Professional Pedagogics
Not a member yet
563 research outputs found
Sort by
ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ФЕНОМЕНА «КАР’ЄРНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ» У КОНТЕКСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ БАКАЛАВРІВ З ЕКОНОМІКИ ПІДПРИЄМСТВА
No full textThe relevance of this study is driven by societal and economic demands for creative, proactive, and ambitious economists capable of guiding the national economy out of crisis, ensuring stable economic growth, and contributing to the post-war reconstruction of the country.
Objective: To conduct a theoretical analysis of the pedagogical phenomenon of "career competence" within the context of training future bachelors in enterprise economics.
Methods: This study utilizes scientific literature review, analysis of legislative and regulatory documents, and empirical data examination to assess the current development of the problem. It also employs theoretical analysis, synthesis, and generalization to substantiate the importance of fostering career competence among future bachelors in enterprise economics for the post-war reconstruction of Ukraine.
Results: A theoretical analysis of scholarly sources was conducted (covering the philosophy, history, and didactics of vocational education; development of personal and professional qualities of specialists; continuous professional education; theoretical foundations of economist competence development; and career competence development within vocational education systems in Ukraine and abroad). The analysis confirmed the importance of developing career competence among future bachelors in enterprise economics for the country\u27s post-war recovery.
Conclusions: The issue of preparing young people for career choice, planning, implementation, and career competence development is relatively new for domestic psychological-pedagogical science. The traditional approach to professional training for future bachelors in enterprise economics does not foster their understanding of the profound psychological phenomena of self-knowledge, nor does it aid in identifying their abilities and personal resources, or motivate them to actively participate in Ukraine\u27s post-war reconstruction. Studying factors that influence the development of individual career competence will help reveal the patterns of personal and professional self-improvement and career success of future bachelors in enterprise economics within the disrupted labor market context caused by the war. The need to design and experimentally validate effective pedagogical conditions and models for career competence development in the professional training of future bachelors in enterprise economics, considering wartime and post-war economic recovery needs, is underscored. Social and pedagogical conditions favorable for developing career competence among future bachelors in enterprise economics are identified (positive changes in sociocultural policies; rapid digitalization of all spheres of social life and economy; reform processes in the national educational system; shifts in Ukraine\u27s socio-political and economic landscape; creation of pedagogical conditions and psychological-pedagogical technologies and methods aimed at forming ideas about professional success, motivation for self-knowledge and self-development, and readiness for lifelong learning).Актуальність визначається запитами суспільства й економіки на креативних, активних та амбітних економістів, здатних вивести вітчизняну економіку з кризового стану, забезпечивши її стабільне економічне зростання й повоєнне відновлення країни.
Мета: здійснити теоретичний аналіз педагогічного феномена «кар’єрна компетентність» у контексті професійної підготовки майбутніх бакалаврів з економіки підприємства.
Методи: вивчення наукових джерел, законодавчих, нормативно-правових документів, емпіричних даних – для з’ясування ступеня розробленості проблеми; теоретичний аналіз, синтез і узагальнення – з метою доведення важливості розвитку кар’єрної компетентності майбутніх бакалаврів з економіки підприємства для повоєнного відновлення України.
Результати: здійснено теоретичний аналіз наукових джерел (з філософії, історії і дидактики професійної освіти; формування особистісних і професійних якостей фахівця; неперервної професійної освіти; теоретичних основ формування компетентності економіста; розвитку кар’єрної компетентності у системі професійної освіти в Україні і зарубіжних країнах); доведено важливість розвитку кар’єрної компетентності майбутніх бакалаврів з економіки підприємства для повоєнного відновлення країни.
Висновки: проблема підготовки молоді до вибору, планування й реалізації професійної кар’єри та розвитку кар’єрної компетентності для вітчизняної психолого-педагогічної науки є відносно новою; використання традиційного підходу до професійної підготовки майбутніх бакалаврів з економіки підприємства не сприяє усвідомленню ними глибинно-психологічних феноменів самопізнання, визначенню ними здібностей і ресурсних можливостей особистості і не мотивує до активної участі у повоєнному відновленні України; вивчення чинників розвитку кар’єрної компетентності особистості сприятиме виявленню закономірностей особистісно-професійного самовдосконалення і кар’єрного успіху майбутніх бакалаврів з економіки підприємства в умовах розбалансованого війною ринку праці; актуалізовано необхідність розроблення й експериментальної перевірки ефективності педагогічних умов та моделі розвитку кар’єрної компетентності майбутніх бакалаврів з економіки підприємства у професійній підготовці з урахуванням потреб воєнного стану й повоєнного відновлення економіки; визначено соціально-педагогічні обставини й умови, сприятливі для розвитку кар’єрної компетентності майбутніх бакалаврів економіки підприємства (позитивні зміни у соціокультурній політиці; стрімка цифровізація усіх сфер суспільного життя й економіки; реформаційні процеси, що відбуваються у вітчизняній освітній системі; зміни в соціально-політичному та економічному житті України; створення педагогічних умов і психолого-педагогічних технологій та методик формування уявлень про професійний успіх, мотивації до самопізнання і саморозвитку та готовності до неперервної освіти)
ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНЕ ПАРТНЕРСТВО У СФЕРІ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ: ДОРОЖНЯ КАРТА РОЗВИТКУ
No full textRelevance. Public-private partnership in the field of vocational education is a crucial tool for modernizing the system of training future professionals, particularly in the context of globalization and rapid technological change. It enables the attraction of investments, the improvement of the material and technical resources of vocational education institutions, the implementation of innovative technologies, and the adaptation of the content and forms of the educational process to meet the demands of the modern labor market. In the context of vocational education reform in Ukraine, public-private partnership fosters the integration of the private sector into the professional training of qualified specialists and supports sustainable development of the state, national economy, and society.
Purpose: Based on research results, the article aims to identify and substantiate the key components, content, and structure of the development roadmap for public-private partnership in the field of vocational education.
Methods: The study involves analyzing scientific sources, legislative and regulatory documents, and empirical data on the development of public-private partnerships in vocational education to determine the state of the issue. Theoretical analysis and synthesis, as well as generalization of viewpoints on the researched problem, were used to identify and justify the main components, content, and structure of the development roadmap for public-private partnership in vocational education, followed by summarizing the conclusions.
Results: The key components of the development roadmap for public-private partnership in vocational education have been substantiated, which include the stages of cooperation between public and private entities, such as the legal regulation of the involvement of public and private partners in the professional training of future qualified specialists; the formation of institutional mechanisms for interaction between partnership participants; the creation of a flexible system for evaluating and monitoring the quality of vocational education; the stimulation of investments in improving the material and technical resources of vocational education institutions; and institutional mechanisms for supporting the implementation of strategies for teacher preparation and professional development. The content of the roadmap for developing public-private partnerships in vocational education is presented with the following structure: introduction; legal framework for regulating public-private partnerships; implementation and monitoring of pilot projects for public-private partnerships; scaling up successful pilot projects for public-private partnerships and integrating their results at the national level; mechanisms for improving public-private partnership projects and adapting them to changing conditions; conclusions and recommendations; appendices.
Conclusions: A well-structured roadmap for developing public-private partnerships in vocational education, which takes into account all partnership components, enables effective collaboration between the state and business. This leads to improved quality of vocational education, its adaptation to labor market needs, increased transparency of management, and the efficient regulation of contractual relations and private investments. For the development of public-private partnerships in vocational education based on the roadmap, the following recommendations are proposed: improving legislative and regulatory conditions for public-private partnership development; ensuring transparency and adapting legislation to new challenges and protecting the rights of all partnership participants; actively involving private companies in educational projects by creating additional financial and tax incentives, as well as expanding opportunities for collaboration between businesses and vocational education institutions; scaling successful public-private partnership projects to the national level, taking into account the economic specificities of different regions; ensuring support and monitoring of public-private partnership projects to adapt them to local conditions and needs; creating infrastructure and a digital educational environment for online learning and the development of digital competence among partnership participants; developing financial mechanisms to support students, facilitating wider access to quality vocational education for all citizens; conducting systematic labor market monitoring and analysis to timely respond to changes in employer needs, regularly adjusting educational programs to meet current demands and trends; investing in the preparation and professional development of vocational education teachers, ensuring their access to modern knowledge and innovative teaching methodologies.Актуальність. Державно-приватне партнерство у сфері професійної освіти є важливим інструментом модернізації системи підготовки майбутніх фахівців, особливо в умовах глобалізації та стрімких технологічних змін. Воно забезпечує можливість залучення інвестицій, удосконалення матеріально-технічної бази закладів професійної освіти, впровадження інноваційних технологій та адаптацію змісту й форм організації освітнього процесу до вимог сучасного ринку праці. У контексті реформування професійної освіти в Україні, державно-приватне партнерство сприяє інтеграції приватного сектора у професійну підготовку кваліфікованих фахівців та підтримує сталий розвиток держави, національної економіки й суспільства.
Мета статті: на основі результатів дослідження визначити та обґрунтувати основні складники, зміст і структуру дорожньої карти розвитку державно-приватного партнерства у сфері професійної освіти.
Методи: вивчення наукових джерел, законодавчих, нормативно - правових документів, емпіричних даних щодо розвитку державно-приватного партнерства у сфері професійної освіти – для виявлення стану проблеми дослідження; теоретичний аналіз і синтез, узагальнення поглядів щодо досліджуваної проблеми – для визначення та обґрунтування основних складників, змісту і структури дорожньої карти розвитку державно-приватного партнерства у сфері професійної освіти, узагальнення висновків.
Результати: обґрунтовано основні складники дорожньої карти розвитку державно-приватного партнерства у сфері професійної освіти, що охоплює етапи співпраці між державними та приватними суб\u27єктами, а саме: правове регулювання участі державних і приватних партнерів у професійній підготовці майбутніх кваліфікованих фахівців; формування інституційних механізмів взаємодії учасників партнерства; формування гнучкої системи оцінювання та контролю якості професійної освіти; стимулювання інвестицій у розвиток матеріально-технічної бази закладів професійної освіти; інституційні механізми підтримки реалізації стратегії підготовки та професійного розвитку педагогів. Зміст дорожньої карти розвитку державно-приватного партнерства у сфері професійної освіти розкрито в такій структурі: вступ; нормативно-правова база регулювання державно-приватного партнерства; впровадження та моніторинг пілотних проєктів державно-приватного партнерства; масштабування успішних пілотних проєктів державно-приватного партнерства та інтеграція їх результатів на національному рівні; механізми вдосконалення проєктів державно-приватного партнерства та їх адаптація до змінних умов; висновки і рекомендації; додатки.
Висновки: Завдяки правильно структурованій дорожній карті розвитку державно-приватного партнерства у сфері професійної освіти, що враховує всі складники партнерства, уможливлюється ефективна співпраця між державою та бізнесом. Це дає змогу підвищити якість професійної освіти, адаптувати її до потреб ринку праці, забезпечити прозорість управління, а також ефективність регулювання договірних відносин і приватних інвестицій. Для розвитку державно-приватного партнерства у сфері професійної освіти на основі дорожньої карти рекомендується: вдосконалення законодавчих і регуляторних умов розвитку державно-приватного партнерства; забезпечення прозорості й адаптації законодавства до нових викликів та захисту прав усіх учасників партнерства; активне залучення приватних компаній до освітніх проєктів шляхом створення додаткових фінансових і податкових стимулів, а також на основі розширення можливостей для взаємодії між бізнесом і закладами професійної освіти; масштабування успішних проєктів державно-приватного партнерства на національному рівні, враховуючи економічну специфіку різних регіонів; забезпечення підтримки та моніторингу проєктів державно-приватного партнерства , що дасть змогу адаптувати їх до місцевих умов і потреб; створення інфраструктури та цифрового освітнього середовища для онлайн-навчання, розвитку цифрової компетентності учасників партнерства; розроблення фінансових механізмів підтримки здобувачів освіти, що сприяють розширенню доступу до якісної професійної освіти для всіх громадян; проведення систематичного моніторингу та аналізу ринку праці, що дасть змогу вчасно реагувати на зміни у потребах роботодавців, регулярно коригувати освітні програми відповідно до актуальних вимог і тенденцій; інвестування у підготовку та професійний розвиток педагогічних працівників закладів професійної освіти, забезпечуючи їм доступ до сучасних знань та інноваційних методик викладання
СУЧАСНІ МЕХАНІЗМИ РОЗВИТКУ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА У СФЕРІ ПРОФЕСІЙНОЇ (ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ) ОСВІТИ В ПОВОЄННИЙ ЧАС
No full textThe relevance of this article is defined by the need to substantiate the modern mechanisms for the development of public-private partnerships in vocational (vocational and technical) education to attract private investment and innovative technologies into professional training of skilled workers for various sectors of the economy in the post-war period. It will be based on mutually beneficial economic and organisational relations between state authorities, local governments, the private sector and vocational education institutions.
The aim is to identify and justify the modern mechanisms for the development of public-private partnerships and to find out the possibilities of their use in improving the quality of vocational (vocational and technical) education in line with the demands of the labour market in the post-war period.
Methods: studying of scientific sources, legislative and regulatory documents, empirical data to determine the state of public-private partnerships in the field of vocational (vocational and technical) education; theoretical analysis and synthesis, generalisation of scientific approaches to the problem under study in order to determine the mechanisms for the development of public-private partnerships in vocational (vocational and technical) education and drawing conclusions.
Results: there are identified and substantiated the modern mechanisms for the development of public-private partnerships, including forms, means, and tools that are key to ensuring effective interaction between partnership participants to improve the quality of vocational (vocational and technical) education and meet the needs of the labour market in the post-war period.
Conclusions: the modern mechanisms for the development of public-private partnerships in vocational (vocational and technical) education, which define the framework for cooperation between the state and the private sector and are implemented to improve the quality of vocational (vocational and technical) education, include: contract, institutional, investment, concession, leasing, franchise and project forms of partnership; means (contract for the provision of educational services, outsourcing, councils for vocational (vocational and technical) education and labour market, educational programmes, direct investment in infrastructure development, joint investment projects, leasing of equipment and technologies, leasing of educational premises; franchise of educational programmes, franchise of educational services, joint educational projects, joint research projects); instruments (service agreement, outsourcing agreement, agreement on the establishment of joint educational institutions, charter of a joint educational institution, concession agreement, agreement on the development and implementation of educational programmes, investment agreement, memorandum of understanding, leasing agreement, maintenance agreement, franchise agreement, educational services agreement, joint project implementation agreement, research cooperation agreement). Their use is key to achieving sustainable development and introducing innovations in vocational (vocational-technical) education.Актуальність статті визначається необхідністю обґрунтування сучасних механізмів розвитку державно-приватного партнерства у сфері професійної (професійно-технічної) освіти для залучення приватних інвестицій та інноваційних технологій у професійну підготовку кваліфікованих робітників для різних галузей економіки в повоєнний час на основі взаємовигідних економічних та організаційних відносин між органами державної влади, місцевого самоврядування, приватним сектором і закладами професійної (професійно-технічної) освіти.
Мета: визначити та обґрунтувати сучасні механізми розвитку державно-приватного партнерства і з’ясувати можливості їх використання у підвищенні якості професійної (професійно-технічної) освіти відповідно до потреб ринку праці в повоєнний час.
Методи: вивчення наукових джерел, законодавчих, нормативно-правових документів, емпіричних даних – для з’ясування стану державно- приватного партнерства у сфері професійної (професійно-технічної) освіти; теоретичний аналіз і синтез, узагальнення наукових підходів щодо досліджуваної проблеми з метою визначення механізмів розвитку державно-приватного партнерства у сфері професійної (професійно-технічної) освіти, формування висновків.
Результати: визначено та обґрунтовано сучасні механізми розвитку державно-приватного партнерства, зокрема форми, засоби, інструменти, що є ключовими у забезпеченні ефективної взаємодії між учасниками партнерства для підвищення якості професійної (професійно-технічної) освіти й відповідності потребам ринку праці в повоєнний час.
Висновки: до сучасних механізмів розвитку державно-приватного партнерства у сфері професійної (професійно-технічної) освіти, що визначають рамки співпраці між державою та приватним сектором і реалізуються з метою підвищення якості професійної (професійно-технічної) освіти віднесено: контрактну, інституційну, інвестиційну, концесійну, лізингову, франшизну і проєктну форми партнерства; засоби (контракт на надання освітніх послуг, аутсорсинг, ради з питань професійної (професійно-технічної) освіти та ринку праці, освітні програми, прямі інвестиції у розвиток інфраструктури, спільні інвестиційні проєкти, лізинг обладнання та технологій, лізинг навчальних приміщень; франшиза освітніх програм, франшиза освітніх послуг, спільні освітні проєкти, спільні дослідницькі проєкти); інструменти (договір про надання послуг, угода про аутсорсинг, угода про створення спільних освітніх установ, статут спільної освітньої установи, концесійний договір, договір про розроблення та впровадження освітніх програм, інвестиційний договір, меморандум про взаєморозуміння, лізинговий договір, угода про технічне обслуговування, франшизний договір, договір про освітні послуги, договір про спільне провадження проєкту, угода про співпрацю в наукових дослідженнях). Їх використання є ключовим у досягненні сталого розвитку та впровадженні інновацій у сфері професійної (професійно-технічної) освіти
РОЗВИТОК НАВИЧОК ЧЕРЕЗ SETA ТА S-СИСТЕМУ В ПІВДЕННІЙ АФРИЦІ ТА БРАЗИЛІЇ: ПЕРСПЕКТИВА ТРАНСФОРМАЦІЙНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ
No full textRelevance. The African Union declared 2024 the Year of Education, Educating an African Fit for the 21st Century and the Agenda 2063 aspiration seeks to catalyse an education and skills revolution for Africa’s industrialisation. This places Technical and Vocational Education and Training at the centre in skills development on the continent. As part of their endogenous initiatives at improving skills, knowledge and abilities desired for work and enhance industrial competitiveness South Africa and Brazil instituted the SETAs system and the S-System, respectively aimed at skills formation and human capital development.
Aim. The two BRICS countries of South Africa and Brazil, through Acts of Parliament, institutionalised skills development programs which had seen them emerge as leading economies on their respective continents. What key lessons can be drawn for other African countries in their quest for industrialisation in the AU Year of the Year of Education to foster the relevant and competitive skills needed for the 21st century.
Methods. The case studies of the S-system of Brazil and the SETAs system of South Africa are presented using a case study approach. Examining the SETAs and S-systems using a Transformative Social Policy framework, the paper adopts a case study approach seeks to answer the following questions: (1) what kind of institutional linkages and coordination between industry/business and skills/education training institutions need to be in place for adequate and appropriate human capital formation in Africa? (2) what are the appropriate funding mechanisms for human capital development suitable for African countries to adopt? (3) What coordination and facilitating role should be adopted by states in African countries to facilitate industry/training institutional linkages?
Results and conclusions. Key finding indicates that while the SETAs in South Africa are widely recognised by employers and give holders a big advantage in securing employment, TVET-market coordination, regional coordination for area-specific industrialisation and appropriate skills funding mechanism are key for competitive skills development and provide practical and policy lessons for African governments.Актуальність. Африканський Союз оголосив 2024 рік Роком освіти, виховання африканця, готового до ХХІ століття, а «Порядок денний 2063» має на меті каталізувати революцію в освіті та навичках для індустріалізації Африки. Це ставить професійну освіту і навчання в центр розвитку навичок на континенті. У рамках своїх ендогенних ініціатив, спрямованих на вдосконалення знань, умінь і навичок, необхідних для роботи та підвищення промислової конкурентоспроможності, Південна Африка та Бразилія запровадили системи SETAS та S-System, що, спрямовані на формування навичок та розвиток людського капіталу.
Мета статті. Дві країни БРІКС – Південна Африка та Бразилія – за допомогою парламентських актів інституціоналізували програми розвитку навичок, завдяки яким вони стали провідними економіками на своїх континентах. Мета полягає в тому, щоб з’ясувати, які ключові уроки можна винести для інших африканських країн у їхньому прагненні до індустріалізації в Рік освіти Африканського Союзу, щоб сприяти розвитку актуальних і конкурентоспроможних навичок, необхідних у ХХІ столітті.
Методи. На прикладі S-System Бразилії та SETAS Південної Африки представлено тематичні дослідження з використанням методу кейсів. Розглядаючи SETAS та S-System з використанням концепції трансформаційної соціальної політики, в роботі застосовано підхід, заснований на аналізі конкретних прикладів, що має на меті відповісти на такі запитання: 1) які інституційні зв\u27язки та координація між промисловістю/бізнесом та закладами освіти, що займаються розвитком навичок, мають бути встановлені для адекватного та належного розвитку людського капіталу в Африці? 2) які механізми фінансування розвитку людського капіталу можуть бути прийнятні для африканських країн? 3) яку координуючу та сприяючу роль повинні взяти на себе уряди африканських країн, щоб сприяти налагодженню зв\u27язків між промисловістю та закладами освіти?
Результати і висновки: хоча SETAS в Південній Африці, а S-System в Бразилії широко визнаються роботодавцями і надають значні переваги у працевлаштуванні. Координація ринку освітніх послуг, регіональна координація індустріалізації конкретних територій та відповідний механізм фінансування процесу розвитку навичок є ключовими питаннями для досягнення конкурентоспроможності навичок і слугують практичними й політичними настановами для урядів африканських країн
ЦІННІСНІ ЗАСАДИ ТА ЕТИЧНІ ПРИНЦИПИ ВЗАЄМОДІЇ УЧАСНИКІВ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ В УМОВАХ ЗМІШАНОГО НАВЧАННЯ МАЙБУТНІХ КВАЛІФІКОВАНИХ РОБІТНИКІВ У ЗАКЛАДАХ ПРОФЕСІЙНОЇ (ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ) ОСВІТИ
No full textRelevance: The need to highlight the issues of forming and developing value-based principles of interaction among participants in the educational process of vocational education institutions is determined by society\u27s requirements for the moral and ethical standards of social communication and the implementation of modern education under blended learning conditions using digital technologies and internet platforms.
Purpose: To identify and substantiate modern requirements for the value-based principles of educational process participants, as well as the forms and means of their implementation under blended learning conditions for future qualified workers in vocational education institutions.
Methods: The study of theoretical and methodological sources, legislative acts, regulatory documents, and empirical data to understand the essence of the value-based principles of educational process participants in vocational education institutions, which are revealed in their interaction under the implementation of blended learning during the preparation of future qualified workers in vocational education institutions; theoretical synthesis and analysis, generalization, and systematization of scientific approaches to the research problem to determine modern requirements for value-based principles and ethical standards of interaction among participants in the educational process of vocational education institutions; formation of conclusions.
Results: Modern requirements and means of implementing value-based principles and ethical standards that reflect the personal and civic positions of participants in the educational process under blended learning conditions for future qualified workers in vocational education institutions are highlighted and summarized.
Conclusions: Key competencies that need to be formed and developed in the vocational education system for the preparation of qualified workers in various specialties are identified; value-based principles reflecting personal and civic characteristics in the activities of future specialists are highlighted and substantiated. The essence of the concepts of value orientations, pedagogical ethics, ethical standards of participants in the educational process, digital etiquette, and the main ethical principles of participants in the educational process are revealed; conditions for the development of the value-based and activity aspects of personality, requirements for the implementation of modern strategies of social progress, and rules for ethical and effective interaction of participants in the educational process in cyberspace are disclosed.Актуальність: визначається необхідністю висвітлення проблематики формування і розвитку ціннісних засад взаємодії учасників освітнього процесу закладів професійної (професійно-технічної) освіти, що визначається вимогами суспільства до морально-етичних принципів соціальної комунікації та реалізації сучасної освіти в умовах змішаного навчання із застосуванням цифрових технологій та інтернет платформ.
Мета: визначити та обґрунтувати сучасні вимоги до ціннісних засад учасників освітнього процесу, а також форми і засоби їх реалізації в умовах змішаного навчання майбутніх кваліфікованих робітників у закладах професійної (професійно-технічної) освіти.
Методи: вивчення теоретико-методологічних джерел, законодавчих актів, нормативно-правових документів, емпіричних даних – для з’ясування сутності ціннісних засад учасників освітнього процесу закладів професійної (професійно-технічної) освіти, що розкриваються при їх взаємодії в умовах реалізації змішаного навчання при підготовці майбутніх кваліфікованих робітників у закладах професійної (професійно-технічної) освіти; теоретичний синтез і аналіз, узагальнення та систематизація наукових підходів щодо проблематики дослідження з метою визначення сучасних вимог до ціннісних засад та етичних принципів взаємодії учасників освітнього процесу закладів професійної (професійно-технічної) освіти; формування висновків.
Результати: виділено та узагальнено сучасні вимоги та засоби реалізації ціннісних засад та етичних принципів, що відображають особистісні та громадянські позиції учасників освітнього процесу в умовах змішаного навчання майбутніх кваліфікованих робітників у закладах професійної (професійно-технічної) освіти.
Висновки: визначено ключові компетентності, що мають формуватися та розвиватися в системі професійної освіти при підготовці кваліфікованих робітників різних спеціальностей, виділено й обґрунтовано ціннісні засади, що відображають особистісні та громадянські характеристики в діяльності майбутніх фахівців. Розкрито сутність понять: ціннісні орієнтації, педагогічна етика, етичні принципи учасників освітнього процесу, цифровий етикет та визначені основні етичні принципи учасників освітнього процесу; розкрито умови розвиту ціннісного та діяльнісного аспектів особистості, вимоги до реалізації сучасних стратегій суспільного прогресу, а також правила етичної та ефективної взаємодії учасників освітнього процесу в кіберпросторі.
ДЕФІНІЦІЇ ТА УМОВИ ФОРМУВАННЯ ГРАФІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ З ЕЛЕКТРОНІКИ ТА ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙ ЗАСОБАМИ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ
No full textАктуальність: наразі радіоелектроніка є наукомістким і пріоритетних сектором світової економіки із стабільним і постійно зростаючим попитом, значним експортним потенціалом, низькою матеріаломісткістю та високою питомою вартістю продукції, що стимулює розвиток не тільки інформаційно-комунікаційних технологій, але й таких галузей як машинобудування, приладобудування, медицина тощо. Ефективність професійної діяльності фахівця в галузі електроніки та телекомунікацій залежить від поєднання науково-дослідної, графічної та винахідницької діяльності в процесі їхньої професійної підготовки.
Мета: дослідження та визначення ключових понять (дефініцій), що характеризують графічну компетентність, а також встановлення умов, необхідних для її ефективного формування у процесі професійної підготовки майбутніх фахівців в галузі електроніки та телекомунікацій з використанням цифрових технологій.
Методи: теоретичні (аналіз стандартів вищої освіти, наукових і методичних публікацій, що відображають проблеми дослідження, критичний аналіз наявних теоретичних та методичних шляхів вирішення започаткованої проблеми в Україні та за кордоном щодо формування графічної компетентності майбутніх фахівців у галузі електроніки та телекомунікацій засобами цифрових технологій); емпіричні (анкетування; спостереження за навчальним процесом; опитування роботодавців і експертів).
Результати: проаналізовано та обґрунтовано теоретичні положення щодо формування графічної компетентності майбутніх фахівців з електроніки та телекомунікацій засобами цифрових технологій. На основі проведеного аналізу теорії та практики формування графічної компетентності майбутніх фахівців в процесі професійної підготовки було встановлено низку дефініцій, які характеризують результат процесу формування графічної компетентності та визначено умови для її формування.
Висновки: в процесі професійної підготовки майбутніх фахівців у галузі електроніки та телекомунікацій, з метою ефективного формування їх графічної компетентності має бути: реалізовано взаємозв’язок професійної й графічної діяльності, що є передумовою ефективного виконання професійних завдань; розвинена готовність до змін і здатність до коригування діяльності відповідно до змінних вимог суспільства; забезпечено формування загальної професійної культури фахівця в цілому.
Relevance: currently, radio electronics is a science-intensive and priority sector of the world economy with stable and constantly growing demand, significant export potential, low material intensity and high specific cost of products, which stimulates the development of not only information and communication technologies, but also such industries as mechanical engineering, instrument engineering, medicine etc. The effectiveness of the professional activity of a specialist in the field of electronics and telecommunications depends on the combination of research, graphic and inventive activities in the process of their professional training.
Purpose: research and definition of key concepts (definitions) characterizing graphic competence, as well as establishing the conditions necessary for its effective formation in the process of professional training of future specialists in the field of electronics and telecommunications using digital technologies.
Methods: theoretical (analysis of higher education standards, scientific and methodical publications reflecting research problems, critical analysis of available theoretical and methodical ways of solving the problem started in Ukraine and abroad regarding the formation of graphic competence of future specialists in the field of electronics and telecommunications by means of digital technologies); empirical (questionnaires; observation of the educational process; surveys of employers and experts).
Results: the theoretical provisions regarding the formation of graphic competence of future specialists in electronics and telecommunications by means of digital technologies were analyzed and substantiated. Based on the analysis of the theory and practice of the formation of graphic competence of future specialists in the process of professional training, a number of definitions were established that characterize the result of the process of formation of graphic competence and the conditions for its formation were determined.
Conclusions: in the process of professional training of future specialists in the field of electronics and telecommunications, in order to effectively form their graphic competence, the following should be implemented: the relationship between professional and graphic activities, which is a prerequisite for the effective performance of professional tasks; developed readiness for changes and the ability to adjust activities in accordance with the changing requirements of society; the formation of the general professional culture of the specialist as a whole is ensured
ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ БАКАЛАВРІВ СУДНОВОДІННЯ: ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ
No full textThe relevance is driven by the fact that the ecological crisis both globally and in Ukraine particularly, is characterized by a trend of increase. The war with the Russian Federation, which severely destroys the country\u27s ecosystems, has become a challenge for domestic ecology. We now face significant losses of hundreds of species of animals and plants. This requires replenishment of organizations and institutions, including maritime and water transport, with specialists who have a thorough professional-ecological training. Meanwhile, maritime higher education institutions are still insufficiently focused on activating ecological education for students, on fostering ecologically aware seafarers with developed ecological thinking. The problem of targeted formation of ecological knowledge, skills, and consciousness among future navigation specialists is further actualized by the fact that pedagogical science has not yet substantiated detailed methodological approaches, effective principles, specific conditions, and rules for productive ecological training of future specialists in maritime and inland water transport, nor has it developed effective technologies and methodologies for systemic acquisition of professionally oriented ecological knowledge, skills, and abilities by marine education seekers.
Objective: To substantiate the pedagogical system of targeted formation of ecological competence in future navigation bachelors and to develop its conceptual model.
Methods: To achieve the objective, the study utilized theoretical methods (theoretical analysis of scientific works, study of the requirements of environmental legal documents to clarify the level of problem development and identify directions of scientific exploration; comparison to study scientific approaches to solving the problem; analysis and synthesis to clarify the features of ecological-professional training of navigation bachelors, substantiating the content of their ecological competence formation; modeling to develop the structural-content model of the pedagogical system) and empirical methods (pedagogical observation, discussions, surveys to identify directions, stages, forms, technologies of forming ecological competence in future navigation bachelors).
Results: Based on the analysis of pedagogical theory and educational practice, the peculiarities of professional-ecological training of future navigation bachelors in higher education institutions were clarified; it was determined that ecological competence of future navigation bachelors is a complex scientific object and requires a systemic approach in its research, and the process of its targeted formation should be considered as a pedagogical system; a conceptual model of the system has been developed that combines the conceptual positions of the studied process into a single ideal construct, illustrating the sequence of "movement" from the goal to the expected result.
Conclusions: The substantiated model is a theoretical construct that reflects the conceptual foundations of the systemic formation of ecological competence in future navigation bachelors; the positions embedded in this ideal object regarding the formation of this integrative property of the personality combine the possibilities of intradisciplinary and interdisciplinary directions of ecological education for students with the acquisition of experience by future seafarers in environmental protection, research, ecological-enlightenment, and other activities; the implementation of the developed pedagogical system in a higher education institution will significantly enhance the level of formation of ecological knowledge, ecological thinking, ecological consciousness, and eco-safe behavior among future navigation bachelors.Актуальність зумовлюється тим, що екологічна криза у світі та в Україні зокрема, характеризується тенденцією до зростання. Викликами для вітчизняної екології стала війна з рф, що жорстко нищить екосистеми країни. Нині маємо суттєві втрати сотень видів тварин і рослин. Це потребує поповнення організацій і установ, зокрема морського і водного транспорту, фахівцями з ґрунтовною професійно-екологічною підготовкою. Натомість морські заклади вищої освіти поки-що недостатньо зорієнтовані на активізацію екологічної освіти студентів, на виховання екологічно свідомих, з розвинутим екологічним мисленням моряків. Проблему цілеспрямованого формування екологічних знань, екологічних умінь, екологічної свідомості майбутніх фахівців-судноводіїв актуалізує й те, що педагогічною наукою дотепер не обґрунтовано докладних методологічних підходів, дієвих принципів, конкретних умов і правил продуктивної екологічної підготовки майбутніх фахівців морського і внутрішнього водного транспорту, не розроблено результативних технологій і методик системного опанування здобувачами морської освіти професійно орієнтованими екологічними знаннями, уміннями, навичками.
Мета: обґрунтувати педагогічну систему цілеспрямованого формування екологічної компетентності майбутніх бакалаврів судноводіння та розробити її концептуальну модель.
Методи: для досягнення мети дослідження використано теоретичні (теоретичний аналіз наукових праць, вивчення вимог нормативно-правових документів екологічного характеру – задля з’ясування рівня розробленості проблеми дослідження та визначення напрямів наукових розвідок; порівняння – з метою вивчення наукових підходів щодо розв’язання проблеми; аналіз і синтез – задля з’ясування особливостей еколого-професійної підготовки бакалаврів судноводіння, обґрунтування змісту формування їх екологічної компетентності; моделювання – для розроблення структурно-змістової моделі педагогічної системи) і емпіричні (педагогічне спостереження, бесіди, опитування – для визначення напрямів, етапів, форм, технологій формування екологічної компетентності майбутніх бакалаврів судноводіння).
Результати: на основі аналізу педагогічної теорії і освітньої практики з’ясовано особливості професійно-екологічної підготовки майбутніх бакалаврів судноводіння у закладах вищої освіти; визначено, що екологічна компетентність майбутніх бакалаврів судноводіння є складним науковим об’єктом і потребує системного підходу у його дослідженні, а сам процес цілеспрямованого формування цієї інтегративної властивості особистості вартує розглядати як педагогічну систему; доведено, що основними напрямами формування досліджуваного феномену є формальний і неформальний складники екологічної освіти, які в інтеграції форм, методів, засобів забезпечують системне, цілеспрямоване формування екологічної компетентності майбутніх бакалаврів судноводіння; розроблена концептуальна модель системи поєднує концептуальні положення досліджуваного процесу в єдиний ідеальний конструкт, унаочнює послідовність «руху» від мети до очікуваного результату.
Висновки: обґрунтована модель є теоретичним конструктом, що відображає концептуальні основи системного формування екологічної компетентності майбутніх бакалаврів судноводіння; закладені у цьому ідеальному об’єкті положення щодо формування досліджуваної інтегративної властивості особистості поєднують можливості внутрішньо дисциплінарного і міждисциплінарного напрямів екологічної освіти студентів з набуттям майбутніми моряками досвіду виконання природоохоронної, науково-дослідницької, еколого-просвітницької та ін. діяльностей; реалізація розробленої педагогічної системи у закладі вищої освіти дозволить суттєво підвищити рівень сформованості екологічних знань, екологічного мислення, екологічної свідомості та екологобезпечної поведінки майбутніх бакалаврів судноводіння
ІНДИКАТОРИ ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРОЄКТУ ПУБЛІЧНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА У ГАЛУЗІ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ: ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД
No full textRelevance. It is determined by the European integration trends of vocational education in Ukraine, which requires the study and implementation of the best practices of implementing public-private partnership projects in the EU; a system of indicators for assessing the effectiveness of PPP projects in the field of vocational education in Ukraine has been developed.
Aim: to identify the main indicators for assessing the impact of public-private partnerships on the quality of vocational education in the EU and to develop a system of indicators for assessing the quality of PPP projects in vocational education in Ukraine.
Methods: analysis – to determine the main indicators for assessing the effectiveness of the implementation of PPP projects in vocational education; generalization – to formulate conclusions and recommendations for improving the system of indicators for assessing the quality of PPP projects in vocational education in Ukraine.
Results: it was found that the key quality indicators of PPP projects in the vocational education system include the following ones: Relevance and Alignment with Labor Market Needs; Quality of Training Delivery; Learner Outcomes and Satisfaction; Sustainability and Scalability; Stakeholder Engagement; Regulatory Compliance and Quality Assurance; Equity and Accessibility; Innovation and Responsiveness; Impact on Economic and Social Development; Monitoring and Evaluation.
Conclusions: it is determined that public-private partnership in the vocational education system are an effective tool to overcome the key challenges faced by vocational education institutions. Thanks to the participation of the private sector, which is at the forefront of industry trends, vocational education institutions can provide students with the practical skills and knowledge necessary for a successful career. The partnership contributes to improving the quality of education by providing access to modern equipment and the experience of industry professionals, improving the social situation in the region and the development of the local community. Adopting a comprehensive set of indicators to evaluate vocational education PPP projects increases their effectiveness and relevance. These indicators not only measure educational outcomes, but also allow for a comprehensive approach to assessing the effectiveness of project implementation. By using the experience and best practices of EU members, Ukraine can create a reliable framework for evaluating PPP projects, thereby improving the quality and impact of vocational education across the country.Актуальність статті обумовлена євроінтеграційними трендами професійної освіти України, що потребують вивчення та імплементації кращого досвіду реалізації проєктів публічно-приватного партнерства (далі: ППП) у ЄС; розроблена система показників оцінювання ефективності реалізації проєктів ППП у галузі професійної освіти України.
Мета: виявлення основних індикаторів оцінювання впливу ППП на якість професійної освіти у країнах ЄС та обґрунтування рекомендацій щодо системи показників оцінювання якості проєктів ППП у професійній освіті України.
Методи: аналіз – для визначення основних індикаторів оцінювання ефективності реалізації проєктів ППП з професійної освіти; компаративний аналіз – для пошуку спільного і відмінного у системі показників оцінювання ефективності реалізації проєктів ППП у ЄС та в Україні; узагальнення – для формулювання висновків і рекомендацій щодо вдосконалення системи показників оцінювання якості проєктів ППП у професійній освіті України.
Результати: встановлено, що до ключових індикаторів якості проєктів ППП у системі професійної освіти можна віднести: актуальність та відповідність потребам ринку праці; якість практичної підготовки; результати навчання та задоволеність здобувачів професійної освіти; сталий розвиток та розширення можливостей; залученість зацікавлених сторін; відповідність нормативним вимогам та забезпечення якості; справедливість і доступність; інновації та оперативність реагування; вплив на економічний та соціальний розвиток; витрати на моніторинг та оцінювання.
Висновки. ППП в системі професійної освіти є ефективним інструментом, що дозволяє подолати ключові виклики, з якими стикаються заклади професійної освіти. Завдяки участі приватного сектору, що перебуває на передовій галузевих тенденцій, заклади професійної освіти можуть надавати здобувачам професійної освіти практичні навички та знання, необхідні для побудови успішної кар’єри. Партнерство сприяє підвищенню якості професійної освіти, забезпечуючи доступ до сучасного обладнання та досвіду професіоналів галузі покращуючи соціальну ситуацію в регіоні та розвиток місцевої громади. Використання комплексного набору індикаторів для оцінки проєктів ППП у професійній освіті підвищує їхню ефективність та актуальність. Ці індикатори не лише вимірюють освітні результати, але й дозволяють комплексно підійти до оцінювання ефективності реалізації проєкту. Використовуючи досвід і кращі практики країн ЄС, Україна може створити надійну основу для оцінювання проєктів ППП, тим самим підвищуючи якість і вплив професійної освіти по всій країні
НАВЧАЛЬНО-ПРАКТИЧНІ ЦЕНТРИ ЯК ІННОВАЦІЙНІ СТРУКТУРНІ ПІДРОЗДІЛИ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ НА ЗАСАДАХ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА
No full textRelevance: In the era of innovation, practical training centres within professional (vocational) education institutions are pivotal in preparing personnel that contribute to the economic stability of regions and the nation. To revitalise Ukraine\u27s national economy, it is crucial to improve the quality of human capital by incorporating advanced technologies and materials into the educational framework.
Aim: to examine the role of practical training centres, based on public-private partnerships, in developing highly skilled workers in Ukraine; to establish their importance for advancing professional (vocational) education in an innovative society.
Methods: content analysis (to review documents and materials, identifying key trends and approaches); systematic analysis (to view practical training centres as part of the P(V)E system and clarify their interactions with stakeholders); an activity-based approach (to evaluate the objectives, functions and roles of these centres in P(V)E).
Results: The activities of PTCs in Ukraine dedicated to enhancing P(V)E are detailed as follows: Lviv Professional College of Service and Printing (the Interregional PTC for Computer Technologies “Digital Learning” improves training for both students and teachers, introduces new technologies and organizes courses and seminars; the PTC for the Use of Materials and Technologies from Sniezka-Ukraine LLC focuses on new construction technologies, professional development courses and student certification); Chernihiv Professional Lyceum of Railway Transport (the PTC for training installers of sanitary engineering systems offers specialized courses, ensures high-quality training and participates in professional skill competitions); Khmelnytskyi Centre for Vocational Education in the Field of Services (the PTC for Current Sewing Technologies and Design provides training and professional development for sewing operators; the PTC for Technological Innovations in the Food Industry and Restaurant Business organizes seminars and training sessions aimed at improving nutrition in educational institutions). These PTCs actively collaborate with enterprises, implement specialist training projects and integrate advanced technologies.
Conclusions: practical training centres, operating through partnerships with external stakeholders, foster new professional training methodologies and create platforms for formal and non-formal education. They play a significant role in training and retraining unemployed individuals, enhancing the qualifications of industrial training instructors and P(V)E teachers, as well as introducing cutting-edge technologies and advanced equipment.Актуальність: в умовах інноваційного суспільства, навчально-практичні центри в закладах професійної освіти відіграють ключову роль у підготовці кадрів, що впливають на економічну стабільність регіонів і держави. Для відновлення національної економіки України важливо підвищити якість людського капіталу через впровадження новітніх технологій і матеріалів в освітній процес.
Мета: проаналізувати роль навчально-практичних центрів на основі державного-приватного партнерства у підготовці висококваліфікованих кадрів в Україні; обґрунтувати їхню значущість для розвитку професійної освіти в умовах інноваційного суспільства.
Методи: контент-аналіз (аналіз документів та матеріалів для виявлення основних тенденцій і підходів); системний аналіз (розгляд НПЦ як частини системи професійної освіти та взаємозв’язків між стейкхолдерами); діяльнісний підхід (аналіз завдань, функцій і ролі НПЦ у професійній освіті).
Результати: детально охарактеризовано діяльність НПЦ в Україні, що вдосконалюють професійну освіту, зокрема, Львівський професійний коледж сфери обслуговування та поліграфії (Міжрегіональний НПЦ комп’ютерних технологій «Digital Learning» поліпшує підготовку учнів і педагогів, впроваджує нові технології, організовує курси і семінари; НПЦ з використання матеріалів та технологій ТзОВ «Снєжка-Україна» займається впровадженням нових будівельних технологій, проводить курси підвищення кваліфікації та сертифікацію учнів), Чернігівський професійний ліцей залізничного транспорту (НПЦ з підготовки монтажників санітарно-технічних систем проводить курси, забезпечує якісну підготовку та участь у конкурсах фахової майстерності); ДНЗ «Хмельницький центр професійно-технічної освіти сфери послуг» (НПЦ сучасних швейних технологій та дизайну проводить підготовку і підвищення кваліфікації швейних фахівців; НПЦ технологічних інновацій харчової промисловості організовує семінари і тренінги для покращення харчування в навчальних закладах). Вказані НПЦ активно співпрацюють з підприємствами, реалізують проєкти з підготовки фахівців і впроваджують новітні технології.
Висновки: Навчально-практичні центри працюють на основі партнерства із зовнішніми стейкхолдерами, розвиваючи платформи новітніх методик професійного навчання і створюючи майданчики для формального та неформального навчання. Вони займаються підготовкою і перепідготовкою незайнятого населення, підвищенням кваліфікації робітників і педагогів, впроваджуючи новітні технології та сучасне обладнання
ЦИФРОВІЗАЦІЯ ПІДГОТОВКИ МОЛОДІ ДО ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СФЕРІ КРЕАТИВНИХ ІНДУСТРІЙ
No full textThe relevance of this study stems from the significant and growing role of digital technologies in the economy, particularly within the creative industries, where the digitalization of all aspects of life has become a prerequisite for competitiveness.
Aim: To analyze the impact of digitalizing education on the development of entrepreneurial skills among young people.
Methods: Theoretical analysis of scientific, industry-practical, reference, and educational literature to explore the influence of digitalized education on preparing youth for entrepreneurial activities in the creative industries; synthesis of theoretical information and empirical data to identify positive international practices in using digital educational technologies to prepare youth for career development; and a survey of young people to assess their readiness to apply digital technologies in starting and managing their own businesses.
Results: Based on the theoretical analysis of research sources, it was established that integrating digital technologies into youth training significantly enhances their entrepreneurial competence and preparedness for entrepreneurial activities. The majority of surveyed students expressed a positive attitude toward digital innovations in education and confirmed the need for further development of digital skills through practical sessions, webinars, and workshops. Through the analysis of theoretical insights and the synthesis of empirical data, key factors were identified that improve conditions for developing entrepreneurial competence in future professionals. These include active involvement of the state and businesses in creating opportunities for digitalizing education, expanding youth access to digital resources, continuously updating educational programs to reflect the latest digital trends, incorporating modern technologies (such as VR/AR and artificial intelligence) into the educational process, and strengthening the practical component of training through business simulators and startup incubators.
Conclusions: The digitalization of youth training for entrepreneurial activities in the creative industries is a critical factor in shaping competitive professionals capable of creating innovative products that meet the demands of the digital era.Актуальність дослідження визначається значним зростанням ролі цифрових технологій в економіці, особливо у сфері креативних індустрій, де цифровізація усіх сфер життя стає необхідною умовою конкурентоспроможності.
Мета: аналіз упливу цифровізації освіти на формування підприємницьких навичок молоді.
Методи: теоретичний аналіз наукової, виробничо-практичної, довідкової і навчальної літератури – для вивчення впливу цифровізації освіти на підготовку молоді до підприємницької діяльності у сфері креативних індустрій; узагальнення отриманої теоретичної інформації та емпіричних даних – для виділення позитивного міжнародного досвіду щодо використання цифрових освітніх технологій у підготовці молоді до розвитку кар’єри; опитування молоді – для визначення рівня їх готовності до застосування цифрових технологій у процесі відкриття і ведення власної справи.
Результати: на основі здійсненого теоретичного аналізу джерел дослідження з’ясовано, що інтеграція цифрових технологій у процес підготовки молоді суттєво покращує рівень її підприємницької компетентності та готовності до підприємницької діяльності; більшість опитаних здобувачів освіти висловили позитивне ставлення до цифрових інновацій в освітньому процесі та підтвердили необхідність подальшого розвитку цифрових навичок через практичні заняття, вебінари та майстер-класи; на основі аналізу теоретичних та узагальнення отриманих емпіричних даних визначено фактори, що впливають на покращення умов розвитку підприємницької компетентності майбутніх фахівців (активне залучення держави та бізнесу до створення умов для цифровізації освіти; розширення доступу до цифрових ресурсів для молоді; постійне оновлення освітніх програм з урахуванням новітніх цифрових трендів; впровадження сучасних технологій (VR/AR, штучний інтелект) в освітній процес; посилення практичного компоненту навчання з використанням бізнес-симуляторів та інкубаторів стартапів).
Висновки: цифровізація підготовки молоді до підприємницької діяльності у сфері креативних індустрій є необхідною умовою формування конкурентоспроможних фахівців, здатних створювати інноваційні продукти відповідно до сучасних вимог цифрової епохи.