Institutional repository of Taras Shevchenko National University of Kyiv eKNUTSHIR
Not a member yet
15422 research outputs found
Sort by
КАТОЛИЦЬКІ ТА ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКІ ГРОМАДИ УКРАЇНИ ПІД ЧАС ПОВНОМАСШАБНОЇ ВІЙНИ
Full text linkB a c k g r o u n d . In this article, the author analyses the functioning of Catholic and Greek Catholic communities in the context of full-scale war, identifying the main challenges and threats. In examining the changes in the lives of religious organizations in Ukraine, special attention is paid to the circumstances in which communities have to operate, namely regular shelling, the capture of certain territories by the enemy, the presence of communities in the zone of military operations, or occupation. All this leads to the disappearance of communities, their forced evacuation or voluntary resettlement, dispersal across different territories, etc.
M e t h o d s . The author uses methods of analysis and synthesis to study the state and main challenges in the life of religious communities, as well as to identify the peculiarities of their functioning in wartime conditions. The use of the comparative method made it possible to compare the situation of different denominations and identify the main trends characteristic of Catholic and Greek Catholic communities.
R e s u l t s . An analysis of the situation regarding the protection of religious rights and freedoms in the temporary occupied territories (ТОТ) has revealed significant violations in the area of religious freedom. These include institutional restrictions and prohibitions, as well as persecution and physical pressure on clergy and believers. Conditions are being created on the ground that make it impossible for religious organizations to operate in the TOT if they do not show loyalty to the occupation regime, refuse to cooperate, or refuse to submit to the jurisdiction of the Russian Orthodox Church. The article provides evidence of the persecution of Greek Catholic clergy and deportation using various forms of violence. The property of Catholic and Greek Catholic communities is also unprotected against the arbitrary actions of the occupying regimes. It has been determined that all these factors have led to the cessation of almost all Catholic communities and absolutely all Greek Catholic communities.
C o n c l u s i o n s . However, despite the difficult circumstances of the war, Catholic and Greek Catholic communities are actively engaged in various types of assistance and support, including spiritual, psychological, humanitarian, and other forms of aid. In other words, the war has had a significant impact on the state and activities of religious communities, but Catholic and Greek Catholic communities have demonstrated a high level of social mobilization, solidarity, and united work for the victory of Ukraine.В с т у п. Здійснено аналіз функціонування католицьких і греко-католицьких громад в умовах повномасштабної війни, виявлено основні виклики та загрози. Під час дослідження змін у житті релігійних організацій України, особливу увагу приділено обставинам, у яких доводиться провадити діяльність громадам, а саме – регулярні обстріли, захоплення певних територій ворогом, перебування спільнот у зоні воєнних дій, чи потрапляння в окупацію. Усе це спричинює зникнення громад, їх примусову евакуацію чи добровільне переселення, розселення по різних територіях тощо.
М е т о д и. Використано методи аналізу і синтезу для дослідження стану і основних викликів в житті релігійних громад, а також виявлення особливостей їх функціонування в умовах війни. Застосування компаративного методу дозволило зіставити становище різних конфесій та виявити основні тенденції, характерні для католицьких та греко-католицьких громад.
Р е з у л ь т а т и. За допомогою аналізу ситуації із забезпеченням релігійних прав і свобод на окупованих територіях виявлено значні порушення у сфері релігійної свободи. Ідеться про інституційні обмеження та заборони, а також переслідування та фізичний тиск на священнослужителів та вірян. На місцях створюються умови, які унеможливлюють діяльність релігійних організацій, якщо ті не виявляють лояльність до окупаційного режиму, відмовляються від співпраці чи юрисдикційного підпорядкування РПЦ. Наведено свідчення переслідування греко-католицьких священнослужителів та депортації із застосуванням різних форм насильства. Також майно католицьких та греко-католицьких громад є незахищеним перед свавільними діями окупаційних режимів. Визначено, що всі ці чинники призвели до того, що на тимчасово окупованих територіях припинили існування майже всі католицькі громади і абсолютно всі греко-католицькі.
В и с н о в к и. Акцентовано, що війна значним чином вплинула на стан та діяльність релігійних спільнот, їх локацію та чисельність в окремих регіонах, однак католицькі і греко-католицькі спільноти продемонстрували високий рівень соціальної мобілізації, солідарності та згуртованої праці заради перемоги України
The History of Research on Ukrainian Urban Festive Traditions
No full textАктуальність. Міська святковість в Україні залишається без достатньої уваги порівняно із студіями сільської традиційної культури, проте має дуже вагоме значення і бере участь у формуванні міської ідентичності та сучасного культурного простору. Значний рівень урбанізації, контекст війни в сучасній Україні, активізація багатьох суспільних процесів роблять тему дослідження свят актуальною і необхідною для етнологічних студій та суміжних дисциплін. Мета. Метою статті визначено проаналізувати наявні історіографічні огляди та широке коло публікацій етнологів, істориків та культурологів, що стосуються міської святкової культури; визначити наскільки детально вивчена проблематика; показати, як змінювалися тематичні акценти і теоретичні рамки; окреслити пріоритети подальших досліджень. Методи. Застосовано бібліографічний пошук, джерелознавча критика, систематизація історіографічних матеріалів, тематична і хронологічна класифікація доробку дослідників у галузі етнології, історії та культурології, контент-аналіз друкованих та цифрових літературних джерел. Результати. Досліджено стан розробленості теми традицій святкування в культурному просторі українського міста. Певне число історіографічних оглядів уже публікувались раніше, однак вони охоплюють не всю тематику або фокусуються на загальному розвитку міських студій без уваги до теми святковості. У статті представлений аналіз методологічної бази досліджень свят та доробку широкого кола науковців, що вивчали святкову культуру українських міст. Сформовано певну тематичну схему, що визначає послідовність розгляду та дозволяє комплексно поглянути на міську святковість і її вивчення. Розглянуто теоретичні підходи і методологічні рамки, що напрацьовані українськими дослідниками та науковим середовищем країн Заходу. Обґрунтовані пріоритетні напрями можливих майбутніх досліджень. Висновки. Міську святковість доцільно досліджувати як багаторівневу систему практик, де перетинаються публічні святкування, фестивалі, ярмарки, родинні ритуали, політики пам’яті та вшанування. Для українського міста важливим є залучення міждисциплінарних наборів методів з напрацюванням і обґрунтуванням чіткого наукового підходу. У подальших дослідженнях важливим пріоритетом має залишатись заповнення хронологічних і тематичних «білих плям», вивчення трансформацій, взаємодії сучасної глобалізованої та традиційної культури і контекстів війни та суспільних змін останніх років у відзначенні свят.Relevance. Urban festivity in Ukraine remains insufficiently addressed compared to studies of rural traditional culture, yet it has considerable significance and participates in shaping urban identity and the contemporary cultural space. A high level of urbanisation, the context of war in present-day Ukraine, and the intensification of many social processes make the study of celebrations a topical and necessary issue for ethnological scholarship and related disciplines. Aim. The aim of the article is to analyse existing historiographical reviews and a wide range of publications by ethnologists, historians, and cultural scholars that concern urban festive culture; to determine how thoroughly the problem has been studied; to show how thematic emphases and theoretical frameworks have changed; and to outline priorities for further research. Methods. The study employs bibliographic search, source criticism, systematisation of historiographical materials, thematic and chronological classification of scholarly contributions in ethnology, history, and cultural studies, and content analysis of printed and digital textual sources. Results. The article examines the state of research on the traditions of celebration within the cultural space of the Ukrainian city. A number of historiographical reviews have been published previously; however, they do not cover the entire range of issues or focus on the general development of urban studies without addressing festivity as such. The paper presents an analysis of the methodological basis of research on celebrations and of the work of a wide circle of scholars who studied the festive culture of Ukrainian cities. A thematic scheme is proposed that defines the sequence of discussion and allows for a comprehensive view of urban festivity and its study. Theoretical approaches and methodological frameworks developed by Ukrainian researchers and by Western academic communities are considered. Priority directions for possible future research are substantiated. Conclusions. Urban festivity should be studied as a multi-level system of practices in which public celebrations, festivals, fairs, family rituals, and politics of memory and commemoration intersect. For the Ukrainian city, it is important to employ interdisciplinary sets of methods while developing and substantiating a clear scholarly approach. In further research, a key priority should remain the filling of chronological and thematic «white spots», the study of transformations, the interaction between contemporary globalised and traditional culture, and the contexts of war and recent social changes in the marking of holidays
Civil law regulation of unmanned vehicles
No full textЯвтушенко О.В. Цивільно-правове регулювання безпілотних транспортних засобів. Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 «Право» (08 - Право). - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України. Київ, 2025.
Дисертація є першим комплексним дослідженням, присвяченим проблематиці цивільно-правового регулювання безпілотних транспортних засобів, їх системно-структурним та функціональним особливостям. Для досягнення цілей дослідження автор проаналізував українську правову доктрину, наукові джерела зарубіжних вчених, міжнародні та національні нормативно-правові акти, що регулюють використання безпілотних транспортних засобів та штучного інтелекту. Це сприяло розкриттю обраної теми та формулюванню відповідних висновків.
Загалом структура дисертаційного дослідження складається зі вступу, чотирьох розділів, які об’єднані дев’ятьма підрозділами, висновків, списку використаних джерел та додатків.
У роботі обґрунтовано, що поява безпілотних транспортних засобів як автономних технічних систем формує нову групу цивільних правовідносин, які не можуть бути повною мірою врегульовані за допомогою традиційних правових конструкцій, сформованих щодо звичайних транспортних засобів. Встановлено, що автономність, здатність до самостійного аналізу інформації та прийняття рішень зумовлюють необхідність формування спеціального цивільно-правового режиму таких об’єктів.
У дослідженні сформульовано авторські визначення понять «штучний інтелект» та «безпілотний транспортний засіб» у цивільно-правовому контексті. Штучний інтелект обґрунтовано як особливий об’єкт цивільних прав – програмно-технічний комплекс, здатний автономно обробляти дані та генерувати рішення, що мають юридично значущі наслідки. Безпілотний транспортний засіб визначено як транспортний засіб, що виконує транспортну функцію без безпосередньої участі людини в процесі керування з використанням технологій штучного інтелекту або дистанційного управління.
Запропоновано типізацію безпілотних транспортних засобів за рівнем автономності та ступенем використання штучного інтелекту, що дозволяє диференціювати правовий режим таких засобів залежно від характеру ризиків, які вони створюють.
Доведено, що безпілотні транспортні засоби доцільно розглядати як особливий різновид джерела підвищеної небезпеки, для якого характерні специфічні ознаки, пов’язані з автономною поведінкою програмного ядра. У зв’язку з цим обґрунтовано необхідність модифікації традиційних положень про деліктну відповідальність.
Розроблено концепцію розподілу цивільно-правової відповідальності за шкоду, завдану безпілотним транспортним засобом, яка передбачає можливість покладання відповідальності на власника, оператора, виробника та розробника програмного забезпечення з урахуванням рівня автономності системи та характеру дефекту (технічного чи програмного). Запропоновано поєднання принципу презумпції відповідальності власника (оператора) з механізмами регресних вимог до виробника або розробника.
Обґрунтовано доцільність запровадження обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, завдану безпілотними транспортними засобами, як базового інструменту захисту потерпілих незалежно від складності встановлення суб’єкта вини.
Проведено порівняльно-правовий аналіз законодавства України та зарубіжних держав щодо регулювання безпілотних транспортних засобів і штучного інтелекту. На цій основі сформульовано пропозиції щодо внесення змін до Цивільного кодексу України та спеціального законодавства, спрямовані на закріплення спеціального правового режиму безпілотних транспортних засобів, визначення їх місця в системі об’єктів цивільних прав та особливостей відповідальності.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в українській цивілістичній науці розроблено цілісну концепцію цивільно-правового режиму безпілотних транспортних засобів на базі штучного інтелекту, запропоновано авторські визначення базових понять, удосконалено підходи до кваліфікації штучного інтелекту як об’єкта цивільних прав, обґрунтовано модель рівневої відповідальності та механізм страхового захисту потерпілих.
Практичне значення результатів полягає в можливості їх використання у законодавчій діяльності при розробці нормативно-правових актів, у правозастосовній практиці при вирішенні спорів, пов’язаних із заподіянням шкоди безпілотними транспортними засобами, а також у навчальному процесі та подальших наукових дослідженнях.Yavtushenko O.V. Civil law regulation of unmanned vehicles. – Qualifying scientific work presented as a manuscript.
A thesis presented for a degree of Doctor of Philosophy in specialty specialization 081 «Law» (08 - Law). - Taras Shevchenko National University of Kyiv, Ministry of Education and Science of Ukraine. Kyiv, 2025.
This PhD thesis is the first comprehensive study dedicated to the issues of civil law regulation of unmanned vehicles, exploring their systemic-structural and functional features. To achieve the research objectives, the author analyzed Ukrainian legal doctrine, scientific sources from foreign scholars, and international and national normative legal acts regulating the use of unmanned vehicles and artificial intelligence. This facilitated the exploration of the chosen topic and the formulation of relevant conclusions.
Overall, the structure of the dissertation consists of an introduction, four chapters comprising nine subsections, conclusions, a list of references and appendix.
The dissertation substantiates that the emergence of unmanned vehicles as autonomous technical systems forms a new group of civil-law relations that cannot be fully regulated by means of traditional legal constructions developed for conventional vehicles. It is established that autonomy, the ability to independently analyze information, and decision-making capacity necessitate the formation of a special civil-law regime for such objects.
The study formulates the author’s definitions of the concepts of “artificial intelligence” and “unmanned vehicle” within the civil-law context. Artificial intelligence is substantiated as a special object of civil rights — a software-and-hardware complex capable of autonomously processing data and generating decisions that produce legally significant consequences. An unmanned vehicle is defined as a vehicle that performs a transport function without direct human participation in the driving process, using artificial intelligence technologies or remote control.
A typology of unmanned vehicles based on the level of autonomy and the degree of artificial intelligence utilization is proposed, which makes it possible to differentiate the legal regime of such vehicles depending on the nature of the risks they create.
It is proven that unmanned vehicles should be regarded as a special type of source of increased danger, characterized by specific features associated with the autonomous behavior of the software core. In this regard, the necessity of modifying traditional provisions on tort liability is substantiated.
A concept of allocation of civil-law liability for damage caused by an unmanned vehicle is developed, which provides for the possibility of imposing liability on the owner, operator, manufacturer, and software developer, taking into account the level of system autonomy and the nature of the defect (technical or software-related). A combination of the principle of presumption of liability of the owner (operator) with mechanisms of recourse claims against the manufacturer or developer is proposed.
The expediency of introducing mandatory civil-liability insurance for damage caused by unmanned vehicles is substantiated as a basic instrument for protecting victims regardless of the complexity of establishing the liable party.
A comparative legal analysis of the legislation of Ukraine and foreign states regarding the regulation of unmanned vehicles and artificial intelligence is conducted. On this basis, proposals are formulated for amendments to the Civil Code of Ukraine and special legislation aimed at establishing a special legal regime for unmanned vehicles, determining their place within the system of objects of civil rights, and defining the specific features of liability.
The scientific novelty of the obtained results lies in the fact that, for the first time in Ukrainian civil-law doctrine, a comprehensive concept of the civil-law regime of unmanned vehicles based on artificial intelligence has been developed; authorial definitions of the basic concepts have been proposed; approaches to the qualification of artificial intelligence as an object of civil rights have been improved; and a model of tiered liability and a mechanism of insurance-based protection of victims have been substantiated.
The practical significance of the results consists in the possibility of their use in legislative activity when drafting and improving normative legal acts, in law-enforcement practice when resolving disputes related to damage caused by unmanned vehicles, as well as in the educational process and further scientific research.Навчально-науковий інститут права Київського національного університету імені Тараса Шевченк
Task of the Distance Tour of the Mathematics Olympiad of the Taras Shevchenko National University of Kyiv
No full textTasks of the remote round of the All-Ukrainian Mathematics Olympiad of Taras Shevchenko National University of Kyiv for graduates of secondary education institutions and persons who have the right to receive a document of complete secondary education and wish to enter university in 2026.Завдання дистанційного туру Всеукраїнської олімпіади з математики Київського національного університету імені Тараса Шевченка для випускників закладів загальної середньої освіти та осіб, що мають право на отримання документа про повну загальну середню освіту і бажають вступити до університету у 2026 році
Managing the potential of passionarity during the period of restoration of state territories
No full textМатвєєва Л. В. Управління потенціалом пасіонарності у період відновлення територій держави. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії в галузі публічного управління та адміністрування за спеціальністю 281 «Публічне управління та адміністрування». Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України. Київ, 2026.
У дисертаційному дослідженні обґрунтовано сутність сучасної парадигми управління потенціалом пасіонарності задля відновлення територій держави у повоєнний період та формуванні пропозицій щодо забезпечення підвищення ефективності цього процесу.
Метою дисертаційної роботи є науково-теоретичне обґрунтування сутності сучасної парадигми управління потенціалом пасіонарності задля відновлення територій держави у повоєнний період.
Об’єкт дослідження пасіонарність як соціальний феномен.
Предмет дослідження управління потенціалом пасіонарності у період відновлення територій держави.
У дисертаційній роботі уперше: обгрунтовано комплекс концептуальних положень щодо публічного управління потенціалом пасіонарності задля відновлення територій у повоєнний період в Україні, зокрема інтерпретовано концепт «пасіонарної громади» як простору системної дії, запропоновано інституційні механізми підтримки та дорожню карту для їх імплементації.
Визначено загальну термінологію дослідження та уточнено ключові поняття дослідження: «потенціал пасіонарності», під яким розуміємо інтегровану систему фактичних і латентних можливостей соціального суб’єкта (особи або спільноти), що можуть бути активовані задля досягнення соціально значущої ідеї, навіть жертвуючи особистим добробутом; «пасіонарна громада», яку авторка розуміє як соціально активну спільноту, в якій значна частина мешканців виявляє високий рівень ініціативності, відповідальності, самопожертви та здатності до колективної дії заради спільного блага, розвитку громади та захисту державних інтересів, що прагне трансформації суспільства, а також визначено інші терміни та поняття, які мають значення для дослідження.
Проаналізовано методи пасіонарної ідентифікації особистості та встановлено, що існує два шляхи виявлення пасіонарної особистості – внутрішній і зовнішній. Запропоновано класифікацію методів ідентифікації пасіонарної особистості та визначено трансляційний метод (людина виконує ту трансляційну функцію, яку для неї визначило суспільство, притаманний більшості історичних пасіонаріїв); творчий (індивід модернізує суспільство, часто в боротьбі з суспільством); трансформаційний (пасіонарій-трансформатор виступає суб’єктом трансформаційних функцій системи). Обгрунтовано, що розуміння методів ідентифікації пасіонарних особистостей сприятиме залученню потенціалу пасіонарності у процеси збереження стійкості, зцілення (трансляційний метод ідентифікації) та відновлення (креативний та трансформаційний методи ідентифікації) громад.
За результатами проведеного ретроспективного аналізу прояву та розвитку пасіонарності в різні періоди розвитку української державності (період Київської Русі – формування етнічної ідентичності та поява політичної суб’єктності), період виникнення козацької консорції – пасіонарний вибух та функціонування Козацької держави – пасіонарний надлом, українські землі у складі російської імперії – пасіонарність Гайдамацького Руху, пасіонарний духовний спротив Т.Шевченка, І.Франка, Л.Українки, часи національно-визвольних змагань – революційна пасіонарність, радянський період – національно-визвольна боротьба ОУН-УПА та моральний спротив шістдесятників, революційна пасіонарність в період Незалежності України, сучасний пасіонарний спротив) виявлено чинники та особливості пасіонарності, проведено порівняльний аналіз мотивації та механізмів самоорганізації українців та доведено, що українці протягом століть демонстрували високий рівень пасіонарної активності, що проявлялася в боротьбі за державність, культурну самобутність та свободу.
Розглянуто сучасні приклади пасіонарності в умовах російсько-української війни, яка проявляється в усвідомленій готовності діяти заради інших, у найрізноманітніших ролях (бійців, медиків, рятувальників, журналістів, волонтерів, митців, спортсменів), які демонструють, як ціннісна мотивація, моральна солідарність і готовність діяти всупереч особистим ризикам формують пасіонарну основу сучасного українського суспільства.
Визначено фактори екзогенного та ендогенного впливу на формування потенціалу пасіонарності. Доведено, що колективна (групова) пасіонарність стимулюється такими екзогенними впливами (політичні, економічні, соціально-гуманітарні, технологічні): природні умови (клімат, географічне розташування, природні ресурси; соціально-економічна ситуація (війни, кризи, економічні підйоми чи занепади створюють середовище для формування пасіонарного потенціалу (періоди політичної нестабільності)); культурні контакти (контакт з іншими культурами може стимулювати інновації та активність); інформаційний вплив (глобалізація створює канали для поширення нових ідей, які можуть підсилювати пасіонарність); політичний тиск (військові конфлікти чи окупація можуть стати каталізатором для об’єднання суспільства та пробудження пасіонарних сил).
Ендогенні чинники (соціально-культурні, інституційні, освітньо-інформаційні, демографічні) залежать від внутрішніх особливостей особистості або суспільства: генетичні передумови (біологічні та психологічні особливості особи, спадковість); національний менталітет (особливості світогляду, традицій, національної ідентичності); рівень освіти (освічені суспільства зазвичай більш сприйнятливі до ідей та змін); соціальна мобільність (у суспільствах з високим рівнем соціальної мобільності люди частіше демонструють ініціативу та активність); релігійні переконання (віра, релігійна енергія може бути потужним джерелом пасіонарності); лідерство особистості (харизматичний лідер часто стає ядром пасіонарних рухів).
Обгрунтовано, що формування пасіонарності громади відбувається у результаті комплексної взаємодії зовнішніх та внутрішніх факторів, зокрема військова агресія (екзогенний фактор) може викликати хвилю патріотизму, об’єднання нації та готовності до боротьби (ендогенний фактор), що й відбулось в Україні на початку повномасштабного російського вторгнення.
Встановлено, що екзогенні фактори створюють умови, а ендогенні визначають здатність суспільства або особистості реагувати на ці умови. Баланс між ними є ключовим у формуванні потенціалу пасіонарності.
Показано, що досвід України через три з половиною роки після повномасштабного російського вторгнення демонструє, як у ситуації затяжної та екстремальної кризи поліцентрична система управління може сприяти стійкості та створити середовище для пасіонарних рішень.
Доведено, що ідеологія пасіонарної громади є унікальним соціокультурним феноменом, що трансформується від стихійної реакції до інституціалізованої форми впливу на публічну політику. Вона є потужним інструментом у формуванні нової форми взаємовідносин між громадянами і державою, де держава визнає спроможність громад бути активними суб’єктами суспільних трансформацій.
Встановлено, що готовність до самопожертви є однією з ключових ідейно-практичних рис пасіонарної громади. Вона формує моральне ядро такої громади, забезпечує стійкість до загроз та високий рівень довіри. Проте така здатність потребує визнання, підтримки та ресурсного відновлення – інакше вона з часом вичерпується. Держава, органи місцевого самоврядування та структури громадянського суспільства мають не лише спиратися на цей феномен, а й створювати умови для його етичного розвитку та збереження.
На основі аналізу міжнародного досвіду управління потенціалом пасіонарності громад встановлено, що мобілізаційна здатність громади залежить не лише від ентузіазму населення, а й від інституційного дизайну, культурного коду та політичної підтримки. Українським громадам доцільно інтегрувати ці елементи в локальні стратегії стійкості – через навчання, партнерства та цифрову трансформацію.
Порівняльний аналіз механізмів державної підтримки готовності до самопожертви в зарубіжних країнах дозволяє виділити як модель інституціоналізованої жертовності, де самопожертва передбачена як норма через закон, навчання або систему обов’язків (Ізраїль, Японія), так і модель культурно-моральної легітимації (Польща, частково Японія), або медійно-податкового стимулювання жертовності через формування позитивного іміджу добровольця (США).
Встановлено, що українська пасіонарність має спільні риси з багатьма зарубіжними кейсами: моральну мотивацію, горизонтальність, стійкість у кризах. Проте її відмінність полягає в тривалості, гнучкості, ресурсній автономії та відсутності централізованого лідерства, що перетворює її з реакції на кризу в елемент довготривалої громадянської культури.
Доведено, що українська пасіонарність є поєднанням стійкої горизонтальної солідарності, моральної мотивації та самоорганізаційної спроможності, яка зберігається і навіть посилюється під час тривалих криз. Це надає українським громадам унікальний потенціал до формування нової моделі публічної взаємодії між суспільством і державою.
Розроблено модель ефективної системи формування потенціалу пасіонарності громад – концептуальної структури, що передбачає активне стимулювання ініціативності, самосвідомості та здатності до самопожертви задля суспільного блага в межах локальної спільноти. Інструментами конструювання ідеологічної складової пасіонарної громади є формування спільного наративу (історія громади, герої, символи), реалізація освітніх програм з національної ідентичності, місцевої історії, популяризація прикладів пасіонарної поведінки (волонтерство, захист України).
Обгрунтовано, що розвиток інституційної інфраструктури пасіонарної громади забезпечується створенням Центрів громадської активності (хаби, простори співпраці), збільшенням суб’єктності громадських рад, ініціативних груп, забезпеченням їх співпраці з місцевою владою на умовах партисипації.
Визначено, що важливим елементом системи формування потенціалу пасіонарності громад є ефективний зворотний зв’язок і якісна оцінка реалізованих ініціатив.
Розроблено комплекс алгоритмів формування та реалізації потенціалу пасіонарності: виявлення та діагностика потенціалу пасіонарності громади, стимулювання та розвиток пасіонарності, що передбачає запуск ініціативних освітніх програм (локальні інструменти: грантові конкурси, марафони ідей, простори для зустрічей, коворкінги, медіа-лабораторії, онлайн-платформи для співпраці), реалізація громадських ініціатив (передбачає формування команд та проєктів, навчання проєктному менеджменту, координацію між різними ініціативами, підтримку менторів та фасилітаторів, інтеграцію з місцевим самоврядуванням задля розробки спільних програм та рішень), стабілізація та інституціоналізація та розроблено покрокову дорожню карту.
Визначено, що пасіонарні громади є структуроутворюючими елементами громадянського суспільства. Вони формують нові стандарти відповідальності, співучасті та довіри. В умовах війни та відбудови їхня роль зростає ще більше, оскільки саме такі громади здатні швидко мобілізуватись, адаптуватися до викликів і будувати суспільство, що не тільки виживає, а й розвивається на засадах демократії, солідарності та гідності.Matveeva L.V. Managing the potential of passionarity during the period of restoration of state territories. – Qualification scientific work in the form of a manuscript.
Dissertation for the degree of Doctor of Philosophy in the field of public management and administration in specialty 281 «Public management and administration». - Taras Shevchenko National University of Kyiv, Ministry of Education and Science of Ukraine. Kyiv, 2026.
The dissertation research substantiates the essence of the modern paradigm of managing the potential of passionarity for the restoration of the territories of the state in the post-war period and the formation of proposals to ensure the increase in the efficiency of this process.
The purpose of the dissertation is a scientific and theoretical substantiation of the essence of the modern paradigm of managing the potential of passionarity for the restoration of the territories of the state in the post-war period.
The object of study is passionarity as a social phenomenon.
The subject of research is the management of the potential of passionarity during the restoration of the territories of the state.
In the dissertation work for the first time:
– a set of conceptual provisions on public management of the potential of passionarity for the restoration of territories in the post-war period in Ukraine is substantiated, in particular, the concept of the passionary community as a component of the system of national resistance (including cultural, intellectual, etc.) and the subject of post-war restoration is interpreted, which the author interprets as a space where the activity of the population exceeds the level necessary for survival and is transformed into a systemic action: from volunteering to strategic development, the signs of which are a common goal and ideology, a high level of self-organization, mobilization capacity, resistance to external challenges, readiness for action (even self-sacrifice) and developed specific algorithms for managing passionary potential, balanced by specific methods, tools and appropriate management decisions.
The general terminology of the study is defined and the key concepts for our study are clarified: «passionarity potential», by which we understand an integrated system of actual and latent capabilities of a social subject (person or community), which can be activated to achieve a socially significant idea, even sacrificing personal well-being; «passionary community», which we understand as a socially active community in which a significant part of the inhabitants show a high level of initiative, responsibility, self-sacrifice and the ability to act collectively for the common good, community development and protection of state interests, which seeks the transformation of society, as well as other terms and concepts that are relevant for the study are defined.
The methods of passionary identification of the personality are analyzed and it is found that there are two ways to identify the passionate personality – internal and external. A classification of methods for identifying a passionate personality is proposed and the translational method is defined (a person performs the translational function that society has determined for him, inherent in the majority of historical passionaries); creative (the individual modernizes society, often in the fight against society); transformational (the passionary-transformer acts as a subject of the transformation functions of the system). It is substantiated that understanding the methods of identification of passionate personalities will contribute to the involvement of the potential of passionarity in the processes of maintaining resilience, healing (translational method of identification) and recovery (creative and transformational methods of identification) of communities.
According to the results of the retrospective analysis of the manifestation and development of passionarity in different periods of the development of Ukrainian statehood (the period of Kievan Rus – the formation of ethnic identity and the emergence of political subjectivity), the period of the emergence of the Cossack consortium – the passionary explosion and the functioning of the Cossack state – the passionary breakdown, the Ukrainian lands within the Russian Empire – the passionarity of the Haidamak Movement, passionary spiritual resistance of T. Shevchenko, I. Franko, L. Ukrainka, the times of national liberation struggles – revolutionary passionarity, the Soviet period – the national liberation struggle of the OUN-UPA and the moral resistance of the sixties, revolutionary passionarity in the period of Independence of Ukraine, modern passionary resistance) the factors and features of passionarity have been identified, a comparative analysis of the motivation and mechanisms of self-organization of Ukrainians has been carried out and it has been proved that For centuries, Ukrainians have demonstrated a high level of passionate activity, which manifested itself in the struggle for statehood, cultural identity and freedom.
Modern examples of passionarity in the conditions of the Russian-Ukrainian war are considered, which manifests itself in a conscious readiness to act for the sake of others, in a variety of roles (fighters, doctors, rescuers, journalists, volunteers, artists, athletes), which demonstrate how value motivation, moral solidarity and readiness to act contrary to personal risks form the passionary basis of modern Ukrainian society.
The factors of exogenous and endogenous influence on the formation of the passionarity potential have been determined. It has been proved that collective (group) passionarity is stimulated by the following exogenous influences (political, economic, socio-humanitarian, technological): natural conditions (climate, geographical location, natural resources; socio-economic situation (wars, crises, economic ups or downs create an environment for the formation of passionary potential (periods of political instability)); cultural contacts (contact with other cultures can stimulate innovation and activity); informational influence (globalization creates channels for the dissemination of new ideas that can enhance passion); political pressure (military conflicts or occupation can become a catalyst for the unification of society and the awakening of passionate forces).
Endogenous factors (socio-cultural, institutional, educational, informational, demographic) depend on the internal characteristics of an individual or society: genetic prerequisites (biological and psychological characteristics of a person, heredity); national mentality (features of worldview, traditions, national identity); level of education (educated societies are usually more receptive to ideas and changes); social mobility (in societies with a high level of social mobility, people are more likely to show initiative and activity); religious beliefs (faith, religious energy can be a powerful source of passion); personal leadership (a charismatic leader often becomes the core of passionary movements).
It is substantiated that the formation of community passion occurs as a result of a complex interaction of external and internal factors, in particular, military aggression (exogenous factor) can cause a wave of patriotism, unification of the nation and readiness to fight (endogenous factor), which happened in Ukraine at the beginning of the full-scale Russian invasion.
It has been established that exogenous factors create conditions, and endogenous factors determine the ability of society or an individual to respond to these conditions. The balance between them is key in the formation of the potential of passionarity.
It is shown that the experience of Ukraine three and a half years after the full-scale Russian invasion demonstrates how, in a situation of protracted and extreme crisis, a polycentric management system can contribute to resilience and create an environment for passionate decisions.
It has been proved that the ideology of the passionary community is a unique socio-cultural phenomenon that transforms from a spontaneous reaction to an institutionalized form of influence on public policy. It is a powerful tool in the formation of a new form of relations between citizens and the state, where the state recognizes the ability of communities to be active subjects of social transformations.
It has been established that readiness for self-sacrifice is one of the key ideological and practical features of the passionate community. It forms the moral core of such a community, provides resilience to threats and a high level of trust. However, such an ability requires recognition, support and resource restoration, otherwise it will be exhausted over time. The state, local self-government bodies and civil society structures should not only rely on this phenomenon, but also create conditions for its ethical development and preservation.
Based on the analysis of international experience in managing the potential of community passion, it has been established that the mobilization capacity of a community depends not only on the enthusiasm of the population, but also on institutional design, cultural code and political support. It is advisable for Ukrainian municipalities to integrate these elements into local resilience strategies – through training, partnerships and digital transformation.
A comparative analysis of the mechanisms of state support for readiness for self-sacrifice in foreign countries allows us to distinguish both the model of institutionalized sacrifice, where self-sacrifice is provided as a norm through law, education or a system of duties (Israel, Japan), and a model of cultural and moral legitimation (Poland, partly Japan), or media and tax stimulation of sacrifice through the formation of a positive image of a volunteer (USA).
It has been established that Ukrainian passionarity has common features with many foreign cases: moral motivation, horizontality, stability in crises. However, its difference lies in its duration, flexibility, resource autonomy and lack of centralized leadership, which transforms it from a response to a crisis into an element of long-term civic culture.
It has been proved that Ukrainian passionarity is a combination of stable horizontal solidarity, moral motivation and self-organizing capacity, which is preserved and even strengthened during prolonged crises. This provides Ukrainian communities with a unique potential to form a new model of public interaction bet
The Period of the Warring States (Zhanguo) of Ancient China in the Dimension of Personality
No full textАктуальність теми полягає в тому, що існуючі дослідження мають певні прогалини з огляду на історичну добу Стародавнього Китаю, які автор наукової роботи за китаєзнавчим фахом намагався заповнити. Мета статті полягає в аналізі особистісті Ши Цзяо – китайського мислителя доби Чжаньґо (475–221 рр. до Р.Х.). Методи. Окремий акцент було зроблено на вивченні тексту «Ши цзи» («Книга мудреця Ши»), зокрема було досліджено авторство тексту, структуру, історію створення, втрати фрагментів, спроби відновлення тексту впродовж століть, намагання вчених різних епох відтворити автентичність писемної пам’ятки та опрацювання історичного джерела західними науковцями. За результатами проведеного вивчення вдалося зібрати та провести аналіз життєвого шляху автора. Пророблений аналіз дав змогу встановити, що Ши Цзяо допомагав Шан Яну у розробці та запровадженні реформ в державі Цінь. Він також пояснив головному міністру держави Цінь необхідність та важливість видання писаних законів. Вдалося визначити перспективи подальших досліджень, які полягають та можуть включати розробку, уточнення існуючих теорій та гіпотез.The relevance of the topic lies in the fact that existing studies have certain gaps in view of an era in certain Ancient Chinese history, which the author tried to fill. Aim of the article is to highlight the life of Shi Jiao, a Chinese syncretic thinker of the Zhanguo period (475–221 BC) of Ancient China. Methods. A special emphasis was placed on the study of the text «Shi Ji» («Master Shi»), in particular, the authorship of the text, structure, the missing pieces of text, attempts to transmission of the text over the centuries by scholars of different historical periods to recreate the authenticity of the masters text by Western scholars were investigated. It also were determined the next steps in a study, which consist and may include the development and refinement of existing theories and hypotheses. Results. According to the results of the study, it was possible to collect and analyze some aspects of his life path as well as traced that Shi Jiao assisted Shang Yang in modeling and introducing reforms in the Qin state. He also explained to High Minister at the court of the regional state of Qin the need to promulgate written laws
Значення мечеті для мусульман-мігрантів з Туреччини в Європі
No full textIntroduction. This study is grounded in the phenomenon of migration, which brings together diverse ethnic groups, religions, and consumption cultures, contributing to a complex social dynamic within host countries. In the context of Western Europe, particularly Germany, Turkish migrants undergo a transformation into Euro-Turks, with mosques playing a key role in this metamorphosis. This research examines the evolution of mosques into transnational spaces that offer not only spiritual sanctity but also cultural and social services. Focusing on the case of the Barbaros Mosque (1969) in Cologne, Germany, the study explores how these institutions have become central hubs for shaping Euro-Turkish identity and for fostering integration into German society.
Through qualitative analysis, including literature review, the study outlines the emergence and legitimization of Muslim cultural and consumer spaces within the German context. Furthermore, the research employs a retrospective analytical approach to investigate the social and functional impact of mosques on urban neighborhoods, particularly in the city of Liège, Belgium. It analyzes the appearance of shops around mosques, taking into account various factors such as proximity to the mosque, distance from the city center, and socio-economic variables. By demarcating zones around mosques and categorizing businesses by type—including Islamic shops—the study identifies correlations between the presence of mosques and the development of commercial activity in their vicinity. Through field observations and interviews, the research sheds light on the complex relationship between mosques and the socio-economic landscape of neighborhoods, contributing to a deeper understanding of the role mosques play in shaping urban environments and community dynamics.
Results. The study found that mosques in Turkish migrant communities in Germany have evolved into multifunctional spaces fulfilling a wide range of roles. Beyond their religious function, they serve as centers of socialization, informal education, language practice, political mobilization, and cultural representation. Mosques operate as institutions that structurally shape Islamic life in the diaspora, acting as intermediaries in interactions with state and local authorities, as well as spaces for the formation of collective memory and identity. It was found that in the context of limited recognition by state structures, mosques fulfilled a symbolic and practical function of autonomy for migrants, compensating for a lack of access to official resources.
Conclusions. Within the context of Turkish migration to Germany in the second half of the 20th century, the mosque emerged not only as a spiritual center but also as a key social institution that played a critical role in preserving the cultural cohesion of the community. Its importance extends beyond religious practice: it provides stability in the migratory environment, maintains intergenerational continuity, and facilitates adaptation while simultaneously acting as a buffer against assimilation. Future research should focus on analyzing local models of mosque functioning, inter-institutional dynamics, and the conditions under which religious space becomes a resource for integration rather than marginalization.
Keywords: mosque, migrants in Europe, Turkish culture, Muslims, trading.Вступ: Це дослідження ґрунтується на феномені міграції, який об'єднує різні етнічні групи, релігії та культури споживання, сприяючи складній соціальній динаміці в країнах, що їх приймають. У контексті Західної Європи, зокрема в Німеччині, турецькі мігранти проходять процес трансформації на євротурків, і мечеті відіграють ключову роль у цій метаморфозі. У цій розвідці досліджено еволюцію мечетей як транснаціональних просторів, що пропонують не лише релігійні, а й культурні та соціальні послуги. Зосереджуючись на прикладі мечеті Барбарос (1969) у Кельні (Німеччина), у статті досліджено, як подібні установи стали центрами формування євротурецької ідентичності та інтеграції в німецьке суспільство.
За допомогою якісного аналізу, включно з аналізом джерел, у дослідженні окреслено виникнення та легітимізацію мусульманських культурних та споживчих просторів у німецькому контексті. Крім того, у статті використано ретроспективний аналіз для дослідження соціального та функціонального впливу мечетей на райони, зокрема у місті Льєж, Бельгія. У розвідці також проаналізовано фактори появи магазинів навколо мечетей, враховуючи різні фактори, такі як близькість до мечеті, відстань від центру міста та соціально-економічні змінні. Шляхом розмежування зон навколо мечетей та категоризації підприємств за типом, включаючи ісламські магазини, статті з'ясовано кореляцію між наявністю мечетей та розвитком комерційної діяльності поблизу них. За допомогою спостережень на місцях та інтерв'ю ця розвідка проливає світло на складний зв'язок між розташуванням мечетей та соціально-економічним ландшафтом районів, що сприяє кращому розумінню ролі, яку мечеті відіграють у формуванні міського середовища та динаміки громад.
Результати: У процесі дослідження встановлено, що мечеті в турецьких міграційних громадах у Німеччині перетворилися на багатофункціональні простори, які виконують широкий спектр ролей. Окрім релігійної функції, вони стали осередками соціалізації, неформальної освіти, мовної практики, політичної мобілізації та культурної репрезентації. Мечеть виступає як інституція, що структурно оформлює життя мусульманської діаспори, стає каналом взаємодії з державними та місцевими органами влади, а також майданчиком для формування колективної пам’яті та ідентичності. З’ясовано, що в умовах обмеженого визнання з боку державних структур, мечеті виконували функцію символічної та практичної автономії мігрантів, компенсуючи нестачу доступу до офіційних ресурсів.
Висновки: Мечеть у контексті турецької міграції до Німеччини в другій половині ХХ століття набула значення не лише духовного осередку, а й ключового соціального інституту, що відіграв критичну роль у збереженні культурної цілісності спільноти. Її значення виходить за межі релігійної практики: вона забезпечує стабільність у міграційному середовищі, підтримує зв’язок між поколіннями, сприяє адаптації, водночас виступаючи бар’єром до асиміляції. Подальші дослідження доцільно спрямовувати в бік аналізу з локальних моделей функціонування мечетей, міжінституційної взаємодії та умов, за яких релігійний простір стає ресурсом для інтеграції, а не маргіналізації.
Ключові слова: мечеть, мігранти в Європі, турецька культура, мусульмани, торгівля
АЛЛА МАРУШКЕВИЧ: ДОСВІД НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРАЦІ В КИЇВСЬКОМУ НАЦІОНАЛЬНОМУ УНІВЕРСИТЕТІ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
No full textBackground. The artіcle emphasіzes the dіrectіon of hіgher educatіon іn Ukraіne іnto the European and world educatіonal space and the need to traіn hіghly qualіfіed, well-traіned teachers іn hіgher educatіon іnstіtutіons. Attentіon іs focused on enrіchіng the content, methods, forms of organіzatіon of educatіon and traіnіng of the younger generatіon through the creatіve use of іdeas and experіence of teachers. Results. Іt іs argued that the process of career development of research and teachіng staff of hіgher educatіon іnstіtutіons should be consіstent and aіmed at the realіzatіon of personal potentіal. The artіcle announces the dіsclosure of certaіn aspects of the thіrty-year experіence of scіentіfіc and pedagogіcal actіvіty at Kyіv Unіversіty of the Head of the Department of Pedagogy of the Faculty of Psychology, Doctor of Pedagogіcal Scіences, Professor Alla Adamіvna Marushkevych. The professor's approaches to workіng wіth research and teachіng staff, graduate students, and undergraduates іn organіzіng natіonal and іnternatіonal scіentіfіc conferences, scіentіfіc and practіcal semіnars, scіentіfіc round tables, scіentіfіc and pedagogіcal readіngs; preparіng speeches, collectіons of scіentіfіc artіcles, and co-authored monographs are updated. The maіn dіrectіons of her scіentіfіc and pedagogіcal research are hіghlіghted, whіch relate to: hіstorіcal and pedagogіcal experіence, personalіzed contrіbutіon of promіnent personalіtіes to the development of pedagogіcal scіence and educatіon, educatіonal actіvіtіes of the Ukraіnіan clergy, problems of Ukraіnіan famіly educatіon and purposeful educatіon of Ukraіnіan youth, topіcal іssues of dіdactіcs, folk pedagogy and Ukraіnіan studіes іn the works of Ukraіnіan teachers, assessment of the qualіty of pedagogіcal actіvіty and professіonal competence of teachers, theіr career guіdance. Conclusіons. Analyzіng the thіrty-year professіonal path and growth of Alla Adamіvna Marushkevych, we can conclude that her formatіon as a specіalіst іs the result of purposeful, repeated and contіnuous development, whіch іs systemіc іn nature and based on stable value and worldvіew prіncіples. All of thіs demonstrates a hіgh level of professіonalіsm, strategіc thіnkіng, and a constant focus on qualіtatіve changes іn the educatіonal process.Вступ. Наголошено на спрямуванні вищої освіти України у європейський і світовий освітній простір і необхідність підготовки в закладах вищої освіти висококваліфікованих, добре підготовлених викладачів. Акцентовано увагу на збагаченні змісту, методів, форм організації виховання й навчання юної генерації на основі творчого використання ідей і досвіду педагогів. Названі нормативно-правові та концептуальні документи щодо професійно-кваліфікаційних вимог до науково-педагогічних працівників ЗВО. Вказано імена вчених, які присвятили свої праці різним аспектам професійного розвитку науково-педагогічних працівників. Результати. Анонсовано розкриття окремих аспектів 30-річного досвіду науково-педагогічної діяльності в Київському університеті завідувачки кафедри педагогіки факультету психології, докторки педагогічних наук, професорки А. А. Марушкевич. Донесено інформацію з довідникових та енциклопедичних видань, доповнено інформацією про професійні й наукові зацікавлення. Проаналізовано професійне зростання вченої від асистентки до професорки, докторки педагогічних наук і завідувачки кафедри педагогіки. Висвітлено інформацію про сферу її активності. Актуалізовано підходи професорки до роботи з науково-педагогічними працівниками, аспірантами, магістрантами з організації наукових заходів; підготовки наукових і навчально-методичних видань. Виокремлено основні напрями науково-педагогічних досліджень вченої. Проаналізовано персональні навички А. А. Марушкевич, бачення основних завдань розвитку кафедри педагогіки КНУ імені Тараса Шевченка. Висновки. Становлення А. А. Марушкевич як фахівця є результатом цілеспрямованого, повторного та безперервного розвитку, що має системний характер і обґрунтовується на стійких ціннісно-світоглядних засадах. На сучасному етапі до кола професійних інтересів вченої входять такі актуальні напрями, як розвиток і менеджмент освіти, зокрема університетської, як в Україні, так і за її межами; підручникотворення; вивчення й підтримка освіти в українській діаспорі; застосування інноваційних педагогічних технологій у вищій школі; видавнича діяльність у галузі освіти; а також удосконалення методології навчальної та виховної роботи. Усе це говорить про високий рівень професіоналізму, стратегічне мислення й постійну націленість на якісні зміни в освітньому процесі
ПОГЛЯД НА ВЗАЄМОВІДНОСИНИ БАТЬКІВ І ДІТЕЙ У ДОРОБКУ ДЕМОКРІТА: ІСТОРИКО-ФІЛОСОФСЬКА РЕКОНСТРУКЦІЯ
No full textB a c k g r o u n d . The article presents a philosophical and ethical analysis of Democritus' views on the phenomena of parenthood and childhood. The starting point of the study is the philosopher's ambivalent attitude toward procreation, which he perceives both as a natural necessity of living beings and as a potential source of suffering. The author demonstrates that Democritus' concept reveals a profound interconnection between biological instincts and cultural norms, while also outlining significant aspects of parental responsibility in shaping future generations.
M e t h o d s . The research employs ethical-anthropological, historical-philosophical, and hermeneutical approaches. The analysis is based on fragments preserved in the works of Stobaeus, Clement of Alexandria, Theodoret, and other authors, and is conducted within the broader context of ancient pedagogical and ethical traditions. This methodological framework makes it possible to disclose both the ontological dimensions of Democritus' teaching on procreation and the socio-cultural implications of his reflections on upbringing and inheritance.
R e s u l t s . The article substantiates that, for Democritus, procreation is simultaneously a natural necessity and a socio-cultural convention: it is inherent to all living beings, yet in human life it assumes the form of a cultural norm. At the same time, the philosopher emphasizes the risks and difficulties of parenthood, which may hinder an individual's spiritual self-realization. His reflections reveal a duality of assessment, ranging from the recognition of the universality of parental instinct to a radical critique of familial obligations as factors that distract from the pursuit of philosophical life.
C o n c l u s i o n s . The author concludes that Democritus' legacy concerning parenthood and education outlines fundamental issues regarding the relationship between nature and culture, instinct and moral choice. His teaching shows that parenthood is not merely a biological fact but also an ethical task, closely connected with the formation of a virtuous personality. In this sense, Democritus' reflections remain relevant in contemporary humanitarian discourse, as they highlight the nature of responsibility, the role of education, and the boundaries of material provision in the context of shaping a harmonious individual.В с т у п. Здійснено історико-філософську реконструкцію поглядів Демокріта на феномени батьківства та дитинства. Вихідним пунктом дослідження є амбівалентне ставлення мислителя до дітонародження, яке розглядається ним і як природна потреба живого, і як джерело численних страждань. Показано, що демокрітівська концепція містить глибинний зв'язок біологічних інстинктів і культурних норм, а також окреслює важливі аспекти відповідальності батьків у вихованні майбутніх поколінь.
М е т о д и. Застосовано доксографічний метод, а також історико-філософський, герменевтичний та етико-антропологічний підходи. Аналіз здійснено на основі фрагментів, збережених у творах Стобея, Климента Олександрійського, Феодоріта та інших авторів, а також у контексті порівняння з античною педагогічною та етичною традицією. Така методологія дозволила виявити як онтологічні виміри демокрітівського вчення про дітонародження, так і соціально-культурні наслідки його бачення виховання й спадкування.
Р е з у л ь т а т и. Підкреслено, що для Демокріта дітонародження є водночас природною необхідністю й соціальною умовністю: воно притаманне всім живим істотам, але в людини набуває форми культурної норми. Водночас філософ акцентує на ризиках і небезпеках батьківства, що можуть перешкоджати духовному самоздійсненню. У його висловлюваннях простежується подвійність оцінки: від визнання універсальності батьківського інстинкту до радикальної критики сімейних обов'язків як чинників, що відволікають від філософського життя.
В и с н о в к и. Визначено, що спадщина Демокріта щодо батьківства та виховання окреслює фундаментальні питання співвідношення природи і культури, інстинкту і морального вибору. Його вчення демонструє, що батьківство є не лише біологічним фактом, а й етичним завданням, пов'язаним із формуванням доброчесної особистості. Цей підхід зберігає актуальність і в сучасному гуманітарному дискурсі, адже висвітлює природу відповідальності, роль виховання та межі матеріального забезпечення у контексті становлення гармонійної особистості
Вплив Сезанна на естетичне бачення жіночого тіла у творчості Адальберта Ерделі
No full textBackground. The article examines the influence of Paul Cézanne’s plastic language on the artistic thinking of Adalbert Erdeli and the formation of the aesthetic foundations of the Transcarpathian School of Painting. It explores how Cézanne’s principles of constructive comprehension of form, color, and space acquired new resonance within the local context of interwar art. The research focuses on the ways in which Erdeli interpreted and transformed Cézanne’s model of artistic vision, combining it with national motifs of identity and his own philosophical perception of nature and the human being.
Methods. The study employs a historical-comparative approach, which makes it possible to trace the evolution of artistic thinking from Cézanne’s constructive principles to Erdeli’s individual painterly system. Formal and stylistic analysis is used to reveal the compositional structures, chromatic solutions, and spatial treatment in the works of both artists. The iconographic method enables the identification of specific features in the representation of the female body and the motif of the bathers – one of the central themes within Cézanne’s and post-Cézannean explorations. A semiotic approach reveals the underlying semantic structures in Erdeli’s oeuvre, where the image of the nude figure becomes not merely an object of formal experimentation but also a symbol of spiritual harmony and the unity of humanity and nature. Hermeneutic analysis provides the framework for interpreting artistic works in the broader cultural and philosophical paradigms of European modernism, which were transformed within the specific environment of Transcarpathian art.
Results. Adalbert Erdeli’s oeuvre demonstrates a consistent rethinking of Cézanne’s concept of constructive painting. Works such as Nude on the Shore, Bathers, and Trio illustrate the artist’s aspiration toward the harmonization of volumetric-spatial structures, the monumentalization of the human figure, and the synthesis of color masses into a unified rhythmic whole. His unique double-sided painting Nude on the Shore / Bathers serves as an example of the artist’s inner dialogue with tradition – a kind of plastic diary reflecting the stages of his formal exploration and philosophical evolution. In his treatment of the human body, Erdeli, like Cézanne, sought to transcend naturalistic resemblance, transforming form into an expression of spiritual state and structural unity of the world.
Conclusions. Paul Cézanne’s influence on Adalbert Erdeli’s artistic system is manifested not through direct quotations or imitation but through a profound reception of his methodology of vision. Erdeli reinterpreted Cézanne’s logic of form construction, chromatic analysis, and structural organization of space according to his own aesthetic objectives. Through this creative transformation, post-Cézannean principles in Erdeli’s painting acquired emotional depth, national coloration, and philosophical intensity. Thus, dialogue with Cézanne became one of the key factors in the formation of modern artistic thinking in Ukrainian art of the first half of the twentieth century and determined the conceptual foundations of the Transcarpathian School of Painting.
Keywords: Transcarpathian School of Painting, aesthetics, Paul Cézanne, Adalbert Erdélyi, plastic language, constructiveness, colorism, bathers.Вступ. Стаття присвячена аналізу впливу пластичної мови Поля Сезанна на художнє мислення Адальберта Ерделі та формування естетичних засад Закарпатської школи живопису. Розглянуто, як сезаннівські принципи конструктивного осмислення форми, кольору та простору отримали нове звучання в локальному контексті міжвоєнного мистецтва. Дослідження зосереджене на з’ясуванні того, яким чином Ерделі інтерпретував і трансформував сезаннівську модель художнього бачення, поєднуючи її з національними ідентифікаційними мотивами та власним філософським відчуттям природи та людини.
Методи. У дослідженні застосовано історико-порівняльний підхід, що дозволяє простежити еволюцію художнього мислення від сезаннівського конструктивізму до індивідуальної живописної системи Ерделі. Формально-стилістичний аналіз використано для розкриття закономірностей композиційної побудови, колористичних рішень і трактування простору в обох митців. Іконографічний метод дав змогу виявити особливості репрезентації жіночого тіла та мотиву купальниць, який став одним із центральних у системі сезаннівських і постсезаннівських пошуків. Семіотичний підхід використано для виявлення глибинних смислових структур у творчості Ерделі, де образ оголеної постаті постає не лише предметом формальних експериментів, а й символом духовної гармонії, єдності людини та природи. Герменевтичний аналіз забезпечив можливість інтерпретації художніх творів у контексті культурних і філософських парадигм європейського модернізму, що були трансформовані у специфічному середовищі закарпатського мистецтва.
Результати. У творчості Адальберта Ерделі простежується послідовне переосмислення сезаннівської концепції конструктивного живопису. Такі полотна, як "Оголена на березі", "Купальниці", "Тріо", демонструють прагнення художника до гармонізації об’ємно-просторової структури, монументалізації людського образу та синтезу колірних мас у єдине ритмічне ціле. Його унікальна двостороння робота "Оголена на березі / Купальниці" є зразком внутрішнього діалогу художника з традицією, своєрідним пластичним щоденником, у якому виявляються етапи його формальних пошуків і філософської еволюції. У трактуванні людського тіла Ерделі, як і Сезанн, прагнув вийти за межі натуралістичної подібності, перетворюючи форму на вираження духовного стану й структурної єдності світу.
Висновки. Вплив Поля Сезанна на художню систему Адальберта Ерделі виявляється не в прямих цитатах чи наслідуванні, а в глибокій рецепції його методології бачення. Ерделі переосмислив сезаннівську логіку побудови форми, колористичну аналітику та структурну організацію простору відповідно до власних естетичних цілей. Через цю творчу трансформацію постсезаннівські принципи набули у його живописі емоційної насиченості, національного колориту й філософської глибини. Таким чином, саме діалог із Сезанном став для Ерделі одним із ключових чинників формування модерного мислення в українському мистецтві першої половини ХХ століття та визначив концептуальні основи Закарпатської школи живопису.
Ключові слова: Закарпатська школа живопису, естетика, Поль Сезанн, Адальберт Ерделі, пластична мова, конструктивність, колористика, купальниці