Український радіологічний та онкологічний журнал
Український радіологічний та онкологічний журналNot a member yet
213 research outputs found
Sort by
Стратегія лікування та клінічні характеристики хворих на рак шийки матки як прогностичні параметри виживаності
Get PDFBackground. Cervical cancer (CRC) ranks second in the world among all malignant neoplasms of the female genital organs. According to the WHO, more than 500000 new cases of CRC are detected annually in the world. In 2021, 3398 new cases of the disease were registered in Ukraine. Currently a number of factors that have a rather high individual prognostic significance influences the CRC development. Among these factors are those which are associated with an adverse outcome: heavy hereditary anamnesis, growth form of tumor and its localization, variant of spread, depth of invasion into the stroma, morphological structure, methods of treatment, etc. Over the last decade, there has been an unfavorable trend towards an increase in the number of young patients who have an advanced tumor process, which significantly restricts methods and reduces the chances of the successful treatment. Thereby, the high level of morbidity and mortality from CRC, especially among young patients, as well as the unsatisfactory results of 5-year survival after traditional methods of treatment, indicate that the cancer of this type is the prior problem in domestic oncology.
Purpose. To make scientific analysis of modern treatment strategies and characteristics of CRC as prognostic survival parameters.
Materials and methods. The literature review included available full-text publications, which were obtained as a result of an in-depth analysis of foreign and domestic scientific publications.
Results. Authors gave analysis of modern domestic and foreign literature on the evaluation of the effectiveness of treatment of cervical cancer patients; namely, how treatment strategies, individual characteristics of patients and characteristics of the tumor affect the results of treatment and prognosis of patient survival. It is shown which parameters, factors and important nuances of the disease should be taken into account, which is decisive in choosing treatment tactics and preventing complications.
Conclusions. Knowing and taking into account the prognostic parameters of the survival of cervical cancer patients is important for the assessment of treatment standards, as well as the development of personalized tactics for the treatment and monitoring of this disease.Актуальність. Рак шийки матки (РШМ) посідає друге місце у світі серед усіх злоякісних новоутворень жіночих статевих органів. За даними ВООЗ, щорічно у світі виявляють понад 500000 нових випадків РШМ. За 2021 рік в Україні зареєстровано 3398 нових випадків захворювання. Нині у розвитку РШМ виділяють низку чинників, які мають досить високу індивідуальну прогностичну значимість. З них асоціюються з несприятливим результатом обтяжений спадковий анамнез, форма росту та локалізація пухлини, варіант поширення, глибина інвазії в строму, морфологічна структура, методи лікування і т. ін. За останнє десятиліття відзначається несприятлива тенденція до збільшення кількості хворих молодого віку, які мають поширений пухлинний процес, що суттєво звужує можливість та знижує результати їх лікування. Таким чином, високий рівень захворюваності та смертності від РШМ, особливо серед пацієнток молодого віку, а також незадовільні результати п’ятирічного виживання після традиційних методів лікування свідчать про те, що проблема раку даної локалізації є однією з першочергових у вітчизняній онкології.
Мета роботи. Провести науковий аналіз сучасних стратегій лікування та клінічних характеристик раку шийки матки як прогностичних параметрів виживаності.
Матеріали та методи. Огляд літератури охопив доступні повнотекстові публікації, які були отримані внаслідок поглибленого аналізу зарубіжних та вітчизняних наукових публікацій.
Результати та їх обговорення. Наведено аналіз сучасної вітчизняної та зарубіжної літератури з питань оцінки ефективності лікування хворих на рак шийки матки, а саме, як стратегії лікування, індивідуальні характеристики пацієнток та характеристики пухлини впливають на результати лікування та прогноз виживаності пацієнтів. Показано які параметри, чинники та важливі нюанси захворювання треба враховувати, що є вирішальним у виборі тактики лікування та попередження ускладнень.
Висновки. Знання та урахування прогностичних параметрів виживаності хворих на рак шийки матки має важливе значення для оцінки стандартів лікування, а також розробки персоніфікованої тактики лікування і моніторингу цього захворювання
Найближчі результати HDR-брахітерапії в лікуванні локалізованих форм раку передміхурової залози
Get PDFBackground. High levels of prostate cancer incidence require the search for more effective therapy methods. Interstitial brachytherapy is widely used in the treatment of localized prostate cancer. Purpose – to evaluate the current possibilities of HDR brachytherapy using a 60CO source during radiation therapy in treatment of localized prostate cancer. Materials and Methods. 47 patients with stage II–III prostate cancer who received HDR brachytherapy in combination with EBRT (43 patients) or in mono-mode (4 patients) were examined. The low-risk group included 2 patients (4,3%), the moderate-risk group consisted of 25 patients (53,2%), and the high-risk group included 20 patients (42,5%). The initial mean PSA level was 12,9 ng/ml. The volume of the prostate varied from 17,8 to 57 cm3, the average value was 38,4 cm3. In most patients, the tumor size corresponded to T2 (55,3%). Histologically tumors in all cases corresponded to adenocarcinoma. Results. Evaluation of surgical complications showed: macrohematuria – in 23,4% of cases, acute urethritis – in 6,4% of cases, obstruction symptom – in 4,3%. PSA levels were assessed at 2 months after radiation treatment. The tumor marker ranged from 0,07 to 7,81 ng/ml, the average PSA value was 1,79 ng/ml. MRI examination after 3 months showed that regression of tumor foci and reduction of prostate size was observed in (88,8 ± 6,1)% of patients in the low and intermediate risk groups and in (65,0 ± 10,6)% of cases in the high risk group. After combined radiation treatment: dysuric phenomena of the 1st–2nd grade (RTOG) was diagnosed in 16 patients (37,2%), radiation rectitis of the 1st grade was observed in 4 patients (9,3%). A temporary decrease in sexual function was reported in 2 patients (4,2%). 83% of patients overcame the two-year recurrence-free period: (95,7 ± 3,9)% of patients in the low and intermediate risk groups and in (70,0 ± 10,2)% cases in the high risk group Conclusions. Conducting HDR brachytherapy in terms of combined radiation therapy in patients with localized prostate cancer makes it possible to deliver higher doses of radiation to the tumor volume without the increase in radiation toxicityАктуальність. Високі рівні захворюваності на рак простати вимагають пошуку більш ефективних методів терапії. У лікуванні локалізованого раку простати широко застосовують інтерстиціальну брахітерапію. Мета роботи – дослідження сучасних можливостей брахітерапії високої потужності з використанням джерела 60Cо протягом променевої терапії (ПТ) локалізованих форм раку простати. Матеріали та методи. Обстежено 47 хворих на рак передміхурової залози (РПЗ) ІI–ІІІ стадій, які отримали брахітерапію високої потужності в поєднанні з дистаційною променевою терапією (ДПТ) (43 хворих) або в монорежимі (4 хворих). До групи низького ризику ввійшли 2 пацієнти (4,3%), групу проміжного ризику склали 25 хворих (53,2%), до групи високого ризику потрапили 20 хворих (42,5%). Ініціальний середній рівень PSA становив 12,9 нг/мл. Об’єм простати варіював від 17,8 до 57 см3 , середнє значення 38,4 см3 . У більшості пацієнтів розмір пухлини відповідав Т2 (55,3%). Гістологічно пухлини в усіх випадках відповідали аденокарциномі. Результати та їх обговорення. Оцінка хірургічних ускладнень показала: макрогематурію – в 23,4% випадків, гострий уретрит – в 6,4% випадків, симптом обструкції – в 4,3%. Рівень PSA оцінювали за 2 міс. після променевого лікування. Показник онкомаркера варіював від 0,07 до 7,81 нг/мл, середнє значення PSA – 1,79 нг/мл. МРТ-обстеження через 3 міс. показло, що регресію пухлинних осередків та зменшення розмірів передміхурової залози відзначено у (88,8 ± 6,1)% хворих у групі низького та проміжного ризику та в (65,0 ± 10,6)% випадках у групі високого ризику. Після поєднаного променевого лікування дизуричні явища 1–2-го ступеня (RTOG) діагностовані у 16 хворих (37,2%), променеві ректити 1-го ступеня виявлені у 4 пацієнтів (9,3%). Тимчасове зниження сексуальної функції відзначено у 2 пацієнтів (4,2%). Дворічний безрецидивний період подолали 83% хворих: (95,7 ± 3,9)% пацієнтів груп низького та проміжного ризику та у (70,0 ± 10,2)% випадках у групі високого ризику. Висновки. Проведення HDR-брахітерапії у плані поєднаного променевого лікування у хворих на локалізований рак передміхурової залози дає можливість підводити до пухлинного об’єму високі дози опромінення без посилення променевої токсичності
Особливості рентгенологічної картини ураження легень при COVID-19 у дорослих пацієнтів, хворих на муковісцидоз
Get PDFBackground. Patients with cystic fibrosis (CF) fall into the risk group of breathing passages infection as a result of clinical features of the disease. During the period of COVID-19 pandemic,the necessity of understanding how infection affects the course of the main disease has appeared, taking into account that viability of patients is essentially determined by the degree of lung lesion. Early diagnostics and complex therapy of coronavirus infection increase the lifespan of CF patients and improve quality of life. X-ray examinations play the leading role in solving this problem.
Purpose – to establish risk factors of the main pathological process aggravation by determining diagnostic significance of roentgen sings of lung lesion in COVID-19 in CF adult patients.
Materials and methods. Theanalysis of radiography and computed tomography results of 11 adult patients with CF of moderate and severe degree who were also diagnosed with coronavirus infection.
Results. The main X-ray symptoms in observed patients with CF with confirmed diagnosis of coronavirus infection was pneumonic infiltration of different degrees in the setting of diffuse changes of lung pattern and features of pulmonary emphysema. Besides symptoms of the main disease, computed tomography allowed us to find the signs, which we consider to be the signs of pneumonia caused by COVID-19 infection – induration of lung tissue in the form of ground-glass opacity, presence of ground-glass areas of different shapes with reticular changes and consolidation of lung tissue, bilateral localization of pathological changes, predominantly in basal and subpleural areas.
Conclusions. Lung lesion conditioned by COVID-19 in radiography of CF patients may be disguised by the features of the main disease manifestations. Therefore, any X-ray evidence of inflammatory lung changes in CF patients during the epidemic period must be regarded as COVID-19 suspected, and polymerase chain reaction and computed tomography must be performed.Актуальність. Хворі на муковісцидоз відносяться до групи ризику з інфікування дихальних шляхів внаслідок клінічних особливостей захворювання. В період пандемії COVID-19 виникає необхідність розуміння впливу інфекції на перебіг основного захворювання, враховуючи, що життєздатність хворих визначається, в основному, ступенем ураження легень. Рання діагностика і комплексна терапія коронавірусної інфекції збільшують тривалість життя пацієнтів з муковісцидозом і покращують його якість. У вирішенні цієї проблеми провідна роль належить рентгенологічним дослідженням.
Мета роботи. Встановити фактори ризику обтяження основного патологічного процесу шляхом визначення діагностичної значущості рентгенологічних ознак ураження легень при COVID-19 у дорослих, хворих на муковісцидоз.
Матеріали та методи. Аналіз результатів рентгенографії і комп’ютерної томографії 11 дорослих, хворих на муковісцидоз середнього та тяжкого ступеня перебігу з підтвердженим дігнозом коронавірусної інфекції.
Результати та їх обговорення. Основними рентгенографічними симптомами у спостережуваних нами хворих на муковісцидоз з підтвердженим діагнозом коронавірусної інфекції була різного ступеня пневмонічна інфільтрація на тлі дифузних змін легеневого рисунка і ознак емфіземи легень. Комп’ютерна томографія, крім симптомів основного захворювання, дозволила виявити ознаки, які ми розцінюємо як відповідні пневмонії, спричиненої інфекцією COVID-19 – ущільнення легеневої тканини за типом «матового скла», наявність різної форми ділянок «матового скла» з ретикулярними змінами та консолідацією легеневої тканини, білатеральна локалізація патологічних змін, переважно у базальних та субплевральних відділах.
Висновки. Ураження легень, зумовлене COVID-19, при рентгенографії у пацієнтів з муковісцидозом може на початкових етапах маскуватись особливостями проявів основного захворювання. У зв’язку з цим будь-які рентгенологічні прояви запальних змін легень у хворих на муковісцидоз повинні в епідемічний період розглядатися як підозрілі щодо COVID-19 та вимагати проведення полімеразно-ланцюгової реакції і комп’ютерної томографії
Гематологічні та імунні порушення у хворих на колоректальний рак з метастазами у печінку після проведення радіочастотної абляції
Get PDFBackground. Colorectal cancer (CRC) is one of the most common malignant neoplasms in the world. It ranks third in the structure of oncological morbidity and second in the structure of mortality. The liver is the most common site of metastatic spread of CR and 14 to 18% of patients have liver metastases at diagnosis. Radiofrequency ablation is currently the most promising method of treating metastatic lesions.
Рurpose – to study quantitative changes in hematoimmunological indicators and their influence on antitumor reactivity in patients with colorectal cancer after RFA of liver metastases.
Materials and Methods. Clinical and laboratory examination was carried out in 12 patients with colorectal cancer with metastases in the liver, the majority of patients were over 60 years old. Adenocarcinoma was histologically determined in all patients, and most of them had a moderate degree of malignancy (G2). The study was carried out in three stages: I – one day before radiofrequency ablation (RFA), II – 3 days after RFA, III – 14 days after RFA of liver metastases.
Results. Immune and hematological indicators of the development of the inflammatory response after RFA in patients with colorectal cancer with liver metastases were established. On the 3rd day (II stage) after RFA, a significant increase in the total number of leukocytes, the ratio of neutrophils to lymphocytes, the number of eosinophils, a violation of the balance of CD4+ and CD8+ lymphocytes, a decrease in the number of NK- and NKT-cells, an increase in the percentage of CD3+ HLA-Dr -, CD4 +PD1+, CD8+PD1+ lymphocytes. On the 14th day (stage III), most of the parameters were close to those determined before the treatment, except for the reduced number of NK and NKT cells and the increase in the level of platelets.
Conclusions. A number of hematological changes on the 3rd day after RFA related to the inflammatory reaction were identified: an increase in the total number of leukocytes, an increase in the ratio of neutrophils/lymphocytes from 1.72 to 4.12, a significant decrease in the relative and absolute number of eosinophils. But on the 14th day, after the inflammatory reaction subsided, the normalization of most of the studied indicators was observed. A violation of the subpopulation composition of lymphocytes was established in patients with CR metastases in the liver, on the 3rd day after RFA. Those that had taken place even before the intervention (low number of CD8+ lymphocytes and NK cells) and additional ones appeared (increased CD4+/CD8+ ratio, increased percentage of CD3+ cells HLA-Dr+, CD4+ and CD8+ lymphocytes PD1+ (CD279+), decrease in the number of NKT cells). On the 14th day, the picture approached the initial one, with the exception of the number of NK and NKT cells. We believe that timely correction of inflammatory immunosuppression in the early days after RFA can shorten the period of vulnerability to recurrence of CR, and in the long term potentiate the positive effect of RFA on antitumor reactivity.Актуальність. Колоректальний рак (КР) – одне з найбільш частих злоякісних новоутворень у світі. Він займає третє місце в структурі онкологічної захворюваності і друге – в структурі смертності. Печінка є найчастішим місцем метастатичного поширення КР, і від 14 до 18% пацієнтів мають метастази в печінку під час встановлення діагнозу. Радіочастотна абляція (РЧА) на сьогоднішній день є найбільш перспективним методом лікування метастатичних уражень.
Мета роботи – вивчити кількісні зміни гематоімунологічних показників та їх вплив на протипухлинну реактивність у хворих на колоректальний рак після РЧА метастазів у печінку.
Матеріали та методи. Клінічно-лабораторне обстеження проведено 12 хворим на колоректальний рак із метастазами у печінку, переважали пацієнти старше 60 років. У всіх хворих гістологічно визначалася аденокарцинома, при цьому у більшої частини – помірного ступеня злоякісності (G2). Дослідження проведено на трьох етапах: І – за добу до проведення радіочастотної абляції, ІІ – на третю добу після РЧА, ІІІ – на 14-ту добу після РЧА метастазів у печінку.
Результати та їх обговорення. Встановлено імунні та гематологічні індикатори розвитку запальної відповіді після проведення РЧА хворим на колоректальний рак з метастазами у печінку. На третю добу (ІІ етап) після РЧА відмічено суттєве зростання загальної кількості лейкоцитів, відношення нейтрофілів до лімфоцитів, порушення балансу СD4+ та СD8+-лімфоцитів, зниження кількості NK- та NKT-клітин, зростання відсотка СD3+HLA-Dr-, СD4+PD1+, СD8+PD1+-лімфоцитів. На 14-ту добу (ІІІ етап) більшість показників наближалась до визначених до лікування за винятком зниженої кількості NK- та NKT-клітин і підвищення рівня тромбоцитів.
Висновки. Визначено низку гематологічних змін на третю добу після РЧА, пов’язаних із запальною реакцією: збільшення загальної кількості лейкоцитів, зростання співвідношення нейтрофіли/лімфоцити з 1,72 до 4,12, суттєве зменшення відносної та абсолютної кількості еозинофілів. Але на 14-ту добу, після стихання запальної реакції, спостерігали нормалізацію більшості досліджуваних показників. Встановлено порушення субпопуляційного складу лімфоцитів у хворих з метастазами КР в печінку на трнтю добу після РЧА. Посилювались такі, що мали місце ще до втручання (низька кількість СD8+-лімфоцитів та NK-клітин) та виникали додаткові (збільшення співвідношення СD4+/СD8+, зростання відсотка СD3+-клітин HLA-Dr+, СD4+- та СD8+-лімфоцитів PD1+ (СD279+), зменшення кількості NKT-клітин). На 14-ту добу картина наближалася до початкової за винятком кількості NK- та NKT-клітин. Вважаємо, що своєчасна корекція запальної імуносупресії в ранні строки після РЧА може скоротити період вразливостей до рецидиву КР, а у віддаленому періоді потенціювати позитивний вплив РЧА на протипухлинну реактивність
Комплексне органозберігаюче лікування м’язово-інвазивного раку сечового міхура
Get PDFBackground. Bladder cancer ranks 9th in prevalence among malignancies and 2nd among malignant tumors of the human urogenital system. Cysttetomy significantly reduces the quality of life and contributes to the emergence of postoperative complications that can lead to the patient’s death during the first year after the surgery. Along with organ removal in the cases of muscle-invasive bladder cancer (MIBC), organ-sparing operations can be performed on the bladder, which can be an effective alternative to radical cystectomy. Purpose – of the study was to conduct the analysis of the benefits and the oncological results of MIBC treatment using multimodal organ-sparing therapy in comparison with radical cystectomy with ileocystoneoplasty. Materials and Methods. Depending on the treatment method, the patients were divided into 3 groups. The first group included 36 (48,6%) patients who underwent radical cystectomy with ileocystoneoplasty; in the 2nd group there were 22 (29,7%) patients after TUR of bladder tumor with adjuvant chemotherapy; in the 3rd group – 16 (21,6%) patients after TUR of bladder tumor with adjuvant chemoradiation therapy. The patients were selected according to generally recommended criteria for bladder preservation. Overall survival rate, as well as cancer-specific and recurrence-free survival rate was assessed by the Kaplan–Meier method. The median age of the patients in the 1st group was 67 years (in the range from 51 to 76 years old), in the 2nd group – 72 (in the range from 53 to 78 years old), in the 3rd group – 74 (in the range from 62 to 81 years old). Results. The findings show that cancer outcomes are unlikely to differ between the three groups over a five-year follow-up period, but given the significantly better quality of life in MIBC organ-sparing treatment groups, the usage of trimodality therapy for MIBC in selected patients is justified. Up to 19% of patients with MIBC may become potential candidates for organ-sparing treatment (TURB). Adequate local control of the tumor can not be achieved with monotherapy alone (TUR, chemo and/or radiation therapy), but the combination of these methods provides adequate local cancer control. The patients who received complex therapy in presented studies showed fair cancerspecific and overall survival rate. Conclusions. The study proved that bi- and trimodality organ-sparing treatment allows commensurable values of overall, cancer-specific and recurrence-free survival rate to be achieved in comparison with radical cystectomy for selected patients with non-metastatic MIBC. Taking into account the better quality of life, complex organ-sparing therapy – TURD with chemo- and/or radiation therapy, can be considered as an alternative to radical cystectomy in the cases of MIBC.Актуальність. Рак сечового міхура займає дев'яте місце за поширеністю та друге – серед злоякісних пухлин сечостатевої системи. Операції з видалення сечового міхура разом із пухлиною значно знижують якість життя хворих та сприяють появі післяопераційних ускладнень, які можуть виявитися причиною смерті хворого протягом першого року після операції. Поряд із видаленням органа при м’язово-інвазивному раку сечового міхура (МІРСМ) можуть бути впроваджені органозберігаючі операції на сечовому міхурі, що є ефективною альтернативою радикальній цистектомії. Мета роботи – проаналізувати переваги та онкологічні результати лікування МІРСМ після мультимодального органозберігаючого лікування в порівнянні з радикальною цистектомією з іліоцистонеопластикою. Матеріали та методи. Залежно від методу лікування пацієнтів було розподілено на 3 групи. В 1-шу групу увійшли 36 (48,6%) пацієнтів, яким була проведена радикальна цистектомія з іліоцистонеопластикою; у 2-гу – 22 (29,7%) пацієнти після трансуретральної резекції (ТУР) пухлини сечового міхура з ад’ювантною хіміотерапією; у 3-тю групу – 16 (21,6%) хворих після ТУР пухлини сечового міхура з ад’ювантною хіміопроменевою терапією. Критерії відбору пацієнтів для збереження сечового міхура були загально рекомендовані. Загальну виживаність, канцер-специфічну та безрецидивну виживаність оцінювали методом Каплана–Майєра. Медіана віку пацієнтів 1-ї групи становила 67 (діапазон 51–76) років, у 2-й – 72 (53–78) р., у 3-й групі – 74 (62–81) р. Результати та їх обговорення. Отримані дані свідчать, що за 5-річний термін спостереження онкологічні результати лікування в трьох групах вірогідно не відрізняються, але, враховуючи значно кращу якість життя у групах органозберігаючого лікування, можна стверджувати, що використання тримодальної терапії МІРСМ у селективно відібраних пацієнтів є виправданим. До 19% пацієнтів з МІРСМ можуть стати потенційними кандидатами для органозберігаючого лікування. Адекватного місцевого контролю за пухлиною неможливо досягти лише за допомогою ТУР, хіміо- та/або променевої терапії, однак поєднання даних методів забезпечує належний місцевий онкологічний контроль. Пацієнти, які отримували комплексну терапію, демонстрували задовільну канцер-специфічну та загальну виживаність. Висновки. Доведено, що бі- та тримодальне органозберігаюче лікування у порівнянні з радикальною цистектомією з іліоцистонеопластикою для селективних пацієнтів з неметастатичним МІРСМ дозволяє досягти співвставних показників загальної, канцер-специфічної та безрецидивної виживаності. З урахуванням кращої якості життя комплексна органозберігаюча терапія – ТУР з хіміо- і/або променевою терапією, може розглядатися як альтернатива радикальній цистектомії при МІРСМ
Прогностичне значення лімфоваскулярної інвазії у хворих на м’язево-інвазивний рак сечового міхура
Get PDFBackground. Bladder cancer ranks 9 in prevalence among malignancies and 2 among malignant tumors of the human urogenital tract. Removal of the bladder together with a tumor significantly reduces the quality of patients’ life and contributes to the emergence of postoperative complications that can lead to the patient’s death during the first year after the surgery. Along with radical methods of removing muscleinvasive bladder cancer (MIBC), organ-sparing operations can be performed, which can be an effective alternative to radical cystectomy. Purpose of study was to compare the results of treatment of MIBC with presence of lymphovascular invasion (LVI) in the primary tumor in two groups: after radical cystectomy with ileocystoneoplasty and partial cystectomy (PC) with adjuvant chemotherapy. Materials and methods. Depending on the method of treatment, patients were divided into 2 groups. The 1st group included 46 (42,4%) patients who underwent PC with adjuvant chemotherapy; 2nd group – 63 (57,6%) patients after radical cystectomy with ileocystoneoplasty or ureterocutaneostomy. Patient selection criteria for bladder preservation were generally recommended. Overall survival, cancer-specific and recurrencefree survival rates were evaluated according to the method of Kaplan–Meier. The median age of patients in the 1st group was 55 (48–65 years), in the 2nd – 60 (55–71 years). Results. The obtained data show that during 5-year follow-up period, the oncological results of the treatment of 2 groups have no significant difference, but taking into account significantly better quality of life of patients who underwent organ-preserving treatment, it is possible to claim that the use of bimodal therapy of MIBC in selectively chosen patients is justified. LVI was an independent predictor of both disease recurrence and cancer-specific survival rates. Patients who received complex therapy in presented studies demonstrated satisfactory cancer-specific and overall survival rates. Conclusions. The use of organ-preserving treatment with adjuvant chemotherapy in patients with MIBC and positive LVI allows the oncological results, which are comparable to radical cystectomy, to be achieved. Taking into consideration significant advantages of organ-preserving treatment compared with radical cystectomy with various methods of urine derivation, the proposed treatment strategy is an appropriate alternative to radical cystectomy.Актуальність. Рак сечового міхура займає 9 місце за поширеністю серед онкологічних захворювань та 2 серед злоякісних пухлин сечостатевої системи. Операції з видалення сечового міхура значно знижують якість життя хворих та сприяють появі післяопераційних ускладнень, які можуть стати причиною смерті хворого протягом першого року після операції. Наряду з видаленням органа при м’язевоінвазивному раку сечового міхура (МІРСМ) можуть бути впроваджені органозберігаючі операції на сечовому міхурі, що є альтернативою радикальній цистектомії. Мета роботи. Порівняння результатів лікування пацієнтів з МІРСМ та наявністю лімфоваскулярної інвазії (ЛВІ) в первинній пухлині в двох групах: після радикальної цистектомії з ілеоцистонеопластикою та парціальної цистектомії із ад’ювантною хіміотерапією (ХТ). Матеріали та методи. У залежності від методу лікування пацієнтів було розподілено на 2 групи. В 1 групу увійшли 46 (42,4%) пацієнтів, яким була проведена парціальна цистектомія з ад’ювантною ХТ; у 2 – 63 (57,6%) пацієнти після радикальної цистектомії з ілеоцистонеопластикою або уретерокутанеостомією. Критерії відбору пацієнтів для збереження сечового міхура були загально рекомендовані. Загальну виживаність, канцер-специфічну та безрецидивну виживаність оцінювали за методом Каплана–Майєра. Медіана віку пацієнтів першої групи становила 55 (діапазон 48–65 років) років, у другій – 60 (55–71 років). Результати та їх обговорення. Отримані дані свідчать, що за п’ятирічний термін спостереження онкологічні результати лікування в двох групах вірогідно не відрізняються, але, враховуючи значно кращу якість життя в групах органозберігаючого лікування, можливо стверджувати, що бімодальна терапія МІРСМ у відібраних пацієнтів виправдана. ЛВІ була незалежним предиктором як рецидиву захворювання, так і канцер-специфічної виживаності. Пацієнти, які отримували комплексну терапію в представлених дослідженнях, демонстрували задовільну канцер-специфічну та загальну виживаність. Висновки. У хворих з позитивною ЛВІ при МІРСМ використання органозберігаючого лікування з ад’ювантною хіміотерапією дозволяє досягти співставних онкологічних результатів в порівнянні з радикальною цистектомією. Враховуючи суттєві переваги органозберігаючого лікування перед цистектомією з різними методами деривації сечі, запропонована лікувальна тактика є альтернативою цистектомії
Клінічні спостереження генералізованої та неоперабельної місцево-розповсюджених форм базально-клітинної карциноми
Get PDFBackground. Basal cell carcinoma (BCC) occupies around 80% of all the cases of diagnosed skin cancer (according to American Cancer Society). In various countries of the world the morbidity rate of BCC differs due to the main predisposing factor of BCC development – ultraviolet radiation. In Ukraine, according to National Cancer Registry, 15882 new cases of non-melanoma skin cancer were registered in 2019–2020. Standardized morbidity rate of this pathology increased by 2,6% compared to 2018. Basal cell cancer commonly recurs (according to different experts, the rate varies from 10% to 80%), at the same time, distant metastases are diagnosed quite rarely. Understanding contribution of Hedgehog (Hh) signaling pathway to carcinogenesis of BCC has become a serious achievement in molecular biology. In spite of relatively benign course of BCC and variety of treatment methods of this disease, there is a high risk of recurrence, and in some patients, lesions may progress to such extent that they become unsuitable for local therapy which makes it urgent to search for alternatives to surgery and radiation therapy.
Purpose – to study the peculiarities of course, treatment, development of complications of recurrent, locally advanced, metastatic inoperable BCC by the example of clinical cases. Materials and methods. Clinical observation of female patient K., 73 years old, who was undergoing treatment in the Department of Clinical Oncology and Hematology by reason of multiple BCC lesions (observation time 14 years) and female patient D., 42 years old, who was undergoing treatment in the Department of Radiation Pathology and Palliative Care by reason of aggressive course of locally advanced form of basalioma (observation time 29 years). Observation and treatment were performed in the State Organization «Grigoriev Institute for Medical Radiology and Oncology of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine».
Results. The clinical cases of observation and different stages of treatment of patients with constantly recurring aggressive BCC over a long period of time, 14 and 29 years, are demonstrated. Metastasing of BCC is confirmed in both cases, local advancement is shown, various methods of treatment were used: surgery, radiation therapy, cryodestruction, chemotherapy. Difficulty of patients' management is shown, especially when all available methods are used up. Treatment of complications of special therapy methods, multistage restoring plastic surgeries using different methods of plastic repair are described.
Conclusions. Treating recurrent, metastatic, and locally advanced inoperable forms of BCC when one runs out of possibilities of the main treatment methods – surgery, radiation therapy, chemotherapy is a difficult task which requires further development of modern technology and treatment methods.Актуальність. Базально-клітинна карцинома (БКК) становить близько 80% усіх випадків діагностованого раку шкіри (за даними American Cancer Society). В різних країнах світу показник захворюваності на БКК неоднорідний, що пов’язано з основним провокуючим фактором розвитку БКК – ультрафіолетовим випроміненням. В Україні, за даними Національного канцер-реєстру, за 2019–2020 рр. зареєстровано 15882 нових випадків немеланомного раку шкіри. Стандартизований показник захворюваності на цю патологію в Україні збільшився на 2,6%, в порівнянні з 2018 р. Базально-клітинний рак часто рецидивує (на думку різних авторів показник варіює від 10 до 80%), в той час як віддалені метастази діагностуються вкрай рідко. Серйозним досягненням молекулярної біології стало розуміння участі Hedgehog (Hh) сигнального шляху в канцерогенезі БКК. Незважаючи на досить доброякісний перебіг БКК, різноманіття методів його лікування, має місце високий ризик рецидиву, а у деяких пацієнтів ураження можуть прогресувати до межі, непридатної для місцевої терапії, що робить актуальним пошук альтернативи хіругічному та променевим видам лікування.
Мета роботи. Дослідити на прикладі клінічних випадків особливості перебігу, лікування, розвитку ускладнень рецидивуючої місцево-розповсюдженої метастатичної неоперабельної базально-клітинної карциноми.
Матеріали та методи. Клінічне спостереження пацієнтки К., 73 років, яка отримувала лікування у відділенні клінічної онкології та гематології з приводу множинного метастатичного ураження базально-клітинною карциномою (термін спостереження 14 років) та пацієнтки Д., 42 років, яка лікувалася у відділенні променевої патології та паліативної медицини з приводу агресивного перебігу місцево-розповсюдженої БКК (термін спостереження 29 років). Обстеження та лікування проводилося в умовах Державної установи «Інститут медичної радіології та онкології ім. С.П. Григор’єва Національної академії медичних наук України».
Результати та їх обговорення. Представлено клінічні випадки тривалого спостереження (14 та 29 років) за хворими із безперервно рецидивуючою агресивною БКК. Для обох випадків доведено метастазування БКК, виявлено її місцеве розповсюдження, описане використання різних методів лікування – хірургічного, променевого, кріодеструкції, хіміотерапевтичного. Показана складність ведення хворих, якщо вичерпані всі доступні методи. Наведено лікування ускладнень спеціальних методів терапії, багатокрокові відновлювально-пластичні оперативні втручання із використанням різних методів пластики.
Висновки. Лікування рецидивуючої, метастатичної та місцево-розповсюдженої неоперабельної форми БКК, коли вичерпано можливості основних методів лікування – хірургічного, променевого, хіміотерапевтичного – складне завдання, яке потребує подальшої розробки новітніх технологій та методів терапії
Роль іпсилатеральної медіастинальної лімфодисекції у лікуванні хворих на недрібноклітинний рак легені
Get PDFBackground. Lung cancer occupies the leading place in the structure of cancer incidence and death rate. Treatment results are still not satisfactory. Five-year postsurgical survival rate is 24–30%. Patients die in different periods of time from local recurrences and distant metastases. To this day, there is no unambiguous attitude towards ipsilateral mediastinal lymph node dissection in surgical treatment of patients with lung cancer. Despite the oncologic relevance of the abovementioned lymph node dissection, there are still concerns on worsening of recovery conditions of bronchial stump, increase in the amount of lymphorrhea and additional injury rate of the surgery. There is also an opinion that the risk of development of postsurgical complications, and, as a result, the increase in lethality rate, outweigh the positive impact of ipsilateral mediastinal lymph node dissection on radicality and long-term treatment results.
Purpose – to study the impact of ipsilateral mediastinal lymph node dissection on the course of postsurgical period in patients with lung cancer, clarifying diagnostics of spread of tumor process and survival rate of the patients.
Materials and methods. Treatment results of 187 patients with non-small-cell lung cancer with different clinical stages from T1-3N0 M0 to T1-2N1 M0 were analyzed. The patients were divided into two groups: the first group (comparison group) consisted of 72 patients, who underwent radical operations with selective lymph node dissection. The patients of the second group, the study group (115 patients), obligatorily underwent ipsilateral mediastinal lymph node dissection. The number of removed lymph nodes in one patient ranged from 5 to 10 in the first group and from 18 to 25 in the second one. In the cases when no cancer cells were found in lymph nodes, they were managed with monoclonal antibodies to cytokeratins, expressed with cancer cells, with further microscopic evaluation. During the postsurgical period the following values were studied: duration of the surgery, the volume of intraoperative blood loss, the amount and duration of exudation, frequency and character of postsurgical complications. Comparison of survival rates of the patients was performed with the test of statistical significance of differences by χ2 criterion. Methods of non-parametric statistical estimate were used for statistical analysis of the results by the means of Statistica 6.0, SPSS 17.0 software.
Results. Adding ipsilateral mediastinal lymph node dissection to surgical interference increased its duration by 30 minutes on average. An increase in the volume of exudate by 136,2 ± 18,4 ml was observed in early postsurgical period. Structure and frequency of postsurgical complications in both groups was similar. In most cases heart rhythm disorder, namely ciliary arrhythmia, was observed in the first days after the surgery. Postsurgical lethality rate in both groups was caused by various factors and equaled 1,4% in the first, and 0,8% in the second one. Additional usage of immunohistochemicalanalysis of lymph nodes with monoclonal antibodies to tumoral cytokeratins in patients after performing ipsilateral mediastinal lymph node dissection led to their lesion being found more frequently. Indeed, metastases were detected in 21% of 19 patients, in which N0 status was previously established in light microscopy. Also, a significant increase in three-year survival rate by 15,3% (p=0,042) was observed in patients with lung cancer, who underwent ipsilateral mediastinal lymph node dissection and had no signs of mediastinal lymph nodes lesion, and 23,2% (p=0,014) in patients with the signs of the lesion.
Conclusions. Performing ipsilateral mediastinal lymph node dissection in patients with lung cancer during surgical interference does not have an impact on postsurgical lethality rate and frequency and structure of complications. During the study of lymph nodes, which, according to light microscopy, were considered unaffected by cancer, additional lymphogland metastases were found in 20,7% of the patients by the means of monoclonal antibodies to cytokeratins. It allows the stage of the disease to be more accurately determined and optimal type of adjuvant therapy to be chosen. Detection rate of metastases in regional lymph nodes significantly increases from 51,4% to 67,8% in patients with lung cancer after radical operations with additional ipsilateral mediastinal lymph node dissection. Obligatory ipsilateral mediastinal lymph node dissection in surgeries for lung cancer increases overall three-year survival rate, especially in patients with affected lymph nodes by 16,3%.Актуальність. Рак легені займає провідне місце в структурі онкологічної захворюваності та смертності. Результати лікування хворих досі не є задовільними. П’ятирічна післяопераційна виживаність становить від 24 до 30%. Хворі гинуть у різні терміни від місцевих рецидивів та віддалених метастазів. На теперішній час немає однозначного відношення щодо іпсилатеральної медіастинальної лімфодисекції при хірургічному лікуванні хворих на рак легені. Незважаючи на онкологічну доцільність зазначеної лімфодисекції, зберігаються побоювання щодо погіршення умов загоєння кукси бронху, збільшення лімфореї та додаткової травматичності операції. Також існує думка, що ризик розвитку післяопераційних ускладнень та, як наслідок, збільшення летальності, перевищують позитивний ефект впливу іпсилатеральної медіастинальної лімфодисекції на радикальність та віддалені результати лікування.
Мета роботи. Вивчити вплив іпсилатеральної медіастинальної лімфодисекції у хворих на рак легені на перебіг післяопераційного періоду, уточнити діагностику поширеності пухлинного процесу та виживаність.
Матеріали та методи. Досліджено результати лікування 187 хворих на недрібноклітинний рак легені з різними клінічними стадіями від T1-3N0 M0 до T1-2N1 M0 . Пацієнти були розподілені на дві групи: перша група (порівняння) складалася з 72 хворих, яким були виконані радикальні операції з вибірковою лімфодисекцією. Хворим другої досліджуваної групи (115 пацієнтів), після видалення легені або її частки, обов’язково виконували іпсилатеральну медіастинальну лімфодисекцію. Кількість видалених лімфатичних вузлів в одного хворого коливалася від 5–10 у першій групі, до 18–25 – у другій. В тих випадках, коли в лімфатичних вузлах не знаходили ракових клітин, їх обробляли моноклональними антитілами до цитокератинів, експресованих раковими клітинами з подальшою мікроскопічною оцінкою. В післяопераційному періоді вивчали такі показники: тривалість операції, обсяг інтраопераційної крововтрати, кількість і тривалість ексудації, частоту та характер післяопераційних ускладнень. Порівняння частот виживаності хворих оцінювали з перевіркою статистичної значущості відмінностей за критерієм χ2 . Для статистичного аналізу результатів дослідження використовували методи непараметричної статистичної оцінки за допомогою програми Statistica 6.0, SPSS 17.0.
Результати та їх обговорення. Доповнення оперативного втручання іпсилатеральною медіастинальною лімфодисекцією збільшувало тривалість операції у середньому на 30 хвилин. У ранньому післяопераційному періоді спостерігали збільшення об’єму ексудату на 136,2±18,4 мл. Структура та частота післяопераційних ускладнень в обох групах була подібною. Найчастіше в перші дні після операції відзначали порушення серцевого ритму у вигляді миготливої аритмії. Післяопераційна летальність в обох групах була зумовлена різними причинами і становила 1,4% у першій, та 0,8% у другій. Додаткове застосування імуногістохімічного дослідження лімфатичних вузлів з моноклональними антитілами до пухлинних цитокератинів у хворих після виконання іпсилатеральної медіастинальної лімфодисекції привело до зростання виявлення їх ураження. Так, серед 19 хворих, в яких попередньо при світловій мікроскопії було встановлено статус N0 , в 21% були виявлені метастази. У хворих на рак легені, яким було виконане іпсилатеральну медіастинальну лімфодисекцію, також спостерігали достовірне збільшення трирічної виживаності на 15,3% (р = 0,042) у хворих без ознак ураження лімфовузлів середостіння, та на 23,2% (р = 0,014) у хворих з їх наявністю.
Висновки. Виконання хворим на рак легені під час хірургічного втручання іпсилатеральної медіастинальної лімфодисекції не впливає на післяопераційну летальність та частоту і структуру ускладнень. При дослідженні лімфатичних вузлів, які за даними світлової мікроскопії вважалися неураженими на рак, за допомогою моноклональних антитіл до цитокератинів, додатково були знайдені метастази раку в лімфовузли у 20,7% хворих. Це дозволяє більш точно визначити стадію захворювання та вибрати оптимальний варіант ад’ювантної терапії. У хворих на рак легені після радикальних операцій, доповнених іпсилатеральною медіастинальною лімфодисекцією, достовірно зростає частота виявлення метастазів у регіонарних лімфатичних вузлах з 51,4 до 67,8%. Обов’язкова іпсилатеральна медіастинальна лімфодисекція при операціях з приводу раку легені підвищує загальну трирічну виживаність на 16,3%, особливо у хворих з ураженими лімфатичними вузлами
Вміст VEGF, ЦОГ-2 та ПГЕ-2 у сироватці крові хворих на недрібноклітинний рак легені при різних схемах конформної променевої терапії у динаміці лікування
Get PDFBackground. Overcoming radioresistance is an important problem in radiation oncology. Therefore, the development of new approaches to modeling the radiosensitivity of tumors in cancer patients becomes relevant and important. Cyclooxygenase-2 (COX-2) inhibitors are new agents for radiomodification in various radiation therapy schemes, the use of which slows down angiogenesis by suppressing the activity of the COX-2 enzyme.
Purpose. To determine the content of indicators of radioresistance: vascular endothelial growth factor (VEGF), COX-2, prostaglandin E-2 (PGE-2) in the blood serum of patients with non-small cell lung cancer (NSCLC) and changes in their levels with different schemes of radiation therapy (RT).
Materials and methods. 36 patients with NSCLC were examined and treated, who were divided into four groups: RT (the first group – 16 patients), RT with the COX-2 inhibitor – ranselex (the second group – 9 patients), RT with ranselex and cisplatin (the third group – 5 patients ) and RT with cisplatin (fourth group – 6 patients). The patients received a course of radiation treatment using a Clinac 600C linear accelerator. The classical fractionation mode was used, the total focal doses were 60–66 Gy. Cisplatin was prescribed at 30 mg/m2 per week up to a total dose (SD) of 200 mg, the COX-2 inhibitor Rancelex® at a dose of 100 mg per day (active substance – celecoxib). The levels of VEGF, COX-2, and PGE-2 in the blood serum of patients with NSCLC were determined by enzyme-linked immunosorbent assay (ELISA) before and after treatment.
Results. The level of the angiogenesis marker VEGF after treatment in the group with RT decreases by 1.46 times, in the group with the combined action of RT and ranselex – 2.4 times, in the group with the combined action of PT, ranselex and cisplatin – by 3.7 times, and in the group with the combined effect of RT and cisplatin, it decreases by 1.1 times. The greatest decrease in the level of VEGF is observed with RT in combination with ranselex and cisplatin, which indicates a more effective enhancement of the antiangiogenic effect.
Conclusions. It has been proven that with various schemes of RT using the COX-2 inhibitor – ranselex and cisplatin in patients with NSCLC, there is a decrease in the radioresistance markers PGE-2 and COX-2, the angiogenesis marker – VEGF, which indicates that the effect of radiomodification on the angiogenesis process is most pronounced in the combined actions of RT and both radio modifiers. The use of COX-2 inhibitors as radiosensitizers in combination with RT provides a new opportunity to increase tumor radiosensitivity.Актуальність. Важливою проблемою у радіаційній онкології є подолання радіорезистентності. Тому розробка нових підходів моделювання радіочутливості пухлин в онкологічних хворих стає актуальною та важливою. Новими агентами для радіомодифікації при різних схемах променевої терапії є інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), застосування яких призводить до уповільнення ангіогенезу шляхом пригнічення активності ферменту ЦОГ-2.
Мета роботи. Визначити вміст показників радіорезистентності: фактор росту ендотелію судин (VEGF), ЦОГ-2 та простагландин Е-2 (ПГЕ-2) у сироватці крові хворих на недрібноклітинний рак легені (НДРЛ) та зміни їх рівнів при різних схемах променевої терапії (ПТ).
Матеріали і методи. Обстежено та проліковано 36 хворих на НДРЛ, яких поділено на чотири групи: перша група – ПТ (16 хворих), друга група –ПТ з інгібітором ЦОГ-2 – ранселексом (9 хворих), третя група – ПТ з ранселексом та цисплатином (5 хворих) та четверта група – ПТ з цисплатином (6 хворих). Хворі отримували курс променевого лікування на лінійному прискорювачі «Clinac 600C». Використовувався режим класичного фракціонування, сумарні осередкові дози склали 60–66 Гр. Цисплатин призначали 30 мг/м2 на тиждень до сумарної дози 200 мг, інгібітор ЦОГ-2 – Ранселекс® – у дозі 100 мг на добу (діюча речовина – целекоксиб). Рівні VEGF, ЦОГ-2 та ПГЕ-2 у сироватці крові хворих на НДРЛ визначали методом імуноферментного аналізу (ІФА) до та після лікування.
Результати. Рівень маркера ангіогенезу VEGF після лікування у першій групі при ПТ знижується у 1,46 рази, у групі при поєднаній дії ПТ та ранселексу – 2,4 рази, у групі при поєднаній дії ПТ, ранселексу та цисплатину – у 3,7 рази, а у групі при поєднаній дії ПТ та цисплатину знижується у 1,1 рази. Найбільше зниження рівня VEGF спостерігається при ПТ у поєднанні з ранселексом та цисплатином, що вказує на більш ефективне підсилення антиангіогенного ефекту.
Висновки. Доведено, що при різних схемах ПТ з використанням інгібітора ЦОГ-2 – ранселексу, та цисплатину у хворих на НДРЛ спостерігається зниження маркерів радіорезистентності ПГЕ-2 та ЦОГ-2, маркера ангіогенезу – VEGF, це свідчить що вплив радіомодифікації на процес ангіогенезу найбільш виражений при поєднаній дії ПТ та обох радіомодифікаторів. Використання інгібіторів ЦОГ-2 як радіосенсибілізаторів у поєднанні з ПТ дає нову можливість підвищувати радіочутливість пухлини
Функціональна активність клітин кісткового мозку тварин після обробки їх нанокомплексами
Get PDFBackground. Previously, the antitumor activity of nanocomplexes (NCs) containing nanoparticles of rare earth metal orthovanadates GdYEuVO4 and cholesterol has been approved when applied in 9:1 ratio (the cells-to-NCs), which can be considered as a conditionally therapeutic dose. Therefore, studying the potential risks of NCs exposure in terms of functional activity of hematopoietic progenitor cells is relevant.
Рurpose – determining a toxic effect of NCs on functional activity of hematopoietic cells of bone marrow (BM).
Materials and Methods. The study was performed in BM cells of CBA/H mice. Nanocomplexes were synthesized at Institute for Scintillation Materials of the National Academy of Sciences of Ukraine. BM cells with NCs were incubated in the ratios as follows: 9BM:1NCs; 1BM:1NCs; 1BM:9NCs, followed by assessing the number of apoptotic/necrotic cells in BM using FITC Annexin V Apoptosis Detection Kit I (BD, USA) by means of “FACS Calibur” flow cytometer (“BD”, USA). Hematopoietic progenitor cells of BM were functionally evaluated in vivo by determining the content of colony-forming units of the spleen (CFUs) and the number of myelokaryocytes in lethally irradiated recipients on day 8 after administering BM cells, pre-incubated with NCs. Survival of irradiated recipient mice after BM administration was recorded 12 days long.
Results and discussion. The dose-dependent effect of functional potential in- hibition for BM hematopoietic progenitor cells under NCs influence has been established. Although, in vitro processing the BM cells with a conditionally therapeutic dose of NCs (9BM:1NCs) before administration to irradiated animal caused remodeling of cell membranes and contributed to apoptotic manifes- tations, but it did not lead to strong changes in their colony-forming potential and did not reduce the number of BM cells in animals if compared with the introduced BM cells without NCs treatment. Increasing the NCs concentration five- and tenfold significantly reduced the colony-forming potential of BM cells, caused BM hypoplasia and a crucial reduction in the survival of recipient animals, indicating possible toxic effects of this compound when administered at high concentrations.
Conclusions. The toxic effect of NCs is detected only when certain concen- trations, significantly exceeding the conditionally therapeutic dose previously determined when treating the experimental oncology diseases, are used.Актуальність. Протипухлинна активність нанокомплексів (НК), що містять наночастинки ортованадатів рідкісноземельних металів (GdYEuVO4) та холестерин була доведена раніше. Їх застосування у спів- відношенні – клітини : НК – 9:1, може вважатися умовно-терапевтичною дозою. Тому актуальним є дослідження потенційних ризиків впливу НК щодо функціональної активності гемопоетичних клітин-попередників.
Мета роботи – визначення токсичного впливу нанокомплексів на функціональну активність гемопоетичних клітин кісткового мозку (КМ).
Матеріали та методи. Дослідження були виконані на клітинах КМ мишей лінії СВА/Н. Нанокомплекси були синтезовані в Інституті сцинтиляційних матеріалів НАН України. Інкубацію клітин КМ з НК проводили у співвідношеннях – 9КМ:1НК; 1КМ:1НК; 1КМ:9НК, після цього визначали кількість апоптотичних/некротичних клітин у КМ за допомогою FITC Annexin V Apoptosis Detection Kit I (BD, США) на проточному цитофлуориметрі «FACS Calibur» («BD», США). Функціональну оцінку гемопоетичних клітин-попередників КМ проводили in vivo шляхом визначення вмісту колонієутворюючих одиниць селезінки (КУОс) і кількості мієлокаріоцитів у летально опромінених реципієнтів на 8-му добу після введення їм клітин КМ, попередньо інкубованих з НК. Облік виживаності опромінених мишей-реципієнтів після введення їм КМ здійснювали протягом 12 діб.
Результати та їх обговорення. Встановлено дозозалежний ефект інгібіції функціонального потенціалу гемопоетичних клітин-попередників КМ під впливом НК. Обробка in vitro клітин КМ умовно-терапевтичною дозою НК (9КМ:1НК) перед введенням опроміненим тваринам хоча і викликала перебудову мембран клітин та сприяла апоптотичним проявам, але не призводила до значущих змін їх колонієутворюючого потенціалу і не зменшувала кількість клітин КМ у стегні в опромінених тварин у порівнянні з введенням клітин КМ без обробки НК. Підвищення концентрації НК в 5 і 10 разів значно знижувало колонієутворюючий потенціал клітин КМ, викликало гіпоплазію КМ і суттєве зниження виживаності тварин- реципієнтів, що свідчить про можливий токсичний вплив цієї сполуки при введенні у високих концентраціях.
Висновки. Токсична дія НК виявляється тільки при застосуванні певних їх концентрацій, які значно перевищують умовно-терапевтичну дозу, визначену раніше при лікуванні експериментальних онкозахворюваннь