Institutional repository of Taras Shevchenko National University of Kyiv eKNUTSHIR
Not a member yet
15422 research outputs found
Sort by
ІДЕЇ ТРУДОВОГО ВИХОВАННЯ В ПЕДАГОГІЧНІЙ СПАДЩИНІ Д. СЕРГІЄНКА
No full textBackground. The demands of modern educatіon drіve educators to seek new, contemporary, and effectіve teachіng technologіes that support hіgher learnіng outcomes and іntegrate іnnovatіve practіces іnto the educatіonal process. One key goal іn educatіon іs to foster students' іnterest іn learnіng and creatіvіty. Resul ts . Thіs can be achіeved by applyіng modern educatіonal technologіes іn the classroom, whіch dіversіfy teachіng methods and resources, thereby enhancіng students' creatіve engagement. These technologіes allow for the effectіve organіzatіon of educatіonal processes, support a learner-centered approach, and іncorporate advanced technіcal and іnformatіon-communіcatіon technologіes. We belіeve thіs іs achіevable through the use of іnnovatіve teachіng methods wіthіn hіgher educatіon. Vіsualіzatіon technologіes, іn partіcular, іncrease the іnformatіonal rіchness of the educatіonal process, reduce the tіme and effort students need to understand and engage wіth materіal, sustaіn hіgh learnіng speeds, and effіcіently organіze students' educatіonal and cognіtіve actіvіtіes durіng theіr professіonal traіnіng. The use of vіsualіzatіon technologіes іn professіonal traіnіng focuses on buіldіng future teachers' awareness of modern strategіes, technіques, methods, and tools for vіsualіzіng educatіonal content. Іt also develops theіr skіlls іn utіlіzіng these tools to address specіfіc pedagogіcal challenges accordіng to current educatіonal approaches. Vіsualіzatіon technologіes make іt possіble to achіeve multіple pedagogіcal objectіves, such as іntensіfyіng the learnіng experіence, actіvatіng students' cognіtіve engagement, and fosterіng the development of crіtіcal and vіsual thіnkіng. They also support vіsual perceptіon, the representatіon of knowledge through іmages, knowledge transfer, pattern recognіtіon, and an overall іncrease іn vіsual lіteracy and vіsual culture. Conc lus і ons . Іn modern pedagogіcal scіence and practіce, these technologіes are essentіal for enhancіng the learnіng process, actіvatіng cognіtіve engagement, and ensurіng the hіgh-qualіty professіonal preparatіon of future educators.Вступ. Досліджується педагогічна спадщина професора кафедри педагогіки Київського національного університету імені Тараса Шевченка Д. Сергієнка та його ідеї щодо трудового виховання в закладах освіти. Результати. До плеяди непересічних постатей вітчизняної педагогіки чия наукова спадщина, освітня та громадська діяльність заслуговують на всебічне вивчення належить відомим ученим, організаторам інноваційних процесів у закладах середньої і вищої освіти, професорам які в різний час працювали на кафедрі педагогіки. Вивчення педагогічної спадщини покликане встановити місце і роль відомих вчених у розв'язку актуальних проблем навчання й виховання на різних освітніх рівнях, систематизувати й комплексно представити їхні теоретичні ідеї, пропозиції й рекомендації; узагальнити досвід діяльності як педагогів, окресливши можливі шляхи впровадження прогресивних поглядів в сучасному освітньому процесі. Висновки. Аналізуючи біографічні дані та творчу спадщину Д. Сергієнка, вчені розкрили головні чинники формування його як педагога та науковця: вплив родинного середовища на вибір майбутньої професії; навчальну діяльність в закладах освіти; соціально-економічні умови певного історичного періоду. У процесі дослідження визначено напрями наукової та педагогічної діяльності Д. Сергієнка; провідні педагогічні ідеї; схарактеризовано й узагальнено теоретико методичні підходи до організації виховного процесу. Натепер науково-педагогічні погляди Д. Сергієнка залишаються актуальними. Трудове виховання професор вбачав у таких видах діяльності: навчальній, трудовій, суспільно-корисній. Дослідження науково-педагогічної спадщини Дмитра Лавровича Сергієнка дає підстави стверджувати, що педагог розглядав успішне здійснення політехнічної освіти і трудового виховання необхідною умовою реалізації мети освіти – виховання всебічно розвиненої і гармонійної особистості
Проблеми корекції англійської вимови на першому курсі у лінгвістичному ВНЗі
No full textThe article examines the problems associated with correcting the English pronunciation of first-year students majoring in linguistic disciplines at higher education institutions. The authors emphasize that phonetic training cannot be considered a secondary component of language education, since the quality of pronunciation directly affects speech intelligibility, the effectiveness of oral communication, and the professional suitability of future philologists and translators. Pronunciation functions as an indicator of foreign-language competence, influencing both how speech is perceived by the listener and how the speaker is evaluated. The paper outlines the key parameters of phonetic competence, including accent, comprehensibility, and intelligibility. Particular attention is paid to the risk of fossilization of non-target articulatory and prosodic patterns if insufficient attention is paid to pronunciation at the initial stage of language learning.
The authors propose a model of intensive initial pronunciation correction that involves systematic practice of articulatory settings, auditory categories, and intonation contours through the use of authentic audio materials, self-recording of speech, and technological tools such as Computer-Assisted Pronunciation Training (CAPT) and Automatic Speech Recognition (ASR). The importance of combining segmental and suprasegmental levels is emphasized, as well as maintaining a balance between a concentrated introductory block of phonetic training and distributed support throughout the semester. Special attention is given to the role of phonetic laboratories and individualized feedback, which significantly enhance the effectiveness of instruction.
The article presents arguments in favor of integrating pronunciation correction into the first-year curriculum as a compulsory module that ensures stable phonological control and improves the quality of oral interaction. In addition, the prospects of using dramatized activities as a second stage in developing intonational expressiveness and communicative flexibility are outlined. It is concluded that systematic pronunciation correction contributes to the development of the professional competence of future philologists, reduces the risks of phonetic interference, and corresponds to contemporary trends in teaching English as a global language.У статті аналізуються проблеми корекції англійської вимови студентів першого курсу лінгвістичних спеціальностей, що навчаються у закладах вищої освіти. Автори підкреслюють, що фонетична підготовка не може розглядатися як другорядний компонент мовної освіти, адже якість вимови безпосередньо впливає на розбірливість мовлення, успішність усної комунікації та професійну придатність майбутніх філологів і перекладачів. Вимова виступає маркером іншомовної компетентності, визначаючи як сприймається мовлення адресатом та як оцінюється самим мовцем. У роботі окреслено ключові параметри фонетичної компетентності – акцентованість, зрозумілість (comprehensibility) та фактична розбірливість (intelligibility). Звертається увага на небезпеку закріплення нецільових артикуляційних і просодичних патернів у разі недостатньої уваги до вимови на початковому етапі навчання.
Автори пропонують модель інтенсивної первісної корекції, що передбачає систематичне відпрацювання артикуляційних установок, слухових категорій та інтонаційних контурів із використанням аутентичних аудіоматеріалів, самозапису мовлення та технологічних інструментів (CAPT, ASR). Підкреслюється важливість поєднання сегментного та супрасегментного рівнів, а також баланс між концентрованим початковим блоком і розподіленою підтримкою протягом семестру. Окремо розглядається роль фонетичних лабораторій та індивідуалізованого зворотного зв’язку, що підсилюють ефективність навчання.
У статті наведено аргументи на користь інтеграції фонетичної корекції у програму першого курсу як обов’язкового модуля, що забезпечує стабільність фонологічного контролю та підвищує якість усної взаємодії. Додатково окреслено перспективи використання драматизованих занять як другого етапу розвитку інтонаційної виразності та комунікативної гнучкості. Узагальнено, що системна корекція вимови сприяє формуванню професійної компетентності майбутніх філологів, знижує ризики фонетичної інтерференції та відповідає сучасним тенденціям викладання англійської як глобальної мови
Управління маєтками Чарторийських у Подільському воєводстві в другій половині XVIII століття
No full textBackground. In the second half of the eighteenth century, magnate estates were a significant part of the economic life of the Polish–Lithuanian Commonwealth. Among them, the Podolian estates of the Czartoryski family were among the largest and best organised private properties of the period. Their system of administration combined central financial control with local management, helping to create an early form of estate bureaucracy and to maintain economic stability.
Methods. The study is based on the principles of historicism and objectivity. It applies source analysis, comparative and structural-functional methods, together with elements of a prosopographical approach.
Results. The management of the Czartoryski estates in Podolia followed a clear hierarchy of officials — from the general commissioner and general economist to local estate managers (key economists), administrators of manorial farms (folwarks), and specialised officers who supervised servants, craftsmen, and peasants. This system allowed for effective supervision, regular reporting, and constant communication between local officials and the owners. Pay levels depended on duties and on the importance of the administrative unit in which the official served. Remuneration included cash payments, provisions in kind, one-off bonuses, and lifelong pensions.
Conclusions. The Czartoryski family’s experience in managing their Podolian estates shows that the efficiency of a large estate depended not only on its size but also on the quality of its administration. Their decentralised system, based on personal trust and loyalty, combined control with flexibility. Through fair rewards and care for their employees, the Czartoryskis created a stable administrative structure that supported economic growth and strengthened the family’s political position in the second half of the eighteenth century.
Keywords: magnate estate, Czartoryski family, officials, estate administration, Podolian Voivodeship, nobility, Polish–Lithuanian Commonwealth.Вступ. У другій половині XVIII ст. магнатські маєтки були важливим елементом економічного життя Речі Посполитої. Серед них вирізнялися подільські володіння родини Чарторийських – один із найбільших приватних комплексів того часу. Їхня ефективна адміністративна система поєднувала централізований фінансовий контроль і місцеве управління, що сприяло формуванню ранньої «маєткової бюрократії» та стабільності господарства.
Методи. Дослідження ґрунтується на принципах історизму й об’єктивності. Застосовано джерелознавчий, порівняльний і структурно-функціональний методи, а також елементи просопографічного підходу.
Результати. Встановлено, що управління подільськими володіннями Чарторийських спиралося на ієрархічну структуру вищих урядників – від генерального комісара й генерального економа до економів ключів, адміністраторів фільварків і спеціалізованих офіціалістів, які управляли фільварковою челяддю, ремісниками та селянами. Система забезпечувала ефективний контроль за господарством, регулярну звітність і постійний обмін інформацією між місцевими урядниками та власником. Виявлено, що рівень оплати праці визначався обсягом обов’язків і значенням ключа, у якому служив урядник. Матеріальна винагорода включала грошові виплати, натуральне забезпечення, одноразові гратифікації й пожиттєві пенсії.
Висновки. Досвід Чарторийських у керуванні подільськими маєтками демонструє, що ефективність великого господарства визначалася не лише масштабами володінь, а насамперед якістю управління. Децентралізована структура, побудована на особистій довірі та лояльності урядників, поєднувала контроль і гнучкість у прийнятті рішень. Завдяки матеріальним заохоченням і турботі про службовців Чарторийським вдалося створити стійкий адміністративний апарат, який забезпечував економічне зростання та підтримував політичну вагу родини в другій половині XVIII століття.
Ключові слова: магнатський маєток, Чарторийські, урядники, офіціалісти, Подільське воєводство, шляхта, Річ Посполита
Граматичні особливості іменних частин французької мови епохи середньовіччя
No full textThe article examines the grammatical features of the nominal parts of the French language, nouns, pronouns, and adjectives of the Middle Ages. An analysis of their morphological and syntactic evolution between the IXth and Vth centuries is carried out.
The system of the nominal parts of speech in medieval French is distinguished by the presence of a system of two cases, inherited from Latin, which persisted until the 14th century and then gradually disappeared. This case system regulated the agreement of nouns, pronouns, and adjectives, indicating syntactic functions without the systematic use of prepositions. Research shows that the grammatical gender that already existed in Old French differed from modern French, as some nouns changed gender during the medieval period. The grammatical meaning of the singular was a subject to relatively stable agreement rules, while the morphology of the plural underwent significant changes.
Medieval pronouns had greater morphological diversity than pronouns in modern French, with distinct case forms and a system of pronouns. Medieval adjectives agreed in case, gender, and number with the noun, and their syntactic position varied according to semantic and stylistic criteria.
This diachronic analysis shows that the gradual simplification of the medieval system of the nominal parts of speech, especially the loss of the case system, profoundly restructured the French grammar, shifting the emphasis in syntax to the word order and the use of prepositions. These transformations are an important stage in the evolution of the French language to its modern form.У статті досліджуються граматичні особливості іменних частин середньовічної французької мови, зокрема іменників, прикметників та займенників. Здійснено аналіз їх морфологічної та синтаксичної еволюції впродовж IX–XV століть.
Система іменних частин мови середньовічного французького періоду характеризується наявністю двовідмінковій системи, успадкованої від латини, яка функціонувала до XIV століття, після чого поступово зникла. Ця система відмінків регулювала узгодження іменників, займенників та прикметників, маркуючи синтаксичні функції без систематичного використання прийменників.
Дослідження засвідчує, що граматичний рід, уже закріплений у старофранцузькій мові, демонстрував відмінності порівняно із сучасною французькою мовою: окремі іменники змінювали родову приналежність протягом середньовічного періоду. Категорія числа підпорядковувалася відносно стабільним правилам узгодження, проте морфологія множини зазнала значних трансформацій.
Середньовічний прикметник узгоджувався за відмінком, родом і числом з іменником, а його синтаксична позиція варіювалася залежно від семантичних і стилістичних критеріїв. Середньовічні займенники виявляли багатшу морфологічну варіативність порівняно із сучасними, маючи окремі відмінкові форми та факультативну систему суб'єктних займенників.
Цей діахронічний аналіз показує, що поступове спрощення середньовічної системи іменних частин мови, особливо втрата системи відмінків, глибоко реструктурувало французьку граматику, змістивши акцент у синтаксисі на порядку слів і широкому вживанні прийменників. Ці трансформації становлять ключовий етап в еволюції французької мови до її сучасної форми
«Kyiv in Three Days»: Defending the Capital
No full textАктуальність. Стаття присвячена темі синергії військових та цивільних в обороні столиці у перші дні російської агресії. У полі зору дослідження перебувають події перших трьох днів (24–26 лютого 2022 р.) Київської оборонної операції, впродовж яких було зруйновано плани ворога щодо швидкого захоплення Києва та здійснено перші кроки з трансформації життя столиці в умовах війни. Мета роботи полягає в аналізі перебігу бойових дій навколо Києва у перші три дні російської агресії крізь призму ключових факторів, що зумовили провал стратегії «бліцкригу», а також в оцінці ефективності заходів міської влади щодо забезпечення стійкості міста в умовах безпосередньої воєнної загрози. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму та об’єктивності. Використано історико-хронологічний метод для відтворення послідовності оборонних дій, системний підхід для аналізу взаємодії військових та цивільних структур, а також метод критичного аналізу джерел для опрацювання інформації періоду 24–26 лютого 2022 року. У результаті дослідження доведено ефективність оборонних дій навколо стратегічно важливих аеродромів для зриву «бліцкригу» російських військ, що свідчило про завчасну підготовку до вторгнення та спланований захист цих об’єктів. Підкреслено важливість синергії дій військових і цивільних, а також високий рівень мобілізації та самоорганізації киян. Висновки. Дана тема перебуває на початковій стадії вивчення. Подальшого аналізу потребує «міський характер» російсько-української війни, персоналізація героїв у контексті біографістики, а також дослідження змін міського укладу, способу життя, навчання та виживання мешканців. Перспективним є вивчення процесів переміщення населення, змін демографічної та соціальної структури столиці.Relevance. The article is devoted to the synergy between the military and civilians in the defense of the capital during the first days of Russian aggression. The study focuses on the events of the first three days (February 24–26, 2022) of the Kyiv Defense Operation, during which the enemy’s plans for a rapid seizure of Kyiv were thwarted, and the initial steps were taken to transform life in the capital under wartime conditions. The aim of the work is to analyze the course of military operations around Kyiv during the first three days of the Russian invasion, identifying the key factors that led to the failure of the «blitzkrieg» strategy, and to evaluate the effectiveness of the city authorities’ measures regarding the city’ resilience under immediate military threat. The research methodology is based on the principles of historicism and objectivity. The historical-chronological method was used to reconstruct the sequence of defensive actions, a systemic approach was applied to analyze the interaction between military and civilian structures, and the method of critical source analysis was employed to process information from the period of February 24–26, 2022. Results. The study proves the effectiveness of defensive actions around strategically important airfields in disrupting the Russian military’s «blitzkrieg», indicating a high level of preparedness for the invasion and the pre-planned defense of these facilities. The article emphasizes the critical importance of synergy between military and civilian actions, as well as the rapid mobilization and self-organization of Kyiv residents. Conclusions. This topic is currently in the initial stage of academic inquiry. Further research is required to analyze the «urban character» of the Russo-Ukrainian war, the personalization of heroes within the context of biographical studies, and the changes in urban lifestyle, education, and survival strategies of Kyiv residents. Future research into population displacement and changes in the demographic and social structure of the city remains highly promising
The abbreviative derivatives of the Ukrainian language of the 90s years of the 20th century – first quarter of the 21st century: structure, semantic, function, cognitive aspects
No full textВороніна О. О. Відабревіатурні деривати української мови 90-х років ХХ ст. – першої чверті ХХІ ст.: структурний, семантичний, функційний, когнітивний аспекти. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії у галузі 03 Гуманітарні науки зі спеціальності 035 Філологія. Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2026.
Дисертація є першим комплексним різноаспектним дослідженням афіксальних відабревіатурних дериватів української мови 90-х років ХХ ст. – першої чверті ХХІ ст., результатом чого є укладений реєстр абревіатур та відабревіатурних дериватів.
Необхідність пізнання історії творення, семантичної динаміки, функціювання та інтенсивності оприявнення відабревіатурних дериватів у період становлення України як незалежної держави з єдиною державною українською мовою, демократизації суспільного життя та лібералізації мовної норми української мови зумовила актуальність дослідження. Питання творення, будови, написання, функціювання відабревіатурних дериватів актуалізувалося в українському мовознавстві саме в досліджуваний період у зв’язку з активізацією виникнення неологізмів, утворених від абревіатурних основ.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вперше систематизовано відабревіатурні деривати 90-х років ХХ ст. – першої чверті ХХІ ст. як динамічний феномен, введено термін ВАД (відабревіатурні деривати), розроблено групування їх за частинами мови та структурно-семантичними властивостями, вивчено джерела та чинники розвитку відабревіатурного словотворення в окресленому часовому проміжку, запропоновано шляхи нормотворчого вирівнювання вже наявних відабревіатурних дериватів у мовленні носіїв української мови; окреслено роль лінгвокогнітивних процесів у появі досліджуваних одиниць; уперше укладено реєстр відабревіатурних дериватів.
Результати та узагальнення, теоретичні положення дисертації мають практичну цінність для дослідження відабревіатурних дериватів у подальших наукових студіях словотвору, морфеміки, лексикології, семасіології, когнітивної лінгвістики, лінгвостилістики; матеріали дослідження можуть бути використані в лінгводидактиці (курси «Медіалінгвістика», «Українська мова в прикладних аспектах», «Загальне мовознавство», «Лексикологія і фразеологія СУМ: практика слововживання», «Морфологія СУМ: орфографічні норми», «Стилістика сучасних української та англійської мов: стилістичні норми», «Соціолінгвістика», «Психолінгвістика», «Порівняльна лексикологія та граматика», «Політична лінгвістика», «Сучасна українська мова» тощо); у лексикографічній практиці (укладання тлумачних, орфографійних, етимологічних, енциклопедичних словників, іншомовної лексики, лексико-словотвірних інновацій сучасної української мови).
У дисертаційній роботі проаналізовано, що поява абревіатур сягає ще античних часів, ці одиниці виявлені в усі періоди писемної діяльності людства, але істотна активізація утворення таких скорочень відбулася на початку ХХ ст. з розпадом імперій та утворенням нових бюрократизованих держав, що в подальшому спричинило й утворення похідних одиниць від абревіатурних основ.
Афіксальні відабревіатурні деривати мають таку ж структуру й сфери функціювання, як й інші слова української мови, що утворені на основі традиційних кореневих морфем. Написання аброкоренів у складі суфіксальних та префіксально-суфіксальних відабревіатурних дериватів відбувається на одному рівні з іншими частинами слова відповідно до вимови абревіатури (звукової, літерної чи літерно-звукової). Додавання інтерфіксів з орфоепійною метою під час словотворення притаманне більшості цих одиниць. Самі ж інтерфікси найчастіше потребують нормотворчого вирівнювання, оскільки деякі з них кальковані з інших мов (особливо -ш-) і не притаманні українській.
Обсяг відабревіатурних дериватів у дисертації становить 800 варіантних та інваріантних одиниць, утворених від 248 абревіатурних основ та вилучених для дослідження методом цільового добору. Частиномовний аналіз відібраної лексики засвідчив, що найчастіше утворюють іменники (49 % від усіх дібраних дериватів) та прикметники (39 %), рідше – вербальні відабревіатурні деривати (5 %) та адвербіальні похідні (7 %), оскільки функція самих абревіатур номінативна. Зауважимо, що вербальні та адвербіальні відабревіатурні деривати майже не згадуються в інших лінгвістичних дослідженнях.
Виявлено такі морфологійні та лексико-семантичні групи відабревіатурних дериватів із властивими їм словотвірними моделями: іменники (назви осіб, назви абстрактних понять, назви матеріально виражених об’єктів, назви процесів), прикметники (відносні прикметники, що виражають ознаку щодо конкретних понять-неістот; відносні прикметники, що виражають ознаку щодо установ, формувань, угруповань чи приватних утворень; відносні прикметники, що виражають ознаку щодо державних утворень, державних чи міжнародних організацій, політичних партій; відносні прикметники, що виражають ознаку щодо процесів, явищ та абстрактних понять; прикметники, що виражають ознаку щодо осіб), дієслова (неозначеної форми, дієприкметник, дієприслівник, безособові на -но,-то), прислівники (способу дії та атрибутивні). Усі словотворчі засоби, які використовують на сучасному етапі розвитку української мови для творення відабревіатурних дериватів, систематизовано в додатку Б дисертаційної роботи.
Вилучені відабревіатурні деривати вживаються в текстах таких функційних стилів української мови: найбільше в публіцистичному (статті газет, журналів, інтернет-видань, блогів) та розмовному (дописи та коментарі в соціальних мережах, коментарі на форумах), а також у художньому (есеї І. Низового, повість М. Павленко, романи Люко Дашвар, М. Адаменка, Н. Доляк, В. Паська, ліричні твори, переклади іноземних творів 2007-2023 р.), науковому (літературознавчі статті, автореферат дисертації) та офіційно-діловому (протокол зборів ОСББ).
Окрім відабревіатурних дериватів-неологізмів як результатів морфологійного словотвору, виявлено неологійні семи, що виникли внаслідок семантичної деривації та реалізовані в складі тропів (епітет, метафора, персоніфікація, метонімія, синекдоха, перифраза, евфемізм) та стилістичних фігур (порівняння, парономазія, тавтологія, синоніми, антитеза, оксиморон, іронія). Також серед них є пестлива та згрубіла лексика, що є продуктом стилістичної деривації. У вказаних контекстах відабревіатурні деривати виявляють позитивну або негативну конотацію та переносне значення, що свідчить про високий ступінь їх засвоєння у мовленні сучасних носіїв.
На основі лінгвокогнітивного аналізу з’ясовано роль відабревіатурних дериватів у різних процесах: 1) заповненні мовних лакун, які виникають з появою нових організацій, явищ навколишньої дійсності, іншокультурних реалій через відсутність повноцінного відповідника (так з’явилися відабревіатурні деривати-неологізми зееновський, атовець та ін., які відображають внутрішньополітичні процеси та є безеквівалентними в інших мовах); 2) гетерономінації, що контрастує за роллю до заповнення мовних лакун у ході неологізації української мови, оскільки спричинена необхідністю творення синонімів від нових основ поряд зі словами, що вже існують (слово джіпіесник утворене від іншомовної абревіатурної основи GPS як синонім до понять карта, дороговказ); 3) мовної економії, що, зокрема, передбачає заміну аналітичних конструкцій синтетичними формами («як в МВФ» має відабревіатурну аналогію «по-емвеефівськи»); 4) лінгвопрагматизму, який має завдання здійснювати усвідомлюваний, мотивований і продуманий вибір чітко структурно оформлених мовних одиниць, зокрема у формі перформативнх одиниць (отегізація, замість «реформування районів на ОТГ у ході політики децентралізації 2015-2020 років»); 5) мовного пуризму, що полягає в можливості виявити малопомітні раніше словотвірні норми й систематизувати узуальні та неузуальні словотворчі засоби, притаманні українській мові, для утворення відабревіатурних дериватів; 6) ампліфікації синтаксичних структур для стилістичного ефекту градації («це стосується не лише нас, а й «чорнобильців», атовців, оосівців …»); 7) міжмовної диференціації: у системі української мови афіксальним способом утворюють назви осіб чи ознаки, які, наприклад, в англійській мові виражаються синтагматичною конструкцією, що й відображає відмінності в розвитку й особливих рисах мов.
Аналіз текстів різних стилів переконує в тому, що відабревіатурне словотворення має високу динаміку протягом 90-х років ХХ ст. – першої чверті ХХІ ст. Існують численні чинники, що сприяють цьому процесу й реалізації відабревіатурних дериватів з-поміж усіх дериваційно можливих самостійних частин мови. Вироблені рекомендації правопису та морфемної структури досліджуваних одиниць сприятимуть дотриманню норм сучасної української мови.
Теоретичні та практичні результати дослідження апробовано на 3 наукових конференціях: Всеукраїнська науково-практична конференція з міжнародною участю «Динамічні процеси в лексиці і граматиці слов’янських мов» (10-11.11.2022 р., м. Умань); Міжнародна наукова конференція на пошану доктора філологічних наук, професора Городенської Катерини Григорівни (23-24.11.2023 р., м. Київ); IV Міжнародна науково-практична конференція «Науковий вектор розвитку різних сфер: реальність і перспективи» (20.12.2024, м. Вінниця, м. Відень) та в 4 одноосібних статтях, з яких 3 опубліковано в наукових виданнях України, затверджених МОН як фахові, 1 стаття – в закордонному виданні, яке індексується в наукометричній базі Scopus.Olha Voronina. The abbreviative derivatives of the Ukrainian language of the 90s years of the 20th century – first quarter of the 21st century: structure, semantic, function, cognitive aspects. – Qualifying manuscript.
Dissertation is submitted for obtaining Doctor of Philosophy Degree, the field of 03 Humanities, specialty 035 Philology. Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, 2026.
Dissertation presents the first comprehensive study and systematic analysis of affixal abbreviative derivatives of the Ukrainian language of the 1990s – the first quarter of the 21st century. A dictionary of abbreviations and abbreviative derivatives has been compiled as a result of the study.
The need to understand the history of formation, semantic dynamics, functioning, and intensity of manifestation of abbreviative derivatives during the period of Ukraine's formation as an independent state with a single state Ukrainian language, the democratisation of public life, and the liberalisation of the linguistic norm of the Ukrainian language determined the relevance of the study. The issue of the formation, structure, spelling, and functioning of abbreviative derivatives became relevant in Ukrainian linguistics precisely during the period under study due to the intensification of the occurrence of neologisms formed from abbreviative bases.
The scientific novelty of the dissertation is that the abbreviative derivatives of the 1990s – the first quarter of the 21st century have been systematised for the first time as a dynamic phenomenon; the term AВD (abbreviation-based derivative) has been introduced; a grouping of these derivatives by parts of speech and structural-semantic properties has been developed; the sources and factors of the development of abbreviation-based word formation in the specified time period have been studied; ways of normative alignment of existing abbreviation-based derivatives in the speech of Ukrainian language speakers have been proposed; the role of linguistic-cognitive processes in the emergence of the units under study has been outlined; and a register of abbreviation derivatives has been compiled for the first time.
The results and theoretical statements of the dissertation have practical value for the study of abbreviative derivatives in further scientific studies of word formation, morphemics, lexicology, semasiology, cognitive linguistics, and linguostylistics. The research materials can be used in language didactics (courses such as “Media Linguistics”, “Ukrainian Language in Applied Aspects”, “General Linguistics”, “Lexicology and Phraseology of the Ukrainian Language: Practice of Word Use”, “Morphology of the Ukrainian Language: Orthographic Norms”, “Stylistics of Modern Ukrainian and English Languages: Stylistic Norms”, “Sociolinguistics”, “Psycholinguistics”, “Comparative Lexicology and Grammar”, “Political Linguistics”, “Modern Ukrainian Language”, etc.), as well as in lexicographical practice (compiling explanatory, orthographic, etymological, encyclopaedic dictionaries, foreign language vocabulary dictionaries, and dictionaries of lexical and word-formation innovations in modern Ukrainian).
The dissertation analyses the fact that the occurrence of abbreviations dates back to ancient times; these units have been found in all periods of human written activity, but a significant increase in the formation of such abbreviations occurred at the beginning of the 20th century with the collapse of empires and the formation of new bureaucratic states, which subsequently led to the formation of derivative units from abbreviation bases.
Affixal abbreviative derivatives have the same structure and scope of functioning as other words in the Ukrainian language and are formed on the basis of traditional root morphemes. The spelling of abbreviation roots in suffixal and prefix-suffixal abbreviative derivatives occurs on the same level as other parts of the word in accordance with the pronunciation of the abbreviation (phonetic, letter, or letter-phonetic). The addition of interfixes for orthoepic purposes during word formation is characteristic of most of these words. The interfixes most often require normative alignment, since some of them are borrowed from other languages (especially “-ш-”) and are not characteristic of Ukrainian.
The volume of abbreviative derivatives in the dissertation is 800 variant and invariant words, formed from 248 abbreviative bases and selected for research by the method of targeted selection. A part-of-speech analysis of the selected vocabulary showed that nouns (49% of all selected derivatives) and adjectives (39%) are most frequently formed, and less often verbal (5%) and adverbial (7%) abbreviative derivatives, since the function of the abbreviations is nominative. It should be noted that verbal and adverbial derivatives of abbreviations are almost never mentioned in other linguistic studies.
The structural analysis of ADs shows that their formation mostly involves suffixes, often accompanied by interfixes for convenient pronunciation, the selection of which was justified in the dissertation. The peculiarities of writing root morphemes of suffixal abbreviative derivatives have been determined: they should be written on the same level as other parts of the word in accordance with the pronunciation of the abbreviation.
The following morphological (lexical and semantic) groups of abbreviative derivatives were identified, each with corresponding word-formation models: nouns (names of persons, names of abstract concepts, names of tangible objects, and process names); adjectives (adjectives expressing a characteristic in relation to specific non-creature concepts; adjectives expressing a characteristic in relation to institutions, formations, groups, or private entities; adjectives expressing a characteristic in relation to state entities, state or international organisations, and political parties; adjectives expressing a characteristic in relation to processes, phenomena, and abstract concepts; and adjectives expressing a characteristic in relation to persons); verbs (indefinite form, participle, adverbial, and impersonal forms with -но, -то); and adverbs (of action and attributive). All word-formation devices currently used in Ukrainian for forming ADs are systematised in Annex B of this dissertation.
The extracted abbreviative derivatives are used in texts of the following functional styles of the Ukrainian language: most frequently in publicistic (articles in newspapers, magazines, online publications, blogs) and oratorical styles (posts and comments on social networks, comments on forums), as well as in literary (essays by I. Nizovoy, a story by M. Pavlenko, novels by Lyuko Dashvar, M. Adamenko, N. Dolyak, V. Paska, lyrical works, translations of foreign works from 2007 to 2023), scientific (scholarly articles, dissertation abstracts), and official-business styles (minutes of homeowners association (HOA; Ukrainian: OSBB) meetings).
In addition to abbreviative derivatives as neologisms that are a result of morphological word formation, neologistic semes have been identified that occurred as a result of semantic derivation and are realised in the composition of tropes (epithet, metaphor, personification, metonymy, synecdoche, periphrasis, and euphemism) and stylistic figures (comparison, paronomasia, tautology, synonymy, antithesis, oxymoron, and irony). Among them, there is also diminutive and coarse vocabulary, which is a product of stylistic derivation. In the above contexts, abbreviative derivatives have positive or negative connotations and figurative meanings, which indicates a high degree of their assimilation into the speech of modern speakers.
Based on linguistic and cognitive analysis, the role of abbreviative derivatives in various processes has been identified: 1) filling linguistic gaps that arise with the occurrence of new organisations, phenomena of the surrounding reality, and other cultural realities due to the lack of a full-fledged equivalent (for example, abbreviative derivatives “зееновський” and “атовець”, which reflect internal political processes and have no equivalents in other languages); 2) heteronymisation, which contrasts in its role with filling linguistic gaps in the process of neologisation of the Ukrainian language, as it is caused by the need to create synonyms from new bases alongside existing words (the word “джіпіесник” is formed from the foreign-language abbreviation GPS); 3) linguistic economy, which, in particular, involves replacing analytical constructions with synthetic forms (for example, “як в МВФ” has the abbreviative analogy “по-емвеефівськи”); 4) linguistic pragmatism, which aims to make conscious, motivated, and thoughtful choices of clearly structured linguistic units, in particular in the form of performative units (“отегізація” instead of “reform of districts into United territorial community (UTC; Ukr. ОТГ) in the course of the 2015–2020 decentralisation policy”); 5) linguistic purism, which consists in the ability to identify previously inconspicuous word-formation norms and systematise the usual and unusual word-formation means characteristic of the Ukrainian language to form abbreviative derivatives; 6) amplification of syntactic structures for the stylistic effect of gradation (“це стосується не лише нас, а й «чорнобильців», атовців, оосівців …”); 7) interlingual differentiation: in the Ukrainian language system, names of persons or features are expressed in an affixal way, whereas in English they are often expressed by syntagmatic constructions, which reflects differences in the development and specific features of the languages.
The analysis of texts belonging to different styles demonstrates that abbreviation-based word formation has shown high dynamism from the 1990s to the first quarter of the 21st century. Numerous factors contribute to this process and to the realisation of abbreviative derivatives across all derivationally possible independent parts of speech. The developed recommendations concerning the orthography and morphemic structure of the examined units will help ensure compliance with the norms of modern Ukrainian language.
The theoretical and practical results of the research have been presented at three academic conferences: the All-Ukrainian Scientific and Practical Conference with International Participation “Dynamic Processes in the Vocabulary and Grammar of Slavic Languages” (November 10–11, 2022, Uman); the International Scientific Conference in Honor of Doctor of Philology, Professor Kateryna Hryhorivna Horodenska (November 23–24, 2023, Kyiv); and the 4th International Scientific and Practical Conference “Scientific Vector of Development in Various Fields: Reality and Prospects” (December 20, 2024, Vinnytsia and Vienna). The findings have also been reflected in four single-authored articles, three of which were published in Ukrainian academic journals approved by the Ministry of Education and Science of Ukraine as professional publications, and one in a foreign journal indexed in the Scopus scientometric database.Навчально-науковий інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченк
The Functioning of Monetary Surrogates in the Form of Cryptocurrency as a Mechanism for the Securitization of Bank Assets
No full textСлєсарєва А.А. «Функціонування грошових сурогатів у формі криптовалюти як механізм сек’юритизації банківських активів».- Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії з галузі знань 29 «Міжнародні відносини» за спеціальністю 292 «Міжнародні економічні відносини», Міністерство освіти і науки України, Київський національний університет імені Тараса Шевченка - Київ, 2025.
У дисертації досліджено феномен грошових сурогатів у формі криптовалюти як складової сучасної системи фінансової інтермедіації та механізму трансформації банківських активів у ліквідні фінансові інструменти. Обґрунтовано, що з розвитком цифрових технологій і децентралізованих фінансових мереж сформувалася якісно нова форма грошового обігу, у межах якої криптовалюта перестає бути виключно альтернативним засобом розрахунків та інвестиційним активом. Вона починає виконувати функцію сек’юритизації, забезпечуючи перерозподіл вартості та фінансового ризику між учасниками ринку у цифровому середовищі. Саме ця трансформація зумовлює перехід від класичних моделей сек’юритизації, що спираються на традиційну інституційну інфраструктуру, до цифрових форматів структурованого фінансування, де ключову роль відіграють технології токенізації та смарт-контракти.
Доведено, що поява криптовалют не є випадковим технологічним феноменом, а закономірним етапом еволюції грошових відносин і проявом глибокої інституційної трансформації світової фінансової системи. На основі історико-логічного та системного аналізу встановлено, що грошові сурогати, які традиційно виконували компенсаторну функцію в умовах дефіциту ліквідності або обмежень доступу до фінансових ресурсів, у цифровому середовищі набули принципово іншого статусу. Вони перетворилися на глобальний інвестиційний інструмент, що інтегрується у структуру
міжнародних фінансових потоків і починає виконувати роль повноправного елемента фінансової архітектури. Зростання частки цифрових активів у балансах фінансових установ змінює традиційні принципи побудови активів і зобов’язань, посилює гнучкість управління ліквідністю та створює об’єктивні передумови для появи нових форм сек’юритизації, орієнтованих на цифрове середовище.
Розкрито теоретико-методологічні основи сек’юритизації банківських активів у контексті цифровізації глобальних фінансових потоків. Показано, що сучасна сек’юритизація поступово виходить за межі класичної моделі емісії цінних паперів під забезпечення активів та еволюціонує у напрямі токенізації активів у цифровому просторі. Такий підхід не тільки розширює межі фінансового посередництва, але й створює можливості формування відкритих ринків ліквідності, у межах яких обіг вартості здійснюється безперервно та поза традиційними часовими, географічними й інституційними обмеженнями банківських систем. У результаті цифрові активи стають не зовнішнім доповненням до фінансової системи, а її органічним елементом.
У роботі запропоновано цілісну модель крипто-сек’юритизації, яка інтегрує технологічний, фінансовий і регуляторний рівні функціонування. Показано, що криптовалюта в межах цієї моделі може виступати ефективним цифровим механізмом сек’юритизації, за допомогою якого ризикові банківські активи трансформуються у токенізовані зобов’язання з прозорою структурою вартості та формалізованими параметрами ризику. Обґрунтовано, що застосування токенізаційних технологій сприяє підвищенню ліквідності банківських портфелів, зниженню фінансового тертя у вигляді трансакційних та операційних витрат, прискоренню руху капіталу та посиленню ефективності трансмісійних механізмів вартості у фінансовій системі.
Для кількісної верифікації теоретичних положень здійснено економетричне дослідження взаємозв’язку між рівнем сек’юритизаційної активності банків і масштабом впровадження ними токенізаційних технологій.
На основі панельних даних сто тридцяти провідних транснаціональних банків світу за 2019–2023 рр. побудовано емпіричну модель, результати якої підтвердили, що наявність сек’юритизаційної експертизи є суттєвим каталізатором інновацій у сфері токенізації активів і визначає здатність банків ефективно інтегрувати цифрові інструменти у свою діяльність. У рамках дослідження запропоновано два нові аналітичні індикатори - індекс інновацій у токенізації (Tokenization Innovation Index, TII) та коефіцієнт сек’юритизаційної активності (SEC_RATIO), які дозволяють кількісно оцінити рівень цифрової зрілості фінансових установ і забезпечують подальші можливості для міжбанківських та міжкраїнних порівнянь. Наукова новизна полягає у формуванні цілісної концепції функціонування грошових сурогатів у формі криптовалюти як механізму сек’юритизації банківських активів. Вперше нами запропоновано методологічне обґрунтування процесу крипто- сек’юритизації як результату інтеграції банківських і цифрових фінансових технологій; розроблено економетричну модель взаємозв’язку між сек’юритизаційною компетенцією банків і рівнем інновацій у сфері токенізації; введено аналітичні індикатори (TII, SEC_RATIO) для кількісної оцінки цифрової трансформації фінансового сектору. Нами вдосконалено понятійно-категоріальний апарат, розкрито зміст категорій «фінансове тертя»,
«цифрова ліквідність» і «децентралізовані фінанси».
Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості застосування розробленої моделі крипто-сек’юритизації для оцінювання готовності банківських установ до цифрової інтеграції, вдосконалення системи управління ризиками та розроблення стратегій структурованого фінансування. Запропоновані підходи використовуються центральними банками, фінансовими регуляторами та міжнародними організаціями при формуванні політики цифрової трансформації фінансових ринків, а також у науково-освітній діяльності при викладанні дисципліни «Міжнародні економічні відносини».Slesarieva A.A. “The Functioning of Monetary Surrogates in the Form of Cryptocurrency as a Mechanism for the Securitization of Bank Assets”. – Qualification scientific work as a manuscript.
Thesis for the degree of Doctor of Philosophy in the field of knowledge 29 “International Relations” in specialty 292 “International Economic Relations”.
Ministry of Education and Science of Ukraine, Taras Shevchenko National University of Kyiv – Kyiv, 2025.
The dissertation explores the phenomenon of monetary surrogates in the form of cryptocurrency as a component of the modern system of financial intermediation and as a mechanism for transforming bank assets into highly liquid financial instruments. It is substantiated that the development of digital technologies and decentralized financial networks has formed a qualitatively new form of monetary circulation in which cryptocurrency ceases to function solely as an alternative means of payment or investment asset. Instead, it begins to perform a securitization function, ensuring the redistribution of value and financial risks among market participants within a digital environment. This transformation determines the shift from classical securitization models, based on traditional institutional infrastructure, to digital formats of structured finance, where tokenization technologies and smart contracts play a key role.
The dissertation proves that the emergence of cryptocurrencies is not an accidental technological phenomenon but a logical stage in the evolution of monetary relations and a manifestation of profound institutional transformation of the global financial system. Historical-logical and systemic analysis demonstrates that monetary surrogates, which traditionally performed a compensatory function under conditions of liquidity shortages or restricted access to financial resources, have acquired a fundamentally new status in the digital environment. They have evolved into a global investment instrument integrated into the structure of
international financial flows, becoming a functional element of the global financial architecture. The increasing share of digital assets in the balance sheets of financial institutions fundamentally changes traditional approaches to the formation of assets and liabilities, enhances liquidity management flexibility, and creates objective prerequisites for the emergence of new forms of securitization adapted to a digital environment.
Theoretical and methodological foundations of bank asset securitization in the context of digitalization of global financial flows are revealed. It is demonstrated that modern securitization is gradually moving beyond the classical model of issuing asset-backed securities and is evolving towards tokenization of assets in the digital space. This approach not only expands the scope of financial intermediation but also creates opportunities for the formation of open liquidity markets, within which value circulation occurs continuously and beyond the traditional temporal, geographical, and institutional constraints of banking systems. As a result, digital assets become not an external add-on to the financial system but its organic structural element.
The dissertation proposes a comprehensive model of crypto-securitization that integrates technological, financial, and regulatory levels of functioning. It is demonstrated that within this model cryptocurrency may serve as an effective digital securitization mechanism, enabling the transformation of risky bank assets into tokenized liabilities with a transparent value structure and formalized risk parameters. It is substantiated that the application of tokenization technologies contributes to increasing bank portfolio liquidity, reducing financial frictions in the form of transaction and operational costs, accelerating capital circulation, and strengthening the efficiency of value transmission mechanisms within the financial system.
To quantitatively verify the theoretical propositions, an econometric study of the relationship between the level of banks’ securitization activity and the scale of their implementation of tokenization technologies was conducted. Based on panel data from 130 leading transnational banks worldwide for the period 2019–2023, an
empirical model was constructed. The obtained results confirmed that securitization expertise represents a powerful catalyst for innovation in the field of asset tokenization and determines banks’ ability to effectively integrate digital financial instruments into their activities. Within the framework of the study, two new analytical indicators were propose the Tokenization Innovation Index (TII) and the Securitization Activity Ratio (SEC_RATIO), which enable quantitative assessment of the digital maturity of financial institutions and create further opportunities for interbank and cross-country comparisons.
The scientific novelty of the dissertation lies in the development of a comprehensive concept of the functioning of monetary surrogates in the form of cryptocurrency as a mechanism for the securitization of bank assets. For the first time, a methodological justification of the process of crypto-securitization as a result of the integration of traditional banking technologies with digital financial innovations has been proposed; an econometric model of the relationship between banks’ securitization competence and the level of innovation in tokenization has been developed; analytical indicators (TII, SEC_RATIO) have been introduced to quantitatively assess the digital transformation of the financial sector. The conceptual and categorical framework has been improved, and the content of the categories “financial friction,” “digital liquidity,” and “decentralized finance” has been further elaborated.
The practical significance of the research results lies in the possibility of using the proposed model of crypto-securitization to assess the readiness of banking institutions for digital integration, improve risk management, and develop strategies of structured financing. The results can be applied by central banks, financial regulators, and international institutions, as well as in higher education within the disciplinе international economic relations.Навчально-науковий інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса ШевченкаНауково-дослідна частин
Between Sleep and Death: Dreams as a System of Death Omens in the Villages of the Left-Bank Cherkasy Region
No full textАктуальність. Уявлення про передвісники смерті посідають важливе місце в традиційній культурі українців і відображають способи інтерпретації межових життєвих ситуацій. Попри значний обсяг етнологічних досліджень поховальної обрядовості, народні вірування про віщі сновидіння як передвісники смерті залишаються фрагментарно описаними, особливо в локальному контексті Лівобережжя Черкащини. Документування живої фольклорної традиції є важливим, оскільки традиційні уявлення поступово зникають під впливом урбанізації та трансформації світогляду. Мета. Зібрати, класифікувати та проаналізувати народні уявлення про сни-прикмети що віщують смерть у селах Ревбинці, Мала Бурімка та Старий Мохнач Золотоніського району Черкаської області. Виявити основні сюжети віщих сновидінь, проаналізувати їхню символіку та встановити зв’язок з поховальною обрядовістю. Методи. Ґрунтується на польових етнографічних дослідженнях, проведених автором протягом 2024–2025 років. Респондентів було обрано з орієнтацією на представників старшого покоління як носіїв автентичної традиції. Зібрані свідчення зафіксовано у форматі відео із подальшим розшифруванням. Для аналізу використано порівняльний метод, аналіз символіки снів та тлумачення в контексті народної традиції. Результати. Виявлено основні сюжети віщих сновидінь: випадіння зуба (найпоширеніша прикмета з системою трактувань за наявністю крові, болю та розташуванням зуба); явлення померлих родичів (особливо коли кличуть, ведуть на кладовище або просять щось передати); образи чорної виораної землі та зруйнованої хати (символізують землю як місце поховання та хату як символ стану родини); поява коня (пов’язана з символікою провідників у потойбіччя); інші образи (живі квіти, масова поява мух). Висновки: Віщі сновидіння базуються на уявленні про проникність межі між світом живих і мертвих. Система трактувань відображає архаїчні нашарування та зв’язок з поховальною обрядовістю. Частина респондентів висловлює скептичне ставлення до окремих прикмет, що свідчить про трансформацію традиційних вірувань. Дослідження документує локальні варіанти народних вірувань та збагачує розуміння танатологічних уявлень.Relevance. Beliefs about death omens occupy an important place in the traditional culture of Ukrainians and reflect ways of interpreting liminal life situations. Despite the considerable body of ethnological research on funeral ritual practices, folk beliefs about prophetic dreams as omens of death remain only fragmentarily documented, especially in the local context of the Left-Bank Cherkasy region of Ukraine. Documenting the living folkloric tradition is essential, since traditional beliefs are gradually disappearing under the influence of urbanisation and the transformation of worldview. Purpose. To collect, classify, and analyse folk beliefs about dream-omens foretelling death in the villages of Revbyntsi, Mala Burimka, and Staryi Mokhnach in the Zolotonosha district of Cherkasy region; to identify the main narrative motifs of prophetic dreams, to interpret their symbolism, and establish their connection with funeral ritual practices. Methods. The study is based on field ethnographic research conducted by the author in 2024–2025. Respondents were selected with a focus on representatives of the older generation as bearers of traditional knowledge. The collected testimonies were recorded on video and subsequently trans-cribed. The analysis employed the comparative method, symbolic interpretation of dreams, and contextual interpretation within the framework of folk tradition. Results. The study identifies the principal motifs of prophetic dreams: tooth loss (the most widespread omen, interpreted according to the presence of blood, pain, and the location of the tooth); appearances of deceased relatives (especially when they call, lead someone to the cemetery, or ask for something to be given to them); images of black ploughed soil and a collapsing house (symbolising the earth as the place of burial and the house as a symbol of the family’s condition); the appearance of a horse in dreams (associated with the symbolism of guides to the otherworld); and other motifs (living flowers, the mass appearance of flies). Conclusions. Prophetic dreams are grounded in the belief in the permeability of the boundary between the worlds of the living and the dead. The interpretive system preserves archaic layers of belief and demonstrates a close connection with funeral ritual practices. At the same time, some respondents express a sceptical attitude toward certain omens, which indicates an ongoing transformation of traditional beliefs. The study documents local variants of folk beliefs and enriches the understanding of thanatological concepts
Popular science television journalism in the system of audiovisual media: educational traditions and innovative potential
No full textКравченко Р.І. Науково-популярна тележурналістика в системі аудіовізу-альних медіа: освітні традиції та інноваційний потенціал.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії в галузі журналістики за спеціальністю 061 журналістика. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2025.
Дисертаційна робота присвячена проблемі розвитку науково-популярного контенту в Україні, необхідності даного контенту як індикатора розвитку країни та для створення позитивного іміджу на міжнародній арені. Окрім цього в дослідженні розкривається проблема необхідності науково-популярних програм як способу для українців відволіктися від воєнних дій, що почалися після повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
Теоретико-методологічна база дослідження представлена працями украї-нських і світових дослідників О. Гояна, Н. Гегелової, О. Пустового, І. Степури, Cary Funk, Jeffrey Gottfried, Amy Mitchell, Crook D., Djoymi Baker, Weißkopf M., Ingrid Ockert, Ірини Кузьми, Михайла Гриценка, Віти Гоян, Катерини Кошак, Данила Філоненка, Олега Джолоса, Оксани Лівіцької, Марії Кузнецової, Д. А. Шевченка, А.О. Горчикової, Синтії Д. Беннет, Allan S, Zelizer B., Н. Сидоренко, І. Свєженцевої, Людмили Федорук, Ш.Данвуді.
Від початку написання дисертації 2018-го року фокус дисертації був на-цілений на необхідність створення даного контенту в країні як індикатора роз-витку держави та створення позитивного іміджу на міжнародній арені, утім з 24 лютого 2022 року після повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну в дисертації також досліджувалася науково-популярна журналістика як спосіб для українців відволіктися від воєнних дій.
Результат опитування показав, що на початку повномасштабного вторг-нення з 460 респондентів 298 (64,8%) використовували науково-популярний або розважальний контент для відволікання від війни, тоді як 162 (35,2%) не робили цього. З тих, хто відповів ствердно, 27,5% надавали перевагу науково-популярним програмам, 37,2% дивилися розважальний контент, а 35,3% диви-лися і те, і інше.
Результати опитування показали приблизно однаковий результат незале-жно від гендеру респондентів. Так серед 143 опитаних чоловіків 87 (60,8%) потребували відволікання від новин про війну, а 56 (39,2%) не потребували. Серед 317 опитаних жінок 206 (65,0%) використовували науково-популярні чи розважальні програми як відволікаючий засіб, тоді як 111 (35,0%) не використовували. Таким чином можна говорити про необхідність подальшого створення в українському медіапросторі контенту даного спрямування.
Результати контент-аналізу 32 загальнонаціональних телеканалів України показали, що лише 5 каналів транслюють науково-популярні програми. Серед них 4 виробляють власний контент (Ми-Україна, Enter фільм, Піксель TV, 5 канал). Ми-Україна, Enter фільм та 5 канал продукують продукт історичного спрямування, Піксель TV виготовляє проєкт для дітей про хімічні досліди. А телеканал Мега транслює програми іноземного виробництва здебільшого природничого спрямування. З огляду на такі результати можна говорити про дефіцит науково-популярного контенту на українському телебаченні.
Цей висновок підтверджують і результати опитування аудиторії. Опиту-вання 421 респондента показало, що майже три чверті (73%) зазначили, що вмикали б канали частіше, якби в ефірі цих каналів був присутній контент нау-кового та освітнього спрямування.
Водночас, контент-аналіз науково-популярних телеканалів на Youtube-платформі та дослідження упродовж 2-х років збільшення їхньої аудиторії показав такі результати: контент на більшості каналів YouTube змінився; зокрема, вони переорієнтувалися на реалії війни. Деякі канали просто згадали, що Росія вторглася на територію України і зараз в країні ведуться активні бойові дії, а деякі почали пояснювати, чому потрібно ховатися в бомбосховищах під час тривоги, як зброя, яку має українська армія (напр., Джавеліни, Стінгери чи Байрактари) працюють і до чого може призвести запуск Росією ракет з ядерними боєголовками.
За рік повномасштабного вторгнення (дослідження проводилося у 2022-2023 рр.) аудиторія науково-популярних YouTube-каналів продовжувала зростати. Порівнюючи з 2022 роком у 10 досліджуваних каналах найбільший показник відсотково був +110% підписників, а найменший серед активних каналів +24,6%.
Також дослідження показало, що у сфері освіти є проблеми з підготовкою фахових кадрів. Результати контент-аналізу свідчать, що cеред усіх 39 ЗВО, які мають спеціальність 061 “Журналістика”, навчальний курс “Науково-популярна журналістика” або суміжний з ним предмет є в 9 навчальних закладах, у 26-х – відсутній. Ще по 4-х ЗВО інформацію з'ясувати не вдалося. Серед закладів, які мають такий курс у 7 – це предмет за вибором, і лише у 2-х - обов'язковий предмет. Один заклад – Ужгородський національний університет – має такі предмети за вибором і на ступені Бакалавр, і на ступені Магістр. Таким чином, можна вважати, що в українській журналістській освіті справді бракує курсу, який би готував майбутніх професіоналів до написання матеріалів на наукову тематику.
Тож, дослідження жанрових, тематичних і функціональних аспектів створення науково-популярного контенту є актуальним. Водночас існує низка теоретичних і практичних аспектів, що зумовлюють наукову проблему:
Невелика кількість напрацювань у ЗВО щодо підготовки професійної компетентності журналіста, який планує надалі займатися науково-популярною журналістикою не дає змоги вивчити необхідну базу теоретичних знань і навичок журналістів, що готують матеріали на наукову тематику. Згідно з дослідженням Кравченко Р., лише в 9 ЗВО з 26 такий предмет є. Утім з цих 9-ти у 7 такий предмет є необов’язковим.
Відсутність систематичного створення науково-популярних програм на телебаченні перешкоджає глибинному вивченню інструментів, якими повинен користуватися освітній журналіст. Це ускладнює визначення необхідних практичних навичок для автора контенту науково-популярного спрямування.
У період воєнного стану і обмеженням мовлення каналів згідно з указами пре-зидента №151/2022 та №152/2022, спричинених війною, медійники, що продукують науково-популярні програми повинні перелаштовуватися під нові реалії і розвивати цей тип контенту на інших онлайн-платформах.
Youtube-проєкти лишаються тільки на цій платформі і не присутні в телеві-зійному ефірі каналів, що не дає змоги поширювати контент науково-популярного спрямування на аудиторію різного віку.
І це є частиною комплексної наукової проблеми, на розв'язання якої спрямовані методологічні ресурси нашої роботи.
Ще одним дотичним аспектом, який ускладнює вивчення розвитку науково-популярної журналістики є слабка база якісних наукових досліджень щодо розвитку та тенденцій в галузі науково-популярної журналістики, створення актуальних освітніх програм.
Об'єктом дослідження є науково-популярна тележурналістика в Україні. Предметом дослідження — комунікаційні особливості науково-популярних телепрограм України , їхня традиційна структура, формати і тенденції розвитку на світовому медіаринку.
Мета дослідження — конкурентні особливості української науково-популярної тележурналістики, її комунікаційна структура, яка поєднує сформовані практикою ефірні традиції та сучасні тенденції розвитку.
Для досягнення даної мети були поставлені такі завдання:
1. З'ясувати систему науково-популярних телепрограм та їхні характеристики;
2. Дослідити історичні віхи розвитку науково-популярних програм в Україні;
3. Вивчити цільову аудиторію таких нішевих телепрограм;
4. Дослідити світовий досвід успіху телепрограм наукового спрямування;
5. Визначити тенденції розвитку цих науково-популярних програм на українському ринку;
6. Дослідити комунікаційні особливості науково-популярних програм.
З огляду на проведені дослідження, проблематика подальшого дослідження науково-популярної журналістики є актуальною. Попри це, дослідження по створенню, публікації та популяризації контенту даного спрямування є малодослідженим, окрім того науково-популярна журналістика мало вивчається в в межах академічних студій із журналістики. Таким чином, це і підвищує потребу в нашому дисертаційному дослідженні.
Методи дослідження. Під час написання дисертації були використані такі методи дослідження: аналіз літератури, контент-аналіз, індукцію, опитування студентів, анкетування, експертне опитування іноземних журналістів. Усі опитування є репрезентативними, оскільки відображають думки респондентів різних вікових категорій, соціального статусу, статі та регіону проживання.
Наукова новизна дослідження пов’язана із дослідженням рівня зацікавленості аудиторією програм науково-популярного спрямування, вивченням особливостей функціонування науково-популярної журналістики в медіапросторі України і описом основних форматів при створенні науково-популярного контенту. Також під час дослідження було представлено портрет потенційної аудиторії науково-популярних проєктів.
За допомогою досліджень, були описані прогалини у освітній сфері при підго-товці майбутніх журналістів.
У результаті дослідження розв’язано комплексну проблему: дослі-джені теоретичні та практичні засади розвитку та функціонування науково-популярної журналістики в Україні, з’ясовані особливості створення науково-популярних програм в українському медіапросторі, змодельовано портрет потенційної української аудиторії науково-популярних програм, проаналізовані освітні програми 39 українських шкіл журналістики стосовно наявності в навчальних планах вибіркових дисциплін чи спецкурсів, пов'язаних з науково-популярною журналістикою, вивчено й удосконалено наукові підходи до визначення складників професійної компетентності освітнього журналіста, запропоновано модель створення науково-популярної телепрограми, проведено контент-аналіз науково-популярних програм в українському сегменті Youtube та в ефірі 32 загальнонаціональних телеканалів, проведене експертне опитування серед іноземних журналістів, які працюють у сфері науково-популярної журналістики, здійснене анкетування цільової аудиторії науково-популярних телепрограм, досліджено розвиток науково-популярних телепроєктів в Україні, проаналізовано необхідність створення науково-популярного телеконтенту для аудиторії, яка шукає можливості відволіктися від інформації з фронту.Kravchenko R.I. Popular science television journalism in the system of audiovisual media: educational traditions and innovative potential.
– Qualifying scientific work on the rights of the manuscript. Thesis for the Degree of Doctor of Philosophy in the field of knowledge “Journalism” in the specialty 061 – Journalism. Taras Shevchenko National University of Kyiv, Ministry of Education and Science of Ukraine, Kyiv, 2025.
The dissertation is devoted to the problem of the development of science-popular content in Ukraine, its necessity as an indicator of the country’s development and as a means of creating a positive image on the international stage. In addition, the study addresses the need for science-popular programs as a way for Ukrainians to distract themselves from the hostilities that began after Russia’s full-scale invasion of Ukraine.
The theoretical and methodological framework of the research is represented by the works of Ukrainian and international scholars, including O. Hoian, N. Hehelova, O. Pustovyi, I. Stepura, Cary Funk, Jeffrey Gottfried, Amy Mitchell, D. Crook, Djoymi Baker, M. Weißkopf, Ingrid Ockert, Iryna Kuzma, Mykhailo Hrytsenko, Vita Hoian, Kateryna Koshak, Danylo Filonenko, Oleh Dzholos, Oksana Livitska, Mariia Kuznetsova, D. A. Shevchenko, A. O. Horchykova, Cynthia D. Bennett, Allan S., Barbie Zelizer, N. Sydorenko, I. Sviezhensteva, Liudmyla Fedoruk, and S. Dunwoody.
From the beginning of the dissertation in 2018, its focus was aimed at the need to create such content in the country as an indicator of state development and the formation of a positive international image. However, from February 24, 2022, following the full-scale invasion of the Russian Federation into Ukraine, the dissertation also examined science-popular journalism as a means for Ukrainians to distract themselves from the realities of war. The survey results showed that at the beginning of the full-scale invasion, out of 460 respondents, 298 (64.8%) used science-popular or entertainment content to distract themselves from the war, while 162 (35.2%) did not. Among those who responded positively, 27.5% preferred science-popular programs, 37.2% watched entertainment content, and 35.3% watched both.
The survey results were approximately the same regardless of gender. Among 143 male respondents, 87 (60.8%) needed distraction from war-related news, while 56 (39.2%) did not. Among 317 female respondents, 206 (65.0%) used science-popular or entertainment programs as a means of distraction, while 111 (35.0%) did not. Thus, there is a clear need for the further development of this type of content in the Ukrainian media space.
The results of a content analysis of 32 nationwide Ukrainian television channels showed that only five channels broadcast science-popular programs. Among them, four produce their own content (We–Ukraine, Enter Film, Pixel TV, Channel 5). We–Ukraine, Enter Film, and Channel 5 produce historically oriented content; Pixel TV produces a children’s project about chemical experiments. The Mega channel broadcasts foreign-produced programs, mainly of a natural-science orientation. Based on these results, it can be concluded that there is a deficit of science-popular content on Ukrainian television.
This conclusion is also confirmed by audience survey results. A survey of 421 respondents showed that almost three-quarters (73%) stated that they would watch television channels more often if scientific and educational content were present in their broadcasts.
At the same time, a content analysis of science-popular channels on the YouTube platform and a two-year study of the growth of their audiences revealed the following results: content on most YouTube channels has changed, particularly reorienting toward wartime realities. Some channels merely mentioned that Russia had invaded Ukraine and that active hostilities were ongoing, while others began explaining why it is necessary to take shelter during air-raid alerts, how weapons used by the Ukrainian army (e.g., Javelins, Stingers, or Bayraktars) function, and what consequences could result from Russia launching missiles with nuclear warheads.
During the year of the full-scale invasion (the study was conducted in 2022–2023), the audience of science-popular YouTube channels continued to grow. Compared to 2022, among the ten channels studied, the highest increase was +110% in subscribers, while the lowest among active channels was +24.6%. The study also showed that there are problems in the education sector related to the training of qualified professionals. The results of the content analysis indicate that among all 39 higher education institutions offering the specialty 061 “Journalism,” the course “Science-Popular Journalism” or a related subject is available in only nine institutions, while it is absent in 26. For four institutions, information could not be obtained. Among the institutions that offer such a course, it is elective in seven and mandatory in only two. One institution—the Uzhhorod National University—offers such elective courses at both the Bachelor’s and Master’s levels. Thus, it can be concluded that Ukrainian journalism education indeed lacks courses that would prepare future professionals to produce science-related content.
Therefore, research into the genre-based, thematic, and functional aspects of creating science-popular content is relevant. At the same time, there are a number of theoretical and practical aspects that shape the scientific problem.
The limited number of developments in higher education institutions related to training the professional competence of journalists who plan to work in science-popular journalism does not allow for comprehensive acquisition of the necessary theoretical knowledge and skills. According to Kravchenko’s research, only nine out of 26 institutions offer such a course, and in seven of them it is optional.
The lack of systematic production of science-popular programs on television hinders in-depth study of the tools that an educational journalist should use and complicates the identification of the practical skills required for authors of science-popular content.
During the period of martial law and broadcasting restrictions imposed by Presidential Decrees No. 151/2022 and No. 152/2022 due to the war, media professionals producing science-popular programs must adapt to new realities and develop this type of content on other online platforms. YouTube projects remain confined to that platform and are not broadcast on television, which prevents the dissemination of science-popular content to audiences of different ages.
All of this constitutes part of a complex scientific problem addressed by the methodological resources of this study. Another related aspect that complicates the study of the development of science-popular journalism is the weak base of high-quality academic research on trends in the field and on the creation of relevant educational programs.
The object of the study is science-popular television journalism in Ukraine. The subject of the study is the communication features of Ukrainian science-popular television programs, their traditional structure, formats, and development trends in the global media market.
The aim of the study is to identify the competitive features of Ukrainian science-popular television journalism and its communication structure, which combines established broadcast traditions with modern development trends.
To achieve this aim, the following objectives were set:
1. To identify the system of science-popular television programs and their characteristics;
2. To examine the historical stages of development of science-popular programs in Ukraine;
3. To study the target audience of such niche television programs;
4. To analyze international experience in the success of science-oriented television programs;
5. To determine development trends of science-popular programs in the Ukrainian market;
6. To investigate the communication features of science-popular programs.
Based on the conducted research, the issue of further study of science-popular journalism remains relevant. Nevertheless, research on the creation, publication, and promotion of such content remains insufficient, and science-popular journalism is rarely studied within academic journalism programs. This increases the need for the present dissertation research.
Research methods. The following methods were used in the dissertation: literature analysis, content analysis, induction, student surveys, questionnaires, and expert interviews with foreign journalists. All surveys are representative, as they reflect the views of respondents of different age groups, social status, gender, and regions of residence.
Scientific novelty. The novelty of the study lies in examining the level of audience interest in science-popular programs, analyzing the functioning of science-popular journalism in the Ukrainian media space, and describing the main formats for creating science-popular content. The study also presents a profile of the potential audience for science-popular projects and identifies gaps in journalism education in the training of future professionals.
Results. The research solved a complex scientific problem by examining the theoretical and practical foundations of the development and functioning of science-popular journalism in Ukraine; identifying features of creating science-popular programs in the Ukrainian media space; modeling the profile of a potential Ukrainian audience for science-popular programs; analyzing the curricula of 39 Ukrainian journalism schools regarding the presence of elective disciplines or special courses related to science-popular journalism; refining scientific approaches to defining components of professional competence of an educational journalist; proposing a model for creating a science-popular television program; conducting content analysis of science-popular programs in the Ukrainian segment of YouTube and on 32 nationwide television channels; carrying out expert surveys among foreign journalists working in the field of science-popular journalism; surveying the target audience of science-popular television programs; studying the development of science-popular television projects in Ukraine; and analyzing the need for science-popular television content for audiences seeking opportunities to distract themselves from frontline information.Навчально-науковий інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченк
The Experience of Ukrainian Women in the GULAG Camps: Ethnocultural Dimension and Everyday Survival Practices
No full textАктуальність. Масові політичні репресії ХХ століття залишаються одним із ключових травматичних досвідів українського суспільства. Попри численні дослідження системи ГУЛАГу, жіночий досвід, особливо його етнокультурний вимір, досі залишається недостатньо репрезентованим у науковому дискурсі. Домінування узагальнених або чоловічих наративів у вивченні табірної системи призводить до втрати важливих аспектів історичної пам’яті. Аналіз повсякденних практик українок у таборах як способу збереження ідентичності в умовах тотального насильства є актуальним для розуміння механізмів виживання та спротиву в екстремальних умовах тоталітарного режиму. Метою дослідження є аналіз жіночого досвіду перебування українок у таборах ГУЛАГу крізь призму етнокультурної ідентичності та повсякденних практик виживання. Основним завданням є виявлення специфічних етнокультурних проявів, форм солідарності та стратегій збереження людської гідності, які відрізняли досвід українок від загального табірного досвіду. Методи. У дослідженні застосовано комплексний методологічний підхід, що поєднує історико-антропологічний, гендерний та етнокультурний аналіз. Джерельну базу становлять мемуарні джерела та усні свідчення репресованих українок, зібрані в Сахаровському меморіальному центрі, архівні документи Акмолінської області, а також епістолярна спадщина. Використано методи якісного наративного аналізу. У результаті дослідження виявлено, що етнокультурна ідентичність українок у таборах проявлялася через специфічні повсякденні практики: збереження мовної ідентичності, організацію культурних ініціатив (літературні вечори, виконання українських пісень), підтримання національних традицій. Особливу роль відігравала жіноча солідарність, що формувалася як на етнічному ґрунті, так і через спільний досвід материнства та втрат. Виявлено унікальні форми культурного спротиву: передавання творів української літератури з пам’яті, організацію танцювальних майстер-класів, збереження релігійних практик як способу психологічного виживання. Висновки. Жіночий досвід перебування українок у таборах ГУЛАГу характеризується специфічними етнокультурними практиками виживання. Повсякденні практики збереження мови, культурних традицій та релігійності стали ключовими механізмами опору процесам деперсоналізації та деморалізації. Жіноча солідарність, особливо в межах етнічних спільнот, виявилася критично важливою для психологічного виживання. Дослідження демонструє значущість гендерного та етнокультурного підходів для вивчення радянських репресій.Relevance. The mass political repressions of the 20th century remain a key traumatic experience of Ukrainian society. Despite numerous studies of the GULAG system, women’s experience, especially its ethnocultural dimension, remains insufficiently represented in scientific discourse. The dominance of generalized or male narratives in the study of the camp system leads to the loss of important aspects of historical memory. The analysis of everyday practices of Ukrainian women in camps as a way of preserving identity under conditions of total violence is relevant for understanding the mechanisms of survival and resistance in the extreme conditions of a totalitarian regime. Purpose. The study aims to analyze the female experience of Ukrainian women’s stay in GULAG camps through the prism of ethnocultural identity and everyday survival practices. The main task is to identify specific ethnocultural manifestations, forms of solidarity and strategies for preserving dignity that distinguished the experience of Ukrainian women from the general camp experience. Methods. The study applies a comprehensive methodological approach combining historical-anthropological, gender and ethnocultural analysis. The source base consists of memoir sources and oral testimonies of repressed Ukrainian women from the Sakharov Memorial Center, archival documents of the Akmola region, and epistolary heritage. Methods of qualitative narrative analysis were used. Results. The study revealed that the ethnocultural identity of Ukrainian women in camps was manifested through specific everyday practices: preservation of linguistic identity, organization of cultural initiatives (literary evenings, singing Ukrainian songs), maintenance of national traditions. A special role was played by female solidarity, which was formed both on an ethnic basis and through the shared experience of motherhood and loss. Unique forms of cultural resistance were identified: transmission of Ukrainian literature works from memory, organization of dance master classes, preservation of religious practices as a method of psychological survival. Conclusions. The female experience of Ukrainian women in GULAG camps is characterized by specific ethnocultural survival practices. Everyday practices of preserving language, cultural traditions and religiosity became key mechanisms of resistance to processes of depersonalization and demoralization. Female solidarity, especially in ethnic groups, proved critically important for psychological survival. The study demonstrates the importance of gender and ethnocultural approaches to studying Soviet repressions