Institutional repository of Taras Shevchenko National University of Kyiv eKNUTSHIR
Not a member yet
15422 research outputs found
Sort by
ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ ЩОДО РЕЛІГІЙНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ: АНАЛІТИКА БАЛАНСУ МІЖ СВОБОДОЮ ВІРОСПОВІДАННЯ ТА НАЦІОНАЛЬНОЮ БЕЗПЕКОЮ
No full textB a c k g r o u n d . The article emphasizes that under current conditions of external aggression and hybrid warfare, Ukraine's religious sphere has become a focal point of state policy. It is established that the relevance of the topic is driven by the necessity to simultaneously ensure freedom of religion, guaranteed by the Constitution of Ukraine, and to safeguard national security from external influence exerted through religious institutions. It is demonstrated that the state's policy towards religious organizations has undergone a profound transformation under the impact of the war, the granting of the Tomos, and the provocative activities of certain religious leaders and hierarchs.
M e t h o d s . In preparing the article, a set of methodological approaches was applied to ensure a multidimensional analysis of the research problem. The historical method was used to examine interfaith and state–church relations in their dynamics and historical perspective. Content analysis made it possible to assess the current state of the security environment in the religious sphere. The hermeneutic method was employed to interpret laws and statutory documents, as well as the principal sacred texts of the leading denominations represented in Ukraine. The comparative method was applied to juxtapose the data presented in the reports of the State Service of Ukraine for Ethnopolitics and Freedom of Conscience with the statistical materials of religious organizations. The method of expert evaluations and statistical analysis of sociological data enabled the assessment of Ukrainian citizens' attitudes toward religious organizations and the processes taking place in society. The use of philosophical and general scientific methods ensured an integrated study and facilitated the development of forecasts and overall analytics regarding the transformation of state–church relations and state policy in the religious sphere.
R e s u l t s . The study revealed that the Ukrainian state is gradually developing a regulatory framework to respond to threats posed by religious structures that may be linked to the aggressor state. It was established that the key policy instruments in this sphere include legislative amendments, bans on the activities of certain denominations, judicial practice, as well as measures of state control and monitoring. At the same time, existing legal challenges were identified, particularly those related to compliance with international standards on freedom of conscience.
C o n c l u s i o n s . It has been demonstrated that an effective state policy toward religious organizations must ensure a balanced approach: on the one hand, guaranteeing the rights of believers, and on the other, taking preventive measures in response to potential security threats. Such a balance is achievable only under the conditions of transparent law enforcement practices, interagency coordination, and adherence to the legal standards of a democratic society.В с т у п. Наголошено, що в сучасних умовах зовнішньої агресії та гібридної війни релігійна сфера України перетворюється на об'єкт особливої уваги державної політики. Установлено, що актуальність теми зумовлена необхідністю одночасного забезпечення свободи віросповідання, гарантованої Конституцією України, та захисту національної безпеки від зовнішніх впливів через релігійні інститути. Доведено, що політика держави стосовно релігійних організацій кардинально змінилася під впливом війни, підписання Томосу та провокаційної діяльності окремих релігійних лідерів та ієрархів.
М е т о д и. Застосовано комплекс методологічних підходів, що забезпечили багатовимірний аналіз досліджуваної проблематики. Історичний метод використано для дослідження міжконфесійних та державно-церковних відносин у їх динаміці та історичній ретроспективі. Контент-аналіз дав змогу проаналізувати актуальний стан безпекового середовища в релігійній сфері. Герменевтичний метод застосовано для інтерпретації Законів та статутних документів, а також основних сакральних текстів провідних конфесій, представлених в Україні. Порівняльний метод використано для зіставлення показників, наведених у звітах Державної служби України з етнополітики та свободи совісті, і у статистичних матеріалах релігійних організацій. Метод експертних оцінок та статистичний аналіз соціологічних даних дали змогу оцінити ставлення українських громадян до релігійних організацій та процесів, що відбуваються у нашому суспільстві. Застосування філософських та загальнонаукових методів забезпечило цілісне дослідження та формування прогнозів та загальної аналітики щодо трансформації державно-церковних відносин та державної політики в релігійній сфері.
Р е з у л ь т а т и. Виявлено, що українська держава поступово формує нормативну базу для реагування на загрози з боку релігійних структур, які можуть бути пов'язані з країною-агресором. Установлено, що ключовими інструментами політики в цій сфері є законодавчі зміни, заборона діяльності окремих конфесій, судова практика, а також заходи державного контролю і моніторингу. Водночас зафіксовано правові виклики, пов'язані з дотриманням міжнародних стандартів свободи совісті.
В и с н о в к и. Доведено, що ефективна політика держави щодо релігійних організацій повинна передбачати збалансований підхід: з одного боку – гарантування прав віруючих, з іншого – превентивне реагування на потенційні безпекові загрози. Такий баланс можливий лише за умови прозорої правозастосовної практики, міжвідомчої координації та дотримання правових стандартів демократичного суспільства
«Нічого бо нема захованого, що б не стало явним». Рецензія на: Ігор Якубовський «Голодомор 1932 – 1933 рр.: відображення в районній пресі Київської та Чернігівської областей 1932–1933 рр.». Львів: Львівський національний університету імені Івана Франка, 2025. 496 с.
No full textAbstract. The scientific study of the Holodomor-genocide of the Ukrainian people in 1932-1933 is one of the most complex scientific problems not only in domestic, but also in world historical science. This complexity is due, first of all, to the limited source base necessary for a comprehensive and professional study of the topic. Documentary sources were and are being destroyed by Russia, as the initiator and perpetrator of the genocide, witnesses, over time, disappear into eternity, material sources disappear, etc. In view of the above-described difficulties, the introduction into scientific circulation of any new corpus of sources on the history of the Holodomor-genocide arouses keen interest in the scientific community.
The peer-reviewed monograph by Igor Yakubovsky was written based on the Soviet regional press, which was used as a source for the study of the Holodomor. The author managed to process a large array of district-level press of Kyiv and Chernihiv regions (within the limits as of the beginning of the 1930s) and, from completely open materials, to isolate and analyze information about the tragedy of the extermination of the Ukrainian people by famine, which, despite all censorship measures, leaked into the columns of the official Soviet press. The researcher has done significant heuristic and analytical work that deserves the attention of an interested circle of readers.
Keywords: Holodomor-genocide, local press, peasants, information potential, behavioral strategies, authorized persons, "blackboards".Анотація. Наукове вивчення Голодомору-геноциду українського народу 1932 – 1933 р. є однією із найскладніших наукових проблем не лише у вітчизняній, але й у світовій історичній науці. Ця складність обумовлюється, насамперед, обмеженістю джерельної бази, потрібної для всебічного і фахового вивчення теми. Документальні джерела знищувалися і знищуються Росією, як ініціаторкою і винуватицею вчинення геноциду, свідки, з часом, відходять у вічність, речові джерела зникають тощо. З огляду на окреслені вище складності, введення до наукового обігу будь-якого нового корпусу джерел з історії Голодомору-геноциду, викликає жвавий інтерес у наукової громадськості.
Рецензована монографія Ігоря Якубовського написана в оперті на радянську районну пресу, яка використана як джерело дослідження Голодомору. Автору вдалося опрацювати великий масив преси районного рівня Київської і Чернігівської областей (у межах станом на почато 1930-х рр.) і, з цілком відкритих матеріалів, вичленити й проаналізувати відомості про трагедію знищення голодом українського народу, яка, попри всі цензорські заходи, просочувалася на шпальта офіційної радянської преси. Дослідник проробив суттєву евристичну й аналітичну працю, яка заслуговує на увагу зацікавленого кола читачів.
Ключові слова: Голодомор-геноцид, локальна преса, селяни, інформаційний потенціал, поведінкові стратегії, уповноважені, «чорні дошки»
СОЦІОКУЛЬТУРНІ ПРАКТИКИ ЯК ЧИННИК ФІЛОСОФСЬКОЇ РЕФЛЕКСІЇ ГУМАНІТАРНОЇ КРИЗИ СУЧАСНОСТІ
No full textB a c k g r o u n d. This article explores sociocultural practices as a factor of philosophical reflection on the contemporary humanitarian crisis, which manifests itself in the context of war, pandemics, social fragmentation, information pressure, and ecological instability. Sociocultural practices – rituals of remembrance, volunteering, public art, digital acts of solidarity – are analyzed as a space for ethical and existential engagement with new challenges to human existence, solidarity, and dignity. They are presented as responses to collective trauma, mechanisms for constructing new forms of intersubjectivity and moral interaction, and sources of philosophical understanding of the human condition today.
M e t h o d s. The research is based on an interdisciplinary philosophical approach that integrates hermeneutics (H.-G. Gadamer), phenomenology (M. Heidegger), social philosophy (P. Bourdieu, J. Habermas), the ethics of responsibility (E. Levinas, J. Butler), and poststructuralist critique (M. Foucault, M. de Certeau). The study employs conceptual analysis of the notions of “sociocultural practice” and “humanitarian crisis,” a structural-functional approach to the analysis of cultural mechanisms of response to destruction, and hermeneutic reconstruction of public actions that embody philosophical meaning in lived experience.
R e s u l t s. Sociocultural practices emerge as mediators between individual and collective experience, between past and future, between suffering and action. They not only represent the experience of catastrophe but also create conditions for philosophical reflection on a world marked by disintegration, moral fragmentation, and identity crisis. Through such practices, a new kind of philosophical sensitivity emerges – one oriented toward historical trauma, vulnerability, and responsibility toward the Other.
C o n c l u s i o n s. Sociocultural practice plays a key role in restoring the humanistic horizon, becoming a form of philosophy-in-action. It articulates solidarity, remembrance, and dignity, opening the way for rethinking humanity in a post-catastrophic world. As such, it is not merely a strategy of adaptation to crisis but also a source of cultural renewal and ethical re-evaluation of contemporary modes of being.В с т у п. Досліджено соціокультурні практики як чинник філософської рефлексії сучасної гуманітарної кризи, що проявляється в умовах війни, пандемій, соціальної фрагментації, інформаційного тиску та екологічної нестабільності. Соціокультурні практики – ритуали пам'яті, волонтерство, публічне мистецтво, цифрові обряди – розглянуто як простір етичного та екзистенційного осмислення нових викликів буття, солідарності та гідності. Вони стають засобом реагування на колективну травму, механізмом формування нових форм міжсуб'єктивності та моральної взаємодії, а також джерелом філософського розуміння сучасного стану людства.
М е т о д и. Дослідження базовано на міждисциплінарному філософському підході, що поєднує герменевтику (Г.-Ґ. Гадамер), феноменологію (М. Гайдеґґер), соціальну філософію (П. Бурдьє, Ю. Габермас), етику відповідальності (Е. Левінас, Дж. Батлер) та постструктуралізм (М. Фуко, М. де Серто). Застосовано концептуальний аналіз понять "соціокультурна практика" та "гуманітарна криза", структурно-функціональний підхід до вивчення культурних механізмів реагування на деструкцію, а також герменевтичну реконструкцію форм публічної дії, що втілюють філософські змісти в конкретному досвіді.
Р е з у л ь т а т и. Встановлено, що соціокультурні практики постають як медіатори між особистим і колективним досвідом, між минулим і майбутнім, між стражданням і дією. Вони не лише репрезентують досвід катастрофи, а й створюють умови для філософського осмислення світу, що зазнав руйнації, моральної фрагментації та кризи ідентичності. Через них формується новий тип філософської чутливості до історичної травми, вразливості та відповідальності перед Іншим.
В и с н о в к и. Визначено, що соціокультурна практика відіграє ключову роль у відновленні гуманістичного горизонту, стаючи формою філософського мислення у дії. Вона артикулює солідарність, пам'ять, гідність і відкриває шлях до переосмислення гуманності в посткатастрофічному світі. Таким чином, вона виступає не лише способом адаптації до кризи, а й джерелом культурного відновлення та етичного переосмислення сучасного досвіду буття
СОЦІАЛЬНО-СМИСЛОВІ КОНТЕКСТИ РЕЛІГІЙНОЇ ВІРИ: СУТНІСТЬ ТА ОСОБЛИВОСТІ
No full textB a c k g r o u n d . The period of Ukraine's independence, spanning more than three decades, has been a time of profound sociocultural changes that have significantly affected the religious situation in the country. In the conditions of post-totalitarian emancipation, social pluralism, and gradual democratization, religion ceased to be a marginalized phenomenon and returned to the public sphere as an important social, cultural, and moral factor. In this context, religious faith appears not only as an element of personal worldview, but also as an indicator of profound social transformations.
M e t h o d s . The study uses an interdisciplinary approach that combines such basic methods as historical-chronological, sociological, comparative-analytical, phenomenological, and systemic.
R e s u l t s . The study revealed that the religious revival of the 1990s in Ukraine led to new forms of religious belief, its secularization, and individualization. During periods of crisis (revolutions, the Russian-Ukrainian war), religious faith acquired, on the one hand, special significance as a source of support, national identity, and moral resistance, and on the other hand, as a factor of ideologization and politicization. In modern conditions, faith is increasingly seen as a factor of religious identity, a resource for social stability, existential meaning, and resilience.
С o n c l u s i o n s . Religious faith is a complex sociocultural system that combines individual beliefs with collective meanings, forming and realizing itself in the context of religious community and culture, promoting social cohesion, especially in conditions of social and political crises, which confirms its role as a security resource for mobilization. The social and meaningful contexts of religious faith are the meanings it acquires for the individual, for society as a whole, and in communication between them, creating a single space of moral, cultural, and identity landmarks.В с т у п. Наголошено, що період незалежності України, який охоплює понад три десятиліття, став часом глибоких соціокультурних змін, що істотно вплинули на релігійну ситуацію в країні. Підкреслено, що в умовах посттоталітарного розкріпачення, суспільного плюралізму та поступової демократизації релігія перестала бути маргіналізованим явищем і повернулася у публічний простір як важливий соціальний, культурний і моральний фактор. У цьому контексті релігійна віра постає не лише як елемент особистісного світогляду, а й як індикатор глибинних соціальних трансформацій.
М е т о д и. Використано міждисциплінарний підхід, який поєднує такі основні методи, як історико-хронологічний, соціологічний, порівняльно-аналітичний, феноменологічний, системний.
Р е з у л ь т а т и. Виявлено, що релігійне відродження 1990-х років в Україні спонукало до нових форм прояву релігійної віри, її секуляризації та індивідуалізації. Акцентовано, що у кризові періоди (революції, російсько-українська війна) релігійна віра набула, з одного боку, особливого значення як джерело підтримки, національної ідентичності та морального спротиву, а з іншого – як чинник ідеологізації та політизації. Розкрито, що в сучасних умовах віра дедалі більше розглядається як чинник релігійної ідентичності, як ресурс соціальної стабільності, екзистенційного сенсу та життєстійкості.
В и с н о в к и. Визначено, що релігійна віра є складною соціокультурною системою, яка поєднує індивідуальні переконання з колективними смислами, формуючись і реалізуючись у контексті релігійної спільноти та культури, сприяючи соціальній згуртованості, особливо в умовах соціальних і політичних криз, що підтверджує її роль як безпекового ресурсу мобілізації. Доведено, що соціально-смислові контексти релігійної віри – це ті значення, яких вона набуває для людини як особистості, для суспільства як цілого і в комунікації між ними, створюючи єдиний простір моральних, культурних та ідентифікаційних орієнтирів
ВИХОВАННЯ ПАТРІОТИЗМУ В ДОСВІДІ ТА ПОГЛЯДАХ ІВАНА ОГІЄНКА
Full text linkB a c k g r o u n d . The artіcle іs focused on the іssue of patrіotіc educatіon as a constіtuent of the system of spіrіtual values of the young generatіon of Ukraіnіans, the development of moral qualіtіes іn youth, and the awareness of cіvіc duty based on the assіmіlatіon of natіonal and unіversal values. Іt іs mentіoned that some representatіves of the Ukraіnіan young people often іgnore the experіence of theіr prevіous generatіons, whіch іs facіlіtated by an іnsuffіcіent level of educators' targeted efforts to shape young people's worldvіews and boost theіr awareness. R e s u l t s . The artіcle accentuates the need for educators to encourage respect for natіonal holіdays and tradіtіons, ethnіc values, and readіness to defend the homeland under current condіtіons. Іt hіghlіghts scіentіfіc research and publіcatіons that іnvolve scholars and teachers іn addressіng the іssue of patrіotіc educatіon for young people. The artіcle hіghlіghts the notіon of patrіotіsm as coіned by a renowned Ukraіnіan scholar, dedіcated Ukraіnіan patrіot, and Metropolіtan Іllarіon (Іvan Ohііenko). Іt explores the essence of the terms "patrіot" and "patrіotіsm" from Ohііenko's perspectіve, emphasіzіng that, іn hіs understandіng, true patrіots have an actіve cіvіc posіtіon, contrіbutes to realіzіng the Ukraіnіan natіonal іdea and they are ready to defend theіr homeland, care for natіonal herіtage, preserve and strengthen theіr own health and that of fellow cіtіzens. Patrіotіsm, accordіng to Ohііenko, іs a noble love for theіr country and everythіng natіve. Ohііenko managed to hіghlіght the patrіotіsm of Ukraіnіan clergy, who, іn dіfferent perіods of Ukraіnіan statehood, served theіr people іn relіgіous, educatіonal, and enlіghtenment spheres, as well as members of the prіncely dynasty. Through the lens of Ohііenko's vіews, the artіcle presents examples of patrіotіc dedіcatіon to servіng one's people іn the lіves of Dmytro Tuptalo, Paіsіі Velychkovskyі, Job of Pochaіv, Arsenіі Matsіevych, Prіnce Volodymyr, and Prіncess Anna Vsevolodіvna, emphasіzіng theіr contrіbutіons to the educatіon of Ukraіnіan youth. C o n c l u s і o n s . The artіcle manіfests the central іdea of every Ukraіnіan's lіfe as іnterpreted by Іvan Ohііenko: "To serve the people іs to serve God." To achіeve thіs, patrіotіc educatіon must be promoted, іnspіrіng each cіtіzen wіth a sіncere and devoted desіre to serve theіr natіon.Вс ту п . У статті розглянуте питання виховання патріотизму як складової системи духовних цінностей моло- дого покоління українців, розвитку-моральних якостей молоді, усвідомлення свого громадянського обов'язку на основі засвоєння національних і загальнолюдських цінностей. Зауважено, що окремі представники української молоді часто ігнорують досвід минулих поколінь, а цьому сприяє невисокий рівень цілеспрямованої роботи освітян з формування світогляду та підвищення рівня свідомості юнаків і дівчат. Резуль та ти . Наголошено на необхідності роботи педагогів над формуванням у вихованців поважного став- лення до національних свят і традицій, етнічного роду, виховання готовності до захисту Батьківщини в нинішніх умовах. Акцентовано увагу на наукові дослідження і публікації, які орієнтують на причетність учених і педагогів-прак- тиків до пошуків вирішення питання виховання патріотизму у молоді. Названо ряд документів, у яких йдеться про необхідність формування у молодих людей патріотизму за участі закладів освіти, державних та громадських органів. Представлено обґрунтування патріотизму відомими людьми, зокрема видатним українським ученим, відданим Україні і її народу Іваном Огієнком-митрополитом Іларіоном. Розкрито сутність понять "патріот" і "патріотизм" у баченні Івана Огієнка і наголошено, що у його розумінні справжній патріот має активну життєву позицію, сприяє втіленню у життя народу української ідеї, готовий до захисту своєї Батьківщини, дбайливо ставиться до національних багатств, береже і зміцнює своє здоров'я та здоров'я співгромадян; а патріотизм – це благородна любов до своєї країни і до всього рідного. Іваном Огієнком виокремлено патріотизм українського духовенства, яке у різні роки розвитку україн- ської державності служило своєму народу на церковній, освітянській, просвітницькій ниві. Через призму поглядів Івана Огієнка висвітлено факти патріотичного ставлення до праці на користь свого народу в життєдіяльності Дмитра Туптала, Паїсія Величковського, Іова Почаївського, Арсенія Мацієвича, князя Володимира, князівни Анни Всеволодівни, наголошено на їх внеску у виховання української молоді. Вис н овк и . Розкрито найголовнішу ідеєю життя кожного українця у тлумаченні Івана Огієнка: "Служити наро- дові – це служити Богові", для реалізації якої потрібно здійснювати патріотичне виховання, викликати палке бажання кожного громадянина щиросердно і віддано служити своєму народові
Transformation of Media Narratives on Ukraine’s Euro-Atlantic Integration (2014–2024)
No full textБратина З. О. «Трансформація медіанаративів про євроатлантичну інтеграцію України (2014-2024)». – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії у галузі соціальних та поведінкових наук за спеціальністю 061 «Журналістика». – Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Київ, 2026.
Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена сукупністю взаємопов’язаних суспільно-політичних, безпекових і медіакомунікаційних чинників, що визначають роль журналістики у формуванні суспільного сприйняття євроатлантичної інтеграції України.
По-перше, євроатлантична інтеграція є ключовим стратегічним вибором України. Після 2014 року євроатлантична інтеграція перетворилася з декларативного зовнішньополітичного курсу на фундаментальний елемент державної безпекової стратегії України. У цих умовах саме медіа стали головним каналом пояснення, легітимації та суспільного осмислення цього вибору, що зумовлює необхідність наукового аналізу відповідних медіанаративів.
По-друге, журналістика стала відігравати вирішальна роль у формуванні суспільного сприйняття НАТО. Українські засоби масової інформації виступають не лише ретрансляторами офіційних повідомлень, а й активними виробниками смислів, інтерпретацій і наративів про євроатлантичну інтеграцію. Саме журналістські практики визначають тональність, рамки та глибину суспільного розуміння ролі НАТО, що робить аналіз медіанаративів важливим завданням журналістикознавства.
По-третє, відбулась корінна трансформація медіанаративів у контексті війни та безпекових викликів. Повномасштабна війна Росії проти України у 2022 році стала точкою радикального зламу медіадискурсу, змінивши семантику, емоційне забарвлення та функціональне навантаження медіанаративів про євроатлантичну інтеграцію. Це актуалізує потребу в комплексному аналізі того, як війна вплинула на журналістські інтерпретації євроатлантичного курсу держави.
По-четверте, існує значний дефіцит комплексних журналістикознавчих досліджень медіанаративів євроатлантичної інтеграції України. Попри наявність численних політологічних і безпекових досліджень проблеми євроатлантичної інтеграції України, питання трансформації медіанаративів у межах журналістикознавства залишається недостатньо систематизованим. Це зумовлює наукову потребу у спеціалізованому дослідженні, орієнтованому саме на медіатексти та журналістські практики.
По-п’яте, практичною значущістю досліджень медіанаративів для розвитку сучасної української журналістики. Результати дослідження можуть бути використані для вдосконалення журналістських стандартів висвітлення тематики євроатлантичної інтеграції, розвитку журналістики пояснення та аналітичних форматів, а також у навчальному процесі підготовки майбутніх журналістів.
Мета дослідження - виявити закономірності формування, інституціоналізації та трансформації медіанаративів євроатлантичної інтеграції України в українських засобах масової інформації у 2014–2024 роках та визначити їх роль у формуванні суспільного сприйняття євроатлантичного курсу держави.
Об’єкт дослідження - євроатлантична інтеграція України. Предмет дослідження - трансформація медіанаративів євроатлантичної інтеграції України в українських засобах масової інформації у 2014–2024 роках.
Методологічну основу дисертаційного дослідження становить сукупність загальнонаукових і спеціальних методів журналістикознавчого аналізу, застосування яких дало змогу комплексно дослідити трансформацію медіанаративів євроатлантичної інтеграції України у 2014–2024 роках. У першу чергу це – наративний метод, дискурс-аналіз, фрейм-аналіз, контент-аналіз, порівняльно-історичний метод і метод узагальнення та типологізації.
Результати дослідження мають наукову новизну і конкретизуються за логіко-структурною схемою викладення матеріалу такими положеннями.
Так, у підрозділі 1.1. «Євроатлантична інтеграція України в системі сучасних медіа комунікацій» доведено, що медіанаратив євроатлантичної інтеграції України є багаторівневою журналістською смисловою конструкцією, яка формується через взаємодію наративних, дискурсних, фреймових і жанрово-форматних механізмів медіакомунікації та виконує інтерпретаційну, легітимаційну й смислотворчу функції у публічному представленні стратегічного зовнішньополітичного курсу держави; встановлено, що медіа не лише відображають інтеграційні процеси, а структурно моделюють їх суспільне розуміння.
У підрозділі «1.2. Методологічні підходи до аналізу медіанаративів у журналістикознавстві» обґрунтовано комплексну методологічну модель журналістикознавчого аналізу медіанаративів інтеграційної тематики, що поєднує наративний аналіз, дискурс-аналіз, фрейм-аналіз, жанрово-форматний та сегментний медіасистемний підходи; доведено, що саме багатометодна аналітична рамка дозволяє виявляти структурні трансформації медіанаративів у динаміці суспільно-політичних і безпекових змін.
У Розділі 2, п. 2.1. «Формування медіанаративів євроатлантичного курсу України в умовах суспільно-політичної трансформації (2014–2016)» встановлено, що у період 2014–2016 років відбулася наративна перебудова медійного образу євроатлантичної інтеграції — від маргіналізованого та стереотипізованого сюжету до домінантної безпеково-цивілізаційної рамки, що супроводжувалася деконструкцією пострадянських медіастереотипів, формуванням нової символічної моделі образу НАТО та переходом журналістських форматів від полемічно-емоційних до пояснювально-аргументативних.
У Розділі 2, п. 2.2. «Інституціоналізація медіанаративів євроатлантичної інтеграції в українських ЗМІ (2017–2021)» доведено, що у 2017–2021 роках відбулася інституціоналізація медіанаративів євроатлантичної інтеграції, яка проявилася у стабілізації термінологічної та сюжетної архітектури інтеграційного дискурсу, зростанні ролі експертної та пояснювальної журналістики, переході до прагматично-процедурних моделей висвітлення та формуванні структурованої медійної репрезентації стандартів, сумісності й механізмів співпраці.
У третьому розділі, п. 3.1. «Воєнно-безпековий вимір медіанаративів євроатлантичної інтеграції України» вперше доведено, що повномасштабна війна 2022–2024 років спричинила операційно-безпекову трансформацію медіанаративів євроатлантичної інтеграції, що виявляється у злитті воєнного та інтеграційного дискурсів, переході до операційної та процедурної моделі репрезентації партнерства, домінуванні експертно-пояснювальних форматів, мультимодальної аргументації та практико-орієнтованих сюжетів сумісності й безпекової координації.
Також у п. 3.2. «Типологія та структурні моделі медіанаративів євроатлантичної інтеграції в українському медіа просторі воєнного періоду» вперше змодельовано сегментну типологію медіанаративів євроатлантичної інтеграції у воєнному медіапросторі України, з виокремленням координаційно-консолідованої, пояснювально-публічної, аналітично-інтерпретаційної, конкурентно-державницької, регуляторно-стандартної, пояснювально-критичної та контрнаративної екстериторіальної моделей; доведено, що тип медіасегмента та редакційна модель визначають структуру аргументації, жанрову форму і спосіб інтерпретації інтеграційних процесів, що дозволяє описати медіадискурс інтеграції як багаторівневу модельно-диференційовану систему.
Практичне значення результатів дисертаційного дослідження полягає у можливості їх використання в науково-освітній, професійно-журналістській та прикладній комунікаційній діяльності. Сформовані у дисертації ідеї та висновки можуть використовуватися у процесі викладання лекційних курсів і спецкурсів з журналістики, у розвитку журналістики пояснення та аналітичних форматів у жанрах публіцистики, лонгрідів і спеціальних медіапроєктів, орієнтованих на підвищення рівня суспільного розуміння безпекових процесів. Окрім цього, висновки дисертації можуть бути використані експертами у сфері медіакомунікацій і стратегічних комунікацій для оцінювання ефективності медіависвітлення євроатлантичної інтеграції України, а також для коригування інформаційних кампаній і комунікаційних стратегій у безпековій сфері.
Ключові слова: медіанаратив, журналістика, оборонна журналістика, воєнна журналістика, стратегічні комунікації, НАТО, Європейський Союз; євроатлантична інтеграція, інформаційна політика, інформаційна безпека, дезінформація, цифрові медіа, комунікаційні стратегії, демократичні цінності, суспільна стійкість.Bratyna Z. O. Transformation of Media Narratives on Ukraine’s Euro-Atlantic Integration (2014–2024). — Qualification scientific work in the form of a manuscript.
Dissertation for the degree of Doctor of Philosophy in Social and Behavioral Sciences, specialty 061 “Journalism.” — Military Institute of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Kyiv, 2026.
The relevance of the dissertation topic is determined by a set of interrelated socio-political, security, and media-communication factors that define the role of journalism in shaping public perception of Ukraine’s Euro-Atlantic integration.
First, Euro-Atlantic integration is a key strategic choice of Ukraine. After 2014, it transformed from a declarative foreign policy course into a fundamental element of the state’s security strategy. Under these conditions, the media became the main channel for explaining, legitimizing, and publicly interpreting this choice, which necessitates a scholarly analysis of the relevant media narratives.
Second, journalism has come to play a decisive role in shaping public perception of NATO. Ukrainian mass media act not only as retransmitters of official messages but also as active producers of meanings, interpretations, and narratives about Euro-Atlantic integration. Journalistic practices determine the tone, frames, and depth of public understanding of NATO’s role, which makes the analysis of media narratives an important task of journalism studies.
Third, a fundamental transformation of media narratives has taken place in the context of war and security challenges. Russia’s full-scale war against Ukraine in 2022 became a point of radical rupture in media discourse, changing the semantics, emotional coloring, and functional load of media narratives on Euro-Atlantic integration. This actualizes the need for a comprehensive analysis of how the war has influenced journalistic interpretations of the state’s Euro-Atlantic course.
Fourth, there is a significant lack of comprehensive journalism studies devoted specifically to media narratives of Ukraine’s Euro-Atlantic integration. Despite numerous political science and security studies on this issue, the transformation of media narratives within journalism studies remains insufficiently systematized. This creates a scholarly need for a specialized study focused specifically on media texts and journalistic practices.
Fifth, the practical significance of studying media narratives for the development of contemporary Ukrainian journalism is substantial. The results of the study can be used to improve journalistic standards in covering Euro-Atlantic integration, to develop explanatory journalism and analytical formats, and in the educational process of training future journalists.
The purpose of the study is to identify the patterns of formation, institutionalization, and transformation of media narratives of Ukraine’s Euro-Atlantic integration in Ukrainian mass media in 2014–2024 and to determine their role in shaping public perception of the state’s Euro-Atlantic course.
The object of the study is Ukraine’s Euro-Atlantic integration.
The subject of the study is the transformation of media narratives of Ukraine’s Euro-Atlantic integration in Ukrainian mass media in 2014–2024.
The methodological basis of the dissertation consists of a set of general scientific and specialized methods of journalism analysis, which made it possible to comprehensively examine the transformation of media narratives of Ukraine’s Euro-Atlantic integration in 2014–2024. These include, first of all, the narrative method, discourse analysis, frame analysis, content analysis, the comparative-historical method, and the method of generalization and typologization.
The research results possess scientific novelty and are specified according to the logical-structural scheme of the study through the following provisions.
In subsection 1.1, “Ukraine’s Euro-Atlantic Integration in the System of Contemporary Media Communications,” it is demonstrated that the media narrative of Ukraine’s Euro-Atlantic integration is a multi-level journalistic meaning-making construct formed through the interaction of narrative, discursive, framing, and genre-format mechanisms of media communication, and performs interpretative, legitimizing, and meaning-making functions in the public representation of the state’s strategic foreign policy course; it is established that media not only reflect integration processes but structurally model their public understanding.
In subsection 1.2, “Methodological Approaches to the Analysis of Media Narratives in Journalism Studies,” a comprehensive methodological model for journalism analysis of integration-related media narratives is substantiated, combining narrative analysis, discourse analysis, frame analysis, genre-format, and segmented media-system approaches; it is proven that a multi-method analytical framework makes it possible to identify structural transformations of media narratives within the dynamics of socio-political and security changes.
In Chapter 2, subsection 2.1, “Formation of Media Narratives of Ukraine’s Euro-Atlantic Course under Conditions of Socio-Political Transformation (2014–2016),” it is established that during 2014–2016 a narrative restructuring of the media image of Euro-Atlantic integration took place — from a marginalized and stereotyped topic to a dominant security-civilizational frame, accompanied by the deconstruction of post-Soviet media stereotypes, the formation of a new symbolic model of NATO’s image, and a shift in journalistic formats from polemical-emotional to explanatory-argumentative ones.
In Chapter 2, subsection 2.2, “Institutionalization of Media Narratives of Euro-Atlantic Integration in Ukrainian Media (2017–2021),” it is proven that in 2017–2021 the institutionalization of media narratives of Euro-Atlantic integration occurred, manifested in the stabilization of terminological and plot architecture of integration discourse, the growing role of expert and explanatory journalism, a shift to pragmatic-procedural coverage models, and the formation of a structured media representation of standards, interoperability, and cooperation mechanisms.
In Chapter 3, subsection 3.1, “The Military-Security Dimension of Media Narratives of Ukraine’s Euro-Atlantic Integration,” it is demonstrated for the first time that the full-scale war of 2022–2024 caused an operational-security transformation of media narratives of Euro-Atlantic integration, manifested in the merging of military and integration discourses, a transition to operational and procedural models of representing partnership, the dominance of expert-explanatory formats, multimodal argumentation, and practice-oriented narratives of interoperability and security coordination.
Also, in subsection 3.2, “Typology and Structural Models of Media Narratives of Euro-Atlantic Integration in the Ukrainian Media Space of the Wartime Period,” a segmented typology of media narratives of Euro-Atlantic integration in Ukraine’s wartime media space is modeled for the first time, distinguishing coordination-consolidation, explanatory-public, analytical-interpretative, competitive-state-centered, regulatory-standard, explanatory-critical, and extraterritorial counter-narrative models; it is proven that the type of media segment and editorial model determine the structure of argumentation, genre form, and mode of interpretation of integration processes, which makes it possible to describe integration media discourse as a multi-level, model-differentiated system.
The practical significance of the dissertation results lies in the possibility of their use in scientific-educational, professional journalistic, and applied communication activities. The ideas and conclusions developed in the dissertation may be used in teaching lecture courses and special courses in journalism, in developing explanatory journalism and analytical formats in publicistic genres, longreads, and special media projects aimed at increasing public understanding of security processes. In addition, the dissertation’s conclusions may be used by experts in media and strategic communications to assess the effectiveness of media coverage of Ukraine’s Euro-Atlantic integration and to adjust information campaigns and communication strategies in the security sphere.
Keywords: media narrative, journalism, defense journalism, war journalism, strategic communications, NATO, European Union, Euro-Atlantic integration, information policy, information security, disinformation, digital media, communication strategies, democratic values, societal resilience.Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченк
Contemporary Challenges for the Polish National Minority
No full textАктуальність. Становище представників польської національної меншини на сучасному етапі за межами Польщі виступає в якості результату багатовікових історичних процесів, у тому числі поділів Речі Посполитої та зміни кордонів протягом ХХ століття, зокрема після завершення обох світових воєн. В умовах активізації глобалізаційних процесів, підвищення показників міграції населення та цифрового розвитку, питання збереження національної ідентичності, культурної спадщини та рідної мови набувають особливої значимості, оскільки в іншому випадку може настати повна асиміляція та втрата культурного різноманіття. Мета. Основною метою даної статті виступає проведення аналізу сучасних викликів, з якими стикаються представники польської спільноти, у тому числі через призму правового статусу, освітньої та мовної політики, соціально-економічного становища та впливу процесів глобалізації на трансформацію польської національної ідентичності. Методи. У рамках проведеного дослідження використано комплексний підхід, у межах якого поєднано методи історико-правового аналізу, порівняльного аналізу норм національного законодавства та міжнародно-правових актів, освітніх програм та соціокультурних ініціатив у країнах проживання етнічних поляків. Встановлено, що польська національна меншина стикається із цілою низкою проблем, у тому числі з обмеженнями використання рідної мови у процесі формальної освіти, скороченням кількості шкіл із польською мовою навчання, нерівномірність ресурсного забезпечення загальноосвітніх навчальних закладів, а також посиленням транснаціональних і мультикультурних процесів. У той же час, розвиток цифрового технологій та активізація громадських інститутів формують нові перспективи для зростання підтримки мовної та культурної ідентичності, а молодь переважно спрямована на формування багаторівневої транснаціональної ідентичності. Висновки. За результатами проведеного дослідження зроблено висновок, що існує потреба у формуванні комплексних стратегій підтримки польської національної меншини, у межах яких поєднується ефективна реалізація прав на отримання освіти рідною мовою, розвиток громадських та культурних інститутів, а також повноцінна адаптація до глобалізаційних процесів. Подальші дослідження можуть бути спрямовані на проведення оцінки ефективності транснаціональних і цифрових платформ для підтримки національної ідентичності та розробки політики інтеграції, що дозволяє зберегти культурну самобутність.Relevance. The current situation of representatives of the Polish national minority outside Poland is the result of long-standing historical processes, including the partitions of the Polish-Lithuanian Commonwealth and changes in state borders throughout the twentieth century, particularly following the end of both World Wars. In the context of intensified globalization processes, increased population mobility, and digital development, the preservation of national identity, cultural heritage, and the native language becomes especially significant, as their erosion may otherwise lead to full assimilation and the loss of cultural diversity. The purpose. The main aim of this article is to analyze the contemporary challenges faced by the Polish community, particularly through the lens of legal status, educational and language policies, socio-economic conditions, and the impact of globalization on the transformation of Polish national identity. Results. The study employs a comprehensive approach that combines methods of historical and legal analysis, comparative analysis of national legislation and international legal instruments, as well as the examination of educational programs and socio-cultural initiatives in the countries of residence of ethnic Poles. The research finds that the Polish national minority faces a range of challenges, including restrictions on the use of the native language in formal education, a reduction in the number of Polish-language schools, unequal distribution of educational resources, and the intensification of transnational and multicultural processes. At the same time, the development of digital technologies and the increased activity of civic institutions create new opportunities for supporting linguistic and cultural identity, while younger generations tend to form multi-layered, transnational identities. Conclusions. The study concludes that there is a need to develop comprehensive strategies to support the Polish national minority, combining the effective implementation of the right to education in the native language, the development of civic and cultural institutions, and full adaptation to globalization processes. Further research may focus on assessing the effectiveness of transnational and digital platforms in supporting national identity and developing integration policies that allow for the preservation of cultural distinctiveness
Unfinished Works of Ahatanhel Krymskyi from the Folklore of the Zveny horod Region
No full textАктуальність статті полягає у введенні в науковий обіг двох незавершених фольклорних робіт академіка Агатангела Кримського «Звіт А. Ю. Кримського про його поїздку до Київської губернії влітку 1895-го року» та «Сліди од галицько-уніяцького впливу в народнім фольклорі південної Київщини». Мета статті довести, що наукові роботи А. Кримського розкривають постать вченого як дослідника, що працював не лише у кабінеті, а й особисто спілкувався з респондентами. Серед методів, використаних при створенні статті, було використано описово-наративний метод для розуміння наукової творчості А. Кримського, змісту його наукових праць. У цій роботі використано методи критики історичних джерел, що визначаються специфікою об’єкта дослідження. Комплексне застосування різних засобів пошуку, аналізу і синтезу уможливило оптимальне використання архівних даних та опублікованих джерел. У результаті дослідження доведено, що А. Кримський написав, але не завершив до кінця дві наукові роботи з фольклору Звенигородського краю: «Звіт А. Ю. Кримського про його поїздку до Київської губернії влітку 1895-го року» та «Сліди од галицько-уніяцького впливу в народнім фольклорі південної Київщини». Ці роботи були створені його зібраних ним особисто фольклорних матеріалів та на основі збірників пісень мандрівних прохачів милостині кінця XVIII ст. Особливу увагу вчений приділив походженню народних пісень, їхній зміні під впливом історичних процесів у Російській імперії. Обґрунтування власного методологічного підходу А. Кримський зробив у праці «Як треба класифікувати народні пісні» та у «Програмі для збору особливостей малоросійської мови», в яких запропонував власний науковий підхід до систематизування українського фольклору і діалектичного матеріалу. У висновках наголошено про те, що незавершені фольклорні роботи А. Кримського «Звіт А. Ю. Кримського про його поїздку до Київської губернії влітку 1895-го року» та «Сліди од галицько-уніяцького впливу в народнім фольклорі південної Київщини» вимагають уважного вивчення фахівцями та публікації з науковими коментарями.The relevance of the article is in the introduction into scientific circulation of two unfinished folklore works by Academician Ahatanhel Krymskyi: «A. Yu. Krymskyi’s Report on His Trip to the Kyiv Province in the Summer of 1895» and «Touches of the Galician-Uniate Influence in the Folklore of the Southern Kyiv Region». The purpose of the article is to prove that A. Krymskyi’s reveal the figure of the scientist as a researcher who worked not only in his office, but also personally communicated with respondents. Among the methods used in the creation of the article, the descriptive-narrative method was used to understand the scientific work of A. Krymskyi, the content of his scientific works. This work uses methods of criticism of historical sources, determined by the specifics of the object of research. The complex application of various means of search, analysis, and synthesis made it possible to optimally use archival data and published sources. As a result of the study, it is proven that A. Krymskyi wrote, but did not complete, two scientific works on the folklore of the Zvenihorod region: «Report of A. Yu. Krymskyi on his trip to the Kyiv province in the summer of 1895» and «Touches of the Galician-Uniate influence in the traditional folklore of the southern Kyiv region». These works were created from folklore materials collected by him personally and on the basis of collections of songs of wandering beggars of the late 18th century. The scientist paid special attention to the origin of folk songs, their change under the influence of historical processes in the Russian Empire. A. Krymskyi substantiated his own methodological approach in the work «How to classify folk songs» and in the «A program for collecting peculiarities of Little Russian (Ukrainian) dialects», in which he proposed his own scientific approach to systematizing Ukrainian folklore and dialect material. The conclusions emphasize that the unfinished folklore works of A. Krymskyi «Report of A. Yu. Krymskyi on his trip to the Kyiv province in the summer of 1895» and «Touches of the Galician-Uniate influence in the traditional folklore of the southern Kyiv region» require careful study by specialists and publication with scientific comments
Development of Wholesale Grain Trade in the Context of Ukraine’s Integration into the Single Market of the European Union
No full textДідух Н. О. Розвиток оптової торгівлі зерном в умовах інтеграції України в єдиний ринок Європейського Союзу. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 076 «Підприємництво, торгівля та біржова діяльність». Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2025.
У дисертаційній роботі обґрунтовано концептуальні засади розвитку оптової торгівлі зерном у контексті інтеграції України в єдиний агропродовольчий ринок Європейського Союзу. Дослідження зосереджено на розробленні нових та удосконаленні чинних теоретико-методичних положень і практичних рекомендацій, спрямованих на нарощування торговельного потенціалу агропромислового комплексу та зміцнення економіки України в умовах євроінтеграції. Особливу увагу приділено процесам організації господарських зв’язків між учасниками внутрішнього і зовнішнього ринків у сфері закупівлі-продажу великих партій зерна та комплексу супутніх послуг. Значне місце відведено вивченню теоретичних, методичних і прикладних аспектів розвитку оптової торгівлі з урахуванням стандартів і вимог ЄС.
Набули подальшого розвитку підходи до періодизації становлення оптової торгівлі зерном в Україні шляхом виділення історичних етапів – інституційної трансформації, розвитку і відновлення, деструкції та реструктуризації, адаптації до умов війни й інтеграційних змін. Це дало змогу охарактеризувати специфіку трансформаційних процесів у торговельній сфері та визначити їх роль у формуванні сучасної моделі функціонування ринку. Уточнено поняття «оптова торгівля зерном на ринку ЄС» та «сталий ланцюг постачання зерна», що дало змогу розширити понятійний апарат і врахувати правові, технічні, екологічні та інституційні вимоги європейського ринку. Доповнено класифікацію підприємств оптової торгівлі відповідно до стандартів ЄС, рівнів цифровізації, екологічної відповідальності та участі в міжнародних ланцюгах постачання. Розширено перелік функцій оптової торгівлі за рахунок сертифікаційно-трасувальної, цифрово-інтеграційної, інституційно-контрактної, екологічно-адаптаційної та стратегічно-прогностичної. Це забезпечує прозорість і простежуваність руху зерна, підвищує надійність контрактних відносин, сприяє цифровізації процесів та врахуванню екологічних вимог ринку ЄС. Доповнено принципи функціонування торгівлі, як от: цифрова інтегрованість, ризик-орієнтованість, репутаційна відповідальність, кліматична нейтральність та інклюзивність інновацій. Це дало змогу об’єднати в цілісну картину сучасну систему організації зернової торгівлі, яка інтегрує економічні, цифрові, екологічні та інституційні аспекти й створює умови для зміцнення конкурентних позицій українських підприємств у процесі інтеграції в єдиний агропродовольчий ринок ЄС.
Уперше сформовано структурно-функціональну модель організації оптової торгівлі зерном у системі сталого ланцюга постачання на ринок ЄС, яка охоплює послідовні етапи: виробництво, обробку й сортування, зберігання та сертифікацію, формування партій і маркування, експорт, логістику та реалізацію. Її застосування забезпечує простежуваність руху зерна від виробника до кінцевого покупця та підвищує ефективність управління торговельними процесами.
Подальшого розвитку набули методичні положення оцінювання конкурентоспроможності оптової торгівлі зерном та експортного потенціалу України в межах сталого ланцюга постачання, що здійснюється на трьох рівнях: структурному (аналіз ринкової кон’юнктури), операційному (оцінка результативності діяльності підприємств) і стратегічному (визначення позицій експорту на світовому та європейському ринках). Така багаторівнева система дозволяє сформувати цілісну методологічну основу для виявлення та розвитку конкурентних переваг національної зернової торгівлі.
В аналітичній частині дослідження проаналізовано та дано оцінку кон’юнктури внутрішнього і зовнішнього ринків зерна. Встановлено, що у 2015–2023 рр. виробництво зернових культур в Україні характеризувалося значними коливаннями під впливом економічних, кліматичних та воєнних чинників. В умовах вимушеного скорочення посівних площ, урожайність зросла, що свідчить про підвищення ефективності агровиробництва. Збереження стабільного рівня валового збору зерна на фоні втрати частини територій підтвердило стійкість аграрного сектору та його адаптивність до нових викликів. Аналіз структури експорту зерна засвідчив, що Україна стабільно входить до десятки найбільших експортерів, а ключовими культурами залишаються кукурудза і пшениця. Частка ринку ЄС у структурі експорту зерна України суттєво зросла, що підтверджує стратегічну важливість європейського напряму для українського зернового сектору.
Удосконалено методичні підходи до оцінювання конкурентоспроможності підприємств оптової торгівлі зерном на основі інтегрального індексу, що охоплює фінансово-економічні, експортні та інноваційно-інвестиційні характеристики. Його апробацію здійснено на прикладі діяльності компаній «Kernel», «Louis Dreyfus», «Cargill» та «Nibulon» у 2019–2024 рр., що дало можливість виокремити тенденції розвитку, провести ранжування підприємств та визначити напрями підвищення їх конкурентних позицій у контексті цифровізації і міжнародної інтеграції.
Удосконалено інструментарій аналізу конкурентних позицій України на світовому та європейському рівнях шляхом адаптації індексу виявлених порівняльних переваг (RCA) до специфіки ринку зерна. Запропоновано розрахунок двох показників – RCAw (глобальний ринок) та RCAe (ринок ЄС) за видами зерна. Це дало змогу визначити сильні та слабкі сторони України у міжнародній торгівлі. Встановлено, що найбільш стійкі конкурентні переваги зберігаються у кукурудзи, пшениці, ячменю та ріпаку, тоді як у сої та бобових культур вони залишаються нижчими. Це свідчить про потребу диверсифікації експорту і розширення виробництва нішевих культур.
Уперше розроблено стохастичну GERT-модель форвардної закупівлі зерна, яка відображає ймовірнісну тривалість і послідовність її ключових етапів (подання заявки, укладення контракту, поставка зерна, розрахунки, реалізація з використанням технології блокчейн). Модель дала змогу оцінити завершення окремих вузлів, середній час їх виконання і виявити ризикові етапи. Це підкреслює значну роль управління ризиками та оптимізації процедур при організації форвардних закупівель.
Удосконалено методичні положення визначення ціни на зерно майбутнього врожаю, які реалізуються у двох варіантах: з урахуванням та без урахування валютних коливань. Запропонований підхід враховує ринкову ціну, обмінний курс, знижку залежно від строків фінансування, кількості платежів і етапності постачання. На відміну від традиційних методик, він відображає не лише ринкову вартість, а й структуру, динаміку авансових платежів, а також валютні ризики. Це забезпечує точність і прозорість розрахунків, підвищує фінансову передбачуваність і створює умови для автоматизації фінансових операцій.
Подальшого розвитку набув механізм упровадження блокчейн у систему ланцюгів постачання зерна. Запропоновано комплексний підхід, який поєднує багаторівневу систему транзакцій (від ініціації до архівації) з інструментами IoT, RFID і смарт-контрактами. Це гарантує прозорість і контроль на всіх етапах поставки, автоматизацію контрактних процесів, зниження витрат і зміцнення довіри між учасниками ринку.
Результати дослідження мають практичну значущість для вдосконалення системи управління підприємствами оптової торгівлі зерном, підвищення їх конкурентоспроможності, розширення експортного потенціалу України та інтеграції в єдиний агропродовольчий ринок ЄС.
Ключові слова: аграрний сектор, продовольча безпека, оптова торгівля, зерно, євроінтеграція, ринок зерна, експорт, конкурентоспроможність, цифровізація, блокчейн, ланцюг постачання, форвардні закупівлі, логістика, моделювання, державне регулювання.Didukh N. O. Development of Wholesale Grain Trade in the Context of Ukraine’s Integration into the Single Market of the European Union. – Qualifying scientific work on the rights of the manuscript.
Thesis for the acquisition of a scientific degree of PhD by the speciality 076 «Entrepreneurship, trade and exchange activities». Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, 2025.
The dissertation substantiates the conceptual foundations for the development of the wholesale grain trade within the framework of Ukraine’s integration into the single agri-food market of the European Union. The research focuses on the development of new and the improvement of existing theoretical and methodological provisions, as well as practical recommendations aimed at strengthening the trade potential of the agro-industrial complex and enhancing Ukraine’s economic development under European integration. Particular attention is paid to the organization of economic relations among participants in domestic and foreign markets in the sphere of large-scale grain purchasing and sales, along with related services. Considerable emphasis is placed on the theoretical, methodological, and applied aspects of wholesale trade development in accordance with EU standards and requirements.
The approaches to the periodization of wholesale grain trade formation in Ukraine have been further developed through the identification of key historical stages, including institutional transformation, development and recovery, destruction and restructuring, adaptation to wartime conditions, and integration-driven change. This made it possible to characterize the specific features of transformational processes in the trade sector and to determine their role in shaping the modern model of market operation. The concepts of «wholesale grain trade in the EU market» and «sustainable grain supply chain» have been clarified, thereby expanding the conceptual framework and incorporating legal, technical, environmental, and institutional requirements of the European market. The classification of wholesale trade enterprises has been updated according to EU standards, levels of digitalization, environmental responsibility, and participation in international supply chains.
The functional scope of wholesale trade has been expanded to include certification-traceability, digital integration, institutional-contractual, environmental adaptation, and strategic-forecasting functions. This ensures transparency and traceability of grain flows, strengthens contractual reliability, promotes the digitalization of business processes, and integrates environmental requirements of the EU market. The principles of trade functioning have been supplemented with digital integration, risk orientation, reputational responsibility, climate neutrality, and innovation inclusiveness. This allowed the formation of a modern system for organizing grain trade that integrates economic, digital, environmental, and institutional aspects, thereby strengthening the competitive positions of Ukrainian enterprises within the EU single agri-food market.
For the first time, a structural-functional model for organizing wholesale grain trade within a sustainable supply chain to the EU market has been developed. It encompasses sequential stages: production, processing and sorting, storage and certification, lot formation and labeling, export, logistics, and sales. Its implementation ensures traceability of grain movement from producer to final buyer and improves the efficiency of trade process management.
The methodological framework for assessing the competitiveness of wholesale grain trade and Ukraine’s export potential within a sustainable supply chain has been further developed. The assessment is conducted at three levels: structural (market conditions analysis), operational (enterprise performance evaluation), and strategic (identification of export positions in global and European markets). Such a multi-level system provides a comprehensive methodological foundation for identifying and enhancing the competitive advantages of the national grain trade.
The analytical section evaluates the conditions of domestic and foreign grain markets. In 2015–2023, Ukraine’s grain production exhibited significant fluctuations influenced by economic, climatic, and military factors. Despite a reduction in sown areas, yields increased, indicating improved agricultural production efficiency. The maintenance of relatively stable gross harvests despite territorial losses confirms the resilience and adaptability of the agricultural sector. The export structure analysis showed that Ukraine consistently ranks among the world’s top ten grain exporters, with corn and wheat remaining key crops. The growing share of the EU market in Ukraine’s grain exports underscores the strategic importance of the European direction for the grain sector.
The methodological approach to evaluating the competitiveness of wholesale grain trade enterprises has been improved through the development of an integrated index that covers financial-economic, export, and innovation-investment characteristics. The index was tested using the cases of «Kernel», «Louis Dreyfus», «Cargill», and «Nibulon» for 2019–2024, allowing for the identification of development trends, enterprise ranking, and recommendations for enhancing competitive positions in the context of digitalization and international integration.
The analytical toolkit for assessing Ukraine’s competitive positions in global and European markets has been refined through adaptation of the Revealed Comparative Advantage (RCA) index to the specifics of the grain market. Two indicators are proposed by grain type: RCAw (global market) and RCAe (EU market). This enabled the identification of Ukraine’s strengths and weaknesses in international trade. The most stable competitive advantages were observed for corn, wheat, barley, and rapeseed, while soybeans and pulses remained less competitive. This highlights the need for export diversification and the expansion of niche crop production.
For the first time, a stochastic GERT model of forward grain purchasing has been developed, reflecting the probabilistic duration and sequence of its key stages (application submission, contract conclusion, grain delivery, settlements, and sales using blockchain technology). The model made it possible to evaluate the completion probabilities of individual nodes, average execution times, and risk-prone stages, emphasizing the importance of risk management and process optimization in organizing forward purchases.
The methodological provisions for determining future-harvest grain prices have been refined in two versions – with and without consideration of currency fluctuations. The proposed approach accounts for market price, exchange rate, discount depending on financing terms, number of payments, and delivery phases. Unlike traditional methods, it reflects not only market value but also the structure and dynamics of advance payments, as well as currency risks. This ensures accurate and transparent settlements, enhances financial predictability, and creates preconditions for automating financial operations.
The mechanism for blockchain implementation in the grain supply chain has been further developed. A comprehensive approach is proposed that integrates a multi-level transaction system (from initiation to archiving) with IoT, RFID, and smart-contract tools. This guarantees transparency and control at all stages of delivery, automates contractual processes, reduces costs, and builds trust among market participants.
The research results have practical significance for improving the management system of wholesale grain trade enterprises, enhancing their competitiveness, expanding Ukraine’s export potential, and fostering integration into the EU single agri-food market.
Keywords: agricultural sector, food security, wholesale trade, grain, European integration, grain market, export, competitiveness, digitalization, blockchain, supply chain, forward purchases, logistics, modeling, state regulation.Економічний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченк
