Український радіологічний та онкологічний журнал
Український радіологічний та онкологічний журналNot a member yet
213 research outputs found
Sort by
Функціональна оцінка ефективності диференційованого терапевтичного підходу у лікуванні раку яєчників: вплив на якість життя та результати опитування
Get PDFBackground. Ovarian cancer presents a formidable challenge, primarily due to the high prevalence of resistance to platinum drugs, which hampers treatment success. Despite notable strides in chemotherapy regimens, over 40% of patients remain unresponsive to initial treatment. Delving into the underexplored realm of functional assessment regarding treatmentʼs impact on patientsʼ quality of life emerges as pivotal for refining therapeutic outcomes and enhancing their well-being. The absence of standardized evaluation methods and limited data underscore the imperative for further investigation into understanding how different treatment modalities influence patientsʼ quality of life. Leveraging questionnaires such as the EORTC QLQ-C30 and FACT-G proves invaluable in gauging this aspect of healthcare. Integrating the findings of quality of life assessments into clinical practice promises to catalyze the development of optimal therapeutic strategies tailored to enhance the well-being of ovarian cancer patients. Purpose – is to investigate how a tailored therapeutic approach influences the quality of life among patients grappling with platinum-resistant ovarian cancer. Our focus extends to considering the degree of pharmacoresistance alongside the utilization of varied chemotherapy strategies. Materials and methods. The study was conducted at the University Clinic of the Odessa National Medical University spanning from 2014 to 2024. A cohort of 350 patients diagnosed with stage III-IV ovarian adenocarcinoma, who had undergone cytoreductive surgeries, formed the basis of our research. This investigation adhered to the clinical protocol approved by the Ministry of Health of Ukraine. The methodology of our differentiated treatment strategy involved predicting patientsʼ responses to platinum-based therapy, classifying them as platinum-refractory, resistant, or sensitive. Subsequently, patients were categorized into four clinical groups based on the treatment regimens employed. To assess the quality of life, we utilized hierarchical clustering methodology along with the EORTC QLQ-C30 and FACT-G questionnaires. Evaluations were conducted at 6 and 12 months post-treatment completion. Results and discussion. Patiens of different groups had different symptoms and side effects: those who received standard chemotherapy had leukopenia and other side effects; those who received doxorubicin complained of nausea and stomatitis. Patients with comprehensive metabolic support had a smaller number of subjective complaints. During the catamnestic follow-up, we detected changes in parameters of quality of life, which may be associated with treatment of ovarian cancer. The differentiated treatment approach led to improvement of quality of life, decrease in side effects, and better well-being of the patients. These changes remained stable for a long period of time after cessation of active treatment, thus encouraging the use of a similar approach in the future. The results confirm the importance of an individualized treatment with metabolic support for achieving better clinical results and improving quality of life of patients with ovarian cancer. Conclusions. Our study underscores the effectiveness of a differentiated therapeutic approach in managing ovarian cancer, considering both pharmacoresistance levels and diverse chemotherapy strategies, thereby enhancing patientsʼ quality of life. Notably, cytoreductive surgeries and varied chemotherapy regimens yielded distinct side effects and symptoms among patients, contingent upon the treatment modalities applied. Encouragingly, post-active treatment phases witnessed a consistent amelioration in patientsʼ quality of life, underscoring the pivotal role of individualized approaches complemented by metabolic support in fostering superior clinical outcomes.Актуальність. Рак яєчників лишається серйозною проблемою через високий рівень первинної резистентності до препаратів платини, що обмежує успішність лікування. Незважаючи на значний прогрес у схемах хіміотерапії, досягнутий в останні роки, понад 40% пацієнток залишаються нечутливими до першої лінії лікування. Недосліджена ділянка функціональної оцінки впливу лікування на якість життя хворих на рак яєчників стає ключовою в аспекті оптимізації результатів терапії та покращення їхнього благополуччя. Відсутність стандартизованих методів оцінки та обмеженість даних у цій галузі підкреслюють необхідність додаткових досліджень для розуміння впливу різних методів лікування на якість життя пацієнток. Використання опитувальників, таких як EORTC QLQ-C30 і FACT-G, є корисним інструментом для оцінки цього аспекту медичного догляду. Інтеграція результатів оцінки якості життя в клінічну практику допоможе розробити оптимальні терапевтичні стратегії, спрямовані на покращення якості життя хворих на рак яєчників. Мета роботи – вивчити вплив диференційованого терапевтичного підходу на якість життя пацієнток, які мають платинорезистентний рак яєчників, з урахуванням рівня фармакорезистентності та використання різних стратегій хіміотерапії. Матеріали та методи. Дослідження проводили на базі Університетської клініки Одеського національного медичного університету протягом 2014–2024 рр. Усього було обстежено 350 пацієнток з аденокарциномою яєчників III–IV стадії, яким виконували циторедуктивні операції. Дослідження проводилося відповідно до клінічного протоколу, затвердженого Міністерством охорони здоровʼя України. Методика диференційованої стратегії лікування передбачала прогнозування платинорефрактерних, резистентних та чутливих пацієнток. Пацієнтки були розподілені на чотири клінічні групи в залежності від використовуваних лікувальних режимів. Аналіз якості життя хворих проводився за методом ієрархічної кластеризації з використанням опитувальників EORTC QLQ-C30 та FACT-G через 6 та 12 місяців після завершення лікування. Результати та їх обговорення. Пацієнтки різних груп мали різні симптоми та побічні ефекти. Пацієнтки, що отримували стандартну хіміотерапію, стикалися з лейкопенією та іншими побічними ефектами, а які отримували доксорубіцин, скаржилися на нудоту і стоматит. Пацієнтки з комплексною метаболічною підтримкою відзначали меншу кількість субʼєктивних скарг. Під час катамнестичного спостереження виявлено зміни у показниках якості життя, що може бути повʼя зане з лікуванням раку яєчників. Диференційований підхід у лікуванні приводив до поліпшення якості життя, зменшення побічних ефектів та покращення самопочуття пацієнток. Ці зміни залишалися стійкими протягом тривалого періоду після завершення активного лікування, що спонукало до використання подібного підходу у майбутньому. Результати підтверджують важливість індивідуалізованого лікування з метаболічною підтримкою для досягнення кращих клінічних результатів та покращення якості життя у хворих на рак яєчників. Висновки. Диференційований терапевтичний підхід у лікуванні хворих на рак яєчників з урахуванням рівня фармакорезистентності та використання різних стратегій хіміотерапії є ефективним у покращенні якості життя пацієнток. Циторедуктивні операції та різні режими хіміотерапії призвели до різних побічних ефектів та симптомів у пацієнток, що варіювалися залежно від застосовуваних методів лікування. Після закінчення активного лікування спостерігалося стійке поліпшення якості життя пацієнток, що підкреслює важливість індивідуалізованого підходу з метаболічною підтримкою для досягнення кращих клінічних результатів
Використання портативних ультразвукових апаратів в діагностиці запальних захворювань кишечника
Get PDFBackground. The widespread use of portable ultrasound scanners has advanced the concept of ultrasound diagnosis (POCUS), namely «ultrasound examination (US) is performed at the bedside and is interpreted directly by a physician». Pocus is not a substitute for complex ultrasound, but rather allows the ultrasound doctor to quickly access clinical images for rapid diagnosis and effective examination and treatment of patients.
Purpose – the work to identify ultrasound signs of inflammatory bowel disease (IBD) using POCUS.
Materials and Methods. 70 patients aged 18 to 39 years (24 men and 46 women, mean age – 30.3 ± 13.7 years). The first group of patients included 32 people with a morphologically confirmed CD diagnosis, the second group included 38 people with a morphologically confirmed UC diagnosis. The control group consisted of 2 8 patients with no clinical and laboratory data on gastrointestinal lesions.
Results. It was shown that the ultrasound can assess the thickness of the intestinal wall with sensitivity – 90.3% and specificity – 87.1% and ROC – 0.882, differentiation of the wall layers, surrounding structures (omentum, mesentery, lymph nodes), as well as the localization of the affected intestinal segment. Color Doppler Mapping (CDM) method with a sensitivity of 86.5% and specificity of 81.5% and ROC of 0.852 allows not only to assume the presence of active inflammation in the wall of the affected intestinal segment, but also to monitor the dynamics of the process during treatment.
Conclusion. In this work, the capabilities of POCUS for the diagnosis of IBD were evaluated. Correct and accurate interpretation of POCUS findings is not only an important diagnostic step, but also a complement to other radiation and endoscopic imaging techniques. The main advantage of POCUS over CT and MRI is its fast availability, low cost, and high level of safety. An experienced ultrasound doctor is needed to examine the gastrointestinal tract, so training with ultrasound doctors and mastering practical skills is key to ensuring the effective use of POCUS.Актуальність. Широке використання портативних ультразвукових сканерів викликало концепцію ультразвукової діагностики «point-of-care ultrasound» (POCUS), а саме «ультразвукове дослідження (УЗД) проводиться біля ліжка та інтерпретується безпосередньо лікарем». POCUS не замінює комплексне ультразвукове дослідження, а дозволяє лікарю УЗД швидко отримати доступ до клінічних зображень для швидкої діагностики та ефективного обстеження та лікування пацієнтів.
Мета роботи – визначити ультразвукові ознаки запальних захворювань кишечника (ЗЗК) за допомогою використання POCUS.
Матеріали та методи. Було обстежено 70 пацієнтів віком 18–39 років (24 чоловіки та 46 жінок, середній вік – 30,3 ± 13,7 р.). До першої групи пацієнтів увійшли 32 особи з морфологічно підтвердженим діагнозом хвороба Крона (ХК), до другої – 38 осіб з морфологічно підтвердженим діагнозом неспецифічний виразковий коліт (НВК). Контрольну групу склали 28 пацієнтів без клініколабораторних даних про ураження шлунково-кишкового тракту.
Результати та їх обговорення. Показано, що за допомогою УЗД можна оцінити товщину кишкової стінки з чутливістю – 90,3% і специфічністю – 87,1% та ROC – 0,882, диференціювання шарів стінки, оточуючих структур (сальник, брижа, лімфатичні вузли), а також локалізацію ураженого відділу кишки. Метод кольорового допплерівського картування з чутливістю 86,5% і специфічністю 81,5% і ROC 0,852 дозволяє не тільки припустити наявність активного запалення в стінці ураженого сегмента кишки, а й спостерігати за динамікою процесу під час лікування.
Висновки. У даній роботі були оцінені можливості POCUS для діагностики ЗЗК. Правильна і точна інтерпретація результатів POCUS при ЗЗК є не тільки важливим діагностичним етапом, але й доповненням до інших методів променевої та ендоскопічної візуалізації. Основна перевага POCUS перед КТ і МРТ – швидка доступність, низька вартість і високий рівень безпеки. Для обстеження ШКТ потрібен досвідчений лікар УЗД, тому навчання та оволодіння практичними навичками є запорукою ефективного використання POCUS
Клінічний випадок гастроінтестинальної стромальної пухлини дванадцятипалої кишки
Get PDFBackground. Gastrointestinal stromal tumors localized in the duodenum are very rare and account for only 4–5%. They can be asymptomatic, while reaching large sizes and causing dangerous complications. Gastrointestinal stromal tumors of the duodenum are a special problem for diagnosis and treatment. Therefore, it is relevant to highlight the issue of their detection and treatment on the example of the presented clinical case.
Purpose – present a description of the literature and present a rare clinical case of gastrointestinal stromal tumor of the duodenum.
Material and methods. The patient, a 49-year-old woman, was diagnosed with a tumor of the abdominal cavity during a routine preventive ultrasound examination. The patient underwent a laboratory and instrumental examination, which included determination of blood and urine parameters, video esophagogastroduodenoscopy, contrast x-ray examination of the gastrointestinal tract, contrast-enhanced computer tomography and contrast-enhanced magnetic resonance imaging of the abdominal cavity.
Results. The patient underwent surgical resection of the tumor of the duodenum. During the immunohistochemical study, the tumor cells were positive for markers DOG-1, CD117. As a result, «Gastrointestinal stromal tumor of the wall of the duodenum of a low degree of malignancy pT2N0M0R0» was diagnosed. During the six-month follow-up of the patient, no data on tumor recurrence were found. The relatively rare frequency of gastrointestinal tumors of the duodenum leads to difficulties at the diagnostic stage. In this clinical case, the tumor was asymptomatic, was not visualized during video esophagogastroduodenoscopy and was suspected during ultrasound examination. This indicates the importance of preventive examinations. Oncological awareness of doctors is extremely important for early diagnosis of oncology.
Conclusion. Based on the analysis of the literature, the data on the epidemiology, clinical picture, methods of diagnosis and treatment of this rare pathology are displayed.Актуальність. Гастроінтестинальні стромальні пухлини з локалізацією у дванадцятипалій кишці зустрічаються дуже рідко і становлять лише 4 – 5%. Вони можуть бути безсимптомними, досягти при цьому великих розмірів і викликати небезпечні ускладнення. Гастроінтестинальні стромальні пухлини дванадцятипалої кишки становлять особливу проблему для діагностики і лікування. Тому є актуальним на прикладі представленого клінічного випадку висвітлити питання їх виявлення і лікування.
Мета роботи – представити опис літератури і презентувати рідкісний клінічний випадок гастроінтестинальної стромальної пухлини дванадцятипалої кишки.
Матеріали та методи. У пацієнтки 49 років під час планового профілактичного ультразвукового дослідження діагностовано пухлину черевної порожнини. Хворій проведено лабораторно-інструментальне дослідження, яке включало визначення показників крові і сечі, відеоезофагогастродуоденоскопію, рентгенологічне обстеження шлунково-кишкового тракту з контрастуванням, комп’ютерну томографію і магнітно-резонансну томографію черевної порожнини з контрастуванням.
Результати та їх обговорення. Пацієнтці видалено пухлину дванадцятипалої кишки. Під час імуногістохімічного дослідження клітини утворення виявилися позитивними на маркери DOG-1, CD117. У результаті встановлено діагноз «Гастроінтестинальна стромальна пухлина стінки дванадцятипалої кишки низького ступеня злоякісності pT2N0M0R0». При спостереженні за хворою протягом шести місяців даних щодо рецидиву пухлини не виявлено. Відносно рідкісна частота гастроінтестинальних пухлин данадцятипалої кишки призводить до труднощів на діагностичному етапі. У даному клінічному випадку пухлина мала безсимптомний перебіг, не візуалізувалась під час відеоезофагогастродуоденоскопії і була запідозрена під час ультразвукового дослідження. Це вказує на важливість профілактичних обстежень. Представлений випадок є показовим і акцентує на потребі онконастороженості для своєчасної діагностики онкологічної патології.
Висновки. На підставі аналізу літератури і клінічного випадку відображені дані про епідеміологію, симптоматику, методи діагностики і лікування рідкісної гастроінтестинальної стромальної пухлини дванадцятипалої кишки
Оцінка гемодинаміки хребетних артерій у пацієнтів з нестабільністю атлантоаксіального з’єднання із застосуванням функціональних проб
Get PDFBackground. Hemodynamic disturbances in the vertebral arteries often lead to neurological imbalances. Assessing blood flow parameters in different parts of the vertebral arteries can help predict the development of serious neurological diseases and promptly carry out appropriate treatment and preventive measures. Purpose. To determine quantitative parameters of blood flow in the vertebral arteries in young people with atlantoaxial instability using functional tests in triplex mode. Materials and methods. In triplex mode, blood flow was recorded in the V2 and V3 segments of the vertebral arteries (VA) in 41 young patients. Maximum systolic velocity (Vs), end-diastolic velocity (Vd), resistive index (RI), pulsatility index (PI), and minute volume of blood flow (Vvol) were assessed. These hemodynamic parameters were measured in a straight head position during functional tests.
Result. The RI value in the left VA was the highest in contralateral turning (CLT) of the head: 0.71±0.03, which is statistically (pАктуальність. Порушення гемодинаміки в хребетних артеріях нерідко призводить до неврологічних дисбалансів. Оцінка параметрів кровотоку у різних відділах хребетних артерій допоможе прогнозувати розвиток серйозних неврологічних захворювань, і своєчасно проводити відповідні лікувальнопрофілактичні заходи. Мета роботи. Визначити кількісні показники кровотоку у хребетних артеріях у молодих осіб із атлантоаксіальною нестабільністю за допомогою функціональних тестів у триплексному режимі. Матеріали та методи. У 41 пацієнта молодого віку в триплексному режимі реєструвався кровотік у 2-му та 3-му сегментах хребетних артерій (ХА), обчислювалися максимальна систолічна швидкість (Vs), кінцева діастолічна швидкість (Vd), резистивний індекс (RI), індекс пульсативності (PI), хвилинний об’єм кровотоку (ХOK – Vvol). Ці показники гемодинаміки визначалися в рівному положенні голови та під час функціональних тестів.
Результати та їх обговорення. RI у лівій ХА був найбільшим при повороті голови у протилежний бік (ПГвПБ) і склав 0,71±0,03, що на статистично значущому рівні (р
Висновки. Різкі повороти голови у молодих осіб з нестабільністю атлантоаксіального з’єднання супроводжуються зростанням індексів резистентності та пульсативності у ІІІ сегменті хребетних артерій та зниженням хвилинного об’єму кровотоку в них. В осіб з нестабільністю атлантоаксіального з’єднання поворот голови в протилежний бік супроводжується зростанням систолічної швидкості кровотоку у відповідній хребетній артерії, а в однойменний бік – її зниженням. При цьому показники гемодинаміки у пацієнтів із атлантоаксіальною нестабільністю на статистично значущому рівні відрізняються від відповідних даних здорових осіб
Можливості променевих методів дослідження у визначенні проявів заброньової травми органів грудної клітки
Get PDFBackground. Russia’s full-scale invasion of Ukraine caused a significant increase in the number of the wounded with surgical combat trauma. According to the literature data, chest injuries account for 10–12% of all mechanical injuries. Some of them are associated with the invention of personal body armor vests that effectively convert penetrating traumas into closed ones. Such type of trauma is called a «behind-armor blunt trauma». Sudden powerful compression is the main mechanism of lung injuries (contusion and parenchymal lacerations) in a behind-armor blunt trauma. In a combat thoracic trauma, imaging plays a key role in detecting and properly characterizing injuries and their complications. The purpose of the work is to determine characteristics of symptoms of a behindarmor blunt trauma of the chest in radiation imaging examination. Materials and methods. Our study involved the wounded with a behind-armor blunt trauma of the chest who underwent treatment at the Military Medical Clinical Center of the Northern Region, Kharkiv, over the period from September to December 2023. Imaging examination included a conventional chest X-ray, which was performed in all patients, an ultrasound examination according to FAST (Focused Assessment with Sonography in Trauma) and BLUE (Bedside Lung Ultrasound in Emergency) protocols, which was performed in 75% of patients, and computed tomography which was performed in 45% of patients. From the viewpoint of evidence-based medicine, the format of this study is a case series. Results. Lung contusion accounts for the overwhelming majority of injuries (51,2%) in a behind-armor blunt trauma. We distinguished three degrees of lung contusion, depending on the size of the injured area, severity of X-ray symptoms, and the injury course over time. The main radiological features of lung contusion were areas of reduced transparency (from mild to severe intensity) with unclear contours that did not correspond to anatomical borders of segments. X-ray symptoms of lung contusion can be delayed. A significant increase in contusion size after 24–48 hours is a negative prognostic factor for pneumonia, aspiration, or fat embolism. The isolated lung contusion was observed in a small number of cases (11,5%), because most patients had multiple trauma. Emergence of pneumothorax and hemothorax is closely associated with rib fractures and lung lacerations. The latter can look like lung contusion, therefore they are difficult to detect on a conventional X-ray image. Thus, CT is required to establish a final diagnosis. Not only lung contusion but also rib fractures caused pneumothorax which was categorized into small, moderate, and big according to air volume in the pleural cavity. In 18,3% of cases, besides traumatic changes in the lung parenchyma and ribs, we observed intramuscular emphysema of the soft tissues, which was mainly caused by laceration of the parietal pleura by a piece of rib. As a result of the wounds accompanied with the injury of the lung parenchyma or intrapleural vessels, there is a risk of development of hemothorax, which was observed in 23,2% of patients with a behind-armor blunt trauma of the chest and categorized into small, moderate, big, and total depending on blood volume in the pleural cavity. FAST ultrasound examination was essential for detecting hemothorax. In addition, BLUE ultrasound examination allowed us to also study changes in the lung parenchyma, primarily in subpleural areas, and observe these changes in the process of treatment over time. Conclusions. The most frequent symptom of a behind-armor blunt trauma of the chest is lung contusion (51,2%), the course of which depends on complications: lung laceration, pneumothorax, hemothorax, fractures of the chest bones. However, it should be noted that in a behind-armor blunt trauma, we observed more frequently a first-degree contusion (67,4%), a first-degree hemothorax (16,3%), and a first-degree pneumothorax (9,3%). X-ray examination remains a standard radiation imaging method for a behind-armor blunt trauma of the chest organs, and the use of FAST and BLUE ultrasound examination makes it possible to examine soft tissues of the chest, detect pneumoand/or hemothorax, posttraumatic changes in the subpleural lung regions. The use of spiral CT in a combat trauma of the chest organs should be considered a key radiation imaging method, which, at this stage, allowed us to comprehensively determine the extent and nature of chest injuries in 45% of patients, compared to X-ray examination, and also accurately assess these changes over time. The use of spiral CT is essential in absence of life-threatening injuries and complications, or after their elimination. In the article, we present clinical cases of patients with various symptoms of a behind-armor blunt combat trauma of the chest.Актуальність. Внаслідок повномасштабного вторгнення РФ на територію України значно зросла кількість поранених із бойовою хірургічною травмою. За даними літератури, травма органів грудної клітки становить 10–12% від усіх механічних ушкоджень. Частина ушкоджень пов’язана з появою індивідуальних бронежилетів, які ефективно перетворюють проникні травми на закриті. Такий тип ушкоджень має назву «заброньова травма». Основний механізм ушкодження легень (контузія і розриви паренхіми) при заброньовій травмі – раптова потужна компресія. При бойовій торакальній травмі візуалізація має ключове значення для виявлення та повноцінної характеристики ушкоджень та їх ускладнень. Мета роботи. Визначити особливості проявів заброньової травми грудної клітки при променевому дослідженні. Матеріали та методи. Досліджувалися поранені із заброньовою травмою грудної клітки, які знаходилися на лікуванні у Військово-медичному клінічному центрі (ВМКЦ) Північного регіону м. Харкова у вересні – грудні 2023 року. Променеве дослідження включало традиційну рентгенографію органів грудної клітки (ОГК), яку проведено всім пораненим. УЗД за протоколами FAST та BLUE (Bedside Lung Ultrasound in Emergency) проведено у 75% та спіральну комп’ютерну томографію (СКТ) виконано у 45% пацієнтів. З огляду доказової медицини стаття належить до категорії «Опис серії випадків». Результати та їх обговорення. Переважна більшість ушкоджень при заброньовій травмі припадає саме на забій легені (51,2%). Виділяли три ступеня забою легені, залежно від площі ураження, вираженості рентгенівських проявів та динаміки процесу. Основними рентгенівськими ознаками забою легень були ділянки зниження прозорості від незначної до вираженої інтенсивності, з нечіткими контурами, які не відповідали анатомічним межам сегментів. Рентгенологічна картина забою (контузії) легені може бути відтермінованою. Значне збільшення контузії через 24–48 год. є негативним прогностичним показником з підозрою на виникнення пневмонії, аспірації або жирової емболії. Ізольований забій легень спостерігали у незначній кількості (11,5%), бо найчастіше визначалося поєднане ушкодження. Виникнення пневмотораксу, гемотораксу тісно пов’язано з переломами ребер та розривами легень. Розриви легень можуть мати вигляд забою легені, тому на звичайній рентгенограмі їх визначити важко, і це вимагає проведення КТ для встановлення остаточного діагнозу. Не тільки забій легені, а й переломи ребер призводять до пневмотораксу, який за об’ємом повітря у плевральній порожнині ми поділяли на малий, середній, великий та тотальний. У 18,3% випадків, крім травматичних змін паренхіми легень та ребер, спостерігали міжм’язову емфізему м’яких тканин, основною причиною виникнення якої в наших спостереженнях був розрив парієтальної плеври уламком ребра. Внаслідок поранень із ушкодженням паренхіми легень чи інтраплевральних судин може розвинутися гемоторакс, який ми спостерігали у 23,2% поранених із заброньовою травмою грудної клітки та поділяли на малий, середній, великий та тотальний залежно від об’єму крові у плевральній порожнині. У виявленні гемотораксу велике значення мало застосування УЗД за FAST-протоколом. Крім того, виконання УЗД за BLUE-протоколом дозволило вивчати зміни і в легеневій паренхімі, перевавжно у субплевральних відділах, та вивчати динаміку цих змін у процесі лікування. Висновки. Найчастішим проявом заброньової травми грудей є забій легені (51,2%), перебіг якого залежить від ускладнень, що виникли: розриви легені, пневмоторакс, гемоторакс, порушення каркасності грудної стінки. Проте, слід відзначити, що при заброньовій травмі частіше спостерігався забій І ступеня (67,4%), гемоторакс І ступеня (16,3%), пневмоторакс І ступеня (9,3%). Вихідним методом променевого дослідження при заброньовій травмі ОГК залишається рентгенографія, а використання УЗД за протоколами FAST та BLUE надає можливість вивчити стан м’яких тканин грудної стінки, виявити пневмота/або гемоторакс, післятравматичні зміни у субплевральних відділах легень. Застосування СКТ при бойовій травмі ОГК слід вважати ключовим методом променевого дослідження, який на даному етапі у 45% поранених дозволив уточнити об’єм та характер внутрішньогрудних ушкоджень у повному обсязі, порівняно із рентгенографією, та провести точну оцінку цих змін при динамічному спостереженні. Принциповим є виконання СКТ при відсутності ушкоджень та ускладнень, що несуть пряму загрозу життю, або вже після їх усунення. У статті наведено клінічні спостереження пацієнтів з різними проявами заброньової бойової травми грудної клітки
Одноцентрове, когортне дослідження мутаційного профілю українських пацієнтів, хворих на недрібноклітинний рак легень
Get PDFBackground. Lung cancer continues to be a significant health concern globally. Due to the heterogeneity of the disease, using innovative strategies for effective management and treatment of patients is extremely important.
Purpose – to characterize the mutational profile of a group of non-small cell lung cancer (NSCLC) patients utilizing a next-generation sequencing technique.
Materials and Methods. A total of 42 samples that were fixed in formalin and embedded in paraffin (FFPE) were collected from 42 Ukrainian patients diagnosed with lung cancer who had surgery at the Sumy Regional Clinical Oncology Center. DNA was extracted from FFPE samples using the Omega Bio-tek E.Z.N.A.® FFPE DNA Kit (USA) following the manufacturerʼs instructions. Sequencing was performed on the Illumina NextSeq 550Dx platform (USA) using the Illumina NextSeq 550 Mid-Output Kit. The Cancer Genome Atlas Program (TCGA) database (https://portal.gdc.cancer.gov/) was used for a comparative analysis of the prevalence of genomic mutations in a cohort of Ukrainian and Caucasian patients with NSCLC. Statistical analysis was performed using Stata V.18.0 software (StataCorp, Texas, USA; https://www.stata.com; 2024).
The paper belongs to the «description of case series» category which is a type of study recognized by evidence based medicine and does not claim statistical significance of the result.
Results. Among the 42 NSCLC samples, 11 (26.19%) carried driver mutations such as EGFR (n=2; L858R), KRAS (n=7; G12C, G12D, G12A and A146S), BRAF (n=1; V600E) and translocation EML4(exon6) – ALK (exon20) (n=1; chr2:42503838 – chr2:29447579). All mutations were mutually exclusive. No NRAS, ROS1, RET, MET, ERBB2, and PIK3CA mutation cases were detected. The number of driver mutations in patients who had never smoked was significantly higher than in former or current smokers (p=0.046). No association was found between age, sex, tumor stage, histology of NSCLC, and driver mutations.
Conclusions. Molecular genetic profiling using next-generation sequencing revealed driver mutations in 26.19% of patients with radically treated NSCLC. Most mutations are oncogenic and sensitive to tyrosine kinase inhibitors.Актуальність. Рак легень продовжує бути серйозною проблемою охорони здоровʼя в усьому світі. Через значну гетерогенність захворювання надзвичайно важливим є використання інноваційних стратегій для ефективного менеджменту та лікування пацієнтів.
Мета роботи – охарактеризувати мутаційний профіль групи пацієнтів, хворих на недрібноклітинний рак легень (НДКРЛ) за допомогою методу секвенування наступного покоління.
Матеріали та методи. У 42 українських пацієнтів з діагнозом НДКРЛ, які перенесли хірургічну резекцію в Сумському обласному клінічному онкологічному центрі були зібрані 42 зразки пухлин, які були фіксовані у формаліні та залиті парафіном (FFPE). ДНК було виділено зі зразків FFPE за допомогою набору Omega Bio-tek E.Z.N.A.® FFPE DNA Kit (США) з дотриманням інструкцій від виробника. Секвенування було виконано на платформі Illumina NextSeq 550Dx (США) з використанням набору Illumina NextSeq 550 Mid-Output Kit. Для порівняльного аналізу поширеності геномних мутацій в когорті українських пацієнтів та європеоїдів, хворих на НДКРЛ, застосовували базу даних The Cancer Genome Atlas Program (TCGA; https://portal.gdc.cancer.gov/). Дослідження належить до категорії «опис серії випадків» – вид дослідження, що визнається доказовою медициною і не претендує на статистичну значущість результатів.
Результати та їх обговорення. Серед 42 зразків НДКРЛ 11 (26,19%) містили драйверні мутації, такі як EGFR (n=2; L858R), KRAS (n=7; G12C, G12D, G12A та A146S), BRAF (n=1; V600E) та транслокацію EML4(exon6) – ALK (exon20) (n=1; chr2:42503838 – chr2:29447579). Усі мутації були взаємовиключними. Жодного випадку мутації NRAS, ROS1, RET, MET, ERBB2 та PIK3CA не було виявлено. Кількість драйверних мутацій у пацієнтів, які ніколи не палили, була значно вищою, ніж у колишніх або теперішніх курців (р=0,046). Звʼязку між віком, статтю, стадією захворювання, гістологічними варіантами НДКРЛ та драйверними мутаціями не було знайдено.
Висновки. Молекулярно-генетичне профілювання з використанням секвенування наступного покоління виявило наявність драйверних мутацій у 26,19% пацієнтів з радикально пролікованим НДКРЛ. Більшість мутацій є онкогенними і чутливими до інгібіторів тирозинкінази
Плагіат в системі академічної доброчесності у медичних дослідженнях (частина 1)
Get PDFBackground. The problem of plagiarism is multifaceted and relevant both for Ukraine and the world. Ensuring academic integrity in conducting medical research and protecting against the spread of pseudoscientific results and plagiarism is of particular importance.
Purpose – to characterize current views on such a multidimensional phenomenon as academic plagiarism (AP) in medical research.
Materials and Methods. To reveal the essence of AP and its features in medicine, a comprehensive study of scientific publications was conducted, considering legislation and its application practices. The analytical method was used to process scientific publications from international digital resources such as Scopus, Web of Science Core Collection, and NCBI PubMed. The search period covered 2014–2024. The search strategy was based on the use of keywords such as «academic plagiarism», «scientific plagiarism», «plagiarism AND medicine», and «Self-Citation AND Academic Publications», with filters for «years: 2014–2024» and «medicine». However, in PubMed, search limitations were only by years, as it is a medical database.
Results and Discussion. The study characterized contemporary views on the multifaceted phenomenon of academic plagiarism using medicine as an example. The essence of the concept of «academic plagiarism» and its types were revealed, and specific examples of AP in medical research were provided. The policies of scientific medical journal publishers regarding AP were described. The process of article retraction from a scientific journal or other scientific publication and the possible conditions for its implementation were characterized. Examples of investigations of AP in scientific research were given, using Ukraine and the USA as examples. The main reasons for the occurrence of academic plagiarism were identified.
Conclusions. The conducted analysis allows concluding that plagiarism is the most frequent violation of academic integrity. In contrast to the general concept of «plagiarism», «academic plagiarism», exclusively concerns scientific texts and involves reproducing in the text of a scientific work without changes the text of another author without citing it, incorrect citation, or without indicating the source. In other words, academic plagiarism is the use of concepts, words, or text structures without proper acknowledgment of the source for personal gain. The concept of article retraction as a mechanism for correcting information published in a journal was disclosed, based on the guidelines, recommendations, and standards of international professional organizations. Thus, the issue of AP is not simple and straightforward; in many cases, AP is committed by authors out of ignorance or disregard for legal regulation principles and the limits of permissible free use of works. Determining whether a work contains plagiarism or not is quite challenging, and therefore the resolution of this issue is entrusted to expertsʼ (reviewersʼ) conclusions.Актуальність. Проблема плагіату багатоаспектна й актуальна як для України, так і для світу. Особливої актуальності набуває питання забезпечення академічної доброчесності при проведенні медичних досліджень, захисту від поширення псевдонаукових результатів та плагіату.
Мета роботи – охарактеризувати сучасні погляди на таке багатоаспектне явище як академічний плагіат (АП) у медичних дослідженнях.
Матеріали та методи. Для розкриття сутності АП та його особливостей в медицині проведено комплексне дослідження наукових публікацій з урахуванням законодавства та практики його застосування. Використано аналітичний метод опрацювання наукових публікацій із мультидисциплінарних цифрових ресурсів Scopus, Web of Science Core Collection та NCBI PubMed. Період пошуку охоплював 2014–2024 роки. Стратегія пошуку базувалася на використанні таких ключових термінів: «academic plagiarism», «scientific plagiarism», «plagiarism AND medicine», «Self-Citation AND Academic Publications» з обмеженням за фільтрами «роки: 2014–2024» та «медицина». Слід, однак, відзначити, що у PubMed обмеження за пошуком були тільки за роками, бо це медична БД.
Результати та їх обговорення. У роботі охарактеризовано сучасні погляди на таке багатоаспектне явище як академічний плагіат на прикладі медицини. Розкрито сутність поняття «академічний плагіат» та його види, надано конкретні приклади АП у медичних дослідженнях. Охарактеризовано політику видавництв наукових медичних журналів стосовно АП. Надано характеристику процесу відкликання статті (ретракція) з наукового журналу або іншого наукового видання та можливі умови її здійснення. Наведено деякі приклади розслідувань наявності АП у наукових дослідженнях на прикладі України та США. Встановлено основні причини виникнення академічного плагіату.
Висновки. Проведений аналіз дозволяє дійти висновку, що плагіат є найчастішим порушенням академічної доброчесності. На відміну від загального поняття «плагіат», «академічний плагіат» стосується виключно наукових текстів і відтворення в тексті наукової роботи без змін тексту іншого автора без посилання на нього, некоректне цитування або взагалі без вказування з якого джерела взята інформація. Тобто академічний плагіат – це використання концепцій, слів або структур тексту без належного визнання джерела з метою отримання вигоди. Розкрито поняття ретракції статей як механізму для виправлення інформації, опублікованої в журналі, яке ґрунтується на положенняхпосібників, рекомендацій і стандартів міжнародних професійних організацій. Отже, проблема АП не така проста й однозначна, у багатьох випадках АП вчинюється авторами через незнання чи ігнорування принципів правового регулювання та меж дозволеного вільного використання творів. Визначити, чи містить твір плагіат, чи ні, досить складно, а тому вирішення цього питання покладається на висновок експертів (рецензентів)
Роль протоколу POCUS у діагностиці синдрому Такоцубо, спричиненого уросепсисом, у хворої на рак шийки матки. Клінічний випадок
Get PDFBackground. Left ventricular dysfunction often occurs in patients with sepsis. Takotsubo syndrome is an acute and usually reversible myocardial injury without the presence of an infarct-related coronary artery. However, little is known about this syndrome in patients with septic shock. Takotsubo cardiomyopathy has a similar clinical symptoms to septic myocardial dysfunction, but the two conditions have significant differences in pathogenesis, diagnosis, and treatment.
Purpose – to draw the attention of intensivists to the fact that Takotsubo syndrome is often found in patients with septic shock and may be the true cause of myocardial dysfunction.
Materials and Methods. This report presents a clinical case of the diagnosis and management of Takotsubo syndrome due to urosepsis in a 54-year-old woman who underwent surgery for cervical cancer.
Results. As a result of the timely application of the POCUS protocol directly at the patient’s bedside, it was possible to detect the described transient dysfunction of the left ventricle in time, which radically changed the treatment tactics and saved the patient’s life.
Conclusions. The first onset of hemodynamic and respiratory deterioration should raise the suspicion of Takotsubo syndrome and prompt screening for this syndrome by echocardiography in this clinical context. Therefore, mastering and applying the POCUS protocol directly at the patient’s bedside can help in solving a complex clinical situation.Актуальність. У пацієнтів із сепсисом часто виникає дисфункція лівого шлуночка серця. Синдром Такоцубо (СТ) є гострим і зазвичай зворотним ураженням міокарда без наявності інфаркт-залежної коронарної артерії. Проте мало відомо про цей синдром у пацієнтів із септичним шоком. Кардіоміопатія СТ має схожу клінічну картину не тільки з гострим коронарним синдромом, а й з септичною дисфункцією міокарда, але ці стани мають суттєві відмінності в патогенезі, діагностиці та лікуванні.
Мета роботи – звернути увагу лікарів-інтенсивістів на те, що синдром Такоцубо нерідко зустрічається у пацієнтів із септичним шоком і може бути істинною причиною дисфункції міокарда.
Матеріали та методи. У цій статті розглядається клінічний випадок діагностики та лікування СТ, спричиненого уросепсисом, у хворої 54 років, яка була прооперована з приводу раку шийки матки.
Результати та їх обговорення. В результаті застосування протоколу POCUS безпосередньо у ліжка хворої вдалося вчасно виявити описану транзиторну дисфункцію лівого шлуночка, що кардинально змінило тактику лікування і врятувало життя пацієнтки.
Висновки. Погіршення гемодинаміки та респіраторної системи, що виникли вперше, повинні викликати підозру на СТ, та спонукати до скринінгу цього синдрому за допомогою ехокардіографії в цьому клінічному контексті. Тому застосування протоколу POCUS безпосередньо у ліжка хворого може допомогти у вирішенні складної клінічної ситуації
Прогнозування променевих ускладнень шляхом визначення окисних процесів крові у хворих на рак шийки матки при хіміопроменевому лікуванні
Get PDFBackground. Radiotherapy (RT) is one of the principal methods in cancer management, and its administration in oncology practice is much wider nowadays because of the increased incidence of newly diagnosed cancer cases with wide spread and aggressive course of tumor process, and also in view of organ-sparing strategies in the combined treatment. However, the radiation reactions, especially local ones in rectum or bladder, can’t be completely avoided even using the most advanced radiotherapy facilities and dosimetry planning. Therefore, at present time not only technical modernization, but also the progress in radiobiology should be considered. Given the cytotoxic properties of some anticancer drugs, they are used in the combined therapy of cervical cancer (CC) to receive a radiosensitizing effect on the malignant cells. In particular, cisplatin inhibits reparative processes by affecting the enzymes involved in restoring the integrity of DNA or chromosome structure. Administration of the combined radiation and chemotherapy leads not only to an increase in the percentage of tumor regression, but also to an increase in the number of radiation injuries to healthy tissues. Therefore, prediction of such injuries, research and development of means of their prevention and treatment in the regimen of chemoradiotherapy (ChRT) of CC is extremely urgent and remains an unsolved problem to date. Purpose. Development of personalized approaches in ChRT in CC patients by studying its efficiency, assessing its toxicity, and predicting radiation injuries according to the data of blood oxidative processes in patients. Materials and methods. The combined radiotherapy (CRT) and ChRT were administered to the stage IIB–IIIB CC (T2b-3bN0-1M0) patients (n = 105) at the National Cancer Institute. Patients aged 25–75 years were divided into two groups: the study group and the comparison group. Complex clinical examination was conducted prior to treatment featuring the assay of tumor parameters, state of «critical organs». At the stage I of CRT regimen, conformal irradiation on pelvis minor was delivered at the electron linear accelerator «Clinac 2100 CD» with an energy of 6 MeV per area of pelvis minor with single radiation dose (SRD) of 2.0 Gy and total radiation dose (TRD) of up to 46 Gy. Patients in the study group received the CRT along with administration of chemoradiomodifying agent cisplatin 40 mg/m2 once a week intravenously (drip-feed), patients in the comparison group received no radiomodifier. At the stage II of CRT regimen, an intracavitary brachytherapy (ICBT) was administered to the CC patients at the gamma therapy equipment «AGAT-VU» using 60Co (high dose rate – HDR) sources in the mode of SRD of 5 Gy 2 times a week, 7–8 fractions, and TRD of 35–40 Gy at p. A. The TRD in total was 77–89 Gy at the p. A and 54–60 Gy at p. B. Administration of cisplatin 40 mg/m2 at the stage II of CRT was continued in the study group once a week intravenously (drip-feed), total dose of up to 200–300 mg. Radiobiological studies were performed on the peripheral blood samples from the CC patients (n = 39) before and after ChRT. The control group consisted of healthy women of the appropriate age. Blood was sampled into the special 6 ml Vacutainer type tubes with an anticoagulant according to the manufacturer’s instructions (BioReagent). Intensity of generation of О• 2– in PBL was evaluated by the chemiluminescence method using the lucigenin indicator, which, as a result of reacting with О• 2–, emits light quanta recorded by the device. Measurements were carried out on the AutoLumat LB 953 device (Germany) with appropriate corrections made to the methodology. Results and discussion. Effectiveness of CRT in CC patients was evaluated according to regression of the primary tumor focus (clinical, ultrasound, MRI or SCT data) and presence/absence of toxic manifestations of treatment following the criteria for evaluating the solid tumors regression according to the Response Evaluation Criteria in Solid Tumor (RECIST). Conclusions. The results of the study indicate that chemoradiotherapy contributes to pronounced regression of cervical tumors and does not increase toxicity of treatment due to timely correction of complications.Актуальність. Променева терапія (ПТ) є одним із основних методів лікування онкологічних захворювань, і на сьогодні її застосування в онкології значно збільшилось, що зумовлено зростанням частоти вперше виявлених новоутворень зі значною поширеністю пухлинного процесу й агресивністю його перебігу, а також органозберігаючим напрямком комбінованого лікування. Але навіть з використанням найсучасніших можливостей радіотерапевтичної апаратури і дозиметричного планування, неможливо повністю уникнути променевих реакцій, особливо місцевих, з боку прямої кишки і сечового міхура. Тому на теперішній час слід розраховувати не тільки на технічну модернізацію, але й на прогрес у галузі радіобіології. Враховуючи цитотоксичні властивості деяких протипухлинних засобів, їх застосовують при комбінованій терапії раку шийки матки (РШМ) для радіосенсибілізуючої дії на злоякісні клітини. Зокрема, цисплатин інгібує репаративні процеси, впливаючи на ферменти, що беруть участь у відновленні цілісності структури ДНК або хромосом. Застосування комбінованої променевої та хіміотерапії призводить не тільки до підвищення відсотка регресії пухлини, але й до збільшення кількості променевих ушкоджень здорових тканин. Тому прогнозування таких ушкоджень, пошук і розробка засобів профілактики та їх лікування при хіміопроменевій терапії (ХПТ) РШМ є надзвичайно актуальною і, до сьогодні, не вирішеною проблемою. Мета роботи – розробити персоніфіковані підходи до хіміопроменевого лікування хворих на РШМ шляхом вивчення ефективності і оцінки токсичності та прогнозування променевих ускладнень за даними окисних процесів у крові пацієнток. Матеріали та методи. У відділенні радіаційної онкології Державного некомерційного підприємства «Національний інститут раку» Міністерства охорони здоров’я України проводили поєднану променеву терапію (ППТ) та ХПТ 105 хворим на РШМ IIB–IIIB стадії (T2b-3bN0-1M0), віком 25–75 років, які були розподілені на дві групи – основну і групу порівняння, та обстежені комплексно до початку лікування з визначенням параметрів пухлини і стану «критичних органів». На I етапі курсу ППТ застосовували конформне опромінення малого таза на установці ЛПЕ «Clinac 2100 CD» з енергією 6 МеВ на ділянку малого таза РОД = 2,0 Гр до СОД = 46 Гр: хворим основної групи – на тлі використання хіміорадіомодифікуючого засобу «Цисплатин» 40 мг/м2 один раз на тиждень внутрішньовенно крапельно, хворим групи порівняння – без радіомодифікатора. На II етапі курсу ППТ хворим на РШМ проводили внутрішньопорожнинну брахітерапію (ВПБТ) на гамма-терапевтичній установці «АГАТ-ВУ» з джерелами 60Со (НDR) у такому режимі: РОД у т. А становила 5 Гр х два рази на тиждень за 7–8 фракцій, СОД на т. А = 35–40 Гр. В цілому від ППТ СОД на т. А складала 77–89 Гр, на т. В СОД = 54–60 Гр. В основній групі на ІІ етапі ППТ продовжували введення цисплатину 40 мг/м2 один раз на тиждень внутрішньовенно крапельно до сумарної дози 200–300 мг. Радіобіологічні дослідження виконувались на зразках периферичної крові 39 хворих на РШМ до та після хіміопроменевого лікування. Групу контролю становили здорові жінки відповідного віку. Забір крові здійснювали у спеціальні пробірки типу Vacutainer об’ємом 6 мл із антикоагулянтом згідно з інструкцією виробника (BioReagent). Інтенсивність генерації О• 2– ЛПК оцінювали методом хемілюмінесценції, що базується на використанні індикатора люцигеніну, який, реагуючи з О• 2–, висвічує кванти світла, що фіксуються приладом. Вимірювання здійснювали на приладі AutoLumat LB 953 (Germany) з відповідно внесеними для цього корективами у методику. Результати та їх обговорення. Ефективність ППТ хворих на РШМ оцінювали за регресією первинного пухлинного вогнища (дані клінічні, УЗД, МРТ або СКТ) та наявністю/відсутністю токсичних проявів лікування згідно з критеріями оцінки регресії солідних пухлин за даними Response Evaluation Criteria in Solid Tumor (RECIST). Висновки. Результати дослідження свідчать, що ХПТ сприяє вираженій регресії пухлин шийки матки та не збільшує токсичності лікування за рахунок своєчасної корекції ускладнень
Гліобластома: якість життя як необхідна складова оцінки ефективності променевого лікування
Get PDFBackground. Along with the traditional assessment of oncological outcomes with a focus on survival, information about the patient’s quality of life (QOL) plays a key role in evaluating the effectiveness of treatment. The QOL assessment reflecting a person’s subjective perception of their situation in the disease context is now considered a tool for changing the current paradigm of therapeutic effectiveness, including that in neuro-oncology. Modern high-tech radiation therapy offers wide possibilities for modifying radiation regimens, in particularly, by means of hypofractionation. Given the considerable clinical benefits of the latter, there is a growing interest in studies that include QOL assessment along with conventional biomedical outcomes, particularly in patients with glioblastoma. Purpose. This analytical review focuses on the clinical aspects of QOL assessment in the context of radiation treatment of glioblastoma patients, beyond the discussion of oncological outcomes. Materials and methods. References were analyzed using English-language biomedical databases (MEDLINE (Pubmed), EMBASE (Ovid), Web of Science (Web of Knowledge) using the following Keywords: «Quality of life», «Health-related quality of life», «Radiation Therapy», «Hypofractionated radiotherapy», «Hypofractionated irradiation», «CNS tumors», «Brain tumors», «Glioblastoma». When analyzing all sources, backlinks were made to the original sources to identify the additional relevant studies. The last date of the search was February 01, 2024. Results. Nowadays, QOL assessment is broadly integrated into the neuro-oncology practice. This analysis is used for the comprehensive treatment outcome assessment in various clinical scenarios, including modification of radiation therapy regimens. The results of cancer treatment are not considered satisfactory if the survival is not associated with the maintenance of QOL. The main tool for QOL assessment is the EORTC QLQ-C30 questionnaire; for patients with brain tumors, there is an additional specific module BN-20. QOL analysis demonstrates the benefits of hypofractionated radiation therapy for glioblastoma patients, as a reduced radiation course has a favorable impact on QOL, without significant difference in toxicity and expected survival compared to standard regimens. The QOL study proves the positive effect of combining adjuvant radiation therapy and neurorehabilitation for glioblastoma patients using virtual reality technology. It has been established that QOL remains stable following re-irradiation of patients with recurrent gliomas. QOL analysis provides the opportunities to reveal the medical and social aspects of neuro-oncological diseases and demonstrates the burden of the disease not only for the person directly affected by glioblastoma, but also for those who care for the patient. The number of publications dedicated to the QOL assessment in proton radiation therapy is growing. Conclusion. If there is no significant difference between the toxicity of treatments (including radiation) and expected survival, QOL can serve as a criterion for an optimal therapy selection. QOL analysis is used for the comprehensive treatment outcome assessment in various clinical scenarios, including modification of radiation therapy regimens (e.g., hypofractionation). QOL analysis is complex and requires unification. Acquiring the methodology of QOL assessment is a necessary requirement for researchers involved in modern neuro-oncology studies.Актуальність. Поряд з традиційною оцінкою онкологічних результатів з фокусом на виживаності, інформація про якість життя (ЯЖ) пацієнта відіграє ключову роль у визначенні успішності лікування. Оцінка ЯЖ, що є відображенням суб’єктивного сприйняття людиною свого становища в контексті певного захворювання, розглядається сьогодні як інструмент зміни сучасної парадигми терапевтичної ефективності, зокрема, в нейроонкології. Сучасна високотехнологічна променева терапія має широкі можливості щодо модифікації режимів опромінення за рахунок гіпофракціонування. Враховуючи суттєві клінічні переваги останніх, зростає інтерес до досліджень, що включають оцінку ЯЖ поряд із загальноприйнятими біомедичними результатами, зокрема, у пацієнтів з гліобластомою. Мета роботи – аналітичний огляд, що сфокусований на клінічних аспектах оцінки ЯЖ у ході променевого лікування пацієнтів з гліобластомою, поза межами обговорення онкологічних результатів. Матеріали та методи. Літературні джерела проаналізовані за допомогою англомовних текстових баз біомедичних метаданих (MEDLINE (Pubmed), EMBASE (Ovid), Web of Science (Web of Knowledge) за пошуковими ключовими словами «Quality of life», «Health-related quality of life», «Radiation Therapy», «Hypofractionated radiotherapy», «Hypofractionated irradiation», «CNS tumors», «Brain tumors», «Glioblastoma». При аналізі всіх джерел були зроблені зворотні посилання на першоджерела для виявлення додаткових релевантних досліджень. Остання дата пошуку 01.02.2024 року. Результати та їх обговорення. Визначено, що оцінка ЯЖ широко інтегрована до сучасної нейроонкологічної практики. Сьогодні цей аналіз використовується для комплексної оцінки результатів лікування при різних клінічних варіантах, зокрема, при застосуванні модифікацій режимів променевої терапії. Результат онкологічного лікування не може вважатися задовільним, якщо подовження виживаності не супроводжується збереженням ЯЖ. Основним інструментом оцінки ЯЖ є опитувальник EORTC QLQ-C30; для пацієнтів з пухлинами головного мозку існує його додатковий специфічній модуль BN-20. Визначено, що аналіз ЯЖ демонструє переваги гіпофракційного опромінення пацієнтів з гліобластомою, оскільки скорочення курсу опромінення супроводжується позитивним впливом на ЯЖ, при відсутності значущої різниці у профілі токсичності та очікуваній виживаності, порівняно із стандартною променевою терапією. Дослідження ЯЖ доводить позитивний ефект поєднання ад’ювантної променевої терапії пацієнтів з гліобластомою та нейрореабілітації з використанням технології віртуальної реальності. Встановлено, що ЯЖ залишається стабільним параметром при повторному опроміненні пацієнтів з прогресією гліоми головного мозку. Водночас, аналіз ЯЖ надає можливість об’єктивізувати медикосоціальні аспекти нейроонкологічних захворювань та демонструє обтяжливість хвороби не тільки для того, хто безпосередньо страждає на гліобластому, але і для тих, хто опікується пацієнтом. Зростає кількість публікацій, присвячених оцінці ЯЖ, при використанні протонної променевої терапії. Висновки. За умови відсутності значущої різниці у токсичності методів лікування (зокрема, променевих) та очікуваній виживаності, ЯЖ може слугувати критерієм вибору оптимальної терапії. Аналіз ЯЖ є широко вживаним інструментом комплексної оцінки ефективності лікування нейроонкологічних пацієнтів, зокрема, різних модифікацій режимів променевої терапії (в тому числі при гіпофракціонуванні). Аналіз ЯЖ є складним та потребує уніфікації. Опанування методики оцінки ЯЖ є необхідною вимогою для фахівців, що залучені до сучасних нейроонкологічних досліджень