Institutional repository of Taras Shevchenko National University of Kyiv eKNUTSHIR
Not a member yet
15422 research outputs found
Sort by
ВСЕСВІТНІЙ ПОТОП У МІФАХ І ЛЕГЕНДАХ НАРОДІВ СВІТУ
Get PDFB a c k g r o u n d . The article examines in detail the most famous literary monuments containing descriptions of the Great Flood. Particular attention is paid to the structural analysis of these narratives, their chronological correlation and possible ways of mutual influence between different cultural areas. The article also analyzes the further development of the legend in different cultures, as well as the main fragments of the stories about the events before, during and after the Flood. .
M e t h o d s . This study applied a comprehensive approach and used a combination of historical, comparative, structural-mythological, hermeneutic and semiotic methods, applied religious analysis to study the religious and symbolic meaning of myths in the context of different traditions and comparative-mythological analysis to identify archetypes and cultural parallels.
R e s u l t s . The global nature of the phenomenon of the Great Flood is reflected in the myths and folklore of many peoples, which indicates a common cultural experience and a possible connection with real historical events or natural disasters. Cross-cultural analysis and study of these legends allows us to compare the worldview of different civilizations, identify common motives and peculiarities of the interpretation of natural disasters in different cultures. The religious and mythological significance of the flood story plays an important role in many religions and their analysis helps to better understand the evolution of religious ideas of mankind.
C o n c l u s i o n s . The conclusion notes the universal nature of the flood motifs in world culture, which may indicate both the common archetypal foundations of the human psyche and the possible historical reality of catastrophic floods in the past of mankind. The research contributes to a deeper understanding of the mechanisms of preservation and transmission of cultural memory through mythological narratives, as well as the role of archaeological research in verifying ancient traditions and their scientific reinterpretation in a modern context.В с т у п. Проаналізовано найвідоміші літературні пам'ятки, що містять описи великого потопу. Особливу увагу приділено структурному аналізу цих наративів, їх хронологічному співвідношенню та можливим шляхам взаємовпливу між різними культурними ареалами. Також проведено аналіз подальшого розвитку легенди в різних культурах, а також основні фрагменти оповідей про події до, під час та після потопу. .
М е т о д и. Застосовано комплексний підхід і використано поєднання історичного, компаративістського, структурно-міфологічного, герменевтичного та семіотичного методів, застосовано релігієзнавчий аналіз для дослідження релігійного й символічного значення міфів у контексті різних традицій та порівняльно-міфологічний аналіз для виявлення архетипів і культурних паралелей.
Р е з у л ь т а т и. Розкрито, що глобальність явища Всесвітній потоп відображається у міфах і фольклорі багатьох народів, що свідчить про спільність культурного досвіду та можливий зв'язок з реальними історичними подіями або природними катаклізмами. Кроскультурний аналіз і вивчення цих легенд дозволяє порівнювати світогляд різних цивілізацій, виявляти спільні мотиви та особливості трактування природних катастроф у різних культурах. Релігійно-міфологічне значення оповіді про потоп відіграє важливу роль у багатьох релігіях і їх аналіз допомагає краще зрозуміти еволюцію релігійних уявлень людства.
В и с н о в к и. Зазначено універсальний характер мотивів потопу у світовій культурі, що може свідчити як про спільні архетипові основи людської психіки, так і про можливу історичну реальність катастрофічних повеней у минулому людства. Запропоновано інструменти, що сприяють глибшому розумінню механізмів збереження та трансмісії культурної пам'яті через міфологічні наративи, а також ролі археологічних пошуків у верифікації давніх традицій та їх наукового переосмислення у сучасному контексті
ОБ'ЄКТ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ:ПРАКТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ НА ОСНОВІ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ
No full textB a c k g r o u n d . The object of a criminal offence is one of the key elements of the corpus delicti, as it directly determines which social values are protected by the criminal law. In the context of the constant updating of Ukraine's criminal legislation and the reform of the judicial system, the practical importance of correctly defining the object of a criminal offence is significantly increasing. An incorrect qualification of the object may lead to legal errors that negatively affect the effectiveness of justice and the protection of human rights. Despite a significant number of theoretical studies, difficulties still exist in defining the object of a criminal offence in practice, particularly during court proceedings. This creates a need for a deeper analysis of judicial practice to identify problems and develop proposals for improving law enforcement. Contemporary studies show that the issue of the object of a criminal offence is gradually acquiring new meaning. The aim of the study is to analyse the practical significance of defining the object of a criminal offence based on contemporary judicial practice.
M e t h o d s . The study applied general scientific and special legal methods, including the dialectical, systemic-structural, and formal-legal approaches, to clarify the theoretical aspects of the object of a criminal offence. The analysis of judicial practice and the comparative legal method made it possible to identify the specific features of defining the object of a criminal offence in domestic judicial practice. The legal modelling method was used to develop proposals for the correct application of the provisions of Ukraine's criminal legislation in law enforcement activities.
R e s u l t s . The article highlights the practical (law enforcement) significance of the object of a criminal offence. It has been established that the correct determination of the object of a criminal offence directly affects the proper criminal-legal qualification. At the same time, criminal law is characterized by the multiplicity of objects, and the accuracy of its determination depends on the specific factual situation.
C o n c l u s i o n s . Although the legal concept of the “object of a criminal offence” is not directly defined in normative acts, it is recognized and established in law enforcement practice, both during criminal-legal qualification and in the application of other institutions of criminal and criminal procedural law. Two key issues are particularly important for law enforcement practice in the context of the object of a criminal offence: (1) the essence of the harm caused to the object of criminal-legal protection (the object of a criminal offence); and (2) the mechanism by which harm is inflicted on the object of criminal-legal protection (the object of a criminal offence) and the criteria for determining its extent. Criminal law is characterized by the multiplicity of objects of a criminal offence within a single legal composition of a crime. This multiplicity primarily affects the correctness of criminal-legal qualification: depending on the specifics of the corresponding legal composition, the same object may be considered as primary or secondary, mandatory or alternative. Such multiplicity must be taken into account when applying both the norms of criminal law and the norms of criminal-procedural law.В с т у п . Об'єкт кримінального правопорушення є одним із ключових елементів складу кримінального правопорушення, адже безпосередньо визначає, які саме суспільні цінності перебувають під охороною кримінального закону. В умовах постійного оновлення кримінального законодавства України та реформування судової системи практичне значення правильного визначення об'єкта кримінального правопорушення значно зростає. Неправильна кваліфікація об'єкта може призвести до юридичних помилок, що негативно впливають на ефективність правосуддя та захист прав людини. Сучасні дослідження свідчать, що питання об'єкта кримінального правопорушення поступово набуває нового змісту. Мета дослідження – проаналізувати практичне значення визначення об'єкта кримінального правопорушення на основі сучасної судової практики.
М е т о д и . У дослідженні застосовано загальнонаукові та спеціально-правові методи, серед яких діалектичний, системно-структурний і формально-юридичний, для з'ясування теоретичних аспектів об'єкта кримінального правопорушення. Аналіз судової практики та порівняльно-правовий метод дали змогу виявити особливості визначення об'єкта кримінального правопорушення у вітчизняній судовій практиці. Метод правового моделювання використано для формування пропозицій щодо правильного застосування положень кримінального законодавства України в правозастосовній діяльності.
Р е з у л ь т а т и . Висвітлено практичне (правозастосовне) значення об'єкта кримінального правопорушення. Установлено, що від правильності визначення об'єкта кримінального правопорушення залежить правильна кримінально-правова кваліфікація. При цьому кримінальному праву притаманна багатооб'єктність, а точність його визначення залежить від конкретної ситуації.
В и с н о в к и . Незважаючи на те, що безпосередньо нормативно не визначено такий правовий феномен, як об'єкт кримінального правопорушення, правозастосовною практикою він визнається та встановлюється як під час кримінально-правової кваліфікації, так і під час застосування інших інститутів кримінального та кримінально- процесуального права. Основними для правозастосовної практики в контексті об'єкта кримінального правопорушення є два ключові питання: 1) у чому суть шкоди, яка заподіюється об'єкту кримінально-правової охорони; 2) який механізм заподіяння шкоди об'єкту кримінально-правової охорони та які критерії визначення її розміру. Кримінальному праву властива багатооб'єктність кримінального правопорушення в межах одного юридичного складу, що впливає на правильність кримінально-правової кваліфікації
ПРОФОРІЄНТАЦІЙНА РОБОТА КАФЕДРИ ПЕДАГОГІКИ КИЇВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
Get PDFB a c k g r o u n d . Career guіdance work іn hіgher educatіon іnstіtutіons plays an іmportant role not only іn the context of preparіng students for future professіonal actіvіtіes, but also іn promotіng theіr socіalіzatіon, developіng crіtіcal thіnkіng and the abіlіty to make approprіate decіsіons іn a rapіdly changіng labor market. Іn thіs context, іt іs іmportant to іntegrate vocatіonal guіdance actіvіtіes wіth the general educatіonal process, whіch allows creatіng condіtіons for full dіsclosure. R e s u l t s. Іn general, career guіdance іs one of the maіn components of the modern educatіonal system, whіch helps to prepare young people for a meanіngful career choіce, orіentіng them to market requіrements and the іnterests of socіety. An іmportant aspect іs also the іnteractіon between educatіonal іnstіtutіons, enterprіses and publіc organіzatіons, whіch allows to create an effectіve system of support for young people іn the process of theіr professіonal actіvіty. Career guіdance іs an іmportant part of the educatіonal process іn hіgher educatіon іnstіtutіons. Іt helps students іdentіfy theіr professіonal іnterests, expand theіr knowledge of the labor market, and develop the skіlls necessary for theіr future careers. Durіng the bachelor's degree program, career guіdance іs aіmed at ensurіng the comprehensіve development of students and theіr readіness for professіonal actіvіtіes. Career guіdance іs an іmportant component of the Department of Pedagogy at the Faculty of Psychology of Taras Shevchenko Natіonal Unіversіty of Kyіv. Іt іs aіmed at attractіng talented applіcants, raіsіng the prestіge of the unіversіty and promotіng a conscіous choіce of a professіonal path by young people. C o n c l u s і o n s The career guіdance work of the Department of Pedagogy of Taras Shevchenko Natіonal Unіversіty of Kyіv іs an іntegral part of іts actіvіtіes aіmed at traіnіng future specіalіsts. Thanks to targeted efforts, the department promotes the popularіzatіon of the teachіng professіon, forms a posіtіve іmage of the unіversіty and attracts talented young people who are ready to develop the educatіonal sphere of Ukraіne.Вс ту п . Профорієнтаційна робота в закладах вищої освіти має важливу роль не лише в контексті підготовки студен- тів до майбутньої професійної діяльності, а й у сприянні їх соціалізації, розвитку критичного мислення та здатності прий- мати відповідні рішення в умовах швидко змінюваного ринку праці. У цьому контексті важливою є інтеграція професійно- орієнтаційних заходів із загальноосвітнім процесом, що дозволяє створити умови для повного їх розкриття. Резуль та ти . Загалом, профорієнтація є однією із основних складових сучасної освітньої системи, що сприяє підготовці молоді до усвідомленого вибору кар'єри, орієнтуючи їх на ринкові вимоги та інтереси суспільства. Важли- вим аспектом є також взаємодія між навчальними закладами, підприємствами та громадськими організаціями, що до- зволяє створити ефективну систему підтримки молоді в процесі їх професійної діяльності. Профорієнтація є важливою складовою навчального процесу в закладах вищої освіти. Вона допомагає студентам визначити свої професійні інтереси, розширити знання про ринок праці та сформувати навички, необхідні для майбу- тньої кар'єри. Під час навчання на бакалавраті профорієнтаційна робота має бути спрямована на забезпечення всебі- чного розвитку студентів і їхньої готовності до професійної діяльності. Профорієнтаційна робота є важливою складовою діяльності кафедри педагогіки факультету психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Її метою є залучення талановитих абітурієнтів, підвищення пре- стижу університету та сприяння свідомому вибору професійного шляху молоддю. Вис н овк и . Профорієнтаційна робота кафедри педагогіки КНУ імені Тараса Шевченка є невід'ємною складовою її діяльності, спрямованої на підготовку майбутніх фахівців. Завдяки цілеспрямованим зусиллям кафедра педагогіки сприяє популяризації педагогічної професії, формує позитивний імідж університету та залучає талановиту молодь, готову розвивати освітню сферу України
Urbanizational Process in Polabia in 10–12 Centuries and it’s Features
No full textАктуальність. Системоутворюючим чинником цивілізації середньовічного Заходу було місто, котре з моменту свого виникнення стало рушієм соціально-економічних перетворень і центром адміністративно-політичних, ідеологічних та культурних новацій. Незважаючи на зростаючий останнім часом інтерес вітчизняних медієвістів до феномену середньовічного урбанізму в українській медієвістиці ще й понині залишається недостатньо вивченою проблема урбанізаційних процесів на Полаб’ї у добу раннього середньовіччя. Між тим її дослідження дає можливість прояснити багато важливих питань соціально-економічного і політичного розвитку слов’янських племен межиріччя Ельби і Одеру, а також закономірності і типологічні особливості ґенези і розвитку ранньосередньовічних міст у цьому регіоні Європи. Мета даної статті полягає в тому, щоб на основі писемних і археологічних джерел, а також спеціальної історичної літератури комплексно проаналізувати урбанізаційний процес на Полаб’ї у Х–ХІІ ст. та його особливості. Методологічно дослідження спирається на принципи історизму, науковості й авторської об’єктивності, а також на використання загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення, по рівняння) та спеціально-історичних (історико-типологічний, історико-системний) методів. Результати. У ході дослідження було встановлено, що міста у полабсько-прибалтійських слов’ян в основному сформувалися уже до початку ХІ ст. З’ясовано, що основою економічної самостійності міст заельбських слов’ян була концентрація у них ремісничого виробництва і обміну. Доведено, що економічні фактори урбанізаційного процесу на Полаб’ї були тісно пов’язані з політичними. Зазначається, що формування у слов’ян межиріччя Ельби і Одеру ранньофеодальних відносин вело до змін у політичній організації, появи нових центрів суспільного життя, у яких зосереджувались представники виникаючого панівного прошарку і релігійного культу. Встановлено, що топографічна структура полабо-слов’янських міст у Х–ХІІ ст. не відрізнялась суттєво від західно-ельбських областей цього ж періоду. Висновки. Судячи з отриманих результатів, ранній розвиток міст на Полаб’ї у Х–ХІІ ст. в основному відбувався в підгроддях біля стін гродів, у яких проживали передусім ремісники і слуги, а в найбільш значних із них, крім того ще й купці. Підкреслюється, що негативна роль у формуванні і розвитку міст полабсько-прибалтійських слов’ян відіграла східна експансія німецьких феодалів, у ході якої у другій половині ХІІ ст. було зруйновано багато міських центрів на Полаб’ї.Relevance. The system-forming factor of the civilization of the medieval West was the city, which from the moment of its emergence became the driver of socio-economic transformations and the center of administrative-political, ideological and cultural innovations. Despite the recently growing interest of domestic medievalists in the phenomenon of medieval urbanism in Ukrainian medieval studies, the problem of urbanization processes in Polabia in the early Middle Ages remains insufficiently studied. Meanwhile, its study makes it possible to clarify many important issues of the socio-economic and political development of the Slavic tribes of the Elbe and Oder interfluve, as well as the patterns and typological features of the genesis and development of early medieval cities in this region of Europe. The purpose of this article is to comprehensively analyze the urbanization process in Polabia in the 10–12 centuries on the basis of written and archaeological sources, as well as well as special historical literature and its features. Methodologically, the study is based on the principles of historicism, scientificity and authorial objectivity, as well as the use of general scientific (analysis, synthesis, generalization, comparison) and special historical (historical-typological, historical-systemic) methods. Results. During the study, it was established that the cities of the Polabian-Baltic Slavs were mainly formed by the beginning of the 11th century. It was found that the basis of the economic independence of the cities of the Trans-Elbe Slavs was the concentration of craft production and exchange in them. It is proved that the economic factors of the urbanization process in Polabia were closely related to the political ones. It is noted that the formation of early feudal relations among the Slavs of the Elbe and Oder interfluves led to changes in political organization, the emergence of new centers of social life, in which representatives of the emerging ruling class and religious cult were concentrated. It has been established that the topographic structure of the Polabian-Slavic cities in the 10–12 centuries. did not differ significantly from the western Elbe regions of the same period. Conclusions. Judging by the results obtained the early development of cities in Polabia in the 10–12 centuries. mainly took place in the sub-cities near the walls of the towns, which were inhabited primarily by artisans and servants, and in the most significant of them, in addition, merchants. It is emphasized that a negative role in the formation and development of the cities of the Polabian-Baltic Slavs was played by the eastern expansion of German feudal lords, during which in the second half of the 12 century. many urban centers in Polabia were destroyed
Career Orientations of Foreign Students in the Conditions of Labor Market Transformation
No full textДен Сюйтун Кар’єрні орієнтації іноземних студентів в умовах трансформації ринку праці. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення та обґрунтовано вирішення наукової проблеми кар’єрних орієнтацій як важливої складової соціального становлення особистості. Особливу увагу приділено ролі соціальної роботи як чинника підтримки процесу професійного самовизначення молоді, зокрема в умовах соціальної вразливості, кризових обставин або обмежених ресурсів. Запропоновано науково обґрунтовану модель формування кар’єрних орієнтацій, що інтегрує індивідуально-психологічний, соціально- педагогічний, контекстуальний та травмо-інформований підходи до підтримки особистості у її професійному та життєвому виборі.
У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження; визначено об’єкт, предмет, методологічні засади, мету та завдання дослідження; відзначено наукову новизну, практичну значущість дослідження, наведено дані щодо апробації отриманих результатів, а також описано структуру дисертації, виходячи з послідовності розв’язання поставлених завдань.
У першому розділі «Теоретико-методологічні засади вивчення кар’єрних орієнтацій молоді в контексті змін на ринку праці» розглядаються теоретичні підходи до розуміння поняття «кар’єрні орієнтації», їх структура, функції та вплив на соціальне становлення особистості; аналізуються ключові фактори, що зумовлюють трансформацію професійних установок молоді в умовах сучасного ринку праці, включаючи глобалізаційні процеси, цифровізацію, нестабільність зайнятості та соціально-економічні виклики.
Особлива увага приділяється ролі соціальних інститутів - освіти, сім’ї, а також життєвого досвіду у формуванні кар’єрних орієнтацій. Обґрунтовується необхідність міждисциплінарного підходу до дослідження цієї проблематики (з позицій філософії, соціології, психології, педагогіки), вказується на багатомірність досліджуваного явища та специфіку сучасних досліджень кар’єрних орієнтацій у соціальній роботі.
Огляд наукових досліджень показує, що часто предметом дослідження є кар’єра, як соціально-психологічне явище, що відображає динаміку професійного розвитку особистості, її прагнення до самореалізації, досягнення соціального статусу, економічної стабільності та соціального визнання. Кар’єра розглядається не лише як послідовність професійних ролей або етапів зайнятості, а як багатовимірний процес, який включає мотиваційні, ціннісні, культурні, гендерні та контекстуальні аспекти. У сучасних підходах акцент зміщується з лінійної моделі кар’єрного зростання на гнучкі, індивідуалізовані траєкторії, що особливо актуально в умовах нестабільного ринку праці.
Теоретичний аналіз поняття «кар’єрні орієнтації іноземних студентів» показує, що це поняття відображає систему індивідуальних цінностей, мотивів, очікувань і уявлень щодо професійного майбутнього, яка формується під впливом як особистісних чинників (інтереси, здібності, рівень адаптації), так і соціокультурного контексту країни перебування. Кар’єрні орієнтації іноземних студентів значною мірою залежать від особливостей інтеграції в нове освітнє середовище, рівня міжкультурної комунікації, доступу до ринку праці, міграційного статусу, а також від підтримки з боку освітніх і соціальних інституцій.
Проаналізовано сучасні тенденції розвитку ринку праці, які зазнали суттєвих змін під впливом російсько-української війни. Визначено трансформацію структури зайнятості, зростання ролі соціально-орієнтованих професій (у тому числі фахівців соціальної сфери), а також посилення потреби у спеціалістах, залучених до процесів відновлення критичної інфраструктури та реабілітації населення.
Акцентовано увагу на значенні людського капіталу як ключового ресурсу повоєнної відбудови держави. Обґрунтовано необхідність розроблення стратегій збереження, відновлення та розвитку трудового потенціалу, формування гнучких моделей зайнятості й професійної перекваліфікації в умовах післявоєнного відновлення.
Визначено, що у процесі соціального та професійного становлення важливу роль відіграє наявність інституційної підтримки - зокрема, соціальної роботи, як інструменту адаптації, профорієнтації та розвитку кар’єрного потенціалу іноземних здобувачів освіти. Огляд досліджень показує, що з початком повномасштабної війни в Україні іноземні студенти зазнали суттєвих труднощів, пов’язаних із порушенням освітнього процесу, вимушеною евакуацією, втратою соціальних зв’язків, підвищеним рівнем тривожності та невизначеністю щодо подальших академічних і кар’єрних перспектив. Серед ключових викликів також відзначаються проблеми правового статусу, обмежений доступ до освітніх і соціальних послуг, мовні та культурні бар’єри, а також зниження мотивації до продовження навчання в країні, що перебуває у стані війни.
Ці обставини значно вплинули на трансформацію кар’єрних орієнтацій іноземних студентів, зумовивши переоцінку життєвих цілей, зміну пріоритетів і пошук альтернативних можливостей для самореалізації в інших країнах або сферах діяльності. Натомість, виявлено, що сучасне студентство характеризується високим рівнем домагань, соціальною активністю, прагматичними установками на успішну побудову кар’єри, здатністю до подолання труднощів у досягненні освітніх цілей.
Запропоновано теоретичну модель кар’єрних орієнтацій іноземних студентів, як динамічну систему ціннісно-смислових утворень, які відображають ставлення особистості до себе як суб’єкта професійної діяльності, здатного до самореалізації, планування та прийняття рішень у контексті професійного майбутнього. Ці утворення формуються під впливом соціально-економічних (стан ринку праці, доступ до ресурсів, умови працевлаштування) та соціально- демографічних факторів (вік, стать, національність, рівень інтеграції, культурні особливості, соціальний статус).
Кар’єрні орієнтації є не лише продуктом індивідуального розвитку, а й результатом взаємодії особистості з освітнім середовищем, соціальними інституціями та глобальними викликами, такими як війна, міграція, цифровізація або нестабільність соціально-економічної ситуації. У випадку іноземних студентів особливої актуальності набувають аспекти адаптації до нової культурної та професійної реальності, а також доступ до якісної інформаційно-консультативної підтримки в освітньому й соціальному середовищі приймаючої країни.
На основі теоретичної моделі було побудовано емпіричну модель дослідження кар’єрних орієнтацій іноземних студентів в освітньому середовищі університету та розроблено дизайн дослідження.
У другому розділі «Емпіричне дослідження кар’єрних орієнтацій іноземних студентів» представлено опис етапів та методичних засад емпіричного дослідження кар’єрних орієнтацій іноземних студентів. Подано опис програми дослідження та обґрунтування підбору інструментів для дослідження особливостей кар’єрних орієнтацій іноземних студентів, серед яких: напівструктуроване інтерв’ю, психодіагностична методика «Якорі кар’єри» Е.Шейна, шкала «Соціальна самоефективність» розробленого авторського опитувальника «Індекс психосоціального благополуччя іноземного студента в освітньому середовищі», який пройшов процедуру валідизації. Дослідження проводилось на вибірці іноземних і українських студентів, що дозволило здійснити порівняльний аналіз особливостей формування кар’єрних орієнтацій у представників різних соціокультурних середовищ. Такий підхід дав змогу виявити як спільні тенденції (орієнтація на самореалізацію, значущість ментального здоров’я, прагнення до професійної мобільності), так і відмінності, зумовлені культурними установками, очікуваннями щодо ринку праці, рівнем адаптації, а також соціальними та економічними обставинами перебування в Україні.
Дослідження ґрунтується на основних цінностях та етичних принципах соціальної роботи, якими є: повага, такт, визнання гідності та приватності людини, конфіденційність та належна інформованість про хід і результати дослідження.
Було виявлено, що іноземні студенти виявляють усвідомлене і реалістичне ставлення до ринку праці, характеризуючи його як «середовище високої конкуренції», «простір швидких трансформацій» і «непередбачуваних професійних змін». Серед основних труднощів, які студенти прогнозують у процесі працевлаштування, найчастіше називаються: невідповідність здобутих компетентностей вимогам роботодавця, мовний бар’єр, легалізація перебування, складність професійної інтеграції в локальний ринок праці. Іноземні студенти демонструють високу адаптивність, орієнтацію на набуття гнучких навичок (soft skills), пошук альтернативних професійних шляхів, включаючи дистанційну зайнятість, самозайнятість або міжнародну мобільність. Здобуття вищої освіти в українських закладах вищої освіти асоціюється не лише з академічною підготовкою, але й з формуванням міжкультурної компетентності, здатності до комунікації в полікультурному середовищі, а також з володінням кількома мовами (англійською, українською), що розширює горизонти професійної мобільності.
Освітній досвід, отриманий в Україні, розглядається багатьма іноземними здобувачами освіти як цінний капітал для подальшої професійної реалізації, як у країнах походження, так і в міжнародному контексті. Зокрема, студенти із КНР здебільшого демонструють прагматичний підхід до побудови власної кар’єрної траєкторії, керуючись чіткими уявленнями про вимоги сучасного ринку праці. Вони характеризуються високою мотивацією до професійного розвитку, готовністю до конкуренції, постійного самовдосконалення та розширення власних компетентностей, зокрема у сфері цифрових технологій, інформаційної грамотності та мовної підготовки.
Важливим аспектом кар’єрного самовизначення у іноземних студентів є досягнення балансу між кар’єрними можливостями, фінансовою стабільністю та психологічним комфортом у робочому середовищі. Особливе місце у системі цінностей посідає усвідомлення ролі ментального здоров’я як необхідної умови ефективної професійної діяльності та успішного просування кар’єрними сходами. Серед якостей, які детермінують процес ефективного розвитку кар’єрних орієнтацій іноземні студенти виділяють: цілеспрямованість, рішучість, стресостійкість, відповідальність, комунікабельність, здатність до партнерської взаємодії та роботи в команді, ініціативність, наполегливість, а також висока внутрішня мотивація, що проявляється у «любові до своєї справи».
Емпірично виявлені особливості кар’єрних орієнтацій іноземних студентів дозволили глибше зрозуміти мотиваційні установки, професійні очікування та адаптаційні стратегії в умовах навчання за кордоном. Це, у свою чергу, створює підґрунтя для розробки цілеспрямованих програм підтримки, які враховують соціокультурні відмінності, сприяють ефективній професійній орієнтації, розвитку кар’єрного потенціалу та інтеграції іноземних здобувачів освіти в академічне й професійне середовище країни перебування.
Здобуті результати можуть бути використані у практиці соціальної роботи, університетського кар’єрного консультування, профорієнтаційної діяльності, а також при формуванні інституційної політики щодо супроводу іноземних студентів.
У третьому розділі «Розробка моделі кар’єрного супроводу іноземних студентів в освітньому середовищі університету» було проаналізовано та узагальнено форми та методи кар’єрного супроводу іноземних студентів в освітньому середовищі університету. Було виявлено, що сучасні Центри кар’єри в університетах, є достатньо поширеною і актуалізованою практикою підтримки кар’єрного розвитку студентів, водночас, нагальною потребою є розвиток цифрових інструментів Центрів кар’єри, посилення їхньої інтеграції в освітній процес, розширення партнерських зв’язків та уніфікації стандартів надання кар’єрних послуг у закладах вищої освіти України.
Розробка та апробація програми структурованої підтримки кар’єрних орієнтацій іноземних студентів підтвердила її ефективність як засобу підвищення рівня професійної самосвідомості, мотиваційної готовності до працевлаштування та адаптації до особливостей українського ринку праці. Програма може бути запропонована як практичний інструмент підтримки іноземних здобувачів освіти у процесі формування усвідомленої, гнучкої та реалістичної кар’єрної траєкторії, з урахуванням міжкультурного контексту й особистісних потреб.
Подальші кроки досягнення сталого ефекту мають бути зосереджені на інституціалізації подібних заходів у межах діяльності університетських центрів розвитку кар’єри, служб підтримки студентів або підрозділів соціально- психологічного супроводу. Це сприятиме не лише професійній інтеграції іноземних студентів, але й розвитку міжнародного освітнього середовища, підвищенню іміджу українських університетів та зростанню їхньої конкурентоспроможності у глобальному освітньому просторі.
Розроблена теоретико-динамічна модель розвитку професійних орієнтацій іноземного студента в університетському середовищі відображає процесуальний характер розвитку професійних орієнтацій в контексті професійної соціалізації. Модель складається із 4 структурних елементів, які репрезентують складові процесу формування кар’єрних орієнтацій: вхідні параметри (визначають початкову позицію іноземного студента у процесі формування його кар’єрної орієнтації); підходи (визначають методологічні засади розвитку здійснення соціальних інтервенцій в середовищі університетської освіти), механізми (системно організовані процеси, інструменти й умови, що забезпечують цілеспрямоване формування кар’єрної суб’єктності, активності та усвідомленого професійного вибору іноземного студента), результати (репрезентують індикатори ефективності формування кар’єрних орієнтацій, які фіксують якісні зміни в особистісній та професійній сфері іноземного студента).
Реалізація цієї моделі може сприяти ефективному формуванню кар’єрної ідентичності іноземних студентів, їх успішній інтеграції у локальний ринок праці та забезпеченню соціально-професійної мобільності у глобалізованому світі. Вона акцентує важливість активної ролі університету як посередника між студентом і роботодавцем, а також простору для професійного самовизначення та розвитку особистісного потенціалу.Xutong DENG Career Orientations of Foreign Students in the Conditions of Labor Market Transformation. – Qualification Scientific Work in the Manuscript.
Dissertation for the Degree of Doctor of Philosophy in the Field of Knowledge 231 – Social Work, Specialty 23 – Social Work. – Taras Shevchenko National University of Kyiv.
The dissertation study provides a theoretical generalization and substantiates the solution to the scientific problem of career orientations as an important component of the social formation of an individual. Particular attention is paid to the role of social work as a factor in supporting the process of professional self-determination of young people, in conditions of social vulnerability, crisis circumstances or limited resources. A scientifically sound model of career orientation formation is proposed, which integrates individual-psychological, socio-pedagogical, contextual and trauma-informed approaches to supporting an individual in their professional and life choices.
The introduction substantiates the relevance of the research problem; the object, subject, methodological principles, goal and objectives of the study are defined; the scientific novelty, practical significance of the study are noted, data on the approbation of the obtained results are provided, and the structure of the dissertation is described, based on the sequence of solving the tasks set.
The first section, “Theoretical and methodological principles of studying career orientations of youth in the context of changes in the labour market,” considers theoretical approaches to understanding the concept of “career orientations”, their structure, functions and impact on the social formation of the individual; the key factors that determine the transformation of professional attitudes of youth in the conditions of the modern labour market are analysed, including globalization processes, digitalization, employment instability and socio-economic challenges.
Special attention is paid to the role of social institutions - education, family, as well as life experience in the formation of career orientations. The need for an interdisciplinary approach to the study of this issue is substantiated (from the perspectives of philosophy, sociology, psychology, and pedagogy), the multidimensionality of the phenomenon under study and the specifics of modern research on career orientations in social work are indicated.
Particular attention is paid to the role of social institutions - education, family, and life experience in the formation of career orientations. The need for an interdisciplinary approach to the study of this issue is substantiated (from the standpoint of philosophy, sociology, psychology, pedagogy), and the multidimensionality of the phenomenon under study and the specifics of modern research on career orientations in social work are indicated.
A review of scientific research shows that often the subject of research is a career as a socio-psychological phenomenon that reflects the dynamics of a person's professional development, their desire for self-realization, achievement of social status, economic stability and social recognition. A career is considered not only as a sequence of professional roles or stages of employment, but as a multidimensional process that includes motivational, value, cultural, gender and contextual aspects. In modern approaches, the emphasis is shifting from a linear model of career growth to flexible, individualized trajectories, which is especially relevant in an unstable labour market.
Theoretical analysis of the concept of "career orientations of foreign students" shows that this concept reflects a system of individual values, motives, expectations and ideas about the professional future, which is formed under the influence of both personal factors (interests, abilities, level of adaptation) and the socio-cultural context of the host country. The career orientations of international students largely depend on the characteristics of integration into a new educational environment, the level of intercultural communication, access to the labor market, migration status, as well as support from educational and social institutions.
The current trends in the development of the labor market, which have undergone significant changes under the influence of the Russian-Ukrainian war, have been analyzed. The transformation of the employment structure, the growth of the role of socially-oriented professions (including social sphere specialists), as well as the increasing need for specialists involved in the processes of restoring critical infrastructure and rehabilitating the population have been identified.
The importance of human capital as a key resource for the post-war reconstruction of the state has been emphasized. The need to develop strategies for preserving, restoring and developing labor potential, forming flexible models of employment and professional retraining in the conditions of post-war recovery has been substantiated.
It has been determined that in the process of social and professional formation, the presence of institutional support plays an important role - in particular, social work, as a tool for adaptation, career guidance and development of career potential of foreign education seekers. A review of studies shows that with the beginning of the full-scale war in Ukraine, foreign students experienced significant difficulties associated with the disruption of the educational process, forced evacuation, loss of social ties, increased anxiety and uncertainty about further academic and career prospects. Key challenges also include problems with legal status, limited access to educational and social services, language and cultural barriers, as well as a decrease in motivation to continue studying in a country at war.
These circumstances significantly influenced the transformation of the career orientations of foreign students, leading to a reassessment of life goals, a change in priorities and the search for alternative opportunities for self-realization in other countries or fields of activity. Instead, it was found that modern students are characterized by a high level of aspirations, social activity, pragmatic attitudes towards successful career building, and the ability to overcome difficulties in achieving educational goals.
A theoretical model of career orientations of foreign students is proposed as a dynamic system of value-meaning formations that reflect the individual's attitude towards himself as a subject of professional activity, capable of self-realization, planning and decision-making in the context of a professional future. These formations are formed under the influence of socio-economic (labor market status, access to resources, employment conditions) and socio-demographic factors (age, gender, nationality, level of integration, cultural characteristics, social status).
Career orientations are not only a product of individual development, but also the result of the interaction of the individual with the educational environment, social institutions, and global challenges, such as war, migration, digitalization, or instability of the socio-economic situation. In the case of foreign students, aspects of adaptation to a new cultural and professional reality, as well as access to high-quality information and advisory support in the educational and social environment of the host country, are of relevance.
Based on the theoretical model, an empirical model for researching the career orientations of foreign students in the educational environment of the university was built and a research design was developed.
The second section “Empirical study of career orientations of foreign students” presents a description of the stages and methodological principl
On the problem of preserving the traditional calendar, customs and ritual culture of Ukrainians in Slobozhanshchyna (based on materials of folklore and ethnographic research)
No full textАктуальність. Дослідження присвячене збереженню традиційної звичаєво-обрядової культури календарних свят українців Слобожанщини в умовах глобалізації та викликів сьогодення. Нині, коли триває широкомасштабна агресія росії проти України, набуває особливого значення збереження національної спадщини як маркера української ідентичності. Ця проблема для сучасного суспільства є надзвичайно актуальною та надто вагомою під час російсько-української війни. Метою дослідження стало вивчення традиційної календарної звичаєво-обрядової культури слобожан за писемними й архівними джерелами, науковими працями та матеріалами власних польових записів, фіксованих від респондентів у Донецькій і Харківській областях, а також визначити стан збереження традиційної звичаєво-обрядової культури календарних свят українців на Слобожанщині. Методи. Представлена робота ґрунтується на принципах наукового пізнання, застосовуючи загальнонаукові методи – історизму, узагальнення, системний підхід до комплексного вивчення. Водночас використано емпірично-теоретичний метод для висвітлення достовірного аналізу теми в єдиному смисловому цілому та методи безпосереднього спостереження, інтервʼювання та аудіофіксації польового етнографічного матеріалу для зʼясування сучасного стану календарної обрядовості в досліджуваному історико-етнографічному регіоні. Результати. Проаналізовано стан збереження святкової звичаєво-обрядової культури слобожан (храмові свята, поминальні мотиви, розважально-ігрові традиції), а також представлено спільні та відмінні риси в порівнянні з іншими регіонами України. Цінність проведеного дослідження в регіонах Слобожанщини полягає в автентичності та достовірності записів, які є важливим джерелом для широкого кола вчених-етнологів і фольклористів. Матеріали фольклорно-етнографічної експедиції розміщено у фундаментальній багатотомній праці «Етнографічний образ сучасної України» та «Етнографічний образ українців зарубіжжя», періодичних фахових виданнях, збірниках наукових праць та ін. Висновки. Відтак, звичаєво-обрядова культура календарних свят Слобожанщини – це краще надбання національної культури, яку народ плекав протягом століть. Однак, досліджуючи звичаєво-обрядову культуру Слобожанщини, ми дійшли висновку, що її архаїчний пласт (ідеться про давні форми) в регіоні збережений недостатньо. Спогади респондентів переважно спиралися на перекази попередніх поколінь родини. Рідко хто особисто брав участь в обрядодіях, дотримувався давніх традицій. Однак певна звичаєво-обрядова культура існує і донині. Зібраний нами багатий і цінний фольклорно-етнографічний матеріал у Донецькій і Харківській областях України є важливим для представлення національної ідентичності регіону, доповнює скарбницю звичаєво-обрядової культури слобожан і демонструє спільність традицій єдиного народу. Сподіваємося, що зібраний нами фольклорно-етнографічний матеріал, окрім своєї безперечної цінності як важливого наукового джерела, і надалі матиме прикладне значення, зокрема при укладанні етнографічних і лінгвістичних атласів, різних тематичних праць і під час підготовки лекційних курсів для студентів та аспірантів.Relevance. The study is devoted to the preservation of the traditional customs and ritual culture of calendar holidays of Ukrainians of Slobozhanshchyna in the conditions of globalization and challenges of the present. Nowadays, when large-scale Russian aggression against Ukraine continues, the preservation of national heritage as a marker of Ukrainian identity acquires special importance. This problem for modern society is extremely relevant and especially significant during the Russian-Ukrainian war. The aim of the research was to study the traditional calendar, customs and ritual culture of the Slobozhans based on written and archival sources, scientific works and materials of their own field notes recorded from respondents in the Donetsk and Kharkiv regions, as well as to determine the state of preservation of the traditional customs and ritual culture of calendar holidays of Ukrainians in the Slobozhan region. Methods. The presented work is based on the principles of scientific knowledge, applying general scientific methods – historicism, generalization, a systematic approach to comprehensive study. At the same time, the empirical-theoretical method was used to highlight a reliable analysis of the topic in a single semantic whole, and the methods of direct observation, interviewing and audio recording of field ethnographic material were used to clarify the current state of calendar rituals in the studied historical and ethnographic region. Results. The state of preservation of the festive customs and ritual culture of the Slobozhans (temple holidays, memorial motifs, entertainment and game traditions) is analyzed, and common and distinctive features are presented in comparison with other regions of Ukraine. The value of the research conducted in the regions of Slobozhanshchyna lies in the authenticity and reliability of the records, which are an important source for a wide range of ethnologists and folklorists. The materials of the folklore and ethnographic expedition are placed in the fundamental multi-volume work «Ethnographic Image of Modern Ukraine» and «Ethnographic Image of Ukrainians Abroad», periodicals, collections of scientific works, etc. Conclusions. Therefore, the customs and rituals of the calendar holidays of Slobozhanshchyna are the best heritage of the national culture that the people have cherished for centuries. However, studying the customs and rituals of Slobozhanshchyna, we came to the conclusion that its archaic layer (i.e., ancient forms) has not been sufficiently preserved in the region. The memories of the respondents were mainly based on the traditions of previous generations of the family. Rarely did anyone personally participate in the rituals or adhere to ancient traditions. However, a certain customs and rituals culture exists to this day. The rich and valuable folklore and ethnographic material collected by us in the Donetsk and Kharkiv regions of Ukraine is important for presenting the national identity of the region, complements the treasury of the customs and rituals of the Slobozhans, and demonstrates the commonality of traditions of a single people. We hope that the folklore and ethnographic material we have collected, in addition to its undeniable value as an important scientific source, will continue to have applied significance, in particular when compiling ethnographic and linguistic atlases, various thematic works, and when preparing lecture courses for students and postgraduates
Functions of the Scribones in the Context of Byzantine Diplomacy in the 540s – 580s
No full textАктуальність. Активізація зовнішньої політики Візантійської імперії за правління Юстиніана І (527–565 рр.) супроводжувалася формуванням нових спеціальних підрозділів, серед яких особливе місце посіли скрибони (лат. scribones). Вивчення їхньої ролі є важливим для розуміння еволюції військово-адміністративної та дипломатичної систем Візантії, оскільки скрибони поєднували функції елітної охорони, дипломатичних кур’єрів та виконавців спеціальних імперських доручень. Обмеженість та фрагментарність джерельної бази робить цю тему актуальною для сучасної візантиністики, адже дозволяє уточнити особливості функціонування апарату влади в період максимальної територіальної експансії Імперії. Метою розвідки є встановлення основних функцій та повноважень скрибонів у контексті військової та дипломатичної систем Візантійської імперії VI ст., а також визначення хронологічних меж їхнього існування на основі компаративного аналізу конкретних місій та залучення доробку сучасної візантиністики. Методи. Дослідження базується на компаративному аналізі свідчень сучасників VI ст. – Агафія Міренейського, Менандра Протектора, Феофілакта Сімокатти, Іоанна Ефеського. Застосовано методи історичної критики джерел, порівняльного аналізу прецедентів місій за участю скрибонів та узагальнення напрацювань американських і європейських візантиністів ХХ ст. Результати. На відміну від традиційних елітних підрозділів (доместиків, протекторів доместиків, схоларіїв, ескубіторів), скрибони переважно виконували функції дипломатичних посланців, супроводу та охорони полководців і високопоставлених полонених. Проаналізовано ключові місії за участю скрибонів Антемія, Метріана, Нарсеса та Коментіола, зокрема: ув’язнення папи Вігілія (537–555), розслідування вбивства царя колхів Губаза (554 р.) та переговори з аварським каганом Баяном (583 р.). Джерела підкреслюють вищий статус скрибонів порівняно зі звичайними воїнами діючої армії. Висновки. Проведений аналіз свідчить, що скрибони становили особливий підрозділ, який обслуговував потреби як військової, так і дипломатичної сфери імперії за Юстиніана І та в наступні десятиліття. Отримані дані дозволяють уточнити їхнє місце в ієрархії візантійських сил та підтверджують існування корпусу скрибонів принаймні від 40-х рр. VI ст.The intensification of the Byzantine Empire’s foreign policy during the reign of Justinian I (527–565) was accompanied by the formation of new specialized units, among which the scribones held a distinctive place. Studying their role is crucial for understanding the evolution of the early Byzantine military-administrative and diplomatic systems, as the scribones combined functions of elite guards, diplomatic couriers, and executors of special imperial assignments. The limited and fragmentary nature of the source base makes this topic highly relevant for contemporary Byzantine studies, as it allows for clarifying the peculiarities of the power apparatus functioning during the period of the empire’s maximum territorial expansion. The aim of this study is to establish the primary functions and powers of the scribones within the context of the Byzantine Empire’s military and diplomatic systems in the 6th century, as well as to determine the chronological boundaries of their existence based on a comparative analysis of specific missions and the incorporation of achievements from modern Byzantine scholarship. Methods. The research is based on a comparative analysis of testimonies from 6th-century contemporaries – Agathias Scholasticus, Menander Protector, Theophylact Simocatta, John of Ephesus. Methods applied include historical source criticism, comparative analysis of precedents involving scribones’ missions. Results. Unlike traditional elite units, the scribones primarily performed functions as diplomatic envoys, escorts, and guards for generals and high-ranking captives. Key missions involving scribones Anthemius, Metrianus and Comentiolus were analyzed, including: the imprisonment of Pope Vigilius (537–555), the investigation into the murder of the Colchian king Gubazes (554), and negotiations with the Avar khagan Bayan (583). The sources emphasize the scribones’ higher status compared to ordinary soldiers of the active army. Conclusions. The conducted analysis indicates that the scribones constituted a unique hybrid unit that served the needs of both the military and diplomatic spheres of the empire under Justinian I and in subsequent decades. The obtained data allow for refining their place in the hierarchy of Byzantine forces and confirm the existence of the scribones corps at least from the 540s
Avar Embassy to Constantinople in 565
No full textАктуальність. Дослідження посольства аварів до Константинополя 565 р. є важливим для розуміння механізмів пізньоантичної дипломатії, зокрема політики субсидій щодо кочових народів. Ця подія стала ключовим моментом переходу від відносно толерантного курсу Юстиніана І (527–565) до жорсткішої зовнішньої політики Юстина ІІ (565–578), що вплинула на подальший розвиток аваро-римських відносин та баланс сил на Дунайському кордоні Імперії. Тема залишається актуальною через брак спеціальних розробок, присвячених саме цій місії, попри її значення для історії аварської експансії. Метою дослідження є реконструкція ходу, змісту та наслідків посольства аварів до імператора Юстина ІІ у листопаді – грудні 565 р., а також визначення його місця в контексті дипломатії аварів та Імперії другої половини VI – початку VII ст. Методи. Дослідження базується на аналізі наративних джерел епохи, насамперед фрагментів «Історії» Менандра та «Церковної історії» Іоанна Ефеського. Додатково залучено свідчення Коріппа Африкана Граматика, Павла Диякона, Феофана Сповідника, та преамбулу новели № 148 Юстина ІІ. Застосовано методи джерелознавчого аналізу, порівняльного зіставлення свідчень різних авторів, а також історичної реконструкції подій з урахуванням та політичного контексту епохи. Результати. Встановлено, що посольство прибуло до Константинополя через кілька днів після смерті Юстиніана І (14 листопада 565 р.), ймовірно наприкінці листопада – на початку грудня. Аварські посланці вимагали продовження субсидій та територіальних поступок, апелюючи до договору 557–558 рр. та завуальовано погрожуючи імператору. Юстин відмовив у субсидіях і подарунках, звинувативши аварів у порушенні попередніх зобов’язань та демонструючи нову політику відмови від систематичних виплат варварам. Посли були відправлені без традиційних дарів, що стало остаточним розривом дипломатичних відносин на найближчі роки. Висновки. Хід та наслідки посольства 565 р. ілюстрували нестабільність дипломатії між аварами та Римською імперією, зумовлену дуалістичним характером політики кочовиків. Відмова Юстина була обґрунтованою з огляду на попередні порушення договору аварами та фінансовий стан Імперії. Ця подія визначила подальший агресивний курс аварів щодо Константинополя, а також виступила одним із факторів війни 568–570 рр. між сторонами. Результати дослідження підтверджують необхідність подальшого вивчення окремих дипломатичних місій як індикаторів ширших змін у зовнішній політиці Константинополя середини-другої половини VI ст.Relevance. The study of Avar embassy to Constantinople in 565 is essential for understanding the mechanisms of Late Antiquity diplomacy, particularly the policy of subsidies toward nomadic peoples. This event marked a pivotal moment in the transition from the relatively tolerant foreign policy of Justinian I (527–565) to the more assertive approach of Justin II (565–578), which significantly influenced the subsequent development of Avar-Roman relations and the balance of power along Danube frontier of the Empire. The topic remains relevant due to the lack of dedicated scholarly works focused specifically on this embassy, despite its importance for the history of Avar expansion in Europe. Аim of the research is to reconstruct the course, content, and consequences of Avar embassy to Emperor Justin II in November – December 565, as well as to determine its place within the broader context of Avar-Byzantine diplomacy in the second half of 6th and early 7th centuries. Methods. The study is based on a critical analysis of contemporary narrative sources, primarily fragments from the «History» of Menander the Guardsman and «Ecclesiastical History» by John of Ephesus. Additional evidence is drawn from the works of Corippus, Paul the Deacon, Theophanes the Confessor, and preamble to Novel No. 148 of Justin II. The methodology includes source criticism, comparative analysis of testimonies from different authors, and historical reconstruction of events, taking into account the diplomatic protocol and political context of the era. Results. It has been established that the embassy arrived in Constantinople shortly after the death of Justinian I (14 November 565), most likely in late November or early December. The Avar envoys demanded the continuation of subsidies and territorial concessions, referring to the treaty of 557–558 and issuing veiled threats to the emperor. Justin II firmly refused the subsidies and gifts, accusing the Avars of breaching prior obligations and signalling a new policy of rejecting systematic payments to barbarians. The envoys were dismissed without the customary gifts, marking a definitive rupture in diplomatic relations for the immediate years ahead. Conclusions. Embassy of 565 illustrates the inherent instability of diplomacy between the Avars and the Roman Empire, rooted in the duplicitous nature of nomadic policy. Justin’s refusal was justified in light of the Avars’ earlier violations of the treaty and Empire’s financial difficulties. This event shaped the subsequent aggressive stance of Avars toward Empire and served as one of the factors leading to the war between the two sides in 568–570. The findings of the study underscore the need for further examination of individual diplomatic missions as indicators of broader shifts in Constantinople’s foreign policy during the mid-to-late 6th century
Educational Work in Vocational and Technical Education Institutions of the Ukrainian SSR in the Conditions of Liberalization 1985–1991
No full textАктуальність. Заклади освіти в УРСР виступали не лише засобом формування професійних кадрів, а й інструментом конструювання радянської ідентичності, система виховання базувалася на марксистській ідеології та стратегічних планах партії сформувати денаціоналізовану спільноту – радянський народ. В умовах «перебудови» та гласності 1985–1991 рр. в УРСР, наростання кризи офіційної ідеології виникла потреба модернізувати навчально-виховний процес в закладах професійно-технічної освіти. Вивчення цього досвіду не втратило актуальності і на сучасному етапі. Мета дослідження – простежити вплив процесів лібералізації періоду «перебудови» на виховну роботу в закладах професійно-технічної освіти УРСР. Методи. Використані принципи історизму, науковості, методи аналітичного, описового і критичного аналізу допомогли проаналізувати особливості виховної роботи в закладах профтехосвіти відповідно до історичних обставин та ліберальних суспільно-політичних змін. Результати дослідження. У статті установлено, що реформа профтехосвіти 1984 р. передбачала покращення якості комуністичного, ідейного виховання молоді. На практиці партійно-комсомольські організації закладів освіти втрачали вплив на молодь. В умовах обов’язкової середньої освіти значна частина «педагогічно проблемних учнів» після школи поповнювали лави профтехучилищ, що потребувало додаткових виховних заходів. На фоні політики гласності в молодіжному середовищі поширювалися західні культурні цінності. Офіційні навчальні матеріали були наповнені старими комуністичними тезами, у методиці виховання переважали масові колективні форми над індивідуальною роботою. Альтернативу освітньої діяльності в ПТУ пропонували прогресивні педагоги через уведення у виховний процес елементів народознавства, краєзнавства, українізацію системи профтехосвіти. Висновки. В умовах політико-ідеологічної кризи прогресивна частина педагогічної інтелігенції УРСР почала пошук антикризових моделей розвитку освіти та засобів виховання через використання історичного досвіду, національної пам’яті і кращих традицій української культури.Relevance. Educational institutions in the Ukrainian SSR acted not only as a means of forming professional personnel, but also as a tool for constructing Soviet identity; the education system was based on Marxist ideology and the party’s strategic plans to form a denationalized community – the Soviet people. In the conditions of «perestroika» and glasnost of 1985–1991 in the Ukrainian SSR, the growing crisis of official ideology, there was a need to modernize the educational process in vocational education institutions. The study of this experience has not lost its relevance at the present stage. The research goal – is to trace the impact of the liberalization processes of the «perestroika» period on educational work in vocational education institutions of the Ukrainian SSR. Methods – the used principles of historicism, scientificity, methods of analytical, descriptive and critical analysis helped to analyze the features of educational work in vocational education institutions in accordance with historical circumstances and liberal socio-political changes. The research results. The study found that the 1984 vocational education reform provided for an improvement in the quality of communist, ideological education of young people. In practice, party and Komsomol organizations in educational institutions were losing influence over young people. In the context of compulsory secondary education, a significant portion of «pedagogically problematic students» joined vocational schools after school, which required additional educational measures. Against the backdrop of the policy of glasnost, Western cultural values spread among the youth community. Official educational materials were filled with old communist theses, and the teaching methodology was dominated by mass collective forms over individual work. An alternative to educational activities in vocational schools was proposed by progressive teachers through the introduction of elements of ethnography, local history, and the Ukrainianization of the vocational education system into the educational process. Conclusions. In the conditions of political and ideological crisis, the progressive part of the pedagogical intelligentsia of the Ukrainian SSR began to search for anti-crisis models of development of education and means of upbringing through the use of historical experience, national memory and the best traditions of Ukrainian culture
УПРАВЛІННЯ ЄДИНИМ МАЙНОВИМ КОМПЛЕКСОМ(ПОРТФЕЛЕМ АКТИВІВ – КОМПЛЕКСОМ РІЗНИХ ТИПІВ АКТИВІВ),ЩО ЗДІЙСНЮЄ АРМА ТА ТИМЧАСОВА АДМІНІСТРАЦІЯ В БАНКІВСЬКИХ УСТАНОВАХ:ПОРІВНЯЛЬНИЙ АСПЕКТ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ
Get PDFB a c k g r o u n d . The issue of effective management of assets derived from corruption and other criminal activities has remained highly relevant in Ukraine since the establishment of the ARMA in 2015. In addition to asset management carried out by ARMA, there are other instances in which the state manages property that is not in its ownership. The purpose of this study is to examine the legal framework governing the temporary management of assets that are not state-owned and to identify the key features of such regulatory mechanisms.
M e t h o d s . This work is grounded in general scientific methods, particularly the comparative method of legal analysis, as well as specific legal research techniques, including the formal legal method. The comparative approach is employed to juxtapose the legal norms and their implementation in the context of various legal institutions, including ARMA and DGF. The formal legal method is applied to analyze the legal provisions that regulate property relations in the cases discussed.
R e s u l t s . This paper addresses the pressing issue of legal regulation concerning the temporary state management of assets owned by private or non-state entities. The author conducts a comparative analysis of two institutional mechanisms: the asset management activities carried out by ARMA and the temporary administration implemented in insolvent banks. The study draws upon current Ukrainian and EU legislation. The author emphasizes the necessity of maintaining the integrity of an enterprise as a single property complex, arguing that its total economic value significantly exceeds the aggregate value of its individual components.
C o n c l u s i o n s . The comparative analysis reveals several shared characteristics between the two mechanisms. Legal basis for transfer of management: a decision issued by a competent state authority (a court or asset; the National Bank of Ukraine); Ownership status of the managed property: the assets do not belong to the state; Purpose of management transfer: to preserve the economic value of assets and protect public interests (such as combating corruption and safeguarding depositors' rights); Nature of management: temporary, with clearly defined duration or termination conditions. Despite differences in their legal foundations, both mechanisms reflect similar approaches to the effective and temporary management of non-state-owned assets.В с т у п . Тема ефективного управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, є актуальною в Україні з моменту створення Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами (АРМА) у 2015 році. Окрім управління активами, що здійснює АРМА, існують також інші випадки, коли держава управляє об'єктами, які не є її власністю. Мета роботи – висвітлити результати дослідження особливостей правового регулювання відносин, пов'язаних із тимчасовим управлінням майном, яке не належить державі.
М е т о д и. Робота виконана на підставі загальнонаукового (порівняльний метод пізнання) і спеціального методу наукового пізнання (формально-юридичний). Порівняльний метод наукового пізнання виявляється у зіставленні правових норм і їх реалізації в контексті різних правових інституцій (АРМА та ФГВФО). Формально-юридичний метод застосований для аналізу правових норм, що регулюють правовідносини в описаних у дослідженні випадках.
Р е з у л ь т а т и . У статті розглянуто актуальну проблема правового регулювання тимчасового управління державою активами, що належать іншим суб'єктам. Автор зосереджується на порівняльному аналізі двох механізмів: управління активами, яке здійснює АРМА, і діяльності тимчасової адміністрації, що вводиться Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО) у неплатоспроможних банках. Дослідження ґрунтується на аналізі чинного законодавства України, зокрема Цивільного кодексу, низки законодавчих актів, а також на положеннях директив ЄС. Увагу закцентовано на важливості збереження єдиного майнового комплексу як цілісного функціонуючого підприємства й тому, що його вартість має значно перевищувати сумарну вартість окремих елементів.
В и с н о в к и . У процесі порівняння виявлено низку спільних рис для цих двох випадків. Підстава для передання в управління – рішення уповноваженого державного органу (суду / власника для АРМА, НБУ для ФГВФО). Приналежність об'єкта: майно не належить державі. Мета передання в управління: збереження економічної вартості активів і забезпечення інтересів держави (боротьба з корупцією, захист вкладників). Характер управління: управління є тимчасовим і має чітко визначені строки або умови припинення. Зроблено висновок, що, незважаючи на різну правову основу, обидва механізми демонструють подібні підходи до ефективного тимчасового управління недержавним майном