Український радіологічний та онкологічний журнал
Український радіологічний та онкологічний журналNot a member yet
213 research outputs found
Sort by
Терапевтичне опромінення хворих онкогінекологічного профілю та можливість прогнозу променевих ускладнень
Get PDFBackground. Today, applying radiotherapy (RT) in management of both primary and secondary vaginal cancer (SVC) take pride of place in the spectrum of specialized treatments for cancer patients. Secondary vaginal tumors are more common (6% to 33%) in cervical cancer (CC) patients, while in uterine cancer (UC) occur in 8–10% of cases treated either surgically, or by means of radiotherapy, otherwise via a combination approach. Therefore, RT is administered in about 80% of primary vaginal cancer and particularly SVC patients. When using even the most advanced radiotherapy equipment implying the cutting-edge technologies, there is a risk of radiation-induced complications in healthy organs and tissues that fall under the irradiation area. Keeping in mind the key radiobiological paradigms makes it possible not only to predict the probability of tumor resorption upon radiation exposure, but also to assess the biological effectiveness of absorbed dose, as well as the risk of late radiation complications.
Purpose – to enhance the effectiveness and assess the toxicity of SVC RT via ascertaining BT (brachytherapy) most suitable techniques depending on the type of ionizing radiation and exploring predictability of radiation-induced complications in terms of biomolecular cell properties.
Materials and methods. Clinical study was performed at the National Cancer Institute Clinic (Radiation Oncology Department), using a high-energy BT unit with a HDR 192Ir source. The SVC patients (n = 106) were treated according to the developed BT methods. They had been pretreated for the CC (n = 65) with squamous cell carcinoma histologically diagnosed in the most cases or UC (n = 41) with histologically prevalent adenocarcinoma of a variable grade. Patients had a locally advanced pelvic tumor process with tumor staging II–III, T2-3N0-1M0. Along with clinical study the radiobiological research was conducted to count the apoptotic cells in both intact and irradiated peripheral blood lymphocytes (PBL), as well as the level of SH-groups of plasma proteins and peptides in gynecological cancer patients and healthy donors to predict the risk of radiation-induced complications.
Results and discussion. Given the delayed effect of RT, the treatment effective- ness was analyzed immediately after RT session and also 3 months upon completion of the conservative therapy. Thus, positive tumor response upon three months of observation over time was registered in 67.9 ± 5.2% of patients in study group I, in 72.5 ± 6.9% in study group II, and in 51.3 ± 6.8% in comparison group. Hence the values in study groups were higher than in comparison group by 16.6% and 21.2% respectively. All patients tolerated BT satisfactorily. Neither general nor local rectum or bladder severe (above grade II) toxicities were noted both during treatment and over the next 3 months upon its completion in all the patients regardless of study group. Results obtained in radiobiological studies correlated with clinical and literature data.
Conclusions. Decrease in manifestations of RT toxicity, namely of the ear- ly radiation reactions from interfacing critical organs was established in groups I and II vs comparison group I, especially in group I where a high- energy 192Ir source was used in the SBD irradiation mode of 3 Gy twice a week. The obtained results of the experimental study suggest that the content of SH-groups in blood plasma and the level of PBL apoptosis can be considered as additional predictive measures of radiosensitivity of non-malignant cells from the irradiated tumor environment.Актуальність. На сьогодні використання променевої терапії (ПТ) в лікуванні як первинного, так і вторинного раку вагіни (ВРВ) займає пріоритетне місце в арсеналі спеціалізованих методів лікування онко- логічних хворих. Вторинні пухлини вагіни частіше виникають при раку шийки матки (РШМ) у 6 – 33% хворих та у 8–10% хворих на рак тіла матки (РТМ), які лікувались хірургічним, комбінованим чи променевим методами. Тому у 80% випадків лікування первинного, і тим більше, ВРВ, є ПТ. При використанні навіть найсучаснішої радіотерапевтичної апаратури найновіших технологій існує загроза розвитку променевих ускладнень з боку здорових органів і тканин, що потрапляють у зону опромінення. Знання основних радіобіологічних парадигм надають можливість не тільки прогнозувати ймовірність резорбції пухлини після дії іонізуючого випромінювання, але й оцінити біологічну ефективність поглиненої дози його, а також – ризик виникнення пізніх променевих ускладнень.
Мета роботи – підвищити ефективність і оцінити токсичність промене- вого лікування хворих на ВРВ шляхом визначення оптимальних методик брахітерапії (БТ) в залежності від виду джерела іонізуючого випромінювання і вивчення можливості прогнозування променевих ускладнень на основі молекулярно-біологічних властивостей пухлини.
Матеріали та методи. У клініці Національного інституту раку у відді- ленні радіаційної онкології проводилось клінічне дослідження за допомогою апарата для високоенергетичної БТ з джерелом гамма- випромінювання високої активності (HDR) іридій-192 (192Ir). За розроб- леними методиками БТ проведено лікування 106 хворим на ВРВ, які до цього лікувались з приводу захворювання на рак шийки матки, гістологічно у більшості діагностовано плоскоклітинний рак – 65 хворих, у хворих на рак тіла матки гістологічно переважала аденокарцинома різного ступеня диференціювання – 41 пацієнтка. Хворі були з місцевопоширеним пухлинним процесом у малому тазі II-ІІІ стадій поширеності, T2-3N0-1M0. Водночас з клінічними виконува- лися радіобіологічні дослідження, спрямовані на визначення кількості апоптичних клітин в інтактних та опромінених лімфоцитах пери- феричної крові (ЛПК), а також рівня SH-груп білків і пептидів плазми крові в онкогінекологічних хворих та здорових донорів для прогнозування ризику виникнення променевих ускладнень.
Результати та їх обговорення. Враховуючи відстрочену дію ПТ ефек- тивність лікування хворих аналізували безпосередньо після курсу ПТ і також через 3 місяці після завершення консервативної терапії. Так, після тримісячного спостереження у динаміці – позитивна відповідь пухлини зареєстрована у 67,9±5,2 % пацієнток, що входили до I досліджу- ваної групи та у 72,5±6,9 % з ІІ досліджуваної групи і в групі порівняння – 51,3±6,8 %, що на 16,6 % і 21,2 % було більше порівня но з групою порівняння. Всі пацієнтки задовільно переносили БТ. У жод- ної пацієнтки, незалежно від групи, упродовж лікування і в найближчі 3 місяці після його завершення, не відмічено тяжких (вище II ступеня) загальних проявів токсичності, а також з боку сечового міхура та прямої кишки. Результати проведення радіобіологічних досліджень корелювали з клінічними та літературними даними.
Висновки. В результаті проведеного дослідження відзначено зменшення проявів токсичності ПТ, а саме ранніх променевих реакцій з боку суміжних з пухлиною критичних органів у хворих I і II основних груп, порівняно з пацієнтками групи порівняння, особливо в I основній групі, де використовували високоенергетичне джерело 192Ir у режимі опромі- нення РОД = 3 Гр х 2 рази на тиждень. Одержані результати експери- ментального дослідження свідчать, що вміст SH-груп у плазмі крові та рівень апоптозу ЛПК можна вважати додатковими прогностичними показниками радіочутливості немалігнізованих клітин із оточення опромінюваної пухлини
Застосування електрохімічної детоксикації у онкологічних хворих після мультиорганних операцій з вираженою ендогенною інтоксикацією
Get PDFBackground. Enteral insufficiency syndrome accompanies the development of many acute diseases of the abdominal cavity. According to the statistics, advanced and multi-organ surgical intervention in oncosurgery within the period from 2019 to 2020 resulted in enteral insufficiency being a complication in 39% of all cases, regardless of anatomical and physiological area, while complications in the form of endogenous intoxication syndrome made up 68% of cases.
Purpose – studying the effectiveness of treatment of enteral insufficiency syndrome in cancer patients after multiorgan surgery with severe endogenous intoxication by means of indirect electrochemical detoxification with sodium hypochlorite solution.
Materials and methods. The study involved 71 cancer patients who underwent multi-organ surgery on different anatomical and physiological areas. The patients were divided into 2 groups: treatment group (n=36) provided with indirect electrochemical detoxification by means of sodium hypochlorite solution at a concentration of 0.06%, comparison group (n=35) undergoing treatment according to standard schemes. The groups were comparable in age and anatomical and physiological areas that were operated on (surgery was performed on the chest and mediastinum as well as abdominal organs).
Results. The method of electrochemical detoxification with sodium hypochlorite reducing the indicators that reflect blood toxicity and intoxication level was used for treating patients with enteral insufficiency. This was evidenced by decreased concentration of bilirubin by 23.1%, urea by 91.6%, creatinine by 99.4%, LII (leukocytal intoxication index) by 47.2% and procalcitonin by 68.2%. Being applied this method has made it possible to achieve a detoxifying effect early on day one.
Conclusions. The findings of complete physical examination of cancer patients after multiorgan surgery with severe endogenous intoxication have shown a practical significance of sodium hypochlorite being included in comprehensive post-surgery treatment in enteral insufficiency syndrome cases. Infusions of 0.06% NaClO solution within 24 hours have been proved to provide a detoxifying effect: they significantly reduce elevated concentrations of bilirubin, creatinine, urea, LII and improve blood rheology.
Administering sodium hypochlorite in the suppre-ssion of antioxidant defense mechanisms leads to the activation of oxidative processes.
Including sodium hypochlorite in comprehensive post-surgery treatment in enteric insufficiency syndrome has shown a high efficiency.Актуальність. Синдром ентеральної недостатності супроводжує розвиток багатьох гострих захворювань органів черевної порожнини. Згідно зі статистичними даними, у результаті розширених та мультиорганних оперативних утручань в онкохірургії за 2019–2020 рр., ентеральна недостатність стала ускладненням у 39 % усіх випадків, незалежно від анатомо-фізіологічної ділянки, а ускладнення у вигляді синдрому ендогенної інтоксикації – у 68% випадків.
Мета роботи – вивчити ефективність лікування синдрому ентеральної недостатності на тлі вираженої ендогенної інтоксикації в онкологічних хворих після мультиорганних операцій з використанням непрямої електрохімічної детоксикації за допомогою розчину гіпохлориту натрію.
Матеріали і методи. Було обстежено 71 пацієнта з онкопатологією, яким виконані мультиорганні оперативні втручання на різних анатомо- фізіологічних ділянках. Хворі були розподілені на дві групи: основна група (n=36), в якій проводилась непряма електрохімічна детоксикація за допомогою розчину гіпохлориту натрію у концентрації 0,06 %, група порівняння (n=35) – проведено лікування за стандартними схемами. Групи були зіставні за віком та анатомо-фізіологічними ділянками, які оперувались (оперативне втручання проведено на органах грудної клітки і середостінні та на органах черевної порожнини).
Результати та їх обговорення. Для лікування хворих з ентеральною недостатністю використовували методику електрохімічної детоксикації за допомогою гіпохлориту натрію, що знижує показники, які відображають токсичність крові та ступінь інтоксикації. Про це свідчило зниження концентрації білірубіну на 23,1%, сечовини на 91,6%, креатиніну на 99,4%, лейкоцитарного індексу інтоксикації (ЛІІ) на 47,2% та прокальцитоніну на 68,2%. При застосуванні цього методу вже на першу добу вдалося отримати детоксикаційний ефект.
Висновки. За результатами комплексного дослідження онкологічних хворих після мультиорганних операцій з вираженою ендогенною ін- токсикацією показана доцільність включення натрію гіпохлориту в комп- лексну післяопераційну терапію при синдромі ентеральної недостатності. Доведено, що використання інфузій 0,06% розчину NaClO проявляє детоксикаційний ефект: достовірно знижує підвищені концентрації білі- рубіну, креатиніну, сечовини, ЛІІ, покращує реологічні властивості крові. Виявлено, що використання натрію гіпохлориту при пригніченні механізмів антиоксидантного захисту, приводить до активації окис- нювальних процесів.
Показано, що включення натрію гіпохлориту в комплексну після- операційну терапію при синдромі ентеральної недостатності вже з першої доби має високу ефективність
Цитоморфологічні особливості папілярного раку щитоподібної залози з розвитком радіойодорезистентності
Get PDFBackground. The problem of diagnosis and treatment of papillary thyroid cancer (PTC) are radioiodine resistant metastases (RIRM). An urgent issue is the possibility of their early prediction and diagnosis based on the detection of cytomorphological features of the PTC and its metastases, which correlate with the development of radioiodine (RI) resistance. Purpose – detection of cytomorphological features of primary PTC and its metastases in patients who subsequently showed resistance to 131I therapy, compared with the control group of patients who achieved a positive effect of 131I therapy. Materials and Methods. A comparative analysis of morphological features in histological conclusions and the study of cytological characteristics in the fine-needle aspiration (FNA) smears of primary PTC and their primary metastases, as well RIRM оf experimental and control groups of patients were conducted. The experimental group consisted of 152 patients who showed resistance to RI therapy, the control group – 161 patients who achieved a positive effect of RI therapy. Statistical processing was done in Statistica 12. Results and discussion. It is shown that the frequency of follicular structures in the material of primary PTC of patients with a positive effect of 131I therapy is significantly higher, and the frequency of necrotic changes is significantly lower than in patients with the development of RIRM (p <0.05 by criterion χ2). The frequency of follicular structures in the histological material and FNA smears of primary metastases of patients with a positive effect of 131I therapy is significantly higher, and oxyphilic changes are significantly lower than in patients with the development of RIRM (p <0.05 by criterion χ2). Oxyphilic changes were observed significantly more often in the RIRM compared with primary metastases of the control group (p = 0.03). It was proved that cystic changes are significantly more common in FNA smears and histological material of RIRM in comparison with primary metastases of experimental and control groups of patients (p <0.05). Conclusions. TThe use of the presence of oxyphilic and cystic changes in the FNA smears and histological material of metastases of the PTC as prognostic factors of RI resistance is proposed. The presence of follicular structures in the materials of primary PTC and metastases can be a prognostic factor of effective RI therapy.Актуальність. Проблемою діагностики та лікування папілярного раку (ПР) щитоподібної залози (ЩЗ) є радіойодорезистентні метастази (РЙРМ), для яких радіойодотерапія (РЙТ) неефективна. Актуальним питанням є можливість раннього прогнозування та вчасної діагностики РЙРМ на основі виявлення цитоморфологічних особливостей ПР ЩЗ та його метастазів, які корелюють із розвитком радіойодорезистентності. Мета роботи – виявлення цитоморфологічних особливостей первинного ПР ЩЗ та його метастазів у пацієнтів, які згодом показали стійкість до терапії 131I, порівняно з контрольною групою пацієнтів, які досягли позитивного ефекту терапії 131I. Матеріали та методи. Проведено порівняльний аналіз морфологічних ознак в гістологічних висновках та дослідження цитологічних характеристик в матеріалі тонкоголкових аспіраційних пункційних біопсій (ТАПБ) первинних ПР ЩЗ та їх первинних метастазів, а також РЙРМ дослідної та контрольної груп пацієнтів. Дослідну групу склав 152 пацієнти, де всі показали резистентність до РЙТ; контрольну – 161пацієнт, які досягли позитивного ефекту РЙТ. Статистично опрацьовували в Statistica 12. езультати та їх обговорення. Показано, що частота фолікулярних структур у матеріалі первинних ПР ЩЗ пацієнтів з позитивним ефектом РЙТ вірогідно вище, а некротичних змін – вірогідно нижче, ніж у пацієнтів з розвитком РЙРМ (р<0,05 за критерієм χ2). Частота фолікулярних структур у гістологічному та пункційному матеріалі первинних метастазів пацієнтів з позитивним ефектом РЙТ вірогідно вище, а оксифільних змін вірогідно нижче, ніж у пацієнтів з розвитком РЙРМ (р<0,05 за критерієм χ2). Оксифільні зміни відзначено вірогідно частіше у групі РЙРМ в порівнянні з первинними метастазами контрольної групи (р=0,03). Доказано, що кістозні зміни зустрічаються вірогідно частіше в пункційному та гістологічному матеріалі РЙРМ в порівнянні з первинними метастазами пацієнтів контрольної та дослідної груп (р<0,05). Висновки. Запропоновано використання наявності оксифільних та кістозних змін у пункційному та гістологічному матеріалі метастазів ПР ЩЗ в якості прогностичних факторів радіойодорезистентності ПР ЩЗ. Наявність фолікулярних структур у матеріалі первинних ПР та їх метастазів може бути прогностичним фактором ефективної РЙТ. Висновки. Запропоновано використання наявності оксифільних та кістозних змін у пункційному та гістологічному матеріалі метастазів ПР ЩЗ в якості прогностичних факторів радіойодорезистентності ПР ЩЗ. Наявність фолікулярних структур у матеріалі первинних ПР та їх метастазів може бути прогностичним фактором ефективної РЙТ
Неімунний набряк плода у другій половині вагітності: антенатальний ультразвуковий моніторинг та результати вагітності у серії з 14 клінічних випадків
Get PDFBackground. Fetal hydrops is the accumulation of extracellular fluid in two or more fetal cavities, often in combination with subcutaneous edema. An isolated accumulation of fluid only in the abdominal, pleural, or pericardial cavities is described as ascites, pleural effusion (hydrothorax), pericardial effusion (hydropericardium). Features of the pathogenesis of non-immune hydrops fetalis (NIHF) are the follow: high hydrophilicity of fetal tissues, obstruction of the lymphatic vessels, impaired lymph return, congestive heart failure, obstruction of venous return, changes in fetal venous pressure. All these factors lead to the release of fluid from cells and tissues into the «third» spaces – the abdominal, thoracic, pericardial cavities, as well as the subcutaneous space. The oncotic pressure of fetal plasma proteins is not of great importance in the formation of the fetal circulating blood volume. Currently, all the links in the pathogenesis of hydrops fetalis syndrome with various etiological factors are not fully known. The prevalence of NIHF is unknown because it is difficult to collect relevant data; many cases of the disease are not diagnosed until intrauterine fetal death or may spontaneously resolve during the prenatal period. Currently, up to 90% of all cases of fetal dropsy are attributed to NIHF. Purpose – acquaintance of the medical community with the diagnosis and treatment of non-immune hydrops as well as the analysis of clinical features, ultrasound monitoring and perinatal outcomes of 14 cases of non-immune fetal hydrops onset in a second half of pregnancy. Materials and methods. The material for the study were publications and results of clinical trials found in the databases Scopus, Web of Science Core Collection and PubMed for the period 2009–2020 and the analytic report of the own series of 14 cases of non-immune hydrops fetalis (NIHF) of various origins. During the period of 2005–2020 under the supervision in the Ultrasound Department of Kharkiv regional hospital with regional perinatal center there were 14 pregnant women with NIHF diagnosed in a second half of pregnancy. Clinical features are described, ultrasound images and Doppler monitoring are given, perinatal / postnatal results are studied. Results and discussion. The analysis of clinical features, ultrasound monitoring and pregnancy outcomes of 14 cases of non-immune fetal hydrops developed in the second half of pregnancy in presented series was carried out. 6/14 fetuses had structural anatomical defects (lung sequestration, СDH, myasthenia gravis, megacystis and hydronephrosis, epidermolysis bullosa, meconium peritonitis, intestinal atresia). Mortality rate (including perinatal and infant losses) was as high as 9/14 cases (64.2%): 3 of antenatal, 4 of neonatal, 2 of infant death). Surgical treatment was performed on 2 newborns. 5 newborns had apparently a favorable clinical postnatal outcome. In 2 cases, spontaneous resolution with complete regression of hydrops was observed (parvovirus-B19 and idiopathic NIHF). Complete recovery of fetus (spontaneous regression of hydrops without any deterioration and pathological consequences) was observed in 1 case. Conclusions. Antenatal ultrasound monitoring of fetus with NIHF is based on the assessment of PSV CMA, ductus venous, umbilical vein, atrioventricular flow. According to the results of the study, it was revealed that the cardiovascular profile of the fetus with NIHF is disturbed earlier, and the placental profile and arterial Doppler-later. Normal umbilical artery Doppler do not exclude the possibility of an adverse outcome, including intrauterine fetal demise. Extended Doppler monitoring is essential at NIHF. All neonates with NIHF in an antenatal anamnesis require postnatal follow-up.Актуальність. Набряк плода – це скупчення позаклітинної рідини у двох і більше його порожнинах, часто в поєднанні з підшкірним набряком. Ізольоване скупчення рідини тільки в черевній, плевральній або перикардіальній порожнинах описують як асцит, плевральний випіт (гідроторакс), перикардіальний випіт (гідроперикард). До особливостей патогенезу неімунного набряку плода (НІНП) відносяться: висока гідрофільність тканин плода, обструкція лімфатичних судин, порушення відтоку лімфи, застійна серцева недостатність, обструкція венозного відтоку, зміни венозного тиску плода. Усі перелічені фактори сприяють виходу рідини з клітин та тканин у «треті» простори – черевну, грудну, перикардіальну порожнини, а також у підшкірний простір. Всі ланки патогенезу синдрому набряку плода при різних етіологічних факторах вивчені не до кінця. Рівень захворюваності на НІНП невідомий, оскільки зібрати відповідні дані досить важко; багато випадків захворювання не діагностуються до внутрішньоутробної смерті плода або можуть спонтанно регресувати протягом пренатального періоду. На сьогодні до 90% всіх випадків набряку плода відносять до НІНП. Мета роботи – ознайомлення медичної спільноти з принципами діагностичних алгоритмів та акушерської і перинатальної тактики при неімунному набряку плода, а також провести аналіз клінічних ознак, ультразвукового моніторингу та результатів вагітності у 14 випадках неімунного набряку плода, що виникав у другій половині вагітності. Матеріали та методи. Матеріалом для дослідження стали публікації, знайдені в базах даних Scopus, Web of Science Core Collection та PubMed за період 2009–2020 рр., та аналітичний звіт власної серії з 14 випадків НІНП різного походження. Протягом 2005–2020 рр. у відділенні ультразвукової діагностики Харківської обласної лікарні з обласним перинатальним центром НІНП був діагностований у 14 вагітних жінок у другій половині вагітності. Описані клінічні особливості, надані зображення УЗД та допплерографічного моніторингу, вивчені перинатальні/постнатальні наслідки. Результати та їх обговорення. Проведено аналіз клінічних ознак, ультразвукового моніторингу та результатів вагітності у 14 випадках неімунного набряку плода, що в иникли у другій половині вагітності. 6 з 14 плодів мали структурно-анатомічні дефекти (легенева секвестрація, вроджена діафрагмальна грижа, міастенія гравіс, мегацист та гідронефроз, бульозний епідермоліз, меконієвий перитоніт, атрезія кишківника). Рівень смертності (включаючи перинатальні втрати та смерть немовлят) досяг 9/14 випадків (64,2%): 3 антенатальні, 4 неонатальні, 2 випадки малюкових втрат). Хірургічне лікування проведено двом новонародженим. П’ять новонародже- 102 них мали очевидно сприятливий клінічний постнатальний результат. У двох випадках спостерігали спонтанну резолюция проявів захворювання з повною регресією гідропсу (парвовірус-В19 та ідіопатичний НІНП). Повне відновлення плода (спонтанна регресія набряку без погіршення та патологічних наслідків) спостерігалося в одному випадку. Висновки. Антенатальний ультразвуковий моніторинг плода з НІНП ґрунтується на оцінці пікової систолічної швидкості (ПСШ) у середній мозковій артерії (СМА), венозної протоки, вени пуповини, атріовентрикулярного потоку. За результатами дослідження було виявлено, що серцево-судинний профіль плода з НІНП порушується раніше, а профіль плаценти та артеріальна допплерографія – пізніше. Звичайна допплерографія артерії пуповини не виключає можливості несприятливого результату, включаючи внутрішньоутробну загибель плода. Розширений моніторинг допплерографії необхідний у випадках НІНП. Усі новонароджені з НІНП у дородовому анамнезі потребують постнатального спостереження
Віддалені результати повторних поперекових мікродискектомій із використанням поліакриламідно гогідрогелю: клініко-радіологічна релевантність
Get PDFBackground. Epidural fibrosis (EF) is one of the reasons of the failed back surgery syndrome manifesting in back pain and pain in extremities as well as other signs of the compression or irritation of the nerve structures. The numerous approaches to prevent EF have been elaborated. Nowadays, many years of experience in the usage of different barrier materials in microdiscectomy such as polyacrylamide hydrogel (PAH) have been accumulated. Nevertheless, the results of such treatment are rather controversial. The aim of the study was to assess the radiological data on the state of the backbone according to MRI findings and the clinical symptoms of the patients following the surgery as well as to determine the long-term strength of the interaction between the factors under study after the repeated lumbar microdiscectomies performed with intraoperative epidural PAH administration. Materials and methods. The results of the clinical and radiological assessment of 96 patients (mean age 45.7 years; 95 % CI [43.5; 47.9]; 59 males and 37 females) enrolled into the single-center prospective cohort study performed at the State Institution «Romodanov Neurosurgery Institute National Academy of Medical Sciences of Ukraine» have been presented. The patients were divided into two groups. The main group (MG) consisted of 35 (36.5 %) patients with recurrent intervertebtral disc (IVD) herniation to whom PAH was administered epidurally at the final step of the surgery comprising disc removal and decompression of the nervous structures with the aim of preventing cicatrical adhesive EF. In control group (61 patients, 63.5 %), barrier materials were not used. The primary end-points of the study were the long-term outcomes of the repeated lumbar microdiscectomies: EF rate at the postoperative site; the rate of the displacement of spinal root at the postoperative site; the rate of the repeated recurrent IVD herniation and de novo IVD herniation; the rate of the cases with the residual radicular pain localized in the area of the surgical intervention and the extent of the worsening of life quality in the treated patients. The secondary end-points of the study were the following: the analysis of the associations with delineation of the strength of such factorsaffecting the residual radicular pain as EF, the displacement of spinal root at the postoperative site, the repeated recurrent IVD herniation the repeated recurrent IVD herniation and de novo IVD herniation. Results. In 12 months following the surgical treatment, EF frequency was significantly lower in MG as compared with CG where PAH was not used (p = 0.02936). Nevertheless, the difference between groups was not significant when MRI findings of the displacement of spinal root at the postoperative site (р = 0.46759), the frequency of the repeated recurrent IVD herniation (p = 0.90904) and de novo IVD herniation (p = 0.60385) were compared. In study group, there were no association between MRI signs of postoperative EF, the displacement of spinal root or new recurrent IVD herniation on the one hand and the frequency of the radicular pain localized at the area of the surgical intervention on the other hand (p = 0.66482; p = 0.09515; p = 0.22857, respectively). In CG, the significant association between the displacement of spinal root at the postoperative site and the clinical symptoms above was revealed (p = 0.00222) with association coefficient φ = 0.41 indicating the moderate strength of this association. Conclusions. The data obtained generally suggest the reasonability of applying PAH manufactured in Ukraine as a barrier material at least for the treatment of the patients with recurrent IVD herniation representing the challenging category of spinal patients.Актуальність. Епідуральний фіброз (ЕФ) є однією з основних причин синдрому невдало оперованого хребта, що проявляється болем у спині й кінцівках та іншими ознаками компресії або подразнення нервових утворень. Для попередження ЕФ застосовують численні підходи і вже існує багаторічний досвід з використання під час мікродискектомії різноманітних бар’єрних матеріалів, зокрема, поліакриламідного гідрогелю (ПГГ). Проте результати такого застосування і сьогодні суперечливі. Мета роботи – оцінити радіологічні показники стану хребта (за даними МРТ) та клінічну симптоматику оперованих хворих, а також визначити силу їх взаємозв’язку у віддаленому періоді після повторних поперекових мікродискектомій з приводу рецидиву гриж міжхребцевих дисків, виконаних із інтраопераційним епідуральним введенням ПГГ. Матеріали та методи. В роботі представлено результати клінічної та радіологічної оцінки 96 (100 %) хворих (середній вік 45,7 років (95 % ДІ [43,5; 47,9]); 59 чоловіків та 37 жінок), включених в одно центрове проспективне когортне дослідження, що проводилось в Державній установі «Інститут нейрохірургії імені академіка А.П. Ромоданова НАМН України». Хворі були розподілені на 2 групи: основна група (ОГ) 35 (36,5 %) хворих із рецидивом гриж міжхребцевих дисків (МХД), яким на завершальному етапі операції з їх видалення та декомпресії нервових структур епідурально вводився ПГГ для профілактики рубцевозлучного ЕФ; контрольна група (КГ) – 61 (63,5 %) хворий, в яких бар’єрні матеріали не застосовувались. Первинними кінцевими точками дослідження були віддалені результати повторних поперекових мікродискектомій: частота ЕФ у післяопераційній зоні; частота зміщення спинномозкового корінця в післяопераційній зоні; частота повторного рецидивування гриж МХД та виникнення гриж МХД de novo; а також частота випадків залишкового корінцевого болю, який за своєю локалізацією відповідав зоні хірургічного втручання, та ступінь порушення якості життя оперованих хворих. Вторинні кінцеві точки дослідження: аналіз асоціативних зв’язків із визначенням сили впливу таких факторів як ЕФ, зміщення спинно-мозкового корінця в післяопераційній зоні, повторний рецидив грижі МХД та виникнення грижі МХД de novo – на частоту виявлення залишкового корінцевого болю. Результати та їх обговорення. Через 12 місяців після хірургічного лікування в ОГ частота ЕФ була статистично значущо нижчою, ніж у КГ, де ПГГ не застосовувався (p = 0,02936). Не зареєстровано статистично значущої різниці між групами за МРТ-ознаками зміщення спинномозкового корінця у післяопераційній зоні (р = 0,46759), нового рецидиву грижі МХД (p = 0,90904) та виникнення de novo грижі МХД (p = 0,60385). У хворих ОГ, яким застосовувався ПГГ, незареєстровано статистично значущого асоціативного зв’язку між МРТ-ознаками післяопераційного ЕФ, зміщення спинномозкового корінця, нового рецидиву грижі МХД – з одного боку, та з іншого – частотою виявлення залишкового корінцевого болю, що за локалізацією відповідав зоні хірургічного втручання (p = 0,66482; p = 0,09515; p = 0,22857, відповідно). У КГ встановлено статистично значущу асоціацію між зміщенням спинномозкового корінця у післяопераційній зоні та вищезазначеною клінічною симптоматикою (p = 0,00222); показник асоціації φ = 0,41 вказував на середню силу цього впливу. Висновки. Отримані дані в цілому можуть свідчити про доцільність використання такого бар’єрного матеріалу як ПГГ українського виробника, принаймні, у досить складної категорії спiнальних хворих, якими є хворі з рецидивами гриж МХД
Інтерлейкін-6 та розвиток колоректального раку
Get PDFBackground. Colorectal cancer (CRC) is one of the most common malignancies in the world. It ranks third in the structure of cancer morbidity and second in the structure of mortality. One of the important factors leading to CRC is chronic inflammation of the intestine, in which pro-inflammatory cytokines play a crucial role. Among proinflammatory cytokines, interleukin-6 occupies one of the leading places in the pathogenesis of CRC. Therefore, it is important to elucidate the role of interleukin-6 (IL-6) in the development and progression of CRC, determine the diagnostic and prognostic value of the cytokine and analyze the application of therapeutic strategies aimed at the IL-6 signaling pathway in CRC. Purpose – to analyze the role of proinflammatory cytokine IL-6 in the development of colorectal cancer, consider the mechanisms of oncogenic action of cytokine, evaluate the results of therapeutic strategies aimed at the IL-6 signaling pathway in colorectal cancer and characterize prognostic and diagnostic value of IL-6. Data sources. Data search for review was performed in databases Pubmed, Cochrane Library, ScienceDirect. The results of research performed before May 2021 are analyzed. Relevant unpublished studies have been found in clinical trial registry of U.S. National Institutes of Health www.clinicaltrials.gov. Results. The assessment of diagnostic and prognostic value of IL-6 in patients with CRC is given. The mechanisms of IL-6 regulation of tumor growth, angiogenesis, apoptosis, metastasis in CRC are elucidated. The results of preclinical and clinical testing of monoclonal antibodies to IL-6, IL-6R, low molecular weight compounds that affect cytokine receptor signaling through gp130 and JAK-STAT, as well as drugs and compounds of natural origin, that are able to inhibit IL-6/STAT3 signal pathway, are presented. Conclusions. Strategies to block IL-6 signaling may be potentially useful in malignancies, most likely as a component of combination therapy, or in preventing adverse symptoms associated with cancer immunotherapy. Further research is needed to elucidate the exact role of classical IL-6 signaling and trans-signaling in the pathogenesis of colorectal cancer, as this may provide a basis for more targeted inhibition of the functions of this pleiotropic cytokine.Актуальність. Колоректальний рак (КР) одне з найбільш частих злоякісних новоутворень у світі. Він займає третє місце в структурі онкологічної захворюваності друге – в структурі смертності. Одним з важливих факторів, що призводять до КР, є хронічне запалення кишківника, вирішальну роль в якому відіграють прозапальні цитокіни. Серед прозапальних цитокінів інтерлейкін-6 посідає одне з провідних місць у патогенезі КР. Отже актуальним є з’ясування ролі інтерлейкіну-6 (IL-6) у розвитку та прогресуванні КР, визначення діагностичної та прогностичної цінності цитокіну та аналіз застосування терапевтичних стратегій, спрямованих на сигнальний шлях IL-6, при КР. Мета роботи – проаналізувати роль прозапального цитокіну IL-6 у розвитку колоректального раку, розглянути механізми онкогенної дії цитокіну, оцінити результати застосування терапевтичних стратегій, спрямованих на сигнальний шлях IL-6 при колоректальному раку та охарактеризувати прогностичну та діагностичну цінність IL-6. Матеріали та методи. Пошук даних для огляду проводили в базах даних Pubmed, Cochrane Library, ScienceDirect. Проаналізовано результати досліджень, виконаних до травня 2021 року. Відповідні неопубліковані дослідження виявлено у реєстрі клінічних випробувань Національних інститутів здоров’я США www.clinicaltrials.gov. Результати та їх обговорення. Дано оцінку діагностичної та прогностичної цінності IL-6 у хворих на КР. Висвітлено механізми регуляції IL-6 росту пухлини, ангіогенезу, апоптозу, метастазування при КР. Наведено результати доклінічного і клінічного тестування моноклональних антитіл до ІL-6, ІL-6R, низькомолекулярних сполук, що впливають на цитокінову рецепторну передачу сигналів через gp130 та JAK-STAT, а також лікарських препартів та сполук природного походження, які здатні чинити інгібіторну дію на IL-6/STAT3 сигнальний шлях. Висновки. Стратегії, спрямовані на блокування передачі сигналів IL-6, можуть бути потенційно корисні у разі злоякісних новоутворень, передусім як компонент комбінованої терапії, або для того, щоб запобігти несприятливим симптомам, пов’язаним з імунотерапією раку. Подальші дослідження необхідні для остаточного з’ясування ролі класичної передачі сигналу IL-6 і транс-сигналінгу у патогенезі колоректального раку, оскільки це може створити підґрунтя для більш цілеспрямованого пригнічення функцій цього плейотропного цитокіну
Чинники, що визначають ефективність променевої терапії раку передміхурової залози
Get PDFBackground. Prostate cancer (PC) ranks first in the structure of oncological pathology in men, being the second leading cause of cancer death and having 30 % as the five-year survival rate. Radiation therapy (RT) for prostate cancer has great potential for enhancement.
Purpose – to evaluate the efficacy of RT in patients with prostate cancer and highlight the clinical and laboratory factors determining it.
Materials and methods. The study enrolled 195 men with prostate cancer aged 52 to 82 years. The duration from the moment of diagnosis of the disease averaged 3 years. The Gleason score parameters were 6 points on average, the ratio of peripheral to central tumor form was 3:1, adenocarcinoma was diagnosed in 94 % of cases, giant cell carcinoma – in 6 %.
Results. On average, recurring neoplasm is observed in 40 % of the patients with prostate cancer 2.5 years after radical prostatectomy combined with different methods of radiation therapy, which is associated with the initial indicators of the Gleason score, shape, localization and expansion of the tumor process, the presence of comorbid papillary carcinoma of the urinary bladder, metastases in the lymph nodes, distant viscera and the skeleton, while the power and direction of radiation exposure influence such radiotherapy complications as dermatitis, polyneuropathy, acute vascular insufficiency and tubulointerstitial nephritis.
Conclusions. Developing the medical technology for RT in patients with prostate cancer to reduce the effect of prognostically unfavorable treatment factors is essential.Актуальність. У структурі онкологічної патології у чоловіків рак передміхурової залози (РПЗ) посідає перше місце, при цьому є другою за частотою причиною смерті від злоякісних новоутворень, а п’ятирічний показник виживаності складає 30 %.
Мета роботи – оцінити ефективність ПТ у хворих на РПЗ і виокремити клініко-лабораторні фактори, що її визначають.
Матеріали та методи. Під спостереженням перебували 195 чоловіків з РПЗ віком від 52 до 82 років, тривалість якого від моменту діагностики захворювання склала в середньому 3 роки. Параметри критерію Глісона в середньому дорівнювали 6 балам, співвідношення периферичної й центральної форми пухлини – 3:1, аденокарциному діагностовано в 94 % випадків, гігантоклітинну карциному – у 6 %.
Результати та їх обговорення. У середньому за 2,5 року після радикальної простатектомії на тлі різних методів ПТ рецидивування неоплазми спостерігається у 40 % від кількості хворих на РПЗ, що пов’язане з вихідними показниками критерію Глісона, формою, локалізацією та поширеністю пухлинного процесу, наявністю коморбідної папілярної карциноми сечового міхура, метастазів у лімфатичних вузлах, віддалених внутрішніх органах і скелеті, а від потужності й спрямованості променевого впливу залежать такі ускладнення радіотерапії, як дерматит, полінейропатія, гострі судинна недостатність та тубулоінтерстиціальний нефрит. Висновки. Необхідна розробка медичної технології ПТ хворих на РПЗ, спрямована на зниження дії прогностично несприятливих чинників лікування
Перший досвід застосування радіочастотної абляції метастазу раку грудної залози у хребець із подальшою вертебропластикою. Випадок із практики
Get PDFBackground. Breast cancer is the prevailing malignancy form among the female population. According to the WHO statistics, up to 100 cases of this disease are diagnosed annually per 100 thousand women aged 13 to 90 years. The skeletal system lesions occur in 13.6 % of patients affected by this type of malignancy, while solitary lesions of the skeletal system – in 41 % of those ones.
Purpose – іntroducing the treatment of skeletal system metastasis by means of radiofrequency ablation to the medical community.
Materials and methods. The paper deals with the case history of a 64-year-old patient B., who underwent treatment at Cancer Surgery Department of State Organization “Grigoriev Institute for Medical Radiology and Oncology of the NAMS of Ukraine”.
Results. Performing radiofrequency (RF) ablation of the L2 vertebra mass followed by vertebroplasty of the affected vertebral area.
Conclusions. RF ablation is a minimally traumatic and at the same time highly effective method of treating single cancer metastases. Hydrodissection and local thermometry make it possible to avoid damaging the vital anatomical structures, and in combination with vertebroplasty they aid in treating bone metastases without the risk of pathological fracture.Актуальність. Рак грудної залози є найбільш поширеною формою злоякісних новоутворень серед жіночого населення. Відповідно до статистики ВООЗ, у світі щорічно діагностують до 100 випадків цього захворювання на 100 000 жінок віком від 13 до 90 років. Ураження кісткової системи зустрічається у 13,6 % хворих на цей тип злоякісних новоутворень, а солітарне ураження кісткового апарату – у 41 % із них.
Мета роботи – ознайомлення медичної спільноти з лікуванням метастазів у кісткову систему методом радіочастотної абляції.
Матеріали та методи. Клінічний випадок пацієнтки Б., 64 роки, яка отримувала лікування у відділенні онкологічної хірургії ДУ «Інститут медичної радіології та онкології ім. С. П. Григор’єва Національної академії медичних наук України».
Результати та їх обговорення. Виконано радіочастотну абляцію утворення хребця L2 із подальшою вертебропластикою ураженої ділянки хребця.
Висновки. Радіочастотна абляція є мінімально травматичним і водночас високоефективним методом лікування поодиноких метастазів раку. Використання гідродисекції та локальної термометрії дозволяє уникнути ураження життєво важливих анатомічних структур, а поєднання з вертебропластикою дозволяє лікувати кісткові метастази без ризику патологічного перелому
Контроль спектральних характеристик медичного прискорювача на основі порівняння масових коефіцієнтів ослаблення різних матеріалів
Get PDFBackground. Radiation protection of patients undergoing radiation therapy using linear electron accelerators is based on ensuring the constancy of the equipment parameters set during commissioning. Therefore, studying the possibility of operational assessment of the spectrum characteristics consistency of the generated bremsstrahlung is a priority along with standard dosimetric parameter control procedures. Primarily, this refers to specifying the average measured energy of bremsstrahlung which provides an impartial assessment of the constancy of the whole wave path of the accelerator. However, there is no special diagnostic equipment to determine this parameter. At the same time, the literature data represent a growing interest in the use of CdTe sensors for the analysis of high-energy radiation, including the ones in medical accelerators. Purpose – developing and testing special diagnostic equipment based on semiconductor CdTe sensors, which would implement the assessment of the average measured energy of bremsstrahlung of the medical accelerator 6 MeV via comparing the mass attenuation coefficients in lead and aluminum. Materials and Methods. The paper deals with experimental evaluation of the Varian Clinac 600C linear accelerator (USA) spectrum characteristics carried out at Radiation Oncology Department of State Organization «Grigoriev Institute for Medical Radiology and Oncology of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine» via determining the average measured energy of bremsstrahlung. The assessment of the average measured energy of the bremsstrahlung of the accelerator was performed based on comparing two mass attenuation coefficients of radiation with materials having significantly different atomic numbers, i.e. Al and Pb. The assessment of the mass attenuation coefficients was performed on the basis of measuring the average amplitudes of CdTe signals of the sensor, operating in the pulse mode in conjunction with a 16-bit ADC. Pulses of bremsstrahlung from the linear accelerator were recorded by a peak detector for 10 seconds of measurement by the hardware-software complex at 400 monitor units by CdTe sensor with aluminum and lead absorber. The study was performed at a distance of «source-surface» 100 cm with an area of the irradiation field of 20x20 cm. The spectral energy profile of the generated field of bremsstrahlung was studied. Results. The developed equipment was tested by CdTe sensor, which was created taking into account the energy sensitivity of the sensor itself as well as the spectraltemporal characteristics of the pulsed radiation of the accelerator. The approach dealing with assessing the average measured energy of bremsstrahlung of the linear electron accelerator, based on the dependence of the attenuation of radiation by the absorber layer on the radiation energy, has been experimentally confirmed. The theoretical dependence of the average measured energy of bremsstrahlung of the linear accelerator on the ratio of the mass attenuation coefficients of lead and aluminum has been obtained. The energy range from 0.1 to 6 MeV corresponds to the ratio of mass absorption coefficients of lead to aluminum, varying nonlinearly from 33.8 to 1.639. The average measured energy of the linear accelerator of 0.8 MeV corresponds to a mass coefficient ratio of about 1.23 for these materials. The assessed absolute error (from the set value during commissioning the linear accelerator) of the specified measured average energy of bremsstrahlung is up to 12.5% (0.72 MeV), corresponding to the ratio of mass attenuation coefficients – 1.340. Conclusions. The special diagnostic equipment for recording the spectrum characteristics of the Varian Clinac 600C linear accelerator (USA) based on semiconductor CdTe sensors, which along with 16-bit ADC make it possible to estimate the average measured energy of bremsstrahlung via comparing mass attenuation coefficients in Al and Pb has been substantiated and reduced to practice. The assessment of mass attenuation coefficients is carried out based on measuring the average amplitudes of pulses of СdTe sensors operating in a pulse mode.Актуальність. Гарантія радіаційного захисту пацієнтів під час лікування із застосуванням лінійних прискорювачів електронів, базується на забезпеченні сталості параметрів обладнання, встановлених під час введення в експлуатацію. Тому вивчення можливості оперативного оцінювання стабільності спектральних характеристик сформованого гальмівного випромінювання є досить актуальною задачею поряд із процедурами контролю стандартних дозиметричних параметрів. Мова перш за все йде про визначення середньої зваженої енергії гальмівного випромінювання, яка дає об’єктивну оцінку сталості всього хвильового тракту прискорювача. Однак, спеціального діагностичного обладнання для визначення цього параметра не існує. У той же час дані літератури свідчать про зростаючий інтерес до застосування СdTe-датчиків для аналізу високоенергетичного випромінювання, в тому числі і у медичних прискорювачах. Мета роботи – розробити та опробувати спеціальну діагностичну апаратуру на основі напівпровідникових СdTe-датчиків, яка б реалізовувала оцінку середньої зваженої енергії гальмівного випромінювання медичного прискорювача 6 МеВ, шляхом порівняння масових коефіцієнтів ослаблення у свинці та алюмінії. Матеріали та методи. У роботі проведена експериментальна оцінка спектральних характеристик медичного прискорювача Varian Clinac 600C (США) відділення радіаційної онкології Державної установи «Інститут медичної радіології та онкології ім. С.П. Григор’єва Національної академії медичних наук України» шляхом визначення середньої зваженої енергії гальмівного випромінювання. Визначення серед ньої зваженої енергії гальмівного випромінювання прискорювача здійснювалось на основі порівняння двох масових коефіцієнтів ослаблення випромінювання матеріалами з суттєво різними атомними номерами – Аl та Pb. Оцінка масових коефіцієнтів ослаблення здійснювалась на основі вимірювання середніх амплітуд сигналів СdTe-датчика, який працював у імпульсному режимі сумісно з 16-розрядним аналоговим цифровим перетворювачем (АЦП). Імпульси гальмівного випромінювання від лінійного прискорювача були зареєстровані піковим детектором протягом 10 секунд вимірювання апаратно-програмним комплексом при 400 моніторних одиницях CdTe-датчиком з алюмінієвим та свинцевим поглиначем. Дослідження проводилось на відстані «джерело-поверхня» 100 см з площею поля опромінення 20х20 см. Досліджено спектральний профіль енергії сформованого поля гальмівного випромінювання. Результати та їх обговорення. Проведена апробація розробленої апаратури з СdTe-датчиком, яка була створена з урахуванням як енергетичної чутливості самого датчика, так і зі спектрально-часовими характеристиками імпульсного випромінювання прискорювача. Експериментально підтверджений підхід до оцінки середньої зваженої енергії гальмівного випромінювання лінійного прискорювача електронів, який базується на залежності ослаблення випромінювання шаром поглинача від енергії випромінювання. Отримана теоретична залежність середнього значення зваженої енергії гальмівного випромінювання лінійного прискорювача від відношення масових коефіцієнтів ослаблення свинцю та алюмінію. Енергетичному діапазону від 0,1 до 6 МеВ відповідає відношення масових коефіцієнтів поглинання свинцю до алюмінію, які змінюються нелінійно від 33,8 до 1,639. Середній зваженій енергії лінійного прискорювача у 0,8 МеВ відповідає відношення масових коефіцієнтів близько 1,23 для даних матеріалів. Оцінена абсолютна похибка (від встановленого значення під час введення в експлуатацію лінійного прискорювача) визначеної середньої зваженої енергії гальмівного випромінювання, яка не перевищує 12% (0,72 МеВ), що відповідає відношенню масових коефіцієнтів ослаблення – 1,340. Висновки. Обґрунтована та практично реалізована спеціальна діагностична апаратура реєстрації спектральних характеристик лінійного прискорювача Varian Clinac 600C (США) на основі напівпровідникових СdTe-датчиків, які сумісно з 16-розрядним АЦП дозволяють оцінити середню зважену енергію гальмівного випромінювання, шляхом порівняння масових коефіцієнтів ослаблення у Аl та Pb. Оцінка масових коефіцієнтів ослаблення здійснюється на основі вимірювання середніх амплітуд імпульсів СdTe-датчиків, працюючих у імпульсному режимі
Взаємозв’язок форм верхньощелепних пазух з їх контактами з коренями зубів за даними комп’ютерної томографії
Get PDFBackground. Rhinosinusitis, affecting both maxillary and other sinuses, is a multidisciplinary issue which otolaryngologists, dentists, neurologists and ophthalmologists are constantly dealing with. There is a remarkable diagnostic value of anthropometric indicators of maxillary sinuses of people of different genders, using CT scan images of mature age patients. Purpose – establish a relationship between the shape of the maxillary sinuses and possible contacts of the tooth roots of the maxillary dental arch in healthy mature men and women. Materials and methods. The study was performed based on the results of 102 CBCT with normal maxillary sinuses variations in adults in the frontal and sagittal plane. The examinations were performed on Point 3D Combi 500 cone-beam tomograph. The paper belongs to the «description of case series» category whis is a type of study recognized by evidence based medicine and does not claim statistical significance of the results. Results and discussion. When examining the computer tomograms of men and women in the study group, it has been found out how the shape of the maxillary sinuses (MS) affects the contact of the tooth roots with the cortical plate and the mucous membrane of the maxillary sinuses. Six main shapes of the MS are defined: trapezoidal, square, round, oval, rectangular and triangular. In the frontal plane of CBCT, the most frequent contact with the MS cortical plate is observed in the triangular and rectangular shape of the MS, that is: in the MS rectangular shape it is in contact with the 15th, 25th tooth root in 13 people (56.5% of cases) and in the triangular shape – with the 15th, 25th tooth root in 17 people (56.5% of cases). Analyzing CBCT in the sagittal plane, the most frequent contact with the cortical plate of the left MS is observed in the MS triangular shape, namely – the sinus is in contact with the 25th tooth root in 38 people (59.4% of cases). In the sagittal plane of CBCT, the contact with the tooth roots was rarely observed in the MS square and round shape. In the MS square shape, the 13th and 14th tooth roots do not come into contact with its cortical plate, and, with the mucous membrane, there is no contact of all the roots of the teeth except the 16th, in 1 person only. Conclusions. The results of the study have made it possible to trace a number of patterns of influence of the maxillary sinus shape on the tooth roots contacting it. The contact of the MS cortical plate is most often observed with 16th and 26th tooth roots, while the MS mucous membrane – with 17th and 27th tooth roots of the upper jaw. It was found that in any shape of sinus in the frontal plane, no contact of the 13th, 23rd and 24th tooth roots of the maxillary dental arch with the mucous membrane of the maxillary sinus was detected. In the CBCT frontal plane, it has been found that the most frequent contact with the MS cortical plate is observed in triangular, trapezoidal and rectangular form of the MS, and the rarest one – in oval, square and round form of MS. The study has established that in the sagittal plane of CBCT the most frequent contact with the MS cortical plate is observed in the MS triangular shape, and the rarest – in the round one.Актуальність. Синусити, як верхньощелепні, так і інших пазух, є мультидисциплінарною проблемою, з якою постійно стикаються лікарі-отоларингологи, стоматологи, неврологи, офтальмологи. Існує неабияка діагностична цінність антропометричних показників верхньощелепних пазух осіб різної статі і зрілого віку за допомогою КТ-сканування. Мета роботи – встановити взаємозв’язок між формою верхньощелепних пазух та можливими контактами коренів зубів верхньощелепного зубного ряду (ВЩЗР) у здорових чоловіків та жінок зрілого віку. Матеріали та методи. Дослідження виконано за результатами опрацювання 102 конусно-променевих комп’ютерних томограм з варіантами норми верхньощеплених пазух (ВЩП) у осіб зрілого віку у фронтальній та сагітальній проекції на конуснопроменевому томографі Point 3D Combi 500. Дослідження належить до категорії «опис серії випадків» – вид дослідження, що визнається доказовою медициною і не претендує на статистичну значущість результатів. Результати та їх обговорення. При розгляді комп’ютерних томограм чоловіків та жінок досліджуваної групи було з’ясовано вплив форми верхньощелепних пазух на контакт коренів зубів із кортикальною пластинкою та слизовою оболонкою верхньощелепних пазух. Визначено шість основних форм ВЩП: трапецієвидна, квадратна, кругла, овальна, прямокутна та трикутна. У фронтальній проекції КПКТ найчастіший контакт з кортикальною пластинкою ВЩП спостерігаємо при трикутній та прямокутній формі ВЩП, а саме: при прямокутній формі ВЩП контактує з 15, 25-м коренем зуба у 13 осіб (56,5% випадків) та при трикутній формі ВЩП контактує з 15, 25-м коренем зуба у 17 осіб (56,5% випадків). У сагітальній проекції найчастіший контакт з кортикальною пластинкою лівої ВЩП спостерігаємо при трикутній формі ВЩП, а саме – пазуха контактує з 25-м коренем зуба у 38 осіб (59,4% випадків). Найрідше у сагітальній проекції КПКТ спостерігався контакт із коренями зубів при квадратній та круглій формі ВЩП. При квадратній формі ВЩП 13-й та 14-й корені зубів взагалі не контактують з її кортикальною пластинкою, а зі слизовою оболонкою відсутній контакт усіх коренів зубів крім 16-го, при чому лише у 1-ї особи. Висновки. Результати проведених нами досліджень дозволили простежити низку закономірностей впливу форми верхньощелепної пазухи на контактування коренів зубів із нею. Контакт кортикальної пластинки ВЩП найчастіше спостерігається з 16-м та 26-м коренями зубів, а слизової оболонки ВЩП – з 17-м та 27-м коренями зубів верхньощелепного зубного ряду. Встановлено, що при будь-якій формі пазухи у фронтальній проекції не було виявлено жодного контакту коренів 13-го, 23-го і 24-го зубів ВЩЗР зі слизовою оболонкою верхньощелепної пазухи. У фронтальній проекції КПКТ було виявлено, що найчастіший контакт з кортикальною пластинкою ВЩП спостерігаємо при трикутній, трапецієвидній та прямокутній формі ВЩП, а найрідший – при овальній, квадратній та круглій формі ВЩП. Вдалось встановити, що у сагітальній проекції КПКТ найчастіший контакт з кортикальною пластинкою ВЩП спостерігаємо при трикутній формі ВЩП, а найрідший – при круглій