Professional Pedagogics
Not a member yet
563 research outputs found
Sort by
РОЛЬ ДОРАДЧИХ ОРГАНІВ У РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ
No full textThe relevance of the article is driven by the need to develop vocational education and adapt it to rapid changes in the labor market and technological innovations. Advisory bodies play a crucial role in this process by facilitating the integration of vocational education with economic demands. They ensure that educational programs align with contemporary professional standards and support the introduction of new technologies and teaching methodologies. Engaging representatives from business and civil society in advisory bodies expands the practical components of vocational training. Moreover, advisory bodies initiate innovative projects that enhance the competitiveness of vocational education graduates in the labor market. This synergy improves the quality of vocational training for future skilled workers, aligning it with employers\u27 requirements.
The purpose of this study is to substantiate the role of advisory bodies in the development of vocational education and their impact on improving the quality of skilled workforce training in line with the demands of the modern labor market.
Research methods. The study employed an analysis of scientific literature and regulatory documents governing the activities of advisory bodies to examine them as an integral part of the vocational education system. A comparative method was used to analyze international experiences and documents outlining the role of advisory bodies in the development of educational programs and curricula to meet labor market needs. The interpretative method facilitated the formulation of conclusions and recommendations aimed at enhancing the effectiveness of advisory bodies in advancing vocational education.
Results. The study investigated key advisory bodies influencing the development and quality assurance of vocational education, substantiating their main functions (consultative, expert-analytical, coordination, informational-educational, monitoring, and evaluation). It clarified the composition and purposes of participation in such bodies, characterized the primary challenges they face, and formulated recommendations to improve their effectiveness.
Conclusions. Advisory bodies play a pivotal role in establishing connections between vocational education institutions, the labor market, governmental structures, and public organizations. Their main functions include analyzing economic trends, developing recommendations for modernizing vocational education content, participating in the formation of strategies and policies, fostering democratization in decision-making, adapting vocational education to current economic challenges, and integrating it into the international educational space. The influence of advisory bodies is determined by broad representation of various stakeholder groups, their authority, and experience in workforce training. Through their activities, graduates of vocational education institutions acquire competitive skills aligned with the needs of the modern labor market. Particular emphasis is placed on partnerships with businesses, ensuring the integration of practical experience into the educational process and promoting the development of dual education models. However, advisory bodies also face challenges, such as limited resources, inadequate funding, legal uncertainties, and weak communication among partnership participants. Improving their organization requires more precise definitions of their status, powers, and mechanisms of interaction with other educational process participants, enhanced funding, diversified formats of work, increased participation in international projects, and digitalization of communication processes.Актуальність статті зумовлена необхідністю розвитку професійної освіти, її адаптації до швидких змін на ринку праці й у технологічних інноваціях. Дорадчі органи відіграють важливу роль у цьому процесі, сприяючи інтеграції професійної освіти з економічними потребами. Вони забезпечують відповідність освітніх програм сучасним професійним стандартам і підтримують впровадження нових технологій і методик навчання. Залучення представників бізнесу та громадськості до участі в дорадчих органах сприяє розширенню практичного складника змісту професійного навчання. Дорадчі органи також ініціюють інноваційні проєкти, що підвищують рівень конкурентоспроможності випускників закладів професійної освіти на ринку праці. Така синергія підвищує якість професійної підготовки майбутніх кваліфікованих робітників професійної освіти відповідно до вимог роботодавців.
Метою дослідження є обґрунтування ролі дорадчих органів у розвитку професійної освіти та їх впливу на підвищення якості підготовки кваліфікованих робітників відповідно до потреб сучасного ринку праці.
Методи дослідження: аналіз наукової літератури та нормативно-правових документів, що регламентують діяльність дорадчих органів – для розгляду їх як частини інтегрованої системи професійної освіти; порівняльний метод – для аналізу зарубіжного досвіду та документів, які визначають роль дорадчих органів у розробленні освітніх програм і навчальних планів та їх відповідності потребам ринку праці; інтерпретаційний метод – для формулювання висновків і рекомендацій, що дає змогу підвищити ефективність впливу дорадчих органів на розвиток професійної освіти
Результати: досліджено основні дорадчі органи, що мають уплив на розвиток і забезпечення якості професійної освіти; обґрунтовано основні їхні функції (консультативну; експертно-аналітичну; координаційну; інформаційно-просвітницьку; моніторингово-оцінювальну); з’ясовано, хто і з якою метою може входити до їх складу; охарактеризовано основні виклики, з якими їм доводиться стикатися; сформульовано рекомендації з підвищення результативності діяльності.
Висновки: дорадчі органи відіграють ключову роль у забезпеченні зв’язку між закладами професійної освіти, ринком праці, державними структурами та громадськими організаціями; основні їх функції охоплюють аналіз економічних тенденцій, розроблення рекомендацій для модернізації змісту професійної освіти, участь у формуванні стратегій і політик, сприяння демократизації прийняття рішень, адаптації професійної освіти до сучасних економічних викликів та її інтеграції в міжнародний освітній простір; упливовість дорадчих органів визначається широким представництвом різних груп стейкхолдерів, їх авторитетом і досвідом роботи у сфері підготовки робітничих кадрів; завдяки діяльності дорадчих органів випускники закладів професійної освіти отримують конкурентоспроможні навички, що відповідають потребам сучасного ринку праці; особлива увага ними приділяється партнерству з бізнесом, що забезпечує інтеграцію практичного досвіду в освітній процес та розвиток дуальної форми здобуття професійної освіти; дорадчі органи стикаються також із викликами (обмежені ресурси, недостатнє фінансування, правова невизначеність, слабка комунікація між учасниками партнерства); потребують удосконалення механізми організації їхньої роботи (більш чітке визначення статусу, повноважень і механізмів взаємодії з іншими суб\u27єктами освітнього процесу; удосконалення фінансування; урізноманітнення форм роботи; активізація участі у міжнародних проєктах; цифровізація комунікаційних процесів тощо)
ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНЕ ПАРТНЕРСТВО ЯК ІНСТРУМЕНТ РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ
No full textRelevance: The necessity of researching and implementing public-private partnership (hereinafter referred to as PPP) in the field of vocational (vocational-technical) education is particularly emphasized in the context of martial law in Ukraine. Contemporary challenges caused by the war determine significant changes in the labor market and intensify the need for training highly qualified specialists capable of working under conditions of post-war reconstruction. Military actions require the rapid adaptation of educational systems to new realities, which include not only the implementation of innovative technologies but also the enhancement of practical training for learners. PPP becomes a key mechanism for attracting additional resources and modernizing educational institutions, which contributes to improving the quality of vocational training, strengthening the country’s economic resilience, and enhancing its competitiveness in the international arena, particularly during the post-war recovery period.
Objective: To define public-private partnership (PPP) as a modern tool for the development of vocational (vocational-technical) education and to substantiate the possibilities of its application to improve the quality of specialist training in accordance with labor market demands in wartime and post-war periods.
Methods: The research employs an analysis of scientific sources, regulatory documents, and empirical data to determine the current state of public-private partnership (PPP) as a tool for the development of vocational education. Theoretical analysis, synthesis, and generalization are used to formulate conclusions regarding the effectiveness of PPP in the vocational education system.
Results: The study focuses on public-private partnership as a mechanism that ensures effective cooperation between public institutions and the private sector in the field of vocational education. PPP facilitates the attraction of financial resources, the modernization of educational infrastructure, and the integration of innovative technologies into the educational process. The use of PPP enables the creation of joint educational projects, investment agreements, outsourcing contracts, concession and leasing agreements, which enhance the level of practical training for learners and align with the needs of the modern labor market.
Conclusions: Public-private partnership is a key tool for the development of vocational education, aimed at effectively engaging private sector resources to modernize educational institutions and improve the quality of specialist training. It fosters the integration of cutting-edge technologies into the educational process and increases graduates\u27 competitiveness in the labor market, which is particularly critical in the context of the country’s post-war recovery.Актуальність: необхідність дослідження та впровадження державно-приватного партнерства (далі – ДПП) у сфері професійної (професійно-технічної) освіти особливо актуалізується в умовах воєнного стану в Україні. Сучасні виклики, зумовлені війною, детермінують значні зміни на ринку праці та посилюють потребу в підготовці висококваліфікованих фахівців, здатних працювати в умовах післявоєнної відбудови. Військові дії вимагають швидкої адаптації освітніх систем до нових реалій, що включають не лише впровадження інноваційних технологій, але й підвищення практичної підготовки здобувачів освіти. ДПП стає ключовим механізмом для залучення додаткових ресурсів та модернізації освітніх закладів, що сприяє підвищенню якості професійної підготовки, зміцненню економічної стійкості країни та її конкурентоспроможності на міжнародній арені, особливо в період відновлення після війни.
Мета: визначення державно-приватного партнерства (ДПП) як сучасного інструменту розвитку професійної (професійно-технічної) освіти та обґрунтування можливостей його застосування для підвищення якості підготовки фахівців відповідно до вимог ринку праці у воєнний і повоєнний час.
Методи: аналізу наукових джерел, нормативно-правових документів та емпіричних даних – для визначення стану державно-приватного партнерства (ДПП) як інструменту розвитку професійної освіти; теоретичного аналізу, синтезу та узагальнення – для формування висновків щодо ефективності ДПП в системі професійної освіти.
Результати: у дослідженні основна увага приділяється державно-приватному партнерству як інструменту, що забезпечує ефективну співпрацю між державними установами та приватним сектором у сфері професійної освіти. ДПП сприяє залученню фінансових ресурсів, модернізації освітньої інфраструктури та впровадженню інноваційних технологій у навчальний процес. Використання ДПП дає змогу створювати спільні освітні проєкти, інвестиційні угоди, угоди про аутсорсинг, концесійні та лізингові договори, що підвищують рівень практичної підготовки здобувачів освіти і відповідають потребам сучасного ринку праці.
Висновки: державно-приватне партнерство є ключовим інструментом розвитку професійної освіти, спрямованим на ефективне залучення ресурсів приватного сектора для модернізації навчальних закладів та підвищення якості підготовки фахівців. Це сприяє впровадженню новітніх технологій у навчальний процес та підвищенню конкурентоспроможності випускників на ринку праці, що є особливо важливим в умовах післявоєнного відновлення країни
СТАН НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПІДГОТОВКИ КВАЛІФІКОВАНИХ РОБІТНИКІВ ГАЛУЗІ ЕНЕРГЕТИКИ ДО ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
No full textRelevance is driven by several factors reflecting the contemporary challenges of Ukraine’s education system and the energy sector\u27s operation. The urgent need for a comprehensive analysis of existing educational programs, instructional materials, and pedagogical approaches in terms of their compliance with modern requirements has become critical, especially in the context of the rapid development of renewable energy. Additionally, there is an increased need to assess the readiness of the developed educational and methodological framework to foster not only technical skills in students but also entrepreneurial thinking tailored to industry-specific needs. Identifying the strengths and weaknesses in the system for training skilled workers and determining directions for its improvement and modernization are also essential in alignment with current requirements for the installation and maintenance of renewable energy systems.
Objective: To present the findings of an analysis of the current state of educational and methodological support for preparing skilled workers in the energy sector for entrepreneurial activities, identifying the strengths and weaknesses of existing methodologies for organizing the educational process in institutions of vocational (technical) education.
Methods: A theoretical analysis of official, scientific sources, and internet resources was conducted to ascertain the research problem\u27s state of investigation, create its theoretical basis, and identify key concepts and approaches to educational and methodological support for preparing skilled workers in the energy sector for entrepreneurship. Praximetric methods were applied to study and analyze progressive pedagogical experience in developing educational and methodological support, curricular plans of institutions of vocational (technical) education involved in training specialists in renewable energy, as well as educational programs, textbooks, and instructional materials. A comparative method was used to examine various approaches to planning the educational process for preparing future skilled workers for entrepreneurship and its methodological support. Modeling was used to develop a conceptual model of educational and methodological support, providing a holistic view of the structure and components of an effective educational and methodological complex. Generalization and forecasting were employed to identify successful practices in developing educational and methodological support for training skilled workers for entrepreneurship, recognize existing challenges, and propose possible solutions.
Results: Based on the theoretical analysis of the source base, the current research status of educational and methodological support for the educational process was assessed. An analysis of various approaches to planning the educational process revealed advanced pedagogical experiences in developing educational programs, textbooks, and instructional materials for future skilled workers, while also identifying several significant shortcomings that require comprehensive resolution. By comparing different approaches to preparing future skilled workers for entrepreneurial activities, the primary components for enhancing the effectiveness of educational and methodological support were modeled, and key strategies were developed to address challenges in its development.
Conclusions: The content of Ukraine’s regulatory and legal framework, along with the scientific foundation for educational and methodological support for entrepreneurial skill development, especially for future renewable energy specialists, includes legislative acts, scientific publications, and contemporary internet resources. There is a necessity to develop educational resources that not only foster general entrepreneurial skills but also account for the unique aspects and challenges of specific professional fields. This would allow students to gain a more comprehensive and practical understanding of entrepreneurship within the context of their future specialization, enhancing their preparedness for real labor market conditions and potential entrepreneurial activities in their chosen fields. The analysis of educational and methodological support for forming entrepreneurial competence in future energy sector specialists identified several significant shortcomings: a gap between theoretical concepts of entrepreneurship and their practical application in renewable energy, insufficient integration of modern digital technologies and simulation models, a lack of emphasis on developing "soft skills," limited implementation of an interdisciplinary approach, and the absence of integrated business incubators and accelerators focused on the energy sector’s specifics. Fundamental research in pedagogy and renewable energy should serve as the foundation for creating innovative teaching methods aimed at developing entrepreneurial competence in future renewable energy specialists.Актуальність дослідження зумовлюється низкою факторів, що відображають сучасні виклики освітньої системи й функціонування галузі енергетики України: критичного значення набуває необхідність всебічного аналізу наявних освітніх програм, навчальних, методичних матеріалів і педагогічних підходів з точки зору їх відповідності сучасним вимогам, особливо в контексті стрімкого розвитку відновлюваної енергетики; посилення необхідності оцінки готовності розробленого навчально-методичного комплексу до формування у здобувачів освіти не лише технічних навичок, але й підприємницького мислення, адаптованого до галузевої специфіки; виокремлення сильних і слабких сторін системи підготовки кваліфікованих робітників, визначення напрямів її вдосконалення й модернізації відповідно до сучасних вимог щодо монтажу й обслуговування систем відновлювальної енергетики.
Мета полягає у висвітленні результатів аналізу стану навчально-методичного забезпечення підготовки кваліфікованих робітників галузі енергетики до підприємницької діяльності, визначенні сильних і слабких сторін наявних методичних напрацювань для організації освітнього процесу в закладах професійної (професійно-технічної) освіти.
Методи: теоретичний аналіз офіційних, наукових джерел та інтернет-ресурсів – задля з’ясування стану вивченості проблеми дослідження й створення його теоретичного підґрунтя, виявлення основних концепцій і підходів до навчально-методичного забезпечення підготовки кваліфікованих робітників в галузі енергетики до підприємництва; праксиметричні методи – для вивчення й аналізу прогресивного педагогічного досвіду щодо розробки навчально-методичного забезпечення, робочих навчальних планів закладів професійної (професійно-технічної) освіти, що провадять освітню діяльність з підготовки фахівців з відновлювальної енергетики, освітніх і навчальних програм підготовки майбутніх кваліфікованих робітників, підручників, навчальних і методичних посібників; метод порівняння – для зіставлення різних підходів до планування освітнього процесу в частині підготовки майбутніх кваліфікованих робітників до підприємницької діяльності та його методичного забезпечення; моделювання – для розробки концептуальної моделі навчально-методичного забезпечення, створення цілісного уявлення про структуру й компоненти ефективного навчально-методичного комплексу; узагальнення й прогнозування – для виявлення позитивного досвіду щодо створення навчально-методичного забезпечення освітнього процесу з підготовки кваліфікованих робітників до підприємницької діяльності, наявних проблем у розробці такого забезпечення й вироблення можливих шляхів їх подолання.
Результати: на основі теоретичного аналізу джерельної бази вивчено стан дослідженості проблеми розробки навчально-методичного забезпечення освітнього процесу; на основі аналізу різних підходів до планування освітнього процесу виявлено прогресивний педагогічний досвід щодо розробки освітніх і навчальних програм підготовки майбутніх кваліфікованих робітників, підручників, навчальних і методичних посібників, а також виявлено ряд суттєвих недоліків, які потребують комплексного вирішення; на підставі зіставлення різних підходів до підготовки майбутніх кваліфікованих робітників до підприємницької діяльності змодельовано основні компоненти підвищення ефективності навчально-методичного забезпечення освітнього процесу й вироблено основні шляхи подолання проблем у його розробці.
Висновки: змістовна вітчизняна нормативно-правова база й наукове підґрунтя навчально-методичного забезпечення формування підприємницьких навичок, зокрема у майбутніх майстрів з відновлювальної енергетики, включають в себе законодавчі акти, наукові публікації, сучасні інтернет-ресурси; існує необхідність у розробці таких освітніх ресурсів, які б не лише формували загальні підприємницькі навички, але й враховували унікальні аспекти й виклики, притаманні певним професійним сферам, що дозволить здобувачам освіти отримати більш цілісне й практико-орієнтоване розуміння підприємництва в контексті їхньої майбутньої спеціалізації, підвищуючи їхню готовність до реальних умов ринку праці й потенційної підприємницької діяльності в обраній галузі; аналіз навчально-методичного забезпечення формування підприємницької компетентності у майбутніх фахівців енергетичного сектору виявив ряд суттєвих недоліків: розрив між теоретичними концепціями підприємництва та їх практичним застосуванням у сфері відновлювальної енергетики, недостатня інтеграція сучасних цифрових технологій і симуляційних моделей, дефіцит уваги до розвитку «м’яких навичок», обмежена імплементація міждисциплінарного підходу, відсутність інтегрованих бізнес-інкубаторів та акселераторів, орієнтованих на специфіку енергетичного сектору; фундаментальні дослідження у сфері педагогіки й відновлювальної енергетики мають стати основою для створення інноваційних методик навчання, орієнтованих на розвиток підприємницької компетентності у майбутніх фахівців з відновлювальної енергетики
КОМПЕТЕНТНОСТІ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ У СФЕРІ ЕЛЕКТРОННИХ СИСТЕМ САМООЦІНЮВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
No full textRelevance. The importance of implementing electronic self-assessment systems for pedagogical staff’s professional activities is described. It is emphasized that contemporary educational reforms require objective and transparent assessment mechanisms. It is determined that the implementation of such systems enhances the quality of the educational process. The development of digital and analytical competencies in educators for effective use of these systems is highlighted as necessary.
Objective: The article aims to substantiate the competencies of pedagogical workers in the field of electronic self-assessment systems for professional activity.
Methods: Surveys were used to assess educators\u27 perception and application of electronic systems in professional activities; interviews aimed at gaining deeper insights into individual experiences with these systems; document/literature analysis covered curricula, methodological recommendations, reports, articles on professional tasks, and other documents related to educators\u27 professional activities; observations focused on how teachers use electronic assessment systems in their daily professional activities and its impact on their interactions with students.
Results: The research indicates that the implementation of electronic self-assessment systems in the context of educational reforms is a positive step. It was found that these systems enhance objectivity, transparency, and efficiency of assessments, developing key competencies in educators: informational-digital, evaluative-analytical, innovative, and reflective. The significance of continuous learning to adapt to technological changes is noted. It was observed that educators actively utilize digital tools such as online learning, video conferencing, Google Forms, and Padlet. Artificial intelligence, although slowly introduced, holds significant potential for personalizing education.
Conclusions: The study underscores the importance of electronic self-assessment systems for improving education quality. The development of key competencies in educators—informational-digital, evaluative-analytical, innovative, and reflective – is crucial for the effective use of these systems. These competencies enable objective assessment of learning outcomes, adaptation of educational strategies, and enhancement of assessment transparency, which positively impacts the quality of the educational process. Continuous professional development ensures educators\u27 ability to adapt to technological changes and implement new teaching approaches. Electronic systems encourage reflection and professional growth, enhancing educators\u27 proficiency and creating a modern, interactive educational environment suited to the demands of the digital era.Актуальність. Описано важливість впровадження електронних систем самооцінювання професійної діяльності педагогічних працівників. Наголошено, що сучасні освітні реформи потребують об’єктивних та прозорих механізмів оцінювання. Визначено, що впровадження таких систем дає змогу підвищити якість освітнього процесу. Підкреслено необхідність розвитку цифрових та аналітичних компетентностей педагогів для ефективного використання цих систем.
Мета статті полягає в обґрунтуванні компетентностей педагогічних працівників у сфері електронних систем самооцінювання професійної діяльності
Методи: анкетування – для оцінювання педагогами сприйняття та застосування електронних систем у професійній діяльності; інтерв\u27ю – спрямовувалось на отримання більш глибокого розуміння індивідуального досвіду застосування електронних систем самооцінювання професійної діяльності; аналіз документів/літератури – охоплював навчальні плани, методичні рекомендації, звіти, статті про виконання професійних завдань та інші документи, пов\u27язані з професійною діяльністю педагогів; спостереження – спрямовувалось на визначення як вчителі використовують електронні системи оцінювання у своїй повсякденній професійній діяльності та як це впливає на їхню взаємодію з учнями
Результати дослідження свідчать, що впровадження електронних систем самооцінювання професійної діяльності педагогів у контексті освітніх реформ є позитивним кроком. Встановлено, що ці системи підвищують об\u27єктивність, прозорість та ефективність оцінювання, розвиваючи ключові компетентності педагогів: інформаційно-цифрову, оцінювально-аналітичну, інноваційну та рефлексивну. Зазначено важливість безперервного навчання для адаптації до технологічних змін. Виявлено, що педагоги активно використовують цифрові інструменти, такі як онлайн-навчання, відеоконференції, Google Forms та Padlet. Штучний інтелект, хоча впроваджується повільно, має великий потенціал для персоналізації навчання
Висновки. Дослідження підкреслює важливість електронних систем самооцінювання для покращення якості освіти. Розвиток ключових компетентностей педагогів – інформаційно-цифрової, оцінювально-аналітичної, інноваційної та рефлексивної – є вирішальним для ефективного використання цих систем. Ці компетентності дозволяють об\u27єктивно оцінювати результати навчання, адаптувати освітні стратегії та підвищувати прозорість оцінювання, що позитивно впливає на якість освітнього процесу. Безперервне навчання педагогів забезпечує їхню здатність адаптуватися до технологічних змін і впроваджувати нові підходи у викладанні. Електронні системи стимулюють рефлексію та професійне вдосконалення, що підвищує майстерність педагогів і створює сучасне, інтерактивне освітнє середовище, відповідне вимогам цифрової ери
ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДІВ ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИХ ДОСЛІДЖЕНЬ У КОНТЕКСТІ ДОСЛІДНО-ОРІЄНТОВАНОГО НАВЧАННЯ В НАУКОВИХ ЛІЦЕЯХ
No full textRelevance. The necessity of identifying the peculiarities of applying literary research methods within the framework of scientific research activities of secondary education students in scientific lyceums is driven by processes aimed at reforming the educational sector as a whole and implementing specialized education in senior grades. This is directly linked to the adoption of inquiry-based learning approaches.
Objective. The aim is to characterize the peculiarities of applying literary research methods in the context of inquiry-based learning in scientific lyceums.
Methods. The study employed the following methods: theoretical analysis of scientific sources—to assess the state of research on the chosen issue and to work with texts of students’ research projects completed and defended within the system of the Junior Academy of Sciences; observation of inquiry-based learning in a scientific lyceum—to collect data on students’ research activities; and generalization and systematization—to formulate conclusions and recommendations regarding the development of skills in applying literary research methods among senior students.
Results. The study characterized both general and specialized literary research methods in the context of secondary education students’ research projects within inquiry-based learning in scientific lyceums. It described the peculiarities of using several general scientific methods (analysis and synthesis, induction and deduction, abstraction, generalization, observation) and analyzed the application of specific literary research methods (biographical, hermeneutic, mythological criticism, comparative, cultural-historical, psychoanalytic, etc.). Additionally, the historical development of these methods and the works of researchers who studied them were outlined.
Conclusions. The study demonstrated that the selection of general scientific and specialized methods of scholarly inquiry by senior students for completing educational projects and research papers on Ukrainian literature within the framework of inquiry-based learning is determined by the chosen topic, formulated objectives, and tasks. It identified the methods that predominated in students’ research activities (observation, analysis and synthesis, systemic approach; comparative, psychological, psychoanalytic, cultural-historical, etc.). The findings indicate that the effectiveness of research execution, as well as the objectivity and reliability of the obtained results, depend on the optimal selection of research methods by secondary education students. Furthermore, it was shown that fostering skills in applying general scientific and literary research methods among senior students of scientific lyceums requires purposeful and systematic efforts from literature teachers. Актуальність. необхідність визначення особливостей застосування методів літературознавчого дослідження в межах науково-дослідницької роботи здобувачів середньої освіти в наукових ліцеях зумовлена процесами, спрямованими на реформування освітньої галузі загалом і впровадження профільного навчання в старших класах, що безпосередньо пов’язане з дослідно-орієнтованим навчанням.
Мета: схарактеризувати особливості застосування методів літературознавчих досліджень у контексті дослідно-орієнтованого навчання в наукових ліцеях.
Методи: теоретичного аналізу наукових джерел – для з’ясування стану дослідженості обраної проблеми, для роботи з текстами учнівських науково-дослідницьких робіт, виконаних і захищених у системі Малої академії наук; метод спостереження за дослідно-орієнтованим навчанням у науковому ліцеї – для збору даних щодо учнівської науково-дослідницької роботи; узагальнення й систематизації – для формулювання висновків і рекомендацій щодо формування в учнів старших класів навичок застосування методів літературознавчого дослідження.
Результати: схарактеризовано загальні й спеціальні методи літературознавчих досліджень у контексті виконання здобувачами середньої освіти науково-дослідницьких робіт у межах дослідно-орієнтованого навчання в наукових ліцеях; описано особливості використання низки загальнонаукових методів (аналізу й синтезу, індукції й дедукції, абстрагування, узагальнення, спостереження); проаналізовано особливості використання деяких спеціальних методів літературознавчого дослідження (біографічного, герменевтичного, міфологічної критики, порівняльно-зіставного, культурно-історичного, психоаналітичного тощо); охарактеризовано історію формування представлених методів та праці дослідників, які їх вивчали.
Висновки: доведено, що особливості відбору старшокласниками загальнонаукових і спеціальних методів наукового пізнання для виконання навчальних проєктів і науково-дослідницьких робіт із української літератури в контексті дослідно-орієнтованого навчання зумовлюються обраною темою, сформульованою метою і завданнями; охарактеризовано ті методи, що домінували в дослідницькій діяльності учнів (спостереження, аналіз і синтез, системний підхід; порівняльно-зіставний, психологічний, психоаналітичний, культурно-історичний тощо); з’ясовано, що від оптимального підбору здобувачем середньої освіти методів дослідження залежить ефективність його виконання, а також об’єктивність і вірогідність отриманих результатів; показано, що формування в учнів старших класів наукових ліцеїв навичок застосування загальнонаукових і літературознавчих методів дослідження потребує від учителя-словесника цілеспрямованої й системної роботи
СУТЬ І СТРУКТУРА ЕКОНОМІЧНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ ТЕХНІКІВ З ТРАНСПОРТНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ТА УПРАВЛІННЯ ПЕРЕВЕЗЕННЯМИ НА АВТОМОБІЛЬНОМУ ТРАНСПОРТІ
No full textThe relevance of the article is due to the need to define and substantiate the essence and structure of the economic culture of future technicians in transport technologies and transportation management in road transport, to reveal the content of each component of the structure of economic culture, as well as to determine the key factors that contribute to its formation in the process of professional training of future technicians in transport technologies technologies and management of road transport.
The purpose of the article is to determine the essence and structure of the economic culture of future technicians in transport technologies and management of road transport.
Methods: the study of scientific sources regarding the interpretation of the essence of the concept "economic culture of the culture of future technicians in transport technologies and management of transportation by road transport" - to formulate one\u27s own views on defining the content of this phenomenon; structural-component analysis - to distinguish the components of the economic culture of future technicians in transport technologies and transportation management by road transport; generalization and systematization - and formulation of conclusions and prospects for further research.
Results: the main approaches in scientific sources to the interpretation of the concept of "economic culture of future technicians in transport technologies and management of road transport" were determined; the main components of the structure of economic culture and the components of the formation of the economic culture of future technicians in transport technologies and management of road transport are characterized.
Conclusions: the essence of the economic culture of future technicians in transport technologies and transportation management in road transport is an integrative formation of the personality of a specialist, reflecting a system of professionally important qualities, values, knowledge, abilities and skills in planning technologies for the organization of transportation, providing transport and warehouse services, using resource potential for development transport enterprises in market conditions; characterized by a high degree of discipline, responsibility, independence with an awareness of the priorities of economic culture in the performance of professional tasks.
The component structure of the economic culture of technicians in transport technologies and transportation management in road transport includes motivational-value, innovative-cognitive, activity-technological, personal-reflexive.Актуальність статті зумовлена необхідністю визначення та обґрунтування суті і структури економічної культури майбутніх техніків з транспортних технологій та управління перевезеннями на автомобільному транспорті, розкритті змісту кожного компонента структури економічної культури, а також визначенні ключових факторів, що сприяють її формуванню в процесі фахової підготовки майбутніх техніків з транспортних технологій та управління перевезеннями на автомобільному транспорті.
Метою статті є визначення суті і структури економічної культури майбутніх техніків з транспортних технологій та управління перевезеннями на автомобільному транспорті.
Методи: вивчення наукових джерел щодо трактування суті поняття «економічна культура культури майбутніх техніків з транспортних технологій та управління перевезеннями на автомобільному транспорті» - для формулювання власних поглядів на визначення змісту цього феномена; структурно-компонентний аналіз – для виокремлення компонентів економічної культури майбутніх техніків з транспортних технологій та управління перевезеннями на автомобільному транспорті; узагальнення й систематизація – та формулювання висновків і перспектив подальших досліджень.
Результати: визначено основні підходи у наукових джерелах до трактування поняття «економічна культура майбутніх техніків з транспортних технологій та управління перевезеннями на автомобільному транспорті»; схарактеризовано основні компоненти структури економічної культури та складники формування економічної культури майбутніх техніків з транспортних технологій та управління перевезеннями на автомобільному транспорті.
Висновки: суть економічної культури майбутніх техніків з транспортних технологій та управління перевезеннями на автомобільному транспорті є інтегративним утворенням особистості фахівця відображає систему професійно важливих якостей, цінностей, знань, умінь і навичок планування технологій організації перевезень, надання транспортних та складських послуг, використання ресурсного потенціалу для розвитку транспортних підприємств в ринкових умовах; характеризується високим ступенем дисциплінованості, відповідальності, самостійності з усвідомленням пріоритетів економічної культури у виконанні професійних завдань. Компонентна структура економічної культури техніків з транспортних технологій та управління перевезеннями на автомобільному транспорті охоплює мотиваційно-ціннісний, інноваційно-когнітивний, діяльнісно-технологічний, особистісно-рефлексивний
ПРИНЦИПИ КОНСУЛЬТУВАННЯ ЗДОБУВАЧІВ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ З МОЛОДІЖНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА
No full textThe relevance of the study is determined by the need to justify certain rules common to all entities responsible for organizing and conducting counselling on youth entrepreneurship in vocational (vocational and technical) education institutions, which will help to unite the efforts of the team and achieve the expected results – to create the right conditions for training self-motivated professionals ready to start and run their own business for the post-war recovery of the Ukrainian economy.
The aim of the study is to substantiate the basic principles of counselling students of vocational education in youth entrepreneurship and the patterns of organization of counselling activities.
Methods: theoretical analysis of scientific sources, comparison and generalization to identify and substantiate the guidelines necessary for the organization of effective counselling of vocational education students in youth entrepreneurship, to determine the patterns that arise in the process of counselling.
Results: the guidelines for organizing counselling on youth entrepreneurship are characterized; the significance of the phenomena of "awareness" and "acceptance" of counselling principles as factors in ensuring the effectiveness of counselling activities is substantiated; the regularities that are revealed in the process of implementing counselling activities are determined.
Conclusions: it is justified that in the process of organizing counselling on youth entrepreneurship in vocational education institutions, the primary priority is the awareness of organizers and consultants of the importance of adopting common norms, rules, requirements and determining mechanisms for their strict observance; the basic principles of counselling students of vocational education on youth entrepreneurship (humanism, legality, morality, fair use, systematic and consistent, practical orientation, corporate social responsibility) are highlighted; it is shown that the principles of counselling students of vocational education in youth entrepreneurship are also associated with certain regularities concerning the goals, content, technologies, forms, methods and means of counselling, as well as the system of control and evaluation of the results of counselling activities.Актуальність дослідження визначається необхідністю обґрунтування певних правил, спільних для всіх суб’єктів, відповідальних за організацію і проведення консультування з молодіжного підприємництва у закладах професійної (професійно-технічної) освіти, що допоможуть об’єднати зусилля колективу й досягти очікуваних результатів – створити належні умови для підготовки самозарадних фахівців, готових до відкриття і ведення власної справи задля повоєнного відновлення економіки України.
Мета: обґрунтувати основні принципи консультування здобувачів професійної освіти з молодіжного підприємництва та закономірності організації консультаційної діяльності.
Методи: теоретичний аналіз наукових джерел, порівняння й узагальнення – для виявлення й обґрунтування керівних положень, необхідних для організації ефективного консультування здобувачів професійної освіти з молодіжного підприємництва, визначення закономірностей, що виникають у процесі консультаційної діяльності.
Результати: охарактеризовано керівні положення організації консультування з молодіжного підприємництва; обґрунтовано значення феноменів «усвідомлення» і «прийняття» принципів консультування як факторів забезпечення ефективності консультаційної діяльності; визначено закономірності, що виявляються у процесі реалізації консультаційної діяльності.
Висновки: обґрунтовано, що в процесі організації в закладах професійної освіти консультування з молодіжного підприємництва першочерговим є усвідомлення організаторами й консультантами важливості прийняття єдиних для всіх норм, правил, вимог та визначення механізмів їх неухильного дотримання; виокремлено основні принципи консультування здобувачів професійної освіти з молодіжного підприємництва (гуманізму, законності, моральності, добросовісного використання, систематичності і послідовності, практичної орієнтації, корпоративної соціальної відповідальності); показано, що принципи консультування здобувачів професійної освіти з молодіжного підприємництва пов’язані також з певними закономірностями, що стосуються цілей, змісту, технологій, форм, методів і засобів консультування, а також системи контролю й оцінювання результатів консультаційної діяльності
МОДЕЛІ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ ФАХІВЦІВ ДЛЯ СУЧАСНИХ ПОТРЕБ РИНКУ ПРАЦІ
No full textThe relevance of the article is determined by the need to substantiate the characteristics of the application of public-private partnership models in the vocational training of specialists in institutions of vocational (vocational-technical) education, taking into account the contemporary needs of the labor market, capable of working effectively in high-tech manufacturing environments.
Objective: To identify and substantiate the characteristics of the application of public-private partnership models in the vocational training of specialists for the contemporary needs of the labor market.
Methods: Analysis of normative and scientific literature regarding the development of public-private partnerships in the field of vocational (vocational-technical) education and the summarization of its results – to identify the state of the problem\u27s development and to clarify the characteristics of the application of public-private partnership models in the vocational training of specialists for the contemporary needs of the labor market.
Results: The characteristics of public-private partnership models in conducting the vocational training of specialists for the contemporary needs of the labor market have been determined and substantiated. The participation of private companies in co-financing programs for the vocational training of specialists, the modernization of the material and technical base of vocational (vocational-technical) education institutions, and the creation of conditions for internships for students and teaching staff of vocational (vocational-technical) education institutions at high-tech workplaces have been analyzed.
Conclusions: It has been found that the effectiveness of public-private partnerships in the vocational training of specialists is ensured through the implementation of models: joint financing of vocational (vocational-technical) education programs; internships for students of vocational (vocational-technical) education at partner enterprises; organization of dual form of vocational education; training of specialists on the order of enterprises. Among the characteristics of the application of public-private partnership models are: ensuring the quality of vocational training of specialists, reducing expenses from the state budget on the implementation of vocational (vocational-technical) education programs, increasing the level of employment in the profession of graduates, and strengthening the links between vocational (vocational-technical) education and private business. Recommendations have been formulated for activating public-private partnerships in the vocational training of specialists through organizing informational and educational work, improving the regulatory framework, ensuring funding for educational projects, coordinating efforts on the part of all interested partners, and enhancing transparency and accountability of their activities, in order to minimize the risks of corruption in the implementation of public-private partnership projects.Актуальність статті зумовлюється необхідністю обґрунтування особливостей застосування моделей державно-приватного партнерства у професійній підготовці фахівців у закладах професійної (професійно-технічної) освіти з урахуванням сучасних потреб ринку праці, здатних ефективно працювати в умовах високотехнологічного виробництва.
Мета: визначити та обґрунтувати особливості застосування моделей державно-приватного партнерства у професійній підготовці фахівців для сучасних потреб ринку праці.
Методи: аналіз нормативної й наукової літератури щодо розвитку державно-приватного партнерства у сфері професійної (професійно-технічної) освіти та узагальнення його результатів – для виявлення стану розробленості проблеми й з’ясування особливостей застосування моделей державно-приватного партнерства у професійній підготовці фахівців для сучасних потреб ринку праці.
Результати: визначено та обґрунтовано особливості моделей державно-приватного партнерства у здійсненні професійної підготовки фахівців для сучасних потреб ринку праці, проаналізовано участь приватних компаній у співфінансуванні програм професійної підготовки фахівців, модернізації матеріально-технічної бази закладів професійної (професійно-технічної) освіти, створенні умов для стажування здобувачів освіти і педагогічних працівників закладів професійної (професійно-технічної) освіти на високотехнологічних робочих місцях.
Висновки. З’ясовано, що ефективність державно-приватного партнерства у професійній підготовці фахівців забезпечується шляхом реалізації моделей: спільного фінансування програм професійної (професійно-технічної) освіти; стажування здобувачів професійної (професійно-технічної) освіти на підприємствах партнерів; організації дуальної форми професійної освіти; навчання фахівців на замовлення підприємств. До особливостей застосування моделей державно-приватного партнерства віднесено: забезпечення якості професійної підготовки фахівців, зменшення витрат з державного бюджету на реалізацію програм професійної (професійно-технічної) освіти, підвищення рівня працевлаштування за фахом випускників та зміцнення зв’язків між професійною (професійно-технічної) освітою і приватним бізнесом. Сформульовано рекомендації щодо активізації державно-приватного партнерства у професійній підготовці фахівців шляхом організації інформаційно-просвітницької роботи, вдосконалення нормативно-правової бази, забезпечення фінансування освітніх проєктів, координації зусиль з боку всіх заінтересованих партнерів, а також прозорості та підзвітності їхньої діяльності, щоб мінімізувати ризики корупції в реалізації проєктів державно-приватного партнерства тощо
РОЗВИТОК ДУАЛЬНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ В СИСТЕМІ ПРОФЕСІЙНОЇ (ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ) ОСВІТИ УКРАЇНИ
No full textThe relevance of the article is determined by the necessity of finding optimal forms of professional education acquisition in times of war and socio-economic instability, and improving approaches to organizing professional training for future specialists, considering the tasks of Ukraine\u27s economic recovery.
Aim: To summarize the experience of implementing elements of dual education in the educational process of Ukrainian vocational (vocational-technical) education institutions, and to determine the stages and prospects for the development of full-fledged dual education in Ukraine.
Methods: Study of legislative and regulatory documents, scientific and journalistic sources - for systematizing the experience of dual education functioning in Ukraine; theoretical analysis and synthesis, generalization of scientific views on the investigated problem - for determining the conditions necessary for the development of full-fledged dual education in Ukraine.
Results: The experience of implementing elements of dual education in vocational (vocational-technical) education institutions has been identified, analyzed, and systematized (pilot projects; all-Ukrainian and regional experiments; developments of the Institute of Vocational Education of the National Academy of Educational Sciences of Ukraine, activities of the Directorate of Vocational Education of the Ministry of Education and Science of Ukraine, etc.); a theoretical analysis of the legislative, regulatory, and scientific-methodological support for dual education in vocational (vocational-technical) education institutions has been carried out; conditions necessary for the implementation of full-fledged dual education in Ukraine have been determined.
Conclusions: Three main vectors for the development of dual education in the system of vocational (vocational-technical) education in Ukraine have been identified (formation, generalization, and dissemination of practical experience; formation of a regulatory framework for coordinating cooperation between educational and industrial institutions; provision of scientific and methodological support); the main stages of its development have been singled out (theoretical-informational, normative-legal/experimental, practical, generalizing-prognostic); features of implementing elements of dual education in vocational (vocational-technical) education institutions have been identified (regional, sectoral); the educational and methodological base facilitating the implementation of dual education has been characterized (monographs, textbooks, teaching and methodological manuals, methodological recommendations, electronic resources, etc.); forms of popularizing the experience of implementing dual vocational education in Ukraine have been highlighted (conducting mass events, publication activity, mass media, social networks, etc.); the conditions necessary for the development of full-fledged dual education in Ukraine have been outlined (improvement of the legislative framework; development of public-private partnership; intensification of innovative educational activities at various levels; strengthening cooperation between educational institutions and scientific institutions; creation of open information and educational environments for organizing distance learning; development and implementation of a multi-level system of incentive measures to support dual education in the context of enterprise relocation and educational institution displacement).Актуальність статті визначається необхідністю пошуку оптимальних форм здобуття професійної освіти в умовах війни й соціально-економічної нестабільності та вдосконалення підходів до організації професійної підготовки майбутніх фахівців з урахуванням завдань відновлення економіки України.
Мета: узагальнити досвід упровадження в освітній процес вітчизняних закладів професійної (професійно-технічної) освіти елементів дуальної форми здобуття освіти, визначити етапи і перспективи розвитку в Україні повноцінної дуальної освіти.
Методи: вивчення законодавчих і нормативно-правових документів, наукових і публіцистичних джерел – для систематизації досвіду функціонування в Україні дуальної форми здобуття освіти; теоретичний аналіз і синтез, узагальнення наукових поглядів на досліджувану проблему – для визначення умов, необхідних для розвитку в Україні повноцінної дуальної освіти.
Результати: виявлено, проаналізовано й систематизовано досвід запровадження елементів дуальної форми навчання в закладах професійної (професійно-технічної) освіти (пілотні проєкти; експерименти всеукраїнського та регіонального рівнів; напрацювання Інституту професійної освіти НАПН України, діяльність Директорату професійної освіти МОН України тощо); здійснено теоретичний аналіз законодавчого, нормативно-правового і науково-методичного забезпечення дуальної форми навчання у закладах професійної (професійно-технічної) освіти; визначено умови, необхідні для впровадження в Україні повноцінної дуальної освіти.
Висновки: визначено три основні вектори розвитку дуальної форми навчання в системі професійної (професійно-технічної) освіти України (становлення, узагальнення та поширення практичного досвіду; формування нормативно-правової бази щодо узгодження співпраці між освітніми та виробничими інституціями; забезпечення науково-методичного супроводу); виокремлено основні етапи її розвитку (теоретико-інформаційний, нормативно-правовий/експериментальний, практичний, узагальнювально-прогностичний); виявлено особливості впровадження елементів дуальної освіти у закладах професійної (професійно-технічної) освіти (регіональні, галузеві); охарактеризовано навчально-методичну базу, що сприяє реалізації дуальної освіти (монографії, підручники, навчальні й методичні посібники, методичні рекомендації, електронні ресурси тощо); висвітлено форми популяризації досвіду запровадження в Україні дуальної форми здобуття професійної освіти (проведення масових заходів, публікаційна активність, мас-медіа, соціальні мережі, тощо); окреслено умови, необхідні для розвитку в Україні повноцінної дуальної освіти (удосконалення законодавчої бази; розвиток державно-приватного партнерства; активізація інноваційної освітньої діяльності різних рівнів; посилення співпраці закладів освіти з науковими установами; створення відкритих інформаційно-освітніх середовищ для організації навчання в дистанційному режимі; розроблення й упровадження різнорівневої системи заохочувальних заходів з підтримки дуальної форми здобуття освіти в умовах релокації підприємств та переміщення закладів освіти)
РОЗВИТОК ПРОФЕСІЙНО-КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ РОБІТНИКІВ ПІДПРИЄМСТВ СФЕРИ ПОСЛУГ
No full textThe relevance of the research is determined by the fact that at the current stage of the development of the service sector, which is determined in particular by the introduction of new technologies in the service sector, as well as the desire of consumers to receive services of a professional level, the success of a service sector enterprise is determined not only by the ability of an employee to produce and provide a high-quality service, but also communicate effectively with consumers and other participants in the process of providing services, build constructive relationships, avoiding conflict situations, possess a certain culture of professional communication and behavior. The professional development of a service sector employee is a continuous process of personal self-improvement and self-realization, as well as effective development in the environment of a service sector enterprise.Purpose: to simulate situations of interaction of employees with other participants in the process of creating and providing a service in the environment of a service sector enterprise, to reveal the peculiarities of professional communication of service sector employees and to substantiate effective methods and forms of development of professional and communicative competence of employees in the environment of service sector enterprises.Methods: study of regulatory and legal documents, reports, scientific sources, and educational and methodological materials to clarify the state of the investigated problem and identify the peculiarities of professional communication of service workers; the use of tools of the unified modeling language (UML) to visualize the behavioral design and interaction of employees of service enterprises with the environment; implementation of theoretical analysis, synthesis and generalization - to substantiate effective methods and forms of development of professional and communicative competence of employees in the environment of enterprises in the service sector; the use of observations, conversations, interviews with employees, clients and managers of institutions in the service sector to formulate recommendations for the implementation in practice of substantiated methods and forms of development of professional and communicative competence of employees in the environment of enterprises in the service sector.Results: it was established that the leading factors that will influence the effectiveness of the development of professional and communicative competence of employees of service enterprises are sustainable motivation and the desire to create and provide high-quality services; the need to exchange professional information between the employee and other participants in the process of creating and providing the service (clients, colleagues, management, etc.); creation of an atmosphere of trust, support, and development at the enterprise; persistent need for self-improvement; the selection of effective methods and forms for the development of communication competence of employees at the enterprise of the service sector; application of digital technologies. At the same time, when applying certain methods and forms of development of the professional and communicative competence of employees at a service sector enterprise, it is necessary to take into account the peculiarities of professional communication, which, on the one hand, will determine certain necessary communication skills, and on the other, will affect the quality of service provision.Conclusions: the importance of the development of professional and communicative competence of employees of service enterprises has been proven as one of the factors that affects the ability of employees to quickly navigate the situation of professional communication, find effective communication tools, maintain feedback with participants in the communication process, that is, not only create a service of high quality, and to provide it at a high level, which determines the success and competitiveness of the enterprise in the service sector. The effectiveness of the development of professional and communicative competence of employees of service sector enterprises directly depends on the creation of a special environment of cooperation, mutual support, and a high level of corporate culture in service sector institutions. A model of the interaction of employees with other participants in the environment of a service enterprise has been developed, which allows considering the process of creating and providing services as a system, analyzing and visualizing cases of interaction in the middle of this system and beyond. The methods (narrative, message, conversation, discussion, brainstorming, case method, game method, simulation, communicative tasks and exercises, analytical exercises, presentations, video demonstration, video analysis of professional situations, analysis and solution of problem situations) and forms (individual work with printed materials and exercises, self-education through Internet resources, group work during mini-lectures, performance of communicative tasks and analytical exercises to practice individual communication skills, role-playing games, workshops, trainings, master classes, including implemented by means of video conferences), which should ensure the effective development of the professional and communicative competence of employees in the environment of the enterprise of the service sector.Актуальність дослідження зумовлюється тим, що на сучасному етапі розвитку сфери послуг, що детерміновано зокрема впровадженням нових технологій у сфері послуг, а також прагненням споживачів отримувати послуги професійного рівня, успішність підприємства сфери послуг визначається не тільки вмінням працівника виготовити та надати послугу високої якості, а й ефективно спілкуватися зі споживачами та іншими учасниками процесу надання послуг, будувати конструктивні взаємовідносини, уникаючи конфліктних ситуацій, володіння певною культурою професійного спілкування і поведінки. Професійний розвиток працівника сфери послуг становить неперервний процес особистісного самовдосконалення і самореалізації, а також ефективного розвитку в середовищі підприємства сфери послуг.
Мета: змоделювати ситуації взаємодії працівників з іншими учасниками процесу створення та надання послуги у середовищі підприємства сфери послуг, виявити особливості професійної комунікації працівників сфери послуг та обґрунтувати ефективні методи і форми розвитку професійно-комунікативної компетентності працівників у середовищі підприємств сфери послуг.
Методи: вивчення нормативних і правових документів, звітів, наукових джерел та навчально-методичних матеріалів для з’ясування стану досліджуваної проблеми та виявлення особливостей професійної комунікації працівників сфери послуг; застосування засобів уніфікованої мови моделювання (UML) для візуалізації поведінкової конструкції та взаємодії співробітників підприємств сфери послуг з оточуючим середовищем; здійснення теоретичного аналізу, синтезу та узагальнення – для обґрунтування ефективних методів і форм розвитку професійно-комунікативної компетентності працівників у середовищі підприємств сфери послуг; використання спостережень, бесід, інтерв’ю з працівниками, клієнтами та керівниками закладів сфери послуг для формулювання рекомендацій щодо реалізації на практиці обґрунтованих методів і форм розвитку професійно-комунікативної компетентності працівників у середовищі підприємств сфери послуг.
Результати: встановлено, що провідними чинниками, які впливатимуть на ефективність розвитку професійно-комунікативної компетентності працівників підприємств сфери послуг є стійка мотивація та прагнення створювати і надавати послуги високої якості; потреба в обміні професійною інформацію між працівником та іншими учасниками процесу створення та надання послуги (клієнтами, колегами, керівництвом тощо); створення на підприємстві атмосфери довіри, підтримки, розвитку; стійка потреба у самовдосконаленні; підбір ефективних методів і форм для розвитку комунікативної компетентності працівників на підприємстві сфери послуг; застосування цифрових технологій. Водночас, при застосуванні окремих методів і форм розвитку професійно-комунікативної компетентності працівників на підприємстві сфери послуг необхідно враховувати особливості професійної комунікації, що з одного боку визначатимуть певні необхідні комунікативні навички, а з іншого, - впливатимуть на якість надання послуги.
Висновки: доведено важливість розвитку професійно-комунікативної компетентності працівників підприємств сфери послуг як один з факторів, що впливає на здатність працівників швидко орієнтуватися в ситуації професійного спілкування, знаходити ефективні комунікативні засоби, підтримувати зворотній зв’язок з учасниками процесу спілкування, тобто не тільки створити послугу високої якості, а і надати її на високому рівні, що визначає успішність і конкурентоспроможність підприємства сфери послуг. Ефективність розвитку професійно-комунікативної компетентності працівників підприємств сфери послуг напряму залежить від створення у закладах сфери послуг особливого середовища співпраці, взаємної підтримки, високого рівня корпоративної культури. Розроблено модель взаємодії співробітників з іншими учасниками у середовищі підприємства сфери послуг, яка дозволяє розглядати процес створення та надання послуг як систему, проаналізувати та унаочнити випадки взаємодії в середині цієї системи та за її межами. Обґрунтовано методи (розповідь, повідомлення, бесіда, дискусія, мозковий штурм, кейс-метод, ігровий метод, симуляція, комунікативні задачі і вправи, аналітичні вправи, презентації, відео демонстрацію, відео аналіз професійних ситуацій, аналіз та розв’язання проблемних ситуацій) і форми (індивідуальна робота з друкованими матеріалами та вправами, самоосвіта через інтернет-ресурси, групова робота під час міні-лекцій, виконання комунікативних задач і аналітичних вправ на відпрацювання окремих комунікаційних навичок, рольових ігор, воркшопів, тренінгів, майстер-класів, у тому числі реалізованих засобами відео конференцій), які мають забезпечити ефективний розвиток професійно-комунікативної компетентності працівників у середовищі підприємства сфери послуг