Український радіологічний та онкологічний журнал
Український радіологічний та онкологічний журналNot a member yet
213 research outputs found
Sort by
Хірургічне лікування солідного псевдопапілярного новоутворення підшлункової залози: презентація випадку
Get PDFBackground. Solid pseudopapillary neoplasm (SPN) of the pancreas – is a rare malignant tumor, most commonly encountered in young females. It generally has a favorable prognosis after surgical resection.
Purpose – to present a case report of surgical treatment for SPN of the pancreas.
Materials and Methods. 33-year-old female patient with complaints of abdominal discomfort was diagnosed with a large mass in the neck and body of the pancreas measuring 80×96×102 mm. A core biopsy was performed; the result showed tumor tissue fragments with solid-pseudopapillary morphology.
Results. Central pancreatic resection was performed with portal vein resection. Operative time was 365 minutes. Estimated blood loss was 500 cc. On follow-up CT at 3, 6 and 12 months after surgery no signs of recurrence were observed. There were also no signs of diabetes mellitus or exocrine pancreatic insufficiency.
Conclusions. We reported a rare case of SPN of the pancreas. The basic treatment modality for these tumors is surgical resection with complete excision, which most often leads to an excellent prognosis.Актуальність. Солідні псевдопапілярні новоутворення (СПН) підшлункової залози – рідкісні злоякісні новоутвореннями, найчастіше спостерігаються у молодих жінок та мають зазвичай сприятливий перебіг після хірургічного видалення.
Мета роботи – презентувати випадок СПН підшлункової залози та його хірургічного лікування.
Матеріали та методи. У жінки 33 років з дискомфортом у животі діагностовано обʼємне утворення на рівні перешийка та тіла підшлункової залози розміром 80×96×102 мм. Виконана пункційна біопсія, за результатом якої визначаються фрагменти тканини пухлини з солідно-папілярною архітертурою.
Результати та їх обговорення. Виконана центральна резекція підшлункової залози з резекцією воротної вени. Тривалість втручання 365 хвилин. Приблизна крововтрата 500 см3. При контрольній компʼютерній томографії через 3, 6 та 12 місяців після операції відсутні ознаки рецидиву пухлини. Також відсутні будь-які прояви цукрового діабету або екскреторної недостатності підшлункової залози.
Висновки. Ми повідомили про рідкісний випадок СПН підшлункової залози. Основою лікування цих пухлин є резекція з повним видаленням, що здебільшого приводить до відмінного прогнозу
Постковідні менструальні зміни та рентгенологічний фіброз легень у жінок репродуктивного віку: поперечне порівняльне дослідження до та під час війни в Україні
Get PDFBackground. Knowledge about long‑term reproductive alterations in women after coronavirus infection is limited, especially under chronic psychological stress induced by armed conflict. Clarifying the relationship between residual pulmonary fibrosis and menstrual function is crucial for quality‑of‑life prediction and fertility counselling.
Purpose – to evaluate the impact of radiographic lung fibrosis severity and warrelated stress on menstrual parameters six months after coronavirus infection in reproductive-age women.
Materials and Methods. This cross-sectional comparative study enrolled eighty Kyiv residents aged eighteen to forty‑five years. Forty contracted coronavirus before twenty‑four February twenty‑twenty‑two, and forty during ongoing hostilities. Six months after two consecutive negative polymerase chain reactions, participants completed a standardized health questionnaire, provided blood for antimüllerian hormone measurement, and underwent frontal chest radiography. Two thoracic radiologists, blinded to clinical data, scored each image on a four‑tier fibrosis scale ranging from zero to twenty-four points. Multiple linear and logistic regressions adjusted for age, body mass index, smoking, and war‑stress intensity.
Results. Mean fibrosis score was significantly higher in the wartime group, five point eight versus four point one, with a corresponding shift from predominantly mild changes to double the prevalence of advanced grades. Across the whole cohort cycle length increased by two point one days, but the rise was larger during the war period, two point eight versus one point four days. Each additional fibrosis point prolonged the cycle by zero point twenty‑nine days (confidence interval zero point eleven to zero point forty‑seven, p equals zero point zero zero two) and raised the odds of amenorrhea exceeding ninety days by eighteen percent (p equals zero point zero one seven), yielding a receiver-operating characteristic area of zero point seventy‑six. War‑stress score contributed modestly, whereas age, adiposity, smoking, and acute disease severity were not significant. Antimüllerian hormone remained stable around three point four nanograms per millilitre.
Conclusions. The severity of residual lung fibrosis is an independent determinant of menstrual-cycle prolongation and prolonged amenorrhea six months after coronavirus infection, while war‑related stress acts as a secondary modifier. These findings support integrated respiratory and reproductive follow‑up for women who recover from coronavirus disease in high-stress environments.Актуальність. Післякоронавірусні репродуктивні порушення у жінок досі досліджені недостатньо, особливо в умовах хронічного психоемоційного навантаження, спричиненого воєнними діями. Встановлення взаємозвʼязку між залишковими фібротичними змінами у легенях та функцією гіпоталамо‑яєчникової осі є принциповим для прогнозування якості життя та планування вагітності.
Мета роботи – визначити вплив тяжкості рентгенологічного фіброзу легень і воєнного стресу на менструальні параметри через шість місяців після перенесеної коронавірусної хвороби у жінок репродуктивного віку.
Матеріали та методи. Проведено поперечне порівняльне дослідження, яке охопило 80 жінок віком 18–45 років (м. Київ). Перша когорта заразилася до 24 лютого 2022 року, друга – у період активних бойових дій. Через шість місяців після двох негативних результатів полімеразної ланцюгової реакції учасниці заповнили стандартизовану анкету, здали кров на антимюлерів гормон та пройшли фронтальне рентгенографічне обстеження, яке два торакальні радіологи оцінили за чотирирівневою шкалою фіброзу (0–24 балів). Лінійну та логістичну регресію використано для корекції за віком, масою тіла, курінням та інтенсивністю воєнного стресу.
Результати та їх обговорення. Сумарний рентгенологічний бал був достовірно вищим у «воєнній» групі (5,8 ± 3,5 проти 4,1 ± 3,0; p = 0,03), що супроводжувалося зменшенням частки легких залишкових змін з 60 до 37,5% та подвоєнням частоти прогресивних градацій. Менструальний цикл подовжився у всій вибірці на 2,1 ± 2,4 дні, проте збільшення було суттєвішим у групі воєнного періоду (2,8 ± 2,5 дні проти 1,4 ± 2,2 дні; p = 0,02). У багатофакторній лінійній моделі кожен додатковий бал фіброзу збільшував тривалість циклу на 0,29 дні (95% довірчий інтервал 0,11–0,47; p=0,002), тоді як воєнний стрес додавав 0,02 дні на один пункт шкали (p=0,045); модель пояснювала 29% варіабельності. Логістична регресія показала, що шанси аменореї тривалістю понад девʼяносто днів зростають на 18% при кожному балі збільшення вираженості рентгенівських ознак фіброзу (p=0,017), а площа під кривою робочих характеристик приймача дорівнювала 0,76, що свідчить про задовільну прогностичну цінність. Вік, індекс маси тіла, куріння та тяжкість гострого перебігу захворювання не впливали суттєво на результати. Рівень антимюлерового гормону залишався стабільним у межах 3,3–3,5 нанограмів на мілілітр.
Висновки. Тяжкість залишкових фібротичних змін легень є незалежним детермінантом як подовження менструального циклу, так і ризику тривалої аменореї через півроку після коронавірусної інфекції, тоді як воєнний стрес модифікує, але не визначає ці ефекти. Отримані результати підкреслюють необхідність інтегрованого респіраторного та репродуктивного спостереження за жінками, які перенесли коронавірусну хворобу в умовах підвищеного психоемоційного навантаження
Плагіат у системі академічної доброчесності в медичних дослідженнях (частина 2)
Get PDFBackground. In the context of the globalization of digital technologies, including artificial intelligence (AI) and chatbots, the issue of ensuring academic integrity in medical research and protection against pseudoscientific results and plagiarism is becoming increasingly relevant.
Purpose – тo characterize modern perspectives on the multifaceted phenomenon of academic plagiarism in medical research.
Materials and Methods. To achieve the objective, analytical methods were used to process scientific publications from international digital resources such as Scopus, Web of Science Core Collection, and NCBI PubMed, as well as scientific resources from the Vernadsky National Library of Ukraine, regulatory documents of Ukraine, and other publications. The study period covered 2014–2024. The search strategy was based on key terms such as «academic plagiarism», «plagiarism AND medicine», as well as «ChatGPT plagiarism AND medicine», «ChatGPT plagiarism», and «artificial intelligence and plagiarism». Scientific articles on the application of ChatGPT began appearing in 2023. In total, for the topic «ChatGPT plagiarism», 288 documents were found in WoS, 493 in Scopus, and 100 in NCBI PubMed. Regarding medical topics, significantly fewer were found: 61 documents in WoS, 173 in Scopus, and 87 in NCBI PubMed. The selection criteria for publications included the exclusion of duplicates and the relevance of the article's topic to academic plagiarism, with preference given to review articles.
Results. The study characterized the role of artificial intelligence and chatbots, particularly ChatGPT, in academic plagiarism. The main functions of ChatGPT for scientists were outlined, types of plagiarism using AI were characterized, the risks of plagiarism using chatbots were highlighted, etc. An assessment was made of the danger of the potential impact of ChatGPT on the quality of scientific articles, and the guiding principles of well-known international organizations regarding the role of AI in research and publications, in particular the Committee on Publication Ethics and the World Association of Medical Editors for editors of scientific publications, were presented. In the legal aspect of the problem, the emphasis was placed on the correlation between the «idea» and «form» of a scientific work as important elements for qualifying a violation of rights. An assessment of plagiarism detection tools, their capabilities, and their significance in the fight against plagiarism was also provided.
Conclusions. The development of AI presents new opportunities for science while simultaneously posing challenges related to ensuring academic integrity. AI-based tools, such as ChatGPT, significantly facilitate the creation of plagiarism. This necessitates the development of new approaches for detecting and preventing academic misconduct. Addressing this issue requires coordinated efforts between authors, scientific journals, educational institutions, and AI technology developers. Our study provides an overview of the possibilities for the ethical use of AI chatbots by researchers in the scientific environment. In particular, the importance of the following was emphasized: creating support structures in Ukraine to prevent academic misconduct; expanding educational initiatives aimed at teaching researchers how to effectively and ethically integrate AI chatbots into scientific processes; and ensuring a balance between using AI as a tool to accelerate research and adhering to ethical principles. Special attention should be given to integrating AI into medical research, as this field is among the most critical for society.Актуальність. У контексті глобалізації цифрових технологій, у тому числі штучного інтелекту (ШІ) та чат-ботів, набуває актуальності питання забезпечення академічної доброчесності у проведенні медичних досліджень та захисту від псевдонаукових результатів та плагіату.
Мета роботи – охарактеризувати сучасні погляди на багатоаспектне явище академічного плагіату (АП) у медичних дослідженнях. Для досягнення мети поставлені такі завдання: розглянути вплив ШІ та його продуктів, як-то чат-бот ChatGPT, на академічний плагіат; проаналізувати правові аспекти і заходи щодо боротьби з плагіатом; описати інструменти для виявлення плагіату.
Матеріали та методи. Для досягнення мети використовувались аналітичні методи обробки наукових публікацій з міжнародних цифрових ресурсів Scopus, Web of Science Core Collection, NCBI PubMed, а також наукові ресурси Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського, нормативні документи України та інші публікації. Період дослідження охоплював 2014–2024 роки. Стратегія пошуку базувалася на використанні ключових термінів як «academic plagiarism», «plagiarism AND medicine», а також «chatGPT plagiarism AND medicine», «chatGPT plagiarism», «artificial intelligence and plagiarism». Наукові статті застосування ChatGPT почали з’являтися з 2023 року. В цілому знайдено за темою «ChatGPT plagiarism» у WoS – 288 документів, у Scopus – 493 документи та у NCBI PubMed – 100 документів. За медичною тематикою значно менше: у WoS (61 документ), у Scopus (173) та у NCBI PubMed (87). Критеріями відбору публікацій були виключення дублів і відповідність теми статті академічному плагіату, перевага надавалась оглядовим статтям.
Результати та їх обговорення. У роботі охарактеризовано роль штучного інтелекту та чат-ботів, зокрема ChatGPT в академічному плагіаті. Окреслено основні функції ChatGPT для науковців, надано характеристику видів плагіату з використанням ШІ, виділені ризики виникнення плагіату із використанням чат-ботів та ін. Надано оцінку небезпеки потенційного впливу ChatGPT на якість наукових статей та керівні принципи відомих міжнародних організацій щодо ролі ШІ в дослідженнях і публікаціях, зокрема Комітету з етики публікацій та Всесвітньої асоціації медичних редакторів для редакторів наукових видань. У правовому аспекті розгляду проблеми зроблено акцент на співвідношенні «ідеї» та «форми» наукової праці як важливими елементами кваліфікування порушення прав. Надано також оцінку інструментам виявлення плагіату, можливостям їх використання та значущість у боротьбі із плагіатом.
Висновки. Розвиток ШІ відкриває перед наукою нові можливості, водночас породжуючи виклики, пов’язані із забезпеченням академічної доброчесності. Інструменти на основі ШІ, такі як ChatGPT, значно полегшують створення плагіату. Це потребує розробки нових підходів до виявлення та запобігання академічним порушенням. Розв’язання цієї проблеми потребує координації зусиль між авторами, науковими виданнями, освітніми установами та розробниками технологій ШІ. Наше дослідження надає огляд можливостей етичного використання чат-ботів зі ШІ дослідниками в науковому середовищі. Зокрема, було підкреслено важливість: створення структур підтримки в Україні для запобігання академічним порушенням; розширення освітніх ініціатив, спрямованих на навчання дослідників ефективній і доброчесній інтеграції чат-ботів зі ШІ у наукові процеси; забезпечення балансу між використанням ШІ як інструмента для прискорення досліджень і дотриманням етичних принципів. Особливу увагу слід приділити інтеграції ШІ у медичні наукові дослідження, оскільки ця галузь є однією з найбільш критичних для суспільства
Роль показників коефіцієнта видимої дифузії у градуванні раку передміхурової залози
Get PDFBackground. Prostate cancer (PCa) is one of the most commonly diagnosed malignancies in men. Diffusion-weighted imaging (DWI) from multiparametric MRI (mpMRI), especially the apparent diffusion coefficient (ADC), provides potential for non-invasive assessment.
Purpose – to evaluate the usefulness of ADC values and ADC ratios in distinguishing between low-grade and high-grade PCa among Egyptian patients.
Materials and Methods. We conducted a cross-sectional study at Beni-Suef University Hospital from February to August 2021, enrolling 40 men with histologically confirmed PCa. All participants underwent mpMRI before transrectal ultrasound-guided biopsy. ADC values were extracted from both tumor and normal peripheral zone tissue, and ADC ratios were calculated. Differences between low-grade (Gleason Score 6) and high-grade (Gleason Score ≥ 7) groups were analyzed. ROC curve analysis was used to assess diagnostic performance.
Results. There was no significant difference in normal tissue ADC values between low-grade and high-grade PCa. Lesional ADC values were lower in high-grade PCa but did not reach statistical significance (p = 0.109). The ADC ratio was significantly lower in high-grade PCa (0.36 ± 0.09) compared to low-grade cases (0.45 ± 0.16; p = 0.037). ROC analysis showed an AUC of 0.664, with an optimal cut-off ADC ratio of 0.44 yielding 50.0% sensitivity and 87.5% specificity.
Conclusions. The ADC ratio might serve as a non-invasive imaging biomarker to differentiate PCa grade, supporting its potential role in clinical risk stratification in Egyptian PCa patients.Актуальність. Рак передміхурової залози (РПЗ) є одним із найпоширеніших злоякісних новоутворень у чоловіків. Зображення зважені за дифузією (DWI), отримані за допомогою багатопараметричної МРТ (mpMRI), зокрема коефіцієнт видимої дифузії (ADC), мають потенціал для неінвазивної оцінки.
Мета роботи – оцінити доцільність використання значень ADC та співвідношень ADC для розрізнення низькодиференційованого та високодиференційованого РПЗ серед єгипетських пацієнтів.
Матеріали та методи. Ми провели поперечне дослідження в лікарні Університету Бені-Суеф у період із лютого по серпень 2021 року, залучивши 40 чоловіків із гістологічно підтвердженим раком передміхурової залози. Усі учасники пройшли багатопараметричну МРТ перед трансректальною біопсією під контролем УЗД. Значення ADC було отримано як із пухлини, так і з нормальної тканини периферичної зони, після чого обчислювали співвідношення ADC. Порівнювалися показники між групами з низьким (ступінь за Глісоном 6) та високим (ступінь за Глісоном ≥ 7) ступенем злоякісності. Для оцінки діагностичної ефективності використовували аналіз ROC-кривої.
Результати та їх обговорення. Не виявлено значущої різниці у значеннях ADC нормальної тканини між низько- та високодиференційованими формами РПЗ. Значення ADC у пухлинах були нижчими при високодиференційованому РПЗ, але ця різниця не була статистично значущою (p = 0,109). Співвідношення ADC було значно нижчим у випадках високого ступеня (0,36 ± 0,09) порівняно з низьким ступенем (0,45 ± 0,16; p = 0,037). ROC-аналіз показав AUC 0,664; оптимальне граничне значення співвідношення ADC – 0,44 із чутливістю 50,0% та специфічністю 87,5%.
Висновки. Співвідношення ADC може слугувати неінвазивним біомаркером візуалізації для диференціації ступеня РПЗ, що підтримує його потенційну роль у клінічній стратифікації ризику серед пацієнтів з РПЗ в Єгипті
Імунотерапія у періопераційному лікуванні онкологічних хворих. Частина І
Get PDFBackground. Tumor resection surgery can create conditions that promote metastatic spread and tumor recurrence, jeopardizing the long-term success of treatment. One of the most important problems of surgical intervention is postoperative immunosuppression. Surgical trauma causes changes in immune cell populations and cytokine profiles, creating conditions for the survival and spread of cancer cells. In view of this, the use of immunotherapeutic drugs in the perioperative period may be a promising strategy for improving the long-term results of surgical treatment in oncology.
Purpose – to characterize surgically induced immune disorders that may contribute to cancer recurrence and metastasis, and to highlight the outcomes of perioperative use of immunotherapeutic drugs in cancer patients.
Materials and Methods. The data search for the review was conducted using the databases PubMed, Scopus, Google Scholar, and ClinicalTrials.gov. Data from works published between 2005 and 2025 were analyzed and systematized.
Results. Immunosuppression after surgical resection is now a well-known phenomenon. Tumor removal leads to a decrease in the total lymphocyte count and T-cell subpopulations, as well as an imbalance between Th-1 and Th-2 lymphocytes. Surgical intervention impairs the function of immune cells, such as CD8+-T-cells and NK cells, which play an important role in cancer fighting. Immunosuppression is exacerbated by an increase in the number of suppressor cells (myeloid-derived suppressor cells and regulatory T cells) and an increase in their suppressor activity. High levels of circulating damage-associated molecular patterns which are released during surgical interventions, contribute significantly to postoperative immunosuppression. Overcoming postoperative immunosuppression with an arsenal of immunotherapeutic anticancer drugs can have a positive effect on the further cancer course. Preclinical and clinical data have demonstrated acceptable toxicity and beneficial effects of immune checkpoint inhibitors, oncolytic viruses, vaccines, monoclonal antibodies, and Toll-like receptor agonists when used during short perioperative period. However, further studies are essential, especially for advancing of preclinical findings translation into clinical practice.
Conclusions. Despite the insignificant number, clinical trial results suggest that the use of immunotherapeutic drugs in the perioperative period may improve long-term treatment outcomes. Therefore, managing anticancer immunity is a promising opportunity for improving the cancer patients survival after surgery.Актуальність. Хірургічне видалення пухлини може створювати умови, які сприяють метастатичному поширенню та рецидивуванню пухлини, що ставить під загрозу довгостроковий успіх лікування. Однією з найважливіших проблем хірургічного втручання є післяопераційна імуносупресія. Хірургічна травма спричиняє зміни у популяціях імунних клітин та профілях цитокінів, створюючи умови для виживаності та поширення ракових клітин. З огляду на це застосування імунотерапевтичних препаратів у періопераційний період може стати перспективною стратегією для поліпшення довгострокових результатів хірургічного лікування в онкології.
Мета роботи – охарактеризувати спричинені хірургічним втручанням імунні розлади, які можуть сприяти рецидивуванню та метастазуванню раку, та висвітлити результати періопераційного застосування імунотерапевтичних препаратів у онкологічних хворих.
Матеріали та методи. Пошук даних для огляду проводили з використанням баз даних PubMed, Scopus, Google Scholar та ClinicalTrials.gov. Проаналізовано та систематизовано дані робіт, опублікованих у 2005–2025 роках.
Результати та їх обговорення. Імуносупресія після хірургічної резекції є на сьогодні загальновизнаним явищем. Видалення пухлини призводить до зниження загальної кількості лімфоцитів та субпопуляцій T-клітин, порушення балансу між Th1- та Тh2-лімфоцитами. Хірургічне втручання погіршує функцію імунних клітин, таких як CD8+-Т-клітини та NK-клітини, які відіграють важливу роль у боротьбі з раком. Імуносупресія посилюється через збільшення кількості супресорних клітин (cупресорних клітин мієлоїдного походження й регуляторних Т-клітин) та зростання їх супресорної активності. Суттєвий внесок у післяопераційну імуносупресію роблять високі рівні циркулюючих молекулярних патернів, повʼязаних із пошкодженням, які вивільняються при хірургічних втручаннях. Подолання післяопераційної імуносупресії за допомогою арсеналу імунотерапевтичних протипухлинних препаратів може мати позитивний вплив на подальший перебіг онкологічного захворювання. Преклінічні та клінічні дані продемонстрували прийнятну токсичність та корисні ефекти інгібіторів імунних контрольних точок, онколітичних вірусів, вакцин, моноклональних антитіл, агоністів Toll-подібних рецепторів при їх короткочасному застосуванні у періопераційний період. Проте необхідні подальші дослідження, особливо щодо перенесення преклінічних результатів у клінічну практику.
Висновки. Незважаючи на нечисленність, результати клінічних досліджень свідчать, що застосування імунотерапевтичних препаратів у періопераційний період може покращити довгострокові результати лікування. Отже, керування протираковим імунітетом є перспективною можливістю для поліпшення виживаності онкологічних пацієнтів після операції
Вплив пухлинного мікрооточення на вибір схеми медикаментозного лікування хворих на рак шлунка IVa,b стадії з урахуванням молекулярно-генетичних характеристик
Get PDFBackground. Gastric cancer is more frequently diagnosed at an advanced stage; in Ukraine, nearly 60% of patients have stage III or IV disease at the time of diagnosis, when surgical treatment is either inappropriate or not feasible. Conventional chemotherapy provides only limited improvement in survival; therefore, interest in targeted therapy and immunotherapy as promising treatment modalities is increasing.
Purpose – was to present the results of histological, immunohistochemical, and molecular genetic characteristics of gastric cancer and the tumor microenvironment as predictors of prognosis and selection of systemic medical treatment.
Materials and Methods. Data retrieval for the review was conducted in accordance with the PRISMA-ScR guidelines. A systematic search was performed in PubMed, Scopus, Google Scholar, and Embase (from 2017 to the present) and was supplemented by a review of major clinical guidelines (NCCN, ESMO) published over the past five years.
Results. The results of the literature search over the past ten years demonstrated that an integrated assessment of histological and immunohistochemical characteristics enables more accurate classification of gastric cancer, prediction of its biological aggressiveness, and selection of individualized therapeutic approaches. Moreover, morphological analysis of the tumor – stroma ratio at the invasive front allows for a more precise interpretation of the clinical significance of the tumor microenvironment (TME) and facilitates the identification of novel prognostic markers associated with gastric cancer progression. Molecular genetic characteristics of the tumor (HER2 status, PD-L1 expression [CPS], MSI/MMR status, EBV positivity, and CLDN18.2 expression) determine the feasibility of personalized therapy. In metastatic gastric cancer, the integration of molecular profiling with TME characteristics enables a rational choice among anti-HER2 strategies, antiangiogenic therapy, immunotherapy, or their combinations.
Conclusions. Comprehensive characterization of the tumor microenvironment, along with the immunohistochemical and molecular genetic landscape of the tumor stage IVa,b gastric cancer, should become a standard of clinical practice to enable personalized systemic therapy and improve survival outcomes.Актуальність. Рак шлунка частіше діагностують на пізній стадії захворювання, так в Україні майже 60% пацієнтів при встановленні діагнозу мають III або IV стадію, коли хірургічне лікування є недоцільним або неможливим. Традиційна хіміотерапія забезпечує обмежене покращення виживаності, тому зростає інтерес до таргетної та імунотерапії як до перспективних методів лікування.
Мета роботи – проаналізувати результати гістологічних, імуногістохімічних, молекулярно-генетичних характеристик раку шлунка та пухлинного мікрооточення як предикторів прогнозу та вибору медикаментозного лікування.
Матеріали та методи. Пошук даних для огляду проводили відповідно до рекомендацій PRISMA-ScR, було проведено систематичний пошук у PubMed, Scopus, Google Scholar та Embase (з 2017 року дотепер), який доповнено оглядом основних клінічних рекомендацій (NCCN, ESMO) за останні пʼять роки.
Результати та їх обговорення. Отримані результати пошуку за останніх сім років показали, що при комплексному поєднання гістологічних та імуногістохімічних характеристик можна точніше класифікувати рак шлунка, прогнозувати його агресивність та обирати індивідуалізовані терапевтичні підходи, а морфологічний аналіз співвідношення пухлина-строма на периферії інвазії пухлини дозволяють краще інтерпритувати клінічне значення пухлинного мікрооточення та виявити нові прогностичні показники при прогресуванні раку шлунка. Молекулярно-генетичні характеристики пухлини (HER2, експресія PD-L1 (CPS), MSI/MMR, EBV- позитивність, CLDN18.2) – визначають можливості персоналізованої терапії. А при метастатичному раку шлунка поєднання молекулярного профілю з характеристиками ПМО дозволяє раціонально обирати між анти-HER2 стратегіями, антиангіогенною терапією, імунотерапією чи їх комбінаціями.
Висновки. Визначення пухлинного мікрооточення, імуногістохімічного та молекулярно-генетичного ландшафту пухлини раку шлунка IVa,b стадії має стати стандартом клінічної практики для вибору схеми медикаментозного лікування та покращення результатів виживаності
Маркери прогнозу рецидиву раку грудної залози під час вагітності
Get PDFBackground. Pregnancy-associated breast cancer (PABC) is diagnosed during pregnancy or within the first postpartum year.
Purpose – this study examines breast cancer relapse during pregnancy, analyzing histological forms, receptor status, and biochemical markers.
Materials and Methods. A total of 83 patients were divided into two groups: Group 1 (n = 35) with relapse and Group 2 (n = 48) without recurrence.
Results. Invasive ductal carcinoma was the most common histological type (65.3%), followed by mixed invasive ductal-lobular carcinoma (11.2%) and invasive lobular carcinoma (7.8%). Molecular subtypes included Luminal A (51.7%), Luminal B (7.8%), HER2-positive (5.4%), and Triple-negative (35.1%). BRCA1 mutations were significantly associated with relapse (67%). Fluorescence spectroscopy revealed metabolic alterations, oxidative stress, and Na+/K+-ATPase activity changes in recurrent tumors. Fluorescence spectra at 337 and 285 nm were most indicative of relapse.
Conclusions. These findings highlight fluorescence-based diagnostics as a potential tool for early relapse detection and underscore the need for molecular profiling in PABC management.Актуальність. Рак грудної залози, асоційований із вагітністю (PABC), діагностується під час вагітності або протягом першого року після пологів.
Мета роботи – проаналізувати рецидив раку грудної залози під час вагітності, зокрема гістологічні форми, рецепторний статус та біохімічні маркери.
Матеріали та методи. Було досліджено 83 пацієнтки, яких розподілили на дві групи: група 1 (n = 35) – з рецидивом захворювання; група 2 (n = 48) – без рецидиву.
Результати. Найпоширенішою гістологічною формою був інвазивний протоковий рак (65,3%), змішаний інвазивний протоково-часточковий рак (11,2%) та інвазивний часточковий рак (7,8%). Молекулярні підтипи включали: Luminal A (51,7%), Luminal B (7,8%), HER2-позитивний (5,4%) та потрійно-негативний рак (35,1%). Мутації BRCA1 значно корелювали з рецидивом (67%). Флуоресцентна спектроскопія виявила метаболічні зміни, оксидативний стрес і порушення активності Na+/K+-АТФази в рецидивуючих пухлинах. Найбільш інформативними для виявлення рецидиву виявилися флуоресцентні спектри при 337 і 285 нм.
Висновки. Ці результати підтверджують потенціал флуоресцентної діагностики для раннього виявлення рецидиву та підкреслюють необхідність молекулярного профілювання в менеджменті PABC
Діагностична роль та клінічне значення мамографічного скринінгу раку грудної залози: власне ретроспективне дослідження
Get PDFBackground. Breast cancer is the leader in the structure of the incidence of malignant neoplasms among the female population worldwide, and is the main cause of cancer mortality in women. Proper planning of screening for cancer of this localization allows to significantly reduce both morbidity and mortality. Preservation of the reproductive health of the nation is an important component of the demographic policy of Ukraine, therefore, the organization of measures aimed at improving prevention, early (timely) diagnosis and treatment of women with malignant neoplasms, primarily breast cancer, remains an urgent problem in clinical oncology, which needs to be resolved at the state level to ensure sustainable development of society.
Purpose – to investigate the issues of malignant breast diseases and the relevance of screening for them using mammography.
Materials and methods. A retrospective analysis of the results of radiological examination of 70 patients of the mammography room on the basis of the medical center of Kyiv in 2024 was conducted, in whom all radiological findings detected during the examination were classified according to the breast gland description system by categories BI-RADS 4 and BI-RADS 5. Methods: medical-statistical – to collect statistical information necessary for the study, process the results (MicrosoftExcel was used) and analyze the data obtained.
Results and discussion. This clinical observation was aimed at investigating the issues of breast cancer and determining the relevance of screening for this disease. We also conducted a retrospective analysis of mammographic findings in women who were subject to examination, who were divided into subgroups by age, by average age of the total number of patients, by BI-RADS 4 and BI-RADS 5 categories, by breast density according to ACR and separately listed above in % by age subgroups. According to the results of the study, it was found that in general, among sick women, a higher % is made up of people of non-working age (pensioners), since most women in this subgroup are informed about organized population programs of mammographic screening and have the opportunity to unconditionally visit medical institutions, unlike working women. Conclusions. Screening using mammography is recommended by clinical guidelines in the world and is one of the most effective methods for detecting breast cancer in its early stages. The widespread implementation of mammographic screening allows for the detection of small tumors, barely noticeable architectural distortions or microcalcifications, which in turn creates conditions for cost-effective treatment, further reducing morbidity and mortality, and in women of reproductive age, raising the issue of preserving reproductive function.Актуальність. Рак грудної залози лідирує в структурі захворюваності на злоякісні новоутворення серед жіночого населення у всьому світі, і є основною причиною онкологічної смертності жінок. Правильне планування проведення скринінгу раку зазначеної локалізації дозволяє суттєво знизити як захворюваність, так і смертність. Збереження репродуктивного здоров’я нації є важливою складовою демографічної політики України, тому організація заходів, спрямованих на поліпшення профілактики, ранньої (своєчасної) діагностики та лікування жінок зі злоякісними новоутвореннями, перш за все раком грудної залози, залишається актуальною проблемою в клінічній онкології, яка потребує вирішення на державному рівні для забезпечення сталого розвитку суспільства.
Мета роботи – дослідити проблематику злоякісних захворювань грудної залози та актуальність проведення їх скринінгу за допомогою мамографії.
Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз результатів променевого дослідження 70 пацієнток кабінету мамографії на базі медичного центру м. Києва у 2024 році, в яких усі радіологічні знахідки, виявленні при обстеженні, були класифіковані згідно з системою опису грудних залоз за категоріями BI-RADS 4 та BI-RADS 5. Методи: медико-статистичний – для збору необхідної для дослідження статистичної інформації, обробки результатів (використовувалась програма MicrosoftExcel) та аналізу отриманих даних.
Результати та їх обговорення. Дане клінічне спостереження мало на меті дослідити проблематику раку грудної залози та визначити актуальність скринінгу даної недуги. Також нами був проведений ретроспективний аналіз мамографічних знахідок у жінок, що підлягали обстеженню. Вони були розподілені на підгрупи за віком, за середнім віком від загальної кількості пацієнток, за категоріями BI-RADS 4 та BI-RADS 5, за щільністю грудних залоз згідно з ACR та окремо вище переліченим у відсотковому співвідношенні за віковими підгрупами. За результатами дослідження було встановлено, що загалом серед хворих жінок більший відсоток становлять особи непрацездатного віку (пенсіонери) оскільки здебільшого жінки даної підгрупи проінформовані щодо організованих популяційних програм мамографічного скринінгу та мають можливість безумовного відвідування медичних закладів на відміну від працюючих жінок.
Висновки. Скринінг з використанням мамографії рекомендований клінічними настановами у світі, і є одним з найефективніших методів розпізнавання раку грудної залози на початкових стадіях. Широке впровадження мамографічного скринінгу дозволяє виявляти пухлини малого розміру, ледь помітні спотворення архітектоніки чи мікрокальцинати, що у свою чергу створює умови для проведення заощадливого лікування, подальшому зниженню захворюваності та смертності, а у жінок репродуктивного віку – ставити питання про збереження репродуктивної функції
Рентгенендоваскулярні методи діагностики та лікування ускладнень травм органів грудної порожнини при вибуховій травмі
Get PDFBackground. In modern warfare, thoracic injuries account for approximately 4% of all combat surgical trauma cases, and according to data from the Anti-Terrorist Operation / Joint Forces Operation (ATO/JFO) in Eastern Ukraine, the incidence reaches 7.5–11.7%. In cases of penetrating chest wounds, the overall mortality rate can be as high as 10%. Combined thoracoabdominal injuries occur in 25% of cases. Pulmonary hemorrhage is a complication that leads to death in 70% of cases. Therefore, it is critically important to rapidly assess the patient’s condition and determine the source of bleeding – gastrointestinal or pulmonary – in order to choose the appropriate treatment strategy. In surgery, pulmonary bleeding can be controlled by various methods with different levels of invasiveness. At the current stage of minimally invasive surgery development, endovascular embolization ranks among the leading methods worldwide for controlling hemorrhage. This technique is used to stop pulmonary bleeding in a number of thoracic diseases.
Purpose – optimization and improvement of treatment outcomes for wounded individuals with blast injuries through the use of minimally invasive endovideosurgical technologies and endovascular catheter techniques for managing complications of combat-related chest trauma during evacuation stages. The goal is to reduce surgical trauma during the provision of medical care to the wounded.
Materials and Methods. The most commonly used diagnostic methods for pulmonary hemorrhage include chest X-ray, bronchoscopy, multidetector computed tomography (MDCT), and angiography. These methods are employed to identify the source of bleeding in order to ensure adequate hemostasis.
Results. Pulmonary hemorrhages are well studied today. Epidemiological studies have shown that such hemorrhages are associated with gender, age, and lifestyle. Additionally, tobacco smoking is a significant contributing factor to the occurrence of pulmonary hemorrhages. In the clinical case described the patient, none of the aforementioned causes were the underlying reason for the patient’s pulmonary hemorrhage. The patient sustained a gunshot shrapnel wound to the chest with rib fractures and hemopneumothorax. Moreover, the patient had a number of additional complications, which posed significant challenges for hemorrhage control and stabilization. Managing patients with gunshot injuries is a complex task for surgeons. Gunshot wounds to the chest wall are associated with high morbidity and mortality due to the presence of vital organs in this area. The heart, lungs, ascending and descending aorta, superior and inferior vena cava, vertebrae, and spinal cord are all vulnerable in thoracic trauma. Complications include pneumothorax and hemothorax (as occurred in this case). However, there are currently no specific guidelines for the management of pulmonary hemorrhage in patients with combat-related lung trauma. The standard sequence of care follows the same principles as for pulmonary hemorrhages of other etiologies. Despite the complexity of this clinical case, timely and accurate diagnosis and identification of the bleeding source allowed for the selection of an effective hemostatic method – namely, endovascular embolization of the bronchial arteries. Once the likely sources of bleeding are identified, embolization is performed using microspheres, gelatin sponges, or coils [6–10]. Thanks to modern techniques, complications after bronchial artery embolization are rare, occurring in less than 1% of cases. Clinical Case No. 1 deserves special attention, as minimally invasive video endoscopic interventions were applied at all evacuation stages, and endovascular embolization of the bronchial arteries was successfully used to eliminate the complication – massive pulmonary hemorrhage – in a patient with a gunshot lung injury. Despite the complexity of the case, timely and adequate diagnosis using angiographic methods allowed for accurate localization of the bleeding source and the application of a minimally invasive hemostatic method. As a result, stable hemostasis was achieved, the patient’s condition was stabilized, and a positive recovery trend was observed. Accordingly, endovascular embolization of the bronchial arteries is the method of choice for managing pulmonary hemorrhage of various etiologies, including those resulting from combat-related lung injuries and their complications. Conclusions. Blast injuries are complex wounds that require rapid medical care and a comprehensive approach to each casualty. A high-quality assessment of the injured and the right approach to treatment can reduce injuries during surgical care. The use of minimally invasive video endoscopic operations and endovascular interventions for вlast injuries complications during evacuation will reduce the length of hospital stay and rehabilitation of the injured. The exclusivity of clinical case № 1 is that minimally invasive interventions (laparoscopic and thoracoscopic) were performed at all stages of evacuation and X-ray endovascular treatment of complications (pulmonary bleeding) of mine-blast trauma was performed.Актуальність. При сучасних бойових діях частота ушкоджень грудної клітки в загальній структурі бойової хірургічної травми становить близько 4%, а за даними АТО/ООС на Сході України – 7,5–11,7%. При проникних пораненнях грудної клітки загальна летальність досягає 10%. Поєднані торакоабдомінальні травми 25%. Легенева кровотеча це ускладнення, яке в 70% випадків приводить до летального результату. Саме тому дуже важливо швидко оцінити стан пацієнта, джерело кровотечі – шлунково-кишкова чи легенева, та відповідно визначитися з тактикою подальшого лікування. Щодо хірургії, зупинка легеневої кровотечі забезпечується різними методами, які відрізняються своєю інвазивністю. На даному етапі розвитку малоінвазивної хірургії для зупинки кровотечі рентгенендоваскулярна емболізація займає чи не перше місце в світі. Цей метод при зупинці легеневої кровотечі використовують при низці захворювань органів грудної порожнини.
Мета роботи – оптимізація та поліпшення результатів лікування поранених з вибуховою травмою (ВТ) за рахунок застосування малоінвазивних ендовідеохірургічних технологій та використання рентгенендоваскулярних катетерних технологій при ускладненнях бойової травми грудної клітки на етапах евакуації, зменшення травматизму при наданні хірургічної допомоги пораненим.
Матеріали та методи. З найчастіше використовуваних методів діагностики легеневої кровотечі треба відмітити рентгенографію органів грудної порожнини, бронхоскопію, мультидетекторну компʼютерну томографію, ангіографію. Ці методи призначаються для визначення джерела кровотечі для адекватного виконання гемостазу.
Результати та їх обговорення. Легеневі кровотечі досить добре вивчені сьогодні. Епідеміологічні дослідження показали, що легеневі кровотечі повʼязані зі статтю, віком та способом життя. Крім того, паління тютюнових виробів є підсилюючим чинником для виникнення легеневих кровотеч. В описаному нами клінічному випадку пацієнт отримав вогнепальне уламкове поранення грудної клітки з переломами ребер і гемопневмотораксом та низку інших ускладнень, що викликало труднощі для зупинки легеневої кровотечі та подальшої стабілізації стану пацієнта. Ведення хворих з вогнепальною травмою в цілому є складним завданням для лікуючого хірурга. Вогнепальні поранення грудної стінки повʼязані з високою захворюваністю і смертністю через наявність в цій області різних життєво важливих органів. Серце, легені, висхідна та низхідна аорта, верхня та нижня вени, хребці та спинний мозок вразливі до пошкодження при травмі грудної клітки. Ускладнення, повʼязані з травмами, включають пневмоторакс і гемоторакс (що мало місце в даному клінічному випадку). Спеціальних рекомендацій щодо зупинки легеневих кровотеч у пацієнтів, які зазнали бойової травми легень, немає. Передбачена та сама послідовність надання медичної допомоги, як і при легеневих кровотечах іншої етіології. Незважаючи на складність даного клінічного випадку, адекватна діагностика та визначення місця виникнення кровотечі дало змогу підібрати ефективний метод гемостазу, а саме рентгенендоваскулярна емболізація бронхіальних артерій. Після виявлення ймовірні джерела кровотечі емболізують за допомогою мікросфер, желатинових губок або спіралей. Завдяки сучасній технології ускладнення після рентгенендоваскулярної емболізації бронхіальних артерій зустрічаються вкрай рідко та становлять до 1%. Клінічний випадок №1 заслуговує на особливу увагу, оскільки на всіх етапах евакуації були застосовані малоінвазивні відеоендоскопічні втручання, та рентгенендоваскулярна емболізація бронхіальних артерій була успішно застосована для усунення ускладнення, зупинки масивної легеневої кровотечі в пацієнта з вогнепальною травмою легень. Попри складність клінічного випадку, своєчасна й адекватна діагностика із застосуванням ангіографічних методів дослідження дала можливість вірно визначити джерело виникнення кровотечі та застосувати малоінвазивний метод гемостазу. В результаті вдалося досягнути стійкого гемостазу та стабілізувати стан хворого з подальшою позитивною динамікою. Відповідно, рентгенендоваскулярна емболізація бронхіальних артерій є методом вибору для зупинки легеневих кровотеч різної етіології, зокрема, внаслідок бойової травми легень та її ускладнень. Висновки. Вибухові травми – це складні поранення, які вимагають швидкої медичної допомоги та комплексного підходу до кожного травмованого. Якісна оцінка стану травмованого та правильний підхід до лікування може зменшити травматизм при наданні хірургічної допомоги. Використання малоінвазивних відеоендоскопічних операцій та ендоваскулярних втручань при ускладненнях ВТ на етапах евакуації зменшить терміни перебування в стаціонарі та реабілітацію травмованого. Ексклюзивність клінічного випадку №1 в тому, що на всіх етапах евакуації проведено малоінвазивні втручання (лапароскопічне та торакоскопічне) та проведено рентгенендоваскулярне усунення ускладнення (легенева кровотеча) мінно-вибухової травми
Вестибулярна симптоматика в передопераційному періоді як предиктор клінічного перебігу вестибулярної шваноми
Get PDFBackground. Vestibular dysfunction is one of the key clinical manifestations of vestibular schwannoma, which significantly affects the quality of life of patients.
Purpose – determine the relationship between the severity of vestibular disorders, tumor size, disease stage, clinical manifestations, and level of functional limitation (as per DHI) in patients with vestibular schwannoma in the preoperative period.
Materials and Methods. The study is based on a retrospective analysis of medical history of 39 patients (code D 33.3 according to the International Classification of Diseases, ICD-10) treated at the Romodanov Neurosurgery Institute from 2021 to 2024. The patients were examined in accordance with the medical care protocol for patients with cranial nerve tumors in the posterior cranial fossa. The data were analyzed using statistical methods, including Spearman’s rank correlation coefficient and Mann–Whitney U test.
Results. Vestibular symptoms were diagnosed in 83.3% of 39 patients (19 men, 20 women; aged 18–75), with 100% prevalence in those classified as Koos IV. The severity of vestibular dysfunction correlated with tumor size (R=0.6; p<0.05), Koos grade (R=0.51; p<0.05), and vestibular disorder class (Tokyo, 2001) (R=0.46; p<0.05). The age group of 18–29 had the largest tumor diameters (47[40;54] mm; U=13, p<0.005). A relationship was found between the severity of vestibular disorders and tinnitus (R=0.47; p<0.05) – no correlation with hearing indicators.
Conclusions. Vestibular symptoms are diagnosed in most patients before surgery and in 100% of patients with Koos IV grade. The severity of vestibular dysfunction and its compensation directly correlates with tumor size. Patients’ self-assessment using a questionnaire to evaluate the level of subjective perception of vestibular disorders (DHI) demonstrates the dependence of functional limitations on the disease stage and tumor size. The results obtained emphasize the importance of early diagnosis and comprehensive assessment of vestibular disorders in vestibular schwannoma.Актуальність. Вестибулярна дисфункція є одним із провідних клінічних проявів вестибулярної шваноми, що істотно впливає на якість життя пацієнтів.
Мета роботи – визначити взаємозв’язок між тяжкістю вестибулярних порушень, розміром пухлини, стадією захворювання, клінічними проявами та рівнем обмеження життєдіяльності (за DHI) у пацієнтів з вестибулярною шваномою в передопераційному періоді.
Матеріали та методи. Дослідження базується на ретроспективному аналізі історій хвороб 39 пацієнтів з діагнозом вестибулярна шванома (код D33.3 за МКХ-10), які проходили лікування у Державній установі «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова Національної академії медичних наук України» у 2021–2024 рр. Пацієнти були обстежені згідно з протоколом надання медичної допомоги хворим з пухлинами черепних нервів. Дані аналізували з використанням статистичних методів, включаючи кореляційний аналіз за Спірменом та тест Манна–Уїтні.
Результати та їх обговорення. Серед 39 пацієнтів (19 чоловіків, 20 жінок; віком 18–75 років) вестибулярна симптоматика виявлена у 83,3% випадків, а на стадії Koos IV – у 100%. Ступінь тяжкості вестибулярної дисфункції корелював з розміром пухлини (R=0,6; p<0,05), стадією Koos (R=0,51; p<0,05) та класифікацією вестибулярних порушень (Токіо, 2001) (R=0,46; p<0,05). У віковій групі 18–29 років виявлено пухлини найбільшого діаметра (47[40;54] мм; U=13; p<0,005). Встановлено зв’язок між ступенем тяжкості вестибулярних порушень та тинітусом (R=0,47; p<0,05), тоді як кореляції з показниками слуху не виявлено.
Висновки. Вестибулярна симптоматика діагностується у більшості пацієнтів перед операцією та у 100% випадків на стадії Koos IV. Ступінь тяжкості вестибулярної дисфункції та її компенсація прямо корелюють з розміром пухлини. Самооцінка пацієнтів за опитувальником для оцінки вираженості суб’єктивного сприйняття вестибулярних порушень (DHI) демонструє залежність обмеження життєдіяльності від стадії захворювання та розміру новоутворення. Отримані результати підкреслюють важливість ранньої діагностики та комплексної оцінки вестибулярних порушень при вестибулярній шваномі