301 research outputs found
Sort by
Перспективи застосування імуномодуляторів у лікуванні хворих на аутоімунних захворювань: фокус на екстракти біологічних тканин (кріоекстракт плаценти та кріоекстракт селезінки)
Get PDFГладких ФВ. Перспективи застосування імуномодуляторів у лікуванні хворих на аутоімунних захворювань: фокус на екстракти біологічних тканин (кріоекстракт плаценти та кріоекстракт селезінки). Імунологія та алергологія: наука і практика. 2023;4:29–46. DOI: https://doi.org/10.37321/immunology.2023.4-04. Режим доступу: https://immunology.org.ua/index.php/journal/article/view/109/83Імуномодулятори – це засоби, що діють на імунну систему залежно від її вихідного стану, підвищуючи знижені (імуностимулятори) або знижуючи підвищені (імуносупресори) показники імунного статусу. При автоімунних захворюваннях функціональна та структурна цілісність певних клітин, органів і тканин втрачається через хронічні імунні реакції проти клітин, органів і тканин організму. При органоспецифічних автоімунних захворюваннях імунну реакцію викликають автореактивні імунні клітини (В- і Т-лімфоцити), які обмежені певними органами. Важливими органоспецифічними автоімунними захворюваннями є розсіяний склероз, хвороба Крона, діабет I типу, автоімунний тиреоїдит, автоімунний міокардит та ін.
Мета роботи: узагальнити сучасні відомості про імуномодулятори, їх класифікацію та місце у лікуванні автоімунних захворювань а також підсумувати відомості про біологічні властивості та технологію отримання кріоекстрактів плаценти та селезінки за даними відкритих джерел інформації.
Матеріали і методи. Підбір публікацій виконано за базами даних PubMed, Clinical Key Elsevier, Cochrane Library, eBook Business Collection та Google Scholar, в яких висвітлювались відомості про імуномодулятори, їх класифікацію та місце у лікуванні автоімунних захворювань. На першому етапі проводили пошук літературних джерел за ключовими словами: імуномодулятори, імуносупресори, імуностимулятори, кріоекстракт плаценти, кріоекстракт селезінки. На другому етапі вивчались резюме статей та виключались публікації, які не відповідали критеріям дослідження. На третьому етапі вивчали повні тексти відібраних статей на відповідність критеріям включення до списку літератури та релевантність досліджень.
Результати та їх обговорення. В даний час основною метою досліджень автоімунних хвороб є пошук більш ефективних підходів до їх лікування. Існуючі методи терапії можуть полегшити лише деякі автоімунні симптоми, але не мають специфічності, і їх потрібно призначати на тривалий період. Сучасним стандартом лікування більшості автоімунних захворювань є імуносупресивні препарати, такі як кортикостероїди. Імунодепресантам притаманні побічні ефекти, включаючи ризик важких інфекцій та потенціювання раку. Біопрепарати, зазвичай антитіла, спрямовані на конкретний компонент імунної системи, лише починають використовуватися для лікування певних груп пацієнтів з автоімунними захворюваннями. Це багатообіцяючий крок до більш безпечної терапії, однак ефективність біологічних препаратів ще вивчається. Ендогенні імуномодулятори – це олігопептиди, що активують імунну систему за рахунок посилення проліферації та стимуляції функції імунних клітин. Основною перешкодою для більш широкого використання біологічних препаратів у клінічній практиці є нетривалий строк їх зберігання у функціонально повноцінному стані. Використання низьких температур у процесі переробки біологічної сировини сприяє повнішому руйнуванню клітин та їх мембран і, зрештою, виходу у розчин біологічно активних речовин. Екстракт плаценти являє собою комплекс низькомолекулярних пептидів, екстрагованих з плаценти, які включають різноманітні біологічно активні речовини, такі як імуноглобуліни, біоактивні пептиди та гормони, а також амінокислоти та мінерали. Серед тканин ксеногенного походження у якості потенційного джерела імуномоделюючих похідних особливу увагу дослідників привертає селезінка, що обумовлено зосередженістю у ній 25% Т-клітин та 65% В-клітин від загального пулу лімфоцитів в організмі.
Висновки. Виділення поліпептидних екстрактів з різних органів стало важливим етапом у вивченні біологічної дії пептидів, а дослідження механізмів їх фізіологічної активності становить великий інтерес для науковців, які працюють у галузі молекулярної біології, фармакології та медицини. Результати проведеного аналізу вказують на пер- спективність дослідження ефективності застосування кріоекстракту плаценти та кріоекстракту селезінки у лікуванні автоімунних захворювань
NON-CYCLOOXYGENASE SIGNALING PATHWAYS AS A MECHANISM OF THERAPEUTIC ACTIVITY OF NONSTEROIDAL ANTI-INFLAMMATORY DRUGS IN ANTICANCER THERAPY
Get PDFГладких ФВ. Позациклооксигеназні сигнальні шляхи як механізм терапевтичної активності нестероїдних протизапальних засобів у протипухлинному лікуванні. Сучасна медицина, фармація та психологічне здоров’я. 2023; 1 (10): 26–31. DOI: https://doi.org/10.32689/2663-0672-2023-1-3Inflammation is closely related to the tumor process and plays a key role in the formation and progression of neoplasms. Tumor cells are phenotypically similar to inflammatory cells because they express cytokines, chemokines and their receptors. In recent decades, nonsteroidal anti-inflammatory drugs (NSAIDs) have been found to reduce mortality from certain types of cancer, such as colon, ovarian, prostate, skin, esophagus, pancreas, breast, bladder, head and neck, and also with hepatocellular carcinoma. Elucidation of the role of inflammatory mediators in tumorigenesis, angiogenesis, and metastasis in recent years, as well as data from epidemiological studies of the effectiveness of NSAIDs in the prevention of cancer diseases, create prerequisites for active research into the molecular mechanisms of the anticancer activity of drugs of this group. The aim of the study was to summarize the current information on cyclooxygenase-independent signaling pathways that are affected by NSAIDs as possible targets in the treatment of cancer patients. Materials and methods. Publications were selected based on PubMed, Clinical Key Elsevier, Cochrane Library, etc. databases, which covered information on the use of NSAIDs in the treatment of oncological diseases. Research results and their discussion. Activation of mitogen-activated kinases (MAPK), the NF-κB pathway, the PI3K/Akt/ mTOR pathway, and the Wnt/β-catenin pathway affects the key processes of tumor growth, metastasis, and apoptosis in cancer cells. Inhibition of these signaling pathways with NSAIDs can inhibit cell growth, promote apoptosis, and reduce invasiveness of cancer cells. In addition, the identification of genes regulated by NSAIDs opens up opportunities for further understanding of the molecular mechanisms of the antitumor activity of these drugs. Research in the field of signaling pathways shows the potential effectiveness of NSAIDs in the treatment of various types of cancer and the expansion of their use in anticancer therapy. Conclusions. Studies of non-cyclooxygenase effects of NSAIDs serve as a basis for conducting clinical studies of new approaches to the regulation of tumor signaling pathways and open perspectives for improving cancer treatment strategies
Роль гормонального статусу у гепатотропній дії кріоекстракту плаценти при ураженні печінки
No full textКошурба ІВ, Гладких ФВ. Роль гормонального статусу у гепатотропній дії кріоекстракту плаценти при ураженні печінки. Матеріали 92-ї науково-практичної конференції студентів та молодих вчених із міжнародною участю «Інновації в медицині»; 2023 Березень 23–25; Івано-Франківськ: Івано-Франківський національний медичний університет МОЗ України; 2023, с. 167. DOI: https://doi.org/10.5281/zenodo.7877436.Хвороби печінки займають важливе місце у структурі гастроентерологічної патології. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), у світі у понад 2 млрд пацієнтів з діагностованими захворюваннями печінки, що у 100 разів перевищує поширеність вірусу імунодефіциту людини. За оцінкою ВООЗ, тільки вірусним гепатитом В або С в хронічній формі хворіють 325 млн осіб в світі, а загальна смертність пацієнтів з такими захворюваннями за останні 20 років зросла майже вдвічі. Майже половина пацієнтів з захворюваннями гепатобіліарної системи мають поліморбідний статус або високий ризик розвитку супутньої патології. Одним з варіантів поєднаної патології у клініці гастроентерології є виразкова хвороба на тіл печінкових порушень. У якості потенційного противиразкового біотехнологічного засобу з гепатопротекторною дією є вітчизняний препарат «Кріоцелл – кріоекстракт плаценти».
Мета. Визначити гендерні аспекти гепатотропної дії кріоекстракту плаценти при тетрахлорметановому гепатиті з фоновим етанол-індукованим цирозом та ураженні печінки противиразковими засобами.
Матеріали та методи. Гепатотропні ефекти вивчали за різного вмісту статевих гормонів на 112 самцях та самицях щурів масою 200–220 г., розбитих на 4 групи по 28 тварин кожна. Тетрахлорметановий гепатит з фоновим етанол-індукованим цирозом печінки відтворювали шляхом введення олійного розчину тетрахлорметану в комбінації з 5,0 % розчином етанолу впродовж 45 днів. Модуляцію вмісту статевих гормонів досягали хірургічною оварі- або тестектомією. Активність γ-глутаміл-траспептидази визначали спектрофотометричним методом за G. Szasz.
Результати дослідження. Введення езомепразолу, кларитроміцину та метронідазолу при хронічному ураженні печінки у тварин супроводжувалось посиленням цитолітичного синдрому, активність якого найбільше відмічалась у самиць щурів без зміни гормонального статусу, рівень γ-глутаміл-траспептидази у яких становив 13,9±1,34 ОД/л. Застосування кріоекстракту плаценти чинило виразну антицитолітичну дію у самиць щурів зі змодельованим ураженням печінки та введенням противиразкових препаратів без зміни гормонального статусу, на що вказувала статистично вірогідно (р<0,01) нижча на 34,5% активність γ-глутаміл-траспептидази у гомогенатах печінки. Введення кріоекстракту плаценти самицям щурів зі змодельованим ураженням печінки та введенням противиразкових препаратів після оваріектомії викликало статистично вірогідне (р<0,01) зниження рівня γ-глутаміл-траспептидази у гомогенатах печінки на 45,8% відносно показників самиць, яким не вводили досліджуваний кріоекстракт.
Висновки. Введення кріоекстракту плаценти викликає ослаблення цитолітичних процесів у тварин зі змодельованим тетрахлорметан-індукованим гепатитом та фоновим етанол-індукованим цирозом печінки, яким вводили езомепразол, кларитроміцин та метронідазол, як засоби потрійної противиразкової терапії
A narrative review of diagnostic and therapeutic potential of isolation of circulating tumor cells
Get PDFКрасносельський М, Гладких Ф, Рубльова Т, Кулініч Г, Коморовський Р. Наративний огляд діагностичних та прогностичних можливостей виділення циркулюючих пухлинних клітин. УРОЖ [інтернет]. 30, Березень 2023 [цит. за 23, Квітень 2023];31(1):110-23. доступний у: https://ukroj.com/index.php/journal/article/view/187Метастазування є провідною причиною смерті пов’язаної із раком, а здатність пухлинних клітин мігрувати через навколишні тканини та інтравазувати у кровоносні чи лімфатичні судини – це важливий проміжний етап у переході від локалізованого захворювання до системного. Від 5 до 10% усіх випадків розповсюдженого раку метастатичне ураження виявляється раніше первинної пухлини. В основі метастазування є здатність пухлинних клітин залишати первинний осередок та потрапляти у системний кровообіг, це так звані циркулюючі пухлинні клітини. Раннє виявлення вказаних клітин має високу діагностичну цінність та може слугувати вспецифічним прогностичним маркером ефективності лікування, що обумовлює доцільність аналізу та узагальнення сучасних відомостей щодо підходів до кількісного та якісного аналізу циркулюючих пухлинних клітин. Мета роботи – охарактеризувати сучасні діагностичні та лікувальні можливості виділення циркулюючих пухлинних клітин. Матеріали та методи. Пошук літературних джерел проводили за ключовими словами: циркулюючі пухлинні клітини, метастазування, міграція та інвазія, технології виділення циркулюючих пухлинних клітин, рецептор-лігандні взаємодії циркулюючих пухлинних клітин. На другому етапі вивчались резюме статей та виключались публікації, які не відповідали критеріям дослідження. На третьому етапі вивчали повні тексти відібраних статей на відповідність критеріям включення до списку літератури та релевантність досліджень. Результати та їх обговорення. У порівнянні зі звичайною біопсією, дослідження циркулюючих пухлинних клітин є відносно недорогим та неінвазивним методом, тому його можна повторювати багато разів під час терапії, що робить цю методику потужним інструментом моніторингу розвитку раку. З огляду на низьку кількість циркулюючих пухлинних клітин у цільній периферичній крові, їх виокремлення є вирішальним кроком для подальшого аналізу. Моніторинг вмісту циркулюючих пухлинних клітин під час терапії – це інструмент, який дозволяє оцінити розвиток захворювання в режимі реального часу, навіть до появи явних клінічних ознак рецидиву. Зменшення кількості циркулюючих пухлинних клітин після операції та/або хіміотерапії, ймовірно, є ознакою ремісії. Навпаки, збільшення кількості циркулюючих пухлинних клітин вказує на реактивацію захворювання. Висновки. Вчасне виявлення та характеристика циркулюючих пухлинних клітин є новою стратегією прогнозування та ідентифікації рецидиву онкологічної патології. Циркулюючі пухлинні клітини, виявлені до та після ад’ювантної терапії, променевої терапії або хірургічної резекції первинної пухлини, були описані як незалежні фактори ризику рецидиву та смерті
Характеристика впливу кріоекстракту плаценти на гепатотропні ефекти езомепразолу, кларитроміцину та метронідазолу
No full textКошурба ІВ, Гладких ФВ, Чиж МО. Характеристика впливу кріоекстракту плаценти на гепатотропні ефекти езомепразолу, кларитроміцину та метронідазолу. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції з міжнародною участю «Клінічна фармація в Україні та світі»; 2023 Березень 16–17; Харків: Національний фармацевтичний університет МОЗ України; 2023, с. 159–160. DOI: https://doi.org/10.5281/zenodo.7798565.На сьогоднішній день ерадикація інфекції Helicobacter pylori є основним патогенетичним лікуванням виразкової хвороби (ВХ) та хронічного артрофічного гастриту. Міжнародновизнані підходи до діагностики та засади фармакотерапії ВХ оновлюються кожні 5 років, що знаходить своє відображення у положеннях Маастрихтського консенсусу (Маастрихт-І (1996 р.), Маастрихт-ІІ (2000 р.) Маастрихт-ІІІ (2005 р.), Маастрихт-ІV (2010 р.), Маастрихт-V (2016 р.), Маастрихт-VІ (2022 р.)). Сучасні схеми ерадикації інфекції Helicobacter pylori містять препарати вісмуту, інгібітори протонної помпи та комбінацію 2–3 антибактеріальних препаратів. Безконтрольне використання антибактеріальних засобів у складі ерадикаційних схем, збільшує ризик розвитку їх небажаних лікарських реакцій, зокрема – гепатотоксичності. У якості засобу з потенційно гепатозахисною активністю нашу увагу привернув кріоекстракт плаценти.
Мета роботи. Охарактеризувати гендерні аспекти гепатотропної дії кріоекстракту плаценти при тетрахлорметановому гепатиті з фоновим етанол-індукованим цирозом та ураженні печінки противиразковими засобами.
Матеріали та методи. Дослідження проведені на 112 самцях та самицях щурів. Тетрахлорметановий гепатит з фоновим етанол-індукованим цирозом печінки відтворювали шляхом введення олійного розчину CCl4 в комбінації з 5,0 % розчином етанолу впродовж 45 днів. Модуляцію вмісту статевих гормонів досягали хірургічною оварі- або тестектомією. Вміст загального білірубіну визначали спектрофотометрично за реакцією діазофенілсульфонової кислоти з білірубіном. При внесенні кофеїнового реактиву непрямий білірубін переходить в розчинний стан та з сумішшю діазореактивів дає рожево-фіолетове забарвлення. За інтенсивністю забарвлення визначали концентрацію загального білірубіну. Інтенсивність забарвлення визначали за світлопоглинанням при довжині хвилі λ = 500–560 нм.
Результати та обговорення. Введення езомепразолу, кларитроміцину та метронідазолу при хронічному ураженні печінки у тварин без зміни гормонального статусу призвело до статистично вірогідно (р=0,01) більшого на 27,6% підвищення рівня білірубіну у гомогенатах тканин печінки у щурів-самиць (78,7±4,5 ммоль/л) ніж у самців. Найбільше зниження вмісту білірубіну (41,7%, р<0,001) при застосування кріоекстракту плаценти відзначене у кастрованих щурів-самиць зі змодельованим тетрахлорметоновим гепатитом з фоновим етанол-індукованим цирозом печінки, яким вводили противиразкові засоби.
Висновки. Введення кріоекстракту плаценти чинить виразну гепатозахисну дію у тварин обох статей. У щурів-самців без зміни гормонального статусу зі змодельованим ураженням печінки та введенням противиразкових препаратів терапія кріоекстрактом плаценти була ефективнішою ніж у щурів самиць, на що вказувало більше у 1,6 рази зниження вмісту білірубіну у гомогенатах печінки щурів-самців (43,1%, р<0,001) ніж у самиць (27,4%, р<0,01)
Модуляція вмісту ендогенних газотрансмітерів (NO, CO, H2S) як потенційна терапевтична мішень у лікуванні онкологічних пацієнтів
No full textГладких ФВ. Модуляція вмісту ендогенних газотрансмітерів (NO, CO, H2S) як потенційна терапевтична мішень у лікуванні онкологічних пацієнтів. Матеріали 82 Всеукраїнської науково-практичної конференції молодих вчених та студентів з міжнародною участю «Актуальні питання сучасної медицини та фармації – 2023»: тези доп. (25–26 травня 2023 р.). Запоріжжя: Запорізький медико-фармацевтичний університет МОЗ України, 2023. С. 52–53. DOI: http://doi.org/10.5281/zenodo.8000063.Низькі концентрації CO здатні впливати на різні внутрішньоклітинні кіназні шляхи, включаючи сигнальні шляхи PI3K/AKT та p38 MAPK, які відіграють важливу роль у туму числі у пухлинному процесі (Motterlini R., 2010). За даними (Choudhari S.K., 2013) експресія NO-синтаз підвищується при різних видах раку та виявляє як про- так і протипухлинний ефект (Burke A.J., 2013). NO також відіграє важливу роль у метастазуванні (Cheng H., 2014). H2S з одного боку, діє як стимулятор клітинної проліферації, а з іншого боку – чинить цитотоксичну дію (Pei Y., 2011). При деяких типах раку, таких як рак грудної залози, легенів, шлунка, колоректального раку та ін. відмічається підвищення активності H2S-синтезуючих ферементів, що призводить до активації проліферативних, міграційних та інвазивних сигнальних шляхів та посилення пухлинного ангіогенезу (Bhattacharyya S., 2016)
Матеріали науково-практичної конференції з міжнародною участю «XІ наукова сесія інституту гастроентерології НАМН України. Новітні технології в теоретичній та клінічній гастроентерології»: тези доп. (м. Дніпро, 14–15 червня 2023 р.,). Гастроентерологія. 2023;57(2):96–97.
No full textГладких ФВ. Сучасні відомості про ризики гепато- та нефро- токсичних ефектів нестероїдних протизапальних засобів. Матеріали науково-практичної конференції з міжнародною участю «XІ наукова сесія інституту гастроентерології НАМН України. Новітні технології в теоретичній та клінічній гастроентерології»: тези доп. (м. Дніпро, 14–15 червня 2023 р.,). Гастроентерологія. 2023;57(2):96–97. DOI: http://doi.org/10.5281/zenodo.8094593Токсичний вплив НПЗЗ на печінку має складний і багатокомплексний механізм. Однією з ключових ланок виступає порушення екскреції жовчі внаслідок утворення комплексів із жовчними кислотами та ентеропечінкової рециркуляції НПЗЗ, що призводить до прогресуючого накопичення реактивних лікарських метаболітів у гепатоцитах та індукції холестазу. Оцінка відносного ризику розвитку гострої печінкової недостатності показала, що німесулід менш небезпечний ніж парацетамол та ібупрофен, і фактично дорівнює за гапатотоксичністю диклофенаку та кетопрофену. Диклофенак частіше викликає змішаний цитолітично-холестатичний гепатит, суліндак – холестатичний або цитолітично-холестатичний гепатит, ацетилсаліцилова кислота (у високих дозах) може спричинити помірний цитоліз або мікровезикулярний стеатоз. Сумарний ризик ураження печінки на тлі застосування НПЗЗ (відношення шансів) становить 1,69 (95 % довірчий інтервал (ДІ): 1,21–2,37), для німесуліду – 2,1 (95 % ДІ: 1,28–3,47), для ІБП – 1,92 (95 % ДІ: 1,13–3,26), для диклофенаку – 1,5(95 % ДІ: 0,74–3,06), для парацетамолу – 2,97 (95% ДІ: 2,09–4,21) (Donati M.,2016; Гладких Ф.,2022).
Іншим загрозливим ускладненням застосування НПЗЗ виступає їх токсична дія на нирки. Застосування неселективних НПЗЗ розглядається в якості однієї з ключових причин розвитку хронічної ниркової недостатності, а збільшення ризику гострого порушення функції нирок (скоригований ВР) становить 1,82 (95 % ДІ:1,68–1,98). Ризик ураження нирок значно варіює залежності від НПЗЗ, при цьому токсичність препарату зростає зі зменшенням його селективності щодо ЦОГ-2. Так, рофекоксиб (ВР 0,95), целекоксиб (ВР 0,96) та МКС (ВР 1,13) практично не мають негативного впливу на функцію нирок, в той час як ІНД (ВР 1,94), кеторолак (ВР 2,07), ІБП (ВР 2,25) та високі дози АСК (ВР 3,64) значно підвищують ризик порушення функції нирок
Низькодозна променева терапія при COVID-19
Get PDFГладких ФВ, Кошурба ІВ, Кулініч ГВ. Низькодозна променева терапія при COVID-19. Практична онкологія. 2023; 6(2): 11–21. DOI: https://doi.org/10.22141/2663-3272.6.2.2023.88Променева терапія (ПТ) є однією з найефективніших лікувальних тактик у хворих зі злоякісними новоутвореннями, а також відіграє важливу роль у лікуванні неонкологічних захворювань. Пандемія COVID-19 спонукала до перегляду давно забутої ідеї використання низькодозової променевої терапії (НДПТ) у пацієнтів із частковою та інтерстиціальною пневмонією. Історично склалося так, що з 1905 р. до середини 1940-х років НДПТ використовувалась для лікування пневмоній, і дані свідчать про те, що це могло підвищити виживання й забезпечити швидке полегшення респіраторних симптомів. Мета: узагальнити сучасні відомості щодо можливості застосування низькодозової променевої терапії в лікуванні хворих на коронавірусну хворобу (COVID-19). Матеріали та методи. Виконано підбір публікацій, у яких висвітлювались відомості про можливості застосування низькодозової променевої терапії в лікуванні хворих на COVID-19. На першому етапі проводили пошук літературних джерел за ключовими словами: COVID-19, низькодозова променева терапія. На другому етапі вивчались резюме статей і виключались публікації, які не відповідали критеріям дослідження. На третьому етапі вивчали повні тексти відібраних статей на відповідність критеріям включення до списку літератури і релевантність досліджень. Результати. Станом на 01.08.2023, за даними ClinicalTrials.gov, серед 9244 клінічних досліджень, асоційованих з COVID-19, проводиться 16 клінічних досліджень, присвячених вивченню ефективності НДПТ у лікуванні хворих на COVID-19, у які вже залучено 1038 пацієнтів. Найбільша кількість досліджень проводиться в країнах Європи. Було показано, що НДПТ вибірково послаблює окиснювальний стрес щодо запального подразника й інгібує шлях продукції оксиду азоту. Це може сприяти його протизапальній дії та ефекту на судини. У той же час індукується гемоксигеназа-1 та інші антиоксиданти, опосередковані Nrf2, що є основним регулятором ендогенних антиоксидантних, антистресових, аналгетичних реакцій, а також тісно пов’язане з нікотинамід-аденін-динуклеотид-фосфатом і метаболічним шляхом пентозофосфату. Nrf2 може бути вирішальним для полегшення болю, пов’язаного з утворенням набряку та, імовірно, є головним гравцем у ефектах НДПТ, тоді як прямі функціональні ефекти низької дози радіації на автономну нервову систему і ноцицепцію, імовірно, менші. Висновки. З 1905 до 1946 р. дослідники опублікували результати понад 15 клінічних досліджень ефективності рентгенотерапії при запальних захворюваннях легень, які охопили понад 850 пацієнтів і продемонстрували високу лікувальну ефективність ПТ при вказаній патології. На сьогодні у світі проводиться 16 клінічних досліджень, присвячених вивченню ефективності НДПТ у лікуванні хворих на COVID-19, у які вже залучено 1038 пацієнтів. Ризик індукованого радіацією раку легень і молочної залози для 25-річної жінки, яка піддалася опроміненню всієї грудної клітки 1 Гр, може досягати 5,9 і 5,5 % відповідно
Cryoablation of the adenohypophysis in the treatment of chronic pain syndrome in patients with stage IV malignant neoplasms
Get PDFTsyhankov, O., Chyzh, M., & Hladkykh, F. (2023). Cryoablation of the adenohypophysis in the treatment of chronic pain syndrome in patients with stage IV malignant neoplasms. Ukrainian Journal of Radiology and Oncology, 31(3), 303-314. https://doi.org/10.46879/ukroj.3.2023.303-314The data of the European Society For Medical Oncology (ESMO) indicate that 64.0% of cancer patients with the fourth stage of cancer have chronic pain syndrome, which is the main factor that significantly affects the quality of life. In 46.0% of patients, it is not possible to obtain a stable analgesic effect with modern methods of analgesia, including interventional methods and pharmacotherapy. Refractory oncological pain stimulates the search for new methods of pain relief.
Purpose – retrospective assessment of the effectiveness of the selective stereo- tactic transnasal transsphenoidal cryoablation of the adenohypophysis in the treatment of chronic pain syndrome in patients with stage IV malignant neoplasms.
Materials and methods. 45 microsurgeries were performed – stereotactic selective transnasal transsphenoidal cryoablation of the adenohypophysis with endoscopy. Over the period from 2014 to 2018, 45 patients with stage IV malignant hormone- dependent neoplasms of various somatic organs and chronic pain syndrome underwent microsurgery.
Results. The analgesic effect appeared 4–6 hours after the microsurgery. In 95.6% of patients, an analgesic effect was achieved to a greater extent (according to the numeric rating scale (NRS) for pain, its intensity decreased from 7–9 points to 1–3 points); in other patients, the analgesic effect was achieved to a lesser extent (according to the NRS, pain intensity decreased from 7–9 points to 3–5 points), regardless of the condition and age of the patient. Accordingly, the dosage was reduced or opioid analgesics were discontinued. Severe complications after the cryoablation of adenohypophysis, such as meningitis, diabetes insipidus, and hypopituitary syndrome were not observed. In the postoperative period, three patients were treated for mild hypopituitary syndrome, and two patients were treated for liquorrhea with conservative therapy for 3–5 days.
Conclusions. Stereotactic selective transnasal transsphenoidal cryoablation of the adenohypophysis is an effective microsurgery in the treatment of chronic pain syndrome in stage IV cancer patients. It improves the patient’s condition and quality of life. The analgesic effect appears in the first hours after surgery. Due to the use of cryoprobes with a diameter of 1.2 mm and 1.8 mm, the surgery is minimally traumatic and can be performed on patients in critical condition
Мезенхімальні стовбурові клітини: екзосоми та кондиціоновані середовища як інноваційні стратегії у лікуванні хворих на аутоімунні захворювання
Get PDFГладких ФВ. Мезенхімальні стовбурові клітини: екзосоми та кондиціоновані середовища як інноваційні стратегії у лікуванні хворих на аутоімунні захворювання. Клінічна та профілактична медицина України. 2023; 6 (28): 121–130. DOI: https://doi.org/10.31612/2616-4868.6.2023.15Аутоімунні захворювання являють собою гетерогенний за клінічними проявами клас імунопатологічних станів, що характеризуються порушеннями імунітету, які викликають втрату аутоімунної толерантності організму та як наслідок – аномальну реактивність В-клітин та Т-клітин, що призводить до пошкодження власних тканин. На сьогоднішній день на хвороби зазначеного класу хворіє близько 10% населення, які клінічно проявляються у вигляді понад 80 форм автоімунних захворювань.
Мета дослідження. Узагальнити сучасні відомості про терапевтичний потенціал кондиціонованих середовищ та екзосом МСК у лікуванні хворих на аутоімунні захворювання за даними відкритих джерел інформації.
Матеріали та методи. Підбір публікацій виконано за базами даних PubMed, Clinical Key Elsevier, Cochrane Library, eBook Business Collection та Google Scholar, у яких висвітлювались відомості про застосування кондиціонованих середовищ та екзосом МСК у лікуванні хворих на аутоімунні захворювання за ключовими словами: мезенхімальні стовбурові клітини, кондиціоноване середовище, секретом, аутоімунні захворювання.
Результати. Технічна складність та високі витрати, пов’язані з виробництвом та процедурами регуляторного схвалення терапії МСК створюють перешкоди для їх клінічного застосування. Дослідження показали, що безклітинний секретом МСК, який складається з широкого спектру факторів росту, цитокінів, хемокінів та позаклітинних везикул, демонструє плюрипотентний ефект. На сьогодні позаклітинні везикули класифікують відповідно до їх діаметра на апоптотичні тіла (>1000 нм), мікровезикули (100–1000 нм) та власне екзосоми (30–150 нм). Активністю екзосом можна легко маніпулювати шляхом попереднього кондиціонування МСК, простим додаванням цитокінів або хімічних речовин у культуральне середовище, введенням генних модифікацій або використанням гіпоксичних умов культивування. У низці досліджень продемонстрована співставна ефективність кондиціонованих середовищ та екзосом МСК у лікуванні хворих на аутоімунні захворювання.
Висновки. Екзосоми та кондиціоновані середовища з МСК мають потенціал замінити клітинну терапію або слугувати співставною за ефективністю клінічною стратегією біологічної терапії у неонатології. Попереднє кондиціонування МСК дозволить модулювати терапевтичні ефекти екзосом та стануть підґрунтям для встановлення рекомендацій та стандартів ефективної та безпечної безклітинної терапії