301 research outputs found
Sort by
Бронхолегенева дислазія новонароджених та перспективи клітинної терапії в Україні та світі
Get PDFКошурба ІВ, Гладких ФВ, Кошурба ЮВ. Бронхолегенева дислазія новонароджених та перспективи клітинної терапії в Україні та світі. Клінічна та профілактична медицина України. 2023; 5 (27): 110–121. DOI: https://doi.org/10.31612/2616-4868.5.2023.15Передчасні пологи є серйозним викликом для сучасної медицини – у світі близько 14,9 мільйонів дітей народжуються до 37 тижнів вагітності, що становить приблизно 11,0% усіх новонароджених. Найпоширенішою формою хронічного захворювання легень, яке вражає недоношених дітей і сприяє їх захворюваності та смертності виступає бронхолегенева дисплазія (БЛД). БЛД розвивається приблизно у 25,0% немовлят з вагою при народженні менше 1500 г. Серед немовлят, які народилися менше 28 тижнів гестаційного віку, загальна захворюваність на БЛД оцінюється в межах 48–68%. Обмежені можливості фармакотерапії БЛД спонукали до пошуку нових терапевтичних підходів. Однією з альтернатив є біологічна терапія на основі мезенхімальних стовбурових клітин (МСК), секретому МСК, кріоконсервованих екстрактів тканин та ін.
Ціль: охарактеризувати сучасні відомості щодо терапевтичного потенціалу мезенхімальних стовбурових клітин у лікуванні новонароджених з бронхолегеневою дисплазією.
Методи. Підбір публікацій виконано за базами даних PubMed, Clinical Key Elsevier, Cochrane Library, eBook Business Collection, та Google Scholar, у яких висвітлювались відомості про патогенез БЛД та перспективи застосування МСК у лікуванні новонароджених.
Результати. За останні десятиліття уявлення про патогенез БЛД еволюціонувало від ускладнення вторинного ураження легень після механічної вентиляції та дії підвищеної концентрації кисню до мультифакторного захворювання, у якому задіяні пренатальні та постнатальні фактори. Було виявлено, що стовбурові клітини дорослої людини природно здатні підтримувати, генерувати та замінювати кінцево-диференційовані клітини. Стовбурові клітини функціонують у відповідь на фізіологічний обмін клітин або пошкодження тканин внаслідок травми, викликаної механічною вентиляцією, баротравмою, волютравмою та гіпероксією у недоношених дітей. Вважається, що терапевтична дія МСК пов’язана з їх імуномодулюючою, протизапальною, ангіогенною, антибактеріальною та регенеративною ефектами. За даними ClinicalTrials.gov з 301 клінічного дослідження, присвячених БЛД, на сьогодні відомо про 18 клінічних досліджень, присвячених вивченню ефективності МСК у лікуванні новонароджених з БЛД, у які на сьогодні вже залучено 770 новонароджених. Найбільша кількість досліджень у проводиться у країнах Східної Азії (5 у Китаї, 5 у Республіці Корея та 2 на Тайвані).
Висновки. В даний час дослідження клінічної терапії БЛД стовбуровими клітинами в основному зосереджені на МСК пуповинної крові, МСК пуповини та МСК кісткового мозку. Успіхи у доведенні безпеки та доцільності включення стовбурових клітин для БЛД привів до появи біологічного препарату PNEUMOSTEM® – продукту алогенних МСК, отриманих з пуповинної крові людини
Characterization of the hepatoprotective activity of placenta cryoextract on liver lesions of various etiologies
No full textKoshurba IV, Chyzh MO, Hladkykh FV. Characterization of the hepatoprotective activity of placenta cryoextract on liver lesions of various etiologies. Abstract book of the Annual Conference of Young Scientists "Cold in Biology and Medicine – 2023"; 2023 May 23-th; Kharkіv: Institute for Problems of Cryobiology and Cryomedicine of the National Academy of Sciences of Ukraine; 2023, р. 19. DOI: http://doi.org/10.5281/zenodo.7965341.Recently, preparations obtained from biological tissues are increasingly being considered as hepatoprotective agents. The mechanism of action of organopreparations is complex and includes direct and indirect activating influence on regeneration processes. Activation of protein synthesis by drugs of biological therapy can be carried out due to the action of substances of a peptide or nucleic nature that are included in their composition.
Aim. To characterize the hepatotropic effect of placenta cryoextract (CEP) in experimental liver lesions.
Materials and methods. Studies of the hepatotropic effect of CEP were carried out under prophylactic, curative and curative-prophylactic modes of use on models of tetrachloromethane, D-galactosamine and paracetamol liver lesions in rats.
Results. It was established that the prophylactic five-day introduction of CEP leads to the leveling of tetrachloromethane-induced activation of lipid peroxidation and signs of cytolysis syndrome – the content of reactants with iobarbituric acid in liver homogenates was lower (p<0.01) by 35.6% compared to the indicators of rats with simulated tetrachloromethane hepatitis without treatment. The level of alanine aminotransferases after administration of CEP decreased (p<0.001) by 56.0%, the level of aspartate aminotransferases decreased (p<0.001) by 48.6%, compared to the indicators of rats treated with tetrachloromethane induced hepatitis without treatment. There was also a decrease (p<0.001) in the level of total bilirubin by 33.9% and a decrease (p<0.001) in the levels of direct and indirect bilirubin by 10.6% and 65.1%, respectively, relative to the indicators of animals with experimental toxic hepatitis.
Against the background of the introduction of placenta cryoextract in experimental D-galactosamine-induced hepatitis, the level of reactants with thiobarbituric acid decreased (p<0.001) by 43.8%, the level of alanine aminotransferases decreased (p<0.001) by 2.4 times, and the level of aspartate aminotransferases decreased (p<0.001) by 45.3%. The level of total protein increased (p<0.01) by 17.4% and the level of total bilirubin decreased (p<0.001) by 53.5% relative to the indicators of untreated animals.
The use of CEP shows pronounced hepatoprotective activity against the background of paracetamol-induced hepatitis in rats. This was indicated by an increase (p<0.01) in the value of the antioxidant-prooxidant index by 2.3 times, a decrease (p<0.001) in the activity of alanine aminotransferases and aspartate aminotransferases by 44.0% and 29.6%, respectively, as well as a decrease (p<0.001) 0.001) of the level of direct bilirubin by 52.5% against the background of CEP administration relative to the parameters of rats without treatment.
Conclusions. The use of cryoextract of the placenta normalized metabolic processes in the liver and restored its functional state in models of tetrachloromethane, D-galactosamine and paracetamol lesions
Aspects of hypofractionation in modern radiation oncology
Get PDFGryazov, A., Glavatskyi, O. Y., Chuvashova, O., Kruchok, I., Griazov, A., Starenkyi, V., Kulinich, H., Hladkykh, F., & Zemskova, O. (2023). Aspects of hypofractionation in modern radiation oncology. Ukrainian Journal of Radiology and Oncology, 31(2), 206-229. https://doi.org/10.46879/ukroj.2.2023.206-229In the modern world, the incidence of cancer diseases is rapidly increasing and is the second most common cause of death. This is preconditioned by the quantitative growth of the senior and elderly population, as well as the growth of the main risk factors for cancer, which is related to the socio-economic development of society. About half of cancer cases require radiation therapy (RT) as a component of multimodal treatment, therefore its improvement, namely the introduction of hypofractionated radiation regimens, is considered today as one of the most effective ways to increase availability of oncological care and optimize the use of health care system resources.
Purpose. To find out clinical and medico-social advantages of the hypofractionated approach in radiation oncology in order to optimize the functioning of the health care system by increasing availability of treatment for cancer patients. To highlight the importance of hypofractionated RT in terms of evidence-based medicine for the most common oncological pathology and in neuro-oncology. To demonstrate the influence of the COVID-19 pandemic on the implementation of hypofractionated RT. To present our own experience of using hypofractionated radiation regimens in patients with glioblastoma (GB).
Materials and methods. MEDLINE (Pubmed), EMBASE (Ovid), Web of Science (Web of Knowledge) databases were used to search for literature. The search was performed in the English-language sources with the following keywords: «Radiation», «Hypofractionation radiotherapy», «Hypofractionated radiotherapy», «Hypofractionated irradiation»; «Breast cancer»; «Prostate cancer»; «Lung cancer»; «Glioblastoma», COVID-19. Systematic reviews, meta-analyses, randomized controlled trials and retrospective clinical trials were reviewed in full. The primary sources were backreferenced to identify additional relevant studies related to hypofractionated radiation treatment regimens. The last date of the search is 05.25.2023. The authors’ own experience of the hypofractionated approach in the adjuvant radiation treatment of patients with GB is presented briefly, as a reflection of the relevance of the authors’ practical experience to the provisions of the narrative review, based on the results of a retrospective single-center non-randomized study conducted at the State Institution «Romodanov Neurosurgery Institute National Academy of Medical Sciences of Ukraine» in 2014–2020. The oncological results of 110 (69.2%) patients of the hypofractionated RT group (15 fractions, single fraction dose (SFD) 3.5 Gy, total fraction dose (TFD) 52.5 Gy) and 49 (30.8%) patients of the standard RT group (30 fractions, RVD 2.0 Gy, SVD 60.0 Gy) were compared. RT was performed with Trilogy linear accelerator (USA) (6 MeV) using the intensity-modulated radiotherapy method (IMRT). Overall survival (OS) and recurrence-free survival (RFS) in the groups were analyzed.
Results and discussion. Hypofractionated approaches, which allow to significantly decrease the duration of radiation treatment, have clinical, medical and social advantages, including: increased comfort for a patient; reduction of the workload on staff and technological equipment of medical facilities; reduction of the cost of treatment. The introduction of hypofractionated RT allows to increase access to cancer care at the global level, reducing disparity in the results of treatment of cancer patients between low- and middle-income countries and the countries with high income level. Hypofractionated radiation regimens are included in the clinical guidelines of professional associations, as for the most common forms of cancer and for malignant brain tumors, and represent the standard of treatment for particular clinical cases. Our experience of using the hypofractionated radiation regimen is based on the adjuvant radiation treatment of 110 patients with GB and in terms of clinical results is a relevant concept presented in a narrative review. The analysis showed no statistical difference between the groups of standard fractionation and hypofractionated RT in OS (Logrank test p = 0.06757) and RFS (Logrank test p = 0.43374). In the hypofractionation group, with an observation time median of 22.3 months, the OS median was 16.5 (95% CI 14.1–18.8) months; median RFS was 9.0 (95% CI 8.0–10.0) months. In the standard radiation regimen group, with a median of observation time of 24.4 months, the median OS was 15.0 (95% CI 14.1–17.1) months; median RFS is 9.0 (95% CI 9.0–10.0) months.
Conclusion. Development and implementation of the measures designed to optimize the use of resources of medical facilities of Ukraine is a necessary condition for maintaining high-quality care for cancer patients in the conditions of full-scale military aggression, which has been ongoing since February 24, 2022. Increased application of hypofractionated approaches in radiation oncology can be considered as a potential tool for optimization of the use of resources of the healthcare system of Ukraine and enhancing public health
Cell-free biological agents: new horizons in the treatment of premature newborns (literature review)
Get PDFГладких ФВ, Кошурба ІВ, Чиж МО, Жученко ПС, Кошурба ЮВ. Безклітинні біологічні засоби: нові горизонти у лікуванні передчасно народжених дітей (огляд літератури). Сучасна педіатрія. Україна. 2023;8(136): 86–93. DOI: https://doi.org/10.15574/SP.2023.136.86Preterm birth, is a complex syndrome and remains a major global health problem. Taking into account the plasticity and regenerative potential of developing organs, nowadays the most promising therapeutic strategy is the use of mesenchymal stem cells (MSCs) and their derivatives.
Aim. To summarize current information about the therapeutic potential of cell-free biological agents in the treatment of diseases of premature newborns according to data from open sources of information.
Publications have been selected, which covered information on the use of conditioned media and MSC exosomes in the treatment of diseases of premature newborns. In comparison to MSCs, the use of cell-free agents has advantages: the use of the secretome eliminates the risks potentially associated with the transplantation of living and proliferative cell populations, including immune compatibility, tumorigenicity, emboli formation, and transmission of infections; MSC-derived secretome can be evaluated for safety, dosage, and efficacy in a manner similar to conventional pharmaceutical agents; storage can be carried out without the use of potentially toxic cryopreservatives for a long period without losing the effectiveness of the product; the use of secretome from MSCs, such as conditioned MSC medium, is more economical and more practical for clinical use, as it avoids invasive cell collection procedures; mass production is possible using custom-made cell lines in controlled laboratory conditions, providing a convenient source of bioactive factors; the time and cost of expansion and maintenance cultured stem cells could be greatly reduced, and ready-made secretome therapies could be immediately available for the treatment of acute conditions; a biological product obtained for therapeutic use can be modified to have the desired cell-specific effects.
Conclusions. The treatment of premature newborns represents a unique clinical task, since their diseases involve dynamic physiological processes in immature, developing organs. The introduction into clinical use of cell-free biological agents is one of the most promising areas in the development of neonatology and will obviously change the paradigms in the treatment of a number of diseases of newborns, in particular bronchopulmonary dysplasia, hypoxic ischemic encephalopathy and necrotizing enterocolitis
Modern approaches to the treatment of peptic ulcer disease and prospects for the use of biological therapy
Get PDFKoshurba, I. V., Hladkykh, F. V., & Chyzh, M. O. (2023). Modern approaches to the treatment of peptic ulcer disease and prospects for the use of biological therapy. Modern Medical Technology, (2), 58-66. https://doi.org/10.34287/MMT.2(57).2023.10Digestive diseases are the sixth leading cause of death in the world and accounted for more than 2.5 million deaths in 2019. In Ukraine, mortality from diseases of the digestive system is recorded as one of the highest in the world, and the leading place in the general structure of diseases of the digestive system is occupied by peptic ulcer disease (РUD).
The aim of the study. Summarize current information on the etiology and the pathogenesis of РUD and characterize modern approaches to the treatment of patients with РUD and the prospects of biological therapy.
Materials and methods. Publications were selected based on the PubMed, Clinical Key Elsevier, Cochrane Library, eBook Business Collection, and Google Scholar databases, which covered information on the etiology, pathogenesis, and approaches to the treatment of РUD.
Results. Standard first-line anti-Helicobacter therapy consists of a proton pump inhibitor and two antibiotics, such as clarithromycin and amoxicillin or metronidazole. A promising direction in the treatment of РUD is the use of biological therapy. According to literature sources, the prophylactic use of cryoextract of the placenta in indomethacin gastric lesions has an anti-ulcer effect at the level of 69.1 % and 92.1 % in diclofenac sodium gastric lesions. In addition, the specified cryoextract is capable of leveling the gastrotoxic effect of acetylsalicylic acid, ibuprofen, stress factor and chemical ulcerogens.
Conclusions. Today, there is a great need for cell therapy that could be put into practice in clinically relevant volumes. The most promising directions of biological therapy in gastroenterology are considered to be the use of mesenchymal stem cells and agents obtained from the fetoplacental complex
Вплив естрогенної забезпеченості організму на гепатотропну дію кріоекстрату плаценти та противиразкових засобів на тлі хронічнго ураження печінки
No full textКошурба І. В., Чиж М. О., Гладких Ф. В. Вплив естрогенної забезпеченості організму на гепатотропну дію кріоекстрату плаценти та противиразкових засобів на тлі хронічнго ураження печінки. Збірка наукових праць Ювілейної науково-практичної конференції «Сучасні аспекти медицини та фармації – освіта та практика» (30 листопада 2022 р.). Київ: Приватний вищий навчальний заклад «Київський Медичний Університет». 2022. С. 165–7. DOI: https://doi.org/10.5281/zenodo.7487671.Вступ. Однією з найактуальніших проблем сучасної медицини є антибіотик-асоційовані ураження печінки, зокрема на тлі противиразкової терапії (езомепразол, кларитроміцин та метронідазол) або за необхідності застосування антибактеріальних лікарських засобів у пацієнтів на тлі хронічних уражень печінки [1]. У якості потенційного гепатопротекторного засобу нашу увагу привернув вітчизняний біотехнологічний препарат – кріоекстракт плаценти (КЕП) [2, 3, 4].
Мета. Охарактеризувати вплив кріоекстракту плаценти та гепатотоксичні ефекти комбінованого нарізного застосування препаратів трикомпонентної противиразкової терапії (езомепразолу, кларитроміцину та метронідазолу) на моделі хронічного CCl4-індукованого гепатиту з фоновим етанол-індукованим цирозом у щурів самиць.
Матеріали та методи дослідження. Експериментальні дослідження проведені на шурах-самицях, розбитих на 3 групи: щури без зміни гормонального статусу; щури, яким проводили замісну гормонотерапію; кастровані щури. Токсичний гепатит з фоновим етанол індукованим цирозом печінки відтворювали введенням 50 % олійного розчину CCl4 у дозі 8 мл/кг маси тіла тварини 2 рази на тиждень в комбінації з 5 % розчином етанолу для пиття впродовж 45 днів [5]. Противиразкові засоби – езомепразол (50 мг/кг), кларитроміцин (91 мг/кг) та метронідазол (91 мг/кг) вводили внутрішньошлунково нарізно впродовж 7 днів [2]. КЕП вводили з 3 по 7 день введення противиразкових засобів (5 введень) (0,16 мг/кг, внутрішньом’язово) [2]. Модуляцію вмісту статевих гормонів досягали хірургічною оваріектомією. Дослідження проводились через 21 день після гонадектомії. Гормонотерапію проводили впродовж 14 днів введенням естрадіолу гемігідрату (150 мг/кг). Тварин виводили з експерименту через 24 год. після останнього введення КЕП. Вміст білірубіну визначали за реакцією з діазофенілсульфоновою кислотою [6].
Результати та їх обговорення. Встановлено, що введення КЕП призвело до статистично вірогідного (р<0,01) зниження рівня білірубіну у гомогенатах печінки щурів-самиць без зміни гормонального статусу (57,1±3,13 ммоль/л) на тлі хронічного CCl4-індукованого гепатиту з фоновим етанол-індукованим цирозом. Це вказує на здатність досліджуваного кріоекстракту чинити гепатопротекторну дію у щурів з хронічним ураженням печінки.
Надлишкове введення естрадіолу гемігідрату призвело до аналогічних зрушень з боку рівня білірубіну у гомогенатах печінки щурів-самиць. Так рівень білірубіну статистично вірогідно (р=0,01) був нижчим на тлі гормонотерапії та становив 64,0±2,38 ммоль/л. У щурів яким вводили КЕП цей показник статистично не відрізнявся. Це узгоджується із даними літератури про присутність у складі досліджуваного кріоекстракту низки біологічно активних речовин, зокрема жіночих статевих гомонів.
Найбільше зростання рівня білірубіну, індуковане хронічним ураженням печінки та введенням противиразкових препаратів, виявлено у кастрованих щурів-самиць. Так рівень білірубіну в гомогенатах печінки становив 86,3±4,27 ммоль/л. Це вказує на гепатопротекторні властивості жіночих статевих гормонів, що цілком узгоджується зі статистично вірогідним (р<0,001) нижчим рівнем досліджуваного показника у тканинах печінки тварин, яким вводили КЕП, який становив відповідно 50,3±6,41 ммоль/л.
Висновки. Встановлено, що введення кріоекстакту плаценти чинить гепатопротекторну дію при хронічному CCl4-індукованому гепатиті з фоновим етанол-індукованим цирозом у щурів-самиць. Крім того введення досліджуваного кріоекстракту чинить гепатозахисну дії не тільки у тварин з незміненим гормональним статусом, але й у щурів-самиць після гонадектомії, що може бути пов’язано з модулюючим впливом кріоекстракту плаценти на вміст жіночих статевих гормонів, яким притаманна власна гепатозахисна активність.
Література
Підгірний В. В. Гепатотоксичні прояви лансопразолу, метронідазолу і кларитроміцину в експерименті. Медична хімія. 2007. № 9 (2). С. 74–77.
Кошурба І. В., Гладких Ф. В., Чиж М. О., Бєлочкіна І. В., Рубльова Т. В. Гепатотропні ефекти трикомпонентної противиразкової терапії та кріоекстракту плаценти: роль статевих чинників у ліпопероксидації. Фізіологічний журнал. 2022. № 68 (5). С. 25–32. DOI: https://doi.org/10.15407/fz68.05.025.
Кошурба І. В., Чиж М. О., Гладких Ф. В., Бєлочкіна І. В. Вплив кріоекстракту плаценти на метаболічний та функціональний стан печінки за D-галактозамінового гепатиту. The Innovative Biosystems and Bioengineering. 2022. № 6 (2). С. 64–74. DOI: https://doi.org/10.20535/ibb.2022.6.2.264774.
Кошурба І. В. Дослідження впливу кріоекстракту плаценти на процеси цитолізу та перекисного оксилення ліпідів за CCl4-індукованого ураження печінки. Сучасні медичні технології. 2022. № 54 (3). С. 46–54. DOI: https://doi.org/https://doi.org/10.34287/MMT.3(54).2022.9.
Рикало Н. А. Експериментальна модель хронічного тетрахлорметанового гепатиту та цирозу печінки у нестатевозрілих щурів. Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник української медичної стоматологічної академії. 2009. № 9 (2). С. 116–118.
Tokuda K. Tanimoto K. New method of measuring serum bilirubin using vanadic acid. Japanese Journal of Clinical Chemistry. 1993. № 22 (2). С. 116–122
Роль краниоцеребральной гипотермии при гипоксически-ишемической энцефалопатии у новорожденных
No full textКошурба И.В. Роль краниоцеребральной гипотермии при гипоксически-ишемической энцефалопатии у новорожденных. Сборник материалов республиканской научно-практической конференции с международным участием, посвящённой 85-летию со дня рождения проф. Борисюка М.В. (17 февраля 2022 г.): тезисы доклада. Гродно. 2022. С. 143–145.Актуальной проблем современной неонатологии выступает гипоксически-ишемические поражения головного мозга у новорожденных, что связано с высокой частотой внутриутробного воздействия гипоксии на плод, интранатальной и постнатальной асфиксией [3]. Совершенствование технологий неонатальной реанимации и интенсивной терапии привело к снижению частоты неблагоприятных последствий, однако тяжелая церебральная ишемия все еще вызывает высокую частоту неблагоприятных последствий, что вынуждает искать новые методики нейропротекции [4].
Цель – охарактеризовать роль краниоцеребральной гипотермии (КЦГ) при гипоксически-ишемической энцефалопатии (ГИЭ) у новорожденных.
Материалы и методы исследования. Проведен анализ литературных сведений по базам данных PubMed (https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/), Cochrane Library (https://www.cochranelibrary.com/), Open Ukrainian Citation Index (https://ouci). dntb.gov.ua/), DynaMed (https://www.dynamed.com/home), Google Scholar (https://scholar.google.com/), eLibrary (https://elibrary.ru/), Academia.edu (http://independent.academia.edu/), ResearchGate (https://www.researchgate.net/), Научная периодика Украины (http://www.irbis-nbuv.gov.ua/), опубликованных в период 2010–2021 гг., посвященных КЦГ у новорожденных при ГИЭ.
Результаты. ГИЭ у новорожденных – приобретенный синдром, характеризующийся клиническо-лабораторными признаками острого повреждения мозга после перенесенной перинатальной гипоксии и асфиксии в родах и проявляющийся нарушениями дыхания, угнетением физиологических рефлексов, снижением мышечного тонуса, нарушением сознания с частым возникновением судорог [2]. Как известно, нервная ткань является наиболее уязвимой при воздействии гипоксии. Гипоксия приводит к нарушению обмена кислорода и углекислоты, что в свою очередь вызывает метаболические расстройства и гемодинамические нарушения [1]. Неблагоприятные последствия ГИЭ, такие как летальный исход, церебральный паралич, задержка психического развития, а также судорожный синдром, обусловливают его высокую медико-социальную значимость [4].
На сегодняшний день доказано, что в основе ГИЭ лежит целый ряд взаимосвязанных патобиохимических процессов – местные нарушения обмена макроэргических соединений, чрезмерное перекисное окисление липидов и нарушение Na+/K+-АТФ-азной активности, внеклеточное накопление К+ и внутриклеточное накопление Са2+, внутриклеточный ацидоз, нарушение обмена нейротрансмиттеров и др. [1, 6, 9].
Относительно широко используемым и эффективны методом у новорожденных, перенесших тяжелую асфиксию в родах, является терапевтическая гипотермия, частным видом которой выступает КЦГ. Суть гипотермии заключается в прерывании второй фазы гипоксически-ишемического повреждения и уменьшении количества погибших клеток головного мозга в результате апоптоза [5, 6].
Положительный эффект КЦГ в первую очередь связан с влиянием на клеточный метаболизм – при снижении температуры на 1°C клеточный обмен замедляется на ~ 6–8 %. Гипотермия снижает проницаемость клеточной мембраны, что замедляет развитие электролитных нарушений и позволяет клетке выжить в условиях низкой энергопродукции [5, 6].
Другим эффектом КЦГ является отрицательное влияние на иммуновоспалительные процессы и мембраностабилизирующий эффект. Как известно, в результате гипоксии-ишемии в нейрональной ткани развивается асептическое воспаление с активацией микроглии в нейрональной ткани и нейтрофилов в сосудах головного мозга. Несмотря на незрелость иммунной системы у новорожденных, постгипоксическая активация микроглии и нейтрофилов в незрелом мозге наблюдается уже в первые 4–8 ч после асфиксии, что аналогично зрелому мозгу. Следствием этой активации является выделение ряда нейротоксичных факторов (цитокины, NO, кислородные свободнорадикальные частицы), потенцирующих нейрональное повреждение [4, 6].
КЦГ также способствует улучшению аксонального транспорта и микроциркуляции, что имеет особое значение в свете первичной реакции после перенесенного эпизода гипоксии-ишемии в виде централизации кровотока и сдвига кривой диссоциации оксигемоглобина вправо [5]. Из-за стрессовой реакции возрастает продукция адреналина, что приводит к повышению артериального давления в течение этой стадии. После этого вследствие истощения компенсаторных механизмов снижается артериальное давление, что приводит к уменьшению церебральной перфузии и дальнейшему ишемическому повреждению центральной нервной системы, которые являются главными причинами перинатальных поражений головного мозга [5, 7 –10].
Выводы. КЦГ у новорожденных способствует торможению выброса глутамата, угнетению образования и взаимодействия сигнальных молекул, апоптоза и оксидативного стресса, лежащих в основе эффектов эксайтотоксичности.
ЛИТЕРАТУРА
1. Анурьев А.М., Горбачев В.И. Гипоксически-ишемические поражения головного мозга у недоношенных новорожденных // Журнал неврологии и психиатрии им. С.С. Корсакова. – 2019. – Т. 119, № 8(2). – С. 63–69.
2. Гипоксически-ишемическая энцефалопатия. Клинический протокол диагностики и лечения // Министерство здравоохранения Республики Казахстан (протокол № 1 от 21 января 2014 года). – 2014. – 11 с.
3. Евстратова О.П., Кунях Ж.Ю., Панкратьева Л.Л. и др. Опыт использования краниоцеребральной гипотермии у новорожденных, перенсших тяжелую интранатальную асфиксию // Вопросы практической педиатрии. – 2014. – Т. 9, № 3. – С. 42–47.
4. Задворнов А.А., Голомидов А.В., Григорьев Е.В. Медикаментозная нейропротекция у доношенных новорожденных с тяжелой церебральной ишемией // Вестник анестезиологии и реаниматологии. – 2016. – Т. 13, № 3. –С. 51–62. DOI: https://doi.org/10.21292/2078-5658-2016-13-3-51-62.
5. Зарубин А.А. Влияние аппаратной терапевтической гипотермии на исход гипоксически-ишемической энцефалопатии у новорождённых детей. Иркутск. 2021. – 160 с.
6. Шевелев О.А., Петрова М.В., Саидов Ш.Х. и др. Механизмы нейропротекции при церебральной гипотермии (обзор) // Общая реаниматология. – 2019. – Т. 15, № 6. – С. 94–114. DOI: https://doi.org/10.15360/1813-9779-2019-6-94-114.
7. Galinsky R., Bennet L., Groenendaal F., Lear C.A. et al. Magnesium is not consistently neuroprotective for perinatal hypoxia-ischemia in termequivalent models in preclinical studies: A systematic review // Developmental Neuroscience. – 2014. – № 36. – Р. 73–82.
8. Luo M., Li Q., Dong W. et al. Evaluation of mild hypothermia therapy for neonatal hypoxic-ischaemic encephalopathy on brain energy metabolism using 18F-fluorodeoxyglucose positron emission computed tomography // Experimental and Therapeutic Medicine. – 2014. – № 8. – Р. 1219–1224.
9. Poston L., Igosheva N., Mistry H.D. et al. Role of oxidative stress and antioxidant supplementation in pregnancy disorders // The American Journal of Clinical Nutrition. – 2011. – № 94. – Р. 1980–1985.
10. Yazidi G.A., Srour M., Wintermark P. Risk factors for intraventricular hemorrhage in term asphyxiated newborns treated with hypothermia // Pediatric Neurology. – 2014. – № 6. – P. 630–635
Енергостабілізуюча дія на епітелій слизової оболонки шлунка превентивного застосування кроіоекстракту плаценти за стрес-індукованого ульцерогенезу
No full textКошурба ІВ, Гладких ФВ, Чиж МО. Енергостабілізуюча дія на епітелій слизової оболонки шлунка превентивного застосування кроіоекстракту плаценти за стрес-індукованого ульцерогенезу. Матеріали IX науково-практичної конференції з міжнародною участю «Науково-технічний прогрес і оптимізація технологічних процесів створення лікарських препаратів»; 2022 Вересень 23; Тернопіль. Тернопіль: Тернопільський національний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського МОЗ України); 2022, с. 150–151. DOI: https://doi.org/10.5281/zenodo.7125310.Добре відомо, що важливим етіологічним чинником виразкової хвороби (ВХ) виступає нервово-психічний фон, в першу чергу – стрес, який за повторного впливу стає ініціюючим фактором порушення фізіологічної рівноваги між елементами «агресії» та «захисту» слизової оболонки шлунка (СОШ). Окреме значення у патогенезі вказаної патології відіграє накопичення в тканинах проміжних продуктів вільнорадикального окиснення ліпідів клітинних мембран, які здатні гальмувати проліферативні процеси та тим самим знижувати регенеративний потенціал СОШ [1, 2]. Патогенетичний каскад стрес-індукованої ВХ включає: дія стресового чинника → виразкування СОШ → осередкова ішемія СОШ → порушення резистентності до кислотно-пептичного фактора шлункового соку [3, 4]. В лікуванні ВХ знайшли застосування препарати різних фармакологічних груп, проте пошук нових засобів для лікуваннях хворих на ВХ й досі залишається одним з пріоритетних завдань сучасної медицини. Особливу увагу привертають дані про противиразкову активність вітчизняного біотехнологічного засобу –кріоконсервованого екстракту плаценти (КЕП) людини, який створено фахівцями Інституту проблем кріобіології і кріомедицини Національної академії наук України [5, 6, 7].
Мета. Встановити механізми противиразкової активності кріоекстракту плаценти за даними біохімічних досліджень енергетичних процесів у слизовій оболонці шлунка на моделі стрес-індукованого ульцерогенезу.
Матеріали та методи дослідження. Дослідження проведені на 28 нелінійних лабораторних щурах-самцях масою 200–220 г. Стрес-індуковану виразку шлунка моделювали в умовах водно-іммобілізаційного стресу (ВІС) у щурів за методикою Takagi K.Y. et al. [8]. Вміст аденілових нуклеотидів (АТД, АДФ, АМФ) у СОШ визначали хроматографічним методом Енергетичний заряд розраховували за формулою Atkinson D.E. [9].
Результати. На тлі ВІС нами показане статистично вірогідне (р < 0,001) зниження значення енергетичного заряду в СОШ на 28,9% відносно показників інтактних щурів, яке обумовлене зниженням вмісту АТФ (р < 0,001) на 46,9%, зниженням вмісту АДФ (р < 0,001) на 25,6% та підвищенням АМФ (р < 0,001) у 2,2 рази відносно показників інтактних щурів, що узгоджувалось із даними літератури. Профілактичне п’ятиденне застосування КЕП призвело до ослаблення виразності стрес-індукованого енергетичного дисбалансу у СОШ. Так, встановлено, що у щурів. Яким вводили КЕП відмічено статистично вірогідно (р < 0,001) підвищення вмісту АТФ на 73,3%, підвищення вмісту АДФ (р < 0,001) на 37,3% та зниження вмісту АМФ (р<0,001) на 47,6%, які в загальному призвели до підвищення енергетичного заряду (р<0,001) на 35,1% відносно показників щурів, підданих ВІС без корекції (контрольна група). Встановлено, введення КЕП призвело до статистично вірогідного (р<0,001) зростання антиоксидантно-прооксидантного індексу у 3,1 рази відносно показників контрольної групи, який становив 26,6±0,96 та 8,6±0,43 відповідно.
Висновки. Профілактичне п’ятиденне введення КЕП призводить до відновлення балансу в системі аденілових нуклеотидів та відповідно до статистично вірогідного (р<0,001) зростання енергетичного заряду на 35,1% відносно показників тварин контрольної групи, що виступає одним із механізмів його противиразкової активності.
References
1. Bereda G. Peptic Ulcer Disease: Definition, Pathophysiology, and Treatment. Journal of Biomedical and Biological Sciences. 2022. Vol. 1 (2) Р. 1–10.
2. Pandey A., Saraswat N., Wal P., Pal R.S., Wal A., Maurya D.M. A detailed review on: recent advances, pathophysiological studies and mechanism of peptic ulcer. Research Journal of Pharmacology and Pharmacodynamics. 2019. Vol. 11 (4). Р. 165–170. DOI: https://doi.org/10.5958/2321-5836.2019.00029.6.
3. Morgaenko O.O., Maidanyuk A.V., Dvorschenko K.O. Adenine nucleotides in the tissues of the stomach and blood plasma of rats under conditions of stress-induced lesions of the mucous membrane. Problems of ecological and medical genetics and clinical immunology. 2012. Vol. 5 (113). Р. 317–326.
4. Shell E.J. Pathophysiology of peptic ulcer disease. Physician Assistant Clinics. 2021. Vol. 6 (4). Р. 603–611. DOI: https://doi.org/10.1016/j.cpha.2021.05.005.
5. Кошурба І.В., Чиж М.О., Гладких Ф.В. Гастропротекторна дія кріоконсервованого екстракту плаценти за профілактичного режиму застосування. Науковий вісник Ужгородського університету. Серія «Медицина». 2022. № 1 (63). С. 20–25.
6. Кошурба І.В., Гладких Ф.В., Чиж М.О. Оцінка антиульцерогенного ефекту кріоконсервованого екстракту плаценти на моделі спиртово-преднізолонового ураження шлунка. Медична наука України. 2022. № 18 (2). С. 3–9. DOI: https://doi.org/10.32345/2664-4738.2.2022.01. Режим доступу: https://msu-journal.com/index.php/journal/article/view/362.
7. Кошурба І.В., Гладких Ф.В., Чиж М.О. Вплив кріоекстракту плаценти на стан білково-ліпідного обміну в слизовій оболонці шлунка за експериментальної стрес-індукованої виразки. Східноукраїнський медичний журнал. 2022. № 10 (2). С. 155–164. DOI: https://doi.org/10.21272/eumj.2022;10(2):155-164.
8. Takagi K.Y., Kayuya Y., Watanabe K. Studies on drugs for peptic ulcer. A reliable method for producing stress ulcers in rats. Chemical and Pharmaceutical Bulletin. 1964;12:465–72. DOI: http://doi.org/10.1248/cpb.12.465.
9. Atkinson D.E. Citrate and citrate cycle in regulation of energy metabolism. The metabolic roles of citrate. London and New Jork, 1968. P. 23–40
Hepatotropic effects of three-component antiulcer therapy and placenta cryoextract: the role of gender factors in lipoperoxidation
No full textКошурба І. В., Гладких Ф. В., Чиж М. О., Бєлочкіна І. В., Рубльова Т. В. Гепатотропні ефекти трикомпонентної противиразкової терапії та кріоекстракту плаценти: роль статевих чинників у ліпопероксидації. Фізіологічний журнал. 2022; 68 (5): 25–32. DOI: https://doi.org/10.15407/fz68.05.025. Режим доступу: https://fz.kiev.ua/index.php?abs=1931.Метою роботи було встановлення ролі статевих чинників у процесах перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) на тлі хронічного етанол тетрахлорметанового ураження печінки та гепатотропні ефекти трикомпонентної противиразкової терапії і кріоекстракту плаценти. Дослідження проведено на 84 статевозрілих щурах. Хронічне етанол тетрахлорметанове ураження печінки відтворювали введенням розчину CCl4 у комбінації з розчином етанолу впродовж 45 днів. У гомогенатах печінки визначали вміст реактантів з тіобарбітуровою кислотою (ТБК-РП) та активність каталази. Вміст статевих гормонів змінювали хірургічною оварі- або тестектомією. Показано, що комбіноване нарізне введення езомепразолу, кларитроміцину та метронідазолу щурам зі змодельованим хронічним етанол тетрахлорметановим ураженням печінки викликало пригнічення системи антиоксидантного захисту. На це вказувало статистично вірогідне зниження активності каталази на 38,4% та зниження антиоксидантно/прооксидантного індексу на 35,1% відносно показників у інтактних щурів. Більш виражену активацію процесів ПОЛ відмічено у самиць на тлі хронічного ураження печінки та введення противиразкових препаратів після оваріектомії, у яких вміст ТБК-РП становив 36,1±2,79 мкмоль/кг тканини. Встановлено, що у кастрованих самиць комбіноване застосування противиразкових препаратів та кріоекстракту плаценти на тлі хронічного ураження печінки нівелювало активацію процесів ПОЛ, про це свідчив нижчий вміст ТБК-РП у гомогенатах печінки у 2,7 разів. /// The purpose of the work is to research the role of gender factors in the processes of lipid peroxidation (LPO) against the background of chronic ethanol-tetrachloromethane damage to the liver and the hepatotropic effects of three-component antiulcer therapy and cryopreserved placenta extract (CEP). The study was conducted on 84 rats. Chronic ethanol-tetrachloromethane damage to the liver was reproduced by the introduction of a CCl4 solution in combination with an ethanol solution for 45 days. The content of reactants with thiobarbituric acid (TBA-active products) and catalase activity were measured in liver homogenates. Modulation of the content of sex hormones was achieved by surgical ovariectomy or testectomy. The study showed that the combined intravenous administration of esomeprazole, clarithromycin and metronidazole to rats with simulated chronic ethanol-tetrachloromethane liver damage caused inhibition of the antioxidant defense system, which was indicated by a statistically significant decrease in catalase activity by 38.4% and a decrease in the antioxidant-prooxidant index by 35.1% relative to the parameters of intact rats. The most significant activation of LPO processes was noted in females against the background of chronic ethanol-tetrachloromethane liver damage and administration of anti-ulcer drugs after ovariectomy, in which the content of TBA-active products was 36.1±2.79 μmol/kg of tissue. It was established that in castrated females, the combined use of anti-ulcer drugs and CEP against the background of chronic ethanol-tetrachloromethane liver damage leveled the activation of LPO processes, which was indicated by a statistically significant (p<0.001) 2.7 times lower content of TBA-active products in liver homogenates
Електропровідність шкірних покривів у хворих на рак грудної залози як прогностичний маркер розвитку ускладнень променевої терапії
No full textКулініч Г. В., Гладких Ф. В., Прохорова Е. Б. Електропровідність шкірних покривів у хворих на рак грудної залози як прогностичний маркер розвитку ускладнень променевої терапії. Радіологічний вісник (Тези доповідей науково-практичної конференції громадської організації «українське товариство радіаційних онкологів» з міжнародною участю «Актуальні питання радіаційної онкології в Україні» у режимі поєднання особистої та дистанційної участі, м. Львів, 21–22 вересня 2022 р.). 2022. № 1–2 (80–81). С. 71. DOI: https://doi.org/10.5281/zenodo.7491316.Променева терапія (ПТ) належить до основних методів лікування хворих на рак грудної залози (РГЗ). Ефективна ПТ передбачає використання досить високих доз опромінення, що зумовлює успіх комплексного лікування. У свою чергу, актуальною проблемою ПТ досі залишаються несприятливі наслідки лікування, зокрема променеві ускладнення (ПУ). Особливо важливе значення має пошук прогностичних маркерів розвитку ПУ для їх раннього виявлення та профілактики.
Мета роботи – охарактеризувати зміни електропровідності шкірних покривів у хворих на РГЗ з підвищеним ризиком ПУ.
Матеріали та методи. Дослідження проведене на базі клініки Державної установи «Інститут медичної радіології та онкології ім. С. П. Григор’єва НАМН України». Для вивчення електропровідності шкірних покривів обрано 16 хворих на РГЗ з підвищеним ризиком ПУ, середнім віком 53,8±3,7 (95%ДІ: 46,6–61,0) роки. Дослідження електропровідності тканин проводили вимірюючи показники: модуль комплексного опору, аргумент комплексного опору, повний активний електричний опір та електричну ємність.
Результати та їх обговорення. Проведене дослідження показало, що у хворих на РГЗ групи підвищеного ризику ПУ, під час проведення ПТ відмічалось зниження показника повного комплексного опору тканин. Модуль комплексного опору в точці аускультації мітрального клапана серця знизився лише на 6,8% (р > 0,05), в той час як в точках аускультації аортального, клапана легеневої артерії та тристулкового клапанів зазначений показник статистично вірогідно (р < 0,05) знизився за 27,0%; 26,2% та 33,0% відповідно відносно вихідних показників до ПТ. Встановлено, що найвиразніші зміни з боку ємкомсті електропровідності шкірних покривів у хворих на РГЗ групи ризику ПУ відмічені в точках проекції тристулкового клапана та клапана легеневої артерії, де вказані показники статистично вірогідно (р < 0,05) збільшились відповідно на 41,1% та 34,2% відносно вихідних показників до ПТ і становили відповідіно 9,8±0,89 пФ та 9,8±0,88 пФ.
Висновки. У хворих на РГЗ групи ризику ПУ відмічено статистично вірогідне зниження (р < 0,05) значення модуля комплексного електричного опору в середньому на 23,3% та статистично вірогідне зростання (р < 0,05) ємності електропровідності тканини в середньому на 29,8% відносно вихідних показників в динаміці ПТ. Зростання електричної ємності електропровідності шкірних покривів у хворих на РГЗ ймовірно обумовлене збільшенням площі мембран після опромінення, адже ємність конденсатора прямо пропорційна їх площі, яка ймовірно збільшується за рахунок пошкоджуючої дії іонізуючого опромінення на клітинному рівні