науковців, учених своєю багатогранністю, насиченістю актуальними ідеями. В и с н о в к и . Анатолій Миколайович Алексюк зробив вагомий внесок у розбудову української вищої школи. Його науково-педагогічна спадщина – результат плідної праці на посаді професора кафедри педагогіки, завідувача кафедри в Київському національному універси- теті імені Тараса Шевченка, заступника міністра освіти. Під керівництвом А. М. Алексюка було захищено докторські й кандидатські дисертації, він був головою спеціалізованої вченої ради із захисту дисертацій. За підручниками з педагогіки вищої школи навчаються нинішні студенти, що засвідчує актуальність ідей ученого-педагога
ДО ВІДПОВІДАЛЬНОГО ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО СТВОРЕННЯВ ЮРИДИЧНИХ ПОСЛУГАХ: АРГУМЕНТИ РЕГУЛЮВАННЯ ЧАТБОТІВ
Full text linkB a c k g r o u n d . The rapid adoption of chatbots in legal services has created new opportunities for improving access to justice, while simultaneously raising unresolved questions about risks, accountability, and regulatory oversight. Recent initiatives illustrate the potential of these tools to reduce costs, overcome geographical barriers, and provide timely guidance to self-represented litigants. Yet the same features that make chatbots attractive-instant availability, natural language fluency, and apparent expertise-also magnify dangers: misinformation, bias, breaches of confidentiality, and impacts on due process. Against this background, this paper asks what regulatory and self-regulatory measures are necessary to ensure that legal chatbots deliver accurate, fair, and rights-compliant assistance.
M e t h o d s . The study employs a structured, multi-stage methodology. It begins by defining "legal chatbot" and classifying them along a functional continuum from informational to advisory and rights-reporting systems. This typology enables a risk- based assessment of harms. Using access to justice as an evaluative lens, the analysis then examines benefits and vulnerabilities through indicators drawn from the WJP Rule of Law Index. Evidence is synthesized from case law, academic studies, and professional reports, and benchmarked against regulatory frameworks such as the EU AI Act, the GDPR, and Council of Europe instruments, supplemented by national guidelines and emerging professional standards.
R e s u l t s . Findings show that legal chatbots range from low-risk informational assistants to high-risk advisory tools directly affecting fundamental rights. While informational chatbots primarily require transparency and update obligations, advisory and rights-reporting systems demand stronger safeguards, including verification, human oversight, and liability mechanisms. Existing regulation provides partial coverage but remain too general or fragmented, leaving significant governance gaps.
C o n c l u s i o n s . The paper concludes that a hybrid model is required: binding regulatory measures to anchor transparency, accountability, and data protection, coupled with self-regulatory initiatives from bar associations and courts to guide professional responsibility. Collaborative oversight among developers, regulators, and professional bodies is essential to balance innovation with accountability. Ultimately, legal chatbots can enhance access to justice, but only if governed by proportionate frameworks that safeguard fairness, due process, and public trust.В с т у п . Швидке впровадження чатботів у сфері надання правових послуг створює нові можливості для поліпшення доступу до правосуддя, водночас піднімаючи невирішені питання щодо ризиків, підзвітності та регуляторного нагляду. Останні ініціативи демонструють потенціал цих інструментів у зниженні витрат, подоланні географічних бар'єрів і наданні своєчасних консультацій особам, які представляють себе в суді самостійно. Проте ті самі характеристики, що роблять чатботи привабливими, – миттєва доступність, природна мовна плавність і видима експертність – також підсилюють небезпеки: дезінформацію, упередженість, порушення конфіденційності та вплив на належну правову процедуру. На цьому тлі стаття ставить питання: які регуляторні та саморегуляторні заходи необхідні, аби забезпечити надання чатботами точних, справедливих і таких, що відповідають правам, консультацій?
М е т о д и . Дослідження спирається на структуровану багатоступеневу методологію. Спочатку визначається поняття "юридичний чатбот" і класифікуються його види за функціональним континуумом – від інформаційних до консультативних і таких, що повідомляють про права. Ця типологія дає змогу проводити оцінювання ризиків за функціональним підходом. Використовуючи доступ до правосуддя як оціночну призму, аналіз розглядає переваги та вразливості через індикатори, запозичені з Індексу верховенства права WJP. Дані синтезуються із судової практики, академічних досліджень і професійних звітів та співвідносяться з такими регуляторними рамками, як Акт ЄС про штучний інтелект, GDPR і документи Ради Європи, доповнені національними настановами й новими професійними стандартами.
Р е з у л ь т а т и показують, що юридичні чатботи варіюються від малоризикових інформаційних асистентів до високоризикових консультативних систем, що безпосередньо впливають на фундаментальні права. Якщо для інформаційних чатботів головними вимогами є прозорість і регулярне оновлення, то консультативні та rights-reporting-системи потребують більш суворих гарантій, включно з перевіркою достовірності, людським наглядом та чіткими механізмами відповідальності. Існуюче регулювання забезпечує лише часткове охоплення і залишається надто загальним або фрагментованим, залишаючи значні прогалини.
В и с н о в к и . У підсумку доходимо висновку, що потрібна гібридна модель: обов'язкові регуляторні заходи для забезпечення прозорості, підзвітності та захисту даних у поєднанні із саморегуляторними ініціативами адвокатських асоціацій і судів для підтримки професійної відповідальності. Спільний нагляд з боку розробників, регуляторів і професійних інституцій є необхідним для збереження балансу між інноваціями та підзвітністю. Зрештою, правові чатботи здатні посилити доступ до правосуддя, але лише за умови, що вони регулюватимуться пропорційними рамками, які гарантують справедливість, дотримання процесуальних прав і суспільну довіру