Professional Pedagogics
Not a member yet
563 research outputs found
Sort by
АВТОНОМІЯ УНІВЕРСИТЕТІВ У КОНТЕКСТІ ОПТИМІЗАЦІЇ МЕРЕЖІ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ
No full textThe relevance of the article is determined by the importance of strengthening the autonomy of higher education, its ability to really influence the acceleration of Ukraine\u27s recovery and the need to resolve a number of contradictions (between the launched higher education reform and imperfect regulatory, legal and organisational mechanisms for its implementation; public awareness of the inefficiency of the higher education network and the importance of its optimisation, and the insufficient level of awareness of the importance of ensuring democratic and transparent processes by senior education managers).
The aim is to analyse the prerequisites, features and prospects for optimising the network of higher education institutions in the context of implementing the right of universities to autonomy for accelerating Ukraine\u27s recovery.
Methods: theoretical analysis of official, statistical, scientific and journalistic sources – to study the functioning peculiarities of the higher education network in Ukraine and the development of their autonomy; comparison and generalisation – to identify factors that hinder the autonomy development of Ukrainian higher education institutions and conditions that facilitate it.
Results: the dynamics of the higher education institutions network expansion and their contingent is studied; the peculiarities of acquiring the "national" status by higher education institutions are analysed; the factors of inhibition of the university autonomy development in Ukraine are identified; the conclusions of Ukrainian scientists on creating conditions for ensuring the process effectiveness of the higher education institutions optimisation are summarised.
Conclusions: the autonomy development of higher education institutions in Ukraine is hampered by an imperfect regulatory framework, non-state actions of educational managers at the institutional and national levels, and an unbalanced national education system; uncontrolled expansion of the higher education institutions network has disrupted the balance of the national education system (decline in vocational education, deterioration in the quality of higher education); the autonomy of higher education institutions in the context of an unbalanced national education system, weakened links with regional labour markets, and underdeveloped public-private partnerships cannot become a means of a restorative breakthrough for the Ukrainian education system to ensure Ukraine\u27s post-war recovery; the need to optimise the network of higher education institutions is obvious and urgent, but it is undemocratic and non-transparent, which provokes unhealthy sentiments among the scientific and pedagogical community and undermines the authority of higher education in Ukrainian society; the process of optimising the network of higher education institutions needs to be regulated (development of relevant regulations, methodological recommendations, clear algorithm), taking into account the achievements of Ukrainian scientists and European experience.Актуальність статті визначається важливістю посилення автономії вищої освіти, її здатності реально впливати на прискорення відновлення України та необхідністю розв’язання низки суперечностей (між розпочатою реформою вищої освіти та недосконалими нормативно-правовими й організаційними механізмами її реалізації; суспільним усвідомленням неефективності мережі закладів вищої освіти і важливості її оптимізації та недостатнім рівнем усвідомлення освітніми менеджерами вищого рівня важливості забезпечення демократичності і прозорості цього процесу).
Мета: проаналізувати передумови, особливості і перспективи здійснення оптимізації мережі закладів вищої освіти у контексті реалізації права університетів на автономію для прискорення відновлення України.
Методи: теоретичний аналіз офіційних, статистичних, наукових і публіцистичних джерел – для вивчення особливостей функціонування мережі закладів вищої освіти в Україні та розвитку їх автономії; порівняння й узагальнення – для виявлення чинників, що стримують розвиток автономії українських закладів вищої освіти, та умов, які йому сприяють.
Результати: досліджено динаміку розростання мережі закладів вищої освіти та їх контингенту; проаналізовано особливості набуття закладами вищої освіти статусу «національного»; виявлено чинники гальмування в Україні розвитку університетської автономії; узагальнено висновки українських учених щодо створення умов для забезпечення ефективності процесу оптимізації закладів вищої освіти.
Висновки: розвиток автономії закладів вищої освіти в Україні гальмується через недосконалу нормативно-правову базу, недержавницькі дії освітніх менеджерів інституційного і загальнодержавного рівнів, розбалансовану вітчизняну систему освіти; неконтрольоване розростання мережі закладів вищої освіти порушило баланс національної системи освіти (занепад професійної освіти, погіршення якості вищої освіти); автономія закладів вищої освіти в умовах розбалансованої національної системи освіти, ослаблених зв’язків з регіональними ринками праці, нерозвиненого державно-приватного партнерства не спроможна стати засобом відновлювального прориву української освітньої системи для забезпечення повоєнного відновлення України; потреба в оптимізації мережі закладів вищої освіти є очевидною і нагальною, але відбувається недемократично і непрозоро, що провокує нездорові настрої у середовищі науково-педагогічної спільноти і підриває авторитет вищої освіти в українському суспільстві; процес оптимізації мережі закладів вищої освіти потребує унормування (розроблення відповідного положення, методичних рекомендацій, чіткого алгоритму) з урахуванням напрацювань українських учених і європейського досвіду
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ХУДОЖНИКІВ-ВИКОНАВЦІВ У ФАХОВИХ КОЛЕДЖАХ
No full textRelevance. The relevance of the article stems from the need to align the training of future performing artists with the demands of modern enterprises in the artistic sector, as well as the lack of experimentally validated methodologies for developing entrepreneurial competence in specialized colleges with an artistic focus.
Objective: To experimentally verify the effectiveness of identified pedagogical conditions and the developed methodology for fostering entrepreneurial competence in future performing artists within specialized colleges.
Methods: Observation, questionnaires, testing, surveys, and monitoring of entrepreneurial competence development levels were employed to experimentally validate the results of implementing pedagogical conditions for enhancing entrepreneurial competence in future performing artists. Quantitative and qualitative analyses were used to interpret the outcomes of the experimental research, while methods of systematization and generalization were applied to formulate conclusions derived from the pedagogical study.
Results: The effectiveness of the developed methodology was evaluated; statistical data collected during the ascertaining and formative stages of the experiment were presented to confirm its effectiveness and to determine the dynamics of entrepreneurial competence development in future performing artists.
Conclusions: The establishment of specific pedagogical conditions in educational institutions and the application of the developed methodology proved effective, as evidenced by an increase in the number of future performing artists with high and medium levels of entrepreneurial competence development. Specifically, according to the value-motivational criterion, the increase was 23.5% and 0.5%, respectively; according to the personal-reflective criterion – 7.5% and 4.0%; and according to the cognitive-activity criterion – 4.4% and 22.6%.Актуальність статті зумовлена необхідністю забезпечення відповідності підготовки майбутніх художників-виконавців потребам сучасних підприємств художнього профілю та відсутністю експериментально перевірених методик розвитку підприємницької компетентності у фахових коледжах мистецького спрямування.
Мета: експериментально перевірити ефективність визначених педагогічних умов та розробленої методики розвитку підприємницької компетентності майбутніх художників-виконавців у фахових коледжах.
Методи: спостереження, анкетування, тестування, опитування, моніторинг рівнів розвитку підприємницької компетентності – для експериментальної перевірки результатів проведеної роботи з упровадження педагогічних умов розвитку підприємницької компетентності майбутніх художників-виконавців; кількісний та якісний аналіз – для інтерпретації результатів дослідно-експериментальної роботи; методи систематизації та узагальнення – для формулювання висновків, отриманих в результаті проведення педагогічного дослідження.
Результати: здійснено перевірку ефективності розробленої методики; представлено статистичні дані, зібрані на констатувальному та формувальному етапах експерименту для підтвердження її результативності та визначення динаміки розвитку підприємницької компетентності майбутніх художників-виконавців.
Висновки: створення в закладах освіти визначених педагогічних умов та застосування розробленої методики довели свою результативність, засвідчивши зростання кількості майбутніх художників-виконавців з високим і середнім рівнями розвитку підприємницької компетентності: за ціннісно-мотиваційним критерієм – на 23,5% і 0,5% відповідно; за особистісно-рефлексивним – на 7,5% та 4,0%; за когнітивно-діяльнісним – на 4,4% та 22,6%
ЕМОЦІЙНЕ ВИГОРАННЯ ВЧИТЕЛІВ ЗЗСО: ІНТЕРПРЕТАЦІЯ СКРИНІНГОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ В КОНТЕКСТІ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ
No full textRelevance. The preparation of secondary school teachers for educating students with disabilities requires the development of inclusive competence, which encompasses, among other skills and strategies, proficiency in health-preserving technologies. However, the elevated demands placed on teachers in inclusive classrooms – stemming from the increasing diversity of students’ special educational needs, the need to consistently allocate additional time and effort, and the emotional engagement in complex life situations – result in teacher overload, reduced effectiveness, chronic stress, and professional burnout. Understanding and interpreting teachers’ current psycho-emotional state is a prerequisite for revising the structure of their professional training and providing subsequent psychological support at the community level.
Objective: To select and test a screening scale for assessing professional burnout among teachers of inclusive classrooms, as well as to identify and interpret the most prominent burnout symptoms.
Methods: A survey was conducted with 65 secondary school teachers from Zhytomyr and Zhytomyr Oblast working in inclusive settings. Data were collected via an online form (Google Forms) containing a screening scale for diagnosing professional burnout. The results were processed by calculating the sum of responses indicating specific burnout symptoms. Data analysis was performed based on three main subscales: emotional exhaustion, depersonalization, and reduction of personal accomplishment.
Results: The findings revealed that a significant proportion of teachers involved in inclusive education exhibit symptoms of professional burnout. The most pronounced symptoms include emotional exhaustion (feelings of fatigue and depletion by the end of the workday) and depersonalization (a desire for isolation). Additionally, a considerable number of respondents reported feeling “at the limit of their capacities,” which may be linked to the additional workload associated with supporting students with special educational needs (SEN). Nevertheless, teachers demonstrated relatively high scores on subscales reflecting their communication skills and self-efficacy beliefs.
Conclusions: The study results confirm the prevalence of professional burnout among secondary school teachers working in inclusive education settings. Consequently, it is advisable to incorporate a psycho-emotional self-regulation component into the content of their professional training. Furthermore, at the community level, there is a need to organize preventive and corrective measures aimed at reducing stress levels associated with teaching students with SEN and mitigating teacher burnout.Актуальність: Підготовка вчителів ЗЗСО до навчання учнів з інвалідністю передбачає формування в них інклюзивної компетентності, яка включає серед інших умінь і стратегій володіння здоров\u27язбережувальними технологіями. Водночас, високі вимоги до вчителя інклюзивного класу (зростання різноманітності особливих освітніх потреб учнів, необхідність регулярно приділяти додатковий час і зусилля, емоційно залучатись у складні життєві ситуації) призводять до їх перенавантаження, зниження ефективності, хронічного стресу та професійного вигорання. Розуміння та інтерпретація наявного психоемоційного стану педагогів є передумовою перегляду структури їх професійної підготовки та подальшої психологічної підтримки на рівні громад.
Мета: обрати та апробувати скинінгову шкалу професійного вигорання вчителів інклюзивних класів, визначити та інтерпретувати найбільш виражені симптоми вигорання.
Методи: опитування 65 вчителів ЗЗСО м. Житомира та Житомирської області, які працюють в умовах інклюзії, за допомогою онлайн-форми (Google Forms), що містила скринінгову шкалу діагностики професійного вигорання. Результати оброблялися шляхом підрахунку суми відповідей, що вказували на наявність специфічних симптомів вигорання. Аналіз даних здійснювався з урахуванням трьох основних шкал: емоційне виснаження, деперсоналізація та редукція особистих досягнень.
Результати: Виявлено, що значна частина вчителів, залучених до інклюзивного навчання, відчуває симптоми професійного вигорання. Найбільш вираженими є симптоми емоційного виснаження (відчуття втоми, виснаження наприкінці робочого дня) та деперсоналізації (бажання усамітнитись). Також значна частина респондентів відчуває себе «на межі можливостей», що може бути пов\u27язано з додатковим навантаженням, пов\u27язаним з роботою з учнями з особливими освітніми потребами (ООП). Водночас вчителі демонструють відносно високі показники за шкалами, що відображають їхні комунікативні вміння та віру у власні сили.
Висновки: Результати дослідження підтверджують наявність проблеми професійного вигорання у вчителів ЗЗСО, які працюють в умовах інклюзивної освіти. Тому до змісту їх професійної підготовки доцільно включити компонент психоемоційної саморегуляції. Також на рівні громад необхідна організація заходів профілактики та корекції емоційного вигорання вчителів, спрямованих на зниження рівня стресу, пов\u27язаного з роботою з учнями з ООП
МЕТОДИЧНА СИСТЕМА РОЗВИТКУ ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ ВИКЛАДАЧІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ДИСЦИПЛІН ЗАКЛАДІВ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ
No full textThe relevance. The issue of developing teacher\u27s pedagogical excellence is one of the most significant in pedagogical theory and practice, especially at the current stage of overcoming the consequences of the pandemic and martial law. The article proves the importance of process studying of the pedagogical excellence developing of general education teachers of vocational education institutions as a goal-oriented, dynamic system.
The aim is to substantiate the methodical system for the development of pedagogical excellence of general education teachers of vocational education institutions.
Methods: the study used theoretical methods, which provided an opportunity to examine the state of the research problem in scientific sources, compare different views, analyse the process of development of pedagogical excellence of general education teachers of vocational education institutions as a methodical system. This study used the methods of analysis and synthesis, systematisation, abstraction, generalisation, and modelling, which resulted in building a structure of functional components of the system of teachers\u27 pedagogical excellence development and clarifying the interconnection of the selected components.
Results: the article deals with the concept of "system" as a structure that combines naturally arranged elements, components grouped by some common feature; the principles of functioning and development of pedagogical systems are highlighted, the types and structural components of pedagogical systems are analysed; the design of a system for the development of pedagogical excellence of general education teachers as a certain type of pedagogical system is considered. The main structural components of the designed system (target, conceptual and methodological, subjective, content, technological, diagnostic and resultant) are characterised; the functional components of the system for developing pedagogical excellence of general education teachers in a vocational education institution are allocated; the place of the proposed system for developing pedagogical excellence of general education teachers among the systems of vocational education is determined.
Conclusions: the designed system for the development of pedagogical excellence of general education teachers in a vocational education institution, as a certain type of pedagogical system, combines certain structural components (target, conceptual and methodological, subjective, content, technological, diagnostic and resultant, and functional components: design, constructive, gnostic, prognostic, organisational, communicative, evaluative and corrective); the general pedagogical system of a vocational education institution includes a system of pedagogical staff professional development, which in turn combines the system of pedagogical staff advanced training and the pedagogical excellence development system of general education teachers of a vocational education institution as a subsystem; prospects for further research will be devoted to substantiating the goals and designing the content of the development of pedagogical excellence of general education teachers.Актуальність: Проблема розвитку педагогічної майстерності викладача є однією з найважливіших у педагогічній науці та практиці, особливо на сучасному етапі подолання наслідків пандемії та воєнного стану. У статті доведено важливість дослідження процесу розвитку педагогічної майстерності викладачів загальноосвітніх дисциплін закладів професійної освіти як цілеспрямованої, динамічної системи.
Мета: обгрунтування методичної системи розвитку педагогічної майстерності викладачів загальноосвітніх дисциплін закладів професійної освіти.
Методи: у дослідженні використовувалися методи теоретичного характеру, що дали можливість вивчити стан проблеми дослідження у наукових джерелах, зіставляти різні погляди, проаналізувати процес розвитку педагогічної майстерності викладачів загальноосвітніх дисциплін закладів професійної освіти як методичної системи. У роботі були використані методи аналізу та синтезу, систематизації, абстракції, узагальнення, метод моделювання, що уможливив побудувати структуру функціональних компонентів системи розвитку педагогічної майстерності викладачів, уточнити взаємозв\u27язок виділених компонентів.
Результати: у роботі розглянуто поняття «система», як структура, що в сукупності поєднує закономірно розташовані елементи, складники, згруповані за якоюсь спільною ознакою; виділено принципи функціонування і розвитку педагогічних систем, проаналізовано різновиди, структурні компоненти педагогічних систем; розглянуто проєктування системи розвитку педагогічної майстерності викладачів загальноосвітніх дисциплін, як певний різновид педагогічної системи. Охарактеризовано основні структурні компоненти спроєктованої системи (цільовий, концептуально-методологічний, суб’єктний, змістовий, технологічний та діагностувально-результативний); виділено функціональні компоненти системи розвитку педагогічної майстерності викладачів загальноосвітніх дисциплін у закладі професійної освіти; визначено місце запропонованої системи розвитку педагогічної майстерності викладачів загальноосвітніх дисциплін серед систем професійно-технічної освіти.
Висновки: спроєктована система розвитку педагогічної майстерності викладачів загальноосвітніх дисциплін у закладі професійної освіти, як певний різновид педагогічної системи у своєму складі об’єднує певні структурні компоненти (цільовий, концептуально-методологічний, суб’єктний, змістовий, технологічний, діагностувально-результативний та функціональні компоненти: проєктувальний, конструктивний, гностичний, прогностичний, організаційний, комунікативний, оцінювально-корекційний); загальна педагогічна система закладу професійної освіти включає систему професійного розвитку педагогічних працівників, яка у свою чергу, поєднує систему підвищення кваліфікації педагогічних працівників і систему розвитку педагогічної майстерності викладачів загальноосвітніх дисциплін закладу професійної освіти як підсистеми; перспективи подальшого наукового пошуку будуть присвячені обґрунтуванню цілей та проєктуванню змісту розвитку педагогічної майстерності викладачів загальноосвітніх дисциплін
ДИЗАЙН-МИСЛЕННЯ ДЛЯ РОЗВИТКУ КРЕАТИВНИХ ЗДІБНОСТЕЙ ТЕХНІКІВ-ЕЛЕКТРИКІВ У ФАХОВИХ КОЛЕДЖАХ
No full textRelevance it arises from the necessity to look for new ways and means of professional training of future specialists in the context of the renewal of the educational paradigm and the expansion of society\u27s technological capabilities. The article reveals the urgency of the research topic, analyses existing approaches to the interpretation of the term design thinking. In the course of the scientific research, it was found that in the context of applying effective ways to form the professional competence of electrical technicians, the design thinking technology deserves attention, the use of which is a powerful effective tool for developing innovative thinking of students, what is extremely important in an era of rapid change, innovation and increased mobility in all spheres of life in the modern world.
Aim: to determine the prospects for introducing design thinking technology to develop the creative abilities of future electrical engineers in vocational colleges.
Methods: analysis and synthesis – to determine the stage of problem progress under study and the peculiarities of applying design thinking technology for the improvement of future electrical engineers\u27 creative abilities; generalisation – to formulate conclusions and recommendations for the implementation of design thinking technology for the students\u27 development in vocational colleges; diagnostic (testing, conversation, interview) - to find out the development level of future electrical engineers\u27 design thinking; application of Pearson\u27s ꭓ2 (chi-square) consistency criterion for statistical analysis of the experimental study results.
Results: A system for developing design thinking in future electrical technicians within the framework of the course "Power Supply of Enterprises and Civil Engineering Structures" has been designed to increase the effectiveness of using a modern approach to designing innovative products and developing creative abilities. To develop this system, we identified and analysed the methodological principles that characterise the design thinking process. The highlighted stages of applying the design thinking method in the professional training of future electrical technicians are focused on solving a problem situation and getting out of it, the ability to generate ideas, change and improve their project based on the identified shortcomings, and develop skills in working with digital technologies.
Conclusion: design thinking is a tool that can be used to project the future and find innovative ways to solve complex problems. It is a technology that meets all the challenges of the times, improves the quality of professional training, and contributes to the formation of the professional competence of future electrical engineers in professional pre-higher education institutions.Актуальність обумовлена тим, що в умовах оновлення освітньої парадигми, розширення технологічних можливостей суспільства необхідно шукати нові шляхи і засоби професійної підготовки майбутніх фахівців. Виявлено актуальність досліджуваної теми, проведено аналіз існуючих підходів до трактування терміну дизайн-мислення. У перебігу наукового пошуку встановлено, що в контексті застосування дієвих способів формування фахової компетентності техніків-електриків заслуговує на увагу технологія дизайн-мислення, використання якої є потужним ефективним інструментом для розвитку інноваційного мислення здобувачів освіти, що надзвичайно важливо в епоху швидких змін, розвитку інновацій та зростання мобільності у всіх сферах життя сучасного світу.
Мета: виявлення перспективи впровадження технології дизайн-мислення для розвитку креативних здібностей майбутніх техніків-електриків у фахових коледжах.
Методи: аналіз та синтез – для визначення стану розробленості досліджуваної проблеми та особливостей застосування технології дизайн-мислення для розвитку креативних здібностей майбутніх техніків-електриків; узагальнення – для формулювання висновків і рекомендацій щодо впровадження технології дизайн-мислення для розвитку здобувачів освіти у фахових коледжах; діагностичні (тестування, бесіда, інтерв’ю) – для з’ясування рівня розвитку дизайн-мислення майбутніх техніків-електриків; застосування критерію узгодженості Пірсона ꭓ2 (хі-квадрат) для статистичного аналізу результатів експериментального дослідження.
Результати: представлена система формування дизайн-мислення у майбутніх техніків-електриків у рамках навчального курсу «Електропостачання підприємств та цивільних споруд», яка дозволить підвищити ефективність використання сучасного підходу до проєктування інноваційних продуктів та розвитку креативних здібностей; для розроблення цієї системи було виявлено та проаналізовано методологічні принципи, що характеризують процес «дизайн-мислення»; висвітлено етапи застосування методу дизайн-мислення професійній підготовці майбутніх техніків-електриків спрямовані на вирішення проблемної ситуації і виходу з неї, можливості генерувати ідеї, змінювати та покращувати свій проєкт з урахуванням виявлених недоліків, формувати навички роботи із цифровими технологіями.
Висновок: дизайн-мислення є інструментом, за допомогою якого можна проєктувати майбутнє та знаходити нестандартні способи вирішення складних завдань; це – технологія, що відповідає всім викликам часу, дає змогу підвищувати якість професійної підготовки фахівців, сприяє формуванню фахової компетентності майбутніх техніків-електриків у закладах фахової передвищої освіти
ЕКОЛОГІЧНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ СУДНОВОДІЇВ В УМОВАХ СТАЛОГО РОЗВИТКУ
No full textRelevance: Under current conditions, the problem of ship navigation gains particular relevance – the formation of ecological competence of ship operators in the context of sustainable development, the study of important aspects of the interaction of vessels and the surrounding environment, particularly their impact on water resources, water pollution, emissions of harmful substances, and other ecological aspects.
Objective: To determine the role of ecological competence of ship operators in the context of sustainable development.
Methods: Theoretical methods: analysis, synthesis, generalization of scientific works on the issue of ecological competence of future professionals in the field of ship navigation and official documents – to define the theoretical and methodological bases of the phenomenon; study and generalization of the existing problem status with the aim of choosing pedagogical tools – for the development of ecological competence of ship operators; comparison – to identify various approaches to solving the researched problem; modeling – to justify the structural elements of the model for the development of ecological competence of ship operators.
Results: Key characteristics of ecological competence and its components have been identified; ecological competence of ship operators is considered as a complex integrative characteristic of the personality, reflecting motives of ecological activity, possession of ecological knowledge and natural science bases, practical skills and abilities regarding environmental protection; the necessity of forming ecological competence in ship operators during their professional training has been substantiated, as it directly affects the conservation of the marine water state, protecting them from pollution. It is noted that under current conditions, when sustainable development has become one of the priority directions of global policy, the ecological competence of ship operators is a key factor in ensuring safe navigation, and ecological education in the maritime sector is an important tool for forming this competence in ship operators.
Conclusions: Education acts as a catalyst for the development of sustainable thinking and practices in the maritime sector, promoting ecological safety and sustainable development in this strategically important industry; as the maritime sector continues to develop, the results of the conducted research emphasize the important role of education in preparing future ship operators to navigate the ecological complexities of the global maritime industry and to contribute to sustainable development and effective communication.Актуальність: за сучасних умов особливої актуальності набуває проблема в сфері судноплавства – сформованості екологічної компетентності судноводіїв у контексті сталого розвитку, дослідження важливих аспектів взаємодії суден та навколишнього середовища, зокрема їх уплив на водні ресурси, забруднення водойм, викиди шкідливих речовин та інші екологічні аспекти.
Мета: визначити роль екологічної компетентності судноводіїв в умовах сталого розвитку.
Методи: теоретичні: аналіз, синтез, узагальнення наукових праць з проблеми екологічної компетентності майбутніх фахівців у сфері судноплавства й офіційних документів – для визначення теоретико-методологічних основ феномену; вивчення та узагальнення існуючого стану проблеми з метою вибору педагогічного інструментарію – для розвитку екологічної компетентності судноводіїв; порівняння – з метою визначення різноманітних підходів до розв’язання досліджуваної проблеми; моделювання – з метою обґрунтування структурних елементів моделі розвитку екологічної компетентності судноводіїв.
Результати: визначено ключові характеристики екологічної компетентності та її складові; розглянуто екологічну компетентність судноводіїв як складну інтегративну характеристику особистості, яка відображає мотиви екологічної діяльності, володіння екологічними знаннями і природно-науковими основами, практичні вміння та навички щодо охорони навколишнього середовища; обґрунтовано необхідність формування екологічної компетентності судноводіїв у процесі їхньої професійної підготовки, оскільки від цього безпосередньо залежить збереження стану морських вод, захист їх від забруднення. Зазначено, що у сучасних умовах, коли сталий розвиток став одним з пріоритетних напрямів світової політики, екологічна компетентність судноводіїв є ключовим фактором забезпечення безпечного мореплавання, а екологічна освіта в морській галузі є важливим інструментом для формування цієї компетентності судноводіїв.
Висновки: освіта виступає каталізатором для розвитку сталого мислення та практик у морському секторі, сприяючи забезпеченню екологічної безпеки та сталого розвитку в цій стратегічно важливій галузі; оскільки морський сектор продовжує розвиватися, результати проведеного дослідження підкреслюють важливу роль освіти у підготовці майбутніх судноводіїв, щоб вони могли орієнтуватися в екологічних складнощах глобальної морської індустрії, а також сприяти сталому розвитку та ефективній комунікації
СУЧАСНИЙ СТАН ПІДГОТОВКИ МЕХАНІКІВ АВТОМОБІЛЬНОГО ТРАНСПОРТУ В ЗАКЛАДАХ ПРОФЕСІЙНОЇ (ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ) ОСВІТИ
No full textThe relevance of this article is driven by the importance of professional training for automotive mechanics in the current environment, where the automotive industry is undergoing rapid and significant changes. The advancement of technological progress and the introduction of new technologies—such as electric vehicles, hybrid cars, and autonomous transportation systems—pose new challenges and set additional requirements for the training of specialists.
Objective: The study aims to analyze the current state and trends in the professional training of automotive mechanics within vocational (technical) education institutions.
Methods: Theoretical analysis of scientific literature, review of regulatory frameworks, and examination of curriculum planning documentation were conducted to assess the development level of this issue and to identify directions for further research. Comparison was used to explore different scientific approaches to addressing this issue, while analysis and synthesis were employed to elucidate trends in the professional training of automotive mechanics and to substantiate the formation of their professional competencies.
Results: The main issues in preparing future automotive mechanics have been identified at the levels of general pedagogy, psychology, and didactics. Core didactic and innovative aspects for forming the professional competence of future automotive mechanics are characterized.
Conclusions: The essence of automotive mechanics training is characterized as a multifaceted process encompassing technical education, personal development, and adaptation to new technologies and labor market demands. The purpose of this training is defined as the sustainable development of the automotive industry, enhancement of vehicle safety and operational efficiency, and support for the economic stability of enterprises. Current trends in the professional training of automotive mechanics are identified, including a focus on improving educational quality, developing competencies aligned with digital labor market demands, and preparing specialists capable of working with the latest production technologies. Key strategies for enhancing the competitiveness of graduates from vocational (technical) education institutions in the global labor market, and their readiness to meet the challenges of the modern automotive industry, are outlined. These include implementing international education standards, readiness to utilize modern equipment and software, development of soft skills, collaboration with businesses, and fostering continuous education and professional growth.Актуальність статті обумовлена тим, що професійна підготовка механіків автомобільного транспорту є надзвичайно важливою в сучасних умовах, коли автомобільна індустрія зазнає швидких і значних змін. Зростання технологічного прогресу, впровадження новітніх технологій (електромобілі, гібридні автомобілі, автономні транспортні засоби) створює нові виклики і вимоги до підготовки фахівців.
Мета: аналіз сучасного стану і тенденцій професійної підготовки механіків автомобільного транспорту в закладах професійної (професійно-технічної) освіти.
Методи: теоретичний аналіз наукових праць, вивчення вимог нормативно-правової бази, навчально-плануючої документації – для визначення рівня розробленості проблеми та напрямів подальших наукових досліджень; порівняння – для вивчення різних наукових підходів до вирішення проблеми; аналіз і синтез – для з’ясування тенденцій розвитку професійної підготовки механіків автомобільного транспорту та обґрунтування змісту формування їх професійної компетентності.
Результат: визначено основні проблеми підготовки майбутніх механіків автотранспортної галузі на рівні загальних положень педагогіки, психології та дидактики; схарактеризовано основні дидактичні та інноваційні аспекти формування професійної компетентності майбутніх механіків автомобільного транспорту.
Висновки: охарактеризовано сутність професійної підготовки механіків автомобільного транспорту (багатогранний процес, що передбачає навчання технічним аспектам, розвиток особистісних якостей, адаптацію до нових технологій і вимог ринку праці); визначено його призначення (сталий розвиток автомобільної індустрії, підвищення безпеки й ефективності експлуатації транспортних засобів, сприяння економічній стабільності підприємств); виявлено сучасні тенденції професійної підготовки механіків автомобільного транспорту (орієнтація на підвищення якості освіти, розвиток затребуваних цифровими ринком праці компетентностей, підготовка фахівців, здатних працювати з новітніми виробничими технологіями); виявлено основні шляхи підвищення конкурентності випускників закладів професійної (професійно-технічної) освіти на глобальному ринку праці та їх готовності до викликів сучасної індустрії автомобільного транспорту (впровадження міжнародних стандартів освіти, готовність до використання сучасного. обладнання та програмного забезпечення, розвиток м’яких навичок, співпраця з бізнесом, здатність до безперервної освіти і професійного розвитку)
ЕКООРІЄНТОВАНІ ОСВІТНІ ПРАКТИКИ У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ ФАХІВЦІВ ГАЛУЗІ ГОСТИННОСТІ У ПРОВІДНИХ ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇНАХ
No full textRelevance. The relevance of the research is determined by the orientation of the modern hospitality industry towards sustainable development and its significant impact on the environment due to excessive consumption of resources, waste production, and CO2 emissions. This determines several important trends: in EU countries, consumers increasingly choose environmentally friendly products and services; in leading European countries, the training of hospitality industry specialists includes eco-oriented educational practices on energy conservation, waste management, and resource provision; environmental education enables future specialists to understand this impact and master methods of environmentalization; the environmental competence and culture of hospitality industry specialists determine the competitiveness of their enterprises; the introduction of eco-oriented practices promotes innovations in the hospitality industry, improves the quality of services, and reduces energy and material costs; the European experience of training hospitality industry specialists is open to the Ukrainian system of vocational (vocational-technical) education and requires thorough study.
The aim is to analyze the experience of leading European countries regarding the use of eco-oriented educational practices in the professional training of hospitality industry specialists and to develop relevant recommendations for vocational (vocational-technical) education institutions in Ukraine that train specialists for this industry.
The methods include analysis and synthesis methods for outlining the conceptual basis of the research, a search method for formulating general conclusions, and a prognostic method for substantiating ways to use innovative ideas from the experience of leading European countries in the professional training of hospitality industry specialists in Ukraine.
The results show that eco-oriented professional training in leading European countries aims at achieving sustainable development goals and enhancing the competitiveness of hospitality industry specialists in the international labor market; the use of eco-oriented practices, exemplified by leading European countries (Denmark, Norway, the United Kingdom, Spain), demonstrates the advantages of integrating eco-oriented skills into educational programs for training hospitality industry specialists, indicating their compliance with global environmental standards and leadership in sustainable development.
The conclusions, based on the analysis of the experience of training hospitality industry specialists in leading European countries (Denmark, Norway, Spain, the United Kingdom), provide recommendations for improving the professional training of these specialists in Ukraine by introducing European eco-oriented educational practices (integration of environmental management principles such as "Green Key", "Eco-Lighthouse"; inclusion of practice-oriented modules on energy conservation, waste management, and resource provision into educational programs; establishment of unified standards for eco-oriented practices; support for innovation; response to consumer demand for sustainable development strategies; monitoring and evaluation of eco-oriented professional programs).Актуальність дослідження визначається орієнтацією сучасної галузі гостинності (hospitality industry) на сталий розвиток та її значним упливом на навколишнє середовище через надмірне споживання ресурсів, виробництво відходів і викиди CO2, що визначає низку важливих тенденцій: у країнах ЄС споживачі все більше обирають екологічно чисті продукти і послуги; у провідних європейських країнах підготовка фахівців галузі гостинності охоплює екоорієнтовані освітні практики з енергозбереження, управління відходами та ресурсозабезпечення; екологічна освіта дає змогу майбутнім фахівцям усвідомити цей уплив і опанувати методи екологізації; екологічна компетентність і культура фахівців галузі гостинності визначає конкурентоспроможність їхніх підприємств; упровадження екоорієнтованих практик сприяє інноваціям у галузі гостинності, покращує якість послуг, зменшує витрати на енергію та матеріали; європейський досвід підготовки фахівців галузі гостинності є відкритим для української системи професійної (професійно-технічної)освіти і потребує ґрунтовного вивчення.
Мета: проаналізувати досвід провідних європейських країн щодо використання екоорієнтованих освітніх практик у професійній підготовці фахівців галузі гостинності та сформувати відповідні рекомендації для закладів професійної (професійно-технічної) освіти України, які здійснюють підготовку фахівців для цієї галузі.
Методи: методи аналізу та синтезу – для окреслення концептуальної основи дослідження, пошуковий метод – для формулювання загальних висновків та прогностичний метод – для обґрунтування шляхів використання інноваційних ідей досвіду провідних європейських країн в професійній підготовці фахівців галузі гостинності в Україні.
Результати: екоорієнтована професійна підготовка у провідних європейських країнах спрямована на досягнення цілей сталого розвитку і підвищення конкурентоспроможності фахівців галузі гостинності на міжнародному ринку праці; використання екоорієнтованих практик на прикладі провідних європейських країн (Данія, Норвегія, Велика Британія, Іспанія) демонструє переваги інтеграції екоорієнтованих умінь і навичок в освітні програми підготовки фахівців галузі гостинності, свідчить про їхню відповідність світовим екологічним стандартам та лідерство в галузі сталого розвитку.
Висновки: на основі аналізу досвіду підготовки фахівців галузі гостинності у провідних європейських країнах (Данія, Норвегія, Іспанія, Велика Британія) розроблено рекомендації для покращення професійної підготовки цих фахівців в Україні через упровадження європейських екоорієнтованих освітніх практик (інтеграція принципів екологічного менеджменту «Green Key», «Eco-Lighthouse»; включення до освітніх програм практико-орієнтованих модулів із енергозбереження, управління відходами та ресурсозабезпечення; встановлення єдиних стандартів екоорієнтованих практик; підтримка інновацій; реагування на попит споживачів щодо стратегій сталого розвитку; моніторинг і оцінювання екоорієнтованих професійних програм)
ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ДИСЕРТАЦІЙНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ З ПРОБЛЕМ ПІДГОТОВКИ МОЛОДІ ДО ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
No full textThe relevance of this article is determined by the need to prepare students for the post-war economic recovery of Ukraine through the development of their entrepreneurial competence and the importance of cultivating young people’s readiness and capability for a conscious choice of entrepreneurship as a trajectory in their educational and professional journey. This requires extensive scientific research into the theoretical and applied aspects of this pressing educational and socio-economic issue.
Objective: The study aims to quantify the body and dynamics of the flow of psychological-pedagogical dissertation research on preparing youth for entrepreneurial activities carried out in independent Ukraine; to identify specializations and a range of pressing issues insufficiently addressed in dissertation research in this area; and to highlight the contributions of scholars at the National Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine to the scientific and methodological support for the modernization and development of education in this field.
Methods: Quantitative and qualitative analysis was used to assess the body and dynamics of dissertation research focused on preparing youth for entrepreneurial activity.
Results: The study has identified a collection of dissertation research on preparing youth for entrepreneurial activity and analyzed it based on criteria including "scientific field," "specialization," and "academic degree." Additionally, the study outlines the contributions of researchers at institutions within the National Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine towards solving this issue. It identifies specializations within the fields of "Pedagogical Sciences" and "Psychological Sciences" as pertinent and promising for dissertation research on this topic, particularly relevant under martial law and for the post-war recovery of Ukraine.
Conclusions: The analysis of dissertation research on the preparation of youth for entrepreneurial activity indicates a quantitative predominance of dissertations in the educational field, specifically within "Pedagogy." Despite Ukraine’s economic needs for post-war recovery and the trends in educational development, the number of completed dissertations on the use of information and communication technologies for preparing youth for entrepreneurial activities, the integration of this preparation within inclusive education, and consulting on youth entrepreneurship remains insufficient. Furthermore, there is limited coverage of relevant international experiences.Актуальність статті зумовлена: необхідністю підготовки здобувачів освіти до повоєнного відновлення економіки України через формування в них підприємницької компетентності; важливістю формування в молоді готовності і здатності до усвідомленого вибору підприємництва як напряму реалізації освітньо-професійної траєкторії, що потребує проведення комплексу наукових досліджень теоретичних і прикладних аспектів цієї актуальної освітньої і соціально-економічної проблеми.
Мета: квантифікація масиву та динаміки потоку психолого-педагогічних дисертаційних досліджень з проблем підготовки учнівської молоді до підприємницької діяльності, виконаних у незалежній Україні; виявлення спеціальностей та сукупності актуальних проблем, за якими недостатньо висвітлено зазначену проблему у дисертаційних роботах; висвітлення внеску наукових працівників НАПН України щодо науково-методичного забезпечення модернізації та розвитку освіти за цим напрямом.
Методи: кількісний та якісний аналіз масиву та динаміки потоку дисертаційних досліджень з проблем підготовки учнівської молоді до підприємницької діяльності.
Результати: визначено масив дисертаційних досліджень стосовно підготовки учнівської молоді до підприємницької діяльності; здійснено його аналіз за параметрами «галузь науки», «спеціальність», «науковий ступінь»; висвітлено внесок наукових працівників установ НАПН України щодо розв’язання цієї проблеми; виявлено спеціальності галузей знань «Педагогічні науки» та «Психологічні науки», що є актуальними та перспективними для дисертаційних досліджень із зазначеної проблематики в умовах воєнного стану та для повоєнного відновлення України.
Висновки: аналіз масиву дисертаційних досліджень з проблем підготовки учнівської молоді до підприємницької діяльності свідчить про кількісну перевагу дисертаційних досліджень за спеціальностями освітньої галузі «Педагогіка»; всупереч актуальним потребам економіки України щодо повоєнного відновлення економіки та тенденціям розвитку освітнього простору недостатньою є кількість захищених робіт стосовно використання інформаційно-комунікативних технологій при підготовці учнівської молоді до підприємницької діяльності, здійснення такої підготовки в рамках інклюзивної освіти, консультування з молодіжного підприємництва; недостатньо висвітлено релевантний зарубіжний досвід
ІННОВАЦІЙНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ВИКЛАДАЧІВ ЯК ІНСТРУМЕНТ МОДЕРНІЗАЦІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ
No full textThe relevance of this article is dictated by the need to develop the innovative competencies of vocational education instructors, considering the dynamic changes in the labor market as well as processes of globalization and digitalization, which actively influence the transformation of the educational system. Modern employers require from professionals not only the presence of professional knowledge but also the ability to adapt to new production conditions, to think critically, and to solve complex tasks. Consequently, vocational education must modernize in response to contemporary challenges, and instructors must be prepared for innovative professional activity to integrate cutting-edge technologies into the educational process.
The aim of this article is to identify and substantiate the key components of the innovative competency of vocational education instructors and contemporary approaches to its development in the context of labor market requirements and technological changes in economic sectors.
Research methods: analysis of scientific sources, legislative and regulatory documents, empirical data to determine the extent of research problem development; surveys for gathering quantitative data on the state of development of the instructors\u27 innovative competencies; semi-structured interviews to identify barriers hindering the integration of new technologies into the educational process; observation for the objective evaluation of instructors\u27 use of innovative approaches in their work; and synthesis and systematization to formulate conclusions, recommendations, and perspectives for further research.
Results: The main components of the innovative competency of vocational education instructors have been identified; traditional and modern approaches to the development of innovative competencies have been substantiated; organizational, psychological, and technological barriers that limit the development of innovative competencies have been identified; modern forms of professional development for vocational education instructors that foster innovative competency have been substantiated; the role of digital technologies in stimulating innovative competency has been revealed; recommendations for enhancing the level of innovative competency of vocational education instructors have been formulated.
Conclusions: The study has determined that the innovative competency of vocational education instructors is a key factor in modernizing the educational process and ensuring its alignment with the contemporary labor market demands. The key components of the instructors\u27 innovative competency include professional knowledge and skills, creative thinking, research skills, skills in pedagogical innovation, communication skills, teamwork and collaboration skills, and adaptability and flexibility. The development of instructors\u27 innovative competency is based on traditional (classical, informational-reproductive) and modern (competency-based, problem-oriented learning, constructivist, project-based, acmeological, interactive, inclusive, digital) approaches. Modern forms of professional development for vocational education instructors that develop innovative competency include short-term courses and trainings; online courses and webinars; coaching and mentorship; participation in international projects; self-development and self-education; internships, etc.
Survey results confirmed the importance of developing digital skills and the ability of instructors to integrate new technologies into the educational process. However, the main obstacles to effective innovation implementation were found to be certain objective and subjective barriers, including insufficient technical support and limited resources, fear of change, and low motivation for professional development. This highlights the need for a comprehensive approach to developing instructors\u27 innovative competency, which includes targeted professional development programs, their support, and stimulation of innovative activity.Актуальність статті зумовлюється необхідністю розвитку інноваційної компетентності викладачів закладів професійної освіти з урахуванням динамічних змін на ринку праці, а також процесів глобалізації та цифровізації, що активно впливають на трансформацію освітньої системи. Сучасні роботодавці потребують від фахівців не лише наявності професійних знань, але й здатності адаптуватися до нових виробничих умов, критично мислити та вирішувати комплексні завдання. У зв’язку з цим професійна освіта має модернізуватися відповідно до сучасних викликів, а викладачі – бути готовими до інноваційної професійної діяльності для інтеграції новітніх технологій у освітній процес.
Метою статті є визначення та обґрунтування основних складників інноваційної компетентності викладачів закладів професійної освіти й сучасних підходів до її розвитку в контексті вимог ринку праці та технологічних змін у галузях економіки.
Методи дослідження: вивчення наукових джерел, законодавчих, нормативно-правових документів, емпіричних даних – для з’ясування ступеня розробленості проблеми дослідження; анкетування – для збору кількісних даних про стан розвитку інноваційної компетентності викладачів закладів професійної освіти; напівструктуровані інтерв’ю – для виявлення бар’єрів, що перешкоджають інтеграції новітніх технологій у освітній процес; спостереження – для об\u27єктивного оцінювання використання викладачами інноваційних підходів у своїй роботі; узагальнення та систематизація – для формулювання висновків, рекомендацій і перспектив подальших досліджень.
Результати: визначено основні складники інноваційної компетентності викладачів закладів професійної освіти; обґрунтовано традиційні і сучасні підходи до розвитку інноваційної компетентності; виявлено організаційні, психологічні й технологічні бар’єри, що обмежують розвиток інноваційної компетентності; обґрунтовано сучасні форми підвищення кваліфікації викладачів закладів професійної освіти; розкрито роль цифрових технологій у стимулюванні інноваційної компетентності; сформульовано рекомендації для підвищення рівня інноваційної компетентності викладачів закладів професійної освіти.
Висновки: у ході дослідження з’ясовано, що інноваційна компетентність викладачів закладів професійної освіти є ключовим чинником модернізації освітнього процесу та забезпечення його відповідності сучасним вимогам ринку праці. До основних складників інноваційної компетентності викладачів закладів професійної освіти віднесено: професійні знання та вміння, креативне мислення, дослідницькі навички, навички педагогічної інноватики, комунікативні навички, навички співпраці та командної роботи, навички адаптивності та гнучкості тощо. Розвиток інноваційної компетентності викладачів базується на положеннях традиційних (класичний, інформаційно-репродуктивний) і сучасних (компетентнісний, проблемно-орієнованого навчання, конструктивістський, проєктний, акмеологічний, інтерактивний, інклюзивний, цифровий) підходів. До сучасних форм підвищення кваліфікації викладачів закладів професійної освіти, що розвивають інноваційну компетентність належать: короткострокові курси і тренінги; онлайн курси та вебінари; коучинг та наставництво; участь у міжнародних проєктах; саморозвиток та самоосвіта; стажування тощо.
Результати анкетування підтвердили важливість розвитку цифрових навичок і здатності викладачів закладів професійної освіти до інтеграції новітніх технологій у освітній процес. Однак, основними перешкодами на шляху до ефективного впровадження інновацій виявилися певні об’єктивні і суб’єктивні бар’єри, зокрема, недостатня технічна підтримка та обмеженість ресурсів, страх перед змінами та низька мотивація до професійного розвитку. Це свідчить про потребу комплексного підходу до розвитку інноваційної компетентності викладачів, що охоплює цільові програми підвищення кваліфікації, їх підтримку і стимулювання інноваційної діяльності