Institutional repository of Taras Shevchenko National University of Kyiv eKNUTSHIR
Not a member yet
15422 research outputs found
Sort by
Foundations for Ensuring National Economic Security
No full textЛевківська В.М. Правові засади забезпечення національної економічної безпеки. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії з галузі знань 08 «Право» за спеціальністю 081 «Право». Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Київ, 2025.
Дисертацію присвячено комплексному правовому дослідженню правових засад забезпечення національної економічної безпеки України в умовах сучасних геополітичних викликів та процесу європейської інтеграції. Дослідження поєднує історико-правовий, порівняльно-правовий і системний підходи до з’ясування сутності національної економічної безпеки як правової категорії та визначення механізмів її реалізації на національному й міжнародному рівнях.
У вступі обґрунтовано актуальність проблематики, пов’язаної з необхідністю створення ефективної правової системи економічної безпеки держави як передумови сталого розвитку, економічного суверенітету та інтеграції України до Європейського Союзу. Визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, методи, наукову новизну й практичне значення одержаних результатів.
Розділ І «Теоретичні засади правового забезпечення національної економічної безпеки» містить три підрозділи.
У підрозділі 1.1 досліджено історико-правові аспекти становлення концепції економічної безпеки від епохи меркантилізму до сучасності, простежено етапи її еволюції у світі та в Україні, а також формування нормативної бази міжнародної економічної безпеки. Встановлено зв’язок між трансформацією змісту явища національної економічної безпеки та правовими інструментами, що застосовувалися для її забезпечення. На різних історичних етапах змінювалися пріоритети державної економічної політики, а отже, і правові засоби, що їх закріплювали.
У підрозділі 1.2 розкрито зміст поняття «національна економічна безпека» як економічного і правового феномену. Виділено суб’єктів і об’єкти такої безпеки. Акцентовано на тому, що держана не є єдиним суб’єктом національної економічної безпеки; натомість, важливою є і убезпеченість суб’єктів господарювання, яка передбачає, передусім, захищеність їхніх економічних прав та законних інтересів. Встановлено співвідношення понять «небезпека», «загроза» та «ризик», та доопрацьовано класифікацію загроз національній економічній безпеці.
Підрозділ 1.3 присвячено характеристиці системи правового забезпечення економічної безпеки, у якій виділено три рівні: вертикальна структура національної економічної безпеки, що включає рівні такої безпеки залежно від суб’єкта безпеки; горизонтальна структура, що включає види безпеки за сферами економіки, та функціональна структура, що включає стратегічне і нормативно-правове забезпечення національної економічної безпеки, суб’єктів забезпечення такої безпеки та правові засоби (інструменти), необхідні для такого забезпечення. Охарактеризовано зміст і взаємозв’язок елементів зазначеної системи.
Розділ 2 «Окремі питання правового забезпечення національної економічної безпеки» присвячений дослідженню конкретних механізмів реалізації економічної безпеки.
У підрозділі 2.1 досліджено стратегічні документи й нормативно-правові акти України у сфері економічної безпеки, обґрунтовано напрями оновлення Стратегії економічної безпеки України. Виділено й охарактеризовано сфери (сегменти) правового регулювання, які є ключовими для забезпечення національної економічної безпеки: основні засади господарської діяльності; скринінг іноземних інвестицій; захист критичної інфраструктури та ланцюгів постачання; експортний контроль; інструменти торговельного захисту; цифрова економіка та регулювання даних; захист економічної конкуренції.
У підрозділі 2.2 розглянуто компетенцію органів державної влади у сфері економічної безпеки, запропоновано їх класифікацію за рівнем компетенції (загальної, спеціальної, підтримуючої), а також обґрунтовано напрями удосконалення правового статусу РНБО, Бюро економічної безпеки та Ради бізнес-омбудсмена.
Підрозділ 2.3 присвячено правовим засобам (інструментам) забезпечення економічної безпеки, подано авторську класифікацію таких засобів за характером і часом застосування. Особливу увагу приділено спеціальним економічним обмежувальним заходам – санкціям та скринінгу прямих іноземних інвестицій. Обґрунтовано концепцію майбутнього Закону України про скринінг прямих іноземних інвестицій.
Розділ 3 «Правове забезпечення національної економічної безпеки в умовах євроінтеграції» відображає реалії переговорів України щодо вступу до ЄС.
У підрозділі 3.1 охарактеризовано правову політику ЄС у сфері економічної безпеки, зокрема становлення концепції «відкритої стратегічної автономії», етапи її розвитку та сучасну Стратегію економічної безпеки ЄС.
Підрозділ 3.2 визначає напрями гармонізації українського законодавства з acquis ЄС: посилення контролю за іноземними інвестиціями, зміцнення кібер- та енергетичної безпеки, забезпечення стійкості ланцюгів постачання та правове регулювання економічного примусу.
У висновках узагальнено результати дослідження, визначено наукову новизну та запропоновано практичні рекомендації щодо вдосконалення правових механізмів забезпечення економічної безпеки України, зокрема у контексті європейської інтеграції та післявоєнного відновлення.
Ключові слова: безпека, національна безпека, економічна безпека, ризик, загроза, економіка, господарська діяльність, підприємництво, євроінтеграція, інвестиції, санкції, воєнний стан, повоєнне відновлення.Levkivska V.M. Legal Foundations for Ensuring National Economic Security.
Qualification scholarly work (manuscript).
Dissertation for the degree of Doctor of Philosophy in the field of study 08 “Law,” specialty 081 “Law.” Taras Shevchenko National University of Kyiv. Kyiv, 2025.
The dissertation presents a comprehensive legal study of the foundations for ensuring Ukraine’s national economic security amid current geopolitical challenges and the process of European integration. The research combines historical-legal, comparative-legal, and systemic approaches to conceptualize national economic security as a legal category and to identify mechanisms for its implementation at both national and international levels.
The Introduction substantiates the relevance of establishing an effective legal framework for economic security as a prerequisite for sustainable development, economic sovereignty, and Ukraine’s integration into the European Union. It defines the research aim, objectives, object, subject, methods, scientific novelty, and practical significance of the results obtained.
Chapter 1, “Theoretical Foundations of the Legal Framework for National Economic Security”, consists of three subsections.
Subsection 1.1 explores the historical and legal evolution of the concept of economic security from the era of mercantilism to the present day, tracing its development worldwide and in Ukraine, as well as the formation of the legal basis of international economic security. It establishes the link between changes in the content of national economic security and the legal instruments used to ensure it.
Subsection 1.2 reveals the essence of “national economic security” as both an economic and a legal phenomenon, identifying its subjects and objects. It emphasizes that the state is not the sole subject of economic security; rather, safeguarding business entities and protecting their economic rights and legitimate interests is equally important. The correlation between the notions of “danger,” “threat,” and “risk” is clarified, and a refined classification of threats to national economic security is proposed.
Subsection 1.3 characterizes the system of legal mechanisms ensuring economic security, distinguishing its three levels: the vertical structure (by subject), the horizontal structure (by sectors of the economy), and the functional structure (strategic and regulatory frameworks, institutional actors, and legal instruments). The interrelation of these components is also examined.
Chapter 2, “Specific Issues of the Legal Framework for National Economic Security”, analyzes practical mechanisms for the implementation of economic security.
Subsection 2.1 reviews Ukraine’s strategic documents and legal acts in this sphere and proposes directions for updating the national Economic Security Strategy. It highlights key regulatory areas essential for national economic security, including the fundamentals of economic activity, foreign investment screening, protection of critical infrastructure and supply chains, export control, trade defense instruments, digital economy regulation, and competition protection.
Subsection 2.2 examines the powers of state authorities in the field of economic security, classifying them by level of competence (general, special, and supportive), and suggests improvements to the legal status of the National Security and Defense Council, the Bureau of Economic Security, and the Business Ombudsman Council.
Subsection 2.3 focuses on legal instruments for ensuring economic security, offering an original classification by nature and timing of application. Special attention is given to restrictive economic measures—sanctions and foreign investment screening. The author proposes the conceptual framework of a future Law of Ukraine on the Screening of Foreign Direct Investments.
Chapter 3, “Legal Support for National Economic Security in the Context of European Integration”, reflects Ukraine’s ongoing EU accession process.
Subsection 3.1 analyzes the EU’s legal policy on economic security, particularly the development of the concept of “open strategic autonomy,” its stages, and the EU’s current Economic Security Strategy.
Subsection 3.2 identifies the main directions for harmonizing Ukraine’s legislation with the EU acquis: strengthening control over foreign investments, enhancing cyber and energy security, ensuring supply chain resilience, and regulating economic coercion.
The Conclusions summarize the research findings, define the dissertation’s scientific contribution, and provide practical recommendations for improving Ukraine’s legal mechanisms of economic security, particularly in the context of European integration and post-war recovery.
Keywords: security, national security, economic security, risk, threat, economy, economic activity, entrepreneurship, European integration, investments, sanctions, martial law, post-war recovery.Навчально-науковий інститут права Київського національного університету імені Тараса Шевченк
Pros and cons of ai in education
No full textСАЙТ КОНФЕРЕНЦІЇ https://archive.logos-science.com/index.php/conference-proceedings/issue/view/37?utm_source=chatgpt.comAs artificial intelligence becomes more common in our daily lives, its effect on education calls for both enthusiasm and caution. Supporters believe that AI offers great opportunities for personalized learning, making administrative tasks easier and bringing new ways to teach. However, there are still worries about privacy, fairness and the possibility of replacing traditional teaching jobsКафедра іноземних мов математичних факультеті
ФОРМУВАННЯ Й РОЗВИТОК НАУКОВОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ШКОЛИ В КИЇВСЬКОМУ УНІВЕРСИТЕТІ
No full textBackground. The professіonal actіvіty of unіversіty faculty іs іnherently multіfaceted, encompassіng teachіng, methodologіcal work, educatіonal and organіzatіonal guіdance for students, ongoіng professіonal development, and scholarly research. Іncreasіng attentіon іs beіng gіven to the research dіmensіon of academіc work іn hіgher educatіon іnstіtutіons. The purpose of thіs artіcle іs to analyze the condіtіons that have shaped the formatіon and development of the scіentіfіc pedagogіcal school at Kyіv Unіversіty.
Results. The study hіghlіghts the crucіal role of hіgher educatіon іn creatіng an envіronment conducіve to personal and professіonal development. Scіentіfіc schools are іdentіfіed as effectіve forms of collaboratіve scholarly creatіvіty and as іmportant іndіcators of progress wіthіn a gіven scіentіfіc fіeld. A revіew of the relevant lіterature has been conducted. The scіentіfіc pedagogіcal school at Kyіv Unіversіty іs characterіzed by several key features: long-standіng research productіvіty, reflected іn both quantіtatіve іndіcators (publіcatіon output, cіtatіon іmpact) and qualіtatіve achіevements (the leader and members author fundamental scholarly works and serve on edіtorіal boards of leadіng journals); preservatіon of tradіtіons and values throughout all stages of the school's evolutіon, ensurіng contіnuіty іn research dіrectіons and academіc culture; cultіvatіon of an atmosphere of creatіvіty, іnnovatіon, and openness to scholarly debate, both іn professіonal dіscourse and іn academіc communіcatіon; the formatіon of a cohesіve communіty of talented scholars, contіnually replenіshed by gіfted students and followers capable of іndependent іnquіry; actіve pedagogіcal engagement (mentorіng of degree seekers, supervіsіon of postgraduate and doctoral students, authorshіp of textbooks and teachіng materіals, development of new courses); and formal recognіtіon by the state and scіentіfіc communіty of the school's contrіbutіons (reflected іn the number of Doctors and Candіdates of Scіences, PhDs, professors, and assocіate professors assocіated wіth the school). Conclusіons. The scіentіfіc pedagogіcal school at Kyіv Unіversіty fulfіlls key functіons essentіal to the academіc mіssіon: the productіon of scіentіfіc knowledge (research and іnstructіon); the dіssemіnatіon of scholarly fіndіngs (communіcatіon); and the cultіvatіon of talented young researchers (reproductіon and contіnuіty).Вступ. Професійна діяльність викладачів закладів вищої освіти багатоаспектна й охоплює викладацьку діяльність, методичну роботу, виховний та організаційний вплив на студентство, самовдосконалення та наукові пошуки. Акцентується увага на науково-дослідницькій діяльності професорсько-викладацького складу ЗВО. Метою статті є аналіз умов формування й розвитку наукової педагогічної школи в Київському університеті. Результати. Визначено важливу роль вищої освіти у створенні умов для розвитку та професійного становлення особистості. Наукові школи визнано ефективними формами творчого колективного співробітництва вчених і вагомою ознакою розвитку відповідної галузі науки. Здійснено огляд публікацій означеної теми. Визначено характерні ознаки наукової педагогічної школи в Київському університеті: багаторічна наукова продуктивність, що характеризується як кількісними (кількість публікацій, посилань), так і якісними показниками (лідер і члени наукової школи є авторами фундаментальних наукових праць, членами редколегій провідних професійних журналів і збірників); збереження традицій і цінностей наукової школи на всіх етапах її становлення й розвитку, забезпечення спадкоємності в напрямах наукових досліджень, стилю наукової роботи; розвиток атмосфери творчості, новаторства, відкритості для наукових дискусій як у професійній пресі, так і в спілкуванні; об'єднання в наукову школу певного кола талановитих учених, постійне її поновлення обдарованими вихованцями – послідовниками лідера, здатними до самостійного пошуку; актив- на педагогічна діяльність (кількість здобувачів, аспірантів, докторантів, підручників, навчальних посібників, розробка нових курсів); офіційне визнання державою (науковою спільнотою) важливості наукових досліджень наукової школи (кількість докторів і кандидатів наук, докторів філософії, професорів, доцентів). Висновки. У діяльності наукової педагогічної школи в Київському університеті реалізуються такі основні функції: виробництво наукових знань (дослідження і навчання); поширення наукових знань (комунікація); підготовка обдарованих вихованців (відтворення)
Establishing the Genuine Intentions of the Parties by a Notary in Notarial Proceedings for the Certification of Legal Transactions
No full textГордієнко Ю.М. Встановлення нотаріусом дійсних намірів сторін у нотаріальному провадженні з посвідчення правочинів. - Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук (доктора філософії) за спеціальністю 081 – «Право». Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2026.
Представлена дисертація є самостійною та завершеною науковою працею, у якій досліджено особливості та специфіка встановлення нотаріусом дійсних намірів сторін правочину протягом нотаріального провадження з посвідчення правочину. Обґрунтована важливість вивчення тематики даної роботи в як теоретичному аспекті шляхом аналізу чинного законодавства України та вітчизняної правової доктрини, так і практичному, розкриваючи специфіку здійснення згаданої процедури безпосередньо на практиці, а саме протягом нотаріального провадження з посвідчення правочинів. Таким чином, були наведені позиції науковців та вчених у контексті встановлення нотаріусом дійсних намірів сторони/сторін правочинів, а також зазначені наявні прогалини та колізії в нормативному регулюванні в цій сфері. Також сформульовані пропозиції для вдосконалення законодавства України, зокрема у сфері нотаріату, щодо поняття, правової природи, порядку та характерних особливостей встановлення нотаріусом дійсних намірів сторони/сторін відповідного правочину.
Комплексне формулювання й характеристика актуальності обраної теми, мети й задачі написання даної роботи зумовили формування й структуризації змісту дисертаційного дослідження, яке в результаті складається із вступу, трьох розділів з висновками до кожного з них, висновків та списку використаних джерел.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в дослідженні тематики даної дисертаційної роботи та виокремленні авторських дефініцій, розмежуванні понять, формулюванні переліку специфічних засад та необхідних класифікацій, які властиві процедурі встановлення нотаріусом дійсних намірів сторони/сторін правочину
Згенеровано поради для нотаріусів, які допоможуть їм більш ефективно встановлювати дійсні наміри сторони/сторін відповідного правочину, наукові положення, висновків і пропозицій щодо вдосконалення законодавства в цій сфері, що в підсумку має важливе теоретичне та практичне значення.
Було розглянуто багатоманітність поняття «намір» серед позицій вітчизняних та зарубіжних вчених таких наук і галузей знань, як: філософія, психологія та правознавство. З метою деталізації і розкриття поняття «намір» як у нотаріальному процесі загалом, так і безпосередньо протягом здійснення нотаріусом процедури встановлення нотаріусом дійсних намірів сторін правочину зокрема, було згенеровано своє власне визначення даної категорії в контексті тематики цієї роботи.
Аргументовано, що більш коректно використовувати слово «встановлювати» щодо інтернету, приладу, обладнання, серверу або кондиціонеру, але ніяк не для дійсності певного наміру сторони в нотаріальному провадженні з посвідчення правочинів відповідно до положень Стаття 44 Закону України «Про нотаріат». Таким чином, було запропоновано власний варіант заміни вищезгаданого слова на більш доречне формулювання «з’ясування дійсних намірів сторін правочину».
Проаналізовано наявний поділ у вітчизняній правовій доктрині видів намірів сторін у нотаріальному провадженні з посвідчення правочинів на дійсні та недійсні, а також часто виокремлюючи як третій вид і хибні. Доведено некоректність обʼєднання цих трьох видів в одну класифікацію та після детального аналізу запропоновано виокремлювати дві різні класифікації: залежно від реальності наміру на дійсні й недійсні та залежно від спрямування наміру та ступеня усвідомлення особою його наслідків і бажання їх настання на такі види: істинний та хибний наміри.
Перераховано та обґрунтовано особливості проявів принципів нотаріального процесу з-поміж уже існуючих, якими нотаріус переважно керується при встановленні дійсних намірів сторін правочину при його нотаріальному посвідченні. Відтак аналіз чинного законодавства України та наявних праць вітчизняної правової доктрини показали недостатність уже існуючого регулювання в цій сфері. Саме тому було доповнено й удосконалено деякі непопулярні засади та додано свої власні, спеціальні принципи для більш повноцінного та ефективного регулювання процедури встановлення нотаріусом дійсних намірів сторони/сторін правочину при його нотаріальному посвідченні.
Детально описано місце процедури встановлення нотаріусом дійсних намірів сторін правочину серед стадій нотаріального процесу та зроблено висновок, що така діяльність нотаріуса може мати місце та є доцільною під час першої та/або другої стадій відповідно. Водночас акцентується увага на різниці в прояві даної процедури протягом зазначених стадій нотаріального процесу та диференційовано мету її здійснення під час стадій відкриття нотаріального провадження та підготовки до безпосереднього вчинення нотаріальної дії.
Розкрито особливості в процесуальній діяльності нотаріуса зі встановлення дійсних намірів сторін правочину, зокрема здійснення ним медіації протягом встановлення дійсних намірів сторони/сторін правочину.
Охарактеризовано доцільність, необхідність і перспективу впровадження в законодавство України у сфері нотаріату та безпосередньо в саму нотаріальну практику можливості фіксації аудіо- та відеозасобами як ходу нотаріального процесу загалом, так і самої процедури встановлення нотаріусом дійсних намірів сторін зокрема.
Досліджена тема можливих помилок нотаріуса протягом процесу встановлення ним дійсних намірів сторони/сторін правочину та зображено правові наслідки їх здійснення. Було детально розкрито питання встановлення нотаріусом дійсних намірів сторони/сторін правочинів з дефектами волі та мети й наведено конкретну судову практику щодо даного питання.
Проаналізовано роль та місце юридичної психології протягом процедури встановлення нотаріусом дійсних намірів сторін правочину та зазначено аспекти її прояву. Також зазначено можливі причини та умови для маніпуляцій і обману з боку сторони/ сторін того чи іншого правочину. Представлено різновиди юридичної психології, особливості застосування яких залежать від виду правосвідомості особи, на які будуть спрямовуватися дослідження. Детально описані особливості встановлення нотаріусом дійсних намірів сторін правочину під час екстраординарних обставин, коли буде використовуватися екстремальна юридична психологія
Було звернено увагу на особливості встановлення нотаріусом дійсних намірів сторони/сторін правочину в умовах воєнного стану та надані ефективні поради для нотаріусів щодо такої діяльності.
Розкрито значення психологічних знань, підготовки та готовності нотаріуса для правильного встановлення дійсних намірів сторін правочину, їх взаємозвʼязок та різницю між цими категоріями. Було зазначено етапи формування психологічної готовності майбутнього нотаріуса для роботи та безпосередньо для вдалого, ефективного й законного здійснення вказаної процедури, а також вказано такі чинники її формування: індивідуально-особистісні й соціально-педагогічні.
Крім того, виокремлено та конкретизовано критерії психологічної підготовки нотаріуса до майбутньої професії, а також передбачено заходи та поради для вдосконалення та підвищення рівня психологічної готовності нотаріусів та майбутніх нотаріусів, зокрема шляхом впровадження психотренінгових технологій під час здійснення навчального процесу.
Виокремлені та розʼяснені особливості встановлення нотаріусом дійсності намірів сторін при посвідченні окремих правочинів, таких як: договори про сплату аліментів, визначення місця проживання та порядку виховання дитини чи спілкування з нею та шлюбних договорів. Було згенеровано та передбачено питання, які нотаріусу варто уточнити в сторін вказаних правочинів для законного їх посвідчення та максимально ефективного здійснення процедури встановлення дійсних намірів останніх.
Охарактеризовано роль адвоката під час процедури встановлення нотаріусом дійних намірів сторін під час нотаріального провадження з посвідчення правочину у двох аспектах: як юриста, що здійснює свою діяльність на основі договору про надання правничої допомоги, при цьому сама сторона договору бере участь у нотаріальному процесі безпосередньо, та як представника, що здійснює свою діяльність на основі довіреності від свого клієнта, а сама сторона договору не бере участь в нотаріальному процесі безпосередньо. Крім того, розглянуто питання можливості виявлення нотаріусом зловмисності дій адвоката всупереч волі свого клієнта за допомогою проведення згаданої процедури.
Розкрито питання особливостей встановлення нотаріусом дійсних намірів окремих учасників, які виступають стороною / сторонами відповідного правочину, до яких варто віднести наступних субʼєктів: осіб літнього, похилого віку, осіб з вадами слуху та/або зору, іноземців, сторін правочину, якими є малолітні й неповнолітні, недієздатні й обмежено дієздатні особи тощо.
Були надані поради щодо здійснення нотаріусом процедури встановлення дійсних намірів зазначених субʼєктів та рекомендації, що допоможуть у посвідченні законного та ефективного правочину, який би відповідав цілям і потребам вказаних сторін/ сторони.
Ключові слова: нотаріус, нотаріальна процедура, нотаріальне провадження, посвідчення правочину, нотаріальна практика, правочин, договір, наміри, дійсні наміри сторін, встановлення нотаріусом дійсних намірів сторін правочину, принципи нотаріального процесу, шлюбний договір, аліментний договір, медіація, юридична психологія.J. Gordienko. Establishing the Genuine Intentions of the Parties by a Notary in Notarial Proceedings for the Certification of Legal Transactions. - Qualification academic work submitted as a manuscript.
A dissertation submitted for the degree of Candidate of Legal Sciences (Doctor of Philosophy) in the specialty 081 - “Law” - Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, 2026.
The submitted dissertation constitutes an independent and completed scholarly work, which examines the features and specific aspects of establishing the genuine intentions of the parties to a legal transaction during notarial proceedings for the certification of such transactions. The significance of the chosen topic is substantiated both in the theoretical dimension - through an analysis of the current legislation of Ukraine and domestic legal doctrine - and in the practical dimension, by revealing the specifics of how this procedure is carried out in practice, namely within notarial proceedings concerning the certification of legal transactions.
Accordingly, the dissertation presents the positions of scholars and legal practitioners regarding the establishment by a notary of the genuine intentions of one or both parties to a transaction, and identifies existing gaps and conflicts within the normative regulation of this area. The work also formulates proposals for improving the legislation of Ukraine, particularly in the field of notarial law, with respect to the concept, legal nature, procedure, and distinctive features of establishing by a notary the genuine intentions of the party or parties to the relevant legal transaction.
A comprehensive articulation and characterization of the relevance of the chosen topic, as well as the purpose and objectives of the study, have determined the formation and structuring of the dissertation’s content, which ultimately consists of an introduction, three chapters with conclusions to each, final conclusions, and a list of references.
The scientific novelty of the obtained results lies in the examination of the subject matter of this dissertation and the formulation of the author’s own definitions, conceptual delimitations, and classifications specific to the procedure of establishing by a notary the genuine intentions of the party or parties to a legal transaction. The dissertation also generates practical recommendations for notaries aimed at enhancing the effectiveness of determining the genuine intentions of the parties involved in the relevant transaction, as well as scholarly propositions, conclusions, and suggestions for improving the legislation in this field, which collectively possess significant theoretical and practical value.
The study considers the multifaceted nature of the concept of “intention” as reflected in the positions of domestic and foreign scholars in such fields as philosophy, psychology, and jurisprudence. In order to detail and clarify the concept of “intention” within the sphere of notarial activity in general and specifically within the procedure of establishing by a notary the genuine intentions of the parties to a legal transaction, the dissertation proposes the author’s own definition of this category in the context of the present research topic.
It is argued that the term “to establish” is more appropriately used in relation to the Internet, devices, equipment, servers, or air conditioning systems, and is therefore linguistically unsuitable for denoting the verification of a party’s genuine intention within notarial proceedings for the certification of legal transactions pursuant to Article 44 of the Law of Ukraine “On Notariat.” Accordingly, the dissertation proposes replacing this term with a more accurate formulation - “ascertaining the genuine intentions of the parties to the transaction.”
The dissertation analyzes the existing division in domestic legal doctrine regarding the types of intentions of parties in notarial proceedings for the certification of legal transactions - namely, genuine, invalid, and, as often distinguished separately, erroneous. It is demonstrated that combining these three categories into a single classification is conceptually incorrect. Following an in-depth analysis, the dissertation proposes distinguishing two separate classifications: depending on whether the intention is genuine or invalid, and depending on the direction of the intention, the degree of the person’s awareness of its consequences, and the desire for such consequences to occur, into the following types: true intention and erroneous intention.
The dissertation identifies and substantiates the features of the manifestation of the principles of notarial procedure among the existing ones that a notary predominantly relies upon when ascertaining the genuine intentions of the parties to a legal transaction during its notarial certification. An analysis of the current legislation of Ukraine and relevant domestic legal scholarship demonstrates the insufficiency of the existing regulatory framework in this area. For this reason, certain underdeveloped principles have been refined and supplemented, and additional, author-formulated special principles have been proposed to ensure a more comprehensive and effective regulation of the procedure for ascertaining by a notary the genuine intentions of the party or parties to a legal transaction during its certification.
The dissertation provides a detailed description of the place of the procedure for ascertaining the genuine intentions of the parties within the stages of notarial proceedings, concluding that such activity of the notary may be carried out and is appropriate at the first and/or second stages, respectively. At the same time, attention is drawn to the differences in how this procedure is manifested at the respective stages of the notarial process, and the objectives of its implementation are differentiated for the stage of initiating notarial proceedings and the stage of preparing for the direct performance of the notarial act.
The research elucidates the procedural features of the notary’s activity in ascertaining the genuine intentions of the parties to a legal transaction, including the notary’s use of mediation during this process.
The dissertation also characterizes the feasibility, necessity, and prospects of introducing into Ukrainian legislation in the field of notariat - and directly into notarial practice - the possibility of recording, using audio and video recording devices, both the course of notarial proceedings in general and the procedure for ascertaining by a notary the genuine intentions of the parties in particular.
The dissertation examines the issue of potential errors made by a notary during the process of ascertaining the genuine intentions of the party or parties to a legal transaction, and it outlines the legal consequences of such errors. The work provides a detailed analysis of the notary’s role in determining the genuine intentions of parties to transactions affected by defects of will or purpose, accompanied by specific case law illustrating these issues.
The study analyzes the role and significance of legal psychology within the procedure of ascertaining the genuine intentions of the parties to a legal transaction and identifies the principal aspects of its application. It also highlights potential causes and conditions that may give rise to manipulation or deception on the part of one or both parties to a transaction. The dissertation presents different branches of legal psychology, the application of which depends on the type of legal consciousness of the individual being examined. Particular attention is devoted to the features of ascertaining the genuine intentions of the parties under extraordinary circumstances, in which extreme legal psychology may be applied.
The research addresses the distinctive features of ascertaining the genuine intentions of the party or parties to a legal transaction under martial law and provides practical and effective recommendations for notaries performing such activities.
The dissertation reveals the importance of psychological knowledge, training, and readiness of the notary for the proper ascertaining of the genuine intentions of parties to a transaction, as well as the interrelation and distinctions between these categories. It identifies the stages of forming the psychological readiness of future notaries for professional activity—and specifically for the successful, effective, and lawful performance of the procedure in question—and specifies the factors influencing such formation, including individual-personal and socio-pedagogical determinants.
Furthermore, the dissertation identifies and specifies the criteria for the psychological training of a notary for future professional activity, and it proposes measures and recommendations aimed at improving and enhancing the level of psychological readiness of both practising and prospective notaries, including through the implementation of psycho-training technologies within the educational process.
The study identifies and clarifies the particular features of ascertaining the genuine intentions of the parties by a notary when certifying specific types of legal transactions, such as agreements on the payment of alimony, agreements determining the child’s place of residence and the procedure for upbringing or communication, as well as marital agreements. The work formulates and anticipates the questions that a notary should clarify with the parties to these transactions in order to ensure their lawful certification and to conduct the procedure of ascertaining the parties’ genuine intentions as effectively as possible.
The dissertation characterizes the role of an attorney during the procedure of ascertaining the parties’ genuine intentions in notarial proceedings for the certification of legal transactions in two dimensions: first, as a legal professional providing services under a legal assistance agreement, where the client participates in the notarial process personally; and second, as a representative acting on the basis of a power of attorney, where the client does not participate personally in the notarial process. The study also examines the possibility of detecting, through this procedure, situations in which the attorney acts maliciously or contrary to the will of their client.
The dissertation addresses the specific features of ascertaining the genuine intentions of certain categories of participants who act as parties to a legal transaction, including: elderly persons, persons of advanced age, individuals with hearing and/or visual impairments, foreign nationals, parties to a transaction who are minors or juveniles, as well as legally incapable or partially capable persons.
Recommendations were provided regarding the notary’s performance of the procedure for ascertaining the genuine intentions of these individuals, together with guidance that will facilitate the certification of a lawful and effective legal transaction that meets the objectives and needs of the respective party or parties.
Keywords: notary, notarial procedure, notarial proceedings, certification of a transaction, notarial practice, transaction, contract, intentions, true intentions of the parties, establishment by a notary of the true intentions of the parties to the transaction, principles of notarial process, marriage contract, alimony agreement, mediation, legal psychology.Навчально-науковий інститут права Київського національного університету імені Тараса Шевченк
Protection of Taxpayers’ Rights in Ukraine
No full textСабадаш Н.О. Захист прав платників податків в Україні. – Кваліфікаційна наукова працю на правах рукопису.
Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 – «Право» (08 – Право). – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України, Київ, 2025.
Дисертаційна робота присвячена вивченню різноманітних підходів щодо захисту прав платників податків в Україні.
Доведено, що діяльність суб’єктів податкових правовідносин потребує створення умов для застосування юридичних засобів з метою їх максимально повного забезпечення. Тобто реалізація права платником податків – це приведення в дію такого права, надання праву активної форми. У свою чергу, захист права платника податків – це діяльність різних суб’єктів, спрямована на недопущення обмеження такого права, на відновлення порушеного права. У деяких випадках захист може бути добровільним (платник податків сам приймає рішення про використання різних способів захисту) та обов’язковим (держава в особі контролюючих органів зобов’язана реагувати на порушення норм податкового законодавства). При цьому обов’язковий захист платника податків пов'язаний із наявністю державного примусу (по відношенню до платника податків і по відношенню до контролюючих органів), із гарантіями захисту порушених прав платника податків третіми особами.
Реалізація та захист прав платників податків розуміється як самостійний елемент правовідносин у межах фінансових відносин, предметом яких є, зокрема, адміністрування, облік та сплата податків. Це своєрідна площина податкового права, яка забезпечує державно-правове регулювання поведінки платників податків виключно у їх відносинах із державою.
Поновлення прав відрізняється від захисту прав, оскільки останнє передбачає активну вольову дію самого суб’єкту відносин – платника податків. Натомість поновлення права – це дійсно активна форма дії, зокрема, контролюючих органів, як владної сторони податкових правовідносин.
Подальшого розвитку набуло питання права на захист в об’єктивному та суб’єктивному значеннях.
Розмежовуються адміністративно-правові та податково-правові засоби захисту, оскільки ПК України містить притаманні лише податковим правовідносинам засоби захисту. Адміністративний спосіб захисту прав часто пов’язаний із такими негативними проявами як перевищення повноважень посадовими особами, корупційними складовими тощо. Це, за умови сумлінного виконання платниками податків власних обов’язків, призводить до зростання негативних настроїв та неприйняття державної податкової політики.
Дістали подальшого розвитку питання презумпцій. Аргументовано, що презумпції в оподаткуванні не є тотожними презумпціям у податковому праві та законодавстві. Це обумовлено, зокрема, тим, що податок є економічною та правовою (юридичною) категорією (в останньому випадку йдеться саме про правові презумпції).
Доведено, що ефективність правового регулювання безпосередньо пов’язана із зворотнім зв’язком від об’єкту регулювання, що у випадку даного дослідження виражається через реакцію платників податків на повноту та ефективність засобів реалізації та захисту власних прав. У цьому і проявляється партнерство між державою та платниками податків, коли реакція останніх демонструє хибність чи коректність напряму державної політики, а також впливає на повноту інструментарію захисту власних прав.
Стосовно переліку засобів і способів самозахисту порушених прав платників податків, то у цьому питанні держава не визначає вичерпний перелік, а лише встановлює межі для застосування тих чи інше правових інструментів. Останні в своєму «довільному» використанні та поєднанні кожним окремим суб’єктом правовідносин, набувають відповідних обрисів модусу поведінки, які характерні лише до субінституту самозахисту. У цьому контексті в роботі значна увага приділяється питанням медіації.
Реалізація та захист прав платників податків здійснюються з урахуванням тих механізмів, які закладаються законодавцем в систему регулювання, зокрема, правовідносин у податковій сфері. Тому є потреба у визначенні концептуальних елементів фінансово-правових механізмів реалізації та захисту прав вказаних вище суб’єктів правовідносин.
Пропонується авторське визначення категорії фінансово-правового механізму як взаємопов’язаної, установленої правом або суб'єктами відносин сукупності елементів, інструментів і засобів, здатних здійснювати регуляторний вплив на фінансово-економічні явища, на відносини, які виступають предметом таких відносин, а також на правосуб’єктність (реалізація, зміна, захист) та правове положення їх учасників, що обумовлено межами та можливостями визначеними законодавством.
При з’ясуванні правової природи податкової та фіскальної політики акцентовано увагу на законодавстві та практиці ЄС. Аналізуються загальні цілі ЄС щодо податкової політики, які пояснюються в управлінському плані Генерального директорату Комісії з питань оподаткування та митного союзу (DG TAXUD) 2024 р. (Commission’s Directorate-General for Taxation and Customs Union (DG TAXUD) management plan 2024).
У контексті фіскальної політики розглядаються: реформа (частина «Шостого пакету»), що вносить зміни до Пакту про стабільність та зростання (Stability and Growth Pact, SGP); Пакет економічного управління («Шестисторонній пакет», the first Economic Governance Package, «Six Pack») набув чинності 13.12.2011 р.; міжурядовий Договір про стабільність, координацію та управління в Економічному та валютному союзі (Treaty on Stability, Coordination and Governance in the Economic and Monetary Union, TSCG), включаючи Фіскальний пакт (Fiscal Compact), набула чинності на початку 2013 р.; проекти національних бюджетних планів; Договір про функціонування Європейського Союзу (ДФЄС); регламенти та директиви тощо.
Розглядаються конституційно-правові, законодавчі, адміністративно-правові, судові та позасудові гарантії; гарантії-умови та гарантії-засоби.
У сучасному світі, в епоху цифровізації економіки, діджиталізації, поширення використання штучного інтелекту як у приватному, так і в публічному секторі, податкова сфера також зазнає відповідних змін. Ці зміни, у свою чергу, так чи інакше торкаються гарантій прав платників податків. Водночас проблемою лишається деякі прогалини правового регулювання. У цьому контексті приділяється увага аналізу положень Регламенту ЄС щодо штучного інтелекту, який, ухвалений Європейським парламентом 13 березня 2024 р.; Конвенції Ради Європи та ОЕСР про взаємної адміністративної допомоги в податкових справах; акти ЄС щодо обміну податковою інформацією та адміністративної співпраці у сфері оподаткування. Наголошується на тому, що не слід ототожнювати відносини у сфері оподаткування із застосуванням ШІ та відносини у сфері міжнародного обміну податковою інформацією, де також використовуються різноманітні технічні інструменти. Ці відносини регулюються різним законодавством.
У контексті вітчизняної, європейської та іншої іноземної судової практики досліджується питання легітимних очікувань платників податків; Огляди захисту прав платників податків (Observatory on the Protection of Taxpayers’ Rights, OPTR) від Міжнародного бюро фінансової документації. З погляду вітчизняної практики було би доречно готувати такі огляди якщо не щорічно, то хоча б за кількарічний період. Звісно, варто пригадати огляди постанов Верховного Суду у сфері оподаткування, проте в них здебільшого підсумовується судова практика касаційної інстанції без глибинного її аналізу. Також слід зважати на щорічні видання ОЕСР «Реформи податкової політики: ОЕСР та окремі країни-партнери».
Пропонуються зміни до податкового законодавства України у частині захисту прав платників податків.
Ключові слова: платник, податок, законодавство, захист, права людини, податковий орган, ухилення, податкове планування, BEPS, принципи, правотворчість, воєнний стан, публічний інтерес, верховенство права, ЄС.Sabadash N.O. Protection of Taxpayers’ Rights in Ukraine. – Qualification scientific work submitted as a manuscript.
Dissertation for the degree of Doctor of Philosophy in specialty 081 – Law (08 – Law). – Taras Shevchenko National University of Kyiv, Ministry of Education and Science of Ukraine, Kyiv, 2025.
The dissertation is devoted to the study of various approaches to the protection of taxpayers’ rights in Ukraine.
It has been established that the activities of subjects in tax legal relations require the creation of conditions for the application of legal instruments in order to ensure the full realization of their rights. The exercise of a right by a taxpayer is the actual implementation of that right, giving it an active legal form. In turn, the protection of a taxpayer’s right constitutes the actions of various subjects aimed at preventing any restriction of the right and at restoring a violated right. In some cases, protection may be voluntary, when the taxpayer independently decides to use different methods of protection, or mandatory, when the state, represented by regulatory authorities, is obliged to respond to violations of tax legislation. Mandatory protection of taxpayers’ rights involves the application of state coercion – both in relation to taxpayers and to regulatory authorities – and includes guarantees for safeguarding the violated rights of taxpayers by third parties.
The exercise and protection of taxpayers’ rights is understood as an independent element of legal relations within financial relations, the subject matter of which includes, in particular, the administration, accounting, and payment of taxes. This represents a distinct dimension of tax law, which ensures state-legal regulation of taxpayers’ conduct exclusively in their relations with the state.
The restoration of rights differs from the protection of rights, as the latter involves the active volitional action of the subject of the legal relation – the taxpayer. In contrast, the restoration of a right constitutes a truly active form of action, carried out, in particular, by regulatory authorities as the governing party in tax legal relations.
The issue of the right to protection has been further developed in both its objective and subjective dimensions.
A distinction is made between administrative-law and tax-law remedies, as the Tax Code of Ukraine contains protection measures inherent solely to tax legal relations. Administrative methods of protecting rights are often associated with negative phenomena, such as abuse of authority by officials or corruption. When taxpayers conscientiously fulfil their obligations, these issues may lead to growing dissatisfaction and rejection of state tax policy.
The issue of presumptions has also been further developed. It is argued that presumptions in taxation are not identical to presumptions in tax law and legislation. This is primarily due to the fact that tax is both an economic and a legal (juridical) category, with the latter specifically referring to legal presumptions.
It has been demonstrated that the effectiveness of legal regulation is directly linked to feedback from the regulated subjects, which in the context of this study is reflected in taxpayers’ responses to the adequacy and effectiveness of the mechanisms for exercising and protecting their rights. This illustrates the partnership between the state and taxpayers, as taxpayers’ reactions indicate the correctness or shortcomings of state policy directions and influence the comprehensiveness of the instruments available for the protection of their rights.
Regarding the list of means and methods for the self-protection of violated taxpayers’ rights, the state does not define an exhaustive list, but only establishes the boundaries for the application of certain legal instruments. These instruments, when used and combined at the discretion of each individual subject of legal relations, acquire specific behavioural patterns that are characteristic solely of the sub-institution of self-protection. In this context, particular attention in the study is given to issues related to mediation.
The exercise and protection of taxpayers’ rights are carried out taking into account the mechanisms established by the legislator within the regulatory system, in particular within legal relations in the tax sphere. Therefore, there is a need to define the conceptual elements of financial-legal mechanisms for the exercise and protection of the rights of the aforementioned subjects of legal relations.
An authorial definition of the category of a financial-legal mechanism is proposed as an interconnected set of elements, instruments, and means, established by law or by the subjects of legal relations, capable of exerting regulatory influence on financial and economic phenomena, on the relations that constitute the subject matter of such relations, as well as on the legal capacity (exercise, modification, protection) and legal status of their participants, within the limits and possibilities defined by legislation.
In clarifying the legal nature of tax and fiscal policy, particular attention is paid to the legislation and practice of the European Union. The general objectives of the EU regarding tax policy are analyzed, as explained in the 2024 management plan of the Commission’s Directorate-General for Taxation and Customs Union (DG TAXUD).
In the context of fiscal policy, the following are considered: the reform (part of the “Sixth Package”) introducing amendments to the Stability and Growth Pact (SGP); the Economic Governance Package (“Six-Pack”), which came into force on December 13, 2011; the intergovernmental Treaty on Stability, Coordination and Governance in the Economic and Monetary Union (TSCG), including the Fiscal Compact, which entered into force at the beginning of 2013; draft national budget plans; the Treaty on the Functioning of the European Union (TFEU); as well as regulations, directives, and other related acts.
Constitutional-legal, legislative, administrative-legal, judicial, and extrajudicial guarantees are considered; as well as conditional guarantees and instrumental guarantees.
In the modern world, in the era of the digitalisation of the economy, widespread digital transformation, and the increasing use of artificial intelligence in both the private and public sectors, the tax sphere is also undergoing corresponding changes. These changes, in turn, in one way or another affect the guarantees of taxpayers’ rights. At the same time, certain gaps in legal regulation remain a problem. In this context, attention is paid to the analysis of the provisions of the EU Artificial Intelligence Regulation, adopted by the European Parliament on 13 March 2024; the Convention on Mutual Administrative Assistance in Tax Matters of the Council of Europe and the OECD; as well as EU acts on the exchange of tax information and administrative cooperation in the field of taxation. It is emphasised that relations in the field of taxation involving the use of artificial intelligence should not be equated with relations in the field of international exchange of tax information, where various technical instruments are also used. These relations are regulated by different legislative frameworks.
Within the framework of domestic, European, and other foreign judicial practice, the issue of taxpayers’ legitimate expectations is examined, as well as the Reviews on the Protection of Taxpayers’ Rights prepared by the International Bureau of Fiscal Documentation (Observatory on the Protection of Taxpayers’ Rights, OPTR). From the standpoint of national legal practice, the preparation of such reviews appears expedient, if not on an annual basis, then at least on a periodic, multi-year basis. At the same time, attention is drawn to the reviews of judgments of the Supreme Court in the field of taxation; however, these publications predominantly systematise the case law of the court of cassation without providing its comprehensive doctrinal analysis. In this regard, particular attention is also paid to the annual OECD publications Tax Policy Reforms: OECD and Partner Countries.
On this basis, proposals for amendments to the tax legislation of Ukraine aimed
at strengthening the protection of taxpayers’ rights are formulated.
Keywords: taxpayer, tax, legislation, protection, human rights, tax authority, evasion, tax planning, BEPS, principles, law enforcement practice, martial law, public interest, rule of law, EU.Навчально-науковий інститут права Київського національного університету імені Тараса Шевченк
International legal regulation of ensuring the right to protection from poverty
No full textУ статті проаналізовано особливості міжнародно-правового регулювання забезпечення права захисту від бідності. На основі аналізу наукових
точок зору та законодавства автори доходять висновку, що право на захист від бідності є складовою частиною системи міжнародно визнаних прав людини, зокрема соціально-економічних прав. Воно тісно пов’язане з правом на достатній життєвий рівень, працю, соціальне забезпечення, освіту та охорону здоров’я.The article analyzes the features of international legal regulation of ensuring the right to protection from poverty. The authors point out the importance of the policies of individual states, as well as relevant provisions at the international level, which should be balanced and help the social and economic integration of citizens of the country living in poverty, the protection of human rights and
fundamental freedoms, including the right to protection from poverty. The main international legal acts that are the main sources of international legal regulation of ensuring the right to protection from poverty are analyzed.
It is noted that all countries pursuing a poverty reduction policy apply the same principles for establishing a minimum standard of living, defined in ILO Conventions No. 117 “On the Basic Objectives and Standards of Social Policy” of 1962 and UN Convention No. 82 “On Social Policy in Non-Metropolitan Territories” of 2012. In addition, new global economic and geopolitical challenges create less favorable conditions for the high-quality development of investment cooperation between countries, however, along with this, new opportunities for the development of the structure of states appear. The importance of the ILO’s use of two systems of minimum social standards is emphasized: “minimum social protection measures” for the poorest countries and “socially acceptable”, which
are established by ILO Convention No. 102 of 1952. The importance of the UN positions on extreme poverty and poverty in general is highlighted. Based on the analysis of scientific points of view and legislation, the authors conclude that the right to protection from poverty is an integral part of the system of internationally recognized human rights, in particular socio-economic rights
«He deceived the fickle, and they swore allegiance to him»: causes and social support of the rebellion of Tiberius Petasius, 729–730
No full textАктуальність. Перша третина VIII ст. на підвладних Візантії теренах Апеннінського півострова характеризувалась серією повстань місцевих дуксів, спрямованих на узурпацію імператорської влади в регіоні. Вони розгортались на тлі наростаючих зовнішньополітичних загроз від Омейядського халіфату, реалізації іконоборчої політики Левом ІІІ та відсутності у василевса ресурсів на стабілізацію периферійних регіонів, що ускладнювало взаємини із віддаленими територіями імперії. Серед таких виступів вирізняється повстання Тиберія Петасія 729–730 рр., яке через брак джерельної інформації залишається слабо вивченим і досі. Проблематика залишається актуальною, оскільки через призму вивчення передумов та перебігу бунту, можна частково реконструювати та доповнити картину суспільних настроїв на візантійській частині півострова у момент поступової втрати контролю над нею Левом ІІІ Ісавром та його наступниками, яка украй скупо висвітлена в наративних джерелах епохи. Метою розвідки є визначення та систематизація передумов, безпосередніх причин і соціальної опори повстання Тиберія Петасія а також з’ясування його місця в ширшому контексті політичної нестабільності на Апеннінському півострові у 20–30-х рр. VIII ст. Методи. Стаття ґрунтується на комплексному аналізі хронографічних пам’яток означеного періоду та їх перехресній внутрішній та зовнішній критиці, зокрема фрагментів «Книги пап», «Хронографії» Феофана, «Скороченої історії» Никифора, «Історії лангобардів» Павла Диякона. У ході порівняльного аналізу та історичної реконструкції, для розширення фактажу було залучено висновки окремих досліджень із нумізматики, археології та пам’яткознавства регіону. Результати. В процесі дослідження встановлено, що терени, на яких Тиберій Петасій здобув найбільшу підтримку в своєму бунті, потерпали від комплексу деструктивних явищ. Нетипові погодні умови спричинили втрату врожаїв, посилення піратства ускладнило морську логістику, а місцевий нобілітет був обмежений у своїх можливостях через нову фіскальну політику імператора, яка суттєво збільшувала визиск із Апеннін. Загострення гуманітарних проблем у регіоні посилило радикалізацію еліт Тоскани, Сполето та окремих регіонів Лаціо і Калабрії, які на час 20–30-х рр. уже опинилися втягнуті в протистояння Григорія ІІ та Лева ІІІ через іконоборчу політику імператора. Обмежені ресурси, василевс змушений був концентрувати на боротьбі із арабською загрозою. Це сформувало стале відчуття відсутності підтримки від автократора у лоялістів на Апеннінах і призвело до виступів 717, 727, 728 і 729 рр., чим скористався лангобардський правитель Ліутпранд, спробувавши приміряти на себе амплуа антипода «злому імператору-безбожнику», для полегшення своєї експансії. Висновки. Повстання Тиберія Петасія слід розглядати як прояв глибшої системної кризи візантійського управління на Апеннінському півострові, зумовленої поєднанням релігійних, економічних і політичних факторів. Його поразка не усунула причин невдоволення, а лише тимчасово стабілізувала ситуацію, що згодом сприяло подальшому ослабленню імперського впливу в регіоні.Relevance. The first third of the eighth century in the Byzantine-controlled territories of the Apennine Peninsula was characterized by a series of uprisings by local dukes aimed at the usurpation of imperial authority in the region. These movements unfolded against the backdrop of mounting external threats from the Umayyad Caliphate, the implementation of iconoclastic policy under Leo III, and the basileus’ lack of resources for stabilizing peripheral regions, a factor that complicated relations with the more distant territories of the empire. Among these uprisings, the revolt of Tiberius Petasius in 729–730 stands out. Owing to the scarcity of source material, it remains insufficiently studied to this day. The issue therefore retains its relevance, since an examination of the preconditions and course of the revolt makes it possible to partially reconstruct and supplement the picture of social attitudes in the Byzantine part of the peninsula at the moment when Leo III the Isaurian and by his successors was gradually losing control over it a process that is only very sparsely reflected in the narrative sources of the period. The aim of this study is to identify and systematize the preconditions, immediate causes, and social base of the revolt of Tiberius Petasius, as well as to clarify its place within the broader context of political instability on the Apennine Peninsula in the 720s – 730s. Methods. This article is based on a comprehensive analysis of chronographic sources from the period under consideration, employing a cross-application of internal and external source criticism. The study draws in particular on selected passages from the «Liber Pontificalis», «The Chronographia» of Theophanes, «The Short History» of Nicephorus, and Paul the Deacon’s «History of the Lombards». Through comparative analysis and historical reconstruction, and in order to expand the empirical basis of the study, the article also incorporates conclusions from selected works in numismatics, archaeology, and regional monument studies. Results. The study establishes that the territories in which Tiberius Petasius secured the greatest support for his revolt were affected by a combination of destructive factors. Atypical climatic conditions resulted in crop failures, the intensification of piracy disrupted maritime logistics, and the local nobility was constrained in its capacity to act as a consequence of the emperor’s new fiscal policy, which significantly increased exactions from the Apennines. The aggravation of humanitarian problems in the region contributed to the radicalization of elite groups in Tuscany, Spoleto, and certain areas of Lazio and Calabria. By the 720s–730s, these regions had already become involved in the conflict between Gregory II and Leo III over the emperor’s iconoclastic policy. Limited resources compelled the basileus to concentrate his efforts on countering the Arab threat. This, in turn, contributed to a persistent perception among loyalist groups in the Apennines of a lack of support from the autokrator and led to the uprisings of 717, 727, 728 and 729. This situation was exploited by the Lombard ruler Liutprand, who sought to position himself as the antipode of the «evil, godless emperor» in order to facilitate his expansion. Conclusions. The revolt of Tiberius Petasius should be regarded as a manifestation of a deeper systemic crisis in Byzantine administration on the Apennine Peninsula, brought about by the interaction of religious, economic, and political factors. Its defeat did not eliminate the underlying causes of discontent but merely brought about a temporary stabilization, which subsequently contributed to the further weakening of imperial influence in the region
The History and Present of Emigration from Ukraine: a New Approach to Periodization
No full textАктуальність. Нова хвиля масової еміграції з України внаслідок розпочатої 24 лютого 2024 року повномасштабної фази нинішньої геноцидальної російсько-української війни помітно актуалізувала питання щодо подальшої періодизації великих потоків історично тривалої української еміграції та визначення місця її останнього етапу. Мета статті – довести, що існуюча дотепер чотирихвильова модель періодизації масової еміграції з України є застарілою і неповною, нав’язана за часів срср та не відповідає реальним витокам українського люду до зарубіжного історичного та географічного простору з давніх часів і до сьогодення, коли нинішня агресивна війна росії проти України призвела до появи восьмимільйонної української еміграції до понад 140 країн світу, розташованих на всіх континентах. Методи. Міждисциплінарний характер теми дослідження зумовлює дотримання принципів історизму, об’єктивності, системного підходу й контекстуалізації. У процесі дослідження застосовано загальнонаукові та конкретно-історичні методи: аналізу і синтезу, типологізації, реконструкції, а також міждисциплінарний, синхронний, статистичний та хронологічний. Результатом дослідження стала нова інноваційна оптика щодо періодизації масових хвиль еміграції з України з врахуванням її тривалості з історичної точки зору, відмовившись від нав’язаної радянською історіографією схемою про існування нібито чотирьох хвиль масового покинення українцями меж свої країни, починаючи лише з кінця ХІХ століття. Зроблено висновок про необхідність запровадження нового алгоритму періодизації історії та сучасності масової еміграції з України, який включає вісім чітко визначених із історичної, географічної та хронологічної точок зору етапів та відповідає принципу об’єктивності викладу національної історії.Relevance. The new wave of mass emigration from Ukraine as a result of the full-scale phase of the current genocidal russian-Ukrainian war that began on February 24, 2024, has noticeably updated the issue of further periodization of large flows of historically long-term Ukrainian emigration and determining the location of its final stage. The purpose of the article is to prove that the existing four-wave model of periodization of mass emigration from Ukraine is outdated, imposed during the ussr and does not correspond to the real origins of the Ukrainian people to foreign historical and geographical space from ancient times to the present day, when russia’s current aggressive war against Ukraine has led to the emergence of eight million Ukrainian emigration to more than 140 countries around the world, located on all continents. Methods. The interdisciplinary nature of the research topic necessitates adherence to the principles of historicism, objectivity, a systemic approach, and contextualization. In the research process, general scientific and specific historical methods were applied: analysis and synthesis, typology, reconstruction, as well as interdisciplinary, synchronous, statistical, and chronological. The result of the study was a new innovative perspective on the periodization of mass waves of emigration from Ukraine, taking into account its duration from a historical point of view, abandoning the scheme imposed by soviet historiography about the existence of four waves of mass departures of Ukrainians from their country, starting only from the end of the 19th century. The conclusion is made about the need to introduce a new algorithm for periodization of the history and modernity of mass emigration from Ukraine, which includes eight clearly defined stages from a historical, geographical and chronological point of view and corresponds to the principle of objectivity in the presentation of national history
НАЦІОНАЛЬНИЙ СОЛІДАРИЗМ ЯК АЛЬТЕРНАТИВА МОДЕРНОСТІ
No full textThe article provides a comprehensive political-science and worldvieworiented analysis of national solidarism as a socio-political doctrine aimed at overcoming internal social and political divisions within the nation-state. The purpose of the study is to conceptualize national solidarism as an alternative both to the class-conflict logic of Marxism and to the atomized individualism of the liberal tradition, as well as to determine its theoretical and practical significance for contemporary Ukraine.The study analyzes the intellectual origins of the solidarist paradigm, including sociological solidarism, the French solidarist doctrine of Léon Bourgeois, Christian social thought, and concepts of organic nationalism. It is demonstrated that national solidarism is grounded in the understanding of the nation as an organic political whole, within which social groups interact not through antagonism but through solidaristic coordination of interests subordinated to the common national good.Particular attention is paid to the analysis of the main historical schools and models of national solidarism, including the French, Italian corporatist, German-Austrian universalist, and Ukrainian traditions. The fundamental distinction between classical solidarism and its authoritarian deformations of the interwar period — arising from the substitution of solidarity by state coercion- is substantiated.The article examines Ukrainian classical solidarism as developed in the works of Viacheslav Lypynskyi, Mykola Stsiborskyi, and within the ideological discourse of the interwar national-state movement. Its distinctly state-building character, shaped by conditions of statelessness and social fragmentation, is identified. It is argued that under contemporary conditions of war and societal mobilization, solidarism can be reinterpreted as a normative framework for social cohesion, civic responsibility, and national resilience compatible with a democratic political order.У статті здійснено комплексний аналіз національного солідаризму як соціально-політичної доктрини, спрямованої на подолання внутрішніх соціальних і політичних розколів у межах національної держави. Метою дослідження є концептуалізація національного солідаризму як альтернативи як класово-конфліктній логіці марксизму, так і атомізованому індивідуалізму ліберальної традиції, а також визначення його теоретичної та практичної значущості для сучасної України.У процесі дослідження проаналізовано ідейні витоки солідаристської парадигми, зокрема соціологічний солідаризм, французьку солідаристську доктрину Леона Буржуа, християнську соціальну думку та концепції органічного націоналізму. Виявлено, що національний солідаризм ґрунтується на уявленні про націю як органічну політичну цілісність, у межах якої соціальні групи взаємодіють не через антагонізм, а через солідарну координацію інтересів, підпорядковану загальнонаціональному благу.Окрему увагу приділено аналізу основних історичних шкіл і моделей національного солідаризму, зокрема французької, італійської корпоративної, німецько-австрійської універсалістської та української традицій. Обґрунтовано принципову відмінність між класичним солідаризмом і його авторитарними деформаціями міжвоєнного періоду, що виникали внаслідок підміни солідарності державним примусом.Досліджено український класичний солідаризм у працях В’ячеслава Липинського, Миколи Сціборського та в ідейному дискурсі міжвоєнного національно-державницького руху. Виявлено його виразно державотворчий характер, зумовлений умовами бездержавності та соціальної фрагментації. Доведено, що в сучасних умовах війни й суспільної мобілізації солідаризм може бути переосмислений як нормативна рамка соціальної згуртованості, громадянської відповідальності та національної стійкості, сумісна з демократичним політичним ладом
ЛІКАРСЬКА ТАЄМНИЦЯ ЯК "ЧУТЛИВІ" ПЕРСОНАЛЬНІ ДАНІ ПАЦІЄНТА:ЗАКОНОДАВЧИЙ ДОСВІД УКРАЇНИ ТА КРАЇН ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ
No full textB a c k g r o u n d . The article is devoted to regulation, protection and safeguarding of medical secrecy in Ukraine and the European Union.
M e t h o d s . The following methods were used in the study: analysis, synthesis, comparison, abstraction, hypothesis formulation, induction, deduction, observation, and scientific modelling.
R e s u l t s . The legislation regulating the institution of medical secrecy in Ukraine and the European Union countries was examined, along with relevant case law that elaborates the legal provisions concerning information constituting medical secrecy and establishes the features of regulation, protection, and safeguarding of legal relations in this field. The study identifies problems that hinder effective regulation, protection, and safeguarding of medical secrecy. These include: the lack of a single comprehensive definition of medical secrecy; the absence of a unified legal act providing all clearly defined grounds for lawful disclosure of medical secrecy; the lack of a unified list of officials who may access such information; the absence of clear control mechanisms to ensure non-disclosure; overly complicated procedures for safeguarding of medical secrecy in case of unlawful disclosure; and the insufficient quality of legislative regulation compared to that of European Union countries.
C o n c l u s i o n s . To improve Ukrainian legislation on medical secrecy and further harmonize it with EU law, the following steps appear necessary: to introduce a unified definition of medical secrecy, such as the one proposed in this article; to establish at the legislative level an exhaustive list of officials entitled to access information classified as medical secrecy; to consolidate in a single legal act the specific grounds for lawful disclosure; and to introduce effective mechanisms for controlling unlawful disclosure of medical secrecy.В с т у п . Статтю присвячено проблемам регулювання, охорони й захисту лікарської таємниці в Україні та країнах Європейського Союзу.
М е т о д и . У роботі використано методи аналізу, синтезу, порівняння, абстрагування, висування гіпотез, індукції, дедукції, спостереження, наукового моделювання.
Р е з у л ь т а т и . Досліджено законодавство, яке регулює інститут лікарської таємниці в Україні та країнах Європейського Союзу, а також актуальну судову практику, яка деталізує норми щодо інформації, що становить лікарську таємницю та встановлює особливості регулювання, охорони й захисту правовідносин у цій сфері. Виокремлено проблеми, які запобігають ефективному регулюванню, охороні й захисту лікарської таємниця, зокрема: відсутність єдиного повного визначення лікарської таємниці; відсутність єдиного нормативно-правового акту, який би передбачав усі конкретно визначені підстави правомірного розголошення лікарської таємниці; відсутність єдиного переліку службових осіб, які можуть мати доступ до лікарської таємниці; відсутність чітких механізмів контролю за нерозголошенням лікарської таємниці; надмірно складна реалізація захисту в разі неправомірного розголошення лікарської таємниці; невідповідність якості рівня законодавчого регулювання до рівня країн Європейського Союзу.
В и с н о в к и . Для поліпшення законодавства України у сфері лікарської таємниці та його подальшої гармонізації із законодавством Європейського Союзу вважаємо необхідним зробити такі кроки: доповнити законодавство єдиним визначенням лікарської таємниці, зокрема запропонованим у статті; передбачити на законодавчому рівні вичерпний перелік службових осіб, які можуть отримувати доступ до інформації, що становить лікарську таємницю; закріпити в одному нормативно-правовому акті перелік конкретно визначених підстав правомірного розголошення лікарської таємниці; установити механізми контролю за неправомірним розголошенням лікарської таємниці