Український радіологічний та онкологічний журнал
Український радіологічний та онкологічний журналNot a member yet
213 research outputs found
Sort by
Порівняльний аналіз змін щільності та мінерального складу кісткової тканини на тлі експериментального цукрового діабету та тривалого опіоїдного впливу
Get PDFBackground. The study of bone tissue includes two directions – the study of patterns of structural reconstruction and clarification of the dynamics of mineral composition. Bone tissue reacts differently to the influence of exogenous and endogenous factors, but there is always a violation of the bone microarchitecture, its density and mineral composition. Purpose. Investigation and comparison of changes in bone density and its mineral composition on the background of experimental diabetes mellitus and long-term opioid influnce. Materials and methods. The study was performed on 25 white sexually mature nonlinear male rats, weighing 160–270 g, aged 5–7 months. The duration of the experiment was 6 weeks. Insulin-dependent form of type I diabetes mellitus was simulated by the administration of streptozotocin. Simulation of the long-term effects of opioids on the body was carried out by administering preparation Nalbuphine (Rusan Pharma LTD, India). Bone density was determined by the means of dental radiovisiography apparatus. The unit of measurement is the conventional unit of grayness. The mineral composition was investigated by atomic absorption spectral analysis of bone fragments on an atomic absorption spectrophotometer using propane-butane-air flame. The content of calcium, phosphorus and magnesium was investigated. The concentration of the elements was expressed in mg/g. Results. The data of radiovisiographic research showed that in experimental diabetes mellitus the density of the bone tissue of the mandible body decreases, and in the cases of long-term opioid use – increases. The decrease in density indicates the development of osteopenia, due to a decrease of calcium quantity and of the Ca/P index on the background of increasing levels of phosphorus and magnesium and Mg/Ca index. The increase in density is due to an increase in the absolute content in bone tissue of Ca, P and Mg, and Ca/P index, which confirms the increased mineralization of bone, the acceleration of metabolic processes of which is stimulated by the Mg content increase. Among all the studied ele-ments, only the ratio of absolute indicators of Ca content coincides with the ratio of its specific shares and bone density indicators. A similar ratio is determined for the Ca/P index. Conclusions. The decrease in bone density of the mandible on the background of experimental diabetes mellitus is likely to develope due to calcium content and Ca/P index decrease with increase in phosphorus and magnesium content and Mg/Ca index; and an increase in bone density on the background of long-term use of opioid drugs is caused by the increase in Ca, P and Mg content, as well as Ca/P index.Актуальність. Дослідження кісткової тканини включає два напрямки – вивчення закономірностей структурної перебудови та з’ясування динаміки мінерального складу. Кісткова тканина по різному реагує на вплив екзогенних та ендогенних чинників, проте завжди спостерігається порушення мікроархітектури кістки, її щільності та мінерального складу. Мета роботи – дослідження і порівняння змін щільності та мінерального складу кісткової тканини на тлі експериментального цукрового діабету та при тривалому опіоїдному впливі. Матеріали та методи. Дослідження виконане на 25 білих статевозрілих нелінійних щурах-самцях, вагою 160–270 г, віком 5–7 місяців. Тривалість експерименту – 6 тижнів. Інсулінозалежну форму цукрового діабету І типу моделювали введенням стрептозотоцину. Моделювання тривалого впливу опіоїду на організм здійснювали шляхом введення препарату «Налбуфін» (Русан Фарма ЛТД, Індія). Щільність кістки визначали на апараті для дентальної радіовізіографії. Одиниця виміру – умовна одиниця сірості. Мінеральний склад досліджували шляхом проведення атомно-абсорбційного спектрального аналізу фрагментів кістки на атомно-абсорбційному спектрофотометрі із використанням полум’я пропан-бутан-повітря. Досліджували вміст кальцію,фосфору та магнію. Концентрацію елементів вказували у мг/г. Результати та їх обговорення. Дані радіовізіографічного дослідження показали, що при експериментальному цукровому діабеті щільність кісткової тканини тіла нижньої щелепи знижується, а при тривалому вживанні опіоїду – підвищується. Зниження щільності свідчить про розвиток остеопенії, внаслідок зниження вмісту кальцію та показника Са/Р при зростанні показників вмісту фосфору і магнію та показника Mg/Ca. Підвищення щільності зумовлене збільшенням абсолютного вмісту в кістковій тканині Са, Р та Mg, та показника Са/Р, що підтверджує підвищену мінералізацію кістки, прискорення метаболічних процесів якої стимулює підвищення вмісту Mg. Серед усіх досліджуваних елементів лише співвідношення абсолютних показників вмісту Са співпадає із співвідношенням його питомих часток та показників щільності кістки. Подібне співвідношення встановлено для показника Са/Р. Висновки. Зниження щільності кісткової тканини тіла нижньої щелепи на тлі експериментального цукрового діабету вірогідно настає внаслідок зниження вмісту кальцію та показника Са/Р при зростанні показників вмісту фосфору і магнію та показника Mg/Ca, а підвищення щільності кісткової тканини на тлі тривалого вживання препарату опіоїдної дії зумовлене збільшенням вмісту в ній Са, Р та Mg, а також показника Са/Р
Особливості цитогенетичних ефектів у онкологічних пацієнтів при променевій терапії на фоні попереднього радіаційного впливу
Get PDFBackground. Radiotherapy can be used numerous times for treating oncological patients as one of the most effective ways of fighting against cancer. However, there is limited data on the effect of prior radiation exposure on the further development of cytogenetic alterations under the influence of radiological factors. Primary radiation treatment, as well as the second one, is an example of a complex scenario of fractionated irradiation, examination of which is of fundamental and practical importance for understanding complex processes of formation and elimination of cytogenetic markers of radiation exposure for further improvement of biodosimetry system and development of personalised radiotherapy. Purpose. To determine the nature of changes of radiation-induced cytogenetic alterations and genomic disorders in patients with lung, head and neck cancer during radiotherapy on the background of prior radiation exposure. during radiotherapy with prior radiation exposure. Materials and methods. 29 oncological patients with lung, head and neck cancer were examined. 16 of them received radiotherapy for the first time, and 13 – for the second. We studied chromosome aberration frequency and genomic disorders during external beam radiation therapy by cytogenetic test. Results. In the patients pre-irradiation level of cytogenetic injuries exceeded spontaneous level. In addition, chromosome aberration frequency in the patients, who had received prior radiation exposure, was significantly higher than those who had not been treated with radiotherapy. It depended on the period between radiotherapy treatment courses. The increase in level of radiation-induced cytogenetic injuries during the whole radiotherapy treatment course of patients was observed, regardless of prior therapeutic exposure. Under quite a high level of chromosome damage in the group of secondary patients at the beginning of the treatment, chromosome aberration increase rates were higher than in the group of the primary patients. The distribution of markers of radiation exposure over cells during radiotherapy was overdispersed according to Poisson statistics in both of the groups. The changes in the frequency of genomic disorders were mostly of fluctuating nature. Conclusions. In the secondary patients, the level of cytogenetic indexes before radiotherapy exceeded the indexes of the primary patients. The level of chromosome damage increased during the radiotherapy treatment course in both primary and secondary patients, but at different rates. The additional genotoxic effect of reirradiation manifested itself only in a greater maximum quantity of aberrations per aberrant cell in the secondary patients. In terms of increased rates of cytogenetic injuries, a more significant genotoxic effect from the second radiotherapy on the background of prior radiation exposure was not detected.Актуальність. Променева терапія як один з найбільш ефективних засобів боротьби з онкопатологією може застосовуватися неодноразово для лікування онкологічних хворих. Проте даних щодо дослідження впливу попереднього радіаційного опромінення на подальший перебіг цитогенетичних пошкоджень за дії радіаційного чинника існує досить небагато. Крім того, радіотерапевтичне лікування як первинне, так і повторне, є прикладом складного сценарію фракціонованого опромінення, дослідження якого має фундаментальне та практичне значення для розуміння складних процесів утворення та елімінації цитогенетичних маркерів радіаційного впливу для подальшого вдосконалення системи біодозиметрії та розробки підходів індивідуалізації променевої терапії. Мета роботи – визначення характеру змін радіаційно-індукованих цитогенетичних пошкоджень та геномних порушень у пацієнтів з пухлинами голови та шиї та раком легені під час променевої терапії на фоні попереднього променевого лікування. Матеріали та методи дослідження. Обстежено 29 хворих на рак легені та з пухлинами голови та шиї, з яких 16 отримували променеву терапію вперше, а 13 – повторно. За допомогою цитогенетичного тесту досліджено зміни частот аберацій хромосомного типу та геномних порушень впродовж дистанційної променевої терапії. Результати та їх обговорення. У обстежених хворих допроменевий рівень цитогенетичних пошкоджень перевищував спонтанний. При цьому частота аберацій хромосом у хворих, які зазнали попереднього радіаційного впливу була достовірно вище, ніж у пацієнтів, які не отримували раніше променевого лікування, та залежала від проміжку часу між курсами променевої терапії. Показано зростання рівня радіаційно-індукованих цитогенетичних пошкоджень впродовж всього курсу променевого лікування онкологічних хворих незалежно від попереднього терапевтичного опромінення. За рахунок досить високого рівня хромосомних пошкоджень у групі вторинних хворих на початку лікування, темпи приросту аберацій хромосомного типу були вище у групі первинних хворих. Розподіли маркерів радіаційного впливу по клітинах при променевому лікуванні були наддисперсними за статистикою Пуассона у обох досліджуваних групах. Зміни частоти геномних порушень мали переважно флуктуаційний характер. Висновки. У вторинних пацієнтів рівень цитогенетичних показників до променевого лікування перевищував показники у первинних хворих. Рівень хромосомних пошкоджень зростав впродовж курсу променевої терапії як у первинних, так і вторинних пацієнтів, але із різною швидкістю. Додатковий генотоксичний вплив повторного опромінення проявлявся тільки у вигляді більшої максимальної кількості аберацій на аберантну клітину у вторинних хворих. За темпами зростання цитогенетичних пошкоджень не виявлено більшого генетоксичного ефекту від повторної променевої терапії на фоні попереднього променевого лікування
Застосування спіральної комп'ютерної томографії для визначення мінливості мінімальної щільності кісткової тканини стінок верхньощелепної пазухи при хронічному синуситі одонтогенної та риногенної етіології
Get PDFBackground. There are many questions regarding the peculiarities of the course of odontogenic maxillary sinusitis, the likelihood of complications and the correct dosage of load during dental implantation. Purpose – to identify changes in minimal bone density in chronic odontogenic maxillary sinusitis and to compare it with chronic rhinogenic catarrhal maxillary sinusitis and physiological state of maxillary sinus. Materials and Methods. Our study involved 10 patients with chronic odontogenic maxillary sinusitis, 10 patients with chronic maxillary non-polyposis sinusitis of rhinogenic etiology, combined with hyperplasia of the sinus mucosa up to 1 cm. The control group comprised 10 patients with physiological condition of maxillary sinuses. In all subjects minimal bone density of superior, medial and inferior walls of maxillary sinus was analyzed. Results. The study showed that the maximum in physiological conditions is the minimal density of the upper wall of the maxillary sinus, the minimum is the lower wall. The minimal density of the lower wall was shown to undergo a statistically significant reduction in chronic catarrhal maxillary sinusitis only by 2%, the upper by 5%, the medial by 4% compared with the intact sinus, but with the odontogenic nature of maxillary sinusitis, this figure was 31% in the lower wall, 27% in the medial region. Only the density of the upper wall of the maxillary sinus remained quite stable, it decreased relative to the physiological one only by 6%. Conclusions. Minimal physiological densitometric parameters of lower, medial and upper walls were calculated. The reduction of minimal density of bone tissue in the cases of rhinogenic chronic catarrhal maxillary sinusitis. In the cases of chronic odontogenic maxillary sinusitis, maximum significant decrease of minimal density of both lower and medial walls is determined.Актуальність. Існує безліч питань відносно особливостей перебігу одонтогенних верхньощелепних синуситів, ймовірності виникнення ускладнень, правильного дозування навантаження під час імплантації зубів. Мета роботи – виявлення зміни мінімальної щільності кісткової тканини при хронічному одонтогенному верхньощелепному синуситі і порівняння з такою при хронічному риногенному катаральному верхньощелепному синуситі і з фізіологічним станом верхньощелепної пазухи. Матеріали та методи. Під спостереженням перебувало 10 пацієнтів із хронічним одонтогенним верхньощелепними синуситом, 10 пацієнтів із хронічним верхньощелепними неполіпозним синуситом риногенної етіології, який поєднується з гіперплазією слизової оболонки синуса до 1 см. Контрольна група – 10 пацієнтівз фізіологічним станом верхньощелепних пазух. У всіх пацієнтів досліджувалась мінімальна щільність верхньої, медіальної та нижньої стінки синусу. Результати та їх обговорення. Максимальною в фізіологічних умовах є мінімальна щільність верхньої стінки верхньощелепної пазухи, мінімальною – мінімальна щільність нижньої стінки. При хронічному катаральному верхньощелепному синуситі мінімальна щільність нижньої стінки всього лише на 2%, верхньої – на 5%, медіальної – на 4% достовірно знижується в порівнянні з незміненою пазухою, а при одонтогенній природі верхньощелепного синуситу цей показник склав 31% у нижній стінці, 27% у ділянці медіальної. Мінімальна щільність верхньої стінки верхньощелепного синуса знизилася по відношенню до мінімальної фізіологічної лише на 6%. Висновки. Підраховані мінімальні фізіологічні денситометричні показники нижньої, медіальної, верхньої стінок. Виявлено зниження мінімальної щільності кісткової тканини при риногенному хронічному катаральному верхньощелепному синуситі. При хронічному одонтогенному верхньощелепному синуситі визначається максимальне достовірне зниження мінімальної щільності як нижньої, так і медіальної, стінок
Чи можливо мінімізувати ризик виникнення безпосередніх ускладнень панкреатодуоденальної резекції у хворих із патологією голівки підшлункової залози, ускладненою синдромом механічної жовтяниці?
Get PDFBackground. The issues of predicting and finding ways to avoid the origin of intraand early postoperative complications in patients with focal diseases of the biopancreatoduodenal area complicated by mechanical jaundice, reducing perioperative mortality in this challenging category of patients remain very relevant. The purpose of the work is to determine the optimal measures of the immediate results of pancreatoduodenal resection improving in patients with focal diseases of the biliopancreatoduodenal area complicated by mechanical jaundice. Materials and methods. The study reveals the analysis of the results of surgical treatment of 272 patients with focal pathology of the biliopancreatoduodenal area complicated by mechanical jaundice syndrome. Oncopathology of the biliopancreatoduodenal zone was diagnosed in 101 (90.2 %) patients of the main group and 117 (73.1 %) patients of the comparison group. Chronic pseudotumoral pancreatitis was detected in 11 (9.8 %) patients of the main and 43 (26.9 %) patients of the comparison group. The first (main group) included 112 patients who underwent risk modelling and preoperative preparation according to the original algorithm by performing mathematical modelling and genetic analysis involving conservative measures of detoxification and decompression of the biliary tract. The comparison group is represented by 160 patients prepared only by conservative therapy, and decompression of biliary hypertension was not performed. Results. Assessing the quality of preoperative care was guided by the dynamics of changes in the mental status of patients, indicators of cytolytic and cholestatic syndromes. According to the original algorithm, more significant positive changes were achieved in the main group than the comparison group due to the preoperative preparation. The number of points on the MoCA scale before surgery in the main and comparison groups was 24.9 ± 3.2 and 22.8 ± 2.4, respectively. According to the results of the DSST test, patients were distributed as follows – 40.2 ± 3.8 and 23.6 ± 2.6 points in the main and comparison groups (p < 0.05). We compared the dynamics of the level of total bilirubin. Significant differences began to be observed from the third day – 185.1 ± 2.4 μmol/l against 258.4 ± 2.9 μmol/l, on the fifth day – 163.2 ± 2.6 μmol/l against 222.2 ± 3.8 μmol/l, and finally on the eve of surgery – 112.3 ± 2.7 μmol/l against 198.3 ± 3.3 μmol/l in patients of the main group and the comparison group, respectively (p < 0.05). We assessed the dynamics of ALT activity under conditions of different types of preoperative care. We found that on the seventh day the differences persisted, gained reliability and amounted to 119 ± 12 U/l and 157 ± 14 U/l in the main group and in the comparison group, respectively (p < 0.05). The difference in the levels of AST activity between the compared groups became significant and began to gain reliability from the 5th day 124 ± 13 U/l against 150 ± 11 U/l in the main and comparison groups, respectively (p < 0.05). On the eve of surgery (PDR), the difference between the indicators of ASTactivity was also significant – 81 ± 7 U/l against 114 ± 7 U/l in the main group and the comparison group, respectively (p < 0,05). Regarding AP levels, on the 3rd day of observation its content in both groups decreased to 440.9 ± 2.1 and 550.7 ± 1.4 U/l (p < 0.05). On the 5th day of observation, the values of the indicator were even smaller, and in the main group there was a more significant decrease in the activity of AP (up to 223.2 ± 2.7 U/l) compared with the comparison group (up to 350.3 ± 1.1 U/l) (p < 0.05). Finally, on the eve of PDR, the activity of AP was 104.8 ± 1.3 U/l in the main group, and 270.8 ± 1.9 U/l in the comparison group (p < 0.05). The differences in GGT activity became more significant on the 5th day – 403 ± 29 U/l against 446 ± 35, and gained reliability on the 7th day – 304 ± 21 U/l against 374 ± 26 U/l in the main group and the comparison group, respectively. (p < 0.05). On the eve of the PDR, a further decrease in the indicator retained its reliability of 271 ± 29 U/l in the main group against 348 ± 33 U/l in the comparison group (p < 0.05). The number of life-threatening postoperative complications in the main group was 42 (37.5 %) cases, and in the comparison group – 102 (63.8 %) cases. Thus, in terms of the frequency of postoperative complications, the comparison group was significantly ahead of the main one (c2 = 18.22 df = 1 p < 0.0001). Postoperative mortality in the main group was 6.3 %, and in the comparison group – 11.9 %. Conclusions. One of the main ways to prevent postoperative complications is a clear stratification of risk factors taking into account the main parameters of the pathological condition of patients with mechanical jaundice in the preoperative stage, which is possible through the combined use of mathematical modelling and unique laboratory and instrumental methods – genetic analysis and ultrasound elastography.Актуальність. Питання щодо прогнозування та пошуку можливостей уникнення розвитку інтра- та ранніх післяопераційних ускладнень у хворих із вогнищевими захворюваннями біліопанкреатодуоденальної зони, ускладненими механічною жовтяницею, зниження періопераційної летальності у цієї складної в лікувальному плані категорії хворих лишаються вельми актуальними. Мета роботи – визначити оптимальні заходи щодо поліпшення безпосередніх результатів виконання панкреатодуоденальної резекції у хворих із вогнищевими захворюваннями біліопанкреатодуоденальної зони, ускладненими механічною жовтяницею. Матеріали та методи. Дослідження було проведено на базі хірургічного відділення Комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний клінічний медичний центр» Одеської обласної ради (2007–2019 рр.). Для досягнення мети дослідження було обстежено 272 хворих із вогнищевою патологією біліопанкреатодуоденальної зони, ускладненою синдромом механічної жовтяниці. Всім хворим було виконано радикальне оперативне втручання в обсязі панкреатодуоденальної резекції (ПДР). Для оцінки впливу того чи іншого виду передопераційної підготовки на стан хворих протягом періопераційного періоду всіх пацієнтів було рандомізовано на дві групи: основна група – 112 пацієнтів, яким моделювання ризику та передопераційну підготовку здійснювали за власно розробленим алгоритмом шляхом проведення математичного моделювання та генетичного аналізу із залученням консервативних заходів експрес-детоксикації та декомпресії жовчовивідних шляхів. Група контролю представлена 160 пацієнтами, яким підготовка виконувалася лише за рахунок консервативної терапії, а декомпресія біліарної гіпертензії не проводилася. Результати та їх обговорення. Під час оцінки якості проведення підготовки керувалися динамікою змін ментального статусу хворих, показників цитолітичного та холестатичного синдромів. Завдяки проведеній передопераційній підготовці за власно розробленим алгоритмом більш суттєвих позитивних змін вдалося досягти в основній групі порівняно із групою контролю. Кількість балів за шкалою МоСА перед операцією в основній та групі порівняння стало 24,9 ± 3,2 та 22,8 ± 2,4 відповідно. За результатами тесту DSST хворі розподілилися таким чином – 40,2 ± 3,8 та 23,6 ± 2,6 балів в основній та групі контролю (p < 0,05). При порівнянні динаміки рівня загального білірубіну суттєві відмінності почали відмічатися з третьої доби – 185,1 ± 2,4 мкмоль/л проти 258,4 ± 2,9 мкмоль/л, на п’ятий день – 163,2 ± 2,6 мкмоль/л проти 222,2 ± 3,8 мкмоль/л, і нарешті напередодні оперативного втручання – 112,3 ± 2,7 мкмоль/л проти 198,3 ± 3,3 мкмоль/л у хворих основної групи та групи порівняння відповідно (p < 0,05). В ході оцінки динаміки активності АлАТ за умов різної передопераційної підготовки встановлено, що на сьомий день відмінності зберігались, набули достовірності і склали 119 ± 12 Од/л та 157 ± 14 Од/л в основній групі та в групі порівняння відповідно (p < 0,05). Напередодні ПДР показник складав 101 ± 11 Од/л та 138 ± 12 Од/л в основній групі та групі порівняння відповідно (p < 0,05). Різниця рівнів активності АсАт між порівнюваними групами стала суттєвою та почала набувати достовірності з 5-ї доби 124 ± 13 Од/л проти 150 ± 11 Од/л в основній та групі порівняння відповідно (p < 0,05). Напередодні виконання оперативного втручання (панкреатодуоденальної резекції) різниця між показниками активності АсАт також була достовірною – 81 ± 7 Од/л проти 114 ± 7 Од/л в основній групі та групі порівняння відповідно (p < 0,05). Щодо рівнів ЛФ, то на 3-й день спостереження її вміст в обох групах знизився до 440,9 ± 2,1 та 550,7 ± 1,4 Од/л (p < 0,05). На 5-й день спостереження значення показника були ще меншими, причому в основній групі відбулося більш значне зниження активності ЛФ (до 223,2 ± 2,7 Од/л) порівняно з групою порівняння (до 350,3 ± 1,1 Од/л) (p < 0,05). Нарешті, напередодні ПДР активність ЛФ складала в основній групі 104,8 ± 1,3 Од/л, а у групі порівняння – 270,8 ± 1,9 Од/л (p < 0,05). Певні відмінності були виявлені також при дослідженні активності γ-глутамілтрансферази (ГГТ). Вони стали більш суттєвими на 5-й день – 403 ± 29 Од/л проти 446 ± 35, та набули достовірності на 7-й день – 304 ± 21 Од/л проти 374 ± 26 Од/л в основній групі та групі порівняння відповідно (p < 0,05). Напередодні ПДР подальше зниження показника зберегло свою достовірність 271 ± 29 Од/л в основній групі проти 348 ± 33 Од/л у групі порівняння (p < 0,05). Кількість виникнення післяопераційних ускладнень, що загрожують життю, в основній групі склала 42 (37,5 %) випадки, а у групі контролю – 102 (63,8 %) випадки. Таким чином, за частотою післяопераційних ускладнень група контролю значно випереджала основну (c2 = 18,22 df = 1 p < 0,0001). Післяопераційна летальність в основній групі склала 6,3 %, а в групі контролю – 11,9 %. Висновки. Однією з основних можливостей упередження розвитку післяопераційних ускладнень є чітка стратифікація факторів ризику з урахуванням основних параметрів патологічного стану хворих із синдромом механічної жовтяниці на передопераційному етапі, що стає можливим завдяки поєднаному використанню математичного моделювання та спеціальних лабораторно- інструментальних методів – генетичного аналізу та УЗ-фіброеластографії
Диференційна рентгенодіагностика псевдотуберкульозного варіанта абсцесу легень з порожнинами туберкульозної етіології
Get PDFBackground. Recent decades in Ukraine have been characterized by a significant increase in the number of tuberculosis patients, often with forming cavities of destruction. X-ray diagnosis of lung cavitary lesions is one of the current issues of modern pulmonology and thoracic surgery. Pulmonary abscesses resemble other diseases with destruction and cavities substantiating the need for differential diagnosis with tuberculosis.
Purpose – specifying particular scenarios of X-ray presentation of lung abscess and determining the capability of differential diagnosis of pseudotuberculosis with cavities of tuberculosis etiology.
Materials and methods. The paper deals with the analysis of X-ray examination of thoracic viscera provided for 252 patients with lung abscess, aged 18 and up to 78. X-ray radiography in two projections, linear and computed tomography (56 patients involved) were performed. All patients underwent a study over time.
Results. Almost in most lung abscess cases, there is a need for differential diagnosis with a range of medical entities. The obtained data have made it possible to suggest a classification of X-ray scenarios of lung abscess. The scenarios of X-ray presentation of acute pulmonary abscess are typical and atypical, among those: cystoid, pseudotuberculous, affected 38 patients (15 %), and pulmonary-pleural. The peculiarities of X-ray presentation of pseudotuberculous scenario along with the differences and signs allowing to make an accurate diagnosis have been specified.
Conclusions. X-ray study remains an essential in diagnosing purulent-destructive diseases. Being familiar with the scenarios mentioned above and pseudotuberculous one, in particular, will make it possible to significantly improve diagnosis as well as differential diagnosis of pulmonary abscess.Актуальність. Останні десятиріччя в Україні характеризуються значним збільшенням кількості хворих на туберкульоз, часто з формуванням порожнин розпаду. Променева діагностика порожнистих утворень легень є однією з актуальних проблем сучасної пульмонології і торакальної хірургії. Абсцеси легень нагадують інші захворювання з наявністю деструкції і порожнин, що диктує необхідність проведення диференційної діагностики з туберкульозу.
Мета роботи – виділення окремих варіантів рентгенологічної картини абсцесу легень і визначення можливостей диференційної діагностики псевдотуберкульозного варіанта з порожнинами туберкульозної етіології. Матеріали та методи. Проведено аналіз результатів рентгенологічного дослідження органів грудної клітки 252 хворих на абсцес легень віком 18–78 років. Використовувалися рентгенографія в 2 проекціях, лінійна і комп’ютерна томографія (56 хворих). Усім хворим проводилося динамічне дослідження.
Результати та їх обговорення. Практично в більшості випадків абсцесу легень виникає необхідність проведення диференційної діагностики з низкою нозологічних форм. У результаті вивчення отриманих даних запропонована класифікація рентгенологічних варіантів абсцесів легень. Виділені типовий та атипові варіанти рентгенологічної картини гострого абсцесу легень, серед яких пухлиноподібний, кістоподібний, псевдотуберкульозний – 38 хворих (15 %) і легеневоплевральний. Наведено особливості рентгенологічної картини псевдотуберкульозного варіанта, а також відмінності і ознаки, що дозволяють установлювати правильний діагноз.
Висновки. Променеве дослідження залишається провідним у діагностиці гнійно-деструктивних захворювань. Знання виділених варіантів, і особливо псевдотуберкульозного, дозволить значно поліпшити діагностику і диференційну діагностику абсцесів легень
Значущість змін загальноклінічного аналізу крові та тиреоїдного статусу у пацієнтів із вузловими утвореннями щитоподібної залози
Get PDFBackground. One of the major challenges of modern medicine is prevention and early detection of diseases, especially malignant tumors, since the stage does influence the prognosis and treatment costs. Thyroid involvement is currently one of the leading endocrine disorders in terms of overall morbidity and prevalence in the world. Thyroid cancer is one of the localizations, which being timely detected and properly treated, has a favorable prognosis, when 20–30-year survival rate exceeds 90 %. Therefore, the search for simple, minimally invasive, but highly informative techniques for optimizing the algorithms for diagnosis, differential diagnosis and monitoring of this disease remains a priority.
Purpose – to determine and substantiate the diagnostic value of comprehensive assessment of the thyroid status and full blood count values in patients with thyroid nodules.
Materials and methods. The study involved 60 patients with thyroid nodules, which according to ultrasonography (US) of the thyroid were classified as TR-4 category of thyroid nodules, TIRADS scale (4–6 points, suspected malignant thyroid changes). The examination included the following: questionnaire, ultrasound examination with fine-needle aspiration puncture biopsy, cytological examination, counting the thyroid hormone concentration, full blood count. The study was carried out at the premises of State Institution “Dnipropetrovsk Medical Academy of the Ministry of Health of Ukraine”.
Results. Assessment of thyroid status of patients with thyroid nodules showed a significant correlation between the severity of thyroid malignancy and TSH levels (according to Kruskal – Wallis test, H = 7.30, p < 0.05), FT4 (H = 17.64, p < 0.001) and FT3 (H = 12.41, p < 0.01). Patients of Group I with benign thyroid process showed significant (p < 0.05) decrease in total hemoglobin along with significantly frequent (p < 0.05) microcytic anemia. According to the studies, Group II had a significant (p < 0.05) decrease in total platelet count and plateletcrit, as well as an increased average platelet volume and the percentage of large platelets compared to Group I. The blood values in malignant thyroid process (Group III) are characterized by increased levels of leukocytes and the proportion of eosinophils and basophils in the leukocyte formula compared to Group II (p < 0.05).
Conclusions. The outcomes of comprehensive assessment of thyroid status and full blood count values in patients with thyroid nodules can be used in preoperative diagnosis as a differential prognostic tool to assess their malignant potential.Актуальність. Однією з головних задач сучасної медицини є профілактика і раннє виявлення захворювань, особливо це стосується злоякісних пухлин, оскільки від стадії залежить прогноз та затрати на лікування. Ураження щитоподібної залози (ЩЗ) на цей час посідають одне з провідних місць серед ендокринної патології за загальною захворюваністю й поширеністю у світі. Рак щитоподібної залози є однією з локалізацій, яка при своєчасному виявленні і правильному лікуванні має сприятливий прогноз, і 20–30-річна виживаність перевищує 90 %. Тому пошук простих, малоінвазивних, але високоінформативних методик для оптимізації алгоритмів діагностики, диференціальної діагностики і моніторингу цього захворювання залишається актуальним завданням.
Мета роботи – визначити та обґрунтувати діагностичну значущість комплексної оцінки тиреоїдного статусу та показників загальноклінічного аналізу крові у пацієнтів із вузловими утвореннями ЩЗ. Матеріали та методи. У дослідження включено 60 пацієнтів із вузловими утвореннями ЩЗ, які за даними ультразвукового дослідження (УЗД) ЩЗ були віднесені до TR-4 категорії вузлового утворення ЩЗ за шкалою TIRADS (4–6 балів, підозрілі на злоякісні зміни ЩЗ). Обстеження включало анкетування, ультразвукове дослідження з тонкоголковою аспіраційною пункційною біопсією (ТАПБ), цитологічне дослідження, визначення концентрації гормонів щитоподібної залози, загальноклінічний аналіз крові. Дослідження проводилися на базі Державного закладу «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров’я України».
Результати та їх обговорення. Оцінка тиреоїдного статусу пацієнтів із вузловими утвореннями ЩЗ показала наявність вірогідного взаємозв’язку між ступенем злоякісного процесу у ЩЗ і рівнями ТТГ (за дисперсійним аналізом Краскела – Уоліса Н = 7,30, p < 0,05), FT4 (Н = 17,64, р < 0,001) та FT3 (Н = 12,41, р < 0,01). Для пацієнтів I групи з доброякісним процесом у ЩЗ характерне вірогідне (p < 0,05) зниження загального рівня гемоглобіну, також вірогідно частіше (p < 0,05) мала місце мікроцитарна анемія. На підставі проведених досліджень для II групи встановлено вірогідне (p < 0,05) зниження загальної кількості тромбоцитів та показника тромбокриту, а також підвищення середнього об’єму тромбоцитів та відсотка великих тромбоцитів у порівнянні з I групою. Показники крові при злоякісному процесі (група ІІІ) характеризуються підвищеним рівнем лейкоцитів та частки еозинофілів і базофілів у лейкоцитарній формулі у порівнянні з II групою (p < 0,05).
Висновки. Результати комплексної оцінки тиреоїдного статусу та показників загальноклінічного аналізу крові у пацієнтів із вузловими утвореннями ЩЗ можуть бути використані в умовах передопераційної діагностики як диференційно-прогностичний інструмент для оцінки їх злоякісного потенціалу
Похідне коричної кислоти зменшує пухлинне зростання за рахунок зниження експресії Hif-1α та пригнічення ефекту Варбурга
Get PDFBackground. Tumor growth is characterized by the presence of specific features that can be the basis for rational treatment. One of these features is the Warburg paradox, which manifests itself in the prevalence of glycolytic oxidation reactions over aerobic metabolism at adequate intracellular oxygen concentrations. Purpose. Under experimental conditions, to evaluate the possibility of correcting metabolic glycolytic abnormalities of tumor cells through course therapy with 4-hydroxy-3,5-di-tretbutyl cinnamic acid. Materials and methods. The study was performed on male Wistar rats, in which tumor cells of the C6-BU-1 line were implanted in the brain. The test compound 4-hydroxy3,5-di-tret butyl cinnamic acid and reference resveratrol were administered per os at doses of 100 mg/kg and 20 mg/kg, respectively, for 14 days from the moment of tumor inoculation. After the specified time, the rats were decapitated, the tumor tissue was extracted. In the course of the work, the volume of the tumor, the activity of ana/aerobic reactions of cellular metabolism, changes in mitochondrial biogenesis and the concentration of Hif-1a were determined. Results. The study showed that the course administration of resveratrol and 4-hydroxy3,5-di-tret butyl cinnamic acid contributed to a decrease in tumor volume compared to untreated animals by 22.9 % (p < 0.05) and 34.3 % (p < 0.05), respectively. Also, against the background of the use of the studied compound, there was a decrease in the content of Hif-1a by 27.4 % (p < 0.05), respectively, an increase in the activity of the enzymatic markers of mitochondrial biogenesis – succinate dehydrogenase and cytochrome-c oxidase by 166.7 % (p < 0.05) and 125.0 % (p < 0.05). The intensity of anaerobic metabolic reactions in rats treated by the test compound and resveratrol was significantly lower than in untreated rats, while the activity of aerobic processes considerably increased. Conclusion. The study showed that the administration of 4-hydroxy-3,5-di-tret butyl cinnamic acid reduces the intensity of anaerobic metabolism in tumor cells by reducing the expression of Hif-1a, which in turn suppresses tumor growth.Актуальність. Зростання пухлини характеризується наявністю специфічних особливостей, які можуть бути основою для раціонального лікування. Однією з таких особливостей є парадокс Варбурга, який проявляється у превалюванні гліколітичних реакцій окиснення над аеробним метаболізмом при адекватних внутрішньоклітинних концентраціях кисню. Мета роботи – в умовах експерименту оцінити можливість корекції метаболічних гліколітичних аномалій пухлинних клітин за допомогою курсової терапії 4-гідрокси3,5-ди-трет-бутил коричною кислотою. Матеріали та методи. Дослідження виконано на щурах-самцях лінії Вістар, яким у головний мозок імплантували пухлинні клітини лінії С6-BU-1. Досліджувану сполуку 4-гідрокси-3,5-ди-трет-бутил коричну кислоту і референт – ресвератрол вводили per os у дозах 100 мг/кг і 20 мг/кг відповідно протягом 14 днів з моменту інокуляції пухлини. Після закінчення зазначеного часу щурів декапітували, вилучали пухлинну тканину. Під час роботи визначали обсяг пухлини, активність ана/аеробних реакцій клітинного метаболізму, зміну мітохондріального біогенезу та концентрації Hif-1α. Результати та їх обговорення. Дослідження показало, що курсове введення ресвератролу та 4-гідрокси-3,5-ди-трет-бутил коричної кислоти сприяло зниженню обсягу пухлини порівняно з нелікованими тваринами на 22,9 % (p < 0,05) та на 34,3 % (p < 0,05) відповідно. На фоні застосування досліджуваної сполуки відзначено також зменшення вмісту Hif-1α на 27,4 % (p < 0,05) відповідно, підвищення активності ензиматичних маркерів мітохондріального біогенезу – сукцинатдегідрогенази та цитохром-с-оксидази на 166,7 % (p < 0, 05) та 125,0 % (p < 0,05). Інтенсивність анаеробних реакцій метаболізму у щурів, які отримували досліджувану сполуку і ресвератрол, була значно нижчою, ніж у нелікованих щурів, тоді як активність аеробних процесів значно зросла. Висновки. Проведене дослідження показало, що застосування 4-гідрокси-3,5-дитрет-бутил коричної кислоти сприяє зниженню інтенсивності анаеробного обміну в пухлинних клітинах за рахунок зменшення експресії Hif-1α, що пригнічує зростання пухлини
Методологія пренатальних ультразвукових досліджень при вродженій діафрагмальній килі
Get PDFBackground. Congenital diaphragmatic hernia is a complex malformation with high anatomical and clinical variability. Prenatal ultrasound examinations allow one to assess the severity of pathological process in a particular case in order to determine the management of pregnancy, labor and neonatal period. However, the rarity of this pathology and some features of ultrasound imaging can lead to low informative value of the examination. Purpose – to present a detailed methodology of prenatal ultrasound examinations in fetal congenital diaphragmatic hernia, taking into account anatomical variants of pathology and features of US imaging at different terms of pregnancy, and to characterize the preconditions for diagnostic errors. Materials and methods. The data on prenatal ultrasound examinations of 265 high-risk pregnant women with fetal diaphragmatic hernia conducted during the period of 2007–2020 in the Department of Fetal Medicine of State Institution «Institute of Pediatrics, Obstetrics and Gynecology named after Academician O.M. Lukyanova of National Academy of Medical Sciences of Ukraine», were systemized. US examinations were performed on systems HDI 4000, ACCUVIX V20EX-EXP, ACCUVIX V10LV-EX. Isolated anomaly was detected in 192 (72.5 %) cases, associated congenital malformations in 65 (24.5 %), chromosomal pathology in 8 (3.0 %). Left-sided hernia was diagnosed in 85.7 % of cases (n = 227), right-sided – in 12.1% (n = 32), central in 1.1 % (n = 3), bilateral in 1.1 % (n = 3). Location of abdominal, retroperitoneal and thoracic organs was determined, as well as specifics of their US imaging in different terms of pregnancy. Results. Methodology of prenatal ultrasound examination of fetuses with congenital diaphragmatic hernia was developed taking into account the specifics of pathological anatomy and ultrasound imaging. Typical and rare variants of thoracic and abdominal organs’ localization in the standard cross section plane at the level of the four chambers of the heart were characterized, preconditions and variants of diagnostic errors were determined. The methods of correct measurement of the thorax, lungs, liver, and also methods of prognostic indices’ calculation for determining the degree of pulmonary hypoplasia and the degree of liver herniation were presented. Conclusions. Prenatal ultrasound semiotics of congenital diaphragmatic hernia is characterized by considerable variability, and contains significant risks of diagnostic errors. The presented methodology of unified ultrasound examinations allows for systematic assessment, which results in correct prenatal diagnosis, determination of the pathology severity, and prognosis – for the correct choice of pregnancy and labor management.Актуальність. Вроджена діафрагмальна кила є складною вадою розвитку з високою анатомічною та клінічною варіабельністю. Пренатальні ультразвукові дослідження дозволяють оцінити тяжкість патологічного процесу у конкретному випадку для визначення тактики ведення вагітності, пологів та неонатального періоду. Проте рідкість даної патології та особливості ультразвукової візуалізації можуть призводити до низької інформативності досліджень. Мета роботи – представити детальну методологію пренатальних ультразвукових досліджень при вродженій діафрагмальній килі з урахуванням анатомічних варіантів патології та особливостей візуалізації в різні терміни вагітності, охарактеризувати передумови діагностичних помилок. Матеріали та методи. Систематизовано дані пренатальних ультразвукових досліджень 265 вагітних жінок групи високого ризику з діафрагмальною килою у плода за період 2007–2020 рр., проведених у відділенні медицини плода Державної установи «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології імені академіка О.М. Лук’янової Національної академії медичних наук України». Ультразвукові дослідження виконувались на системах HDI 4000, ACCUVIX V20EX-EXP, ACCUVIX V10LV-EX. Ізольовану ваду виявлено в 192 (72,5 %) випадках, у складі множинних вроджених вад розвитку – у 65 (24,5 %), у поєднанні з хромосомною патологією – у 8 (3,0 %). Лівобічна кила діагностована у 85,7 % спостережень (n = 227), правобічна у 12,1 % (n = 32), центральна в 1,1 % (n = 3), двобічна в 1,1 % (n = 3). Визначені особливості взаємного розташування органів черевної порожнини, заочеревинного простору, грудної клітки та специфіку їх ультразвукової візуалізації в різні терміни вагітності. Результати та їх обговорення. Подано методологію пренатального ультразвукового обстеження плодів із вродженою діафрагмальною килою, розроблену з урахуванням специфіки патологічної анатомії та ультразвукової семіотики. Охарактеризовано типові та рідкісні варіанти локалізації органів грудної клітки та черевної порожнини у стандартному поперечному зрізі на рівні клапанів серця, визначено передумови та варіанти діагностичних помилок. Наведено способи коректного вимірювання грудної клітки, легень, печінки та розрахунку прогностичних індексів для визначення ступеня гіпоплазії легень та ступеня герніації печінки. Висновки. Пренатальна ультразвукова семіотика вроджених діафрагмальних кил характеризується значною варіабельністю, і містить суттєві ризики діагностичних помилок. Подана методологія уніфікованих ультразвукових досліджень дозволяє проводити системну оцінку, отримати коректний пренатальний діагноз із визначенням ступеня тяжкості патологічного процесу і прогнозу для вибору тактики ведення вагітності та пологів
Діагностика змін когнітивної функції у хворих з новоутвореннями черевної порожнини, що виникають у ранньому післяопераційному періоді та їх корекція нейропротекторним препаратом
Get PDFBackground. The issue of analysis of diagnostic criteria and adequate neuroprotective management of postsurgery cognitive dysfunction in abdominal oncosurgery, depending on the degree and structure of disorders, remains unresolved, determining its relevance.
Purpose – assessing the postsurgery cognitive dysfunction in patients with neoplasms of the abdominal cavity and management of possible disorders with citicoline depending on the level of general cognitive deficit.
Materials and methods. TThe study was conducted at the premises of departments for patients of surgical profile of Municipal Institution “Kharkov City Clinical Hospital of Ambulance and Emergency Care named after Professor O.I. Meshchaninov”. To achieve the aim of the study, 80 patients with abdominal neoplasms who underwent surgery under general anesthesia using propofol and fentanyl were examined.
Results and discussion. Based on the comprehensive clinical study and anal- ysis of the mechanisms of formation of postsurgery cognitive dysfunction in patients of oncosurgical profile after surgery under general anesthesia, we suggested directions and schemes for managing postsurgery cognitive dysfunction by means of the developed clinical diagnostic criterion, which is essential in forming individual scheme of treating patients in postsurgery period.
Conclusions. Based on the analysis of data on the state of cognitive function changes, comparing the postsurgery period with the preoperative state, a differentiated approach to intensive neuroprotective therapy of postoperative cognitive dysfunction was developed. The technique of intensive neuroprotective therapy of postsurgery cognitive dysfunction in patients with abdominal neoplasms, undergoing surgery under general anesthesia, was suggested.Актуальність. Проблема аналізу діагностичних критеріїв та адекватної нейропротекторної корекції післяопераційної когнітивної дисфункції при абдомінальній онкохірургії в залежності від ступеня та структури порушень, залишається невирішеною повною мірою, чим і визначається її актуальність.
Мета роботи – оцінка стану післяопераційної когнітивної дисфункції у хворих з новоутвореннями черевної порожнини та корекція цитиколі- ном можливих порушень залежно від рівня показника загального когнітивного дефіциту.
Матеріали та методи. Дослідження було проведено на базі відділень для пацієнтів хірургічного профілю комунального закладу «Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги імені професора О.І. Мещанінова». Для досягнення мети дослідження було обстежено 80 пацієнтів з новоутвореннями черевної порожнини, яким проводили оперативне втручання під загальною анестезією з використанням пропофолу та фентанілу.
Результати та їх обговорення. На основі проведеного комплексного клінічного дослідження й аналізу механізмів формувань післяопераційної когнітивної дисфункції у пацієнтів онкохірургічного профілю після операції з використанням загальної анестезії нами запропоновано напрямок та схема корекції післяопераційної когнітивної дисфункції з використанням розробленого клініко-діагностичного критерію, який є основним у формуванні індивідуального алгоритму ведення пацієнтів у післяопераційному періоді.
Висновки. На підставі проведеного аналізу даних про стан змін когнітивної функції, в порівнянні післяопераційного періоду з доопераційним станом, було вироблено диференційований підхід до інтенсивної нейропротекторної терапії післяопераційної когнітивної дисфункції. Запропоновано метод інтенсивної нейропротекторної терапії післяопераційної когнітивної дисфункції у пацієнтів з новоутвореннями черевної порожнини, яким проводиться хірургічне втручання з використанням загальної анестезії
Епідеміологічний профіль раку стравоходу за аналізом бази даних Національного канцер-реєстру України
Get PDFBackground. Esophageal cancer remains a major medical challenge since it belongs to the most aggressive malignant neoplasms, usually diagnosed at a late stage of the disease.
Purpose – Studying the general patterns of time course of esophageal cancer epidemiological status in terms of morbidity and mortality among the adult population of Ukraine within the period from 2014 to 2019.
Materials and Methods. General and standardized morbidity and mortality rates resulting from esophageal cancer from 2014 to 2019 throughout Ukraine and in terms of administrative territories per 100 thousand adult population have been researched along with calculating the growth rate. The study was carried out based on the data of National Cancer Registry of Ukraine.
Statistical processing of the obtained data was performed by means of generally accepted statistical methods.
Results and discussion. The all-Ukrainian incidence of esophageal cancer averaged 4.5 per 100 thousand population. Zhytomyr, Sumy and Chernihiv regions can be considered as the regions with the highest incidence of esophageal cancer. The lowest number of esophageal cancer cases was found in Chernivtsi and Odesa regions of Ukraine.
Esophageal cancer mortality rates ranged slightly from 3.3 to 3.6 per 100 thousand population, but it reduced by 8.3% within six years. Monitoring changes of esophageal cancer mortality rate over time, in 2014 and 2019 in Ivano-Frankivsk, Mykolaiv and Rivne regions and in Kyiv it increased by more than 20%. A 30% reduction in mortality was observed in Kirovohrad, Odesa, Kharkiv and Zhytomyr regions. In 2019, Odessa and Kirovograd could be considered the regions with a low mortality rate showing 2.1 per 100 thousand population. In 2018, 88% of esophageal cancer cases were diagnosed in men and only 12% in women. The vast majority of cancer patients were aged 50 to 80 years. Mortality from esophageal cancer was significantly higher in men (91.2%) compared to women.
Conclusions. The consistency of morbidity and mortality levels of esophageal cancer among the population of Ukraine during 2014-2019 has been established with insignificant regional disparities.Актуальність. Рак стравоходу залишається актуальною медичною проблемою. Це обумовлено його приналежністю до найбільш агресивних злоякісних новоутворень людини та діагностикою, зазвичай, на пізній стадії недуги.
Мета роботи – дослідити загальні закономірності динаміки епідеміоло- гічного стану раку стравоходу за показниками захворюваності та смертності серед дорослого населення України за період 2014–2019 рр.
Матеріали та методи. Опрацьовані загальні та стандартизовані показники захворюваності та смертності від раку стравоходу за період 2014–2019 рр. по Україні загалом та в розрізі адміністративних територій на 100 тис. дорослого населення. Розраховано показник темпу приросту. Дослідження здійснювалося за матеріалами Національного канцер-реєстру України.
Статистичну обробку отриманих даних проведено із застосуванням загальноприйнятих статистичних методів.
Результати та їх обговорення. Загальноукраїнський показник захворю- ваності на рак стравоходу в середньому становив 4,5 на 100 тис. населення. Регіонами, що мають найвищу захворюваність на рак стравоходу можна вважати Житомирську, Сумську та Чернігівську області. Найменшу кількість випадків виявлення раку стравоходу констатовано в Чернівецькій та Одеській областях України.
Показник смертності від раку стравоходу мав незначні коливання від 3,3 до 3,6 на 100 тис. населення, проте загалом за шість років знизився на 8,3%. За динамікою змін показника смертності від раку стравоходу у 2014 та 2019 роках в Івано-Франківській, Миколаївській і Рівненській областях і у м. Київ відзначено збільшення його понад 20%. У Кіровоградській, Одеській, Харківській і Житомирській областях спостерігали зниження смертності на 30%. 2019 року регіонами, що мали низький поріг смерт- ності, можна вважати Одеську та Кіровоградську області, де цей показник становив 2,1 на 100 тис. населення.
2018 року 88% випадків раку стравоходу діагностовано у чоловіків і лише 12% – у жінок. Переважна більшість хворих на рак зафіксовано осіб віком 50–80 років. Смертність від раку стравоходу значно вища у чоловіків (91,2%) порівняно з жінками.
Висновки. Встановлена стабільність рівня показників захворюваності та смертності на рак стравоходу серед населення України у період 2014–2019 рр. з незначними регіональними диспропорціями