Professional Pedagogics
Not a member yet
563 research outputs found
Sort by
МОДЕЛЬ ЕКСПЕРТНОГО ОЦІНЮВАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ПЕДАГОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
No full textRelevance: in the conditions of rapid development of scientific and technological progress, there is an urgent need to use expert evaluation in pedagogical research, which is an effective tool for establishing the possible impact of developed innovations on higher education applicants and the educational process as a whole.
Purpose: experimental verification of the developed model of the expert evaluation process in pedagogical research.
Methods: theoretical; empirical: praxemetric, survey-diagnostic, self-assessment and expert evaluation; mathematical and statistical.
Results: based on theoretical analysis, a number of factors that complicate the process of scientific research have been identified, and the need to improve the quality of pedagogical research has been substantiated. The need for the use of expert evaluation in pedagogical research is confirmed as one of the effective tools for determining the possible impact of the developed innovations on higher education applicants and the educational process as a whole. The developed model reproduces the general sequential process of conducting the research, but allows the researcher to independently choose the options for its application, depending on the unique features of his specific research. The effectiveness of the model is demonstrated on the example of determining the significance of the proposed innovations in improving the training of specialists in the specialty "Environmental Protection Technologies". 54 experts were involved in the experimental study, of which: 22 doctors and 25 candidates of sciences. Thanks to the use of a number of statistical criteria during the expert evaluation of the proposed innovations aimed at improving the training of specialists in the field of "Environmental Protection Technologies", compliance of the proposed innovations with didactic, informational and scientific and technical requirements, as well as their readiness for testing in real conditions of the educational process, which are also prospects for further scientific research, was established.
Conclusions: currently, expert assessment has unequivocally emerged as a vital component of contemporary pedagogical research, significantly contributing to the quality and validity of pedagogical practices and decision-making. Our study included a quantitative assessment of expert competence, yielding an average competence coefficient (K) of 0.79. This value surpasses the normative threshold of 0.67, indicating a high level of qualification among the experts involved in evaluating the innovations. All participating experts provided positive assessments of the updated educational program for "Environmental Protection Technologies." Moreover, with a calculated coefficient of variation of 8.45% (which is < 10%), this assessment can be considered highly reliable, signifying a strong consensus among the experts\u27 opinions.Актуальність: в умовах стрімкого розвитку науково-технічного прогресу виникла нагальна потреба у використанні експертного оцінювання в педагогічних дослідженнях, що є дієвим інструментом для встановлення впливу розроблених інновацій на здобувачів вищої освіти та освітній процес в цілому.
Мета: експериментальна перевірка авторської моделі експертного оцінювання результатів педагогічних дослідженнь.
Методи: теоретичні; емпіричні: праксиметричні, опитувально-діагностичні, самооцінювання й експертного оцінювання; математичні та статистичні.
Результати: на підставі теоретичного аналізу виокремлено низку факторів, які ускладнюють процес наукового пошуку; обґрунтовано потребу в підвищенні якості педагогічних досліджень; підтверджено необхідність застосування експертного оцінювання в педагогічних дослідженнях, як одного із дієвих інструментів для визначення можливого впливу розроблених інновацій на здобувачів вищої освіти та освітній процес в цілому; створена модель відтворює загальний послідовний процес проведення дослідження, але дозволяє досліднику самостійно вибирати варіанти її застосування, в залежності від унікальних особливостей його конкретного дослідження; продемонстровано дієвість моделі на прикладі визначення значущості запропонованих інновацій щодо вдосконалення підготовки фахівців зі спеціальності «Технології захисту навколишнього середовища»; до експериментального дослідження залучено 54 експерти, з яких 22 доктора та 25 кандидатів наук; завдяки використанню низки статистичних критеріїв під час експертного оцінювання запропонованих інновацій, спрямованих на вдосконалення підготовки фахівців у галузі «Технології захисту навколишнього середовища», встановлено дотримання запропонованим інновацій дидактичним, інформаційним і науково-технічних вимогам, а також їхню готовність до апробації в реальних умовах освітнього процесу, що є і перспективами подальших наукових пошуків.
Висновки: у процесі проведеного дослідження було здійснено кількісне оцінювання компетентності експертів; з’ясовано, що середнє значення коефіцієнта становило 0,79 і перевищило його нормативне значення (0,67), що свідчить про достатній рівень кваліфікації експертів для оцінювання інновацій; всі залучені експерти позитивно оцінили оновлену освітню програму підготовки фахівців зі спеціальності «Технології захисту навколишнього середовища», а за розрахованим значенням коефіцієнту варіації 8,45% < 10% (дуже високий ступінь згоди думок експертів), цю оцінку можна вважати достовірною, а думки експертів – узгодженими
ТЕНДЕНЦІЇ ОНОВЛЕННЯ ЗМІСТУ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ І ЛІТЕРАТУРИ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ
No full textRelevance: Amid the military aggression of the Russian Federation against Ukraine, the teacher plays a crucial sociocultural role as a transmitter of national cultural traditions, professional knowledge, and the values of language, literature, folklore, and history in educational practice. Through their personal and professional example, teachers shape students into Ukrainian-speaking individuals endowed with civic consciousness, a high level of national identity, and Ukrainian self-awareness. In this context, philology teachers must maximize the resources of the "living" word through innovative forms, methods, and tools to influence the spiritual, ethical, and aesthetic development of students. This necessitates updating the content of training future teachers of Ukrainian language and literature in higher pedagogical education institutions in accordance with contemporary demands.
Objective: To outline trends in updating the content of professional training for future teachers of Ukrainian language and literature in higher pedagogical education institutions within the context of educational reform changes.
Methods: Content analysis – examining the content of educational programs and syllabi for training future teachers of Ukrainian language and literature in higher pedagogical education institutions; study of innovative experiences – investigating qualitative educational practices for implementing innovations in the training content of future teachers, considering reform changes in the educational sphere; systematization – identifying trends in updating the training content.
Results: The sociocultural mission of the Ukrainian language and literature teacher is generalized as a transmitter of innovative changes in the linguistic and literary field within basic secondary and specialized schools, based on the Concept of the New Ukrainian School, the State Standard of Basic Secondary Education, and the State Standard of Specialized Secondary Education.
Conclusions: It is established that, in the context of modern educational reforms, the issue of updating the training content for contemporary Ukrainian language and literature teachers becomes critical. Such teachers must possess a high level of professional competencies, be oriented toward research activities, serve as bearers of societal linguistic culture, and define the vectors of axiological and cultural development for both individuals and the state as a whole. Several trends are identified in the professional training content: structuring discipline content based on interdisciplinarity; implementing a competency-based approach; aligning training content with the implementation of changes in the linguistic and literary field in basic secondary and specialized schools, which involves enriching content modules and topics within core pedagogical and methodological disciplines with material reflecting the specifics of teaching Ukrainian language and literature under new state standards. The experience of training future teachers under educational and professional programs (014 Secondary Education: Ukrainian Language and Literature) at bachelor’s and master’s levels, considering modern educational changes, is presented.Актуальність: в умовах військової агресії російської федерації проти України особливу соціокультурну роль виконує вчитель, який є ретранслятором традицій національної культури, професійних знань, цінностей мови, літератури, фольклору, історії в освітній практиці, власним життєвим і професійним прикладом формує учня як україномовну особистість, наділену громадянською позицією, високим рівнем національної ідентичності й української самосвідомості; з огляду на це учитель-філолог повинен використовувати максимально ресурси «живого» слова через посередництво інноваційних форм, методів, засобів, щоб впливати на духовний, етико-естетичний розвиток учнів; для цього необхідно забезпечити оновлення змісту підготовки майбутніх учителів української мови і літератури у закладах вищої педагогічної освіти відповідно до вимог часу.
Мета: окреслення тенденцій оновлення змісту професійної підготовки майбутніх учителів української мови і літератури у закладах вищої педагогічної освіти у контексті реформаційних змін у сфері освіти.
Методи: контент-аналіз – вивчення змісту освітніх програм, силабусів дисциплін підготовки майбутніх учителів української мови і літератури у закладах вищої педагогічної освіти; вивчення інноваційного досвіду – дослідження якісних освітніх практик імплементації інновацій у зміст підготовки майбутніх учителів української мови і літератури з урахуванням реформаційних змін в освітній сфері; систематизація – виокремлення тенденцій оновлення змісту підготовки майбутніх учителів української мови і літератури.
Результати: узагальнено соціокультурну місію вчителя української мови і літератури, який виступає ретранслятором інноваційних змін, що здійснюються у мовно-літературній галузі у базовій середній і профільній школі на основі Концепції Нової української школи, Державного стандарту базової середньої освіти, Державного стандарту профільної середньої школи.
Висновки: з’ясовано, що в контексті сучасних реформаційних зрушень у сфері вищої педагогічної освіти актуалізується проблема оновлення змісту підготовки сучасного вчителя української мови і літератури, який повинен мати високий рівень фахових компетентностей, бути спрямованим на дослідницьку діяльність, виконувати роль носія мовної культури суспільства, визначати вектори аксіокультурного розвитку громадянина зокрема і держави загалом; виокремлено у змісті професійної підготовки майбутніх учителів української мови і літератури низку тенденцій (структурування змісту дисциплін на основі міждисциплінарності; реалізації компетентнісного підходу; структурування змісту професійної підготовки є спрямованість на імплементацію змін у мовно-літературній галузі у базовій середній і профільній школі, що передбачає збагачення змістових модулів, тем у межах основних дисциплін педагогічного, методичного спрямування змістовим контентом щодо особливостей викладання української мови і літератури за новими державними стандартами); представлено досвід підготовки майбутніх учителів української мови і літератури за освітньо-професійними програмами (014 Середня освіта. Українська мова і література) на бакалаврському й магістерському освітніх рівнях з урахуванням сучасних змін в освіті
ЕНЕРГОЕФЕКТИВНА ВІДБУДОВА УКРАЇНИ: ЕКООРІЄНТОВАНА ПІДГОТОВКА ФАХІВЦІВ БУДІВЕЛЬНОЇ ГАЛУЗІ
No full textRelevance: Determined by the need for Ukraine\u27s reconstruction based on principles of energy efficiency and sustainable development, which aligns with both internal economic challenges and international environmental standards.
Aim: To analyze the challenges and prospects of training construction industry specialists in the context of energy-efficient construction, to identify key competencies of future builders, and to outline directions for improving educational programs in accordance with modern environmental requirements.
Methods: Theoretical methods of analysis, systematization, and generalization of scientific sources and regulatory documents, comparative analysis of global experience in training builders in the context of energy efficiency, and forecasting methods for developing recommendations on improving educational policy in the construction sector.
Results: Modern trends in the development of the construction industry in sustainable construction and specialist training have been investigated. Key competencies necessary for future builders to work in energy-efficient construction have been identified, including technical, cognitive, behavioral-activity, and social competencies. Special attention has been paid to the principles of eco-oriented education, teaching methods, and global experience in training specialists in sustainable construction. Successful educational practices that integrate ecological principles into curricula have been analyzed, and directions for improving the professional training of future builders in accordance with international standards have been proposed.
Conclusions: Eco-oriented training of construction industry specialists in energy efficiency is an important condition for ensuring the country\u27s sustainable development and its integration into the European economic space; the introduction of modern teaching methods, the use of renewable energy sources, and the adaptation of international standards will contribute to the creation of highly qualified specialists capable of working in the face of new environmental challenges.Актуальність: зумовлена потребою у відбудові України на принципах енергоефективності та сталого розвитку, що відповідає як внутрішнім економічним викликам, так і міжнародним екологічним стандартам.
Мета: проаналізувати виклики та перспективи підготовки фахівців будівельної галузі в умовах енергоефективного будівництва, визначити ключові компетентності майбутніх будівельників та окреслити напрями вдосконалення освітніх програм у відповідності до сучасних екологічних вимог.
Методи: теоретичні методи аналізу, систематизації та узагальнення наукових джерел і нормативно-правових документів, порівняльний аналіз світового досвіду підготовки будівельників у контексті енергоефективності, а також методи прогнозування для розроблення рекомендацій щодо вдосконалення освітньої політики у сфері будівництва.
Результати: досліджено сучасні тенденції розвитку будівельної галузі у сфері сталого будівництва та підготовки фахівців. Визначено основні компетентності, необхідні майбутнім будівельникам для роботи в умовах енергоефективного будівництва, зокрема технічні, когнітивні, поведінково-діяльнісні та соціальні. Окрема увага приділена принципам екоорієнтованої освіти, методам навчання та світовому досвіду підготовки фахівців у сфері сталого будівництва. Проаналізовано успішні освітні практики, що інтегрують екологічні принципи в навчальні програми, та запропоновано напрями вдосконалення професійної підготовки майбутніх будівельників відповідно до міжнародних стандартів.
Висновки: екоорієнтована підготовка фахівців будівельної галузі з питань енергетичної ефективності є важливою умовою забезпечення сталого розвитку країни та її інтеграції в європейський економічний простір; упровадження сучасних методів навчання, використання відновлюваних джерел енергії та адаптація міжнародних стандартів сприятиме створенню висококваліфікованих спеціалістів, здатних працювати в умовах нових екологічних викликів
ЦИФРОВА ПЛАТФОРМА ЯК ЗАСІБ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ТА КОМУНІКАЦІЇ МАЙБУТНІХ КВАЛІФІКОВАНИХ РОБІТНИКІВ МАШИНОБУДІВНОЇ ГАЛУЗІ
No full textThe relevance of this research is driven by new demands on the vocational education system, particularly in the mechanical engineering sector, amid the digital transformation of the economy and the emergence of Industry 4.0. Given the rapid pace of technological advancement, there is an urgent need to integrate digital educational platforms into the training of skilled workers. Digital platforms can provide access to modern educational resources, personalized learning pathways, and simulations of production processes. This enables vocational training to better align with the needs of a high-tech labor market, making it more flexible, interactive, and effective.
Objective: To develop and justify methodological principles for creating a digital educational platform for the vocational training of future skilled workers in the mechanical engineering industry, taking into account current trends in digitalization, industry-specific features, and learners’ educational needs.
Methods: Theoretical analysis of scientific sources on digital platforms, vocational education, and Industry 4.0 technologies; modeling of the functional structure of the educational platform with consideration of its goal-oriented, content-based, methodological, and communicative components; comparative analysis of existing digital platforms based on criteria such as functionality, user interaction, and adaptability to educational needs; expert evaluation of pedagogical and technical solutions for the platform; design and testing of a website that includes interactive learning modules on CAD, CNC, and robotics, as well as analytical tools for progress monitoring.
Results: The study summarizes the classification of digital platforms by functionality and user interaction; formulates methodological principles for the development of educational platforms in the mechanical engineering sector (personalization, accessibility, interactivity, compliance with industry standards); develops a prototype of a digital platform for training future specialists, including adaptive learning, video content, simulations, analytics dashboards, and integration with LMS and social networks; substantiates the feasibility of incorporating digital technologies such as AI, AR/VR, IoT, and blockchain into the platform structure; justifies the need to enhance teachers’ digital competence for the effective implementation of platform-based learning.
Conclusions: As a result of the conducted study, it was demonstrated that the digital platform is a key tool for modernizing the vocational education system in the context of digital transformation, particularly for the machine-building industry. It enables the integration of individualized learning with the real demands of the labor market, creating a flexible educational environment that fosters the development of professional competencies in future skilled workers of the machine-building sector. The developed methodological model of the platform, which includes target, content, methodological, and communicative components, ensures the integration of the educational process with modern production technologies and labor market requirements. The implementation of the digital platform concept requires an interdisciplinary approach, technical support, and regulatory legal framework; however, it holds significant potential for the modernization of vocational education. The effectiveness of the digital platform depends on its ability to integrate modern technologies, support educators, provide feedback, and meet professional training standards. Актуальність дослідження зумовлена новими вимогами до системи професійної освіти, особливо в галузі машинобудування, в умовах цифрової трансформації економіки, зокрема індустрії 4.0. З огляду на динамічні зміни технологій, постає нагальна потреба в інтеграції цифрових освітніх платформ у процес підготовки кваліфікованих робітників. Цифрові платформи здатні забезпечити доступ до сучасних освітніх ресурсів, персоналізованих навчальних траєкторій і симуляцій виробничих процесів. Це дає змогу адаптувати професійну підготовку до потреб високотехнологічного ринку праці, зробити її більш гнучкою, інтерактивною та ефективною.
Мета: розробка та обґрунтування методичних засад створення цифрової освітньої платформи для професійної підготовки майбутніх кваліфікованих робітників машинобудівної галузі, яка враховує сучасні тенденції цифровізації, особливості галузі та освітні потреби здобувачів.
Методи: теоретичний аналіз наукових джерел з тематики цифрових платформ, професійної освіти та технологій Індустрії 4.0; моделювання функціональної структури освітньої платформи з урахуванням її цільового, змістового, методичного та комунікативного компонентів; порівняльний аналіз існуючих цифрових платформ за критеріями функціональності, взаємодії з користувачами та адаптованості до освітніх потреб; експертне оцінювання педагогічних і технічних рішень щодо платформи; проектування та апробація веб-сайту, який включає інтерактивні навчальні модулі з САПР, ЧПК, робототехніки, а також аналітичні інструменти моніторингу прогресу.
Результати: В результаті дослідження: узагальнено класифікацію цифрових платформ за функціональністю та взаємодією з користувачами; сформульовано методичні принципи розробки освітніх платформ у машинобудівній галузі (персоналізація, доступність, інтерактивність, відповідність галузевим стандартам); створено прототип цифрової платформи для підготовки майбутніх фахівців, що включає адаптивне навчання, відеоконтент, симуляції, аналітичні панелі, а також можливість інтеграції з LMS та соціальними мережами; доведено доцільність використання цифрових технологій, таких як AI (штучний інтелект), AR/VR, IoT (інтернет речей), блокчейн у структурі освітніх платформ; обґрунтовано необхідність підвищення цифрової компетентності педагогів для ефективної реалізації навчального процесу на базі платформи.
Висновки. У результаті проведеного дослідження було доведено, що цифрова платформа є ключовим інструментом модернізації системи професійної освіти в умовах цифрової трансформації, зокрема для машинобудівної галузі. Вона дозволяє поєднати індивідуалізоване навчання з реальними запитами ринку праці, створює гнучке освітнє середовище, що сприяє формуванню фахових компетентностей майбутніх кваліфікованих робітників машинобудівної галузі. Розроблена методична модель платформи, яка включає цільовий, змістовий, методичний та комунікативний компоненти, забезпечує інтеграцію навчального процесу з сучасними виробничими технологіями та вимогами ринку праці. Реалізація концепту цифрової платформи потребує міждисциплінарного підходу, технічної підтримки та нормативно-правового регулювання, однак має значний потенціал для модернізації професійної освіти. Ефективність цифрової платформи залежить від її здатності інтегрувати сучасні технології, підтримувати педагогів, забезпечувати зворотний зв’язок і відповідати стандартам професійної підготовки
СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНА МОДЕЛЬ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНО-ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ МАЙБУТНІХ АГРОТЕХНІКІВ У КОЛЕДЖІ ЗАСОБАМИ КУРАТОРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
No full textRelevance. Current events in Ukraine and associated socio-economic and psychological transformations stimulate members of society to take responsibility for their own destiny, thereby gradually affirming a fundamentally new system of value orientations in people\u27s consciousness. This underscores the importance of integrating future specialists\u27 professional values with the values of a free democratic society; thus, the process of educational seekers\u27 value self-determination should be viewed as a process of defining and forming a value-oriented system necessary for successful further professional activity in the "human – human", "human – world" system.
Objective: To substantiate the structural-functional model of curatorial educational activity as a significant factor in the formation of professional-value orientations in future agritechnicians.
Methods: Study and analysis of philosophical, general scientific, methodological, psychological-pedagogical literature, and legal documentation; educational-planning documentation to assess the problem\u27s current state; synthesis of obtained information to determine research directions (refinement of hypothesis, conceptual framework); comparison – for contrasting researchers\u27 approaches to solving the problem of forming professional-value orientations; synthesis – for substantiating the conceptual-categorical apparatus, defining the content of future agritechnicians\u27 professional-value orientations, substantiating the role of the curator in their formation and development; modeling – to create a model of curatorial educational activity.
Results and discussion: The source base of the study was examined, its conceptual-categorical apparatus was specified; a theoretical analysis of the educational activity of the curator as a pedagogical problem was conducted; the structural-functional model of curatorial educational activity was substantiated, and the main tasks of the curator\u27s work were formulated.
Conclusions: It was demonstrated that forming professional-value orientations in future agritechnicians is a complex process that combines both future specialists\u27 personal perceptions of their profession\u27s values and considerations of the socio-cultural context of their professional training and adaptation; it was determined that forming professional-value orientations in future agritechnicians is a methodologically substantiated educational process, aimed at the professional-personal establishment of educational seekers and mastering by future agritechnicians of the norms and values of their future profession, recognizing themselves as subjects of this profession, and fostering a stable positive attitude towards future professional activity; it was clarified that the curator\u27s influence on student groups is significant in forming professional-value orientations; the main tasks of the curator were formulated (preparing educational seekers to recognize the motivational-value system of the specialist; motivating educational seekers to align their motives and values with professional requirements; teaching future specialists to align personal traits and qualities with the characteristics and requirements of the profession; consulting educational seekers on professional development); the structural-functional model of curatorial educational activity was substantiated, presented in several blocks (normative-target, methodological, organizational-procedural, structural-criterial) and aimed at facilitating the formation of professional-value orientations in future agritechnicians; prospective directions for further research were identified (preparing curators to address problems of educating future specialists and developing a system for evaluating the results of their educational activity).Актуальність: сучасні події в Україні та пов’язані з нею соціально-економічні та психологічні перетворення стимулюють членів суспільства брати на себе відповідальність за власну долю, зумовлюючи цим поступове утвердження у свідомості людей принципово нової системи ціннісних орієнтацій. Це зумовлює важливість поєднання професійних цінностей майбутніх фахівців з цінностями вільного демократичного суспільства; відтак процес ціннісного самовизначення здобувача освіти має розглядатися як процес визначення та формування ціннісно-орієнтованої системи, необхідної для успішної подальшої професійної діяльності в системі "людина – людина", "людина – світ".
Мета: обґрунтування структурно-функціональної моделі виховної діяльності куратора як важливого чинника формування професійно-ціннісних орієнтацій майбутніх агротехніків.
Методи: вивчення й аналіз філософської, загальнонаукової, методичної, психолого-педагогічної літератури, нормативно-правової бази, навчально-плануючої документації – для виявлення стану розробленості проблеми; узагальнення одержаної інформації – з метою визначення напрямів дослідження (уточнення гіпотези, понятійного апарату); порівняння, зіставлення – для порівняння підходів дослідників до розв’язання проблеми формування професійно-ціннісних орієнтацій; синтез – для обґрунтування поняттєво-категоріального апарату, уточнення змісту професійно-ціннісних орієнтацій майбутніх агротехніків, обґрунтування ролі куратора у їх формування й розвитку; моделювання – для створення моделі виховної діяльності куратора.
Результати та обговорення: вивчено джерельну базу дослідження, уточнено його поняттєво-категоріальний апарат; здійснено теоретичний аналіз виховної діяльності куратора як педагогічної проблеми; обґрунтовано структурно-функціональну модель виховної діяльності куратора, сформульовано основні завдання його роботи.
Висновки: показано, що формування професійно-ціннісних орієнтацій майбутніх агротехніків є складним процесом, що поєднує як особисті уявлення майбутніх фахівців про цінності своєї професії, так і врахування соціокультурного контексту їхньої професійної підготовки та професійної адаптації; визначено, що формування професійно-ціннісних орієнтацій майбутніх агротехніків – це методологічно обґрунтований виховний процес, спрямований на професійно-особистісне становлення здобувачів освіти та опанування майбутніми агротехніками норм і цінностей своєї майбутньої професії, усвідомлення себе як суб\u27єктів цієї професії, закріплення стійкого позитивного ставлення до професійної діяльності у майбутньому; з’ясовано, що на формування професійно-ціннісних орієнтацій майбутніх агротехніків важливим є уплив куратора студентської групи; сформульовано основні завдання куратора (підготовка здобувачів освіти до усвідомлення мотиваційно-ціннісної системи фахівця; мотивування здобувачів освіти працювати над відповідністю власних мотивів і цінностей професійним вимогам; навчання майбутніх фахівців визначати відповідність особистісних рис та якостей особливостям і вимогами професії; консультування здобувачів освіти з професійного розвитку); обґрунтовано структурно-функціональну модель виховної діяльності куратора, що представлена кількома блоками (нормативно-цільовим, методологічним, організаційно-процесуальним, структурно-критеріальним) й покликана сприяти формуванню професійно-ціннісних орієнтацій майбутніх агротехніків; визначено перспективні напрями подальших досліджень (підготовка кураторів для вирішення проблем виховання майбутніх фахівців та розроблення системи оцінювання результатів їхньої виховної діяльності)
ГОТОВНІСТЬ МАЙБУТНІХ КЕРІВНИКІВ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ ДО ЗАСТОСУВАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ УПРАВЛІНСЬКИХ ТЕХНОЛОГІЙ
No full textThe relevance of this article is determined by the necessity to ensure the competitiveness of educational institutions in the educational services market. Modern challenges require educational institutions to continuously improve their activities. Successful development of an educational institution is possible only through the integration of innovations that stimulate the achievement of its goals and contribute to improving the quality of education for students. This aligns with the interests of Ukrainian society, which, like any other developed society, is interested in a high level of educational services.
With the growth of the educational services market and increasing competition, it is important for leaders of educational institutions to focus on searching for and implementing innovative management technologies to secure significant competitive advantages. Thus, the current market conditions and the need for competitive struggle highlight the importance of innovations for leaders, with innovative management technologies becoming key to achieving the goals of the educational institution and enhancing the quality of education.
Objective: To analyze the readiness of future leaders of educational institutions to implement and apply innovative management technologies to enhance the competitiveness of their organizations in the educational services market.
Methods: Study of scientific sources, legislative and normative-legal documents, surveys and interviews, case studies, SWOT analysis, expert assessments, and modeling.
Results: During the study, the readiness of future educational institution leaders to implement innovative management technologies was evaluated; key barriers and challenges faced by future leaders, including limited resources, fear of change, and an insufficient level of knowledge about innovative technologies, were identified. At the same time, positive aspects were also discovered, namely a high level of motivation for learning and improvement, and readiness to introduce innovations to enhance the quality of education and adapt to modern labor market requirements.
A comprehensive set of measures to increase the readiness of future leaders for innovation was developed and substantiated. This includes professional development programs, mentorship, and the creation of innovative educational spaces for experimentation and practical application of new approaches. The role of strategic planning in the successful implementation of innovative management technologies was also determined, which involves clear formulation of the mission, vision of the educational institution, as well as the development of specific goals and tasks to achieve defined results.
Conclusions: This article examined the readiness of future educational institution leaders to apply innovative management technologies, which is crucial for enhancing competitiveness and the quality of educational services provided. The main barriers and challenges leaders may face when implementing innovations were identified, and methods to overcome these challenges were proposed. Special attention was given to the importance of a systematic approach and strategic planning in the process of adapting and implementing new practices in management.
Developed and substantiated recommendations for focusing on innovative management practices include: enhancing the qualifications of future leaders, developing openness to change, and stimulating creativity and innovative thinking. It was determined that the successful implementation of innovative management technologies depends on a comprehensive approach that takes into account the specifics of the educational institution, the readiness of the staff for changes, and the presence of the necessary material and technical base.
The findings of the study make it clear that innovative management technologies play a decisive role in forming an effective management model in modern educational institutions. Their implementation not only improves the quality of educational services but also ensures the sustainable development of educational organizations, meeting the challenges of the contemporary dynamic educational environment.Актуальність статті визначається необхідністю забезпечення конкурентоспроможності сучасних закладів освіти на ринку освітніх послуг.
Мета: здійснити теоретичний аналіз поняття «готовність майбутніх керівників закладів вищої освіти до впровадження та застосування інноваційних управлінських технологій» й обґрунтувати значення цього феномена для підвищення ефективності управлінської діяльності керівника закладу освіти.
Методи: вивчення наукових джерел, законодавчих і нормативно-правових документів – для здійснення теоретичного аналізу ключових понять дослідження; узагальнення – для визначення сутності поняття «готовність майбутніх керівників закладів вищої освіти до впровадження та застосування інноваційних управлінських технологій».
Результати: визначено сутність поняття «готовність майбутніх керівників закладів вищої освіти до впровадження інноваційних управлінських технологій»; ідентифіковано основні бар\u27єри й виклики, з якими стикаються майбутні керівники у процесі реалізації управлінської діяльності, та визначено можливості, що при цьому виникають; розроблено та обґрунтовано комплекс заходів для підвищення готовності майбутніх керівників до застосування інновацій; визначено роль стратегічного планування в успішному використанні інноваційних управлінських технологій; обґрунтовано відповідні рекомендації для керівників закладів вищої освіти.
Висновки: показано, що інноваційні управлінські технології відіграють важливу роль у формуванні ефективної моделі управління сучасними закладами освіти й забезпеченні їх сталого розвитку; поняття «готовність майбутніх керівників закладів вищої освіти до застосування інноваційних управлінських технологій» визначено як інтегративне системне утворення, що засвідчує теоретичну, практичну і психологічну здатність керівника до застосування інноваційних управлінських технологій; доведено, що готовність майбутніх керівників закладів освіти до застосування інноваційних управлінських технологій впливає на підвищення конкурентоспроможності та якості надання освітніх послуг; виявлено, що ефективність управлінської діяльності знижують обмежені ресурси, страх перед змінами, недостатній рівень знань щодо інноваційних технологій тощо, а підвищують – високий рівень мотивації до навчання та вдосконалення, готовність до впровадження нововведень для підвищення якості освіти та адаптації до сучасних вимог ринку праці; зазначено, що розвитку управлінської компетентності сприятиме запровадження комплексу заходів для підвищення готовності майбутніх керівників до інновацій (програми підвищення кваліфікації, менторство, створення інноваційних освітніх просторів для експериментів і практичного застосування нових підходів тощо); з’ясовано, що роль стратегічного планування в успішному впровадженні інноваційних управлінських технологій полягає в чіткому формулюванні місії, візії закладу освіти, а також розробленні конкретних цілей і завдань для досягнення визначених результатів; сформульовано рекомендації для керівників закладів освіти щодо використання інноваційних управлінських практик (забезпечення системного підвищення кваліфікації майбутніх керівників, розвитку в них відкритості до змін, стимулювання креативності та інноваційного мислення; врахування особливостей освітнього закладу, розвиток готовності персоналу до змін, модернізація матеріально-технічної бази)
ЗМІСТ ПОНЯТТЯ «ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНЕ ПАРТНЕРСТВО У СФЕРІ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ» В КОНТЕКСТІ ПРОЄКТУ ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО ПРОФЕСІЙНУ ОСВІТУ»
No full textRelevance of this article lies in the necessity of defining the concept of "public-private partnership in the sphere of vocational education" to construct prospective and effective models of collaboration between public and private partners in vocational education. This is essential to enhance the quality of training for future specialists tailored to the demands of the wartime labor market and to accelerate post-war recovery in the country.
Purpose. The purpose of the article is to analyze how the concept of "public-private partnership in the sphere of vocational education" is represented in the draft Law of Ukraine "On Vocational Education" as a distinctive framework for the development of vocational education.
Methods. The research methodology includes theoretical methods (analysis to identify the set of characteristics of public-private partnerships in vocational education; abstraction to highlight essential features and distinguish them from other attributes; synthesis to ensure consistency in defining the concept; comparison to establish a generic concept and differentiate specific features; generalization to formulate the definition) and empirical methods (studying literary sources, scientific works, and regulatory documents).
Results. Based on the analysis of regulatory documents and scientific sources, the study identifies the essential characteristics of public-private partnerships in the sphere of vocational education and formulates a definition of "public-private partnership in the sphere of vocational education."
Conclusions. In the context of the provisions of the draft Law of Ukraine "On Vocational Education," the concept of "public-private partnership in the sphere of vocational education" is defined as a collaboration between public partners (state or municipal vocational education institutions) and private partners (enterprises, institutions, organizations, excluding economic entities in the public and municipal sectors of the economy). This partnership is carried out under a contractual framework to enhance the quality of vocational training, retraining, and advanced training for youth and adults.
Актуальність статті зумовлена необхідністю визначення змісту поняття «державно-приватне партнерство в сфері професійної освіти» для побудови перспективних та ефективних моделей співпраці державних і приватних партнерів у сфері професійної освіти із врахуванням можливих змін законодавчого регулювання.
Мета: визначити зміст поняття «державно-приватне партнерство у сфері професійної освіти» в контексті проєкту закону «Про професійну освіту» як своєрідної концепції розвитку професійної освіти.
Методи: теоретичні (аналізу – для виділення сукупності ознак державно-приватного партнерства у сфері професійної освіти, абстрагування – для виділення істотних ознак і відокремлення їх від інших характеристик, синтезу – для забезпечення співмірності визначення поняття; порівняння – для встановлення родового поняття і видової відмінності; узагальнення – для формулювання поняття), емпіричні (вивчення літературних джерел, наукових праць, нормативно-правових документів).
Методи дослідження: метод аналізу використовувався для виділення сукупності ознак державно-приватного партнерства у сфері професійної освіти, метод абстрагування використовувався для виділення істотних ознак і відокремлення їх від інших характеристик, метод синтезу використовувався для забезпечення співмірності визначення поняття; метод порівняння використовувався для встановлення родового поняття і видової відмінності; метод узагальнення використовувався для формулювання поняття. Окрім теоретичних використовувались емпіричні методи для вивчення літературних джерел, наукових праць, нормативно-правових документів.
Результати: на основі аналізу нормативно-правових документів і наукових джерел визначено суттєві ознаки державно-приватного партнерства в сфері професійної освіти, сформульовано поняття «державно-приватне партнерство у сфері професійної освіти».
Висновки: в контексті положень проєкту закону «Про професійну освіту» визначено поняття «державно-приватне партнерство у сфері професійної освіти» як співпрацю між державним партнером (державними або комунальними закладами професійної освіти) та приватними партнерами (підприємствами, установами, організаціями, крім суб’єктів господарювання державного та комунального сектора економіки), що здійснюється на основі договору з метою підвищення якості професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації молоді та дорослого населення
ПІДПРИЄМНИЦЬКА КОМПЕТЕНТНІСТЬ У ПРОФЕСІЙНОМУ СТАНОВЛЕННІ ФАХІВЦІВ СИСТЕМ ВІДНОВЛЮВАЛЬНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ: ЗМІСТ І СТРУКТУРНІ КОМПОНЕНТИ
No full textRelevance. The relevance of the study is determined by the need to overcome key contradictions in the professional training of renewable energy systems specialists; there is a dissonance between the growing demands of the energy market for the comprehensive competence of specialists and a certain fragmentation of entrepreneurial activity training; the dynamic development of the renewable energy sector enhances the topicality of the problem, requiring continuous improvement of vocational education to ensure the compliance of graduates\u27 competencies with new technological and market realities; the need to expand methodological approaches to forming entrepreneurial thinking in technical specialists remains relevant, which will correspond to the innovative nature of renewable energy technologies; global challenges of energy security, decarbonization of the economy, and the need for accelerated implementation of renewable energy technologies actualize the formation of a fundamentally new type of professional – a specialist capable not only of performing certain technological processes but also of successfully commercializing innovative projects in a highly competitive environment; the transformative processes of the modern energy sector require an in-depth analysis of the content and structural components of entrepreneurial competence, which will allow for the creation of a theoretical and methodological basis for anticipatory professional training that will correspond to current trends in industry development, technological shifts, and dynamic changes in the energy market.
The purpose of the article is to highlight conceptual approaches to defining the essence of entrepreneurial competence and its structural components in the context of the professional development of renewable energy systems specialists, to reveal the substantive characteristics of entrepreneurial competence in the energy sector, and to substantiate the methodological foundations for integrating technical and entrepreneurial components in the professional training of renewable energy specialists, considering current trends in its development and transformative processes in the energy sector of the economy.
Methods: studying the scientific source base for systematizing conceptual approaches to studying the content and structure of entrepreneurial competence, identifying theoretical and methodological foundations for researching its structural components; theoretical analysis and synthesis, systematic review of the investigated problem – to define and substantiate the main components, content, and structure of the defined competence of renewable energy specialists, determining the interrelationships between its components; generalization and systematization – to substantiate the methodological foundations of its formation, determining promising directions of development.
Results: the theoretical and methodological foundations for the formation of entrepreneurial competence in renewable energy systems specialists have been substantiated, revealing its essential characteristics, substantive dominants, and functional structure in the context of systemic transformations of vocational education and sectoral features of alternative energy sources; the critical importance of developing entrepreneurial competence in future specialists for ensuring sustainable development in conditions of constant transformations of the energy sector has been proven; approaches to understanding the nature of entrepreneurial competence as one of the tools for professional self-realization have been defined.
Conclusions: entrepreneurial competence of renewable energy systems specialists is a dynamic formation that develops both during professional training and in the process of direct professional activity; it is characterized by a complex structure that integrates individual-personal and professional qualities into a holistic system of interconnected components; the results of the study confirm that this competence is one of the main components of professional development, which transforms a technical specialist into an active participant in economic processes in energy, as it involves the ability to analyze market opportunities, assess one\u27s own potential, and develop business strategies and plans; the specificity of professional activity in the energy sector requires the simultaneous application of technical knowledge, economic literacy, legal awareness, readiness for risk, and innovation; two main approaches to understanding entrepreneurial competence have been identified: as a system of professional characteristics and as a complex of personal qualities, the combination of which provides a holistic understanding of its importance for the professional development of a specialist; a specialist with developed entrepreneurial competence contributes to the implementation of environmentally friendly technologies, ensuring both technological and socio-economic transformations of the energy sector.Актуальність дослідження зумовлюється необхідністю подолання ключових суперечностей у професійній підготовці фахівців систем відновлювальної енергетики; спостерігається дисонанс між зростаючими вимогами енергетичного ринку до комплексної компетентності фахівців і певною фрагментарністю підготовки до підприємницької діяльності; актуальність проблематики посилює динамічний розвиток галузі відновлювальної енергетики, що вимагає постійного вдосконалення професійної освіти для забезпечення відповідності компетентностей випускників новим технологічним і ринковим реаліям; актуальною залишається потреба розширення методологічних підходів до формування підприємницького мислення у технічних фахівців, що відповідатиме інноваційному характеру технологій відновлювальної енергетики; глобальні виклики енергетичної безпеки, декарбонізації економіки й необхідність прискореного впровадження технологій відновлювальної енергетики актуалізують формування принципово нового типу професіонала – фахівця, здатного не лише виконувати певні технологічні процеси, але й успішно комерціалізувати інноваційні проєкти в умовах висококонкурентного середовища; трансформаційні процеси сучасного енергетичного сектору вимагають поглибленого аналізу змісту та структурних компонентів підприємницької компетентності, який дозволить створити теоретико-методологічне підґрунтя для випереджувальної професійної підготовки, що відповідатиме актуальним тенденціям розвитку галузі, технологічним зрушенням і динамічним змінам енергетичного ринку.
Мета статті полягає у висвітленні концептуальних підходів до визначення сутності підприємницької компетентності та її структурних компонентів у контексті професійного становлення фахівців систем відновлювальної енергетики, розкритті змістовних характеристик підприємницької компетентності в енергетичній галузі та обґрунтуванні методологічних засад інтеграції технічної та підприємницької складових у професійній підготовці фахівців відновлювальної енергетики з урахуванням сучасних тенденцій її розвитку та трансформаційних процесів в енергетичному секторі економіки.
Методи: вивчення наукової джерельної бази задля систематизації концептуальних підходів до вивчення змісту та структури підприємницької компетентності, виявлення теоретико-методологічних засад дослідження її структурних компонентів; теоретичного аналізу і синтезу, системного огляду щодо досліджуваної проблеми – для визначення й обґрунтування основних складників, змісту і структури визначеної компетентності фахівців відновлювальної енергетики, визначення взаємозв’язків між її компонентами; узагальнення й систематизації – для обґрунтування методологічних засад її формування, визначення перспективних напрямків розвитку.
Результати: обґрунтовано теоретико-методологічні засади формування підприємницької компетентності фахівців систем відновлювальної енергетики, що розкривають її сутнісні характеристики, змістові домінанти та функціональну структуру в контексті системних трансформацій професійної освіти та галузевих особливостей альтернативних джерел енергії; доведено критичну важливість розвитку підприємницької компетентності майбутніх фахівців для забезпечення сталого розвитку в умовах постійних трансформацій енергетичного сектору; визначено підходи до розуміння природи підприємницької компетентності як одного з інструментів професійної самореалізації.
Висновки: підприємницька компетентність фахівців систем відновлювальної енергетики є динамічним утворенням, що формується як під час професійної підготовки, так і в процесі безпосередньої фахової діяльності; вона характеризується складною структурою, що інтегрує індивідуально-особистісні та професійні якості в цілісну систему взаємопов’язаних складових; результати дослідження підтверджують, що ця компетентність є однією з основних складових професійного становлення, яка перетворює технічного спеціаліста на активного учасника економічних процесів в енергетиці, оскільки передбачає здатність аналізувати ринкові можливості, оцінювати власний потенціал, розробляти бізнес-стратегії та плани; специфіка професійної діяльності в енергетичному секторі вимагає одночасного застосування технічних знань, економічної грамотності, правової обізнаності, готовності до ризику й інновацій; виявлено два основні підходи до розуміння підприємницької компетентності: як системи професійних характеристик і як комплексу особистісних якостей, поєднання яких забезпечує цілісне розуміння її значення для професійного розвитку фахівця; фахівець з розвиненою підприємницькою компетентністю сприяє впровадженню екологічно чистих технологій, забезпечуючи як технологічні, так і соціально-економічні трансформації енергетичного сектору
ТЬЮТОРСЬКИЙ СУПРОВІД ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ-СУДНОВОДІЇВ
No full textThe relevance of the study is determined by the fact that in modern society, one of the main ways to ensure sustainable development of society in the context of signs of environmental crisis is the formation of environmental competence, the inclusion of environmental safety factors in the context of professional training and formation of future specialists.
The aim of the study is to identify and substantiate the most important aspects of tutor support for the formation of environmental competence of future specialists in ship navigation.
Methods: theoretical methods of systematic analysis of philosophical, psychological and pedagogical literature to reveal the main provisions of the problem under study; analysis of current dissertation research; generalization and systematization to formulate own views on the problem of forming the environmental competence of future specialists in ship navigation.
Results: various aspects of the concept of tutor support for the formation of environmental competence of future specialists in navigation are analyzed. The peculiarity of the study is the identification of innovative productive conditions and means of environmental education in higher education. Based on the idea of the need to organize purposeful environmental and vocational education, based on the use of active, practice-oriented teaching tools and technologies, the tutoring support is characterized, which allows the student to act as an initiative subject performing personally meaningful activities aimed at meaningful solution of ecological problems and improvement of the environment. The principles of the tutor form of interaction between teacher and student, the essence of the tutor\u27s position and tutor support in the process of forming the environmental competence of future specialists in ship navigation are determined. Support, accompaniment, and facilitation are considered as effective forms of tutoring. Explaining the importance of openness of the educational and socio-cultural space within which the formation of environmental competence is carried out, the forms and technologies, as well as key aspects of tutoring support for the formation of environmental competence of future maritime transport specialists are listed.
Conclusions: the prospects of using tutoring are due to the possibility of implementing a personal education strategy and the variability of using various resources of the socio-cultural environment based on the student\u27s own potential and the content aspects of the main activity. The current ecological situation determines the need for a reasonable and responsible attitude to the environment. At the same time, the success of environmental protection and nature-transforming activities depends on the level of maturity of ecological thinking of specialists providing all spheres of life. The formation of high levels of environmental competence is the basis for the development of citizenship and patriotism, and therefore requires the search for effective approaches, forms and methods. Tutoring support in the framework of the formation of environmental competence of future maritime professionals allows to create optimal conditions for the actualization and development of a responsible and proactive attitude to the problems of preserving and improving the environment through a special emphasis on the manifestation of activity and initiative during professional activities to solve environmental problems and environmental protection, drawing up and implementing a personal trajectory of professional development of the student, development of the socio-cultural, communicative, leadership, and moral potential of the future specialist, which will allow the student to form his or her own environmental behavior model and effectively carry out professional activities based on the experience of solving environmental problems.Актуальність дослідження зумовлюється тим, що у сучасному суспільстві одним із основних шляхів забезпечення сталого розвитку суспільства у контексті ознак екологічної кризи пріоритетним виступає формування екологічної компетентності, включення факторів екологічної безпеки до контексту професійної підготовки та становлення майбутніх фахівців.
Мета: виявлення й обґрунтування найвагоміших аспектів тьюторського супроводу формування екологічної компетентності майбутніх фахівців-судноводіїв.
Методи: теоретичні методи системного аналізу філософської, психолого-педагогічної літератури – з метою розкриття основних положень досліджуваної проблеми; аналіз актуальних дисертаційних досліджень, узагальнення та систематизація – для формулювання власних поглядів на проблему формування екологічної компетентності майбутніх фахівців судноводіїв.
Результати: проаналізовано різні аспекти поняття тьюторського супроводу формування екологічної компетентності майбутніх фахівців судноводіїв; визначено інноваційні продуктивні умови та засоби здійснення екологічної освіти у вищій школі; охарактеризовано тьюторський супровід, який дає змогу студенту виступати в ролі ініціативного суб\u27єкта, що виконує особистісно значущу діяльність, спрямовану на осмислене вирішення екологічних проблем та покращення стану навколишнього середовища; визначено принципи тьюторської форми взаємодії викладача та студента, сутність позиції тьютора та тьюторського супроводу процесу формування екологічної компетентності майбутніх фахівців-судноводіїв; висвівтлено ефективні форми тьюторства (підтримка, супровід, фасилітація) та обґрунтовано форми, технології і ключові аспекти тьюторського супроводу формування екологічної компетентності майбутніх фахівців морського транспорту.
Висновки. Перспективність використання тьюторства обумовлена можливістю реалізації персональної стратегії освіти та варіативністю застосування різних ресурсів соціокультурного середовища з опорою на власний потенціал студента та змістовні аспекти основної діяльності. Наявна екологічна ситуація визначає необхідність розумного та відповідального ставлення до навколишнього середовища. Від рівня зрілості екологічного мислення фахівців, що забезпечують всі сфери життєдіяльності, залежить успішність природоохоронної та природоперетворюючої активності. Формування високих рівнів екологічної компетентності є основою розвитку громадянськості і патріотизму і потребує пошуку ефективних підходів, форм і методів. Тьюторський супровід у рамках формування екологічної компетентності майбутніх фахівців-судноводіїв дозволяє створити оптимальні умови для актуалізації й розвитку відповідального та ініціативного ставлення до проблем збереження і покращення стану довкілля через особливий акцент на прояві активності та ініціативності під час професійної діяльності щодо вирішення екологічних проблем та охорони навколишнього середовища, складання та реалізації персональної траєкторії професійного розвитку здобувача освіти, розвитку соціокультурного, комунікативного, лідерського, морального потенціалу майбутнього фахівця, що дозволить студенту на основі досвіду вирішення екологічних завдань сформувати власну екологічну модель поведінки та ефективно здійснювати професійну діяльність
ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ДУАЛЬНОЇ ОСВІТИ ДЛЯ ПОВОЄННОГО ВІДНОВЛЕННЯ УКРАЇНИ
No full textThe relevance of the article is determined by the need to identify the most effective mechanisms for using the experience of introducing the dual form of education to improve the professional training of future specialists and accelerate the post-war recovery of Ukraine.
The aim is to summarize the experience of the dual form of education in Ukraine, to identify the reasons for its inhibition and promising directions of its development for the post-war recovery of Ukraine.
Methods: study of scientific sources, legislative, regulatory and legal documents, empirical data to determine the state of functioning of the dual form of education in Ukraine; theoretical analysis and synthesis, generalization of scientific views on the problem under study in order to identify the causes of inhibition and promising directions for the development of dual education for the post-war recovery of Ukraine.
Results: the experience of pilot projects for the introduction of dual education in educational institutions of different levels is analyzed; scientific publications of domestic researchers are summarized; the reasons for inhibition and promising directions for the development of dual education are identified; the importance of dual education and its compliance with the main goals of the Strategy for Sustainable Development of Society and Post-War Reconstruction of Ukraine are substantiated; dual education is characterized as an element of a new worldview paradigm that is being formed under martial law.
Conclusions: the main reasons that hindered its development and reduced the effectiveness of dual education (quarantine restrictions related to the COVID-19 pandemic; military operations; increased migration flows caused by the war; reduction in the number of students, workload for teachers and, accordingly, reduction in staff at the departments; destruction, relocation, closure of many enterprises participating in the training of specialists in the dual form of education; low level of awareness of the benefits of dual education among students, teachers and employers; promising areas of its development are outlined (strengthening career guidance and information campaigns on dual education opportunities; reducing the level of bureaucratization of the educational process in educational institutions; providing state support for those educational institutions that will implement full-fledged dual education to retain teaching staff and encourage them to update and modernize educational programs to meet the needs of dual education; improving the training of heads of educational institutions for the development of public-private partnerships, and future teachers - for pedagogical activities in the context of dual education); the dual form of education is presented as an element of a new worldview paradigm, which in times of military aggression continues to transform in three main vectors (the development vector, which focuses domestic scientists and teachers on studying the European experience of implementing dual education; the security vector, which directs the national education and science system to implement this experience to protect Ukraine\u27s national interests; the responsibility vector, which demonstrates the commitment of the post-war educational paradigm to strengthening employers\u27 responsibility for the quality of training and strengthening their influence on the content of educational programs).Актуальність статті визначається необхідністю виявлення найбільш ефективних механізмів використання досвіду упровадження дуальної форми здобуття освіти для вдосконалення професійної підготовки майбутніх фахівців і прискорення повоєнного відновлення України.
Мета: узагальнити досвід реалізації в Україні дуальної форми здобуття освіти, виявити причини гальмування та перспективні напрями її розвитку для повоєнного відновлення України.
Методи: вивчення наукових джерел, законодавчих, нормативно-правових документів, емпіричних даних – для з’ясування стану функціонування в Україні дуальної форми здобуття освіти; теоретичний аналіз і синтез, узагальнення наукових поглядів на досліджувану проблему з метою виявлення причин гальмування та перспективних напрямів розвитку дуальної освіти для повоєнного відновлення України.
Результати: проаналізовано досвід пілотних проєктів запровадження дуальної освіти в закладах освіти різних рівнів; узагальнено наукові публікації вітчизняних дослідників; виявлено причини гальмування та перспективні напрями розвитку дуальної освіти; обґрунтовано важливість дуальної освіти та її відповідність основним цілям Стратегії сталого розвитку суспільства та повоєнного відновлення України; охарактеризовано дуальну освіту як елемент нової світоглядної парадигми, що формується в умовах воєнного стану.
Висновки: виявлено основні причини, що гальмували її розвиток і знижували ефективність дуальної освіти (карантинні обмеження; воєнні дії; зумовлені війною міграційні потоки; зниження контингенту студентів; скорочення педагогів; руйнація, закриття чи релокація багатьох підприємств – стейкхолдерів дуальної форми здобуття освіти; низький рівень обізнаності студентів, педагогів і роботодавців щодо переваг дуальної форми здобуття освіти); окреслено перспективні напрями її розвитку (удосконалення профорієнтації, посилення інформаційної кампанії щодо навчання за дуальною формою здобуття освіти; спрощення процедури впровадження елементів дуальної освіти; посилення державної підтримки закладів освіти для впровадження повноцінної дуальної освіти; підготовка й заохочення педагогічних кадрів до оновлення й модернізації освітніх програм з урахуванням потреб дуальної освіти; удосконалення підготовки майбутніх педагогів до педагогічної діяльності в умовах дуальної освіти, розвиток готовності керівників закладів освіти до розвитку державно-приватного партнерства, а); дуальну форму освіти представлено як елемент нової світоглядної парадигми, що в час воєнної агресії продовжує трансформуватися у трьох основних векторах (вектор розвитку, що орієнтує вітчизняних науковців і педагогів на вивчення європейського досвіду впровадження дуальної освіти; вектор безпеки, що спрямовує вітчизняну систему освіти і науки на імплементацію цього досвіду для захисту національних інтересів України; вектор відповідальності, що засвідчує прихильність повоєнної освітньої парадигми до посилення відповідальності роботодавців за якість підготовки фахівців, зміцнення їх упливу на зміст освітніх програм)