Український радіологічний та онкологічний журнал
Український радіологічний та онкологічний журналNot a member yet
213 research outputs found
Sort by
Вплив γ-випромінювання та післяопераційного введення цисплатину на інкорпорацію кісткових алоімплантатів у щурів
Get PDFBackground. The reconstruction of long bone defects that occur after resection of tumors is a problem that requires constant study. Bone allografts are often used in this scenario. Unfortunately, while they are prepared, allografts partially lose their strength and osteoinductive properties; their survivability in oncological patients is only 40% after 10 years. This is why the search for superior allograft treatment methods and the study of allograft remodeling and incorporation in oncological patients, whose state has been affected by radiation or chemotherapy, is an area of interest. Purpose – study the structure of bone tissue in the distal metaphysis of a rat’s femur after bone allograft implantation (sterilized using gamma radiation or antibiotic saturation) and post-operative intraperitoneal cisplatin injection. Materials and Methods. Experiments were performed on 20 male white rats aged 5–6 months at the beginning of the experiment and weighed 365.8 ± 6.4g. All rats underwent a surgery that created a defect in the distal metaphysis of the femur which was filled with a bone allograft treated with gamma radiation (Control-1 and Experimental-1 groups) or saturated with an antibiotic (Control-2 and Experimental-2 groups). 14 days after allograft implantation, animals from the control groups received an intraperitoneal injection of 2.0–2.4 ml of 0.9% NaCl, while animals from the experimental groups received 2.5mg/kg of cisplatin. Histological analysis and histomorphometry were completed 30 days after the surgery. Results. 30 days after the operation, the smallest relative area of bone tissue (11.79%) was observed in rats from the Experimental-1 group, with gamma radiation treated allografts and post-operative intraperitoneal cisplatin injections. A somewhat higher value was found in the Experimental-2 group (antibiotic saturation + cisplatin) – 31.64%. In the control groups, (intraperitoneal injection 0.9% NaCl), the relative area of bone tissue was 16.7% (Control-1, gamma radiation treatment) and 58.09% (Control-2, antibiotic saturation). The relative area of fibrous tissue was the largest in the Experimental-1 group – 31.55% and the smallest in the Control-2 group – 12.79%. Conclusions. Allograft remodeling occurs along with the formation of bone and fibrous tissue when allografts are used to fill defects in the distal femoral metaphysis of rats, However, the relative percentages of those tissues depend on the allograft sterilization method and the use of cytostatic agents. The largest relative percentage of bone tissue (58.09%) was obtained using an allograft saturated with antibiotics and without the administration of cisplatin. The smallest (11.79%), on the other hand, occurred in gamma radiation treated allografts with cisplatin injected intraperitoneally after the operationАктуальність. Реконструкція післярезекційних дефектів довгих кісток у разі їхнього ураження пухлинами є актуальною проблемою, що потребує постійного вивчення. Кісткові алоімплантати часто використовують для цієї мети. Проте, на жаль, під час виготовлення вони частково втрачають міцність та остеоіндуктивні властивості, а їхня виживаність в онкологічних пацієнтів становить 40% через 10 років. Тому становить інтерес пошук більш досконалих методів обробки кісткових алоімплантатів, а також вивчення їхньої перебудови й інкорпорації в онкологічних хворих, стан організму яких змінений внаслідок променевої або хіміотерапії. Мета роботи – дослідити структуру кісткової тканини після імплантації в дистальний метафіз стегнової кістки щурів алогенного кісткового матеріалу, стерилізованого за допомогою γ-випромінювання або шляхом просочування антибіотиком, та післяопераційного внутрішньоочеревинного введення цисплатину. Матеріали та методи. Експеримент виконано на 20 самцях білих щурів (вік на початок експерименту 5–6 міс., маса тіла – 365,8 ± 6,4 г). Усім щурам виконали дірчастий дефект у дистальному метафізі стегнової кістки та заповнили його алогенним кістковим матеріалом, стерилізованим за допомогою γ-випромінювання (Контроль-1 та Дослід-1) або насиченням антибіотика (Контроль-2 та Дослід-2). Щурам контрольних груп через 14 днів після операції внутрішньоочеревинно вводили 2,0–2,4 мл розчину 0,9 % NaCl, дослідних – 2,5 мг/кг цисплатину. Гістологічний аналіз із гістоморфометрією виконано через 30 днів після операції. Результати та їх обговорення. Через 30 діб після операції найменша кількість кісткової тканини (11,79%) утворилася в дефектах щурів групи Дослід-1, яким встановлено стерилізований за допомогою радіаційного γ-випромінювання алоімплантат на фоні внутрішньоочеревинного введення цисплатину. Дещо кращий показник виявився в групі Дослід-2 (стерилізація антибіотиком + цисплатин) – 31,64%. У контрольних групах (внутрішньоочеревинне введення 0,9% натрію хлориду) відносний обсяг кісткової тканини становив 16,7% (Контроль-1, радіаційне γ-випромінювання) і 58,09% (Контроль-2, антибіотик). Вміст сполучної тканини був найбільшим у групі Дослід-1 – 31,55%, а найменшим – у групі Контроль-2 – 12,79%. Висновки. Визначено, що за умов використання для пластики метафізарних дефектів стегнової кістки щурів кісткових алоімплантатів відбувається їхня перебудова з утворенням кісткової та сполучної тканини. Проте відносний вміст цих тканин залежить від способу стерилізації алоімплантату і використання цитостатика. Зокрема, найбільший вміст кісткової тканини (58,09%) виявлено у разі застосування стерилізованого антибіотиком алоімплантату без уведення цитостатика, а найменший – у випадку заміщення дефекту алоімплантатом, стерилізованим за допомогою радіаційного γ-випромінювання, на фоні введення цитостатичного препарату
Структурно-функціональний стан карциноми Герена після локального фракційного ікс-опромінення та сумісного застосування опромінення та мелоскикаму
Get PDFBackground. One of the most important problems of oncology is the overcoming of therapeutic resistance of tumors, which occurs in particular due to increased levels of the enzyme cyclooxygenase 2 (COX-2). It is known that the growth of COX-2 and the product of its activity, prostaglandin-E2 in cancer, promotes such processes in the body as tumor growth, stimulation of proliferation, induction of cancer stem cells, inhibition of apoptosis, activation of angiogenesis, invasion, metastasis and development of chemoresistance. The use of COX-2 inhibitors, which are nonsteroidal anti-inflammatory drugs (NSAIDs), significantly limits these processes and improves survival and mortality in cancer patients, and in combination with chemotherapeutics eliminates the resistance they cause. Purpose – study of the structural and functional state of Guerin’s carcinoma cells after the combined use of nonsteroidal anti-inflammatory drug meloxicam and local X-irradiation in total doses of 1.0 and 10 Gy. Materials and methods. On 33 rats with inoculated Guerin’s carcinoma, the ultrastructure of tumor cells (TC) was studied using standard methods of electron microscopy 24 hours after the combined use of the meloxicam drug at a dose of 0.2 mg per 1 kg of body weight one day before the first and 2 hours before the second session fractional local X-irradiation in total doses of 1 and 10 Gy (twice daily at 0.5 and 5.0 Gy, respectively. The mitotic index (the number of cells in the state of mitosis per 100 TC,%), the apoptosis index (the number of cells in the state of apoptotic death per 100 TC,%) and the frequency of TC with small nuclei (%). Results. It was found that irradiation of Guerin’s tumor in a total dose of 10 Gy causes disturbances in the ultrastructure associated with damage to the nuclear apparatus of the TC. Pleiomorphism of the nuclei, the appearance of binucleated cells and micronuclei, a significant decrease in mitotic activity and a slight increase in the apoptosis index are observed. Stimulation of the functional activity of macrophages is also noted. Under irradiation in a total dose of 1 Gy, such effects are less pronounced or completely absent, such as, for example, the processes of phagocytosis. The frequency index of TC with small nuclei is equally reliably increased at both radiation doses. The administration of the drug meloxicam leads to a significant decrease in mitotic activity and an increase in the frequency of small cells, while the ultrastructural picture of the tumor remains almost unchanged. With the combined action of the drug and radiation in both doses, violations of the fine structure of the OC are identical to those found during irradiation. At the same time, the mitotic index in the group with the combined effect of the drug and radiation at a dose of 10 Gy is significantly lower than with only irradiation.In addition, at both doses, the frequency of small forms of PC significantly increases in comparison with the indicators of both the intact control group and the corresponding irradiation groups. Only in combination with radiation does meloxicam reliably stimulate apoptosis, while in other groups its index remains at the level of control values. The relationship was confirmed, which was constantly revealed in all experimental groups, between a decrease in the level of the mitotic index and an increase in the frequency of TC with small nuclei in Guerin’s carcinoma. An inverse correlation was found between these indicators (r = 0.80, P = 0.05). Conclusions. The combined action of the drug and irradiation significantly increases the effectiveness of both therapeutic factors due to the property of meloxicam to reliably inhibit proliferative activity and promote post-radiation development of apoptosis in tumor tissue. The presence of a correlation between the mitotic index and the frequency of cells with small nuclei in Guerin’s tumor may indicate the relationship between cell growth and division. Under the combined action of both investigated factors, changes in the tumor ultrastructure are mainly caused by irradiation. The administration of meloxicam increases the efficiency of the combined use of both therapeutic agents due to its ability to reliably inhibit proliferative activity and promote post-radiation development of apoptosis in tumor tissue. The presence of a correlation dependence between the mitotic index and the frequency of cells with small nuclei in Guerin’s tumor may indicate the relationship between the processes of cell growth and division.Актуальність. Однією з важливіших проблем онкології є переборення терапевтичної резистентності пухлин, яка виникає зокрема внаслідок підвишення рівня ферменту циклооксигенази 2 (ЦОГ-2). Відомо, що зростання рівня ЦОГ-2 та продукту її діяльності, простагландину-Е2 при онкологічних захворюваннях, сприяє таким процесам в організмі, як ріст пухлин, стимуляція в них проліферації, індукція ракових стовбурових клітин, гальмування апоптозу, активація ангіогенезу, інвазія, метастазування та розвиток хіміо- та радіорезистентності. Застосування інгібіторів ЦОГ-2, якими є нестроїдні протизапальні препарати (НСПЗП), значно обмежує ці процеси та поліпшує показники виживаності та смертності у хворих на рак, а у сполученні з хіміопрепаратами відмінює викликану ними резистентність. Мета роботи – вивчення структурно-функціонального стану клітин карциноми Герена після комбінованого застосування нестероїдного протизапального мелоксикаму і локального ікс-опромінення пухлини у сумарних дозах 1,0 та 10 Гр. Матеріали та методи. На 33 щурах-самицях з перещепленою карциномою Герена за допомогою стандартних методів електронної мікроскопії досліджена ультраструктура пухлинних клітин (ПК) через 24 години після сумісного застосування мелоксикаму у дозі 0,2 мг на 1 кг маси тіла за добу до першого та за 2 години до другого сеансу фракційного локального ікс-опромінення пухлини у сумарних дозах 1,0 та 10 Гр (двічі щоденно по 0,5 Гр та 5 Гр відповідно). Підраховували мітотичній індекс (кількість мітозів на 100 ПК), індекс апоптозу (кількість клітин у стані апоптичної загибелі на 100 ПК) та частоту ПК з дрібними ядрами (%). Результати та їх обговорення. Встановлено, що опромінення пухлини Герена у сумарній дозі 10 Гр викликає порушення ультраструктури ПК, пов’язані з ураженням ядерного апарату клітин. Спостерігається плейоморфізм ядер, поява двоядерних ПК та мікроядер, достовірне падіння митотичної активності, деяке підвищення індексу апоптозу. Відзначається також стимуляція функціональної діяльності макрофагів. При опроміненні у сумарній дозі 1,0 Гр подібні ефекти виражені менше, або зовсім відсутні, як, наприклад, процеси фагоцитозу. Показник частоти ПК з малими ядрами однаково вірогідно підвищений при обох дозах опромінення. Уведення мелоксикаму сприяє достовірному зниженню мітотичної активності та зростанню частоти малих клітин, тоді як ультраструктурна картина пухлини майже не змінюється. При сумісній дії радіації в обох дозах та мелоксикаму порушення тонкої будови ПК ідентичні тим, що виявляються при одному тільки опроміненні. Поряд з тим, мітотичний індекс у групі з комбінованою дією препарату та радіації у дозі 10 Гр вірогідно нижчий, ніж при одному опроміненні. Крім того, при обох дозах достовірно зростає частота малих форм ПК у порівнянні з показниками як у групі інтактного контролю, так і у відповідних групах опромінення. Тільки у поєднанні з радіацією мелоксикам значно стимулює апоптоз, тоді як в інших серіях його індекс залишається на рівні контрольних значень. Була підтверджена залежність, яка постійно виявлялася в усіх експериментальних групах, між зниженням рівня мітотичного індексу у карциномі Герена і зростанням частки ПК з малими ядрами. Між цими показниками виявлено зворотний кореляційний зв’язок (r = 0,80, Р = 0,05). Висновки. При сумісній дії мелоксикаму та опромінення значно підвищується ефективність обох терапевтичних факторів внаслідок властивості мелоксикаму достовірно гальмувати проліферативну активність та сприяти пострадіаційному розвитку апоптозу у пухлинній тканині. Наявність кореляційної залежності між мітотичним індексом та частотою клітин з дрібними ядрами у пухлині Герена, свідчить про взаємозв’язок процесів клітинного росту і ділення
Візуальні та довізуальні МРТ-критерії ранньої діагностики церебральної хвороби малих судин у пацієнтів середнього віку: клініко-нейровізуалізаційні кореляції
Get PDFBackground. The urgency of cerebral small vessel disease (cSVD) in modern neurology is considered mainly in terms of the development of vascular dementia and early diagnosis of Alzheimer’s disease. Minimal changes in MRI images and indistinct cognitive disorders in SNAMA-type cSVD (sporadic non-amyloid microangiopathy) last for a long time until they manifest as acute cerebrovascular disorders and/or significant mental deficits. However, clinical and neuroimaging criteria for early diagnosis of the disease have not been established yet, and the nature of the correlations between the indicators of neuropsychological and multiparametric MRI studies has not been clarified. Purpose – to develop criteria for early diagnosis of SNAMA cerebrovascular disease in middle-aged patients using neuropsychological studies and high-field multiparametric MRI. Materials and methods. The study enrolled 34 middle-aged patients (52.5 ± 10.8) with hypertension of stage 1–2, stage I–II and cSVD (women – 11 (32.4%), men – 23 (67.6%)). The control group (19 healthy individuals) was identical in age, gender and total duration of education. MRI (3T) was performed in the following modes: T1-2WI, DWI, 3D Brain FLAIR SHC, 3D tra, VEN BOLD, DTI medium iso SENSE. Neuropsychological studies were performed using the MoSA questionnaire evaluating the EIS, VIS, AIS, LIS, MIS, OIS domains. Results and discussion. We developed and introduced a modified scoring system for determining the severity of the burden of cerebral small vessels disease (BcSVDearly) in clinical practice. Among the early visual MRI markers, the expansion of the perivascular spaces was dominated in 27 (79.4%) of participants. A minor increase in Σ BcSVDearly to 6–7 points was found in 10 (29.4%) patients. The age norm (0–4 points) corresponded to the indicators of Σ BcSVDearly 23 out of 34 (67.6%) in the main group. Additional evidence of the disease was obtained by DTI MRI. The most significant decrease in FA was recorded in belt fibers (Δ: up to – 31.4%) and semioval centers (Δ: up to – 33.6%), the largest increase in MD was recorded in hooked bundles (Δ: up to 24.4%); right prefrontal, orbitofrontal and parietal areas (Δ up to 28.0%). According to the MoSA scale, moderate cognitive impairment was detected in 29 of 34 (85.3%) patients with a significant decrease in scores in the domains of EIS, VIS, LIS and AIS (p <0.001). The severity of early clinical manifestations of cSVD (non-amnestic polydomain moderate disorders of attention, speech, visual-spatial and executive cognitive functions) has been found to be moderately / markedly correlated with THMS, MD (positive) and FA (negative).Conclusions. We determined early visual signs of cSVD associated with arterial hypertension: dilated perivascular spaces, hyperintensity of the periventricular deep white matter of the brain, decrease by 9–33.6% of FA coefficient and increase by 20.8% – 28.0% MD. Moderate correlations between neuropsychological and neuroimaging studies have been demonstrated.Актуальність. Актуальність проблеми церебральної хвороби малих судин (ЦХМС) у сучасній неврології розглядається, головним чином, з точки зору розвитку судинної деменції та ранньої діагностики хвороби Альцгеймера. Мінімальні зміни МРТзображень й невиразні когнітивні розлади при ЦХМС типу спорадичної неамілоїдної мікроангіопатії (СНАМА) тривають довгий час, аж доки не маніфестують гострим порушенням мозкового кровообігу та/або значним ментальним дефіцитом. Утім, досі не сформульовано клініко-нейровізуалізаційних критеріїв ранньої діагностики хвороби та не з’ясовано характер кореляційних зв’язків між показниками нейропсихологічних і мультипараметричних МРТ-досліджень. Мета роботи – розробити критерії ранньої діагностики церебральної хвороби малих судин типу СНАМА у пацієнтів середнього віку із застосуванням високопільної мультипараметричної МРТ і нейропсихологічних досліджень. Матеріали та методи. Обстежено 34 пацієнти середнього віку (52,5±10,8 р.) з артеріальною гіпертензією (АГ) 1–2 ст., І–ІІ ст. і ЦХМС (жінок – 11 (32,4%), чоловіків – 23 (67,6%)). Контрольна група (19 практично здорових осіб) ідентична за віком, гендерною належністю і загальною тривалістю освіти. МРТ (3Т) виконано в режимах: T1-2WI, DWI, 3D Brain FLAIR SHC, 3D tra, VEN BOLD, DTI medium iso SENSE. Нейропсихологічні дослідження проводили із застосуванням опитувальника МоСА з оцінкою доменів EIS, VIS, AIS, LIS, MIS, OIS. Результати та їх обговорення. Розроблено та впроваджено до клінічної практики модифіковану бальну систему визначення тягаря ранньої хвороби малих судин (ТЦХМСр). Серед ранніх візуальних МРТ маркерів домінувало розширення периваскулярних просторів – 27 (79,4%) спостережень. Незначне збільшення ΣТЦХМСр до 6–7 балів виявлено у 10 (29,4%) пацієнтів. Віковій нормі (0–4 бали) відповідали показники ΣТЦХМСр 23 із 34 (67,6%) досліджуваних основної групи. Додаткові докази про наявність хвороби отримано при DTI МРТ. Найсуттєвіше зменшення FA зафіксовано у волокнах поясів (Δ: до – 31,4%) і семіовальних центрах (Δ: до – 33,6%), найбільше зростання MD − у гачкуватих пучках (Δ: до 24,4%);правих префронтальних, орбітофронтальних і тім’яних ділянках (Δ: до 28,0%). За шкалою МоСА помірні когнітивні порушення виявлено у 29 з 34 (85,3%) хворих із достовірним зменшенням суми балів у доменах ЕIS, VIS, LIS i AIS (р <0,001). Встановлено, що виразність ранніх клінічних проявів ЦХМС (неамнестичні полідоменні помірні порушення уваги, мовлення, візуально-просторової та виконавчої когнітивних функцій) перебувають у помірному/помітному кореляційному зв’язку із показниками ТХМСр, коефіцієнта MD (позитивний) і FA (негативний).Висновки. Визначено ранні візуальні ознаки асоційованої з артеріальною гіпертензією ЦХМС: розширені периваскулярні простори, гіперінтенсивність перивентрикулярної глибокої білої речовини головного мозку, зменшення на 9–33,6% коефіцієнта FA та зростання на 20,8% – 28,0% MD. Доведено наявність помірних кореляційних зв’язків між показниками нейропсихологічних і нейровізуалізаційних досліджень
Мультимодальна візуалізація і клінічне значення ізольованої вродженої відсутности перикарда
Get PDFBackground. Congenital absence of the pericardium is a rare anomaly characterized by variable and non-specific clinical manifestations. The prevalence of this pathology in the population is approximately 0.0001 – 0.044% and it is almost three times more common in men. However, the real prevalence, including asymptomatic and undiagnosed cases, may be higher. Purpose – highlighting the echocardiographic and tomographic signs of isolated congenital absence of the pericardium. Materials and methods. A 42-year-old patient M. Echocardiography did not permit to obtain standard echo images via typical echocardiographic approaches due to poor acoustic window. Magnetic resonance imaging and computed tomography of the heart revealed marked left heart rotation and confirmed the most common variant of congenital absence of the pericardium, that is complete left-sided absence pericardial agenesis. Results. The presented case illustrates the non-specificity of clinical symptoms in patients with congenital absence of the pericardium. The electrocardiogram of the patient showed right axis deviation, right bundle branch block, poor R wave progression in the precordial leads. Chest X-ray in the anterior-posterior projection typically shows a pronounced displacement of cardiac silhouette to the left without deviation of the trachea, elongated left border of the heart and inability to delineate the right border, indicating left heart rotation. Echocardiography revealed an unusual orientation of the heart in the chest, i.e. the displacement of the heart (particularly, of the apical segments) to the left and backwards. In cases when the pericardium is absent on the right and on both sides, the right ventricle can indeed be enlarged, sometimes there is a paradoxical motion of the interventricular septum, severe tricuspid regurgitation as well as the swinging motion of the cardiac apex. Magnetic resonance imaging and computed tomography of the heart enable detection of the displacement of the heart to the left half of the chest with cardiac apex directed backwards, the interposition of lung tissue between the ascending aorta and the pulmonary artery trunk. Conclusions. Congenital absence of the pericardium is a rare pathology and thus it can be challenging in terms of diagnosis, while sometimes it remains undiagnosed. The combination of echocardiography with magnetic resonance imaging and/or computed tomography allows to accurately diagnose congenital absence of the pericardium and assess the risks associated with it. Most patients with complete unilateral or bilateral congenital absence of the pericardium have a favorable prognosis and do not require treatment.Актуальність. Вроджена відсутність перикарда є рідкісною аномалією з варіабельними та неспецифічними клінічними проявами. Поширеність цієї патології у популяції приблизно 0,0001 – 0,044% і майже втричі частіше спостерігається серед чоловіків. Справжня поширеність, з урахуванням безсимптомних і недіагностованих випадків, проте, може бути більшою. Мета роботи – висвітлення ехокардіографічних та томографічних ознак ізольованої вродженої відсутности перикарда. Матеріали та методи. Пацієнтка М., вік 42 роки. При ехокардіоґрафії виявилось неможливим отримати стандартні ехо-зображення із типових ехокардіографічних підходів через відсутність ехо-вікна. Магнітно-резонансна томографія та комп’ютерна томографія серця виявили виражену ліворотацію серця та підтвердили найчастіший варіант вродженої відсутності перикарда – повну лівобічну відсутність перикарда. Результати та їх обговорення. Наведений випадок ілюструє неспецифічність клінічної симптоматики у пацієнтів із вродженою відсутністю перикарда. Електрокардіограма виявила відхилення осі серця вправо, блокаду правої ніжки пучка Гіса, недостатнє наростання зубця R у прекардіальних відведеннях. На рентгенограмі органів грудної клітки у передньо-задній проекції виявляють виражене зміщення силуету серця вліво без девіяції трахеї, видовжений рівний лівий контур серця та неможливість окреслення правого контуру, що свідчить про ліворотацію серця. Ехокардіоґрафія виявляє незвичайну орієнтацію серця в грудній клітці, а саме, зміщення серця (особливо, апікальних сегментів) вліво і дозаду. При правобічній і двобічній відсутності перикарда праві камери дійсно можуть бути розширеними, іноді спостерігається парадоксальний рух міжшлуночкової перегородки, виражена недостатність тристулкового клапана, а також гойдання верхівки серця. Магнітнорезонансна томографія та комп’ютерна томографія серця дозволяє виявити зміщення серця у ліву половину грудної клітки зі спрямуванням верхівки серця дозаду, інтерпозицію легеневої тканини між висхідною аортою та стовбуром легеневої артерії. Висновки. Вроджена відсутність перикарда є рідкісною патологією, у зв’язку із чим вона може бути проблемною для діагностики, а іноді залишається і недіагностованою. Поєднання ехокардіографії з магнітно-резонансною томографією та/або комп’ютерною томографією дозволяє точно діагностувати вроджену відсутність перикарда та оцінити пов’язані із нею ризики. Більшість пацієнтів із повними однобічними або двобічними варіантами вродженої відсутности перикарда мають сприятливий прогноз і не потребують лікування
Допплерографічне дослідження аорти після терапевтичної гіпотермії та введення МСК при експериментальному інфаркті міокарда
Get PDFBackground. At present, there are attempts aimed at repairing the myocardium affected by acute myocardial infarction (MI) via biologically sourced drugs, which are able to stimulate reparative regeneration, including the use of mesenchymal stromal cells (MSCs). On the other hand, therapeutic hypothermia initially after the occurrence of impaired blood flow in the coronary arteries aids in reducing the level of metabolism in cardiomyocytes and, accordingly, suppressing the formation of free radicals and inhibiting apoptosis.
Purpose – рerforming and analysing Doppler sonography of the ascending aorta in rats with experimental MI in order to assess the systolic function of the left ventricular myocardium influenced by the combined use of therapeutic hypothermia and administering allogeneic MSCs.
Materials and methods. The study involved 90 outbred white rats weighing 240–270 g. Myocardial infarction was reproduced by ligating the left coronary artery. Therapeutic hypothermia was performed in a cold chamber, 60 minutes long. The local skin temperature of the neck area was maintained at +4 оС. A suspension of allogeneic cryopreserved MSCs of the placenta was administered once intravenously. Sonography of the ascending aorta on day 7 and day 30 after ligating the coronary artery was carried out by means of «Сономед 500» ultrasound scanner in B-mode with the Doppler (PW-mode).
Results. Studying the aortic blood flow showed that on day 7 after ligating the coronary artery, rats had a decrease in max systolic velocity and a tendency to increase diastolic blood flow velocity. Those changes influenced the pulsatility index and systolic-diastolic ratio. A 19 % decrease in the Stewart index confirmed the development of systolic dysfunction in the control group, the severity of which did not decrease until day 30 of the experiment. The impact of allogeneic MSCs on the process of remodeling the heart of rats after ligating the left coronary artery was evident on day 7 (acute stage of myocardial infarction) via abnormally low (below control) blood flow in the aorta with complete hemodynamics restoring on day 30 of the experiment. The combination of therapeutic hypothermia and administering allogeneic MSCs aided in the minimal deviation of hemodynamic parameters from the normal range. On day 7, there was only an increase in the average aortic blood flow rate by 29%, and a decrease in systolic-diastolic ratio by 12% compared to the corresponding normal range, suggesting compensation of the pumping function of the myocardium.
Conclusions. Doppler assessment of systolic and diastolic blood flow velocities in the ascending aorta of rats makes it possible to indirectly record the presence and severity of systolic dysfunction of the left ventricle and follow up myocardial contractile function affected by MI. The combination of therapeutic hypothermia and administering allogeneic MSCs after ligating the left coronary artery helps to maintain hemodynamic parameters in the aorta at a level close to normal range during the acute phase of myocardial infarction as well as at the stage of scarring.Актуальність. На сьогоднішній день здійснюються спроби відновлення пошкодженого міокарда при гострому інфаркті міокарда (ІМ) шляхом застосування препаратів біологічного походження, які спроможні стимулювати репаративну регенерацію, у тому числі і використання мезенхімальних стромальних клітин (МСК). З іншого боку, застосування терапевтичної гіпотермії в ранні часи після виникнення порушення кровотоку у вінцевих артеріях сприяє зниженню рівня метаболізму у кардіоміоцитах і, відповідно, гальмуванню утворення вільних радикалів, інгібуванню апоптозу.
Мета роботи – проведення та аналіз допплерографії висхідного відділу аорти щурів з експериментальним ІМ для оцінки систолічної функції міокарда лівого шлуночка після поєднаного використання терапевтичної гіпотермії і введення алогенних МСК.
Матеріали та методи. Дослідження було проведено на 90 безпорідних білих щурах масою 240–270 г. Інфаркт міокарда відтворювали шляхом перев’язки лівої коронарної артерії. Терапевтичну гіпотермію проводили в холодовій камері протягом 60 хв. Локальна температура шкіри комірцевої зони підтримувалася на рівні +4 оС. Суспензію алогенних кріоконсервованих МСК плаценти вводили одноразово внутрішньовенно. Сонографічне дослідження висхідного відділу аорти на 7-му і 30-ту добу після перев’язки коронарної артерії проводили на ультразвуковому ехотомоскопі «Сономед 500» у B-режимі з ефектом Допплера (PW режим).
Результати та їх обговорення. Дослідження аортального кровотоку показало, що на 7-му добу після перев’язки коронарної артерії у щурів відмічалось зниження максимальної систолічної швидкості та тенденція до зростання діастолічної швидкості кровотоку. Ці зміни відбивались на пульсаційному індексі та систоло-діастолічному співвідношенні. Зменшення індексу Стюарта на 19 % підтверджувало розвиток у щурів контрольної групи систолічної дисфункції, ступінь якої не зменшувався до 30-ї доби експерименту. Вплив алогенних МСК на процес ремоделювання серця щурів після перев’язки лівої коронарної артерії проявлявся на 7-му добу (гостра стадія перебігу інфаркту міокарда) аномально низькими (нижче контролю) показниками кровотоку в аорті з повним відновленням гемодинаміки на 30-ту добу експерименту (стадія рубцювання). Поєднане використання терапевтичної гіпотермії та введення алогенних МСК сприяло мінімальному відхиленню показників гемодинаміки від норми. На 7-му добу відмічали лише збільшення середньої швидкості кровотоку в аорті на 29 % та зниження систоло-діастолічного співвідношення на 12 % в порівнянні з відповідним показником норми, що свідчило про компенсацію насосної функції міокарда
Висновки. Допплерографічна оцінка систолічної та діастолічної швидкостей кровотоку у висхідному відділі аорти щурів дозволяє опосередковано зафіксувати наявність та ступінь систолічної дисфункції лівого шлуночка і здійснювати динамічний контроль за скоротливою функцію міокарда на фоні інфаркту. Поєднане застосування терапевтичної гіпотермії з уведенням алогенних МСК після перев’язки лівої коронарної артерії сприяє підтриманню показників гемодинаміки в аорті на рівні, близькому до норми, як під час гострої фази розвитку інфаркту міокарда, так і на стадії рубцювання
Синдром множинної ендокринної неоплазії
Get PDFBackground. Multiple endocrine neoplasia type 1 is a rare inherited disease that combines heterogeneous autosomal inherited disorders, the pathogenesis of which is based on hyperplasia or tumor transformation of several neuro- endocrine glands. In this pathology, treatment protocols are insufficient. Surgical treatment, suppressive or replacement therapy, radiation and chemotherapy are mainly used.
We presented a successful experience of combined radiotherapy of multiple pancreatic insulinoma as the main clinical manifestation of the syndrome of multiple endocrine neoplasia. The combination of intra-tissue brachytherapy and megavolt remote therapy in TFD, isoeffective 50 Gy, allowed to achieve reliable control of hypoglycemic attacks within 2 years of follow-up.
Purpose – to acquaint the medical community with successful experience of combined radiation treatment of multiple pancreatic insulinoma as a main clinical manifestation of the multiple endocrine neoplasia syndrome.
Materials and Methods. Clinical case of patient L., 30 years old, who received combined radiation therapy for clinically significant manifestations of hormonally active multiple insulinoma of the pancreas in the Department of Radiological Oncology of State Organization «Grigoriev Institute for Medical Radiology and Oncology of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine».
Results. In May 2019, palliative contact brachytherapy was performed on the MULTISOURCE device. Total focal dose (TFD) for cells in the pancreas GENUS 3 Gy 5 times a week, TFD 18 Gy. At the end of brachytherapy, attacks of hypoclycemia were stopped. In March 2020, remote radiation therapy was performed on a linear accelerator CLINAC-600C (6MeV) in the mode of classical fractionation (single focal dose (SFD) 1.8 Gy 5 times a week), TFD for the entire volume of the pancreas 30.6 Gy. In May 2021, CT scan showed that the process in the pancreas was stabilized, but in connection with the resumption of hypoglycemia and the emergence of dyshormonal osteopathy, a course of remote radiation therapy for the entire pancreas, SFD 1.8 Gy, TFD 20 Gy simultaneously with the introduction of bisphosphonates.
Conclusions. Our patient demonstrates type I syndrome of multiple neo- plasms, neuroendocrine tumor of pancreas G1 T3N0M0 IIB stage. Due to multi-stage combined radiation therapy for 2 years it is possible to achieve stabilization of the process and reliable control of hypoglycemic attacks, which indicates the effectiveness of this method as an alternative to surgery in unresectable cases.Актуальність. Множинна ендокринна неоплазія 1 типу – рідкісне спад- кове захворювання, що поєднує гетерогенні аутосомно-спадкові пору- шення, основу патогенезу якого складають гіперплазія або пухлинна трансформація кількох нейроендокринних залоз. При цій патології протоколи лікування недосконалі, використовується хірургічне лікування, супресивна або замісна терапія, променева та хіміотерапія.
Показаний успішний досвід поєднано-променевого лікування множинної інсуліноми підшлункової залози як основного клінічного прояву синдрому множинної ендокринної неоплазії. Комбінація внутрішньо-тканинної брахітерапії та мегавольтної дистанційної терапії в СОД, ізоефективній
50 Гр дозволила досягти надійного контролю нападів гіпоглікемії протягом двох років спостереження.
Мета роботи – ознайомлення медичної спільноти з успішним досвідом поєднано-променевого лікування множинної інсулі- номи підшлункової залози як основного клінічного прояву синдрому множинної ендокринної неоплазії.
Матеріали та методи. Клінічний випадок пацієнтки Л., 30 років, яка отримувала поєднано-променеве лікування з приводу клінічно значу- щих проявів гормонально-активної множинної інсуліноми підшлункової залози у відділенні радіологічної онкології ДУ «Інститут медичної радіології та онкології ім. С.П. Григор’єва Національної академії медич- них наук України».
Результати та їх обговорення. У травні 2019 р. на апараті MULTISOURCE проведена паліативна контактна брахітерапія. СОД на осередки в під- шлунковій залозі РОД 3 Гр 5 разів на тиждень, СОД 18 Гр. Після закінчен- ня брахітерапії куповані напади гіпоглікемії. У березні 2020 р. проведена дистанційна променева терапія на лінійному прискорювачі CLINAC-600C (6MeV) у режимі класичного фракціонування (РОД 1,8 Гр 5 разів на тиждень), СОД на весь обсяг підшлункової залози 30,6 Гр. У травні 2021 р. на КТ у підшлунковій залозі стабілізація процесу, проте у зв’язку з поновленням нападів гіпоглікемії і появою дисгормональної остеопатії проведено курс дистанційної променевої терапії на всю підшлункову залозу, РОД 1,8 Гр, СОД 20 Гр одночасно з введенням бісфосфонатів.
Висновки. Таким чином, у пацієнтки з синдромом множинної неоплазії I типу, нейроендокринною пухлиною підшлункової залози G1 T3N0M0 ст. IIВ за допомогою багатоетапної поєднано-променевої терапії протягом двох років вдається досягти стабілізації процесу і надійного контролю нападів гіпоглікемії, що свідчить про ефективність даного методу в якості альтернативи хірургії в нерезектабельних випадках
Функціональна візуалізація при захворюваннях суглобів: сучасний стан та перспективи розвитку (клінічна лекція)
Get PDFBackground. Diseases of the musculoskeletal system (MSS), in particular diseases of joints, are a leading factor for reducing the work ability of the population all around the world. The early diagnosis and treatment for them is a high priority task for clinical medicine. Modern nuclear medicine methods can significantly increase the possibilities in differential diagnostics, optimize treatment and improve the prognosis of diseases of the musculoskeletal system (MOP). Purpose – to study and generalize the world experience of application of modern methods of osteoscintigraphy (OSG) for diagnostics of joints diseases, to define possibilities and prospects of various scintigraphic acquisitions for investigation patients with MSS pathology. Materials and methods. Full-text publications in the databases Scopus, Web of Science Core Collection, PubMed (mostly 2015–2021), international standard guidelines for the diagnosis of MSS pathology and monographs for radionuclide examination methods and hybrid imaging technologies in oncology, orthopedics and traumatology. Results. We received the main approaches for radiological diagnostics of pathological changes in joints and the abilities of osteoscintigraphy. We defined the main principles and analyzed the possibilities and advantages of different nuclear medicine protocols: conventional planar examination of the whole body, 3-phase OSG, single-photon emission computed tomography (SPECT) and combined technology with X-ray computed tomography (SPECT/CT). Indications for the use of OSG in various pathological changes of ORA have been determined. We considered different patterns of radiation imaging according to the pathogenesis of various pathological processes – systemic arthritis, diseases of the joints of the spine, upper and lower extremities. The possibilities of different radiological methods for diagnosing and application of different modes of OSG depending on the pathogenesis and localization of lesions were analyzed and compared. Conclusions. Performing 3-phase OSG and tomographic modes (SPECT, SPECT/CT) significantly increases the efficiency of the method for the diagnostics, determination of process activity, staging and prevalence of joint pathology, as well as for monitoring the treatment results. The method detects active metabolic processes at an early stage in the vascular, soft tissue and bone phases and determines the condition of the joints of the whole body without additional radiation exposure.Актуальність. Захворювання кістково-м’язової системи, зокрема суглобів, є головним фактором зниження працездатності населення в усьому світі, тому рання їх діагностика і лікування – це пріоритетний напрямок розвитку клінічної медицини. Сучасні методи ядерної медицини дозволяють значно підвищити можливості диференційної діагностики, оптимізувати лікування та покращити прогноз захворювань опорно-рухового апарату (ОРА). Мета роботи – дослідити та узагальнити світовий досвід застосування сучасних методів остеосцинтиграфії (ОСГ) для діагностики захворювань суглобів, визначити можливості і перспективи застосування різних сцинтиграфічних режимів для ведення пацієнтів з патологією ОРА. Матеріали і методи. Повнотекстові публікації, розміщені у базах даних Scopus, Web of Science Core Collection, PubMed (переважно 2015–2021 рр.), міжнародні стандартні настанови для діагностики патології ОРА і монографії, присвячені радіонуклідним методам обстеження та гібридним технологіям візуалізації в онкології, ортопедії і травматології. Результати та їх обговорення. У роботі розглянуто основні підходи до променевої діагностики патологічних змін суглобів та місце у ній остеосцинтиграфії. Визначено основні принципи, проаналізовано можливості та переваги різних протоколів її проведення: конвенційного планарного дослідження всього тіла, трифазової ОСГ, однофотонно-емісійної комп’ютерної томографії (ОФЕКТ) та суміщеної технології з рентгенівською комп’ютерною томографією (ОФЕКТ/КТ). Визначено показання до застосування ОСГ при різних патологічних змінах ОРА. Розглянуто аспекти променевої візуалізації відповідно до патогенезу різних патологічних процесів – системних артритах, захворюваннях суглобів хребта, верхніх та нижніх кінцівок. Проаналізовано і порівняно можливості різних променевих методів діагностики та застосування різних режимів ОСГ залежно від патогенезу і локалізації уражень. Висновки. Виконання ОСГ в трифазовому і томографічних (ОФЕКТ, ОФЕКТ/КТ) режимах значно підвищує ефективність методу для діагностики, визначення активності, стадії і поширеності патології суглобів, а також для моніторингу результатів їх лікування. Метод виявляє активні метаболічні процеси на ранній стадії у судинну, м’якотканинну та кісткову фази та визначає стан суглобів усього тіла без додаткового променевого навантаження
Фармакоекономічний аналіз застосування пертузумабу в терапії метастатичного HER2-позитивного раку молочної залози в Україні
Get PDFBackground. The incidence of breast cancer tends to be increasing worldwide in recent years. It is characterized by various clinical manifestations and potential treatment approaches. The choice of treatment strategy, its sequence as well as the efficiency of administered chemotherapy is quite relevant these days.
Purpose – assessing economic feasibility of targeted therapy with pertuzumab (Perjeta®) in patients with metastatic HER2+ BC from the perspective of the health care system of Ukraine.
Materials and methods. The treatment outcomes as well as related costs were determined by means of Markov analytical modelling based on a randomized multicenter open clinical study of CLEOPATRA phase III [2]. The model time horizon was 20 years. The alternative schemes of frontline therapy of metastatic HER2+ breast cancer were compared: PTD regimen pertuzumab + trastuzumab + docetaxel and TD regimen trastuzumab + docetaxel. Based on Markov modelling, pharmacoeconomic analysis by means of cost-effectiveness and cost-utility methods was carried out. As an efficiency criterion, LYG amount was used, as a utility criterion − QALY indicator. Direct medical costs were counted, the structure of which had been determined according to the current Protocol. The cost of drugs was calculated in accordance with the Register of wholesale prices for pharmaceuticals of the Ministry of Health of Ukraine; the cost of treatment procedures was determined in accordance with the available price lists of paid medical services provided by licensed medical institutions. Discounting at the level of 3 % per year was applied. Sensitivity analysis of the outcomes was carried out before pertuzumab price changed.
Results. According to the modelling, the average life expectancy of patients with HER2+ BC, receiving PTD scheme is 15.69 years compared to 13.95 years in the TD group. Along with prolonging life, associated with PTD scheme, its quality increases. Patients in the TD group gain 7.8 QALY on average, while in the PTD group it is 9.24. The total expenses for the simulated (involved into modeling) study period in the PTD group averaged UAH 1 970 369.6 per patient, in the TD group − UAH 732 517.7. ICER (cost of 1 additional life year) and ICUR (cost of 1 additional qualityadjusted life year) incremental coefficients amounted to UAH 710924.6 and UAH 861175.4 respectively.
Conclusions. 1. Pertuzumab target drug is an effective pharmaceutical when administered to patients with metastatic HER2 + breast cancer. 2. The frontline therapy regimen for patients with metastatic HER2 + breast cancer with pertuzumab being included is more expensive in comparison with trastuzumab + docetaxel regimen; at the same time it makes it possible to achieve better results, i. e. to provide on average extra 1.74 life years and 1.44 QALY in 20-year perspective. 3. Pharmacoeconomic analysis based on Markov model and cost-effectiveness and cost-benefit calculations make it possible to consider pertuzumab (Perjeta®), included into frontline targeted therapy regimen of trastuzumab + docetaxel in patients with metastatic HER2+ breast cancer, as an economically feasible medical technology under current health care conditions in Ukraine.Актуальність. Останнім часом у світі зростає захворюваність на рак грудної залози. Він відзначається різноманітністю клінічних проявів і потенційних методів лікування. Вибір тактики лікування, його послідовності та ефективності використовуваних хіміопрепаратів на цей час є актуальним питанням.
Мета роботи – оцінка економічної доцільності таргетної терапії з використанням пертузумабу (препарат «Пер’єта®») у пацієнток із метастатичним HER2+ РМЗ з позиції української системи охорони здоров’я.
Матеріали та методи. Визначення результатів лікування і пов’язаних з ним витрат виконано методом аналітичного моделювання Маркова на підставі результатів рандомізованого багатоцентрового відкритого клінічного дослідження III фази CLEOPATRA. Часовий горизонт моделі – 20 років. Порівнювалися альтернативні варіанти терапії першої лінії метастатичного HER2+ раку молочної залози: схема PTD − пертузумаб + трастузумаб + доцетаксел та схема TD − трастузумаб + доцетаксел. На ґрунті Марковського моделювання проведено фармакоекономічний аналіз методами «витрати – ефективність» і «витрати – корисність». Як критерій ефективності використовували роки збереженого життя (LYG), критерій корисності − показник QALY. Враховували вартість прямих медичних витрат, структура яких була визначена відповідно до чинного Протоколу. Вартість ЛП визначалася згідно з Реєстром оптово-відпускних цін МОЗ України, вартість медичних послуг − згідно з наявними у вільному доступі прейскурантами платних медичних послуг, що надаються ліцензованими медичними установами. Дисконтування визначено на рівні 3 % щорічно. Аналіз чутливості результатів проведено до зміни ціни на пертузумаб.
Результати та їх обговорення. Згідно з моделюванням середня очікувана тривалість життя пацієнток із метастатичним HER2+ РМЗ, що отримують схему PTD, становить 15,69 року в порівнянні з 13,95 року в групі ТD. Одночасно з подовженням терміну життя на фоні застосування схеми PTD підвищується його якість. Пацієнтки в групі TD у середньому отримують 7,8 QALY, а в групі PTD − 9,24. Загальні витрати за модельований період дослідження у групі PTD склали в середньому 1 970 369,6 грн на одну пацієнтку, в групі TD − 732 517,7 грн. Інкрементальні коефіцієнти ICER (вартість 1 додаткового року життя) та ICUR (вартість 1 додаткового року якісного життя) склали відповідно 710 924,6 грн та 861 175,4 грн.
Висновки. 1. Таргетний препарат пертузумаб є ефективним лікарським засобом при використанні у пацієнток із метастатичним HER2+ РМЗ. 2. Схема терапії першої лінії пацієнток із метастатичним HER2+ РМЗ з додаванням пертузумабу у порівнянні зі схемою трастузумаб + доцетаксел потребує більших витрат, водночас дозволяє досягти кращих результатів – у перспективі 20 років забезпечує в середньому додатково 1,74 року життя та 1,44 QALY. 3. Фармакоекономічний аналіз на грунті моделювання за методом Маркова та розрахунків методами «витрати – ефективність» та «витрати – корисність» дозволяє вважати додавання пертузумабу (препарат «Пер’єта®») до схеми таргетної терапії першої лінії трастузумаб + доцетаксел у пацієнток із метастатичним HER2+ РМЗ економічно доцільною медичною технологією в чинних умовах охорони здоров’я України
Роль комп’ютерної томографії в оптимізації хірургічного лікування вентральних гриж
Get PDFIn spite of a high informative value, spiral computed tomography is currently an additional optional examination and it is not included in domestic and foreign preoperative examination protocols.
Purpose – assessing the feasibility of spiral computed tomography in the complex of presurgery examination of patients with ventral hernias. Materials and methods. The paper deals with analyzing the diagnostic findings of 35 patients with ventral hernias treated at Surgery Department of Municipal Non-Commercial Enterprise of Kharkiv Regional Council “Regional Clinical Hospital” during 2018–2019 period. All patients were operated on after compulsory and additional examinations according to the existing guidelines. Spiral computed tomography was an additional examination for all patients. The frequency of symptoms detected by means of computed tomography and confirmed during surgery was analyzed.
Results. Most of the signs revealed during tomography and associated with the combined abdominal pathology, were completely confirmed by laparoscopic exploration of the abdominal cavity and pelvis. Spiral computed tomography was of particular value in patients clinically diagnosed with chronic appendicitis. When assessing the ventral hernia, it was possible not only to clearly determine its content and location towards the abdominal line, but also, before surgery, to calculate the width and length of the hernia gate and the volume of the organs in hernia sac. Unlike ultrasonography, computed tomography makes it possible to thoroughly evaluate the dimensions of the hernia gate and the state of the muscular aponeurotic layer of the anterior abdominal wall. Not least important is diagnosing the combined abdominal pathology, including the oncological one, which has no clinical manifestations but still has to be exposed to surgery.
Conclusions. In the complex of preoperative examination of patients with ventral hernias, spiral computed tomography provides useful information on the anatomical features of ventral hernia and the combined abdominal pathology that requires surgical intervention. These data aid in planning a favorable type of hernioplasty of ventral hernia and simultaneous surgery. Spiral computed tomography is recommended to be added to the standard protocol of presurgery examination of patients with ventral hernias.Незважаючи на високу інформативність, спіральна комп’ютерна томографія на цей час є додатковим, не обов’язковим дослідженням та не входить до вітчизняних і закордонних протоколів передопераційного обстеження.
Мета роботи – визначити доцільність спіральної комп’ютерної томографії у комплексі передопераційного обстеження пацієнтів із вентральними грижами.
Матеріали та методи. Проаналізовані результати обстеження 35 пацієнтів, які лікувались на базі хірургічного відділення Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна лікарня» протягом 2018–2019 рр. з приводу вентральних гриж. Усі хворі оперовані після здійснення обов’язкових та додаткових досліджень згідно з чинними настановами. Додатковим дослідженням у всіх пацієнтів була спіральна комп’ютерна томографія. Проаналізовано частоту виявлених на комп’ютерній томографії та підтверджених при оперативному втручанні симптомів.
Результати та їх обговорення. Більшість виявлених під час томографічного дослідження ознак, які стосуються поєднаної абдомінальної патології, повністю підтверджені при лапароскопічній ревізії черевної порожнини та малого таза. Особливу цінність спіральна комп’ютерна томографія мала у пацієнтів із клінічним діагнозом хронічного апендициту. Під час оцінки вентральної грижі вдалося чітко визначити не тільки її вміст та розташування відносно білої лінії живота, але й до операції визначити ширину та довжину грижових воріт та обсяг грижового мішка з евентерованими органами. На відміну від ультрасонографічного дослідження, комп’ютерна томографія дає можливість ретельно оцінити розмір грижових воріт та стан м’язово-апоневротичного шару передньої черевної стінки. Не менш важливою є діагностика поєднаної абдомінальної патології, у тому числі онкологічної, яка не має клінічних проявів, але також потребує хірургічного лікування.
Висновки. Спіральна комп’ютерна томографія в комплексі передопераційного обстеження пацієнтів із вентральними грижами дозволяє отримати корисну інформацію стосовно анатомічних особливостей вентральної грижі та поєднаної абдомінальної патології, що потребує хірургічного лікування. Отримана інформація дозволяє спланувати оптимальний вид герніопластики вентральної грижі та симультанну операцію. Рекомендовано впровадження спіральної комп’ютерної томографії в стандартний протокол доопераційного обстеження пацієнтів із вентральними грижами
Можливості застосування соноеластографії при лейоміомі й аденоміозі
Get PDFBackground. Uterine leiomyoma and endometriosis are common gynecological diseases of women in childbearing potential. This fact necessitates developing an optimal protocol for examination of patients in order to implement an individual approach to treatment. Diagnosis of mixed forms of pathological myometrium conditions causes some difficulties. Elastography technique makes it possible to assess the density of the myometrium, which may be essential for differentiating the diagnosis of leiomyoma and adenomyosis in mixed forms.
Рurpose – to ascertain the potential of transvaginal ultrasound along with compression sonoelastography to determine the deformation coefficient in differential diagnosis of various pathological myometrium conditions.
Materials and methods. The paper presents the analysis of elastographic findings of the uterus in 155 women obtained via compression sonoelastography performed by means of HITACHI AVIUS device. Patients were divided into 4 groups: control, women with uterine leiomyoma, uterine adenomyosis, with combined leiomyoma and adenomyosis. The transabdominal/ transvaginal ultrasound findings were confirmed by histopathological examination. The standard point scale was used to determine the deformation coefficient.
Results. Elastographic characteristics were assessed in accordance with sonoelastography findings, i. e. deformation coefficients common in leiomyoma and adenomyosis. The maximum values of the deformation coefficient were obtained in leiomyoma (in an amount of 2 to 6.0 units). In case of diffuse or focal adenomyosis, the deformation coefficient was in an amount of 0.5 to 1.5 units indicating high myometrial elasticity vs the unchanged myometrium. For its part, in Group I (control), the deformation coefficient ranged from 1 to 1.7 units. High myometrial elasticity in adenomyosis vs the unchanged myometrium as well low elasticity or high density of the myometrium in leiomyoma were observed.
Conclusions. The deformation coefficients in patients with leiomyoma and adenomyosis and unchanged myometrium were obtained via ultrasound with compression sonoelastography and they made it possible to determine the degree of elasticity of the myometrium and its changes in the relevant pathology. Elastography is capable of identifying clear distinctive features of leiomyoma and adenomyosis. The coincidence of the diagnosis of adenomyosis based on elastography and histology is significant, but not optimal. The unchanged myometrium has a certain elasticity, which can be equated to a numerical value, i. e. the deformation coefficient, and this param changes in case of leiomyoma or adenomyosis, which makes it possible to differentiate these pathological conditions of the myometrium.Актуальність. Лейоміома матки й ендометріоз є поширеними гінекологічними захворюваннями жінок репродуктивного віку. Це створює потребу розроблення оптимального протоколу обстеження хворих для реалізації індивідуального підходу в лікуванні. Діагностика змішаних форм патологічних станів міометрія викликає певні труднощі. Методика еластографії дає змогу оцінити щільність міометрія, що може мати значення для диференціації діагнозу лейоміоми й аденоміозу при змішаних формах.
Мета роботи – виявити можливості трансвагінального ультразвукового дослідження із застосуванням компресійної соноеластографії з визначенням коефіцієнта деформації в диференційній діагностиці різних патологічних станів міометрія.
Матеріали та методи. Проведено аналіз еластографічних даних матки 155 жінок, отриманих із застосуванням компресійної соноеластографії апаратом HITACHI AVIUS. Хворих розподілили на 4 групи: порівняння, жінки з лейоміомою матки, з аденоміозом матки, з поєднаними лейоміомою й аденоміозом. Результати трансабдомінального / трансвагінального УЗД підтверджувалися патогістологічним дослідженням. За стандартною бальною шкалою жорсткості визначали коефіцієнт деформації.
Результати та їх обговорення. За соноеластограмами визначені еластографічні характеристики — коефіцієнти деформації, характерні для лейоміоми й аденоміозу. Максимальні значення коефіцієнта деформації отримані при лейоміомі (у межах від 2,0 до 6,0 од. виміру). При наявності дифузного або вогнищевого аденоміозу коефіцієнт деформації був у межах від 0,5 до 1,5 од. вимірювання, що свідчить про високу еластичність міометрія проти незміненого міометрія. У I групі (порівняння) коефіцієнт деформації коливався в межах від 1,0 до 1,7 од. вимірювання. Відзначається висока еластичність міометрія при аденоміозі проти незміненого міометрія; низька еластичність або висока щільність міометрія при лейоміомі.
Висновки. При проведенні УЗД із застосуванням компресійної соноеластографії у пацієнток із лейоміомою й аденоміозом і незміненим міометрієм отримані коефіцієнти деформації, які дають змогу визначити ступінь еластичності міометрія та його зміни при відповідній патології. Еластографія дає змогу ідентифікувати чіткі відмітні ознаки лейоміоми й аденоміозу. Збіг між діагностикою аденоміозу на основі еластографії та гістології є істотним, але не оптимальним. Незмінений міометрій має певну еластичність, яку можна прирівняти до числового значення, а саме коефіцієнта деформації, і цей показник змінюється в разі наявності лейоміоми або аденоміозу, що створює можливість диференціювати ці патологічні стани міометрія