Український радіологічний та онкологічний журнал
Український радіологічний та онкологічний журналNot a member yet
213 research outputs found
Sort by
Сучасний стан проблем наслідків постковідного синдрому
Get PDFBackground. The World Health Organization (WHO) has confirmed the outbreak of covid infection and defined it as a global pandemic. Recently, complications have been increasingly reported in patients who have had COVID-19. At the same time, clinical symptoms of the long-term course of this disease overlap, differing from acute manifestations of the infection, and may persist in recovered patients for several weeks, months or years, adding a number of other problems. Therefore, the importance of a thorough study of the post-COVID-19 syndrome as a modern phenomenon has increased. And this syndrome requires proper research to improve the efficiency of its prevention and treatment.
Purpose. To evaluate the current state of the problem of post-COVID-19 syndrome, in particular in cancer patients.
Materials and methods. A literature review was performed based on the array of digital publications found in the world databases PubMed, Scopus and Web of Science Core Collection for 2020–2023. The sources were systematized in separate groups, i.e., issues related to post-Covid, in particular, the mechanisms and pathogenesis of its development; treatment features, including cancer patients; long-term consequences in recovered patients, etc.
Results and discussion. The terminology on the subject of the study has been analyzed: post-COVID, post-COVID syndrome, PASC, long-COVID, acute COVID, chronic COVID, etc. The views regarding the pathogenesis of post-COVID syndrome and its main symptoms were systematized. It is determined that in the field of oncology, research is conducted in certain fields and the risk of progression and occurrence of cancer in the post-COVID period is evaluated; the efficiency of the process of cancer care organization in the post-COVID period and the level of complications and mortality of cancer patients who have suffered from COVID-19. The pandemic has also led to multiple changes in the field of radiological diagnosis of the consequences of cancer patients with COVID. Evaluating the impact of the pandemic on the outcomes and adaptation of radiotherapy and chemotherapy, it was determined that delays in the provision of timely care and changes in treatment regimens will affect long-term survival of cancer patients.
Conclusion. Assessing the current state of the problem of post-COVID syndrome, most researchers believe that cancer progression during delay in cancer care will negatively affect the long-term survival of cancer patients, and coincidence of cancer-related symptoms and symptoms of long-term COVID is another major challenge for oncologists in the future.Актуальність. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) підтвердила спалах ковідної інфекції і визначила її як глобальну пандемію. Останнім часом у пацієнтів, які перехворіли на COVID-19, дедалі частіше відмічаються ускладнення, при цьому клінічні симптоми тривалого перебігу цього захворювання перекриваються, відрізняючись від гострих проявів інфекції, і можуть зберігатися в пацієнтів, які одужали, впродовж кількох тижнів, місяців або років, додаючи масу інших проблем. Саме тому зросла актуальність питань досконалого вивчення пост-COVID-19-синдрому як феномену сучасності, який потребує свого пізнання для підвищення ефективності його профілактики та лікування.
Мета роботи. Оцінити сучасний стан проблеми пост-COVID-19-синдрому, зокрема в онкологічних хворих.
Матеріали та методи. Проведено огляд літератури, який базується на масиві цифрових публікацій, що знайдено у світових ресурсах PubMed, Scopus та Web of Science Core Collection за 2020–2023 рр. Систематизацію джерел проводили за окремими напрямками, тобто з питань стосовно пост-Covid, зокрема механізмів та патогенезу його розвитку; особливостей лікування, у тому числі онкологічних хворих; віддалених наслідків у пацієнтів, які перехворіли та ін.
Результати та їх обговорення. Проаналізовано термінологію за предметом дослідження «постковід» (post-COVID), «постковідний синдром» (post-COVID syndrome, PASC), «тривалий COVID» (long-COVID), «гострий COVID» (acute COVID), «хронічний COVID» (chronic COVID) та ін. Проведено систематизацію поглядів на патогенез постковідного синдрому та його головні симптоми. Визначено, що у сфері онкології дослідження проводять у деяких напрямках та оцінюють ризик прогресування та виникнення онкологічних захворювань у постковідний термін; ефективність процесу організації онкологічної допомоги у постковідний період та рівень ускладнень та смертності онкологічних пацієнтів, які перехворіли на COVID-19. Пандемія призвела багатовпливові зміни й у сфері радіологічної діагностики наслідків у онкологічних пацієнтів, які перехворіли на COVID. Оцінуючи вплив пандемії на результати та адаптацію променевої та хіміотерапії визначено, що затримка у наданні своєчасної допомоги та зміна схем терапії вплине на довгострокове виживання онкохворих.
Висновки. Оцінюючи сучасний стан проблеми постковідного синдрому, більшість дослідників вважають, що прогресування раку під час затримки онкологічної допомоги негативно вплине на довгострокове виживання онкохворих, а збіг симптомів, пов’язаних з онкологічним захворюванням та симптомів тривалого COVID, є ще однією з основних проблем майбутнього, з якою доведеться справлятися онкологам
Особливості використання КТ та МРТ при плануванні променевої терапії у хворих на плоскоклітинний рак голови та шиї
Get PDFBackground. Squamous cell carcinoma of the head and neck (SCCHN) holds a significant position in global oncology. The quality of radiotherapy greatly depends on the accuracy of diagnostic procedures and radiation dosing, as even a minor increase in radiation volume can significantly raise the risk of radiation toxicity. Modern visualization methods and dose calculation algorithms are key in ensuring treatment effectiveness and reducing side effects, thereby improving patients’ quality of life. Purpose. To enhance the effectiveness of radiotherapy for SCCHN through the optimization of topometric preparation using modern visualization methods. Materials and Methods. The study was conducted at the State of Organization «Grigoriev Institute for Medical Radiology and Oncology of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine», from January 2020 to October 2022. The study group comprised 41 cases where radiotherapy planning was performed using both CT and MRI. The comparison group included 64 cases using only CT. Radiation planning was carried out on TPS Eclipse, and irradiation was performed on a Clinac 600C linear accelerator in a classical fractionation mode with a daily dose of 2 Gy to a total dose of 66–70 Gy. Results. The clinical effectiveness of radiotherapy was not dependent on the method of planning, and a reduction in radiation volume by 11% using MRI did not affect the outcomes. It was noted that the development of grade III radiation dermatitis in patients with stage III–IV SCCHN was 2.4 times higher when using only CT compared to using both CT and MRI, which is thought to be due to a larger radiation volume. Grade III radiation mucositis was observed 2.25 times more frequently in the comparison group than in the study group. In patients with stage I–II SCCHN, there was no significant difference in effectiveness and toxicity, hence the use of MRI at these stages is not justified. Conclusions. It is necessary to use MRI with CT for planning radiotherapy in patients with stage III–IV SCCHN. This reduces the risk of grade III radiation dermatitis and mucositis compared to using only CT. For planning radiotherapy in patients with stage I–II disease, the use of CT alone is sufficient.Актуальність. Захворюваність на плоскоклітинний рак голови та шиї (ПРГШ) займає значне місце у світовій онкології. Якість променевої терапії значно залежить від точності діагностичних процедур і дозування опромінення, оскільки навіть невелике збільшення обсягу опромінення може значно підвищити ризик променевої токсичності. Сучасні методи візуалізації та алгоритми розрахунку дози є ключовими у забезпеченні ефективності лікування та зниженні побічних ефектів, що сприяє покращенню якості життя пацієнтів. Мета роботи. Підвищити ефективність променевої терапії ПРГШ шляхом оптимізації топометричної підготовки з використанням сучасних методів візуалізації. Матеріали та методи. Дослідження проведено на базі Державної установи «Інститут медичної радіології та онкології ім. С.П. Григор’єва Національної академії медичних наук України» в період з 01.2020 р. по 10.2022 р. Досліджувана група – 41 випадок, де планування ПТ проводилось за допомогою КТ та МРТ. Група порівняння – 64 випадки, де використовували лише КТ. Планування опромінення здійснювали на TPS Eclipse. Опромінення проводилось на лінійному прискорювачі Clinac 600C в режимі класичного фракціонування РОД 2 Гр до СОД 66–70 Гр. Результати та їх обговорення. Клінічна ефективність ПТ не залежала від способу планування, а зменшення об’єму опромінення на 11% при використанні МРТ жодним чином не вплинуло на результати. Відмічено, що розвиток променевого дерматиту ІІІ ступеня у хворих з ІІІ–IV стадією ПРГШ при використанні лише КТ в 2,4 рази був вище, ніж при одночасному використанні КТ та МРТ, що на нашу думку пов’язано з більшим об’ємом опромінення. Променевий мукозит ІІІ ступеня відмічено в 2,25 рази частіше в групі порівняння, ніж в досліджуваній групі. У хворих на ПРГШ І–ІІ стадій не було суттєвої різниці в ефективності та токсичності, тому використання МРТ при цих стадіях недоцільне. Висновки. Необхідно використовувати МРТ разом з КТ для планування променевої терапії у хворих з ІІІ–IV стадією ПРГШ. Це зменшує ризик розвитку променевого дерматиту та мукозиту ІІІ ступеня, порівняно з використанням лише КТ. Для планування ПТ у хворих з І–ІІ стадією достатньо використання КТ
Аденокарцинома Гартнерового ходу. Випадок із практики
Get PDFBackground. A malignant tumour of the Gartner’s duct is one of the rarely encountered tumours in gynaecological oncology. Only in rare cases does the epithelium of the Gartner’s duct become a source of vaginal and cervical adenocarcinoma, as the Gartner’s duct is present in 25% of women, and mesonephric cysts occur in 1% of cases.
Purpose. To familiarise the medical community with the peculiarities of the clinical course of malignant tumours of the Gartner’s duct and methods of their treatment.
Materials and methods. Patient L., born in 1974, who underwent special treatment at the State Organization «Grigoriev Institute for Medical Radiology and Oncology of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine» with a diagnosis of grade II adenocarcinoma of the Gartner’s duct (T2NxM0), clinical group 3.
Results and discussion. After examination, the patient underwent two cycles of neoadjuvant polychemotherapy and a preoperative course of external beam radiation therapy (EBRT) on the vulvar area with a total radiation dose of 30 Gy. Two weeks later, surgery was performed to remove the tumour of the Gartner’s duct from the surrounding tissues. Three weeks after the surgery, the patient’s course of EBRT was extended to the total dose of 50 Gy, and 3 cycles of adjuvant polychemotherapy were performed. The follow-up period was 3 years, with no evidence of disease recurrence.
Conclusions. The dissemination of information about this rare but serious disease will allow doctors to be informed, as well as to predict and diagnose it in a timely manner. As a result, they can plan adequate special treatment and determine the prognosis of this disease.Актуальність. Злоякісна пухлина Гартнерового ходу є однією з пухлин, що рідкісно зустрічаються в онкогінекології. В поодиноких випадках епітелій Гартнерового ходу стає джерелом аденокарциноми піхви і шийки матки, оскільки Гартнерів канал присутній у 25% жінок, а мезонефральні кісти виникають лише у 1% випадків.
Мета роботи. Ознайомлення медичної спільноти з особливостями клінічного перебігу злоякісних пухлин Гартнерового ходу та методів їх лікування.
Матеріали та методи. Хвора Л. 1974 р.н. пройшла спеціальне лікування у Державній установі «Інститут медичної радіології та онкології ім. С.П. Григор’єва Національної академії медичних наук України» з діагнозом: аденокарцинома Гартнерового ходу II ст. (T2NxM0), кл. гр. 3.
Результати та їх обговорення. Після обстеження хворій проведено два цикли неоад’ювантної поліхіміотерапії (ПХТ) та передопераційний курс дистанційної променевої терапії (ДГТ) на ділянку вульви СОД 30 Гр. Через два тижні виконано оперативне втручання в об’ємі видалення пухлини Гартнерового ходу з навколишніх тканин. Через три тижні після операції хворій було подовжено курс ДГТ до СОД 50 Гр та проведено 3 цикли ад’ювантної ПХТ. Термін спостереження 3 роки – даних щодо рецидиву захворювання немає.
Висновки. Поширення інформації про таке рідкісне, але тяжке захворювання, дозволить лікарям бути проінформованими та своєчасно передбачати і діагностувати його, спланувати адекватне спеціальне лікування та визначити прогноз даного захворювання
IL-6 і TGF-β як маркери пошкодження аерогематичного бар’єру у дітей з гострою лімфобластною лейкемією: клінічні та прогностичні аспекти
Get PDFBackground. Damage markers of blood-air barrier are important for studding pathological process in lungs in children with acute lymphoblastic leukemia (ALL).
Purpose is to analyses pulmonary complications and to assess IL-6 and TGF-β levels in the exhaled breath condensate (EBC) in children with ALL and its prognostic value.
Materials and Methods. 40 children with ALL aged 6–17 years were examined. 1st group included newly diagnosed ALL (n = 18). 2nd group involved ALL survivors who had completed course of ALL IC BFM 2009 protocols (n = 22). The control group consisted of 15 healthy children. The levels of IL-6 and TGF- β in the EBC were analyzed by ELISA.
Results and discussion. Pulmonary complications presented in 82.5% of children with ALL during chemotherapy and in 15.8% of ALL survivors. IL-6 and TGF-β levels in EBC were significantly higher in both ALL groups than control: IL-6 p1-C = 0,000001; p2-C = 0,000000; TGF-β p1-C = 0.000014; p2-C = 0.009364. 1st group had higher levels of IL-6 and TGF-β in the EBC than 2nd group: IL-6 p1-2 = 0,000000; TGF-β p1-2 = 0.000141. There was a positive correlation between IL-6 and TGF-β levels (r = 0.681176, p = 0.000001). According to ROC analysis, IL-6 level in EBC collected during Protocol 1 > 47.64 pg/ml can be prognostic for pulmonary complications during chemotherapy (AUC 0.875; Sensitivity 75.0%; Specificity 100,0%). Level of IL-6 > 49.96 pg/ml can predict pneumonia during chemotherapy (AUC 0,883; Sensitivity 100.00%; Specificity 81.82%). IL-6 level after the total course of chemotherapy > 23.64 pg/ml can predict pulmonary complications in ALL survivors (AUC 0.819; Sensitivity 75.00%; Specificity 81.82%). TGF-β level in EBC after the completion of chemotherapy > 19.93 pg/ml can be prognostic for pulmonary complications in ALL survivors (AUC 0.896; Sensitivity 100.00%; Specificity 77.78%).
Conclusions. IL-6 and TGF-β levels in EBC can be prognostic for pulmonary complications in children with ALL.Актуальність. Вивчення маркерів пошкодження аерогематичного бар’єру має важливе значення для розуміння патологічного процесу в легенях дітей з гострою лімфобластною лейкемією (ГЛЛ).
Мета роботи. Проаналізувати легеневі ускладнення та оцінити рівень IL-6 і TGF-β у конденсаті повітря, що видихається (КВП) та його прогностичне значення у дітей з ГЛЛ.
Матеріали та методи. Обстежено 40 дітей з ГЛЛ віком 6–17 років. Перша група включала дітей з вперше діагностованою ГЛЛ (n = 18). Друга група включала дітей у ремісії, які пройшли повний курс протоколів ALL IC BFM 2009 (n = 22). Контрольну групу склали 15 здорових дітей. Рівні IL-6 і TGF-β в КВП аналізували методом ELISA.
Результати та їх обговорення. Легеневі ускладнення спостерігалися у 82,5% дітей з ГЛЛ під час хіміотерапії та у 15,8% дітей у довгостроковій ремісії. Рівні IL-6 та TGF-β у КВП були значно вищими в обох групах з ГЛЛ, порівняно з контрольною групою: IL-6 p1-C = 0,000001; p2-C = 0,000000; TGF-β p1-C = 0,000014; p2-C = 0,009364. 1-ша група мала достовірно вищі рівні IL-6 та TGF-β в EBC, ніж 2-га група: IL-6 p1-2 = 0,000000; TGF-β p1-2 = 0,000141. Виявлена позитивна кореляція між рівнями IL-6 і TGF-β (r = 0,681176, p = 0,000001). Відповідно до ROC аналізу, рівень IL-6 у КВП, зібраний під час протоколу 1 > 47,64 пг/мл, може бути прогностичним для гострих легеневих ускладнень під час протоколів хіміотерапії (AUC 0,875; чутливість 75,0%; специфічність 100,0%). Рівень IL-6 > 49,96 пг/мл може прогнозувати пневмонію під час хіміотерапії (AUC 0,883; чутливість 100,0%; специфічність 81,82%). Рівень IL-6 після завершення курсу хіміотерапії > 23,64 пг/мл може прогнозувати легеневі ускладнення у дітей у довготривалій ремісії ГЛЛ (AUC 0,819; чутливість 75,00%; специфічність 81,82%). Рівень TGF-β у КВП після завершення протоколів хіміотерапії > 19,93 пг/мл може бути прогностичним для легеневих ускладнень у довготривалій ремісії ГЛЛ (AUC 0,896; чутливість 100,0%; специфічність 77,78%).
Висновки. Рівні IL-6 і TGF-β у КВП можуть бути прогностичними для визначення розвитку легеневих ускладнень у дітей з ГЛЛ
Аспекти гіпофракціонування в сучасній радіаційній онкології
Get PDFBackground. In the modern world, the incidence of cancer diseases is rapidly increasing and is the second most common cause of death. This is preconditioned by the quantitative growth of the senior and elderly population, as well as the growth of the main risk factors for cancer, which is related to the socio-economic development of society. About half of cancer cases require radiation therapy (RT) as a component of multimodal treatment, therefore its improvement, namely the introduction of hypofractionated radiation regimens, is considered today as one of the most effective ways to increase availability of oncological care and optimize the use of health care system resources.
Purpose. To find out clinical and medico-social advantages of the hypofractionated approach in radiation oncology in order to optimize the functioning of the health care system by increasing availability of treatment for cancer patients. To highlight the importance of hypofractionated RT in terms of evidence-based medicine for the most common oncological pathology and in neuro-oncology. To demonstrate the influence of the COVID-19 pandemic on the implementation of hypofractionated RT. To present our own experience of using hypofractionated radiation regimens in patients with glioblastoma (GB).
Materials and methods. MEDLINE (Pubmed), EMBASE (Ovid), Web of Science (Web of Knowledge) databases were used to search for literature. The search was performed in the English-language sources with the following keywords: «Radiation», «Hypofractionation radiotherapy», «Hypofractionated radiotherapy», «Hypofractionated irradiation»; «Breast cancer»; «Prostate cancer»; «Lung cancer»; «Glioblastoma», COVID-19. Systematic reviews, meta-analyses, randomized controlled trials and retrospective clinical trials were reviewed in full. The primary sources were backreferenced to identify additional relevant studies related to hypofractionated radiation treatment regimens. The last date of the search is 05.25.2023. The authors’ own experience of the hypofractionated approach in the adjuvant radiation treatment of patients with GB is presented briefly, as a reflection of the relevance of the authors’ practical experience to the provisions of the narrative review, based on the results of a retrospective single-center non-randomized study conducted at the State Institution «Romodanov Neurosurgery Institute National Academy of Medical Sciences of Ukraine» in 2014–2020. The oncological results of 110 (69.2%) patients of the hypofractionated RT group (15 fractions, single fraction dose (SFD) 3.5 Gy, total fraction dose (TFD) 52.5 Gy) and 49 (30.8%) patients of the standard RT group (30 fractions, RVD 2.0 Gy, SVD 60.0 Gy) were compared. RT was performed with Trilogy linear accelerator (USA) (6 MeV) using the intensity-modulated radiotherapy method (IMRT). Overall survival (OS) and recurrence-free survival (RFS) in the groups were analyzed.
Results and discussion. Hypofractionated approaches, which allow to significantly decrease the duration of radiation treatment, have clinical, medical and social advantages, including: increased comfort for a patient; reduction of the workload on staff and technological equipment of medical facilities; reduction of the cost of treatment. The introduction of hypofractionated RT allows to increase access to cancer care at the global level, reducing disparity in the results of treatment of cancer patients between low- and middle-income countries and the countries with high income level. Hypofractionated radiation regimens are included in the clinical guidelines of professional associations, as for the most common forms of cancer and for malignant brain tumors, and represent the standard of treatment for particular clinical cases. Our experience of using the hypofractionated radiation regimen is based on the adjuvant radiation treatment of 110 patients with GB and in terms of clinical results is a relevant concept presented in a narrative review. The analysis showed no statistical difference between the groups of standard fractionation and hypofractionated RT in OS (Logrank test p = 0.06757) and RFS (Logrank test p = 0.43374). In the hypofractionation group, with an observation time median of 22.3 months, the OS median was 16.5 (95% CI 14.1–18.8) months; median RFS was 9.0 (95% CI 8.0–10.0) months. In the standard radiation regimen group, with a median of observation time of 24.4 months, the median OS was 15.0 (95% CI 14.1–17.1) months; median RFS is 9.0 (95% CI 9.0–10.0) months.
Conclusion. Development and implementation of the measures designed to optimize the use of resources of medical facilities of Ukraine is a necessary condition for maintaining high-quality care for cancer patients in the conditions of full-scale military aggression, which has been ongoing since February 24, 2022. Increased application of hypofractionated approaches in radiation oncology can be considered as a potential tool for optimization of the use of resources of the healthcare system of Ukraine and enhancing public health.Актуальність. В сучасному світі частота онкологічних захворювань стрімко зростає і є другою за поширеністю причиною смерті. Це зумовлено як кількісним зростанням населення старшого та похилого віку, так і зростанням основних факторів ризику раку, що пов’язано з соціально-економічним розвитком суспільства. Близько половини випадків онкозахворювань потребують променевої терапії (ПТ) як складової мультимодального лікування, тому її удосконалення, а саме впровадження гіпофракційних режимів опромінення розглядається сьогодні як один з найбільш ефективних напрямків збільшення доступності онкологічної допомоги та оптимізації використання ресурсів системи охорони здоров’я.
Мета роботи – з’ясувати клінічні та медико-соціальні переваги гіпофракційного підходу в радіаційній онкології з метою оптимізації функціонування системи охорони здоров’я шляхом збільшення доступності лікування онкологічних хворих. Висвітити значення гіпофракційної ПТ в розрізі доказової медицини для найбільш поширеної онкологічної патології та в нейроонкології. Продемонструвати вплив пандемії COVID-19 на впровадження гіпофракційної ПТ. Презентувати власний досвід використання гіпофракційних режимів опромінення у хворих на гліобластому (ГБ).
Матеріали та методи. З метою пошуку даних у літературі використовували бази MEDLINE (Pubmed), EMBASE (Ovid), Web of Science (Web of Knowledge). Пошук виконувався серед англомовної літератури за такими ключовими словами: «Radiation», «Hypofractionation radiotherapy», «Hypofractionated radiotherapy», «Hypofractionated irradiation»; «Breast cancer»; «Prostate cancer»; «Lung cancer»; «Glioblastoma», COVID-19. Системні огляди, мета-аналізи, рандомізовані контрольовані дослідження та ретроспективні клінічні дослідження розглядались в повному обсязі. Були зроблені зворотні посилання на першоджерела для виявлення додаткових релевантних досліджень, що стосуються гіпофракційних режимів променевого лікування. Остання дата пошуку 25.05.2023 року. Власний досвід гіпофракційного підходу в ад’ювантному променевому лікуванні хворих на ГБ представлений стисло, як відображення релевантності практичного досвіду авторів до положень наративного огляду, за результатами ретроспективного одноцентрового нерандомізованого дослідження, проведеного в ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова Національної академії медичних наук України» у 2014–2020 роки. Зіставлені онкологічні результати 110 (69,2%) хворих групи гіпофракційної ПТ (15 фракцій, разова вогнищева доза (РВД) 3,5 Гр, сумарна вогнищева доза (СВД) 52,5 Гр) і 49 (30,8%) хворих групи стандартної ПТ (30 фракцій, РВД 2,0 Гр, СВД 60,0 Гр). ПТ проводилась на лінійному прискорювачі «Trilogy» (США) (6 MeV) із застосуванням методики опромінення з моделюванням інтенсивності (IMRT). Проаналізовано загальну виживаність (ЗВ) і безрецидивну виживаність (БРВ) у групах. Результати та їх обговорення. Гіпофракційні підходи, які дозволяють суттєво скоротити термін променевого лікування, мають клінічні та медико-соціальні переваги, серед яких: підвищення комфорту для хворого; зниження навантаження на персонал і технологічне обладнання медичних установ; зменшення вартості лікування. Впровадження гіпофракційної ПТ дозволяє розширити доступ до онкологічної допомоги на глобальному рівні, зменшує диспропорцію в результатах лікування онкологічних хворих між країнами з низьким і середнім рівнем доходів та країнами з високим рівнем доходів. Гіпофракційні режими опромінення входять до клінічних настанов професійних співтовариств, як для найбільш розповсюджених форм раку, так і для злоякісних пухлин головного мозку, і є стандартом лікування при певних клінічних випадках. Наш досвід застосування гіпофракційного режиму опромінення базується на ад’ювантному променевому лікуванні 110 хворих на ГБ і в розрізі клінічних результатів є релевантним положенням, представленим у наративному огляді. Аналіз показав відсутність статистичної різниці між групами стандартного фракціонування та гіпофракційної ПТ у ЗВ (Logrank-тест р = 0,06757) та БРВ (Logrank-тест p = 0,43374). У групі гіпофракціонування при медіані часу спостереження 22,3 місяці медіана ЗВ склала 16,5 (95% ДІ 14,1–18,8) місяці; медіана БРВ – 9,0 (95% ДІ 8,0–10,0) місяців. У групі стандартного режиму опромінення при медіані часу спостереження 24,4 місяці медіана ЗВ склала 15,0 (95% ДІ 14,1–17,1) місяців; медіана БРВ – 9,0 (95% ДІ 9,0–10,0) місяців.
Висновки. Розробка і впровадження заходів, спрямованих на оптимізацію використання ресурсів лікувальних медичних установ України, є необхідною умовою для збереження високоякісної допомоги онкологічним хворим в умовах повномасштабної військової агресії, що триває з 24 лютого 2022 року. Більш широке застосування гіпофракційних підходів в радіаційній онкології може розглядатись як потенційне знаряддя оптимізації використання ресурсів системи охорони здоров’я України та зміцнення громадського здоров’я
Фактори, що впливають на виживаність пацієнтів з гліобластомою, опромінених за стандартним та гіпофракційним режимами
Get PDFBackground. Glioblastoma has the worst prognosis and is the most common primary tumor of the central nervous system (CNS) among adults. Since it is multimodal treatment that increases survival chances of patients with glioblastoma, the analysis of factors that affect survival is a necessary precondition for developing more effective therapeutic approaches for this cohort. Such analysis makes it possible to determine the subgroups of patients which demonstrate the biggest therapeutic benefit from certain types of multimodal treatment, thus leading to implementation of personalized neuro-oncological treatment. Purpose. To analyze factors affecting cancer-specific survival (CSS) of patients with glioblastoma in stratification of the cohort according to the regimen of adjuvant radiation therapy into groups of standard and hypofractionated treatment regimens. Materials and methods. The single-center non-randomized study is based on the analysis of the results of the cohort of 159 patients with primarily diagnosed glioblastoma that were treated over the period from 2014 to 2020 at the State Institution «Romodanov Neurosurgery Institute of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine». According to the regimen of radiation therapy, the patients of the cohort (n=159) were stratified into two groups: standard regimen group – 49 (30.8%) patients (30 fractions, total radiation dose of 60.0 Gy) and hypofractionated regimen group – 110 (69.2%) patients (15 fractions, total radiation dose of 52.5 Gy). The survival of the patients was analyzed by the Kaplan–Meier method. The log-rank test was used for comparing Kaplan–Meier survival curves for different studied groups. For the purpose of studying impact of independent variables on the survival, we used regression analysis according to semiparametric proportional hazards model. Hazard ratio was calculated with 95% confidence intervals (CI). Results and discussion. The median CSS in the total cohort was 16.6 (95% CI 14.1–17.8 months) months in median follow-up time of 23.8 (95% CI 21.9–27.3) months. In standard regimen group, the median CSS was 15.7 (95% CI 14.1–17.8) months in median follow-up time of 24.4 (95% CI 23.1–25.3) months. In hypofractionated regimen group, the median CSS was 17.5 (95% CI 14.6–19.7) months in median follow-up time of 22.3 (95% CI 21.3 – 27.2) months. According to the logrank test (taking into consideration cautions about its use), no statistically significant difference in CSS of patients of both groups was determined р=0.07>0.05. For analysis of the impact of clinical factors (age, sex, radicality of the surgical treatment, chemotherapeutic treatment, functional status according to the Karnofsky scale) on the CSS of both groups, they were considered as the ones that may have different base hazard. Statistically significant impact of all studied covariates on the CSS was registered (p70 points, ceteris paribus. For male patients, the hazard of death is 1.7 times higher (р=0.016267; HR 1.7; 95% CI 1.1–2.5) than for female patients, ceteris paribus. Absence of chemotherapy in adjuvant treatment increases hazard of death by 2.37 times (HR 2.37; 95% CI 1.6–3.2), ceteris paribus. The hazard of death decreases, ceteris paribus, by 82% in chemotherapy with temozolomide and by 47% when the patient is younger than 60 years old (HR 0.53; 95% CI 0.4–0.8). Conclusions. This analysis is a stage of the study of differentiated treatment effect in groups of standard and hypofractionated regimens of radiation therapy in patients with glioblastoma. These data can be used for an in-depth subgroup analysis and serve as the basis for development of personalized approaches in treatment of neuro-oncological patients.Актуальність. Гліобластома – це найгірша за прогнозом та найчастіша за поширеністю серед дорослих осіб первинна пухлина центральної нервової системи (ЦНС). Оскільки саме мультимодальне лікування збільшує шанси пацієнтів з гліобластомою, аналіз факторів, що впливають на виживаність, є необхідною передумовою для розробки більш ефективних терапевтичних підходів для цієї когорти. Такий аналіз дозволяє виділяти підгрупи пацієнтів, які демонструють найбільшу терапевтичну користь від певних варіантів мультимодального лікування, що сприяє впровадженню персоніфікованого нейроонкологічного лікування. Мета роботи. Проаналізувати фактори, що впливають на канцер-специфічну виживаність (КСВ) пацієнтів з гліобластомою при стратифікації вибірки за режимом ад’ювантної променевої терапії (ПТ) на групи стандартного та гіпофракційного режиму опромінення. Матеріали та методи. Одноцентрове нерандомізоване дослідження базується на аналізі результатів когорти зі 159 пацієнтів з вперше діагностованою гліобластомою, які були проліковані за період 2014–2020 роки в Державній установі «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова Національної академії медичних наук України». За режимом ПТ пацієнти когорти (n = 159) були розподілені на дві групи: група стандартного режиму ПТ (СПТ) – 49 (30,8%) пацієнтів (30 фракцій опромінення, сумарна вогнищева доза (СВД) 60,0 Гр) та група гіпофракційного режиму ПТ (ГПТ) – 110 (69,2%) пацієнтів (15 фракцій опромінення, СВД 52,5 Гр). Виживаність пацієнтів була проаналізована за методом Каплана–Майєра. Логарифмічний ранговий тест використовували для порівняння кривих виживаності Каплана–Майера для різних досліджуваних груп. Для дослідження впливу на виживаність незалежних змінних використовували регресійний аналіз за напівпараметричною моделлю пропорційних ризиків Кокса. Співвідношення ризиків (Hazard ratio, HR) розраховано з 95% довірчими інтервалами (ДІ). Результати та їх обговорення. В загальній вибірці при медіані тривалості спостереження 23,8 (95% ДІ 21,9–27,3) міс. медіана КСВ склала 16,6 (95% ДІ 14,7–18,0) міс. В групі СПТ при медіані тривалості спостереження 24,4 (95% ДІ 23,1–25,3) міс. медіана КСВ склала 15,7 (95% ДІ 14,1–17,8) міс. В групі ГПТ при медіані тривалості спостереження 22,3 (95% ДІ 21,3–27,2) міс. медіана КСВ склала 17,5 (95% ДІ 14,6–19,7) міс. При цьому log-rank тест (з урахуванням застережень щодо його використання) не зафіксував статистично значущої різниці у КСВ пацієнтів груп ГПТ і СПТ р = 0,07 > 0,05. Для аналізу впливу клінічних факторів (вік, стать, радикальність хірургічного лікування, хіміотерапевтичне лікування, функціональний статус за шкалою Карновського) на КСВ групи ГПТ і СПТ опромінення розглядалися як такі, що можуть мати різний базовий ризик. Зареєстровано статистично значущий вплив на КСВ всіх досліджених коваріат (p < 0,05). За показником HR ризик смерті при нерадикальній резекції гліобластоми або cтереотаксичній біопсії (СТБ) збільшується у 2,4 рази (р = 0,001493; HR 2,4; 95% ДІ 1,4–4,0) по відношенню до застосування тотального або субтотального видалення пухлини за інших рівних умов. Найбільш суттєво, у 2,8 рази, збільшує ризик смерті низький (≤ 70 балів) функціональний статус за шкалою Карновського (р = 0,000329; HR 2,8; 95% ДІ 1,6–5,0) перед початком ПТ по відношенню до пацієнтів з функціональним статусом > 70 балів за інших рівних умов. Для пацієнтів чоловічої статі ризик смерті виявився в 1,7 рази вищий (р = 0,016267; HR 1,7; 95% ДІ 1,1–2,5), ніж для жінок за інших рівних умов. Відсутність хіміотерапії в ад’ювантному лікуванні збільшує ризик смерті за інших рівних умов у 2,37 рази (HR 2,37; 95% ДІ 1,6–3,2). Зменшують ризик смерті за інших рівних умов: хіміотерапія темозоломідом на 82% (HR 0,18; 95% ДІ 0,1–0,3); молодший за 60 років вік на 47% (HR 0,53; 95% ДІ 0,4–0,8). Висновки. Представлений аналіз є етапом дослідження диференційованого лікувального ефекту в групах стандартного та гіпофракційного режиму опромінення пацієнтів з гліобластомою. Ці дані можуть бути використані в поглибленому підгруповому аналізі та слугувати для розробки персоніфікованих підходів в лікуванні нейроонкологічних пацієнтів
Клініко-діагностичне спостереження первинної лімфоми центральної нервової системи
Get PDFBackground. Lymphoma of the central nervous system (CNS), both primary and secondary, is a rare but very aggressive type of non-Hodgkin’s lymphoma. Primary CNS lymphoma (PCNSL) refers to cases confined to the CNS parenchyma, dura mater, leptomeninges, cranial nerves, and spinal cord or intraocular region. The prognosis of PCNSL has been very dismal with an overall survival of 1.5 months without treatment and a 5-year survival rate of 30%. Due to the introduction of high-dose methotrexatebased chemotherapy regimens, there has been substantial progress in treating patients with lymphomas of the CNS, leading to improved survival. Diagnosis and differential diagnosis of PCNSL can often cause complications because it may have similar clinical and radiological signs with some other tumors, primarily with high-grade gliomas and metastatic lesion of the CNS. Stereotactic biopsy remains the main diagnostic method.
Purpose – to investigate the complexity of the diagnostic and therapeutic process in PCNSL on the example of a clinical case.
Materials and methods. Clinical observation of patient K., 59 years old, who underwent examination and inpatient treatment at the Department of Radiation Pathology and Palliative Care of the State Organization «Grigoriev Institute for Medical Radiology and Oncology of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine» regarding multifocal lesions of the brain (volumetric formations of the white matter of the left hemisphere of the brain).
Results and discussion. In this clinical case, the presence of multiple volumetric white matter formations of the left hemisphere of the brain in the frontal and temporal lobes of the brain with pronounced perifocal edema, mass effect and signal amplification from the described formations after the administration of a contrast agent in the patient in magnetic resonance imaging allowed us to assume metastatic lesion of the central nervous system. However, a comprehensive examination made it possible to exclude the presence of primary cancer, as well as an infectious lesion of the brain. The diagnosis of primary non-Hodgkin’s diffuse large B-cell lymphoma with damage to the central nervous system was established only after the neurosurgical removal of one of the neoplasms with the conduction of pathohistological and immunohistochemical studies.
Conclusion. Multifocal brain injury often causes difficulties in diagnosis. Magnetic resonance imaging using T1, T2 and Flair imaging, although very important for the diagnosis of PCNSL, is not always specific. Timely cerebral biopsy with immunohistochemical examination remains the method of choice for verification of the pathological process, which is necessary for the correct treatment.Актуальність. Лімфома центральної нервової системи (ЦНС), як первинна, так і вторинна, є рідкісним, але дуже агресивним різновидом негоджкінської лімфоми. Первинна лімфома ЦНС (ПЛЦНС) відноситься до випадків, обмежених паренхімою ЦНС, твердою мозковою оболонкою, лептоменінгеальними оболонками, черепними нервами та спинним мозком або внутрішньоочним відділом. Прогноз ПЛЦНС залишається невтішним із загальною виживаністю 1,5 місяці без лікування та п’ятирічною виживаністю 30%. Завдяки впровадженню схем хіміотерапії на основі високих доз метотрексату відбувся значний прогрес у лікуванні пацієнтів з лімфомами ЦНС, що призвело до покращення виживаності. Діагностика та диференційна діагностика ПЛЦНС нерідко може викликати складності оскільки вона може мати схожі клінічні і радіологічні ознаки з деякими іншими пухлинними утвореннями, насамперед з гліомами високого ступеня та метастатичним ураженням ЦНС. Стереотаксична біопсія залишається головним діагностичним методом.
Мета роботи. Дослідити на прикладі клінічного випадку складності діагностичного і терапевтичного процесу при ПЛЦНС.
Матеріали та методи. Клінічне спостереження пацієнта К., 59 років, який проходив обстеження та стаціонарне лікування у відділенні променевої патології та паліативної медицини Державної установи «Інститут медичної радіології та онкології ім. С.П. Григор’єва Національної академії медичних наук України» з приводу багатовогнищевого ураження головного мозку (об’ємних утворень білої речовини лівої гемісфери мозку).
Результати та їх обговорення. У представленому клінічному випадку наявність у пацієнта при виконанні магнітно-резонансної томограіфї множинних об’ємних утворень білої речовини лівої гемісфери мозку в лобній і скроневих частках головного мозку з вираженим перифокальним набряком, масс-ефектом та підсилення сигналу від описаних утворень після введення контрастної речовини дозволяло припустити метастатичне ураження ЦНС. Однак всебічне обстеження дозволило виключити наявність первинного раку, а також інфекційного ураження головного мозку. Діагноз первинної негоджкінської дифузної В-великоклітинної лімфоми з ураженням ЦНС був встановлений тільки після нейрохірургічного видалення одного з новоутворень з проведенням патогістологічного та імуногістохімічного дослідженнь.
Висновки. Багатовогнищеве ураження головного мозку часто викликає складності діагностики. Магнітно-резонансна томографія з використанням режимів Т1, Т2 та Flair хоч і дуже важлива для діагностики ПЛЦНС, не завжди є специфічною. Своєчасна церебральна біопсія з імуногістохімічним дослідженням залишається методом вибору для верифікації патологічного процесу, що необхідно для правильної лікувальної тактики
Онколітичний потенціал автономних парвовірусів
Get PDFBackground. In many countries, more than 40 oncolytic viruses from 10 different families are undergoing clinical trials (phase I, II, III) against various types of cancer; some of them have already been approved for use. The results of the experimental studies that deal with the development of oncolytic drugs based on autonomous parvoviruses deserve special attention.
Purpose. The purpose of the study was to analyze and summarize literature sources that are concerned with the development of oncolytic drugs based on autonomous parvoviruses.
Materials and Methods. Publications were selected using keywords in PubMed (https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/) and Google Scholar (https://scholar.google.com/) databases published over the period from 2010 to 2023.
Results. Among autonomous parvoviruses, protoparvoviruses are the most promising for the development of anticancer drugs. They detect CPE mainly in tumor cells, CPE is absent or limited in non-transformed human and rodent cell lines. Many of them are capable of actively replicating in cancer cells without destroying normal body cells. They primarily block the pathways of activation of type I interferons. The main non-structural viral protein NS1 plays a significant role in the manifestations of oncolytic activity of protoparvoviruses.
Conclusions. Numerous studies continue to be directed at studying the mechanisms associated with the oncolytic properties of autonomous parvoviruses. The use of recombinant parvoviruses allows their oncolytic potential to be enhanced.Актуальність. У багатьох країнах у наукових установах проходять клінічні випробовування (фаза І, ІІ, ІІІ) понад 40 онколітичних вірусів із 10 різних родин, спрямованих проти різних видів раку, деякі з них уже дозволені для застосування. На особливу увагу заслуговують результати експериментальних робіт, присвячених розробці онколітичних препаратів на основі автономних парвовірусів.
Мета роботи. Аналіз та узагальнення даних з літературних джерел, які присвячені розробкам онколітичних препаратів на основі автономних парвовірусів.
Матеріали і методи. Підбір публікацій виконано за ключовими словами в базах даних PubMed (https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/) та Google Scholar (https://scholar.google.com/), опублікованих у 2010–2023 рр.
Результати та їх обговорення. Серед автономних парвовірусів найбільш перспективними для розробки протипухлинних препаратів є протопарвовіруси. Вони виявляють цитопатичну дію (ЦПД) переважно в пухлинних клітинах, у нетрансформованих клітинних лініях людини та гризунів ЦПД відсутня, або обмежена. Багато з них здатні активно реплікуватися в ракових клітинах, не руйнуючи при цьому нормальні клітини організму. В першу чергу вони блокують шляхи активації інтерферонів першого типу. Значну роль у проявах онколітичної активності протопарвовірусів відіграє основний неструктурний вірусний білок NS1.
Висновки. Численні дослідження продовжують спрямовуватись на вивчення механізмів, пов’язаних з онколітичними властивостями автономних парво- вірусів. Застосування рекомбінантних парвовірусів дозволяє підсилювати їх онколітичнй потенціал
Роль методик неінвазивної доопераційної візуалізації у прогнозуванні ризику розвитку панкреатичної нориці при пухлинах панкреатодуоденальної зони
Get PDFBackground. In pancreaticoduodenal tumours, pancreaticoduodenectomy (PDE) is a radical surgical intervention. The most important stage of the operation is the pancreaticojejunoanastomosis (PEA), the admissibility of which depends on many factors: the degree of fibrous changes in the pancreatic parenchyma, the degree of mechanical jaundice, and the operating surgeon’s technique. Identification of factors that reflect changes in the structure of the pancreatic parenchyma and its ductal system, which are important predictors in predicting the risk of developing pancreatic fistula (PF) after PDE, is of great scientific importance. Purpose. Evaluation of changes in the structure of the pancreatic parenchyma and its ductal system using non-invasive preoperative imaging methods in predicting the risk of pancreatic fistula development during pancreaticoduodenectomy. Materials and Methods. This study included 302 patients who underwent pancreaticoduodenectomy. Mechanical jaundice was detected in 246 (81.5%) patients, 56 (18.5%) patients had no jaundice, the age of patients ranged from 31 to 77 years, 178 (58.9%) were men and 124 (41.1%) were women. Ultrasound elastography and multidetector computed tomography were used for preoperative non-invasive visualisation of the degree of changes in the pancreatic parenchyma and its ductal system. The following parameters of visualisation of the pancreatic parenchyma with an assessment of the anatomical features of the isthmus and the duct of Wirsung were identified: diameter and cross-sectional area of the duct of Wirsung (at the level of the isthmus), width and thickness of the pancreas (at the level of the isthmus), cross-sectional area of the pancreatic isthmus (without the area of the duct of Wirsung), native density, and stiffness of the pancreatic parenchyma. Results and discussion. The ROC analysis of the parameters for assessing the state of the parenchyma of the pancreas and the duct of Wirsung obtained from computed tomography made it possible to determine the validity of these indicators in predicting the risk of developing PF. According to the results of the ROC analysis, the following indicators were identified as markers of moderate risk of developing PF: the diameter of the duct of Wirsung is less than 4 mm, the cross-sectional area of the duct of Wirsung is less than 0.23 cm2 , the thickness of the isthmus of the pancreas is greater than 15 mm, the width of the isthmus of the pancreas is greater than 19 mm, the cross-sectional area of the isthmus of the pancreas (without the area of the duct of Wirsung) is greater than 3 cm2 , and the native density is greater than 24 HU. To assess the high risk of developing PF, the use of ROC analysis allowed us to establish the high quality of diagnostic models for such computed tomography parameters as the diameter of the duct of Wirsung – the area under the ROC curve is 0.965, the cross-sectional area of the duct of Wirsung – AUC is 0.894, the cross-sectional area of the isthmus of the pancreas (without the area of the duct of Wirsung) – AUC is 0.873, the width of the isthmus of the pancreas – the area under the ROC curve is 0.859, the native density – AUC is 0.844. Determination of the parameter of stiffness of the pancreatic parenchyma by shear wave elastography in predicting high and moderate risk of developing PF also corresponded to the high quality of the diagnostic model. Conclusions. The use of non-invasive imaging methods allows changes in the structure of the pancreatic parenchyma, anatomical features of the pancreatic isthmus and the duct of Wirsung to be detected at the preoperative stage, the risk of developing a pancreatic fistula to be predicted and the number of complications during pancreaticoduodenectomy to be reduced.Актуальність. У разі пухлин панкреатодуоденальної зони радикальним оперативним втручанням є панкреатодуоденектомія (ПДЕ). Найважливішим і найвідповідальнішим етапом операції є виконання панкреатоєюноанастомозу (ПЄА), ступінь спроможності якого залежить від багатьох чинників: ступеня фіброзних змін паренхіми підшлункової залози (ПЗ), ступеня механічної жовтяниці та техніки хірурга, що оперує. Визначення чинників, що відображають зміну структури паренхіми ПЗ та її протокової системи, є важливими предикторами у прогнозуванні ризику розвитку панкреатичної нориці (ПН) після виконаної ПДЕ, і має важливе науково-практичне значення. Мета роботи. Оцінка змін структури паренхіми ПЗ та її протоково-проктичне системи із застосуванням неінвазивних доопераційних методів візуалізації в прогнозуванні ризику розвитку панкреатичної нориці при панкреатодуоденектомії. Матеріали та методи. У це дослідження включено 302 пацієнти, яким виконано панкреатодуоденектомію. У 246 (81,5%) пацієнтів виявлено механічну жовтяницю, у 56 (18,5%) – не спостерігалося жовтяниці, вік пацієнтів варіював від 31 до 77 років, чоловіків – 178 (58,9%), жінок – 124 (41,1%). Для доопераційної неінвазивної візуалізації ступеня змін паренхіми ПЗ та її протокової системи застосовано ультразвукову еластографію та мультидетекторну комп’ютерну томографію. Виокремлено такі параметри візуалізації паренхіми ПЗ з оцінкою анатомічних особливостей перешийка та вірсунгової протоки: діаметр і площа перерізу вірсунгової протоки (на рівні перешийка), ширина і товщина ПЗ (на рівні перешийка), площа перерізу перешийка підшлункової залози (без площі вірсунгової протоки), нативна щільність, показники жорсткості паренхіми ПЗ. Результати та їх обговорення. Проведення ROC-аналізу параметрів оцінки стану паренхіми ПЗ та вірсунгової протоки, отриманих за даними комп’ютерної томографії, дало змогу визначити валідність цих показників у прогнозуванні ступеня ризику розвитку ПН. За результатами ROC-аналізу маркерами помірного ризику розвитку ПН визначені такі показники: діаметр вірсунгової протоки менше 4 мм, площа перерізу вірсунгової протоки менше 0,23 см2 , товщина перешийка ПЗ понад 15 мм, ширина перешийка ПЗ понад 19 мм, площа перерізу перешийка ПЗ (без площі вірсунгової протоки) більше 3 см2 , нативна щільність понад 24 HU.
Для оцінки високого ризику розвитку ПН застосування ROC-аналізу дозволило встановити високу якість діагностичних моделей для таких показників комп’ютерної томографії як діаметр вірсунгової протоки – площа під ROC-кривою становить 0,965, площа перерізу вірсунгової протоки – АUC дорівнює 0,894, площа перерізу перешийка ПЗ (без площі вірсунгової протоки) – АUC дорівнює 0,873, ширина перешийка ПЗ – площа під ROC-кривою становить 0,859, нативна щільність – АUC дорівнює 0,844. Визначення показника жорсткості паренхіми ПЗ за даними зсувнохвильової еластографії в прогнозуванні високого та помірного ризику розвитку ПН також відповідало високій якості діагностичної моделі. Висновки. Застосовування неінвазивних методів візуалізації дозволяє на доопераційному етапі виявити зміни структури паренхіми ПЗ, анатомічних особливостей перешийка ПЗ і вірсунгової протоки, прогнозувати ризик розвитку панкреатичної нориці та сприяти зменшенню кількості ускладнень при панкреатодуоденектомії
Радіотерапія та блокада імунних контрольних точок при лікуванні онкологічних хворих
Get PDFBackground. Immunotherapy, which aims to use immune defense mechanisms to fight cancer, is a new area of anticancer treatment. A major breakthrough in tumor immunotherapy was the discovery of immune checkpoint proteins, which act as powerful suppressors of the immune system. Humanized monoclonal antibodies, which target these proteins, have proven to be clinically effective in patients with different types of cancer. However, the majority of patients do not respond to checkpoint inhibitor therapy, which necessitates the use of combination strategies to overcome resistance to immunotherapy. In recent years, the combination of radiotherapy and immune checkpoint inhibitors has attracted considerable attention and has been widely studied in preclinical and clinical trials. Much attention is given to the optimization of combined treatment regimens. However, the optimal radiation dose, fractionation scheme, radiation volumes, and radiation sequence in checkpoint inhibitor treatment still remain unclear. Purpose – to analyze and summarize data from preclinical and clinical trials aimed at solving problems related to the choice of optimal doses, fractionation, radiation volume, and sequencing of checkpoint inhibitor immunotherapy and radiotherapy. Materials and methods. For data search, we used Cochrane library and databases (Pubmed, Scopus, Google Scholar). The results of the studies published over the period from 2008 to 2023 were analyzed. Results and discussion. The evidence of the rationality of combining radiotherapy and checkpoint inhibitors in the treatment of cancer patients is shown. The data on the effects of radiation dose and fractionation on antitumor immune responses were analyzed. The results of works that deal with the search for the optimal sequence of radiotherapy and immune checkpoint inhibitors and the selection of the irradiation volume necessary for the generation of an effective systemic antitumor immune response are considered. Conclusions. Combined treatment with radiation therapy and immune checkpoint inhibitors is a promising strategy for patients with metastatic tumors. Preclinical and clinical data indicate that different radiation regimens can cause different effects on antitumor immunity. Further studies of doses and fractionation regimens of radiation therapy, irradiation volume, and the optimal time for each component of combination therapy are needed to determine the conditions for maximizing the immune response. The obtained results will help optimize the combination treatment regimens and wider implementation of such treatment in clinical practice.Актуальність. Імунотерапія, спрямована на використання механізмів імунного захисту для боротьби з раком, є новим напрямком протипухлинного лікування. Головним проривом в імунотерапії пухлин стало відкриття білків імунних контрольних точок, які діють як потужні супресори імунної системи. Гуманізовані моноклональні антитіла, націлені на ці білки, продемонстрували клінічну ефективність у пацієнтів з різними типами раку. Проте більшість пацієнтів не відповідають на терапію інгібіторами контрольних точок, що зумовлює необхідність застосування комбінованих стратегій для подолання резистентності до імунотерапії. В останні роки комбінація інгібіторів контрольних точок та променевої терапії привертає значну увагу і широко вивчається в преклінічних та клінічних дослідженнях. Багато уваги приділяється питанню оптимізації схем комбінованого лікування. Однак оптимальна доза опромінення, схема фракціонування, об’єми опромінення та послідовність опромінення при лікуванні інгібіторами контрольних точок все ще залишаються нез’ясованими. Мета роботи – провести аналіз та узагальнення даних преклінічних та клінічних досліджень, спрямованих на вирішення проблем, пов’язаних із вибором оптимальних доз, фракціонування, об’єму опромінення та послідовності застосування імунотерапії інгібіторами контрольних точок та променевої терапії. Матеріали та методи. З метою пошуку даних для огляду використовували електронні ресурси Cochrane library і баз даних Pubmed, Scopus, Google Sholar. Проаналізовано результати досліджень, опублікованих у 2008-2023 роках. Результати та їх обговорення. Наведено докази доцільності поєднання радіотерапії та інгібіторів контрольних точок при лікуванні онкологічних хворих. Проведено аналіз даних щодо ефектів дози та фракціонування опромінення на протипухлинні імунні відповіді. Розглянуто результати робіт, присвячених пошуку оптимальної послідовності застосування променевої терапії та інгібіторів імунних контрольних точок і вибору об'єму опромінення, необхідного для генерації ефективної системної протипухлинної імунної відповіді. Висновки. Комбіноване лікування променевою терапією та інгібіторами імунних контрольних точок є перспективною стратегією для пацієнтів із метастатичними пухлинами. Преклінічні і клінічні дані свідчать, що різні режими опромінення можуть викликати відмінні впливи на протипухлинний імунітет. З метою з’ясування умов для розвитку максимальної імунної відповіді потрібні подальші дослідження доз та режимів фракціювання променевої терапії, об’єму опромінення, а також оптимального часу проведення кожного з компонентів комбінованої терапії. Отримані результати сприятимуть оптимізації схем комбінованого лікування та його більш широкому впровадженню в клінічну практику