Український радіологічний та онкологічний журнал
Український радіологічний та онкологічний журналNot a member yet
213 research outputs found
Sort by
STAT6 як біомаркер резистентності до трастузумабу у хворих на метастатичний HER2-позитивний рак грудної залози
Get PDFBackground. Breast cancer is the leading cause of cancer-related deaths among women worldwide, including in Ukraine. Transcription factors play a vital role in the normal development of the breast and may serve as potential biological markers to identify patients who are resistant to trastuzumab.
Purpose – to investigate the link between STAT6 expression and the effectiveness of trastuzumab treatment in patients with metastatic HER2-positive breast cancer.
Materials and Methods. The study involved 78 patients diagnosed with metastatic HER2-positive breast cancer. The inclusion criteria for the study included histologically and immunohistochemically confirmed HER2-positive breast cancer, metastatic disease, treatment with trastuzumab, the availability of an archival tumor tissue sample, patients aged over 18 years, and the absence of severe comorbidities that could lead to death within the next two years. Immunohistochemical analyses were performed on all tumor tissue samples using monoclonal rabbit antibodies against STAT6 (clone EP325, Cell Marque, ready-to-use). Statistical analysis was conducted using Stata V.18.0 software.
Results. STAT6 expression was detected in 71 out of 78 patients (91.0%). Among these, 33 patients (42.3%) exhibited low STAT6 expression, while 38 patients (48.7%) had high STAT6 expression. Loss of STAT6 expressions were observed in 7 patients (9.0%). Most patients with low STAT6 expression did not have regional metastases (χ2 = 8.0451, p = 0.018) and had low-grade tumors (χ2 = 5.9757, p = 0.048). Among the patients with loss of STAT6 expression, the majority experienced disease progression (χ2 = 53.3959, p = 0.0001). The median progression-free survival for patients with loss of expression, low, and high STAT6 expression was 4.2, 14.1, and 13.9 months, respectively (Log-rank p = 0.0001). Additionally, the median overall survival for these groups was 17.8, 31.4, and 25.3 months, respectively (Log-rank p = 0.0002).
Conclusions. In patients with metastatic HER2-positive breast cancer, 9.0% exhibit loss of STAT6 expression. The loss of STAT6 expression is linked to resistance to trastuzumab and poorer progression-free and overall survival rates.Актуальність. Рак грудної залози є основною причиною смертності від раку серед жінок у всьому світі, включаючи Україну. Транскрипційні фактори відіграють життєво важливу роль у нормальному розвитку грудної залози та можуть слугувати потенційними біологічними маркерами для ідентифікації пацієнтів, резистентних до трастузумабу.
Мета роботи – дослідити зв’язок між експресією STAT6 та ефективністю лікування трастузумабом хворих на метастатичний HER2-позитивний рак грудної залози.
Матеріали та методи. У дослідженні брали участь 78 хворих з діагнозом метастатичний HER2-позитивний рак грудної залози. Критерії включення до дослідження: гістологічно та імуногістохімічно підтверджений HER2-позитивний рак грудної залози, метастатична стадія захворювання, лікування трастузумабом, наявність архівного зразка пухлинної тканини, вік пацієнтів старше 18 років та відсутність тяжких супутніх захворювань, які могли б призвести до смерті протягом наступних двох років. Імуногістохімічний аналіз проводили на всіх зразках пухлинної тканини з використанням моноклональних кролячих антитіл проти STAT6 (клон EP325, Cell Marque, готовий до використання). Статистичний аналіз проводили за допомогою програмного забезпечення Stata V.18.0.
Результати та їх обговорення. Експресію STAT6 виявлено у 71 із 78 хворих (91,0%). Серед них 33 пацієнтки (42,3%) продемонстрували низьку експресію STAT6, тоді як 38 пацієнток (48,7%) мали високу експресію STAT6. Втрата експресії STAT6 спостерігалася у 7 хворих (9,0%). Більшість хворих із низькою експресією STAT6 не мали регіонарних метастазів (χ2 = 8,0451, p = 0,018) і мали високота помірнодиференційовані пухлини (χ2 = 5,9757, p = 0,048). Серед хворих із втратою експресії STAT6 у більшості спостерігалося прогресування захворювання (χ2 = 53,3959, p = 0,0001). Медіана виживаності без прогресування для хворих із втратою експресії, низькою та високою експресією STAT6 становила 4,2, 14,1 та 13,9 міс. відповідно (Log-rank p = 0,0001). Крім того, медіана загальної виживаності для цих груп становила 17,8, 31,4 і 25,3 міс. відповідно (Log-rank p = 0,0002).
Висновки. У хворих на метастатичний HER2-позитивний рак грудної залози 9,0% демонструють втрату експресії STAT6. Втрата експресії STAT6 пов’язана зі стійкістю до трастузумабу та нижчими показниками виживаності без прогресування та загальної виживаності
Ад’ювантна антиангіогенна таргетна терапія при радіохірургічному лікуванні рецидивуючих церебральних метастазів
Get PDFBackground. Stereotactic radiosurgery (SRS) is a standard treatment method for patients with primary brain metastases regardless of their tumor nosology. At the same time, there are not any standard treatment methods for recurrent brain metastases, which have a significantly worse prognosis. Our own experience and literature data indicate that the combination of radiation therapy and antiangiogenic targeted drug bevacizumab (BEV) improves treatment results in both primary malignant and metastatic tumors of the brain.
Purpose – to assess the efficacy and safety of BEV in repeated radiosurgery of recurrent brain metastases after high-dose radiation therapy.
Materials and methods. The prospective unicentral nonrandomized study was conducted in the State Institution «Romodanov Neurosurgery Institute of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine» (2017–2024). It involved a sample of 16 patients with recurrent brain metastases of the most common tumor nosologies to the brain. The patients previously received high-dose radiosurgical treatment for primary brain metastases. In cases of metastatic recurrence, both single-fraction and multi-fraction radiosurgery were used. They were performed using the Trilogy linear accelerator with bremsstrahlung energy of 6 MeV. The dose ranged from 15 to 22.5 Gy. BEV was used as an adjuvant drug in all patients after radiation therapy to decrease symptoms of radiotoxicity and worsening of quality of life caused by it. The patients received from 2 to 18 courses of BEV at a dose of 10 mg/kg of weight with an interval of 3 weeks. We conducted an overall survival analysis of patients who received BEV after radiosurgical treatment of recurrent brain metastases.
Results. The time of development of recurrent brain metastases after the first high-dose SRS ranged from 7 to 18 months with a median survival of 12 months. The patients were receiving radiosurgical treatment for recurrent brain metastases in combination with BEV from May 2019 to December 2023. One-year overall survival was 68.7% with a median of 21 months, which surpassed the median survival after the first radiosurgery by 9 months. The neurological deficit fully regressed in 9 patients (56.3%). In other patients, significant neurological improvement was achieved. At the time of analysis, 8 patients were still followed up. The use of BEV in patients with brain metastases after radiosurgical treatment demonstrated an acceptable toxicity profile. According to CTCAE v5.0, no cases of grade 3–5 adverse events were registered. MRI imaging over the course of time showed a positive response in terms of achieving local control in 87.6% of cases.
Conclusions. The use of BEV allows toxic symptoms of repeated radiosurgical treatment to be minimized and the duration and quality of life of patients to be improved. The clinical effect was supported by a clear radiological response according to the MRI imaging data.Актуальність. Стереотаксична радіохірургія (SRS) у пацієнтів з первинними метастазами в головний мозок (МГМ) є стандартом у лікуванні незалежно від їх онконозології. В той же час не існує стандартних підходів у лікуванні пацієнтів з рецидивними МГМ, при яких прогноз значно гірший. Власний досвід та дані наукової літератури свідчать, що поєднане застосування променевої терапії та антиангіогенного таргетного препарату бевацизумабу (BEV) покращує результати лікування як при первинних злоякісних, так і при метастатичних пухлинах головного мозку.
Мета роботи – оцінити ефективність та безпечність застосування BEV при повторній радіохірургії рецидивуючих МГМ після їх попереднього високодозового опромінення.
Матеріали та методи. Проспективне одноцентрове нерандомізоване дослідження проведено в Державній установі «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова Національної академії медичних наук України» (2017–2024 рр.), включає вибірку із 16 пацієнтів з рецидивуючими МГМ найбільш частих онконозологій в головний мозок, у яких раніше було проведено радіохірургічне лікування первинних МГМ високими дозами. При рецидуванні метастазів застосована як однофракційна, так і багатофракційна радіохірургія, що проводилась на лінійному прискорювачі «Trilogy» (USA), з енергією гальмівного випромінювання 6 MeV. Дозовий режим коливався від 15,0 до 22,5 Грей. З метою зменшення проявів виразної радіотоксичності, та пов’язаного з цим погіршення якості життя хворих, у всіх випадках після опромінення як ад’ювант застосовувався BEV із розрахунку 10 мг/кг маси тіла з інтервалом 3 тижні в кількості від 2 до 18 курсів. Проведено аналіз загальної виживаності пацієнтів у разі застосування BEV при радіохірургічному лікуванні рецидивуючих МГМ.
Результати та їх обговорення. Час виникнення рецидивуючих МГМ після першої SRS високими дозами становив від 7 до 18 міс. з медіаною виживаності 12 міс. З травня 2019 р. по грудень 2023 р. пацієнти отримали радіохірургічне лікування рецидивуючих МГМ у поєднанні із BEV. Однорічна загальна виживаність становила 68,7% з медіаною 21 міс., що на 9 міс. перевищило медіану після першої радіохірургії. Неврологічний дефіцит повністюрегресував у 9 пацієнтів (56,3%), у всіх інших досягнуто значного неврологічного покращення. На момент аналізу 8 пацієнтів продовжують перебувати під динамічним спостереженням. Застосування BEV у пацієнтів з МГМ після радіохуріргічного лікування продемонструвало прийнятний профіль токсичності. Не було зареєстровано жодного випадку побічних явищ 3–5 ступеня за шкалою CTCAE v5.0. МРТ візуалізація в динаміці продемонструвала позитивну відповідь щодо досягнення локального контролю в 87,6% спостережень.
Висновки. Застосування BEV дозволяє мінімізувати токсичні прояви повторного радіохірургічного лікування, покращити тривалість та якість життя хворих. Клінічний ефект був підтверджений виразною радіологічною відповіддю за даними МРТ візуалізації
Наш досвід застосування лапароскопічних операцій у лікуванні хворих на ранній рак шийки матки: описовий аналіз серії випадків та результати п’ятирічної виживаності хворих
Get PDFBackground. Radical hysterectomy with pelvic lymphadenectomy has remained as the standard surgical intervention in treatment of early cervical cancer patients. The literature provides contraversial data on the possibility of application of laparoscopic surgery in early cervical cancer patients. According to guidelines of cervical cancer treatment, in case of stage IB, to start with surgery. However, the choice of surgical approach, open or laparoscopic, from the point of view of oncological safety is still under discussion.
Purpose – of this study is a retrospective (descriptive) analysis of case series of early cervical cancer patients, who underwent laparoscopic surgery in two oncological institutions of Ukraine.
Materials and methods. There was analyzed the information on the treatment (descriptive retrospective study) of 8 selected patients with early cervical cancer stage IB1 T1b1N0M0, whom was performed laparoscopic surgery in the clinic of the State Organization «Grigoriev Institute for Medical Radiology and Oncology of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine» and the Communal Non-Commercial Enterprise «Chernihiv Regional Hospital» of the Chernihiv Regional Council, which became our first experience of using laparoscopic surgery in treatment of early cervical cancer patients during the period from 2018 to 2019. The observation period was 60 months.
Results. MRI is the optimal diagnostic method for clinical staging in cervical cancer patients. All 8 patients had stage IB1 and underwent laparoscopic surgery at the first stage of treatment. There was detected no signs of recurrence of disease during the follow-up of 60 month. Laparoscopic intervention reduces the length of hospital stay of patients, as well as decreases the level of surgical complications in comparison to open operations.
Conclusions. Laparoscopic approach in radical surgery for early cervical cancer can be applied in selected patients when performing by experienced surgeons, and can be an alternative to open surgery. The long-term survival of patients is ensured by avoiding the use of uterine manipulator, performing the «protective maneuver for closure of the uterine cervix», thereby increasing the level of oncological safety of the procedure. As our experience is presented as a small cohort of patients, it’s not easy to conclude, if laparoscopic surgery is better, than open.Актуальність. Радикальна гістеректомія із тазовою лімфаденектомією залишається стандартним обʼємом хірургічного втручання в лікуванні хворих на ранній рак шийки матки (РШМ). В літературі наведено суперечливі дані про можливість проведення лапароскопічних операцій у хворих на ранній рак шийки матки. Згідно із рекомендаціями щодо лікування онкологічних хворих, у випадку РШМ стадій IB лікування пацієнток доцільно розпочинати з хірургічного етапу. Але про вибір хірургічного доступу з позицій онкологічної безпеки, відкритого чи лапароскопічного, дискусії досі тривають.
Мета роботи – ретроспективний (описовий) аналіз відібраних випадків лікування хворих на ранній рак шийки матки із застосуванням лапароскопічної хірургії у двох онкологічних установах України.
Матеріали та методи. Проаналізовано інформацію про лікування (описове ретроспективне дослідження) вибраних 8 пацієнток із раннім раком шийки матки стадій IB1 T1b1N0M0, яким лікування почато із хірургічного етапу лапароскопічним доступом в клініці Державної установи «Інститут медичної радіології та онкології ім. С.П. Григорʼєва Національної академії медичних наук України» та клініці Комунального некомерційного підприємства Чернігівської обласної ради «Чернігівський медичний центр сучасної онкології», що стало нашим першим досвідом застосування лапароскопічної хірургії в лікуванні хворих на ранній рак шийки матки за період з 2018 по 2019 рр. Термін спостереження – 60 місяців.
Результати та їх обговорення. Магнітно-резонансна томографія є оптимальним методом дослідження для проведення клінічного стадіювання у хворих на РШМ. Усі 8 пацієнток мали стадію IB1, на першому етапі лікування їм було проведено операцію лапароскопічним доступом, і при подальшому спостереженні у термін 60 місяців ознак рецидиву захворювання виявлено не було. Лапароскопічне втручання зумовлює скорочення терміну перебування пацієнток у стаціонарі, а також зниження рівня хірургічних ускладнень у порівнянні із відкритими операціями.
Висновки. Лапароскопічний підхід у проведенні радикальних операцій при ранньому раку шийки матки може бути застосованим у відібраних пацієнток за певних умов і виконаних досвідченими хірургами, та є альтернативою відкритим операціям. Довгострокову перспективу виживаності хворих забезпечує уникнення використання маткового маніпулятора та проведення «захисного маневру по закриттю шийки матки», що тим самим підвищує рівень онкологічної безпеки проведення оперативного лікування. Оскільки наведений нами досвід презентує малу групу пацієнток, важко визначити, чи є застосування лапароскопічних операцій кращим, ніж відкритих
Фактори впливу на перебіг рецидивного раку яєчників. Презентація клінічного випадку
Get PDFBackground. Treatment of recurrent ovarian cancer is complex and requires a personalized approach based on certain parameters, including time to recurrence, histological type, molecular profile of the tumor, previous treatment regimens, and the patientʼs overall physical and psychological condition. The optimal combination of surgery, chemotherapy, targeted therapy and hormonal therapy can improve overall survival and quality of life in this group of patients.
Purpose – is to demonstrate a multimodal approach to treatment and monitoring of adverse events in a patient with advanced ovarian cancer and their impact on treatment outcomes and quality of life.
Materials and Methods. Clinical observation of patient S., 48 years of age, who underwent examination and treatment at the gynecology and chemotherapy departments of the Municipal Non-profit Enterprise of the Lviv Regional Council «Lviv Oncological Regional Treatment and Diagnostic Center».
Results. The patient underwent several stages of combined treatment, including primary cytoreduction, adjuvant and anti-recurrence chemotherapy, repeated cytoreduction and hyperthermic intraperitoneal chemotherapy (HIPEC), hormone therapy. Additional immunohistochemical and molecular genetic studies on tumor samples allowed expanding and adjusting therapeutic measures. Despite repeated recurrences and long-term treatment, it was possible to achieve stabilization of the disease and maintain a satisfactory quality of life for the patient.
Conclusions. Management of recurrent ovarian cancer requires a comprehensive approach, including chemotherapeutic, surgical and targeted methods. Regular monitoring of tumor markers, CT scans are key for timely detection of disease progression. Immunohistochemical and molecular genetic studies of recurrent tumors are necessary for correction of therapy. At all stages of treatment, assessment of the psychoemotional state and psychological support of the patient are essential.Актуальність. Лікування рецидивного раку яєчників є складним і вимагає персоналізованого підходу, що грунтується на певних параметрах, у тому числі час рецидиву, гістологічний тип, молекулярний профіль пухлини, попередні схеми лікування, загальний фізичний та психологічний стан пацієнтки. Оптимальне поєднання хірургічного, хіміотерапевтичного, таргетного лікування та гормонотерапії дозволяє покращити загальне виживання та якість життя в даної групи пацієнток.
Мета роботи – продемонструвати мультимодальний підхід до терапії та моніторингу небажаних явищ у пацієнтки з поширеним раком яєчників та їх вплив на результати лікування та якість життя.
Матеріали та методи. Клінічне спостереження пацієнтки С., 48 років, яка проходила обстеження та лікування в гінекологічному та хіміотерапевтичному відділеннях Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський онкологічний регіональний лікувально-діагностичний центр».
Результати та їх обговорення. Пацієнтка пройшла кілька етапів комбінованого лікування, зокрема первинну циторедукцію, адʼювантну та протирецидивну хіміотерапію, повторну циторедукцію та внутрішньочеревну гіпертермічну хіміотерапію, гормонотерапію. Додатково проведені імуногістохімічні та молекулярно-генетичні дослідження на зразках пухлини дозволяли розширити та корегувати терапевтичні заходи. Незважаючи на повторні рецидиви та довготривале лікування вдалося досягти стабілізації захворювання та зберегти задовільну якість життя пацієнтки.
Висновки. Ведення хворих на рецидивний рак яєчників потребує комплексного підходу, включаючи хіміотерапевтичні, хірургічні та таргетні методи. Регулярний моніторинг пухлинних маркерів, КТ обстеження є ключовими для своєчасного виявлення прогресування хвороби. Імуногістохімічне та молекулярно-генетичне дослідження рецидивної пухлини необхідні для корекції терапії. На всіх етапах лікування важливою є оцінка психоемоційного стану та психологічна підтримка пацієнтки
Клінічний випадок аневризмальної кісткової кісти плечової кістки
Get PDFBackground. An aneurysmal bone cyst is a rare benign tumor-like skeletal mass that, in some cases, can simulate a malignant bone tumor, which has a significant impact on the selection of further treatment. Therefore, it is necessary to address the matter of clinical-radiological aspects of different variants of an aneurysmal bone cyst using an example of the presented clinical case.
Purpose – to present the clinical case of an aneurysmal bone cyst of the humerus and review literature sources.
Materials and methods. In a 7-year-old patient, a month after a minor injury, a large soft-tissue tumor-like mass was detected in the middle third of the left shoulder. Clinical and radiological examination showed an area of osteolysis in the diaphysis of the left humerus, extending beyond the bone with probable invasion of the adjacent muscles. Due to suspicion of a malignant process, a needle biopsy of the tumor was performed; however, the diagnosis was not confirmed, and no definitive signs of malignancy were found.
Results. A repeat needle biopsy was performed to verify the diagnosis. As a result, the diagnosis of an aneurysmal bone cyst was established. The patient underwent cyst resection with alloplastic reconstruction of the post-resection defect. During surgery, a multiloculated mass of fibrous density with partially ossified walls was removed. The cavities contained thick, blood-tinged fluid. In the postoperative period, the limb was immobilized with a Dessault-type orthosis for 6 weeks. The postoperative wound healed primarily. An X-ray examination was performed 2 months after surgery and showed significant restoration of the shape and structure of the humerus. There exists a solid variant of the cyst which is characterized by rapid growth, marked osteolysis, a soft tissue component, and occasionally periosteal reaction. Clinically, this form is accompanied with persistent, often severe pain and varying degrees of bone destruction, necessitating careful differential diagnosis of malignant bone or paraosseous tumors.
Conclusions. The presented practical case demonstrates the necessity of performing differential diagnosis of an aneurysmal bone cyst with tumor-like masses, including those of malignant origin.Актуальність. Аневризмальна кісткова кіста є рідкісним доброякісним пухлиноподібним утворенням скелета, яке в деяких випадках може симулювати злоякісну пухлину кістки, що суттєво впливає на вибір подальшої тактики лікування. Тому є актуальним на прикладі представленого клінічного випадку висвітлити питання клініко-променевих аспектів різних варіантів аневризмальної кісткової кісти.
Мета роботи – представити клінічний випадок аневризмальної кісткової кісти плечової кістки, а також провести аналіз літературних джерел.
Матеріал та методи. У пацієнта 7-ми років через місяць після незначної травми було встановлено наявність м’якотканинного пухлиноподібного утворення великих розмірів у середній 1/3 лівого плеча. Після проведеного клініко-променевого дослідження була виявлена ділянка остеолізу в діафізі лівої плечової кістки, з поширенням за межі кістки, з наявністю вірогідної інвазії прилеглих м’язів. Через підозру на злоякісність процесу дитині була виконана пункційна біопсія пухлини, проте діагноз не був верифікований. В той же час не було виявлено достовірних ознак злоякісності.
Результати та їх обговорення. З метою верифікації діагнозу повторно виконана пункційна біопсія. Встановлено діагноз: аневризмальна кісткова кіста. Пацієнту виконано резекцію кісти з алопластикою післярезекційного дефекту. Під час операції видалено багатокамерне утворення фіброзної щільності, з частково осифікованими стінками. В порожнинах була густа кров’яниста рідина. В післяопераційному періоді проводилась фіксація кінцівки ортезом типу пов’язки Дезо протягом 6 тижнів. Післяопераційна рана загоїлась первинно. При рентгенологічному обстеженні через 2 місяці після операції відзначається інтенсивне відновлення форми та структури плечової кістки. Існує солідний варіант кісти, що характерізується бурхливим ростом, вираженим остеолізом, м’якотканинним компонентом, іноді з періостальною реакцією. Клінічно такий варіант ураження супроводжується болем, доволі сильним та постійним, деструкцією кістки різного ступеня, що вимагає проведення ретельної диференційної діагностики із злоякісним кістковим/параосальним утворенням.
Висновки. Представлений випадок з практичної роботи демонструє необхідність проведення диференційної діагностики аневризмальної кісткової кісти з пухлиноподібними утвореннями, зокрема і злоякісної природи
Хірургічне лікування ускладненого раку товстої кишки: ретроспективне дослідження
Get PDFBackground. The following section provides a contextual overview. A substantial number of recommendations and data concerning the treatment of complicated colorec-tal cancer have been identified as being controversial.
Purpose – of the present study is to conduct a retrospective analysis. A thorough inves-tigation into the immediate consequences of surgical intervention for complex cases of colon cancer has been conducted.
Materials and Methods. A two-centre case-control study was conducted, with 274 pa-tients of both sexes participating. The mean age of the patients was 70.2 years (± 2.6 years).
Results. The study demonstrated that 70.1% of cases exhibited acute intestinal obstruc-tion, 26.3% were characterised by perforated cancer, while the remaining instances pre-sented with bleeding (0.7%) or a combination of perforation and obstruction (2.9%). These cases were categorised into four distinct groups based on the presence of these complications. The demographic characteristics, American Society of Anaesthesiologists classification, and types of comorbidities did not differ between all patients evaluated (p > 0.05). The tumourʼs location in the colon did not differ significantly between the patient groups (p = 0.2714): most often, the tumours were located in the left colon (56.6%). Fifty-six patients (20.4%) underwent emergency surgery within two hours of admission, and 204 patients (74.5%) were operated on urgently within six hours of ad-mission to the emergency surgery department. A further 14 patients (5.1%) underwent delayed surgical procedures following the stabilisation of their condition. A total of 137 colon resections were performed, of which 48.2% were primary anastomoses and 51.8% were ileostomies or colostomies. The «no touch» technique was used in 11 (4%) of the 274 patients, and the «damage control surgery» approach was used in 13 (4.7%) patients to treat septic shock. The overall mortality rate was 10.2%, with the highest mortality rate observed in patients with combined obstructive and perforating colon cancer (37.5%, p < 0.05). The most prevalent cause of mortality within 30 days was the progression of multiple organ failure against the background of generalised peritonitis and abdominal sepsis. The mean duration of hospitalisation was found to be 17 days.
Conclusions. In the presence of a tumour on the right, in contrast to the left-sided local-isation, a single-stage surgical intervention is possible, namely right-sided hemicolec-tomy with ileotransverse anastomosis, if the general condition of the patient and the ca-pabilities of the local hospital allow this intervention. In cases where tumours are local-ised to the left side of the patient, the optimal surgical intervention in our conditions is an obstructive resection of the colon. Surgeries that are performed for the management of colon cancer, and which do not involve the removal of the tumour, are frequently as-sociated with high postoperative mortality. Such surgeries include anastomosis and stoma placement and are typically performed on patients with the most severe and ad-vanced categories of the disease.Актуальність. Велика кількість рекомендацій та даних щодо лікування ускладненого раку товстої кишки є суперечливими.
Мета роботи – проведення ретроспективного комплексного аналізу найближчих результатів хірургічного лікування ускладненого раку товстої кишки.
Матеріали та методи. Проведено двоцентрове дослідження «випадок-контроль» за участю 274 пацієнтів обох статей, середній вік яких становив 70,2 ± 2,6 р.
Результати. Дослідження показало, що 70,1% хворих мали гостру кишкову непрохідність, 26,3% – перфоративний рак, інші – кровотечу (0,7%) і поєднання перфорації та непрохідності (2,9%). Хворі були розподілені на чотири групи за наявністю цих ускладнень. Демографічні характеристики, класифікація Американського товариства анестезіологів та типи супутньої патології у всіх пацієнтів не відрізнялися (p > 0,05). Локалізація пухлини в товстій кишці достовірно не відрізнялася між групами пацієнтів (p > 0,2714): найчастіше пухлини локалізувались у лівій половині товстої кишки (56,6%). Пʼятдесяти шести (20,4%) хворим було проведено невідкладні операції протягом двох годин після госпіталізації, а 204 (74,5%) були терміново прооперовані протягом шести годин після госпіталізації у відділення невідкладної хірургії. Ще 14 хворим (5,1%) було проведено відстрочені операції після досягнення стабілізації їх стану. Всього було виконано 137 резекцій товстої кишки, з яких 48,2% – з первинним анастомозом, а 51,8% – з формуванням ілеостоми або колостоми; 11 (4%) із 274 пацієнтів використовували техніку «no touch», у 13 (4,7%) пацієнтів для лікування септичного шоку застосовували підхід «хірургії контролю пошкоджень». Загальна летальність становила 10,2%, причому найвища летальність спостерігалася у хворих на комбінований обструктивний і перфоративний рак товстої кишки (37,5%, p < 0,05). Найбільш частою причиною смертності протягом 30 днів було прогресування поліорганної недостатності на тлі генералізованого перитоніту та абдомінального сепсису. Середня тривалість перебування в стаціонарі хворих становила 17 днів. Висновки. При наявності пухлини справа, на відміну від лівобічної локалізації, можливе одномоментне оперативне втручання, а саме правобічна геміколектомія з ілеотрансверзоанастомозом, якщо загальний стан хворого та можливості місцевої лікарні дозволяють це втручання. При лівобічній локалізації пухлини оптимальним оперативним втручанням в наших умовах є обструктивна резекція товстої кишки. Симптоматичні операції, такі як накладення анастомозів або формування стоми без видалення пухлини, які виконуються у найбільш тяжких і задавнених категорій пацієнтів з ускладненим раком товстої кишки, часто повʼязані з високою післяопераційною летальністю
Оцінка ефективності радіочастотної абляції метастазів колоректального раку з використанням ультразвукової еластометрії зсувної хвилі
Get PDFBackground. Radiofrequency ablation of metastatic foci in the liver is one of the therapeutic techniques indicated for patients with synchronous and/or metachronous colorectal cancer (CRC) metastases in the liver.
Purpose – to investigate the feasibility of using ultrasound liver elastometry to monitor the implementation and evaluate the effectiveness of RFA of liver metastases of CRC.
Materials and methods. A comparative study of the results of percutaneous RFA of hepatic metastases of CRC in two representative groups of patients aged 43 to 84 years (mean – 59.8 ± 10.0 years) was performed. Group I (main) included 20 patients who underwent RFA under the control of conventional gray-scale ultrasound (US) and ultrasound elastometry. Group II (comparison) included 18 patients who underwent RFA without ultrasound elastometry of the liver parenchyma. The technical effectiveness of RFA in both groups was assessed by the following general criteria: overlapping of the ultrasound image of the lesion with a hyperechoic «cloud» during ablation, overlapping of the metastasis zone with an area that does not accumulate contrast agent during computed tomography (CT) on the 1st–2nd day after RFA, overlapping of the metastasis zone with a reduced fluid content during magnetic resonance imaging (MRI) on the 1st–2nd day after RFA. The determination of the stiffness modulus of the ablation margin was used to monitor the procedure of percutaneous RFA of metastases in group I patients. To improve the long-term results of treatment, screening diagnostic measures were performed at 1, 3, 6, 12 and 24 months, including ultrasound, CT and MRI with intravenous contrast enhancement. Statistical data processing was performed using SPSS 21 software.
Results. In group I, 31 foci ranging in size from 4 to 52 mm (mean – 19.0 ± 11.0 mm) underwent RFA. The initial values of the ablation edge stiffness modulus ranged from 4.6 to 9.2, averaging 6.12–1.12 kPa. The value of Youngʼs modulus of stiffness (YS) of the ablation margin, having reached its maximum values at the end of the operation, gradually decreased 1 and 3 days after it, while the surrounding parenchyma showed an increase in stiffness (p < 0.05) due to reactive tissue edema. An increase in the number of 12-minute RFA sessions, RFA time by 2.2 times (p = 0.033) and intervention by 1.8 times (p = 0.042) was found in group I. The primary efficacy of the intervention was 90% of cases in group I versus 74.1% in group II (OR 5.73; 95% CI [1.04–32.67]). Accordingly, the frequency of the need for repeated ablation was significantly lower among patients in group I – 2 (5.9%) versus 7 (25.7%) in group II (p = 0.036). No significant differences between groups were found in adverse reactions and complications of RFA.
Conclusions. The stiffness modulus of hepatic CRC metastases and surrounding unchanged parenchyma according to shear wave ultrasound elastography is a criterion for the primary efficacy of RFA. The criterion for achieving the target value of the ablation margin is the excess of the initial (before ablation) stiffness modulus of the adjacent metastatic focus. An additional criterion for the effectiveness of the performed RFA is the dynamics of the ablation margin MU values during the first 3 days after the intervention.Актуальність. Радіочастотна абляція (РЧА) метастатичних вогнищ у печінці є однією з лікувальних методик, які показані пацієнтам із синхронними та/або метахронними метастазами колоректального раку (КРР) у печінку.
Мета роботи – дослідити доцільність застосування ультразвукової еластометрії печінки для контролю виконання та оцінки ефективності РЧА печінкових метастазів КРР.
Матеріали та методи. Проведено порівняльне дослідження результатів черезшкірної РЧА печінкових метастазів КРР у двох репрезентативних групах пацієнтів віком 43–84 рр. (у середньому – 59,8 ± 10,0 р.). До І (основної) групи було включено 20 хворих, яким виконана РЧА під контролем традиційного сірошкального ультразвукового дослідження (УЗД) та ультразвукової еластометрії. До ІІ групи (порівняння) увійшли 18 пацієнтів, яким виконана РЧА без ультразвукової еластометрії печінкової паренхіми. Технічну ефективність виконаної РЧА в обох групах оцінювали за загальними критеріями: перекриття УЗ зображення вогнища гіперехогенною «хмарою» під час абляції, перекриття зони метастазу ділянкою, що не накопичує контрастний препарат під час компʼютерної томографії (КТ) на 1-шу–2-гу добу після РЧА, перекриття зони метастазу ділянкою з пониженим вмістом рідини під час магнітно-резонансної томографії (МРТ) на 1-шу–2-гу добу після РЧА. В якості моніторингу за процедурою черезшкірної РЧА метастазів у І групі пацієнтів використовували визначення модуля жорсткості Юнга (МЮ) краю абляції. Для поліпшення віддалених результатів лікування через 1, 3, 6, 12 та 24 місяці здійснювали скринінгові діагностичні заходи, що включали УЗД, КТ і МРТ із внутрішньовенним контрастним посиленням. Статистичну обробку даних проведено за допомогою програми «SPSS 21».
Результати та їх обговорення. В І групі РЧА зазнали 31 вогнище розмірами від 4 до 52 мм (у середньому – 19,0 ± 11,0 мм). Вихідні значення МЮ краю абляції коливалися від 4,6 до 9,2, складаючи в середньому 6,12 ± 1,12 кПа. Значення МЮ краю абляції, сягнувши наприкінці операції максимальних значень, поступово зменшувалося через 1 та 3 доби після неї, в той час як навколишня паренхіма демонструвала зростання жорсткості (р < 0,05) через реактивний набряк тканини. Визначення модуля жорсткості печінкових метастазів КРР та оточуючої їх незміненої паренхіми за даними УЗ еластографії зсувної хвилі дозволило достовірно збільшити первинну ефективність РЧА печінкових метастазів КРР з 61,1% до 90% (СШ 5,73; 95% ДІ [1,04–32,67]). Збільшення кількості 12-хвилинних сеансів РЧА, тривалості РЧА в 2,2 разу (р = 0,033) та втручання в цілому в 1,8 разу (р=0,042) не вплинуло на збільшення частоти побічний реакцій та ускладнень, порівняно з групою порівняння.
Висновки. Модуль жорсткості печінкових метастазів КРР та оточуючої їх незміненої паренхіми за даними УЗ еластографії зсувної хвилі є важливим критерієм первинної ефективності здійсненої РЧА. Показником досягнення цільового значення МЮ краю абляції доцільно вважати перевищення ним вихідного (до початку абляції) МЮ суміжного з ним метастатичного вогнища. Додатковим критерієм ефективності здійсненої РЧА є динаміка значень МЮ краю абляції впродовж перших трьох діб після втручання
Аналіз сучасного стану проблеми лікування початкових стадій раку шийки матки як підґрунтя для створення дослідницької бази даних
Get PDFBackground. The stress factor against the backdrop of active military actions leads to a rapid increase in oncological pathologies, particularly the incidence of cervical cancer. Delayed seeking of medical assistance worsens the prognosis for recurrence-free survival, especially among young women. The application of modern information technologies to large sets of follow-up data from patients with early-stage cervical cancer enables the identification of correlations between oncological treatment outcomes (recurrence, metastases, secondary cancers) and treatment toxicity with patientsʼ clinical and biological characteristics and treatment specifics with minimal human resource involvement. The identified correlations will allow the development of proposals to adjust antitumor therapy amid the forced intensification of the treatment process, ensuring individualized patient support during the post-war recovery of the country.
Purpose – To conduct a scientific analysis of existing approaches to the treatment of early-stage cervical cancer with the aim of creating a necessary foundation for the development of an infological model of a scientific research database for the further justification of individualized chemoradiotherapy.
Materials and Methods. In-depth analysis of full-text scientific publications available in the modern information space over the past decade.
Results. The authors conducted a thorough analysis of contemporary literature on assessing the effectiveness of treatment for patients with early-stage cervical cancer and identified a set of potential prognostic factors related to the disease, the patient, and the treatment. Disease-related factors include the histological type of the tumor, tumor size, stage, parametrial involvement, prognostic nutritional index, lymphovascular space invasion, and lymph node status. Patient-related factors include overall treatment duration, nutritional status, clinical characteristics, comorbidities, and age. Treatment-related factors encompass additional chemotherapy, external beam radiation therapy, brachytherapy, and the evaluated quality of radiation therapy delivered. The analysis revealed which parameters, factors, and critical nuances of the disease and treatment strategy must be considered to ensure successful treatment outcomes and to predict patient survival.
Conclusions. The analysis of contemporary scientific information sources has made it possible to systematize current advancements in the field of early-stage cervical cancer treatment and to define a set of parameters for the infological model of a research database. This serves as a foundation for conducting a scientific study aimed at substantiating a program for the individualization of chemoradiotherapy and post-treatment monitoring of patients.Актуальність. Фактор стресу на тлі активних воєнних дій призводить до стрімкого зростання онкопатології, зокрема, захворюваності на рак шийки матки (РШМ). Несвоєчасне звернення по допомогу погіршує прогноз безрецидивної виживаності, особливо – у молодих жінок. Застосування сучасних інформаційних технологій до масивів катамнестичних даних хворих на рак шийки матки початкових стадій надає можливості із мінімальним залученням людських ресурсів виявити залежності появи онкологічних наслідків лікування захворювання (рецидиви, метастази, вторинні раки) і проявів токсичності лікування від клініко-біологічних характеристик пацієнтів та особливостей проведеного лікування. Отримані залежності дозволять розробити пропозиції щодо корегування протипухлинної терапії на тлі вимушеної інтенсифікації лікувального процесу для індивідуалізованого супроводу пацієнтів в умовах післявоєнного оновлення країни.
Мета роботи – провести науковий аналіз існуючих підходів до лікування початкових стадій РШМ з метою створення необхідного підґрунтя для розробки інфологічної моделі бази даних наукового дослідження для подальшого обгрунтування індивідуалізованої хіміопроменевої терапії.
Матеріали та методи. Поглиблений аналіз повнотекстових наукових публікацій, доступних у сучасному інформаційному просторі за останнє десятиріччя.
Результати та їх обговорення. Авторами проведено ретельний аналіз сучасної літератури з питань оцінки ефективності лікування хворих на РШМ початкових стадій та визначено набір можливих прогностичних факторів, повʼязаних із захворюванням, пацієнтом і лікуванням. Фактори, повʼязані із захворюванням, включають гістологічну форму пухлини, розмір пухлини, стадію, ураження параметрія, прогностичний індекс харчування, інвазію лімфосудинного простору і стан лімфатичних вузлів. Фактори, повʼязані з пацієнтом, включають загальний час лікування, стан харчування, клінічні характеристики, супутні захворювання та вік. Фактори, повʼязані з лікуванням, включають додаткову хіміотерапію, зовнішню променеву терапію, брахітерапію та оцінену якість проведення променевої терапії. Зʼясовано, які параметри, чинники та важливі нюанси захворювання й стратегії лікування треба враховувати для можливості успішного лікування та прогнозування виживаності пацієнтів.
Висновки. Проведений аналіз сучасних наукових інформаційних джерел дозволив упорядкувати сучасні надбання у царині лікування раку шийки матки початкових стадій та визначитися з набором параметрів інфологічної моделі бази даних для проведення наукового дослідження, метою якого є обґрунтування програми індивідуалізації хіміопромевого лікування та постлікувального моніторингу хворих
Метформін у профілактиці та лікуванні колоректального раку
Get PDFBackground. Obesity and diabetes mellitus significantly increase the risk of colorectal cancer (CRC) and negatively affect the survival of these patients. Colorectal cancer and diabetes mellitus share common pathophysiological mechanisms, such as hyperglycemia, hyperinsulinemia, insulin resistance, and chronic inflammation. Metformin is the most commonly used drug for the treatment of type 2 diabetes mellitus (T2DM) worldwide. In addition to its hypoglycemic effect, metformin has anti-tumor effects, which has stimulated interest in researching metformin as a potential method of preventing CRC and slowing its progression.
Purpose – to highlight the results of studies of the chemopreventive and therapeutic effects of metformin in colorectal cancer patients.
Materials and methods. Data searches for the review were conducted using PubMed, Scopus, Google Scholar, and ClinicalTrials.gov databases. Research data published in 2014–2024 were analyzed and systematized.
Results. Epidemiologic studies of recent decades have shown that patients with T2DM taking metformin have a lower risk of colorectal adenomas and CRC developing and a better prognosis. There is some evidence of a protective role of the drug in patients without diabetes. It was found that the risk of developing CRC depends on the dose and duration of metformin use. Use of metformin is associated with improved survival of patients with both early stages of CRC and metastatic disease. However, some publications have not proven a relationship between metformin use and the risk of CRC and survival of these patients, which requires an analysis of the reasons for these discrepancies. The experience of using metformin in combination with chemotherapy, chemoradiotherapy, and immunotherapy in patients with CRC is currently limited to a small number of studies with small patient samples. A moderate improvement in antitumor efficacy was observed with the combination of metformin with 5-fluorouracil and irinotecan in patients with refractory metastatic CRC. Recent studies have shown promising antitumor activity of the combination of metformin with polychemotherapy in CRC treatment. In patients with locally advanced rectal cancer with diabetes mellitus, the degree of tumor regression and reduction of lymph node lesion after neoadjuvant concurrent chemoradiotherapy was higher in the group receiving metformin than in the group of patients not using this drug. Similar results were obtained in patients without diabetes. The increase in antitumor activity in the combination of metformin with immune checkpoint blockers observed in preclinical studies, was not confirmed in patients with stage IV microsatellite stable CRC.
Conclusions. Observational studies and meta-analyses have demonstrated a reduction in CRC incidence and mortality among people receiving metformin. The drug has also been shown to be beneficial for diabetic patients with rectal cancer undergoing neoadjuvant chemoradiotherapy. Patients receiving the combination treatment had better pathologic responses compared to patients who did not take the drug. At the same time, studies of the combined use of metformin with chemotherapeutic drugs are limited mainly to small single-arm trials. Randomized clinical trials with large numbers of CRC patients are needed to confirm the therapeutic efficacy of metformin in combination with standard anticancer treatment.Актуальність. Ожиріння та цукровий діабет значно підвищують ризик розвитку колоректального раку (КР) та негативно впливають на виживаність цих хворих. Колоректальному раку та цукровому діабету притаманні спільні патофізіологічні механізми, такі як гіперглікемія, гіперінсулінемія, інсулінорезистентність та хронічне запалення. Найпоширенішим у світі лікарським засобом для лікування цукрового діабету 2-го типу (ЦД2) є метформін. Окрім гіпоглікемічної дії, метформін справляє антипухлинну дію, що стимулювало інтерес до досліджень метформіну як потенційного методу профілактики КР та сповільнення його прогресування.
Мета роботи – висвітлити результати досліджень хіміопрофілактичної та терапевтичної дії метформіну у хворих на колоректальний рак.
Матеріали та методи. Пошук даних для огляду проводили з використанням баз даних PubMed, Scopus, Google Scholar та ClinicalTrials.gov. Проаналізовано та систематизовано дані робіт, опублікованих у 2014-2024 роках.
Результати та їх обговорення. Епідеміологічні дослідження останніх десятиріч показали, що хворі на ЦД2, які приймають метформін, мають нижчий ризик розвитку колоректальних аденом і КР та кращий прогноз. Є поодинокі свідчення захисної ролі препарату у хворих без діабету. Відмічено залежність ризику виникнення КР від дози та тривалості застосування метформіну. Застосування метформіну покращувало виживаність хворих як з ранніми стадіями КР, так і з метастатичним захворюванням. Однак у частині публікацій не доведено звʼязку між вживанням метформіну та ризиком захворюваності на КР і виживаністю цих хворих, що потребує аналізу причин цих розбіжностей. Досвід застосування метформіну у поєднанні з хіміотерапією, хіміопроменевою терапією та імунотерапією у хворих на КР на теперішній час обмежується нечисленною кількістю робіт з невеликими вибірками пацієнтів. Помірне покращення протипухлинної ефективності відмічено при поєднаній терапії метформіном з 5-фторурацилом та іринотиканом у пацієнтів з рефрактерним метастатичним КР. Нещодавні дослідження показали обіцяючу протипухлинну активність комбінації метформіну з поліхіміотерапією при лікуванні КР. У хворих на місцево-поширений рак прямої кишки, які страждали на діабет, ступінь регресії пухлини і зниження ступеня ураження лімфовузлів після неоадʼювантної супутньої хіміопроменевої терапії були вищими у групі, яка отримувала метформін, ніж у групі хворих, які цей препарат не вживали. Аналогічні результати отримані у пацієнтів без діабету. Констатоване преклінічними дослідженнями підвищення протипухлинної активності при комбінації метформіну з блокаторами імунних контрольних точок не отримало підтвердження у хворих на мікросателітно стабільний КР IV стадії.
Висновки. Обсерваційні дослідження та метааналізи продемонстрували зниження захворюваності на КР та смертності серед осіб, які отримують метформін. Препарат також виявився корисним для хворих на рак прямої кишки з діабетом, які піддавалися неоадʼювантній хіміорадіотерапії. Пацієнти, які отримували комбіноване лікування, мали кращі патоморфологічні відповіді порівняно з хворими, які не приймали препарат. Водночас дослідження комбінованого застосування метформіну з хіміотерапевтичними препаратами обмежуються, головним чином, невеликими непорівняльними випробуваннями. Для підтвердження терапевтичної ефективності метформіну при комбінації зі стандартними методами протипухлинного лікування необхідні рандомізовані клінічні дослідження з великими вибірками хворих на КР
Особливості комп’ютерно-томографічної діагностики гнійно-деструктивних захворювань легень
Get PDFBackground. Timely detection of suppurative-necrotic lung diseases remains a critical issue in modern pulmonology and thoracic surgery. In recent years, there has been an increase in cases of lung abscesses and abscessing pneumonia. Computed tomography (CT) diagnostics of suppurative-necrotic lung diseases at early stages, before rupture into the bronchus or pleural cavity, can be challenging.
Purpose – to improve computed tomography diagnostics of suppurative-destructive lung diseases by clarifying their imaging features.
Materials and Methods. We analyzed chest CT scans of 186 patients aged 18–78 years with suppurative-necrotic lung diseases, who were treated at the Municipal Non-Profit Enterprise «City Clinical Hospital No.13» of the Kharkiv City Council (Pulmonology Center, Kharkiv).
Results. Abscessing pneumonia on CT most often appeared as consolidation with areas of destruction ≥3–5 mm in 28 patients (15.1%). Acute lung abscesses were diagnosed in 140 patients (75.3%), characterized by clear demarcation of necrosis due to pyogenic capsule formation. In the infiltration phase, prior to rupture into the bronchus, acute abscesses were observed in 17 patients (12.1%). After drainage, thick-walled cavities with air-fluid levels were seen in 123 patients (87.9%). Gangrenous abscesses were identified in 35 patients (25%). Pulmonary gangrene was diagnosed in 9 patients (4.8%), manifesting as massive necrosis extending over an entire lobe, multiple lobes, or the whole lung.
Conclusions. CT allows for timely and accurate assessment of the nature of suppurative- destructive changes in the lungs and their complications, and helps to conduct differential diagnostics with other diseases. The CT data we obtained allowed us to clarify the frequency of individual forms of suppurative-destructive lung diseases and, in the presence of the described signs, to correctly formulate the final diagnosis of the disease.Актуальність. Вчасне виявлення гнійно-некротичних захворювань легень залишається важливою проблемою у сучасній пульмонології та торакальній хірургії. За останні роки відзначено збільшення випадків абсцесів легень та абсцедуючих пневмоній. Комп’ютерна томографічна (КТ) діагностика гнійно-некротичних захворювань легень на ранніх стадіях, до прориву в бронх або плевральну порожнину, може бути складною.
Мета роботи – покращити комп’ютерно-томографічну діагностику гнійно-деструктивних захворювань легень за рахунок уточнення їх ознак.
Матеріали та методи. У дослідженні нами були вивчені дані КТ органів грудної клітки 186 пацієнтів віком 18–78 років, хворих на гнійно-некротичні захворювання легень, які знаходились на лікуванні в Комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна лікарня №13» Харківської міської ради (Пульмонологічному центрі м. Харкова).
Результати та їх обговорення. Абсцедуюча пневмонія при КТ дослідженні органів грудної клітки частіше мала вигляд ділянки консолідації, яка поширювалась на один-два сусідніх сегменти або частку з ділянками деструкції від 3–5 мм і більше, у 28 хворих (15,1%). Гострий абсцес легені при КТ (у 140 хворих – 75,3%) відзначався чітким відокремленням некротичних мас від навколишніх тканин легені через утворення піогенної капсули. В періоді формування або інфільтрації до прориву в бронх гострий абсцес легень визначався у 12,1% (17 пацієнтів). Для пацієнтів в 2-му періоді розвитку абсцесів, після дренування абсцесу в бронхи, на КТ видно частіше товстостінні порожнини з рівнем рідини і газу у 123 хворих (87,9%). Гангренозний абсцес визначався у 35 хворих (25%). Гангрена легені діагностована у 9 хворих (4,8%) і характеризувалась великим некрозом тканин, що поширювалась на всю частку, частки або легеню.
Висновки. КТ дає змогу вчасно і точно оцінити характер гнійно-деструктивних змін у легенях і їх ускладнення, допомогає проводити диференційну діагностику з іншими захворюваннями.
Отримані нами КТ дані дозволили уточнити частоту окремих форм гнійно- деструктивних захворювань легень і при наявності описаних ознак правильно сформулювати заключний діагноз захворювання