Institutional repository of Taras Shevchenko National University of Kyiv eKNUTSHIR
Not a member yet
15422 research outputs found
Sort by
Особливості перекладу на українську мову португальського сленгу і жаргону в серіалі «Місто бога: боротьба триває»
У сучасному кінематографічному просторі відзначається активне використання сленгу, жаргону та обсценної лексики, що зумовлює необхідність розробки ефективних перекладацьких стратегій для їх адекватного відтворення мовою перекладу із збереженням культурних особливостей.
Актуальність даного дослідження зумовлена потребою визначення особливостей передачі бразильського сленгу та жаргону на українську мову з урахуванням соціокультурного контексту.
Об'єктом дослідження є бразильський сленг та жаргон, предметом — лінгвокультурні особливості їхнього перекладу на українську мову.
Метою роботи є аналіз особливостей відтворення нестандартної лексики на матеріалі телесеріалу «Місто Бога: Боротьба триває». Для досягнення мети були визначені завдання: характеристика функцій сленгу та жаргону в португальській мові; виявлення перекладацьких проблем при відтворенні нестандартної лексики; аналіз специфіки передачі кримінального середовища в перекладі; дослідження культурно-лінгвістичних особливостей перекладу сленгової лексики серіалу; оцінка адекватності відтворення комунікативної функції сленгу та жаргону.
Теоретико-методологічною базою стали праці українських та зарубіжних науковців, зокрема дослідження лінгвістичних та перекладацьких аспектів нестандартної лексики.
Методологічний апарат дослідження включає описовий метод, аналіз і синтез, порівняльний аналіз, метод лінгвістичної вибірки та практичний перекладацький аналіз. Застосовані методи дали змогу досягти поставлених цілей і виявити релевантні особливості перекладу бразильської сленгової лексики.
Наукова новизна дослідження полягає у здійсненні комплексного аналізу способів передачі бразильського сленгу та жаргону на українську мову на прикладі серіалу, що до цього не було предметом окремого дослідження в українському перекладознавстві. Практичне значення роботи полягає у можливості використання отриманих результатів у навчальному процесі, при підготовці перекладачів художніх творів, а також у подальших наукових розвідках з питань перекладу нестандартної лексики.
Структура роботи включає вступ, три розділи, висновки до кожного розділу, загальні висновки та список використаних джерел.In the contemporary cinematographic space, there is an active use of slang, jargon, and obscene language, which necessitates the development of effective translation strategies for their adequate reproduction in the target language while preserving cultural specificities. The relevance of this study lies in the need to determine the peculiarities of rendering Brazilian slang and jargon into Ukrainian, taking into account the sociocultural context. The object of the research is Brazilian slang and jargon, and the subject is the linguocultural features of their translation into Ukrainian.
The aim of this study is to analyze the peculiarities of reproducing non-standard vocabulary based on the material of the TV series “Cidade de Deus: A Luta Não Para” (City of God: The Fight Continues). To achieve this aim, the following tasks were defined: to characterize the functions of slang and jargon in the Portuguese language; to identify translation challenges in rendering non-standard vocabulary; to analyze the specifics of conveying the criminal environment in translation; to investigate the linguocultural aspects of translating the slang vocabulary of the series; and to evaluate the adequacy of rendering the communicative function of slang and jargon.
The theoretical and methodological basis of the study consists of the works of Ukrainian and international scholars, particularly in the fields of linguistics and translation studies related to non-standard vocabulary. The methodological framework includes the descriptive method, analysis and synthesis, comparative analysis, linguistic sampling method, and practical translation analysis. These methods enabled the achievement of the research objectives and the identification of relevant features in translating Brazilian slang.
The scientific novelty of the study lies in the comprehensive analysis of the methods used to translate Brazilian slang and jargon into Ukrainian, based on the example of the TV series, which had not previously been the subject of separate research in Ukrainian translation studies.
The practical significance of the work is reflected in the possibility of applying the obtained results in the educational process, in the training of translators of literary works, and in further scientific research on the translation of non-standard vocabulary.
The structure of the thesis includes an introduction, three chapters, conclusions to each chapter, general conclusions, and a list of references.Кафедра теорії та практики перекладу романських мов імені Миколи Зерова Навчально-наукового інституту філологі
ЗАСТОСУВАННЯ КОНЦЕПЦІЇ СПРИЙНЯТТЯ РОБЕРТА ДЖЕРВІСА У ДОСЛІДЖЕННІ РОЗВІДУВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
The fundamental role of the concept of perception in the development of theories of international relations, the study of intelligence, and warfare, as formulated by the prominent American political scientist Robert Jervis, is explored. The key tenets of his works are analyzed, particularly concerning the influence of cognitive processes, biases, and misinterpretations on decision-making by state leaders, the functioning of intelligence services, and the escalation of interstate conflicts. Special attention is paid to the application of Jervis's theory of perception to the analysis of specific historical cases, such as the Iranian Revolution of 1979 and the Iraq War of 2003, highlighting systemic problems in the interaction between policymakers and intelligence. The impact of psychological and political factors on the formation of perceptions about the intentions and capabilities of other actors in the international arena is examined, as are the obstacles to the objective perception of intelligence information. Based on a synthesis of Jervis's works, the intractable dilemmas that arise in the process of intelligence activity and political decision-making under conditions of uncertainty and information asymmetry are identified. Cognitive traps that can lead to intelligence failures and erroneous political courses are also considered. The inevitability of a certain level of conflict between intelligence and policymakers, due to the different needs and missions of these two groups, as well as the difficulty of overcoming the inherent limitations of human perception in the context of international security, is emphasized.Досліджено фундаментальну роль концепції сприйняття у процесі розвитку теорії міжнародних відносин, дослідження розвідки та війни, розроблених видатним американським політологом Робертом Джервісом. Проаналізовано ключові положення його робіт, зокрема щодо впливу когнітивних процесів, упереджень та невірних інтерпретацій на прийняття рішень державними лідерами, функціонування розвідувальних служб та ескалацію міждержавних конфліктів. Особливу увагу приділено застосуванню теорії сприйняття Джервіса до аналізу конкретних історичних кейсів, таких як Іранська революція 1979 року та війна в Іраку 2003 року, висвітлено системні проблеми у взаємодії між політиками та розвідкою. Розглянуто вплив психологічних та політичних факторів на формування уявлень про наміри та можливості інших акторів міжнародної арени, а також проаналізовано перешкоди на шляху об'єктивного сприйняття розвідувальної інформації. На основі синтезу праць Джервіса, виявленоє нерозв'язні дилеми, що виникають у процесі розвідувальної діяльності та прийняття політичних рішень в умовах невизначеності та інформаційної асиметрії. Розглянуті також когнітивні пастки, які можуть призводити до провалів розвідки та помилкових політичних курсів. Підкреслено неминучість певного рівня конфлікту між розвідкою та політиками, зумовлена різними потребами та місіями цих двох груп, а також складність подолання вроджених обмежень людського сприйняття в контексті міжнародної безпеки
Цифровий оптичний канал передачі від джерела аналогового сигналу на базі мікроконтролера Arduino
Об'єкт дослідження – цифровий оптичний канал передачі даних.
Предмет дослідження – процес передачі аналогового сигналу у цифрову форму через оптичний канал на базі Arduino.
Мета роботи – розробка цифрового оптичного каналу базі мікроконтролерних наборів Arduino Nano для передачі даних з джерела аналогового сигналу, реалізація його апаратної та програмної частин і проведення експериментальної перевірки функціональності.
Методи дослідження – аналіз науково-технічної літератури, макетування, мікроконтролерне програмування, експериментальна перевірка та обробка отриманих даних.
У дипломній роботі розглянуто побудову простого цифрового оптичного каналу передачі інформації, що реалізований на базі мікроконтролерів Arduino Uno. У системі використано фоторезистор як джерело аналогового сигналу, який зчитується за допомогою вбудованого 10-бітного АЦП Arduino Uno. Оцифровані дані передаються у вигляді світлових імпульсів через оптичний канал.
Приймальна частина реалізована також на Arduino Uno і включає датчик освітленості DAT194, який реєструє світлові імпульси, перетворює їх в аналоговий сигнал, що потім знову оцифровується АЦП. Відновлений цифровий код виводиться на LCD-дисплей 16×2 для подальшої візуалізації результатів.
У роботі наведено принципову схему, блок-схему алгоритму роботи системи, описано апаратну реалізацію на макетній платі, представлено фрагменти програмного коду для передавача і приймача, а також експериментальні результати, які підтверджують коректність роботи та надійність передачі цифрових даних через оптичний канал.
Основні результати. У процесі виконання роботи було реалізовано функціональний макет цифрового оптичного каналу передачі інформації, що побудований на двох мікроконтролерах Arduino Uno. Система дозволяє передавати 8-бітний цифровий код, сформований на основі аналогового сигналу від фоторезистора, який зчитується за допомогою вбудованого 10-бітного АЦП Arduino.
Передача даних здійснюється за допомогою світлодіодного випромінювача, який формує оптичні імпульси відповідно до переданого цифрового коду. На приймальній стороні датчик освітленості DAT194 фіксує ці імпульси, після чого сигнал знову проходить аналого-цифрове перетворення та декодується.
Для виведення результатів використано два LCD-дисплеї 16×2, які відображають значення, отримані на передавальній і приймальній стороні. Проведені експерименти засвідчили стабільність роботи оптичного каналу, точність оцифрування аналогових сигналів, а також надійність передачі даних між модулями за допомогою світлового зв’язку. Макет повністю функціонує в реальному часі та демонструє можливість практичного застосування подібної технології в системах збору даних або бездротового оптичного зв’язку.Факультет радіофізики, електроніки та комп'ютерних систем Київського національного університету імені Тараса Шевченк
Правове регулювання ядерної та радіаційної безпеки при експлуатації АЕС
The dissertation is devoted to a comprehensive study of legal regulation nuclear and radiation safety during the operation of NPPs, including research on radiation protection of the population (in peacetime and wartime), since the safety of NPP operation is of decisive importance in terms of the impact on people and the surrounding natural environment from all spheres of the use of nuclear and radiation tech№logies for peaceful purposes.
As a result of research conducted on the legal regulation of nuclear and radiation safety during the operation of nuclear power plants—particularly research on radiation protection for the population in both peacetime and wartime—a number of conclusions were drawn, and proposals were formulated, characterized by elements of scientific №velty. The thesis substantiates the need to focus the efforts of the International
Atomic Energy Agency (IAEA) on preventing potential nuclear and radiation emergency situations, rather than investigating their causes and consequences after they occur. The research also demonstrates the need to strengthen the role of the IAEA by transitioning to coercive mechanisms for enforcing decisions regarding participating states, rather than relying solely on recommendations.
A theoretical and legal analysis of the current state of nuclear and radiation safety in Ukraine, particularly during the operation of nuclear power plants and the protection of the population, was conducted. This analysis took into account existing scientific literature and both domestic and international legal frameworks. It was found that, to date, the concept of nuclear terrorism has been defined as the illegal handling, production, acquisition, storage, and use of nuclear or radioactive materials by individuals who do №t have legal authorization for such actions, with the intention of harming human life, health, property, or the environment. However, for the first time in world practice, the aggressor state the Russian Federation has been identified as the subject of the crime of seizing, disabling, or destroying nuclear facilities. The international community, it was found, lacks effective mechanisms to prevent such actions and to punish the perpetrators. Until recently, the IAEA and other international organizations were largely limited to expressions of "deep concern," and only the actual threat of a nuclear disaster at the Zaporizhzhia Nuclear Power Plant (NPP) forced them to become more active. However, radical changes in their approach to the safety of peaceful nuclear energy are necessary to truly protect the world from a global nuclear threat. This situation has posed significant challenges and necessitated, beyond political solutions, a review of both Ukrainian legislation and international law on nuclear and radiation safety.
Based on the research, the author proposed a specification of the legislative definitions of the following terms: "nuclear terrorism," "threat of nuclear terrorism," and "prevention of nuclear terrorism." The need to introduce demilitarized zones around nuclear-risk facilities and to develop an international convention to ensure their
safety in the context of armed conflicts was emphasized, with Ukraine taking the initiative in this regard.
The research also identified that the priority direction for legislative regulation of nuclear safety in Ukraine should draw upon international experience and requirements, particularly concerning the protection of nuclear power plants as critical infrastructure. It proposed legal mechanisms for ensuring nuclear and radiation safety at NPPs, including enhancing emergency preparedness both in peacetime and in the event of military aggression. It was demonstrated that a key factor in preventing emergency situations at NPPs is the implementation of a five-level protection system, in line with NP 3062.141-2008 "General Provisions for the Safety of Nuclear Plants." In wartime, additional threats to NPPs as critical infrastructure need to be considered, including cyber terrorism, cyber espionage, terrorist attacks, missile threats, information warfare, and the threat of power supply disruptions.
The author proposed the creation of eight safety districts in Ukraine, based on identified zones of potential post-accident contamination around domestic and foreign nuclear power plants. The security district management apparatus should operate on a permanent basis. A system of coordination between security, nuclear safety, and environmental protection legislation (e.g., the Law of Ukraine "On the Basics of National Security of Ukraine," the Law "On the Use of Nuclear Energy and Radiation Safety," and the Law "On Environmental Protection") was recommended. This system should be further developed and integrated through the adoption of the draft Law "On Coordination of the Work of Executive Authorities with Local Self-Government Bodies, Business, and the Public in Emergency Situations." This law should establish effective mechanisms for the interaction of authorities at all levels, territorial communities, and public-private partnerships, while avoiding duplication and contradictions in emergency plans. The involvement of scientific and expert organizations in the development and monitoring of these plans was also proposed.
A study of the state management system for nuclear energy in Ukraine revealed the need to create a full-fledged regulatory body to oversee nuclear and radiation safety policy. This body should be a state collegiate executive authority with a special status, empowered to regulate nuclear and radiation safety even during periods of martial law. The law should also establish conditions for maximum auto№my in the management of NPPs, with minimal intervention in their operation while ensuring the highest standards of nuclear and radiation safety.
Drawing from EU experience, the study recommended establishing a system of independent consultative and advisory bodies, modeled on the National Commission for Radiation Protection of the Population of Ukraine (NKRZU). This body should serve as a permanent, independent scientific and expert advisory body on radiation safety and the protection of the population from ionizing radiation, with a mandate to provide recommendations on the development of protective measures for personnel and the population in the event of a radiation emergency at NPPs.
The study concluded that a comprehensive approach to the implementation of EU legislation, using Council Directive 2013/59/Euratom as an example, is essential. It is recommended that the directive be implemented through a single law rather than piecemeal, as partial implementation leads to complications. Furthermore, the harmonization of internal legislation, particularly with regard to radiation protection, should be addressed to avoid contradictions and ensure clarity in regulatory measures. Special attention should be given to updating the legislation on the liquidation of the consequences of the Cher№byl disaster, particularly in the area of radiation protection, which may №t be fully addressed in the EU directive but remains critical for Ukraine.
Lastly, the study №ted the importance of synchronized development of new regulatory documents, such as updated Radiation Safety №rms, to facilitate a smooth transition to a new system of radiation protection. This will help streamline and harmonize Ukraine's nuclear legislation, contributing to the long-term safety of nuclear energy operations. The experience of the Cher№byl disaster cleanup should also be
taken into account in developing medical preparedness and specialized medical assistance protocols for radiation emergencies during martial law.Дисертація присвячена комплексному дослідженню правого регулювання ядерної та радіаційної безпеки при експлуатації атомних електричних станцій, включаючи дослідження радіаційного захисту населення (в умовах мирного і воєнного часу), так як безпека експлуатації атомних електричних станцій має визначальне значення щодо впливу на людину і навколишнє природне середовище з усіх напрямків застосування ядерних і радіаційних технологій в мирних цілях.
Внаслідок дослідження правового регулювання ядерної та радіаційної безпеки при експлуатації атомних електричних станцій, включаючи питання радіаційного захисту населення в умовах мирного та воєнного часу, були отримані висновки та сформульовані пропозиції, які мають елементи наукової новизни. Аргументовано необхідність зосередження зусиль МАГАТЕ на запобіганні можливим ядерним та радіаційним надзвичайним ситуаціям, а не на аналізі їх причин та наслідків після того, як вони виникли.
Проведено теоретикоправовий аналіз поточного стану забезпечення ядерної та радіаційної безпеки при експлуатації атомних електричних станцій, а також радіаційного захисту населення в Україні, з урахуванням наявних підходів у науковій літературі та чинного національного і міжнародного законодавства. Встановлено, що до цього часу ядерний тероризм трактувався як протиправне поводження з ядерними чи іншими радіоактивними матеріалами особами, що не мають на це законних прав, з наміром завдати шкоди життю, здоров'ю, власності
або навколишньому середовищу. Однак, вперше в світовій практиці, суб'єктом злочину захоплення, виведення з ладу чи руйнування ядерних об'єктів стала державаагресор – Російська Федерація. Як виявилось, міжнародна спільнота не має ефективних механізмів для запобігання таких дій та притягнення агресорів до відповідальності. Міжнародне агентство з атомної енергії, інші міжнародні організації на певний період обмежилися тільки "глибоким занепокоєнням", і тільки реальна загроза ядерної катастрофи на Запорізькій АЕС змусила їх активізуватися. Проте, для реального захисту світу від глобальної ядерної загрози потрібні кардинальні зміни в їхній діяльності щодо безпеки мирного використання атомної енергії. Це поставило перед міжнародною спільнотою нові виклики, що вимагають не лише політичних рішень, але й перегляду українського законодавства та міжнародних норм у галузі ядерної та радіаційної безпеки. За результатами дослідження автором запропоновано конкретизувати законодавчі визначення таких понять, як "ядерний тероризм", "загроза ядерного тероризму", "запобігання ядерному тероризму", а також наголошує на потребі створення демілітаризованих зон навколо об'єктів, які становлять ядерну небезпеку, і ініціативи України щодо розробки міжнародної угоди з метою забезпечення безпеки функціонування цих об'єктів у періоди збройних конфліктів. Визначено, що пріоритетний напрямок законодавчого регулювання спрямованого на забезпечення безпеки ядерної енергетики в Україні, що базуються на міжнародному досвіді та вимогах щодо вдосконалення правового режиму захисту атомних станцій як критичних інфраструктурних об'єктів. Окрім того, пропонуються правові підходи та механізми забезпечення ядерної та радіаційної безпеки на АЕС, зокрема через підвищення аварійної готовності в мирний час та в умовах військової агресії. Дослідження показало, що ефективною стратегією запобігання надзвичайним ситуаціям на АЕС є створення п'ятирівневого захисту, відповідно до стандарту НП 3062.1412008 "Загальні положення безпеки атомних станцій". Водночас, в умовах війни
необхідно враховувати додаткові загрози, такі як кібертероризм, кібершпигунство, терористичні акти, ракетні обстріли, інформаційні загрози, а також ризик втрати електропостачання на АЕС.
Розроблено авторське бачення щодо створення восьми безпекових округів на території України, що ґрунтуються на зонах потенційного післяаварійного забруднення навколо вітчизняних і закордонних атомних електростанцій. Апарат управління цими округами має бути постійно діючим. Для інтеграції норм безпеки, ядерного законодавства та природоохоронного законодавства пропонується розробка та ухвалення відповідного проекту Закону України. Цей законопроект має визначити ефективні механізми взаємодії органів влади на всіх рівнях, місцевих громад на основі принципу субсидіарності, а також стимулювати державноприватне партнерство з бізнесом і залучення громадських організацій. Пропонується уникати дублювання та суперечностей у планах реагування на надзвичайні ситуації, а також залучати до розробки і моніторингу виконання цих планів науковоекспертні установи, зокрема ті, що функціонують на постійній основі.
Проведено дослідження системи органів державного управління та державного регулювання у сфері ядерної енергетики України. Пропонується створення в Україні ефективного регулюючого органу для реалізації державної політики в галузі ядерної та радіаційної безпеки. Цей орган має бути державним колегіальним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що буде функціонувати на основі відповідного Закону. У законодавчому порядку повинні бути визначені особливості державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки під час воєнного стану. Зокрема, необхідно запровадити умови для забезпечення максимальної автономії в управлінні атомними станціями, спростити процедури та мінімізувати втручання в експлуатацію АЕС, при цьому зберігаючи всі заходи, пов'язані з ядерною та радіаційною безпекою, а також забезпечити належну взаємодію з громадськістю.
Окрім того, на основі досвіду Європейського Союзу, пропонується створити систему незалежних консультативнодорадчих органів, зокрема на базі Національної комісії з радіаційного захисту населення України (НКРЗУ), що була утворена відповідно до Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року. Комісія має стати постійно діючим вищим науковоекспертним консультативним органом, який займається питаннями протирадіаційного захисту та радіаційної безпеки населення. Це має бути закріплено у нових редакціях законів України, зокрема в Законі "Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання" та законі "Про внесення змін до Закону України від 23.08.2023 за № 3344ІX". Це дозволить вирішувати проблемні питання і надавати рекомендації щодо розробки планів захисту персоналу та населення під час радіаційних аварій на атомних електростанціях.
Доведено, що для ефективної імплементації законодавства ЄС, зокрема Директиви Ради 2013/59/Євратом, доцільно застосовувати комплексний підхід. Запропоновано здійснювати імплементацію через один єдиний закон, а не поетапно, оскільки окреме впровадження положень без реалізації основних принципів може спричинити проблеми на етапі їх застосування. Зроблено висновок про необхідність розробки "автономних дорожніх карт" для кожної директиви ЄС, яка стосується діяльності кількох органів державного управління, оскільки деякі положення директиви не включаються в законопроєкти, що стосуються інших державних органів. Важливо, щоб ці карти враховували чинне законодавство щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, особливо в частині радіаційного захисту, що не завжди охоплюється в рамках директиви, але є частиною її регулювання. Такий підхід дозволить здійснити як внутрішню гармонізацію законодавства, так і уникнути суперечностей та подвійного тлумачення норм, сприяючи усуненню прогалин у національному законодавстві.
Крім того, важливо синхронно розробляти інші нормативні документи, зокрема нові Норми радіаційної безпеки, для забезпечення безперебійного переходу від старої до нової системи радіаційного захисту від іонізуючого випромінювання. Це дозволить досягти більш ефективної систематизації та гармонізації нормативноправових актів у сфері ядерного законодавства України.
Також наголошено на необхідності врахування досвіду ліквідації наслідків Чорнобильської аварії, зокрема у сфері медичної готовності та надання спеціалізованої медичної допомоги в умовах радіаційних надзвичайних ситуацій під час воєнного стану.Науково-дослідна частин
Штучний інтелект: військові виклики міжнародному порядку і контури міжнародно-правового регулювання
The purpose of this research is to determine the current state of international legal scientific developments in the field of the use of artificial intelligence in the military sphere. The article, considering the leading scientific works of the last decade, identifies the main directions of the development of international legal thought regarding the use of artificial intelligence in the military sphere. The authors emphasize that among numerous studies on the international legal issues of the global information society, the topic of artificial lintel ligancy technologies holds a special place. At the same time, changes in relations between states, when it comes to the large-scale use of artificial intelligence technologies, organically influence the international order and, consequently, international legality and the international legal order. Since the potential use of artificial intelligence technologies transcends state borders and has a significant impact on inter-state relations, a logical question arises regarding their international legal regulation.Метою дослідження є визначення сучасного стану міжнародно-правових наукових розробок у сфері використання штучного інтелекту у військовій сфері. У статті, враховуючи провідні наукові роботи останнього десятиліття, визначено основні напрямки розвитку міжнародно-правової думки з приводу використання штучного інтелекту у військовій сфері. Автори підкреслюють, що серед численних досліджень міжнародно-правової проблематики глобального інформаційного суспільства, тема використання технологій штучного інтелекту посідає особливе місце. При цьому, зміни у відносинах між державами, коли мова йде про масштабне використання технологій штучного інтелекту, органічно впливають на міжнародний порядок і, як наслідок, на міжнародну законність і міжнародний правовий порядок. Оскільки можливості використання технологій штучного інтелекту виходять за межі державних кордонів і значним чином здатні впливати на міждержавні відносини, виникає логічне питання щодо їх міжнародно-правового регулюванн
Особливості самооцінки молоді в залежності від рівня залученості до соціальних мереж
Наукова новизна та теоретична значущість роботи полягає у таких аспектах:
• Досліджено конкретні механізми впливу соціальних мереж на задоволеність зовнішністю, такі як вплив ідеалізованих образів і соціальне порівняння.
• Отримані дані розширюють уявлення про роль соціальних мереж у формуванні суб'єктивного сприйняття зовнішнього вигляду молоді.
• Результати дослідження сприяють поглибленню теоретичних уявлень про вплив цифрового середовища на психологічний стан особистості, зокрема на її самооцінку та задоволеність зовнішністю.
• Отримані результати можуть бути використані для розробки нових підходів у дослідженні впливу соціальних мереж на психологічне благополуччя молоді.
• Дослідження створює теоретичну основу для подальших емпіричних досліджень у галузі психології медіа та цифрових технологій.
Практичне значення:
• Результати дослідження можуть бути використані у сфері психологічного консультування для молоді, яка відчуває незадоволеність своїм зовнішнім виглядом під впливом соціальних мереж.
• Отримані дані можуть допомогти розробити рекомендації щодо зниження негативного впливу соціальних мереж на психологічний стан молоді, включаючи стратегії інформаційної гігієни та розвитку критичного мислення стосовно контенту в мережі.
• Результати можуть бути корисними для освітніх установ у формуванні програм профілактики негативного впливу соціальних медіа на самооцінку студентів.
• Дослідження може стати основою для створення тренінгів і воркшопів, спрямованих на підвищення впевненості в собі, формування позитивного ставлення до власної зовнішності та мінімізації негативного ефекту порівнянь із ідеалізованими образами.
• Матеріали дослідження можуть слугувати основою для соціальних кампаній, спрямованих на підвищення обізнаності про вплив ідеалізованих стандартів краси в соціальних мережах і їхній вплив на психологічне благополуччя.
• Результати дослідження можуть бути впроваджені у психологічні рекомендації для батьків, педагогів і наставників, щоб допомогти молоді розвинути стійкість до соціальних порівнянь і тиску з боку цифрового середовища.Факультет психології Київського національного університету імені Тараса ШевченкаКафедра загальної психологі
Дизайн мобільних застосунків
Посібник розроблено відповідно до навчальної програми з дисципліни «Основи медіавиробництва», яка викладається для студентів бакалаврату спеціальності 061 (С 7) «Журналістика». У посібнику містяться теоретичні відомості про дизайн, структуру, компоненти мобільних застосунків для платформ IOS та Android, рекомендації щодо створення каркасів, макетів і прототипів, а також огляд методів просування та монетизації мобільних застосунків.
Цей посібник може бути корисним для студентів-журналістів, дизайнерів, розробників мобільних застосунків, фахівців з UX/UI дизайну та всіх, хто цікавиться створенням зручних, сучасних та конкурентоспроможних цифрових продуктів
СИСТЕМНО-МЕРЕЖЕВИЙ ПІДХІД ЯК МЕТОДОЛОГІЧНА ОСНОВА ВДОСКОНАЛЕННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ З ЕНЕРГОЕФЕКТИВНОСТІ
Background. In the context of global climate challenges and energy transformation, energy efficiency policy is gaining strategic importance. It is becoming a key element of sustainable development, integrating into European policies, in particular the European Green Deal and the EU Energy Efficiency Directive. In Ukraine, the foundations for institutional modernization of energy resource management are being formed, but the process is hampered by weak digitalization, insufficient coordination between levels of government, and limited public-private partnership. In such conditions, the system-network approach opens up prospects for the implementation of flexible, inclusive management models.
Methods. The study uses comparative and structural-functional methods to analyze national and European energy management practices. The interaction between government bodies, local governments, business and public organizations was assessed. Content analysis of state and international documents, EBRD and European Commission reports, data on Smart Grid pilot projects, as well as scientific publications was also applied.
Results. The system-network approach ensures effective coordination between management entities in the field of energy efficiency. Unlike centralized models, network structures contribute to digitalization, business involvement, and adaptation of solutions to local needs. Comparative analysis has proven the advantages of such approaches in EU countries, where Smart Grids, grant programs and ETS are actively implemented. In Ukraine, these tools are at the pilot testing stage, which requires strengthening institutional capacity, creating decarbonization offices in the regions and scaling digital platforms for energy monitoring.
Conclusions. Integration of the system-network approach into public policy is the key to its effectiveness. Ukraine has the potential to develop an adaptive governance model through decentralization, digital solutions, and support from international partners. It is necessary to consolidate the actions of all actors, harmonize legislation, and form a new culture of energy consumption. Educational campaigns, involving business in innovation, and information openness should become the basis of future policy. This will not only strengthen energy security, but also contribute to global climate stability.Вступ. Наголошено, що в контексті глобальних кліматичних викликів та енергетичної трансформації політика енергоефективності набуває стратегічного значення. Вона стає ключовим елементом сталого розвитку, інтегрую чись у європейські політики, зокрема Європейську зелену угоду та Директиву ЄС з енергоефективності. В Україні формуються основи для інституційної модернізації управління енергоресурсами, однак процес стримується слабкою цифровізацією, недостатньою координацією між владними рівнями та обмеженим державно-приватним партнерством. У таких умовах системно-мережевий підхід відкриває перспективи впровадження гнучких, інклюзивних моделей управління.
Методи. У дослідженні використано порівняльний та структурно-функціональний методи для аналізу націо нальних і європейських практик енергетичного управління. Оцінено взаємодію між органами влади, місцевим само врядуванням, бізнесом та громадськими організаціями. Застосовано також контент-аналіз державних і міжнародних документів, звітів ЄБРР та Єврокомісії, даних про пілотні проєкти Smart Grid, а також наукових публікацій.
Результати. Визначено, що системно-мережевий підхід забезпечує ефективну координацію між суб'єктами управління у сфері енергоефективності. На відміну від централізованих моделей, мережеві структури сприяють цифровізації, залученню бізнесу, адаптації рішень до місцевих потреб. Порівняльний аналіз довів переваги таких підходів у країнах ЄС, де активно впроваджують Smart Grids, грантові програми та ETS. В Україні ці інструменти перебувають на етапі пілотного тестування, що потребує посилення інституційної спроможності, створення офісів декарбонізації в регіонах та масштабування цифрових платформ для енергомоніторингу.
Висновки. Обґрунтовано, що інтеграція системно-мережевого підходу в державну політику є запорукою її ефективності. Україна має потенціал для розвитку адаптивної моделі управління завдяки децентралізації, цифровим рішенням та підтримці міжнародних партнерів. Аргументовано, що необхідна консолідація дій усіх суб'єктів, гармонізація законодавства та формування нової культури енергоспоживання. Освітні кампанії, залучення бізнесу до інновацій та інформаційна відкритість мають стати основою майбутньої політики. Це дозволить не лише зміцнити енергетичну безпеку, а й зробити внесок у глобальну кліматичну стабільність
УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОСВІДУ ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ В УПРАВЛІННІ ПІСЛЯВОЄННИМ ЕКОНОМІЧНИМ ВІДНОВЛЕННЯМ
B a c k g r o u n d . The ongoing armed aggression of the Russian Federation against Ukraine is causing large-scale destruction ofinfrastructure and destabilization of the economy. In the context of a prolonged war, the need to find effective mechanisms for sustainable economic recovery becomes increasingly urgent. Despite the expectation of international support, the key challenge remains the creation of a domestic recovery management system capable of ensuring the gradual development of the economy. In this context, it is essential to study the international experience of countries that have undergone post-war transformation.M e t h o d s . This study employs a comparative analysis method to identify the common and distinctive features of post-war economic recovery in Germany, Japan, South Korea, Iraq, and Bosnia. The case study method was used to examine institutional mechanisms, the role of external assistance, and the contribution of the private sector. Content analysis of strategic documents (such as the Marshall Plan, Dodge Plan, and national development plans) provided a deeper understanding of approaches to inter-level coordination and cross-sectoral cooperation.R e s u l t s . The study found that effective economic recovery was achieved through a combination of state-led strategic planning, sectoral programs, external support, and domestic reforms. It highlighted the role of capable institutions in coordinating intergovernmental interaction and aligning policies. At the same time, common challenges were identified, including limited institutional capacity, weak coordination, risks of corruption, and the exclusion of local communities from decision-making processes.C o n c l u s i o n s . International experience in post-war recovery demonstrates the necessity of implementing a systemic, complementary approach to managing transformational processes. It is essential to ensure effective coordination between levels of government, engage international partners, businesses, and civil society, and create institutions capable of achieving strategic goals and fostering sustainable economic growth. Successful examples from other countries show that complementarity of policies and mechanisms can provide not only infrastructure and industrial recovery but also long-term economic development.В с т у п . Наголошено, що продовження збройної агресії Російської Федерації проти України спричиняє масштабні руйнування інфраструктури та дестабілізацію економіки. В умовах затяжної війни зростає актуальність пошуку ефективних механізмів для стійкого економічного відновлення. Акцентовано, що попри очікування міжнародної підтримки ключовим викликом залишається створення внутрішньої системи управління відновленням, здатної забезпечити поступовий розвиток економіки. У цьому контексті важливим є вивчення міжнародного досвіду країн, що пройшли шлях післявоєнної трансформації.М е т о д и . Застосовано метод порівняльного аналізу для виявлення спільних і відмінних рис післявоєнного економічного відновлення Німеччини, Японії, Південної Кореї, Іраку та Боснії. Метод кейс-стаді дозволив проаналізувати інституційні механізми, роль зовнішньої допомоги та приватного сектору. Контент-аналіз стратегічних документів (План Маршала, Лінія Доджа, національні плани розвитку) забезпечив глибоке розуміння підходів до міжрівневої координації та взаємодії різних секторів.Р е з у л ь т а т и . Установлено, що ефективне економічне відновлення забезпечується поєднанням державного стратегування, секторальних програм, зовнішньої підтримки та внутрішніх реформ. Визначено роль спроможних інституцій, здатних координувати міжрівневу взаємодію та узгоджувати політики. Водночас виявлено спільні виклики: нестача інституційної спроможності, слабка координація, ризики корупції та виключення місцевих громад із процесів прийняття рішень.В и с н о в к и . Міжнародний досвід повоєнного відновлення демонструє необхідність впровадження системного, комплементарного підходу до управління трансформаційними процесами. Аргументовано, що необхідно забезпечити ефективну координацію між рівнями влади, залучити міжнародних партнерів, бізнес і громадянське суспільство, а також створити інституції, здатні реалізувати стратегічні цілі й забезпечити стійке економічне зростання. Успішні приклади інших країн свідчать – взаємодоповнення політик і механізмів здатне забезпечити не тільки інфраструктурне й промислове відновлення, а й стійкий економічний розвиток
АКАДЕМІЧНА ДОБРОЧЕСНІСТЬ ЗДОБУВАЧІВ В ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ВІЙСЬКОВОЇ ОСВІТИ
Background. The article explores the position and significance of academic integrity in the educational setting of higher military education institutions. The research is founded on an analysis of theoretical sources and practical insights derived from the operational experiences of military educational institutions. Results. The principles and values of academic integrity among applicants are delineated as an integral component of the educational milieu within higher military education institutions. After analyzing the contributions of researchers, the primary methods for cultivating a correct approach to academic integrity among future officers are identified. The article scrutinizes the regulatory and legal framework of the national educational policy regarding academic integrity in higher education institutions, while also delineating the challenges associated with its implementation within the educational process. It is determined that the distinctive aspect of training future officers to adhere to the standards of academic integrity lies in guiding young individuals towards moral norms of conduct and fostering respect for the scholarly contributions of other authors. Conclus і ons. The analysis revealed that the successful implementation of the fundamental principles of academic integrity among students in higher military education requires the adoption of interactive teaching methods by instructors to enhance traits of professional morality. These include diligence and self-reliance in learning, accountability for one's actions and academic performance, fostering tolerance, mutual respect, and support, as well as promoting dignity and ethical conduct. The article elucidates the phenomenon of "academic integrity" as an integral aspect of the educational environment within a higher military education institution, which also encompasses a collection of ethical principles governed by regulatory documents. The personal commitment to the principles of academic integrity by each applicant should be aligned with individual expectations and the requisite level of scholarly research disseminated across multiple publications. The educational setting within a higher military education institution adheres to normative standards of academic integrity, which govern the level of education quality and scientific accomplishments.Вступ . Розглядається місце й роль академічної доброчесності в освітньому середовищі закладів вищої військовоїосвіти. Дослідження базується на аналізі теоретичних джерел і практичному досвіді діяльності військових закладівосвіти. Результати . Окреслено принципи та цінності академічної доброчесності здобувачів як складника освітньогосередовища закладів вищої військової освіти. Унаслідок проведеного аналізу праць учених визначено основні шляхиформування належного ставлення до академічної доброчесності в майбутніх офіцерів. Проаналізовано нормативноправові засади вітчизняної освітньої політики щодо академічної доброчесності в закладах вищої освіти, окреслено труднощі її реалізації в освітньому процесі. Визначено, що особливістю підготовки майбутніх офіцерів до засвоєння стандартів академічної доброчесності є орієнтація молоді на моральні стандарти поведінки, повага до наукових знахідок інших авторів. Висновки . Проведений аналіз засвідчив, що ефективне впровадження основних засад академічної доброчесностіздобувачів вищої військової освіти має спиратися на інтерактивні форми роботи викладачів із курсантами щодо вдосконалення особливостей професійної моралі, а саме: старанність і самостійність у навчанні, відповідальність за власні дії й результати навчання, толерантність, взаємоповагу та підтримку; гідність і моральну поведінку. Уточненофеномен "академічна доброчесність": складник освітнього середовища закладу вищої військової освіти та водночассукупність етичних принципів, що регламентовані нормативними документами. Індивідуальна культура дотриманняпринципів академічної доброчесності в кожного здобувача має асоціюватися з особистими вимогами до себе й належним рівнем наукових розвідок, що оприлюднюються в інформаційному просторі. Освітнє середовище закладу вищої військової освіти ґрунтується на нормативних стандартах академічної доброчесності, що регулюють рівень якості освіти й наукових досягнень