Український радіологічний та онкологічний журнал
Український радіологічний та онкологічний журналNot a member yet
213 research outputs found
Sort by
Роль методів магнітно-резонансної томографії при оцінці кістозних уражень головного мозку: проспективне дослідження
Get PDFBackground. Intracranial cystic lesions are unnatural cavities in which the continuity of the brain parenchyma is disrupted because of different pathologies such as infections and tumors containing proteinaceous fluid and/or cellular/necrotic materials.
Purpose – to investigate the value of some MRI modalities, mostly DWI and MR spectroscopy, in differentiation of the common intracranial intra-axial cystic brain lesions to help these patients benefit from the best medical management and treatment.
Materials and Methods. This is a prospective study, conducted from April 2019 till April 2021. It involved forty adult patients of both sexes with a cystic/necrotic intra-axial brain lesion with variable perifocal edema and rim enhancement on post-contrast study at MRI unit, radiology department, Ain Shams University (ASU) Hospital. All examinations were carried out after signing of the informed consent by the patients themselves or their guardian if the patient was incapacitated by any means.
Results. The ADC values in the center of lesions were not uniform. We found the lowest ADC value in the center of the lesion at the abscess 0.4x10–3 mm2 /s, and the highest ADC value 3.2x10–3 mm2 /s was in cystic neoplastic lesion. There was a significant difference in the ADC values in the center of neoplastic necrotic lesions; mean ADC value was (1.95±1.08) x10–3 mm2 /s and (1.15±0.65) x10–3 mm2 /s in abscess lesions, with a cut-off value, sensitivity, specificity, positive predictive value (PPV), negative predictive value (NPV) and accuracy value of: 1.55%, 92.9%, 91.7%, 96.3%, 84.6% and 92.5% respectively. MRS was performed in 40 cases, and the Cho/Cr, Cho/NAA and NAA/Cr mean ratios were calculated. These ratios were compared between the different categories. Statistically significant differences were found in the Cho/Cr, Cho/NAA ratios between both groups (p values<0.001**), while no statistically significant difference was found in the NAA/Cr ratio.
Conclusion. Diffusion-weighted imaging (DWI) and magnetic resonance spectroscopy (MRS) are useful as additional diagnostic modalities for differentiating brain abscesses from cystic or necrotic brain tumors. Furthermore, the following MR techniques may be helpful for discriminating brain abscess from cystic or necrotic tumors: diffusion tensor imaging (DTI), perfusion weighted imaging as well as positron emission tomography computed tomography (PET-CT). This will help to improve the accuracy of MR in differentiating brain abscess from cystic or necrotic tumors.Актуальність. Внутрішньочерепні кістозні ураження – це неприродні порожнини, в яких порушується цілісність паренхіми головного мозку через різні патології, такі як інфекції та пухлини, що містять білкову рідину та/або клітинний/некротичний матеріал.
Мета роботи. Дослідити значення деяких методів магнітно-резонансної томографії (МРТ), в основному дифузно-зваженої томографії та магнітно-резонансної спектроскопії (МРС) при диференціації поширених внутрішньочерепних інтрааксіальних кістозних уражень головного мозку, щоб допомогти цим пацієнтам отримати найкращу медичну допомогу та лікування.
Матеріали та методи. Наше дослідження, проведене з квітня 2019 року по квітень 2021 року, є проспективним. У нього включено сорок дорослих пацієнтів обох статей з кістозним/некротичним інтрааксіальним ураженням головного мозку зі змінним перифокальним набряком і посиленням ободу під час постконтрастного дослідження в кабінеті МРТ у відділенні радіології лікарні університету Айн Шамс. Усі обстеження проводилися після підписання інформованої згоди самим пацієнтом або його опікуном, якщо пацієнт є недієздатним з будь-яких причин.
Результати та їх обговорення. Значення зовнішнього коефіцієнта дифузії у центрі уражень відрізнялися. Ми виявили найнижче значення зовнішнього коефіцієнта дифузії в центрі ураження при абсцесі 0,4x10–3 мм2 /с і найвище значення зовнішнього коефіцієнта дифузії 3,2x10–3 мм2 /с, що було виявлене при кістозному неопластичному ураженні. Існувала значна різниця в значеннях зовнішнього коефіцієнта дифузії в центрі неопластичних некротичних уражень; середнє значення зовнішнього коефіцієнта дифузії становило (1,95±1,08) x10–3 мм2 /с і (1,15±0,65)x10–3 мм2 /с в абсцесних ураженнях з пороговим значенням, чутливістю, специфічністю, позитивним прогностичним значенням, негативним прогностичним значенням і значенням точності 1,55%, 92,9%, 91,7%, 96,3%, 84,6% і 92,5% відповідно. МРС проводилася у 40 випадках, у яких також були розраховані середні співвідношення Cho/Cr, Cho/NAA та NAA/Cr. Ці співвідношення були порівняні між різними категоріями. Були виявлені статистично значущі відмінності міжспіввідношеннями Cho/Cr, Cho/NAA в обох групах (значення р < 0,001**), тоді як співвідношення NAA/Cr не мало статистично значущої різниці.
Висновки. Дифузно-зважена томографія і магнітно-резонансна спектроскопія можуть використовуватися як додаткові діагностичні методи для диференціації абсцесів головного мозку від кістозних або некротичних пухлин головного мозку. Крім того, деякі методи МРТ можуть бути корисними при розрізненні абсцесу мозку від кістозних або некротичних пухлин, такі як дифузна тензорна візуалізація (DTI), перфузійно-зважена візуалізація, а також позитронно-емісійна комп’ютерна томографія (ПЕТ-КТ). Це допоможе підвищити точність МРТ при диференціації абсцесу мозку від кістозних або некротичних пухлин
Фармакоекономічний аналіз ефективності витрат при використанні обінутузумабу (препарат «Газіва ®») в лікуванні хронічної лімфоцитарної лейкемії в Україні
Get PDFBackground. Chronic lymphocytic leukemia (CLL) is the most common type of leukemia. Annual incidence rate of CLL is 2 to 6 per 100000 population. CLL is currently a disease which leads to significant social and financial costs. CLL remains an incurable disease up to this date. However, at the moment there is a bunch of drugs available on the pharmaceutical market, which can substantially elongate progression-free survival, increase duration, and improve the patients’ quality of life. One of such drugs is obinutuzumab. Positive evaluation findings of economic feasibility of using obinutuzumab in elderly patients with CLL have been received in some countries of the European Union, but under the conditions of healthcare of Ukraine pharmacoeconomic analysis of obinutuzumab use in the treatment of CLL has not been performed.
The purpose of the work is to determine economic feasibility of using obinutuzumab (Gazyva® drug) under the conditions of healthcare system of Ukraine for the treatment of chronic lymphocytic leukemia in patients who did not receive treatment earlier.
Materials and methods. An analysis using the Markov analysis model was performed, and it allowed the comparison between life years gained (LYG) and quality adjusted life years (QALY) to be made, which can be obtained when using alternative regimens (O+Clb or R+Clb) and expenditures on these regiments in treating patients with CLL. The analysis modelling was performed on the basis of the results of international randomized multicenter open phase III clinical trial of CLL11.
Results. The results of Markov modelling have shown that O+Clb treatment regimen, which consists of obinutuzumab and chlorambucil, provides every patient with CLL with additional 0,1 LYG on average over a period of three years compared to R+Clb regimen. The average lifespan of the patients in whom the disease did not progress was higher in O+Clb group than in R+Clb group by more than a year – 51,2 and 38,1 months respectively. O+Clb regimen not only increases lifespan, but also improves life quality. The patients of R+Clb group have additional 0,14 QALY during the analyzed period compared to O+Clb group. The calculation of expenses on CLL treatment with consideration for time horizon of 3 years has shown that using obinutuzumab in the first line of treatment was almost twice as expensive as the alternative first-line regimen, provided that original pharmaceutical drugs were used. At the same time, due to the greater effectiveness, the high cost of the regimen with obinutuzumab is compensated by reduction in expenses on the second line of chemotherapy. The cost saving on the second line covers the cost difference of the first line of therapy when using obinutuzumab. When using original, as well as generic chemotherapeutic drugs, O+Clb (obinutuzumab + chlorambucil) regimen as a first-line therapy of patients with CLL provides the higher level of effectiveness at smaller cost. Conclusions. The available data of randomized control trials to this date are indicative of high clinical effectiveness of first-line therapy with the use of obinutuzumab + chlorambucil regimen in the patients with CLL. This regimen allows progression-free survival to be substantially elongated. It also increases the number of life years gained and improves the quality of life. Markov modelling shows that obinutuzumab + chlorambucil regimen compared to rituximab + chlorambucil regimen requires bigger expenses as a first-line therapy of the patients with CLL. At the same time, due to the greater effectiveness and longer progression-free survival, this regimen allows the amount of expenses on the next lines of therapy in the patients with CLL to be reduced, consequently total expenses on the treatment of the patients with CLL are also reduced. Pharmacoeconomic analysis based on the Markov analysis model and calculations by the «cost-effectiveness» and «cost-utility» methods allow obinutuzumab + chlorambucil regimen to be considered dominant in comparison with rituximab + chlorambucil regimen as a first-line therapy of the patients with CLL (provided that original pharmaceutical drugs are used).Актуальність. Хронічний лімфолейкоз (ХЛЛ) є найбільш поширеним видом лейкозу. Щорічна захворюваність на ХЛЛ становить від 2 до 6 на 100000 населення. На даний час ХЛЛ є захворюванням, що призводить до значних соціальних та фінансових витрат. До теперішнього часу ХЛЛ залишається невиліковним захворюванням. Однак, на даний час на фармацевтичному ринку з’явилися лікарські засоби, які можуть суттєво подовжити період перебігу хвороби без будь-яких клінічних ознак, збільшити тривалість та поліпшити якість життя пацієнтів. Одним з таких засобів є обінутузумаб. Позитивні результати оцінки економічної доцільності використання обінутузумабу у пацієнтів старшого віку з ХЛЛ отримані в декількох країнах Європейського союзу, але в умовах охорони здоров’я України фармакоекономічний аналіз застосування обінутузумабу в терапії ХЛЛ не проводився.
Мета роботи − визначення економічної доцільності використання в умовах української системи охорони здоров’я обінутузумабу (препарат «Газіва®») для терапії хронічного лімфолейкозу у пацієнтів, які раніше не отримували лікування.
Матеріали та методи. Проведено аналітичне моделювання за Марковим, що дозволяє провести порівняння кількості років збереженого життя (life years gained − LYG) та кількості років якісного життя (quality adjusted life years − QALY), що можуть бути отримані при використанні в терапії хворих на ХЛЛ альтернативних схем обінутузумаб + хлорамбуцил (О+Clb) або ритуксимаб + хлорамбуцил (R+Clb) та витрат на дані схеми. Моделювання проведено на основі результатів міжнародного рандомізованого багатоцентрового відкритого клінічного дослідження ІІІ фази CLL11.
Результати та їх обговорення. Результати Марківського моделювання показали, що схема терапії О+Clb, до складу якої входить обінутузумаб та хлорамбуцил у порівнянні зі схемою R+Clb протягом трьох років забезпечує кожному пацієнтуз ХЛЛ в середньому додатково 0,1 LYG. Середня тривалість життя в стані без прогресування хвороби в групі пацієнтів О+Clb за цей час перевищує аналогічний показник у групі R+Clb більш ніж на рік та складає відповідно 51,2 та 38,1 місяці. Одночасно з подовженням терміну життя застосування схеми О+Clb підвищує його якість. Протягом аналізованого періоду пацієнти в групі R+Clb мають додатково 0,14 QALY порівняно з групою О+Clb. Розрахунок витрат на лікування ХЛЛ з урахуванням часового горизонту моделі три роки показав, що за умови використання оригінальних лікарських препаратів застосування в терапії першої лінії обінутузумабу майже вдвічі дорожче, ніж альтернативна схема першої лінії. В той же час, за рахунок більшої ефективності висока вартість схеми з обінутузумабом компенсується за рахунок зменшення витрат на другу лінію хіміотерапії. Економія коштів на другій лінії перекриває різницю вартості першої лінії терапії при використанні обінутузумабу. За використання як оригінальних, так і генеричних хіміотерапевтичних лікарських препаратів, схема O+Clb (обінутузумаб + хлорамбуцил) в якості терапії першої лінії пацієнтів з ХЛЛ забезпечує більш високий рівень ефективності при менших витратах.
Висновки. Наявні на даний час дані рандомізованих клінічних досліджень (РКД) свідчать про високу клінічну ефективність використання у пацієнтів з ХЛЛ терапії першої лінії з використанням схеми обінутузумаб+хлорамбуцил. Дана схема дозволяє суттєво подовжити термін виживанні без прогресування хвороби, збільшує кількість років збереженого життя та підвищує його якість. Моделювання за методом Маркова свідчить, що схема обінутузумаб + хлорамбуцил у порівнянні зі схемою ритуксимаб + хлорамбуцил в якості терапії першої лінії пацієнтів з ХЛЛ потребує більших витрат, в той же час за рахунок більшої ефективності, більш тривалого періоду виживання без прогресії, дана схема дозволяє знизити суму витрат на наступні лінії терапії у хворих на ХЛЛ, а відповідно – загальні витрати на терапію пацієнтів з ХЛЛ. Фармакоекономічний аналіз на ґрунті моделювання за методом Маркова та розрахунків методами «вартість-ефективність» та «вартість-корисність» дозволяє вважати схему обінутузумаб+хлорамбуцил домінуючою порівняно зі схемою ритуксимаб + хлорамбуцил в якості терапії першої лінії пацієнтів з ХЛЛ (за умови використання оригінальних лікарських препаратів).
 
Варіанти хірургічної тактики при місцево-розповсюджених варіантах базально-клітинної карциноми шкіри голови у хворих старечого віку
Get PDFBackground. Basal cell cancer is the most common type of skin cancer in fair-skinned adults older than 50 years. The incidence rate of this disease is growing around the world. Basal cell carcinomas (BCC) are heterogeneous: from superficial or nodular lesions with benign prognosis to large lesions which are very difficult to cure. The prognosis of treatment is connected with the risk of recurrence of basal cell cancer or its local destructive ability. Hedgehog pathway activation is a distinctive molecular event in these tumors, which has allowed Hedgehog inhibitors for lesions that are difficult to cure to be developed, and which are also beyond the reach of surgical treatment or radiation therapy. Immunotherapy may be offered for the treatment of tumors with a high mutational load which leads to tumor resistance to Hedgehog inhibitors. Surgical intervention is a standard treatment method for most BCCs because it allows excision margins to be controlled and it shows a low risk of recurrence. The issue of removal of locally advanced forms with simultaneous reparative stage in elderly patients remains challenging.
Purpose – to prove the high effectiveness of the surgical approach with simultaneous plastic surgery in locally advanced forms of BCC of the scalp in elderly patients.
Materials and methods. Clinical observation of female patient A., 87 years old, who was receiving treatment in the Department of Surgical Oncology regarding multiple advanced BCC of facial skin, and patient V., 91 years old, who was undergoing treatment in the Department of Surgical Oncology regarding advanced basal cell skin carcinoma of the left pinna. Observation and treatment were performed in the State Organization «Grigoriev Institute for Medical Radiology and Oncology of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine».
Results. Clinical cases of locally advanced basal cell skin cancer in 2 elderly patients (87 and 91 years old) are presented. The effectiveness of the surgical approach with broad excision of the tumor and simultaneous reparative stage has been proven: in one case – a free split-skin autoplastic graft, in the other one – a full-thickness musculo-subcutaneous flap with axial blood circulation. In both cases there was no rejection of transplants; the scalp defects were completely covered, and a good cosmetic appearance was successfully achieved. In both cases, there were no significant complications observed. These examples have proven that the patients’ age of more than 90 years is not a counterindication to broad resections with simultaneous reparative stage in locally advanced BCC of the scalp.
Conclusions. Thus, modern methods of diagnostics and treatment of BCC allow the disease to be controlled in most cases. It is also possible to cure locally advanced BCCs in patients older than 85 years surgically with a simultaneous reconstructive stage, given the reasonable selection of the patients.Актуальність. Базально-клітинний рак є найпоширенішим видом раку шкіри у світлошкірих дорослих осіб старше 50 років. Захворюваність на нього зростає в усьому світі. Базально-клітинні карциноми (БКК) є гетерогенними, від поверхневих або вузликових уражень із хорошим прогнозом до дуже великих уражень, які важко піддаються лікуванню. Прогноз лікування пов’язаний з ризиком рецидиву базально-клітинного раку або його локальної деструктивної здатності. Характерними молекулярними подіями в цих пухлинах є активація шляху Hedgehog, що дозволило розробити інгібітори Hedgehog для уражень, які важко піддаються лікуванню, і недоступні хірургічному чи променевому лікуванню. Для лікування пухлин з високим мутаційним тягарем, що призводить до резистентності пухлин до інгібіторів Hedgehog можна запропонувати імунотерапію. Стандартним лікуванням більшості базально-клітинних карцином є хірургічне втручання, оскільки воно дозволяє контролювати межі висічення та показує низький ризик рецидиву. Складним залишається питання видалення місцево-розповсюджених варіантів з одночасним реконструктивним етапом у пацієнтів похилого віку.
Мета роботи. Довести високу ефективність хірургічного методу з одночасною пластикою при місцево-розповсюджених варіантах базально-клітинної карциноми шкіри голови у пацієнтів похилого віку.
Матеріали та методи. Клінічне спостереження пацієнтки А., 87 років, яка отримувала лікування у відділенні онкологічної хірургії з приводу множинної поширеної БКК шкіри обличчя та пацієнта В., 91 року, який лікувався у відділенні онкологічної хірургії з приводу поширеної БКК шкіри лівої вушної раковини. Обстеження та лікування проводилося в умовах Державної установи «Інститут медичної радіології та онкології ім. С.П. Григор’єва Національної академії медичних наук України».
Результати та їх обговорення. Представлено клінічні випадки місцево-розповсюдженого базально-клітинного раку шкіри у 2 осіб старечого віку (87 та 91 рік). Доведено ефективність хірургічного методу з широким висіченням пухлинита одночасним реконструктивно-пластичним етапом: в одному випадку вільним розщепленим шкірним аутотрансплантатом, в другому – повношаровим м’язовопідшкірно-шкірним клаптем з осьовим кровообігом. В обох випадках не було відторгнення трансплантатів, вдалось повноцінно закрити дефекти шкіри голови та досягнути доброго косметичного вигляду. В обох випадках суттєвих ускладнень не відмічено. Цими прикладами доведено, що вік пацієнтів понад 90 років при локально поширеній БКК шкіри голови не є протипоказанням для широких резекцій з одночасним реконструктивно-пластичним етапом.
Висновки. Таким чином, сучасні методи діагностики та лікування БКК дозволяють у більшості випадків контролювати захворювання. Місцево-поширені БКК у пацієнтів віком понад 85 років також можливо лікувати хірургічно з одночасним реконструктивним етапом при зваженому підборі хворих
Визначення впливу факторів ризику перебігу ішемічної хвороби серця методом міокардіосцинтиграфії на ефективність кардіохірургічного лікування
Get PDFBackground. Myocardial revascularization is a life-saving technology that not only increases life expectancy, reduces recurrences of myocardial infarction and repeated surgery, but also improves its quality in patients with coronary artery disease. Risk assessment, the complexity of coronary artery disease, the presence of comorbidities, the area of hibernating myocardium, the patient’s consent are the basis for choosing a method of treatment. Positive structural and functional changes of the myocardium (increase in the area of viable myocardium), restoration or improvement of left ventricular systolic function (increase in ejection fraction and decrease in end-diastolic volume), reduction of angina are the expected result of the surgical treatment. Purpose – determining the influence of risk factors for coronary heart disease on the outcome of surgical treatment by aorto-coronary artery bypass grafting with the help of diagnostic evaluation of myocardial scintigraphy. Materials and Methods. To achieve the clinical tasks, 62 patients with coronary artery disease were examined. The mean age of the subjects was (59.6 ± 8.2) years. Myocardial scintigraphy was performed in SPECT with ECG synchronization (Gated SPECT). 99mTc-MIBI with an activity of 555–740 MBq was used. Myocardial scintigraphy was performed over time of treatment (before and after coronary artery bypass grafting) according to the protocol – One Day Rest. Results. The influence of risk factors was assessed using dynamic and static integrated indicators. The dynamic integral indicator did not show statistically significant risk factors: smoking (p = 0.54), left ventricular contractility (p = 0.43), the presence of myocardial infarction in past (p = 0.4), heart failure stage (p = 0.53) and functional class of angina (p = 0.08). The static integrated indicator also did not show statistically significant effects from smoking (p = 0.13), left ventricular contractility (p = 0.58), the presence of myocardial infarction in past (p = 0.1), heart failure stage (p = 0.11) and functional class of angina (p = 0.6). Conclusions. The risk factors for coronary artery disease, such as: myocardial infarction in past, left ventricular contractility, heart failure stage, functional class of angina and smoking, in the study group of patients, had no reported effect on revascularization by the method of aorto-coronary artery bypass grafting (static and dynamic integrated indicators p > 0.05).Актуальність. Реваскуляризація міокарда є життєзберігальною технологією, що забезпечує не тільки збільшення тривалості життя, зменшення рецидивів інфаркту міокарда та повторних оперативних утручань, а й забезпечує покращення його якості у пацієнтів з ішемічною хворобою серця (ІХС). Оцінка ризиків, складності уражень коронарного русла, наявності супутніх захворювань, площі гібернуючого міокарда, згода пацієнта є підґрунтям вибору методу лікування. Позитивні структурнофункціональні зміни міокарда (збільшення площі життєздатного міокарда), відновлення чи покращення систолічної функції лівого шлуночка (зростання фракції викиду та зменшення кінцевого діастолічного об’єму (КДО)), зменшення проявів стенокардії і є очікуваним результатом від проведеного оперативного лікування. Мета роботи – визначення впливу факторів ризику перебігу ІХС на результат проведеного хірургічного лікування методом аортокоронарного шунтування за допомогою діагностичної оцінки показників міокардіосцинтиграфії (МСГ). Матеріали та методи. Для реалізації поставлених клінічних завдань було обстежено 62 хворих на ішемічну хворобу серця. Середній вік обстежених складав (59,6 ± 8,2) років. Міокардіосцинтиграфію (МСГ) проводили в режимі ОФЕКТ з ЕКГ-синхронізацією (Gated SPECT). Використовували 99mTc-MIBI активністю 555–740 МБк. Проводили МСГ в динаміці лікувальних заходів (до проведення аортокоронарного шунтування та після нього) за протоколом – One Day Rest. Результати. Вплив факторів ризику оцінювали за допомогою динамічного та статичного інтегральних показників. Динамічний інтегральний показник не виявив статистично значущих факторів ризику: паління (p = 0,54), порушення скоротливості лівого шлуночка (p = 0,43), наявність в анамнезі інфаркту міокарда (p = 0,4), стадія серцевої недостатності (p = 0,53) та функціональний клас стенокардії (p = 0,08). Статичний інтегральний показник так само не виявив статистично значущих впливів від паління (p = 0,13), порушення скоротливості лівого шлуночка (p = 0,58), наявностів анамнезі інфаркту міокарда (p = 0,1), стадії серцевої недостатності (p = 0,11) та функціонального класу стенокардії (p = 0,6). Висновки. Досліджені фактори ризику перебігу ІХС, зокрема: наявність в анамнезі перенесеного інфаркту міокарда, порушення скоротливості стінок лівого шлуночка серця, стадія серцевої недостатності, функціональний клас стенокардії та паління, у досліджуваної групи пацієнтів не мали зареєстрованого впливу на ефект реваскуляризації методом аортокоронарного шунтування (за статичним та динамічним інтегральними показниками р > 0,05)
Денситометрічні особливості стану кісткової тканини у дітей в період ростового стрибка з урахуванням поліморфізмів гена VDR та рівнів вітаміну D
Get PDFBackground. The period of intensive growth in children is associated with active changes in the bone tissue architecture. A high level of bone mass accumulations was observed. Whether such processes are adequate depends on numerous factors, however, all of them are based on a genetic component. Gene expression affects all the processes in the body, including bone tissue. The BSML and Fokl polymorphisms of the VDR gene responsible for the activity of cell receptors for vitamin D is studied in association with bone pathology, autoimmune diseases, diseases of the central nervous, cardiovascular and other systems. Purpose – of the research is aimed at determining densitometric features of the structural and functional condition of bone tissue in children during the growth spurt, taking into account polymorphisms of BSML, FOKL gene VDR and vitamin D levels. Materials and Methods. The examination covered 205 healthy children aged 9–17, who were divided into groups depending on the presence or absence of growth spurt (GS) and its intensity. The examination presupposed analysis of the medical history, assessment of physical and sexual development, ultrasound (QUS) and X-ray (DXA) densitometry, determination of 25-(OH)-D levels, molecular diagnostics- definition of polymorphisms of BSML, FOKL gene VDR. Results. Ultrasound densitometry showed a decrease in bone mineral density (BMD) in 24 children of Group I (48.0%), Z-score: – 1.8 ± 0,56; 28 children in Group II (60.87%), Z-score: – 1.96 ± 0,27 and 43 children of Group III (39.45%), Z-score: – 1.68 ± 0,72. DXA was used for 32 children, 18 of them (56.25%) were diagnosed with a decreased BMD. Children of Group I with a reduced BMD had an average level of vitamin 25-(OH)-D at the value of 39.04 ± 11.84 nmol/l, while in children with a normal BMD it averaged – 42.43 ± 6.3 nmol/l. In children of group II BMD in which it was reduced, the average level of 25-(OH)-D was 45.68 ± 5.48 nmol/l, with normal BMD – 45.47 ± 4.69 nmol/l. Children of Group III with a reduced BMD had an average 25-(OH)-D level of 36.73 ± 8.94 nmol/l, those with a normal BMD showed the 25-(OH)-D level of 42.91 ± 9.1 nmol/l. A molecular study found that 48.76% of children did not have any mutations in the VDR gene BSML polymorphism, 41.32% of children showed a heterozygous mutation, and 9.92% of children revealed a homozygous mutation. 27.81% of children had no mutation of Fokl polymorphism in the VDR gene, 61.95% showed a heterozygous mutation and a homozygous mutation was detected in 10.24% of children. Conclusions. Decreased bone mineral density in children during growth spurt is due to insufficiency or deficiency of vitamin D and is determined genetically. However, the most significant factor in the BMD reduction is the retardation of bone mass accumulation processes against the background of an intensive linear growth of the skeleton.Актуальність. Період інтенсивного росту дітей супроводжується активними змінами в архітектоніці кісткової тканини. Процеси накопичення кісткової маси проходять на високому рівні. Адекватність цих процесів має залежність від багатьох факторів, та, безумовно, в основі всіх процесів лежить генетична складова. Експресія генів має вплив на всі процеси в організмі і кісткова тканина не виняток. Поліморфізми BSML та Fokl гена VDR, який відповідає за активність рецепторів клітини до вітаміну D, вивчається в асоціації з патологією кісткової тканини, автоімунних захворювань, захворювань центральної нервової, серцево-судинної та інших систем. Мета роботи – визначення денситометричних особливостей структурно-функціонального стану кісткової тканини у дітей в період ростового стрибка з урахуванням поліморфізмів BSML, FOKL гена VDR та рівня вітаміну D. Матеріали та методи. Обстежено 205 дітей віком 9–17 років, які були розподілені на групи в залежності від наявності ростового спурту (РС) та його інтенсивності. Обстеження включало аналіз даних анамнезу, оцінку рівнів фізичного та статевого розвитку, ультразвукову (QUS) та рентгенівську (DXA) денситометрію, визначення рівня 25-(ОН)-D, молекулярну діагностику – визначення поліморфізмів BSML, FOKL гена VDR. Результати та їх обговорення. При проведенні ультразвукової денситометрії зниження мінеральної щільності кісткової тканини (BMD) встановлено у 24 дітей (48,0%), Z-score – 1,8 ± 0,56 I групи; 28 дітей (60,87%), Z-score – 1,96 ± 0,27 II групи та 43 дітей (39,45%), Z-score – 1,68 ± 0,72 III групи. За допомогою DXA було обстежено 32 дитини, у 18 з них (56,25%) діагностовано зниження BMD. У дітей I групи, які мали знижену BMD, середній рівень вітаміну 25-(ОН)-D складав 39,04 ± 11,84 нмоль/л, тоді як у дітей з нормальною BMD – 42,43 ± 6,3 нмоль/л. У дітей II групи, BMD у яких була знижена, середній рівень 25-(ОН)-D складав 45,68 ± 5,48 нмоль/л; при нормальній BMD – 45,47 ± 4,69 нмоль/л. Діти III групи зі зниженою BMD мали середній рівень 25-(ОН)-D 36,73 ± 8,94 нмоль/л, з нормальною BMD – 42,91 ± 9,1 нмоль/л. При проведенні молекулярного дослідження встановлено, що у 48,76% дітей не виявлено мутацій поліморфізму BSML гена VDR, у 41,32% дітей виявлена гетерозиготна мутація, у 9,92% – гомозиготна мутація. Не виявлено мутацію поліморфізму Fokl гена VDR у 27,81% дітей, гетерозиготну мутацію мають 61,95% і гомозиготну – 10,24% дітей. Висновки. Зниження мінеральної щільності кісткової тканини у дітей в період ростового спурту зумовлене недостатністю або дефіцитом вітаміну D та генетичною схильністю. Проте найбільш суттєвим чинником зниження BMD є саме відставання процесів накопичення кісткової маси на тлі інтенсивного лінійного росту скелета
Роль і місце променевої терапії у неоад’ювантному лікуванні раку підшлункової залози
Get PDFBackground. Myocardial revascularization is a life-saving technology, which contributes to increase in lifespan, reduction in myocardial infarction recurrences and repeated surgeries along with improved life quality of the patients with coronary artery disease (CAD). Estimation of the risks, severity of coronary bed lesion, presence of concomitant diseases, and area of hibernating myocardium, as well as patient’s agreement are the basis of treatment method selection. Positive structural and functional changes in myocardium (increase in area of viable myocardium), restoration or improvement of systolic function of left ventricle (increase in ejection fraction and decrease in end-diastolic volume), reduction of angina symptoms are the expected results from the surgical treatment.
Purpose – to determine the influence of risk factors for coronary artery disease on the outcome of surgical treatment by the method of aorto-coronary artery bypass grafting with the help of diagnostic evaluation of myocardial scintigraphy parameters.
Materials and methods. For the implementation of the clinical objectives, 62 patients with coronary artery disease were examined. The average age of the patients was 59.6 ± 8.2 years. Myocardial scintigraphy was performed in the SPECT mode with ECG synchronization (Gated SPECT). 99mTc-MIBI with an activity of 555-740 MBq was used. Myocardial scintigraphy was conducted over time of treatment (before and after coronary artery bypass grafting) according to One Day Rest protocol.
Results. The influence of risk factors was assessed using dynamic and static integral indices. The dynamic integral index didn’t reveal statistically significant risk factors: smoking (p = 0.54), left ventricular contractility impairment (p = 0.43), history of myocardial infarction (p = 0.4), stage of heart failure (p = 0.53), and functional class of angina (p = 0.08). The static integral index didn’t reveal statistically significant influence as well: smoking (p = 0.13), left ventricular contractility impairment (p = 0.58), history of myocardial infarction (p = 0.1), stage of heart failure (p = 0.11), and functional class of angina (p = 0.6).
Conclusions. The studied risk factors for coronary artery disease, namely: history of myocardial infarction, left ventricular contractility impairment, stage of heart failure, functional class of angina, and smoking in the study group of patients had no registered influence on the revascularization effect by coronary artery bypass grafting method (integrated static and dynamic indices p > 0.05).Актуальність. Користь променевої терапії (ПТ) у лікуванні раку підшлункової залози (РПЗ) залишається предметом обговорення протягом десятиліть [1]. Існує багато суперечок щодо ПТ та її комбінацій з іншими методами лікування РПЗ. Мета роботи – з’ясувати хірургічні переваги комбінованої неоад’ювантної терапії (НАТ) РПЗ із акцентом на індукцію локального фіброзу підшлункової залози та його впливу на післяопераційний стан. Вирішити питання особливої ролі ПТ при комбінованій НАТ. Згадати поточні рандомізовані контрольовані дослідження (РКД) такого напрямку. Обговорити сучасне значення стереотаксичної променевої терапії (СТПТ) у неоад’ювантному лікуванні. Матеріали та методи. З метою пошуку літератури використовували бази MEDLINE/PubMed, Scopus та Web of Science. Пошук виконувався серед англомовної літератури за такими ключовими словами: pancreatic cancer; neoadjuvant radiotherapy (NART); postoperative pancreatic fistula (POPF); pancreatic fibrosis; stereotactic body radiotherapy (SBRT). Розглядалися мета-аналізи, систематичні огляди та рандомізовані клінічні дослідження, ретроспективні дослідження. Серед 148 публікацій, що задовільнили критеріям пошуку, було відібрано 44. Дата останнього пошуку 20.02.2022. Результати та їх обговорення. Серед переваг НАТ: кращі показники дотримання режимів неоад’ювантної хіміотерапії (НАХТ) або неоад’ювантної хіміопроменевої терапії (НАХПТ), можливість вибору пацієнтів із неметастатичним захворюванням, яким може бути корисна хірургічна резекція з довготривалою виживаністю; лікування захворювання з імовірними мікрометастазами, які немає змоги виявити на початку лікування; більша ймовірність досягнення зниження ступенів T i N, збільшення частоти R0-резекції. Обговорюється питання неоад’ювантної променевої терапії (НАПТ) у контексті комбінованої НАТ РПЗ. Представлено онкологічні та хірургічні переваги даного методу. З’ясовано роль СТПТ та сучасний стан проблеми. Згадуються поточні контрольовані рандомізовані дослідження. Неоад’ювантна СТПТ після мультиагентної індукційної хіміотерапії може бути майбутнім трендом у НАПТ РПЗ. Висновки. СТПТ може бути рекомендовано для застосування у спеціалізованих центрах як ефективний метод лікування після індукційної НАХТ у хворих на неметастатичний РПЗ із судинною інвазією, без чітких ознак радіологічної відповіді та при доброму загальному стані пацієнта
Вплив неоад’ювантної хіміотерапії на структурно-функціональний стан пухлинних клітин при вторинно-набряковій формі раку грудної залози
Get PDFBackground. Secondary edematous form of breast cancer (SЕF BC) is the most aggressive type of BC that is characterized by rapid progression, high levels of metastasis, significant resistance to chemotherapy and radiotherapy. SЕF BC is not just a combination of cancer and local inflammation, but is a rare phenomenon in which the development of the tumor is primary. The processes of edema and inflammation occur because of lymph flow blockage by the formation of emboli from tumor cells (TC), which have elevated levels of E-cadherin, properties of polyploid cells and show signs of stem cells. Trimodal therapy methods are used for the treatment of SЕF BC, the main components of which are neoadjuvant systemic chemotherapy, surgery and adjuvant radiation therapy. However, the results of treatment remain insufficient, possibly due to the fact that the features of SЕF, the role of stem cells and inflammatory factors are not taken into account. Therefore, further research is needed in various fields of oncology, molecular biology, immunology, genetics, morphology, including electron microscopy, which is an important area for establishing the characteristics of both tumor cells and their environment. Purpose. Study of the neoadjuvant polychemotherapy influence on the structural and functional state of tumor cells of different molecular subtypes in the secondary edematous form of breast cancer.
Materials and methods. Tumors of 29 patients with normal breast cancer and 32 patients with SЕF BC were studied. Receptors to estrogen (ER), progesterone (PR) and epidermal human growth factor 2 (HER2) were immunohistochemically determined before systemic neoadjuvant polychemotherapy (PCT). According to the receptor status, tumors were divided into 4 groups: 1 – triple negative («3-neg») tumors, 2 – HER2-positive («HER2») tumors, 3 – hormonally receptor («HP») tumors, 4 – tumorswith co-expression of hormonal receptors and HER2 («HR + HER2»). For polychemotherapy (PCT) the regimen (AСx4–Рx4) was used.The ultrastructure of the tumor cells (TC) was examined using standard electron microscopy methods. In all study groups, the frequency of cases with pronounced therapeutic pathomorphosis (PTPM) was determined, as well as the frequency of tumors with luminal and non-luminal symptoms after treatment. The obtained data were calculated using non-parametric methods with the software package for PC «Biostat» application and using a non-parametric criterion of the most plausible assessment of reliability for small selections (Pmp).
Results. It was found that PCT in patients with conventional BC causes a pronounced therapeutic pathomorphosis (РТPM) of most tumors of the receptor groups «3-neg», «HER2» and «HR+HER2», compared with the group «HR», where no case of РTPM was observed. At SЕF BC the frequency of tumors with the pronounced pathomorphosis in groups with nonluminal subtypes and co-expression of receptors decreases, that for group «3-neg» is reliable. This indicates increased chemoresistance of triple negative tumors. In the group of hormone receptor tumors at SEF, this index increases significantly. Analysis of the ultrastructure of tumors of different molecular subtypes showed that most of the processes of damage and accompanying reactions to the action of PCT are identical for both forms of BC. Thus, in response to chemotherapy, different types of cell death: necrotic, dark cell, apoptotic; processes of cell nucleus damage: presence of dinuclear PCs, cells with micronuclei; disturbance of the microvessels structure: edema and condensation of the endothelial cells cytoplasm and their exfoliation; activation of phagocytosis and immune processes are observed. Only SЕF is characterized by the presence of TCs and emboli in capillaries, as well as a significantly increased frequency of giant polyploid tumor cells. It was also found that after PCT in patients with normal BC preserved tumor cells show mainly luminal signs (72.7–100%). However, in SЕF BC such reaction occurs only for hormone-receptor subtypes and the group with co-expression of receptors, whereas for tumors of three negative and HER2-positive subtypes the frequency of luminal signs is lower than in conventional BC and is 33.3%, p ≤ 0.05 and 66.7%, respectively.
Conclusions. Peculiarities of SЕF BC in contrast to the usual form of BC are significantly reduced sensitivity of 3-negative cancer to chemotherapy and the tendency to chemoresistance of molecular subtypes with the presence of HER2; significant survival after PCT tumors with non-luminal cells characteristic in the group of 3-negative cancer, while in other receptor subtypes most tumors have luminal features; probably increased after chemotherapy the number of tumors with giant polyploid cells. It is possible that the features of SЕF BC are associated with the presence of polyploid TCs resistant to chemotherapy, and both inflammation and chemotherapy may play a role in stimulating their formation.Актуальність. Вторинно-набрякова форма раку грудної залози (ВНФ РГЗ) є найбільш агресивним типом РГЗ і відзначається швидкою прогресію, високим рівнем метастазування, значною резистентністю до хіміо- та радіотерапії. ВНФ РГЗ є не просто комбінацією раку та місцевого запалення, але являє собою рідкий феномен, при якому первинним є розвиток пухлини, а процеси набряку та запалення виникають внаслідок блокади лімфовідтоку при утворенні емболів з пухлинних клітин (ПК), які мають підвищений рівень Е-кадгерину, властивості поліплоїдних клітин та проявляють ознаки стовбурових клітин. Для терапії ВНФ РГЗ застосовують методи тримодальної терапії, основними складовими яких є неоад’ювантна системна хіміотерапія, хірургічне втручання та ад’ювантна радіаційна терапія. Однак, результати лікування залишаються незадовільними, можливо, внаслідок того, що не враховуються особливості ВНФ, роль стовбурових клітин та факторів запалення. У зв’язку з цим необхідні подальші дослідження у різних галузях онкології, молекулярної біології, імунології, генетики, морфології, зокрема електронної мікроскопії, що є важливим напрямком для встановлення характеристик як самих пухлинних клітин, так і елементів оточуючого їх середовища.
Мета роботи. Вивчення особливостей впливу неоад’ювантної поліхіміотерапії на структурно-функціональний стан пухлинних клітин різних молекулярних підтипів при вторинно-набряковій формі раку грудної залози.
Матеріали та методи. Досліджено пухлини 29 хворих на РГЗ без супутнього набряку та 32 хворих на ВНФ РГЗ, в яких до проведення системної неоад’ювантної поліхіміотерапії (ПХТ) імуногістохімічно визначали рецептори до естрогену (ЕR), прогестерону (РR) та до епідермального фактора росту людини 2 (НER2). За рецепторним статусом пухлини розподіляли на 4 групи: 1 – тричі негативні («3-нег»), 2 – НЕR2-позитивні («НЕR2»), 3 – гормонально рецепторні («НR»), 4 – пухлини з ко-експресією гормональних рецепторів та НЕR2 («НR+НЕR2»). Для поліхіміотерапії (ПХТ) застосовували режим (АСх4 – Рх4). Ультраструктуру ПК досліджували за допомогою стандартних методів електронної мікроскопії. В усіх досліджених групах визначали частість випадків з вираженим терапевтичним патоморфозом (ВТПМ), а також частість пухлин з люмінальними та нелюмінальними ознаками після лікування. Одержані дані обчислювали за допомогою непараметричних методів, використовуючи пакет програм для ПК «Biostat» та застосовуючи непараметричний критерій максимально правдоподібної оцінки достовірності для малих добірок (Рмп ).
Результати та їх обговорення. Встановлено, що ПХТ у хворих на РГЗ без супутнього набряку викликає ВТПМ більшості пухлин рецепторних груп «3-нег», «НЕR2» та «НR+НЕR2», у порівнянні з групою «НR», де не спостерігалося жодного випадку ВТПМ. У разі ВНФ РГЗ частість пухлин з вираженим патоморфозом у групах з нелюмінальними підтипами та ко-експресією рецепторів зменшується, причому для підтипу «3-нег» достовірно. Це свідчить про підвищену резистентність пухлин тричі негативного раку. У групі гормонально рецепторних пухлин при ВНФ цей показник достовірно зростає. Аналіз ультраструктури пухлин різних молекулярних підтипів показав, що більшість процесів ураження та супровідних реакцій на дію ПХТ ідентичні для обох форм РГЗ. Так, у відповідь на хіміотерапію спостерігаються різні види клітинної загибелі: некротична, темноклітинна, апоптична; процеси ураження клітинного ядра: наявність двоядерних ПК, клітин з мікроядрами; порушення структури мікросудин: набряк та ущільнення цитоплазми ендотеліоцитів та їх відшарування; активація фагоцитозу та імунних процесів. Тільки для ВНФ притаманна наявність ПК та емболів у капілярних судинах, а також достовірно підвищена частість гігантських поліплоїдних пухлинних клітин. Встановлено також, що після ПХТ у хворих на РГЗ без ознак набряку збереженi пухлинні клітини демонструють переважно люмінальнi ознаки (72,7–100%). Однак при ВНФ РГЗ подібна реакція проявляється лише для гормонально рецепторних підтипів та групи з ко-експресією рецепторів. тоді як для пухлин тричі негативного та НЕR2-позитивного підтипів частість люмінальних ознак нижча, ніж при ненабряковому РГЗ і складає 33,3 та 66,7% відповідно, р ≤ 0,05.
Висновки. Особливостями ВНФ РГЗ на відміну від ненабрякової форми РГЗ є достовірно знижена чутливість тричі негативного раку до хіміотерапії та тенденція до хіміорезистентності молекулярних підтипів з наявністю НЕR2: значуща збереженість у групі тричі негативного раку після ПХТ пухлин з нелюмінальними клітинами, тоді як в інших рецепторних групах більшість пухлин має люмінальні ознаки; вірогідно підвищена після хіміотерапії кількість пухлин з гігантськими поліплоїдними клітинами. Можливо, особливості ВНФ РГЗ пов’язані з наявністю поліплоїдних ПК, стійких до хіміотерапії, а процеси запалення і дія хіміотерапії можуть відігравати певну роль у стимуляції їх утворення
Особливості гематологічних та імунних порушень при комбінованому лікуванні хворих на рак грудної залози з ризиком розвитку пізніх променевих ушкоджень
Get PDFBackground. Breast cancer (BC) is one of the most common forms of malignant neoplasms among the female population of Ukraine. The widespread use of radiation therapy in the treatment of BC, along with the improvement of treatment efficiency, inevitably leads to an increase in the probability of early and/or late radiation injuries (LRI), which puts before scientists the task of a detailed study of this problem and the search for ways to prevent the development of LRI.The body’s reaction to the development of a malignant neoplasm and to antitumor treatment is largely determined by the state of homeostatic mechanisms, in the regulation of which one of the key roles is played by the immune system. Recently, special attention has been focused on the role of immune inflammatory responses in the pathogenesis of LRI in cancer patients. All of the above determines the urgency of finding a differential approach to immunocorrective therapy as a prevention of the development of LRI. Рurpose – to determine the characteristics of changes in hematological indicators and the subpopulation composition of lymphocytes during immunocorrective therapy as a prevention of the development of LRI in patients with BC. Materials and Methods. 55 patients with BC were examined. The patients were divided into groups: the comparison group (n=13) – patients with BC with the risk of developing LRI who were given standard therapy, the main group (n=15) – patients with BC with the risk of developing LRI who were given immunocorrective therapy against the background of standard treatment. The control group (n=27) consisted of patients with BC without the risk of developing LRI. The groups were comparable in terms of age and disease stage. Results. Immunocorrective therapy increased the number of erythrocytes, hemoglobin level, CD19+-, CD3+CD8+-lymphocytes, NK-cells, CRP, IL-6, IL-2 and TNF-α in patients of the main group. In patients of the comparison group, after treatment, lower levels of erythrocytes, hemoglobin, lymphocytes, the relative number of CD8+-T-lymphocytes, CD19+-B-lymphocytes and higher levels of the relative number of eosinophils, monocytes, neutrophils, cytokine levels, and CRP were found in comparison with the indicators of patients, who underwent immunocorrective treatment. In patients with BC of the main group, immunocorrection reduces systemic changes that can contribute to the development of late radiation damage and recurrence of the oncological process. The inclusion of immunocorrective therapy with the use of melatonin had a positive effect on the hematological and immune indicators of patients. Conclusions. Immunocorrective therapy in patients at risk of developing LRI optimized immune and hematological parameters: it contributed to an increase in the number of erythrocytes by 1.25 times, hemoglobin level by 1.6 times, CD19+- (1.5 times), CD3+CD8+-lymphocytes (1.1 times), and a decrease in NK cells (1.77 times), CRP by 2.19 times, IL-6 by 1.8 times, IL-2 by 2.13 times, and TNF-α by 3 times, 22 times. It was found that in patients with BC with the possibility of developing LRIwithout immunotherapy, lower levels of erythrocytes (by 1.15 times), hemoglobin (by 1.13 times), lymphocytes (by 1.3 times), and the relative number of CD8+ were observed after treatment - T lymphocytes (1.4 times), CD19+ B lymphocytes (6.5 times) and higher levels of relative numbers of eosinophils, monocytes, neutrophils, cytokine levels (1.5 times) and CRP (2.1 times) in comparison with the indicators of patients who underwent immunocorrective treatment. The appointment of immunocorrective therapy with melatonin in a daily dose of 9 mg during radiation treatment for patients with BC with the risk of developing LRI led to the normalization of hematoimmune indicators, a significant decrease in the systemic inflammatory reaction.Актуальність. Рак грудної залози (РГЗ) є найрозповсюдженішою формою злоякісних новоутворень серед жіночого населення України. Широке використання променевої терапії в лікуванні РГЗ, поряд із підвищенням ефективності лікування, неминуче призводить до зростання ймовірності виникнення ранніх та/або пізніх променевих ушкоджень (ППУ), що висуває перед науковцями завдання детального вивчення зазначеної проблеми та пошуків шляхів профілактики розвитку ППУ. Реакція організму на розвиток злоякісного новоутвору та на протипухлинне лікування значною мірою зумовлена станом гомеостатичних механізмів, у регуляції яких одну з ключових ролей відіграє імунна система. Особлива увага останнім часом сфокусована на значенні імунних запальних відповідей у патогенезі ППУ в онкологічних хворих. Усе вищезазначене зумовлює актуальність пошуку диференціального підходу до проведення імунокорегуючої терапії як профілактики розвитку ППУ. Мета роботи – визначення особливостей змін гематологічних показників та субпопуляційного складу лімфоцитів при проведенні імунокорегуючої терапії для профілактики розвитку ППУ у хворих на РГЗ. Матеріали і методи. Було обстежено 55 хворих на РГЗ. Хворі були розподілені на групи: 1-ша група порівняння (n=13) – хворі на РГЗ з ризиком розвитку ППУ, яким проводилась стандартна терапія, 2-га основна група (n=15) – хворі на РГЗ з ризиком розвитку ППУ, яким на тлі стандартного лікування проводилась імунокорегуюча терапія. Контрольну групу (n=27) склали хворі на РГЗ без ризику розвитку ППУ. Групи були співставлювані за віком та стадією захворювання. Результати. Проведення імунокорегуючої терапії сприяло підвищенню кількості еритроцитів, рівня гемоглобіну, CD19+-, CD3+CD8+-лімфоцитів, NK-клітин, СРБ, ІЛ-6, ІЛ-2 та ФНП-α у хворих основної групи. У хворих групи порівняння після лікування виявлені більш низькі рівні еритроцитів, гемоглобіну, лімфоцитів, відносної кількості СD8+-Т-лімфоцитів, СD19+-В-лімфоцитів та більш високі рівні відносної кількості еозинофілів, моноцитів, нейтрофілів, рівнів цитокінів та СРБ у порівнянні з показниками хворих, яким проводили імунокорегуюче лікування. У хворих на РГЗ основної групи проведення імунокорекції зменшує системні зміни, які можуть сприяти розвитку пізніх променевих ушкоджень та рецидивуванню онкологічного процесу. Включення імунокорегуючої терапії з використанням гормону мелатоніну позитивно впливало на гематологічні та імунні показники хворих. Висновки. Проведення імунокорегуючої терапії у хворих з ризиком розвитку ППУ оптимізувало імунні та гематологічні показники: сприяло підвищенню кількості еритроцитів в 1,25 рази, рівня гемоглобіну в 1,6 рази, CD19+- (1,5 рази), CD3+CD8+-лімфоцитів (1,1 рази), та зниженню NK-клітин (у 1,77 рази), СРБ у 2,19 рази, ІЛ-6 у 1,8 рази, ІЛ-2 у 2,13 рази та ФНП-α у 3,22 рази. Виявлено, що у хворих на РГЗ з можливістю розвитку ППУ без проведення імунотерапії після лікування спостерігали більш низькі рівні еритроцитів (в 1,15 рази), гемоглобіну (1,13 рази), лімфоцитів (1,3 рази), відносної кількості СD8+-Т-лімфоцитів (1,4 рази), СD19+-В-лімфоцитів (6,5 рази) та більш високі рівні відносної кількості еозинофілів, моноцитів, нейтрофілів, рівнів цитокінів (у 1,5 рази) та СРБ (у 2,1 рази) у порівнянні з показниками хворих, яким проводили імунокорегуюче лікування. Призначення імунокорегуючої терапії мелатоніном у добовій дозі 9 мг під час проведення променевого лікування хворим на РГЗ з ризиком виникнення ППУ приводило до нормалізації гематоімунних показників та значного зниження системної запальної реакції
Рак грудної залози з низьким статусом HER2/neu. Нові можливості та виклики
Get PDFBackground. Breast cancer is an increasingly prevalent cancer pathology. In developed countries, breast cancer hits almost every eighth woman and ranks first in the incidence of patients with malignant tumors. The success of breast cancer therapy is apparently connected with the effectiveness of a strategy of impact on typical breast cancer targets, such as estrogen and progesterone receptors, HER2/neu oncoprotein. Implementation of modern achievements of fundamental science into routine clinical practice will allow the prognosis of patients with breast cancer at both earlier and later stages (in cases of the metastatic lesion) to be improved.
Purpose. To review modern literature sources that cover biological and clinical relevance of expanding molecular genetic classification of breast cancer for the purpose of singling out additional clinically significant breast cancer subtypes with special emphasis on HER2-low-positive tumors.
Materials and methods. The literature search was performed manually by the keywords (breast cancer, HER2-low-positive breast cancer), and also literature sources from evidential databases PubMed, and Web of Science were reviewed. The data from meta-analyses, randomized trials, systematic reviews, cohort trials, and the data of fundamental works were taken into consideration. 41 literature sources were analyzed in total. We opted for the sources which were published over the last ten years.
Results. Breast cancer is a heterogeneous disease. Overexpression of the HER2 receptor is peculiar to 15–20% of breast tumors, usually due to amplification of the ERBB2 gene. Taking into account that the ERBB2 gene is a very powerful proto-oncogene, tumors with such phenotype are characterized by aggressive course and unfavorable prognosis. Starting from the 1990s, the development of target drugs aimed at the blockade of HER2 receptors beginning from monoclonal antibodies – trastuzumab, later – pertuzumab, tyrosine kinase inhibitors (lapatinib, neratinib, tucatinib) and the new class of antitumor drugs – conjugates of a monoclonal antibody with a cytostatic drug (trastuzumab emtansine, trastuzumab deruxtecan, trastuzumab duocarmazine) and their implementation into clinical practice changed the course and the prognosis of the patients with HER2-positive breast cancer. In opposition to earlier clinical trials, the results of the more modern ones demonstrate the clinical effectiveness of new antitumor drugs such as conjugates of HER2 monoclonal antibody with a cytostatic drug (trastuzumab deruxtekan, trastuzumab duokarmazine) not only in patients with HER2-positive breast cancer but also in some patients with metastatic breast cancer with low HER2 expression. In order to determine the patients who may potentially benefit from the new target drugs among the patients with HER2-negative breast cancer, a new concept of HER2/neu-low breast cancer has been suggested, which is used for the selection of patients in modern clinical trials, and in the measurable future it will be used in routine clinical practice.
Conclusions. Today’s scientific data confirm biological and clinical relevance of expanding molecular genetic classification of breast cancer for the purpose of singling out additional clinically significant breast cancer subtypes with special emphasis on HER2-low-positive tumors. The development of a new class of antitumor drugs, namely conjugates of HER2 monoclonal antibody with a cytostatic drug (trastuzumab deruxtekan, trastuzumab duokarmazine) gives new therapeutic possibilities for patients with breast cancer, and also for patients with other types of malignant tumors.Актуальність. Рак грудної залози (РГЗ) є надзвичайно розповсюдженою онкологічною патологією. У розвинених країнах РГЗ уражує майже кожну восьму жінку і посідає перше місце у захворюваності пацієнток на злоякісні пухлини. Успіхи терапії РГЗ швидше за все пов’язані з ефективністю стратегії впливу на типові для РГЗ мішені, такі як рецептори естрогенів та прогестерону, онкопротеїн HER2/neu. Впровадження в рутинну клінічну практику новітніх досягнень фундаментальної науки дозволить покращити прогноз пацієнток з РГЗ як на ранніх стадіях, так і при метастатичному захворюванні.
Мета роботи – розглянути поточні джерела літератури, які висвітлюють біологічну та клінічну доцільність розширення молекулярно-генетичної класифікації РГЗ з метою виділення додаткових клінічно значущих підтипів раку грудної залози з особливим акцентом на HER2-низькопозитивних пухлинах.
Матеріали та методи. Пошук літератури було здійснено ручним методом за ключовими словами (рак грудної залози, HER2-низькопозитивний рак грудної залози), а також розглянуто джерела літератури з доказових баз даних PubMed, Web of Science. Брали до уваги дані метааналізів, рандомізованих досліджень, систематичні огляди, когортні дослідження та дані фундаментальних робіт. Всього було опрацьовано 41 джерело літератури. Перевага була віддана джерелам, опублікованим за останні 10 років. Результати та їх обговорення. Рак грудної залози являє собою гетерогенне захворювання. Приблизно 15–20% пухлин грудної залози притаманна гіперекспресія рецептора HER2, найчастіше за рахунок ампліфікації гена ERBB2. Враховуючи, що ген ERBB2 є надзвичайно потужним протоонкогеном, пухлини з таким фенотипом характеризуються агресивним перебігом та поганим прогнозом. Розробка та впровадження в клінічну практику таргетних препаратів, направлених на блокаду HER2-рецепторів, починаючи з моноклональних антитіл – трастузумабу, а пізніше – пертузумабу, інгібіторів тирозинкінази (лапатиніб, нератиніб, тукатиніб) та нового класу протипухлинних препаратів – кон’югантів моноклонального антитіла з цитостатиком (трастузумаб емтазин, трастузумаб дерукстекан, трастузумаб дуокармазин) змінили перебіг та прогноз пацієнтів з HER2 позитивним РГЗ. Результати більш сучасних клінічних досліджень демонструють клінічну ефективність нових протипухлинних засобів, таких як кон’юганти моноклонального антитіла HER2 з цитостатиком (трастузумаб дерукстекан, трастузумаб дуокармазин) не тільки у хворих на HER2-позитивний РГЗ, а і у частини пацієнтів з метастатичним раком грудної залози з низькою експресією HER2. Для визначення хворих, які потенційно отримають користь від призначення нових таргетних препаратів серед пацієнтів з HER2-негативним раком грудної залози, було запропоновано нову концепцію раку грудної залози з низьким статусом HER2/neu, яка використовується для відбору пацієнтів в сучасні клінічні дослідження, а в недалекому майбутньому використовуватиметься в рутинній клінічній практиці.
Висновки. Існуючі на сьогодні наукові дані підтверджують біологічну та клінічну доцільність розширення молекулярно-генетичної класифікації РГЗ з метою виділення додаткових клінічно значущих підтипів раку грудної залози з особливим акцентом на HER2-низькопозитивних пухлинах. Розробка нового класу протипухлинних засобів, а саме кон’югантів моноклонального антитіла HER2 з цитостатиком (трастузумаб дерукстекан, трастузумаб дуокармазин) надає нові терапевтичні можливості для пацієнтів з РГЗ, а також пацієнтам з іншими типами злоякісних пухлин
Клінічне значення поліморфізмів гена рецептора естрогену у хворих на метастатичний люмінальний (Her2-негативний) рак грудної залози
Get PDFBackground. Estrogen signaling pathway is a complicated biological process which controls cell proliferation, apoptosis, invasion, angiogenesis, etc. in patients with luminal subtypes of breast cancer. In the case of selection of tumor cells which contain mutation in estrogen receptor gene 1 (ESR1), this receptor becomes active independently of external signals. There is a range of single nucleotide polymorphisms of ESR1 gene, including ESR1 A-351G, ESR1 T-397C, which are capable of increasing transcription of these genes. Gained mutations in the ligand binding domain of ESR1 gene are frequent drivers of immunity to hormone therapy with aromatase inhibitors (AIs). The analysis of estrogen receptors (ER) genes in circulating DNA may act as a surrogate test of determining hormone resistance and prognosing the course of metastatic luminal breast cancer.
Purpose – to increase the effectiveness of hormone therapy with AIs in patients with metastatic luminal (HER2-negative) breast cancer based on the study of polymorphic variants of ESR1 gene (A-351G, T-397C).
Materials and methods. Prospective cohort study with involvement of 82 female patients with metastatic luminal (HER2-negative) breast cancer. All patients started taking non-steroidal AIs – letrozole 2,5 mg or anastrozole 1,0 mg every day. During hormone therapy with AIs, the patients underwent A-351G (rs9340799) and T-397C (rs2234693) polymorphisms testing in one intron of ESR1 gene in peripheral blood by the method of polymerase chain reaction (PCR) in the case of progression of the disease or 12 months after treatment. The patients were then distributed into two groups: I treatment group (progression before 12 months of hormone therapy) and II control group (progression after 12 months of hormone therapy). The material was statistically processed using Medstatistica software.
Results and discussion. Statistically significant advantage of detecting polymorphic variants 351 AG, 351 GG, and 397 ТС, 397 СС of ESR1 gene was determined more in the treatment group than in the control one (p < 0,001). No connection between anamnestic data of the patients (menopausal status, body mass index, reproductive function, intake of oral contraceptives, family medical history) apart from concomitant gynecologic pathology (р < 0,05) and development of early progression of the disease in the setting of hormone therapy with AIs was established.
Conclusions. Determination of mutations of ESR1 gene is a relevant additional factor of prognosis of effectiveness of hormone therapy with AIs. The presence of polymorphic variants A-351G and Т-397С of ESR1 gene statistically significantly increases the possibility of development of early progression during hormone therapy with AIs, on average – in one third of the patients with metastatic luminal (HER2-negative) breast cancer. Immunohistochemical and clinical-anamnestic data are insufficient for determining the patients’ group of high risk of resistance to hormone therapy with AIs.Актуальність. Сигнальний естрогеновий шлях є складним біологічним процесом, що контролює проліферацію клітин, апоптоз, інвазію, ангіогенез тощо, у хворих на люмінальні підтипи раку грудної залози (РГЗ). У випадку селекції пухлинних клітин, що містять мутацію у гені рецептора естрогену 1 типу (ESR1), даний рецептор стає активним незалежно від зовнішніх сигналів. Для гена ESR1 відома низка однонуклеотидних поліморфізмів, зокрема ESR1 A-351G, ESR1 T-397C, що здатні підвищувати транскрипцію цих генів. Набуті мутації в лігандзв’язуючому домені гена ESR1 є частими драйверами стійкості до гормонотерапії (ГТ) інгібіторами ароматази (ІА). Аналіз мутацій генів естрогенових рецепторів (ER) у циркулюючій ДНК може виступати у ролі сурогатного тесту визначення гормонорезистентності та прогнозування перебігу метастатичного люмінального РГЗ.
Мета роботи. Підвищити ефективність ГТ ІА у хворих на метастатичний люмінальний (Her2-негативний) РГЗ на підставі вивчення поліморфних варіантів гена ESR1 (A-351G, T-397C).
Матеріали та методи. Проведено проспективне когортне дослідження з участю 82 пацієнток з метастатичним люмінальним (Her2-негативним) РГЗ. Усі пацієнтки розпочинали прийом нестероїдних ІА – летрозол 2,5 мг чи анастрозол 1,0 мг щоденно. На фоні ГТ ІА пацієнтам у разі прогресування захворювання або через 12 місяців лікування було проведено аналіз поліморфізмів A-351G (rs9340799) та T-397C (rs2234693) в 1 інтроні гена ESR1 у периферичній крові методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР), з наступним розподіленням на дві групи: І основна група (прогресування до 12 міс. ГТ) та ІІ контрольна група (прогресування після 12 міс. ГТ). Статистичну обробку матеріалу проводили з використанням пакета Medstatistica.
Результати та їх обговорення. Визначено статистично достовірну перевагу виявлення поліморфних варіантів 351 AG, 351 GG та 397 ТС, 397 СС гена ESR1 в основній групі хворих, ніж у контрольній (p < 0,001). Не встановлено зв’язку між анамнестичними даними пацієнтів (менопаузальний статус, індекс маси тіла, репродуктивна функція, прийом оральних контрацептивів, сімейний анамнез), крім супутньої гінекологічної патології (р < 0,05) та розвитком раннього прогресування захворювання на фоні ГТ ІА.
Висновки. Визначення мутацій гена ESR1 є доцільним додатковим фактором прогнозування ефективності ГТ ІА. Наявність поліморфних варіантів A-351G та Т-397С за геном ESR1 статистично значуще збільшує ймовірність розвитку раннього прогресування на фоні гормонотерапії ІА, в середньому – у третини хворих з метастатичним люмінальним (Her2-негативним) РГЗ. Імуногістохімічних та клінікоанамнестичних даних недостатньо для визначення групи пацієнтів високого ризику резистентності до ГТ ІА