IRHlukhivNPU Institutional Repository of Oleksandr Dovzhenko Hlukhiv National Pedagogical University
Not a member yet
3548 research outputs found
Sort by
Методичні рекомендації до проходження дослідницької практики з історії та археології здобувачами вищої освіти спеціальності В 9 Історія та археологія другого (магістерського) рівня вищої освіти
Get PDFНавчально-методичний посібник упорядковано з метою надання здобувачам вищої освіти спеціальності В 9 «Історія та археологія» галузі знань В «Культура, мистецтво та гуманітарні науки» допомоги для проходженні практичної підготовки з історії та археології.
У посібнику наведено особливості організації, порядку проведення та процедуру підбиття підсумків цієї дослідницької практики; репрезентовано практичні рекомендації до організації та керівництва практикою, а також особливості організації та проведення практик здобувачами вищої світи, які навчаються за дуальною освітою та проходження практик іноземними здобувачами вищої освіти. Звернено увагу на проходження практики в умовах воєнного стану та карантинних обмежень
Поняття цифрової компетентності педагога та її структурні елементи
Get PDFСайт конференції:
https://nnipp.gnpu.edu.ua/naukova-diialnist/zbirnyk-naukovykh-prats.html
Збірник конференції:
https://drive.google.com/file/d/1ZWUZCjV6V_-quNs4cf4ECGbWXSOoPee7/viewУ тезах розглянуто актуальність формування цифрової компетентності майбутніх педагогів в умовах цифрової трансформації освіти. Автором проаналізовано наукові підходи до визначення поняття «цифрова компетентність педагога» та виокремлено її структурні компоненти: когнітивно-інформаційний, інструментально-технологічний, методологічний, комунікативний, етичний і правовий, рефлексивно-адаптаційний. Особлива увага приділена міждисциплінарному характеру цифрової компетентності, її значенню для професійної діяльності вчителя та ролі у забезпеченні якості сучасного освітнього процесу. Зроблено висновок про необхідність подальших наукових розвідок у сфері інтеграції цифрових технологій у педагогічну практику
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРОХОДЖЕННЯ ВИРОБНИЧОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРАКТИКИ ЗДОБУВАЧАМИ ВИЩОЇ ОСВІТИ спеціальності В9 Історія та археологія другого (магістерського) рівня вищої освіти
No full textУДК: 378.147.091.33-02.22:37(072)Навчально-методичний посібник упорядковано з метою надання здобувачам вищої освіти спеціальності В9 «Історія та археологія» галузі знань В «Культура, мистецтво та гуманітарні науки» допомоги для проходженні практичної підготовки у закладах фахової передвищої та вищої освіти. У посібнику наведено особливості організації, порядку проведення та процедуру підбиття підсумків виробничої педагогічної практики у закладах освіти; репрезентовано практичні рекомендації до організації та керівництва практикою, а також особливості організації та проведення практик здобувачами вищої світи, які навчаються за дуальною освітою та проходження практик іноземними здобувачами вищої освіти. Звернено увагу на проходження практики в умовах воєнного стану та карантинних обмежень. Посібник призначено для здобувачів вищої освіти спеціальності В 9 Історія та археологія галузі знань В Культура, мистецтво та гуманітарні науки, науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти та широкого кола читачів, зацікавлених проблематикою організації практичної підготовки у закладах фахової передвищої та вищої освіти
Інституційне становлення Ніжинського окружного суду та просопографічний портрет його судових чинів у 1874 - лютому 1917 рр.
No full textДисертаційна робота є комплексним науковим історичним дослідженням, у якому на основі джерельної бази та визначених методологічних засад схарактеризовано інституційне
становлення Ніжинського окружного суду, матеріальне забезпечення його роботи, складено колективну біографію його судових чинів у пореформену добу. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел і літератури, додатків. У вступі обґрунтовано вибір дослідження, відображено зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами; визначено об’єкт і предмет дослідження, його мету та завдання, хронологічні та територіальні межі, методи, наукову новизну, практичне та наукове значення. Представлено відомості про особистий внесок здобувачки, апробацію результатів дослідження, кількість публікацій, структуру та обсяг дисертації. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше в українській історіографії виявлено і введено до наукового обігу неопубліковані матеріали фонду 358 «Ніжинський окружний суд» Відділу ДАЧО (м. Ніжин), матеріали фонду 180 «Шугуров Микола Васильович», фонду 209 «Тулуб Олександр Олександрович» Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського (Київ);
проаналізовано інституційне становлення та матеріальне забезпечення роботи Ніжинського окружного суду в 1874 – лютому 1917 рр.; складено просопографічний портрет голів та товаришів голови Ніжинського окружного суду означеного періоду за критеріями етнічної та соціальної належності, майнового становища, освітнього рівня та особливостей
кар’єрного шляху. Складено колективну біографію суддів та судових слідчих Ніжинського окружного суду за 1874 – лютий 1917 рр. за критеріями етнічної та соціальної належності, майнового становища, освітнього рівня та особливостей кар’єрного шляху. Інституційне становлення Ніжинського окружного суду та просопографічний портрет його судових чинів у 1874 – лютому 1917 рр. уперше стали предметом комплексного дисертаційного дослідження. Історіографію порушеної в роботі проблеми поділено на три періоди:
1) 1864–1917 рр.; 2) другої половини 1950-х–1991 рр.; 3) пострадянської доби. Джерельна база дисертації представлена діловодною документацією (формулярні списки, службове листування), его-документами (особисте листування, спогади, щоденники), довідковими виданнями (адрес-календарі), законодавчими актами, статистичними матеріалами.
Поняттєво-термінологічний апарат, принципи дослідження та методи пізнанняє складовими методологічного інструментарію дисертаційного дослідження. У роботі застосовано загальнонаукові принципи історизму, обєктивності, системності та всебічності, реалізовані шляхом застосування загальнонаукових та спеціально-історичних (порівняльно-історичного, проблемно-хронологічного, історико -генетичного, просопографічно)гометодів. У результаті аналізу архівних матеріалів, опублікованих джерел
встановлено, що Ніжинський окружний суд був відкритий у 1874 р., підпорядковувався він Харківській судовій палаті, а з 1880 р. – Київській. Під юрисдикцію Ніжинського окружного суду потрапляли території центральної, південної та південно-східної Чернігівщини. Для розміщення судового корпусу було виділено столітню будівлю присутніх місць, у якій відбувалися численні ремонти. З’ясовано, що впродовж усіх років функціонування суду в його штаті було тільки по одній штатній одиниці «голови суду» й «товариша голови
суду». А от стосовно штату суддів простежується певна динаміка. Так, упродовж 1874–1884 рр. в окружному суді працювали 5–6 осіб; 1885-1902 рр. – 7–8 суддів. З 1909 по 1914 рр. склад судового корпусу був розширений до 10 осіб. З початком Першої світової війни кількість суддів зменшилася до 8. Склад суддів у Чернігівському, Стародубському окружних
судах до 1910–1911 рр. був меншим, ніж у Ніжині на 1–2 штатні одиниці. У 1912 р. на перше місце в губернії за чисельністю судового корпусу виходить Чернігівський окружний суд. У 1874–1905 рр. у Ніжинському окружному суді працювало 12 судових слідчих; з 1906 р. – 14 судових слідчих. У Чернігівському окружному суді: до 1906 р. – 9–10, від 1907 р. – 13, від 1910 р. – 14; у Стародубському окружному суді: до 1906 р. – 11, а перед Першою світовою війною – 13. Збільшення чисельності судових чинів Ніжинського окружного суду зумовлювалося демографічним вибухом, зростанням злочинності та, частково, суспільним піднесенням початку ХХ ст. Проаналізовано матеріальне забезпечення роботи Ніжинського окружного суду в 1874–1917 рр. Так, посада голови окружного суду в системі класів посад Російської імперії належала до ІV класу. У зв’язку із цим голови Ніжинського окружного суду отримували великий оклад у розмірі 4500-5300 руб., який був співмірний з окладами держслужбовців імперії, які обіймали посади ІV класу. Таке утримання голів окружного суду дозволяло їм мешкати як у губернських, так і в столичних містах та давати якісну середню та вищу освіту своїм дітям. Зарплата товаришів голови окружного
суду зараховувалася до посад V класу. Вони отримували оклад у розмірі 3500–4200 руб., який був співмірний з окладами членів судової палати, прокурора окружного суду. Судді отримували від 2200 руб. до 3300 руб., що можна зіставити з окладами в системі військового відомства, земського самоврядування, банківської сфери. Такі розміри утримання дозволяли їм володіти значною нерухомістю, навчати дітей у престижних середніх та закладах вищої освіти. Посада судового слідчого (VІ клас) передбачала оклад 1500 руб., кошти на квартиру та роз’їзні видавали відповідно до рішення місцевої влади. З другої половини 1880-х – початку 1890-х рр. окремим судовим слідчим до окладу доплачували 200–500 руб. на витрати на канцелярію. Істотне покращення відбулося тільки після революційних подій 1905–1907 рр., коли жалування було збільшено майже вдвічі. Судові слідчі також намагалися дати своїм дітям гідну середню освіту. Складено просопографічний портрет голів та товаришів голів Ніжинського окружного суду за 1874–1917 рр. за критеріями етнічної та соціальної належності, майнового становища, освітнього рівня та особливостей кар’єрного шляху. Так, на основі довідкових видань та матеріалів діловодства окружного суду з’ясовано, що впродовж 1874 – лютого 1917 рр. установу очолювали дев’ять осіб, з яких 44,5 % за етнічною належністю були прибалтійськими або зрусифікованими німцями та 55,5 % українцями та росіянами. Двоє етнічних українців народилися на теренах Чернігівської губернії (М. В. Шугуров, М. С. Грабар), Ю. І. Рахальський – у Подільській губернії, а І. А. Котляревський був сином полтавського дворянина. Урядові кола в 1860-х – на початку 1880-х рр. у зв’язку із сильним українофільським рухом з недовірою ставилися до етнічних
українців, тому в кадровій політиці щодо очільників установи перевагу надавали зрусифікованим німцям, росіянам. За становою належністю всі голови окружного суду були особистими (М. С. Грабар) та спадковими дворянами. Лише троє очільників суду мали нерухомість. 22,2 % голів Ніжинського окружного суду закінчили Київський
університет. Інші були випускниками російських вищих навчальних закладів у Санкт-Петербурзі (22,2 %), Москві (33,3 %), Казані (11,1 %). На жаль, у нас немає відомостей, який навчальний заклад закінчив Е. Ф. Бострем, але припускаємо, що Санкт-Петербурзький університет або Імператорське училище правознавства. Значне представництво випускників російських вишів зумовлено не тільки місцем народження та дитинства, але й тим, що саме Московський, Санкт-Петербурзький університети мали найбільший обсяг набору студентів на юридичні факультети в імперії. Упродовж 1874–1917 рр. середній вік новопризначених голів суду становив 52 роки з тенденцією до «старіння». Якщо М. Р. Гіппіусу,
Е. Ф. Бострему на момент призначення було до 36 років, то вік їхніх наступників поступово зростає до 58–65 років. Подібна тенденція простежується й у Чернігівському та Стародубському окружних судах. Середній вік перебування на посаді очільників Ніжинського окружного суду становив у середньому – 4,9 року, у Чернігівському окружному суді – 1- років, Стародубському – 8 років. У 1874–1896 рр., 1902–1911 рр. Ніжинський окружний суд очолювали особи, які на теренах України раніше не працювали (Е. Ф. Бострем,
Ю. І. Рахальський, А. М. Гофман) або працювали недовго (М. Р. Гіппіус, Л. І. Ланге – по три роки), тому керівництво суду було слабо інтегроване в українську судову спільноту та судову спільноту краю, у дворянські корпорації Ніжина та Чернігівської губернії. Як виняток, можемо назвати М. В. Шугурова, М. С. Грабаря, О. С. Байбакова. У Російській імперії Міністерство юстиції проводило цілеспрямовану кадрову політику, відповідно до якої голови окружних судів повинні були мати досвід роботи в системі прокурорського нагляду. Тому як мінімум вісім голів (88,9 %) Ніжинського окружного суду мали досвід роботи в системі прокурорського нагляду. Також з’ясовано, що в одному випадку особу було переведено в Ніжинський окружний суд із центральних органів управління (Сенат), у трьох випадках – із судової палати або палати кримінального та цивільного суду, ще в трьох випадках – переведення відбулося з аналогічної посади голови окружного суду. Упродовж 1874–1917 рр. у Ніжинському окружному суді сім осіб
обіймали посаду товариша голови. Із них шість (85,7 %) належали до привілейованої соціальної групи – дворянства, один (14,3 %) – виходець із родини спадкових почесних громадян (І. Г. Орленко). Лише в одному випадку заступник голови окружного суду володів значною нерухомістю (Д. О. Вікторов). За релігійною належністю шість заступників голови були православного віросповідання (85,7 %), один – римо-католицького (14,3 %). Зафіксовано, що у двох випадках шлюби заступників голови були міжконфесійні, що сприяло
декатолизації нащадків римо-католиків. За етнічною належністю до 1906 р. товаришами голови Ніжинського окружного суду були лише росіяни та зрусифіковані місцеві поляки й шведи. Тільки перед Першою світовою війною відбувається певна «українізація» посади. Двоє етнічних росіян (Г. І. Жуковський та В. В. Попов) закінчили Санкт
Петербурзьку гімназію, Казанський університет; росіянин Д. О. Вікторов – Харківський університет. Уродженці України (етнічні українці, зрусифіковані шведи) закінчили Київський та Новоросійський університети, лише Й. М. Пашковський – Імператорське училище правознавства. Упродовж 1874–1914 рр. середній вік новопризначених заступників установи становив 45 років з тенденцією до збільшення віку в межах 15–20 років. В окружному суді простежуються дві моделі призначення на посаду товариша голови: а) суддя окружного суду – товариш голови окружного суду (85,7 % випадків); б) товариш прокурора окружного суду – товариш голови (14,3 %). Проаналізовано три моделі кар’єрного зростання майбутніх товаришів голови Ніжинського окружного суду: а) служба в системі інституту мирових суддів Правобережної України; б) робота в системі інституту прокурорського нагляду; в) робота на посаді судді окружного суду. З’ясовано, що до призначення в окружний суд сім заступників голови
працювали в 17 губерніях: російських (55,7 %), українських (33,3 %), литовських (11 %). До 1893 р. жоден із заступників голови суду не мав значного досвіду роботи в судовій сфері України. На основі довідкових видань, матеріалів діловодства Ніжинського окружного суду складено колективну біографію суддів та судових слідчих Ніжинського окружного суду за 1874 – лютий 1917 рр. за критеріями етнічної та соціальної належності, майнового становища, освітнього рівня та особливостей кар’єрного шляху. Колективна біографія суддів Ніжинського окружного суду виглядає таким чином. З’ясовано станову належність 35 із 40 членів суду: 18 суддів (51,4 %) були дворянами, 4 особи (11,4 %) – духовного звання; 3 особи (8,6 %) – купецького стану; по дві особи – сини оберофіцера, чиновника, міщанина та ін. Із 40 суддів 18 осіб (45 %) були власниками земельного
фонду, дач та нерухомості. За релігійною належністю із 40 суддів 82,5 % (33 особи) становили православні, 10 % (4 особи) – римо-католики, 5 % (2 особи) – лютерани та один (2,5 %) вірмено-григоріанин; за етнічною належністю більшість становили росіяни (18 осіб, 45 %), дещо меншим було представництво українців (15 осіб, 37,5 %), 3 поляків (7,5 %), 2 (5 %) німців, по одному вірменину, литовцю. Частка українців за сорок років поступово зростала з третини до 44–45 %, а в деякі періоди навіть сягала 54 %. Частина шлюбів була міжконфесійною, що сприяло декатолизації нащадків римо-католиків. Від 1889 рр. серед суддів частка випускників українських вишів стає помітною, оскільки зазвичай у них навчалися українці, росіяни з Наддніпрянщини та з прикордоння, українські поляки, які тривалий час працювали в суді. Також у другій половині 1880–1890-х рр.загалом збільшується кількість студентів-юристів в українських вишах. Середній вік новопризначених суддів становив 42,2 р. із тенденцією до «старіння». Вдалося реконструювати географію руху 35 юристів та виокремити певні особливості: а) 21 особа (60 %) перед призначенням у Ніжин працювала в одній з українських губерній; б) 14 осіб (40 %) перед
призначенням у Ніжин працювали за межами України; в) частка суддів, що мали досвід роботи тільки в українських губерніях, коливалась у межах 11 - 30 %; г) 13 суддів закінчили кар’єру в Ніжині, 8 осіб – продовжили її в Чернігівській губернії, 7 осіб – у Києві. У процесі аналізу життєписів суддів реконструйовано шість моделей їхнього кар’єрного зростання: 1. Судовий слідчий – система прокурорського нагляду – член окружного суду: 9 осіб (22,5 %). 2. Судовий слідчий, – член окружного суду: 5 осіб (12,5 %). 3. Мирова судова система – член окружного суду: 8 осіб (20 %). 4. Дореформені судові установи, державні установи – окружний суд: 6 осіб (15 %). 5. Секретар Сенату / судової палати – член окружного суду: 2 особи (5 %). 6. Канцелярські посади / судовий слідчий / товариш прокурора – міська судова система / повітова судова система – член окружного суду: 4 особи (10 %).
Колективна біографія судових слідчих окружного суду виглядає таким чином. Із 40 років на посадах судових слідчих працювало 56 осіб, які за соціальною належністю структуровано таким чином: дворяни – 29 осіб (51,7 %); міщани – 4 (7,1 %), духовенство – 8 (14,2 %), селяни – 3 (5,3 %); по два представники: сини оберофіцера, колезького асесора, губернського
секретаря, купця та ін. За релігійною належністю: православні – 48 осіб (85,7 %); римо-католики – 7 (12,5 %), лютерани – 1 (1,7 %). За етнічною належністю: більшість українці – 34 особи (60,7 %), росіяни – 10 (17,8 %), поляки – 5 (8,9 %), білоруси – 4, німці (обрусілі) – 2, греки – 1. Зафіксовано, що частина шлюбів була міжконфесійною, що сприяло декатолизації
нащадків римо-католиків. До 1899 р. помітну частину слідчих становили вихованці Ніжинського юридичного ліцею (16 осіб, 28,5 %), а з 1899 до 1913 рр. – Київського університету (23 особи, 41 %). Під час аналізу кар’єрного шляху судових слідчих з’ясовано, що 73,1 % новоприбулих були особами до 35 років. Реконструйовано особливості їхнього кар’єрного руху в просторі: 1) 36 осіб (64,2 %) перед призначенням у Ніжин працювали тільки в Київському судовому окрузі; 6 осіб мали досвід роботи у Віленському судовому окрузі; 4 особи – у Привіслянському краї; 9 осіб – у російських губерніях; виявлено мінімальний зв’язок Київського судового округу з установами Одеського й Харківського судових округів. Із 56 судових слідчих: 22 особи (39,2 %) побудували успішну кар’єру судового слідчого в Ніжинському суді; подальша доля 11 осіб (19,6 %) невідома; 8 осіб (14,2 %) продовжили кар’єру в системі прокурорського нагляду; 6 осіб (10,7 %) продовжили кар’єру на посаді члена окружного суду; 3 особи вступили на військову службу та ін. Виявлені в ході дослідження та введені в науковий обіг джерела суттєво розширюють можливості використання їх під час підготовки праць з історії Сумської та Чернігівської областей, історії України, історіографії,
джерелознавства
Віктор Степанович Прокопчук – краєзнавець та історик
Get PDFАвтором проаналізовано життєпис та наукова діяльність відомого українського краєзнавця, освітянина та історика В. Прокопчука. Зокрема в контексті життєпису зосереджено увагу на діяльність ученого з 2019 р. на посаді професора кафедри історії, правознавства та методики навчання Глухівського національного педагогічного університет
Формування лексичної компетентності учнів 3-го класу засобами інноваційних технологій
Get PDFМагістерська робота присвячена дослідженню проблеми застосування інноваційних технологій, як засобу формування в учнів 3 класу лексичної компетентності. У першому розділі «Теоретичні засади проблеми формування лексичної компетентності учнів 3 класу засобами інноваційних технологій» проаналізовано наукові погляди на досліджувану проблему в теорії педагогіки, психології і лінгводидактики; з’ясовано зміст, завдання і психолого-педагогічні особливості формування в учнів початкових класів лексичної компетентності; схарактеризовано способи застосування інноваційних технологій як засобу формування в учнів 3 класу лексичної компетентності.
У другому розділі «Дослідно-експериментальна робота з перевірки ефективності методики формування лексичної компетентності в учнів 3 класу засобами інноваційних технологій» виділено критерії та показники та вивчено рівні сформованості лексичної компетентності учнів 3 класу; розроблено та експериментально апробовано методику формування лексичної компетентності в учнів 3 класу засобами інноваційних технологій на уроках літературного читання.
Методика передбачає створення наступних педагогічних умов: змістове і методичне забезпечення формування лексичної компетентності учнів; систематичне застосування на уроках літературного читання інноваційних технологій, спрямованих на формування лексичної компетентності учнів експериментального класу; методична підготовка педагогів до формування лексичної компетентності у молодших школярів для забезпечення суб’єкт-суб’єктної взаємодії
Вивчення зарубіжної літератури в старшій школі з використанням технології інтерактивного навчання
Get PDFМагістерська робота присвячена дослідженню проблеми вивчення зарубіжної літератури засобом технології інтерактивного навчання в старших класах. Її актуальність зумовлена низкою визначальних чинників, які впливають на сучасний освітній процес та життєві реалії: необмежений доступ до інформації, поява значної кількості електронних освітніх ресурсів та платформ, потреба у володінні високим рівнем навичок роботи з цифровими технологіями для подальшого навчання й професійної самореалізації.
У сучасній освіті простежується тенденція переходу до нової системи освіти, спрямованої на гармонійний розвиток особистості. Найбільш результативними в цьому контексті є технології інтерактивного навчання, які ведуть до суб’єкт-суб’єктних відносин та активної комунікації вчителя та учнів, сприяють виробленню здатності думати, розуміти суть речей, осмислювати ідеї й концепції, формують уміння шукати потрібну інформацію, трактувати її і застосовувати в певних умовах.
Аналіз літератури та вивчення шкільної практики доводять недостатнє вивчення питання використання технології інтерактивного навчання в старших класах, зокрема в курсі зарубіжної літератури. Проведений аналіз наукової літератури дозволяє зробити висновок, що інтерактивне навчання – це навчання, побудоване на принципах взаємодії учня з усіма учасниками та об’єктами педагогічного процесу; це комунікативно-діалогічне навчання, що спрямоване на активізацію пізнавальної діяльності школярів. Це – спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, метою якої є створення комфортних умов навчання, за яких кожен учасник навчального процесу відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність. Вивчення сучасного стану використання технології інтерактивного навчання на уроках зарубіжної літератури в старшій школі показало, що колективні та індивідуальні форми навчання переважають над груповими, парна робота взагалі майже не застосовується у процесі вивчення зарубіжної літератури старшокласниками. Враховуючи інтегративний характер шкільного курсу зарубіжної літератури, аналізуючи основні завдання його вивчення в закладах загальної середньої освіти, спираючись на ключові та предметні компетентності, які необхідно сформувати у старшокласників, доведено важливість впровадження технології інтерактивного наачання на сучасному уроці зарубіжної літератури, що дозволить активізувати аналітичну, дослідницьку та творчу діяльність старшокласників на етапі творчо-критичного вивчення художніх творів. Ефективними формами, методами і прийомами реалізації технології інтерактивного навчання визначено: діалогічно-комунікативні форми роботи (дискусії, дебати, мозковий штурм, метод-прес); алгоритмічні (гранування, кластери, асоціативні кущі, ментальні карти, веббінг, кубик Блума, фішбоун); творчо-ігрові (сенкан, діаманта); з використанням інформаційно-комп’ютерних і суспільних ресурсів (презентації, інфографіка, постери, запрошення спеціалістів, екскурсії, проєкти). Запропоновано методичні рекомендації для вчителів щодо практичної реалізації технології інтерактивного навчання у шкільному курсі зарубіжної літератури на старшому ступені навчання. Підвищити результативність навчання зарубіжної літератури допоможе введення в освітній процес таких видів діяльності: створення літературної вікторини, ребусів, головоломок; написання різноманітних творів; складання правил життя (кредо) персонажа; розробка сторінки персонажа у соціальній мережі; складання списку книжок з їх короткою анотацією, які учень радить прочитати своїм одноліткам; створення стилізації прочитаного; написання фанфіків; опис макета сайту, присвяченого письменнику чи твору тощо
DIGITAL COMPETENCE FORMATION IN FUTURE COMPUTER SCIENCE TEACHERS: CONCEPTUAL MODEL
Get PDFУДК 378.011.3-051:004У статті здійснено комплексне теоретичне узагальнення наукових підходів до формування цифрової компетентності майбутніх учителів інформатики в умовах цифрової трансформації освіти. Обґрунтовано актуальність проблеми в контексті глобальних змін освітнього середовища, зумовлених стрімким розвитком цифрових технологій, необхідністю підготовки педагогів, здатних до ефективного функціонування у цифрово насиченому суспільстві. Цифрова компетентність розглядається як ключова інтегрована складова професійної майстерності, яка поєднує технологічні знання, педагогічні вміння, етичні орієнтири, критичне мислення та здатність до рефлексії й безперервного саморозвитку.
На основі аналізу сучасних наукових досліджень розроблено авторську модель формування цифрової компетентності, яка включає п’ять взаємопо-в’язаних блоків: концептуально-цільовий (стратегічне бачення мети та змісту компетентності), змістово-організаційний (інтеграція формальної, неформальної та інформальної освіти, персоналізовані освітні траєкторії, адаптивні цифрові середовища), методичний (використання проєктно-орієнтованих, кейс- і симуляційних технологій, цифрових хакатонів, онлайн-курсів), професійно-рольовий (трансформація ролі викладача у наставника в цифровому освітньому середовищі, розвиток креативної діяльності здобувачів, формування цифрової етики) та рефлексивно-оцінювальний (самооцінювання, електронне портфоліо, моніторинг прогресу, мотивація до самонавчання).
Увагу акцентовано на необхідності перегляду змісту освітніх програм спеціальності «Середня освіта (Інформатика)» з урахуванням цифрової дидак-тики, цифрової педагогіки, штучного інтелекту, цифрової інклюзії та іннова-ційних освітніх практик. Розкрито важливість міждисциплінарного підходу, поєднання цифрових технологій з педагогічною метою, розвитком професійної суб’єктності та культури академічної доброчесності. Запропонована модель має потенціал до практичного впровадження в систему вищої педагогічної освіти та сприятиме підготовці педагогів, які не лише ефективно застосовують цифрові технології, а й генерують інноваційні рішення в освітньому процесі.
Окреслено перспективи подальших досліджень: емпіричне тестування ефективності моделі, удосконалення інструментів діагностики цифрової компетентності, порівняльний аналіз міжнародного досвіду цифрової підготовки вчителів, дослідження соціально-психологічних чинників цифрового розвитку та впливу цифрової компетентності на побудову індивідуальних освітніх траєкто-рій здобувачів освіти.The article presents a comprehensive theoretical generalization of scientific approaches to the development of digital competence in future computer science teachers in the context of the digital transformation of education. The relevance of the issue is substantiated in light of global changes in the educational environment driven by the rapid development of digital technologies and the need to train educators capable of functioning effectively in a digitally enriched society. Digital competence is viewed as a key integrated component of professional expertise, encompassing technological knowledge, pedagogical skills, ethical orientation, critical thinking, and the ability for reflection and continuous self-development.
Based on the analysis of current scientific research, the author proposes a model for developing digital competence that includes five interrelated components: a conceptual and goal-oriented component reflecting a strategic vision of the purpose and content of competence; a content-organizational component emphasizing the integration of formal, non-formal, and informal education, personalized learning trajectories, and adaptive digital environments; a methodological component involving the use of project-based, case-based, and simulation technologies, digital hackathons, and online courses; a professional-role component addressing the transformation of the teacher’s role into that of a mentor within a digital educational environment, the development of learners’ creative activities, and the formation of digital ethics; and a reflective-evaluative component including self-assessment, e-portfolios, progress monitoring, and motivation for self-directed learning.
The article highlights the need to revise the content of educational programs in the specialty “Secondary Education (Computer Science)” with consideration of digital didactics, digital pedagogy, artificial intelligence, digital inclusion, and innovative educational practices. It emphasizes the importance of an interdisciplinary approach, integrating digital technologies with pedagogical purposes, fostering professional agency, and promoting a culture of academic integrity. The proposed model has the potential for practical implementation in the system of higher pedagogical education and will contribute to the preparation of educators who not only effectively apply digital technologies but also generate innovative solutions in the educational process.
The article outlines prospects for further research, including empirical testing of the model’s effectiveness, improvement of tools for diagnosing digital competence, comparative analysis of international experiences in teacher digital training, and the study of socio-psychological factors in digital development and the impact of digital competence on the construction of individual learning trajectories of students
Використання засобів абстрактної наочності на уроках зарубіжної літератури в старшій школі
Get PDFУ сучасній освіті значна увага приділяється використанню інноваційних методів навчання, які сприяють розвитку критичного мислення, аналітичних навичок та глибшого розуміння навчального матеріалу. Одним із таких методів є використання засобів абстрактної наочності, що дозволяє учням унаочнити складні літературні поняття, стильові особливості, символіку та філософські ідеї творів. У цій роботі досліджено особливості застосування засобів абстрактної наочності на уроках зарубіжної літератури в старшій школі. Розглянуто можливості використання візуальних та цифрових технологій, зокрема графічних органайзерів, ментальних карт, схем, таблиць, хмар слів, інфографіки, а також елементів доповненої та віртуальної реальності. Окрему увагу приділено ролі мультимедійних ресурсів, які дозволяють інтегрувати візуальні образи, аудіоматеріали та текстову інформацію в єдиний навчальний простір. Проаналізовано ефективність використання цих засобів для розвитку уяви, покращення навичок аналізу та синтезу, а також для підвищення мотивації до вивчення літератури. Визначено методичні підходи до впровадження абстрактної наочності в освітній процес, зокрема через проблемне навчання, проєктну діяльність і групову роботу.
The work consists of three sections, conclusions for each section, a general conclusion, a list of references, and appendices. In modern education, significant attention is paid to the use of innovative teaching methods that promote the development of critical thinking, analytical skills, and a deeper understanding of the learning material. One such method is the use of abstract visual aids, which allow students to visualize complex literary concepts, stylistic features, symbolism, and the philosophical ideas of literary works. This study explores the features of using abstract visual aids in high school world literature lessons. It examines the possibilities of utilizing visual and digital technologies, including graphic organizers, mind maps, diagrams, tables, word clouds, infographics, as well as elements of augmented and virtual reality. Special attention is given to the role of multimedia resources, which allow for the integration of visual images, audio materials, and textual information into a unified learning environment. The effectiveness of using these tools for developing imagination, improving analytical and synthesis skills, and increasing motivation for studying literature has been analyzed. Methodological approaches to integrating abstract visual aids into the educational process have been identified, particularly through problem-based learning, project-based activities, and group work. The practical value of this work lies in providing recommendations for teachers on the use of abstract visual aids in education, as well as examples of their application in analyzing literary works from different eras and genres
Методичні рекомендації щодо написання та захисту курсових робіт для студентів спеціальності А4 Середня освіта (Математика) галузі знань А Освіта
Get PDFМетодичні рекомендації розроблено відповідно до освітньої програми «Середня освіта (Математика та інформатика)» для студентів першого (бакалаврського) рівня вищої освіти спеціальності 014 Середня освіта (Математика). У рекомендаціях подано поетапний опис виконання курсових робіт, які передбачено навчальним планом: з вищої математики або інформатики (5 семестр), з методики навчання інформатики (7 семестр) та з методики навчання математики (8 семестр). Зокрема, висвітлено вимоги до змісту, оформлення й захисту курсової роботи, наведено орієнтири щодо вибору теми, добору літературних джерел і роботи з фактичним матеріалом. Дотримання цих рекомендацій сприяє формуванню в студентів дослідницьких умінь, навичок науково-педагогічної діяльності, розвитку фахової компетентності та академічної доброчесності