Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету
Not a member yet
1071 research outputs found
Sort by
Сократівський діалог у повісті Василя Шевчука «Навчитель істини»: комунікативно-прагматична організація мовленнєвого жанру
Get PDFThe article deals with the research of the narrative and compositional model of the Socratic dialogue (SD), that contains both secondary (philosophical conversation, controversy) and primary speech genres (representatives, confirmation, negation, refutation etc.) The topic of the SD has been analyzed in the story by Vasyl Shevchuk “The Teacher of Truth”. It has been found out that two narrative and compositional models are presented in the work – the instructive dialogue, which realizes the speaker’s communicative intention to teach the addressee the dialectical method of search for truth, and the examinational dialogue, that realizes the addresser’s aim to identify what wisdom involves, who is wise and who is not. The composition of the Socratic dialogue is formed within generic features of philosophical conversation: introduction, dialogization of philosophical logos, the end of dialogical communication. Compositional blocks of the SD present the content and sense unity, the focus of which is a dialogue of the communicator’s heteropolar approaches to a philosophical or a moral and ethical theme for establishment of the truth. This part of the SD is the most dynamic and at the same time consistent in the development of the philosophical logos. The initiation of the philosophical dialogical discourse belongs to the addresser in the form of the speech act (SA) of question. The microevent of “search for truth by logical methods” is formed by the addresser’s communicative move, that consists of two steps – the SA of agreement and the SA of question, and a reaction move in the form of agreement, representative, constative, negation. The declaration of partial results of search for truth also belongs to the addresser. The adjacency pair of the dialogical discourse in the speech genre of controversy is formed by the addressee’s beginning move in the form of the SA of confirmation, implicit or explicit negation and the addresser’s reaction move expressed by the SA of negation, refutation, constative, representative, accusation. The microevent of «talker’s admission of his lack of knowledge» is given in the form of the SA of agreement and assumption, allowance and disapproval, accusation. The logical definition of the notion (the first narrative model of the SD) is given in the form of the SA of representative (extended statement-sentence). The conclusion about the essence of wisdom, who is wise and who is not (the second narrative model of the SD) is expressed by the SA of constative and confirmation.В статье исследуется сюжетно-композиционная модель сократовского диалога (СД), в структуру которого входят как вторичные (философская беседа, спор), так и первичные речевые жанры (репрезентативы, утверждения, отрицания, опровержения и т. д.). Анализируется тематический репертуар СД в повести В. Шевчука «Учитель истины». Акцентируется внимание на том, что в произведении представлены две сюжетно-композиционные модели СД – наставнический и исследовательский диалоги, которые реализуют разные коммуникативные интенции говорящего. Микрособытия каждой из сюжетно-композиционных моделей СД имеют коммуникативно-прагматичные особенности. Доминантной формой дискурсивных обменов между адресантом и адресатом является сочетание инициального коммуникативного хода в форме вопроса и реактивного коммуникативного хода в форме ответа.У статті досліджено сюжетно-композиційну модель сократівського діалогу (СД), до структури якого входять як вторинні (філософська бесіда, суперечка), так і первинні мовленнєві жанри (репрезентативи, ствердження, заперечення, спростування тощо). Проаналізовано тематичний репертуар СД у повісті В. Шевчука «Навчитель істини». Установлено, що у творі представлено дві сюжетно-композиційні моделі СД – наставницький та дослідницький діалоги, які реалізують різні комунікативні інтенції мовця. Мікроподії кожної із сюжетно-композиційних моделей СД мають комунікативно-прагматичні особливості. Домінантною формою дискурсивних обмінів між адресантом та адресатом є сполучення ініціального комунікативного ходу у формі питання та реактивного комунікативного ходу у формі відповіді
Громадянська лірика Івана Франка, її художні особливості
Get PDFThe article examines the artistic features of all cycles included in the collection of I. Franko “From the tops and lowlands”. It is determined that the dominant artistic means for civic lyrics of the poet are juxtaposition, parallelisms, allegorical meaning, personification, saturation with rhetorical constructions, comparisons, poetic appeals, epithets, hyperboles, repetitions, sound patterns, antonyms, synonyms, folklore elements, key words (struggle, bondage, grief, tears, blood, battle, chains, poverty, torment, crying, hard work, sadness, freedom, truth), and etc. The poet\u27s civic lyrics are characterized by emotional saturation, passion, inner energy of striving to fight evil, social bondage, grief and humiliation of the people. The lyric “I” is a fighter for the liberty and a happy future for Ukraine and the democratic segments of the population. The civil lyrics of the poet present a number of relationships: man and society, man and nature, ideal and reality. The lyric “I” opposes the negative moral and social phenomena of the era, accuses the state system of anti-humanity, anti-nationality. The poet emphasizes on such phenomena of reality as oppression, hopelessness, poverty, grief, hunger, meanness, cynicism, disregard, back-breaking toil, etc. He urges to overcome the dominance of evil, lie, despotism and injustice in society. The bearer of positive is represented by a man of labor against the background of a generous nature in his works. Most of the civil lyrics works are imbued with tragic-dramatic pathos, which is caused by the irreconcilable conflict of the lyrical “I” with anti-human reality. Contrasts of the social life of the lower classes and pictures of humiliation of a person are inseparable from the motives of his greatness and spiritual strength, faith in a better future for the people. I. Franko\u27s civil lyrics are characterized by ideological overtones, the leitmotif of the struggle against despotism of the upper classes, publicistic and romantic rhetoric, and a call for struggle for freedom and independence. The language of works is artistically rich and aphoristic. The poet believed in the power of the artistic word. The dominant images are images of fire, clouds, thunderstorm, rainstorm, wind, sun, stars, which grow into symbolic images in his works. The lyrics of the poet are intellectual in content, differ social optimism, belief in the victory of good over evil, light over darkness. I. Franko skillfully conveys the peculiarities of the author\u27s worldview, and the lyrical “I” via creating associative fields.В статье исследуются художественные особенности всех циклов, входящих в сборник И. Франко «С вершин и низин». Акцентируется внимание на том, что доминирующими художественными средствами для гражданской лирики поэта являются сопоставления, параллелизмы, иносказательность, персонификация, насыщенность риторическими конструкциями, сравнениями, поэтическими обращениями и т. д. Гражданской лирике поэта свойственна эмоциональная насыщенность, страстность, внутренняя энергия стремления к борьбе со злом, социальной неволей, горем и унижением народа. Лирическое «я» – это борец за волю и счастливое будущее для Украины и демократических слоев населения.У статті досліджено художні особливості всіх циклів, що входять до збірки І. Франка «З вершин і низин». Визначено, що провідними художніми засобами для громадянської лірики поета є зіставлення, паралелізм, інакомовність, персоніфікація, насиченість риторичними конструкціями, антитезами, розгорнутими метафорами, порівняльними зворотами, поетичними звертаннями та ін. Громадянській ліриці поета властива пристрасність, внутрішня енергія поривання до боротьби зі злом, соціальною неволею, горем та упослідженням народу. Ліричне «я» постає борцем за волю і щасливе майбутнє для України і демократичних верств
Варіантність фразеологічних одиниць (на матеріалі східнослов’янської середньовічної історіографії)
Get PDFThe analysis of written references of historiographic genre, which proved wide dimorphism of phrazeological units in east-Slavic languages that preserved strong Kyiv-Rus tradition in chronicles in 16th – 18th centuries, was made. Stated phrazeological units made it possible to classify five variant types: lexical, grammatical, quantitative, positional and mixed. A great number of lexical and grammatical variants are associated with system relationship between lexical units and specificity of grammar structures of east-Slavic languages, in particular their synthetic nature, which helps vary phrazeological units. Lexical variants are presented with the substitution of a verb, noun, adjective and adverb component. Grammatical dimorphism is determined with the use of singular and plural of a substantive component, the use of a substantive component with parallel case endings, the use of forms with prepositions and without them, the use of a full and short form of adjectives, the use of various forms of degrees of comparison of adjectives, the use of prefixal/suffixal variants of a substantive component, the use of verbs of perfective and imperfective aspect. The studied references demonstrate the evolution of a grammatical structure of east-Slavic languages which helped single out diachronic-grammatical variants, in which their components represent different chronological stages of the formation of various grammatical forms. Closer to modern times, one can see less dimorphism of a lexical component, petrifaction of case, number forms of nouns or personal verb forms, fixation of a word order. The research done enables to state that phrazeological dimorphism, as a lingual phenomenon, has a general language nature. Phrazeological dimorphism itself is one of the proofs of dynamic processes in a language in general.Статья посвящена проблемам вариантности фразеологических единиц в восточнославянских языках. Прагматическая направленность исследуемых текстов, продолжение киеворусских традиций определили корпус фразеологических единиц, которые закрепились и функционировали в тогдашних литературных языках и какими свободно владели летописцы. Проанализированные трансформации позволили выделить лексические, грамматические, количественные, позиционные и смешанные варианты, не нарушающие семантической структуры фразеологизмов в денотативном аспекте, но изредка влияющие на изменения в коннотации. Лексические и грамматические варианты разделены на подгруппы.Статтю присвячено проблемам варіантності фразеологічних одиниць у східнослов’янських мовах. Прагматична спрямованість досліджуваних текстів, продовження києворуських традицій визначили корпус фразеологічних одиниць, що закріпилися і функціювали в тогочасних літературних мовах і якими вільно оперували літописці. Проаналізовані трансформації сприяли виокремленню лексичних, граматичних, кількісних, позиційних і змішаних варіантів, що не порушують семантичної структури фразеологізмів у денотативному аспекті, зрідка впливають на зміни в конотації. Лексичні та граматичні варіанти розподілено на підгрупи
Русифікація – суржик – вульгаризація в комунікативному дискурсі українського полікультурного простору
Get PDFThe article highlights the question of Russification of the Ukrainian people by the repressive apparatus of the tsarist Russia and the ideologists of Marxism-Leninism of the USSR. Attention is attracted to strategic methods of assimilation of Ukrainians by the prohibition to study in their native language (formal, informal circulars in the times of tsarism and the Soviet power), the persecution of nationally conscious Ukrainian intelligentsia in the education system, culture, religion, publishing activities, as well as to methods of combating “Ukrainian separatists” and methods of punishment for disobedience of compliance the existing power’s laws. Ubiquitous “surzhyk” has been inherited as the result of long assimilation of the Ukrainian ethnos and the power structures’ invertebrate attitude in sovereign Ukraine. It continues to function, foreign borrowings have intensified. There are language shifters, grammatical and stylistic flaws and obscene language are present not only in everyday speech, but in the media, artistic and scientific literature. Widespread calques from the Russian language those language units which are in the Ukrainian language have their equivalents in the literature, lexicon and terminology.
Leading linguists, cultural workers, writers, teachers of secondary and higher educational establishments of Ukraine constantly warn about the threat of linguistic blockage “surzhyk”, foreign languages, producing language freaks, the deformation of Ukrainian names. However the reaction to such cautions of public officials remains very slow. Moreover, finally, we have the new Law on Education, but the shameful Law by Kivalov-Kolesnichenko on granting of the state status of Russian language adopted by the Verkhovna Rada of Ukraine has been not cancelled yet. Such entertainment-bilingually Shtepsel-Tarapunkin variant of language is thoroughly improved by modern Ukrainian mass media, fostered by Soviet ideologists. It is the fertile ground for “surzhyk” and the culture of Ukrainian broadcasting decline. And that is why there is an urgent need to eradicate this negative phenomenon by such legal status, which would be carefully guarded the purity of the Ukrainian language and had legal sanctions to protect it from any attack.В статье рассматривается вопрос о русификации украинского народа репрессивным аппаратом царской России и идеологами марксизма-ленинизма СССР. Акцентируется внимание на стратегических методах ассимиляции украинцев путем запрещения обучения на родном языке (официальный, неофициальный циркуляры времен царизма и советской власти), преследовании национально настроенной украинской интеллигенции в системе образования, культуры, религии, книгоиздательстве, а также на приемах борьбы с «украинскими сепаратистами» и методах наказания за нарушение законов государственных систем того времени.
Вследствие продолжительной ассимиляции украинского этноса и халатного отношения управленческих структур к культуре литературного языка в суверенной Украине наследовался и продолжает функционировать всюдусущий суржик, активизировались иноязычные заимствования, речевые превращения, матерщина не только в бытовом общении, но и в средствах массовой информации, художественной и научной литературе, рекламе. Приобретает распространение калькирования с русского языка тех языковых единиц, которые в украинском языке имеют свои соответствия как в общеупотребительной лексике, так и терминологии.У статті висвітлено питання русифікації українського народу репресивним апаратом царської Росії й ідеологами марксизму-ленінізму СРСР. Акцентовано увагу на стратегічних методах асиміляції українців через заборони навчатися рідною мовою (офіційні, неофіційні циркуляри за часів царату та радянської влади), переслідування національно свідомої української інтелігенції в системі освіти, культури, релігії, видавничої діяльності, а також на прийомах боротьби з «українськими сепаратистами» й методах покарання за непокору щодо дотримання законів тогочасної влади.
Унаслідок тривалої асиміляції українського етносу й безхребетного ставлення владних структур у суверенній Україні успадкувався й продовжує функціонувати всюдисущий суржик, активізувалися іншомовні запозичення, з’явилися мовні покручі та нецензурщина не тільки в побутовому мовленні, а й у засобах масової інформації, художній і науковій літературі, рекламі. Набуває поширення калькування з російської мови тих мовних одиниць, які в українській мові мають свої відповідники як у загальновживаній лексиці, так і в термінології
Порівняльна типологія фразеологічних одиниць білоруської, російської, англійської та французької мов
Get PDFPhraseological units of each language have their own unique features, but there are similar features on the basis of which it is possible to distinguish universal features of phraseological units of different languages. Despite the fact that phraseologists from different countries use national terminology, the study of particular aspects of the content plan of phraseological units reveals a certain universality. Taking into account all the differences in the interpretation of different national phraseological scientific schools the motivated connection between components of phraseological units can be reduced to only three following universal types. Fixed phraseological units are units with set components, unmotivated, indecomposable, all components of which are redefined. Variable phraseological units are units that consist of one regular component and at least one unfixed component having direct meaning. Unfixed (unstable) phraseological units are such phraseological units, which include words with free meaning. By the criterion of semantic stratifications (in relation to phraseological nomination to reality), the following main types of phraseological units: with the nominative meaning, proverbial and non-proverbial phrases, modal, interjection and functional.
It is established that the number of unfixed phraseological units is almost equal in the English and Russian phraseology, somewhat less in Belarusian and French, this fact proves that more fixed structure is more typical for the Belarusian and French phraseological units. The overwhelming number of the phraseological units of the Belarusian, Russian, English and French languages are nominative, that also indicates that the primary, the main function of phraseological units is to name (with various degrees of expressive evaluation) the realities of the surrounding world.Мотивированность связи компонентов фразеологизмов при всех различиях в интерпретации разных национальных фразеологических школ можно свести к трем универсальным типам фразеологических единиц: застывшие; вариабельные; незакрепленные. По отношению фразеологической номинации к действительности можно выделить шесть основных типов фразеологизмов: номинативные; пословичные; непословичные; модальные; междометные; служебные. Установлено, что количество незакрепленных фразеологических единиц является почти равным в английской и русской фразеологии, несколько меньше в белорусском и французском языках, что говорит о том, что для белорусских и французских фразеологизмов характерна более фиксированная структура. Подавляющее большинство фразеологизмов белорусского, русского, английского и французского языков являются номинативными, что еще раз указывает на приоритет основной функции фразеологических единиц – называть (с различной степенью экспрессивной оценки) реалии окружающего мира.Мотивованість зв’язку компонентів фразеологізмів за всіма розбіжностями в інтерпретації різних національних фразеологічних шкіл уналежнено три універсальні типи: усталені; варіабельні; незакріплені. За відношенням фразеологічної номінації до дійсності виокремлено шість основних типів фразеологізмів: номінативні; приказкові; неприказкові; модальні; вигукові; службові. Визначено, що кількість незакріплених фразеологічних одиниць є майже рівнозначною в англійській і російській фразеології, дещо меншою – у білоруській і французькій мовах, а це засвідчує те, що для білоруських і французьких фразем характерна фіксована структура. Більшість фразеологізмів білоруської, російської, англійської та французької мов є номінативними, що ще раз акцентує на пріоритеті основної функції фразеологічних одиниць – називати (з різним ступенем експресивної оцінки) реалії навколишнього світу
Типологія прецедентних релігійних феноменів, репрезентованих у художній прозі Василя Шкляра
Get PDFDespite the considerable interest of scientists in the problem of the representation of precedent phenomena in artistic speech (L. Baranska (M. Matios), A. Berestova (V. Baziv, A. Kokotyukha, V. Lys, M. Matios), T. Kalchenko (I. Rymaruk, V. Herasymyuk), J. Koloiz (V. Shkliar), L. Olefirenko (V. Stus), M. Skab (O. Honchar), H. Siuta (Ukrainian poetic language of the 20th century), M. Filon (T. Shevchenko), O. Telezhkina (A. Andrukhovych, V. Bazylevsky, S. Sapelyak), O. Tsyperdyuk (V. Herasymyuk)), the typological characteristics of precedent religious phenomena in the prose works by Vasyl Shkliar have not been examined and analyzed in details yet. This fact actualizes the need to study precedent phenomena in the artistic language of the writer. The purpose of the article is to identify and characterize the typological features of precedent religious phenomena represented in the novels by V. Shkliar. Observations on the chosen illustrative material have showed that the writer actively uses precedent religious phenomena in all selected for analysis artistic works, although they differ in genre: “Nikub (Blood of the Bitch)” – a mystical detective, “Nostalgia” and “Shadow owl” – social psychological novels, “Marusya” – ahistorical novel.
The results of the analysis of the illustrative material testify to the fact that by the level of precedentityone can distinguish nationally precedent phenomena and sociallyprecedent ones, the latter ones are of the religious origin;by the form of verbalization one can mark out verbal (precedent religious names (theonyms, angelonyms, demonyms, biblicalmythotoponyms, iconyms, biblionyms (clergionyms, deprecationyms), ecclesionyms, heortonyms) and precedent religious expressions) and verbalized (precedent religious texts and precedent religious situations) religious phenomena. The chosen precedent religious units are used in the “canonical form”, that is they have not undergone transformation, and are used mainly as unmarked fragments of texts of religious content, which, acting as an organic component of the narration, are elements of the language game and serve as the organizational principle in the narrative.В предлагаемой статье рассматриваются типологические характеристики прецедентных религиозных феноменов, представленных в разножанровых прозаических произведениях В. Шкляра, акцентируется внимание на том, что рассматриваемые языковые единицы активно представлены во всех проанализированных романах. Выделенные прецедентные религиозные имена, высказывания, тексты и ситуации принадлежат к универсально и социумно прецедентным и использованы в «канонической форме», то есть не были трансформированы, и употребляются в большинстве в качестве немаркированных фрагментов текстов религиозного содержания.У запропонованій статті висвітлено типологійні характеристики прецедентних релігійних феноменів, ужитих у різножанрових прозових творах В. Шкляра. Зосереджено увагу на тому, що розглядувані мовні одиниці активно представлені в усіх проаналізованих романах. Виокремлено прецедентні релігійні імена, висловлення, тексти і ситуації, які належать до універсально і соціумно прецедентних, використані в «канонічній формі», тобто не зазнали трансформації, вживаються переважно як немарковані фрагменти текстів релігійного змісту
Афористичні одиниці в сонетах Вільяма Шекспіра
Get PDFIn masterpieces of literature of different times and nations, in scientific works, in everyday life – practically in all spheres –we come across vivid, witty, memorable utterances. Some of them are frequently reproduced in speech by a definite number of speakers, others are just seldom quoted, but are not widely used. Such utterances usually express an interesting or unusual idea, convey a moral principle or a unique judgement. No doubt, that such utterances have their creators, but very often they lose their associative connection with the author; but there are also cases when the name of the author and the utterance are closely connected and go side by side. Such utterances are often called aphorisms. In everyday life the word “aphorism” is used to define any laconic and vivid utterance of a well-known author or an anonymous one (including those of folklore origin). The aphorism is a complex phenomenon of human creative activity that belongs both to language and speech.
The article deals with the aphorism as a word and a notion and semantic peculiarities and thematic variety of aphorisms in W. Shakespeare’s sonnets. The semantics of the aphorisms singled out from W. Shakespeare’s sonnets are rich. Sometimes the aphorism taken from the sonnet conveys the main idea of the whole verse, sometimes contradicts it. Practically all of the sonnets deal with such topics as Love, Death, Time, Fame, Immortality, Good and Evil. The biggest thematic groups of the aphorisms analysed in the research are “Love” (32%) and “Human soul. Good and Evil in human soul” (28%). The most insignificant in quantity is the group “Power, wars and politics” (less than 2%). It is also necessary to mention that very often aphorisms as intertextual elements are transformed in this or that way. So, it was taken into consideration in the process of singling out the aphorisms out of the sonnets.Статья посвящена результатам изучения семантики и структуры индивидуально-авторских афоризмов в сонетах Уильяма Шекспира. В основе содержания большинства афоризмов лежат философские понятия Любовь, Время, Смерть, Красота, Искусство, Добро и Зло. В большинстве афоризмов преобладают предметные темы «Любовь» (32%) и «Добро и Зло» (28%). Большинство афоризмов в сонетах трансформировано. Выделены и ранжированы по продуктивности способы встраивания афоризма в текст сонета и основные виды трансформаций, которым подвергаются афоризмы в контексте.Статтю присвячено результатам вивчення семантики і структури індивідуально-авторських афоризмів у сонетах Вільяма Шекспіра. Зміст афоризмів ґрунтовано на філософських поняттях Любов, Час, Смерть, Краса, Мистецтво, Добро і Зло. У переважній кількості афоризмів превалюють предметні теми «Любов» (32 %) та «Добро і Зло» (28 %). Значну частину афоризмів у сонетах трансформовано. Виокремлено й ранговано за продуктивністю засоби вбудовування афоризму в текст сонету й основні різновиди трансформацій, яким піддаються афоризми в контексті
Фонетичний аналіз виявів «золотої» пропорції в юкстапозитах
Get PDFThis article develops the basics of the theory of harmonious construction of complex words in the Ukrainian language on the principles of the concept of “golden” proportions. A hypothesis about their harmony on the phonetic (acoustic) levels is put forward. It is proved that the harmonic construction of yuktaposites should be considered as the ordering of components of such nominations by a certain system of perfect relations, the basic among which is the proportion that divides the corresponding division of the whole into two parts and is called “golden”. The main provisions of the methodology of the study of the harmonic construction of yuksastoposits are formulated on the example of the “golden proportion” as the laws of the universe. It is proposed to evaluate the harmonious construction of complex nominations with the help of the linguistic-informative approach. This approach involvescombining the foundations of the linguistic theory of word-formation and some of the provisions of the theory of information of modern computer technologies and makes it possible to study the patterns of harmonic yukstаposites at the phonetic (acoustic) level.Quantitative indicators of harmony are systematized with the help of families of “golden” p- and S-proportions, as well as p-numbers of Fibonacci, which should be used in the analysis of the regularities of the structural organization of complex words. The notion of their linguistic redundancy is introduced, the level of which determines the parameters p and S. It is proved that the presence in the construction of yuksastopositov at the fatematic level of welldefined harmonic proportions and time relations is logical. This is due to the fact that the mechanism of human brain directly affects the process of forming the language as a means of human communication in general and the emergence of complex nominations. In the process of word formation, the human brain flexibly solves the problem of “constructing” complex nominations that would be harmonious, in particular, “convenient” and “beautiful”.В статье излагаются основные положения теории гармоничного построения юкстапозитов в украинском языке на основе методологии «золотой» пропорции и использования лингво-информационного подхода. Раскрываются механизм гармоничного построения юкстапозитов на фонетическом уровне. Устанавливаются особенности гармоничного построения сложных слов.У статті розроблено основні положення теорії гармонійної побудови юкстапозитів в українській мові на засадах концепції «золотої» пропорції. Висунуто гіпотезу про їхню гармонійність на фонетичному рівні. Запропоновано оцінювати гармонійну побудову згаданих складних номінацій за допомогою лінгвоінформаційного підходу. Установлено особливості гармонійної побудови юкстапозиті