Український радіологічний та онкологічний журнал
Український радіологічний та онкологічний журналNot a member yet
213 research outputs found
Sort by
Морфологічні та імуногістохімічні критерії прогнозу дрібноклітинних раків легень
Get PDFBackground. Despite the fact that a lot of information on molecular genetic changes in lung cancers has been accumulated, there is still a knowledge gap regarding determination of the key factors of oncogenesis and trigger factors that cause metastasis and progression of small cell lung cancer (SCLC). The problem of comprehensive assessment of prognostic importance of molecular genetic changes, a range of IHC markers that are used for diagnosing and prognosing SCLC, and impact of the epithelial-mesenchymal transformation (EMT) processes on the risk of development of the tumor process and lethal outcome of the disease remains relevant. Purpose – to improve morphological prognostic criteria for the course of SCLC based on the research of clinical morphological and molecular biological characteristics of primary tumors with different clinical behavior and prognosis. Materials and methods. The material of the research was autopsy data and surgically removed tumors in hospitals in Kharkiv. We formed two groups based on the type of SCLC (limited-stage (LSCLC) and extensive-stage (ESCLC)) and overall survival (OS) of patients. IHC studies were performed using the following markers: CD56, CD117, Ki-67, pan-cytokeratin, E-cadherin, vimentin, N-cadherin, and CD44. We took into account EMT stage with determination of coexpression of the epithelial (pan-cytokeratin and E-cadherin) and mesenchymal (vimentin and N-cadherin) markers. Results. We have found that poor prognostic criteria should include: emergence of vimentin expression in cancer cells, increased expression level of N-cadherin, presence of EMT and stage 3+ EMT (stages 3–5). High levels of E-cadherin and Ki-67 expression are favorable prognostic criteria. Some factors such as clinical morphological features, data of the histological study, expression of pan-cytokeratin, CD44, and markers of the neuroendocrine phenotype have limited prognostic value. Conclusions. We have identified prognostic criteria for SCLC regarding overall survival and belonging to the stage of limited or extensive process. The recommended panel of the IHC markers should include: Ki-67, E-cadherin, N-cadherin, vimentin, pan-cytokeratin, taking into account the stage of EMT.Актуальність. Незважаючи на накопичення великого обсягу знань щодо молекулярно-генетичних змін у раках легень, визначення ключових чинників онкогенезу та тригерних факторів, які сприяють метастазуванню та прогресії дрібноклітинного раку легень (ДКРЛ), досі не є повним. Наразі залишається актуальною проблема комплексної оцінки прогностичного значення молекулярно-генетичних змін, низки імуногістохімічних (ІГХ) маркерів, які використовуються для діагностики та прогнозування ДКРЛ, впливу процесів епітеліальномезенхімальної трансформації (ЕМТ) на ризик розповсюдження пухлинного процесу та летального наслідку захворювання. Мета роботи – удосконалення морфологічних критеріїв прогнозу перебігу ДКРЛ на підставі дослідження клініко-морфологічних та молекулярно-біологічних характеристик первинних пухлин з різною клінічною поведінкою та прогнозом. Матеріали і методи. Матеріал був представлений даними аутопсій, а також хірургічно видаленими пухлинами у хворих із клінік м. Харкова. Сформовані дві групи дослідження: локалізовані та розповсюджені ДКРЛ (Л-ДКРЛ та Р-ДКРЛ), а також враховувався термін загальної виживаності (ЗВ) пацієнтів. ІГХ дослідження проводили з використанням таких маркерів: CD56, CD117, Ki-67, панцитокератин, Е-кадгерин, віментин, N-кадгерин, CD44. Було враховано стадію ЕМТ з визначенням коекспресії епітеліальних маркерів: панцитокератину і Е-кадгерину та мезенхімальних – віментину та N-кадгерину. Результати та їх обговорення. Визначено, що до несприятливих критеріїв прогнозу слід відносити: появу експресії віментину в ракових клітинах, підвищений рівень експресії N-кадгерину, наявність ЕМТ та ЕМТ більше за 3 стадію (3–5 стадій). Високий рівень експресії Е-кадгерину та Ki-67 є сприятливими критеріями прогнозу. Мають обмежене прогностичне значення низка клініко-морфологічних ознак, дані гістологічного дослідження, експресія панцитокератину, CD44, маркерів нейро-ендокринного фенотипу. Висновки. Встановлено прогностичні критерії ДКРЛ щодо загальної виживаності та приналежності до стадії локалізованого чи розповсюдженого процесу. До рекомендованої панелі ІГХ маркерів слід включати: Ki-67, Е-кадгерин, N-кадгерин, віментин, панцитокератин із урахуванням стадії ЕМТ
Клінічний досвід використання та порівняльна оцінка результатів рентгенологічних методів обстеження пацієнтів із травматичними переломами нижньої щелепи
Get PDFBackground. Computed tomography (СТ) examination is considered to be a routine method of examination of patients with a complicated maxillafacial trauma, but in some cases it remains as desirable, which is due to the level of technical equipment of the medical institution and the cost of the examination. Therefore, due to our opinion, the comparative evaluation of results of radiological examination (roentgenography of skull in 3 projections, CT) remains relevant for improving the quality of treatment of patients with mandibular fracture in accordance to modern requirements for the prevention of development of complications and comprehensive rehabilitation. Purpose – is to compare the diagnostical possibilities of the facial skull X-ray examination and CT for the identification of traumatic non-incendiary mandible fracture, in order to improve the quality of specialized medical care, prevention of complications and reduction of the term of rehabilitation. Materials and methods. The data, analyzed in this study, was taken from the medical histories of 72 patients with non-incendiary traumatic fracture of the lower jaw, who were hospitalized and treated in the head and neck surgery department of the Regional clinical hospital during the year 2023. All the patients were examined clinically, radiologically so as with labor parameters, according to the medical care guidelines. Roentgenography of the facial skull was carried out in 100% of cases with a mandatory description by a radiologist, 28% of patients were additionally examined using CT with 3D modeling. Results. Our own observations and evaluation of roentgenograms of the skull in different projections has reviewed again the presence of discrepancies between clinical manifestations and the radiological picture in some cases. These circumstances led to performing CT examination with 3D reconstruction. When comparing their results, the treatment tactics were changed, namely, the indications for surgical methods of repositioning and fixation of bone fragments (osteosynthesis) of the lower jaw with significant displacement, especially in the area of angle, branches and processes (outside the tooth row), were clarified. Conclusions. CT plays the important role in examination of patients with non-incendiary traumatic mandibular fracture due to its accuracy and informativeness. In 28% of own observations of these patients, the additional use of CT with 3D modeling made it possible to detail the nature of the violation of the integrity of the bone structure, make a background for the individualization of treatment, clarify the indications and necessity for surgical treatment, shorten the treatment time and rehabilitation period.Актуальність. Комп’ютерна томографія (КТ) на сьогодні вже стала класичним методом обстеження пацієнтів із тяжкою щелепно-лицевою травмою, але у деяких випадках залишається бажаною, що зумовлено рівнем технічного оснащення медичної установи та вартістю дослідження. Тому порівняльна оцінка результатів рентгенологічного обстеження (рентгенографія черепа у трьох проекціях, КТ) залишається, на нашу думку, актуальною з приводу підвищення якості лікування пацієнтів з переломами нижньої щелепи (ПНЩ) згідно з сучасними вимогами щодо попередження розвитку ускладнень та комплексної реабілітації. Мета роботи – порівняти можливості рентгенографії лицевого черепа та КТ у визначенні травматичних невогнепальних ПНЩ для підвищення якості надання спеціалізованої медичної допомоги, попередження ускладнень та скорочення терміну реабілітації пацієнтів. Матеріали та методи. Матеріалом даного дослідження слугували історії хвороб 72 пацієнтів із невогнепальними травматичними ПНЩ, які були госпіталізовані та лікувались у відділенні хірургії голови та шиї Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної Ради «Обласна клінічна лікарня» протягом 2023 року. Усі постраждалі обстежені клініко-рентгенологічно та лабораторно відповідно до протоколів надання медичної допомоги. Рентгенографія лицевого черепа проводилась у 100% випадків з обов`язковим описом лікарем-рентгенологом, 28% пацієнтів додатково обстежені з використанням КТ з 3D-моделюванням. Результати та їх обговорення. Власні спостереження та опрацювання рентгенограм черепа у різних проекціях вкотре звернули нашу увагу на наявність у деяких випадках розбіжностей між клінічними проявами та рентгенологічною картиною. Ці обставини зумовили проведення КТ з 3D-реконструкцією. При порівнянні їх результатів була змінена тактика лікування, а саме уточнені показання до хірургічних методів репозиції та фіксації кісткових уламків (остеосинтез) нижньої щелепи при значному зміщенні, особливо у ділянці кута, гілок та відростків (за межами зубного ряду).
Висновки. КТ відіграє важливу роль у обстеженні пацієнтів з невогнепальними травматичними ПНЩ завдяки їх точності та інформативності. У 28% випадків власних спостережень цих пацієнтів додаткове використання КТ з 3D-моделюванням дозволило деталізувати характер порушення цілісності кісткової структури, спланувати індивідуалізацію лікування, уточнити показання та необхідність проведення хірургічних методів, скоротити час лікування та реабілітаційний період
Значущість ультрасонографічних критеріїв у комплексній радіологічній оцінці каротидних стенозів «високого ризику»
Get PDFBackground. The prevalence of asymptomatic carotid stenosis (ACS) requires the existence of an algorythm to identify patients at risk of ischemic stroke. Assessment of carotid atherosclerotic plaque (AP) based on its morphology and composition in addition to the quantitative parameter «stenosis» is possible using a complex of radiological studies including ultrasonographic ones, that can be deepened by new ultrasound techniques. Purpose – define ultrasonographic criteria for vulnerable carotid plaque based on evaluation of plaque characteristics using current ultrasonic techniques. Materials and methods. The study is based on the analysis of data obtained from 105 patients aged 41 to 84, diagnosed with stenosis of the internal carotid artery (ICA) according to ultrasonography (US). Examination methods – clinical, duplex US with the inclusion of shear wave elastography (SWE) and superb microvascular imaging (SMI) techniques to assess plaque stiffness and plaque microvascularisation; brain MRI, MSСT angiography (MSCTA), statistical. Two age-matched group were formed: a group with symptomatic carotid stenosis (SCS), 55 patients, and a group with asymptomatic carotid stenosis (ACS), 50 patients. Results. Statistically significant differences in the groups of patients with and without stroke were determined according to the following parameters of carotid plaques: quantitative criteria – maximum thickness (p = 0,02), with an AP thickness of more than 3.5 mm, the risk of stroke increases 2.2 times (p = 0,03), stenosis degree according to the NASCET protocol (p = 0,01 in the right ICA), plaque stiffness indicator according to SWE data (p = 0,001); qualitative criteria – type of plaque echogenicity according to the Gray-Weale classification (p = 0,001), presence of microvascularization according to SMI data (p = 0,04). Correlation of AP stiffness indicators according to SWE and MSCTA data (ρ = 0,60; р = 0,004) was established, as well as between AP stiffness according to SWE data and echo- type of AP (τ = 0,56; р = 0,006). Conclusions. Determination of plaque thickness greater than 3.5 mm, low plaque stiffness according to SWE data, the presence of microvascularization according to SMI data it is advisable to add to the complex of radiological assessment of carotid stenosis with a high risk of ischemic events, in addition to the standard US criteria of stenosis degree and AP echo-type.Актуальність. Поширеність у світі асимптомного каротидного стенозу потребує існування алгоритму для визначення пацієнтів з високим ризиком ішемічного інсульту. Оцінка каротидної атеросклеротичної бляшки (АБ) на основі її морфології та складу, на додаток до кількісного параметра «стеноз», можлива за допомогою комплексу радіологічних досліджень, зокрема, ультрасонографічних, які можуть бути поглиблені новими ультразвуковими техніками. Мета роботи – визначити ультрасонографічні критерії вразливої каротидної бляшки на підставі оцінки характеристик бляшки з використанням сучасних ультразвукових технік. Матеріали та методи. Робота базується на аналізі даних 105 пацієнтів, віком 41–84 роки, яким за даними ультрасонографії (УС) встановлено стеноз внутрішньої сонної артерії (ВСА). Методи обстеження – клінічні, дуплексна УС з включенням технік «чудового мікроваскулярного зображення» (SMI) для виявлення мікроваскуляризації бляшки та еластографії зсувної хвилі (SWE) для оцінки жорсткості бляшки, МРТ головного мозку, МСКТ-ангіографія (МСКТА), статистичні. Сформовано 2 зіставлювані за віком групи: група з симптомним каротидним стенозом (СКС) – 55 пацієнтів, та група з асимптомним каротидним стенозом (АКС) – 50 пацієнтів. Результати та їх обговорення. Статистично значимі відмінності в групах СКС та АКС встановлено за такими характеристиками каротидних бляшок: кількісні критерії – максимальна товщина АБ (p = 0,02), у градації товщина АБ більше 3,5 мм – ризик інсульту підвищується в 2,2 рази (p = 0,03), ступінь стенозування ВСА за протоколом NASCET (p = 0,01 по правій ВСА), показник щільності бляшки за даними SWE (p = 0,001); якісні критерії – ехо-тип бляшки за класифікацією Gray-Weale (p = 0,001), наявність мікроваскуляризації за даними SMI (p = 0,04). Встановлено кореляційні зв’язки між показниками жорсткості АБ за даними SWE та МСКТА (ρ = 0,60; р = 0,004), за даними SWE та ехо-типом АБ (τ = 0,56; р = 0,006). Висновки. В комплекс радіологічної оцінки каротидних стенозів з високим ризиком ішемічних подій до стандартних УС критеріїв оцінки ступеня стенозу та ехотипу АБ доцільно додати визначення товщини бляшки більше 3,5 мм, низьку жорсткість бляшки за даними SWE, наявність мікроваскуляризації за даними SMI
Можливості ехокардіографії у виявленні кардіотоксичних ефектів протипухлинних препаратів
Get PDFBackground. In recent decades, advancements in cancer treatment have resulted in enhanced patient survival rates, yet concurrently, escalated morbidity and mortality due to therapy-induced side effects, with cardiovascular complications (CVC) at the forefront. The risk of cardiovascular disease (CVD) during chemotherapy lies in the potentiality of interrupting or discontinuing the treatment of the underlying ailment, thereby diminishing the patient’s prospects of survival. Regrettably, delayed manifestations of cardiotoxic effects subsequent to the completion of anticancer therapy further diminish the patients’ quality of life and escalate mortality rates. Consequently, early diagnosis and timely identification of cardiotoxic effects induced by anticancer drugs have emerged as paramount objectives, shaping a novel domain in medicine termed cardio-oncology. Purpose. Assess the condition and modern ideas of the development of echocardiography in the assessment of cardiac dysfunction in the context of chemotherapy. Materials and Methods. References were analyzed using English-language biomedical databases (MEDLINE (Pubmed), Web of Science (Web of Knowledge) using the following keywords: «cardiotoxicity», «echocardiography», «chemotherapy», «ventricular dysfunction», «anticancer therapy», «risk stratification» for 2019–2024. Results. Cardiotoxicity arising as a consequence of anticancer therapy can manifest in various forms, including left ventricular (LV) myocardial dysfunction, heart failure (HF), pulmonary hypertension, thromboembolic complications, arterial hypertension, coronary heart disease, pericardial disease, valvular heart disease, and others. Detecting the subclinical variant of cardiotoxicity, which precedes the onset of HF, is of paramount importance. Presently, echocardiography remains the preferred method for evaluating the structural and functional status of the LV myocardium. However, studies have demonstrated that measuring LV ejection fraction (EF) via transthoracic echocardiography may not effectively detect LV dysfunction in its early stages. In recent years, novel myocardial imaging techniques have emerged for this purpose, with speckle-tracking echocardiography (STE) in both two-dimensional and three-dimensional modes showing promise. Соnclusion. The early detection of cardiotoxic effects induced by anticancer drugs emerges as a critical concern in cardiology practice. Evaluation of global myocardial strain derived from two-dimensional LV images provides valuable insights into diagnosing early LV dysfunction, especially in patients undergoing chemotherapy.Актуальність. В останні десятиліття досягнення в лікуванні онкологічних захворювань, з одного боку, призвели до підвищення виживаності пацієнтів, а з іншого – до зростання захворюваності та смертності внаслідок розвитку побічних ефектів терапії, серед яких серцево-судинні ускладнення (ССУ) займають перші позиції. Небезпека появи ССУ під час хіміотерапії полягає в можливості переривання або скасування лікування основного захворювання, зменшуючи шанси онкохворого на виживаність. Відстрочені прояви кардіотоксичної дії протипухлинної терапії, що виникають після її завершення, нажаль, також знижують якість життя хворих та підвищують смертність. У зв’язку з цим рання діагностика та своєчасне виявлення кардіотоксичних ефектів протипухлинних препаратів є одним із пріоритетних завдань, що сформувалося в новий напрямок в медицині, – кардіоонкологію. Мета роботи – оцінити стан та сучасні уявлення розвитку ехокардіографії в оцінці дисфункції серця на фоні проведення хіміотерапії. Матеріали та методи. Літературні джерела проаналізовані за допомогою англомовних текстових баз біомедичних метаданих (MEDLINE (Pubmed), Web of Science (Web of Knowledge) за пошуковими ключовими словами «cardiotoxicity», «echocardiography», «chemotherapy», «ventricular dysfunction», «anticancer therapy», «risk stratification» за 2019–2024 рр. Результати та їх обговорення. Визначено, що кардіотоксичність як побічний ефект протипухлинної терапії, може проявитися розвитком дисфункції міокарда лівого шлуночка (ЛШ) і серцевої недостатності (СН), легеневої гіпертензії, тромбоемболічних ускладнень, артеріальної гіпертонії, ішемічної хвороби серця, захворювань перикарда, клапанної хвороби серця тощо. Важливим є діагностування субклінічного варіанту кардіотоксичності, що передує розвитку СН. На сьогодні золотим стандартом оцінки структурно-функціонального стану міокарда ЛШ залишається ехокардіографія (ЕхоКГ). Проте, показано, що вимірювання фракції викиду (ФВ) ЛШ за допомогою трансторакальної ЕхоКГ не дозволяє виявити дисфункцію ЛШ на ранніх стадіях. В останні роки з цією метою використовують нові методи візуалізації міокарда, серед яких перспективною стала спеклтрекінг ехокардіографія (СТЕ) в двовимірному та тривимірному режимах. Висновки. Виявлення кардіотоксичних ефектів протипухлинних препаратів є дуже актуальною проблемою в кардіологічній практиці. Оцінка глобальної деформації міокарда за двовимірним зображенням ЛШ надає цінну інформацію для діагностики ранньої дисфункції ЛШ, особливо у пацієнтів, які отримують хіміотерапевтичне лікування
Лапароскопічна гастректомія при множинних нейроендокринних пухлинах шлунка І типу: презентація випадку
Get PDFBackground. The gastric neuroendocrine tumours (G-NETs), arising from neuroendocrine cells within the stomach. Type I lesions are associated with chronic atrophic gastritis (CAG). Multiple G-NETs are rare. Purpose – of our report is to describe a rare case of multiple Type-I G-NETs. Material and methods. During routine gastroscopy in a 44-year-old female with history of CAG and anaemia, multiple (15–20) polyps of size 2–9 mm were found. Multiple biopsies were obtained. Histopathological examination with haematoxylin and eosin staining described these lesions as undifferentiated cancer. Repeated gastroscopy was done. The three biggest polyps (5–9 mm) were removed by snare polypectomy. Repeated histopathological examination was specific for G-NET. The neoplasm presented Ki-67 proliferation index of < 3%; Cytokeratin 18, Chromogranin A, Synaptophysin, INSM1 were positive in neoplasm cells. Laparoscopic total gastrectomy was done. The operative time was 255 min, and the blood loss was 50 ml. Histopathological examination of a surgical specimen revealed multiple, Grade 1 G-NET (fig. 1–3). All lesions are limited to the mucosa and submucosa of the stomach, the longest size of the largest tumour lesion is 5 mm, what corresponds to pT1(m). No signs of lymphovascular or perineural invasion were found (L0 V0 Pn0). 18 regional lymph nodes were examined, no metastases were detected (0/18, pN0). Edges of resections of the esophagus and duodenum without signs of tumour growth (R0). Outside of tumours, there were signs of chronic inflammation of the stomach mucosa, with intestinal metaplasia and mixed glandular atrophy, there are also foci of nodular hyperplasia of neuroendocrine cells. Conclusion. We reported a rare case of multiple type-I G-NETs (pT1N0M0) with pernicious anaemia due to autoimmune CAG. Laparoscopic total gastrectomy is a method of choice in treatment of such patients.Актуальність. Нейроендокринні пухлини шлунка (НЕПШ) розвиваються з його нейроендокринних клітин. Тип I НЕПШ пов’язаний з хронічним атрофічним гастритом (ХАГ). Множинні НЕПШ зустрічаються рідко. Мета роботи – презентувати рідкісний випадок множинних нейроендокринних пухлин шлунка. Матеріали та методи. Під час планової гастроскопії у жінки 44 років з ХАГ та анемією в анамнезі виявлено множинні (15–20) поліпи розміром 2–9 мм. Була проведена біопсія. При патогістологічному дослідженні біопсійного матеріалу із забарвленням гематоксиліном та еозином ці поліпи розцінено як недиференційований рак. Зроблена повторна гастроскопія. Три найбільші поліпи (5–9 мм) видалили методом петлевої поліпектомії. Повторне гістопатологічне дослідження показало специфічні ознаки НЕПШ з індексом проліферації Ki-67 < 3%; цитокератин 18, хромогранін А, синаптофізин, INSM1 були позитивними в клітинах новоутворення. Виконано лапароскопічну гастректомію. Тривалість операції 255 хв, крововтрата 50 мл. Патогістологічне дослідження препарату виявило множинні НЕПШ G1. Усі пухлини обмежені слизовою оболонкою та підслизовою основою шлунка, найбільший розмір найбільшого вогнища пухлини 5 мм, що відповідає pT1(m). Ознак лімфоваскулярної або периневральної інвазії не виявлено (L0 V0 Pn0). Досліджено 18 регіонарних лімфатичних вузлів, у жодному метастазів описаної пухлини не визначається (0/18, pN0). Краї резекцій стравоходу та дванадцятипалої кишки без ознак пухлинного росту (R0). Поза межами пухлин у слизовій оболонці тіла шлунка наявні ознаки хронічного запалення, визначаються вогнища повної кишкової метаплазії та змішаної атрофії залоз, також наявні фокуси нодулярної гіперплазії нейроендокринних клітин. Висновки. Ми повідомили про рідкісний випадок множинних НЕПШ типу I (pT1N0M0) з анемією внаслідок аутоімунного ХАГ. Лапароскопічна гастректомія є методом вибору в лікуванні таких хворих
Значення передопераційних рівнів біомаркерів TGF-β1 і CA 19-9 у диференціації доброякісних і злоякісних новоутворень підшлункової залози
Get PDFBackground. The article is relevant to the subject matter. Benign and malignant neoplasms of the pancreas represent a significant challenge in clinical practice, largely due to the lack of early diagnostic tools and the aggressive nature of the disease. Pancreatic cancer represents the 12th most commonly diagnosed cancer and the 3rd leading cause of cancer mortality, accounting for approximately 3% of all new cancer cases and 6% of all cancer deaths worldwide. The prognosis is poor, largely due to the difficulty of detecting the disease early. Consequently, in developing disease management strategies that align with the principles of precision medicine, which considers the unique characteristics of each patient, research has concentrated on identifying reliable clinical biomarkers with high specificity and sensitivity. These biomarkers are intended to facilitate early diagnosis in patients exhibiting symptoms and early detection of the disease in asymptomatic individuals at elevated risk of developing pancreatic cancer. The differentiation between inflammatory and neoplastic pancreatic neoplasms represents a significant diagnostic challenge for surgeons.
Purpose – is to investigate TGF-β in the blood serum of patients with solid and cystic neoplasms of the pancreas and to evaluate the clinical significance of this cytokine together with CA 19-9 for the diagnosis of benign and malignant neoplasms.
Materials and methods. This was a retrospective, cross-sectional study that analysed 89 patients of varying age groups with benign and malignant pancreatic neoplasms who were hospitalised and underwent surgical intervention between January 2020 and May 2024. Design: The patients were divided into two groups, malignant and benign, based on the cytological and histological assessment of pancreatic lesions. This resulted in seven groups of patients with different pathologies, designated as groups 1–7. The concentration of TGF-β1 in the blood serum was determined using the DRG TGF-β1 enzyme-linked immunosorbent assay (ELISA) test system (Germany). The concentration of СA19-9 in the blood serum was investigated by enzyme-linked immunosorbent assay. The control group comprised healthy donors aged between 19 and 53 (group 8). The statistical significance of the differences in TGF-β1 and CA 19-9 levels between the seven groups of patients with different diagnoses and the control group, as well as between the three groups (control / benign / malignant pancreatic neoplasms), was determined based on the Kruskal–Wallis test at a confidence level of 95%. Given that the differences were statistically significant in all cases, further pairwise intergroup comparisons were required. These were performed using the Mann–Whitney test. The area under the ROC curve (AUC) was regarded as the primary indicator of the quality of discrimination based on the values of a biomarker. The optimal threshold values of TGF-β1 and CA 19-9 levels in the blood serum were identified to facilitate the detection of pancreatic neoplasia and to differentiate neoplasms according to their type. In seeking a threshold value, the objective was to identify the optimal point that would achieve the highest possible specificity and sensitivity of discrimination.
Results. The results demonstrated that the level of TGF-β1 was statistically significantly different across all types of pancreatic pathology, as indicated by the Kruskal-Wallis test (KW H (7.104) = 80.821, p < 0.0001). However, when comparing the levels of this indicator between groups using the Mann-Whitney test, notable differences were observed between patients with pancreatic cancer and all other pathologies and controls, except patients with mucinous malignant neoplasms of the gland. The highest TGF-β1 values were observed in mucinous cystic neoplasms among all groups with pancreatic malignancies. When the data were summarised by dividing patients with pancreatic neoplasms into two groups depending on the malignancy/benignity of the neoplasms, a statistically significantly higher level of TGF-β1 and CA 19-9 was confirmed in malignant neoplasms compared to benign ones. Both biomarkers demonstrated excellent discriminatory ability for all tasks. The area under the ROC curves indicates that TGF-β1 and CA 19-9 have high diagnostic value for determining the presence/absence of pancreatic neoplasms and distinguishing between malignant and benign neoplasms in the sample of patients used in the study. In distinguishing between benign and malignant pancreatic neoplasms, the CA 19-9 biomarker exhibited the highest specificity and sensitivity (with point estimates of 100%), while the TGF-β1 also demonstrated excellent discriminatory ability with a sensitivity of 92.6% (95% CI = (75.7; 99.1)%) and specificity of 93.5% (95% CI = (84.3; 98.2)%). The optimal threshold value for the stratification of patients with pancreatic malignancies is a TGF-β1 level of at least 109.8 ng/ml and a CA 19-9 level of 36.0 U/ml or more.
Conclusions. TGF-β1 can serve as a convenient indicator of the degree of immune suppression in patients with benign and malignant pancreatic neoplasms. It can be assumed that TGF-β1 has a profound effect on structural changes and remodelling of this organ, thereby playing a key role in the pathogenesis of fibrosis and potentiation of apoptosis in epithelial cells. High serum TGF-β1 levels may be associated with an unfavourable prognosis in patients with prostate cancer. The data obtained suggest that serum TGF-β1 is a valuable diagnostic indicator, which allows it to be used as an objective diagnostic criterion for solid pancreatic malignancies, with a cut-off value of at least 109.8 ng/ml, using this indicator together with the determination of CA 19-9 in the blood serum, with a cut-off value of 36.0 U/ml or more.Актуальність. Доброякісні та злоякісні новоутворення підшлункової залози становлять значну проблему у клінічній практиці через відсутність засобів ранньої діагностики та агресивний характер перебігу захворювання. Рак підшлункової залози (РПЗ) є дванадцятим найбільш часто діагностованим раком і третьою провідною причиною смертності від онкології, на нього припадає приблизно 3% усіх нових випадків раку та 6% усіх випадків смертності від онкологічних захворювань у світі. Хвори на РПЗ мають дуже низьку виживаність, в основному через труднощі виявлення захворювання на ранній стадії. Отже, у просуванні лікуваннязахворювань до концепції прецизійної медицини, яка враховує індивідуальні варіабельності пацієнтів, дослідження зосередилися на ідентифікації ефективних клінічних біомаркерів із високою специфічністю та чутливістю, здатних до ранньої діагностики пацієнтів із симптомами та раннього виявлення захворювання у безсимптомних осіб із високим ризиком розвитку раку підшлункової залози. Диференціація між запальними та неопластичними новоутвореннями підшлункової залози залишається діагностичною дилемою для хірургів.
Мета роботи – дослідити цитокін TGF-β у сироватці крові хворих на солідні та кістозні новоутворення підшлункової залози і оцінити клінічне значення цього цитокіну разом із CA 19-9 для діагностики доброякісних та злоякісних новоутворень.
Матеріали та методи. У роботі проведено ретроспективне, перехресне дослідження, в якому проаналізовано історії хвороби 89 пацієнтів різних вікових груп з доброякісними та злоякісними новоутвореннями підшлункової залози, які були госпіталізовані та прооперовані з січня 2020 року до травня 2024 року. Дизайн дослідження: пацієнти були розподілені на злоякісні та доброякісні групи на основі цитологічної та гістологічної оцінки зразків уражень підшлункової залози, що загалом склало 7 груп хворих на різні патології (групи 1–7). Досліджували вміст цитокіну TGF-β1 та концентрацію СА 19-9 у сироватці крові методом твердофазного імуноферментного аналізу. Контрольну групу склали здорові донори віком 19–53 р. (група 8). Статистичну значущість розбіжностей у рівнях TGF-β1 та CA 19-9 між сімома групами пацієнтів із різними діагнозами та контрольною групою, а також між трьома групами (контроль / доброякісні / злоякісні новоутворення підшлункової залози), визначали на підставі критерію Краскела–Уолліса за довірчої імовірності 95%. Оскільки в усіх випадках розбіжності виявилися статистично значущими, це потребувало подальших попарних міжгрупових порівнянь, які були виконані з використанням критерію Манна–Уїтні. Як основний показник якості дискримінації, що здійснюється на основі значень того чи іншого біомаркера, розглядали значення площі під його ROC кривою (AUC). Визначали оптимальні порогові значення рівнів TGF-β1 та CА 19-9 у сироватці крові для виявлення наявності неоплазми підшлункової залози і для диференціації новоутворень за їх видом. При пошуку порогового значення критерієм оптимальності вважали вимогу досягнення максимально можливих специфічності та чутливості дискримінації.
Результати та їх обговорення. Отримані результати показали, що рівень TGF-β1 статистично значуще відрізнявся при всіх видах патології підшлункової залози за критерієм Краскела-Уолліса (K W H (7,104) – 80,821, p < 0,0001), але при парних порівняннях за критерієм Манна-Уітні значущі відмінності були між рівнем цього показника у хворих на рак підшлункової залози та усіма іншими патологіями та контролем, за винятком пацієнтів із муцинозними злоякісними новоутвореннями залози. Серед усіх груп зі злоякісними новоутвореннями підшлункової залози найвищі значення TGF-β1 спостерігалися при музинозно-кістозних новоутвореннях, а при узагальненні даних, в яких об’єднали пацієнтів із новоутвореннями підшлункової залози у дві групи, залежно від злоякісності/доброякісності новоутворень, підтвердився статистично значуще вищий рівень показників TGF-β1 і CA 19-9 при злоякісних новоутвореннях, порівняно з доброякісними. Обидва біомаркери продемонстрували відмінну дискримінаційну здатність для усіх завдань, які були поставлені Якщо спиратися на значення площі під ROC-кривими як на міру діагностичної цінності показників, треба визнати, що на досліджуваній вибірці пацієнтів діагностична цінність TGF-β1 і CА 19-9 була високою при визначенні наявності/відсутності новоутворень підшлункової залози, а також для розрізнення злоякісних та доброякісних неоплазм. У завданні розрізнення доброякісних і злоякісних новоутворень підшлункової залози найбільші специфічність і чутливість (з точковими оцінками по 100%) отримані при використанні біомаркера СА 19-9, однак TGF-β1 також мав прекрасну дискримінаційну здатність із чутливістю 92,6% (95%-ДІ = (75,7; 99,1)%) і специфічністю 93,5% (95%-ДІ = (84,3;98,2)%). Оптимальним пороговим значенням для стратифікації хворих зі злоякісними новоутвореннями підшлункової залози є рівень TGF-β1 не менше 109,8 нг/мл і СА 19-9 на рівні 36,0 Од/мл та більше.
Висновки. TGF-β1 може слугувати зручним індикатором ступеня імунної супресії у хворих на доброякісні та злоякісні новоутворення підшлункової залози. Можна припустити, що TGF-β1 має глибокий вплив на структурні зміни та ремоделювання цього органа, тим самим відіграючи ключову роль у патогенезі фіброзу та потенціюванні апоптозу в епітеліальних клітинах. Можливо, високий рівень продукції TGF-β1 у сироватці крові асоціюється з несприятливим прогнозом у пацієнтів зі злоякісними новоутвореннями підшлункової залози. Отримані дані дозволяють припустити, що сироватковий TGF-β1 є цінним діагностичним показником, який дозволяє використовувати його як об'єктивний діагностичний критерій солідних злоякісних утворень підшлункової залози, зі значенням відсікання не менше 109,8 нг/мл, використовуючи цей показник разом із визначенням CA 19-9 у сироватці крові, зі значенням відсікання на рівні 36,0 Од/мл та більше
Аномальна експресія lncRNA BORG при прогресуючому хіміорезистентному та рецидивному раку грудної залози
Get PDFBackground. Multiple molecular alterations are observed in breast cancer. Among the functions attributed to lncRNA-BORG are various carcinogenic processes that function during the formation chemoresistant and recurrence of primary tumors. In this study, we aimed to identify lncRNA BORG expression signature, that can predict breast cancer patient recurrence-free survival.
Purpose – evaluate long non-coding RNA expression as diagnostic marker for disease prognosis and prediction of treatment effect.
Materials and Methods. A total of 40 advanced resistant breast cancer patients were divided into two groups: 1) Basal and Luminal B HER-2 positive (n = 20); 2) Luminal A (n = 20), were obtained with overall survival compared with relapse-free status patients. The bioinformatics prediction is confirmed by polymerase chain reaction (PCR). To investigate the prognostic accuracy of multi-lncRNA BORG-based classifier, time-dependent receiver operating characteristic analysis was performed using the ‘survival ROC’ R package. Relapse-free survival was analyzed based on Kaplan–Meier method, and the log-rank test was performed to assess the statistical significance of the differences.
Results. High lncRNA BORG protein expression was shown to have the highest correlation with positive hormone status (OR = 2.79; 95% confidence interval (95% CI), 1.27 – 4.20). Furthermore, HER2 overexpression (OR = 1.65; 95% CI, 1.26 – 2.13) was linked to important hormone status. Patients with HER2 positive/lncRNA BORG present high expression had a fourfold increased risk of relevant hormone status compared to patients with HER2 negative/lncRNA BORG show low expression, and an estimated 16.4% cumulative risk of recurrence developing relevant at two years. We discovered a predictive function for lncRNA BORG for identification, which has the potential to enhance clinical care of women with Advanced Breast Cancer (ABC). High HER2-positive/lncRNA BORG expression was linked to ER-negative disease recurrences. Our findings highlight the necessity of assessing protein expression of HER2 and lncRNA BORG to evaluate the probability of disease recurrence in ABC patients following diagnosis and therapy. Patients with low lncRNA BORG expression had a recurrence risk that is equivalent to the general population.
Conclusions. We discovered a predictive function for lncRNA BORG for identification, which has the potential to enhance clinical care of women with ABC. Women with HER2-positive/lncRNA BORG high expression lesions had a fourfold greater frequency of subsequent hormone status than women with HER2-negative/ lncRNA BORG low expression lesions. High HER2-positive/lncRNA BORG expression was linked to ER-negative disease chemoresistance and recurrence. Our findings highlight the necessity of assessing protein expression of HER2 and lncRNA BORG to evaluate the probability of disease recurrence in ABC patients following diagnosis and therapy. Patients with low lncRNA BORG expression had chemoresistance and a high recurrence risk that is equivalent to the general population.Актуальність. У хворих на рак грудної залози (РГЗ) спостерігають численні молекулярні зміни. Серед функцій, що пов’язані з lncRNA-BORG, є різні канцерогенні процеси, які розвиваються при формуванні хіміорезистентності та при рецидивах первинних пухлин.
Мета роботи – оцінити експресію довгої некодуючої РНК (lncRNA BORG) як діагностичного маркера для передбачення перебігу захворювання та прогнозування ефекту лікування.
Матеріали та методи. 40 пацієнтів із прогресуючим резистентним раком грудної залози були розподілені на дві групи: 1) Basal та Luminal B HER-2 позитивні (n = 20); 2) Luminal A (n = 20). Прогноз біоінформатики підтверджували за допомогою полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). Безрецидивна виживаність проаналізована на основі методу Каплана–Майєра. Для оцінки вірогідності асоціацій різних клінічних, гістологічних і патологічних характеристик із відповідним гормональним статусом після первинної хіміотерапії проводили логарифмічний тест. Регресійну модель Кокса використовували для багатофакторного аналізу виживання. Усі статистичні тести проводили за допомогою програмного забезпечення R «survival ROC», (версія 3.5.0).
Результати та їх обговорення. Було показано, що високий рівень експресії білка lncRNA BORG корелював з позитивним гормональним статусом (OR = 2,79; 95% довірчий інтервал (95% CI), 1,27 – 4,20). Пацієнти з HER2-позитивними пухлинами та наявною високою експресією lncRNA BORG мали у чотири рази вищий ризик (при відповідному гормональному статусі) розвитку рецидивупротягом двох років, порівняно з пацієнтами з HER2-негативним/lncRNA BORG з низькою експресією.
Висновки. Було виявлено прогностичну значущість визначення lncRNA BORG, що має потенціал для покращення клінічної допомоги пацієнтам з поширеним раком грудної залози; Висока експресія HER2-позитивної/lncRNA BORG була пов’язана у ER-негативних пухлинах з хіміорезистентністю та рецидивом. Наші результати підкреслюють необхідність оцінки експресії білка HER2 та lncRNA BORG для оцінки ймовірності рецидиву захворювання у пацієнтів з поширеним РГЗ після діагностики та терапії. Пацієнти з низькою експресією lncRNA BORG мали частоту хіміорезистентності та високого ризику рецидиву, еквівалентну такій в загальній популяції
Ультразвукова діагностика вісцерального ожиріння у жінок з акушерсько-гінекологічною патологією
Get PDFBackground. Obesity is a metabolic disease that is spreading around the world, with one in four people in Ukraine suffering from obesity. Today, the prevalence of obesity among women of reproductive age in developed countries reaches 55–60%, while in Ukraine it is 15–27%. The usefulness of measuring both visceral and subcutaneous abdominal adipose tissue has been proven in relation to metabolic risk factors and heredity, but there are currently insufficient studies in pregnant women and gynecological patients.
Purpose – is to determine the diagnostic role of ultrasound examination of abdominal and visceral adipose tissue in pregnant women and gynaecological patients with metabolic disorders and obesity for the prediction of severe obstetric and gynaecological complications and the development of effective treatment and prevention measures.
Materials and Methods. We examined 105 women who were treated at the Regional Clinical Hospital, a municipal non-profit enterprise of the Kharkiv Regional Council, with various obstetric and gynecological pathologies, 85 of whom had signs of metabolic syndrome or obesity (main group). The control group consisted of 20 women of normal weight without signs of obesity. The women in the main group were divided into three groups: the first group consisted of 42 women with gynecological pathology (20 women with endometrial hyperplasia, abnormal uterine bleeding (AUB), and 22 women with ovarian cysts and cysts); the second group consisted of 32 pregnant women with obstetric pathology (20 pregnant women with gestational diabetes mellitus (GDM), 12 pregnant women with pre-eclampsia); the third group included 11 women who had undergone bariatric surgery to treat obesity. All women underwent clinical, laboratory, and instrumental examinations, and the degree of obesity was determined. The thickness of the visceral adipose tissue (VAT) and abdominal adipose tissue (AAT) layers was measured using a TOSHIBA (CANON) Xario 200 ultrasound system (Japan), C1-5 D convection probe. The study belongs to the category «description of a series of cases» – a type of research recognized by evidence-based medicine and does not claim statistical significance of the results.
Results. The control parameters of BP, WHR, and their ratio were determined, and their peculiarities in obesity, metabolic syndrome, gestational diabetes, pre-eclampsia, ovarian tumors, and endometrial hyperplasia were revealed. The necessity of surgical treatment (bariatric surgery) has been proved in case of ineffectiveness of conservative therapy in women with obesity of the third degree (BMI over 40 kg/m2).
Conclusions. Ultrasound examination of abdominal and visceral adipose tissue in pregnant and gynecological patients with metabolic disorders and obesity is an effective, fast, and cost-effective method that allows to determine the features and predict the further development of certain pathological conditions and can be used in a wide range of obstetric and gynecological practice.Актуальність. Ожиріння – це метаболічне захворювання, епідемія якого захоплює світ, в Україні від ожиріння страждає кожна четверта людина. На сьогодні поширеність ожиріння серед жінок репродуктивного віку у розвинених країнах світу сягає 55–60%, в Україні – 15–27%. Доведена корисність вимірювання як вісцеральної, так і підшкірної абдомінальної жирової тканини у звʼязку з метаболічними факторами ризику та спадковістю, але досліджень у вагітних та гінекологічних хворих на сьогодні недостатньо.
Мета роботи – визначення діагностичної ролі ультразвукового дослідження абдомінальної та вісцеральної жирової тканини у вагітних жінок та гінекологічних хворих з метаболічними розладами та ожирінням для прогнозування тяжких акушерсько-гінекологічних ускладнень та розробки ефективних лікувальнопрофілактичних заходів.
Матеріали та методи. Було обстежено 105 жінок, які знаходилися на лікуванні в Комунальному некомерційному підприємстві Харківської обласної ради «Обласна клінічна лікарня» з різноманітною акушерсько-гінекологічною патологією, з них 85 мали ознаки метаболічного синдрому або ожиріння (основна група). Контрольну групу склали 20 жінок з нормальною масою тіла без ознак ожиріння. Жінки основної групи були розподілені на три групи: першу групу склали 42 жінки з гінекологічною патологією (20 жінок з гіперплазією ендометрія, аномальними матковими кровотечами (АМК) та 22 жінки з кістами та кістомами яєчників); другу – 32 вагітних з акушерською патологією (20 вагітних з гестаційним цукровим діабетом (ГЦД), 12 вагітних з прееклампсією); до третьої групи увійшли 11 жінок, яким було виконано баріатричні операції з метою лікування ожиріння. Всім жінкам проведено клініко-лабораторне та інструментальне обстеження, визначений ступінь ожиріння. Вимірювання товщини прошарків вісцеральної жирової тканини (ВЖТ) та абдомінальної жирової тканини (АЖТ) проводилося з використанням ультразвукової системи TOSHIBA (CANON) Xario 200 (Японія), конвексного датчика С1-5 D. Дослідження належить до категорії «опис серії випадків» –вид дослідження, що визнається доказовою медициною і не претендує на статистичну значущість результатів.
Результати та їх обговорення. Були визначені контрольні параметри АЖТ, ВЖТ та їх співвідношення, виявлені їх особливості при ожирінні, метаболічному синдромі, гестаційному діабеті, прееклампсії, пухлинах яєчників, гіперплазії ендометрія. Доведена необхідність хірургічного лікування (баріатричні операції) при неефективності консервативної терапії у жінок з ожирінням ІІІ ступеня (ІМТ більше 40 кг/м2 ).
Висновки. Ультразвукове дослідження абдомінальної та вісцеральної жирової тканини у вагітних та гінекологічних хворих з метаболічними розладами та ожирінням є ефективним, швидким і економічно вигідним методом, що дозволяє визначати особливості та прогнозувати подальший розвиток деяких патологічних станів, і може бути застосований в широкій акушерсько-гінекологічній практиці
Оцінка гемодинаміки у хребетних артеріях при грижі шийних міжхребцевих дисків із застосуванням функціональних проб
Get PDFBackground. Degenerative changes of the vertebral-motor segment occupy an important place among the causes of cervicogenic headache, neck pain with radiation to the shoulder and arm, noise in the head, dizziness. The same symptoms are often found in vertebral artery syndrome, which is a set of disorders of vertebral-basilar dynamics. Dopplerography makes it possible to obtain quantitative parameters of blood flow in the vertebral arteries, thereby assessing the level of pathological changes in blood flow.
Purpose. Dopplerographic assessment of blood flow parameters in vertebral arteries in patients with herniated cervical intervertebral discs using functional tests.
Materials and methods. An analysis of the results of dopplerography of the vertebral arteries in 42 young patients with herniated cervical intervertebral discs was carried out. Peak systolic velocity (Vs), end-diastolic velocity (Vd), indices of peripheral resistance (RI) and pulsatility (PI), minute volume of blood flow (HOK – Vvol) in the second segment of the VA at the C2-C3 level were determined at functional prob.
Results and discussion. With a left-sided hernia, the value of Vs in the left VA during contralateral head rotation was 34.1 ± 2.9 cm/s, RI – 0.71 ± 0.03, PI – 1.04 ± 0.06, HOC – 85 ± 9 ml/min, and in the comparison group – 45.3 ± 3.8 cm/s, 0.59 ± 0.02, 0.85 ± 0.04, 118±13 ml/min, respectively. In patients with a right-sided hernia, Vs in the right VA during contralateral head rotation was 32.6 ± 3.2 cm/s, RI – 0.72 ± 0.03, PI – 1.03 ± 0.06, COC – 83 ± 8 ml/min, and in the comparison group – 44.8 ± 4.1 cm/s, 0.60 ± 0.02, 0.87 ± 0.04, 117 ± 12 ml/min, respectively. The difference between Doppler blood flow parameters obtained during contralateral head rotation in patients with disc herniation and the comparison group (persons without disc herniation) was significant (P < 0.05).
Conclusion.Hemodynamically significant disruption of blood flow in the vertebral artery occurs when the paramedian and posterolateral hernia is localized on the side of the same name during head rotation to the opposite side. These violations consist in a significant decrease in systolic speed and minute volume of blood flow, in an increase in indices of resistance and pulsatility compared to persons without disc herniation.Актуальність. Дегенеративні зміни хребетно-рухового сегмента займають важливе місце серед причин цервікогенного головного болю, болю в шиї з іррадіацією в плече та руки, шуму в голові, запаморочення. Такі самі симптоми часто зустрічаються при синдромі хребетної артерії (ХА), що є сукупністю порушення вертебробазилярної динаміки. Допплерографія дає можливість отримати кількісні параметри кровотоку в хребетних артеріях, тим самим оцінити рівень патологічних змін кровотоку.
Мета роботи. Допплерографічна оцінка параметрів кровотоку в хребетних артеріях у пацієнтів з грижею шийних міжхребцевих дисків із застосуванням функціональних проб.
Матеріали та методи. Проведено аналіз результатів допплерографії хребцевих артерій у 42 пацієнтів молодого віку з грижею шийних міжхребцевих дисків. Визначали пікову систолічну швидкість (Vs), кінцеву діастолічну швидкість (Vd), індекси периферичного опору (RI) і пульсативності (PI), хвилинний об’єм кровотоку (ХОК – Vvol) у другому сегменті ХА на рівні С2-С3 при функціональних пробах. Група порівняння – 37 осіб без клінічних проявів патології шийного відділу хребта.
Результати. При лівобічній грижі величина Vs у лівій ХА під час контрлатеральної ротації голови склала 34,1 ± 2,9 см/с, RI – 0,71 ± 0,03, PI – 1,04 ± 0,06, ХОК – 85 ± 9 мл/хв, а в групі порівняння – 45,3 ± 3,8 см/с, 0,59 ± 0,02, 0,85 ± 0,04, 118 ± 13 мл/хв, відповідно. У пацієнтів з правобічною грижею Vs в правій ХА при контралатеральній ротації голови склала 32,6 ± 3,2 см/с, RI – 0,72 ± 0,03, PI – 1,03 ± 0,06, ХОК – 83 ± 8 мл/хв, а в групі порівняння – 44,8 ± 4,1 см/с, 0,60 ± 0,02, 0,87 ± 0,04, 117 ± 12 мл/хв, відповідно. Різниця між показниками пацієнтів з грижою і групи порівняння при контралатеральній ротації голови була достовірною (P < 0,05).
Висновки. Гемодинамічно значущі порушення кровотоку в хребетній артерії відбуваються при локалізації парамедіанної та задньобічної грижі на одноіменному боці під час ротації голови на протилежний бік. Ці порушення полягають у достовірному зниженні систолічної швидкості та хвилинного об’єму кровотоку, у зростанні індексів резистентності та пульсативності порівняно з особами без грижі дисків
Кістозні пухлини підшлункової залози: діагностика та хірургічне лікування
Get PDFBackground. The variety of cystic tumors of the pancreas from benign to malignant, the availability of a large number of modern diagnostic methods, increasingly directs surgeons to systematize already existing experience and to search for new algorithms for the treatment of patients from the standpoint of evidence-based medicine. The purpose of the work is to analyze literary sources related to the results of diagnosis and surgical interventions for patients with various forms of cystic tumors of the pancreas, with the aim of determining the strategy of their surgical treatment. Materials and Methods. The data of full-text publications obtained as a result of a literature search in the Scopus and PubMed databases for the period from 2009 to 2022, which were devoted to the issues of surgical treatment of various morphological forms of cystic tumors of the pancreas, were analyzed and systematized. The search was conducted using the following keywords: «cystic tumor», «mucinous cystadenoma», «cystadenocarcinoma», «pseudocyst of the pancreas», «diagnostics», «surgical treatment». Results. For the diagnosis of cystic tumors of the pancreas, the entire range of known methods of perioperative research is used. The extent of surgical intervention for benign cysts is determined by such factors as the size of the neoplasm, its relationship with the parenchyma of the pancreas, the main pancreatic duct, and the vessels of the organ. Mucinous cystic tumors are an indication for surgical treatment. If the size of the serous cystadenoma is less than 3–4 cm, surgical intervention can be postponed, such patients are subject to dynamic observation. The choice of method of resection of the pancreas depends on the location of the tumor and may include distal pancreatectomy with or without splenectomy, median pancreatectomy, or Whipple pancreatoduodenal resection. When the neoplasm is located proximally, classical pancreatoduodenal resection is performed, and its localization in the body or tail of the gland requires distal resection of the organ. Laparoscopic technology can be an alternative for such damage to the gland by a small or medium-sized tumor. Issues of lymph node dissection and adjuvant chemotherapy currently remain debatable. Conclusions. Thus, the analysis of foreign literature on diagnosis and surgical treatment of cystic tumors of the pancreas showed that the use of modern instrumental examination methods affects the results of treatment of patients with this pathology. Fine-needle aspiration of cyst fluid is a safe, highly accurate diagnostic manipulation when cytological diagnosis of a cystic lesion of the pancreas is required. Multispiral computed tomography with bolus contrast enhancement remains the «gold standard», but the use of magnetic resonance imaging, endoscopic ultrasonography, and positron emission tomography are increasingly used to assess the operability, staging, and resect ability of cystic tumors. Knowledge and interpretation of imaging data are crucial for developing personalized patient treatment algorithms and improving treatment outcomes and patient quality of life.Актуальність. Різноманітність кістозних пухлин підшлункової залози від доброякісних до злоякісних, наявність великої кількості сучасних діагностичних методик, все частіше спрямовує хірургів до систематизації вже існуючого досвіду та до пошуку нових алгоритмів лікування хворих із позиції доказової медицини. Мета роботи − проаналізувати джерела літератури, які стосуються результатів діагностики та оперативних утручань хворих на різні форми кістозних пухлин підшлункової залози, з метою визначення стратегії їх хірургічного лікування. Матеріали та методи. Проаналізовано і систематизовано дані повнотекстових публікацій, які були отримані внаслідок літературного пошуку у базах даних Scopus і PubMed за період з 2009 по 2022 рр., що присвячені питанням хірургічного лікування різних морфологічних форм кістозних пухлин підшлункової залози. Пошук проводився за ключовими словами: «cystic tumors», «mucinous cystadenoma», «cystadenocarcinoma», «pseudocyst of the pancreas», «surgical treatment». Результати та їх обговорення. Для діагностики кістозних пухлин підшлункової залози використовують увесь спектр відомих методик періопераційного дослідження. Обсяг оперативного втручання при доброякісних кістах визначається такими чинниками, як розмір новоутворення, його взаємовідношення з паренхімою підшлункової залози, головною панкреатичною протокою та судинами органа. Муцинозні кістозні пухлини є показанням до хірургічного лікування. При розмірі серозної цистаденоми менше 3–4 см оперативне втручання можна відтермінувати, такі хворі підлягають динамічному спостереженню. Вибір способу резекції підшлункової залози залежить від локалізації пухлини та може включати дистальну панкреатектомію зі спленектомією або без неї, середню панкреатектомію або панкреатодуоденальну резекцію за Whipple. При проксимальному розташуванні новоутворення проводиться класична панкреатодуоденальна резекція, а його локалізація у тілі або хвості залози вимагає виконання дистальної резекції органа. Лапароскопічна технологія може бути альтернативою при такому ураженні залози пухлиною маленького або середнього розміру. Питання лімфодисекції та ад’ювантної хіміотерапії у даний час залишаються дискутабельними. Висновки. Таким чином, проведений аналіз зарубіжної літератури з питань діагностики та хірургічного лікування кістозних пухлин підшлункової залози показав, що застосування сучасних інструментальних методів обстеження впливаєна результати лікування хворих із цією патологією. Тонкоголкова аспірація рідини кісти є безпечною, високоточною діагностичною маніпуляцією, коли необхідна цитологічна діагностика кістозного ураження підшлункової залози. Мультиспіральна комп’ютерна томографія з болюсним контрастним посиленням залишається «золотим стандартом», але магнітно-резонансна томографія, ендоскопічна ультрасонографія, позитронно-емісійна томографія все частіше застосовуються для оцінки операбельності, стадіювання та резектабельності кістозних пухлин. Знання та інтерпретація даних візуалізаційних досліджень мають вирішальне значення для розробки персоніфікованих алгоритмів лікування пацієнтів та покращення результатів лікування та якості життя хворих