Український радіологічний та онкологічний журнал
Український радіологічний та онкологічний журналNot a member yet
213 research outputs found
Sort by
Періопераційне застосування β-блокаторів у онкологічних хворих
Get PDFBackground. One of the most common responses to surgical stress is the activation of the sympathetic nervous system, leading to a dramatic increase in circulating adrenaline and norepinephrine, which can potentially accelerate the spread of the tumor process in cancer patients. In this regard, it is relevant to review the results of studies devoted to the determination of the antitumor effect of β-blockers and their use in the perioperative treatment of cancer patients.
Purpose – to analyze and summarize data on the oncogenic effects of catecholamines and to highlight the experience of using β-blockers in the perioperative treatment of cancer patients. Materials and methods. We used the electronic resources of Vernadsky National Library of Ukraine, Cochrane library and databases (Pubmed, Scopus). We analysed the results of studies conducted before August 2020.
Results. A summary of the mechanisms by which excessive release of catecholamines may facilitate metastasis is provided. The analysis of clinical trials devoted to the study of the effects of perioperative use of propranolol and its combination with COX-2 inhibitors in cancer patients is conducted.
Conclusions. Short-term perioperative therapy with propranolol and its combination with anti-inflammatory drugs may have antimetastatic effects and neutralize the immunosuppressive effects of surgical stress. Further elucidation of the clinical significance of perioperative propranolol treatment in cancer patients requires a 3–5-year study to assess the long-term relapse-free survival of cancer patients.Актуальність. Однією з найбільш явних відповідей на хірургічний стрес є активація симпатичної нервової системи, що веде до різкого збільшення циркулюючих адреналіну і норадреналіну, які можуть потенційно прискорити поширення пухлинного процесу в онкологічних хворих. У зв’язку з цим актуальним є огляд результатів робіт, спрямованих на визначення протипухлинної дії β-адреноблокаторів та їх застосування у періопераційному лікуванні онкологічних хворих.
Мета роботи – провести аналіз та узагальнення даних щодо онкогенних ефектів катехоламінів та висвітлити досвід застосування β-блокаторів при періоперційному лікуванні онкологічних хворих. Матеріали та методи. З метою пошуку даних для огляду використовували електронні ресурси Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського, Cochrane library і баз даних Pubmed, Scopus. Проаналізовано результати досліджень, виконаних до серпня 2020 року.
Результати та їх обговорення. Наведено короткі відомості про механізми, за допомогою яких надлишкове звільнення катехоламінів може полегшувати метастазування. Проведено аналіз клінічних випробувань, присвячених дослідженню ефектів періопераційного застосування пропранололу та його комбінації з інгібіторами ЦОГ-2 в онкологічних хворих.
Висновки. Короткострокова періопераційна терапія пропранололом та його комбінацією з антизапальними препаратами може надавати антиметастатичні ефекти та нівелювати імуносупресивні ефекти хірургічного стресу. Подальше з’ясування клінічної значущості періопераційного лікування пропранололом у онкологічних пацієнтів вимагає проведення 3–5-річних досліджень стосовно оцінки тривалої безрецидивної виживаності онкологічних хворих
Оцінювання впливу спеціального лікування диференційованого раку щитоподібної залози на появу віддалених наслідків з боку сечовидільної системи
Get PDFBackground. Differentiated thyroid cancer (DTC) is the most common endocrine tumour. Its prevalence varies from 1.0% to 2.2% of all malignant neoplasms. The standard strategy of special treatment of DTC consists of surgery, radionuclide therapy and hormone therapy being sequentially applied. Theoretically, each component of the treatment process can cause adverse somatic consequences in future, the study of which can help to prevent and correct them. Purpose – to evaluate possible long-term effects of the treatment of differentiated thyroid cancer in the form of the urinary system (US) pathologies on the basis of follow-up data of long-term observation using sophisticated information technologies. Materials and methods. The study was based on follow-up data of 157 individuals who were undergoing combination treatment of DTC at the Institute clinic from 1993 to 2015, received it in full and underwent regular screening examinations after treatment. The database created for the study contained, as much as possible, digitized arrays of follow-up data of paper case-records on the disease and its consequences in patients with a follow-up period exceeding 1 year after special treatment. The number of logical records of long-term consequences in the generated database was 463 units – one record for one type of long-term consequences of each of 157 patients. Statistical processing of data was carried out in two ways: comparing the incidence of US pathologies before treatment and at a long time after special treatment and identifying factors of statistically significant influence on the occurrence of US pathologies among the treatment peculiarities. WizWhy packages (Data Mining category) and the general purpose software package STATISTICA were used to make hypotheses and test them. Results and discussion. The analysis of the available references has shown that there is only a limited number of papers dealing with the US status of DTC patients. However, a comprehensive analysis of the long-term consequences of treatment of DTC patients revealed a statistically significant increase of US disease cases within the period of 3.75 – 4.8 years after special treatment. It was shown that the total number of US pathologies was 2.04 times higher in comparison with US incidence before the oncet of special treatment. These differences did not depend on age: the median for age of patients before treatment was 51 years, after treatment – 50 years. Additionally, it has been found that patients with or without episodes of postoperative hypothyroidism decompensation with a dose of L-thyroxine not exceeding 2.5 μg/kg need special attention due to the occurrence of urolithiasis. The obtained dependences are quite predictable, since, firstly, it is known that thyroid hormones affect kidney development and physiology, and secondly, the major percent of 131I in radioiodine therapy is excreted with the urine and deposited in the bladder, that can result in a radio-induced carcinogenic effect. Conclusions. Special treatment of DTC increases US pathologies more than twice. The term of post-treatment pathologies is 2.5 (3.75 – 4.8) years. Patients who have episodes of postoperative hypothyroidism during hormone therapy with a dose of L-thyroxine not exceeding 2.5 μg / kg represent the high-risk group.Актуальність. Диференційований рак щитоподібної залози (ДРЩЗ) є найбільш поширеною пухлиною ендокринної системи. Його розповсюдженість коливається у межах 1,0 – 2,2% від усіх злоякісних новоутворень. Стандартна тактика спеціального лікування ДРЩЗ складається з послідовного застосування хірургічного втручання, радіонуклідної терапії і гормонотерапії (ГТ). Теоретично кожна ланка лікувального процесу може бути ініціатором появи в майбутньому небажаних соматичних наслідків лікування, вивчення яких може сприяти їх запобіганню та корекції. Мета роботи – оцінити можливі віддалені негативні ефекти лікування ДРЩЗ у вигляді патологій сечовидільної системи (СВС) на підставі катамнестичних даних тривалого спостереження з використанням сучасних інформаційних технологій. Матеріали та методи. Підставою для проведення дослідження були катамнестичні дані 157 фізичних осіб, які проходили комбіноване лікування ДРЩЗ у клініці інституту з 1993 по 2015 роки у повному обсязі та регулярні скринінгові обстеження після його завершення. База даних, сформована для проведення дослідження, містила у максимально доступному обсязі цифровані масиви катамнестичних даних паперових історій хвороби про перебіг та наслідки захворювання пацієнтів із періодом спостереження, що перевищував 1 рік після спеціального лікування. Кількість логічних записів про віддалені наслідки у сформованій базі даних становила 463 одиниці – один запис на один вид віддаленого наслідку кожного з 157 пацієнтів. Статистичну обробку даних проводили за двома напрямками: порівняння частоти зустрічальності патологій СВС до початку лікування та на віддалених термінах після спеціального лікування й виявлення факторів статистично значущого впливу на появу патологій СВС серед характеристик лікування. Для висунення гіпотез та їх перевірки використовували пакети WizWhy (категорія Data Mining) та пакет програм загального призначення STATISTICA. Результати та їх обговорення. Аналіз доступних джерел літератури продемонстрував, що існує лише обмежена кількість робіт, присвячених стану СВС у хворих на ДРЩЗ. Проте комплексний аналіз віддалених наслідків лікування таких пацієнтів виявив суттєве статистично значуще підвищення рівня захворювань органів СВС у період 3,75–4,8 роки після спеціального лікування. Показано, що загальна кількість патологій СВС збільшилася в 2,04 рази по відношенню до захворюваності СВС перед початком спеціального лікування. Вікової залежності ці відмінності не мали: медіана віку пацієнтів до лікування – 51 рік, після нього – 50 років. Додатково було з’ясовано, що особливої уваги з огляду на виникнення сечокам’яної хвороби потребують пацієнти, в яких на фоні гормонотерапії спостерігаються епізоди декомпенсації післяопераційного гіпотиреозу на фоні прийому дози L-тироксину, що не перевищувала 2,5 мкг/кг Отримані залежності є доволі прогнозованими, оскільки, по-перше, відомим є факт, що гормони щитоподібної залози впливають на нирковий розвиток та фізіологію, і, по-друге, значний відсоток 131I протягом радіойодотерапії виводиться із сечею і депонується в сечовому міхурі, що може сприяти появі радіоіндукованих ефектів. Висновки. Спеціальне лікування ДРЩЗ призводить до збільшення патологій СВС більш ніж удвічі. Термін появи післялікувальних патологій становить 2,5 (3,75–4,8) роки. Групою підвищеного ризику визнані пацієнти, в яких під час гормонотерапії мають місце епізоди декомпенсації післяопераційного гіпотиреозу на фоні прийому дози L-тироксину, що не перевищує 2,5 мкг/кг
Предиктори променевих ускладнень у радіаційній онкології на основі тестів на виживаність клітин після ex vivo опромінення: огляд літератури
Get PDFBackground. Among cancer patients receiving radiotherapy about 5–15 % may have adverse reactions in normal tissues and organs that limit their treatment in a full, originally scheduled regimen. The development of biomarkers and assays for radiation oncology allowing the prediction of patients’ normal tissue toxicity requires a lot of resourses, threfore its current status amd potential directions for future research have to be periodically analyzed and re-evaluated.
Purpose – this review summarizes the methodological approaches and developments in the area of functional laboratory assays based on ex vivo cell survival for the prediction of the individual clinical radiosensitivity.
Materials and methods. Data for the analysis and systematization were obtained from the full-text articles published in peer review international scientific journals (in English) in 1990–2020, which were selected by the extensive search in PubMed information database and cross references on the topic “Functional cellular tests for intrinsic radiosensitivity to predict adverse radiation effects and radiotherapy complications”.
Results. In theory, it might be expected that clonogenic cell survival after ex vivo irradiation can surve as the best individual predictor of radiation toxicity, as it is an integral indicator of cell damage and decline of their regenerative potential. Tendentially, fibroblasts, as a test system for such studies, did not show significant advantages over lymphocytes either in detecting inter-individual variations in the intrinsic cellular radiosensitivity or in predicting clinical radiation toxicity, even for that in skin. It was found that clonogenic cell survival assay, being very time consuming and technically demanding, also suffers from the lack of sensitivity and specificity, essential uncertainty and low reproducibility of the results, and thus is not suitable for the sceening for the abnormal intrinsic radiosensitivity. However, this type of assays is applicable for the radiobiological expertise post factum in individual cases with unexpected, extreme radiation lesions. Radiation-induced lymphocyte apoptosis assay seems to be more promising however still requires further fundamental research for better understanding of its background and more validation studies in order to assess the optimum patient groups, radiotherapy regimens and adverse effects for its confident use in clinical practice. Changes in the regulation of cell cycle check-points (radiationinduced delay) ex vivo can have either positive or inverted association, or no correlation with clinical radiation responses in tissues, thus so far cannot be included in the toolbox of applied radiobiological tests.
Conclusions. To date, in the practice of clinical radiobiology, there are no fully validated and standardized functional tests based on the cell survival after ex vivo irradiation, which would allow a sufficiently accurate prediction of adverse radiation effects in normal tissues of radiotherapy patients. In general, ex vivo tests based on the evaluation of only one form of cell death in one cell type are not fully reliable as a “stand alone” assay, because different pathways of cell death probably play different roles and show different dose response within the overal reaction of the irradiated tissue or critical organ. Such tests should become a part of the multiparametric predictive platforms.Актуальність. Серед онкологічних хворих, які отримують променеву терапію, від 5 до 15 % осіб можуть мати побічні реакції та ускладнення в нормальних тканинах та органах, що обмежують лікування у повному, первинно запланованому режимі. Розробка прогностичних біомаркерів і методів, що дозволяють передбачити нормальну токсичність тканин у радіаційній онкології, потребує значних витрат і ресурсів, що зумовлює необхідність періодичного аналізу й переоцінки поточного стану та потенційних напрямків подальших досліджень у цій галузі.
Мета роботи – огляд присвячено методологічним підходам і розробкам у галузі функціональних лабораторних тестів на основі клітинної виживаності ex vivo для предикції індивідуальної клінічної радіочутливості.
Матеріали та методи. Було проаналізовано і систематизовано дані повнотекстових публікацій у закордонних (англомовних) наукових виданнях за період 1990–2020 рр., відібраних шляхом пошуку в інформаційній базі PubMed і за перехресними посиланнями за тематикою «функціональні клітинні тести на радіочутливість для предикції променевих реакцій і ускладнень у нормальних тканинах після променевої терапії».
Результати та їх обговорення. У теорії очікувалося, що найкращим індивідуальним предиктором радіаційної токсичності має виступати клоногенна виживаність опромінених клітин як інтегральний показник ураження клітин і зниження їх регенераційного потенціалу. Характерно, що фібробласти, як тест-система для таких досліджень, не показали істотних переваг над лімфоцитами ані щодо виявлення міжіндивідуальних варіацій клітинної радіочутливості, ані щодо предикції клінічної променевої токсичності, причому навіть у випадку променевих реакцій шкіри. Виявилося, що вимірювання клоногенної виживаності клітин потребує забагато часу, є технічно надто складним, а результати істотно непевні, недостатньо чутливі та специфічні й мають занизьку відтворюваність, що робить його непридатним для скринінгу на аномальну індивідуальну радіочутливість. Проте цей тип досліджень можна застосовувати для радіобіологічної експертизи post factum в окремих випадках появи неочікуваних екстремальних променевих реакцій. Оцінка радіаційно-індукованого апоптозу в лімфоцитах видається більш перспективним методом, але все ще вимагає як розробки фундаментального підґрунтя, так і додаткових валідаційних досліджень, щоб визначити оптимальні групи пацієнтів, схеми променевої терапії та види променевих ускладнень для його впевненого використання в клінічній практиці. Зміна регуляції контрольних точок (радіогенна затримка) клітинного циклу ex vivo може мати як позитивну, так й інвертовану асоційованість чи відсутність кореляції з клінічними променевими реакціями, що поки виключає цей параметр з переліку прикладних радіобіологічних тестів.
Висновки. На сьогодні в практиці клінічної радіобіології відсутні повністю валідовані та стандартизовані функціональні тести на основі виживаності клітин людини після опромінення ex vivo, які б уможливлювали достатньо точну предикцію променевих реакцій та ускладнень у нормальних тканинах пацієнтів. У цілому тести ex vivo, що ґрунтуються на оцінці тільки однієї форми клітинної загибелі в одному типі клітин, представляються недостатньо надійними через те, що різні шляхи загибелі клітин, ймовірно, відіграють різну роль і проявляють різну форму залежності «доза – ефект» у кінцевій відповіді тканини чи органа на опромінення. Такі тести мають стати складовими мультипараметричних предиктивних платформ
Кріохірургія і фізичні методи в лікуванні онкологічних захворювань
Get PDFBackground. At the present stage of oncology development, cryosurgery is keeping up with other surgical options of treating malignant tumors. However, especially when using cryoapplication technique, radical low-temperature destruction of large tumors is challenged with uneven freezing of the tissue inside and on the periphery of the cryoablation zone resulting in insufficient complete destruction of all tumor cells. The long-term strategy of increasing the efficiency of cryogenic treatment, which will maximize the potential for exposure of biological tissues to low temperatures, is its combination with other physical methods. On the other hand, the preliminary cryotherapy of the tumor tissue can be used to increase the efficiency of antitumor therapy by other methods, in particular, physical ones.
Purpose – to summarize and analyze the literature data on applying low temperatures in combination with other physical medicine techniques in order to assess the efficiency and the potential of those in uptodate oncology.
Materials and Methods. The paper deals with analyzing the studies published within the period from 2000 to 2020 outlining the data on the impact of low temperatures on the biological tissues in combination with other physical medicine techniques. After keyword search against international and Ukrainian databases, the papers, focused on this subject area, were sorted out, analyzed and included in the references.
Results. The review presents pros and cons of using cryosurgery in medical practice with due regard for pathogenetic mechanisms of low temperature impact on biological structures. Based on experimental and clinical studies data, a positive effect of cryosurgical approaches in combination with other physical medicine techniques when performing surgical interventions for ablation of malignant neoplasms has been shown. The paper included the contributions describing the findings on combining cryosurgery with: preliminary hemodilution; radiofrequency and microwave hyperthermic ablation; laser and photodynamic therapy; electroporation. Additionally, a contemporary view of cryo-ultrasound therapy, cryonanoablation, cryo- radiation treatment and cryoelectrolysis was presented.
Conclusions. Cryosurgery is an effective minimally invasive surgical method keeping up with other methods of treating malignant tumors, despite the fact that these days the research on optimizing the method of exposure of biological tissues to low temperatures is still ongoing. Cryosurgery in combination with other physical medicine techniques in case of tumor ablation can enhance the effectiveness of treating cancer patients.Актуальність. На сучасному етапі розвитку онкології кріохірургічний метод лікування займає міцні позиції поряд з іншими хірургічними способами лікування злоякісних пухлин. Проте, особливо при застосуванні кріоаплікаційного методу, радикальна низькотемпературна деструкція пухлин великого розміру стикається з проблемою нерівномірного промерзання тканини всередині та на периферії зони кріоабляції, що призводить до недостатньо повного руйнування всіх пухлинних клітин. Перспективною стратегією підвищення ефективності кріогенного методу лікування, що дозволить максимально проявити потенціал впливу низьких температур на біологічні тканини, є комбіноване його використання з іншими фізичними методами. З іншого боку, попередній кріовплив на пухлинну тканину може бути використаний для підвищення ефективності протипухлинної терапії іншими, зокрема, фізичними методами.
Мета роботи – узагальнення та аналіз даних літератури щодо комбінованого використання низьких температур з іншими фізичними методами лікування для визначення ефективності та перспективності їх застосування в сучасній онкології.
Матеріали та методи. Проведено аналіз робіт, опублікованих у 2000–2020 рр., в яких висвітлювались відомості про вплив низьких температур в комбінації з іншими фізичними методами на біологічні тканини. Після пошуку за ключовими словами по міжнародних та українських базах даних, були відібрані, проаналізовані статті за даною тематикою та включені до списку літератури.
Результати та їх обговорення. З урахуванням патогенетичних механізмів дії низьких температур на біологічні структури в огляді представлені переваги та недоліки застосування кріохірургічного методу у лікувальній практиці. На підставі даних експериментальних та клінічних досліджень показано позитивний ефект комбінованого використання кріохірургічних підходів з іншими фізичними методами при проведенні оперативних втручань з приводу абляції злоякісних новоутворень. На розгляд були представлені публікації, в яких описані результати досліджень щодо комбінації кріохірургії: з попередньою гемодилюцією; радіочастотною та мікрохвильовою гіпертермічною абляцією; лазерною та фотодинамічною терапією; електропорацією. Також представлені сучасні уявлення прокріоультразвукову терапію, кріонаноабляцію, кріопроменевий метод лікування та кріоелектроліз.
Висновки. Кріохірургія є ефективним малоінвазивним хірургічним методом і займає гідне місце поряд з іншими способами лікування злоякісних пухлин, незважаючи на те, що на сьогодні ще продовжуються дослідження з оптимізації методики впливу низьких температур на біологічні тканини. Комбіноване використання кріохірургічного методу з іншими фізичними методами при абляції пухлин може сприяти ефективності лікування онкологічних хворих
Особливості комунікації управлінців державних служб і установ зони спостереження за умови надзвичайної ситуації на АЕС
Get PDFBackground. Implementing the measures to protect the control area (CA) population is ensured by Emergency Planning and Response System of “NNEGC” Energoatom” in case of accidents and emergencies at NPPs of Ukraine (EPR) as a part of the Unified State Civil Protection System (USCPS).
Purpose. Specifying the features of interaction between different management structures in the domain of radiation protection of the control area population in case of emergencies at nuclear power plants.
Materials and methods. The expert evaluation method was utilized in the research process. Five main groups of experts, responsible for the state of radiation protection of various population groups of South-Ukrainian NPP (SUNPP) control area and qualified according to the key criteria, have been formed. Semi-closed-ended and open-ended questions were used in the expert evaluations, a 5-point scale was used in closed-ended ones, and nominal ones were used for others. When processing, statistical methods designed to analyze non-numerical information were applied.
Results and discussion. In case of emergency at SUNPP, the system of alerting municipal authority executives of cities and rural settlements of the control area is “more or less” effective and can be achieved within 30 minutes. The control area population is provided with stable iodine agents, the population of Yuzhnoukrainsk is provided with individual protective gear in the best way; Voznesensk and rural settlements have a little lower levels of supply. The rural areas are characterized by the lowest level of first aid kits, protective clothing and respirators supplies. Implementing the measures to limit the consumption of food contaminated with radionuclides and to provide “clean” one, as well as to restrict the consumption of drinking water contaminated with radionuclides, and to provide “clean” one is about 3.0 points (“approximately 50% of what is needed”).
Conclusion. The analysis of expert evaluation data shows that the NPP and the State Emergency Service conduct regular training in case of emergency at NPP forming stereotypes of behavior of managing civil servants. The level of readiness to put protective measures in action in case of emergency at SUNPP varies, depending on the state service and institution as well the location of those ones in the control area. The level of readiness in the edge city is the highest; it is lower in cities and the lowest in the rural areas. The level of being equipped with key facilities is extremely low in civil protection services and primary healthcare units.Актуальність. Реалізацію заходів захисту населення зони спосте- реження (ЗС) забезпечує «Система аварійної готовності та реагування ДП «НАЕК «Енергоатом» на аварії та надзвичайні ситуації на АЕС України» (САР) у складі єдиної державної системи цивільного захисту.
Мета роботи – визначення особливостей взаємодії різних управлінських структур з питань радіаційного захисту населення в зонах спостереження на випадок надзвичайної ситуації (НС) на АЕС.
Матеріали та методи. У процесі дослідження був застосований метод експертного оцінювання. Сформовані п’ять груп експертів, які несуть відповідальність за стан радіаційного захисту різних груп населення зони спостереження (ЗС) Южноукраїнської АЕС (ЮУАЕС) та є компетентними за основними критеріями. При експертних оцінках були використані напівзакриті та відкриті питання, в закритих застосовувалась порядкова 5-бальна шкала, а для інших – номінальні. При їх обробці застосовувалися статистичні методи, які призначені для аналізу нечислової інформації.
Результати та їх обговорення. На випадок НС на ЮУАЕС система опо- віщення керівників органів місцевої влади міст і сільських населених пунк- тів (СНП) ЗС є «більш-менш» ефективною і може бути реалізована протягом
30 хвилин. Населення ЗС забезпечене препаратами стабільного йоду, засобами індивідуального захисту найкраще забезпечене населення м. Юж- ноукраїнськ, дещо нижче – м. Вознесенськ та СНП. Найнижчий рівень за- безпеченості аптечками, захисним одягом і респіраторами – на сільських територіях. Реалізація заходів щодо обмеження споживання продуктів хар- чування, забруднених радіонуклідами і забезпечення «чистими», а також обмеження споживання питної води, забрудненої радіонуклідами, та забез- печення «чистою» складає близько 3,0 балів («близько 50% від необхідного»).
Висновки. Аналіз даних експертних оцінок свідчить, що службами АЕС і ДСНС проводяться періодичні навчання на випадок НС на АЕС, що формує стереотипи поведінки управлінців державних служб і установ. Рівень готовності реалізації захисних заходів на випадок НС на ЮУАЕС різний, залежно від державної служби і установи та їх розміщення в зоні спостереження. Рівень готовності в місті-супутнику найвищий, нижчий в містах і найнижчий на сільських територіях. Рівень оснащення служб цивільного захисту (ЦЗ) і МСЧ дуже низький
Оцінка клінічної інформативності методики розрахунку ефективного мозкового кровотоку за даними поліфазної сцинтиграфії з 99mTc-ГМПАО
Get PDFBackground. According to single-photon emission computed tomography (SPECT) data, the most common technique to calculate volume cerebral blood flow (VCBF) is N.A. Lassen method. Following it, VCBF in different segments of the brain is assessed in comparison with blood flow in the cerebellum, where it is considered to be constant. However, this approach does not take into account that in some pathologies, in particular, injuries, occlusions of blood vessels, VCBF of the cerebellum also does change. Therefore, an original technique of calculating regional VCBF based on polyphase scintigraphy has been developed, which will make it possible to make a more accurate assessment of the effective perfusion of the brain.
Purpose – to evaluate the clinical informative value of the developed technique for calculating effective cerebral blood flow according to 99mTc-HMPAO (hexamethylpropyleneaminoxime) polyphase brain scintigraphy data.
Materials and methods. The study is focused on analyzing two groups of patients: Group A represented by patients with signs of chronic cerebral ischemia and Group B enrolling patients in the interim and long term of explosive minor brain injury (n=22). Group A patients were divided into two subgroups, depending on the presence of structural and hemodynamic changes in the vertebral arteries (VA) according to ultrasound (US) of the major vessels of the brain. I-A subgroup (n=13) was made up by those patients who had structural lesions of the vertebrobasilar basin; II-A (n=27) patients had no relevant signs.
All patients underwent a comprehensive clinical examination including neuropsychological testing, ultrasound of major vessels, magnetic resonance imaging, single-photon emission computed tomography (SPECT). Effective volume cerebral blood flow (VCBF), according to the SPECT data, was calculated based on the original technique (VCBFSB). VCBFSB values were compared with the SPECT data using N.A. Lassen (VCBFLassen) method and the ultrasound data.
Results and discussion. Analysing the data of the groups of patients with hemodynamic impairment in the vertebro-basilar basin shows that, according to the scintigraphy of VCBF, I-A group patients differ from II-A group on average 1.82± 0.06 times the amount for CBFSB and 0.95± 0.04 for CBFLassen. The total mean blood flow in the carotid and vertebral arteries of I-A group patients was 748.19±198.42 mL/min, II-A group patients – 1112.23±63.71 mL/min. Comparing the mean values of the hemodynamic parameters of the brain of Group B patients with the data of Group II-A
patients, VCBFSB was 1.33±0.25-fold decreased, while CBFLassen showed 1.03±0.14-fold decrease of perfusion (in total average blood flow of vertebral and carotid arteries according to US of Group B – 1760±580 ml/min).
Conclusions. Preliminary clinical studies, using the developed technique for calculating volume cerebral blood flow according to 99mTc-HMPAO scintigraphy data with the corresponding software, showed a rather high sensitivity in assessing VCBF in case of pathological changes in the brain, especially, in occlusion of the major vessels of the brain and contusions resulting from battle trauma, whereas N.A. Lassen method was insufficiently informative. The regression analysis of US data, SPECT data and neuropsychological testing shows clear linear correlation relationships, but they do also differ in sign depending on the diagnosis and the degree of pathological changes.Актуальність. Найбільш поширеним методом розрахунку об’ємного мозкового кровотоку (ОМК) за даними однофотонної емісійної комп’ю- терної томографії (ОФЕКТ) є метод N.A. Lassen. Згідно з ним ОМК у різних сегментах головного мозку оцінюється у порівнянні з кровотоком у мозочку, де він вважається сталим. Однак такий підхід не враховує те, що при деяких патологіях, зокрема, травмах або оклюзіях судин, ОМК мозочку теж змінюється. Тому була розроблена оригінальна методика розрахунку реґіонарного кровотоку мозку на основі поліфазної сцинтиграфії (СГ), що дає можливість більш коректно оцінювати ефективну перфузію головного мозку.
Мета роботи – оцінка клінічної інформативності розробленого методу розрахунку ефективного мозкового кровотоку за даними поліфазної сцинтиграфії ГМ з 99mTc-ГМПАО (гексаметилпропіленаміноксим).
Матеріали та методи. Аналізувались клінічні дані двох груп хворих: група А – пацієнти з ознаками хронічної ішемії мозку та Б – пацієнти в проміжному та віддаленому періодах з вибуховою легкою черепно- мозковою травмою (n=22). Пацієнти групи А були розподілені на дві підгрупи, залежно від наявності структурних та гемодинамічних змін у хребетних артеріях (ХА) за даними ультразвукової діагностики (УЗД) магістральних судин ГМ. І-А підгрупу (n=13) склали пацієнти, що мали структурні ураження у вертебробазилярному басейні, ІІ-А (n=27) – не мали відповідних ознак.
Всі пацієнти пройшли комплексне клінічне обстеження, що включало нейропсихологічне тестування, ультразвукову діагностику магістральних судин голови, магнітно-резонансну томографію, ОФЕКТ. Ефективний ОМК за даними ОФЕКТ розраховувався на основі оригінального методу (ОМКSB). Отримані значення ОМКSB порівнювались з даними за методом N.A. Lassen (ОМКLassen) та з даними УЗД.
Результати та їх обговорення. За даними сцинтиграфії ОМК пацієнтів I-А групи (з порушенням гемодинаміки у вертебробазилярному басейні), в середньому відрізняється від II-А групи в 1,82±0,06 рази для ОМКSB і в 0,95±0,04 для ОМКLassen. Сумарний середній кровотік у сонних і хребетних артеріях для пацієнтів I-А групи склав 748,19±198,42 мл/хв, для пацієнтів II-А групи – 1112,23±63,71 мл/хв. При порівнянні середніх значень показників гемодинаміки ГМ пацієнтів Б групи з даними для II-А групи можна побачити, що ОМКSB був знижений в 1,33±0,25 рази, тоді як ОМКLassen показав зниження перфузії в 1,03±0,14 рази (при сумарному середньому кровотоці по ХА та сонних артеріях за даними УЗД у хворих групи Б – 1760±580 мл/хв).
Висновки. Попередні клінічні дослідження використання розробленого методу розрахунку об’ємного мозкового кровотоку за даними сцинти- графії з 99mTc-ГМПАО з відповідним програмним забезпеченням показали досить високу його чутливість в оцінці ОМК при патологічних змінах у головному мозку, зокрема, при оклюзії магістральних судин ГМ та при контузіях внаслідок бойової травми, тоді як метод N.A. Lassen був недостатньо інформативним. Результати регресійного аналізу між даними УЗД, ОФЕКТ та нейропсихологічного тестування показують чіткі лінійні кореляційні зв’язки, але які відрізняються, зокрема, й за знаком в залежності від діагнозу та ступеня патологічних змін
Значення соноеластографії у диференційній діагностиці патологічних процесів матки (огляд літератури)
Get PDFBackground. Intrauterine pathological processes, the most common medical conditions of which are leiomyoma, adenomyosis and infiltrative adenocarci- noma, currently represent a quite prevailing group of gynecological pathology, dangerous due to the potential of malignancy and recurrence. The development of an integrated non-invasive diagnostic approach that takes into account risk factors, symptoms, clinical examination and imaging, makes it possible to make an accurate diagnosis, which is essential to determine therapeutic strategy.
Рurpose – to carry out a systematic analysis of the uptodate scientific literature regarding the use of imaging methods in diagnosis of pathological processes of the myometrium and determine the main directions of their development in these pathologies.
Materials and methods. The material for the study were publications and results of clinical trials found in Scopus, Web of Science Core Collection and PubMed databases for the period from 2013 to 2020 based on the keywords like “adeno- myosis”, “leiomyoma”, “adenocarcinoma”, “sonography”, “sonoelastography”.
Results and discussion. The complexity of diagnosing myometrial neoplasms, especially in case of combinations, initiates the search for new algorithms for diagnosing pathological processes of the myometrium, the purpose of which, ultimately, is to determine personalized strategy of treatment of female patients. According to the literature, recently sonoelastography potential has been increasingly used in diagnosis of the reproductive system diseases and assessment of the functional state of uterine tissues, contributing to differential diagnosis, monitoring and treatment of these diseases.
Conclusions. Thus, there is a limited number of studies on the diagnosis of myometrium pathology along with insufficient general standards of technique for conducting and interpreting the findings of sonoelastography in the reproductive system pathology. Adding sonoelastography data to sonographic images in B-mode is useful for differentiating leiomyoma, adenomyosis, and normal uterus, which is reflected in increased accuracy and diagnostic consistency. Sonoelastography potential consists in increasing the accuracy of diagnosis, safety and availability of the method, its low cost. This contributes to the possibility of wider implementation of the technique in clinical practice in order to obtain additional diagnostic information.Актуальність. Внутрішньоматкові патологічні процеси, найпоширені- шими нозологіями яких є лейоміома, аденоміоз та інфільтративна форма аденокарциноми, нині являють досить розповсюджену групу гінеколо- гічної патології, небезпечну через можливість злоякісності та рецидиву- вання. Розроблення інтегрованого неінвазивного діагностичного підходу, який бере до уваги чинники ризику, симптоми, клінічне обстеження та візуалізацію, створює можливість встановлення точного діагнозу для визначення терапевтичної тактики.
Мета роботи – провести систематичний аналіз сучасної наукової літера- тури щодо застосування методів візуалізації в діагностиці патологічних процесів матки та визначити основні напрямки їхнього розвитку при зазначених патологіях.
Матеріали та методи. Було проаналізовано і систематизовано дані повно- текстових публікацій у закордонних (англомовних) наукових виданнях за період 2013–2020 рр., відібраних шляхом пошуку в базах даних Scopus, Web of Science Core Collection і PubMed за ключовими словами «adenomy- osis», «leiomyoma», «adenocarcinoma», «sonography», «sonoelastography». Результати та їх обговорення. Складність діагностики новоутворень міометрія, особливо їхньої сполученості, спрямовує на пошук нових алгоритмів діагностики патологічних процесів міометрія, метою чого, у кінцевому рахунку, є визначення персоніфікованої тактики лікування хворих жінок. За даними літератури, останнім часом усе частіше застосовують можливості соноеластографії в діагностиці хвороб репродуктивної системи та оцінюванні стану тканин матки, що сприяє диференційній діагностиці, моніторингу та лікуванню зазначених захворювань.
Висновки. На сьогодні зазначається обмежена кількість досліджень щодо питань діагностики патології матки та брак загальних стандартів техніки проведення та інтерпретації отриманих результатів соноеластографії при патології репродуктивної системи. Додавання даних соноеластографії до сірошкальних діагностичних зображень є корисним для диференціації лейоміоми, аденоміозу та нормальної матки, що відбивається у підвищенні точності та діагностичній узгодженості. Перспективність соноеластографії полягає в підвищенні точності діагностики, безпечності та доступності методу, невеликій вартості. Це сприяє можливості більш широкого впровадження методу в клінічну практику з метою отримання додаткової діагностичної інформації
Сучасна гібридна візуалізація нейроендокринних пухлин (клінічна лекція)
Get PDFBackground. Neuroendocrine tumors are a group of tumors arising from neuroendocrine cells that have biologically active properties. The onset of neuroendocrine tumors may be associated with the presence of multiple neuroendocrine neoplasia syndromes type 1. According to world statistics, the number of neuroendocrine tumors has increased fivefold in the last 30 years. This is likely to be due to improved detection, including advances in hybrid imaging techniques. Positron emission and single photon emission tomography, combined with computed tomography using somatostatin analogues (DOTA conjugate) labeled with 68Ga, 64Cu-SARTATE and scintigraphy with 99mTc-tectrotide are of most interest. The combination of anatomical and functional diagnostic methods allows to diagnose patients at an early stage of the disease and to influence the further prognosis and outcome of the disease. The urgency of the problem of neuroendocrine tumors is caused by the multidisciplinary nature of the pathology and the lack of screening programs. Purpose – to conduct the review of modern hybrid imaging techniques used for diagnosis, staging, and monitoring neuroendocrine tumors. Materials and methods. The analysis of full-text publications, which were selected by literature search in foreign databases (PubMed, Scopus, ScienceDirect-Elsevier) for the period 2003–2020, was performed. Results and discussion. During the analytical review of the literature the experience of application of modern methods of diagnostics of neuroendocrine tumors in Ukraine and abroad is analyzed. The choice of radiopharmaceutical drugs and tracers is considered. Positron emission computed tomography with DOTA conjugates has been shown to be the new «gold standard» in the imaging of neuroendocrine tumors with sensitivity and specificity well above 90 %. This method is able to detect early bone l esions not visible on CT or MRI and has a positive effect on stage determination and subsequent treatment. An assessment of the receptor status of neuroendocrine tumors for the selection of candidates for peptide-receptor radionuclide therapy is presented. Conclusions. Hybrid imaging plays a key role in diagnosis, determination of stages, choice of treatment and further monitoring of neuroendocrine effects. Innovative technologies based on somatostatin receptors also advance molecular diagnostics and therapy of neuroendocrine tumors, which improve the quality of life of lots of patients. Awareness of this disease can reduce the delay in diagnosis and facilitate expert multidisciplinary care.Актуальність. Нейроендокринні пухлини – це група новоутворень, що виникають із нейроендокринних клітин і мають біологічно активні властивості. Поява нейроендокринних пухлин може бути пов’язана із наявністю синдромів множинних нейроендокринних неоплазій 1 типу. За даними світової статистики кількість нейроендокринних пухлин збільшилася вп’ятеро за останні 30 років. Цей факт, скоріше за все, пов’язаний із покращенням їх виявлення, у тому числі завдяки прогресу в розвитку гібридних методів візуалізації. Найбільший інтерес викликають позитронно-емісійна та однофотонно-емісійна томографія, поєднана з комп’ютерною томографією, із застосуванням аналогів соматостатину (DOTA-кон’югат), мічених 68Ga, 64Cu-SARTATE та сцинтиграфія з 99mTc-тектротидом. Комбінація анатомічних та функціональних методів діагностики дозволяє діагностувати пацієнтів на ранній стадії захворювання та вплинути на подальший прогноз та результат захворювання. Актуальність проблеми нейроендокринних пухлин зумовлена мультидисциплінарністю патології та відсутністю програм скринінгу. Мета роботи – провести огляд сучасних гібридних методів візуалізації, що використовуються для діагностики, визначення стадії та подальшого спостереження за нейроендокринними пухлинами. Матеріали та методи. Проведено аналіз повнотекстових публікацій, які були відібрані шляхом літературного пошуку в закордонних базах даних (PubMed, Scopus, ScienceDirect-Elsevier) за період 2003–2020 рр. Результати та їх обговорення. При аналітичному огляді літератури проаналізовано досвід застосування сучасних методів діагностики нейроендокринних пухлин в Україні та за кордоном. Розглянуто вибір радіофармацевтичних лікарських засобів та трейсерів. Встановлено, що позитронно-емісійна комп’ютерна томографія з DOTA-кон’югатами – це новий «золотий стандарт» у візуалізації нейроендокринних новоутворень з чутливістю та специфічністю набагато вище 90 %. Даний метод здатний виявити ранні ураження кісток, що не можливо за допомогою КТ або МРТ, та має позитивний вплив на визначення стадії і подальше лікування. Представлено оцінку рецепторного статусу нейроендокринних пухлин для відбору кандидатів для пептид-рецепторної радіонуклідної терапії. Висновки. Гібридна візуалізація відіграє ключову роль у діагностиці, визначенні стадії, виборі лікування та подальшому спостереженні за нейроендокринними пухлинами. Інновації в технологіях на основі рецепторів соматостатину також просувають вперед молекулярну діагностику і терапію нейроендокринних пухлин, що покращує якість життя багатьох пацієнтів. Поінформованість про це захворювання може зменшити затримку в діагностиці та полегшити міждисциплінарну допомогу експертів
Радіонуклідний моніторинг таргетної терапії йодонегативного диференційованого раку щитоподібної залози
Get PDFBackground. Current management of treating iodine-negative metastases of differentiated thyroid cancer has its features. In recent years, tyrosine kinase inhibitors (sorafenib, sunitinib) have been registered and indicated to treat refractory forms of differentiated thyroid cancer in Ukraine. However, there were only few studies dealing with cytologic aspects of predicting radioiodine resistance of papillary thyroid cancer, development of radionuclide monitoring and diagnostic algorithm to detect relapses and metastases in patients with iodine-negative forms of differentiated thyroid cancer. At the same time, scientific and clinical aspects of treatment of radioiodineresistant differentiated thyroid cancer in Ukrainian oncology and radiology are barely studied. Thus, the status of treatment and post-therapeutic monitoring of patients with iodine-negative forms of differentiated thyroid cancer, still remains insufficiently studied and requires further scientific and clinical development.
Purpose – develop a technique of treatment of iodine-negative metastases of differentiated thyroid cancer.
Materials and methods. Thirty-eight patients with iodine-negative metastases of differentiated thyroid cancer were provided with treatment, where in 10 patients the efficiency of treatment was assessed by means of whole body scintigraphy with 99mTc-MIBI, in 10 patients – with 99mTcDMCA. In 10 patients the short-term results of treatment with tyrosine kinase inhibitors were evaluated by PET with 18F-FDG. Eight patients represented a group where the bones were affected and treatment was provided by means of radionuclide or external-beam radiotherapy. The average age of patients varied from 43 to 76, the median was 57.8 + 3.9; out of those: 24 women, 14 men. Pathohistologically, papillary cancer was diagnosed in 31, follicular – in 5, papillary-follicular – in 2. The studies were performed by means of the two-detector gamma camera manufactured by Mediso (Hungary) and the single-photon emission computed tomography (SPECT) E. CAM 180, Siemens (Germany). PET/CT were performed on the Biograph-64-TruePoint-Siemens combined tomograph (Germany), according to the guidelines of the European Association of Nuclear Physicians.
Results. Prior to initiating therapy, 10 patients with differentiated thyroid cancer underwent whole body scintigraphy with 99mTc-MIBI and re-examination in three months in order to assess treatment success. After diagnostic examination, the patient was prescribed targeted therapy with Nexavar according to the treatment protocol. Regression of the focus in the lungs was achieved within 70 %. Further monitoring of antitumor treatment success was performed by means of whole body scintigraphy with 99mTc-MIBI. Ten patients, who had PET/CT with 18F-FDG made before treatment, also underwent targeted therapy by means of Nexavar. Diagnostic scanning with 18F-FDG after therapy revealed decreased functional activity of the lesion in the neck, however no decrease in the dimensions of the lesion was observed.
Conclusions. Treatment of iodine-negative metastases of differentiated thyroid cancer by means of tyrosine kinase inhibitors was accompanied by a decreasing number of metastatic foci and reducing level of their functional activity. The studies have confirmed the possibility of applying techniques with non-iodine RP (99mTc-MIBI, 99mTc-DMCA) to assess the effectiveness of treatment of iodine-negative metastases of differentiated thyroid cancer . PET/CT with 18F-FDG is a highly informative technique for assessing the effect of tyrosine kinase inhibitors on the functional activity of metastatic foci according to metabolic scans in treatment of iodine-negative metastases of differentiated thyroid cancer. If there are no positive changes after 3–4 courses, external-beam radiotherapy with total radiation dose of 30–50 Gy is indicated, which is capable of reducing the volume of metastatic foci as well as their metabolic activity. The social and economic significance of the obtained findings have made it possible to improve the overall and recurrence-free survival rates in the working population of patients with differentiated thyroid cancer and reduce the cost of following-up patients with iodine-negative forms of differentiated thyroid cancer.Актуальність. Сучасний менеджмент лікування йодонегативних метастазів диференційованого раку щитоподібної залози (ДРЩЗ) має свої особливості. За останні роки в Україні зареєстровані та почали використовуватись у лікуванні рефрактерних форм ДРЩЗ інгібітори тирозинкінази (сорафеніб, сунітиніб). Проте лише в поодиноких дослідженнях вивчались цитологічні аспекти у прогнозуванні радіойодорезистентності папілярного раку щитоподібної залози, розроблявся радіонуклідний моніторинг та діагностичний алгоритм для виявлення рецидивів і метастазів у хворих з йодонегативними формами ДРЩЗ. У той же час, науково-клінічні аспекти лікування радіойодорезистентного диференційованого раку щитоподібної залози в українській онкології та радіології практично не досліджуються. Таким чином, стан проблеми лікування та післятерапевтичного моніторингу пацієнтів із йодонегативними формами ДРЩЗ, на даний час залишається недостатньо вивченим та потребує подальшої науковоклінічної розробки.
Мета роботи – розробити спосіб лікування йодонегативних метастазів диференційованого раку щитоподібної залози.
Матеріали і методи. Проліковано 38 хворих із йодонегативними метастазами ДРЩЗ, із яких у 10 ефективність лікування оцінювалась з допомогою сцинтиграфії всього тіла (СВТ) з 99mTc-MIBI, у 10 – з 99mTcDMCA. У 10 хворих безпосередні результати лікування інгібіторами тирозинкінази оцінювались за допомогою ПЕТ з 18F-ФДГ. 8 пацієнтів склали групу, у якій відмічалось ураження кісток і лікування здійснювалось за допомогою радіонуклідної та дистанційної променевої терапії. Середній вік пацієнтів коливався від 43 до 76 років, медіана – 57,8 + 3,9. Із них жінок – 24, чоловіків – 14. Патогістологічно папілярний рак діагностовано у 31, фолікулярний – у 5, папілярно-фолікулярний – у 2. Дослідження проводились із використанням таких технічних засобів – двохдетекторної гамма-камери фірми «Mediso» (Угорщина) та однофотонного емісійного комп’ютерного томографа (ОФЕКТ) «E. CAM 180» фірми «Siemens» (ФРН). ПЕТ/КТ проводилися на комбінованому томографі «Biograph-64-TruePoint-Siemens» (Німеччина), згідно з рекомендаціями Європейської асоціації ядерних медиків.
Результати та їх обговорення. До початку терапії 10 хворим з ДРЩЗ була проведена СВТ з 99mTc-MIBI та повторне дослідження через три місяці з метою оцінки ефективності лікування. Після проведення діагностичного обстеження пацієнтам була призначена таргетна терапія препаратом Нексавар згідно з протоколом лікування. Унаслідок лікування була досягнута регресія вогнища в легенях у межах 70 %. Подальший моніторинг ефективності протипухлинного лікування проводився за допомогою СВТ з 99mTc-MIBI. 10 пацієнтів, яким до лікування було проведене первинне діагностичне дослідження за допомогою ПЕТ/КТ – 18F-ФДГ, також були проліковані за допомогою таргетної терапії препаратом Нексавар. Діагностичне сканування з 18F-ФДГ після проведеної терапії виявило зниження функціональної активності вогнища в ділянці шиї, однак зменшення розміру вогнища не спостерігалось.
Висновки. Лікування йодонегативних метастазів ДРЩЗ за допомогою інгібіторів тирозинкінази супроводжувалось зменшенням кількості метастатичних вогнищ та зниженням рівня їх функціональної активності. Проведені дослідження підтвердили можливість використання методик з нейодними РФП (99mTc-MIBI, 99mTc-DMCA) для оцінки ефективності лікування йодонегативних метастазів ДРЩЗ. ПЕТ/КТ з 18F-ФДГ є високоінформативною методикою для оцінки впливу інгібіторів тирозинкінази на функціональну активність метастатичних вогнищ за даними метаболічного сканування при лікуванні йодонегативних метастазів ДРЩЗ. При відсутності позитивної динаміки після 3–4 курсів показано застосування дистанційної променевої терапії з СОД 30–50 Гр, яка дозволяє зменшити об’єм метастатичних осередків та знизити їх метаболічну активність. Соціальне та економічне значення одержаних внаслідок виконання дослідження результатів дозволяє покращити показники загальної та безрецидивної виживаності у працездатної частини хворих на ДРЩЗ, зменшити вартість спостереження за пацієнтами з йодонегативними формами ДРЩЗ
Вивчення ролі цифрового рентгенологічного дослідження в діагностиці змін легенів при коронавірусній хворобі
Get PDFIntroduction. World Health Organization announced that COVID-19 was a “public health emergency”. Тhe number of patients with COVID-19 and deaths from this disease are increasing every day, so the issue of diagnosis and treatment of this serious pathology remains relevant.
Goal. To identify the key lung lesion patterns in patients with SARS-CoV-2 infection during digital radiological examination. To identify its capabilities in assessing the prevalence and dynamics of radiological manifestations of lung damage.
Material and methods. The analysis of data of radiological examination of 1,075 patients with SARS-CoV-2 infection in moderate and severe conditions, who were treated in MNPE KRC “Regional Clinical Specialized Dispensary for Radiation Protection” in the period from June to November 2020 has been carried out.
All the patients were given digital radiography at the time of treatment. To assess the dynamics the control examination depending on the clinical manifestations was held. The images were evaluated by two independent radio- logists. Pathological changes manifested in the form of matte, consolidation of parenchyma and reticular pattern.
Results. The majority of the total number of the surveyed patients falls on the age group between 50 and 75 years old – 789 patients (73.4%). The most common pattern of lung lesion on the primary radiograph is a GGO symptom (82.7%), and in control examination there was an increase in the frequency of consolidation (53.4%), and then – fibrous changes of varying severity (62.5%). Bilateral lesion was detected in 74.8% of cases. Middle-lower and lower lobes of the lungs were more often affected.
Conclusions. OCC CT should be used to detect pathological changes in COVID-19 in the early stages, and digital radiography can identify characteristic signs of lung lesion in inpatients with moderate to severe Coronavirus disease and is sufficient to assess the dynamics of the patholo- gical process. Digital radiography method should be included in the examination protocol of patients in moderate and severe conditions in the hospital due to the impossibility or difficulty of their transportation. If repeated examination in such patients is necessary much higher dose load on CT compared to digital radiography should be taken into account.Актуальність. Захворювання на COVID-19 визнане ВООЗ «надзвичайною ситуацією в галузі суспільної охорони здоров’я». На сьогодні кількість хворих на COVID-19 та загибель від цієї хвороби збільшуються, тому залишається актуальним питання щодо діагностики та лікування цієї важкої патології.
Мета роботи – визначити ключові паттерни ураження легенів у пацієнтів з інфекцією SARS-CoV-2 за допомогою цифрового рентгенологічного дослідження; визначити його можливості в оцінці поширеності та дина- міки рентгенологічних проявів ураження легенів.
Матеріали та методи. Проведено аналіз даних променевого обстеження 1075 хворих на інфекцію SARS-CoV-2 у середньотяжкому та тяжкому станах, які перебували на лікуванні у КНП ХОР «Обласний клінічний спеціалізований диспансер радіаційного захисту населення» в період з червня по листопад 2020 року.
Всім пацієнтам при зверненні було виконано цифрову рентгенографію. Для оцінки динаміки проводилося контрольне дослідження в залежності від клінічних проявів. Зображення оцінювалися двома незалежними рентгенологами. Патологічні зміни проявлялися у вигляді симптому
«матового скла», консолідації паренхіми та ретикулярного паттерна.
Результати та їх обговорення. Із загальної кількості обстежених переважна більшість становить вікову групу від 50 до 75 років – 789 пацієнтів (73,4%). Найчастіший паттерн ураження легенів на первин- ній рентгенограмі – симптом «матового скла» (82,7%). При контрольних дослідженнях спостерігалося зростання частоти консолідації (53,4%), а в подальшому – фіброзні зміни різного ступеня вираженості (62,5%). Двобічне ураження виявлено у 74,8% випадків. Частіше уражувалися середньо-нижні та нижні відділи легенів.
Висновки. Комп’ютерна томографія органів грудной клітки повинна застосовуватися для виявлення патологічних змін при COVID-19 на ранніх стадіях. Цифрова рентгенографія дозволяє визначити характерні ознаки ураження легенів у стаціонарних пацієнтів із середньотяжкими та тяжкими ступенями коронавірусної хвороби і є достатньою для оцінки динаміки патологічного процесу. Метод цифрової рентгенографії доцільно ввести до протоколу обстеження пацієнтів у середньотяжкому та тяжкому станах в умовах стаціонару через неможливість чи труднощі їх транспортування. За необхідності проведення неодноразових дослід- жень у таких пацієнтів слід враховувати значно більше дозове наванта- ження при КТ порівняно з цифровою рентгенографією