Слово і Час
Not a member yet
1009 research outputs found
Sort by
Оприявнюючи незриме, проговорюючи невимовне: категорія травми в об’єктиві сучасних досліджень
Get PDFThe paper analyzes the problem of representation, the literary and cultural contexts of the category of trauma as one of the central ones in contemporary literary anthropology. The focus is on question about the role of the witness and the function of testimony in the process of researching trauma. The author analyzes the works of the scholars who represent trauma studies as an autonomous direction, based on the results of psychoanalytic researches.У статті проаналізовано проблему репрезентації, літературний і культурний контексти травми як однієї з центральних категорій у сучасній літературній антропології. Зосереджено увагу на питаннях про роль свідка та функцію свідчення у процесі дослідження травми. До аналізу залучено праці дослідників, які репрезентують студії травми як автономний розділ сучасної гуманітаристики, заснований на результатах психоаналітичних спостережень
“Читати українську історію треба з бромом”: Винниченків образ української революції
Get PDFhis essay considers the image of Ukrainian Revolution based on Volodymyr Vynnychenko’s personal “Diary”, his comedy “Miss Mara” (1917), the play “Between Two Powers” (1918), the novel “To the Other Side” (1919) and the three-volume essay “Rebirth of a Nation” (1920). The researcher focuses on three major issues: the correlation between Vynnychenko’s activities as a leader of the Ukrainian Revolution and those of a writer who produces images of that revolution; the conflict between the nationalist and the Bolshevik agendas in Vynnychenko’s worldview and his works; the time distance between writing and publication of Vynnychenko’s works and their reception and interpretation by his contemporaries and today’s readers.
The author emphasizes a need to discuss ideological and aesthetical aspects of imaging the Ukrainian Revolution and to answer the following questions: What types of historical, philosophical and aesthetical narrations about the Ukrainian Revolution did Vynnychenko create? Could these narrations be considered as attempts of justifying the actions of a leading participant of the revolution? And how did the narrations influence common understanding of the revolutionary events? Ultimately, the researcher showed that details of Vynnychenko’s imagery had found their way into the canon of Ukrainian Revolution representations.У статті проаналізовано образ української революції, створений Володимиром Винниченком у його персональному “Щоденнику”, комедії “Панна Мара” (1917), драмі “Між двох сил”, повісті “На той бік” (1919) і тритомному есеї “Відродження нації” (1920). Авторка розглядає три важливі теми: кореляція Винниченкової діяльності як лідера української революції та письменника, котрий створив її образ; конфлікт між національними і більшовицькими ідеями у Винниченковому світогляді та його творах; часова різниця між написанням і публікацією творів та їх рецепцією Винниченковими й нашими сучасниками.
Авторка розмірковує над ідеологічними та естетичними аспектами створення образу української революції, відповідаючи на запитання: які типи історичних, філософських та художніх нарацій про українську революцію створив Винниченко? Чи можна ці нарації розглядати як Винниченкову спробу виправдати власну діяльність провідного учасника української революції? Як нарації вплинули на колективне розуміння революційних подій? Підсумовуючи, авторка з’ясує, як деталі образу революції, створеного Винниченком, відображаються в канонічній репрезентації української революції
Етноментальні константи портрета поліщука в художньому просторі роману Володимира Лиса “Століття Якова”
Get PDFThe paper characterizes literary images of Polissya Inhabitants in the novel “Century of Jacob” by Volodymyr Lys. Special attention has been paid to typical features of ethnic mentality as they are reflected in the main character of the novel.У статті досліджено літературний образ представника етнографічної групи “поліщуків” у романі Володимира Лиса “Століття Якова”. Основну увагу зосереджено на аналізі типових етноментальних рис характеру головного героя твору, який уособлює поліський тип
Ісіченко Ігор, архієпископ. Конотаційна перспектива євангельського тексту в пасійних проповідях Антонія Радивиловського
No full textThe passion sermons are a subject field of Antoniy Radyvylovskyi’s homiletical search. Mottos (biblical phrases) define their receptive paradigm. Citations from the Bible, biblical images and allusions to the Holy Scripture richly saturated the sermons. Due to this fact the Biblical text becomes actualized in the mind of the recipient as the whole. A prophetic key is attached to this whole: the mystery of Calvary as a Creator’s response to the fatal guilt of our forefathers. There is an expansion carried out in the connotative fields relevant to the topic. The Gospel story is complemented with soteriological senses.Пасійні проповіді – прикметне поле гомілетичного пошуку Антонія Радивиловського. Їх рецептивну парадигму визначає мотто – біблійний вислів. Проповіді щедро насичені цитатами з Біблії, біблійними образами й алюзіями до Святого Письма. Завдяки цьому біблійний текст актуалізується у свідомості реципієнта як цілість. До цієї цілості дається профетичний ключ – таємниця Голгофи як відповідь Творця на фатальну провину праотців. Здійснюється експансія в дотичні до теми конотативні поля. Євангельський сюжет доповнюють сотеріологічні сенси
Довкола Григорія Квітки-Основ’яненка: твори українських прозаїків 30-х – початку 40-х років ХІХ ст.
No full textThe paper considers several short works of prose writers, whose creative work (beside by H. Kvitka-Osnovyanenko’s one) formed the early stage of prose development in new Ukrainian literature. Most of these works are little known (M. Venger, Kh. Kupriyenko, M. Kostomarov) or practically unknown (P. Dovhonosenko, two stories by S. Karpenko). The researcher points out the traits that were distinguishing in comparison with H. Kvitka-Osnovyanenko’s works and furthered the diversity of themes and styles in the prose of those times.У статті розглянуто набуток кількох прозаїків, творчість яких – поряд із доробком Г. Квітки-Основ’яненка – становила ранній етап розвитку прози в новій українській літературі. Ідеться переважно про твори маловідомі (М. Венгер, Х. Купрієнко, М. Костомаров) чи досі практично невідомі (П. Довгоносенко, дві повісті С. Карпенка); увиразнено риси, які різнили їх від творчості Г. Квітки-Основ’яненка та сприяли формуванню тематичного і стильового розмаїття прози того часу
Інтимна лірика Лесі Українки та Олександра Олеся крізь співмірність приватного досвіду і художньої реконструкції
Get PDFLove lyric poetry by Lesya Ukrainka and Oleksandr Oles has been described in comparison. It allowed revealing some male and female principles in forms of perception and corresponding differences concerning poetical gift. Lesya Ukrainka was inclined to express personal experience over mythological universals ‘remelting’ her inner fire and common human ethos in poetical images. Oles had a different way of generalization. He considered his personal romantic experience the cornerstone for understanding the scope of human soul. The human designation according to Oles’ poetical view is not suffering but delight in existence. Thus searching happiness becomes an essence and vocation of the poet.У порівняльному контексті розглядається інтимна лірика чільних поетів раннього українського модернізму. Актуалізовано жіноче й чоловіче начало у формах сприйняття та реакції на світ, а отже, відмінностей та суперечностей, явлених творчим обдарованням. Леся Українка тяжіє до концептуалізації особистого досвіду посередництвом міфологічних універсалій, “перетоплюючи” в художніх образах пал свого великого серця й етос загальнолюдського обширу. Універсалізм Олеся іншого ґатунку: його особистий любовний досвід – наріжний камінь світоосягу людини, призначення якої не у стражданні, а в насолоді буттям. Відтак саме пошук щастя стає суттю й покликанням митця
Пасинок Росії. Максиміліан Волошин у силовому полі катастроф початку ХХ ст.
Get PDFThe article offers a new sight which interprets creativity of Maksimilian Voloshin in the light of his reactions to the key events of the early 20th century. His perception of the cultural and political life of Europe is connected with his ideological reference points of a poet, an artist, and a critic, as well as with his fidelity to European humanistic values, and self-perception specifics. By positioning himself as a ‘European’ and a ‘stepson of Russia’ Voloshin made a comprehensive assessment of the disasters striking the mankind — from the First World War to the Russian Revolution of 1917 with its further terror, hunger, seizure of territories. In his poetry and journalistic essays he offered an original concept of Russian history and presented provocative and debatable point of view on civilization development in whole.У статті запропоновано трактування постаті М. Волошина у світлі його реакцій на визначальні історичні події початку ХХ ст. Рецепція ним культурного і суспільно-політичного життя Європи й Росії пов’язана зі світоглядними орієнтирами поета, художника, критика, з його відданістю гуманістичним європейським цінностям, а також зі специфікою саморецепції. Позиціонуючи себе як “європеєць” та “пасинок Росії”, М. Волошин дав широку й вичерпну оцінку катастрофам, які спіткали людство – від Першої світової війни до російського перевороту 1917 р. з його подальшим терором, голодом, захопленням територій. У публіцистичних статтях та поезії він висунув оригінальну концепцію російської історії, виклав провокативно-дискусійний погляд на цивілізаційні процеси
Поезія Бориса Нечерди: невписуваність у літературний канон
Get PDFThe essay considers works of the Odesa poet Borys Necherda (1939–1998), who was one of the most original masters from the generation of Sixtiers. Folk sources as well as urbanistic motifs and cultural exotics were present in his works. The author managed to hold his ground in the contemporary literature, despite choking conditions of social stagnation. He used numerous masks to hide his own identity and not to become a poet loyal to authorities. However, only in his collection “The Last Book” (1998) the ultimate confessional manner of the poet found its proper way. Unfortunately, B. Necherda’s legacy, despite high ratings of the critics, was not included in the literary canon of the 20th century.У статті розглядається доробок одеського поета Б. Нечерди (1939–1998), одного з найбільш оригінальних майстрів із покоління шістдесятників. У його творчості проявилися й фольклорні джерела, й урбаністичні мотиви, і культурна екзотика. Автор зумів утриматись у літературі свого часу, незважаючи на задушливі умови суспільної стагнації. Він обирав численні маски, аби приховати власну ідентичність і не стати лояльним провладним поетом. Проте у збірці “Остання книга” (1998) гранична сповідальність поета розкрилася на повну силу. На жаль, творчість Б. Нечерди, незважаючи на високі оцінки критиків, не увійшла до літературного канону ХХ століття
Апокрифічні конотації різдвяного сюжету
Get PDFThe paper deals with Apocrypha concerning the Christmas story. The analysis of apocryphal texts indicates that authors kept compliance with the main storyline, as it was recorded in the canonical Gospels. However there are many details and variations in Apocrypha that modify canonical texts with historical and national features. The author points out distinctive characteristics of the Christmas story in its Ukrainian interpretation.У статті розглядаються апокрифи, у яких оброблено різдвяний сюжет. Аналіз апокрифічних текстів засвідчує дотримання авторами основної сюжетної лінії, зафіксованої в канонічних Євангеліях. Однак апокрифи додають чимало деталей та варіацій, що доповнюють канонічний текст історичними та національними рисами. Указано на особливості української трансляції різдвяного сюжету
Перша державно-літературна декларація Руси-України: до 980-ліття написання “Слова про Закон і Благодать” Іларіона
Get PDFThe paper considers the issue of creating the declaration and sermon of Ukrainian Middle Ages epoch “Sermon on Law and Grace” by Ilarion. Based on analysis of the chronicle’s records it is stated that the most credible date of writing this work is 1037. Attention has been paid to main ideas of the work, especially its European orientation and Ilarion’s opinions in the fields of philosophy and social thinking. The work is determined to be the first political, literary and cultural declaration of Kyivan Rus state.У статті проаналізовано проблему постання декларації-проповіді доби українського Середньовіччя “Слова про Закон і Благодать” Іларіона. На основі аналізу літописних статей доведено, що найімовірнішою датою написання твору є 1037 рік. Акцентовано увагу на головних ідеях твору, зокрема його європейській спрямованості, відкриттях Іларіона в галузях філософії та суспільного мислення. Визначено статус твору як першої політичної та літературно-культурної декларації Києворуської держави